Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей.

Об’єктивне обстеження. Особливості ліквору.

1. Напишіть основні функції нервової системи:

 Прийом інформації з навколишнього середовища за допомогою

рецепторів, які знаходяться у шкірі, органах чуття та внутрішніх органах.
 Передачу сигналів від рецепторів до центральної нервової системи
(ЦНС), яка складається з головного мозку та спинного мозку.
 Обробку інформації в ЦНС, включаючи інтеграцію інформації з різних
джерел і прийняття рішень про те, як відповісти на стимул.
 Відправлення відповідних сигналів до ефекторних органів, таких як м'язи
та залози, для виконання необхідних реакцій.
 Регулювання функцій органів внутрішньої секреції, таких як печінка,
нирки та підшлункова залоза.
 Регулювання функцій органів, що забезпечують нашу виживаність, таких
як дихальна та серцево-судинна системи.
 Забезпечення комунікації між різними частинами тіла для забезпечення
координації рухів і різноманітних функці

2. Що входить до складу нервової системи?

Нервова система складається з двох основних частин: центральної нервової

системи (ЦНС) та периферичної нервової системи (ПНС).

Центральна нервова система включає головний мозок та спинний мозок, які

забезпечують обробку інформації та координацію різних функцій організму.
Головний мозок складається з різних відділів, таких як мозковий стовбур,
мозочок та гемісфери. Кожен відділ відповідає за певні функції, такі як
координація рухів, сприйняття сенсорної інформації та прийняття рішень.

Периферична нервова система включає нерви, які виходять з ЦНС та

поділяються на дві групи: соматичні нерви та автономні нерви. Соматичні
нерви забезпечують взаємодію організму з навколишнім середовищем та
контролюють добровільні рухи. Автономні нерви контролюють
недобровільні функції, такі як дихання, серцева діяльність, травлення та
регулювання температури тіла.

Крім того, нервова система включає різні клітини та структури, такі як

нейрони, гліальні клітини, синапси, нейромедіатори та інші регуляторні
механізми. Всі ці компоненти співпрацюють, щоб забезпечити правильну
роботу нервової системи та підтримку різних функцій організму.
 3. Внутрішньоутробний розвиток нервової системи у плода
в різні періоди до народження

Стадія утворення невральної У цей період розвитку на дорсальній стороні

пластинки (2-3 тиждень) зародка відбувається відокремлення
особливого ділянки нейроепітелія і
формування нервової пластинки (neuronal
plate) і починаються процеси нейруляции.

На стадії нейруляции відбувається

формування декількох важливих структур
нервової системи: утворюється нервова
пластинка з подальшим утворенням нервової
трубки і нервового гребеня. Нейруляція у
людини починається в кінці 3-го тижня і
повністю завершується до кінця 4-го тижня.

Стадія утворення невральної трубки Незабаром після утворення нервової

(3-4 тиждень) пластинки (приблизно на 18-ту добу у
людини) вона прогинається уздовж
поздовжньої осі, її краю піднімають і
формуються нервовий жолобок і нервові
валики. Пізніше краю нервових валиків
змикаються по серединній лінії і утворюється
замкнута нервова трубка. Краніальний і
хвостовій ділянки нервової трубки довго
залишаються незамкненими, їх називають
відповідно переднім і заднім нейропори.
Передній нейропори закривається на 23-26-й
день розвитку, а задній - на 26-30-й день.
Після змикання валиків і утворення нервової
трубки, на її бічних поверхнях виселяється
група клітин, що формують нервовий гребінь
(neural crest)

Стадія 3 мозкових міхурів (4 Передній кінець трубки в кінці 3-го тижня

тиждень) розвитку через активні процесів проліферації
і міграції нейронів в стінці мозку
розширюється і формує 3 первинні мозкові
міхура. Що лежить краніальної міхур
утворює первинний передній мозок,
Prosencephalon, середній міхур - первинний
середній мозок Mesencephalon, а з третього
міхура розвивається первинний задній мозок
Rhombencephalon. Далі розташовуються
структури формується спинного мозку -
 Medulla spinalis. Спинний мозок утворюється
з каудальних відділів нервової трубки.

