Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України «Київський політехнічний

інститут імені Ігоря Сікорського»

Реферат на тему:
« Вімблдонський тенісний турнір. Історія, традиції та рекорди Вімблдону»

Виконав студент:
Факультету ФІОТ групи ІО-83
Кондрацький Владислав Вадимович
Перевірив:
Лукачина Анатолий Васильович

Київ-2020
 Зміст

ВСТУП

1.   Загальні рекомендації що до змісту та форм самостійних занять

2. Планування завдань та вправ для самостійних занять.

2.1 Планування самостійних занять з фізичними вправами.

2.2 Вправи для самостійних занять

3.   Форми й організація самостійних занять студента

4.   Зміст та методика самостійних тренувальних занять

5.   Засоби для організації самостійних занять

5.1  Засоби самостійного фізичного виховання.

5.2 Фізичні вправи впродовж навчального дня

6. Самоконтроль студентів, що займаються, за станом свого організму.

Висновки.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП.
Тема данного реферату є досить актуальною, адже сучасна українська педагогіка
розглядає фізичне виховання як невід'ємну складову частину всебічного розвитку
особистості та важливого засобу спонукання молодої людини до здорового
способу життя. Тому, однією із провідних сторін розвитку особистості є фізичний
розвиток, який безпосередньо пов'язаний зі здоров'ям людини.

Важлива роль у забезпеченні високого рівня здоров’я, збільшення тривалості

життя, збереженні працездатності людини належить фізичним вправам.

1
Обов'язкові заняття з фізичного виховання в навчальних закладах не завжди
спроможні доповнити дефіцит рухової активності студентів, забезпечити
відновлення їх розумової працездатності, запобігти захворюванням, що роз-
виваються на фоні хронічної втоми. Вирішенню цього завдання сприяють
самостійні заняття студентів фізичними вправами протягом тижня. Самостійні
заняття фізичними вправами, спортом, повинні бути обов'язковою складовою
частиною здорового способу життя студентів і співробітників вищих навчальних
закладів. Самостійні заняття заповнюють дефіцит рухової активності, сприяють
більше ефективному відновленню організму після стомлення, підвищенню
розумової й фізичної працездатності, поліпшують здоров'я людини. Самостійні
заняття студентами фізичною культурою та спортом допомагають ліквідувати
недоліки їх рухової діяльності, сприяють більш активному засвоєнню навчальної
програми та здачі контрольних нормативів. Ці заняття надають можливість
оволодіти цілим рядом нових рухових умінь та навичок, які непередбачені
програмою з фізичного виховання, розширити діапазон рухових дій, підвищити
спортивну майстерність.

Мета дослідження: висвітлити роль фізичного виховання для покращення

здоров'я студентів вузів.

Для вирішення поставленої мети в роботі ставляться наступні завдання:

1) проаналізувати наукову і методичну літературу з проблеми адаптації в

університеті засобами фізичного виховання, вивчити програми фізичного
виховання навчання студентів;

2) вивчити і охарактеризувати процес навчання, виховання та розвитку студента в

системі фізичного виховання;

3) розглянути особливості організації різних видів занять з фізичної культури в

юнацькому віці.
2
Фізична підготовка студента повинна забезпечувати:

1) загальну всебічну фізичну підготовленість; 2) спеціальну фізичну

підготовленість залежно від способу пересування; 3) загартовування організму -
його опірність захворюванням при охолодженні, перегріванні, підвищеної
вологості або сухості повітря, нестачі кисню і т.п.

Загальна фізична підготовка є основою спеціальної підготовки. Без підтримки її

постійно на високому рівні неможливо досягти успіху в засвоєнні і вдосконаленні
техніки різних видів спорту. В процесі загальної фізичної підготовки важливо
всебічно розвивати основні фізичні якості: силу, витривалість, швидкість. Якщо
одне з них відстає в розвитку, слід додатково застосовувати засоби, що
благодійно впливають на розвиток якості, що відстає.

Студент будь-якої «спеціальності», збираючись в складну подорож-похід повинен

бути підготовлений особливо різнобічно.

Кожному студенту необхідно вміти долати перешкоди самого різного характеру,

добре стрибати у довжину, лазити по канату, по деревах, вільно підтягуватися,
привчитися переносити рюкзак з великим вантажем на довгі відстані. Причому в
цьому не завжди допомагає значна сила, потрібні спеціальні навички, що
розвиваються вправами. Починати краще з походів з невеликим вантажем - 6-10
кг, виконуючи всі правила укладання рюкзака і підгонки спорядження, іноді
ходити в важкого взуття. Студент повинен вміти переносити на невеликі відстані
значні вантажі, а також постраждалої людини, використовуючи підручні засоби.
У зіткненні з силами природи він повинен бути рухомим, спритним, відмінно
володіти рівновагою. Все це дається різнобічної підготовкою. Вона повинна
проводитися цікаво, захоплююче, різноманітно.

Подолання труднощів у подорож вимагає твердих вольових зусиль і, які

загартовуються також в подоланні труднощів під час фізичної підготовки.

