МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра зоології та МНБ

РЕФЕРАТ

За дисципліною: ОМЗ і БЖД

Тема: Фізіолого-гігієнічні основи організації навчально-виховного процесу в школі і

режиму дня школяра

Студентки 1 курсу УФР-22

Факультету української мови та літератури

Спеціальності 014.02 Середня освіта

(Редагування)

Марухніч Вікторії Віталіївни

Перевірив: Квітко М.О

Кривий Ріг - 2022

 Фізіолого-гігієнічні
основи організації навчально-
виховного процесу в школі (в професійному житті).
Режим дня - визначення, основні режимні моменти та їх
значення.
Розподіл навчального навантаження протягом тижня повинен бути таким, щоб
найбільший його обсяг припадав на вівторок, середу. На ці дні в шкільний розклад
необхідно виносити предмети, які потребують великого розумового напруження або
ті, які не вимагають значного навантаження, але у більшій кількості, ніж в інші дні
тижня. Вивчення нового матеріалу, контрольні роботи найкраще проводити на 2 – 4
уроках посеред тижня. Предмети, які вимагають значних затрат часу для виконання
домашніх завдань, не повинні групуватися в один день у розкладі занять

Тривалість уроку в усіх класах встановлена 45 хв. В даний час багатьма

дослідженнями доведено, що для дітей 7-річного віку уроки тривалістю 45 хв
стомлюючі. Для них рекомендується тривалість уроку 35 хв. Однак це можливо
тільки при наявності ізольованих навчальних та рекреаційних приміщень для учнів
перших класів. Велике значення має правильний розподіл матеріалу на уроці,
особливо для дітей молодших класів. Перші 5-10 хв уроку йдуть на включення учнів у
розумову роботу, а потім настає період максимальної працездатності. До кінця уроку
увагу учнів слабшає, і цей час доцільно використовувати для повторення пройденого
матеріалу. Перерви між уроками - зміни сприяють відпочинку кори головного мозку.
Тривалість зміни від 10 до 30 хв. У гарну погоду зміни слід проводити на свіжому
повітрі. За чинним навчальним планом в 1-3-му класах передбачено по 4 уроки на
день, в 4-му класі - по 4-5 уроків, в 5-8-м - по 5-6 уроків, в 9-10-му класах - по 6 уроків
на день.
.

Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів початкових класів

на уроках письма, мови, читання, математики необхідно через кожні 15 хвилин уроку
проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

У гігієнічному вихованні учнів слід виділити такі основні напрями роботи:

- раціональний режим дня;

- гігієна трудового навчання;

- громадська і особиста гігієна;

- гігієна харчування;

- попередження інфекційних захворювань та отруєнь;

- профілактика травматизму;

- дотримання правил техніки безпеки;

- статеве виховання;

- запобігання формуванню шкідливих звичок та формування здорового способу

життя.
Учні не допускаються до виконання робіт, які є небезпечними для їх життя, здоров’я
та становлять загрозу зараження інфекційними хворобами. До таких видів робіт
відносяться:

- робота із значним фізичним навантаженням;

- робота з електроприладами без нагляду вчителів та батьків;

- миття вікон, очищення даху і проїжджих частин вулиць від снігу, льоду;

- очищення освітлювальної апаратури, вентиляційного обладнання та витяжних шаф;

- перенесення скла;

- прибирання санвузлів, умивальних та кімнат гігієни, медичних та допоміжних

приміщень, сходів, майстерень, спортивних приміщень, актового залу, харчоблоку,
буфету, обіднього залу;

- винесення та вивезення відходів;

- робота з хімічними речовинами (крім уроків хімії);

- робота у котельнях;

- проведення нічних чергувань.

Загальноосвітні навчальні заклади повинні бути укомплектовані кваліфікованими

кадрами середніх медичних працівників, лікарів-педіатрів, психологів.

Учні загальноосвітніх навчальних закладів підлягають медичним оглядам.

Всі працівники шкіл, в тому числі працівники харчоблоку, повинні проходити

обов’язкові медичні огляди у відповідності до діючого законодавства та мати особисті
медичні книжки єдиного зразка.