Стадія 5 мозкових міхурів (5 Зміни в розвитку нервової трубки

тиждень) супроводжуються утворенням декількох
вигинів на кордонах закладки різних відділів
мозку. Протягом перших двох місяців
ембріонального розвитку утворюється
основний (середньомозковий) вигин, коли
передній і проміжний мозок загинаються
вперед і вниз. Потім формується ще два
(шийний і бруківці) вигину. Одночасно
перший і третій первинні мозкові міхури
розділяються кожен на два. Настає стадія
п'яти мозкових міхурів. Самим ростральними
ставати кінцевий мозок (Telencephalon),
потім - проміжний (Diencephalon). За
проміжним йде середній мозок
(Mesencephalon). Первинний задній мозкової
міхур розділяється на задній мозок
(Metencephalon) і довгастий мозок (Medulla
oblongata).

Після формування мозкових міхурів (5-10

тижні розвитку) в структурах формується
нервової системи відбуваються складні
процеси внутрішньої диференціювання і
зростання різних відділів головного і
спинного мозку. Вже на ранніх етапах
розвитку зародка нервова трубка на значному
протязі розділяється проходить по
вентрикулярній поверхні прикордонної
борозною, sulcus limitans, на два відділи:
дорсальний - крилоподібну пластинку, і
вентральний - базальну пластинку. Ділянки
мозку, що розвиваються з крилоподібні
пластинки, містять сенсорні ядра, з базальної
- моторні і вегетативні. Ростральна частина
нервової трубки не містить базальної
пластинки і цілком походить з крилоподібні.
Відділи головного мозку, що містять похідні
обох платівок - середній, задній, довгастий -
часто об'єднують назвою «стовбур мозку».

4. Шкідливі фактори які впливають на розвиток нервової системи

В антенатальний період  Під час виношування:

  Різноманітні хронічні захворювання
матері (анемія, гіпертонічна хвороба,
хронічний гломерулонефрит, вади
серця, цукровий діабет, токсоплазмоз,
ревматизм та ін.);
 Гострі інфекційні захворювання
матері під час вагітності, а також
прийом на фоні цього медичних
препаратів;
 Внутрішньоутробне інфікування
плода;
 Генетичні дефекти (у розумово
відсталих батьків можливість
народження аналогічно
неповноцінних дітей у 2 рази вища,
ніж серед здорової популяції);
 Алкоголь, паління батьків;
 Професійні шкідливості (важка
фізична праця, вібрація);
 Екзогенні тератогенні чинники
(підвищений радіаційний фон, хімічні
речовини та ін.);
 Ознаки обтяженого акушерського
анамнезу (народження першої дитини
до 16-18 або після 30 років,
 Інтервал між пологами менше 2 років,
загроза переривання вагітності,
стресові стани);
 Несумісність по Rh-фактору та
системі АВ0;

Переношена вагітність, багатоплідність,

гіпотрофія новонародженого.

В інтранатальний період При травматичних пологах:

 Допологове відходження
навколоплідних вод;
 Тривалий безводний період;
 Передчасне відшарування плаценти;
 Обвиття пуповини навколо шиї плода;
 Передлежання плаценти;
 Плацентарна недостатність;
 Недоношеність або переношеність;
 Аномалії положення плоду;
 Анатомічно вузький таз;

