ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ ТА КРОВОТВОРІННЯ

Система кровообігу і кровотворення є чи не найголовнішими системами людського організму . Саме завдяки

ним всі органи і системи організму отримують необхідні поживні речовини та кисень і виділяють назовні
продукти обміну , які є токсичними для організму . Система кровообігу також розносить по організму
гормони , які здійснюють ендокринну регуляцію діяльності організму .

Протягом життя судинна і кровотворна системи зазнають суттєвих змін , які впливають на їх функціональні
можливості та на функціональні можливості всіх інших систем організму . Саме тому є доволі важливим
знання цих особливостей , які дадуть студентам можливість зрозуміти вікові особливості організму людини та
відрізняти вікові особливості від патологічних станів в певній віковій категорії .

1. Ембріональний розвиток ССС. Морфо – функціональні особливості кровообігу плода .

(співвідношення в роботі правого і лівого шлуночків плода) .

2. Структурні зміни серцево-судинної системи та особливості провідної системи серця

новонароджених.

3. Особливості фізіології серцевого м'яза та нагнітальної функції в неонатальний період.

4. Вікові зхміни ССС в похилому і старечому віці .

5. Особливості механізмів регуляції серцево-судинної системи .

6. Ембріональний розвиток системи кровотворення . Вікові особливості фізико-хімічних властивостей

крові. (білковий склад крові ).

7. Зміни крові в процесі старіння.

8. Вікові особливості транспортної функції крові. (Типи гемоглобіну, особливості фетального

гемоглобіну для людей різних вікових категорій.)

9. Особливості захисних функцій крові.

10. Вікові зміни системи згортання крові.

Ембріональний розвиток ССС. Морфо – функціональні особливості кровообігу плода . (співвідношення в

роботі правого і лівого шлуночків плода) .

Судинна система починає закладатися в мезодермальному шарі трофобласта , а потім – в мезодермі

жовчного мішка і в ділянці зародкового стовбура . Ще в період закладки перших сомітів ембріону судини
утворюються вже внутрішньоембріонально і з ними з`єднаються дві зовнішні судинні системи ( жовточка і
пупкова )

На 4-му тижні з мезенхімальних клітин починає розвиватися серцеві трубки , які наближаються по середній
лінії і зливаються , утворюючи єдину серцеву трубку . Наприкінці 4-го тижня в цій трубці вже можна
розрізнити 3 відділи . Краніальна частина трубки – цибулина серця – перетворюється в артеріальний стовбур .
Потім розташовується відділ , з якого утворюються шлуночки серця , а ще далі ( каудально) – передсердний
відділ майбутнього серця . Трубка починає інтенсивно рости в довжину , а навколосерцева порожнина
збільшується доволі повільно . Це призводить до того , що серцева трубка починає вигинатися і сигмоподібно
( - s - ) завертатися . Після того , як діафрагма займане своє остаточне положення , серце здійснює частковий
поворот , і тепер шлуночки займають каудальне положення , а передсердя займають положення над ними .
 Міжпередсердна перегородка починає утворюватися наприкінці 4-го тижня і ділить передсердя на правий і
лівий венозний відділи . Наприкінці 4-го тижня починає також утворюватися і міжшлуночкова перегородка .
Вона росте в напрямку до міжпередсердно – шлуночкового каналу . Спочатку вона не є сполошною – в її
верхньому відділі зберігається міжшлуночковий отвір , який потім заростає і утворює перетинчасту частину
міжшлуночкової перегородки .

Приблизно в цей же час відбувається поділ артеріального стовбура на аорту і легеневий

стовбур . Утворюється 4-х камерне серце і основні артеріальні стовбури .

Клапани серця виникають трохи пізніше і кількість їх стулок відповідає кількості ендокардіальних виступів , з
яких вони формуються

На 5-му тижні – тижні – вже є скорочення серця , але вони ще слабкі і аритмічні . На 5-му тижні починає
функціонувати первинна система кровообігу плода . Від артеріального стовбура відходять дві висхідні
вентральні аорти , які зливаються всередині тіла і утворюють єдину висхідну аорту , від якої відходять гілки в
різних напрямках (дорсальні , вентральні , латеральні ) . Одна з вентральних гілок є пупково – брижовою
артерією , яка прямує в жовточний мішок . З каудального відділу аорти утворюється 2 пупкові артерії , які
разом з протокою алантоісу прямують в пуповину .

Первинна венозна система збирає кров від тіла ембріону та позаембріональнмих ділянок . Вени
представлені 2-ма передніми кардіальними венами , які збирають кров з каудальних ( хвостових ) частин
ембріону . На кожній стороні тіла обидві карді альні вени зливаються в коротку загальну кардіальну вену і
обидва стовбури впадають в венозну пазуху . Туди ж впадають і пупкові вени , і пупково – брижові вени , які
приносять венозну кров з жовточного кровообігу .

