МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кафедра «Фізичне виховання»

Реферат
З дисципліни: «Фізичне виховання»
Тема: «Методика організації і проведення занять з плавання»

Виконала студентка групи ХТ-418а

Філатова Алісія Олексіївна
Перевірив викладач:
Родигіна Віта Петрівна

Харків 2020
 2

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………...………………………...…...3
1 Плавання як навчальна дисципліна.…………..…………………………...……..4
2 Загальні основи навчально-виховного процесу в плаванні………….…..…...…5
3 Методика навчання плаванню…………………………………………………….7
3.1 Словесний метод……………...…………………………....…………..….....7
3.2 Наочний метод………………………………………………………………..8
3.3 Практичний метод……………………..….…….…….…………………..….9
4 Орієнтовний зміст практичних занять з навчання плаванню…………………12
4.1 Основи техніки спортивних способів плавання……………...........……...12
4.2 Кроль на грудях………………………………………………….....……….13
4.3 Кроль на спині………………………………..…………………….……….14
4.4 Батерфляй……………………………………………………………………14
4.5 Брас…………………………………………………...…………….….…….15
Висновок…………………………..………..………………………….....................16
Список використаних джерел..…………………………………………..………..17
 3

ВСТУП
Актуальність. В даний час вміння плавати відноситься до числа
життєво-необхідних навичок. Плавання є і одне з найважливіших засобів
фізичного виховання, завдяки чому воно входить в зміст програм фізичного
виховання загальноосвітніх шкіл, середніх і вищих спеціальних навчальних
закладів
Головна мета методики та проведення занять – це удосконалення
навчального тренувального процесу студентів, необхідність виховання у молоді
здорового способу життя, одним з найважливіших чинників якого мусить бути
повсякденне заняття фізичними вправами.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є загальні питання теорії та
практики спортивної підготовки у плаванні, методика навчання і тренування,
формування умов для підвищення та покращення здоров’я студентів, розвиток
у фізичному плані.
Метою даного реферату – є розкрити методи організації занять для
плавання, сприяти підготовці фізичного стану в фізкультурно-оздоровчої і
спортивної роботи у плаванні.
 4

1 ПЛАВАННЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Плавання - здатність людини пересуватися у воді за допомогою рухів рук,
ніг і тулуба без підтримуючих засобів. Предметом навчальної дисципліни
«Плавання» є вивчення закономірностей фізичного вдосконалення людини за
допомогою специфічних для плавання засобів, методів і форм організації занять
[1].
Головне завдання навчання плаванню - сприяти зміцненню здоров'я
людей, підвищення їх працездатності, творчого довголіття, бадьорості, сили і
витривалості, придбання життєво важливого досвіду [1].
Навчальна дисципліна «Плавання» розвивається з урахуванням інших
дисциплін: анатомії, фізіології, педагогіки, теорії фізичної культури, основ
спортивного тренування, гідродинаміки, спортивної медицини. Як навчальна
дисципліна вона визначається принципами і закономірностями розвитку і
функціонування організму в процесі занять, формування техніки рухів,
прийомів і дій у воді. Основне завдання навчальної дисципліни - дати учням
знання, прищепити вміння і основні педагогічні навички, які вони надалі
будуть застосовувати в своїй практичній діяльності [3].
В системі фізичного виховання плавання представлено як: масового
засоби різнобічного фізичного виховання і життєво необхідний навик,
оволодіти яким повинен кожен громадянин з дитячих років; масового засоби
оздоровлення, загартовування, активного відпочинку населення; засоби
професійно-прикладної підготовки до праці і оборони країни; виду масового
дитячого та підліткового спорту та спорту вищих досягнень. З плавання
присвоюються спортивні розряди і звання від юнацького розряду до звання
«Майстер спорту міжнародного класу» [1].
Курс плавання має практичні і теоретичні розділи. Практичні розділи
передбачають освоєння студентами техніки і методики навчання спортивному і
прикладного плавання, ознайомлення з підводним і синхронним плаванням,
стрибками у воду, водним поло, а також з іграми та розвагами в воді [2].
 5

