19.

 Індивідуальний підхід у процесі фізичного вихованнядо дітей з урахуван
ням стану здоров’я

Індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання дітей з урахуванням

стану їх здоров’я є дуже важливим. Наприклад, діти з певними хронічними
захворюваннями, такими як астма або діабет, потребують спеціального підходу
до фізичної активності. Такі діти повинні бути відвідувані лікарем та
враховувати його рекомендації при розробці програми тренувань.

Для дітей з обмеженими можливостями також потрібен індивідуальний підхід

до фізичного виховання. Такі діти повинні отримувати спеціальні тренування та
допомогу від фахівців, щоб забезпечити їм безпеку та ефективність занять.

Крім того, варто враховувати вікові та розвиткові особливості дітей під час
розробки програми фізичного виховання. Наприклад, молодші діти можуть
виконувати менш складні вправи, але з більшою кількістю повторень, тоді як
старші діти можуть виконувати більш складні вправи з меншою кількістю
повторень.

Усі діти мають різні потреби та можливості, тому індивідуальний підхід до

фізичного виховання є ключовим для забезпечення їх ефективної та безпечної
підготовки. Такий підхід може забезпечити дітям позитивний досвід фізичної
активності та зацікавленість у заняттях спортом на майбутнє.
20. Опишіть індивідуальний підхід у фізичному вихованнідо дітей з урахува
нням рівня фізичної підготовленості.

Індивідуальний підхід до фізичного виховання дітей є дуже важливим, оскільки

кожна дитина має свій власний рівень фізичної підготовленості, можливості та
потреби. Відповідно, варто враховувати ці індивідуальні особливості, коли
планується фізична активність та програми тренувань.

Для того, щоб підібрати ефективний та безпечний підхід до фізичного

виховання кожної дитини, потрібно враховувати наступні фактори:

Рівень фізичної підготовленості: Важливо визначити, на якому рівні

знаходиться дитина, щоб забезпечити їй тренування, які будуть відповідати її
потребам та можливостям. При цьому, зміст та інтенсивність тренувань може
зміню ватися залежно від того, чи є дитина початківцем у спорті, або вона вже
має деякий досвід.

Здоров'я: Перед розпочатком фізичних вправ важливо врахувати стан здоров'я

дитини, так як деякі фізичні вправи можуть бути протипоказані для дітей з
певними захворюваннями або обмеженнями. Наприклад, діти з проблемами з
кістками та суглобами можуть потребувати спеціальних вправ для запобігання
травм.

Вік: Різні вікові групи можуть вимагати різного рівня фізичної активності. Діти
дошкільного віку, наприклад, можуть потребувати меншої інтенсивності
фізичних вправ, ніж діти підліткового віку. Для підлітків важливо враховувати
стадію підліткового зростання та розвитку, так як це може впливати на їхню
фізичну підготовку.

Інтереси та мотивація: Врахування інтересів та мотивації дитини допоможе

забезпечити їй більш приємний досвід фізичної активності, а також збільшить
шанси на продовження її зайнятості в цій сфері у майбутньому. Важливо
підібрати тренування, які відповідають інтересам та потребам дитини, щоб
зберегти її зацікавленість.

Отже, підбір ефективного та безпечного підходу до фізичного виховання

дитини потребує ретельного врахування індивідуальних особливостей.
Результативність програми фізичного виховання буде залежати від здатності
тренера чи батьків знайти золоту середину між відповідністю потребам
ливостям дитини, та забезпеченням її цікавості та мотивації. Необхідно також
враховувати можливі медичні обмеження або проблеми здоров'я дитини, щоб
забезпечити безпеку під час занять фізичними вправами.

Для досягнення цих цілей можна використовувати різні підходи, наприклад,

індивідуальні консультації з тренером, заняття в малих групах, відповідний
вибір тренувань та програм, а також використання ігрових елементів для
підтримки мотивації дитини.
21. Опишіть індивідуальний підхід у фізичному вихованнідо дітей з урахуван
ням характеру рухової активності.

Індивідуальний підхід до дітей різних вікових груп повинен

застосовуватися з урахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів
фізичних вправ
Вихователю потрібно добре знати стан здоров'я, фізичний розвиток,
рухову
підготовленість, особливості поведінки та інші показники індивідуального
розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності діти в
основному самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш
інтенсивні рухи менш інтенсивними і за необхідності роблять паузи. Однак
слід спостерігати за станом самопочуття дітей, здійснюючи індивідуальне
керівництво їх діяльністю.
Індивідуальна робота повинна також спрямовуватися на активізацію
малорухливих дітей, покращання фізичної та рухової підготовленості більш:
слабких дошкільнят. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, вихователь
одним з них надає допомогу у виконанні вправ, а іншим нагадує, як їх робити,
підбадьорює та оцінює рухові дії. Деяким дітям пропонує відпочити,
попереджуючи їх втому та занадто велике перегрівання від рухової діяльності.
Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після
перенесених хвороб. Слід порадитися з лікарем, які вправи їм можна
виконувати і в яких іграх брати активну участь. Поступово цим дітям
пропонують більш інтенсивні рухи та динамічні ігри.
Треба слідкувати, щоб діти частіше вправлялися у тих способах виконання
рухів, якими вони володіють гірше. Підтримувати бажання дитини допомагати
своїм одноліткам оволодіти важкою для них вправою. Наприклад, у старших
групах – стрибки зі скакалкою, кидки баскетбольного м'яча в кошик та ін.
Таким чином, самостійна рухова діяльність має виняткове значення для
формування у дитини звички та потреби у систематичному виконанні фізичних
вправ і впливає на всебічний її розвиток. Поряд з закріпленням та
удосконаленням різних рухових дій у дітей формується почуття колективізму,
виховується товариськість, доброзичливість до своїх товаришів, впевненість у
своїх силах.
22. Класифікуйте загальнорозвивальні вправи. Охарактеризуйте вихідні поло
ження для ніг, рук, сидячи та лежачи.

