МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

З навчальної дисципліни «Основи медичних знань та безпеки життєдіяльності»

Фізіолого-гігієнічні основи організації навчально-виховного процесу в школі і

режиму дня

Студентка 1 курсу групи АНФ-20

Факультету іноземних мов

Срібна Анна Сергіївна

Кривий Ріг-2020
 План:

1.  Фізіолого-гігієнічні основи організації навчально-виховного процесу в школі.

2.     Працездатність школярів та її динаміка протягом уроку, доби, тижня.

3.     Поняття про втому та перевтому

4.     Профілактика ранньої втоми та перевтоми учнів.

1. Основні проблеми гігієни навчання дітей визначив видатний гігієніст,

основоположник шкільної гігієни Ф.Ф.Ерісман: «Ми вже говорили про ті розлади
здоров’я, які мають учні через обстановку навчальних закладів і ми бачили, що у
дитини з’являються вади кровообігу, що страждає харчування, дитина робиться
кривою и короткозорою. На жаль, ми повинні додати, що протягом шкільного життя
дитина може стати і розумовою калікою». Ерісман не тільки визначив ці проблеми, а
і викриває їх основні причини: «По-перше – програми занадто великі, вони мало
відповідають вікові й силам учнів; по-друге – кількість уроків завелика, учні занадто
завантажені підготовчими роботами; по-третє – більшість учителів не мають
поняття про правильний розвиток розумових здібностей дитини». Він також показує
і напрямки оздоровлення умов і характеру навчання у школі: «Гігієна повинна
вимагати спрощення і скорочення програм, ніяк не можна допустити, щоб 14-ти
річна дитина сиділа весь день над книжками (у школі і вдома) і не мала часу для
руху на відкритому повітрі. У самій школі повинні більше турбуватися про фізичні
вправи».

+З погляду фізіології всі види діяльності, пов’язані з навчанням, необхідні для

гармонійного розвитку, високого рівня функціонування організму, загальної
працездатності. В процесі навчання центральна нервова система дитини зазнає
великого навантаження. До кори головного мозку надходять безліч подразників,
характер і сила яких залежать від змісту, форм і методів навчання. Під впливом цих
подразників пожвавлюються та врівноважуються процеси збудження, гальмування,
утворюються динамічні системи умовних рефлексів. Це відбувається лише при
відповідності навчання віковим і індивідуальним особливостям організму, зокрема
його фізіологічній готовності до навчання.

Гігієнічні аспекти функціональної готовності дітей до систематичного

навчання. Успішність навчання, працездатність і адаптація дитини до навчального
навантаження залежить від її функціональної готовності. Визначення готовності
дитини до навчання в школі проводиться лікарем

Готовність дітей до школи визначається лікарями у два етапи, між якими

передбачається оздоровлення і корекція розвитку необхідних для школи функцій.
Перше обстеження повинно проводитися в жовтні-листопаді попереднього року,
повторні – перед вступом до школи.

Визначені також медичні показники готовності дитини до школи. Не готовими до

навчання вважаються діти, які мають відхилення у стані здоров’я, які виконали тест
Керна – Іразека з оцінкою 9 балів і більше, і які мають дефекти вимовляння звуків.

Особливості розвитку втоми у дітей. Гігієнічні принципи організації

навчального процесу в школі. Навчання і виховання дітей і підлітків завжди
пов’язано з розумовою діяльністю. Встановлено, що у віці 5-7 років діти можуть
бути уважними протягом 15 хвилин, у 8-10 років – 20 хв., у віці 11-12 років – 25
хвилин, у 12-15 років – 30 хвилин. Навчальна робота вимагає також довгого
збереження вимушеної пози, що призводить до значного навантаження на опорно-
руховий апарат і м’язову систему дитини. При інтенсивній і довгій розумовій праці
в учнів з’являється втома. Її біологічне значення подвійне: з одного боку – це захист,
охоронна реакція від виснаження організму, а з іншого – стимулятор
відновлювальних процесів і підвищення його функціональних можливостей.

Втома – це природна реакція організму на напружену роботу. Вона не представляє

небезпеки, тому що зміни в функціональному стані організму зникають після
достатнього відпочинку. Коли через якусь причину (надмірне навантаження,
недостатній відпочинок, хвороба) нормальні функції не відновлюються, у дитини
наступає перевтома, яка є уже патологічним станом.

При невідповідності навчального навантаження рівню морфо-функціонального

розвитку учня під час навчання може наступити не тільки втома, а і перевтома.

Початковими ознаками перевтоми вважаються зміна поведінки учня, зниження

успішності, деякі функціональні нервово-психічні порушення.

Однією із головних умов забезпечення високої розумової працездатності є міцне

здоров’я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні. Навчання дітей і
підлітків у школах повинно організовуватись відповідно до основних гігієнічних
вимог, дотримання яких подовжує період високої працездатності, відтерміновує час
настання втоми і попереджує розвиток перевтоми.

Можна сформулювати декілька основних гігієнічних принципів організації і

побудови навчання дітей у школі:

1. Відповідність навчальних навантажень віковим і індивідуальним особливостям

учня.

2. Поступовість входження у виконання розумової роботи.

3. Рівномірність та ритмічність розумової роботи.

4. Зміна різних видів діяльності.

Завдання гігієнічного нормування педагогічного процесу в школі полягає в такій

організації навчання і виховання, яка, не виключаючи труднощів, дозволяла би
дотримуватися відповідності навантаження віковим можливостям дітей і зберігала б
високу працездатність.

Найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової праці є

поступовість входження у процес її виконання. Організацію навчального процесу
необхідно будувати з урахуванням фізіологічних змін рівня працездатності дітей.
Незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин ступінь
ефективності виконання розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і
третього уроків. Тому недоцільно на першому уроці починати вивчати найскладніші
предмети. Це призведе до розвитку втоми уже на першому уроці, і робота на
наступних уроках буде неефективною.

Рівномірність та ритмічність розумової праці забезпечує вироблення раціонального

ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом
усього часу. Постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня продуктивності
праці.

Зміна різних видів діяльності забезпечує періодичний відпочинок окремих систем

організму, що попереджає втому і перевтому. Особливо важливо раціонально
розподілити працю та відпочинок і пронормувати навантаження в різних видах
діяльності. Це є основною умовою попередження втоми учнів та підвищення їх
працездатності.

