Сучасне уявлення про основні

механізми біологічної дії

іонізуючого випромінювання
Підготував Баран Станіслав
Біологічною дією іонізуючих випромінювань називається реакція організму у відповідь на
опромінення, яка проявляється морфологічними, функціональними і метаболічними змінами на всіх
рівнях його організації: атомному, молекулярному, клітинному, тканинному, органному і
організменному.

Знання закономірностей біологічної

дії іонізуючих випромінювань
необхідне для обгрунтування
медичних заходів при радіаційних
ураженнях і для регламентування
радіаційних впливів на людину, що
опинилася у сфері впливу
випромінювань при роботі з їх
джерелами, в несприятливій
екологічній обстановці і т.п.
Живі істоти на вплив випромінювань реагують різному, причому розвиток променевих реакцій
багато в чому залежить від дози випромінювань. Тому доцільно розрізняти:
1) вплив малих доз, приблизно до 10 рад,
2) вплив середніх доз, які звичайно застосовуються з терапевтичними цілями, які межують своїм
верхньою межею з дією високих доз.

При дії випромінюванні розрізняють реакції, що виникають негайно, ранні реакції, а також пізні
(віддалені) прояви. Кінцевий результат опромінення часто багато в чому залежить від потужності
дози, різних умов опромінення і особливо від природи випромінювань. Це відноситься також до
сфери застосування випромінювань в клінічній практиці з лікувальними цілями.

Радіація по-різному діє на людей залежно від статі і віку, стану організму, його імунної системи і т.
п., але особливо сильно - на немовлят, дітей і підлітків.

Соматичні ефекти Генетичні ефекти

Променева хвороба Генні мутації
Локальні променеві ураження Хромосомні аберації
Лейкози
Пухлини
Біологічний ефекти іонізуючих випромінювань (альфа-і бета-частинки, гамма-
кванти,протони і нейтрони) у живому організмі умовно можна підрозділити на три рівні –
молекулярний, клітинний і організмовий (системний).

Класифікацію можливих наслідків опромінення можна представити схемою.

Соматичні (тілесні) ефекти - це наслідки впливу опромінення на самого опроміненого, а не на його
потомство. Їх ділять на стохастичні(імовірнісні) і нестохастичні (детерміновані).
До нестохастичних соматичних ефектів відносять ураження, ймовірність виникнення яких і ступінь
тяжкості ураження прямо залежить від дози опромінення і для виникнення яких існуєдозовий поріг.
Стохастичними ефектами вважаються такі, для яких від дози залежить тільки ймовірність виникнення, а не
їх тяжкість, і відсутня дозовий поріг.

Порогові (детерміновані) ефекти виникають коли число клітин, які загинули в результаті опромінення, які
втратили здатність відтворення або нормального функціонування, досягає критичного значення, при якому
помітно порушуються функції уражених органів. Залежність тяжкості порушення від величини дози
опромінення показана в Табл

Ці ефекти проявляються лише при інтенсивному одноразовому або багаторазовому опроміненні, що

перевищує певний поріг.
При цьому виникають незлоякісних локальні пошкодження шкіри - променевої опік (зловживання засмагою
так само приводить до опіку шкіри), катаракта очей, пошкодження статевих клітин (короткочасна або
постійна стерилізації)
та ін Час появи максимального ефекту так
само залежить від дози: після більш високих
доз він настає раніше.
Нестохастичних ефекти виявляються лише при високому
або аварійному опроміненні всього тіла і окремих органів,
причому поріг виникнення ефекту залежить і від того, який орган
піддався опромінюванню.
Стохастичні (імовірнісні) ефекти, такі як злоякісні новоутворення, генетичні порушення, можуть
виникати при будь-яких дозах опромінення. Зі збільшенням дози підвищується не тягар цих ефектів, а
ймовірність (ризик) їх появи. Для кількісної оцінки частоти можливих стохастичних ефектів прийнята
консервативна гіпотеза про лінійної безпорогової залежності ймовірності віддалених наслідків від дози
опромінення з коефіцієнтом ризику близько 7 · 10-2 / Зв.

Основними стохастичними ефектами є канцерогенні і генетичні. Оскільки ці ефекти мають

імовірнісний характер і тривалий латентний (прихований) період, вимірюваний роками й десятками
років після опромінення, вони важко виявляються.

До канцерогенним ефектів належать ураження крові, кровотворних органів, новоутворення та

пухлини.

