Патофізіологія кровоносних судин. Атеросклероз. Гіпертонічна хвороба (с.

155-
199)
Класифікація кровоносних судин:
1) Компенсаційні судини (судини-амортизатори) – аорта й артерії еласт. типу
Функція: перетворення повштовхоподібного викиду крові з серця у рівномірну
течію крові.
Напругу їх стінок визначають еластичні та колагенові волокна.

Ураження цих судин (артерій еластичного й еластично-м’язового типу) -

артеріосклероз

2) Резистивні судини (судини опору) – артеріоли і венули, розташовані в

посткапілярниих ділянках судинного русла.
Опір течії крові в цих судинах здійснюється завдяки:
 Структурним особливостям стінки (відносно товста стінка, якщо порівнювати
з величиною простору)
 Здатності м’язових структур стінки перебувати в стані постійного тонусу й
активно змінювати величину просвіту під дією нейрогуморальних впливів

Порушення ф-ції резистивних судин – артеріальна гіпертензія та гіпотензія

3) Судини обміну – капіляри й венули

Функція: двосторонній обмін між кров’ю і тканинами водою, газами,
електролітами, необхідними поживними р-нами, метаболітами

Характерні прояви патології судин обміну – генералізовані зміни проникності

судинних стінок

4) Ємнісні судини – вени

Функція: депонують кров з метою її розподілу і повернення до серця
Основна маса крові (75-80%) зосереджена саме в цих судинах
Викид крові з ємнісних судин здійснюється завдяки:
 Активним скороченням м’язових волокон
 Пасивно-еластичною віддачею

Порушення ємнісних судин – виявляють себе розладами центральної гемодинаміки

широкого діапазону – від розвитку арт. гіпертензії до виникнення колапсу +
варикозне розширення, тромбофлебіти

5) Судини перерозподілу – судини-сфінктери та артеріовенозні шунти

Функція: регулюють кровонаповнення органів і тканин
 Артеріосклероз
Артеріосклероз – буквально означає затвердіння артерій, воно настає в р-ті
розвитку СТ в судинній стінці та характеризується втратою артеріями еластичних
властивостей
Склеротичні ураження артерій поділяють на 2 групи:
 Власне артеріосклероз – охоплює такі форми як:
o Атеросклероз
o Артеріосклероз Менкеберга
o Артеріолосклероз
o Вікові склеротичні зміни артерій
 Хвороби артерій запальної і запально-алергічної природи:
o Сифілітичний аортит
o Облітеруючий ендартеріїт
o Алергічні васкуліти
o Ревматоїдний артеріїт

Патогенетичну сутність артеріосклерозу складають 4 процеси:

1) Інфільтрація – проникнення із плазми крові в судинну стінку й відкладання в
ній ліпідів, складних вуглеводів і білків
2) Проліферація – розмноження ГМК артеріальної стінки  формуються фіброзні
«бляшки», що виступають у просвіт артерій і порушують течію крові
3) Дегенерація – ушкодження й загибель клітин судинної стінки, розвиток
дистрофічних змін, кальцинозу
4) Склерозування – посилене утворення СТ, що виявляє себе синтезом її основної
інтерстиціальної р-ни й волокнистих структур

Відмінності між атеросклерозом і артеріосклерозом Менкеберга:

 При атеросклерозі місцем ураження є інтима, а при артеріосклерозі Менкеберга –
медіа
 У патогенезі атеросклерозу переважають процеси інфільтрації та проліферації, при
артеріосклерозі Менкеберга – дегенеративні зміни і склерозування
 Атеросклеротичні ураження характеризуються відкладанням у судинну стінку
ліпідів (холестеролу), при артеріосклерозі Менкеберга – солей Са2+
 Атеросклеротичний процес через утворення «бляшок» веде до стенозування, а при
артеріосклерозі Менкеберга – до зменшення еластичності судин
 Унаслідок атеросклерозу розвивається ішемія органів і тканин  інфаркт міокарда,
ішемічний інсульт. При артеріосклерозі Менкеберга – аневризма артерій

Атеросклероз
Атеросклероз - це різні поєднання змін інтими артерій (м’язово та м’язово-
еластичних типів), що виявляються у вигляді осередкового відкладення ліпідів,
 складних сполук вуглеводів, елементів крові та циркулюючих у ній продуктів,
утворення СТ і відкладення кальцію.

Фактори ризику
- сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які набагато підвищують імовірність
розвитку цієї хвороби в людини

Основні фактори ризику поділяють на 2 категорії:

1) Ті, на які не можна вплинути –
 Вік – збільшення частоти і тяжкості атероскл. уражень помітне після 30 років
 Стать – чоловіки хворіють частіше, ніж жінки (у віці від 40 до 70 років),
після 70 років однаково. Це може бути пов’язано з нижчим вихіднім рівнем
холестеролу у жінок, а також з антисклеротичною дією естрогенів
 Спадковість – спадкові форми гіперліпопротеїнемії і спадково обумовлені
дефекти метаболізму арт. стінки. Має генетично обумовлений дефіцит
специфічних рецепторів до ЛПНГ – у гетерозигот їх менше, ніж у нормі, а у
гомозигот вони відсутні. Внаслідок цього ЛПНГ не можуть надходити в
периферичні клітини, їхній вміст у крові збільшується – причина розвитку
спадкового атеросклерозу– проявляється у дітей.
2) Ті, на які можна вплинути –
 Гіперліпідемія – збільшення в плазмі крові атерогенних ліпопротеїнів, що
містять великі к-сті холестеролу
 Артеріальна гіпертензія – при однаковому рівні холестеролу захворюваність
на інфаркт міокарда при гіпертензії в 5 разів вища, ніж при норм. АТ.
Відбувається механічний хронічний тиск на ендотелій судин
 Цукровий діабет –атеросклероз є найпоширенішим варіантом діабетичної
макроангіопатії – ускладнення ЦД; поняття хронічна діабетична
макроангіопатія включає атеросклеротичне ураження крупних судин у
пацієнта з ЦД
Метаболічні ефекти гіперглікемії:
o Глікозилювання білків – поява циркулюючих AGEs здатних
з’єднуватися з AGE-рецепторами на пов. ендотеліоцитів, макрофагів –
активація процесів, що ведуть до вивільнення цитокінів і факторів росту
макрофагами; підвищення проникності ендотелію; збільшення
прокоагулянтної активності ендотеліальних кл, посилення синтезу
компонентів сполучнотк. матриксу фібробластами і гладенькими
м’язовими кл.
o Активація протеїнкінази С
o Активація сорбітолового шляху перетворення глюкози в клітинах.
 Куріння - під впливом компонентів тютюнового диму змінюється
співвідношення у сироватці крові між корисним і шкідливим холестерином.
Якщо людина палить протягом багатьох років, стінки судин втрачають
 еластичність, на них утворюється велика кількість тріщин. Внаслідок цього на
внутрішній поверхні судин відкладається холестерин
 Ожиріння – порушення ліпоідного і ліпопротеїнового складу плазми крові
 Гіподинамія
 Стрес
 Гормональні порушення, хвороби обміну речовин, інтоксикації, інфекції –
розвитку атеросклерозу сприяють гіпофункція щитоподібної з-зи – мікседема і
дефіцит естрогенів; подагра і гомоцистеїнемія

