МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра зоології та МНБ

РЕФЕРАТ

За дисципліною: ОМЗ і БЖД

Тема: Профілактика дидактичних хвороб

Студентки 1 курсу УФР-22

Факультету української мови та літератури

Спеціальності 014.02 Середня освіта

(Редагування)

Марухніч Вікторії Віталіївни

Перевірив: Квітко М.О

Кривий Ріг - 2022

 План
1.     Поняття про дидактогенні захворювання психологічного фізіологічного походження
(Порушення психіки, постави, зору, слуху, атрофія м'язів, дистонія, тощо). Професійні
захворювання за фахом.

2.     Поняття про стрес, визначення, ознаки види стресу та дистресу. Фази стресу. Наслідки
стресу, неврози, психози, їх визначення види прояви

3.     Шкільний і професійний стрес як фактор розвитку психосоматичних захворювань у дітей

та дорослих.  Роль педагога та керівника колективу в профілактиці дидактогенних
(професійних) хвороб.

Питання №1. Поняття про дидактогенні захворювання

психологічного фізіологічного походження. Професійні
захворювання за фахом.
Поняття «Дидактогенія» було введено К.І. Платоновим. Близьким за значенням до нього є поняття
«дидаскогенія», введене Є.С. Катковим. Дидактогенія, як вказував учений, може проявитися в
особливостях особистісного контакту (неповажне ставлення до учня, студента, придушення 2 його
ініціативи) і в тому, як подаються знання (підкреслення негативних моментів того чи іншого явища, з
яким може зіткнутися у своєму житті учень, твердження про недоступність для нього досліджуваного
матеріалу і т.д.)

До дидактогенії відноситься також нервово психічний розлад, який виник у зв'язку з прослуханою
лекцією або слідом за поясненням викладача, де йшла мова про будь-які захворювання, після
прочитання статті на медичну тему, перегляду науково-популярного фільму і т. д.

Цілий ряд дослідників вважає дидактогенію явищем історичним і трактує її як пережиток

авторитарної педагогіки, як черстве і бездушне ставлення до дітей, зводячи проблему дидактогенних
неврозів до проблеми педагогічного спілкування. Так, класик радянської педагогіки В.О.
Сухомлинський вказував, що дидактогенія – дітище несправедливості. Деякими з дослідників шкільні
(дидактогенні) неврози розглядаються як порушення педагогічного такту з боку педагога .Невроз
розуміється тут не в медичному плані, а скоріше як неадекватний спосіб реагування на ті, чи інші
складнощі у шкільному житті.

Отже, на підставі проведеного дослідження психологічних особливостей дидактогенних неврозів у

дітей та підлітків, наголосимо на трьох його основних результатах.

По-перше, встановлено, що сама проблематика дидактогенних неврозів у підлітковому віці почала

розроблятися в науковій літературі лише у 60-х роках ХХ століття із виникненням в науковому обігу
категорії “шкільні неврози”.

По-друге, поняття дидактогенних неврозів слід розглядати як психогенні порушення працездатності

або здоров'я дитини чи підлітка, викликані непрофесійними діями вчителя (чи педагогічного
колективу) у процесі організації навчання чи виховання.

По-третє, психологічні особливості дидактогенних неврозів у дітей підліткового віку проявляються у

змінах особистості дітей, які, в свою чергу, обумовлені невдало і драматично пережитим досвідом
міжособистісних відносин, відсутністю можливості створення прийнятної 3 “Я-концепції” з
нестійкістю самооцінки, яка випливає з цього, з хворобливочуттєвим, емоційно-хитким і тривожно-
невпевненим “Я”.

І у хлопчиків, і у дівчаток достатньо чітко виражені такі індивідуальнопсихологічні прояви як

агресивність, підозрілість, самотність, конфліктність, що говорить про не адаптивну поведінку
підлітків. Проте, якщо у хлопчиків переважає високий рівень агресивності, то в дівчаток
спостерігається високий рівень ворожості.