2 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В

ПЛАВАННІ
Урок - основна форма організації навчальної роботи. За своєю
структурою урок плавання ділиться на три частини: підготовчу, основну і
заключну [8].
Підготовча частина уроку може проводитися тільки на суші або на суші і
частково у воді, основна - тільки в воді, заключна - у воді і на суші. Кожна
частина уроку має свої конкретні завдання, причому основне завдання уроку
вирішується саме в основної його частини. Урок будується таким чином, щоб
завдання підготовчої і заключної частин були спрямовані на вирішення
основного завдання уроку, підпорядковані їй. Наприклад, основне завдання
уроку - вивчення ковзань. Отже, матеріал підготовчої частини повинен містити
вправи, що сприяють освоєнню цього найважливішого елемента техніки,
готувати займаються до освоєння ковзань - координаційно, функціонально,
фізично і т. д. Тривалість уроку по плаванню - 45 хв [8].
Підготовча частина (10 хв). Побудова студентів, перекличка, пояснення
завдань уроку в доступній формі, виконання різних загальнорозвиваючих і
підготовчих вправ (частково можуть проводитися і в воді), знайомство з
рухливими іграми [8].
Основна частина (30 хв). Вивчення нового матеріалу і вдосконалення
раніше придбаних навичок за допомогою вправ, ігор, естафет [8].
Заключна частина (5 хв). Зниження фізичного та емоційного
навантаження. Самостійне плавання з індивідуальною роботою, тобто,
самоперевірка освоєння матеріалу уроку. Підведення підсумків уроку [8].
Перші уроки повинні бути менш тривалими - по 15-20 хв. Якщо
температурний фактор не є перешкодою, то тривалість уроку залежить тільки
від стажу занять плаванням; після 4-5 уроків вона стабілізується і доводиться
до загальноприйнятої норми. Фізичне навантаження від уроку до уроку
повинна поступово збільшуватися; на кожному з них пік навантаження
 6

припадає на другу третину основної частини, після чого відбувається плавне її

зниження. Виконання різних за складністю вправ, їх дозування в рівній мірі [8].
Специфіка плавання полягає в тому, що всі рухи плавець виконує в
горизонтальному безопорному положенні. Ось чому на виконання вправ,
спрямованих на вивчення і вдосконалення цього положення, має відводитися до
80% часу основної частини уроку (включаючи ігри, естафети, інші розваги).
Головне побудувати урок таким чином, щоб вирішувати його основні завдання:
загартовування, фізичний розвиток, формування навички плавання [8].
 7

3 МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПЛАВАННЮ

Методи навчання - теоретично обґрунтовані і перевірені на практиці
способи і прийоми роботи викладача (вчителя, тренера), застосування яких
забезпечує оптимально швидке і якісне вирішення завдань [7].
При навчанні плаванню застосовуються три основні групи методів [7]:
 Словесно [7];
 Наочно [7];
 Практично [7].

3.1 Словесний метод

До словесних методів належать розповідь, пояснення, пояснення, бесіда,
розбір, аналіз, вказівки, команди, розпорядження [2].
Використовуючи пояснення, розповідь, даючи вказівки, оцінку дій і ін.,
Тренер допомагає студентам створити уявлення про вивчаючий рух, зрозуміти
його форму, зміст, осмислити, усунути помилки. Коротка, образна і зрозуміла
мова педагога визначає успіх застосування цих методів. Розповідь
застосовується при організації уроку, гри, поясненні її правил. Опис створює
попереднє уявлення про вивчений рух. Описуються його основні, ключові
елементи, але без пояснення, чому воно виконується так чи інакше. Пояснення
має бути коротким, образним і легким для розуміння, містити елементарні
теоретичні відомості і конкретні практичні вказівки щодо виконання елементів
і рухів в цілому, т. Е. Дає відповідь, чому саме треба робити те або інше, так
або по-іншому. Пояснення дозволяє уточнювати незрозумілі моменти. Бесіда з
обопільними питаннями і відповідями підвищує самостійність і активність
займаються, а педагог має зворотний зв'язок з учнями, що додатково допомагає
йому пізнати своїх учнів. Розбір будь-якої вправи або завдання в цілому, ігри
проводиться під час підведення підсумків заняття. Аналіз і обговорення
помилок спрямовані на корекцію дій займаючихся. При цьому необхідно
приділити увагу кожному учневі індивідуально у вигляді заохочення або
зауваження [2].
 8