Патогенез
І. Судинна концепція – відповідно до уявлень Р. Вірхова, при атеросклерозі
спочатку розвиваються дистрофічні зміни інтими артерій, а відкладання ліпідів і
солей Са2+ - вторинні явища

ІІ. Ліпідна концепція – Анічков та Халатов провели експерименти, вияснили, що

атеросклероз виникає внаслідок загальних метаболічних порушень в організмі, що
супроводжуються гіперхолестеролемією та гіперліпопротеїнемією. З цих позицій
атеросклероз є результатом первинної дифузної інфільтрації ліпідів в інтиму.
Подальші зміни в судинній стінці, що ведуть до формування атеросклеротичної
бляшки, розвиваються у зв’язку з відкладанням у ній ліпідів

 Хіломікрони (ХМ) – мають найбільші за діаметром міцели і найменшу густину, у

складі лімфи доставляє ліпіди до печінки – вона приймає ліпіди, депонує їх, створює
ліпопротеїни – викидає їх в кров

 ЛПДНГ (пре-β-ліпопротеїни) – мають дуже мало білків і багато ліпідів

o Основний ліпідний компонент – ендогенні ТАГ
o Утворюються в печінці
o Звідти надходять у жирову тканину і м’язи
 ЛПНГ (β-ліпопротеїни) –
o Основний ліпідний компонент – холестерол – в естерифікованій та вільній
формі
o Утворюються в капілярах печінки із залишків ЛПДНГ/ЛППГ?
o Здійснюють транспорт холестеролу до периферичних клітин, що
використовують цю сполуку для своїх потреб
 ЛПВГ (α-ліпопротеїни) – найменший діаметр і найбільше густина
o Основний ліпідний компонент – фосфоліпіди
o Утворюються гепатоцитами та клітинами тонкої кишки
o Здійснюють транспорт холестеролу від периф. клітин до печінки
 ЛППГ - утворюються в капілярах жирової тканини і м’язів в р-ті вилучення більшої
ч-ни тригліцеридів із міцел ЛПДНГ (тут відбувається гідролітичне розщеплення
тригліцеридів ЛП-ліпазою ендотеліоцитів)
 o Далі одна ч-на ЛППГ захоплюється гепатоцитами завдяки взаємодії
рецепторів до ЛПНГ і апопротеїну В-100. Для цього необхідна присутність ще
одного апопротеїну – АроЕ
o Друга ч-на ЛППГ перетворюється в крові в ЛПНГ. Таке перетворення
передбачає подальше зменшення вмісту в міцелах тригліцеридів і втрату
апопротеїну АроЕ

Морфогенез
 І стадія – доліпідні зміни в стінці арт. судин.
Суть: зміни функціонування ендотелію – ендотеліальна дисфункція. Морфологічно
судини ще не мають особливостей, ліпіди в їхніх стінках не виявляються
Етіологія ушкодження ендотелію:
o Механічні і фізичні фактори (тиск крові, її турбулентний рух, іонізуюча
радіація)
o Хімічні сполуки (нікотин, гомоцистеїн, великі дози вітаміну Д)
o Ендотеліотропні віруси, токсини бактерій (веротоксин)
o Імунні фактори (комплекси «АГ-АТ»)

Вплив на ендотелій пат. чинників, залежно від їхньої сили й тривалості дії,
може мати 1 із 2х наслідків:
o Загибель ендотеліоцитів з повним оголенням внутрішньої поверхні судинної
стінки (денудація)
o Порушення властивостей та діяльності ендотеліоцитів – «ендотеліальна
дисфункція»
Причини ендотеліальної дисфункції:
o Вільні радикали і пероксиди, що утв. у великій к-сті в умовах оксидаційного
стресу
o Окиснені ЛПНГ
o Продукти неферментативного глікозилювання білків, що утв. при ЦД
o Інфекційні агенти: бактеріальні токсини, віруси
o Гомоцистеїн при його накопиченні в крові

Ендотеліальна дисфункція виявляє себе змінами властивостей і діяльності

ендотеліоцитів:
o ↑ проникність ендотелію до високомолекулярних компонентів плазми крові,
зокрема до ЛП
o ↑ адгезивність ендотелію до лейкоцитів та тромбоцитів. Це пов’язано з
появою на люмінальній поверхні ендотеліоцитів молекул клітинної адгезії: Р-
та Е-селектинів, подібних до імуноглобулінів білків (ICAM-1, ICAM-2,
VCAM-1), здатних взаємодіяти з адгезивними молекулами лейкоцитів
 o ↑ утворення прокоагулянтних і ↓ синтез антикоагулянтних факторів – умови
для тромбоутворення
o ↑ синтез великої к-сті БАР – цитокіни, фактори росту, вазоактивні р-ни

 ІІ стадія – поява в інтимі артерій ліпідних плям і смужок

Причина: інфільтрація судинної стінки ліпопротеїнами – ліпоїдоз
У розвитку цього провідну роль відіграють окЛПНГ і макрофаги
Накопичення окЛПНГ у судинній стінці зумовлюється двома обставинами:
1) Проникненням їх із плазми крові через порушений ендотеліальний бар’єр. У
крові перехід ЛПНГ в окЛПНГ є проявом оксидаційного стресу
2) Окисненням ЛПНГ в інтимі артерій під впливом вільних радикалів і пероксидів,
що вивілнюються у тканину активованими макрофагами

Вплив окЛПНГ на ендотелій:

o Зумовлюють ушкодження ендотеліоцитів  ендотеліальна дисфункція  ↑
проникнення в інтиму ЛПНГ та окЛПНГ  ↑ ендотеліальної дисфункції
o ↑ експресія генів, що кодують структуру молекул клітинної адгезії  на
поверхні ендотеліоцитів з’являються адгезивні білки  адгезія моноцитів
o ↑ експресія генів макрофагального колонієстимулюючого фактора
(МКСФ) і моноцитарного хемоатрактного протеїна-1 (МХП-1). Завдяки
цьому стимулюється утв. моноцитів у ЧКМ, вихід їх у кров, прилипання до
поверхні судин та направлене переміщення в тканинах судинної стінки