 Працездатність школярів (дорослої людини) та її

динаміка протягом уроку, доби, тижня.
 Працездатність – це здатність людини розвинути максимум енергії та економічно
витрачаючи її, досягнути поставленої мети під час якісного виконання розумової і
фізичної роботи. Це забезпечується оптимальним станом різних фізіологічних систем
організму під час синхронної, скоординованої діяльності.

Найбільша працездатність спостерігається у середині тижня – в середу, до суботи

вона знижується.
У понеділок в учнів реєструються низькі показники розумової працездатності,
збільшений латентний період зорово- і слухомоторних реакцій, велика кількість
зривів диференціювальних реакцій. Майже у половини учнів бувають зміни кривих
вегетативних функцій. У вівторок і середу учням властивий не тільки більш високий
рівень показників розумової і м’язової працездатності, але й більша їх стійкість.
Четвер і п’ятниця у більшості випадків виявляються днями зниженої працездатності
та найменшої її стійкості. Субота найбільш несприятливий навчальний день.
Працездатність дітей і підлітків буває низькою. Однак часто у п’ятницю і суботу
спостерігається підвищення позитивної емоціональної налаштованості учнів у зв’язку
з майбутнім днем відпочинку, передчуття цікавих справ і розваг, екскурсій, походів
тощо. Організм, не звертаючи увагу на стомлення, мобілізує всі ресурси, котрі має,
що виражається у відносному підвищенні розумової працездатності, – явище так
званого кінцевого пориву.

У дітей, які тільки приступають до систематичного навчання, у період адаптації до

навчальних навантажень, нових умов навчання і вимог дисципліни у перші 6-9 тижнів
дні оптимальної працездатності, коли узгоджуються між собою відносно високі
швидкість і точність роботи, зміщуються від вівторка до четверга. Лише через деякий
час встановлюється постійний день найкращої працездатності першокласників –
вівторок. В учнів середніх і старших класів оптимум працездатності у більшості
випадків припадає на вівторок. У середу реєструється різкий спад усіх показників
працездатності, а в четвер спостерігається суттєвий підйом швидкості та точності
роботи.

Зміна динаміки працездатності протягом тижня

Падіння працездатності у середу вказує на раннє настання втоми, суттєву напругу

механізмів регуляції функціонального стану фізіологічних систем і пошук ресурсів
для вирівнювання працездатності. У результаті забезпечується відносно високий,
але одноденний (четвер) підйом рівнів усіх показників працездатності. Але зміцнення
рівнів відсутнє, і в п’ятницю настає погіршення рівноваги між процесами збудження і
гальмування у нервових клітинах кори головного мозку, ослаблення активного
внутрішнього гальмування.

Дуже часто падіння працездатності до середини тижня і пошук організмом

ресурсів для її вирівнювання затягується у старшокласників до п’ятниці. Тоді лише у
п’ятницю виявляється відносне підвищення працездатності, але при низький її
стійкості. У цих випадках (підвищення у четвер або п’ятницю) тижнева крива
працездатності учнів має дві вершини і відповідно два спади.

Стомлення. Після тривалої, напруженої, одноманітної роботи настає

стомлення. Стомлення – природний фізіологічний стан організму, який
розвивається через напружену або довготривалу роботу і виявляється в зниженій
працездатності.

Розвиток стомлення пов’язаний зі змінами, які відбуваються в центральній нервовій

системі, порушенні проведення нервових імпульсів у синапсах. При цьому нервові
клітини поступово на деякий час втрачають здатність сприймати із зовнішнього
середовища сигнали, необхідні для продовження праці, а також сигнали від
працюючого органа. Зменшується можливість нервових клітин диференціювати
необхідні та випадкові сигнали, відрізняти потрібний сигнал від перешкод. У
результаті їх здатність здійснювати регулюючу функцію різко падає,
розвивається охоронне, тобто те, що виникає від роботи за межами наявних
можливостей, гальмування. Стомлення спрямоване на запобігання значної витрати
енергії, що могло б призвести до пошкодження працюючого органа або системи
органів.

