МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. І. ПИРОГОВА
Кафедра фізичного виховання і ЛФК

«Затверджено» «Затверджено»
на методичній раді кафедри на методичній раді
фіз.виховання та ЛФК загальнотеоретичних дисциплін
Завідувач кафедри Голова методичної ради

професор ЗВО Лариса САРАФИНЮК

доцент ЗВО Анатолій КОРОЛЬ

«29» серпня 2022 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для викладачів при підготовці до практичних заняттях зі студентами
2 курсу
спеціальностей 221 «Стоматологія», 225 «Медична психологія»,
222 «Медицина», 226 «Фармація, промислова фармація», 228 «Педіатрія».

Тема № 22

Оволодіння основними засобами розвитку та удосконалення техніка

стрибкових вправ. Спеціально-підготовчі та змагальні стрибкові вправи,
швидкісно-силові вправи, рухливі та спортивні ігри. Анатомо-фізіологічні та
біохімічні характеристика стрибкових вправ. Самоконтроль. Визначення рівня
підготовленості.

Вінниця 2022
1. Конкретні цілі:
- Мати уявлення про стрибки та стрибкові вправи.
- Визначити мету і завдання фізичного виховання студентів як навчальну
дисципліну. -
Мати уявлення щодо поняття фізичної якості «сила» та швидкісно-силова
здібність.
- Класифікація різних видів стрибків.
- Індетифікувати сучасні методики для розвитку та удосконалення техніки
стрибків. -
Вміти планувати програми підготовки до виконання стрибків.

2. Базові знання , вміння, навички, необхідні для вивчення теми

Фізичне виховання, як навчальна дисципліна:
- базується на вивченні студентами медичної біології, біологічної хімії,
фізіології, анатомії людини й інтегрується з цими дисциплінами;
- забезпечує послідовність та взаємозв`язок зі спортивною медициною,
лікувальним контролем, гігієною, медичною та фізичною реабілітаціями, що
передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь
застосувати знання з фізичного виховання в процесі подальшого навчання й у
професійній діяльності.

3. Організація змісту навчального матеріалу.

На заняттях з фізичного виховання стрибки використовуються як засоби
для розвитку сили, витривалості, прудкості. Окрім легкоатлетичних стрибків,
таких, як стрибок в довжину, потрійний стрибок, стрибок у висоту, широко
використовуються стрибки в техніці ігрових видів, гімнастиці.
Стрибкові вправи вигідно відрізняються від інших засобів розвитку
фізичних якостей: вони не вимагають спеціального інвентарю, доступні, можна
легко дозувати навантаження для різного рівня підготовленості студентів,
дозволяє опанувати складні рухові навики. Не можна забувати і про
перенесення рухових навиків, наприклад, вчення відштовхуванню в стрибках у
висоту сприяє оволодінню елементів техніки баскетболу.
Стрибкові вправи тісно пов'язані з біговими вправами і взаємно
доповнюють один одного. Всебічно розвиваючи студентів, самі стрибкові
вправи вимагають певного рівня підготовленості. Кожне заняття, що включає
стрибки, необхідно починати з підготовчих вправ: ходьба на зовнішній стороні
стопи, ходьба перекочуванням з п'яти на носок, ходьба випадами і т.д. У міру
розвитку студентів ці підготовчі вправи ускладнюються, а необхідність їх
використання залишається на будь-якому рівні підготовленості.
Техніка стрибкових вправ.
Стрибок у довжину з розбігу.
У стрибках у довжину також існує декілька способів подолання
горизонтальної площини. Це стрибок способом “зігнувши ноги”,
“прогинаючись”, “ножиці”. Усі ці способи задумані для показу високих
спортивних результатів. Спосіб “зігнувши ноги” дуже простий і доступний при
навчанні. Наступний спосіб “прогинаючись” складніший за спосіб “зігнувши
ноги”, так як після відштовхування спортсмен прогинається, після чого викидує
ноги вперед. Найскладнішим є спосіб “ножиці”, де спортсмен продовжує біг по
повітрю і таким чином виконує 2,5 кроки.