Гігієнічна наука негативно ставиться до здвоєних уроків з одного предмету.

Винятком можуть бути уроки праці, заняття фізичною культурою, контрольні та
лабораторні роботи.

У школярів може наступити, в основному, розумова втома, в розвитку якої ключову

роль відіграють зміни в корі головного мозку. Надмірне розумове напруження учнів,
недостатні сон і відпочинок та інші порушення в режимі можуть призвести до
перевтоми центральної нервової системи. Це негативно впливає на психічну
діяльність дітей, їх загальний стан та працездатність.

Режим дня школярів. Режим дня школярів – це чіткий розпорядок дня, що

передбачає певну тривалість діяльності і відпочинку та чергування їх протягом доби
з урахуванням вікових і функціональних особливостей дитини.

При постійному дотриманні раціонального режиму дня на організм послідовно

діють подразники зовнішнього і внутрішнього середовища. Під впливом цих
подразників у корі великих півкуль головного мозку створюється система
взаємопов’язаних умовних рефлексів. Кожна попередня діяльність стає ніби
умовним сигналом для виконання наступної, що полегшує її здійснення та підвищує
рівень діяльності організму в цілому. При дотриманні режиму дня всі процеси в
організмі і виконання відповідних дій відбуваються швидше і з меншими затратами
енергії. В цьому і полягає основне гігієнічне значення режиму дня, збереження
життєвого стереотипу.

Раціональний, відповідний віковим особливостям дітей режим дня дає можливість

чергувати різні види діяльності, забезпечити оптимальний руховий режим, у тому
числі на відкритому повітрі, повноцінний відпочинок, достатній сон, що сприяє
нормальному росту і розвитку дітей. Режим дня дітей і підлітків відповідно до
вікових особливостей містить наступні обов’язкові елементи:

- режим харчування;

- час перебування на повітрі протягом дня;

- тривалість та кратність сну;

- тривалість і місце обов’язкових занять у школі та вдома;

- вільний час, можливість забезпечити рухову активність дитини за особистим

вибором.

Дотримання режиму дня, початку і кінця всіх його елементів, видів діяльності
завжди в один і той же час призводить до виникнення у дітей достатньо тривких
умовних рефлексів на певний час. У цьому випадку організм дитини в кожен
момент готується до виконання наступного виду діяльності, всі процеси проходять з
меншими затратами енергії і з меншими фізіологічними навантаженнями.

Правильно організований режим дня створює рівний бадьорий настрій, цікавість до

навчання і творчої діяльності, сприяє нормальному розвитку дитини. Педіатри
відзначають два провідні фактори для нормального росту і розвитку дитини:
адекватна фізична рухливість і достатній сон.

+При побудові режиму дня учнів необхідно враховувати особливості

функціонування нервової системи: високий рівень активності кори головного мозку
вранці і в денні часи, зниження її після обіду і спад в вечірні часи. Працездатність
школярів протягом дня має два підйоми, що збігаються в часі з періодами високого
рівня фізіологічних функцій: 8-12 години і 16-18 години. Перший підйом
працездатності завжди вище і довше за часом.

Режим дня учнів повинен будуватися відповідно до цих періодів підвищення і спаду
працездатності. Основними компонентами їх режиму дня є навчальні заняття в
школі і вдома, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі,
достатнє харчування і гігієнічно повноцінний сон.
Навчальні заняття в школі регламентуються навчальним планом. При складанні
навчального плану необхідно виходити не тільки із навчально-виховної мети школи,
а враховувати й анатомо-фізіологічні особливості дітей та підлітків. З віком
працездатність поступово підвищується і покращується якість праці, що дає змогу
збільшувати інтенсивність, тривалість та складність навчальних навантажень.

Падіння працездатності. характеризується поступовим підвищенням

працездатності, після чого вона тримається на високому рівні (період високої
працездатності). Потім закономірно відбувається зниження працездатності. Тут
можна виділити три стадії: неповної компенсації, кінцевого прориву і прогресивного
спаду. Ці закономірності свідчать, що початок уроку, навчального тижня, чверті,
навчального року повинні бути більш-менш легкими, тому що працездатність
школяра в ці періоди ще низька. Підвищені вимоги до учнів можна виставляти після
періоду входження до роботи, коли працездатність дитини досягає найбільш
високого рівня. В цей час доцільно викладати новий і найбільш складний
навчальний матеріал, проводити контрольні роботи. На середину тижня, чверті,
навчального року необхідно планувати найбільший обсяг навчального
навантаження. На кінець навчального року розумова діяльність знижується і
погіршуються деякі інші фізіологічні реакції. Ці зміни зворотні, і введені три рази на
рік перерви-канікули, особливо літні, забезпечують відновлення функцій. Позитивні
зміни в стані здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків також дають
сприятливі соціально-економічні фактори: рівень матеріального достатку, житлово-
побутові умови, доступність оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів.

Найбільш високий рівень працездатності в учнів спостерігається з 8 до 11 години

дня, тобто на 2-3 уроках. На цей час необхідно призначати заняття з предметів, які
потребують напруження уваги, проводити контрольні роботи. В передобідній і
післяобідній час працездатність знижується; деяке підвищення її спостерігається в
другій половині дня, але вона завжди нижча, ніж вранці.

Кількість уроків і всього навчального навантаження протягом дня залежить від віку
учнів, що пов’язано з різними термінами можливої продуктивної роботи. В перших
чотирьох класах повинно бути по чотири уроки на день (в четвертих допускається
два дні на тиждень по п’ять уроків), в інших класах по п’ять уроків (два дні на
тиждень – по шість). Тривалість уроку – 45 хв., перерва – 10 хв., велика перерва – 30
хв.