Велике значення має пристосування організму до похідних умов, яке

виробляється під час тренувань. В першу чергу мова йде про загартовування
3
організму, яке повинно бути результатом всієї системи підготовки. До засобів
загартовування відносяться: заняття ранковою гімнастикою на свіжому повітрі в
полегшеному костюмі, обтирання прохолодною водою, миття ніг на ніч холодною
водою, полегшена одяг в побутових умовах і під час тренувань і походів,
практика ночівель на відкритому повітрі в тренувальних походах, систематичне
купання; тренувальні заняття в негоду. У тренувальних походах треба виробити
звичку обмеження в питво (особливо відразу, після зупинки), звичку до тривалої
перенесенні вантажу (рюкзака), до специфічної рівномірної фізичному
навантаженні походу. Спеціальна фізична підготовка забезпечує оволодіння
специфічними навичками, технікою якого-небудь певного виду спорту.
Загартовування організму досягається шляхом тривалого, поступового і
систематичного пристосування його до незвичайних умов. Процес загартовування
повинен бути постійним, без перерв. Щоб привчити себе до ночівлю на снігу, в
мішках, потрібно заздалегідь, за час тренувань, звикнути переносити холод і
відомі незручності сну в наметі, в сніговій печері і т. п.

У міру зростання загартованості студент перестає відчувати незвичайні

роздратування і спить в таких умовах краще, ніж удома.

1. Загальні рекомендації що до змісту та форм самостійних занять.

Фізичні вправи в режимі дня спрямовані на зміцнення здоров'я, підвищення

розумової і фізичної працездатності, оздоровлення в умовах навчальної праці,
побуту і відпочинку студентів. Заняття із фізичної культури полягають, як
правило, з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Початок заняття
використовується для створення у студентів бадьорого настрою, бажання
займатися фізкультурою і для підготовки молоді до виконання складних фізичних
вправ в основній частині заняття. Тому на початку заняття переважають загально
розвиваючі вправи, такі як пробіжка, ходьба з додатковими рухами, розминка
тощо.
4
Приступаючи до регулярних самостійних занять, необхідно засвоїти основні
правила тренування, навчитися оцінювати різні сторони своєї рухової
підготовленості й особисті досягнення.
Вирішивши самостійно займатися фізичними вправами, потрібно обов’язково
пройти лікарський огляд у дільничого терапевта, визначити за його допомогою
засоби фізичної культури, які допоможуть в оптимальний час досягнути
поставленої мети без шкоди для здоров’я. Надалі постійний контроль за станом
організму і рівнем тренованості можна проводити самостійно.

Пам’ятайте, що результат тренувань залежить від їхньої регулярності, перерви

(3–4 дня й більше), зводять на кінець ефект попередніх вправ. Тому навіть при
дуже великій завантаженості, наприклад: під час підготовки до іспитів, знайдіть
10–20 хвилин дня проведення самостійних занять.

Для того щоб у вас збереглася висока активність і бажання займатися, міняйте
місце проведення самостійних занять, частіше займайтеся на відкритому повітрі в
парку, сквері, залучайте до тренування своїх товаришів, членів родини. Візьміть
шефство над молодшими братами й сестрами. Разом веселіше займатися.

Дуже корисно й добре займатися, під музичний супровід: це підвищує загальний

життєвий тонус і інтерес до тренування.

Намагайтеся дотримувати логічних принципів тренування: поступове збільшення

складності вправ, обсягу й інтенсивність навантажень, правильне чергування
навантажень і відпочинку, вподовж занять з урахуванням вашої тренованості й
перенесення навантажень. Більше важкі вправи зажадають більшого відпочинку,
й меншого числа повторень.

Тренування обов'язково починайте з розминки, а по завершенні її використовуйте

процедури, що відновлюють (масаж, теплий душ, ванна, сауна й т. п.).

Якщо ви, відчули відхилення в стані здоров'я, перевтому, порадьтеся з викладачем

фізичного виховання, тренером або лікарєм.
5
2. Планування завдань та вправ для самостійних занять
2.1 Планування самостійних занять фізичними вправами.
Фізичні вправи в режимі навчального дня виконують функцію активного
відпочинку. Але і у вільний час студенту потрібно займатись фізкультурою
підтримання здорового способу життя що вчать нас на заняттях у вишах.

Таким чином, крім вирішення виховних і освітніх завдань фізичне виховання у

позанавчальний час покликане підвищити рухову активність студентів:
поліпшити професійно-прикладну готовність і оптимізувати навчальну
працездатність шляхом зняття нервово-емоційної напруги; продовжити
формування знань, умінь і навичок, пов'язаних з проведенням самостійних
фізкультурно-спортивних занять.

- Організовані заняття студентів у позанавчальний час у спортивних секціях, в

групах ЗФП, аеробіки, шейпінгу та ін. проводяться під керівництвом педагога з
фізичної культури і спорту.

- Самостійні заняття студентів фізичними вправами у вільний від навчання час: а)

на основі повної добровільності і ініціативи (за бажанням), б) за завданням
викладача (домашні завдання).

Таким чином, крім вирішення виховних і освітніх завдань фізичне виховання у

позанавчальний час покликане підвищити рухову активність студентів:
поліпшити професійно-прикладну готовність і оптимізувати навчальну
працездатність шляхом зняття нервово-емоційної напруги; продовжити
формування знань, умінь і навичок, пов'язаних з проведенням самостійних
фізкультурно-спортивних занять.