Потрійний стрибок
Потрібний стрибок складається з трьох стрибків, які виконуються у
певній послідовності. Після розбігу, спортсмен виконує “скачок”, потім “крок”
і “стрибок”.
Що таке “скачок”? Це стрибок на одній нозі, тобто відштовхування з однієї
ноги на ту ж. “Крок” виконується з однієї ноги на іншу. “Стрибок” ідентичний
всім відомим стрибкам з однієї ноги на дві.
При заняттях легкоатлетичними стрибками вдосконалюється вміння
володіти своїм тілом і концентрувати зусилля; розвиваються швидкісно-силові
якості, стрибучість, які необхідні не тільки легкоатлетам, але і представникам
інших видів спорту (баскетболістам, волейболістам і т. д.).
Анатомо-фізіологічні та біомеханічні характеристики стрибкових
вправ.
Стрибки розвивають м'язи поперекової області, спини, ніг, покращують
нервово-м'язову реакцію. З їх допомогою виробляється уміння миттєво
концентрувати свої зусилля, орієнтуватися в просторі. Розвиваються такі
якості, як швидкість, сила, спритність. Характерними для стрибків є
короткочасні м'язові зусилля «вибухового» характеру. Велике їх виховне
значення в подоланні відчуття страху, вихованні рішучості. При подоланні
горозонтального або вертикальної перешкоди розвиваються окомір і м'язове
відчуття. Стрибок вимагає участі великої кількості м'язів при значних нервових
витратах. Самі стрибки через перешкоди і система стрибкових вправ розвиває
стрибучість, вестибулярний апарат, «польотну» координацію.
У структурі стрибка в довжину розрізняють періоди розбігу,
відштовхування, польоту (власне стрибка) і амортизацію після приземлення. У
періоді розбігу швидкість бігу наростає доти, поки дія гальмуючих сил буде
менше дії рушійних сил. Довжина розбігу звичайно складає 12-24 бігових кроку
(20- 50 м) і залежить від підготовленості стрибуна.
Техніка розбігу в початковій частині нагадує біг зі старту, але з трохи
меншою інтенсивністю. Вона характеризується великим нахилом тулуба вперед
- на 35-60°, енергійними рухами рук, високим підніманням стегон і енергійною
постановкою ніг на передню частину стопи. У середній частині розбігу нахил
тулуба поступово зменшується (5-10°). Внутрішньо крокова ритміка розбігу
має свої закономірності, що виявляються в наростанні темпу від початку до
кінця розбігу й у різкому зменшенні часу перед поштовхового кроку. У
студентів спостерігається тенденція до збільшення темпу розбігу від початку до
його кінця, але час бігових кроків відрізняється різкими коливаннями в різних
кроках розбігу. Характерною рисою техніки розбігу стрибунів є збільшення
часу контакту з опорою в передпоштовхового кроці і різке зменшення часу
польоту. Зменшення часу польотного інтервалу передпоштовхового кроку
створює передумови для виконання швидкої постановки ноги на брусок і
активне відштовхування. Останні 2-4 кроки розбігу спрямовані на підготовку
до відштовхування шляхом подовження кроків, посилення відштовхування
майбутньої поштовхової ноги й укорочення останнього кроку. Період
відштовхування складається з фази амортизації і випрямлення ноги. У фазі
амортизації відбувається погашення спільної дії сил інерції і ваги. Стрибун
згинає ногу в колінному суглобі і припиняє рух тіла вниз, зменшуючи
горизонтальну швидкість ЗЦМ тіла. В міру просування тіла стрибуна вперед у