Вплив окЛПНГ на макрофаги:

o Активація хемотаксису – направленого руху клітин до місця скупчення ЛП-
міцел
o Активація екзоцитозу – забезпечує викид у тканини вільних радикалів,
пероксидів, ферментів та ін. сполук, що мають бактерицидну та цитотоксичну
дію
o Активація ендоцитозу – процесу поглинання і наступного перетравлювання
окЛПНГ

Вплив окЛПНГ на ГМК:

o Активація міграції ГМК із медії судинної стінки в інтиму
o Активація проліферації ГМК, що вже перейшли в інтиму
o Активація ендоцитозу – подібний до того, що відбувається в макрофагах
o Активація синтезу позаклітинних компонентів СТ

Накопичення макрофагів в інтимі артерій відбувається внаслідок надходження

моноцитів із крові в судинну стінку – послідовні події:
 1) Адгезія моноцитів до поверхні ендотелію – зумовлена зв’язуванням адгезивних
молекул ендотеліоцитів з олігосахаридними хім. групами та інтегринами
лейкоцитів
2) Проходження моноцитів через ендотеліальний бар’єр і переміщення їх в інтимі
(міграція)
3) Проліферація моноцитів
4) Диференціація моноцитів у макрофаги
5) Здійснення активованими макрофагами екзоцитозу (секреторна дегрануляція) і
ендоцитозу (поглинання окЛПНГ)
6) Перетворення макрофагів у пінисті клітини внаслідок накопичення великої к-сті
окЛПНГ
7) Загибель пінистих клітин з виходом у тканинний детрит неперетравлених ліпідів,
серед яких кристали холестеролу – осн. компонент некротичного ядра
атеросклеротичної бляшки

Діяльність макрофагів в осередку атерогенезу пов’язана з дією окЛПНГ на 2

види клітинних рецепторів:
 Toll-подібні рецептори
Взаємодія окЛПНГ з ними веде до активації макрофагів, що виявляє себе
посиленням процесів екзоцитозу. Унаслідок секреторної дегрануляції в інтиму
вивільнюються:
o Вільні радикали й пероксиди
o Прозапальні цитокіни
o Хемокіни
o Протеолітичні ферменти
+ посилення експресії гена, що кодує scavenger-рецептори
 Scavenger-рецептори (рецептори «прибирання сміття») – взаємодія цих
рецепторів з окЛПНГ стимулює процеси ендоцитозу, завдяки яким
відбувається:
o Поглинання ЛП
o Накопичення в клітинах холестеролу
o Перетворення макрофагів у пінисті клітини

 ІІІ стадія – формування атеросклеротичної бляшки (атерома) – за участю ГМК

артеріальної стінки

В атеросклеротичній бляшці виділяють:

1) Некротичний центр – складається із загиблих клітин, певної к-сті ще живих
пінистих клітин, кристалів холестеролу та відкладень солей Са2+
2) Фіброзну покришку – складається із ГМК, макрофагів, пінистих клітин, позакл.
компонентів СТ – колаген, еластин, протеоглікани

Формування фіброзної бляшки відбувається за участю ГМК

 Залучення ГМК артерій до атеросклеротичного процесу відбувається під впливом
окЛПНГ і факторів росту, що вивільнюються ендотеліоцитами, макрофагами і
тромбоцитами.

Дія цих чинників на ГМК меді веде до зміни фенотипу цих клітин: вони втрачають
скорочувальні білки (актин і міозин) і набувають здатності до:
 Міграції
 Проліферації
 Ендоцитозу
 Синтезу компонентів СТ

Основна подія, що відбувається в інтимі артерій за участю модифікованих ГМК – це

проліферація

Теорії механізмів розмноження ГМК:

1. Теорія факторів росту – у р-ті ушкодження ендотелію судинної стінки відбувається
адгезія й агрегація тромбоцитів  вивільнення ними тромбоцитарного фактора
росту – він діє на специфічні рецептори ГМК, пов’язані з тирозиновою
протеїнкіназою – наслідком її активації є розмноження ГМК
Крім того, стимулом до розмноження ГМК у бляшіці є фактор росту фібробластів і
трансформуючий фактор росту-α

2. Мембранна теорія – як тільки в клітинах зростає к-сть вільного холестеролу, він

перетв. в естерифіковану форму. Якщо для цього виявляється недостатньо ЖК чи
відповідних ферментів, то надлишковий холестерол спрямовується в плазматичні
мембрани, до складу яких він входить. У р-ті змінюється рідинний стан мембрани.
Інф. про це надходить у ядро, і клітин починає ділитися, щоб утилізувати
надлишковий холестерол, пустивши його на утв. нових мембран

3. Моноклональна теорія – відповідно до цієї теорії, атеросклеротичні бляшки є

доброякісними пухлинами. Під дією мутагенних факторів (тютюновий дим, віруси)
відбуваються зміни геному у якійсь одній ГМК, а згодом під впливом промоторних
факторів (артеріальна гіпертензія, гіперхолестеролемія) ця клітина починає
проліферувати

 ІV стадія – ускладнена бляшка

Дегенеративні зміни, які відбуваються в атеросклеротичній бляшці, ведуть до
розриву її фіброзно-м’язової покришки, що запускає процеси тромбоутворення з
перекриттям просвіту артерій

Основу дегенеративних змін складають такі процеси:

1. Загибель клітин, що утворюють фіброзну покришку атеросклеротичної
бляшки
 Одна з причин цього: ушкоджувальна дія продуктів, що вивільнюються в тканину
активованими макрофагами.
Ушкодження клітин особливо прогресує в умовах антиоксидантної недостатності.

Загибель клітин механізмами некрозу і апоптозу веде до розширення некротичного

центру бляшки і, коли втрата кл. елементів стає вищою за їхнє поповнення шляхом
проліферації, фіброзна покришка бляшки починає стоншуватися.

