ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ

ГІГІЄНА ТА ЕКОЛОГІЯ З ГІГІЄНОЮ

ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

ГІГІЄНА ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

(Змістовий модуль 2)

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
до практичної роботи студентів
3 курсу медичних факультетів
спеціальності 228 «Педіатрія»

Запоріжжя
2020
УДК 613.95/.96(075.8)
Г 46

Затверджено на засіданні Центральної методичної Ради ЗДМУ

(протокол № 1 від «01» жовтня 2020 р.)
та рекомендовано для використання в освітньому процесі.

Автори:
А. І. Севальнєв – канд.мед.наук, доцент, завідувач кафедри загальної гігієни та екології
ЗДМУ;
Л. П. Шаравара – канд.мед.наук, доцент кафедри загальної гігієни та екології;
О. В. Кірсанова – канд.мед.наук, доцент кафедри загальної гігієни та екології ;
Р. А. Федорченко – канд.мед.наук, доцент кафедри загальної гігієни та екології ;
А. В. Куцак – канд.мед.наук, доцент кафедри загальної гігієни та екології ;
І. А. Соколовська – канд.мед.наук, доцент кафедри загальної гігієни та екології;
Ю. В. Волкова – асистент кафедри загальної гігієни та екології .
Рецензенти:
В.В. Таранов – канд. мед. наук, доцент кафедри охорони здоров’я соціальної
медицини та лікарсько трудової експертизи ЗДМУ;
О.В. Кривошей – канд. фарм. наук, доцент кафедри фармацевтичної хімії ЗДМУ.

Гігієна та екологія з гігієною дитячого та підліткового віку. Гігієна

Г 46 дитячого та підліткового віку (Змістовий модуль 2): навч. посіб. до практ.
роботи студентів 3 курсу медич. ф-тів, спец. – 228 «Педіатрія» / А. І.
Севальнєв, Л. П. Шаравара, О. В. Кірсанова [та ін.]. – Запоріжжя : ЗДМУ, 2020.
– 234 с.
Навчальний посібник «Гігієна дитячого та підліткового віку» (Змістовий модуль 2)
призначений для підготовки до практичних занять студентів 3 курсу ІІ медичного
факультету зі спеціальності «Педіатрія» відповідно до навчального плану та робочої
програми. У навчальному посібнику представлені основні питання загальної гігієни, які
необхідні у професійній підготовці студентів для отримання якісної підготовки з дисципліни.

УДК 613.95/.96(075.8)

© А. І. Севальнєв, Л. П. Шаравара,
О. В. Кірсанова, Р. А. Федорченко та ін.
© Запорізький державний медичний університет, 2020
 ЗМІСТ
№
Тема практичного зяняття Стр.
за/п
1. Передмова……………………………………………………… 4
2. Методика оцінки фізичного розвитку як показника здоров’я
дитини. Оцінка стану здоров’я дитячих та підліткових 5
колективів..……………………………………………
3. Оцінка працездатності та функціонального стану організму
дітей та підлітків. Методика визначення функціональної
готовності дитини 6-річного віку до навчання в школі. 48
……………………….
4. Методика гігієнічної оцінки організації навчально-виховного
процесу в сучасних освітніх закладах. Методика гігієнічного
95
регламентування праці з ПК.…………………………………
5. Методика гігієнічної оцінки факторів середовища виховання і
навчання дітей та підлітків. Методика гігієнічної оцінки
125
дошкільних і шкільних меблів.
6. Методика гігієнічної оцінки організації фізичного виховання
161
дітей та підлітків в навчально-виховних закладах.
7. Планування роботи з профілактичної медицини в дитячих та
підліткових закладах. Основи профілактики захворювань 190
органів зору та опорно-рухового апарату.
8. Організація і методика проведення загартовування у дитячих
216
дошкільних установах, функціональні обов'язки лікаря
9. Список літератури……………………………………………… 230
10. Питання до змістовного модуля № 2………………………… 231

3
 Передмова

Сучасні високі вимоги до підготовки студентів медичних вузів постійно

вимагають вдосконалення форм і методів навчання студентів у галузі
профілактичної медицини.
Формування профілактичного мислення майбутніх провізорів із загальної
гігієни має базуватися на відповідній теоретичній підготовці і на вмінні
використовувати ці знання при оцінці впливу різних чинників навколишнього
середовища на здоров'я населення.
У процесі свого життя людина підлягає впливу великої кількості чинників
навколишнього середовища, а саме хімічної, біологічної, фізичної та
психофізіологічної природи, а також мають значення соціально-економічні
умови життя. Знання теоретичних питань профілактичної медицини дає
можливість студентам визначати можливий вплив навколишнього середовища
на стан здоров'я населення, виявляти причини захворювань та навчитися
розробляти профілактичні заходи.
Навчальний посібник, підготовлений на кафедрі загальної гігієни та
екології ЗДМУ, розроблений для студентів 3 курсу ІІ медичного факультету
відповідно до робочої програми навчальної дисципліни «Гігієна та екологія з
гігієною дитячого та підліткового віку» зі спеціальності «Педіатрія».

4
 Тема №1
МЕТОДИКА ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЯК ПОКАЗНИКА
ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ. ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДИТЯЧИХ ТА
ПІДЛІТКОВИХ КОЛЕКТИВІВ.
1. Навчальна мета
1.1. Вивчити чинники навколишнього середовища та соціальні умови
життя, що впливають на процеси формування здоров’я дітей і підлітків.
1.2.Закріпити теоретичні знання про загальні закономірності росту і
розвитку дитячого та підліткового організму.
1.3. Оволодіти методикою комплексної оцінки фізичного розвитку та
стану здоров’я дітей і підлітків.
2. Вхідні знання та вміння
2.1. З н а т и :
2.1.1. Критерії та показники здоров’я дітей і підлітків.
2.1.2. Особливості гігієни закладів для дітей з порушеннями стану
здоров’я.
2.1.3. Показники фізичного розвитку дітей та підлітків.
2.2. В м і т и :
2.2.1. Проводити комплексну оцінку стану здоров’я дітей і підлітків.
2.2.2. Проводити розподіл дітей і підлітків за групами здоров'я.
2.2.3. Визначати (вимирювати) соматоскопічні, соматометричні та
фізіометричні показники фізичного розвитку дітей.

3. Питання для самопідготовки

3.1. Чинники навколишнього середовища та соціальні умови життя, що
впливають на процеси формування здоров'я дітей і підлітків.
3.2. Критерії та показники здоров’я дітей і підлітків.Особливості
розподілу дітей і підлітків за групами здоров’я.
3.3. Поняття про скринінг та моніторинг дитячого здоров'я.
3.4. Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків.
3.5. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що зумовлені дією
5
чинників навколишнього середовища. Екологічнозумовлені стани та
захворювання.
3.6. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого та підліткового
організму. Критерії оцінки та показники здоров'я дітей і підлітків.
3.7. Фізичний розвиток як важливий критерій оцінки стану здоровя.
Основні показниками фізичного розвитку.
3.8 Основні правила проведення та гігієнічна оцінка фізичного розвитку
дитячого та підліткового організму за допомогою соматоскопічних,
соматометричних та фізіометричних показників.
3.9. Методи оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків (метод
сигмальних відхилень, оцінка за шкалами регресії).
3.10. Критерії оцінки та показники здоров'я дітей і підлітків.
3.11. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків.
3.12. Особливості розподілу дітей і підлітків за групами здоров'я і
фізичного виховання.
3.13. Задачі лікаря щодо організації та проведення оздоровчих заходів в
дитячих колективах. Система управління станом здоров'я дітей і підлітків.

4. Рекомендована література
4.1. Основна
4.1.1. Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник // За редакцією
д.мед.н., проф. М.М. Надворного. – Одеса : Прес-кур’єр, 2014. – 383 с.
4.1.2. Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. –
Дніпропетровськ : Пороги, 2013. – 388 с.
4.1.3. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / За ред. Член-кор. АПН
України, д-ра мед.наук,проф. В.І. Берзіня.-К.: Видавничий дім «Асканія», 2008.
- С.78-123
4.1.4. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / І.І. Даценко, М.Б.Шегедін,
Ю.І. Шашков. - К.: Медицина, 2006. - С.82-105.
4.1.5. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та
ін.Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.457-473.
6
 4.2. Додаткова
4.2.1. Система профілактично-оздоровчих заходів з підготовки дітей
старшого дошкільного віку до навчання у загальноосвітніх навчальних
закладах: Методичні рекомендації / Полька Н. С., Калиниченко І.О., ГозакС.
В. ,СтанкевичТ.В. та ін. – Київ, 2013. 52с.
4.2.2. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и
подростков. /В.И.Берзинь и др. - К.: Вища шк., 2006. - С. 186-216, 246-277.
4.2.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я,
2004. – С. 524–529.
4.2.4. Державнимі санітарні норми і правила: ДсанПіН 5.5.2.008-01
«Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу. – Київ, 2001. – 54 С.
4.2.5.Лекція.

5. Оснащення заняття
1. Таблиці:
- Зміни структури поширеності захворювань серед дітей від 0 до 17
років (%);
- Критерії екологічної оцінки території.
- Показники фізичного розвитку школярів;
- Критерії оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків;
- Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків та дівчаток шкільного
віку;
- Стандартизовані показники фізичного розвитку дітей і підлітків 7-16
років;
- Оцінка фізичного розвитку школярів 11 років (шкала регресії за ростом).
2. Схеми:
- Класифікація екологічно-зумовлених порушень здоров'я дітей та
підлітків;

7
 - Класифікація характерних особливостей екологічно детермінованих
станів у дітей;
- Наслідки несприятливого впливу екологічних факторів на здоров'я
людини;
- Класифікація груп здоров'я дітей та підлітків;
- Види екологічного стану територій;
- Критерії стану зон екологічної кризи та екологічної катастрофи;
-Наслідки несприятливого впливу екологічних факторів на здоров'я
людини;
- Характерні особливості екологічно детермінованих станів у дітей;
3. Ситуаційні завдання для самостійної роботи студентів.

Теоретичний та практичний матеріал

Стан здоров'я дітей та підлітків і його основні показники.
Вивчення стану здоров'я є однією з найбільш актуальних проблем гігієни
дітей та підлітків. У дитячому віці відбувається формування основних
функціональних систем організму, водночас дитячий організм більш чутливий
до дії чинників навколишнього середовища.
Стан здоров'я є інтегральним показником, який відображає вплив на
організм, що росте, як спадковості, так і оточуючого середовища.
Щодо визначення поняття «здоров'я» єдиної точки зору не існує. Одним
із таких визначень є запропоноване Всесвітньою організацією охорони здоров'я
ще в середині минулого століття: «Здоров'я — це стан повного фізичного,
духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи
фізичних дефектів».
За С.М. Громбахом, показниками здоров'я дітей та підлітків є: відсутність
захворювань; нормальний рівень основних функцій організму; своєчасний та
гармонійний розвиток; висока резистентність організму. Ці показники
покладено в основу методики комплексної оцінки стану здоров'я дітей та
підлітків та їх розподілу на групи здоров'я.