За методикою Басса-Даркі, серед 25 опитаних нами хлопчиків у 3 із них виявлений високий рівень
індексу агресивності, у 5 підлітків виявлений високий рівень індексу ворожості .

У дівчаток ці показники характерні, відповідно, для 4 та 5 підлітків. Тобто, порівняльний аналіз

свідчить, що узагальнені показники індексів ворожості та тривожності є більшими у дівчаток
(відповідні значення: 4 та 5 проти 3 та 5).

Отже, до групи ризику виникнення дидактогенних неврозів на основі критеріїв тривожності та

ворожості за методикою Басса-Даркі можемо віднести 3-5 хлопчиків і 4-5 дівчаток. До групи ризиків
виникнення дидактогенних неврозів за методикою Філіпа входять в цілому 6 хлопчиків (24%) та 7
дівчаток (28%).

За результатами дослідження визначення рівня САН, до групи виникнення дидактогенних неврозів

відносяться: за індексом “самопочуття” – 4 хлопчики (16%) і 2 дівчинки (8%); за індексом
“активність” – так само 4 хлопчики (16%) і 3 дівчинки (12%); за індексом “настрій” – 3 хлопчики
(12%) і одразу 8 дівчаток (32%).

Проведений кореляційно-регресійний аналіз результатів досліджень за методиками А.Асінгера та

Кеннета Томаса свідчить, що існує кореляція зворотної пропорційності між рівнями агресивності,
тривожності, ворожості та можливістю уникнення у конфліктної поведінки (-0,555). Тобто, підлітки
із низькими або середніми показниками намагаються не вступати у відкриті конфлікти, а підлітки із
більш високими негативними показниками, вирішують проблеми, що виникли, за допомогою
конкуренції.

Питання №2. Поняття про стрес, визначення, ознаки види

стресу та дистресу. Фази стресу. Наслідки стресу, неврози,
психози, їх визначення види прояви.
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з
внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації
призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає
неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і

важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на
нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас
емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і
психологічних зрушень.
Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу,
запропонована Г. Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в
такий спосіб.

Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої
рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує
на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення
організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму
порушення і є станом стресу.
Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий
ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або
придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі
швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.

Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси

потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного
критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену

ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної
активності типу супротиву, боротьби, до втечі.
Під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість
вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій
біологічний вік. В організмі відбувається "окислювальний стрес". Саме тому лікарі радять
вживати антиоксидантні полівітамінні комплекси.
Серед вітчизняних гарну репутацію мають "Квадевіт", "Ундевіт", "Декамевіт", харчова
домішка – "Спіруліна".

Дієтологи стверджують, що люди, які снідають регулярно, більш стійкі до стресів. Але чашка
кави і бутерброд – не сніданок! Яблука, вівсянка, чай з ромашки – саме те, що треба. Не
подобається – тоді гречка з молоком, два горіхи, напій з шипшини. Знов не до вподоби?
Вибирайте салат з моркви та яблук, мюслі та зелений чай. І це не влаштовує? Оберіть свій
варіант, але обов’язково включіть до нього свіжі овочі та фрукти, гарячу кашу, трав’яний або
зелений чай.

Психотерапевти радять під час стресу збільшити об’єм їжі саме за рахунок капусти, яблук
або моркви, якщо вас заспокоює сам процес жування. Ви чекаєте на неприємну розмову?
Повільно розсмокчіть банан.

Якщо ви невиправний кавоман, і сама відмова від кави для вас є стресом, спробуйте пити
каву з натуральним медом. Згодна, смак дещо специфічний, але можна вмовити себе,
наводячи собі, рідному, такі докази, що ксантин, який сприяє підвищенню холестеролу в
крові, та кофеїн, що збільшує нервову збудливість, потрапляючи в організм з кавою,
нейтралізується медом.