Внаслідок некрозу клітин в атеросклеротичну бляшку починають проростати vasa

vasorum із медії та адвентиції арт. стінки. Через дію на них ушкоджувальних
факторів вони можуть розвиватися  геморагії

2. Гідроліз позакл. компонентів СТ

Причина: вивільнення активованими макрофагами ферментів, здатних
розщеплювати колаген, еластин, протеоглікани
Такими ферментами є:
o Матриксні металопротеїнази – цинкзалежні протеолітичні ферменти
o Цистеїнові протеїнази
o Еластази

Після надходження цих ферментів у позакл. матрикс відбувається їхня активація

плазміном. В кінцевому підсумку активність цих ферментів залежить від балансу
між плазміном та інгібіторами протеїназ.

Наслідок: руйнування фіброзної покришки атеросклеротичної бляшки

3. Кальцифікація
В некротичному ядрі атеросклеротичної бляшки з часом починаються процеси
кальцифікації – утворення й ріст кристалів гідроксіапатиту. Наявність осередків
обвапнення в атеросклеротично змінених вінцевих судинах серця свідчить про
високу ймовірність інфаркту міокарда

4. Тромбоутворення
Описані вище події (загибель клітин, геморагії, гідроліз компонентів СТ) ведуть до
поступового стоншення фіброзної покришки атеросклеротичної бляшки і до її
розриву.
Унаслідок цього порушується цілість ендотелію, атероматозні маси виходять у кров,
а на місці утвореного дефекту починається адгезія і агрегація тромбоцитів  утв.
тромб.

Роль ліпідів в атерогенезі

Вчення про роль загальних порушень ліпідного обміну в патогенезі атеросклерозу
пройшло кілька історичних етапів
 Перший етап – холестероловий – бере свій початок від експерименту Анічкова і
Халатова, які у 1912 р. вперше відтворили атеросклероз у кролів уведенням
всередину холестеролу
Виражена ліпідна інфільтрація артерій розвивалася через 4-6 міс при щоденному
використанні холестеролу.

У людини можливими механізмами підвищення рівня холестеролу в крові є:

1) Надмірне надходження холестеролу в організм у складі їжі
2) Надто посилений синтез холестеролу в організмі
3) Порушення виведення холестеролу з організму в складі жовчі
4) Зменшення використання холестеролу периферичними клітинами

Функції холестеролу в організмі:

1) Мембранна функція – є компонентом плазматичних мембран всіх клітин –
забезпечує:
Механічна цінність
Рідинний стан ліпідів мембрани
Проникність мембран для іонів і метаболітів
Електроізоляційні властивості
Активність деяких мембранних ферментів
Здатність мембран до злиття
2) Метаболічні функції – холестерол є попередником цілого ряду сполук –
Жовчні кислоти
Стероїдні гормони (глюко- і мінералокортикоїди, чоловічі й жіночі статеві
гормони)
Вітамін D3

 Другий етап – ліпопротеїновий – після того, як стало відомо, що транспорт ліпідів,

у тому числі й холестеролу, здійснюється у складі ліпопротеїнів, виявилося, що для
розвитку атеросклерозу має значення кількісних змін ліпопротеїнів плазми крові.

Розвиток атеросклерозу пов’язаний зі збільшенням у крові рівня ЛПНГ і ЛПДНГ

ЛПДНГ (пре-β-ліпопротеїни) –
o Основний ліпідний компонент – ендогенні ТАГ
o Утворюються в печінці
o Звідти надходять у жирову тканину і м’язи
ЛПНГ (β-ліпопротеїни) –
o Основний ліпідний компонент – холестерол – в естерифікованій та вільній
формі
o Утворюються в капілярах печінки із залишків ЛПДНГ/ЛППГ?
 o Здійснюють транспорт холестеролу до периферичних клітин, що
використовують цю сполуку для своїх потреб
ЛПВГ (α-ліпопротеїни) – найменший діаметр і найбільша густина
o Основний ліпідний компонент – фосфоліпіди
o Утворюються гепатоцитами та клітинами тонкої кишки
o Здійснюють транспорт холестеролу від периф. клітин до печінки

Зростання плазмової концентрації цих ЛП може бути зумовлено:

А) Збільшенням їх утворення (при великому надходження в організм холестеролу і
тригліцеридів)
Б) Порушенням їх вилучення з крові й утилізації клітинами периферичних тканин –
пов’язано з сімейною гіперхолестеролемією – збільшення конц. ЛПНГ, зумовлене
спадковими порушеннями рецепторного апарату клітин, що забезпечує
надходження й утилізацію ними холестеролу

Механізми:
І. Зменшення використання ЛПНГ клітинами
ІІ. Посилене утворення ЛПНГ

І. Зменшення використання ЛПНГ клітинами:

В організмі існує 2 механізми транспорту ЛПНГ в клітини:
 Рецептор-опосередкований (специфічний)
 Неспецифічний

Рецептор-опосередкований механізм Неспецифічний механізм

Пов’язаний зі специфічними
рецепторами до ЛПНГ
Є в усіх клітинах
Інтенсивність його регулюється к-стю Інтенсивність його не регулюється
рецепторів
Мета: задоволення потреби клітин у
холестеролі
Не є причиною накопичення
холестеролу в клітинах
Не пов’язаний зі специфічними
рецепторами до ЛПНГ, є різновидом
піноцитозу
Є тільки в кл. макрофагального ряду
Мета: очищення крові від надлишку ЛП
Є причиною накопичення холестеролу в
клітинах

Специфічний транспорт ЛПНГ в клітину:

1) Взаємодія міцел ЛПНГ зі специфічними рецепторами плазматичної мембрани за
доп. апопротеїну АроВ-100
Утворені комплекси завдяки процесам латеральної дифузії зосереджуються в певних
ділянках плазматичної мембрани, покритих ізсередини білком клатрином
2) Починається процес ендоцитозу комплексів «ЛПНГ-рецептор»: спочатку в плазм.
мембрані виникають покриті клатрином поглиблення, з яких формуються покриті
везикули
Ці везикули при злитті з лізосомами віддають їм свій вміст, після чого оновлюють
свою структуру, повертаються назад до плазм. мембрані і вмонтовуються в неї
(рециркуляція везикул)

3) Гідроліз компонентів ЛПНГ в лізосомах із вивільненням АК (розщеплення

апопротеїнів) і холестеролу з його ефірів

4) Використання холестеролу на утв. клітинних мембран, синтез стероїдних гормонів і

жовчних кислот

Якщо холестеролу виявляється забагато для цих потреб, то клітина починає

захищати себе від нього - 3 механізми:
 Пригнічується синтез рецепторів до ЛПНГ
 Інгібується синтез власного холестеролу з ацетил-КоА чере вплив на
ключовий фермент цього процесу – 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА-
редуктазу
 Посилюється зв’язування вільного холестеролу через утворення його ефірів із
жировими кислотами