Загальнорозвиваючі вправи - це спеціальні рухи, спрямовані на

оздоровлення та зміцнення організму, розвиток рухових і психічних якостей
дитини. Вони мають характерну особливість: дозволяють вибірково впливати
на окремі м'язові групи (рук, ніг, тулуба), чітко дозувати фізичне
навантаження на організм людини, сприяють удосконаленню координації
рухів, їх точності, свідомому оволодінню положеннями та рухами тулуба,
формуванню правильної постави, а також використовуються як
профілактичні вправи і вправи, спрямовані на коригування, розвивають
фізичні якості, урізноманітнюють рухи, забезпечують загально фізичну
підготовку.
Класифікація загальнорозвиваючих вправ проводиться залежно від їх
впливу на окремі частини тіла (за аналогічними ознаками): вправи для м'язів
рук і плечового пояса, для тулуба та м'язів ніг.
Вправи для м'язів рук і плечового пояса спрямовані на зміцнення м'язів
спини, міжреберних м'язів, вони сприяють розширенню грудної клітки, що
покращує функцію дихання. Виконання різноманітних рухів руками впливає
на рухливість суглобів верхніх кінцівок, зміцнення м'язів рук, розвиває їх
силу, стимулює обмінні процеси.
Вправи для м'язів тулуба впливають на гнучкість та рухливість хребта
під час нахилів тулуба вперед, в сторони, поворотів праворуч та ліворуч. Все
це сприяє формуванню правильної постави. При виконанні вправ із
вихідного положення лежачи на животі при підніманні тулуба вгору,
прогинанні його у попереку розвивається рухливість грудного та шийного
відділів хребта, попереджується сутулість спини у дітей.
Вправи для розвитку та зміцнення м'язів ніг спрямовані на покращання
гнучкості в суглобах нижніх кінцівок, розтягування м'язів та зв'язок опорно-
рухового апарата. Під час піднімання ніг із вихідних положень сидячи та
лежачи зміцнюються м'язи черевного преса.
Вихідні положення. Положення тіла, рук та ніг перед початком
виконання вправ має назву вихідного положення. Воно має суттєве значення
для виконання рухів, від них залежить навантаження на окремі групи м'язів,
їх чіткість, стійкість тіла.
Вихідні положення для ніг. Основна стійка - тулуб прямий, плечі
розведені, руки опущені, ноги прямі, п'ятки разом, носки розведені на
ширину ступні, положення рук може бути різне: на поясі, до плечей тощо.
Стійка ноги нарізно - ноги на ширині плечей, вага тіла рівномірно
розподілена на обидві ноги. Положення рук може бути різним.
Зімкнута стійка - ступні ніг (п'ятки та носки) разом.
Упор стоячи на колінах - стоячи на обох колінах, спиратись прямими
руками на підлогу, спина при цьому пряма, дивитися вперед.
Стійка на колінах - коліна, гомілки, носки спираються об підлогу.
Стійка на правому (лівому) коліні - одна нога коліном, гомілкою та
носком спирається на підлогу, інша виставлена вперед, зігнута в коліні,
ступня на підлозі; стегно опорної ноги та гомілки виставленої вперед ноги
перпендикулярні до підлоги.
Вихідні положення для рук.
Руки вперед - руки підняти на висоту й ширину плечей, долонями
всередину .
Руки в сторони - руки підняти в сторони на висоту плечей, долонями
донизу.
Руки вгору - руки піднята вгору, паралельно одна одній і відвести назад
до відказу, долоні всередину; голова піднята так, щоб можна було бачити
кисті рук.
Руки за голову - руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, долоні
повернути вперед, пальці при цьму торкаються потилиці, голову тримати
прямо, лікті відведені в сторони до відказу.
Руки до плечей - руки зігнути в ліктях і напівзігнутими пальцями
доторкатися до плечей, плечі розвести, лікті притиснути до боків.
Руки перед грудьми - руки зігнути в ліктях і підняти передпліччя та кисті
до рівня плечей, кисті долонями вниз, пальці - разом.
Руки на пояс- руки зігнути в ліктях, кисті на пояс (великий палець
повернути назад, інші чотири - вперед), плечі розвести, лікті трохи відвести
назад.
Руки за спину - руки, зігнуті в ліктях, торкаються передпліччями спини,
кисті тримають якомога ближче до ліктів.
Руки назад - прямі руки відвести назад долонями досередини.
Вихідні положення сидячи:
ноги вперед - сидячи на підлозі, прямі ноги зімкнуті, носки відтягнуті;
ноги нарізно- ноги прямі, розведені на 30-40 см, носки відтягнуті; ноги
зігнуті - ноги зігнуті у колінах, зімкнуті, ступні на підлозі;
ноги схресно - ноги зігнуті у колінах, одна перед іншою;
сидячи на п'ятах- гомілки та носки спираються на підлогу, носки
повернуті досередини, сідниці на п'ятах, тулуб вертикально.
Положення для рук залежить від характеру вправ.
Вихідні положення лежачи:
лежачи на спині - прямі ноги зімкнуті, носки трохи розставлені, руки
вздовж тулуба, долоні донизу, тулуб прямий;
лежачи на животі - прямі ноги зімкнуті, руки зігнуті у ліктях долоні одна
на одну або руки в упорі, руки вперед;
лежачи на правому (лівому) боці - з опорою одним боком, ноги прямі
зімкнуті, руки витягнуті вгору.
23. Опишіть контроль за станом здоров’я та фізичнимрозвитком дітей.

Контроль за станом здоров’я та фізичним розвитком дітей в закладах

дошкільної освіти (ЗДО) є одним з основних завдань педагогічних працівників і
медичного персоналу. Він передбачає систематичне спостереження за дитиною
та вчасне виявлення можливих проблем.