Особливо характерно ознаки стомлення виявляються в учнів молодших класів. Із

появою втоми дитина починає відволікатися від роботи, не може на ній
зосередитися, її увагу починають привертати сторонні предмети, незначні події, які
мають місце в приміщенні класу чи поза ним; вона починає дивитися у вікно тощо. У
деяких учнів виникає рухове занепокоєння: вовтуження, потягування, а то і
вставання. Зміни положення тіла, – рухове занепокоєння, яке реєструється в учнів на
уроках, - є захисною реакцією організму. Кількість рухів, тривалість збереження
відносно сталості пози, частота використання кришки парти як додаткової опори для
тіла також об’єктивно відбивають зростання стомлення учнів і зниження їх
працездатності. Статичний компонент навчальної діяльності (збереження змушеного
положення тіла) інтенсифікує розвиток стомлення і зменшення працездатності
більшою мірою наприкінці роботи, ніж на її початку. В учнів середнього і старшого
віку рухове занепокоєння, як прояв стомлення, що починається, може бути відсутнім
завдяки кращому самоконтролю.

На початковій фазі стомлення учень починає поспішати, почерк у нього

погіршується, у роботі з’являється все більше описок, помилок. На початку
стомлення зауваження вчителя ще може на деякий час «заспокоїти» учня, тимчасово
покращити якість виконуваної ним роботи. Але якщо незабаром не переключити його
на інший вид діяльності (наприклад, перейти від письма до читання, від вивчення
віршів до малювання), або не зробити фізкультурної паузи, то у нього настане друга
фаза стомлення: подальше зростання збудження або навпаки розвиток гальмування
з млявістю, сонливістю, байдужістю до оточуючого, до повного припинення здатності
до роботи. Характерні ознаки прояву стомлення подані у таблиці 20.

Учні класу тією чи іншою мірою розрізняються за типами вищої нервової діяльності. У
зв’язку з цим їхня стійкість до стомлення і характер явищ, які спостерігаються під час
його розвитку, різні. В учнів з переважанням у центральній нервовій системі процесів
гальмування над процесами збудження з самого початку стомлення може виявитися
ознаками гальмування без супроводження проявів збудження.

Навпаки, в учнів з переважанням у центральній нервовій системі процесів збудження

як перша, так і друга фази стомлення проявляються збудженням, у другій фазі –
надмірним. Учитель обов’язково повинен дати учням відпочинок або переключити їх
на інший вид навчальної діяльності. Стан, коли людина за своїми функціональними
можливостями ще може працювати, але припиняє свою діяльність при перших
відчуттях стомлення, називається ранньою втомою.

Причин ранньої втоми у школярів може бути багато: дитина голодна, не виспалася,
не повністю одужала після перенесеної хвороби, знаходиться у стані початку
захворювання тощо. Педагогічні спостереження показують, що досить часто, окрім
перерахованих причин, у школярів рання втома розвивається як наслідок відсутності
звички до систематичної праці.

Першочергове стомлення може бути подолане за рахунок вольового зусилля

завдяки якомусь стимулу до діяльності. У його прояві важливе місце має психічний
механізм волі.

Таблиця важкості праці, Таблиця важкості предметів в

загальноосвітній школі.
Побудова графіку та розкладу занять, календарний план
вчителя.
Відомо, що працездатність учнів не залишається незмінною протягом дня та тижня.
Причому характерно, що вона залежить і від віку учня.
Найбільш продуктивні та непродуктивні уроки протягом дня
Класи Продуктивні уроки Непродуктивні уроки