На 6-му тижні в первинній міжпередсердній перегородці утворюється овальний отвір . Таким

чином виникає 3-х камерне серце зі сполученням між передсердями . Скорочення серця стають ритмічними
з ЧСС 110 уд/хва

На 7-му тижні поряд з первинною міжпередсердною перегородкою виростає вторинна зі своїм овальним
отвором ( причому вторинний овальний отвір так перекриває первинний овальний отвір , що рух крові стає
можливим тільки в одному напрямку – з правого передсердя в ліве , що визначається більш високим тиском
крові в правому передсерді ) . Після народження тиск крові стає вищим в лівому передсерді і кров так
притискає обидва овальних отвори , що вони притискаються одна до одної і зростаються між
собою . Протягом 6 – 7 тижня відбувається складна перебудова системи і виникають співвідношення ,
наближені до кінцевої будови судинної системи

Першими формується судини жовточного ( первинного ) кровообігу , який представлений пупково –

брижовтими артеріями і венами . ( цей кровообіг для людини є рудиментарним і значення для газообміну
між організмом матері і плода не має ) .

На 8 – 12 тижні ЧСС станосвять 165 – 170 уд/хв .

Основним кровообігом плода є хоральний( плацентарний) кровообіг , який представлений судинами

пуповини . Цей кровообіг починає забезпечувати киснем організм плода вже наприкінці 3-го – на початку 4 –
го тижня . Капілярна сітка ворсинок хоріону плаценти зливається в головний стовбур – пупкову вену , яка
проходить в складі пуповини і несущу артеріальну кров , багату на кисень і поживні речовини . В тілі плода
пупкова вена прямує до печінки і перед тим , як в неї ввійти утворює широку і коротку АРАНЦЕВУ ( венозну )
ПРОТОКУ , через які значна кількість артеріальної крові потрапляє в нижню порожнисту вену , а потім
зливається з порівняно погано розвиненою порожнистою веною .

Таким чином , печінка плода отримує максимально оксигеновану кров пупкової вени вже в незначному
розведені з чисто венозною кров`ю з ворітної вени .
 Пройшовши через печінку , ця кров надходить в нижню порожнисту вену по системі печінкових вен . Змішана
в нижній порожнистій вені кров , все ще багата на кисень , потрапляє в праве передсердя плода . Сюди ж
потрапляє і чисто венозна кров з верхньої порожнистої вени ( вона збирає венозну кров від голови , шиї
верхній кінцівок та тулуба до діафрагми ) .

Кров з верхньої порожнистої вени практично вся потрапляє в правий шлуночок черех правий
атріовентрикулярний отвір (який розташований між правим передсердям і правим шлуночком ) З правого
шлуночка венозна кров прямує в легеневий стовбур і там розділяється на 2 потоки :

 один ( менший ) прямує в легені , які ще не функціонують ,

 другий ( більший) зливається через БАТАЛОВУ ( артеріальну ) ПРОТОКУ в аорту нижче її дуги , тут
змішується з насиченою киснем кров`ю , утворюючи змішану кров , що не дуже багата на кисень і
поживні речовини , яка потім живить нижні сегменти тіла плода .

Кров з нижньої порожнистої вени майже вся потрапляє в ліве передсердя через овальний отвір , а потім
прямує в лівий шлуночок і аорту .

Таким чином , в висхідну частину і дугу аорти потрапляє змішана кров , багата на кисень і поживні речовини і
живить голову , шию , верхні кінцівки верхню частину тулуба ( до діафрагми ) і серце .

Кров нисхідної частини аорти , віддавши всі поживні речовини тканинам плода , повертається в капілярну
сітку ворсинок хоріону плаценти по пупковим артеріям .

Таким чином , у плода функціонує система кровообігу , яка представляє собою замкнене коло , яке
відокремлене від кровообігу матері і діюча виключно за рахунок скорочувальної здібності серця плода .
Деяку допомогу в здійснені гемодинаміки плода надають дихальні рухи плода , які з`являються з 11 – 12
тижня вагітності . Періоди від`ємного тиску в грудній порожнині , які при цьому виникають , при легенях , які
ще не розправилися сприяють потраплянню крові з плаценти в праву половину серця пупкова вена доносить
оксигеновану кров тільки до нижньої порожнистої і ворітної вени , а далі утворюється змішана кров і всі
органи і системи живляться тільки змішаною кров`ю . Однак , найкраще оксигеновану кров отримують печінка
, головний мозок і верхні кінцівки , гірші умови живлення у легень і нижньої частини тіла .