Фази і компоненти стресу

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає

стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається
подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції:
підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений
особистісний контроль ситуації.
Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на
захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес
закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді
організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним
навантаженням на всі системи організму.
3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення
можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується
загальна опірність організму. Стрес "захоплює" людини і може привести його до хвороби.
При впливі дратівного фактора в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь
погрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення
погрози і наявність негативних емоцій "штовхають" людини на подолання шкідливих впливів:
він прагне бороти з фактором, що заважає, знищити його або "піти" від нього убік. На це
особистість направляє усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяється, а сили для боротьби
кінчаються, можливі невроз і ряд необоротних порушень в організмі людини. Наявність
усвідомленої погрози - це основний стресовий фактор людини.
 Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди бачать погрозу різного ступеня, а інші в цих же
умовах не бачать її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої.

Виникла погроза викликає у відповідь захисну діяльність. В особистості активізуються

захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до
загрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей його оцінки формується мотивація
на подолання труднощів. Погроза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина
може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному
станові, самолюбству, своїм близьким і т. д.
З психологічній точці зору стан стресу включає специфічну форму відображення людиною
екстремальної ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на це відображення.

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що
провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо
справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне
перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер
епідемії.

Тривожність. В американських авторів можна знайти зіставлення деяких індивідуальних

психічних особливостей зі швидкістю утворення позитивних і умовних гальмових рефлексів.
Сюди відносяться дослідження тривожності, або занепокоєння. Тривожність діагностувалося
за допомогою дуже різноманітних наборів іспитів чаші усього за допомогою так називаної
Тейлоровской шкали "відкритої тривожності", що побудована по типу опітника.
Склад психологічних компонентів тривожності не можна вважати цілком визначеним і
встановленим. Найбільш стійкі і постійні компоненти цього комплексу: стан емоційної напруги
(stress), переживання особистої погрози, підвищена чутливість до невдач і помилок,
віднесення невдач і помилок, за рахунок властивостей своєї особистості, заклопотаність,
саме помисливість, невдоволення собою. Весь цей симптокомплекс володіє одним з
основних відмітних ознак темпераменту: від нього залежить динаміка діяльності. Але
виявляється він лише в ситуації небезпеки і залежить від мотивів і відносин особистості.

Тривожність спостерігається також при незадоволенні мотивів і у всякому

психологічному конфлікті типу фрустрації. Стан тривожності не є іманентною
властивістю, властивому визначеному темпераментові. Воно з'являється лише при
визначених порушеннях у системі мотивів і відносин особистості. Недолік досліджень по
Тейлоровской шкалі "відкритої тривожності" у тім, що індивідуальні психічні особливості в них
встановлювалися в більшості випадків на основі опітнику. В опітнику вказуються ті зовнішні
ознаки, на основі яких можна судити про психічні особливості, що входять у комплекс
тривожності.
Характеристика стресу
Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес
обов'язково включає емоційна напруга.

Фізіологічні ознаки:
 хекання,
 частий пульс,
 почервоніння або збліднення шкіри особи,
 збільшення адреналіну в крові,
 потіння.
Класифікація психогенних захворювань:

1. Гостра реакція на стрес (невротична реакція);

2. Неврози (невротичні розлади);
3. Соматоформні розлади;
4. Психогенні (реактивні) психози;
 5. Посттравматичні стресові розлади;
6. Психосоматичні захворювання.
Психологічні ознаки:
 зміна динаміки психічних функцій,
 найчастіше уповільнення розумових операцій,
 розсіювання уваги,
 ослаблення функції пам'яті,
 зменшення сенсорної чутливості,
 гальмування процесу ухвалення рішення.
Особистісні ознаки:
 повне придушення волі,
 зниження самоконтролю,
 пасивність і стереотипність поводження,
 нездатність до творчих рішень,
 підвищена сугестивність,
 страх,
 тривожність,
 невмотивоване занепокоєння.
Медичні ознаки:
 підвищена нервозність,
 наявність істеричних реакцій,
 непритомності,
 афекти,
 головні болі,
 безсоння.
Зштовхнувши з екстремальною ситуацією (або сприйнявши її такий), людина випробує різкий
ріст емоційної напруги. Він боїться, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе
йому збиток. У результаті в людини з'являється стан тривоги.

Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, який людина
зайнята. Діяльність дезорганізується: з'являються помилки, збільшується час виконання
окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні
емоції, додає занепокоєння, викликає непевність у своїх силах, знижує самооцінку.

Як наслідок, росте стан напруга, що приводить до ще великих помилок і дефектів діяльності.

Виходить замкнуте коло "утягування" людини в стрес.
Питання №3.   Шкільний і професійний стрес як фактор
розвитку психосоматичних захворювань у дітей та
дорослих.  Роль педагога та керівника колективу в
профілактиці дидактогенних (професійних) хвороб.

У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може
вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

Причини стресу у дитини:

патологічні спадкові фактори;

 особливості особистості;

 вік (юнацький, пізній);

 особливі періоди життя;

 тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);

 негативні потрясіння;

 стихійні лиха;

 нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;

 низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;

 фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;

 великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);

 надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій
перепочинку між різними видами зайнятості.

психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);

шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний
матеріал, перевтома під час навчальних занять);

Дослідження показують, що негативний вплив стресу є більш глибоким на дітей, які молодші 10 років.
За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони
відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність
стресу у своєї дитини.

Стрес також може проявлятись у вигляді фізичних симптомів, таких як болі в животі, головний біль і
нудота. Якщо дитина скаржиться на частий біль в животі, головний біль, або якщо ці скарги
посилюються в певних ситуаціях (наприклад, перед великим тестом), знайте, що дитина ймовірно
переживає сильний стрес. Сучасні психологи стверджують, що тривалі фізичні та психічні
навантаження, що перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів
та серйозних психосоматичних розладів у дітей.

Можливі наступні порушення в організмі дитини, викликані або посилені стресом: гіпертонія,
серцево-судинні розлади, цукровий діабет, мігрень, головний біль, хвороби органів дихання,
виразки, проблеми з диханням.
Стрес погіршує роботу серцево-судинної системи, сприяє порушенню серцевого ритму як правило
підвищує артеріальний тиск та рівень холестерину в крові. Все це провокує додаткові порушення в
роботі серця і сприяє згущенню крові. Стрес порушує роботу шлунково-кишкового тракту і тим самим
погіршує травлення. Шлунок продукує не достатню кількість соляної кислоти, що може призвести до
запорів, діареї, скупченням газів, здуттю живота та іншими проблемами.

Згідно з даними дослідників, серед дітей, які не адаптувалися до умов школи, у 95% спостерігаються
психічні розлади.

Крім фізичних виділяють також психологічні ознаки стресу.  Американська академія дитячої та

підліткової психології виділяє наступні ознаки того, що дитина потребує допомоги психіатра,
психолога або терапевта.

Для молодшого шкільного віку:

помітне погіршення шкільної успішності;

збільшення часу занять при зниженні результатів;

виражене засмучення або хвилювання: небажання іти до школи, йти спати або приймати участь в
спільних заняттях;

постійні нічні кошмари;

провокаційна поведінка: неслухняність непокора дорослим, агресія (довше одного місяця);

часті спалахи роздратування.

Для дітей середнього та старшого шкільного віку:

зміни в шкільній успішності;

вживання алкоголю або наркотиків;

зміни в режимі сну або харчування;

часті скарги на фізичний стан;

одержимість питанням своєї ваги: невиправданий страх ожиріння;

часті прояви агресії або жорстокості.

Також можливі зміни що впливають на особисті якості людини що пережила психологічну травму. В
такому випадку під травмованою особистістю матимемо на увазі таку особистість, яка не просто
сформувалась під впливом травматичного стресу коли-небудь пережитого, але яка стала вважати
позитивними патологічні зміни які відбулися з нею, також знаходити певну психологічну корись в
цьому, іноді навіть цим пишатись.