До найбільш складних уроків відносяться математика, іноземні мови, фізика, хімія,

інформатика. Уроки фізкультури зазвичай відносять до легких уроків, але деякі із
них потребують не тільки фізичного навантаження, а і розумової роботи, пов’язаної
з запам’ятовуванням нових рухів, їх координації. Ступінь складності уроку залежить
і від методів його викладання. Кожен урок можна побудувати і провести так, що він
не викличе сильної втоми і не завадить наступному заняттю.
З метою попередження втоми і для підвищення працездатності під час уроків
необхідно проводити фізкультурні паузи (3-4 хв.). Вони покращують стан
центральної нервової системи, знімають утому, відновлюють працездатність учнів, а
також усувають застійні явища в нижніх кінцівках, тазу та животі. В молодших
класах їх краще проводити на третьому уроці, в старших – на четвертому.
Проводити фізкультурні паузи має вчитель, який знає техніку їх виконання, щоб не
порушувати нормального ходу навчального процесу. Правильно організовані
перерви між уроками сприяють відновленню працездатності і зменшують утому. В
той же час не повинно бути інтенсивних рухів, шумних ігор, які можуть викликати
сильне збудження, втому і завадити зосередитися на наступному уроці. Великі
перерви, а по можливості й малі, слід проводити на свіжому повітрі.

Домашні заняття – важлива ланка самостійної роботи в процесі навчання. Ця робота

повинна проводитися після обіду і достатнього відпочинку та повинна збігатися в
часі з підвищенням інтенсивності функціональної діяльності всіх систем організму.
На виконання домашніх завдань учні витрачають 2 – 4 години кожен день.
Починати виконувати домашнє завдання необхідно через дві години після
повернення зі школи (після обіду та перебування на свіжому повітрі). Через кожні
45 хвилин, а молодші школярі через 35 хвилин, повинні робити перерви на 10 хв.,
під час яких необхідно виконувати декілька фізичних вправ. Після кожних двох
годин домашніх занять необхідно робити перерву на 20-30 хв.

Загальноосвітня та виховна робота з учнями не обмежується навчальними заняттями

у школі та вдома. Цьому допомагає участь у суспільній праці, заняття в різних
гуртках, спортивних секціях та ін. Всі ці види роботи не повинні займати більше 4-5
годин на тиждень у старших класах, та 3-4 години – у молодших. Можливість
позашкільних занять учня повинна вирішуватися учителем та шкільним лікарем
залежно від індивідуальних особливостей дітей (здоров’я, успішності) та здібностей
до певного виду діяльності.

Навчання у школі і вдома, вільні заняття, перебування на свіжому повітрі повинні

займати у школярів молодшого віку 10,5-11,5 годин, середнього і старшого – 11,5-14
годин на день. Решта часу – для самообслуговування та сну.

Активний відпочинок на повітрі є сильним оздоровчим фактором. Час перед

виконанням домашніх завдань, після їх виконання і перед сном діти повинні
проводити на свіжому повітрі. Загальний час перебування на свіжому повітрі дітей
молодшого шкільного віку повинен бути не менше 3-х, середнього – 2,5 і старшого –
2-х годин. У сучасних умовах перенавантаження школярів частіше всього
порушується цей компонент режиму дня: скорочується час перебування дітей на
свіжому повітрі, знижується рухова активність дітей.

У вихідні дні, на зимові і літні канікули необхідно максимально збільшити час для
занять різними видами фізичної культури та спортом і бажано на свіжому повітрі.
Важливим елементом у режимі дня учня є сон. Недостатній та неспокійний сон не
забезпечує необхідного відпочинку і відновлення всіх функцій організму.
Тривалість сну повинна бути:

- у дітей 7-10 років – 10-11 годин;

- у дітей 11-12 років – 9-10 годин;

- у дітей 13-14 років – 9-9,5 годин;

- у дітей 15 років – 8,5-9,5 годин

- у дітей 16 років – 8-8,5 годин.

В школах-інтернатах та у школах з подовженим днем режим дня має свої

особливості.

Гігієнічні вимоги до побудови шкільного розкладу уроків та їх

проведення. Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі передбачає
вивчення навчального розпорядку, розкладу занять та організації проведення уроку.
Має значення час занять у школі, тривалість уроків, перерв між ними та змінами,
відповідність кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.
Основним в оцінці розкладу занять є визначення відповідності розподілу та
чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня, стану
здоров’я та морфолого-фізіологічним особливостям організму дітей, урахування
особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів, вивчення ступеня
складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявність здвоєних
уроків з одного предмету, розміщення поряд уроків з подібних предметів).

Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування

предметів за ступенем важкості (1-ша група: математика, іноземна мова; 2-а група:
фізика, хімія; 3-я група: рідна мова, історія, географія; 4-а група: природознавство,
література; 5-а група: фізична культура, музика, праця.). Для гігієнічної оцінки
розкладу уроків краще використовувати рангову шкалу складності шкільних
предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8;
рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура, захист
Вітчизни – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1).

Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає також дослідження умов його

проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та наочності
викладання, ступеня розвитку втоми учнів, проведення хронометражних
спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку.

Основні гігієнічні вимоги до розкладу уроків:

1. Розподіл навчальних предметів згідно з денною і тижневою динамікою
працездатності.

2. Зміна різних видів діяльності.

Для гігієнічної оцінки шкільного розкладу уроків використовують шкалу складності

уроків. При оцінці тижневого розкладу уроків підраховують суму балів за кожен
день тижня. Отримані цифрові дані складності предметів за кожен день і за дні
тижня віддзеркалюють графічно і отримують криві складності уроків за кожен день
і за тиждень.

Шкільний розклад оцінюється позитивно, коли отримуємо підйом на другому і

третьому уроках в денному графіку і вівторок та середу, можливо і четвер в
тижневому.

Шкільний розклад оцінюється як нераціональний при найбільшій кількості балів на

першому і останньому уроках, а в тижневому розкладі – в понеділок і суботу, а
також при рівномірному розподілі навантаження протягом дня і тижня.

Гігієнічні основи комп’ютерізації навчання. Розробка комп’ютерних технологій

почалася в середині 80-х років ХХ століття. Сучасні інформаційні технології
відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують
ефективність самостійної роботи, дають нові можливості для творчості, отримання і
закріплення різних професіональних навичок, дають змогу застосовувати
принципово нові форми і методи навчання. Технології мультимедія не тільки
перетворили комп’ютер на повноцінного співбесідника, а і дали можливість учням,
не виходячи з навчального класу чи дому бути присутнім на лекціях видатних
вчених і педагогів, ставати свідками історичних подій, відвідувати знамениті музеї і
культурні центри.