Численними дослідженнями встановлено, що динаміка розумової працездатності

у студентів протягом усього періоду навчання у вузі залежить від обсягу фізичних

6
навантажень у режимі дня і навчального тижня. Спостерігається тісний зв'язок
між фізичною та розумовою працездатністю. Підвищення фізичної працездатності
при систематичних заняттях з фізичного виховання супроводжується
поліпшенням функціонального стану ЦНС, що сприятливо позначається на
розумовій працездатності студентів. Для її підтримання та підвищення найбільш
ефективний руховий режим в обсязі 6-8 ч. занять на тиждень. Поєднання рухових
навантажень з розумовою діяльністю здійснюється ефективно, якщо
враховуються наступні принципові положення.

Планування самостійних занять повинне здійснюватися студентами під

керівництвом викладачів фізичного виховання. Перспективні плани самостійних
занять доцільно розробити на весь період навчання, тобто на 2–5 років. Залежно
від стану здоров'я, вихідного рівня фізичної й спортивно-технічної
підготовленості студенти можуть планувати досягнення різних результатів по
роках навчання у вузі – від виконання вимог навчальних і державних нормативів
до виконання нормативу майстри спорту України.
Під керівництвом викладача кожен студент складає план індивідуальних занять
на тиждень, семестр, навчальний рік та на весь період навчання в закладі. Ці
плани передбачають такі основні пункти:
— дані вихідного рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості (сильні й
слабкі сторони);
— завдання на подальший період навчання;
— місця занять та їх обладнання;
— засоби та дозування вправ;
— фізичні вправи, що плануються на даний період;
— методи тренування;
— кінцевий результат.
Залежно від стану здоров'я, вихідного рівня фізичної, спортивно-технічної
підготовленості, студенти можуть планувати досягнення різних результатів–- від

7
вимог навчальної програми з фізичного виховання, до виконання спортивних
розрядів з тих або інших видів спорту. Ці плани відзеркалюють різні, за своїм
характером, завдання, які стоять перед тими, хто займається. Основними
документами, що стосуються планування самостійних занять є:
- багаторічний план самостійних занять (на весь період навчання);
- річний план самостійних занять;
- план занять на тиждень;
- план-конспект самостійного заняття фізичними вправами;
- щоденник самоконтролю.
Багаторічне планування самостійних занять фізичними вправами передбачає
поступове підвищення фізичних навантажень як з обсягу, так і з інтенсивності.
Загальний обсяг навантажень збільшується за рахунок підвищення інтенсивності,
скорочення інтервалів відпочинку між серіями вправ, збільшення повторень вправ
і тривалості одноразового навантаження. Під час практичних навчальних занять
за обов'язковою, факультативною, а також самостійною роботою передбачається
самостійне вивчення студентами теоретичного розділу з програми фізичного
виховання для навчальних закладів. Тематика теоретичного розділу програми
самостійних занять повинна відповідати напрямку вдосконалення кожного
студента.

2.2 Вправи для самостійних занять:

спрямовані на досягнення єдиної мети, що стоїть перед студентами всіх медичних
груп, – здоров'я: збереження міцного здоров'я, підтримування високого рівня як
розумової, так і фізичної працездатності. Успіх у цьому напрямку в багатьох
випадках залежить від правильної організації і планування занять. Перш за все,
передбачається визначення умов для проведення занять, засобів і методів, які
використовуються для вирішення поставлених завдань.
Організація самостійних занять студентів передбачає: підвищення рівня
теоретичних знань щодо фізичної культури і спорту; підготовку до виконання

8
нормативів з програми фізичного виховання, професійну підготовленість,
удосконалення рухових умінь та навичок, що були засвоєні на обов'язкових за-
няттях. Під час проведення самостійних занять підвищується не тільки рівень
фізичної підготовленості студентів, але й розвиваються такі моральні якості, як
працьовитість та самодисциплінованість тощо.

3. Форми й організація самостійних занять студента.

Фізична підготовка повинна бути безперервною і цілорічної.
Невід'ємна частина підготовки студента - дотримання режиму, без чого
немислимий успіх. Основні вимоги до режиму - вміле поєднання роботи з
відпочинком, виконання правил гігієни, щоденна ранкова гімнастика і суворе
дотримання розкладів тренувань. Розпорядок дня треба скласти по можливості
так, щоб ранкова гімнастика, прийом їжі, робота і відпочинок щодня проводились
в один і той же час. Це ставить організм в звичні умови і тим самим підвищує
його працездатність. Нормальний сон зміцнює нервову систему студента, робить
його бадьорим і енергійним, а добре організоване харчування, правильний підбір і
чергування продуктів забезпечують швидке відновлення сил після роботи.
Обов'язкова умова для кожного займається - проходження не менше 3-4 разів а
році медичного огляду, а також систематичний самоконтроль.
Фізична підготовка складається з ранкової гімнастики, спеціальних тренувальних
занять і походів вихідного дня.
Ранкову гімнастику слід проводити щодня, в будь-яку погоду, бажано на свіжому
повітрі.
Форми самостійних занять фізичними вправами й спортом визначаються їхнім
ланцюгом і завданнями. Існує три форми самостійних занять:
До основних форм самостійних занять зараховують:
— ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ);
— фізичні вправи протягом дня;
— самостійні заняття фізичними вправами в місцях проживання студентів