8
 Проте нині вважають, що для характеристики здоров'я дітей та підлітків
недостатньо знати про наявність чи відсутність хронічних захворювань або про
ступінь фізичного (морфологічного) розвитку дитини. Необхідним є
визначення функціональної здатності дитини до навчання, праці, спортивних
навантажень. Важливим е врахування, крім медичних, також соціальних,
психологічних, педагогічних та інших аспектів здоров'я дитини.
Ще у 80-ті роки С. М. Громбах вказував на обгрунтованість виділення,
поряд із групами медичного здоров'я, груп соціально - гігієнічного здоров'я
дітей та підлітків, оскільки розподіл дітей за цими групами може не співпадати.
В основу розподілу дітей на соціально-гігієнічні групи здоров'я пропонувалось
покласти їх здатність, виходячи зі стану здоров'я, виконувати основні
притаманні їм соціальні (суспільно-трудові та сімейно-побутові) функції.
Пропонується також визначати здоров'я як сукупність властивостей
організму, впливу сім'ї, оточення та виховання, які забезпечують відсутність
хронічних захворювань та значних аномалій розвитку; відносну рідкість та
легкість перебігу гострих захворювань; відсутність «донозологічних»
синдромів, ризику для здоров'я; адекватність психологічної підтримки
(виховання, навчання) та заходів, що стимулюють розвиток; елімінацію і
корекцію факторів ризику для наступних періодів життя; оптимальні темпи
онтогенезу (тобто росту, інтелектуального та функціонального розвитку).
Згідно з іншим підходом, здоров'я дитини — це, передусім, оптимальний
рівень досягнутого розвитку (фізичного, нервово-пси- хічного та
інтелектуального), його відповідність хронологічному віку; достатня
функціональна та соціальна адаптація дитини, широкий діапазон реакцій
пристосування, толерантність стосовно можливих навантажень, адекватна
поведінка у сім'ї та суспільстві; ви- сокий ступінь опірності несприятливим
впливам оточуючого середовища, передусім оптимальна імунобіологічна
реактивність та швидке подолання стресових реакцій; відсутність пограничних
станів та ознак хронічних захворювань.
Популяційне здоров’я - комплекс медичних, соціальних і психічних показників,
характеризують рівень благополуччя населення конкретної території,
9
об’єднаної в одне ціле за найбільш характерними властивостями
життєдіяльності: екологічні, медико-соціальні, демографічні і етнічні фактори,
спосіб життя.
Дослідження з метою обґрунтування нових підходів до комплексної
оцінки стану здоров'я дітей наразі є одним із важливих завдань у галузі охорони
здоров'я дітей та підлітків.
Розвиток дитини, формування її здоров'я відбувається в процесі активної
взаємодії організму і оточуючого середовища.
За даними ВООЗ, вклад окремих чинників, які впливають на здоров'я,
складає: соціальних — близько 50%, біологічних — близько 20, антропогенних
— близько 20, медичного обслуговування — до 10%.
Встановлено, що на формування здоров'я дітей впливає передусім
екологічний фактор — до 30% (на забруднення довкілля припадає 20%, на
природно-кліматичні умови — 10). Значення чинника внутрішньошкільного
середовища зростає від початку навчання до закінчення школи: у початкових
класах — 12,6%, при її закінченні — 20,7.
Вплив чинників навколишнього середовища може бути як негативним,
так і позитивним.
Серед несприятливих соціально-гігієнічних чинників, які впливають на
стан здоров'я дітей та підлітків, виділяють насамперед:
— несприятливий психологічний клімат у сім'ї та дитячому колективі;
— недотримання здорового способу життя;
— порушення раціонального добового і навчально-виховного процесу;
— недостатню або надлишкову рухову активність;
— недоліки в організації харчування;
— порушення гігієнічних вимог до навколишнього середовища і умов
життєдіяльності.
До сприятливих (оздоровчих) соціально-гігієнічних чинників відносять,
передусім:
— здоровий спосіб життя;
— дотримання раціонального режиму дня;
10
 — загартування організму;
— дотримання оптимального рухового режиму;
— збалансоване харчування;
— відповідність навколишнього середовища гігієнічним
нормативам.
Визначення комплексу сприятливих та несприятливих чинників, що
впливають на здоров’я учнів, надає можливість розробити, науково
обгрунтувати та запровадити систему (концепцію) управління станом здоров’я
дітей і підлітків.
У сучасній системі управління станом здоров’я дитячих та підліткових
колективів, окремо слід відзначити 4 основних блоки:
1 блок – отримання статистичної інформації про стан здоров’я
дитячих та підліткових колективів за даними проведення щорічних медичних
оглядів;
2 блок – установлення причинно–наслідкового зв’язку між
провідними чинниками, що формують здоров’я;
3 блок – здійснення запобіжного та поточного санітарного нагляду в
дитячих та підліткових установах на підставі існуючих гігієнічних норм і
правил;
4 блок – розробка комплексу профілактичних заходів та їх реалізація
шляхом цілеспрямованого впливу як на організм, так і на довкілля.
Упродовж останніх десятиріч зберігаються негативні тенденції, пов'язані
із погіршенням стану здоров'я дітей та підлітків, зокрема, спостерігаються
високі показники хронічної захворюваності дітей та відбувається їх наростання
з віком.
При оцінці стану здоров’я дітей лікар має володіти наступними
поняттями:
Первинна захворюваність - ступінь поширеності хвороб, які вперше
виявлено в поточному році.
Загальна захворюваність - ступінь поширеності усіх хвороб серед
населення, як вперше виявлених у поточному році, так і хвороб раніше
11
виявлених, але з приводу яких хвороб звернулися за медичною допомогою в
поточному році.
Поширеність хвороб - кількість випадків певного захворювання в певній
групі населення відносно відповідної групи населення на певний момент часу.
Патологічна ураженість – сукупність хронічних захворювань,
морфофункціональних відхилень, фізичних дефектів, аномалій розвитку, що
приходиться на 1000 населення.
Індекс здоров’я - питома вага дітей, що жодного разу не хворіли протягом
року.
Наразі в Україні на фоні несприятливої демографічної ситуації
зберігаються високі рівні захворюваності дитячого населення, погіршуються
показники соматичного і нервово-психічного розвитку дітей, посилюється
хронізація і чисельність хвороб у дитячому віці. Результати комплексних
медичних оглядів з розподілом дітей за групами здоров'я показали, що лише
10,8% школярів мають І групу здоров'я, 42,0 II групу, 46,2 —IIIі 0,9% — IV
групу.
Зокрема, характерними негативними змінами у здоров'ї школярів є:
зростання поширеності хронічних захворювань, психічних відхилень та
пограничних станів, порушень ендокринної системи, погіршення показників
фізичного розвитку, збільшення числа дітей, які належать до груп високого
медико-соціального ризику. За останні роки поширення хвороб серед дітей
шкільного віку зросло більш ніж на 30%.
Дослідження свідчать, що в останні десятиріччя спостерігаються значні
темпи зростання кількості хронічних захворювань та збільшення рівня
функціональних відхилень у дітей та підлітків, які при несвоєчасному
проведенні корекції можуть призвести до виникнення тяжких хронічних,
інвалідизуючих захворювань. Особливо значне зростання рівня хронізації
процесів відбувається серед дітей шкільного віку. За час навчання у школі
питома вага дітей із хронічними захворюваннями збільшується у 2,5 рази.
Високий рівень поширеності захворювань систем травлення, кістково-
м'язової, бронхо-легеневої, ЛОР-органів у дошкільному віці пов'язують,
12
насамперед, із несприятливими екологічними і біологічними чинниками,
чутливість організму до яких є високою в періоді першого дитинства. З
початком навчання у школі значна роль серед чинників, які можуть викликати
негативні зміни у стані здоров'я дітей та підлітків, належить також і чинникам
внутрішньошкільного середовища. Про це, зокрема, свідчить той факт, що
впродовж навчання в загальноосвітніх навчальних закладах патологія та
несприятливі функціональні зміни в органі зору зростають залежно під терміну
перебування дітей у цих закладах. Суттєвий вплив чинників
внутрішньошкільного середовища виявляється також у зростанні патологічної
ураженості захворюваннями кістково-м'язової системи залежно від віку
школярів та навчального закладу. Зміни у стані здоров'я дітей та підлітків у
шкільні роки мають поліетіологічний характер, в тому числі залежать від віку
та індивідуальної чутливості до несприятливих чинників внутрішньошкільного
середовища.
Комплексна оцінки стану здоров'я дітей та підлітків та розподіл на групи
здоров'я, які використовуються при наукових дослідженнях та в практиці
охорони здоров'я, проводиться з урахуванням таких критеріїв:
— наявність чи відсутність на час обстеження хронічних захворювань;
— рівень досягнутого фізичного і психічного розвитку та ступінь
гармонійності;
— резистентність (ступінь опірності) організму шкідливим впливам і
його реактивність;
— рівень функціонального стану основних систем організму.
Ступінь резистентності організму оцінюють за даними щодокількості
гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року,
а також за показниками стану неспецифічної резистентності.
Для оцінки рівня та ступеня гармонійності фізичного розвитку дітей та
підлітків проводяться антропометричні дослідження та використовуються
регіональні стандарти фізичного розвитку.
Досягнутий рівень психічного розвитку встановлює дитячий
психоневролог за результатами огляду.
13
 Для оцінки функціонального стану організму дитини використовуються
клінічні методи, а в разі необхідності — функціональні проби (ортостатична
проба, проба Мартіне–Кушелевського, проба Летунова, степ–тест (РWС170)
тощо).
Проведення розподілу за групами здоров'я надає можливість виявити
дітей і підлітків, які мають фактори ризику щодо розвитку патологічних
зрушень, дітей із початковими формами захворювань та функціональними
відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я,
профілактики хронічних захворювань.
Залежно від сукупності показників здоров'я діти та підлітки поділяються
на п'ять груп.
Перша група — це особи, у яких відсутні хронічні захворювання, які не
хворіли або ж хворіли рідко і які мають нормальний, відповідний віку,
фізичний та нервово-психічний розвиток (здорові, без відхилень).
Друга група — діти та підлітки, які не страждають хронічними
захворюваннями, проте мають деякі функціональні та морфологічні відхилення
(з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок
надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з
порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями з боку
серцево–судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних
мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної
залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо), а також діти, які часто (4
рази на рік та більше) або тривало (більше 25 днів по одному захворюванню)
хворіють (здорові, з морфофункціональними відхиленнями та зниженою
опірністю).
Третя група — особи, які мають хронічні захворювання або я уродженою
патологією у стані компенсації, з рідкими та неважкими загостреннями
хронічного захворювання, без наявного порушення загального стану та
самопочуття (хворі у стані компенсації).
Четверта група — особи з хронічними захворюваннями, уродженими
пороками розвитку у стані субкомпенсації, з порушеннями загального стану та
14
самопочуття після загострення, з тривалим періодом реконвалесценції після
гострих інтеркурентних захворювань (хворі у стані субкомпенсації).
П'ята група — хворі з тяжкими хронічними захворюваннями у стані
декомпенсації та із значно зниженими функціональними можливостями (хворі
у стані декомпенсації). Такі хворі не відвідують дитячі та підліткові заклади
загального профілю, не охоплені масовими оглядами.
Діти та підлітки, віднесені до різних груп здоров'я, потребують
диференційованого підходу до розробки комплексу лікувально-профілактичних
заходів. Для осіб, що належать до першої групи здоров'я, створюються умови,
коли учбова, трудова та спортивна діяльність реалізується без будь-яких
обмежень та відповідно до існуючих програм навчально-виховного процесу.
Лікар-педіатр у планові терміни організує проведення їх профілактичного
огляду. Лікарські призначення при цьому складаються із звичайних
загальнооздоровчих заходів, які мають тренуючий вплив на організм.
Діти та підлітки, які належать до другої групи здоров'я (група ризику),
потребують більшої уваги лікарів. Цей контингент потребує залучення до
комплексу таких заходів, які мають найбільшу ефективність у попередженні
розвитку хронічної патології у дитячому та підлітковому віці. Особливе
значення мають гігієнічні рекомендації щодо підвищення резистентності
організму неспецифічними заходами: оптимальна рухова активність,
загартування із залученням природних чинників, раціональний режим дня,
додаткова вітамінізація продуктів харчування. Термін наступних медичних
оглядів встановлюється лікарем особисто, з урахуванням морфофункціо-
нальних відхилень та ступеня опірності організму.
Діти та підлітки, які належать до третьої, четвертої та п'ятої груп здоров'я,
перебувають на диспансерному нагляді у лікарів різних спеціальностей
відповідно до існуючих методичних рекомендацій щодо диспансеризації
дитячого населення. Хворі повинні мати необхідну лікувально-профілактичну
допомогу, обумовлену існуючою патологією та ступенем компенсації. У
дитячих та підліткових закладах для них має створюватися відповідний режим
дня: збільшуватися тривалість відпочинку та нічного сну, обмежуватися
15
інтенсивність фізичних навантажень тощо. За необхідності хворих із
хронічними захворюваннями або тих, хто має вроджені вади розвитку,
направляють у спеціальні дитячі або підліткові заклади, де цілеспрямовано, з
урахуванням особливостей патології, відбувається їх лікування та виховання.
Вивчення здоров'я дитячих колективів проводиться при:
— оцінці впливу чинників навколишнього середовища;
— вивченні особливостей формування здоров'я певних контингентів
дитячого населення;
— при науковому обгрунтуванні заходів зі збереження та зміцнення
здоров'я дітей та підлітків;
— при оцінці ефективності тих чи інших профілактичних заходів,
спрямованих на зміцнення та збереження здоров'я дітей та підлітків тощо.
Оцінка проводиться за матеріалами поглиблених медичних оглядів та
результатами аналізу захворюваності (за звертаннями по медичну допомогу).
Найчастіше обчислюються:
— показники загальної захворюваності;
— питома вага, %, дітей І, II, III, IV, V груп здоров'я;
— питома вага, %, дітей, які часто хворіють;
— показники фізичного розвитку.
Проводиться порівняльна оцінка показників, які характеризують стан
здоров'я дітей одного колективу в динаміці або різних колективів, з
обчисленням достовірності відмінності відносних показників.
Екологічно зумовлені порушення стану здоров'я у дітей та їх
гігієнічна корекція.
Негативні наслідки науково-технічного прогресу призвели до того, що
населення нашої планети стало заручником штучно створеного довкілля, яке
негативно впливає на здоров'я. Найбільш значущими джерелами забруднення
довкілля є промислові підприємства, енергетичні об'єкти та автотранспорт.
Нині широко застосовуються понад 60 000 хімічних речовин і сполук, щорічно
до них приєднуються більше 1000 нових речовин. На тлі екологічних наслідків