Ступень насиченості киснем крові різна в різні періоди вагітності . В 22 тижні насиченість крові киснем
складає 60% , далі насиченість поступово знижується і при переношеній вагітності ( в 43 тижні ) впасти до 30
%.

ЧСС ембріону є порівняно низька ( 15 – 35 уд/хв. ) , далі з розвитком плацетарного кровообігу вона
збільшується до 125 – 130 уд/хв. І є стабільним протягом всіх останніх місяців вагітності .
Кровообіг плода .

1 – пупкова вена , 2 – ворітна вена , 3 – Аранцева протока ,

4 – нижня порожниста вена , 5 - печінкова вена , 6 – праве передсердя ,

7 – ліве передсердя , 8 – легеневі судини , 9 – аорта , 10 – легеневий стовбур ,

11 – Баталова протока , 12 – легені , 13 – нисхідна аорта , 14 – пупкова артерія .

Структурні зміни серцево-судинної системи та особливості провідної системи серця новонароджених.

При народжені відбувається перебудова кровообігу , яка носить виключно гострий характер . Найбільш
суттєвими моментами вважають слідуючи :

- припинення плацентарного кровообігу ,

- закриття основних фетальних протоків ( венозної та артеріальної протоків та овального отвору ) ,

- переключення насосу правого і лівого серця з паралельно працюючих в послідовно включені ,

- включення в повному обсязі судинного русла малого кола кровообігу з його високим опором та
схильністю до вазоконстрикції ( спазму ),

збільшення потреби в кисні , зростання серцевого викиду і системного судинного тиску .

Кровообіг новонародженого .

1 – кругла зв`язка печінки , 2 – ворітна вена , 3 – Аранцева ( венозна ) зв`язка ,

4 – нижня порожниста вена , 5 - печінкова вена , 6 – праве передсердя ,

7 – ліве передсердя , 8 – легеневі судини , 9 – аорта , 10 – легеневий стовбур ,

11 – артеріальна зв`язка , 12 – легені , 13 – нисхідна аорта , 14 – міхурові – пупкова латеральна зв`язка .

З початком легеневого дихання кровообіг через легені збільшується майже в 5 разів , в 5 – 10 разів знижується
судинний опір в малому колі . Через легені протікає весь об`єм серцевого викиду в той час , коли
внутрішньоутробно – лише 10 % цього об`єму .

Внаслідок зменшення опору в легеневому руслі , збільшення притоку крові в ліве передсердя та зменшення
тиску в нижній порожнистій вені відбувається розподіл тиску по передсердях і шунт ( скид) через овальний
отвір перестає функціонувати . (Однак , при легеневій гіпертензії цей шунт може зберегтися і призвести до
розвитку вродженої вади серця ) Анатомічне закриття овального отвору відбувається пізніше – до 2-х – 5-ти
років .

Відразу після першого вдиху під впливом парціального тиску кисню настає спазм артеріальної ( Баталової )
протоки . Анатомічне перекриття цієї протоки відбувається до 2-х років

Внаслідок припинення плацентарного кровообігу припиняється і кровообіг по венозній протоці .

Особливості фізіології серцевого м'яза та нагнітальної функції в неонатальний період.

Маса серця новонародженого складає 0,8 % маси тіла , що трохи більше такого співвідношення у дорослої
людини ( 0,4 % )

Правий і лівий шлуночок приблизно рівні між собою , товщина їх стінок складає 5 мм

З віком відбувається нарощення масси серця :

- до 8 місяців відбувається подвоєння ,

до3-х років – потроєння ,

до 5 років – маса збільшується в 4 рази ,

до 6 років – в 11 разів , а потім темп зростання маси трохи уповільнюється .

Існує 3 періоди , коли це збільшення має максимальну швидкість :

1 період – перші 2 роки ,

2 період – від 12 до 14 років ,

3 період – від 17 до 20 років .

З віком стає помітною перевага росту маси лівого шлуночка . Це пов`язано з тим , що зростає опір судин і
артеріальний тиск . Маса правого шлуночка в перші місяці може зменшитися майже на 20 % , що пояснюється
зменшенням периферичного опору , особливо після закриття Баталової протоки .

Одночасно з цим відбувається диференцировка м`язових волокон

міокарду Міокард новонародженого має дуже тонкі слабо відмежовані одне від одного волокна та слабо
виражену посмугованість .

У дітей перших 2-х років збільшена товщина волокон міокарду , але зменшена кількість ядер в
кардіоміоцитах , стає більш виражена посмугованість волокон . В стовбурі серця в цей час відбувається
редукція м`язових волокон і збільшення діаметру провідних міоцитів ( формуються волокна Пуркін`є) .