9
Ранкова гігієнічна гімнастика. Зважаючи на ту обставину, що РГГ має особливе
значення під час переходу організму людини від стану сну до бадьорості,
здатності підвищення тонусу нервової та м’язової систем, працездатності, її
потрібно виконувати кожного дня всім студентам.
Завданням ранкової гігієнічної гімнастики є стимулювання ряду фізіологічних
функцій організму, які, звичайно, під час сну трохи послаблюються,
загальмовуються. Це, насамперед, стосується діяльності серцево-судинної і
дихальної систем. У результаті проведення РГГ швидко підвищується загальний
тонус організму, пожвавлюється діяльність серцево-судинної системи, внаслідок
чого ліквідуються вогнища застійної, депонованої крові, зокрема, у черевній
порожнині.
Самостійні тренувальні заняття можна проводити індивідуально або в групі з
3–5 чоловік, або більше. Групове тренування більше ефективне, чим
індивідуальне. Необхідно пам'ятати, що самостійні заняття поодинці можна
проводити тільки на стадіонах, спортивних площадках, у парках, в межах
населених пунктів. Самостійні індивідуальні заняття на місцевості або в лісі поза
населеними пунктами щоб уникнути нещасних випадків не допускаються. Виїзд
або вихід для тренувань за межі населеного пункту може проводитися групами з
3–5 чоловік і більше. При цьому повинні бути прийняті всі необхідні запобіжні
заходи по профілактиці спортивних травм, обмороження й т.д. Не допускається
також відставання від групи окремих людей що займаються. Займатися
рекомендується 2–7 разів у тиждень по 1–1,5 год. Займатися менш 2 разів у
тиждень недоцільно, тому що це не сприяє підвищенню рівня тренованості
організму. Кращим часом для тренувань є друга половина дня, через 2–3 години
після обіду. Тренувальні заняття повинні носити комплексний характер. Тобто
сприяти розвитку всього комплексу фізичних якостей, а також зміцненню
здоров'я й підвищенню загальної працездатності організму. Спеціалізований
характер занять, тобто заняття вибраним видом спорту, допускається тільки для
кваліфікованих спортсменів. Кожне самостійне тренувальне заняття складається
із трьох частин: підготовчої, основний і заключної.
10
Підготовча частина (розминка) ділиться на дві частини: Загальнорозвиваючу й
спеціальну. Загально – розвиваюча частина складається з ходьби (2–3 хв.),
повільного бігу (жінки – 6–8 хв., чоловіка – 8–12 хв.), що загально розвивають
гімнастичних вправ на всі групи м'язів. Вправи рекомендується починати із
дрібних груп м'язів рук і плечового пояса, потім переходити на більші м'язи
тулуба й закінчувати вправами для ніг. Після вправ силового характеру й на
розтягування варто виконувати вправи на розслаблення. Спеціальна частина
розминки переслідує ланцюг підготувати до основної частини занять ті або інші
м'язові групи й кістково-зв'язковий апарат і забезпечити нервово-координаційне й
психологічне настроювання організму на майбутнє в основній частині заняття
виконання вправ, у спеціальній частині розминки виконуються окремі елементи
основних вправ, імітаційні, спеціально-підготовчі вправи, виконання основної
вправи вроздріб і в цілому. При цьому враховуються темп і ритм майбутньої
роботи.
В основній частині вивчаються спортивна техніка й тактика, здійснюється
тренування, розвиток фізичних і вольових якостей. При виконанні вправ в
основній частині заняття необхідно дотримуватися наступної найбільш доцільної
послідовності: відразу ж після розминки виконуються вправи, спрямовані на
вивчення й удосконалювання техніки рухів і на швидкість, потім вправи для
розвитку сили й наприкінці основної частини заняття – вправи для розвитку
витривалості.
У заключній частині : виконуються повільний біг (3–8 хв.), що поступово
переходить у ходьбу (2–6 хв.), а також вправи на розслаблення в сполученні із
глибоким подихом, які забезпечують поступове зниження тренувального
навантаження й приведення організму в порівняно спокійний стан.
При тренувальних заняттях тривалістю 60 (або 90) хв. можна орієнтуватися на
наступний розподіл часу вроздріб занять: підготовча – 15–20 (25–30) хв., основна
– 30–40 (45–55) хв., заключна – 5–10 (5–15) хв. для керування процесом
самостійного тренування необхідно: визначення мети самостійних занять.

11
 Метою занять можуть бути: зміцнення здоров'я, загартовування організму й
поліпшення загального самопочуття, підвищення рівня фізичної підготовленості
на основі навчальних нормативів, підвищення рівня спортивної майстерності по
вибраному виді спорту; визначення індивідуальних особливостей що займається –
спортивних інтересів, умов харчування, навчання й побуту, його вольових і
психічних якостей і т. п. Відповідно до індивідуальних особливостей визначається
реально досяжна мета занять. Для осіб котрі практично здорові, але раніше не
займалися спортом, метою занять на першому етапі буде підвищення рівня
фізичної підготовленості з переходом надалі на заняття вибраним видом спорту з
метою спортивного вдосконалювання. Облік проробленої тренувальної роботи
дозволяє аналізувати хід тренувального процесу, вносити корективи в плани
тренувань.

4. Зміст та методика самостійних тренувальних занять

У фізичному вихованні студентів у вільний від навчання час можна виділити
наступні основні напрямки: Загально-підготовчі, спортивні, професійно-
прикладні, гігієнічні, оздоровчо-рекреативні, лікувальні.

