К.

В Юр
студентка юридичного факультету групи ЮП 23-5
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА

ОЗДОРОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Анотація. У роботі розглянуто поняття та принципи лікувальної фізичної

культури, форми, засоби, періоди застосування, рухові режими та ефективність
визначення лікувальної фізичної культури.

Ключові слова. профілактика захворювань, рухова активність, руховий

режим, фізичний стан, здоров’я студентів, фізичне здоров'я.

Summary. In the article, we will familiarize ourselves with the basic concepts
and principles of therapeutic physical culture, forms, means, periods of application,
movement modes and the effectiveness of determining therapeutic physical culture.

Key words. disease prevention, physical activity, physical activity, physical

condition, student health, physical health.

Мета. Довести лікувальну фізкультуру як спосіб реабілітації, що сприяє

відновленню фізіологічних функцій, порушених хворобливими процесами.

Завдання.

1.Розглянути етапи лікувальної реабілітації.

2.Ознайомитися з методичними принципами лікувальної фізкультури.
3.Ознайомитися з видами вправ ЛФК.

Постановка проблеми. У багатьох людей є різні за кваліфікацією проблеми

зі здоров'ям, як і у молодого покоління, так і людей похилого віку, тому
проблематика цієї статті в ознайомленні з реабілітацією у різних захворюваннях,
хронічних або ж профілактики та лікування набутих захворювань. Лікувальна
фізична культура в сучасному світі відіграє важливу роль у зміцненні здоров'я
молоді. Заняття спеціально розробленими фізичними вправами сприяють
фізичному розвитку, підвищують витривалість та підтримують психічне здоров'я
Це не лише запобігання хворобам, але й активний шлях до здорового способу
життя для сучасної молоді. Тому у цій роботі ми розглянемо профілактику та
новітні способи реабілітації для підтримки здоров'я та лікування.
Отримані результати дослідження.
Лікувальна фізична культура — самостійна медична науково-практична
дисципліна, спрямована на відновлення зниженого рівня здоров’я шляхом
запобігання прогресуванню наявного захворювання, заміщення втрачених
функцій і повернення працездатності засобами фізичної культури з
використанням цілющих природних факторів. [3, стр 13]
У лікувальній фізкультурі широко використовують такі форми, як
гігієнічна і лікувальна гімнастика, ігри, загартовування сонцем, повітрям, водою,
елементи спорту, плавання, дозоване веслування, лижі, екскурсії, туризм. [2]
Особливістю методу лікувальної фізкультури є активна участь хворого в
лікувально-відновному процесі. Лікувальна фізкультура має
загальнотонізувальний вплив на організм. Вона сприяє якнайшвидшій ліквідації
анатомо-фізіологічних порушень в окремих органах, нормалізує патологічно
змінені й компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів, виробляє і
закріплює замінні навички [2]
Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серцево-судинної й
дихальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову
і м'язову системи, посилює збудливі й гальмівні процеси. Разом з тим лікувальна
фізкультура підвищує дію медикаментів та інших лікувальних засобів, скорочує
час між клінічним та функціональним одужанням. [2]
Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни
білкового обміну з утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний
обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м'язовий, тонус. [2]
Єдиної класифікації методів лікувальної фізкультури не існує. Розрізняють
групові заняття, особисті тренування та заняття в малих групах. Вправи в складі
комплексу лікувальної фізкультури виділяють активні та пасивні. Під час
пасивних вправ руху в кінцівки здійснює доктор або сам хворий за допомогою
рук. Крім цього, вправи поділяють на безпосередньо фізичні (пов’язані з роботою
м’язів) і дихальні. Дихальні вправи мають особливо відповідальне значення в
терапії та профілактики таких хвороб, як бронхіальна астма та хронічні
обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ).
Крім традиційних вправ в особливому залі, оснащеному підлоговим
покриттям (матами), шведською стінкою і потрібним інвентарем (обважнювачі,
спортивні м’ячі, скакалки), лікувальна фізкультура також може проводитися у
вигляді занять у воді. Лікувальна фізкультура в умовах басейну особливо
продемонстрована хворим з патологією хребта і суглобів. Вправи, які
виконуються у воді, створюють набагато менш виражене навантаження на
кістково-суглобовий апарат. Робота м’язів поряд з цим виконується повністю.[4]