Нові можливості для учнів і педагогів відкрили телекомунікаційні технології.

Сучасні інформаційні технології забезпечують операції збору, продукування і
зберігання, обробки і передачі інформації.

Комп’ютерні класи в школах обладнані комп’ютерами різного типу, більшість яких

не відповідають гігієнічним вимогам. При оцінці конструктивних рішень
комп’ютера передусім звертається увага на розмір екрану і клавіатуру. Не бажано
використовувати дисплеї з розміром екрану менше 31 см. Клавіатура Кверті
(названа так за послідовнстю перших шести букв у верхньому ряду) розроблена ще в
ХІХ столітті без відповідних досліджень і неодноразово критикувалася. В наш час
жодна із запропонованих клавіатур не розрахована на анатомо-фізіологічні
особливості дитячого організму.

Під час роботи з комп’ютером учень стикається з фізичними факторами і

різноманітними факторами повітряного середовища. Основні фізичні фактори – це
електростатичне поле, електромагнітне поле і електромагнітне поле радіочастот. Це
фізичні фактори малої інтенсивності і безпосереднього негативного впливу не
мають. Але вони сприяють іонізації повітря, а надлишок позитивних іонів негативно
впливає на людину. В класах інформатики створюються специфічні умови
(погіршується якість повітря, мікроклімату, освітлення). Нерегулярна робота
кондиціонерів і неякісне провітрювання приміщень призводить до значного
погіршання мікроклімату.

Застосування комп’ютерів у навчальному процесі збільшує обсяг інформації, яку

учень отримує на уроці, активізує пізнавальну діяльність дитини. В той же час
умови роботи за комп’ютером значно відрізняються від звичної роботи в класі, що
може призводити до зорових перенавантажень при такій же тривалості уроку,
оскільки робота в цьому випадку складніша, ніж робота з паперовими носіями.

Найбільш актуальною проблемою роботи з комп’ютером є вплив на зір: користувачі

відчувають неприємні відчуття в очах (поволока в очах, неясні обриси предметів).
Виконання великої кількості локальних рухів при малій загальній руховій
активності викликає уповільнення нормального ходу відновлювального процесу.
При цьому несприятливі зміни накопичуються, переходять у перевтому. Характер і
ступінь позитивного і негативного впливу роботи за комп’ютером визначається
рядом зовнішніх і внутрішніх факторів. Такі зовнішні фактори, як ергономіка
робочого місця, стан навколишнього середовища, методика викладання, структура
занять, піддаються контролю і нормуються.

Фізіолого-гігієнічні дослідження дали можливість обґрунтувати вимоги до

організації занять із використанням комп’ютерних технологій. Для учнів 9-12 класів
повинно бути не більше двох уроків з основ інформатики на тиждень, для інших
класів – не більше одного уроку на тиждень. Безперервні заняття з використанням
комп’ютера не повинні перевищувати для учнів 1-го класу 10 хвилин, 2-5-х класів –
15 хвилин, 6-7-х класів – 20 хвилин, 8-9-х класів – 25 хвилин, для учнів 10-12-х
класів – першу годину навчальних занять 30 хвилин, на другій годині – 20 хвилин.
Після встановленої тривалості роботи необхідно проводити комплекс вправ для
очей, а після кожного уроку – фізичні вправи для профілактики загальної втоми.
Тривалість перерви повинна бути не менше 10 хвилин.

+Контрольоване і регламентоване комп’ютерне навчання не вплине негативно на

ріст, розвиток та стан здоров’я дітей. Скарги і самопочуття учнів після роботи з
комп’ютером визначаються перед усім рівнем їх нервово-психічного здоров’я і
емоціонально-психічного настрою на дану форму навчання.

Контрольні питання

1. Основні проблеми гігієни навчання дітей.

2. Гігієнічні аспекти функціональної готовності дітей до навчання.

3. Особливості розвитку втоми у дітей. Гігієнічні принципи організації навчального
процесу в школі.

4. Режим дня школярів.

5. Гігієнічні умови до побудови шкільного розкладу уроків і проведення їх.

6. Гігієнічні вимоги до організації і проведення комп’ютерного навчання

2.

Працездатність. Працездатність – це здатність людини розвинути максимум

енергії та економічно витрачаючи її, досягнути поставленої мети під час якісного
виконання розумової і фізичної роботи. Це забезпечується оптимальним станом
різних фізіологічних систем організму під час синхронної, скоординованої
діяльності.

Мірою працездатності є кількість виробленої за певний період часу роботи за

заданими кількісними показниками або час, протягом якого людина здатна
виконувати роботу без зниження заданих якісних і кількісних показників під час
нормального функціонування фізіологічних систем, які забезпечують дібраний тип
діяльності (тобто без шкоди для здоров’я). Це визначення стосується як трудової
діяльності (перетворення довкілля), так і навчальної (оволодіння засобами
пізнання).

Працездатність тісно пов’язана з віком: усі показники працездатності зростають у

залежності від росту і розвитку дитини. Працездатність в однієї і тієї ж людини
може змінюватися в залежності від часу доби, дня тижня, пори року (сезонні
коливання) і стану здоров’я.

В учнів усіх вікових періодів із відхиленнями у стані здоров’я рівень розумової

працездатності більш низький у порівняння зі здоровими дітьми і колективом класу
в цілому.

Фази працездатності. Працездатність має визначені, закономірні коливання.

Спочатку, коли учень тільки приступає до роботи, працездатність відносно невисока
і поступово підвищується. Цей період називається фазою входження в роботу. У
цей час відбувається, по-перше, налаштування нервових і гуморальних механізмів
управління даним видом діяльності; по-друге, поступове формування необхідного
стереотипу рухів; і по-третє, досягнення потрібного рівня вегетативних функцій. У
дітей, у порівнянні з дорослими, ця фаза дещо коротша, що пояснюється більш
високою збудливістю і функціональною рухливістю нервової системи.

Після фази входження в роботу настає фаза оптимальної стійкої працездатності.

У цей час дитина вчиться найбільш продуктивно та якісно, всі необхідні фізіологічні
механізми повністю приходять у дію. Позитивні зміни вищої нервової діяльності
корелюють із показниками, які відбивають сприятливий функціональний стан інших
фізіологічних систем.

