Фізіологія

витривалості
ПІДГОТУВАЛА:
СТУДЕНТКА БР-02
БОНДАРЧУК АНАСТАСІЯ
Витривалість - здатність людини долати втому у
процесі рухової діяльності. В залежності від об’єму
м’язових груп, що беруть участь у роботі умовно
розрізняють три види фізичної втоми, а отже,
витривалості:
Локальна - до роботи залучено лише
третина загального об’єму скелетних м’язів
(наприклад: м’язи кисті, гомілки тощо).
Регіональна - в
роботі бере участь від однієї третини до двох третин
м’язової маси (прикладом можуть бути вправи для
зміцнення м’язів ніг чи тулуба). Глобальна - працює
одночасно більше двох третин скелетних м’язів (біг,
веслування тощо).
Виділяють види витривалості: загальну, спеціальну ( швидкісна, силова, координаційна).
Загальна витривалість - здатність
людини якомога довше виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає
функціонування переважної більшості скелетних м’язів. Загальна витривалість є необхідною
передумовою високого рівня розвитку інших видів витривалості.
Спеціальна витривалість – це витривалість стосовно конкретного
виду рухової діяльності.
Швидкісна витривалість - здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу з
максимальною швидкістю. Силова
витривалість - здатність людини ефективно долати помірний опір тривалий час (“до втоми”) -
динамічний режим. Статична витривалість виявляється в процесі статичної роботи (напруження
м’язів). Координаційна витривалість –
це здатність людини тривалий час виконувати складно координаційні вправи без порушення ритму їх
виконання, рівноваги та взаємоузгодженості.
Фактори що впливають на прояв фізичноївитривалості
1. Діяльність центральної нервової
системи.ЦНС керує діяльністю і узгодженістю всіх систем організму, що забезпечують м'язову роботу.
Це, перш за все, функціонування серцево-судиної, дихальної та м'язової систем. Крім того, ЦНС
регулює надходження кисню до м'язів і видалення з організму вуглекислого газу, бере участь в
діяльності механізму енергозабеспеченнявиконуваної роботи.

2. Аеробна та анаеробна продуктивністьорганізму. Безпосереднім джерелом енергіїявляєтьсяся

розщеплення багатою енергією АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти). Вміст АТФ в клітинах
організму відносно невеликий, але постійний. Тому розщеплена при роботі АТФ повинна негайно
поповнюватися, відновлюватися, інакше м'язи не зможуть скорочуватися. Відновлюється АТФ за
рахунок хімічних реакцій за участю кисню (аеробні реакції), або - без киснюшляхом розщеплення
креатинфосфату аборозщеплення глікогена до молочної кислоти(анаеробні реакції).
Універсальнимкритерієм рівня розвитку обох видів витривалості є той час, в межах якого задана
фізична робота виконується без зниження інтенсивності.
3. Рівень розвитку рухових здібностей людини. Ці фактори можуть обмежити тривалу абоінтенсивну
м'язову роботу. Важлива при цьомутакож певна гармонія в розвитку основних руховихздібностей.

4. Вольові якості людини. Роль даного чинникадуже значна. Витривалість розвивається тільки за умови
систематичного доведення організму до високого ступеню фізичної втоми. А в станістомлення змусити
себе продовжувати роботу можелише людина з сильною волею.

5. Якість техніки рухів. Раціональна економічнатехніка сприяє тривалій роботі, енергоресурси при цьому
не витрачаються даремно. Для розвиткувитривалості доцільно використовувати вправи, освоєні до рівня
навику.

6.Фактори генотипу і середовища. Загальнавитривалість обумовлена ​впливом спадковихфакторів.

Генетичний фактор істотно впливає і на розвиток анаеробних можливостей організму. Високі коефіцієнти
спадковості виявлені в статичній витривалості, а для динамічної силовоївитривалості вплив спадковості і
середовищаприблизно однакові. Спадкові фактори більшевпливають на жіночий організм при
роботісубмаксимальної потужності, а на чоловічий - при роботі помірної потужності.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!