Спадкова гіперліпопротеїнемія ІІа типу – має генетично обумовлений дефіцит

специфічних рецепторів до ЛПНГ – у гетерозигот їх менше, ніж у нормі, а у
гомозигот вони відсутні. Внаслідок цього ЛПНГ не можуть надходити в
периферичні клітини, їхній вміст у крові збільшується – причина розвитку
спадкового атеросклерозу

Дефіцит рецепторів до ЛПНГ може мати у своїй основні генетично зумовлені

порушення таких процесів:
 Синтезу рецепторів в рибосомах ЕПС
 Їх транспорт до структур апарату Гольджі
 Вмонтовування рецепторів у плазм. мембрану
 Утворення кластерців на поверхні плазм. мембрани
 Рециркуляція везикул

Недостатність специфічних рецепторів до ЛПНГ і зростання внасл. цього рівня

ЛПНГ у плазмі крові стає причиною активації неспецифічного механізму
транспорту ЛПНГ у макрофагах – є центральних у розвитку атеросклеротичних змін
в судинах

ІІ. Посилене утворення ЛПНГ

 Безпосередньою причиною посиленого утворення ЛПНГ є збільшення вмісту в
плазмі крові ЛППГ – перехідної форми між ЛПДНГ і ЛПНГ

ЛППГ – утворюються в капілярах жирової тканини і м’язів в р-ті вилучення більшої

ч-ни тригліцеридів із міцел ЛПДНГ (тут відбувається гідролітичне розщеплення
тригліцеридів ЛП-ліпазою ендотеліоцитів)

 Далі одна ч-на ЛППГ захоплюється гепатоцитами завдяки взаємодії

рецепторів до ЛПНГ і апопротеїну В-100. Для цього необхідна присутність ще
одного апопротеїну – АроЕ
 Друга ч-на ЛППГ перетворюється в крові в ЛПНГ. Таке перетворення
передбачає подальше зменшення вмісту в міцелах тригліцеридів і втрату
апопротеїну АроЕ

Виділяють 2 причини збільшення вмісту в крові ЛППГ, а отже, і ЛПНГ:

1. Посилене утворення ЛППГ внаслідок збільшення вмісту в крові ЛПДНГ – надмірне
споживання жирів
2. Зменшення вилучення ЛППГ із крові гепатоцитами – генетичні порушення:
o Дефіцит рецепторів до ЛПНГ – гепатоцити не можуть вилучати з крові ні
ЛПНГ, ні ЛППГ – їх вміст в крові зростає – трансплантація печінки
o Відсутність чи якісні зміни апопротеїну В-100

 Третій етап – головним фактором атерогенезу вважають не стільки

гіперхолемтеролемію та гіперліпопротеїнемію, скільки порушення співвідношення
між окремими класами ЛП плазми крові й появу якісно змінених їхніх міцел –

1) Збільшення вмісту багатих на холстерол і тригліцериди ЛПНГ і ЛПДНГ –

атерогенний холестерол – входить до їх складу
2) Зменшення вмісту ЛПВГ – ці ЛП транспортують холестерол від клітин до
печінки – це антиатерогенні ЛП
3) Поява в крові не властивих для норми модифікованих ЛП –
 Глікозильовані та ацетоацетильовані ЛП
 ЛП, зв’язані з продуктами ПОЛ
 Комплекси «ЛП-АТ»

Окиснені ЛПНГ (окЛПНГ) – вважають, що саме вони, потрапивши чи утворившись

в інтимі артерій, запускають усі процеси, характерні для атерогенезу
Причина появи: вільні радикали і пероксиди, що з’являються в умовах
оксидаційного стресу. У судинній стінці такими є:
 Активні форми кисню і азоту
Їх утворення пов’язують з діяльністю ферментів: НАДФН-оксидаза,
нітритоксидсинтаза, мієлопероксидаза, ксинтаноксидаза, ліпоксигеназа
 Артеріосклероз Менкеберга
Цей тип артеріосклерозу характеризується ураженням медії артерій еластичного та
еластично-м’язового типу й виявляє себе тріадою морф. ознак:
 Медіанекрозом
 Медіакальцинозом
 Медіасклерозом

Причини
1. Старіння
Після 30 років медіакальциноз є постійною морфологічною знахідкою в аортальній
стінці людини. У приблизно 90% пацієнтів із серцево-судинними хворобами є
ознаки кальцифікації артерій

2. Цукровий діабет ІІ типу

Практично у всіх пацієнтів, що мають синдром «діабетичної стопи», виявляють
кальцифікацію артерій нижніх кінцівок
3. Хронічна ниркова недостатність – особливо на термінальних стадіях розвитку,
коли розвивається уремія. Інтенсивність кальцифікації артерій у таких хворих
зростає після переведення їх на сеанси гемодіалізу.
4. Дисфункції прищитоподібних залоз
5. Гіперфосфатемія
6. Гіпервітаміноз Д, К
7. Синдром Марфана

Патогенез
Провідними патогенетичними ланками є:
 Ушкодження ГМК артеріальної стінки
 Кальцифікація медії

Механізми ушкодження судинної стінки:

1. Порушення енергетичного обміну

Було встановлено, що пригнічення енерг. обміну арт. стінки отрутами, що є
інгібіторами метаболізму (монойодацетат, фторид натрію) викликає розвиток
виражених дистрофічно-склеротичних уражень арт. судин.

Енергодефіцитна теорія артеріосклерозу Менкеберга: суть її полягає в тому, що

багато пат. факторів (гіпоксія, голодування, дефіцит вітамінів, отрути), діючи на
судинну стінку, первинно порушують процеси енергетичного обміну в ній.
Це викликає обумовлене дефіцитом АТФ ушкодження клітин і зменшує активну
резистентність судин до дії ін. ушкодж. чинників.
Кінцевий результат: загибель ГМК з наступною кальцифікацією судинної стінки
2. Оксидаційний стрес
Активація вільнорадикального окиснення в судинній стінці веде до ушкодження
клітин.

3. Перевантаження клітин кальцієм

Кальцієва механізми ушкодження ГМК відіграють важливу роль у розвитку
дистрофічних змін в арт. стінці.