Генетичні ефекти - вроджені фізичні і психічні каліцтва і ряд інших важких захворювань - виникають
в результаті мутацій і інших порушень в статевих клітинних структурах, що відають спадковістю.
Вихід обох ефектів мало залежить від потужності дози, а визначається сумарною накопиченою дозою,
тобто він буде вище навіть в місцевостях з природним підвищеним радіаційним фоном. Виявлення і
тим більше пророкування появи ефекту в окремої людини практично непередбачувано. Вихід їх
визначається колективною дозою
Сучасні теорії механізму біологічної дії
 Характеристика процесу іонізації та збудження

Перший етап біологічної дії іонізуючих випромінювань представляє фізичний процес взаємодії
випромінювання з речовиною. Всі іонізуючі випромінювання безпосередньо чи опосередковано
викликають збудження або іонізацію атомів біосистем. Внаслідок цього в тканинах з’являються
збуджені та іонізовані атоми і молекули, які володіють високою хімічною активністю. Вони
вступають в взаємодію один з іншим і з оточуючими атомами, при цьому виникає велика кількість
високоактивних вільних радикалів та перекисів. Поглинання енергії іонізуючих променів і первинні
радіаційно-хімічні реакції відбуваються практично миттєво – за мільйонні долі секунди.

Іонізація – це відрив від вільного чи зв’язаного атома організму електрона. Таким чином утворюються
2 іони: негативний (електрон) і позитивний (ядро атома з останніми електронами). Якщо ж переданої
атому енергії недостатньо, щоб відірвати електрон, то він, отримавши надлишкову енергію,
переміститься далі від ядра і такий атом (а також і молекула, яка його містить) стануть збудженими.
Це триває недовго (тисячна частка секунди. Якщо молекулі передана велика енергія, то вона може
розірватися на фрагменти, утворюючи 2 радикали з ненасиченими зв’язками (цей процес називається
радіолізом ).
При радіолізі води молекула іонізується зарядженою часткою, втрачаючи при цьому
електрон: Н2О = Н2О+ + e Іонізована молекула води реагує з іншою нейтральною
молекулою води, в результаті утворюється високореактивний радикал гідроксилу ОН*:
Н2О+ + Н2О = Н3О+ + ОН+

В клітинах організму цей процес протікає значно складніше, ніж при опроміненні води,
поглинаючою речовиною тут служать великі органічні молекули, які ушкоджуються
прямою дією радіації або продуктами радіолізу води. Виникаючі при цьому органічні
радикали також мають неспарені електрони, а тому, вкрай реакційноздібні. Маючи велику
енергію, вони легко розривають хімічні зв’язки в життєво важливих макромолекулах

Другий етап біологічної дії – це радіаційно-хімічний процес, який приводить до зміни

розташування і структури молекул і, як наслідок, до порушення біохімії клітин.
Морфологічні і функціональні зміни клітин проявляються вже в перші хвилини і години
після опромінення. Утворення невластивих організму продуктів приводить до його
інтоксикації. При великих дозах опромінення маса іонів може привести до загибелі «під
променем».
Пряма дія іонізуючого випромінювання – випадки, коли радіація безпосередньо викликає зміни:
іонізацію, збудження, радіоліз води і утворення радикалів. Пряма дія радіації пояснюється тим, що
променеве ушкодження клітини є наслідком безпосереднього впливу іонізуючої частки або γ-кванту
на особливо чутливий об’єм клітини, перш за все на ядро клітини, що призведе до її інактивації та
загибелі. Це можуть бути і інші органели клітин.

Непряма (опосередкована) дія іонізуючого випромінювання – коли фрагменти молекул, окислюючі

радикали ОН, Н2О2, НО2, іони, первинні радіотоксини вступають у взаємодію з непошкодженими
молекулами, приєднуючись до них і змінюючи їх структуру та властивості. Окислювальній дії
радикалів легко піддаються сульфгідрильні групи ферментів і ДНК. А це може привести до їх
розриву не в місти приєднання, а в іншому з утворенням двох активних радикалів. В результаті
можлива ланцюгова самоприскорююча реакція. Наприклад, розпалась 1 молекула і утворилось 2
радикали. Вони взаємодіють з 2 інтактними молекулами, ті в свою чергу розпадаються на 4 радикали
і т.д. Тому незначна кількість первинної енергії викликає такі великі наслідки в організмі. Це
фізичний, хімічний і біохімічний рівні пошкоджень. Ці процеси протікають в клітинах організму,
тканинах і органах.

Таким чином функціональні і морфологічні зміни в клітинах живого організму, що виникають під
дією іонізуючих випромінювань, можуть бути викликані двома механізмами: прямою дією
випромінювань / - іонізація і збудження атомів і молекул опромінених клітин організму/ і непрямим -
дією радикалів, які утворилися в зоні опромінення.