Вказівки даються для попередження та усунення помилок до і після

виконання вправ. Вказівки загострюють увагу учнів на виконанню правильних
вихідних положень, основних ключових моментів виконуваного руху,
роз'ясненні умов для його правильного відтворення, підказкою про всілякі
відчуттях, які виникають при цьому. Наприклад, при освоєнні правильно
виконаного гребка рукою: «Відчуй, як ти відштовхуєшся від води при кожному
гребку» [2].
Крім вирішення навчальних завдань педагог встановлює взаємини з
займаючимися, впливаючи на їх почуття. Емоційне забарвлення мови посилює
значення слів, допомагає вирішенню навчальних і виховних завдань, стимулює
активність, впевненість, інтерес. З огляду на специфіку плавання, всі необхідні
пояснення, обговорення та інші об'ємні словесні методи і прийоми інструктор
проводить на суші - до або після занять у воді. Коли група знаходиться у воді,
інструктор віддає лише лаконічні команди, розпорядження [4].
Таким чином, за допомогою команд інструктор як би управляє групою і
ходом навчання. Всі завдання на уроці виконуються під команду, вона
подається коротко, в наказовому тоні. Команди визначають початок і
закінчення руху, вихідні положення при виконанні завдань, місце і напрямок
для проведення навчальних завдань, темп і тривалість їх виконання. Команди
діляться на попередні (наприклад, «Опустити особа в воду!») та виконавчі
(наприклад, «Поштовх!») [2].

3.2 Наочний метод

До наочних методів відносяться показ вправ і техніки плавання,
навчальних, наочних посібників, фото та відеоматеріалів, кінофільмів, а також
застосування жестикуляції [3]:
1. Безпосереднє спостереження за технікою плавання, а також знайомство з
імітаційними рухами, що дозволяють плавцю краще зрозуміти
досліджуваний або вдосконалюється технічний елемент [3];
 9

2. Вивчення і вдосконалення по частинах рухів рук, ніг, однієї руки,

узгодження руху рук і ін. [3];
3. Вивчення і вдосконалення рухів в цілому [3].;
4. Усунення помилок в техніці прямим або непрямим шляхом [3].
Поряд з подібним поясненням наочне сприйняття допомагає зрозуміти
сутність руху, що сприяє швидкому і міцному його освоєння [3].
Як тільки студенти отримали уявлення про спосіб плавання в цілому,
вони повинні якомога більше плавати. Навчальні варіанти техніки на суші
демонструє інструктор, в воді - займаються, у яких краще виходить дану
вправу. Показ може здійснюється не тільки до початку заняття (на суші), але і
під час нього [4].
Ефективність показу визначається положенням інструктора по
відношенню до групи [4]:
1) інструктор повинен бачити кожного займається, щоб виправити його
помилки [4].;
2) учні повинні бачити показ вправи в площині, що відбиває його форму,
характер і амплітуду [4].
Дзеркальний показ застосовується тільки при вивченні простих
загальнорозвиваючих вправ. Умови підвищеного шуму, характерні для басейну,
ускладнюють сприйняття команд і розпоряджень тренера (інструктора). Тому в
плаванні застосовується система умовних сигналів і жестів, за допомогою яких
полегшується зв'язок тренера (інструктора) з групою і кожним учнем окремо і
управлінням навчально-тренувальним процесом. Жестикуляція замінює
команди і розпорядження, допомагає уточнити техніку виконання рухів,
попереджати і виправляти виникаючі помилки, підказувати темп і ритм
виконання рухів, задавати швидкість пропливає відрізків, зупиняти учнів і ін.
[4].

3.3 Практичний метод

До практичних методів відносяться [2]:
 10

 Метод практичних вправ [2];

