1

Лекція
Тема. Завдання фізичного виховання, зміст, система. Засоби фізичного виховання
Рекомендовані джерела
Основні:
1. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка : підручник. Київ : Знання,
2007. 447 с.
Додаткові:
1. Пономарьова Г., Репко І., Одарченко В. Практикум з педагогіки :
навчальний посібник. Харків : ТО Ексклюзив, 2016. 243 с
Основні терміни: фізичне виховання
План
1. Поняття фізичного виховання.
2. Зміст фізичного виховання школярів.
3. Шляхи (система) фізичного виховання.
4. Форми фізичного виховання.
5. Фізичне виховання в сім’ї.

Зміст лекції
1.Поняття фізичного виховання
Компонентом усебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне
виховання.
Фізичне виховання - система соціально-педагогічних заходів, спрямованих
на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм,
функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих
рухових навичок та вмінь.
Виховання підростаючого покоління фізично здоровим - важливе завдання
сім'ї та школи. Однак нині практично здоровими є лише 27% дітей дошкільного
віку, лише 65% дітей і 60% підлітків фізично гармонійно розвинені. Значна
кількість учнів старших класів за станом здоров'я мають обмеження щодо вибору
професії.
Усе це свідчить про необхідність докорінної перебудови організації фізичного
виховання школярів, зміни поглядів на фізкультуру, фізичний стан, красу
людського тіла. Йдеться про розвантаження навчальних планів і програм,
збільшення кількості годин для уроків фізичної культури, відмову від
традиційних форм режиму діяльності на уроці, коли діти увесь час сидять майже
нерухомо, на користь їх інтенсивної праці, а також про перегляд концепцій і
методики фізкультурної роботи в школі. Вона повинна стати формою активного
відпочинку, працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб
дитини.
 2

2.Зміст фізичного виховання школярів визначається навчальною програмою з

предмета та програмами секцій і гуртків. Програмою передбачено:
а) засвоєння теоретичних відомостей (знання із загальної гігієни та гігієни
фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійного виконання фізичних
вправ). Теоретичний матеріал повідомляють на вступних заняттях і в системі
навчально-тренувальної роботи на уроці у зв'язку з виконуваними вправами;
б) гімнастичні вправи, що сприяють загальному фізичному розвиткові учнів
(шикування і перешикування, стройові вправи, вправи, спрямовані на загальний
розвиток дитини, на формування правильної постави, акробатичні вправи,
танцювальні вправи, вправи з рівноваги і т.д.);
в) легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на
відстань);
г) рухливі ігри, розраховані на розвиток в учнів кмітливості, спритності,
швидкості дій, виховання колективізму і дисциплінованості;
ґ) спортивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол);
д) лижна підготовка (оволодіння основними прийомами техніки пересування
на лижах, розвиток рухових якостей);
е) кросова і ковзанярська підготовка;
є) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом, а також пірнання і прийоми
рятування тих, хто тоне).
Враховуючи психологічні особливості школярів, уроки фізичної культури
повинні викликати в учнів позитивні емоції, з цією метою необхідно творчо
використовувати ігрові методи, музичний супровід, сучасні комп’ютерні
технології тощо.
3. Шляхи (система) фізичного виховання
У процесі фізичного виховання варто виділити такі його традиційні напрями
(шляхи), які складають систему:
1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені генетичні основи
формування фізичного здоров'я дитини, забезпечені умови для її фізичного
розвитку, оволодіння першими санітарно-гігієнічними вміннями та навичками
догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом тощо).
2. Перебування в дитячому садку. Педагоги-вихователі допомагають
батькам у забезпеченні системи фізичного виховання дітей з урахуванням їх віку і
статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.
3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Впродовж
10—11 років школярі охоплені системою занять та інших заходів, які позитивно
впливають на зміцнення здоров'я, набувають поглиблених знань у галузі фізичної
культури через систему навчальних дисциплін (анатомія і фізіологія людини,
валеологія та ін.).
 3

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-

оздоровчих секціях, клубах тощо). Ці заклади покликані задовольняти спортивні
інтереси школярів і проводити цілеспрямовану роботу щодо зміцнення їх
здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.
5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця
є переважаючим видом діяльності учнів, студентів, то для підтримання певної
гармонії у розвитку особистості потрібні відповідні навантаження на фізичну
сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь у роботі спортивних секцій.
6. Участь у продуктивній виробничій діяльності. Фізичне виховання тісно
пов'язане з трудовою діяльністю, передусім з фізичною працею. Помірні та
дозовані навантаження на фізичну сферу сприяють розвитку м'язів, позитивно
впливають на підтримання здорового ритму в організмі.
Засоби, які використовують у процесі фізичного виховання
У процесі фізичного виховання використовують такі засоби:
1) натуральні сили природи — сонце, повітря, воду;
2) організацію правильного режиму харчування, праці та відпочинку;
3) гігієнічну гімнастику;
4) гігієну догляду за тілом;
5) спортивні ігри, туризм, працю.
Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання людини, слід
використовувати комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних
особливостей вихованців і матеріальних умов.
4.Форми фізичного виховання
Склалися традиційні форми фізичного виховання: уроки фізичної культури,
діяльність спортивних секцій, гуртків та ін.
Слід зауважити, що фізичне виховання не повинне обмежуватись лише
формами, які забезпечують умови для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних
потенцій, формування спортивних навичок. На кожному "квадратному метрі"
виховного простору педагоги мають дбати про створення оптимальних умов для
збереження здоров'я дітей, їх фізичний розвиток (безпосередньо на кожному уроці
нефізкультурного профілю, на перервах, під час прогулянок, суспільно корисної
праці, в ігровій діяльності, в процесі організації дозвілля тощо).
Фізичному розвиткові школярів сприяють різноманітні форми позаурочної
фізкультурно-спортивної діяльності. Найпоширенішими з них є:
- гімнастика
- фізкультурні хвилинки і паузи для зняття втоми.
- позаурочні заняття (гуртки та секції)
- година здоров'я.
- масові змагання, спортивні свята
5.Фізичне виховання в сім’ї
 4