16
забруднення навколишнього середовища не варто недооцінювати можливості
віддалених наслідків впливу малих і середніх доз забруднювачів.
Погіршення стану здоров'я дитячого населення є однією з характерних
рис сучасності. Діти є найбільш чутливими до дії шкідливих чинників
навколишнього середовища, тому стан здоров'я дітей є своєрідним індикатором
благополуччя популяції. У комплексі причин, що ведуть до негативних змін,
важливе місце займаєзбільшення екологічного тиску, який виникає внаслідок
характерних особливостей змін навколишнього середовища:
— масштабне забруднення рік і ґрунтових вод стає причиною
того, що потреба у питній воді задовольняється не повністю;
— не вирішеною є проблема переробки та утилізації
промислових і побутових відходів, особливо у сучасних мегалополісах, де
вони стають додатковим серйозним джерелом забруднення довкілля;
— зазначені негативні чинники діють комплексно і тривалий
час, створюючи сінергічний ефект та можливість переходу субпорогових
впливів у несприятливі за екстремальних умов.
— техногенне навантаження на природу значно більше, ніж її
очисні можливості, що призводить до появи зон екологічної небезпеки.
Залежно від стану довкілля розрізняють такі види екологічного стану
територій:
Зона екологічного благополуччя характеризується оптимальним станом
довкілля, коли несприятливі впливи відсутні.
Зона екологічного ризику, у якій має місце підвищена імовірність впливу
змінених екосистем на здоров'я дитини.
Критерії стану зон екологічної кризи та екологічної катастрофи наведено
у таблиці
За точної оцінки впливу екологічних чинників на здоров'я виникають
складнощі, пов'язані з методиками вимірювань для визначення поєднаного або
різноспрямованого їх впливу. Складно також враховувати багатоетапність
відхилень у стані здоров'я під впливом дії різних екологічних факторів на різні
вікові групи. Крім того, реакція організму на дію екологічних факторів
17
залежить від його вихідного стану, чутливості до їх дії, від їхньої інтенсивності
і тривалості, ступеня шкідливості тощо, що важко піддається одночасному
обліку.
Нині пропонують умовно виділяти такі наслідки несприятливого впливу
екологічних факторів на здоров'я людини:
1. Гострі і підгострі інтоксикації, стани з певною клінічною картиною.
Вони виникають, як правило, в екстремальних ситуаціях (аварії, вибухи, смог
тощо) внаслідок впливу високих доз різноманітних хімічних сполук (хлор- та
фосфорорганічні, нітрати, солі важких металів, біологічні препарати).
— Підгострі і хронічні стани, які проявляються неспецифічними
загальноклінічними змінами, характерними рисами яких є:
— виникнення таких змін у дітей;
— розлади імунної системи, алергічні реакції, зниження стійкості до
інфекцій;
— зниження рівня й погіршення гармонійності росту та розвитку;
— порушення вегетативної регуляції, формування дистонічних станів;
— зниження фізичної і розумової працездатності;
— складність доказу взаємозв'язків порушень з екологічним фактором.
— Безсимптомні форми зустрічаються переважно у дорослих
внаслідок тривалого впливу антропогенного забруднення. Для них характерне
раннє виникнення процесів інволюції та скорочення тривалості життя.
Ще одним різновидом є такі форми, коли після тривалого латентного
періоду формується клінічна картина захворювання (переважно онкопатології).
В екологічно несприятливих зонах значно зростає кількість дітей а
функціональними порушеннями, оскільки саме вони спричиняють найбільші
труднощі при діагностиці, пов'язані з невираженою симптоматикою, через що
вони часто не виявляються. Небезпека таких станів зумовлена ще й тим, що
надалі вони можуть стати причиною багатьох хронічних захворювань у
дорослого населення.
Водночас екопатогенні впливи стали причиною появи нових, невідомих
раніше порушень здоров'я, до яких повинні бути віднесені хімічна астма
18
(викликана сульфітами, ізотіоцианатами), чернівецький синдром, діоксиновий
синдром, синдром нездорового житла, синдром напруження — стомлення,
хвороба Мінамати, хвороба Юшо, синдром тотальної алергії тощо.
Проведені дослідження дали змогу виділити характерні особливості
екологічно детермінованих станів у дітей:
— ці стани характеризуються не стільки розповсюдженістю, скільки
частотою і важкістю хронічних захворювань;
— поява у дітей захворювань, характерних для дорослих (виразкова та
гіпертонічна хвороба, вегетосудинна дистонія, цукровий діабет, інфаркти,
інсульти тощо);
— нетиповий характер клінічних проявів та перебігу відомих хвороб;
— поліорганний характер вражень;
— переважання порушень з боку систем, які повільно розвиваються
(нервової, ендокринної, імунної, репродуктивної), у вигляді затримки розвитку;
— зміни в інших системах мають супідрядний характер;
— резистентність до терапії, яка проводиться;
— наявність у дитини біологічних маркерів схильності у вигляді
діатезів різного ґенезу (алергічних, ендокринних, метаболічних, соматичних та
нейродіатезів);
— залежність проявів від експозиції дії і фази розвитку, на якій воно
проходило — чутливість максимальна на ранніх етапах пре- і постнатального
онтогенезу і з віком зменшується;
— прямим наслідком є тератогенний ефект і затримка морфо-
функціонального розвитку;
— накопичення ксенобіотиків в організмі виявляється тільки з віком
— як хронічні захворювання.
Результати сучасних досліджень виявили патологічні стани, роз-
повсюдженістю яких чітко відрізнялися так звані «чиста» і «брудна» зони
проживання, — алергічні захворювання (передусім атопічний дерматит),
бронхіт з рецидивуючим перебігом та залізо- дефіцитна анемія. Відмінності у
захворюваності дітей у «чистій» та «брудній» зонах у молодшому шкільному
19
віці скорочується і повністю нівелюється у віці старше 10 років. Окрім того, до
екологічної патології належать уроджені вади розвитку, нервово-психічні та
онкологічні захворювання.
З'ясування зв'язку порушень стану здоров'я з дією конкретних
ксенобіотиків або їх сполучень е досить важким завданням. Для його
вирішення проводять багатофакторний аналіз, що поєднує зіставлення медико-
демографічних показників з екологічним станом території, розповсюдженість
донозологічних та патологічних станів, результати медичного спостереження за
дітьми, які складають групу ризику щодо виникнення екологічних порушень.
Згідно з рекомендаціями ВООЗ
«Guidelinesonstudiesinenvironmentalepidemiology» (WHO, Geneva, 1983), при
аналізі даних обов'язковим є розрахунок показників атрибутивного,
абсолютного та відносного ризику екологічно зумовлених порушень відповідно
до ступеня і характеру забруднення довкілля.
Гігієнічні нормативи шкідливих речовин у біосфері розроблені з
урахуванням переважно реакцій дорослої людини чи експериментальних
тварин. Вони не передбачають існування вікових варіацій чутливості. Багатьма
фактами доведено, що за низьких концентрацій ксенобіотиків виявляється так
звана нелінійна необмежена модель їх дії. Отже, для дітей та дорослих із
підвищеною чутливістю небезпечною є наявність навіть малих концентрацій і
доз шкідливих речовин.
Частота і характер виникнення екологічно зумовлених станів навіть у
критичних ситуаціях варіює у досить широких межах. Так, хронічна патологія,
яку можна пов'язати із дією екопатогенів, розвивається не більше ніж у 20%
випадків. Це поясняється неоднорідністю дитячої популяції (що виявляється у
різній силі реакцій фізіологічної адаптації), а також тривалістю дії екологічних
чинників. Екологічно зумовлені стани виникають у дітей, які мають підвищену
чутливість до конкретних забруднювачів, часто в результаті тривалої дії
останніх у поєднанні з невисокою інтенсивністю.
Важливе значення у механізмі розвитку несприятливих реакцій має стан
індивідуальних механізмів захисних систем організму.
20
 Результатами досліджень виділено особливості реакції дитячого
організму на екопатогенні впливи, до яких належать:
— підвищена чутливість організму до дії ксенобіотиків у критичні
періоди розвитку нервової, імунної, репродуктивної систем і обміну;
— незрілість ферментативних систем, які нейтралізують шкідливі
речовини, обмежені функціональні можливості печінки і нирок у виведенні
хімічних речовин і радіонуклідів;
— поступовість становлення і розвитку імунної системи, яка підвищує
вірогідність порушень, що спричиняються генотоксинами, пізній
«імунологічний старт», розвиток вторинних імунодефіцитів;
— затримка нервово-психічного розвитку і виникнення патології
мозку, причиною чого є ушкодження нейронів і міжнейрональних зв'язків,
інтенсивні процеси формування яких проходять у дитинстві;
— збільшення маси жирової і кісткової тканин, що створює умови для
депонування хімічних речовин і радіонуклідів;
— підвищення ризику порушень репродуктивної сфери (синдроми
андрогена у дівчат, затримка статевого розвитку у хлопчиків) за рахунок
пізнього розвитку цієї сфери.
Окремо слід виділити феномен гормезису — стимуляції фізіологічних
функцій під впливом низьких рівнів радіації або концентрації хімічних речовин.
Проте цей феномен не завжди означає позитивний вплив на організм дитини. З
ним можуть бути пов'язані передчасне статеве дозрівання, омолодження деяких
захворювань, гетерохронія розвитку органів і систем.
Отже, екологічний ризик, який розглядається як зростання руйнівного
впливу людини на довкілля, породив екопатогенний ризик розвитку хронічних
форм патології внаслідок тривалої дії екопато-генів. Наразі вважають, що схема
розвитку екологічно зумовлених станів передбачає перехід від варіантів норм
до функціональних порушень і донозологічних станів, а згодом — до розвитку
хронічних захворювань. Останнім етапом розвитку є формування інвалідності
екологічного ґенезу.