 Змагальний метод [2];
 Ігровий метод [2].
Метод практичних вправ може бути [2]:
 переважно спрямованим на освоєння спортивної техніки [2];
 переважно спрямованим на розвиток фізичних якостей [2].
Обидві групи практичних вправ тісно взаємопов'язані і доповнюють один
одного на всіх етапах. Перша група більше застосовується на початкових
етапах, друга - на наступних. Навчання техніці рухів може вестися двома
методами: методом цілісно-конструктивного вправи (цілісного) і методом
расчлененно-конструктивного вправи (по частинах) [2].
При навчанні плаванню всі вправи спочатку розучуються по частинах, а
потім відтворюються в цілісному вигляді. Таким чином, вивчення техніки
плавання йде по цілісно-роздільного шляху, який передбачає багаторазове
виконання окремих елементів техніки, спрямоване на оволодіння способом
плавання в цілому. Розучування по частинах полегшує освоєння технік
плавання, дозволяє уникнути зайвих помилок, що скорочує терміни навчання і
підвищує його якість. Розучування в цілому застосовується на завершальному
етапі освоєння техніки плавання. Удосконалення техніки плавання проводиться
шляхом цілісного виконання плавальних рухів. Методи розвитку фізичних
якостей, які називають ще методами тренування, підрозділяються на [4]:
1. Рівномірний (рівномірне подолання відстані з заданою інтенсивністю)
[4];
2. Змінний (рівномірне подолання з різними прискореннями по ходу
дистанції) [4];
3. Повторний (повторне подолання заданих відрізків із заданою
інтенсивністю) [4];
4. Інтервальний (повторне подолання відрізків із заданою інтенсивністю,
але строго регламентованим, як правило, незначним інтервалом
відпочинку) [4].
 11

Кожен метод може використовуватися при плаванні як в повній

координації, так і по частинах (елементам), а також з чергуванням повної
координації і окремих елементів [4].
Елемент змагання мобілізує сили і можливості, сприяє прояву волі,
наполегливості, ініціативи, підвищує динамізм занять. Крім всіх перерахованих
вище методів в практиці плавання застосовується і метод безпосередньої
допомоги, який використовується в тому випадку, якщо після пояснення і
показу завдання новачок все ж не може його виконати. Інструктор бере руки
(ноги) займається в свої руки і допомагає йому кілька разів правильно
відтворити рух [6].
 12

4 ОРІЄНТОВНИЙ ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАННЯ

ПЛАВАННЮ
4.1 Основи техніки спортивних способів плавання
Внаслідок багатовікових спроб людини плавати з'являлися і зникали
різноманітні способи плавання. До сьогоднішніх днів дійшли тільки ті. які
забезпечують високу швидкість пересування у воді та дозволяють долати
великі дистанції. Так, у процесі свого вдосконалення люди помітили, що
можуть триматися на поверхні води лише доти, поки все їхнє тіло знаходиться
у воді. Досить людині підняти з води голову або руку, як її тіло занурюється
глибше. Ось чому в сучасних плавців усе тіло і навіть голова покриті водою.
Лише під час вдиху вони піднімають обличчя з води, а потім знову його
занурюють. Хто не знає цього і намагається підняти голову якомога вище над
водою, лише швидше занурюється у воду і займає вертикальне положення, як
при ходьбі. Проте навіть при такому положенні можливо утримуватися на
поверхні воли за допомогою ритмічних колових рухів руками та поштовхів
ногами, але при цьому витрачається набагато більше зусиль, ніж при
традиційних способах плавання [5].
Таким чином, найбільш вигідне для плавання положення тулуба - близьке
до горизонтального, при якому плавець легше переборює опір води. Тому всі
плавальні рухи у сучасних стилях відбуваються у горизонтальному або
наближеному до нього положенні [5].
Опір води не тільки заважає просуванню вперед. Вода має дуже цікаву
властивість: вона чинить опір, що прямо пропорційний квадрату швидкості
руху. Це значить, що при збільшенні швидкості руху, наприклад, у три рази,
опір збільшується в дев'ять разів. Здавалося б, ця властивість повинна тільки
заважати плавцю боротися за швидкість. Але виявляється, що завдяки цій
властивості створюється добрий опір під час гребків, який допомагає досягти
значної швидкості у плаванні. Саме через це плавець робить гребок швидко, а
 13

всі підготовчі рухи порівняно повільно. Звичайно, велике значення тут має і
частота рухів [5].
Ті рухи, що забезпечують безперервне просування плавця вперед з
найбільш високою швидкістю і найменшою витратою сил, дістали назву
спортивні способи плавання. До них відносяться: кроль на грудях, кроль на
спині, батерфляй і брас [5].