Основні складові контролю за станом здоров’я та фізичним розвитком дітей в

ЗДО наступні:

1. Медичний огляд. Кожна дитина, яка відвідує ЗДО, повинна пройти

медичний огляд перед вступом до закладу та після кожної хвороби. Його
проводить лікар-педіатр, який визначає загальний стан здоров’я дитини,
виявляє можливі захворювання та рекомендує необхідні профілактичні
заходи.
2. Медичний нагляд. У ЗДО повинен бути працівник медичної служби, який
забезпечує медичний нагляд за дітьми, виявляє патології та захворювання,
розробляє індивідуальні програми лікування та профілактики.
3. Санітарний контроль. Санітарний режим у ЗДО має бути високим.
Контроль за дотриманням правил санітарії та гігієни проводиться
регулярно, в тому числі тестування повітря та води.
4. Харчування. Здорове харчування – важлива складова розвитку дитини.
Меню повинно бути збалансованим та враховувати індивідуальні
особливості дітей. Контроль за якістю продуктів харчування проводиться
медичним персоналом.
5. Фізична культура та спорт. Фізична активність є необхідною для
правильного розвитку дитини. сприяє розвитку моторики, координації
рухів, силових та витривалісних якостей дітей.
6.
24. Розкрийте мету та завдання фізичного виховання дітейдошкільного віку

Метою фізичного виховання, починаючи з раннього дитинства, є формування

фізично досконалої людини, зміцнення здоров'я та підвищення її
працездатності.
Мета фізичного виховання має об'єктивний характер, тому що вона відображає
потребу нашого суспільства у всебічно фізично підготовлених людях для
творчої праці та інших суспільно важливих видів діяльності. Праця як
необхідна умова існування людей, є головним фактором у формуванні мети
фізичного виховання підростаючих поколінь.
Видозмінюються та поширюються зв'язки фізичного виховання з економікою,
культурою та іншими сторонами суспільної практики. Фізичне виховання все
більшою мірою перетворюється у важливу культурну цінність, воно стимулює
високу активність особистості у всій її життєдіяльності.
Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних
завданнях, які вирішуються залежно від особливостей вікового розвитку дітей:
Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоров'я,
всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій
організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності.
Їх вирішенню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму,
харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного
виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення
рухової активності дітей протягом дня, загартовування
Основним результатом вирішення оздоровчих завдань повинно бути
покращання фізичного стану дитини, її фізичного розвитку, підвищення
захисних властивостей та стійкості організму до різних захворювань,
опірності до негативних умов зовнішнього середовища.
Правильна організація життя дітей у дошкільному закладі та в сім'ї,
дотримання основних гігієнічних вимог (режим дня, харчування, сон,
правильний підбір меблів та ін.), загартування, систематичне виконання
різноманітних фізичних вправ – все це сприятиме формуванню правильної
постави та профілактики плоскостопості у дітей дошкільного віку.
Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та
навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь
занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та
правила.
Протягом дошкільного віку у дитини необхідно створити так звану «школу
рухів», до якої належать формування та удосконалення життєво важливих
умінь та навичок з ходьби, бігу, стрибків, метань предметів, лазіння, ходьби
на лижах, плавання, їзди на велосипеді та ін. Слід навчити дітей
регулювати свої рухи у просторі, часі та за фізичними зусиллями. Таким
чином у них закладаються основи технічно правильного виконання дій,
засвоюється культура рухів.
Зміцнення здоров'я дітей, покращання їх фізичного розвитку передбачає
формування культурно-гігієнічних вмінь та навичок. Засвоєння їх дитиною
відбувається під керівництвом дорослих. Вона привчається мити руки,
 чистити зуби, охайно їсти, слідкувати за своїм одягом. Все це сприяє
формуванню самостійності та організованості, акуратності, бережливості,
поважного ставлення до дорослих та своїх однолітків.
Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та
вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури.
Одним із головних джерел морального виховання у навчальній
діяльності дітей є її зміст. З цієї позиції зміст навчально-рухової
діяльності в системі фізичного виховання дошкільників має великі
можливості для реалізації завдань з виховання моральних та вольових
якостей дітей тому, що містить всю різноманітність інтелектуальних,
пізнавальних, емоційних та моральних компонентів.
Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру
сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості,
сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині. Наприклад, щоб
стати сміливим, треба навчитися долати страх, стикаючись з небезпекою.
Застосування різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор сприяє
формуванню вмінь орієнтуватися у просторі, розвиває винахідливість та
кмітливість. Якщо рухи виконуються правильно, невимушено і разом з тим
виразно, емоційно, то це позначається на естетичних почуттях, сприяє
розумінню дитиною краси рухів

25. Розкрийте методику використання в роботі з дітьмидошкільного віку фізк
ультурних хвилинок та пауз.

До системи оздоровчо-профілактичних заходів входить обов'язкове проведення

фізкультурної паузи (динамічної перерви) між заняттями, на яких переважає
розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика) або ручна праця
(малювання, ліплення, аплікація та ін.). Винятком є той випадок, коли
наступним заняттям є фізкультура або музика.
 Діти дошкільного віку потребують частої зміни діяльності. Виданий педагог
К.Д. Ушинський підкреслював, що дитина вимагає діяльності безперестанку і
стомлюється не внаслідок діяльності, а внаслідок її одноманітності та
однобічності. Тому фізкультурні паузи є ефективним засобом підвищення
працездатності і зниження втоми у дітей протягом навчального процесу.

Зміст фізкультурних пауз становлять ігри середньої рухливості («Совонька»,

«Зроби фігуру», «Знайди прапорець» та ін.) або хороводні («Коровай»,
«Каруселі», «Мак»), танцювальні рухи під музику (платівка, магнітофонний
запис), комплекс вправ ритмічної гімнастики або загальнорозвиваючих вправ
(5-6), які вже знайомі дітям.

У теплу погоду фізкультурні паузи проводяться переважно на свіжому повітрі.

До них входять вправи у прокачуванні, киданні та ловленні м'яча одне одному,
вправи з малим м'ячем (школа м'яча), ходьба по колоді, стрибки в глибину,
через скакалку та ін. Для цього слід виносити на майданчик великі та малі м'ячі,
скакалки, обручі та інший інвентар.