В період з 3-х до 8-ми років прим відносно повільному рості маси серця відбувається його кінцева тканинна
диференцировка , удосконалюється провідна система серця .

У віці старше 10 років відбувається інтенсивний ріст всіх елементів серцевої тканини з помітним збільшенням
кількості сполучної і еластичної тканини , з`являються вкраплення жиру .

Анатомічно серце новонародженого розташоване більш краніально , ніж у дітей старшого віку , що зумовлено
більш високим стоянням діафрагми . Вісь серця лежить майже горизонтально , форма серця шароподібна , в
розмірах серце відносно більше , ніж у дорослого , тому змінюється також і його проекція на грудну клітку . На
протязі перших років життя і в підлітковому періоді відбувається серія поворотів і переміщень
серця всередині грудної клітки . І тільки після підліткового періоду можна казати про типове для дорослої
людини розташування серця в грудній порожнині . ( дивись підручник стор 131 табл 9 )

Тривалість серцевого циклу плода – 0,48 с , у новонародженої дитини – 0,8 с . Систола на 10 % перевищує
діастолу .

У віці 11—16 років відбуваються посилений ріст тіла і нейрогуморальна перебудова організму. Темп приросту
маси й об'єму серця знову збільшується і стає таким, як у перші два роки життя. У хлопчиків систолічний об'єм
більший, ніж у дівчаток. Прискорений ріст у цьому віці може супроводжуватися нерівномірним ростом органів
і тканин, у тому числі серця і судин. Ємність порожнин серця збільшується швидше, ніж просвіт клапанних
отворів та магістральних судин.

У гармонійно розвинутих підлітків середнього зросту з добре розвинутою грудною кліткою визначаються
найкращі співвідношення між розмірами тіла, серця і магістральних судин.

Розрізняють три варіанти "підліткового" серця.

1. Мітральна форма визначається тільки під час рентгенологічного обстеження. Спостерігається

вирівнювання лівого контуру серцевої тіні. Порушення гемодинаміки відсутні. Частіше така форма
визначається у дівчаток.

2. "Мале" серце. Воно займає в грудній порожнині положення посередині й наче висить на судинах.
Спостерігається у дітей, в яких відбувається великий стрибок у рості. Для "малого" серця характерні: низький
систолічний об'єм, схильність до тахікардії, зниження артеріального тиску. Вислуховується функціональний
систолічний шум.
Підлітки з "малим" серцем швидко втомлюються, під час фізичного навантаження в них з'являється задишка,
можуть виникати запаморочення. "Мале" серце частіше спостерігають у дівчаток.

3. "Гіпертрофоване" серце. Частіше таке серце виявляють у хлопчиків. Для нього характерне збільшення
лівого шлуночка та хвилинного об'єму крові. Крім цього, невелика ЧСС, підвищення артеріального тиску,
частіше вислуховується систолічний шум.

Особливостірухукровіуновонароджених

Рух крові по судинах у дітей раннього віку має такі особливості:

• відносно малий систолічний об'єм крові;

• артеріальний тиск низький;

• велика швидкість течії крові, що зумовлено малим опором периферійних судин;

• стінки судин мають малу проникність, високу розтяжність і малу кількість м'язових волокон;

• велика частина тиску витрачається під час проходження по капілярах. Усі ці умови призводять до зменшення
часу кровообігу в дітей. Час

кровообігу крові: у новонароджених — 12 с; у дітей віком 3 роки — 15с; у дорослих — 22 с.

СУДИНИ .

Легеневий стовбур на момент народження відносно короткий і ділиться на 2-і приблизно рівні гілки , що
призводить до перепаду тиску між судинами до 8 – 15 мм рт ст. І може бути причиною виникнення у дітей
цього віку систолічного шуму . Далі інтенсивно збільшується діаметр гілок легеневого стовбура , що
призводить до зникнення перепаду тиску мід стовбуром і гілками і до 5 – 6 місяців життя шум зникає .

Паралельно з ростом серця збільшуються і розміри магістральних судин , але темп їх росту значно
повільніший . Наприклад , якщо об`єм серця до 15 років збільшується в 7 разів , то окружність аорти – лише в 3
рази .

З віком дитини змінюються також і співвідношення просвітів аорти і легеневого стовбура . Так , на момент
народження просвіт легеневого стовбура значно більший ( на 25 % ) , до 10 – 12 років їх просвіт зрівнюється , а
у дорослої людини вже просвіт аорти перебільшує просвіт легеневого стовбура .

Видозмінюються і артерії та вени : так у новонароджених їх просві 1 : 1 , потім вени ростуть швидше і до 16
років їх просвіт стає в 2 рази ширший , ніж у артерій . , потовщується і стінка судин , в них стають розвиватися
м`язові і еластичні волокна .