21
 Прояви екологічно зумовлених порушень здоров'я характеризуються
різноманітністю:
1. Синдромом екологічної дезадаптації.
2. Синдромом специфічної низькодозової хімічної гіперчутливості —
алергією.
3. Синдромом специфічної низькодозової радіаційної гіперчутливості.
4. Хронічною ксеногенною інтоксикацією.
5. Хронічними захворюваннями.
6. Особливі соціально значущими хворобами, станами й наслідками.
Синдром екологічної дезадаптації — синдром загальної неспецифічної
гіперчутливості, який найчастіше зустрічається у дітей, що мешкають в
екологічно несприятливих зонах. Він розвивається при комбінованій дії
декількох ксенобіотиків низької токсичності і (або) низьких доз радіації, коли
доза кожного чинника окремо є недостатньою, щоб спричинити специфічні
прояви. Відсутність чіткої клінічної симптоматики та переважно
функціональний характер пору- шень надає змогу вважати цей синдром
екологічно зумовленою донозологією, У більшості випадків відхилення, які
виявляються у дітей, є зворотними, хоча у 10—20% хворих вони можуть пере-
ходити у хронічні захворювання.
До проявів загальної екологічно зумовленої сенсибілізації відносять
також «синдром нездорового житла» — «sickbuildingsyndrome», який
зумовлений забрудненням повітря приміщень, де сучасна людина проводить до
80% всього часу. Наявність великої кількості різноманітних хімічних речовин,
які можуть виділятися у навколишнє середовище будівельними та
оздоблювальними матеріалами, створюються при застосуванні товарів
побутової хімії, неповному спаленні побутового газу тощо, стає причиною
негативного впливу на стан здоров'я. Частіше синдром нездорового житла
описується у дорослих, але й у дітей зустрічається досить часто. Наприклад, у
Німеччині такий стан виявлено у 1 млн. її мешканців.
У дорослих також описаний подібний за своєю клінікою синдром
хронічної втоми — «chronic fatiguesyndrome», який проявляється
22
неспецифічними ознаками перевтоми, дистонічними розладами, зниженням
резистентності.
Також до проявів синдрому екологічної дезадаптації відносять «синдром
іритації або бронхіальної гіперреактивності», який проявляється
неспецифічними реакціями дихальних шляхів на сажу, пил, азбест, окис сірки,
формальдегід тощо. При цьому часто розвиваються порушення імунітету, діти
хворіють на бронхіти, повторні пневмонії.
Механізм розвитку синдрому екологічної дезадаптації пов'язаний з тим,
що малі дози шкідливих речовин порушують функціонування систем
медіаторно-рецепторних систем та систем міжклітинної взаємодії.
Ксенобіотики втручаються в регуляторні процеси нервової, імунної,
ендокринної систем і спричиняють досить широкий спектр зворотних
порушень. Цей стан характеризується звуженням діапазону адаптивних і
компенсаторних реакцій, завдяки чому створюються умови для проявів вад
розвитку, різноманітних інфекцій.
До проявів синдрому екологічної дезадаптації у дітей належать:
— наявність ознак дискомфорту — стомлюваності, гіподинамії,
зниження інтересу до навколишнього середовища, до навчання, млявості,
загальмованості;
— функціональні порушення основних органів і систем:
— ЦНС — головні болі, невротичні реакції;
— серцево-судинна система — функціональні шуми серця, вегетативні
та артеріальні дистонії, серцеві аритмії,
— шлунково-кишковий тракт — диспепсичні розлади, болі в животі,
ознаки гастриту, дискінезії жовчовивідних шляхів;
— порушення з боку ЛОР-органів — носові кровотечі, назальна
гіперсекреція, гіперплазія мигдаликів;
— зниження резистентності і реактивності — обструкція бронхів,
повторні респіраторні захворювання, бронхіти і пневмонії, формування групи
дітей, які часто хворіють;

23
 — порушення росту і розвитку — затримка темпів фізичного і
статевого розвитку, андрогенія у дівчат;
— підвищена чутливість до багатьох ксенобіотиків.
Лабораторні методи досліджень дають можливість
підвищитиоб'єктивність отриманих даних. Для цього використовуються такі
дослідження:
— визначення концентрації екотоксикантів у біологічних субстратах
(спостерігається підвищення рівня ксенобіотиків у крові, сечі, волоссі, нігтях
тощо);
— дослідження імунного статусу (виявляється дисбаланс
імунологічних показників або ж ознаки помірного вторинного імунодефіциту);
оцінка фізико-хімічних показників стану мембран еритроцитів
(порушення мікров'язкосгі, зниження стійкості до окислювального стресу,
зменшення активності ферментів, які відновлюють метгемоглобін у
оксигемоглобін);
— оцінка стану клітинних мембран (характеризується інтенсифікацією
перекисного окислення ліпідів);
— для гормональної ланки симпато-адреналової системи характерним
є зниження базального рівня і розвиток дисбалансу;
— дослідження морфологічних властивостей крові (збільшення
частоти мікроядер та анізоцитоз еритроцитів, наявність токсигенної зернистості
нейтрофілів, зростання питомої ваги лімфоцитів зі зміненими ядрами).
Синдроми специфічної низькодозової хімічної гіперчутливості(LowDoses
Chemical Hypersensitivity) та радіаційної гіперчутливості (LowDoses Radiation
Hypersensitivity). Ці стани характеризуються можливістю об'єктивного
ствердження наявності причин- но-наслідкових зв'язків між наявністю у
довкіллі небезпечного агента та реакціями організму.
Синдром специфічної низькодозової хімічної гіперчутливості, як і
синдром екологічної дезадаптації, характеризується змінами загальної й
імунологічної реактивності, але його прояви більш виразні, у них можна

24
виділити провідні компоненти. Найбільш детально вивчено реакції імунної
системи, до яких належать:
— вторинна імунна недостатність, яка може спричинятися у дітей
діоксинами, хлорованими вуглеводами, свинцем, кадмієм, ртуттю та іншими
агентами; групу ризику у цьому випадку складають діти з родин, в яких були
хворі на первинні імунодефіцити, сепсис, а також діти з проявами діатезу;
— алергічні реакції негайного типу, які розвиваються на природні
алергени (пилок рослин, вовну тварин, пір'я птиці, гриби, тарганів тощо), ефект
яких хімічні агенти підсилюють; до них відносять респіраторні алергози,
бронхіти, пневмонії, а також харчову алергію до різноманітних харчових
домішок;
— аутоалергічні процеси — аутоімунні хвороби крові, печінки,
щитовидної залози, які провокуються ароматичними амінами, циклічними
хлорованими сполуками (гексахлорбензол, біфеніли), гідразинами, важкими
металами (берилій);
— реакції гіперчутливості уповільненого типу — контактні
дерматити, реакції на мікробні антигени (стрептокок, мікобактерії
туберкульозу) або хімічні агенти (анілін, ртуть, нікель, хром, синтетичні
тканини,каучук);
— псевдоалергія, яка спричиняється харчовими домішками
(консервантами, стабілізаторами тощо), хлорорганічними пестицидами,
токсичними радикалами кисню, озону, бензойної кислоти.
Синдром низькодозової радіаційної гіперчутливості розвивається у дітей,
що постійно мешкають на територіях, несприятливих у радіаційному
відношенні. Для нього характерні розвиток вторинного імунодефіциту,
лімфаденопатії, хронічної патології ЛОР-органів. Можуть виникати невротичні
реакції та аномалії поведінки.
Хронічна ксеногенна інтоксикація розвивається внаслідок тривалої дії на
організм важких металів, діоксинів, поліхлорованих біфенілів, у випадках, коли
їх вміст у десятки разів перебільшує гранично допустимі концентрації.
Зазвичай це хімічні агенти, які повільно виводяться з організму і
25
накопичуються у кістках, жировій тканині та мозку. Ефект пошкодження,
спричинений хімічними агентами, виявляється на рівні клітин і тканин, аж до
некрозу, і тоді патологічний процес стає незворотнім навіть після елімінації цих
агентів.
Прояви інтоксикації залежать від класу токсичності агента, його здатності
накопичуватися в організмі, індивідуальної чутливості. За тривалої дії малих
концентрацій з'являються неспецифічні реакції, переважно з боку нервової та
ендокринної систем, а специфічні прояви інтоксикації розвиваються через роки.
Загальною ознакою інтоксикації є затримка розвитку дитини. Окрім того, до
ознак ксеногенної інтоксикації відносять порушення штентації шкіри, постійні
висипання на ній, алопецію, імунну недостатність, враження нервової системи
(олігофренія, порушення поведінки, атаксія, периферичні неврити), спазми
м'язів, серцеві аритмії, судинні дистонії.
Деякі нові екологічні захворювання є прикладами хронічної ксеногенної
інтоксикації:
— діоксиновий синдром — хлоракне, пігментація шкіри, імунодефіцит;
— «дивна» хвороба Мінамати — спастичні паралічі, розумова
відсталість внаслідок ураження ЦНС метилртуттю, яка накопичується у
морських харчових продуктах;
— хвороба Юшо — ураження шкіри поліхлорованими біфенілами, які
надходять із забрудненою рослинною олією;
— загальна імунна депресія — «хімічний СНІД», який спричиняють
діоксини, важкі метали, токсичні радикали, гідразини тощо;
— хвороба ітай-ітай — міопатії, спричинені кадмієм;
— синдром «чорних ніг» — дистрофічні зміни шкіри ніг під впливом
миш'яку;
— хвороба Феєра — нейроалергічні реакції на ртуть;
— токсична енцефалопатія, спричинена свинцем (у США підвищення
рівню свинцю у крові дітей більше 10 мкг % вважають індикатором ризику
свинцової інтоксикації);