Загально-підготовчий напрям забезпечує всебічну фізичну підготовку студентів і

підтримка її на рівні вимог державної програми фізичного виховання поза
межами навчального закладу. Засоби: загально-розвиваючі вправи без предметів і
з предметами, легка атлетика, плавання та інших

Спортивний напрямок забезпечує спеціалізовані систематичні заняття одним з

видів спорту у відділеннях спортивного вдосконалення, а також участь у
спортивних змаганнях з метою підвищення рівня спортивної майстерності.

Професійно-прикладний напрямок сприяє використанню засобів фізичного

виховання в системі наукової організації праці. Останнє відноситься, насамперед,
до тих спеціальностях, професійна діяльність у межах яких вимагає специфічної

12
фізичної підготовленості (геологів, фахівців повітряного і водного транспорту,
представників акторських спеціальностей, військових професій тощо).

Гігієнічний напрямок передбачає використання засобів фізичного виховання для

відновлення працездатності і зміцнення здоров'я. Засоби: ранкова гігієнічна
гімнастика, загартовування, раціональний режим навчання і відпочинку,
харчування у відповідності до вимог гігієни, оздоровчі прогулянки та ін..

Оздоровчо-рекреативний напрямок передбачає використання засобів фізичного

виховання при організації відпочинку та культурного дозвілля у вихідні дні й у
період канікул для зміцнення здоров'я. Засоби: туристичні походи, екскурсії,
рухливі ігри та ін..

Лікувальний напрям забезпечує відновлення здоров'я в цілому або окремих

функцій організму, знижених або втрачених в результаті захворювань, травм.

Методичні принципи, якими необхідно керуватися при проведенні самостійних

тренувальних занять, що випливають: свідомість і активність, систематичність,
доступність і індивідуалізація, динамічність і поступовість. Принцип свідомості й
активності припускає поглиблене вивчання що займаються теорії й методики
спортивного тренування, усвідомлене відношення до тренувального процесу,
розуміння мети й завдань тренувальних занять, раціональне застосування засобів і
методів тренування в кожному занятті, облік обсягу й інтенсивності виконуваних
вправ і фізичних навантажень, уміння аналізувати й оцінювати підсумки
тренувальних занять. Самостійні заняття повинні бути не тільки свідомими, але й
активними. Студенти повинні проявляти ініціативу й творчість у плануванні
занять, підборі й використанні сучасних засобів і методів спортивного
тренування.
Принцип систематичності вимагає безперервності тренувального процесу,
раціонального чергування фізичних навантажень і відпочинку в одному занятті,
наступності до послідовності тренувальних навантажень від заняття до заняття.

13
Епізодичні заняття або заняття з більшими перервами (більше 4–5 днів)
неефективні й приводять до зниження досягнутого рівня тренованості. Принцип
доступності й індивідуалізації зобов'язує планувати й включати в кожне
тренувальне заняття фізичні вправи, по своїй складності й інтенсивності доступні
для виконання що займаються. При визначенні змісту тренувальних занять
необхідно дотримувати правил: від простого до складного, від легкого до
важкого, від відомого до невідомого, а також здійснювати строгий облік
індивідуальних особливостей що займаються: стать, вік, фізичну підготовленість,
рівень здоров'я, вольові якості, працьовитість, тип вищої нервової діяльності й
т. п.; підбір вправ, обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень здійснювати
відповідно до сил і можливостями їхнього організму.
Принцип динамічності й поступовості визначає необхідність підвищення вимог
до того хто займається, застосування нових, більше складних фізичних вправ,
збільшення тренувальних навантажень по обсязі й інтенсивності. Перехід до
більше високих тренувальних навантажень повинен проходити поступово з
урахуванням функціональних можливостей і індивідуальних особливостей що
займаються. Поступове підвищення навантаження характерно для одного заняття,
для тижневого й річного циклу й для багаторічного тренування. Ігнорування
принципу поступовості, прискорена, форсована підготовка не сприяють
досягненню запланованих результатів, можуть бути шкідливими для здоров'я.
Якщо в тренувальних заняттях був переривши через хворобу, то починати заняття
треба після дозволу лікаря при строгому дотриманні принципу поступовості.
Спочатку тренувальні навантаження значно знижуються й поступово доводять до
запланованого в тренувальному плані рівня. Всі перераховані вище принципи
перебувають у тісному взаємозв'язку. Це різні сторони єдиного, цілісного процесу
підвищення функціональних можливостей тих, хто займаються.
Розрізняють загальну й спеціальну фізичну підготовку. Загальна фізична
підготовка полягає в гармонічному розвитку всіх фізичних якостей: сили,
швидкості рухів (швидкості), координації рухів (спритності), гнучкості,
витривалості.
14
Крім того, вдосконалення навичок і вмінь відбувається в процесі занять
окремими видами спорту, зокрема елементами акробатики та спортивними
іграми.

5. Засоби для організації самостійних занять.