1-2 1 / 2\ 4 \ 3\

3-5 1/2\З\ 4\

6-7 1\ 2\ 3\ 5 4 / 6\

8 1/ 2\ 3\ 5\ 4 / 6\

9 1\ 2\ 3\ 5\ 4 / 6\

10 1\ 2\ 3\ 5/ 6/ 4/

11 1/ 2\ 3\ 4/ 5\ 6\
Стрілки після цифр означають зростання / або зниження \ працездатності учня на
відповідному уроці. Так, вираз "1 ( / )" означає, що працездатність учня на першому
уроці зростає від його початку до кінця.
Найбільш сприятливі та несприятливі дні тижня
КласиСприятливі дні Несприятливі дні
1-4 Вівторок, Середа, ЧетверПонеділок, П'ятниця, Субота
5 Понеділок, Вівторок Середа—Субота
6 Вівторок, Четвер, Понеділок. Середа
П'ятниця, Субота Понеділок, П'ятниця
7-8 Вівторок, Середа, Понеділок, Вівторок,
Четвер. Субота
9-11 Середа, Четвер, Субота
П'ятниця
Враховуючи денний та тижневий цикли зміни працездатності учнів розклад має бути
спрямований на збереження високого рівня працездатності учнів під час
проходження всього навчального процесу.
Крім того. загальновідомо, що працездатність учнів у другій половині дня хоча й
піддається аналогічним коливанням, проте взагалі нижча, ніж у першій.
Тому адміністрація освітнього закладу повинна вжити всіх можливих заходів для
раціонального розподілу класів за змінами з врахуванням вікових особливостей за
умови навчання в першу зміну максимально можливої кількості учнів. При цьому в
зв'язку з підвищеним завантаженням випускних (9-х і 11 -х) і перших класів їхні учні
повинні навчатися тільки в першу зміну.
Доцільно також продумати можливість зближення початку уроків учнів 1— З (4)
класів, які навчаються у другу зміну, з закінченням уроків учнів початкової школи, які
навчаються у першу зміну, за умови проведення уроків першої та другої змін в тих
самих класних кімнатах. Варто також продумати й можливість зміни учнів, які
навчаються у другу зміну, за чвертями або півріччями.
Під час складання розкладу занять вся трудність полягає в тому, що ступінь
втомлюваності учнів залежить і визначається безліччю соціальних і психологічних
чинників, спільний вплив яких може як посилити, так і послабити її, або залишити на
попередньому рівні.
Серйозний вплив на рівень втомлюваності учнів протягом навчального дня має
чергування уроків різного змісту та різних типів. Два уроки одного предмета або
навіть уроки двох близьких предметів швидше викличуть втому, ніж ті ж уроки, але
розділені уроком іншого предмета, не близького їм.
Те ж саме стосується й чергування уроків одного й того ж предмета протягом тижня.
Воно повинно бути рівномірним за днями тижня, що особливо стосується предметів з
малою кількістю годин.
Крім того, варто мати на увазі, що зниженню втомлюваності сприяє й правильне
чергування так званих "важких" і "легких" уроків. Хоча, треба сказати, що поняття ці
вельми відносні та в ряді випадків суб'єктивні. Не можна стверджувати з повною
визначеністю, що даний предмет для всіх учнів даного класу "важкий" або "легкий".
Тут багато що залежить від психіки учня, його пізнавальних інтересів та здібностей,
від віку. Також велике значення має й методична майстерність учителя, характер
його взаємин з класом в цілому та кожним учнем окремо. "Важкість" або "легкість"
предмета не вичерпується тільки його назвою, тому що всередині кожного предмета,
будь то "важкий" або "легкий", існують як "важкі", так і "легкі" теми.
Шкільні навчальні предмети за ступенем трудності прийнято розподіляти на чотири
групи:
1. Українська мова, рідна мова [в національній школі], математика, загальна біологія,
фізика (9—11 кл.), іноземна мова,
2. Природознавство, біологія (6—9кл.), фізична географія, фізика (7—8 кл.), хімія,
астрономія.
3. Література, історія, суспільствознавство, економічна географія, креслення.
4. Трудове навчання, образотворче мистецтво, музика, фізична культура. ОЖЗУ.
З іншого боку, для кожного віку є свої особливості сприйняття предмета. Так,
"важкими" предметами для різних паралелей є:
2—3 кл. — читання. Природознавство;
5 кл. — історія, література, українська мова;
6—7 кл. — географія, історія, біологія, література, фізика, українська мова;
