Professional Documents
Culture Documents
физр
физр
КИЇВ
2019
Зміст
Вступ
1. Необхідність фізичної культури в житті людини
2. Лікувальна фізкультура та її значення
3. Загальна характеристика нетрадиційних засобів лікувальної фізкультури. Види, методи
та прийоми їх застосування
4. Методи лікувальної фізкультури в ДНЗ при конкретних захворюваннях
4.1 Лікувальна фізкультура при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів
4.2 Нирковокам'яна хвороба
4.3 Нефроптоз
4.4 Лікувальна фізкультура при шкірних захворюваннях
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Лікувальна фізкультура -- це комплекс засобів, форм і методів фізичної культури, які
застосовують до хворої або ослабленої людини з лікувальною і профілактичною метою.
У лікувальній фізкультурі широко використовують такі форми, як гігієнічна і лікувальна
гімнастика, ігри, загартовування сонцем, повітрям, водою, елементи спорту -- плавання,
дозоване веслування, лижі, екскурсії, туризм.
Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни білкового обміну з
утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров,
підвищують нервово-м'язовий, тонус.
- активність;
- систематичність;
- наростання навантаження;
У цей час виникає і один з основних її компонентів - фізичне виховання, метою якого був
розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також
професійно-прикладних навичок тощо.
У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів культури, має духовну і матеріальну
форми вираження, її духовна сторона проявляється у зростанні загального інтелекту
людини, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-
теоретичних знань з галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та
біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології,
гігієни, біомеханіки) та їх раціональне використання в повсякденному житті.
Залежно від того, в якій сфері діяльності використовується фізична культура, вона отримує
відповідну назву: "дошкільна фізична культура", "шкільна фізична культура", "фізична
культура в професійно-технічних училищах та спеціальних середніх навчальних
закладах", "фізична культура у вузах", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична
культура", "особиста фізична культура" тощо [4, 58].
Фізична освіта - це вміння керувати рухами свого тіла і окремими його частинами (голови,
тулуба, рук, ніг тощо) як у просторі, так і в часі, виділення окремих рухів з поміж
багатьох, порівняння їх між собою, керування ними та раціональне їх поєднання з метою
найефективнішого використання в умовах життєдіяльності людини.
Іншими словами, в основі фізичної освіти лежить засвоєння як теоретичних, так і
практичних знань з використанням рухових умінь і навичок у різних умовах
життєдіяльності.
Як відомо, фізичний розвиток протягом життя значно змінюється: до 30-35 років він
розвивається, до 40-45 років - стабілізується і після 45 років - знижується. Однак, при
правильному способі життя, відповідному тренуванні ці періоди можна значно розширити.
За даними В.В. Бунака, люди за своєю конституцією поділяються на три типи: грудний,
черевний і м'язовий. В основу своєї класифікації він поклав ступінь жировідкладення,
м'язовий розвиток, форму грудної клітки і спини.
У людей м'язового типу - середня ступінь товщини шкіри, масивні або середні м'язи,
пряма або хвиляста спина, циліндричної форми грудна клітка, прямий живіт.
- більші розміри дітей при народженні: вага теперішніх новонароджених дітей на 100-400
г, а довжина тіла на 2,0-5,0 см більші ніж 100 років тому;
- прискорення темпу загального фізичного розвитку (зросту, ваги, обхвату грудної клітки,
життєвої ємності легень, прорізування зубів, поява постійних зубів, статевого дозрівання,
окостеніння, приросту рухових якостей тощо);
Фізичний розвиток людини значною мірою визначається її руховою активністю. У осіб, які
систематично займаються фізичними вправами і спортом він набагато вищий, ніж у їх
однолітків, що ними не займаються. Особливо це стосується будови тіла та росту
спортивних показників.
Для визначення обсягу фізичних навантажень, що надають тренуючу дію, проводять різні
тести. Так, при захворюваннях серцево-судинної системи гранично допустимі фізичні
навантаження визначаються за допомогою проби толерантності до них; величина осьового
навантаження при діафізарних переломах -- за допомогою тиску пошкодженою
іммобілізованною ногою на ваги до моменту появи больових відчуттів (80% від отриманої
величини -- оптимальне навантаження); тренуюча дія для збільшення сили м'язів надає
навантаження, що становить 50% від максимальної.
Існує безліч форм лікувальної фізичної культури: ранкова гігієнічна гімнастика, заняття
лікувальною гімнастикою, самостійні заняття фізичними вправами, лікувальна дозована
ходьба, дозовані сходження (терренкур), масові форми оздоровчої фізичної культури,
дозовані плавання, веслування, спортивні вправи та ігри, гідрокінезитерапія і ін.