ЗМІНИ ПУЛЬСУ ТА АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ І ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ .

ПУЛЬС новонародженого аритмічний , має неоднакову тривалість і нерівномірність окремих пульсових хвиль .
Пульс у дітей всіх вікових категорій частіший , ніж у дорослих ( пізній розвиток парасимпатичної іннервації ) .
Вік ЧСС

Новонароджений 120 – 140 уд/хв.

1 рік 120

3 роки 105

5 років 100

8 років 90

10 років 85

12 років 80

АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК з віком також зазнає змін . Зростає переважно систолічний тиск , а діастолічний має
лише тенденцію до зростання . Більш інтенсивно тиск зростає в віці 2 – 3 роки та в підлітковому періоді . Для
визначення нормального тиску у дітей старше 1 року користуються слідуючи ми формулами

Середнє вікове : систолічне = 90+2п ( де п – вік дитини )

діастолічне = 60 + п

Верхній кордон : систолічне = 105+2п

діастолічне = 75 + п

Нижній кордон : систолічне = 75+2п

діастолічне = 45 + п.

( для дівчаток від отриманих величин слід відняти 5 ) .

Цікаво відмітити , що сума ЧСС і величини систолічного тиску в усіх періодах дитинства дорівнює біля
200 .

Наводимо приблизні величини АТ для дітей

Вік Середній АТ

Новонароджений 50 – 58 мм рт ст

3 – 7 років 73 – 77 мм рт ст.

8- 14 років 80 – 86 мм рт ст.

Вікові зміни ССС в похилому і старечому віці :

А) Реакції серцевого м'яза на фізичне навантаження.

Б) Кровообіг людей похилого і старечого віку. Зміна геодинамічних показників.

В) Особливості серцевого циклу та механізмів регуляції серцево-судинної системи Тривалість серцевого

циклу старечого віку.

Вікові зміни кровообігу обмежують адаптивні можливості організму і тому створюють умови для розвитку
захворювань. У процесі старіння змінюється структура судинної стінки, особливо у великих артеріях. Це
проявляється у вигляді склеротичних змін інтими (внутрішньої оболонки), атрофії м'язового шару, зниження
еластичності. Порушується здатність судин до розширення і звуження, збільшується швидкість пульсової хвилі,
змінюється форма кривої реограми. З віком зменшується кількість функціонуючих капілярів на одиницю
площі, стовщується їх базальна мембрана, що призводить до порушень мікроциркуляції.

З віком систолічний тиск має тенденцію до більшого зростання, ніж діастолічний тиск (мал. 35). Втрата
судинами еластичної тканини призводить до збільшення периферійного опору судинної стінки, що зумовлює
підвищення з віком артеріального тиску. Розширення великих судин, особливо аорти, зменшує серцевий
викид крові. Цей механізм зниження серцевого викиду обмежує ріст систолічного тиску. Розширюється також
загальний просвіт венозної системи і це обмежує ріст венозного тиску.
У старості зменшується ЧСС, ударний об'єм серця.

З віком знижується хвилинний об'єм крові (мал. 36). З 50 років серцевий викид зменшується на 1 % у рік за
рахунок зменшення систолічного об'єму і зменшення ЧСС. Постачання кисню зменшується з віком на 0,6 % у
рік.

Зниження ХОК розглядають як реакцію серцево-судинної системи на знижену потребу тканин організму в
кисні.

Абсолютні величини центрального об'єму крові (ЦОК) з віком не змінюються. Співвідношення ЦОК і маси
циркулюючої крові збільшується.

Відносне підвищення ЦОК у людей похилого віку пов'язане зі збільшенням залишкового об'єму крові в
порожнинах серця (мал. 37). З віком швидкість кровотоку зменшується.

Коронарне і мозкове постачання кров'ю залишається з віком на достатньому рівні, але ниркове і печінкове
кровопостачання значно зменшується. З віком збільшується артеріовенозна різниця щодо кисню, це пов'язано
із затримкою кровотоку на різних ділянках серцево-судинної системи. Така перебудова компенсує збільшення
енерговитрат під час роботи серця в умовах збільшення опору серцевого викиду та підвищеного пе-
риферійного опору. З віком зменшується скоротлива здатність міокарда. Цьому передують такі явища:

• склероз міокарда;

• вогнищева атрофія м'язових волокон;

• розростання сполучної тканини;

• зниження енергетичних процесів;

• порушення мінерального обміну;

• зниження резерву адаптації серця.

