Завдання для самостійної роботи

1. Доберіть декілька фізичних вправ для розв’язання конкретного завдання і

визначте їхню ефективність залежно від певних обставин (вік,
підготовленість, структура вправи тощо). Тут можуть бути вправи для
засвоєння техніки і для виховання фізичних якостей.
Відповідь: Гнучкість потрібна людині для виконання рухів з великою
амплітудою. Гнучкість школяра залежить від форми суглобів, рухливості
хребетного стовпа, еластичності зв'язок, сухожиль і м’язів, а також від тонусу
м’язів.
Дозування визначається кількістю серій (повторень), необхідних для того,
щоб у даному занятті спортсменом була досягнута гранична амплітуда рухів.
Межа рухів «сьогоднішнього дня» в міру тренованості підвищуватиметься.

Комплекс 1.

1. З вихідного положення — основна стійка, ноги на ширині пліч.

Нахили тулуба вперед, назад.

2. Присідання: ноги разом; ноги нарізно, ступні паралельно.

3. З вихідного положення — руки вгору, в руках гімнастична палиця.

Відведення прямих рук назад до відказу (виконується з допомогою і без
допомоги партнера).

Комплекс 2.

1. Пружинні нахили: «притягування» тулуба руками до гомілки.

2. Повільне відведення зігнутих та прямих рук у різні площини.

3. Гімнастична палиця вниз. Піднімання рук угору — назад до відказу

(виконується з допомогою і без допомоги партнера).

Комплекс 3.

1. Присівши в упорі, на одній нозі, другу відвести вбік — пружинні

присідання на правій, лівій ногах.

2. З вихідного положення — основна стійка, ноги на ширині пліч. Колові

рухи тулубом вправо-вліво.
 3. Вихідне положення — основна стійка. Нахили вперед з допомогою
партнера чи з вагою на плечах.

Комплекс 4.

1. Випад правою ногою вперед, ліва позаду, пряма, носок відтягнути.

Пружинні погойдування (між стегном і гомілкою, кут 90°) із зміною
положення ніг.

2. Нахили назад. Трохи згинаючи ноги в колінних суглобах, торкнутися

руками п'ят.

3. Колові рухи руками в різних напрямках.

Комплекс 5.

1. Махи ногами (правою-лівою) в різних площинах.

2. Хвилеподібні рухи тулубом у передньо-задній фронтальній площині.

3. З вихідного положення — основна стійка, руки вперед. Повороти рук

усередину та назовні за допомогою партнера.