26
 — арсенікоз — хронічне отруєння миш'яком, яке виникає при
перебільшенні ГДК цього елементу у питній воді у 100—1000 разів; воно
проявляється болями у м'язах, периферичною нейропатією, пігментацією
шкіри, анемією, збільшенням печінки і селезінки.
Що ж до хронічних захворювань, які виникають внаслідок
екопатогенного впливу, то вони розвиваються за наявності спадкової
схильності (діатезу) і при відповідній дії несприятливих агентів навколишнього
середовища. Ці стани характеризуються різними видами захворювань —
запальними, дегенеративними, що протікають нетипово, є резистентними до
терапії, мають високий ризик інвалідності. Поряд із цим можливим є розвиток у
дитинстві захворювань, які раніше розглядалися як професійні хвороби.
Найчастіше такі хвороби спостерігаються у дітей, які живуть неподалік від
промислових підприємств.
До особливих соціально значущих хвороб, станів і наслідків відносять
прояви спадкових хвороб домінантного типу у дітей клінічно здорових батьків
(нові генні мутації), більшість хромосомних хвороб, уроджених вад розвитку.
Наслідками несприятливої еко- патогенної дії є канцерогенез, репродуктивні
втрати і інвалідність.
Діагностика екологічно зумовлених станів здоров'я повинна проводитися
з урахуванням:
— медико-екологічної характеристики території, на якій проживає
родина: можливі викиди промислових і хімічних підприємств;
— медико-демографічних та епідеміологічних відомостей;
— житлових умов у помешканні родини;
— наявності професійних захворювань у членів родини;
— особливостей сімейної схильності до захворювань;
— соціально-економічного статусу родини, рівня матеріальної
забезпеченості та культури.
Результати медико-екологічного моніторингу свідчать про те, що:
— в екологічно несприятливих зонах спостерігається зростання
частоти синдрому екологічної дезадаптації;
27
 — реакції організму у вигляді перенапруги і зриву адаптації під
впливом групи чинників слабкої сили однотипні, а ефект ушкоджучої дії є
однаковим;
— провідна роль у механізмі формування синдрому екологічної
дезадаптації належить порушенням регуляції, а не структурним змінам клітин і
тканин, тобто цей процес є зворотним;
— необхідно виявляти групи ризику і проводити корекцію порушень
здоров'я на ранніх етапах змін.
Організація гігієнічного оздоровлення, корекції та реабілітації дітей із
синдромом екологічної дезадаптації та іншими формами екологічно зумовленої
патології мусить проводитись одночасно зі здійсненням заходів щодо
екологічної оптимізації довкілля.
На державному і галузевому рівнях цей процес включає наступні заходи:
— введення єдиних систем контролю навколишнього середовища,
організація соціально-гігієнічного моніторингу здоров'я;
— прийняття необхідних законодавчих і нормативних документів,
створення відповідної нормативної бази;
— забезпечення доступності для практичних лікарів інформації щодо
хімічних, радіаційних та біологічних забруднювачів довкілля;
— створення регіональних та територіальних програм захисту дітей
від дії несприятливих факторів;
— забезпечення розробки, впровадження і промислового випуску
спеціальних лікувально-профілактичних продуктів, які фінансово доступні усім
верствам населення;
— впровадження у широку практику принципів і методів доно-
зологічної діагностики для виявлення найбільш ранніх змін стану здоров'я:
— розширення переліку лабораторних та інструментальних методик;
— розробка і впровадження методик прогнозування та оцінки ризику
порушень здоров'я.
На груповому і індивідуальному рівнях гігієнічна корекція здійснюється за
такими напрямами:
28
 — харчування превентивної спрямованості;
— фізичне виховання й загартування;
— елімінація ксенобіотиків та радіонуклідів;
— нормалізація стану імунної системи;
— відновлення фізіологічної рівноваги: перекисне окислення ліпідів
— антиокислювальна система;
— зменшення сили хімічного стресу.
Наданням раціону превентивної спрямованості досягається підвищення
потенціалу захисних механізмів, досягнення оптимального рівня
функціонального стану органів і систем. Для цього необхідно дотримуватися
принципів раціонального харчування, збагачувати раціон біологічно активними
речовинами (вітамінами, макро- та мікроелементами, харчовими волокнами
тощо). Це дає змогу усунути дефіцит незамінних нутрієнтів, а також
стимулювати виведення ксенобіотиків. З метою стимуляції сечовиділення
рекомендується додаткове введення рідини у харчування в обсязі 0,6—1,5 літра
на добу. Необхідність нормалізації ендоекології організму зумовлює регулярне
вживання молочнокислих продуктів, які нормалізують мікрофлору кишечника.
Основним завданням фізичного виховання та загартування є підвищення
функціонального стану основних органів і систем, відповідальних за виведення
із організму екзотоксинів. Це досягається за рахунок активізації і тренування
серцево-судинної системи: вправи для м'язів рук і ніг, для м'язів спини
невеликої інтенсивності, застосування аеробних навантажень, виконання вправ
у положенні сидячи й лежачи.
Іншим напрямком є підвищення секреторної і моторної функції органів
травлення, що реалізується за допомогою навантажень малої і середньої
інтенсивності для м'язів діафрагми, спини, малого тазу.
Збільшення виведення токсичних речовин через шкіру стає можливим
при використанні навантажень на витривалість (ходіння з прискоренням, біг,
рухливі ігри).

29
 Збільшення елімінації цих речовин через органи дихання стає можливим
за рахунок збільшення обсягу повітря, яке видихається (дихальні вправи з
подовженим видихом, керування диханням, вправи на затримку дихання).
Окрім неспецифічних заходів, спрямованих на виведення шкідливих
речовин з організму, необхідно впроваджувати спеціальні процедури,
спрямовані на елімінацію хімічних екотоксикантів. Насамперед проводиться
ентеросорбція за рахунок застосування препаратів, що містять пектин,
продуктів харчування з його високим вмістом. Можливо використання в якості
ентеросорбентів активованого вугілля.
З метою стимуляції дренажу лімфи й очищення позасудинного простору
рекомендується використання елементів фітотерапії: вживання настоїв і
відварів лікарських рослин (календула, листя чорної смородини, овес, плоди
шипшини, материнки, кукурудзяних рилець, мати-й-мачухи, петрушки тощо).
Стимуляція функції видільної системи організму досягається за рахунок
забезпечення регулярного пасажу сечі й калу, виділення жовчі, підсилення
потовиділення.
Зменшенню всмоктування важких металів сприяє застосування їх
антагоністів у вигляді преміксів або полівітамінних комплексів.
Значна поширеність порушень імунного статусу потребує іму- нокорекції.
За легкого ступеня імунодефіциту або імунного дисбалансу застосовують
вітаміни та вітамінно-мінеральні препарати, антиоксидантні комплекси,
речовини, які мають еубіотичну та пробіотичну дію. У харчуванні, як було
зазначено раніше, збільшують частку кисломолочних продуктів, продуктів,
багатих на фітонциди. Наявність вторинних імунодефіцитів є показанням для
застосування імуномодуляторів під контролем лабораторних досліджень.
Оптимізація стану клітинних мембран стає можливою як за рахунок
лімітування процесів оксидації, так і усунення дисбалансу систем
антиокислювального захисту. Як і раніше, основними засобами цього є
вживання комплексів вітамінів і мінералів, що мають антиоксидантний ефект,
біологічно активних добавок, до складу яких входять природні антиоксиданти,
ентеросорбентів різних видів.
30
 Необхідність зменшення сили хімічного стресу досягається як шляхом
регуляції обміну катехоламінів, так і за рахунок модуляції й лімітування
функції гіпофіз-адреналової системи. Реалізація першого напрямку стає
можливою внаслідок застосування комплексу профілактичних заходів, до
складу якого входять оптимізація рухової активності для нормалізації стану
вегетативної нервової системи, вживання вітамінів групи В, замінної
амінокислоти гліцину. Для впливу на гіпофіз-адреналову систему необхідне
вживання поліфенольних речовин (флавоноїдів) та рослинних адаптогенів
(китайського лимонника, аралії, родіоли рожевої, елеутерококу колючого
тощо).
Отже, значна поширеність екологічно зумовлених порушень стану
здоров'я дітей і підлітків потребує їх комплексної корекції. Реабілітація й
оздоровлення мають здійснюватися за рахунок профілактичних заходів.
Основою системного оздоровлення повинні бути комплексні превентивні
підходи та гігієнічні технології.
Загальні закономірності росту і розвитку дітей та підлітків.
Ріст і розвиток – загально біологічні властивості живої матерії. Ріст і
розвиток людини. починаючи із запліднення клітини – це непереривний
поступальний процес, що протікає на протязі всього життя. Розвиток протікає
стрибкоподібно і різниця між окремими періодами життя буває не тільки
кількісна , а і якісна. Однією із основних фізіологічних особливостей розвитку
організму дитини є ріст, що відрізняє її від дорослої людини, тобто кількісний
процес, який характеризується постійним збільшенням маси організму. Одні
органи і тканини ростуть передусім за рахунок збільшення кількості клітин
(кістки, легені), в інших (м’язи, нервова тканина) превалюють процеси
збільшення розмірів клітин, в той час як їх кількість залишається незмінною.
Точний показник росту організму – збільшення в ньому кількості білку і
збільшення розмірів кісток.
Під розвитком необхідно розуміти процес кількісних та якісних змін, що
відбуваються в організмі, що призводить до підвищення рівня складності
організму та взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основних
31
фактори: ріст, диференціювання тканин і органів, формоутворення.
На всьому етапі дозрівання ріст і розвиток організму проходить
відповідно об’єктивно існуючим законам (закономірностям):
* нерівномірність темпів росту і розвитку;
* неодночасність росту і розвитку окремих органів і систем
(гетерохронність);
* обумовленість росту і розвитку статтю (статевий диморфізм);
* біологічна надійність функціональних систем і організму в цілому;
* генетична обумовленість росту і розвитку;
* обумовленість росту і розвитку факторами середовища;
* акселерація росту і розвитку.
Важливою закономірністю росту і розвитку дітей є нерівномірність і
безперервність росту і розвитку та випереджуюче дозрівання життєво важливих
функціональних систем.
Закономірності росту і розвитку організму являються теоретичною
основою гігієнічного нормування факторів навколишнього середовища для
дітей і підлітків. Знання цих закономірностей дозволяє зрозуміти і пояснити
діяльність окремих органів і систем, їх взаємозв’язок, функціонування
організму дитини в різні вікові періоди. При контролі за здоров’ям і фізичним
розвитком підростаючого покоління можна правильно оцінити отриману
інформацію тільки знаючи вікові особливості організму, що росте.
Під розвитком розуміють якісні перетворення в організмі -
диференціювання тканин і органів (в процесі розвитку у клітин, спочатку
однорідних, з'являються специфічні структурні і функціональні відмінності,
відбувається їх спеціалізація), ускладнення і вдосконалення функцій всіх
органів і систем, механізмів регуляції функцій, формоутворення (придбання
організмом характерних, притаманних йому форм). Поступово наростаючі в
процесі росту кількісні зміни призводять до появи у дитини нових якісних
особливостей. Ріст і розвиток протікають гетерохронно (неодночасно і
нерівномірно). Нерівномірність зростання виявляється в тому, що періоди
посиленого росту змінюються періодами зниження темпів зростання.
32
Інтенсивно, але нерівномірно відбувається зростання всіх органів і довжини
тіла протягом перших трьох років, особливо в перший рік. За перший рік
надбавка в зростанні становить в середньому 25 см, маса тіла збільшується
втричі. Другий стрибок зростання (полуростовой) спостерігається в 6 - 7 років,
третій (пубертатний) - в підлітковому віці.
У зв’язку з цим критичними ( адаптивними, сенсорними), періодами є 12-
14 і 26-28 тижні вагітності, період новонародженості, час уведення першого
прикорму, початок самостійної ходьби, 3 роки, 7-10 і 15-17 років .