Природно, що тривалість цієї фази, як і попередньої, індивідуальна і залежить від

віку, стану здоров’я, рівня тренованості тощо. Через деякий час працездатність
починає знижуватися, розвивається фаза стомлення. Стомлення виявляється
спочатку несуттєвим, а потім різким зниженням працездатності. На першому
етапі зниження працездатності реєструється дисбаланс процесів збудження і
гальмування у бік переважання збуджувального процесу (руховий неспокій) над
активним внутрішнім гальмуванням. На етапі різкого зниження
працездатності ще стрімкіше погіршується функціональний стан центральної
нервової системи: розвивається охоронне гальмування, яке зовнішньо виявляється у
дітей і підлітків у млявості, сонливості, втраті інтересу до праці і відмові її
продовжувати, часто в неадекватній поведінці.

У період організованого активного відпочинку відновлювальні процеси

забезпечують повернення працездатності до початкового, доробочого рівня, вони
можуть підняти її вище цього рівня. Разом із цим натренованість виникає тоді, коли
чергове навантаження йде за відновленням і закріпленням показників після
попередньої роботи.

Хронічне виснаження – коли чергове навантаження відбувається до того, як

відновлювання працездатності досягло свого початкового рівня.

Зміна розумової роботи на фізичну, переключення з одного виду діяльності на

інший, припинення розумової праці дітей і підлітків у момент початку різкого
зниження працездатності (ранньої стадії стомлення) і наступна організація
активного відпочинку сприяють поновленню функціонального стану центральної
нервової системи. Систематичним виконанням роботи (навчальних занять, трудової
діяльності) у межах вікових нормативів тривалості досягається удосконалення
розумової працездатності.

Фізіологічна динаміка працездатності учнів. Для діяльності центральної нервової

системи, а також для інших органів і їх систем характерним є добовий ритм. Такі
закономірні циклічні зміни активності фізіологічних систем знаходять відбиття у
денній і добовій динаміці розумової працездатності, температурі тіла, частоти
серцевих скорочень і дихання, а також в інших фізіологічних показниках.

Сучасним науковим дослідженням доведено, що біоритмологічний оптимум

розумової працездатності у дітей шкільного віку припадає на інтервал з 10-ї до 12-ї
години дня. У цей період спостерігається найбільша ефективність засвоєння учнями
навчального матеріалу при найменших психофізіологічних затратах організму.
Після цього активність падає і знову підіймається о 16-18 годині, але вже менш
виражено. За час неспання криві періодики працездатності та фізіологічних функцій
у 80 % учнів репрезентують тип коливань з однією або двома вершинами (рис. 86).
На початку уроку відбувається поступове входження учнів до робочого стану – на
це витрачається на першому уроці близько 10 хвилин, на наступних – близько 5
хвилин. Тривалість стійкого робочого стану залежить від віку: в учнів молодших
класів він триває 15-20 хвилин, в учнів середнього шкільного віку – 25-30 хвилин, у
старшокласників – 30-35 хвилин. У відповідності до цих закономірностей і треба
планувати навчальні заняття. Початкова частина уроку – вступна. Учитель повинен
домогтися активізації учнів, їх зосередженості на навчальному матеріалі,
концентрації уваги на заняттях. Наступна частина уроку – основна. Тут відбувається
аналіз найбільш складного матеріалу – будь то опитування чи пояснення нового.
Остання частина уроку – заключна, у цей час закріплюється навчальний матеріал,
даються завдання додому тощо. Крім добової періодичності фізіологічних функцій і
психофізіологічних показників, у тому числі й працездатності, виражені їх тижневі
зміни.

Рис. 86. Зміна динаміки працездатності протягом доби

Найбільша працездатність спостерігається у середині тижня – в середу, до суботи

вона знижується (рис. 87).

У понеділок в учнів реєструються низькі показники розумової працездатності,

збільшений латентний період зорово- і слухомоторних реакцій, велика кількість
зривів диференціювальних реакцій. Майже у половини учнів бувають зміни кривих
вегетативних функцій. У вівторок і середу учням властивий не тільки більш високий
рівень показників розумової і м’язової працездатності, але й більша їх стійкість.
Четвер і п’ятниця у більшості випадків виявляються днями зниженої працездатності
та найменшої її стійкості. Субота найбільш несприятливий навчальний день.
Працездатність дітей і підлітків буває низькою. Однак часто у п’ятницю і суботу
спостерігається підвищення позитивної емоціональної налаштованості учнів у
зв’язку з майбутнім днем відпочинку, передчуття цікавих справ і розваг, екскурсій,
походів тощо. Організм, не звертаючи увагу на стомлення, мобілізує всі ресурси,
котрі має, що виражається у відносному підвищенні розумової працездатності, –
явище так званого кінцевого пориву.

У дітей, які тільки приступають до систематичного навчання, у період адаптації до

навчальних навантажень, нових умов навчання і вимог дисципліни у перші 6-9
тижнів дні оптимальної працездатності, коли узгоджуються між собою відносно
високі швидкість і точність роботи, зміщуються від вівторка до четверга. Лише
через деякий час встановлюється постійний день найкращої працездатності
першокласників – вівторок. В учнів середніх і старших класів оптимум
працездатності у більшості випадків припадає на вівторок. У середу реєструється
різкий спад усіх показників працездатності, а в четвер спостерігається суттєвий
підйом швидкості та точності роботи.

Рис. 87. Зміна динаміки працездатності протягом тижня

Падіння працездатності у середу вказує на раннє настання втоми, суттєву напругу

механізмів регуляції функціонального стану фізіологічних систем і пошук ресурсів
для вирівнювання працездатності. У результаті забезпечується відносно високий,
але одноденний (четвер) підйом рівнів усіх показників працездатності. Але
зміцнення рівнів відсутнє, і в п’ятницю настає погіршення рівноваги між процесами
збудження і гальмування у нервових клітинах кори головного мозку, ослаблення
активного внутрішнього гальмування.

Дуже часто падіння працездатності до середини тижня і пошук організмом

ресурсів для її вирівнювання затягується у старшокласників до п’ятниці. Тоді лише
у п’ятницю виявляється відносне підвищення працездатності, але при низький її
стійкості. У цих випадках (підвищення у четвер або п’ятницю) тижнева крива
працездатності учнів має дві вершини і відповідно два спади.