фазі амортизації, коли м`язи - розгиначі працюють у режимі, що уступає,
відбувається вторинне наростання зусиль і згинання поштовхової ноги
закінчується. Зусилля в цей момент досягає 3000-4000 Н.
Одним з основних елементів техніки стрибка в довжину є
відштовхування. Ефективне відштовхування дозволяє змінювати напрямок
руху ЗЦМ тіла на визначений кут (у межах 20-22°) зі збереженням початкової
швидкості польоту, близької до кінцевої швидкості розбігу. Зміна напрямку на
великій швидкості при короткому часі опори потребує від стрибуна прояву при
відштовхуванні великих зусиль. Стопа фіксується на опорі нерухомо. На неї, як
на опорну ланку з боку гомілки і стегна діє тиск ланок тіла, що прискорюються.
Через стопу тиск передається на опору, протидією йому служить реакція опори.
Сили м'язових тяг поштовхової ноги випрямляють її. Гомілка і стегно
передають вплив відштовхування через таз іншим ланкам тіла, здійснюють
механічну роботу, що збільшує кінетичну і потенційну енергію при
відштовхуванні. Кут у колінному суглобі на початку періоду опори протягом
перших 0,019с практично не змінюється. Ударні навантаження зм'якшуються в
результаті амортизаційної дії стопи. Це відбувається при перекаті стопи з п'яти
на всю її площину. Величини суглобних кутів опорної ноги при постановці
ноги в суглобі стопи рівні 108°, у колінному - 150°. При відриві від опори -
відповідно 134° і 160°. Основне зниження подовжньої швидкості ЗЦМ тіла
відбувається при відштовхуванні, а не під час опори махової ноги. Стрибун
приходить на махову ногу й опускається вниз майже до закінчення опорного
часу - вертикальна складова швидкості ЗЦМ тіла негативна. У той же час
подовжня складова швидкості знижується від 9,38 до 8,98 м/с, а потім при
відштовхуванні збільшується до 9,23 м/с. Таким чином, підсідання на маховій
нозі не приводить до істотних втрат подовжньої складової швидкості при
розбігу. Поштовхова нога ставиться на опору з зігнутим колінним суглобом.
Кут у колінному суглобі зменшується, а в суглобі стопи - збільшується, тобто
відбувається опускання стопи на опору - перекат з п'ятки на всю підошву.
Перекат стопи є амортизаційним механізмом поряд зі згинанням коліна.
Подовжня складова швидкості на початку опорного періоду дорівнює 9,03 м/с,
а її зменшення триває в перших 2/3 опорного часу. На початку опори ЗЦМ тіла
опускається вниз до моменту досягнення максимуму ударного піку
прискорення й опорної реакції. Потім зі зменшенням подовжньої складової
швидкості вертикальна складова стає позитивною й ЗЦМ тіла піднімається до
самого моменту вильоту. В останній третині опорного періоду (при
випрямленні ноги) подовжня складова швидкості теж збільшується. У момент
вильоту величини вертикальної і горизонтальних складових рівні відповідно
3,15 і 7,60 м/с. Ефективність відштовхування характеризується здатністю
змінювати горизонтальний напрямок руху стрибуна нагору під кутом 18-22°.
Тулуб у цей момент вертикальний чи відхилений назад на 3-5°. Під впливом
сил інерції тіла поштовхова нога і частково тулуб згинаються. Як тільки опір
розтягнутих м'язів починає перевищувати величину сил інерції тіла, вони
починають скорочуватися, випрямляючи поштовхову ногу і тулуб. Махові рухи