Зростання і пропорції тіла на різних етапах розвитку. Характерною

особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і
волнообразность. Періоди посиленого росту змінюються його деяким
уповільненням.
Найбільшою інтенсивністю зростання дитини відрізняється в перший рік
життя і в період статевого дозрівання тобто в 11-15 років. Якщо при
народженні зростання дитини в середньому дорівнює 50 см, то до кінця
першого року життя він досягає 75-80 см, тобто збільшується більш ніж на
50%; маса тіла за рік утраівается- при народженні дитини вона дорівнює в
середньому 3,6-3,2 кг, а до кінця року - 9,5-10,0 кг. У наступні роки до періоду
статевого дозрівання темп росту знижується і щорічна прибавка маси становить
1,5-2,0 кг, зі збільшенням довжини тіла на 4,0-5,0 см.
Другий стрибок - зростання пов'язаний з настанням статевого дозрівання.
За рік довжина тіла збільшується на 7-8 і навіть 10 см. Причому з 11 -12 років
дівчинки кілька випереджали в зростанні хлопчиків у зв'язку з більш раннім
початком статевого дозрівання. У 13-14 років дівчатка і хлопчики ростуть
майже однаково, а з 14-15 років хлопчики і юнаки обганяють в рості дівчат, і це
перевищення зростання у чоловіків над жінками зберігається протягом усього
життя.
Пропорції тіла з віком також сильно змінюються. З періоду
новонародженості і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5
рази, довжина тулуба - в 3 рази, довжина руки-в 4 рази, довжина ноги - в 5
33
разів.
Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими
кінцівками, великим тулубом і великою головою. З віком зростання голови
сповільнюється, а зростання кінцівок прискорюється. До початку періоду
статевого дозрівання (предпубертатний період) статеві відмінності в
пропорціях тіла відсутні, а в період статевого дозрівання (пубертатний період) в
юнаків кінцівки стають довшими, а тулуб коротше і таз вужчий, ніж у дівчат.
Статевий деморфізм обумовлен, в основному гормонами статевих залоз
надниркових і щитовидних залоз.
Краніо-каудальний градієнт росту - дистальні частини тіла ростуть з
більшою швидкістю й у випереджальні терміни, у порівнянні з
проксимальними і верхніми частинами.
Можна відзначити три періоди відмінності пропорцій між довжиною і
шириною тіла: від 4 до 6 років, від 6 до 15 років та від 15 років до дорослого
стану. Якщо в предпубертатний період загальне зростання збільшується за
рахунок зростання ніг, то в пубертатному періоді - за рахунок зростання тулуба.
Розвиток, як і зростання, протікає нерівномірно: в періоди уповільнення
темпів зростання відбувається інтенсивний розвиток організму дітей і підлітків.
Життєвий цикл людини умовно можна поділити на 3 етапи: дозрівання,
зрілий вік і старіння. Етап дозрівання характеризується, перед усім, настанням
статевої зрілості, здатністю організму і можливістю виконувати функцію
народження, що забезпечує збереження виду. В збереженні виду полягає
біологічний сенс індивідуального росту і розвитку любого живого, в тому числі
і людини. Проте було б великою помилкою судити про зрілість людини тільки
по ступеню статевого розвитку. Не менш важливими є здатність індивідуума
виконувати соціальні функції, трудову та творчу діяльність.
Статева зрілість настає в 13 – 15 років, трудова настає значно пізніше – 17
– 18 років. Ми бачимо розходження в часі настання статевої і трудової зрілості.
Тому хронологічною межею повного дозрівання організму і настанням зрілості
необхідно прийняти 20 – 21 рік. Саме в цьому віці закінчується не тільки
процес повного дозрівання і росту, а і накопичуються необхідні знання,
34
формуються моральні якості, тобто складаються умови для виконання
людиною і біологічних і соціальних функції.
Ріст і розвиток – безперервний процес, носить поступальний характер, але
їх темпи мають не лінійну залежність від віку. Чим молодше організм, тим
інтенсивніше ріст і розвиток. Це видно і по добовому розході енергії, по зміні
довжини тіла і ваги.
Необхідно відрізняти хронологічний і біологічний вік дитини.
Хронологічний вік – період від народження до моменту обстеження, що
має вікову межу (день, місяць, рік).
Біологічний вік – досягнутий рівень морфологічного і функціонального
розвитку організму, що залежать від індивідуального темпу росту і розвитку.
Різниця між хронологічним і біологічним віком може складати до 5 років.
Учні з низьким темпом біологічного розвитку менш активні на уроках.
Відставання біологічного віку у дітей супроводжується низькими показниками
більшості антропометричних даних і більш частими відхиленнями в опорно-
руховому апараті, нервовій і серцево-судинній системах.
Прискорений темп індивідуального розвитку дитини призводить до
випередження біологічного віку. Найбільша частота відхилень від біологічного
віку зустрічається у підлітків.
Вікова періодизація.
Нерівномірність росту і розвитку є основою для правильного групування
дітей різного віку і розробки наукових принципів вікової періодизації. При
організації навчально-виховного процесу виникає необхідність об’єднувати
дітей різного віку. Необхідно також вірно встановити віковий час переходу
дітей в ясла, сад, школу і визначити можливість початку трудової діяльності.
Одну із перших науково обґрунтованих періодизацій запропонував
видатний дитячий лікар Н.П.Гундобін (1906р.). Вона багаторазово
удосконалювалася і доповнювалася.
На Міжнародному симпозіумі в Москві у 1965 році була прийнята така
схема вікової періодизації:
1. Період новонародженності – 1 – 10 днів;
35
 2. Грудний вік – 10 днів – 1 рік;
3. Раннє дитинство – 1 – 3 роки;
4. Перше дитинство – 4 – 7 років;
5. Друге дитинство
Хлопчики – 8 – 12 років»
Дівчатка – 8 – 11 років;
6. Підлітковий вік
Хлопчики – 13 – 16 років
Дівчатка – 12 – 15 років;
7. Юнацький вік
Юнаки – 17 – 21 рік
Дівчата – 16 – 20 років.
В нашій країні широке розповсюдження отримала соціальна вікова
періодизація. Ця схема періодизації в великій мірі пов’язана з державною
політикою по відношенню до підростаючого покоління, досвідом навчально-
виховної роботи дитячих закладів, системою медичного обслуговування та
інше.
1. Перед дошкільний – до 3 років;
2. Дошкільний – 3 – 7 (6) років;
3. Шкільний
Молодший – 7 (6) – 10 років;
Середній – 11 – 14 років;
4. Підлітковий – 15 – 18 років.

Методика оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків.

