Променеві реакції та ушкодження – велика група патологічних станів різних органів та систем, що

виникають у пацієнтів на тлі променевої терапії або через деякий час після її закінчення. Вони
розрізняються за ступенем виразності, оборотності та необхідності проведення лікувальних заходів.

Проміневі реакції – оборотні зміни в тканинах, які проходять через 2-3 тижні після опромінення без
спеціального лікування. Не мають негативного впливу на якість подальшого життя хворих.

Променеві пошкодженнями – глибокі, необоротні, органічні і функціональні зміни органів і тканин.

Хоча променеві ушкодження відносяться до категорії незворотних змін, проте можуть певною мірою
компенсуватись після проведення лікування. Вони погіршують стан пацієнтів, можуть спричиняти
інвалідність та негативно впливати на тривалість життя.

Причини розвитку променевих реакцій

Імовірність виникнення променевих реакцій визначається:

 дозою іонізуючого випромінювання,

 площею опромінення,
 часом опромінення
 рівнем радіочутливості тканин, що опромінюються.

Найнижчою толерантністю до опромінення має кістковий мозок. Висока радіочутливість також

виявляється у лімфатичної системи, сім'яників та яєчників, тому перелічені органи та системи
найчастіше страждають при проведенні променевої терапії. Крім того, до числа променевих реакцій,
що часто зустрічаються, відносяться патологічні зміни шкіри, що обумовлено як її досить високою
чутливістю, так і потраплянням шкірних покривів в зону опромінення при лікуванні більшості
захворювань.

До факторів, що збільшують ризик розвитку променевих реакцій, відносяться:

 підвищена індивідуальна радіочутливість,

 помилки при плануванні та проведенні променевої терапії.
 Толерантність тканин до іонізуючого випромінювання може знижуватися при кахексії,
ожирінні, алергії, хронічних запальних захворюваннях, хворобах шкіри, цукровому діабеті,
дифузному токсичному зобі та хворобах нирок.
 Імовірність виникнення променевих реакцій підвищується в дитячому та старечому віці, при
переохолодженні, перегріванні, надмірних фізичних навантаженнях, травматичних
пошкодженнях, порушеннях цілісності або нормального стану шкіри.

Променеві реакції
Променеві реакції можуть бути загальними та місцевими.

Загальні променеві реакції - реакції всього організму на вплив ІВ, виникають при:

 загальному опроміненні організму,

 при локальному опроміненні органів живота, малого тазу, грудної порожнини, меншою мірою
вони виникають при опроміненні кінцівок.
При цьому уражається: ЦНС, ЖКТ, серцево-судинна система, система кровотворення, відбувається
втрата ваги, знижується кількість лейкоцитів.

Загальна реакція на опромінення проявляється у вигляді загальної слабкості, головного болю,

безсоння або підвищеної сонливості, дратівливістю, нестійкості настрою, втрати апетиту, нудоти, а у
важких випадках – блювотою.

Розлади зі сторони ССС частіше спостерігаються у хворих з органічними змінами в серці і в судинах,
при безпосередньому опроміненні ділянки серця, голови, шиї або живота. Зміни носять
функціональний характер і виявляються тахікардією, аритмією, іноді появою систолічного шуму.

Розлади функції травного каналу можуть проявлятися зниженням або втратою апетиту, нудотою,
блюванням, тенезмами, рідкими випорожненнями.

Загальна променева реакція супроводжується також змінами морфологічного складу крові:

лейкопенією, лімфопенією, тромбоцитопенією, еритроцитопенією, подовженням часу кровотечі та
підвищенням проникності капілярів.

Для профілактики загальної променевої реакції хворому з першого дня опромінення призначають
збалансоване повноцінне вітамінізоване харчування з підвищеним вмістом білків та
загальнозміцнююче та імуномодулююче лікування, прогулянки на свіжому повітрі, прийом до двох
літрів рідини (частина у вигляді соків), прийом свіжих вітамінів і фруктів. Залежно від складу
периферичної крові проводять переливання еритроцитарної, лейкоцитарної чи тромбоцитарної маси
- та назначають гемостимулюючі засоби.

Місцеві променеві реакції - характеризуються розвитком змін у зоні опромінення.