У старших групах спосіб проведення фізкультурних пауз може мати

комбінований характер і складатися із комплексу загальнорозвиваючих вправ
та рухливих ігор, які вже знайомі дітям. Спочатку виконується 5-6 вправ, а
потім проводиться рухлива гра (одне-два повторення).

Фізкультурна пауза повинна закінчуватися за 2-3 хв. до початку наступного

заняття, щоб діти змогли заспокоїтися і своєчасно підготуватися до заняття.
Тривалість її 6—10 хвилин.

26. Опишіть методику навчання вправ з шикування та перешикування.

Шикування та перешикування застосовують як засоби організації дітей під час

ранкової гімнастики, занять з фізичної культури та рухливих ігор. Вони
сприяють формуванню правильної постави, розвитку точності рухів, навичок
колективних дій, концентрації уваги.
З дошкільнятами проводяться простіші перешикування – в один, два, або
декілька кіл, у пари, в колону по одному, у шеренгу, а також нескладні
перешикування на місці та в русі із однієї колони у пари та навпаки, із
однієї колони або шеренги у коло та ін.
Діти другої молодшої групи привчаються шикуватися у шеренгу, колону одне
за одним у будь-якому порядку незалежно від зросту, а також у колону по
два (в пари). Вихователь постійно нагадує дітям, хто з ким ходить у парах.
 Іноді допомагає дитині знайти свого партнера або стати в колону. При
навчанні шикування у коло застосовують довгу мотузку або креслять на
підлозі коло. Діти обходять його і шикуються в коло, потім повертаються
обличчям до середини.
Вихователь також показує дітям, як повертатися праворуч або ліворуч,
переступаючи на місці.
У середній групі діти шикуються у колону та шеренгу за зростом. При
шикуванні у шеренгу діти привчаються ставити носки на одну лінію. Вони
самостійно шикуються з колони по одному у пари зі своїм партнером і навпаки
– з пар в одну колону, як на місці, так і під час ходьби.
Праворуч, ліворуч та кругом діти повертаються, переступаючи на місці. Вказівки
для перешикування, шикування та поворотів подаються у вигляді
розпорядження, а не команди
У старшій групі діти перешиковуються із колони по одному в пари або ланки,
як на місці, так і в русі. Перешикування з колони по одному в колону по
три (чотири) в русі з поворотом наліво (направо) виконується за командою -
«Наліво (направо) по три (чотири), руш!» Виконавча команда - «Руш!»
подається під крок лівою ногою.
Повороти на місці направо (наліво) діти виконують за командою: «Напра- во!»,
«Налі-во!». Спочатку вихователь показує дітям, як треба виконувати поворот
окремо, а потім пропонує їм виконати це разом. Вихователь пояснює дітям, що
поворот направо виконують на п'яті правої ноги і носка лівої, а наліво –
навпаки.
У підготовчій до школи групі закріплюються та удосконалюються вміння та
навички раніше вивчених вправ у шикуванні та перешикуванні. Дітей навчають
рівняння у шерензі за командою - «Рівняйсь!». Вони повертають голову направо
і дивляться на груди четвертої дитини, якщо вважати себе першим. Той, хто
знаходиться на правому фланзі, приймає у цей час стійку – струнко.

27. Опишіть методику навчання дітей дошкільного вікубігу.
Біг має ряд загальних структурних рис з ходьбою - циклічність рухів,
послідовність їх, перехресну координацію рухів ніг та рук. 
Однак найхарактернішою ознакою бігу, яка відрізняє його від ходьби, є
фаза «польоту» - безопорне положення тіла після відштовхування ногою від
землі. У цьому русі тривалість безопорних та опорних фаз майже однакова.
Якщо порівняти з ходьбою, то біг - це більш інтенсивний рух. Робота рук
під час бігу також має відмінності від ходьби. Руки дитини зігнуті в ліктях, і
мах ними більш енергійний. Біг значно більше навантажує м'язовий апарат, і
особливо дихальну та серцево-судинну системи.
Швидкість бігу, як і ходьби, залежить від довжини та частоти кроків.
У період від одного до двох років у дитини відбувається постійна
диференціація бігу від ходьби, у наступні вікові періоди удосконалюються
окремі елементи біодинаміки бігу
Особливості бігу діти другої молодшої групиставлять ногу з п'яти, з
поступовим перекатом на всю стопу. Координація рухів під час бігу ще
 недостатньо розвинена у багатьох з них. Характерними для дітей цього віку є
дрібні і нерівномірні бігові кроки.
Більшість цих неорганізованих рухів пов'язані в основному з анатомо-
фізіологічними особливостями даного віку, тому їх не можна вважати за
помилки. Слабкість м'язів опорно-рухового апарата не дає дітям
можливості виконати повноцінне відштовхування (з повним випростанням ніг у
колінних суглобах) та ставити на землю з носка.
У середній групі якість виконання цього виду рухів значно покращується. У
більшості дошкільнят п'ятого року життя спостерігаються хороша координація
роботи рук та ніг під час бігу, ритмічність бігових кроків, орієнтування у
просторі, що дає можливість широко застосовувати біг у різноманітних
рухливих іграх.
Біг дошкільнят старших груп відзначається прямолінійністю, хорошою
координацією, рухи ніг та рук добре узгоджені, а також зменшується
розворот ступнів назовні.
Як відомо, швидкість бігу залежить від двох факторів - довжини і частоти
кроків.
Завдання педагогів для дітей другої молодшої групи з бігу, важливо
стежити за енергійним відведенням зігнутих у ліктях рук, виробляти вміння
бігати у різному темпі, у колоні та врозтіч, не наштовхуватися одне на одного,
оббігати предмети, поставлені на підлозі 
У середній групі основним завданням є навчити дітей під час бігу ставити
ногу на землю з носка. При цьому дитина повинна тримати тулуб рівно, з
невеликим нахилом вперед; стегно махової ноги активно рухається вперед-
угору; руки зігнуті у ліктях, виконують енергійні рухи залежно від роботи ніг,
стопи ставляться паралельно. 
Оволодіти навичкою правильного бігу допомагають
різноманітні підготовчі вправи: біг з високим підніманням стегна, як конячка;
біг з переступанням через предмети (кубики, м'ячі, шишки тощо); біг по
«купинках» 

28. Опишіть методику навчання дошкільників вправ у рівновазі.