Фізичний розвиток - комплекс морфофункціональних властивостей
організму , що характеризують процеси зросту розвитку дітей та підлітків.
Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на підставі визначення
соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та
фізіометричних показників з їх подальшою оцінкою за допомогою методу
сигмальних відхилень, за шкалами регресії, з використанням комплексного та
36
центильного методів.
Соматоскопічні показники - ознаки, що отримують при візуальному
огляду тіла.
До соматоскопічних показників відносять: стан шкірних покривів та
слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно–рухового
апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), а також ознаки
статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних
залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитоподібного хряща гортані,
мутація голосу у юнаків).
Еластичність шкіри визначають за вирівнюванням складок і зморшок на
шкірі кисті, які утворюються після незначного її піднесення. Шкіра вважається
еластичною, коли складки розрівнюються відразу, і слабко еластичною, коли
шкіра розрівнюється із затримкою, залишаючи зморшки.
Розвиток скелета оцінюють за загальним виглядом кісток обличчя,
грудини, шириною плечового і тазового поясів, масивності окремих великих
кісток, за величиною рук і ніг. Скелет оцінюють як тонкий (вузький), середній і
широкий (кремезний).
Ступінь розвитку м’язів оцінюють за їх об’ємом і тонусом. М’язи сильно
розвинені, якщо суміжні м’язи контуруються і є напруженими. Якщо контури
м’язів відсутні і їх тонус слабкий – розвиток м’язів слабкий. Проміжний стан
між такими двома станами свідчить про середній розвиток м’язів.
Під час оцінювання ступеня жировідкладення проводять вимірювання
шкірно-жирових складок спереду на животі справа і зліва на 2-3 см від пупка та
ззаду під кутом лопатки. Для цього захоплюють шкіру разом з підшкірною
жировою клітковиною трьома пальцями лівої руки у вертикальну складку
завширшки 5 см і вимірюють її товщинним або ковзаним циркулем (мал. 1).
Жировідкладення незначне або слабке, якщо розмір складки менший ніж
0,6 см, середнє – 0,6-1,2 см, значне або велике, якщо розмір складки більший
ніж 1,2 см.
Постава - звичне невимушене положення тіла при стоянні, сидіння,
ходьбі.
37
 Для визначення постави визначають фізіологічні вигини хребта в
сагітальній площині, нахил голови, форму грудної клітки і положення плечей.
Проводять візуальні спостереження над положенням лопаток, рівнем плечей,
положенням голови.
Спостереження доповнюються інструментальним дослідженням глибини
шийного та поперекового прогинів та довжини хребта за методом Ковалькової.
З цією ж метою до обстежуваного, який стоїть у звичній позі,
прикладають ззаду антропометр (рейка з сантиметровими діленнями) так, щоб
він був у строго вертикальному положенні та торкався хребта в одній точці.
Лінійкою вимірюють відстань від антропометра до остистого відростка 7-
го шийного вигину – а), та до найбільш глибокої частини поперекової кривизни
(глибина поперекового вигину – б).
Вимірюють довжину хребта. Для цього досліджуваного ставлять по
команді „струнко”, антропометр встановлюють позаду та паралельно середній
лінії тіла, але не торкаючись хребта. За допомогою поперечної лінійки
вимірюють висоту стояння верхньої точки хребта – кісткова точка черепу, яка
найбільш низько прощупується в потиличній області вздовж середньої лінії та
його кінця (кінець куприка). Різниця між висотою стояння цих точок і складає
довжину хребта.
Розрізняють наступні види постави: правильна, сутулувата, кіфотична,
випрямлена, лордотична.
Правильна постава: показники глибини шийного та поперекового вигинів
близькі по значенню та коливаються в межах 3-4 см в молодшому шкільному
віці та 4-5,5 см в середньому та старшому; корпус утримується прямо, голова
піднята, плечі розправлені та знаходяться на одному рівні, живіт підтягнутий,
ноги прямі.
Сутулувата постава: глибина шийного вигину збільшується, поперековий
згладжується. Голова нахилена вперед, плечі опущені.
Лордотична постава: збільшується поперековий вигин, згладжується
шийний, живіт випинається, верхня частина тулубу трохи відкинута назад.
Кіфотична постава: характеризується збільшенням глибини як шийного,
38
так і поперекового вигинів, спина кругла, плечі опущені, голова нахилена
вперед, живіт випнутий.
Випрямлена постава: характеризується зменшення показників обох
вигинів, спина випрямлена, живіт підібраний.
Соматометричні (антропометричні) показники.
Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу
тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо),
які визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних
точок.
Усі дослідження проводять у першій половині дня, тому що довжина тіла
до кінця дня зменшується на 1-2 см, маса тіла збільшується в середньому на 1
кг. Дослідження дитини проводять у світлому теплому приміщенні за
уніфікованою методикою, стандартними інструментами. Дані вимірювань
фіксують одразу після їх отримання.
Вимірювання довжини тіла у дітей до 2-х років життя проводиться
спеціальним горизонтальним ростоміром в лежачому положенні. Вимірювання
зросту у дітей 2-х років та старше проводиться вертикальним ростоміром
(рис.1).
Якщо дитині менше 2-х років і немає можливості виміряти довжину тіла
дитина у лежачому положенні, у такому випадку проводиться вимірювання
зросту у вертикальному положенні та до результату виміру необхідно додати
0,7 см.
Якщо дитині 2-х років та старше не можливо виміряти зріст у
вертикальному положенні, у такому випадку проводиться вимірювання лежачи
та від результату виміру необхідно відняти 0,7 см.
Горизонтальний ростомір являє собою дошку довжиною 80 см і
шириною 40 см. З одного боку дошки є сантиметрова шкала. Головний кінець
зростоміра має нерухому поперечну перекладину, на кінці зростоміра
знаходиться рухома перекладина, яка переміщується за сантиметровою
шкалою.
Техніка вимірювання. На зростомір стелиться пелюшка, на яку кладуть
39
дитину головою до нерухомої поперечної перекладини. Голова дитини
фіксується помічником або матір’ю в такому положенні, щоб нижній край
очної ямки і верхній край козелка вуха знаходились на одній вертикальній
площині. Ноги дитини випрямляють легким натиском лівої руки на коліна,
правою рукою до стопи підводять рухому планку зростоміра. Відстань між
рухомою і нерухомою планками відповідатиме зросту дитини. Точність за
таким вімірюванням становить ±0,5 см.
Вертикальний ростомір являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений
на підставці розміром 70 x 45см, з відкидною лавкою на висоті 40см, що
призначена для вимірювання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки
сантиметрових поділок. Відлік за першої з них починається від підставки,
відлік за другої  від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з
горизонтальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з
тім’яною кісткою обстежуваного.

Рисунок 1. Ростомір

Техніка вимірювання. У разі вимірювання довжини тіла стоячи,

обстежуваний має стати струнко спиною до планки, тримаючи п’ятки разом,
носки нарізно та торкаючись її трьома точками  п’ятками, сідницями і
міжлопатковою ділянкою.
Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, яка
з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була
паралельною підлозі.
40
 Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.
Визначення маси тіла дітей з моменту народження до трьох років проводять
на чашечних вагах (рис.2), для дітей старше 3-х років використовують механічні
ваги з аретиром або медичні електронні ваги (рис.3).
Техніка зважування: спочатку зважується пелюшка. Вона кладеться так,
щоб краї пелюшки не звисали з лотка. Дитина вкладається на широку частину
лотка головою та плечовим поясом, ніжками – на вузьку частину лотка. Дитину
можна посадити чи покласти на широку частину лотка, ніжки покласти на вузьку
частину. Покази ваги знімають з того боку гирі, де є насічки, нижню гирю
необхідно розміщати тільки в наявному на нижній шкалі гнізді. Після запису ваги
гирі ставляться на нуль. Для визначення ваги дитини необхідно із показів ваги
вирахувати вагу пелюшки. Точність зважування дорівнює 5 г.

Рисунок 2. Чашкові ваги.

Під час зважування роздягнена дитина повинна стати нерухомо на середину
площадки важелів. Коромисло важелів складається з двох шкал, найменший
інтервал – 50 грамів, точність – 25-50 г.

Рисунок 3. Медичні ваги.

41
 Окружність грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані
спокою, максимального вдиху та максимального видиху. Дитина повинна
знаходитися в положенні стоячи з опущеними руками. Вимірювальну стрічку
накладають позаду під нижніми кутами лопаток при відведених в бік руках. Потім
руки опускають і проводять стрічку спереду по нижньому краю соскового кільця у
хлопчиків і вздовж четвертого ребра у дівчаток. У дівчаток пубертатного віку з
добре розвиненими молочними залозами стрічку накладають над грудною
залозою в місці переходу шкіри в залозу.
Спочатку вимірюють основний антропометричний показник – окружність
грудної клітки при спокійному диханні. Потім вимірювання продовжують на
максимальному вдиху і після максимального видиху. Всі вимірювання
проводяться при одному накладенні стрічки.
До фізіометричних показників належать: м’язова сила кистей, життєва
ємність легень, станова сила тощо.
Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або
пневматичний спірометр (рис. 4). Спірометрія проходить швидко й
безболісно. Під час виконання проби спірометрії пацієнт знаходиться у
вертикальному положенні. Йому дають спірометр і одноразову муфту,
з’єднану з дихальною трубкою. Перед обстеженням стрілка приладу
встановлювалась на «0». Пропонують зробить глибокий вдих, щоб повністю
заповнити легені повітрям, потім видихнути через трубочку якомога більше
повітря, тобто здійснити максимальний видих (найбільшою силою і
максимально довго). Стрілка спірометра фіксувала кількість видихуваного
повітря. Ніс під час видиху слід затинути пальцями. Кожному надається три
спроби. Із трьох показників обирають найвищий.

Рисунок 4. Спірометр
42
 Різниця окружностей грудної клітки при максимальному вдиху і видиху
називається екскурсією грудної клітки і використовується для оцінки стану
органів дихання.
Сила м’язів проявляється при найбільшому вольовому напруженні, може
бути добрим показником функціонального стану його центральної нервової
системи.
Визначення м’язової сили (динамометрія) виконується трьома способами:
визначення сили кисті, станової сили (сили м’язів спини) та сили м’язів
черевного пресу.
Для визначення ручної сили (сили кисті) застосовується ручний
динамометр (рис.5), який показує м’язову силу в кілограмах.

Рисунок 5. Ручні динамометри

Техніка вимірювання. Беруть динамометр зручно в руку, потім витягують
руку в сторону та яксильніше стискають динамометр. Дослідження повторюють
3 рази для кожної руки окремо. Записується найбільше показання динамометра.
Для добре розвинутого чоловіка ручна сила в середньому рівна 40-50 кг, у
жінок – 30-35 кг.
М’язова сила рук залежить від зросту, ваги тіла, окружності грудної
клітки і т.д. Так як вага тіла може змінюватися, цікаво визначати показник
сили стиску кисті – відносну силу кисті. Для цього треба цифру, яка показує
силу стиску кисті сильнішої руки, помножити на 100 та отримане число
поділити на вагу тіла.

Наприклад: сила кисті дорівнює 42 кг, вага тіла – 70 кг. Тоді:

В середньому цей показник рівний для чоловіків 60-70% для жінок –
45-50%. Збільшення показника означає збільшення м’язової сили.
43
 М'язова сила згиначів пальців рук дітей та підлітків наведена у таблиці 1.
Таблиця 1
М'язова сила згиначів пальців рук дітей та підлітків за даними
динамометрії

М’язова сила згиначів пальців руки (кг)

Вік
Права рука Ліва рука
(роки)
Хлопчики Дівчата Хлопчики Дівчата
6 9,2 8,4 8,5 7,7
7 10,7 9,9 10,1 9,2
8 12,4 11,2 11,7 10,5
9 14,3 12,8 13,5 12,0
10 16,5 14,6 15,6 13,7
11 18,8 16,5 17,7 15,5
12 21,2 18,9 19,7 17,8
13 24,4 21,8 22,5 20,4
14 28,4 24,8 26,2 22,9
15 33,4 27,0 30,9 24,9
Дорослі 49,3 29,7 45,0 27,7

Станова сила або сила м’язів розгиначів спини, визначається за

допомогою станового динамометра (рис. 6). Обстежуваний стає ногами на
дерев’яну площадку з прикріпленим до неї динамометром, за допомогою
крюка, щоб вона знаходилася на рівні колін. Згинаючись у попереку,
обстежуваний бере ручку станового динамометра обома руками та, не
згинаючи колін, випрямляє спину та вижимає до відказу. Дослідження
проводиться двічі, кращій результат записують. Вимірювання проводиться з
точністю до 5 кг.

44
 Рисунок 6. Становий динамометр
Станова сила здорової, добре розвиненої людини в середньому рівна 130-
150 кг. Це так звана абсолютна станова сила.
Для оцінки розвитку відносної станової сили користуються тією ж

формулою:

Оцінку стану станової сили проводять за Г. Краковяк (табл. 2).