В постнатальний період
5. Клінічне значення анатомо-морфологічних особливостей нервової
системи у дітей:
АФО нервової системи
відсутність мієлінізації
черепних нервів і нервових
клітин.
висока проникність
гематоенцефалічного бар'єра.
у новонароджених переважає
вплив таламопалідарної
системи.
мозок дітей містить більше
води, менше білків і ліпідів
спинний мозок у
новонароджених і дітей
раннього віку відносно хребта
довший (закінчується на рівні
нижнього краю 2-3-го
поперекового хребця)
Екстрагенітальна патологія
 Важкі запальні захворювання (сепсис,
менінгіт, енцефаліт тощо)
 Травми черепа
Неповноцінне харчування
Клінічне значення
Процес мієлінізації в цілому завершується
тільки до 3-5 років. Через відсутність
мієлінової оболонки або внаслідок неповної
мієлінізації швидкість проведення збудження
по нерву у дітей перших років життя значно
знижена. Так, швидкість проведення
збудження по мієлінізованих волокнах
становить від 10 до 35 м/с, тоді як по
немієлінізованих — тільки 0,6-2 м/с.
Це викликає підвищену чутливість тканини
головного мозку до дії токсичних речовин.
Це спричиняє у них рефлекторно-
стереотипний і атетозоподібний характер
рухів. З часом дедалі більшого значення
набуває функція смугастого тіла і кори
головного мозку. При цьому рухи дитини
стають більш координованими і
цілеспрямованими.
Так як 1 г білка утримує 17 г води, то це
сприяє частому розвитку набряку головного
мозку. З віком кількість білка знижується з
46% до 27%. До півтора року зменшується
кількість води в мозковій тканині і дорівнює
кількості у старших осіб.
Потрібно враховувати при проведенні
спинномозкової пункції. У новонароджених
та дітей раннього віку її слід виконувати на
рівні 3-4-го поперековго хребця.
 у дітей дещо краще розвинуті
передні роги спинного мозку, в
яких знаходиться значна
кількість сірої речовини.
Це має певне фізіологічне значення, оскільки
передні роги пов’язані з імпульсами,
відповідальними за рухові навички дітей.
Саме ця обставина забезпечує пріоритетний
моторний розвиток дитини.

6. Опишіть як оцінити рівень свідомості у дитини раннього віку?

1. Оцінка відповіді на болісний подразник. Медичний фахівець може

викликати біль у дитини, наприклад, застосовуючи стимуляцію стопи, та
спостерігати за реакцією дитини. Це може включати спостереження за
тим, як дитина реагує на болісний подразник, чи намагається вона
уникнути його, чи намагається заспокоїтися.
2. Оцінка рівня свідомості за допомогою шкал. Лікар може
використовувати спеціальну шкалу для оцінки рівня свідомості у
дитини, таку як шкала Глазго. Ця шкала включає три категорії: очі,
відкритість, моторна реакція, і призначена для оцінки рівня свідомості
від 3 до 15 балів. Чим вище бал, тим вищий рівень свідомості.
3. Спостереження за поведінкою. Медичний фахівець може спостерігати
за поведінкою дитини, наприклад, як вона реагує на зовнішні
подразники, чи звертає увагу на навколишній світ, чи спілкується з
батьками.

7. Окружність голови дитини при народжені в нормі 34-36 см.

8. Збільшення розміру голови в залежності від віку у немовлят, в
середньому:
Вік Окружність
голови

Від народження – 6 Щомісяця на 1,5

місяців cm

6-12місяців Щомісяця на 0,5

cm
9. Мікроцефалія – це зменшення розмірів церебрального черепа і є
симптомом, наприклад: трисомія по 18
хромосомі (синдром Едвардса), трисомія по
13 хромосомі (синдром Патау), синдром
котячого крику, синдром Прадера-Віллі,
фетальний алкогольний синдром.
10.Макроцефалія – це збільшення розмірів церебрального черепа
і є симптомом, наприклад: рахіту,
внутрішньочерепного крововиливу, доброякісній
сімейній макроцефалії, гідроцефалії.