Поділяються на ранні та пізні.

Ранні – розвиваються у процесі променевої терапії чи протягом 3 міс після неї, при цьому страждають
більш більш радіочутливі і добре регенеруючі структури.

Пізні променеві реакції - розвиваються пізніше ніж через 3 місяці після опромінення.

Зміни шкіри:
Першим проявом реакції шкіри є еритема. Виникає після гамма-промінювання шкірного поля
дрібними фракціями: РОД 2 Гр до СОД 30-35 Гр. Еритема характеризується стійким почервонінням
шкіри, набряком, болісністю. Різні ділянки шкіри мають різну чутливість до випромінювання.
Найбільшу радіочутливість має шкіра пахвових западин, ліктьового згину, пахових складок, повік.

Еритема зникає через 2-4 тижні після припинення опромінення. Лікування не потребує.

Сухий епідерміт – наступний ступінь променевої реакції, виникає при гамма-опроміненні шкірного
поля дрібними фракціями: РОД 2 гр до СОД 40-50 гр. Об'єктивно визначаються: наростаюча ерітема і
набряк, припиняється поділ клітин епідермісу і волосяних фолікулів – відбувається лущення
епідермісу, випадіння волосся, підтримується епіляція і десквамація поверхневих клітин, шкіра стає
сухою, гіперпігментованою. Може проходити самостійно, особливого лікування не потребує.

Вологий епідерміт - виникає при гамма-опроміненні шкірного поля дрібними фракціями до СОД 50-
60 гр. Для вологого радіоепідерму характерне посилення проявів попередньої реакції та вологе
відшарування епідермісу. Супроводжується вираженим больовим синдромом. Вологий епідерміт
закінчується стійкою атрофією волосних фолікулів (ріст волосся не відновлюється), сальних і потових
залоз, шкіра стає атрофічною, сухою, з ділянками де-і гіперпігментації, появою телеангіоктазій.
Утворюються дрібні бульбашки з серозним та серозно-гнійним вмістом на тлі гіперемії та набряклості
опроміненої шкіри. Самостійно заживає довго (2-3 місяці), потребує інтенсивного лікування.

Профілактикою променевих реакцій шкіри є правильний вибір виду випромінювання, застосування

багатопольного та рухливих методів опромінення дистанційної гамма терапії, використання
адекватних фільтрів при рентгенотерапії, шкіра місцях опромінення має бути сухою та чистою, без
гнійних висипань. Також з метою профілактики, поле опромінення рекомендують змащувати
індиферентними жирами (емульсією алоє, обліпиховою олією, бальзамом Шостаковського). Суворо
заборонено змащувати шкіру мазями, які містять солі металів (цинкова мазь, паста Лассара та ін.).

Променеві реакції слизових оболонок (мукозити, променеві епітеліїти) розвиваються при

опроміненні порожнистих органів (гортань, ротову порожнину, стравохід, кишечник, сечовий міхур).

Радіоепітеліт - це прогресуючий дистрофічний процес, що проходить у 3 стадії:

1-я стадія характеризується незначною гіперемією з набряком слизової оболонки; При збільшенні
дози настає зроговіння епітелію; слизова оболонка бліда;

При другій стадії (стадії вогнищевого радіоепітеліїту) настає десквамацiя епітелію, відторгнення
окремих його ділянок з виникненням поодиноких ерозій

У третій стадії (стадії зливного радіепітеліїту) виникає поширене відторгнення зроговілого епітелію,
злиття окремих ерозій. Радіоепітеліт завершується епітелізацією опроміненої ділянки слизової
оболонки.

Променеві реакції слизових оболонок супроводжуються больовими відчуттями:

 При опроміненні ротової порожнини болісний прийом їжі,

 при опроміненні глотки і стравоходу виникають дисфагії,
 при опроміненні гортані спостерігається захриплість голосу.
 При розвитку променевого циститу (осередкова доза 40 Гр) хворі скаржаться на болісне та
часте сечовипускання, інколи воно супроводжується гематурією.
 Реакції слизової прямої кишки виражаються у вигляді ректиту. Перші симптоми можуть
виникати при опроміненні СОД 60 Гр та виявлятися тенезмами, болями при дефекації,
збільшенням кількості слизового секрету.