У старості збільшуються пороги впливу симпатичної нервової системи. Через напружену діяльність серця
складаються умови енергетично-динамічної недостатності серця

Важлива характеристика старості — це зниження рівня процесу репо-ляризації в міокарді. Вона проявляється
зменшенням амплітуди зубця Т електрокардіограми в усіх відведеннях. З віком розширюється комплекс СЖ5
(у нормі не більше ніж 0,1 с). Електрична вісь відхиляється вліво, збільшується електрична систола серця,
затримується передсердно-шлу-ночкова провідність.

В умовах старіння організму послаблюються умовні рефлекторні впливи на серцево-судинну систему.

Виявляється інертність судинних реакцій як результат порушень гемодинаміки.

У старості послаблюються впливи на серце окремих структур мозку, симпатичної нервової системи,
блукаючого нерва. Порушується енергетика, ритм міокарда. Змінюється відповідь серця на катехоламіни й
ацетилхолін.

Особливості механізмів регуляції серцево-судинної системи .

У новонароджених систолічний об'єм може збільшуватися під час крик рухів одночасно зі збільшенням ЧСС.
Збудження парасимпатичних нервових волокон гальмує діяльність серця новонароджених.

У новонароджених виражений око - серцевий рефлекс, який проявляється в зменшенні ЧСС. Центри
парасимпатичної системи можуть гальмувати роботу серця, але з меншою силою, ніж у дорослих.

Зміни серця у новонароджених під впливом норадреналіну незначні . Під впливом тепла, плачу, активних
рухів, годуванні ЧСС збільшуєте відбувається рефлекторне збудження симпатичної нервової системи.

Підвищення артеріального тиску починає викликати збільшення ЧСС через 15—18 днів після народження.
Рефлекторна регуляція судин і серця новонароджених слабка і непостійна.
Ембріональний розвиток системи кровотворення . Вікові особливості фізико-хімічних властивостей
крові. (білковий склад крові ).

Вікові особливості транспортної функції крові. (Типи гемоглобіну, особливості фетального гемоглобіну для
людей різних вікових категорій.)

Кров є внутрішнім середовищем організму , міститься в кровоносних судинах і не стикається безпосередньо з

більшістю клітин організму ( цйе робить міжклітинна речовина , яка є похідною крові ) .

Кров бере участь в регуляції діяльності організму. Разом з нервовою системою кров встановлює зв’язок між
окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

ХРОНОЛОГІЯ ЕМБРІОНАЛЬНОГО РОЗХВИТКУ КРОВОТВОРІННЯ .

Вік Розвиток системи кровотворення .

Кінець 3 В жовточному мішку , стеблі та хоріоні утворюються перші клітини крові –

тижня мегалобласти

22 день Мегалобласти проникають в мезодерму ембріону , яка на цей час формує ССС .
Відбувається утворення примітивних еритробластів . З`являються моноцити .

6 тиждень Печінка стає основним органом кровотворення . Починають утворюватися перші

нейтрофіли і мегалокаріоцити. При цьому мегалобластичний тип кровотворення
змінюється на нормобластичний . ( це пов`язано з тим , що в цей час у фундальному
відділі шлунку починають функціонувати додаткові клітини , які синтезують
гастромукопротеїн або фактор Кастля )

2 місяць Починається лімфопоез .Лімфоцити з`являються в крові плода , вилочковій залозі ,

селезінці , л/в , мигдаликах , Петрових бляшках .

Кількість еритроцитів у плода від 8 тижнів до пологів збільшується від 1 000 000 до 4
500 000-7 500 000 в 1 мл (кількість еритроцитів зростає на 500 000 в 1 мл кожні 4
тижні).

3 місяць Починається кровотворення і в селезінці . Наприкінці місяця закладається червоний

кістковий мозок .

4 місяць Починається кістково – мозкове кровотворення , яке з часом стає основним для
людини . Вміст гемоглобіну в крові плода збільшується від 100 г/л (до 4-го місяця) до
150— 160 г/л (на момент народження). Гемоглобін плода має більшу спорідненість до
кисню порівняно з материнським.

5 місяць Припиняється кровотворення в селезінці .Свого максимуму досягає печінкове

кровотворення , яке потім поступово згасає .Починається утворення тромбоцитів .
 Протягом перших 20 тижнів вагітності еритроцити мають ядра, які на момент
народження є лише в 0,1 % еритроцитів плода. Кров набуває здатності зсідатися до 20-
го тижня вагітності; до кінця 24-го тижня у ній визначаються протромбін та інші
коагулянти .

Основною відмінністю кровотворення у плода є те , що постійно наростає число еритроцитів , вміст

гемоглобіну та кількості лейкоцитів . Якщо до 6 місяців вагітності в крові плода багато незрілих форм клітин
крові , то з 6-го місяця в периферичній крові переважають зрілі форми .