11.З’єднайте лінією відповідні визначення форми голови:

брахіцефалія скафоцефалія плагіоцефалія

12. Нормальний розмір великого тім’ячка у новонародженого 2–2,5 см.
13. В нормі велике тім’ячко закривається до 6–18 місяців.
14. Вибухання тім’ячка є симптом (виберіть вірну відповідь і
впишіть):
1. гідроцефалія 2. менінгіт

ексікоз, гідроцефалія, менінгіт

15.Западання тім’ячка є симптом (виберіть вірну відповідь і впишіть):

ексікоз

ексікоз, гідроцефалія, менінгіт

16.Опишіть методики оцінки функцій черепних нервів

(з особливостями у немовлят):

Черепні нерви Методика

I Дослідження функцій І пари — нюхових
нервів — проводять тільки у дітей
п. olfactorius старшого віку.
(нюховий) Для цього дітям дають понюхати різні,
але добре знайомі ароматичні речовини
(м’ятне масло, свіжий хліб, одеколон та
ін.), які поперемінно підносять до
кожної ніздрі, закриваючи іншу. Різкі
пахучі речовини (розчин аміаку, оцтової
кислоти, ментол та ін.) не можна
використовувати для дослідження
нюху, оскільки вони подразнюють
також трійчастий нерв. Відсутність
нюху називається аносмією, зниження
— гіпоосмією, загострене відчуття
запахів — гіперосмією, спотворене
сприйняття запахів — дізосмією.
II Оцінку функції II пари — зорового
нерва — проводять, визначаючи
п. opticus (зоровий) гостроту і поля зору кожного ока,
сприйняття кольорів і очне дно. Для
характеристики гостроти зору
 користуються спеціальними таблицями
з буквами або малюнками (для дітей
раннього віку). Зниження гостроти зору
називається амбліопією, сліпота —
амаврозом. Сприйняття дитиною
кольорів визначають за допомогою
кольорових олівців, картинок і
спеціальних поліхроматичних таблиць.
Поля зору перевіряють спеціальним
пристроєм — периметром, за допомогою
якого можна отримати їх графічне
зображення.
1. Пряму реакцію зіниць на світло — дитині
III закривають долонями обидва ока, а потім
п. oculomotorius швидко відкривають і спостерігають за
(окоруховий) звуженням зіниць. В нормі реакція зіниць
на світло виражається в їх звуженні, але
при порушенні рефлекторної дуги
звуження не спостерігається або
відбувається дуже мляво. Іноді відразу за
звуженням зіниці швидко розширюються
— це називається осциляцією зіниць;
2. Співдружну реакцію зіниць на світло —
перевіряють, поперемінно закриваючи
одне око і спостерігаючи за реакцією зіниці
другого. В нормі зміна освітлення одного
ока супроводжується синхронною
реакцією зіниці другого ока, наприклад,
при затемненні правого ока
спостерігається розширення зіниці лівого і
навпаки;
3. Реакцію на акомодацію і конвергенцію —
дитині пропонують слідкувати за
кінчиком неврологічного молоточка, який
то наближають, то віддаляють від
обличчя. Якщо здорова дитина розглядає
молоточок при його наближенні до носа, то
зіниці звужуються, а при віддаленні
молоточка — розширюються (нормальна
реакція зіниць на акомодацію). Крім того,
 при розгляданні предмета (молоточка) з
близької відстані відбувається сходження
очних яблук до носа (нормальна реакція
на конвергенцію);
4. Обсяг рухів очних яблук — дитині
пропонують, не повертаючи голови,
слідкувати за неврологічним молоточком,
який послідовно переміщують у всі
сторони. При цьому порівнюють обсяг
рухів правого та лівого очних яблук і
виявляють обмеження обсягу рухів, а
також діагностують косоокість. У дітей
косоокість частіше виникає в
горизонтальній площині — збіжна