5.1  Засоби самостійного фізичного виховання.
 Засоби фізичного виховання. Фізична вправа - головний засіб фізичного
виховання. Техніка фізичної вправи. Характеристики рухів. Класифікація
фізичних вправ. Значення оздоровчих сил довкілля та гігієнічних чинників, як
засобів фізичного виховання.
До засобів виховання швидкості рухів ставляться: фізичні вправи, виконувані з
максимальною швидкістю; швидкісно-силові вправи (стрибки, метання й ін.);
рухливі й спортивні ігри. Застосовується два основних методи виховання
швидкості: повторне виконання вправ у максимально швидкому темпі в
полегшених умовах (подолання окремих відрізків дистанції, біг під ухил, метання
полегшених снарядів і т. п.); повторне виконання вправ у максимально швидкому
темпі в ускладнених умовах (подовження пробігання відрізків, біг у підйом,
метання більше важких снарядів і т. п.). При виконанні вправ на розвиток
швидкості рухів необхідно виконувати певні вимоги. Повторні вправи варто
виконувати з окало граничних або граничною інтенсивністю. Тривалість
виконання кожної вправи не повинна бути великий, тому що підтримувати довго
максимальну інтенсивність неможливо. Під час відпочинку між повторенням
вправ рекомендується використовувати повільну ходьбу або спокій, а сам
відпочинок продовжувати до відновлення подиху. Вправи повторюються доти,
поки швидкість не почне знижуватися; подальше виконання вправ на швидкість
рухів варто припинити. Для розвитку загальної й спеціальної витривалості
необхідно виконувати наступні правила: повторювати вправи до стомлення й на
тлі стомлення; строго координувати подих з рухами; інтенсивність тренувального

15
навантаження ретельно регулювати за допомогою показників ЧСС; прагнути
встановити оптимальну масу тіла.
Планування самостійних занять повинне здійснюватися студентами під
керівництвом викладачів фізичного виховання. Перспективні плани самостійних
занять доцільно розробити на весь період навчання, тобто на 2–5 років. Залежно
від стану здоров'я, медичної групи, вихідного рівня фізичної й спортивно-
технічної підготовленості студенти можуть планувати досягнення різних
результатів по роках навчання у вузі – від виконання вимог навчальних і
державних нормативів до виконання нормативу майстри спорту України.
Одночасно із цим для даної категорії студентів доступні заняття окремими
видами спорту в спортивних секціях. Студенти основної медичної групи
підрозділяються на 2 категорії: що займалися (1 категорія) і не займалися (II
категорія) раніше спортом. Всі студенти повинні починати із багато комплексній
підготовки для успішної здачі державних і навчальних нормативів, а студенти 1
категорії зобов'язані на додаток постійно вдосконалювати свою спортивну
майстерність.

5.2 Фізичні вправи впродовж навчального дня

Під час навчання та виконання домашніх завдань студенти зазнають значних
психоемоційних навантажень, а тривала робота за столом змушує великі м'язові
групи знаходитися під впливом статичного навантаження. Тривале нервово-
емоційне напруження в умовах гіподинамії призводить до зниження інтенсивності
загального та периферичного кровообігу. Погіршується кровопостачання
головного мозку, розвивається перевтома, знижується розумова працездатність.
Певною мірою профілактикою цього стану є фізичні вправи (фізкультпаузи), які
потрібно проводити через кожні 1,5-2 год, тривалістю 5-6 хв. Виконання цих
вправ надає удвічі більш стимулюючий ефект щодо покращання розумової
працездатності, ніж пасивний відпочинок, що триває у два рази більше.
Фізкультпауза містить у собі 4-6 вправ для тих м'язових груп, навантаження яких
підлягали найбільшому статичному напруженню (м'язи рук, шиї, плечового пояса,
16
тулуба, таза). Ці вправи потрібно виконувати у добре провітреному приміщенні
або на свіжому повітрі. Послідовність і методика виконання вправ, що входять до
фізкультпаузи та ж сама, що й при виконанні ранкової гігієнічної гімнастики.

Дівчата студенти повинні тренуватися за тією ж методикою, що і чоловіки, але з

урахуванням фізіологічних особливостей жіночого, організму. Заняття можуть
проводитися спільно для чоловіків і жінок, але навантаження для жінок повинна
складати не більше 2 / з навантаження чоловіків. У вправах з обтяженням вага
повинна бути в 2-3 рази менше, ніж у чоловіків.

6. Самоконтроль студентів, що займаються, за станом свого організму.