Поточний контроль проводять протягом всього періоду лікування не менше ніж раз на 7-10
днів, а також при зміні рухового режиму. Він дає можливість своєчасно вносити корективи
у методику занять, програму фізичної реабілітації.
Головна мета ЛФК: зміцнення або створення м'язового корсета, поліпшення кровообігу в
хребцевому сегменті і корінці, зменшення набряку в ньому, виправлення дефектів постави,
відбувається стійка адаптація нервових корінців до зміни умов протікання патологічного
процесу, і тим самим припиняється їхнє подразнення, що лежить в основі больового
синдрому [7, 45].
Комплекс вправ рекомендується виконувати 1-2 рази в день: ранком і вдень або ввечері. Не
рекомендується займатися після їжі. Початківцям кількість повторень можна скоротити
вдвічі, з поступовим на протязі 2-4 тижнів збільшенням до повного навантаження.
Слід зауважити, що небезпечні (навіть у період ремісії) вправи з нахилом тулуба вперед
(особливо небезпечні з ротацією): такі нахили сприяють зміщенню ядра диску,
розтягуванні в паравертебральній зоні як фіброзних тканин, так і м'язів.
Відомо, що активна функція цих м'язів зупиняється після нахилу тулуба на 15-20°.
3) високий ступінь ризику - футбол, гімнастика, важка атлетика, пірнання [9, 94].
Види спорту з низьким ризиком чинять невеликі навантаження на спину. Види спорту з
помірним ризиком пов'язані зі стрибками або поворотами. Стрибки збільшують тиск на
диски, повороти натискають на суглоби. Важливо мати м'яке взуття для бігу, а бігати
краще по ґрунті, по траві, можна по асфальту, гірше по бетону.
На відміну від інших видів, заняття у воді не дають осьового навантаження на хребет, при
цьому задіюються практично всі групи м'язів. Стиль «кроль» і на спині являються
оптимальними для плавання. При стилі «батерфляй» використовуються різкі штовхальні
рухи, що не завжди корисно, а стиль «брас»: може призвести до перенапруги і посиленню
вигину шийного відділу хребта.
При впливі теплої води, близько 34-36 0С, розслаблюються м'язи, зменшується біль і
спастичні явища при рухах, зменшується рефлекторна збудливість.
Навіть порівняно легкі рухи у воді підвищують хвилинний і ударний обсяг серця близько
на 1/3. У той же час гідростатичний тиск сприяє компресії периферичних венозних судин,
чим полегшується і прискорюється надходження крові до серця. Це один з компонентів
сприятливого впливу плавання при венозній недостатності судин нижніх кінцівок.
Сприятливий прогноз багато в чому залежить від діяльної витримки і терпіння. Важливо
використовувати захисні і розвантажувальні заходи перед майбутніми навантаженнями і
після них. До них відносяться використання корсета і відпочинок лежачи в зручній позі.
При виникаючих м'язових спазмах без загострення, людина повинна застосовувати
місцеве тепло, ліки, що знімають м'язову напругу (зокрема сирдалуд), нестероїдні
анальгетики (зокрема ібупрофен) короткими курсами - приблизно по 2-3 дні.
Ушу - стародавня китайська гімнастика, що має декілька стилів, починаючи від комплексу
оздоровчої гімнастики і закінчуючи бойовим мистецтвом. Ушу включено в систему
навчання в школах і деяких ВНЗ Китаю. Ушу об'єднує різні види вправ, які можна
виконувати зі зброєю і без зброї, з партнером чи без нього. Існує дві школи - зовнішня і
внутрішня. Зовнішня школа передбачає тверді і силові рухи, швидкість реакції, гнучкість,
реактивні руху, які подібні танцю.
Йога. Слово "йога" в перекладі з давньоіндійської мови означає "союз, з'єднання, зв'язок,
єднання, гармонія" [9, 29].
Відомо безліч їх різновидів, розділів, вправ - хатха - йога, раджа - йога, бхаггі - йога,
тантра - йога. Найбільш важливі для розуміння на початковому етапі освоєння йоги
Пранаяма - основні дихальні вправи і Санкхья - філософська основа йоги, а знамениті
асани йоги - це не просто прийняття різних хитромудрих поз і розслаблення, а справжня
складна техніка контролю над тілом і концентрація уваги на ньому.