руками і маховою ногою сприяють збереженню рівноваги, зміщують ЗЦМ тіла,
додають йому прискорення в напрямку маху і підвищують ефективність
випрямлення поштовхової ноги. Відштовхування обумовлює підвищення
вертикальної швидкості і зменшення горизонтальної. Кінетична енергія тіла
стрибуна, витрачена на підйом уперед, переходить у потенційну.
Стрибки з розбігом являють собою вправи змішаного типу. Розбіг – це
циклічний вид локомоції, а сам стрибок – ациклічний. Різні види стрибків
відрізняються один від одного, але разом з тим у них є і багато спільного. По-
перше, всі стрибки мають швидкісно-силову направленість. По-друге,
максимальна швидкість рухів спостерігається в момент відштовхування від
площі опори. По-третє, всі рухи легкоатлетів високо координовані. По-
четверте, нервова система спортсмена повинна мати велику рухливість
нервових процесів. В стрибках необхідне різке переключення циклічної
локомоції розбігу на ациклічну локомоцію стрибка. По-п'яте, в стрибках
вимагається від спортсменів, щоб вони точно попадали на брусок для
відштовхування, не знижуючи при цьому швидкості розбігу. По-шосте, у
спортсменів-стрибунів повинна бути добре розвинена “вибухова сила”
рухового аппарата.
Різновиди спеціально-підготовчих стрибкових вправ:
– стрибки на правій нозі на місці і з просуванням;
– стрибки на лівій нозі на місці і з просуванням;
– стрибки на двох ногах на місці і з просуванням;
– підскоки: ходьба перекочуванням з п'яти на носок з подальшим стрибком;
– підскоки з махом ногою і руками;
– підскоки з діставанням підвішеного предмету;
– стрибки приставними кроками;
– стрибки з ноги на ногу, з винесенням стегна вперед;
– стрибки на одній нозі через лінію;
– стрибки на двох ногах через лінію;
– настрибування на лінію на одній і двох ногах;
– стрибки на місці з різною висотою підскоку;
– стрибки на місці з різною висотою підскоку і помахом руками;
– стрибки з поворотом на 90, 180, 360°;
– стрибки ноги нарізно, ноги разом з в.п. – стоячи і з присіду;
– стрибки ноги нарізно.
Самоконтроль.
Самоконтроль – це систематичні самостійні спостереження студента
(спортсмена), який займається фізичною культурою та спортом, за змінами
свого здоров’я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
Навчити учнів прийомам і методам самоконтролю може сам викладач,
але найбільш доцільно приділити цьому спеціальні заняття і провести їх за
допомогою лікаря або медичної сестри.
Ефективність використання самоконтролю залежить від того, як добре
учні володіють його методами і чи дотримуються двох основних правил:
- всі виміри слід проводити в один і той самий час, в одних умовах і одними і
тими ж інструментами;
- дані самоконтролю фіксувати в щоденнику
В якості показників самоконтролю використовують суб’єктивні та
об’єктивні ознаки зміни функціонального стану організму під впливом
фізичних навантажень.
До суб’єктивних показників самоконтролю належать: настрій,
самопочуття, бажання займатися, переносимість заняття, больові відчуття, сон,
апетит.
До об’єктивних показників самоконтролю належать: тілобудова,
дихання, життєва ємкість легень (ЖЄЛ), частота серцевих скорочень (ЧСС),
артеріальний тиск (АТ), довжина тіла, окружність грудної клітки (грудей) , маса
тіла, динамометрія, станометрія.