Стомлення. Після тривалої, напруженої, одноманітної роботи настає

стомлення. Стомлення – природний фізіологічний стан організму, який
розвивається через напружену або довготривалу роботу і виявляється в зниженій
працездатності.

Розвиток стомлення пов’язаний зі змінами, які відбуваються в центральній нервовій

системі, порушенні проведення нервових імпульсів у синапсах. При цьому нервові
клітини поступово на деякий час втрачають здатність сприймати із зовнішнього
середовища сигнали, необхідні для продовження праці, а також сигнали від
працюючого органа. Зменшується можливість нервових клітин диференціювати
необхідні та випадкові сигнали, відрізняти потрібний сигнал від перешкод. У
результаті їх здатність здійснювати регулюючу функцію різко падає,
розвивається охоронне, тобто те, що виникає від роботи за межами наявних
можливостей, гальмування. Стомлення спрямоване на запобігання значної витрати
енергії, що могло б призвести до пошкодження працюючого органа або системи
органів.

Особливо характерно ознаки стомлення виявляються в учнів молодших класів. Із

появою втоми дитина починає відволікатися від роботи, не може на ній
зосередитися, її увагу починають привертати сторонні предмети, незначні події, які
мають місце в приміщенні класу чи поза ним; вона починає дивитися у вікно тощо.
У деяких учнів виникає рухове занепокоєння: вовтуження, потягування, а то і
вставання. Зміни положення тіла, – рухове занепокоєння, яке реєструється в учнів на
уроках, - є захисною реакцією організму. Кількість рухів, тривалість збереження
відносно сталості пози, частота використання кришки парти як додаткової опори для
тіла також об’єктивно відбивають зростання стомлення учнів і зниження їх
працездатності. Статичний компонент навчальної діяльності (збереження
змушеного положення тіла) інтенсифікує розвиток стомлення і зменшення
працездатності більшою мірою наприкінці роботи, ніж на її початку. В учнів
середнього і старшого віку рухове занепокоєння, як прояв стомлення, що
починається, може бути відсутнім завдяки кращому самоконтролю.

На початковій фазі стомлення учень починає поспішати, почерк у нього

погіршується, у роботі з’являється все більше описок, помилок. На початку
стомлення зауваження вчителя ще може на деякий час «заспокоїти» учня, тимчасово
покращити якість виконуваної ним роботи. Але якщо незабаром не переключити
його на інший вид діяльності (наприклад, перейти від письма до читання, від
вивчення віршів до малювання), або не зробити фізкультурної паузи, то у нього
настане друга фаза стомлення: подальше зростання збудження або навпаки розвиток
гальмування з млявістю, сонливістю, байдужістю до оточуючого, до повного
припинення здатності до роботи. Характерні ознаки прояву стомлення подані у
таблиці 20.

Учні класу тією чи іншою мірою розрізняються за типами вищої нервової

діяльності. У зв’язку з цим їхня стійкість до стомлення і характер явищ, які
спостерігаються під час його розвитку, різні. В учнів з переважанням у центральній
нервовій системі процесів гальмування над процесами збудження з самого початку
стомлення може виявитися ознаками гальмування без супроводження проявів
збудження.

Навпаки, в учнів з переважанням у центральній нервовій системі процесів

збудження як перша, так і друга фази стомлення проявляються збудженням, у другій
фазі – надмірним. Учитель обов’язково повинен дати учням відпочинок або
переключити їх на інший вид навчальної діяльності. Стан, коли людина за своїми
функціональними можливостями ще може працювати, але припиняє свою діяльність
при перших відчуттях стомлення, називається ранньою втомою.

+Причин ранньої втоми у школярів може бути багато: дитина голодна, не виспалася,
не повністю одужала після перенесеної хвороби, знаходиться у стані початку
захворювання тощо. Педагогічні спостереження показують, що досить часто, окрім
перерахованих причин, у школярів рання втома розвивається як наслідок відсутності
звички до систематичної праці.

Першочергове стомлення може бути подолане за рахунок вольового зусилля

завдяки якомусь стимулу до діяльності. У його прояві важливе місце має психічний
механізм волі.

3.

При трудовому процесі може наступити такий стан, коли його працездатність
знижується - настає втомлення.

Втомлення - це стан організму, викликаний фізичною чи розумовою роботою, при

якому знижується його працездатність. Відчуття втоми є одним з ознак втомлення.

Мається ряд теорій втомлення, що вважають однією з причин втомлення наступне:

а) нагромадження молочної кислоти й ін.продуктів обміну в м'язах;

б )зниження працездатності периферичних нервових апаратів;

в) втомлення центральної (коркової) ланки нервової системи.

Найбільш вірним є центрально-коркова теорія втомлення при м'язовій роботі.

Відповідно до цієї теорії втомлення представляє коркову захисну реакцію й означає
зниження працездатності в першу чергу коркових кліток.

При фізичній роботі втомлення передається трьома ознаками:

1) порушенням автоматичності руху : якщо на початку роботи людина може

виконувати і побічну роботу (розмова і т.д.), те в міру втомлення ця можливість
губиться і побічні дії завдають шкоди основній роботі.

2) порушенням рухової координації :при стомленні робота організму стає менш

ощадливої, порушується координація рухів, що веде до зниження продуктивності
праці, росту шлюбу, нещасливих випадків.

3) порушенням вегетативних реакцій і вегетативного компонента рухів: рясне

потовиділення, частішання пульсу і т.п. Під вегетативними компонентами
розуміються процеси у внутрішніх органах, регульовані центральною нервовою
системою.

При розумовій роботі втомлення з'являється після зрушень у вегетативній системі.

Розрізняють три фази нервової діяльності :

1.Зрівняльна гіпнотична фаза - людин однаково реагує на істотні і малозначні події

(усе рівно).

2.При розвитку втомлення настає ПАРАДОКСАЛЬНА фаза, коли людин на важливі

для нього явища майже не реагує, а малозначні явища можуть викликати в нього
підвищені реакції (роздратування).

Якщо після першої фази досить невеликого відпочинку для відновлення

працездатності, то після другої фази потрібно більш тривалий час відпочинку.