4.2 Кроль на грудях

Вивчення техніки плавання розпочинається з найпопулярнішого та
самого розповсюдженого способу – кроль на грудях, або як його часто
називають вільний стиль. Справа в тому, що плавання вільним стилем
передбачає, що плавець може обирати будь-який спосіб для подолання
дистанції. Але так як кроль на грудях найшвидший спосіб плавання, то всі
обирають саме його. Тому кажучи «вільний стиль», мають на увазі кроль на
грудях [6].
Характерною особливістю плавання способом кроль на грудях є те, що
плавець пересувається у воді з відносно рівномірною, поступальною швидкістю
і порівняно високою рівновагою тулуба [6].
В даний час використовуються три варіанти техніки плавання кролем:
двохударний, чотирьохударний та шестиударний. В першому варіанті кожен
цикл рухів складається з двох поперемінних рухів рук, двох поперемінних рухів
ніг, одного вдиху та одного видиху у 12 воду. В другому та третьому варіантах
кількість рухів рук і техніка дихання зберігаються а кількість рухів ніг
збільшується до чотирьох або шести [6].
Методика навчання техніки плавання способом кроль на грудях
розпочинається ще під час освоєння з водою, коли опановуються такі важливі
деталі техніки, як правильне положення тіла, збереження рівноваги у воді,
вміння ковзати з різним положенням тулуба та рук, дихання тощо. Усі рухи
імітуються спочатку на суші, а потім виконуються у воді у такій послідовності:
вивчення рухів ногами і дихання; вивчення рухів руками і дихання; узгодження
 14

рухів ногами, руками та дихання; вивчення варіантів техніки плавання кролем

та вдосконалення їх [7].
4.3 Кроль на спині
Вперше на змаганнях був продемонстрований у 1912 році Г. Гебнером.
Характеризується поперемінними безперервними рухами рук та ніг. Основна
відмінність його від інших способів полягає в положенні тіла і диханні. За
швидкісними показниками займає 3 місце після кролю на грудях та
дельфіну[6].
Кожен цикл рухів у цьому способі складається з двох поперемінних рухів
рук, шести поперемінних рухів ніг, одного вдиху і одного видиху. Цей
найбільш розповсюджений варіант техніки плавання кролем на спині дістав
назву шестиударний [6].
Методика навчання техніки плавання способом кроль на спині аналогічна
кролю на грудях за умови виконання всіх вправ не тільки на грудях, ану
положенні на спині. Найчастіше вивчення техніки плавання кролем на грудях
та на спині здійснюється паралельно або одночасно. Особливо це стосується
навчання рухів ногами. Усі рухи виконуються спочатку на суші у порядку
ознайомлення, а потім у воді у такій послідовності: вправи для вивчення рухів
ногами, руками, узгодження рухів ногами, руками та дихання; вправи для
вивчення та удосконалення варіантів техніки плавання кролем на спині [7].

4.4 Батерфляй
Вперше був продемонстрований американцем Д. Зігом у 1935 році, а на
офіційних змаганнях у 1953 році – угорцем Д. Тумпеком. В перекладі з англ.
означає «метелик». Назва цього способу пояснюється тим, що рухи рук над
водою в ньому нагадують рухи крил метелика. Батерфляй характеризується
одночасними симетричними рухами рук та ніг, а також хвилеподібними рухами
тулуба, які допомагають рухам рук і посилюють роботу ніг. Окремі елементи
техніки батерфляю, наприклад, рух рук та ніг, мало в чому відрізняються від
техніки кролю на грудях. За швидкісними показниками займає 2 місце [6].
 15

При плаванні батерфляєм використовують декілька варіантів узгодження

рухів (одноударна, двохударна, та трьохударна координація). Найбільш
розповсюдженим є двохударний варіант. Кожен цикл рухів в ньому складається
з одного руху рук, двох ударів ногами, одного вдиху і одного видиху. В цьому
циклі рухи рук та ніг виконуються у певній послідовності [6].
Методика навчання. Вивчення сучасної техніки плавання способом
батерфляй відбувається відносно просто за умови доброго володіння технікою
плавання кролем на грудях та спині. Адже у техніці всіх способів плавання є
багато подібних моментів. Недарма баттерфляй іноді називають паралельним
кролем. Крім того, засвоєння батерфляю вимагає від плавців доброї фізичної
підготовки та певного рівня гнучкості Застосовуються вправи для вивчення
рухів ногами та тулубом; рухів руками та дихання; узгодження рухів руками,
ногами та дихання [7].