Вправи з рівноваги сприяють розвитку координації рухів, спритності,
вихованню сміливості, наполегливості, рішучості, впевненості в своїх силах,
формують правильну поставу у дошкільників.
Під час виконання вправ з рівноваги на підвищеній опорі (гімнастична
лава, колода) вихователь здійснює страховку дітей, особливо молодших вікових
груп (підтримує деяких з них за руку, йдучи поряд з дитиною).
Вміння зберігати рівновагу розвивається у дошкільників поступово, у
процесі удосконалення функцій вестибулярного, м'язового та зорового
аналізаторів, якими керує центральна нервова система.
Види рівноваги: статична та динамічна. До статичних вправ відносять
збереження рівноваги в певній позі (присідання на носках, стійка на одній нозі
та ін.), динамічні - в русі (ходьба по дошці, гімнастичній лаві або колоді, зміна
напрямку під час бігу, раптові зупинки в рухливих іграх та ін.).
Молодші дошкільники виконують вправи в русі: ходьба та біг між двома
паралельними рисками, накресленими на підлозі (землі) на відстані 20-25 см
 одна від одної, між предметами; по дошці, покладеній на підлогу, або по колоді
заввишки 15-20 см, що лежить на землі, або по гімнастичній лаві.
Дітям пропонують спочатку найпростіші, посильні для них вправи з
рівноваги: ходьба по зменшеній площині опори (між двома паралельними
шнурками або по дошці), переступання через предмети й ходьбу між ними.
Потім вивчають складніші вправи: ходьбу по гімнастичній лаві (висота 20 см)
та дошці,
Дітям другої молодшої групи спочатку пропонується сходити з лави
(колоди), поперемінно спускаючи ноги на підлогу. Стрибати з кінця лави на
килимок дозволяється після того, як малюки навчаться м'яко приземлятися,
згинаючи ноги в колінах. Важливо постійно підтримувати зацікавленість дітей
до виконання вправ з рівноваги. Тому їх проводять жваво, емоційно,
застосовуючи ігрові завдання. 
У середній групі дошкільнята продовжують удосконалювати раніше
вивчені вправи і вивчають складніші, їм пропонують ходьбу по гімнастичній
лаві (колоді) приставним і перемінним кроком з рухами рук (сплеск у долоні
перед грудьми, над головою); ходьба з м'ячем у руках (під крок лівої ноги
підняти м'яч угору, правої - опустити вниз) і т.ін. Під час навчання вправ з
рівноваги в цій групі вихователь повинен звертати увагу на правильну поставу
дітей, впевнене виконання руху, вміння орієнтуватися у просторі.
Для дітей старшої групи пропонуються більш складні порівняно з попередніми
віковими групами вправи на рівновагу, які поєднуються з різними руховими
завданнями: ходьба з пересуванням через предмети (кубики, м'ячі), покладені
на лаві на відстані кроку одне від одного; ходьба по лаві (колоді) приставним
кроком, лівим і правим боком та ін.

29. Опишіть методику навчання елементам зимовоїспортивної гри (на вибір).

Хокей
Гра проводиться на рівному майданчику (від 8 х 10 до 15 х 20 см). Майданчик
утрамбовують і по краях роблять невеличкі бортики зі снігу. Найзручніші для
цієї гри металеві ворота (100 х 80 см) із сіткою. Довжина ключки залежить від
росту дитини: ключка, встановлена вертикально до землі, повинна діставати до
підборіддя. Шайба може бути з пластмаси вагою 50 г або гуми 50-70 г. Спочатку
дітей слід навчити прийомів хокею: передавати шайбу ключкою один одному в
парах (відстань 3-4 м), прокочувати шайбу ключкою в заданому напрямі, вести
шайбу ключкою не відриваючи її від шайби, прямо і змійкою, виконувати удари
по шайбі з місця, влучати шайбою у ворота, б'ючи по ній з місця, і після
введення. Діти грають без ковзанів
Основні правила гри в хокей дуже подібні до гри у футбол. Дітей
розподіляють на команди по 6 гравців. Гра складається з двох таймів по 8-
10 хвилин кожний з п'ятихвилинною перервою. Перед початком гри у
центрі майданчика стають два гравці з різних команд. За сигналом судді
 (свистком) вони розігрують шайбу, намагаючись віддати її кому-небудь з
гравців своєї команди. Кожна команда намагається забити шайбу у ворота
суперника і не пропускати її у свої ворота. Воротарі відбивають шайбу
ключкою, рукою, ногами або тулубом.
Передавати і вести шайбу можна тільки ключкою. Не дозволяється штовхати
один одного, зупиняти суперника рукою, грубо поводитися, вступати в
суперечки із суддею. Якщо шайбу вибито за межі майданчика, її вводять
гравці суперників з того місця, де вона перетнула лінію. За грубе
порушення правил гравця можна вилучити з гри (до 1 хв) або замінити
іншим.
Перемагає команда, яка забила більше голів у ворота суперника.