При порушенні режиму праці і відпочинку може виникнути стан перевтоми, що

виражається в зниженні працездатності на початку роботи.

3.Перевтома і хронічне втомлення може виникнути з появою УЛЬТРА

ПАРАДОКСАЛЬНОЇ фази в нервовій діяльності : коли людина реагує негативно на
те, що викликало в нього в звичайному стані позитивну реакцію і навпаки.

Перевтома — це патологічної стан, що розвивається в людини внаслідок хронічної

фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають
функціональні порушення в центральній нервовій системі.

В основі захворювання лежить перенапруга збуджувального чи гальмового

процесів, порушення їхнього співвідношення в корі великих півкуль головного
мозку. Це дозволяє вважати патогенез перевтоми аналогічним патогенезу неврозів.
Істотне значення в патогенезі захворювання має ендокринна система й у першу
чергу гіпофіз і кора наднирковиків. Так, за даними Г. Сельє (1960), при дії сильного
подразника (стресора) в організмі розвивається адаптаційний синдром, чи стрес, у
процесі якого підсилюється діяльність передньої частки гіпофіза і кори
наднирковиків. Ці зміни в ендокринній системі багато в чому визначають розвиток
адаптаційних реакцій в організмі до інтенсивної фізичної чи психологічної
діяльності. Однак хронічна перенапруга може привести до виснаження кори
наднирковиків і тим самим до порушення в організмі вироблених раніше
адаптаційних реакцій. Варто підкреслити, що в процесі розвитку перестомлюваності
центральна нервова система включає і регулює стресорні реакції. В основі ж
патогенезу перестомлюваності лежить порушення процесів коркової нейродинаміки
аналогічно тому, як це має місце при неврозах.

При неврозі змінюється також функціональний стан нижчележащих відділів

центральної нервової системи. При цьому вісцеральні розлади, що спостерігаються
часто при перевтомі, можна розглядати як наслідок змін функціонального стану
мозку, що регулюють нейрогуморальні процеси в організмі і контролюють
вегетативні, гормональні і вісцеральні функції. Звичайно в клініці захворювання
виділяють нечітко відмежовані друг від друга три стадії.

I стадія. Для неї характерна відсутність чи скарг зрідка людина скаржиться на

порушення сну, що виражається в поганому засипанні і частих пробудженнях. Дуже
часто відзначається відсутність почуття відпочинку після сну, зниження апетиту,
концентрації уваги і рідше —зниження працездатності. Об'єктивними ознаками
захворювання є погіршення пристосовності організму до психологічних
навантажень і порушення найтонших рухових координацій, сили). Ніяких
об'єктивних даних немає.

II стадія. Для неї характерні численні скарги, функціональні порушення в багатьох

органах і системах організму і зниження фізичної працездатності. Так, люди
пред'являють скарги на апатію, млявість, сонливість, підвищену дратівливість, на
зниження апетиту. Багато людей скаржаться на легку стомлюваність, неприємні
відчуття і болі в області серця, на уповільнене втягування в будь-яку роботу. У ряді
випадків така людина скаржиться на втрату гостроти м'язового почуття, на появу
неадекватних реакцій на фізичне навантаження [Літунів С. П., Мотилянская Р. Е.,
1975; Venerando А., 1975]. Прогресує розлад сну, подовжується час засипання, сон
стає поверхневим, неспокійним з частими сновидіннями нерідко кошмарного
характеру. Сон, як правило, не дає необхідного відпочинку і відновлення сил.

Часто ці люди мають характерний зовнішній вигляд, що виражається в блідому

кольорі обличчя, що впали очах, синюватому кольорі губ і синяв під очима.

Порушення діяльності нервової системи виявляються в змінах добової періодики

функцій і добового динамічного стереотипу. У результаті цього максимальне
наростання усіх функціональних показників відзначається в людини не в ту
годинник, коли він звичайно максимально займається, наприклад, у другу половину
дня, а рано ранком або пізно ввечері, коли він не займається. Змінюється також
характер біоелектричної активності головного мозку: знижується амплітуда
фонового альфа-ритму, а після тривалої розумової роботи виявляється
нерегулярність і нестабільність електричних потенціалів [Васильєва В. В., 1970].

У серцево-судинній системі функціональні порушення виявляються в неадекватно

великій реакції на психологічні навантаження, в уповільненні відбудовного періоду
після них і в порушеннях ритму серцевої діяльності, і в погіршенні пристосовності
серцевої діяльності до навантажень. Порушення ритму серцевої діяльності
найбільше часто виявляються у виді синусовой аритмії, екстрасістолії й
атріовентрикулярної блокади I ступеня.

У спокої в людини може бути тахікардія і підвищений артеріальний тиск або різка
брадикардія і гіпотонія замість колишніх у звичайному стані помірної брадикардії і
нормального артеріального тиску. У ряді випадків розвивається вегетативна
дисфункция. Для неї характерні неадекватні реакції судин на температурний
подразник, хитливий артеріальний тиск і перевага симпатотонии чи ваготонии.
Нерідко в людини спостерігається порушення регуляції венозного судинного
тонусу,. що виявляється у виді посиленого малюнка венозної мережі на блідій шкірі
(мармурова шкіра).

У стані перевтоми в людини підвищується основний обмін і часто порушується

вуглеводний обмін. Порушення вуглеводного обміну виявляється в погіршенні
усмоктування й утилізації глюкози. Кількість цукру в крові в спокої зменшується.
Порушується також плин окисних процесів в організмі. На це може вказувати різке
зниження в тканинах змісту аскорбінової кислоти [Яковлев Н. Н., 1977].

Маса тіла в людини в стані перевтоми падає. Це зв'язано з посиленим розпадом

білків організму.

У стані перевтоми в людини можуть виявлятися ознаки гноблення

адренокортикотропної функції передньої частки гіпофіза і недостатність діяльності
кори надпочечников [Літунів С. П., Мотилянская Р. Е., 1975]. Так, у стані перевтоми
в крові людини визначається зменшення гормонів кори надпочечников і
еозинофилия.

У людини в стани перевтоми часто має місце підвищена пітливість. У жінок

відзначаються порушення менструального циклу, а в чоловіків у ряді випадків може
бути чи зниження підвищення половою потенція. В основі цих змін лежать нервові і
гормональні розлади.