Вправи на тренажерах (бігові доріжки, спортивні велосипеди, силові

тренажери) продемонстровані хворим на етапі ремісії. Такі вправи не
призначають хворим літнього віку, хворим з порушеннями координації та
дітям.[4]

Для дітей заняття лікувальною фізкультурою проводяться у формі

спортивних ігор. Поряд з цим гри підбираються так, щоб фізичне навантаження
відповідала віку і стану організму маленьких хворих.Останнім часом широкого
поширення набули східні практики – такі, як йога, східна гімнастика. Ці методики
пройшли діагностику часом, їх включення в комплекси лікувальної фізкультури
дозволяє урізноманітнити вправи, зробити їх більш спрямованими
на створення гармонії між фізичним і душевним станом здоров’я хворого.[5]

Розглядаючи медичну реабілітацію як комплекс ендогенні й екзогенних

заходів, спрямованих на усунення змін в організмі, які викликають
захворювання чи сприяють його прогресуванню, розрізняють 5 етапів медичної
реабілітації: превентивний, стаціонарний, поліклінічний, санаторно-курортний
та етап метаболічної реабілітації. [4, c.14-15]
 Перший етап, превентивний, має на меті запобігти розвитку клінічних
проявів хвороби шляхом корекції метаболічних порушень. Заходи цього етапу
мають два основні напрямки. Перший напрямок передбачає корекцію
функціональних порушень, головним чином шляхом екзогенного впливу
лікувальних чинників. Другий напрямок - боротьба з факторами ризику, що
провокують прогресування патологічних змін у системах організму.

Другий, стаціонарний, етап медичної реабілітації передбачає заходи,

покликані забезпечити мінімальну за обсягом загибель тканин внаслідок впливу
патогенного агента та оптимального перебігу репаративних процесів, запобігти
ускладненням хвороби.

Третій етап реабілітації, поліклінічний, повинен забезпечувати завершення

патологічного процесу. Для цього продовжують лікувальні заходи, спрямовані на
ліквідацію залишкових явищ інтоксикації, порушень мікроциркуляції,
відновлення функціональної активності систем організму. Значну роль на цьому
етапі відіграє цілеспрямована фізична культура в режимі росту інтенсивності,
екзогенні і ендогенного характеру впливу реформованих лікувальних чинників.
На третьому етапі медичної реабілітації менше уваги приділяють етіотропній
терапіїйі переносять пріоритет на відновне лікування. Важливим елементом
цього етапу лікування є поступово нарощуване, суворо дозоване навантаження
ураженого органу чи системи із врахуванням обсягу і швидкості репараційного
процесу. Головна мета заходів - почати створення
структурно-функціональних резервів органів чи систем, що піддалися агресії.

Четвертий, санаторно-курортний, етап медичної реабілітації завершує

стадію неповної клінічної ремісії. Лікувальні заходи цього етапу мають бути
націлені на перехід стадії нестійкої ремісії у стійку, на профілактику рецидивів
хвороби, а також на профілактику її прогресування. Щоб реалізувати ці задачі,
використовують переважно природні лікувальні чинники, спрямовані на
нормалізацію мікроциркуляції, збільшення кардіо респіраторних резервів,
стабілізацію функціонування нервової, ендокринної та імунної систем, органів
шлунково-кишкового тракту і сечовиділення.

На п'ятому, метаболічному, етапі медичної реабілітації створюються умови

для нормалізації структурно-метаболічних порушень, наявних на доклінічній
стадії хвороби й збережених після клінічної стадії. Цього досягають тривалим
застосуванням засобів ЛФК, дієтичною корекцією, вживанням мінеральних вод,
кліматотерапією, курсами бальнеотерапії. На цьому етапі всі лікувальні чинники
повинні використовуватися протягом тривалого часу. Для програм І та V етапі
медичної реабілітації необхідно використовувати фізичні й природні лікувальні
чинники, які є звичними для людини, - реакції-відповіді на них закріплені
генетично, при їх застосуванні звичайно не буває ускладнень, характерних для
медикаментозної терапії, тому їх можна використовувати довгостроково, курсами
й практично все життя для відновлення втраченого здоров'я, збільшення
тривалості періоду активного довголіття і формування
стереотипу здорового способу життя.[4, c.15-16]