8—9 кл. — хімія, географія, іноземна мова, література;
10 кл. — хімія, географія, література, фізика;
11 клас — література, хімія.
Крім того, "важким предметом" для сприйняття учнів практично всіх вікових груп є
математика; уроки цього предмета також бажано ставити на години більш високої
працездатності.
Також "важкими" предметами є ті дисципліни, з якими учні вперше зустрічаються під
час навчання (фізика в 7 класі, хімія в 8 класі і т. д.).
На втомлюваність дуже сильно впливає ступінь психофізіологічного напруження, яке
потрібне для засвоєння тих або інших елементів навчальної програми.
Тут визначаються такі чинники:
обсяг сповіщаємо учням інформації, спрямованої на сприйняття та її подальшу
переробку;
складність навчального матеріалу;
ступінь новизни навчального матеріалу;
тип уроку та його структура;
методична майстерність викладача;
емоційний стан учня;
ступінь цікавості до предмета;
взаємини класу та вчителя, учня та вчителя;
санітарний стан навчальних приміщень.
Загальновідомо, що розвиток пізнавального інтересу, активізація розумової
діяльності учнів, атмосфера доброзичливості та уваги з боку вчителя на уроці,
високий емоційний фон — все це сприяє тому, що навіть "найважчий" предмет стає
зрозумілим і доступним для його засвоєння навіть у несприятливий день і на
непродуктивному уроці. Слід враховувати також, що для кожного конкретного учня
трудність або легкість засвоєння навчального предмета залежить у значній мірі від
здібностей та нахилів цього учня.
Отож, під час складання розкладу уроків необхідно враховувати ступінь професійної
майстерності вчителя, стиль та методи його роботи, мікроклімат, що утворюється на
кожному уроці, "спрямованість" конкретного класу на предмети гуманітарного або
природничо-математичного циклу.
У цьому випадку розклад дзвінків має такий вигляд:
Урок Початок Закінчення Тривалість Здійснюється
уроку уроку перерв, хв. харчування
фізична 8.15 8.25 5
зарядка
1 8.30 9.15 10
2 9.25 10.10 15 1-3(4]кл.
3 10.25 11.10 25 5-8 кл.
4 11.35 12.20 10 9-11 кл.
.5 12.30 13.15 10
6 13.25 14.10 10
7 14.20 15.05 10
Варто зазначити, що тривалість перерви менше 10 хвилин не доцільна та не
виправдовує себе. Це, по-перше, викликає складність реалізації кабінетної системи
освітнього закладу, а, по-друге, не дає учням відпочити, що, звичайно, сприяє
підвищенню рівня втомлюваності та зниженню якості навчання.
Треба сказати, що виправдовує себе практика використання великих перерв для
активного відпочинку учнів [тих паралелей "класів, які на даній перерві не
харчуються): спортивні перерви, прогулянки та ігри на свіжому повітрі та ін. Це в
значній мірі сприяє зниженню рівня втомлюваності учнів.
Крім цього, велике значення для зниження рівня втомлюваності має виконання
санітарних норм. Сюди відносяться: відповідність наповнюваності класів кубатурі
класного приміщення, дотримання норм освітлення, своєчасне провітрювання
навчальних класів, відповідність типорозмірів меблів зросту учнів та ін.
І ще одне зауваження. Дуже велике значення для зниження рівня втомлюваності
учнів має правильно організований домашній режим: нормальне харчування,
необхідне число годин сну, певний час для приготування домашніх уроків,
обмеження часу перегляду телепередач тощо. У зв'язку з цим абсолютно необхідне
проведення роз'яснювально-організаційної роботи з учнями та їхніми батьками в
зазначеному напрямі.
Слід зазначити, що під час складання розкладу уроків, виключно важливу роль
відіграє можливість вільного маневрування чинниками, що впливають на
працездатність учнів. Виходячи з конкретних умов освітнього закладу можна так їх
сполучати, щоб у підсумку отримати позитивний ефект. Так, наприклад. уроки
вчителя-початківця доцільно поставити в більш сприятливі умови, ніж уроки
досвідченого вчителя. І в будь-якому випадку при стиканні різних мотивів перевагу
слід надати тому, хто має більше значення для нормальної організації навчально-
виховного процесу в освітньому закладі.