(strabismus convergens) або розбіжна
(strabismus divergens) косоокість. Розбіжна
косоокість виникає при ураженні
окорухового нервів.
IV 1. Обсяг рухів очних яблук — дитині
пропонують, не повертаючи голови,
п. trochlearis слідкувати за неврологічним молоточком,
(блоковий) який послідовно переміщують у всі
сторони. При цьому порівнюють обсяг
рухів правого та лівого очних яблук і
виявляють обмеження обсягу рухів, а
також діагностують косоокість. У дітей
косоокість частіше виникає в
горизонтальній площині — збіжна
(strabismus convergens) або розбіжна
(strabismus divergens) косоокість. У
випадках пошкодження блокового або
окорухового нерва косоокість може бути
вертикальною або вертикально —
розбіжною;
2. Симптом Грефе — відставання верхньої
повіки, яке виникає при русі очних яблук
донизу;
3. Симптом очних білків («сонця, що сідає»)
— викликають швидким переведенням
дитини із горизонтального положення у
 вертикальне. При цьому очні яблука
повертаються вниз і всередину, райдужна
оболонка частково прикривається
нижньою повікою і над очним яблуком
стає видна склера. Позитивний симптом
вказує на внутрішньочерепну гіпертензію.
V Оскільки трійчастий нерв (V пара)
змішаний і складається з чутливих і
п. trigeminus рухових волокон, то для оцінки його
(трійчастий) функції визначають чутливість шкіри
обличчя, обсяг активних рухів нижньої
щелепи, кон’юнктивальний і
рогівковий рефлекси.
 Чутливість досліджують на обличчі згідно
з локалізацією гілок трійчастого нерва.
Перша гілка відповідає надорбітальній
ділянці, друга — підорбітальній, третя —
підборіддю. Ураження будь-якої з цих
гілок призводить до порушення всіх видів
чутливості в ділянці іннервації.
 Для дослідження рухової функції
трійчастого нерва оглядають і пальпують
жувальні м’язи; дитині пропонують міцно
стиснути зуби, широко відкрити рот і
зробити рухи в сторони нижньою
щелепою. При ураженні трійчастого нерву
на стороні ураження спостерігаються
парези і паралічі, які супроводжуються
гіпотрофією м’язів, зниженням їх тонусу, а
при відкритті рота відбувається зміщення
щелепи в сторону ураженого нерва.
VI 1. Обсяг рухів очних яблук — дитині
пропонують, не повертаючи голови,
п. abducens слідкувати за неврологічним молоточком,
(відвідний) який послідовно переміщують у всі
сторони. При цьому порівнюють обсяг
рухів правого та лівого очних яблук і
виявляють обмеження обсягу рухів, а
також діагностують косоокість. У дітей
косоокість частіше виникає в
 горизонтальній площині — збіжна
(strabismus convergens) або розбіжна
(strabismus divergens) косоокість. Збіжна
косоокість виникає при ураженні
відвідного,
VII При оцінці функції лицевого нерва (VII
пара) досліджують рухи мімічних
м’язів, які іннервуються даним нервом.
п. facialis (лицевий) Для цього спостерігають міміку дитини
під час розмови, сміху, а у дітей першого
року життя під час крику і плачу. Крім
того, дитину просять наморщити лоб,
закрити очі, надути щоки, вискалити
зуби. При ураженні ядра, корінця або
гілки лицевого нерва виникає
периферичний парез мімічних м’язів,
що супроводжується слабо вираженими
складками шкіри на стороні ураження,
очна щілина розширена, кут рота
опущений.
При дослідженні функції
присінкозавиткового нерва (VIII пара)
VIII оцінюють слухову реакцію дитини,
визначають порушення рівноваги,
п. vestibulocochlearis координацію рухів.
(присінкозавитковий
)