30. Опишіть методику навчання елементам літньоїспортивної гри (на вибір).
Футбол
Гра у футбол – одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку.
Грати можна на майданчику (від 8 х 10 до 20 х 40 м), залежно від кількості
гравців у командах. Поперек майданчика, через центр проводять середню
лінію. Межі його позначають прапорцями: чотири ставлять по кутах, а два
там, де середня лінія пересікає бічну. На торцевих боках майданчика
встановлюють стійки або ворота (висота 1,5 м, ширина 2,5-3 м). Для гри
береться волейбольний м'яч (вага 260-280 г, діаметр 64-66 см) або гумовий
(200 г, 50 см) м'яч.
Перед тим як проводити гру, діти мають оволодіти найпростішими прийомами:
передавати м'яч один одному в парах (відстань 3-4 м) правою і лівою ногою,
обводити м'яч навколо предметів (кеглів, кубиків) змійкою, вести м'яч 5-8 м і
забивати його у ворота правою і лівою ногою, зупиняти м'яч, який котиться по
землі, внутрішньою стороною ступні
Спочатку дітей розподіляють на команди, по п'ять-вісім гравців у кожній, і
обирають капітанів. Право початку гри визначають за жеребом, друга
команда вибирає ворота. Гра починається із центра майданчика (його краще
позначити колом), усі гравці команд у цей момент перебувають на своїй
половині майданчика. За свистком судді капітан б'є по м'ячу у бік воріт
суперника.
 Гравці кожної команди намагаються підвести м'яч до воріт суперника і забити
гол. Ворота захищає воротар, який має право ловити м'яч руками. Всі інші
гравці можуть передавати, зупиняти й забивати м'яч лише ногами або
головою. Якщо м'яч забивають у ворота, гру починає із центра майданчика
капітан команди, якій забили гол. М'яч, який вибито за межі майданчика,
вкидає гравець іншої команди обома руками з-за голови, з місця, де він
викотився.
Гра складається з двох таймів по 10-15 хв кожний з п'ятихвилинною
перервою. Перед початком другого тайму команди змінюють ворота.
Виграє команда, яка заб'є більше голів у ворота суперника.
Керує грою суддя, який обирається з досвідчених у правилах футболу дітей.
Якщо гравець порушує правила, суддя зупиняє гру, робить йому
зауваження і суперники мають право пробити штрафний удар.
Забороняється підставляти ногу супернику, штовхати його або бити по
ногах, затримувати рукою; нападати на воротаря, намагаючись відібрати
м'яч. За грубу гру біля своїх воріт призначаються пенальті (удар з 5-6 м у
ворота, які захищає лише воротар).
Вихователь під час гри стежить, щоб діти ставилися один до одного
доброзичливо, грали чесно, не вступали в конфлікти.

31. Опишіть методику навчання зимової вправи спортивного характеру (на

вибір).
Санки
Дошкільнята будь-якого віку залюбки катаються на санках, особливо з
гірок. Піднімаючись з санками на гірку, дитина отримує певне фізичне
навантаження (посилюється обмін речовин, діяльність дихальної та
серцево-судинної систем). Спускаючись з гірки, діти привчаються
переборювати відчуття страху, набувають вміння володіти собою. Крім
того, під час катання на санках дошкільнята вчаться дотримуватися
певних правил, бути дисциплінованими: спокійно чекають своєї черги,
з'їжджають, коли доріжка звільниться.
Цей вид вправ спортивного характеру можна проводити з дітьми всіх
вікових груп дитячого садка, враховуючи вимоги програми та фізичну
підготовленість дітей. Катання на санках проводять під час ранкової
або після обідньої прогулянки при температурі повітря не нижчій –
12°С, одяг звичайний. Спочатку дітей вчать возити санки за мотузку, а
потім показують, як треба сідати на них. Вихованці молодших
дошкільних груп можуть возити вдвох одну дитину на певну відстань
(10-15 м), періодично міняючись ролями. Наприклад, якщо двоє везуть
одного (один спереду за мотузку, а інший ззаду підштовхує), то вони
міняються місцями так: той, хто був ззаду, сідає на санки, той, хто
сидів, їде вперед і тягне за мотузку, а той, хто йшов попереду, іде назад.
Коли діти навчаться кататися на рівній місцевості, їх навчають
спускатися з невеликих схилів. Тоді на території дитячого садка
 обладнують гірку. Якщо є природна земляна гірка, то на схилі її
втоптують сніг і трохи поливають водою.
Дітям 3-4 років вихователь допомагає сісти на санки, а деяким з них –
підняти на гірку. Якщо дитина боязка, перед нею на санки садять
сміливішу дитину. Поступово такі діти стають сміливішими і
спускаються з гірки самостійно.
Дошкільнята люблять кататися з гірки, лежачи на санках на животі. Це
досить небезпечно. Під час зіткнення можна вдаритися головою або
тулубом. Тому не слід дозволяти дітям так кататися. Найзручніше й
найбезпечніше – сидіти верхи, поставивши напівзігнуті ноги вперед і
тримати натягнуту мотузку в руках.
Якщо під час спуску треба повернути санки на широкому схилі гірки, то
опускають ногу на п'яту з того боку, в який треба повернути. Можна
застосовувати й інший спосіб: міцно тримаючись за мотузку і
притискаючи колінами санки, відхилити тулуб назад і трохи в той бік,
куди їх треба спрямувати. Загальмувати рух можна так: опустити на
сніг п'яти і, натягуючи мотузку, відхилити тулуб назад, щоб трохи
підняти передню частину санок. Разом з ногами гальмуватимуть і задні
кінці полозків.
Катаючись на санках, діти витрачають багато енергії, але так
захоплюються, що не помічають втоми. От чому катання з гірки треба
регламентувати. Після спуску потрібна коротка пауза (1—1,5 хв) для
відпочинку. Підніматися на гірку слід повільно, не бігти, не обганяти
інших дітей, дотримуватися своєї черги й чекати, поки попередня
дитина не з'їде до кінця схилу.
Забезпечуючи відповідний порядок під час катання, вихователь
попереджає дітей, щоб вони не піднімалися по схилу назустріч тим,
хто з'їжджає, не перебігали доріжку, коли по ній хтось спускається.
Підніматися на гірку тільки по спеціально зробленій для цього
доріжці.
Загальна тривалість катання на санках у молодших групах – 40-45 хв,
старших - 45-60 хв. Після цього дітям пропонують інші види
діяльності.
Починаючи з середньої групи, діти люблять катати по рівній місцевості
своїх товаришів, везучи санки за мотузок або підштовхуючи їх ззаду.
Треба стежити за тим, щоб дитина, старша за віком, або двоє возили
тільки одну дитину, а не кілька, і щоб діти частіше мінялися ролями
(через кожні 3-5 хв).
Під час катання на санках по рівній місцевості з дітьми старшої та
підготовчої до школи груп можна влаштовувати цікаві змагання між
окремими дітьми або підгрупами (командами). Наприклад, кілька дітей,
спираючись на санки ззаду, за сигналом вихователя намагаються
якнайшвидше довезти свої санки до прапорця, який поставлено на відстані
8-10 м від стартової риски. В іншому варіанті діти сідають на санчата
спиною вперед і, відштовхуючись ногами, просуваються якнайшвидше до
позначеного місця. Вихователь визначає
32. Опишіть методику навчання літньої вправи спортивного характеру (на
вибір).