 Поняття про втому. Визначення, види втоми, ознаки,

значення для організму
В загальному розумінні втома визначається як сукупність змін у фізичному і психічному стані
людини чи тварини, що розвивається в результаті діяльності і призводить до тимчасового
зниження її ефективності. Втома - це тимчасовий фізіологічний стан організму, що виникає в
результаті розумової або фізичної діяльності і супроводжується зниженням працездатності,
порушенням координації рухових і вегетативних функцій та суб’єктивним відчуттям втоми.
Суб’єктивне відчуття втоми називається втомленістю. Проблема втоми тісно пов’язана із
питаннями фізичної працездатності, фізіологічних резервів організму. Вона особливо
актуальна у СФ, фізіології трудової діяльності. У дослідження проблеми втоми вагомий
внесок внесли такі видатні фізіологи, як І.М.Сеченов, І.П.Павлов, Л.О.Ухтомський, А.А.Орбелі,
Г.В.Фольборт та ін. І.М.Сеченов обгрунтував нервову природу втоми. Згідно із його
висновком: “джерело відчуття втоми всі поміщають звичайно у працюючі м’язи, я ж поміщаю
його ... виключно в ЦНС”. Проте слід зазначити, що не можна шукати причину втоми лише у
ЦНС, очевидно, що і периферичні механізми теж відіграють суттєву роль у розвитку цього
процесу. Г.Фольборт, спираючись на основні положення і методи І.П.Павлова довів, що в
різних органах при інтенсивній або тривалій діяльності настають зміни, які в основному
характеризуються послабленням функцій органу, зниженням ефективності його роботи.
М.Яковлев дав визначення втоми як стану організму, що виникає внаслідок напруженої або
тривалої діяльності. Вона характеризується зниженням працездатності і суб’єктивно
сприймається людиною як відчуття локальної або загальної втоми. Втома, зазначав
М.Яковлев – це цілісна реакція організму, що розвивається за провідної і інтегруючої ролі
ЦНС. Механізми розвитку втоми пояснювали з точки зору різних теорій втоми. Існує дві
основні групи теорій втоми, які поділяють механізми розвитку втоми на центральні і
периферичні. У першій групі теорій виникнення втоми пов’язували із діяльністю центральної
нервової системи, зокрема кори великих півкуль головного мозку. У групі периферичних
теорій основними механізмами розвитку втоми вважали процеси, що відбуваються у
працюючих м’язах: 1. теорія “виснаження” енергетичних субстратів; 2. теорія “засмічення”
м’язів продуктами неповного окислення енергетичних субстратів; 3. теорія “отруєння” в
результаті накопичення “кенотоксинів” – продуктів розщеплення білків; 4. гіпоксична теорія
“задушення” у результаті нестачі кисню у працюючих м’язах. Отримані на сьогодні
експериментальні дані не дозволяють локалізувати причину виникнення втоми лише у
якомусь одному органі чи системі органів, в тому числі і у нервовій системі. Оскільки у
м’язовій діяльності беруть участь ряд систем організму, то зниження продуктивності роботи
може бути викликане погіршенням функціонування багатьох систем. Окрім того, у залежності
від характеру і інтенсивності роботи втома може виникати за різного співвідношення тих чи
інших механізмів її розвитку. Слід також пам’ятати, що погіршення функцій того чи іншого
органу може бути первинним чи вторинним. Первинні порушення спостерігаються за умови,
що погіршення функціонування органу обумовлене змінами у ньому самому. Вторинне
погіршення функцій спостерігається зумовлене погіршенням функціонування інших систем,
наприклад кровопостачання чи регуляції. В процесі напруженої м’язової діяльності втома
може бути до певної міри подолана за рахунок активації нервових і гуморальних механізмів,
що забезпечують надходження кисню до працюючих органів. В процесі розвитку втоми
прийнято виділяти кілька періодів (або фаз): - прихована або компенсована втома; -
виражена (явна), декомпенсована втома; - відмова від роботи; - смерть від втоми. У період
компенсованої втоми немає повної компенсації діяльності функціональних систем організму,
проте завдяки зміни характеру їх функціонування цей період не супроводжується зниженням
працездатності. Така компенсація короткочасна, після чого працездатність знижується, втома
стає явною. У фазі явної або декомпенсованої втоми можемо спостерігати зниження
працездатності спортсмена. У разі настання значних змін у працюючому організмі
спостерігається відмова від роботи. У випадку, коли роботу з тих чи інших причин неможливо
зупинити на передній стадії розвитку втоми, зміни в організмі можуть перевищити
критичний рівень, результатом чого стає смерть від втоми. Втома, що виникає у процесі
м’язової чи розумової діяльності є фізіологічним явищем, корисним для організму. Робота до
втоми є важливим фактором розвитку тренованості, особливо якщо вона пов’язана із
розвитком витривалості. Фізіологічний зміст цього явища полягає у тому, що тренування до
втоми супроводжується адаптацією спортсмена до підвищених навантажень. Проте слід
зазначити, що у випадку припинення вправ до втоми тренованість не зростає, а при
перевтомі – може спостерігатись погіршення функціонального стану організму спортсмена.
Тому слід точно дозувати тривалість вправ, враховуючи при цьому їхній характер і
інтенсивність. Розвиток втоми залежить від цілого ряду факторів, зокрема від віку,
тренованості, функціонального стану спортсмена. Так, зокрема діти молодшого і середнього
шкільного віку характеризуються швидкою втомлюваністю та недостатнім свідомим
контролем розвитку втоми. У підлітковому віці діти здатні відчути ознаки втоми у процесі її
розвитку, а з 18-19 р. – ще до початку зовнішнього прояву його ознак. Підвищена
втомлюваність характерна для людей старших вікових груп.