IX Функцію язикоглоткового і блукаючого

нервів (IX і X пари) оцінюють сумісно,
п. glossopharyngeus використовуючи як критерії характер
(язикоглотковий) ковтання їжі, наявність білків («сонця,
що сідає») поперхування (дисфагія),
асиметрії м’якого піднебіння,
охриплість і гугнявість голосу
(дисфонія, афонія).
Функцію язикоглоткового і блукаючого
X нервів (IX і X пари) оцінюють сумісно,
використовуючи як критерії характер
 п. vagus (блукаючий) ковтання їжі, наявність білків («сонця,
що сідає») поперхування (дисфагія),
асиметрії м’якого піднебіння,
охриплість і гугнявість голосу
(дисфонія, афонія).
XI При дослідженні функції додаткового
нерва (XI пара) проводять огляд і
п. accessorius пальпацію груднинно-ключично-
(додатковий) соскового м’яза, вивчають можливість
активного повороту голови дитини із
сторони в сторону, приведення лопаток
до середньої лінії, знизування плечима.
При ураженні додаткового нерва або
його ядра виявляється гіпотрофія
груднинно-ключично-соскового м’яза,
виникає утруднення повороту голови у
здорову сторону, опущення плеча на
стороні ураження.
XII Для оцінки функції під’язикового нерва
(XII пара) звертають увагу на
п. hypoglossus положення язика в роті і при висуванні.
(під'язиковий) При ураженні під’язикового нерва
спостерігається відхилення язика при
висуванні у бік ураження, нечітка і
сповільнена мова (дизартрія).
Двостороннє ураження призводить до
повної нерухомості язика і втрати мови
(анартрія).

17.Опишіть як оцінити м’язовий тонус у немовляти:

Проба з вентральної підтримкою: дитину,
покладеного животом на долоню,
піднімають над пеленальним столиком. Ця
проба дозволяє одночасно оцінити тонус
м'язів шиї, тулуба і кінцівок. Нормальний
доношений новонароджений здатний
утримувати голову і тулуб на одному рівні
протягом не менше 3-5 с. Результати цієї проби у здорових
новонароджених корелюють з терміном гестації. Слід зазначити, що
 можливі індивідуальні особливості м'язового тонусу у здорових
новонароджених, зумовлені ступенем дозрівання ЦНС.
18.Опишіть як оцінити силу м’язів у дітей_
Спочатку дитину можна попросити
міцно стиснути пальці лікаря, згинати й
розгинати руки в променезап'ясткових і
ліктьових суглобах, відводити і
приводити плечі, долаючи опір лікаря.
Дослідження сили м'язів плечового
пояса у новонароджених і грудних дітей
можна проводити, взявши дитину попід пахви і піднявши.

Діти зі слабкістю м'язів плечового пояса не здатні утримувати масу

тіла і зісковзують крізь руки лікаря (передпліччя піднімаються і
голова хворого «тоне» між ними). Силу м'язів дистального відділу
кінцівок у грудних дітей можна досліджувати за допомогою
ладонного захоплення предметів; дитина зі слабкістю кистей рук не
може утримувати предмети в руках, або у нього спостерігаються
порушення при маніпуляції з предметами.

У процесі спілкування зі здоровим 3-4-річною дитиною можна

оцінювати згинання та розгинання ноги в гомілковостопному,
колінному і тазостегновому суглобах. При дослідженні сили м'язів
тазового пояса і проксимального відділу нижніх кінцівок
спостерігають, як дитина піднімається по сходах і встає з положення
лежачи на животі. Слабкість цих м'язів призводить до того, що
дитина піднімається поступово, «драбинкою», за допомогою рук. Цей
прийом називають симптомом Говерса.

Слабкість м'язів нижніх кінцівок у дітей грудного віку призводить до

зниження спонтанної рухової активності в ногах, при цьому дитина
не може утримувати масу тіла, спираючись на ноги за підтримки
попід пахви. Важливо не тільки оцінити силу в окремих групах
м'язів, але також порівняти силу м'язів верхньої та нижньої кінцівок
на одній стороні і силу м'язів протилежних кінцівок.
19.Назвіть симптом м’язової гіпотонії:
«Поза жаби»
20.Визначте малюнки з симптомом м’язової гіпотонії:

Синдром в’ялої дитини (гіпотонус) Гіпотонус

м’язів

Симптом Говерса
21.Опишіть методику оцінки глибоких сухожильних рефлексів:

Колінний рефлекс викликають ударом

Колінний молоточка по сухожиллю чотириголового
м'яза стегна нижче надколінної чашечки,
що призводить до скорочення м'яза і
розгинання гомілки. У дітей раннього віку
колінний рефлекс перевіряють у положенні
лежачи на спині. Для цього ліву руку лікар
підводить під коліна, злегка піднімаючи їх,
а правою рукою наносить короткий удар по
сухожиллю. У дітей старшого віку колінний
рефлекс досліджують, сидячи в положенні
«нога на нозі».
Ахіллів рефлекс викликають, вдаряючи
Ахіллів молоточком по ахіллову сухожиллю, в
 результаті чого відбувається підошовне
згинання стопи. У дітей раннього віку
рефлекс досліджують у положенні на спині,
а в старшому віці дитину ставлять на
коліна на кушетку (або стілець) таким
чином, щоб стопи вільно звисали
Карпорадіальний рефлекс є періостальним
Карпорадіальний рефлексом і викликається ударом
молоточка по шиловидному відростку
променевої кістки. В результаті цього
відбувається пронація кисті. При
дослідженні карпорадіального рефлексу
рука дитини повинна бути зігнута під
прямим або злегка тупим кутом.
Біцепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля
Біцепс-рефлекс двоголового м'яза) викликають шляхо
удару неврологічним гумовим молоточком
по сухожиллю двоголового м'яза в ділянці
ліктьової ямки. При цьому передпліччя
зігнуте під тупим кутом і лежить на
передпліччі лікаря. У відповідь на
подразнення рука згинається в ліктьовому
суглобі.
Трицепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля
Трицепс-рефлекс триголового м'яза) викликають, вдаряючи
молоточком по сухожиллю триголового
м'яза над ліктьовим відростком. При цьому
руку дитини згинають в ліктьовому суглобі
майже під прямим кутом. У відповідь на
подразнення спостерігається розгинання
передпліччя в ліктьовому суглобі.

22. Що таке клонус і як його визвати?

Клонус — це ритмічні скорочення м'яза (чи м'язів) внаслідок
розтягнення його сухожилля. Клонус стопи викликають таким
чином. Ногу дитини, що лежить на спині, згинають в колінному та
кульшовому суглобах, підтримуючи її однією рукою за гомілку, а
другою інтенсивним рухом проводять тильне згинання стопи. У
відповідь на це спостерігається ритмічне згинання і розгинання
стопи.
23. Техніка виконання люмбальної пункції, особливості її проведення
у дітей раннього віку
Спинний мозок у новонароджених і дітей раннього віку відносно
хребта довший, ніж у дорослого, оскільки він закінчується на рівні
нижнього краю 2- 3-го поперекового хребця. У дорослих спинний
мозок закінчується на рівні 1- 2-го поперекового хребця. Даний факт
потрібно враховувати при проведенні спинномозкової пункції. У
новонароджених та дітей раннього віку її слід виконувати на рівні 3-
4-го поперековго хребця.

Дитину укладають на бік, його коліна при цьому зігнуті і притиснуті

грудей (поза ембріона). Поперековий відділ спини дезінфікують за
допомогою зовнішнього антисептика і виконають місцеве
знеболення. Дітям щоб уникнути травмування спинного мозку
пункцію слід проводити нижче III поперекового хребця. Голку Біра з
мандреном вводять по середній лінії між остистими відростками з
невеликим ухилом вгору і просувають всередину через зв'язковий
апарат. На глибині близько 2 см виникає відчуття провалу, що є
ознакою проникнення голки в підпаутинний простір. Витікання
рідини після вилучення мандрена свідчить про становище голки в
інтратекальному просторі. У разі невдачі або попадання в кістку
голка трохи витягується і вводиться знову, дещо змінивши
напрямок. Місце пункції заклеюється стерильною серветкою.
24. Семіотика змін спинномозкової рідини у дітей:

Гнійні Колір мутний жовтуватий, тиск значно

менінгіти підвищений (250-700), цитоз підвищений -
лейкоцитоз (300) та нейтрофільний
плеоцитоз, білок підвищений (албуміни 100-
1000), зниження цукру та хлору
Серозні Колір прозорий безбарвний, тиск підвищений,
менінгіти цитоз в нормі або підвищений
(лімфоцитарний плеоцитоз), білок
підвищений (албуміни)
Менінгізм Колір прозорий безбарвний, тиск підвищений,
цитоз в нормі, кількість білку в нормі.

Гідроцефалія Колір прозорий безбарвний, тиск підвищений,

цитоз зменшений, кількість білку зменшена

Пухлини Колір прозорий безбарвний, тиск підвищений,

 цитоз в нормі або підвищений, білок
підвищений (албуміни), атипові клітини
Крововиливи Колір ксантохромний (зеленувато-жовтий
колір), тиск підвищений, еритроцити, цитоз
підвищений, білок підвищений, кров.

25.Характеристика додатковіх методів дослідження нервової системи:

Визначити метод дослідження.

Показання, протипоказання.

Електроенцефалографія
Показання: при
непритомностях,
запамороченнях, мігренях,
головних болях, панічних
атаках; епілептичних
припадках; безсонниці, нічних
страхах, сноходінні, частому
прокиданні під час сну;
невротичних проявах у
вигляді нав'язливих рухів,
нервових тиках, заїкуватості,
енурезі; ендокринних
порушеннях; енцефалітах,
менінгітах; інсультах,
черепно-мозкових травмах і їх
наслідках; судинних
порушеннях; відновному
процесі під час
нейрохірургічних операцій;
дефектах мовлення; аутизмі;
затримці психічного та
психомоторного розвитку.
Протипоказання:
протипоказань немає,
електроенцефалографію
можна проводити дітям і
вагітним. Не рекомендується
пацієнтам з епілепсією,
різними психічними
розладами
Реоенцефалографія
Показання: часті головні болі;
запаморочення; шум в вухах;
втрата орієнтації при різкій
зміні положення тіла;
погіршення або втрата
пам'яті; зниження інтелекту;
запаморочення; порушення
зору.
Протипоказання:
протипоказань немає,
реоенцефалографію судин
можна проводити дітям і
вагітним.

Ехоенцефалоскопія
Показання: гідроцефалії,
внутрішньочерепна
гіпертензія, гострі порушеня
мозкового кровообігу,
посттравматичні гематоми,
кісти, абсцеси, пухлини.
Протипоказання:
протипоказань немає,
ехоенцефалоскопію можна
проводити дітям і вагітним.

МРТ
Показання: гідроцефалія,
демієлінізуючі захворювання
центральної нервової системи,
крововиливи,
нейродегенеративні
захворювання, аномалії
розвитку головного мозку,
пухлини або метастатичні
ураження головного мозку і
його оболонок, патологія
судин головного мозку -
артеріо-венозна мальформація
судин головного мозку,
кавернозні ангіоми, аневризми
Протипоказання: виражена
клаустрофобія, епілепсія,
протези клапанів серця,
неможливість для пацієнта
зберігати нерухомість під час
обстеження
КТ
Показання: гідроцефалія,
демієлінізуючі захворювання
центральної нервової системи,
крововиливи,
нейродегенеративні
захворювання, аномалії
розвитку головного мозку,
пухлини або метастатичні
ураження головного мозку і
його оболонок, патологія
судин головного мозку -
артеріо-венозна мальформація
судин головного мозку,
кавернозні ангіоми, аневризми
Протипоказання: виражена
клаустрофобія, епілепсія,
неможливість для пацієнта
зберігати нерухомість під час
обстеження