Перевантаження клітин кальцієм може бути зумовлено:

 Збільшеним надходженням його в цитоплазму з інтерстицію
 Порушенням видалення кальцієвих іонів із цитоплазми назовні та в місця їх
депонування

Механізми кальцифікації судин:

 Активна генетично запрограмована кальцифікація – виділяють 3 стадії:
o Остеогенна стимуляція мезенхімних клітин адвентиції (адвентиціальна стадія) –
причини:
 Запалення
 Оксидаційний стрес
 Висока гіперглікемія
o Поява кальцифікуючих судинних клітин у медії
o Власне кальцифікація через утворення спеціальних везикул

Запалення, яке розвивається внаслідок ушкодження клітин та їхнього некрозу,

впливає на процес кальцифікації через:
 Цитокіни (TNF-α, інтерлейкіни, адипокіни)
 Вільні радикали і пероксиди, що вивільнюються в тканину активованими
лейкоцитами
 Новоутворення та проростання в медію vasa vasorum, до складу яких входять
ендотеліоцити та перицити

Процес кальцифікації судинної стінки власне розпочинається з того, що

прозапальні цитокіни, продукти вільнорадикального окиснення і високі конц.
глюкози, діючи на ендотеліоцити й перицити мікросудин адвентиції, стимулюють
утворення і секрецію ними сигнальних молекул, серед яких кістковий
морфогенетичний протеїн ВМР-2 – він дає на мезенхімні клітини адвентиції, які у
відповідь утворюють і вивільнюють сигнальні Wnt-молекули

Wnt-молекули надходять у vasa vasorum, а через них у медію, і чинять паракринний

ефект на судинні стовбурові клітини – клітини-остеопрогенітори  вони
диференціюються в кальцифікуючі клітини
 Кальцифікуючі клітини генерують високу активність лужної фосфатази і утв.
велику к-сть мінералізуючих матриксних везикул  утв. перші кристали
оксіапатиту

 Залежна від апоптозу кальцифікація

При хронічному ушкодження ГМК судин активується апоптоз – не утв. запалення і
не виникають основні стимулятори остеогенетичної програми – прозапальні
цитокіни, вільні радикали

Завершальною фазою апоптозу є утв. апоптичних тілець. Через відсутність у медії

макрофагів (тут немає vasa vasorum, якщо в адвентиції немає запалення) ці тільця не
утилізуються шляхом фагоцитозу, а стають місце утворення перших кристалів
гідроксіапатиту

 Порушення організації та обміну еластину

Порушення структури еластину пов’язано з некрозом ГМК. Сам собою некроз
спричиняється до вивільнення із загиблих клітин протеолітичних ферментів, серед
яких еластаза – фермент, що здійснює гідролітичне розщеплення еластину

Окрім того, до зменшення к-сті ГМК веде до зменшення утворення в медії

природних антикальциногенних факторів – білок MGP. Дефіцит цього протеїну
робить еластичні волокна здатними осаджувати на собі фосфати Са2+ й
перетворювати їх на кристали гідроксіапатиту

 Недостатність природних інгібіторів кальцифікації

Інгібітори кальцифікації:
 Неорганічний пірофосфат
 Матриксний білок MGP
 Фетуїн
 Остеопонтин
 Остеопротегерин

Антикальциногенна активність MGP зникає, якщо порушується залежний від віт. К

процес гамма-карбоксилювання цього білка. Застосування в експерименті
варфарину – антикоагулянту, що є антагоністом віт. К, позбавляє MGP його
інгібіторних властивостей і веде до кальцифікації медії артерії

 Загальні порушення фосфорно-кальцієвого обміну

При гіперкальціємії та гіперфосфатемії створюються фізично-хімічні умови,

сприятливі для осадження фосфатних солей кальцію і утв. кристалів гідроксіапатиту
в судинній стінці
 Циркуляція сироваткових прокальциногенних факторів

Резорбція кісткової тканини (остеопороз), що має місце при:

o Старінні
o Порушення секреції жіночих статевих гормонів
o За умов ЦД
o Хронічної ниркової недостатності
o Гіпервітамінозу Д
закономірно супроводжується кальцифікацією артерій

Вважають, що при резорбції кісткової тканини у кров потрапляють білкові

комплекси, які відіграють роль прокальциногенного фактора завдяки здатності бути
нуклеаотором формування кристалів гідроксіапатиту (SCF)

SCF після надходження в судинну стінку спричиняється до утв. малих за розмірами

кальцифікатів, які потім, проникаючи всередину колагенових і еластичних структур,
стають місцем подальшого обвапніння

Сироваткові прокальциногенні фактори:

o Великий сироватковий нуклеатор кісткового походження
o Кальцій-протеїнові частки (CPPs) – відповідно до однієї з гіпотез, у крові
постійно циркулюють CPPs, що складаються з кальцію, фосфатів і білка
фетуїну-А
o Кальцифікуючі нанобактерії

Значення артеріосклерозу Менкеберга

Артеріосклероз Менкеберга у людей похилого віку зумовлює розвиток ізольованої
систолічної артеріальної гіпертензії (ІСАГ), що характеризується збільшенням
систолічного і пульсового АТ на тлі незміненого або зниженого діастолічного – це
компенсаторний варіант, оскільки завдяки ІСАГ периферичні тканини можуть і далі
одержувати необхідний їм об’єм крові

Лікування ІСАГ у цьому разі усуватиме компенсаторне її призначення та вестиме до

розвитку ішемічних порушень.

Артеріосклероз Менкеберга може стати причиною аневризм артерій

Артеріальна гіпертензія
Артеріальна гіпертензія – це стале підвищення АТ понад 140/90 мм рт. ст.
Вона може бути первинною і вторинною:
 Первинна АГ (есенціальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба) – підвищення АТ
не може бути пов’язано з конкретною хворобою чи пат. процесом у тих чи ін.
органах та системах: причина підвищення АТ залишається неясною

 Вторинна АГ – виникає як наслідок пат. процесів у різних органах і системах. Вона

характерна для:
o Хвороба нирок (гломерулонефрт, пієлоневрит, полікістоз нирок)
o Пухлин надниркових залоз (феохромоцитома, альдостерома)
o Уражень серця й судин (вади серця, коарктація аорти)
o Хвороб НС (бульбарний поліомієліт, енцефаліти, травми, струси мозку)

АГ може бути доброякісною та злоякісною:

 Доброякісна АГ – есенціальна гіпертензія з тривалим безсимптомним перебігом
 Злоякісна АГ – коли різко підвищується тиск до 200/120 мм рт.ст. За відсутності
лікування вона призводить до смерті протягом 1-2 років

Гемодинамічні варіанти
Оскільки величина АТ визначається загальним законом гемодинаміки, відповідно до
якого
Р = Q*R
Р – артеріальний тиск
Q – хвилинний об’єм серця
R – загальний периферичний опір

То АГ може бути обумовлена:

 Збільшенням хвилинного об’єму серця
 Збільшенням загального периферичного опору

Відповідно до цього виділяють 3 гемодінамічних варіанти АГ:

1. Гіперкінетичний тип – обумовлений істотним збільшенням роботи серця, у р-ті
чого зростає хвилинний об’єм серця.
Приклад: ізольована систолічна артеріальна гіпертензія, що розвивається в людей
похилого віку в результаті ураження судин артеріосклерозом Менкеберга
2. Еукінетичний тип – виникає при помірному збільшенні хвилинного об’єму серця і
загального периферичного опору
3. Гіпокінетичний тип – розвиток пов’язаний з істотним збільшенням загального
периферичного опору

Регуляція артеріального тиску

Системи регуляції АТ, що здійснюють свій вплив на гемодинаміку через:
 Нервові механізми
 Гуморальні
 Ниркові
 Хвилинний об’єм серця залежить від:
 ССС
 Венозного повернення, на рівень якого прямо впливає ОЦК

З огляду на це зміни ХОС можуть обумовлюватися регуляторними впливами як на

скорочувальну ф-цію міокарда (симпатичні нерви, катехоламіни), так і на об’єм
крові, що повертається до серця (ниркові механізми регуляції)

Основним чинником, що визначає загальний периферичний опір, є тонус

резистивних судин – дрібних артерій, артеріол і посткапілярних венул

Його зміни (вазоконстрикція чи вазодилятація), що виникають під впливом

нервових і гуморальних факторів, позначаються на величині АТ

Залежно від спрямованості дії всі с-ми, що беруть участь у регуляції кров’яного
тиску, поділяють на 2 групи:
 Пресорні с-ми – підвищують АТ
 Депресорні с-ми – понижують АТ

Пресорні системи
1. Симпатоадреналова система – до неї відносять симпатичні адренергічні нерви-
вазоконстриктори і катехоламіни

Механізм підвищення АТ під впливом катехоламінів пов’язаний з дією їх на всі

структури, від яких залежить характер системного кровообігу:
 Артерії та артеріоли.
Діючи через α-адренорецептори, катехоламіни зумовлюють скорочення гладкої
мускулатури  звуження судин
Зменшення просвіту резистивних судин веде до зростання заг. периферичного
опору.
Крім того, звуження артеріол спричиняється до зменшення тиску крові в капілярах і,
за законом Старлінга, до зменшення фільтрації та збільшення реабсорбції води через
капілярну стінку  збільшення ОЦК  збільшення ХОС
 Вени і венули.
Скорочення ГМК цих судин веде до зменшення ємності венозного русла  це веде
до збільшення веного повернення о серця і відповідного зростання ССС 
збільшення ХОС  збільшення АТ
 Серце
Впливаючи на серце через β1-адренорецептори, катехоламіни збільшують силу
серцевих скорочень та їхню частоту  збільшення ХОС  збільшення заг.
периферичного опору
 Нирки
 Катехоламіни здатні впливати на ниркові механізми регуляції кровообігу прямо і
опосередковано через ренін-ангіотензинову систему
o Прямий вплив – катехоламіни зумовлюють спазмування кровоносних судин
кортикальних нефронів, перенаправляють кров у судини юкстамедулярних
нефронів. Оскільки останні мають набагато довшу петлю Генле, то площа
реабсорбації іонів Na+ і води зростає, що веде до зменшення діурезу і
збільшення ОЦК
o Опосередковано – активація САС є однією з причин секреції реніну клітинами
ЮГА нирок

2. Ренін-ангіотензинова система – ангіотензин ІІ чинить свою пресорну дію через

такі механізми:
 Викликає скорочення ГМК артеріол  судини звужуються й зростає R
 Зумовлює затримку Na+ та води через пряму дію на нирковий кровообіг і процеси
реабсорбції
 Стимулює секрецію альдостерону клітинами кори надниркових залоз і вже через
цей гормон опосередковано збільшує реабсорбцію Na+ і води, а отже і ОЦК
3. Альдостерон-вазопресинова система – при посиленій секреції альдостерону і
вазопресину збільшується реабсорбція Na+ та води в судинах  збільшення ХОС

4. Пресорні фактори ендотеліального, тромбоцитарного і лейкоцитарного

походження – чинять місцевий вплив на тонус резистивних судин + системна дія –
підвищення АТ
o Ендотеліальна клітини – здатні при ушкодженні судинної стінки, а також під
впливом катехоламінів, ангіотензину ІІ і вазопресину вивільнювати ендотелін
– має потужну судинозвужувальну дію.
Крім того, вазоконстрикторний ефект притаманий таким сполукам
ендотеліального походження, як фактор активації тромбоцитів, простагландин
F, ендотеліальний аноксемічний фактор констрикції, ендопероксиди
o Тромбоцити – вивільнюють тромбоксани – похідні арахідонової к-ти, що
утв. в тромбоцитах під впливом циклооксигенази
o У лейкоцитах перетворення арахідонової кислоти ідуть через
ліпоксигеназний шлях, кінцевими продуктами якого є лейкотрієни

Депресорні системи
1. Барорецепторні рефлекси – починаються подразненням барорецепторів дуги аорти
та синокаротидної зони при підвищенні АТ в судинах
Збільшення імпульсації від цих рец. веде до:
 Активації депресорного
 Гальмування пресорного відділів судинорухового центру, нейрони якого
містяться в стовбуровій ч-ні ГМ
 Активація депресорного відділу спричиняється до посилення імпульсації з
кардіоінгібіторного центру і збудження внаслідок цього парасимпатичних нервів 
викид АХ  зменшення ЧСС, ХОС, АТ

2. Калікреїн-кінінова система – брадикінін має виражену судинорозширювальну дію,

яка опосередковується активацією брадикінінових рецепторів на поверхні
ендотеліоцитів та утворенням внаслідок цього оксиду азоту

3. Ниркові депресорні фактори – такими є похідні арахідонової к-ти –

простагландини і простациклін – судинорозширювальний ефект опосередковується
оксидом азоту

4. ПНУГ (атріопентин) – при збільшення ОЦК та конц. іонів Na+ міоендокринні

клітини передсердь вивільнюють атріопентин, депресорна дія якого пов’язана з
такими ефектами:
 Збільшення виведення з організму Na+ і води  зменшення ОЦК 
зменшення ХОС
 Зменшує тонус гладких м’язів судин  знижується R
 Через негативну інотропну і хронотропну дію на серце зменшує його ХОС

5. Депресорні фактори ендотеліального походження – в ендотелії утворюється

оксид азоту (NO), через який опосередковується судинорозширювальна дія
переважної більшості БАР