 Поняття про перевтому. Визначення, види перевтоми,

ознаки.

Часто, коли людина дуже інтенсивно та тривало працює, організм може попереджати
про надмірне виснаження. Якщо перейти межу, то знижується працездатність,
розвивається виражена втома, виснажується нервова система.

Якщо в цей період не зупинитися, ці негативні процеси чинитимуть шкідливий вплив на

наш організм.

Як проявляється втома:

 відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином

продовжувати роботу;
 послаблення і відволікання уваги, зниження здатності концентрувати увагу;
 погіршення запам’ятовування інформації;
 сповільнення процесів мислення, втрата глибини і критичності мислення;
 зниження інтересу до роботи;
 підвищена дратівливість;
 сонливість;
 негативні реакції з боку серцево-судинної системи: підвищення рівня
артеріального тиску та частоти пульсу.

Які основні причини втоми

Умовно причини виникнення втоми можна розділити на декілька категорій:

 психологічні;
 фізіологічні;
 пов’язані зі способом життєдіяльності;
 медичні.

До психологічних належать:

 монотонність праці;
  несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
 висока інтенсивність, тривалість і напруженість праці через підвищений
виробничий ризик і небезпеку;
 стреси, депресивні та тривожні стани.

До фізіологічних належать:

 період вагітності, особливо І триместр;

 період менопаузи;
 надмірна або недостатня маса тіла;
 проходження променевої або хіміотерапії під час лікування онкологічного
захворювання;
 знижена витривалість організму та здатність до адаптації після перенесених
захворювань, таких як розлади з боку травної системи або вірусних інфекцій;
 стани, пов’язані з неякісним повітрям, наприклад, через надмірну загазованість.

До причин втоми, які пов’язують із неправильним способом життя, належать:

 нераціональний режим праці та відпочинку;

 надмірне вживання алкоголю;
 недостатня фізична активність;
 надмірне захоплення кавою;
 нерегулярний прийом їжі або переважно шкідливої їжі;
 скорочення тривалості сну та перегляд перед сном негативного емоційного
контенту тощо.

Втома може бути симптомом багатьох захворювань, таких як цукровий діабет, серцево-
судинні хвороби, артрит, анемія, захворювання щитоподібної залози, апное або ж
синдром хронічної втоми.

Які наслідки ігнорування симптомів втоми

Якщо не дослуховуватися до організму і вчасно не вжити відповідних заходів, у людини
може розвинутися перевтома.

Перевтома — це сукупність стійких несприятливих для здоров’я людини функціональних

порушень в організмі, які виникають унаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є те, що через перевтому порушення в

роботі організму усунути значно важче.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність, дратівливість,

нервозність, порушення сну. Крім того, перевтома може супроводжуватися хронічною
кисневою недостатністю, порушенням нервової діяльності.

Перевтома може спровокувати виникнення або загострення таких захворювань, як

артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця та ін.
 Профілактика ранньої втоми та перевтоми учнів
(дорослої людини). Сучасні методи зняття втоми та
перевтоми, бальнеології, реалаксація.
У здорових людей втома виникає внаслідок фізичного та (або) психічного навантаження.
У цьому випадку взагалі жодної особливої проблеми немає — втома лікується
відпочинком!