Самокат
Оволодіння навичкою катання на самокаті (спортролері) не становить
для дошкільників особливих труднощів. Вихованці старших вікових
груп (особливо хлопчики) досить швидко опановують техніку цього
виду вправ спортивного характеру.
Самокат підбирають за зростом дитини, яка повинна стояти на платформі
самоката рівно, не згинаючи тулуба, руки, трохи зігнуті у ліктях,
тримають кермо.
Пересування на самокаті відбувається таким чином. Дитина стає однією
ногою на платформу самоката, а іншою відштовхується від землі.
Після кількох енергійних поштовхів нога також ставиться на
платформу і дитина їде на самокаті за інерцією. Усі рухи ногою
повторюються в такому ж самому порядку.
Спочатку вихователь допомагає дошкільнятам опанувати їзду на
самокаті, підтримуючи самокат за кермо. Поступово кермо
відпускають, і дитина самостійно проїжджає невелику відстань у
прямому напрямку. Коли дошкільнята опанують техніку руху в
прямому напрямку, вихователь навчає їх виконувати повороти
ліворуч та праворуч, спочатку з підтримкою за кермо, а потім
самостійно. Діти, які вже вміють кататися на велосипеді, за два-
три заняття опановують їзду в прямому напрямку й швидко
засвоюють повороти на самокаті.
Під час катання на самокаті потрібно стежити, щоб діти енергійно
відштовхувалися від землі лівою та правою ногами. Наприклад,
 проїжджаючи по доріжці в один бік, вони повинні
відштовхуватися правою ногою, у зворотному напрямку — лівою.
У такому разі фізичне навантаження на ноги буде розподілятися
рівномірно.
Після опанування техніки їзди на самокаті дітям пропонують
катання з проїжджанням у «ворота» (кубики на відстані 1 м) або
«змійкою» між кубиками (булавами); які розставлено на одній
лінії на відстані 1,5-2 м один від одного.
Тривалість катання кожної дитини в межах 10-12 хв. Катаються
дошкільники на самокаті по черзі. Всі поради щодо правил їзди на
велосипеді поширюються й на катання на самокаті.
Навчаючи дітей їзди на велосипеді та самокаті, треба одночасно
розвивати в них орієнтування в просторі, виховувати увагу,
дисциплінованість, обов'язково ознайомлювати з правилами вуличного
руху (пояснити, як їх дотримуватися під час перебування на вулиці).

33. Опишіть методику навчання стрибків дітейдошкільного віку.
Вправи із стрибків позитивно впливають на організм дитини: зміцнюють
м'язи і зв'язки нижніх кінцівок, удосконалюють координацію рухів, сприяють
розвитку спритності і вихованню сміливості. Однак потрібно пам'ятати, що
невміле застосування стрибків (непідготовленість місця приземлення,
недотримання програмних вимог щодо висоти стрибка і т.д.) може призвести до
виникнення у дітей плоскостопості та травм.
Стрибки належать до рухів циклічних, ациклічних, комбінованих. Стрибок
складається з чотирьох фаз, які послідовно змінюють одна одну: підготовчої
(приймання вихідного положення або розбіг), основної (відштовхування), фази
польоту та заключної (приземлення).
Стрибок у довжину з місця. Техніка стрибка у довжину з місця майже не
відрізняється у дітей різних вікових груп. Вихідне положення перед стрибком
- «старт плавця» (ноги напівзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені у
сторони - назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно
руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і
виносяться вперед. Під час приземлення дитина присідає й ставить руки вперед
- у сторони, забезпечуючи тим самим м'яке й стійке приземлення.
Стрибок у глибину (з невисоких предметів). Вчити стрибати у глибину краще тоді,
коли діти вже вміють стрибати в довжину з місця, бо нові навички завжди
ґрунтуються на попередньому руховому досвіді.
Стрибок у довжину з розбігу. Цей стрибок - один з найскладніших видів
рухів у дошкільників. Основна мета початкового етапу формування
навички цього стрибка - навчити відштовхуватися однією ногою і стійко
приземлятися на обидві ноги.
Стрибок у довжину з розбігу виконується так: розбіг рівно- прискорений,
останній крок перед відштовхуванням трохи скорочується; відштовхування
виконується однією ногою, руки при цьому роблять мах вперед-вгору; у фазі
 польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням виносяться вперед;
приземляються на п'яти або на всю ступню, для стійкості руки виносять вперед
- у сторони.
Стрибок у висоту з розбігу. За своєю структурою цей рух подібний до стрибка у
довжину з розбігу. Дошкільнята виконують його також способом «зігнувши
ноги», є тільки невелика відмінність в характері відштовхування. Дітям цього
віку не рекомендують приземлятися на одну ногу, як того вимагають стрибки
способом «переступання», бо в такому випадку виникає велике навантаження
на опорно-руховий апарат, а це може завдати травми. Таким чином, спосіб
«зігнувши ноги» є найбільш оптимальним для дошкільнят, тому що при його
виконанні вони приземлюються на обидві ноги.
Стрибки зі скакалкою. Вправи з стрибків із скакалкою вивчаються зі
старшими дошкільнятами. Дітей ознайомлюють з цими вправами на заняттях з
фізичної культури, а потім запроваджують їх під час прогулянок і самостійних
ігор. Дошкільнята можуть вправлятися з довгою та короткою скакалкою.
Послідовність вправ у стрибках через довгу скакалку така: стрибки на обох
ногах через нерухому скакалку, підняту на 10-15 см над землею (підлогою);
перестрибування через скакалку, що хитається, з одного кроку; стрибки на обох
ногах вліво та вправо, через скакалку, що хитається; пробігання під скакалкою,
що обертається; стрибки через скакалку, що обертається.