Для того, щоб постійно контролювати стан свого організму і рівень тренованості,
необхідно уважно слідкувати за власними об’єктивними і суб’єктивними
показниками.
Суб’єктивні показники. Сон: глибокий, перерваний, зі сновидіннями або без них.
Апетит: хороший, помірний, поганий. Настрій: бадьорий, задовільний,
пригнічений. Працездатність: підвищена, середня, знижена.
Об’єктивні показники. Фізичний розвиток: ріст, вага, обхват грудної клітки,
температура, пульс в спокою, пульс відновлений після навантаження, частота
дихання в спокою, дихальний розмах грудної клітки.
Самоконтроль – це регулярні самостійні спостереження що займаються станом
свого здоров'я, фізичного розвитку, за впливом на організм фізичними вправами й
спортом. Самоконтроль істотно доповнює відомості, отримані при лікарському
обстеженні й педагогічному контролі. Він має не тільки виховне значення, але й
привчає більш свідомо ставитися до занять, дотримувати правил особистої й
колективної гігієни, розумного розпорядку дня, режиму навчання, праці, побуту й
відпочинку. На основі одержуваних результатів самоконтролю можна оцінювати
реакцію свого організму на фізичне навантаження під час занять фізичними
вправами, участі в масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах, а
також при процедурах, що гартують. Самоконтроль необхідний всім студентам,
17
викладачам і співробітникам і особливо особам, що мають відхилення в стані
здоров'я. Дані самоконтролю записуються в щоденник, вони допомагають
викладачеві й тренерові, самим що займається контролювати й регулювати
правильність підбора засобів, методику проведення учбово-тренувальних занять.
У щоденнику самоконтролю рекомендується регулярно реєструвати суб'єктивні й
об'єктивні дані самоконтролю. При заняттях фізичною культурою по навчальній
програмі, а також у групах здоров'я й при самостійних заняттях можна
обмежитися такими суб'єктивними показниками, як самопочуття, сон, апетит,
болючі відчуття, і об'єктивними показниками – ЧСС, маса тіла, тренувальні
навантаження, порушення режиму, спортивні результати. Для ведення щоденника
самоконтролю досить підготувати невеликий зошит і розграфити її по показниках
самоконтролю й датам. Запису рекомендується робити лаконічно. Самопочуття
відзначається як гарне, удоволене або погане. При поганому самопочутті
фіксується характер незвичайних відчуттів. Сон. У щоденнику відзначається
тривалість і глибина сну, його порушення (важке засипання, неспокійний сон,
безсоння, недосипання й ін.). Апетит відзначається як гарний, задовільний,
знижений, поганий. Різні відхилення в стані здоров'я швидко відбиваються на
апетиті, тому його погіршення, як правило, є результатом перевтоми або
захворювання. Болючі відчуття фіксуються по місцю їхньої локалізації (гострі,
тупі, ріжучі й т. п.) і силі прояву.
ЧСС – важливий показник стану організму. Рекомендується також стежити за
правильністю ритму й ступенем наповнення пульсу.
Маса тіла повинна визначатися періодично, (1–2 рази на місяць). Ранком натще,
на тих самих вагах, у тому самому костюмі, краще в спортивних трусах і майці. У
першому періоді тренування маса звичайно знижується, потім стабілізується й
надалі за рахунок приросту м'язової маси трохи збільшується. При різкому
зниженні маси тіла варто звернутися до лікаря.
Тренувальні навантаження записуються коротко, разом з іншими показниками
самоконтролю вони дають можливість пояснити різні відхилення в стані
організму. Порушення режиму. У щоденнику відзначається характер порушення:
18
недотримання раціонального чергування праці й відпочинку, порушення режиму
харчування, уживання алкогольних напоїв, паління й ін. Наприклад, уживання
алкогольних напоїв відразу ж негативно відбивається на серцево-судинній
системі, невиправдано збільшує ЧСС, а також на спортивних результатах,
приводить до їхнього зниження. Спортивні результати показують, правильно
або неправильно застосовуються засоби й методи тренувальних занять. Їхній
аналіз може виявити додаткові резерви для росту фізичної підготовленості й
спортивної майстерності. У процесі занять фізичними вправами, участі в масових
фізкультурно-оздоровчих заходах і спортивних змаганнях рекомендується
викладачам, тренерам, інструкторам і самим займающимся періодично оцінювати
рівень свого фізичного розвитку й фізичної (функціональної) підготовленості.
Оцінка фізичного розвитку виробляється за допомогою антропометричних
вимірів. Антропометричні зміни дають можливість визначати рівень і особливості
фізичного розвитку, ступінь його відповідності підлоги й віку, наявні відхилення,
а також поліпшення фізичного розвитку під впливом занять фізичними вправами
й різними видами спорту. Антропометричні виміри варто проводити періодично,
у те саме час доби, за загальноприйнятою методикою, з використанням
спеціальних, перевірених інструментів. При масових обстеженнях виміряються
ріст коштуючи й сидячи, маса тіла, окружність грудної клітки, життєва ємність
легенів (ЖЕЛ) і сила кисті найсильнішої руки. За отриманим даними можна
зробити оцінку фізичного розвитку за допомогою наступних антропометричних
індексів.
Вага – зростовий показник. Обчислюється розподілом маси тіла, в грамах на його
довжину в сантиметрах. Гарна оцінка перебуває в межах: для жінок – 360–405 г.,
для чоловіків – 380–415 р.
Коефіцієнт пропорційності (КП), що виміряється у відсотках:
де L1 – довжина тіла в положенні коштуючи; L2 – довжина тіла в положенні
сидячи.
У нормі КП = 87–92%.