 Важливо помітити моменти втоми й давати собі хороший перепочинок,

змінювати діяльність. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи та
відпочинку. Розподіляйте завдання за важливістю та терміновістю виконання. У
разі великої завантаженості не соромтеся звернутися за допомогою до колег. На
роботі організуйте нетривалі, бажано активні перерви, в обідню перерву плануйте
вийти на свіже повітря та пройтися пішки хвилин 20–30. Якщо ви займалися
фізичною та важкою працею — у перервах на відпочинок переключайтеся на
розумову діяльність.
 Перше, на що варто звернути увагу, якщо ви постійно почуваєтеся
втомленими, — це сон. Дорослим віком 18–60 років потрібно спати не менше 7
год або більше. Тривалість сну в дітей віком 6–12 років повинна становити 9–12
год на добу, 13–18 років — 8–10 год. Перед сном намагайтеся обмежити перегляд
емоційно насичених телевізійних передач і соціальних мереж. Не перевіряйте
електронну пошту і месенджери перед сном, відпочиньте від листувань. Приємне
спілкування або читання улюбленої книги допоможуть вам краще розслабитися і
виспатися.
 Правильно організовуйте режим харчування відповідно до вікових потреб та
енергозатрат. Здоров’я, працездатність, активне розумове та фізичне довголіття
значно залежать від правильного та повноцінного харчування. Саме через їжу
людина поповнює свої енергетичні запаси, а організм отримує речовини, необхідні
для нормального функціонування органів і систем.
 Ведіть здоровий спосіб життя. Відмовтеся від шкідливих звичок та бережіть
своє здоров’я. Будь-яка фізична активність — біг, плавання, катання на
велосипеді, ковзанах чи лижах — надасть заряд бадьорості й позитивних емоцій.
Головне, щоб такі заняття були регулярними.
 Надзвичайно великий вплив на здоров’я мають негативні емоції та душевні
переживання. Намагайтеся будувати взаємовідносини з колегами або рідними в
атмосфері доброзичливості, порядності, інтелігентності, толерантності та
співчуття. У будь-якій ситуації зберігайте оптимізм та почуття гумору.
 Займайтеся саморозвитком. Ваші хобі чи улюблені справи наповнять кожен
день радістю й сенсом. Проте не перетворюйтеся на перфекціоніста — прагнення
бути досконалим і кращим у всьому не додаватиме вам вільного часу. Необхідно
навчитися ставити собі конкретні цілі і встановлювати адекватні часові межі для їх
досягнення.

На сьогодні немає спеціального медикаментозного лікування втоми, проте зміна

поведінки неодмінно допоможе зменшити вираженість симптомів та подолати
втому.

Російський фізіолог М. Введенський (1852-1922) наголошував, що швидке стомлення від

праці пов'язане насамперед з нераціональною її організацією. Як стверджував учений,
фізіологічною основою продуктивної розумової праці є такі гігієнічні вимоги: поступове
входження в працю, її ритмічність, дотримання послідовності та систематичності у
трудовій діяльності, правильне чергування праці та відпочинку, щоденне тренування,
що сприяє формуванню умінь і навичок застосовувати гігієнічні вимоги.
Найдієвішими засобами профілактики втоми у школярів є урахування вікових
можливостей учнів при визначенні рівня складності навчального матеріалу, оптимізація
мікроклімату навчального середовища, чергування робочих поз, діяльності та
відпочинку.

Посилання:
1. https://oppb.com.ua/news/gigiyenichni-vymogy-do-navchalnogo-
procesu-u-shkoli
2.  https://ukrhealth.ru/rizne/47308-gigienichni-osnovi-rezhimu-dnja-ta-
navchalnih.html
3. https://studfile.net/preview/5110357/page:51/

4. http://pohybliak.edukit.ck.ua/navchaljnij_proces/
vimogi_do_skladannya_rozkladu/
5. https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/
34606048/22634/1/%d0%a4%d1%96%d0%b7%d1%96%d0%be
%d0%bb%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%8f%20%d1%81%d0%bf
%d0%be%d1%80%d1%82%d1%83%20%d0%9b%d0%b5%d0%ba
%d1%86%d1%96%d1%8f%203%2019-20.pdf
6. https://www.umj.com.ua/article/216226/vtoma-i-perevtoma-prichini-
oznaki-naslidki-profilaktika
7. https://pidru4niki.com/1280052836578/pedagogika/
profilaktika_vtomi_navchalnomu_protsesi