Шейпінг - ефективний засіб для зміцнення здоров'я і вдосконалення статури людей різного
віку. Він об'єднує у собі вправи аеробіки та атлетичної гімнастики. Має велику
популярність серед жінок. При заняттях шейпінгом інтенсивність фізичного навантаження
дозується строго індивідуально. Для шейпінгу характерний суворий лікарський контроль
за станом фізичного розвитку та функціональної підготовленості за допомогою сучасної
електронної апаратури. Отримує широке поширення серед дітей.
В особливу групу виділено східні системи фізичних вправ. Найбільшою популярністю тут
користуються елементи з у-шу, йоги, карате, а також система обмеженого впливу цигун. Є
й системи локального впливу - системи дихальних вправ, коригуючі вправи для
мікромишц очей і т.д.
Тим часом майже всі східні системи мають обмежений вплив на організм людини і не
дають займається різнобічної фізичної підготовки. З цієї причини всі ці системи зазвичай
не включаються до переліку видів спорту і систем фізичних вправ, що пропонуються
студентам на обов'язкових навчальних заняттях з навчальної дисципліни "Фізична
культура". Але окремі вправи, елементи цих систем або самі системи, так само як і окремі
вітчизняні системи (дихальна гімнастика А.Н. Стрельникової, комплекс спеціальних вправ
для очей Е.С. Аветисова тощо) можуть використовуватися на спеціальному (медичному)
навчальному відділенні , а деякі з них в цілісному вигляді - в секційних і групових
заняттях з оздоровчою метою у вільний від навчання час [8, 84].
Сечостатева система включає також нирки з балії, сечоводи, сечовий міхур і сечівник.
Все це вимагає дотримання певних правил при організації фізичної підготовки. У першу
чергу необхідно попередити переохолодження чи перегрівання організму, не допускати
зайвої вологості приміщень при проведенні занять.
Велике значення при захворюваннях цієї групи має загартовування організму, проте
використовувати гартують процедури треба дуже обережно. Травматичні для нирок вправи
великої інтенсивності або помірні за інтенсивністю, але надмірно тривалі, що викликають
великі зрушення в складі крові. Несприятливо позначаються на стані нирок заняття,
викликають загальне стомлення, протипоказані стрибкові вправи.
3. Стоячи, руки вздовж тулуба. Підняти руки вгору з одночасним різким відведенням ноги
вбік - вдих. Повернення у вихідне положення - видих.
5. Стоячи, ноги на ширині плечей - вдих. Нахил тулуба до правого коліна - видих.
Повернення у вихідне положення, до лівого коліна.
6. Стоячи, потягнутися вгору - вдих, розслабитися, впустити кисті, лікті, плечі - видих.
9. Лежачи на спині - ноги підняті вперед з опорою п'ятами на гімнастичну стінку, під
областю тазу покладено валик або подушка. Згинання ніг по черзі і разом з підтягуванням
коліна до грудей.
10. З вихідного положення лежачи на спині. Підняти таз - вдих, повернення в вихідне
положення - видих.
11. Лежачи на спині - підведення тазу з одночасним розведенням ніг в сторони - вдих,
повернення в вихідне положення - видих.
13. З вихідного положення лежачи на спині біля гімнастичної стінки перекид назад, при
цьому намагатися дотягнутися шкарпетками ніг до килимка за головою.
14. Лежачи на здоровому боці - вдих. Зігнути ногу на хворому боці, підтягнути її до
живота - видих.
15. Лежачи на боці - відведення прямої ноги назад - вдих і вперед - видих.
17. Стоячи біля гімнастичної стінки, руки хватом на рівні плечей. Спокійне дихання.
4.3 Нефроптоз
Нефроптоз - опущення нирки. Нефроптоз часто є результатом травми - удару в
поперекову область, удару її при падінні, різкого струсу тіла при падінні, сильного
струсу черевних м'язів при надмірному фізичному напруженні.
Всі ці моменти можуть викликати значний зсув нирки внаслідок порушення цілості
околопочечной фасцій і їх фіброзних перемичок.
При даній хворобі застосовують масаж, ЛГ, фізіотерапію, дозовану ходьбу, лижні
прогулянки, дієтотерапія, вітамінізація, різні мазі [5, 84].
Висновки
В даний час встановлено, що оптимальна рухова активність впливає стимулюючим чином
на функції центральної нервової системи та психічну діяльність дитини.
У зв'язку з введенням досить важких тестів і високих нормативів оцінки фізичної
підготовленості дітей, 4-х годин занять на тиждень фізичними вправами недостатньо.
Окрім занять у загальних і спеціальних медичних групах з фізвиховання необхідні
самостійні заняття фізичними вправами.
5. Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. М.,-
2002.