4. План і організаційна структура заняття.

Частини Зміст Дозування Організаційно-

заняття (хв.) методичні
вказівки
Підготовча 25- 1.Шикування, роз’яснення 5 Чіткість
30 хв. завдань заняття виконання
2. Стройові вправи на місті. рухів.
3. Ходьба на: 1-2 Темп середній.
- пятах ЧСС 120-140
- носках уд.хв.
- зовнішнішній і внутрішній 2-3 Дотримуватися
стороні стопи методичних
.- спортивна ходьба. вказівок до
4. Розминочний біг. 6-8 комплексу вправ
5. ЗРВ у русі. 5-7
6.ЗРВ на місті. 5-7
Основна 1.Ознайомлення з вправами, 5 Дотримуватися
частина які сприяють розвитку правильного
50 хв. стрибкових вмінь та виконання вправ
швидкісно-силових та достатнього
здібностей. навантаження
2. Ознайомлення з технікою
стрибка у довжину з розбігу,
потрійним стрибком. 35-40
3.Оволодіння та виконання
різноманітних вправ на
розвиток стрибучості. 10 -15

Заключна 1.Повільний біг 2-3 ЧСС 100-120

частина 2.Вправи на відновлення 2 уд./хв.
10 хв. дихання.
3.Підведення підсумків 4
заняття.
4.Інформування про тему 1
наступного заняття.
 5. Методика організації навчального процесу на практичному
занятті
5.1. Підготовча частина
Ознайомлення студентів з завданнями заняття. Виконання фізичних
вправ які сприяють підвищенню функціональних можливостей організму
та готують до тривалих фізичних навантажень в аеробному та
анаеробному режимах.
5.2. 0сновна частина
Викладач:
- дає поняття про техніку стрибка;
- пояснює методи і засоби, які застосовуються для розвитку сили ніг;
- ознайомлює з різними видами стрибкових вправ, спрямованих на
розвиток стрибучості;
- використовує на практиці короткі паузи між показом і безпосереднім
виконанням вправи студентами;
- змінює характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність);
- прагне не допускати великих перерв під час навчання.
Студенти під керівництвом викладача:
- ознайомлюються з технікою стрибку з розбігу, потрійним.
- оволодівають основними засобами підвищення силових здібностей;
Студенти під керівництвом викладача напрацьовують практичні
навички:
- виконують різноманітні фізичні вправи використовуючи різні
прийоми: збільшення амплітуди виконання вправ, зміну ваги
навантаження, з різною кількістю повторів, зі зміною умов та швидкістю
виконання;
- набувають здатності виконувати різні фізичні навантаження та
долати втому у процесі рухової діяльності;
- виконують тести поточного контролю.
5.3 Заключна частина.
Виконуються вправи на відновлення функціонального стану
організму.
Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття,
проводиться аналіз фізичної діяльності, оголошується оцінка роботи
кожного студента за все заняття, виставляються оцінки в журнал обліку
успішності і вивідування занять студентами.
Студенти інформуються про тему наступного заняття і самостійну
роботу щодо підготовки до нього.

6. Додатки.

Тести поточного контролю.

Вид тестів Стать 5 4 3 2

Присідання на двох ногах,
(кількість разів) Ч 60 50 40 30
Основна група Ж 50 40 30 20
 Ч 50 40 30 25
Підготовча медична группа Ж 40 30 20 15

Спеціальна медична група Ч 40 30 25 20

Ж 30 20 15 10

Стрибок у довжину з місця, Ч 250 240 230 220

(см) Ж 210 180 170 160
Основна група
Ч 240 230 220 210
Підготовча медична группа Ж 190 121 170 160

Спеціальна медична група Ч 200 210 200 190

Ж 170 160 150 140

Теоретичні питання до заняття:

1. Дати визначення поняттю «стрибок у довжину з розбігу»?.
2. Назвати способи виконання стрибка у довжину з розбігу?
3. Назвати різновиди стрибкових вправ?
4. Пояснити методи і засоби, які застосовуються для удосконалення
техніки стрибку?
5. З яких стрибків складається потрійний стрибок?

Література:

1. Артюшенко О. Ф. Легка атлетика. Навчальний посібник для студентів

факультетів фізичної культури / О. Ф. Артюшенко. - Черкаси: БРАМА-ІСУЕП,
2000. – 316 с.
2. Ахметов Р. Ф. Легка атлетика. Підручник для вищих навчальних закладів
України / Р. Ф. Ахметов, Г. М. Максименко, Т. Б. Кутек – Житомир: 2010. –
268 с.
3. Гогін О. В. Легка атлетика. Курс лекцій / О. В. Гогін - Харк. держ. пед.ун-т
ім. Г. С. Сковороди. – Харків: «ОВС», 2001. – 112 с.
4. Теория и методика физического воспитания. Учебник для высших учебных
заведений физического воспитания и спорта. / Под ред. Т.Ю. Круцевич Київ:
Олимпийская литература, 2003. - 391с.
5. Тюпа В. В. Биохимические основы техники прыжка в длину / В. В. Тюпа, Е.
Е. Аракелян, Е. Я. Гридасова, О. Н. Мнухина. – М.:ТВТ Дивизион, 2011. – 128
с.
6. Худолій О. М. Загальні основи теорії та методики фізичного виховання:
Навч.посібник / О. М. Худолій - Харків: «ОВС», 2007. – 406 с.
7. Уилмор Дж. Х. Физиология спорта (перевод с английского): Учебник / Дж. Х.
Уилмор, Д. Л. Костил. – Киев: Олимпийская литература, 2001. − 54 с.

Методичну вказівку склав:

ст.викл. Олександр РОМАНЕНКО