Променеві пошкодження
Променеві пошкодження можуть бути загальними та місцевими.

Ранні променеві пошкодження - розвиваються під час опромінення або протягом 3-х місяців після
опромінення при перевищенні толерантних рівнів опромінення тканин. Ранні променеві
пошкодження характерні для більш радіочутливих та добре регенеруючих структур тканин, тому такі
пошкодження швидко відновлюються.

 Гострий променевий некроз;

  Ранні променеві ушкодження і слизової оболонки гортані (ларингіт), сечового
міхура, кишечника, а також ранні променеві ушкодження внутрішніх органів.
Пізні променеві пошкодження розвиваються після трьох місяців (іноді через кілька років) після
опромінення дозами, які перевищують толерантні рівні опромінення тканин. До пізніх лучевих
пошкоджень відносяться місцеві (лучовий фіброз, індуративний набряк, лучева язва, лучевий рак;
лучові ураження внутрішніх органів лучевий фіброз, лучевий некроз, лучева язва) залоз, хронічна
лучева хвороба).

Якщо розглядати окремо

Гострий променевої некроз опромінених тканин - спостерігається при надмірно великих

дозах фракціонованого опромінення (близько 100 Гр і більше) і при разових дозах більше 20-
50 Гр.
Гострий променевої некроз відрізняється бурхливою течією. Вже через 7-10 днів еритема
набуває стійкий характер, супроводжується сильними болями, погіршенням загального стану
і підвищенням температури. У перші дні після опромінення з'являються бульбашки зі світлою
або сукровичної рідиною. За розтині бульбашок і відторгненні епідермісу виявляється
глибокий некроз тканин, поверхня яких покрита нальотом жовтувато-сірого кольору.
Променеві пошкодження легень виникають при променевій терапії онкологічних захворювань
молочної залози, стравоходу, легень та середостіння. Можуть бути гострими (пневмоніт) чи
хронічними (пневмосклероз). При пневмонітах спостерігаються сухий кашель, задишка та гіпертермія.
На рентгенограмах визначається посилення легеневого малюнка з подальшим утворенням осередків
затемнення. Клінічні прояви променевої реакції зникають через 1-2 тижні, рентгенологічні через 2-3
місяці.

Пневмосклероз розвивається за кілька місяців після завершення курсу лікування. Проявляється сухим
кашлем, болями та наростаючою задишкою. Викликає серцево-легеневу недостатність. На
рентгенограмах видно численні лінійні тіні.

Променеві пошкодження стравоходу виникають при тих самих захворюваннях, що й аналогічні

ураження легень. Виявляються болями при прийомі їжі.

Променеві реакції та пошкодження сечового міхура та прямої кишки

Ураження даної локалізації виникають при променевій терапії новоутворень прямої кишки, шийки
матки та сечового міхура. Променеві реакції можуть бути обмеженими або дифузними, розвиватися в
період проведення променевої терапії або після закінчення. Найбільш частим ускладненням із боку
сечового міхура є цистит. Легкі форми циститу виявляються у більшості хворих на неоплазії сечового
міхура і у 30-40% пацієнтів з пухлинами прилеглих органів. Супроводжуються болями при
сечовипусканні. Усі прояви променевої реакції редукуються протягом кількох тижнів. Тяжкі цистити
зустрічаються рідше, виявляються гематурією та різкою хворобливістю. Схильні до тривалого перебігу
та рецидивування, можливе зморщування органу.

Найпоширенішою променевою реакцією прямої кишки є гострий ректит, що виникає перед

завершенням курсу лікування. Спостерігаються ректальні кровотечі, при ректороманоскопії
виявляються набряклість та гіперемія слизової оболонки. Усі симптоми променевої реакції зникають
за кілька тижнів. У важких випадках розвивається виразковий променевий проктит, що проявляється
порушеннями випорожнень, кровотечами, домішками слизу та крові в калі, болісними помилковими
позивами, інтенсивними болями при дефекації та тупими болями в інший час. Відзначається
схильність до хронізації та рецидивування.

При опроміненні лімфатичної системи, а саме лімфатичних вузлів, може виявлятися променеві
лімфостази та слоновість кінцівок.