2. Оберіть фізичну вправу і сформулюйте систему завдань щодо її засвоєння

(від ознайомлення до досконалого опанування).
Відповідь: Планка
Розташуйте  передпліччя міцно на землі.
Лікті під плечима. Тримайте стегна на рівні
голови. Утримуйте 20–30 секунд,
відпочиньте 30–60 секунд і повторіть до 2
разів (для ознайомлення). Утримуйте 30–40
секунд, відпочиньте 30–60 секунд і
повторіть до 3 разів (для щоденного
практикування). Утримуйте 50–60 секунд,
відпочиньте 30–60 секунд і повторіть до 5
разів (для досконалого опанування). Ця
вправа зміцнює живіт, руки і ноги.
3. Запишіть декілька оздоровчих завдань.
Відповідь: Оздоровчі вправи слід виконувати протягом 20–30 хвилин, 5 днів
на тиждень.
Нижче наведено декілька прикладів оздоровчих вправ. Будь-які дії, через
які виникає середня або майже сильна задишка, можна вважати фізичними
вправами. Засікайте час, який витрачаєте на оздоровчі вправи і поступово
збільшуйте час, який можете витримати. Збільшувати час на оздоровчі
вправи можна невеликими кроками – на 30 секунд або 1 хвилину. Може
знадобитися деякий час, щоб повернутися до рівня фізичної активності
Марширування на місці
— За потреби тримайтесь за стійкий стілець або
іншу стійку поверхню та майте поблизу стілець,
щоб відпочити
— По черзі повільно піднімайте та опускайте коліна
Ускладнення вправи:
— Збільшуйте висоту, на яку піднімаєте коліна,
намагаючись дотягнутись до висоти стегна,
за можливості
Кроки на платформу
— Станьте на нижню сходинку прольоту
— За потреби тримайтесь за поручень та майте
поблизу стілець, щоб відпочити
— Робіть крок вгору і вниз, змінюючи ногу,
з якої починаєте, кожні 10 кроків
Ускладнення вправи:
— Збільшуйе вистоту кроку, або швидкість кроку
вниз або вгору
— Якщо ви можете добре тримати рівновагу
виконуючи цю вправу не тримаючись, можна
робити кроки вгору та вниз тримаючи ваги
Ходіння
— Користуйтеся ходунками, милицями або палицею, за потреби
— Оберіть відносно рівний маршрут
Ускладнення вправи:
— Збільшення швидкості або дистанції, або, за можливості, включіть
ходіння під гору за вашим маршрутом
Біг або їзда на велосипеді
— Бігайте та катайтесь та велосипеді лише в тому випадку, коли це безпечно
з медичної точки зору
4. Сформулюйте виховну мету і ряд послідовних завдань, які слід розв’язати
для її досягнення.
Відповідь: Мета фізичного виховання школярів — до закінчення шкільного
курсу навчання сформувати вміння управляти життєво необхідними
руховими діями в різних умовах діяльності та виховати потребу до
систематичних занять фізичними вправами протягом усього життя. Будь-яка
мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних,
тісно взаємопов'язаних завдань. У цьому контексті завдання можна
розглядати як малі, конкретні кроки, що ведуть до кінцевого результату
діяльності.
Велике значення у виховній роботі на уроках мають традиції.
Найсприятливішими для закладення традицій є перші уроки. На них
формуються основи свідомої дисципліни, правильні взаємовідносини в
учнівському колективі, виробляється діловий ритм навчальної роботи,
формуються взаємовідносини вчителя й учнів, певне ставлення юнаків і
дівчат, до слів учителя. Із перших уроків учитель повинен тримати себе
впевнено, твердо, доброзичливо, не метушитись, не опускатись до
моралізування, докорів.
Наприклад, якщо вчитель ставить за мету розвинути почуття гуманності,
тоді доцільно послідовно вирішувати такі завдання:
 викликати в дітей інтерес до позитивних якостей своїх товаришів;
 привчити дітей не глузувати з невдач товаришів;
 створити атмосферу переживання одне за одного;
 практикувати і заохочувати взаємодопомогу на уроці.
 Отже, будь-який педагог — не тільки вчитель. Він, передусім, —
вихователь. Але виховання, якщо розуміти його не формально, а як
 життєве кредо педагога, неможливо виділити окремо в його
діяльності. Виховуючим (позитивним або негативним) є кожен крок
учителя. Учитель фізичної культури, як ніхто інший, стоїть близько
до дітей, зважаючи на спільність і доступність інтересів, час,
проведений разом. Як і оздоровчі, виховні завдання розв'язуються у
нерозривному зв'язку з освітніми на кожному уроці — від його
початку і до кінця. Часом вони можуть виступати і самостійно (з
чітким формулюванням і конспектуванням).
5. На основі аналізу матеріалів періодичної преси запропонуйте ряд
нетрадиційних способів початку уроку.
1. Тестування на початку уроку
2. Розминка під час руху по колу
3. Розминка з використанням засобів, не призначених для розминки: мати,
скакалки і т.п.
4. Нестандартні комбінації вправ
5. Залучення учнів інших класів до уроку
6. Турнір серед учнів класу
Контрольні запитання
1. Чому урок фізичної культури є основною формою занять у школі?
Відповідь:

2. На які медичні групи поділяються учні і за якою програмою вони

навчаться на уроках?
Відповідь: основна, підготовча та спеціальна.
Основна група навчається за звичайним календарним планом відповідно до
програми, підготовча та спеціальна – спеціально створена вчителем
програма, відповідно до фізичного стану учня.
3. Як слід розуміти керівну роль учителя на уроці з позиції педагогіки
співпраці?
Відповідь: У педагогічному процесі керівна роль належить учителю, який
викладає предмет і здійснює виховання учнів. Озброєний широким
діапазоном знань свого предмету, методикою навчання, учитель створює
найкращі умови для розв’язання усіх завдань фізичного виховання та
спрямовує самостійну роботу учнів.
Відомо, що чим більший досвід, кваліфікація і педагогічна майстерність
учителя, тим змістовніше і різнобічно він виконує свої обов’язки, тим вищий
рівень якості уроку фізичної культури – основної форми фізичного
виховання школярів.
У чому суть педагогічної майстерності, як вона проявляється, які шляхи
ведуть до мистецтва навчання і виховання, якими здібностями повинен
володіти вчитель фізичної культури?
Педагогічна майстерність – це не тільки природжений талант чи спадкове
дарування. Сьогоднішнє розуміння професійної майстерності включає
здатність не тільки доносити знання, популярно та зрозуміло викладати
матеріал, але розумно і тонко «диригувати» пізнавальною активністю учнів,
спрямовувати її в потрібному напрямі. Усі названі компоненти майстерності
проявляються не окремо, а комплексно, у діях, умінні та здатності вчителя
організувати педагогічний процес.
Мистецтвом навчання може оволодіти кожен учитель, який наполегливо
реалізовує свої професійні функції, з повагою і любов’ю відноситься до
дітей, знає їх психологію.
4. З яких елементів складається діяльність учнів на уроці?
Відповідь: Групова діяльність учнів складається з наступних елементів:
1. Попередня підготовка учнів до виконання групового завдання, визначення
навчальних завдань, короткий інструктаж учителя.
2. Обговорення і складання плану виконання навчального завдання в групі,
визначення способів його вирішення, розподіл обов'язків.
3. Виконання навчального завдання.
4. Спостереження вчителя і коректування роботи групи і
окремих учнів.
5. Взаємоперевірка і контроль за виконанням завдань у групі.
6. Повідомлення учнів за викликом учителя про отримані результати,
загальна дискусія в класі під керівництвом учителя і формування загальних
висновків.
7. Індивідуальна оцінка роботи груп і класу в цілому.
5. Як учитель спрямовує роботу учнів на уроці?
Відповідь: на уроках вчитель створює найкращі умови для розв'язання усіх
завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу учнів
6. Чи порушує цілісність уроку його поділ на частини?
Відповідь: Поділ уроку на частини не означає, що він втрачає свою
цілісність. Навпаки, кожна частина повинна логічно передувати наступній і
випливати з попередньої. Бажано, щоби переходи від однієї частини до іншої
були м'якими і непомітними.
7. Яке значення має добір вправ для підготовчої частини уроку?
Відповідь: Їх цілеспрямований добір сприяє формуванню постави, розвиткові
певних груп м'язів, вихованню школи рухів, підготовці до засвоєння
складних рухових дій, передбачених планом уроку.
8. Із чого випливають і що передбачають освітні завдання уроків?
Відповідь: Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через
різноманітні форми занять , на яких учні оволодівають предметом фізичної
культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту
фізичну культуру. Структура занять із фізичної культури передбачає їхню
загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує
вирішення завдань фізичного виховання.
9. Що таке загальнорухова підготовка?
Відповідь: Здатність оцінювати окремі характеристики рухів не залежить від
рівня розвитку фізичних якостей (учень може розвинути силу, швидкість, але
не виробити здатності управляти ними) Виконання завдань. Із заданою
віддаллю, швидкістю, силою І амплітудою викликає великий Інтерес в учнів,
вносить елемент емоційності та різноманітності Врешті решт, без загальної
рухової підготовки неможливе ефективне застосування вивченого на уроках
у повсякденному житті (подолати перешкоду, влучити в ціль тощо)
10. Чим зумовлюється конкретна постановка освітніх завдань і які дієслова
доцільно при цьому використовувати?
Відповідь: Важливе значення при вирішені освітніх завдань має постановка
завдань, які повинні узгоджуватись з логікою процесу навчання і його
етапів. Конкретним називається таке освітнє завдання, у формулюванні
якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені
завдань на урок потрібно користуватись дієсловами: “навчити”(“вчити”,
“вивчати далі”), “закріпити”, “удосконалювати”. Завдання також можуть
формулюватись за допомогою слів: “ознайомити” і “оцінити”. Такі
конкретні завдання потрібно записати у конспект і довести до кожного
учня.
11. Які заходи повинен здійснити вчитель, розв’язуючи оздоровчі завдання?
Відповідь: Розв'язуючи оздоровчі завдання, учнів навчають методів
контролю й оцінки стану організму, що має велике значення для організації і
самостійного використання учнями засобів фізичного виховання.
Реалізуючи оздоровчі завдання паралельно з освітніми, вчитель періодично
акцентує на них увагу, окремо формулює і записує в конспекті. Наприклад,
він може перевірити поставу, вміння дихати під час виконання вправ; на
окремих уроках доцільно розучувати комплекси вправ для стопи, правила
загартування тощо.
12. Які заходи слід передбачити у боротьбі з травматизмом на уроці?
Відповідь: Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але
головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей
вдома. Дорослі систематично повинні виховувати в дітях обачливість і
обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами.
Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах.
Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в
рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все
потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.
13. Чому в процесі фізичного виховання створюються умови для реалізації
інших аспектів виховання?
Відповідь: Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших
форм фізичного виховання, є те, що:

 на уроках фізичної культури вчитель створює найкращі умови для

розв'язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує
самостійну роботу учнів;
 уроки визначають основний зміст інших форм фізичного
виховання школярів;
 на уроках яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена
вирішенням освітніх завдань;
 керівна роль належить вчителю, який викладає предмет і здійснює
виховання учнів;
 діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження строго
дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями;
 на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна
вікова однорідність;
 уроки зумовлені розкладом занять.
14. Які моральні та вольові якості вчитель повинен формувати у своїх учнів?
Відповідь: Вчитель повинен бути дуже вимогливим до себе, до своєї
поведінки. Високі особисті морально-вольові якості – чесність,
справедливість, витриманість, організованість, принциповість,
наполегливість, твердість і, разом з тим, терплячість, чуйність, тактовність –
риси, властиві вчителеві.
15. Які вимоги повинен учитель висувати, виходячи з традиційних форм
організації і проведення уроку?

Відповідь: Велике виховне значення мають традиційні форми

організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору,
висуваючи до учнів певні вимоги:

- ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне

ставлення до навчального часу;

- дотримання дисципліни на уроці – умова успішних спільних дій;

- дотримання норм етики у взаєминах – вираз взаємоповаги, необхідної для

навчання;

- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги – форма прояву

колективізму;

- дбайливе ставлення до обладнання, інвентаря – вираз турботи про

матеріальні цінності суспільства;

- чітке виконання команд, шикувань – умова успішних колективних дій;

- участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять – колективні дії

самообслуговування;

- дотримання вимог єдиної форми, емблеми – прояв почуття відповідальності

за успіхи і невдачі всього колективу;

- сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання

як елемент гуманізму.

16. Як формуються на перших уроках традиційні стосунки вчителя та учнів?