Заняття ЛФК є лікувально-виховним процесом, тому при проведенні різних

форм ЛФК необхідно дотримуватись принципів:
1. Індивідуальний підхід
2. Свідома та активна участь
3. Принцип наочності й доступності;
4. Принцип поступовості та систематичності (під час цих
принципів використовують такі правила, вправи виконують від простих до
складніших);
5. Принцип розсіяного фізичного навантаження (включає
чергування спеціальних та загальнорозвиваючих вправ на різні м’язові
групи);
6. Дотримання циклічності.
При проведенні лікувальної гімнастики необхідно дотримуватися
наступних методичних рекомендацій:
 • заняття з лікувальної гімнастики повинна складатися з трьох частин:
підготовчої, основної й завершальної;
• вибір вправ, фізіологічне навантаження, дозування та вихідні
положення визначаються загальним станом, віковими особливостями і її
фізичною підготовкою;
• у процедурі має поєднуватися загальний і спеціальний вплив на весь
організм, тому необхідно включати в заняття як загальнозміцнювальні, так і
спеціальні вправи;
• спеціальні вправи застосовуються тільки в основній частині
процедури;
• вправи спеціального спрямування слід чергувати не тільки з
вправами загальнооздоровчого впливу, але і з дихальними вправами;
• необхідно чергувати м'язові групи при виконанні фізичних
навантажень, тобто дотримуватися принципу розсіювання навантаження, що
дозволяє запобігти появі значного стомлення м'язів і більш рівномірно впливати
на різні системи організму.[2, стр]
Поступово наростаючі дозовані фізичні навантаження забезпечують
загальну тренованість організму, що є основою відновлення працездатності
хворого. Головною особливістю, яка виділяє ЛФК з усіх інших методів
лікування, є свідома й активна участь хворого у процесі лікування фізичними
вправами. Хворий, який знає, для чого потрібно застосовувати фізичні вправи
(мету), свідомо виконує призначені рухи, інколи зусиллям волі змушує себе
«перебороти» просто лінощі чи неприємні відчуття, що можуть виникнути в
процесі виконання вправ, особливо після операцій, травм чи опіків, набагато
швидше досягає повного одужання. [3, c.9]

Висновки.
1.Підбиваючи підсумки можна сказати, що розрізняють 5 етапів медичної
реабілітації: превентивний, стаціонарний, поліклінічний, санаторно-курортний
та етап метаболічної реабілітації.
 2.Розглянуто, що оновними принципами застосування лікувальної
фізкультури передбачає індивідуальний підхід та активну участь пацієнта.
Включаючи поступовість, розсіяне навантаження та циклічність. Заняття мають
складатися з трьох частин, а вибір вправ - враховувати фізичний стан та вікові
особливості. Чергування загальнозміцнювальних, спеціальних та дихальних
вправ забезпечує комплексний підхід до впливу на організм.
3.Аналізуючи статтю, в складі комплексу лікувальної фізкультури
виділяють активні та пасивні. Є різноманітність вправ, такі як, ігри, гімнастика,
дихальна гімнастика, тренажери, басейн, спортивні ігри, ходьба, вправи для дітей
та багато іншого.
4.Найголовніше в лікувальній фізкультурі для сучасної молоді – регулярна
фізична активність. Вона сприяє зміцненню серця, підтримці здорової ваги,
покращенню настрою та зниженню рівня стресу, що є критичним для
оздоровлення та забезпечення повного фізичного та психічного здоров'я
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Ращинська Л., 2013 Значення лікувальної фізкультури в профілактиці ранніх
зрушень хребта в студентів вищих навчальних закладів Східноєвро-пейський
національний університет імені Лесі Українки (м. Луцьк) [с.1]
2. Соколовський В.С. Лікувальна фізична культура, 2005 // 2.1. Особливості
методу лікувальної фізичної культури [с.13]
3. О. С. Мельник, Методичний посібник викладач - кафедри фізич ного
виховання, Миколаївський національний аграрний університет. 2020 [c.9]
4. Сухан В.С. Методичні вказівки до лекцій з курсу «Лікувальна фізкультура та
спортивна медицина. Ужгород – 2014 [ cтр.14-15,16-17]
5. Лікувальна фізкультура – Кришталеве джерело, [Електронний ресурс ] URL:
https://kryshtaleve-dzherelo.com.ua/ua/