Поняття «школа» у висловленнях ряду авторів стоїть поряд з поняттям «стрес». За даними
конференції ВОЗ 1978 року, у дітей зі школою пов‘язані чотири комплекси проблем :

− вступ до школи - перехід від гри до праці, від сім‘ї до колективу, від нічим не скутої активності до
дисципліни. Ступінь важкості пристосування дитини до школи залежить від того, наскільки домашня
ситуація відрізнялась від шкільної і в якій мірі дитину готували до навчання;

− учню потрібно пристосовуватись до тиску вимог учбового процесу. Тиск батьків, вчителів,
однокласників тим сильніше, чим більш розвинуто суспільство і усвідомлення необхідності освіти;

− «технізація» суспільства потребує ускладнення учбових програм, комп’ютерізацїї учбового процесу.

Це різко збільшує труднощі засвоєння шкільних знань. Положення учня ще більш ускладнюються,
якщо він страждає затримкою розвитку, порушенням перцепторно-рухових функцій або виховується в
умовах соціальної депривації. Важко в школі буде учню, що погано адаптується, який не досяг
функціональної зрілості до навчання, такому, що повільно сприймає матеріал або соматично
послабленому;

− з приводу присутності в школі елементу змагань, пов‘язаного з орієнтацією на високі показники,

відстаючих учнів осуджують. У дітей розвивається негативне уявлення про власну особистість. Вони
погоджуються з роллю неуспішних. Це перешкоджає їх подальшому розвитку і збільшує ризик
виникнення межових нервово-психічних розладів. У сучасній літературі є достатня кількість
досліджень різних дидактогенних захворювань учнів (А.Б.Добровіч, Н.В.Жгутіков, А.І.Захаров,
М.М.Хананашвілі), опис різних невротичних станів.

Як показують дослідження цих авторів, кількість дітей, хворих неврозами і неврозоподібними

розладами, не зменшується, а, навпаки, має тенденцію до збільшення.

Отже, «Шкільний стрес» – це специфічний тривалий стан організму дитини, стан хронічної напруги,
що виникає під впливом значних за силою або тривалістю несприятливих факторів, чинників
педагогічного ризику (стресорів), пов’язаних з процесом адаптації дитини до школи, а також зі всіма
труднощами, що виникають у процесі навчання дитини у школі. Питання інформаційного
перевантаження учнів показані в роботі М.В.Антропової, В.Н.Козлової та ін. [8]. М.М.Хананашвілі
підкреслював вплив на здоров'я учнів наростаючого дефіциту часу, відведеного на прийом,
переробку і засвоєння надмірно великої кількості інформації, що нерідко приводить до відхилень у
вищій нервовій діяльності, неврозам і хворобам [11]. Ряд дослідників (М.К.Акимов, В.Т.Козлова,
З.І.Калмикова, Л.С.Славіна, Н. Менчинськая, Ю.З.Гильбург) указують на зв'язок природних
особливостей дитини і труднощів навчання.

Однією з причин низької успішності може виступати неадекватне використовування дитиною

особливостей своєї нервової системи і ігнорування цих особливостей педагогами і батьками. Згідно
сучасним уявленням, не можна не зважати на індивідуально-типологічні особливості і не враховувати
їх у педагогічному процесі .

Таким чином, наведені вище роботи показують, що в учбово-педагогічному процесі вплив психічних
станів на здоров'я дітей, що вчяться займають важливе місце, визначаючи багато в чому його
успішність. Давно визнаний вплив на здоров'я дітей соціальних, економічних, генетичних чинників,
проте не менш важливим є комплекс педагогічних чинників, що мають місце в освітніх установах і
негативно впливають на здоров'я учнів.
Джерела:
 http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/18576/
Seredyuk.pdf?sequence=1
 http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/stud_almanah/
v_1/54.pdf
 https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/28184/
 https://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/22194/1/!
%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4.%20%D0%B2%D0%BA
%D0%B0%D0%B7_%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%BE
%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96,%20%D0%9F
%D0%A2%D0%A1%D0%A0_18.pdf
 https://phc.org.ua/news/vpliv-stresu-na-organizm-ditini-chim-
mozhut-dopomogti-batki-i-koli-varto-zvertatisya-do