Усі відзначені при II стадії перевтоми зміни є наслідком порушення регуляції

діяльності і зниження функціонального стану органів, систем органів і всього
організму людини. Вони також пояснюють зниження, що спостерігається при
перевтомі, опірності організму до шкідливого впливу факторів зовнішнього
середовища і, зокрема, до інфекційних захворювань. Останнє багато в чому
визначається також зниженням основних імунобіологічних захисних реакцій
організму, а саме зниженням фагоцитарної здатності нейтрофилов крові,
бактерицидних властивостей шкіри і зменшенням комплементу в крові [Немироиич-
Данченко О. Р., 1975; Ілясов Ю. М., Левин М. Я., 1977; Вязь-менский В. Ю. і ін.,
1977; Шубик В. М., 1978; Іванов Н. И., Талько В. В., 1981].

III стадія. Для неї характерний розвиток неврастенії гиперстенической чи

гіпостенічної форми і різке погіршення загального стану. Перша форма є наслідком
ослаблення гальмового процесу, а друг-перенапруги збуджувального процесу в корі
головного мозку. Клініка гиперстенической форми неврастенії характеризується
підвищеною нервовою збудливістю, почуттям втоми, втомлення, загальною
слабістю і безсонням. Клініка гипостенической форми неврастенії характеризується
загальною слабістю, истощаемостью, швидкою стомлюваністю, апатією і
сонливістю вдень.
При перевтомі I стадії варто знизити психологічне навантаження і змінити режим
дня на 2—4 нед, а саме зменшити загальний обсяг навантаження, виключити тривалі
й інтенсивні заняття. Основна увага в режимі дня приділити загальній фізичній
підготовці, що проводиться з невеликим навантаженням. У процесі поліпшення
загального стану режим поступово розширюється і через 2—4 нед. він повертається
до колишнього обсягу.

При перевтомі II стадії заняття на 1—2 нед заміняються активним відпочинком.

Потім протягом 1—2 міс проводиться поступове включення в звичайний режим, як
це описано при лікуванні I стадії перевтоми. Усе це час забороняється порушення
режиму праці і відпочинку.

У III стадії перевтоми перші 15 днів приділяються на повний відпочинок і

лікування, які варто проводити в клінічних умовах. Після цього людині
призначається активний відпочинок. Поступове включення в звичайний режим дня
проводиться ще 2—3 міс. Усе це час забороняється велике психологічне чи фізичне
навантаження.

Лікування перевтоми буде успішним тільки в тих випадках, коли усуваються всі
причини, що викликали її, і навантаження приводиться відповідно до загального
режиму життя. Необхідно проводити вітамінізацію організму, особливо вітаміном З,
комплексом вітамінів групи В и вітаміном Е. Гарний результат дає призначення
седативних і ноотропних засобів (настойка валеріани,новопассит, пирацетама,
ноотропила), засобів, що поліпшують мікроциркуляцію судин головного мозку
(трентал, циннаризин і ін.) [Соколов И. К. і ін., 1977; Бутченко Л. А., 1980]. При
лікуванні III стадії перевтоми можна застосовувати гормони кори надпочечников і
гормони полових залоз.

Профілактика перевтоми будується на усуненні зухвалих її причин. Тому інтенсивні

навантаження повинні застосовуватися тільки при достатній попередній підготовці.
У стані підвищеного навантаження інтенсивні заняття варто чергувати з фізичними
навантаженнями, особливо в дні після чи іспитів заліків. Усі порушення режиму
життя, роботи, відпочинку, сну і харчування, а також фізичні і психічні травми,
інтоксикація організму з вогнищ хронічної інфекції повинні бути усунуті. Посилені
заняття після якого-небудь чи захворювання в стані реконвалесценції після
перенесених захворювань повинні бути заборонені.

Перевтома в I стадії ліквідується без яких-небудь шкідливих наслідків. Перевтома II

і особливо III стадії може привести до тривалого зниження працездатності.

4.

Запорукою нормального функціонального стану учнів у процесі навчальної

діяльності, можливості підтримувати розумову працездатність на високому рівні та
запобігати передчасному стомленню є правильна організація уроку, рівень його
гігієнічної спрямованості. Завдання школи не тільки дати дитині необхідну освіту, а
й зберегти в процесі навчання її здоров'я.

У розпорядку дня учня стомливі статичні навантаження переважають над

динамічними, які природні для молодших школярів, оскільки розвиток рухових
центрів, особливо активний у 3-6 років, у них продовжується. Виконання
домашнього завдання теж вимагає тривалого вимушеного збереження статичної
робочої пози. Наслідком цього є тривале і значне навантаження на опорно-руховий
апарат, серцево-судинну і нервову системи, що призводить до порушення їх
функцій.

Об'єктивною реакцією на діяльність є стомлення.

Втома (стомлення) - закономірний процес тимчасового зниження

працездатності, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи.

Науковці використовують також термін "стомленість". Стомлення і втома є

об'єктивними явищами, а стомленість - суб'єктивним.

Стомленість - суб'єктивне психічне явище, яке супроводжується відчуттям

слабкості та небажанням працювати.

Досить часто втома розвивається внаслідок відсутності звички до систематичної

праці. Щоб подолати втому необхідно відпочивати, в іншому разі розвивається
перевтома.

Перевтома - порушення нормального фізіологічного функціонування організму,

що може свідчити про певне захворювання.

Це проміжний між здоров'ям та хворобою стан організму, що потребує негайного

педагогічного та медичного втручання.

Біологічне значення втоми полягає в тому, що вона призводить до виникнення

гальмування у нервових клітинах, забезпечуючи таким чином захист всього
організму, насамперед центральної нервової системи, від перенапруження і
руйнування. Проблему втоми розв'язують у три етапи: виявляють її причини та
механізми розвитку; діагностують втому та оцінюють працездатність; розробляють
методи профілактики втоми.

Джерела:

https://pidru4niki.com/1280052836578/pedagogika/profilaktika_vtomi_navchalnomu_protsesi

https://studfile.net/preview/5601872/page:51/
https://buklib.net/books/25101/

https://studfile.net/preview/7257284/page:8/