19
Життєвий показник визначається розподілом ЖЕЛ на масу тіла (у грамах).
Частка від розподілу нижче 65–70 мол/кг у чоловіків і 55–60 мол/кг у жінок
свідчить про недостатню життєву ємність легенів або про надлишкову масу.
Індекс пропорційності розвитку грудної клітки дорівнює різниці між величиною
окружності грудної клітки (у паузі) і половиною довжини тіла. Нормальна різниця
повинна становити 5–8 див для чоловіків і 3–4 див для жінок. Якщо різниця
дорівнює або перевищує названі цифри, то це вказує на гарний розвиток грудної
клітки. Якщо вона нижче зазначених величин або має негативне значення, то це
свідчить про узкогрудії.
Силовий показник (СП). Між масою тіла й м'язовою силою є відоме
співвідношення. Звичайно чим більше м'язова маса, тим більше сила. Силовий
показник визначається по формулі й виражається у відсотках:
Сила кисті (кг)/Загальна маса тіла (кг)*100.
Для найсильнішої руки цей показник дорівнює 65–80% для чоловіків і 48–50%
для жінок. Показник міцності статури виражає різницю між довжиною тіла й
сумою маси тіла й окружності грудної клітки на вдиху. Наприклад, при росту 181
див, масі 80 кг, окружності грудної клітки 90 див цей показник буде дорівнює 181
– (80+90)=11. У дорослих різниця менше 10 можна оцінювати, як міцна будова,
від 10 до 20 – як гарне, від 21 до 25 – як середнє, від 26 до 35 – як слабке й більше
36 – як дуже слабка статура.
Треба, однак, урахувати, що показник міцності статури, що залежить від розвитку
грудної клітки й маси тіла, може ввести в оману, якщо більші величини маси тіла
й окружності грудної клітки зв'язані не з розвитком мускулатури, а є результатом
ожиріння.
Одномоментна функціональна проба із присіданням. Що займається
відпочиває коштуючи в основній стійці 3 хв. На 4-й хв. підраховується ЧСС за
15 с. з перерахуванням на 1 хв. (вихідна частота). Далі виконується 20 глибоких
присідань за 40 с., піднімаючи руки вперед, розводячи коліна в сторони,
зберігаючи тулуб у вертикальному положенні. Відразу після присідань знову
підраховується частота пульсу протягом перших 15 сек c перерахуванням на 1 хв.
20
Визначається збільшення ЧСС після присідань порівняно з вихідної у відсотках.
Оцінка (для чоловіків і жінок): відмінно – 20 і менше, добре – 21–40, задовільно –
41–65, погано – 66–75, дуже погано – 76 і більше.
Самоконтроль прищеплює тим хто займаються грамотне й осмислене відношення
до свого здоров'я й до занять фізичною культурою й спортом, має велике виховне
значення.
Висновок
Досягнення вершин майстерності фізичної культури і спорту у змісті самостійних
занять можливо лише в результаті систематичного тренування протягом ряду
років. Завдання в тренуванні ставлять виходячи з реальних можливостей, з
врахуванням конкретних умов життя студента (навчання, робота, побут) і його
попередньої фізичної підготовки. При багатолітньому планеруванні треба чітко
визначити основні завдання кожного року тренування. Початкуючому туристові
за основу планерування слід узяти план, розрахований на три роки.
Після ознайомлення із рефератом і методичними вказівками вищого навчального
закладу про фізичне виховання у вільний час студенти повинні:
1 Знати методику, принципи, методи й форми проведення самостійних занять.
2 Уміти, з урахуванням індивідуальних особливостей, правильно вибирати
системи оздоровлення свого організму, способи й методи контролю за його
станом, засобу для самостійних занять.
3 Навчитися використовувати літературні джерела й засоби масової інформації
(телебачення, радіо, газети, журнали) при проведенні самостійних занять
фізкультурою й спортом.
4 Усвідомити основні принципи планування й дозування фізичного навантаження
при самостійних заняттях.
5 Усвідомити, що для збереження молодості, здоров'я, підтримки високої
спортивної форми й поліпшення рівня фізичної підготовленості необхідно
створити власну систему фізичного процвітання свого організму, включаючи тіло,
душу й вільну циркуляцію біоенергіії.

21
 Список використовуваної літератури
1. Методичні вказівки фізкультури та спорту для самостійних занять студента
Національного технічного університету України "Київського політехнічного
інституту імені Ігоря Сікорського"Апанасенко Г.В. Физическое развитие людей и
подростков. – К.: Здоровье, 1985.
2. Бирюх Е.В. Ритмическая гимнастика. – К.: 1986.
3. Брехман И.И. Введение в валеологию – наука о здоровье. – Л.: Наука, 1987.
4. Васечкин В.И. Методика лечебного массажа. – С-Петербург,
5. Васин Ю.Г. Физические упражнения – основа профилактики ожирения у
детей. – К, 1981.
7. Куценко Т.И., Новиков Ю.В. Книга о здоровом образе жизни. – М.: ФиС,
1987.
8. Александров В.А., Александрова И.В. Атлетизм, сила, красота и здоровье. –
Херсон, 1990.
9. Теория и методика фызического воспитания. Том 2. Методика физического
воспитания различных групп населения / Под.ред. Т.Ю.Круцевич. – К:
Олимпийская литература.
10. Брикін Т.А. Гімнастика / Т.А. Брикін. - М.: Наука.
11. Брусов В.А. Методические основы физической культуры / В.А. Брусов. М.:
Просвещение.
12. Герцик М.С. Вступ до спеціальностей галузі фізичного виховання і спорту /
М.С. Герцик. - Львів: ВНТЛ.

13. Делікатний К.Г. Становлення студента: Питання адаптації випускника

школи у вузі / К.Г. Делікатний. - К.: Знання.

14. Іллінич В.І. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів вузів /

Іллінич В.І. -- М.

15. Крестовников А.Н. Очерки по физиологии физических упражнений / А.Н.

Крестовников. - М.: ФиС.
22
23