Заняття фізичною культурою відіграють важливу роль у підготовці всебічно

розвиненої людини. Сучасний темп життя ставить вимогу з молоду дбати про своє
фізичне вдосконалення, мати знання в галузі особистої та суспільної гігієни, вести
здоровий спосіб життя, самостійно і систематично займатися фізичними вправами.
Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку, зумовлену
анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями, а також тим, що
приходячи до школи, учні потрапляють у нові, незвичні умови, до яких їм
необхідно адаптуватись. Молодший шкільний вік найбільш відповідальний у
порівнянні з наступними етапами фізичного розвитку школяра, саме цей вік
вважається фундаментом, на якому ґрунтується подальший фізичний розвиток,
активно розвиваються інтереси, звички, формується характер.
З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і одночасно
обмежується їх рухова активність та можливість перебувати на свіжому повітрі. У
зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не
тільки необхідною умовою гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим
фактором підвищення його розумової працездатності. Раціонально організовані
заходи з фізичного виховання у режимі дня розширюють функціональні
можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці,
зменшують втомлюваність.
Важливим завданням початкової школи є зміцнення здоров'я і сприяння
правильному фізичному розвитку учня. Успішне розв'язання цих завдань
фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно
стає частиною всього навчально-виховного процесу школи, суспільства, сім'ї.
Школа, як один із осередків виховання дітей, повинна своєчасно і гнучко
реагувати на процеси, що відбуваються у суспільстві і допомагати сім'ї та
маленьким громадянам країни краще пізнати перевагу фізичного виховання в
житті.
Фізичне виховання школярів може бути ефективним лише за умови
спільної діяльності школи та сім'ї. Останній належить особливо велика роль у
процесі фізичного розвитку дітей, оскільки значну частину часу дитина перебуває
під наглядом батьків.
Фізичне виховання в сім'ї передбачає вирішення наступних завдань:
- збереження і зміцнення здоров'я;
- підвищення фізичної та розумової працездатності;
- загартування організму, підвищення його адаптаційних можливостей,
опірності;
- всебічний фізичний розвиток, що є критерієм якості і ефективності системи
фізичного виховання дітей загалом;
- розвиток у дітей рухових якостей за рахунок систематичного виконання
фізичних вправ;
 5

- озброєння дітей теоретичними знаннями з валеології, гігієни, фізичної

культури й спорту;
- виховання у дітей стійкого інтересу, потреби до систематичних занять
фізичними вправами;
- можливе усунення недоліків та вад фізичного розвитку (порушення постави,
плоскостопості тощо).
На жаль, значна частина батьків не приділяють належної уваги фізичному
розвитку та фізичному вихованню своїх дітей.
Дослідження показали, що не в усіх сім'ях рівень організації фізичної культури
відповідає вимогам часу. Значна частина батьків вважають заняття фізичними
вправами марною тратою часу. Вони радіють, коли їх дитина з ранку до вечора
займається розумовою працею, співами, малюванням тощо. Але недостатня
рухова активність послаблює організм, поступово впливає на розвиток різних
захворювань.
Успішна робота над фізичним розвитком, удосконаленням фізичних якостей
можлива лише за умови взаємодії трьох основних ланок: школа-учень-батьки.
Якщо одна з них випадає або працює не на належному рівні, ефективність
подальшого фізичного розвитку молодшого школяра буде значно нижчою.
Під час виконання різних фізичних вправ, участі в рухливих і спортивних
іграх створюються сприятливі умови для розвитку процесів сприймання і
пам'яті дитини, виховання працьовитості, активності, правдивості, чесності та
вольових якостей. Покращення фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і
підвищення загальної працездатності, що досягається в процесі фізичного
виховання, позитивно впливають на поліпшення розумової працездатності дітей.
Статистичні дані показують, що успішність молодших школярів, які
систематично займаються фізичною культурою і спортом значно вища, в
порівнянні з тими, які не займаються.
Слабкі ж знання у галузі фізичної культури, постійна заклопотаність своїми
дорослими проблемами тільки погіршує стан фізичного виховання в сім'ї.
Таким чином, успішна реалізація поставлених завдань з підвищення
розумової і фізичної працездатності учнів, можлива лише через
ініціативність та творчу співпрацю школи і сім'ї.

Питання для самоконтролю

1. Оцініть важливість фізичного виховання в сім’ї.
2. Проаналізуйте, які, на Вашу думку, можна внести зміни в організацію
освітнього процесу в школі для покращення фізичного виховання учасників
освітнього процесу?