Крім того, ендотеліоцити є джерелом таких вазодилятаторів:

 Ендотеліальний фактор гіперполяризації
 Аденозин
 Простациклін
 Натрій-уретичний пептид С

Експериментальні моделі артеріальної гіпертензії

За методами відтворення АГ всі її моделі ділять на кілька великих груп:

І. Порушення функції ЦНС:

 Зіткнення процесів умовного збудження та гальмування, що призводить до
розвитку у тварин неврозу
 Моделювання психоемоційної напруги шляхом створення зоосоціального
конфлікту, змін біоритмів, іммобілізації тварин
 Електричну й хімічну стимуляцію лімбічних структур ГМ

ІІ. Порушення мозкового крово- і лімфообігу

Підвищення АТ можна викликати:
  Одно- і двостороннім перев’язуванням сонних і вертебральних артерій, що
живлять мозок (центрально-ішемічна АГ)
 Блокадою лімфовідведення по периневральних і периваскулярних
лімфатичних шляхах за допомогою каоліну, що його вводять у велику
цистерну мозку

ІІІ. Порушення ф-ції депресорних регуляторних с-м

Зменшення активності цих с-м можна відтворити:
 Двостороннім перетинанням у кролів і собак депресорних і синусних нервів, у
р-ті чого знімаються гальмівні впливи з барорецепторів рефлексогенних зон
дуги аорти і каротидного синуса (рефлексогенна гіпертензія)
 Центральною дефіерентацією барорецепторів, що її викликають ушкодженням
ядра солітарного тракту
 Пригніченням синтезу простагландинів за доп. індометацину

ІV. Порушення ф-ції нирок:

 Звуження обох ниркових артерій або звуження однієї ниркової артерії з
видаленням другої контрлатеральної нирки (реноваскулярна гіпертензія) –
відбувається активація ренін-ангіотензинової с-ми
 Видалення обох нирок і переведення тварин на гемодіаліз для запобігання
уремії (ренопривна гіпертензія) – повне припинення депресорних ф-цій нирок
(не утв. ниркові простагландини)
 Обгортання нирок целофаном, шовком – виникає перинефрит – здавлюється
ниркова паренхіма, розвивається венозній застій і гіпоксія нирок, активується
ренін-ангіотензинова с-ма

V. Порушення гормонального стану

 Ведення адреналіну
 Введення вазопресину
 Субототальне видалення кори надниркових з-з – відбувається посилення
регенерації залозистої тканини з підвищеною продукцією кортикостероїдів –
альдостерону (наднирково-регенераційна гіпертензія)

VI. Порушення водно-сольового обміну

 Введення тваринам великої к-сті сухонної соли (сольова гіпертензія)
 Застосування мінералокортикохдів (дезоксикортикостерону, альдостерону)
 Поєднання 1+2

VII. Моделі генетично обумовленої АГ

Причини первинної артеріальної гіпертензії

І. Екзогенні фактори –
1. Тривала психоемоційна перенапруга (хронічний стрес)
 2. Збільшення індексу маси тіла, ожиріння – при збільшення маси жирової
тканини посилюється утворення в адипоцитах лептину – він пригнічує центри
апетиту, істотно активує гіпоталамічні центри САС, унаслідок чого збільшується
тонус симпатичних вегетативних нервів і секреція катехоламіну клітинами мозкової
р-ни наднирників

При ожирінні часто має місце гіперінсулінемія – це стимулює проліферацію ГМК

кровоносних судин. Цей процес, якщо відбувається у резистивних судинах, веде до
потовщення судинної стінки  зменшення радіусу судин  збільшення заг. периф.
опору  збільшення АТ
3. Надмірне споживання кухонної солі

ІІ. Ендогенні фактори

1. Спадкова схильність – однонуклеотидний поліморфізим генів

Патогенез
Є 2 концепції: дисрегуляторна і власне судинна

Дисрегуляторна концепція – пояснює виникнення первинної артеріальної

гіпертензії порушенням механізмів регуляції АТ
Патогенез первинної АГ проходить 2 фази: гіпер- і гіпокінетичну

1. Гіперкінетична фаза – характеризується переважно збільшенням ХОС, наслідком

чого є підвищення АТ. На цьому етапів хвороби гіпертензія є оборотною, оскільки
зумовлюється функціональними, а не структурними змінами в організмі.
У розвитку цієї фази виділяють послідовні події:
1) Активація САС – відбувається в р-ті хронічного стресу, що зумовлює появу
осередків постійного збудження в ЦНС. Катехоламіни, які виділяються при
цьому, викликають ефекти:
Збільшують ХОС
Підвищують R
Викликають спазм приносних артеріол нирок і безпосередньо діють на
клітини ЮГА, сприяють виділенню в кров реніну
2) Активація ренін-ангіотензинової с-ми – надходження реніну в кров сприяє
утворенню ангіотензину ІІ. Він зумовлює такі зміни:
Скорочення гладких м’язів артеріол (ангіоспазм)
Збудження структур ЦНС, що беруть участь у регуляції АТ
Вивільнення в кров альдостерону клітинами клубочкової зони кори
наднирників
3) Активація альдостерон-вазопресинової с-ми
Альдостерон викликає розвиток гіпернатріємії і підвищення в зв’язку з цим осм.
тиску плазми крові.
Збудження центральних і периф. осморецепторів активує секрецію вазопресину
у ядрах гіпоталамуса.
 Вазопресин, впливаючи на нирки, викликає збільшення реабсорбції води 
збільшення ОЦК, ХОС, АТ

2. Гіпокінетична фаза – характеризується необоротними структурними змінами

резистивних судин, у р-ті чого заг. периф. опір і АТ постійно збільшені
Послідовні стадії:
1) Ауторегуляторний спазм артеріол – виникає як наслідок збільшення ХОС. Є р-
цією, спрямованою на підтримку сталості кровообігу в тканинах (попереджає
надходження надлишкової к-сті крові)
2) Гіпертрофія гладких м’язів артеріол
3) Артеріосклероз – гіпертрофовані ГМК поступово зазнають дистрофічних змін і
гинуть, відбувається заміщення їх СТ. Артеріоли не здатні до скорочення або до
розслаблення, АТ постійно збільшений

Власне судинна концепція – згідно з її положеннями в основі есенціальної

гіпертензії лежать первинні зміни в кровоносних судинах, а розлади регуляції
системної гемодинаміки мають вторинний характер.
Тобто спочатку гіпокінетична фаза, а потім гіперкінетична