Змінюється і склад гемоглобіну : до 9 – 12 тижня – це примітивний гемоглобін , потім він замінюється

фетальним , а потім починає синтезуватися гемоглобін дорослого і таким він залишається протягом всієї
послідуючої вагітності і після народження . На момент народження фетальний гемоглобін складає 60 % , а
дорослий – 40 % . Важливим є те , що примітивний і фетальний гемоглобін краще захоплює кисень , що є
важливим для плода , коли його живлення здійснюється змішаною кров`ю .

СКЛАД ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ в перші дні після народження терпить значних змін .

Еритроцити .

Відразу після народження червона кров має підвищений вміст гемоглобіну і велику кількість еритроцитів
(Відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5,38 – 7,2 х 10 х 12 / 1 л, а
рівень гемоглобіну становить 10,55—12,41 ммоль/л - це 180 – 240 г/л (17—20 г %).

З 2-го дня життя ці показники поступово знижуються , максимальне зниження гемоглобіну припадає на 10
день життя , а еритроцитів – на 5 – 7 день життя . Кров новонароджених містить багато молодих незрілих
форм еритроцитів ( ретикулоцитів) . В перші години життя їх всіст складає від 8 – 12 проміль , до 42 проміль ,
максимальний підйом спостерігається в перші 24 – 48 годин життя , а потім спостерігається дуже швидке
зниження цих показників і до 5 – 7 дня він доходить до мінімальних цифр .

Існує ще одна особливість еритроцитів для цього віку – в них дуже маленька тривалість життя , яка
складає приблизно 12 днів ( що в 10 разів менше , ніж у еритроцитів дорослої людини ) .

В грудному віці – спостерігається низький вміст гемоглобіну крові – в більшості випадків він знаходиться в
межах 116 – 130 г/л , але іноді знижується до 108 г/л.

В період раннього дитинства починає збільшуватися кількість еритроцитів і вона стає 4 – 4,5 х 10 х 12 /л , а
вміст гемоглобіну стає 110 – 120 г/л і надалі наближається до складу крові дорослої людини .

Лейкоцити .( Особливості захисних функцій крові.)

Кількість лейкоцитів у новонароджених до 5 дня перебуває у межах 18 – 20 х 10 х 9 г/л( лейкоцитоз ) . У перші

дні переважають нейтрофіли ( вони складають 60 – 80 % всіх лейкоцитів . ) Лейкоцитарна формула зсунута
вліво ( багато молодих ворм і паличкоядерних )
Наприкінці тижня( 5 день ) кількість їх зрівнюється з лімфоцитами — настає так званий перший перехрест.
Надалі кількість лімфоцитів зростає.( до 10 дня їх стає 55 – 60 % ) а нейтрофілів знижується ( 30 % ) Поступово
зникає зсув формули вліво У перші тижні життя підвищеним є вміст моноцитів і тромбоцитів.

Після року знову збільшується кількість нейтрофілів , а кількість лімфоцитів поступово знижується

В віці 4 – 5 років відбувається другий перехрест в лейкоцитарній формулі , коли кількість нейтрофілів і
лімфоцитів знов зрівнюється .

В 10 років – кількість лейкоцитів стає як у дорослої людини ( 9 х 10 х 9 /л ) .

З 12 років лейкоцитарна формула вже мало відрізняється від такої у дорослого .

Тромбоцити .

На момент народження кількість становить 140 – 400 х 10 х 9 /л ( як у дорослого )

Тромбоцити - кров’яні без’ядерні пластинки діаметром 2-5 мк, товщиною -0,5-0,75 мк. В 1мм3 міститься 200-
400 тис. тромбоцитів. Утворюються вони у червоному кістковому мозку та селезінці, циркулюють у крові
протягом 8-12 діб, руйнуються у селезінці, печінці, легенях.

Функції тромбоцитів:

1) трофічна - «виливаючи» у клітини свій вміст, зокрема, фактор росту, зміцнюють стінки судин;

2) регуляційна - завдяки наявності на мембранах біологічно активних речовин регулюють процеси росту й
розвитку клітин;

3) гемостатична - беруть участь у зупинці кровотечі та у зсіданні крові.

Вікові зміни системи згортання крові.

Система згортання крові підтримує кров в рідкому стані завдяки рівновазі загортальної і протизгортальної
систем . Загортальна система складається з дії 3-х основних ланцюжків :

1. судинного ( рефлекторний спазм – удітей порушений , тому що скоротливий каркас судин формується
аж до 12 – 14 років ) ,

2. плазмового ( наявність факторів згортання крові , вітаміну К ) ,

3. тромбоцитарного .

У плода до 5 місяця вагітності – нема здатності до згортання крові і до народження ця здібність доволі низька
.