34. Опишіть методику проведення занять в молодшихгрупах.
Молодша група . Заняття починається з шикування в колонну по
одному. Потім пропонуєтьсяходьба
у різному темпі, під час якої діти виконують 1-2 кваліфікаційні вправи. Перша
половина навчальногороку вихователь іде попереду групи, далі діти. Звертати у
вагу на
поставу дотримання певноїдистанції. Далі виконується біг у середньому темпі (
25 секунд),
у повільному (1 хвилина).Для виконаннязагальнорозвиваючих вправ дітей шику
ють у коло. Вправи застосовують імітаційного характеру,
комплекс може об’єднати їх одним сюжетом «Бджілки»,
«Годиннички». Також слід застосовувати вправи з предметами
з різних вихідних положень (4-5 вправ, 5-6 разів, стрибки 12 разів).
В основній частині дітивиконують 2-4 основні рухи –
ходьба, біг, стрибки в довжину з місця, повзання…діти виконуютьфронтально. 
Вихователь застосовує показ
при розучуванні та повторенні вправ. При навчанніосновних рухів широко заст
осовують ігрові прийоми у вигляді образних порівнянь – ходять по «місточку»
(гімнастична лава). Для занять підбирають ігри великоїрухливості,
в яких беруть участь всі діти . Головна роль спочатку вихователь а потім діти (3-
4 рази). Заключначастина - повільна ходьба у колонні з рухами рук в гору та
вниз
 для заспокоєння. Бажано проводити сюжетнізаняття в яких усі засоби їх поєдна
ні одним сюжетом (прогулянка до лісу), (у зоопарку). 

35. Опишіть методику проведення занять з дітьмисереднього дошкільного віку.
Середня група – у колону і шеренгу дітейпривчають шикуватися за ростом,
для перешикуванняу декілька колон
перед заняттям, виховательпризначає ведучих, повідомляє короткий зміст занят
ь. Далі виконують ходьбу різними способами
(носках, п’ятах, зовнішньому склепінні стоп, приставнимкроком)
за ведучим та біг у середньому темпі (25-30 сек) або повільну (1,5 хвилин).
Ходьба
та бігпропонується зі зміною напрямку для удосконаленняорієнтування у прост
орі. Загально розвиваючі вправи – першикування 2-3 колони з заведенням ланок
з різнихвихідних положень, збільшується кількість предметів(5-6 вправ, 6-
8 разів, 16 стрибків). Основна частина 3-
5 основних рухів. Доцільно застосовувати фронтальнийта груповий способи орг
анізації дітей, а такожвикористовувати комбінації з 4-
5 основних рухів, яківиконуються одне за одним (2-
3 підгрупи) безперервним потоком. Прийоми навчання маютьособливості: 1)
– якщо незнайомий рух- показ з поясненням; 2) – повторний показ - дитина,
яка кращеволодіє рухом; 3) – навичка сформована
– короткенагадування вихователя. Обов’язковий елементчастини - рухлива гра с
южетного характеру (більшість). Головна роль – діти (3-4
рази). Заключна частиназакінчується ходьбою у повільному темпі інодімалорух
ливою грою, підбиттям підсумків в досягненніокремих з них (25- 30 хвилин).
36. Опишіть методику проведення занять з фізичноїкультури на свіжому повіт
рі.
Проведення занять з фізичної культури на свіжому повітрі планується під час
прогулянки в першу половину дня тричі на тиждень взимку та в період
міжсезоння, а в теплу пору року всі вони виносяться на. фізкультурний
майданчик.
До змісту занять з фізичної культури входять різноманітні засоби: фізичні
вправи, рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, які мають
відповідати віковим можливостям та руховій підготовленості дітей.
Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповідно до пори року,
наявності інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпіровки
дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. У цих заняттях основні
рухи можуть виконуватися у комбінації з декількох вправ (за типом смуги
перешкод), коли діти поступово переходять від однієї справи до іншої.
Заняття у будь-яку пору року може складатися з 3-4 рухливих ігор за таким
принципом добору: перша гра - середньої рухливості, вона забезпечує
поступове наростання фізичного навантаження; наступні - зберігають високий
рівень рухливості, а завершується заняття грою малої рухливості.
Зміст занять можуть повністю складати вправи або ігри спортивного характеру,
у яких бере участь вся група.
Заняття на повітрі складається з трьох частин: підготовчої, основної та
заключної. Однак взимку та в період несприятливої погоди зміст підготовчої
частини має деякі особливості. Якщо діти тепло одягнуті (шубка або пальто)
загальнорозвиваючі вправи з ними не проводяться.
Діти можуть виконувати ходьбу зі зміною темпу, деякі імітаційні види ходьби:
високо піднімаючи коліна, як «конячка», по черзі піднімаючи вгору прямі ноги,
як «чапля»; ходьба приставним кроком правим або лівим боком, широким
кроком (крок «велетня»), спиною вперед та ін.; біг підтюпцем (20—30 с) для
молодших груп; 35-45 с для старших груп по колу або змійкою. Це дає змогу
підготувати їх організм до наступного
В основній частині розучуються або вдосконалюються основні рухи, вправи та
ігри спортивного характеру, рухливі ігри. При цьому слід застосовувати
найбільш ефективні способи організації дітей: фронтальний, груповий,
поточний або колове тренування.
Заключна частина має забезпечити поступове зниження фізичного та
емоційного навантаження, нормалізувати роботу дихальної і серцево-судинної
систем. До неї входять різновиди ходьби у повільному темпі або малорухома
гра.
Тривалість занять на повітрі за часом така сама, як і в приміщенні, за винятком
занять, змістом яких є спортивні ігри та вправи спортивного характеру. Зокрема,
заняття на лижах або катання на санках триває в середній групі до 40 хв, а в
старшій до 1 години.