Відповідь: Важко налагоджувати стосунки з учнями; багато емоційних
рішень
17. Як слід доносити завдання уроку до свідомості учнів?
Відповідь: У процесі висунення завдань важливо створити в учнів чітке
уявлення про
шляхи їх вирішення Цим формується свідоме ставлення й активність учнів
при
виконанні вимог учителя. Якщо відповідні завдання можна розв'язати
різними
способами, варто назвати їх і дати змогу учням обрати для себе кращий
варіант.
Це особливо слід практикувати на уроках зі старшокласниками.
Висунуте завдання повинно відповідати лімітові часу, а його формулювання
має бути настільки доступне учням, щоби вони самі в кінці уроку могли
оцінювати рівень його реалізації.
Уже в процесі постановки завдань учитель звертається до знань, які
отримали учні з інших предметів. З одного боку, це сприяє формуванню
переконання учнів у доцільності вимог учителя фізкультури, а з другого –
підкреслює значення знань з інших предметів у практичній діяльності учнів.
Найчастіше на уроках фізичної культури використовуються знання учнів з
предметів, що можуть пояснити сутність рухів та їхній вплив на організм.
На кожному уроці вчитель розв'язує багато завдань, але акцентує увагу на
основних для певного заняття. Саме таких завдань, пов'язаних із навчанням,
може бути на одному уроці не більше двох-трьох. Їх учитель і оголошує на
початку, а деталізує як окремі завдання у процесі всього уроку (передусім під
час спеціального розділу підготовчої частини і в основній частині уроку).
Водночас, учитель подає інформацію про виховну й оздоровчу значущість
заняття. Наприклад, націлюючи учнів на гру, вчитель нагадує про значення
колективних зусиль у досягненні перемоги; вказує на час вдиху і видиху та
їхню роль в успішному виконанні тих чи інших рухових дій; звертає увагу
школярів на роль дихання в енергетичному забезпеченні роботи
18. Яка суть розминки та її частин?
Відповідь: Розминка - це невід'ємний етап кожного тренування. Тільки добре
розігріті м'язи дозволять збільшити серцевий ритм, поліпшити кровообіг, що
в майбутньому знижує ризик отримання пошкоджень і травм. Розминатися
обов'язково в будь-якому випадку, будь то кардіотренування або силове,
потрібно підготувати не тільки м'язи, але і серце до подальших навантажень.
19. Які можливі засоби підготовчої частини уроку ви знаєте?
Відповідь: Засобами підготовчої частини уроку є шикування і
перешикування; різноманітні способи ходьби ( звичайним, м'яким, гострим
кроком, перекатом із п'ятки на пальці тощо); бігу, стрибків і підскоків;
подолання перешкод; вправи на увагу; загальнорозвиваючі вправи без
предметів, із предметами і на приладах
20. Якими способами керування під час виконання вправ ви будете
користуватись у підготовчій частині уроку?
Відповідь: Керована практика вимагає від учителя включення до плану уроку
етапу, під час якого учні повинні самостійно виконувати певні вправи
21. Які завдання ви будете розв’язувати в основній частині уроку?
Відповідь: У змісті основної частини предметних уроків передбачається
навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні
вправи і т. ін.). Такі уроки проводяться переважно у старших класах.
Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із
відповідного виду спорту.
Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів
програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуються
належним чином, що пояснюється низкою причин:
• труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уроки за
організацією легші);
• труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;
• структурою діючої шкільної програми, матеріал якої викладено за
видами спорту;
• пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації, наукові
дослідження;
• підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної
підготовки.
22. Які особливості виховання фізичних якостей в основній частині уроку?
Відповідь: В основній частині урокувирішуються завдання по: формуванню
спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок;
вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно
займатись фізичними вправами; вихованню моральних і
естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та
оволодіння вправами
23. Як забезпечити високий рівень самостійності занять?
Відповідь: Самостійні заняття фізичними вправами, спортом, туризмом,
повинні бути обов'язковою складовою частиною здорового способу життя.
Самостійні заняття заповнюють дефіцит рухової активності, сприяють
більше ефективному відновленню організму після стомлення, підвищенню
розумової й фізичної працездатності, поліпшують здоров'я людини. Здорова
людина – звичайно людина життєрадісна, оптимістично настроєна, інтереси
її широкі й різноманітні, їй легше обходити життєві перешкоди,
переборювати труднощі на шляху до мети.
24. Які особливості мають уроки, що проводяться на свіжому повітрі у
природних умовах? Досвід яких учителів у цьому плані ви знаєте?
Відповідь: Навчання на свіжому повітрі має суттєві переваги. Діти в
природних умовах відчувають фізичну та емоційну розслабленість, що
позитивно впливає на якість та швидкість сприйняття нового матеріалу.
Зміна звичних обставин дозволяє кожній дитини розкритися, стати більш
впевненою в собі, звільнитися від комплексів. Навчання на свіжому повітрі
загартовують учнів, розвивають навички співпраці та взаєморозуміння,
оскільки їх спілкування не обмежується партами та стінами кабінету. Така
практика вчить дітей з повагою та любов’ю ставитися до навколишнього
середовища, не шкодити природі та берегти її надра.
На відкритому подвір’ї можна проводити уроки мови, літератури, читання,
математики, природознавства, коли не потрібно щось записувати. Таке
середовище найбільш сприятливе для рухливих вправ та ігор, які дозволяють
не тільки фізично розвиватися, а й вдосконалювати комунікативні навички.
Звичайно, на свіжому повітрі приємно займатися, коли сприятлива, тепла,
сонячна погода. Але й в інший час можна організувати пізнавальний і
цікавий навчальний процес, що полягає у дослідженні навколишнього
середовища, наприклад, розглянути властивості різних погодних явищ,
спостерігати за поведінкою тварин, птахів чи комах, вивчати їх особливості,
ознайомитися з назвами рослин та їх властивостями, розвивати вміння
орієнтуватися на місцевості із кресленням карти тощо.