На момент народження кількість тромбоцитів майже така , як і у дорослої людини , але вони мають знижену
здібність до агрегації і адгезії .Кров також містить протромбін і фібриноген в кількості , яка наближається до
рівня у дорослої людини ( 90 % ) . Крім того ,в крові новонародженого дуже багато гепарину , який також
заважає згортанню крові .
До 12 років – всі показники крові як у дорослого .

Похилий і старечий вік – пригнічення тромбоцитопоезу ( як і пригнічення всіх інших видів кровотворення ) ,
розвиток тромбоцитопенії та схильність до кровотеч .

БІЛКОВИЙ СКЛАД ПЛАЗМИ КРОВІ протягом життя також змінюється :

- у новонароджений – концентрація білків плазми 56 г/л , багато гама – глобулінів , є зсув рН крові в кислий бік
,

- до 5-го дня рН крові стає як у дорослого ,

- в 1 місяць – знижується до 48 г/л ,

- з 2-го місяця – поступово збільшується ,

з 3-х місяців – знижується кількість гама глобулінів ,

з 4-х місяців – кількість гама – глобулінів трохи збільшується ,

- 2 – 3 роки – кількість гама – глобулінів як у дорослого ,

- 3 – 4 роки стає як у дорослої людини – 70 – 80 г/л .

ОСОБЛИВОСТІ КРОВОТВОРІННЯ У ЧКМ .

У новонародженогоі надалі основним органом кровотворення є ЧКМ , маса якого в цей період життя
складає близько 1,4 % маси тіла ( це 40 грам ) З віком маса ЧКМ збільшується і у дорослої людини складає
3 000 г. ЧКМ містить стовбурові клітини , які і є родоначальниками всіх клітин крові.

Доказано , що існує єдина поліпотентна стовбурова клітина , яка має здібність до диференцировки в
напрямку мієлопоезу і утворенню клітини – попередниці мієлоїдного кровотворення . Ця клітина дає
початок біпотентним клітинам , серед яких виділяють попередниці грануломоно – гранулоеритро – і
еритромегалокаріоцитопоезу .

Після них вже формуються клітини уніпотентні – гранулоцито - , еозино , базофілопоезу і тучних клітин ,
еритропоезу , мегакаріоцитопоезу . На послідуючих етапах вже виникають морфологічно різні проміжні і
зрілі клітини крові .

Для лімфопоезу виділяють такі стадії розвитку : клітини – попередниці лієлопоезу , поім – ранні В – і Т-
лімфоцити і далі – зрілі форми .

Інтенсивність кровотворення залежить від дії гуморальних регуляторів – поетинів , або речовин , що
гальмують кровотворення – інгібіторів .

КІЛЬКІСТЬ КРОВІ .

У дорослої людини кількість крові становить приблизно 7-8% маси її тіла.

У дітей крові відносно маси тіла більше, ніж у дорослих.

У новонароджених кількість крові становить 14,7% маси,

у дітей одного року – 10,9%, у дітей 14 років – 7%.

У дорослих людей масою 60-70 кг. загальний об’єм крові – 5-5,5 літрів.

Регуляція системи крові.

Процес творення і розвитку клітин крові називають кровотворенням, або гемопоезом. Виділяють еритро-,
лейко- та тромбопоез. Ці процеси регулюються нервовою та гуморальною системами.

Нервовий механізм регуляції гемопоезу:

1) гіпоталамус через симпатичну систему гальмує роботу кровотворних органів;

2) осморецептори через гіпоталамус регулюють постійність фізико-хімічного складу крові (задоволення

спраги та сольового голоду, посилення або послаблення сечовиділення, потовиділення).

Гуморальний механізм регуляції гемопоезу – гемопоетини (еритро-, лейко-, тромбопоетини) стимулюють

утворення клітин крові.

Вікові зміни крові .

1. З віком зменшується відносна кількість крові, а збільшується - абсолютна.

2. Вміст білків плазми крові досягає рівня дорослого в 10-11 років. Низький вміст білків та інших органічних
речовин у крові зумовлює менші функціональні можливості системи крові підтримувати водно-сольовий
гомеостаз при фізичних навантаженнях.

3. У дітей менша, ніж у дорослих кількість еритроцитів і вміст в них Нb, що обумовлює низькі функціональні
можливості дихальної функції крові (одна з причин низької витривалості).

4. Чим менший вік дитини, тим більше в її крові молодих, незрілих форм лейкоцитів і тим нижча фагоцитарна
активність (одна з причин частих захворювань дітей).

5. Концентрація тромбоцитів у крові дітей лише дещо нижча, ніж у крові дорослих (140-300 тис.). У міру
старіння відзначається підвищення кількості тромбоцитів, зростає концентрація фібриногену в крові,
підвищується здатність до коагуляції