4.5 Брас
Вперше на змаганнях був продемонстрований у 1778 році, англійцями. В
перекладі з франц. „брасе‖ означає змах, тобто плавання одночасними
широкими гребками. Характеризується одночасними і симетричними рухами
рук та ніг. За швидкісними показниками займає 4 місце [6].
Брас є, по-перше, найбільш координаційно складним способом і потребує
більшої кількості навичок і досвіду, по-друге, він відрізняється від інших
способів тим, що всі рухи відбуваються під водою і відсутня надводна частина
гребка. Активні фази просування, особливо ті, що виконуються руками суттєво
скорочені. Фаза виведення рук відбувається у воді і в протилежному напрямку
відносно просування [6].
Методика навчання. Спочатку вивчається полегшений спосіб плавання
брасом, який від спортивного способу відрізняється меншою амплітудою рухів
руками та трохи піднятою над водою головою — рот не опускається нижче
поверхні води . На суші треба опанувати присідання з вихідного положення ніг,
характерного для брасу, що сприятиме розвитку гнучкості і, потім, будуть
 16

створені кращі умови для прискорення вивчення рухів ногами брасом. Потім у
воді відбувається ознайомлення з елементарними рухами руками, ногами [7].
ВИСНОВОК
Плавання - унікальний вид спорту, корисний як для дорослих, так і для
дітей. Плавання дозволяє не тільки зміцнити здоров'я, а й покращити зовнішній
вигляд. Воно позитивно впливає на основні показники фізичного розвитку
людини: ріст, вагу, зміцнення серцево-судинної й нервової системи, розвиток
дихального апарату та м'язової системи. Плавання також є прекрасним засобом
профілактики та виправлення порушень постави, сколіозів, плоскостопості.
В даному рефераті ми ознайомились з методом організації та проведення
занять з плавання. Таким чином при навчанні плаванню вирішуються такі
основні завдання:
 зміцнення здоров'я, загартовування організму людини, прищеплення
стійких гігієнічних навичок;
 вивчення техніки плавання і оволодіння життєво необхідною навичкою
плавання; - всебічний фізичний розвиток і вдосконалення таких фізичних
якостей, як сила, гнучкість, витривалість, швидкість, спритність;
 ознайомлення з правилами безпеки на воді.
Заняття плаванням зміцнюють опорно-руховий апарат людини,
розвивають також фізичні якості, як витривалість, сила, швидкість, рухливість в
суглобах, координація рухів, сприяє виробленню гарної постави,
попереджаючи викривлення хребта, усувають збудливість і дратівливість.
При навчанні плаванню застосовуються загальнорозвиваючі, спеціальні
фізичні вправи, вправи для освоєння з водою, для вивчення техніки плавання,
найпростіші стрибки в воду, ігри та розваги на воді.
Тобто щоб уроки з плавання дійсно давали результат – дуже важливо
правильно дотримуватися методики виконання вправ та проводження занять,
адже саме правильно виконані вправи дають результат та є дійсно корисними.
 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Крук М.З. Навчання спортивним способам плавання / М.З. Крук, А.З.
Крук – Ж: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. – 68 c.
2. Кудряшов А. И. Еще раз о технике плавання / А. И. Кудряшов, В. В.
Левицкий – К.: Ежегодник, 1985. — С. 9.
3. Толочко Е. Н. Техника и методика обучения спортивным и прикладным
способам плавання / Е. Н. Толочко – В.: ВГМУ, 2017. – 64 с.
4. Розпутняк Б.Д. Плавання з методикою викладання / Б.Д. Розпутняк –
Л.: ВДУ ім. Лесі Українки, 2004. – 110 с.
5. Н. Ж. Булгакова Плавание / Н. Ж.. Булгакова – М.: ФиС, 2001. – 400 с.
6. Розпутняк Б.Д. Плавання з методикою викладання / Б.Д. Розпутняк –
Л.: ВДУ ім. Лесі Українки, 2004. – 110 с.
7. Методика обучения плаванию [Електронний ресурс] // Стаття. – Режим
доступу: https://www.stud24.ru/sport/metodika-obucheniya-plavaniju/376825-
1194801-page3.html (дата звернення 22.11.2020)
8. Методика преподавания плавания [Електронний ресурс] // Навчальні
матеріали. – Режим доступу: https://www.delis.pro/articles/article_297.html (дата
звернення 22.11.2020)