Таблиця 2

Таблиця оцінки стану та розвитку станової сили за Г.Краковяк

№ Чоловіки Жінки
Шкала оцінки
п/п 21-35 років 18-25 років

1. Мала сила спини Менше 175% своєї ваги Менше 125% своєї ваги

Сила нижче 175-190% своєї ваги 125-140% своєї ваги

2.
середньої

3. Сила середня 190-210% своєї ваги 140-160% своєї ваги

4. Сила вище середньої 210-225% своєї ваги 160-175% своєї ваги

5. Сила велика 225% своєї ваги 175% своєї ваги

При вимірюванні станової сили необхідно враховувати, що воно потребує
граничного зусилля, тому не можна проводити ці вимірювання при високому
кров’яному тиску, різко вираженому атеросклерозі, грижах, болях у попереку, у
жінок під час менструації, вагітності.
45
 Визначення сили м’язів черевного пресу
Черевним пресом називається група м’язів живота, яка утворює передню
стінку черевної порожнини (чотири парні м’язи: прямий м’яз живота, зовнішній
косий м’яз, внутрішній косий м’яз, поперечний м’яз живота).
Ступінь розвитку черевного преса визначається спеціальними
функціональними пробами. Найбільш доступний спосіб: обстежуваний лягає на
кушетку, лавку або на підлогу з витягнутими вздовж тулуба руками. З цього
положення він повинен перейти в положення сидячи, не згинаючи ніг та не
відриваючи їх від полу, а потім знову опуститися.
Ця вправа робиться не менше 12 разів за хвилину та повторюється
якомога більшу кількість разів. Проба вважається виконаною задовільно, якщо
обстежуваний спортсмен піднімається 20 разів.
Люди зі слабко розвинутим черевним пресом або високо піднімають
ноги, або зовсім не можуть піднятися без допомоги рук.
Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення
індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з
середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої
групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що
мешкають у подібних умовах перебування.

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень.

Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю
фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з
середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці,
що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього
квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (δ), що і надає
інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону
відрізняються показники досліджуваної дитини від середніх показників,
властивих певному віковостатевому періодові.

46
 Відхилення у межах від –1δ до +1 δ вважають середнім розвитком
досліджуваної ознаки, від –1,1δ до –2δ – розвитком нижче середнього, від –
2,1δ та нижче – низьким, від +1,1δ до +2δ – вище середнього, від +2,1δ та
вище – високим.
Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одна від
одної проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак,
що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих
відхилень, котрі з’єднують прямими лініями (рис. 7). Метод сигмальних
відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки
фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме
профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток
вважається пропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.
Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання
методу сигмальних відхилень повинен мати такий вигляд: «Фізичний розвиток
Петренко І., 11 років, за довжиною тіла середній (вище середнього, високий,
нижче середнього, низький), за масою тіла середній (вище середнього, високий,
нижче середнього, низький), за обводом грудної клітки середній (вище
середнього, високий, нижче середнього, низький), пропорційний
(непропорційний)».

3 2 1 М +1 +2 +3

Довжина тіла
Маса тіла
Обвід грудної клітки
Рисунок 7. Профіль фізичного розвитку

Під час виконання методики заносяться дані про дитину (прізвище, вік,
стать, стан здоров’я), потім за зразком (табл. 3) у графу “Дитина” заносять дані
щодо довжини і маси тіла та обводу грудної клітки.

Таблиця 3

Дані індивідуальної оцінки фізичного розвитку

47
 Показники Стандарт Величина
фізичного Школяр Різниця сигмального Оцінка
розвитку
М  відхилення
Ріст, см
Маса тіла, кг
Обвід грудної
клітки, см

Після цього, використовуючи дані таблиці 4, враховуючи стать та вік

обстежуваного, знаходять відповідні стандартні величини окремих показників
(довжина і маса тіла, обвід грудної клітки) фізичного розвитку, а саме:
середньоарифметичну зважену величину (М) та середньоквадратичне
відхилення () і заносять у таблицю 2 (графа “Стандарт”).
Далі для кожного показника визначають різницю між фактичною та
стандартною величинами. Наприклад, якщо ріст 10–річного хлопчика
становить 129 см, а стандарт (М) дорівнює 134,7 см, різниця складає 129 – 134,7
= –5,7 см.
Одержану різницю ділять на  (у нашому випадку вона дорівнює 4,5 см) і
одержують величину сигмального відхилення: –5,7 : 4,5 = –1,26. І, зрештою,
за даними щодо величини і знаку сигмального відхилення обґрунтовують
оцінку фізичного розвитку за окремим показником.
У нашому випадку, ураховуючи, що величина сигмального відхилення
становить –1,26, фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього.
Згідно з наведеною схемою аналізуються дані фізичного розвитку і за
іншими показниками.

Таблиця 4

Регіональні стандартизовані показники фізичного розвитку дітей

48
 шкільного віку

Обвід грудної
Довжина тіла, см Маса тіла, кг
Вік клітки, см
М  М  М 
Хлопчики
7 121,6 5,8 24,3 3,98 61,0 3,68
8 128,1 5,56 27,9 4,94 62,5 4,92
9 132,6 5,4 30,2 5,3 65,4 4,74
10 137,3 5,6 33,4 6,0 67,5 4,80
11 142,5 6,26 37,0 6,82 69,9 5,20
12 147,0 6,96 39,9 6,7 71,6 4,46
13 153,5 8,22 45,1 8,74 75,0 5,48
14 161,1 8,74 50,8 8,70 78,7 6,14
15 166,9 8,16 57,2 10,12 82,0 6,0
16 173,1 7,02 62,98 8,24 85,3 4,52
17 178,4 7,6 65,6 7,8 87,0 4,0
Дівчатка
7 121,5 5,54 23,3 3,65 59,0 2,4
8 127,0 5,26 26,8 4,74 59,0 3,2
9 131,5 5,74 29,0 4,52 61,9 2,7
10 137,4 6,15 33,3 7,0 63,4 2,4
11 142,8 7,1 37,0 7,30 66,8 4,0
12 149,3 6,8 40,4 7,08 70,4 4,8
13 156,2 6,2 48,5 7,74 73,2 5,6
14 159,2 5,42 51,8 8,78 79,4 5,1
15 121,5 5,54 23,3 3,65 82,1 5,1
16 158,0 5,2 54,6 6,6 83,4 4,5
17 159,5 4,9 55,9 7,0 84,8 4,2

Основним недоліком цього методу оцінки фізичного розвитку є те, що

величини показників оцінюються окремо без урахування ступеня їх
взаємозв’язку. Разом з тим кожному росту людини повинні відповідати певні
величини маси тіла і обводу грудної клітки, тобто фізичний розвиток повинен
буди гармонійним. Цей недолік усувається у разі використання методу оцінки
фізичного розвитку за шкалами регресії, а також комплексного і центильного
методів.

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії.

Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії
49
дозволяє подолати головний недолік методики сигмальних відхилень, а саме
відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні
таблиці у цьому випадку ураховують кореляційну залежність між ростом,
масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш ґрунтовну
оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.
Перший етап проведення оцінки фізичного розвитку за оціночними
таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній,
нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести
довжину тіла дитини.
Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні
відповідати фактичному ростові та порівнюють з ними фактичні показники
досліджуваних ознак. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки
віднімають його стандартне значення та ділять на сигму регресії (δ R) для
кожної досліджуваної ознаки.
Фізичний розвиток вважається:
 гармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені,
перебувають у межах М±1δR або від М±1,1δR і вище за рахунок розвитку м’язів;
 дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені,
перебувають у межах від М1,1δR до М2 δR або від М+1,1 δRдоМ+2δR за
рахунок підвищеного жировідкладання;
 різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені,
перебувають у межах від М2,1δR і нижче або від М+2,1δRі вище за рахунок
підвищеного жировідкладання.
Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання
методу його оцінки за шкалами регресії повинен мати такий вигляд: «Фізичний
розвиток Петренко І., 11 років, за довжиною тіла середній (вище середнього,
високий, нижче середнього, низький), за масою тіла, обводом грудної клітк
гармонійний (дисгармонійний, різко дисгармонійний).
Оцінка фізичного розвитку комплексним методом.
Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як

50
особливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня
його біологічного розвитку календарному вікові.
Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла,
числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання,
терміну окостеніння кісток кисті визначають біологічний вік дитини (табл. 5,6)
та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих
показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати його або
відставати від нього.
Таблиця 5

Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків шкільного віку

Число постійних
довжини тіла, см

зубів (М)
збільшення

Дов-
Щорічне

Ступінь
жина
Вік Ознаки окостеніння кісток кисті статевого
тіла
дозрівання
(М)

7 М7 4–6 Наявність ядер скостеніння всіх 73 Р0, Ах0

кісток зап’ястка (крім горохо-
подібної), поява епіфіза ліктьової
кістки
8 М8 4–6 Наявність епіфіза ліктьової кістки 122 Р0, Аx0
9 М9 4–6 Наявність добре вираженого епіфіза 142 Р0, Аx0
ліктьової кістки
10 М10 4–6 Поява та формування 183 Р0, Аx0
шилоподібного відростка ліктьової
кістки
11 М11 4–6 Наявність вираженого шило- 204 Р0, Аx0
подібного відростка ліктьової кістки
12 М12 4–6 Поява горохоподібної кістки 243 Р0,1, Аx0, V1
13 М13 7–10 Поява сезамоподібної кістки у I 271 Р1, Аx0, V1,
п’ястково–фаланговому суглобі L0,1
14 М14 7–10 Наявність сезамоподібної кістки 28 Р2, Аx1, V1,2,
L0,1, F0,1
15 М15 4–7 Початок скостеніння I п’ясткової 28 Р3, Аx2, V2,
кістки L1,2, F1
16 М16 3–4 Скостеніння I п’ясткової кістки та 28 Р3,4, Аx3, V2
дистальних фаланг пальців L2, F1,2
17 – 1–2 Скостеніння II–V п’ястних кіток 28 Р4, Аx3, V2,
L2, F2,3

51
 Таблиця 6
Показники рівня біологічного розвитку дівчаток шкільного віку

довжини тіла, см

постійних зубів
збільшення
Дов-
Щорічне
Ступінь

Число

(М)
жина
Вік Ознаки окостеніння кісток кисті статевого
тіла
дозрівання
(М)

7 М7 4–5 Наявність ядер скостеніння кісток 93 Ma0, Р0, Аx0
зап’ястка (крім горохоподібної) та
епіфіза ліктьової кістки
8 М8 4–5 Поява та формування шило- 123 Ma0, Р0, Аx0
подібного відростка ліктьової кістки
9 М9 4–5 Наявність вираженого шило- 153 Ma0, Р0, Аx0
подібного відростка
10 М10 4–5 Формування горохоподібної кістки 193 Ma0, Р0, А0
11 М11 6–8 Наявність добре вираженої 213 Ma1, Р0,1, Аx0,1
горохоподібної кістки, поява
сезамоподібної кістки
12 М12 6–8 Наявність сезамоподібної кістки 252 Ma2, Р0,2, Аx1,2
13 М13 4–6 Скостеніння I п’ястної кістки 28 Ma2,3, Р2,3, Аx2,3,
menarche
14 М14 2–4 Скостеніння фаланг II–V п’ястних 28 Ma3, Р3, Аx2,3,
кісток menses
15 М15 1–2 Повне скостеніння дрібних 28 Ma3, Р3, Аx3,
кісток кисті menses
16 – 1–2 Скостеніння ліктьової кістки 28 Ma3,4, Р3, Аx3,
menses
17 – 0–1 Скостеніння променевої кістки 28 Ma4, Р3, Аx3
menses

Примітка: Ах – обволосіння пахвових впадин, Р – обволосіння лобка, F –

обволосіння обличчя, L – розвиток кадика, V – мутація голосу,
Ма – розвиток молочної залози, Ме – поява менструацій.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою

морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та
віково–статевих стандартів розвитку функціональних показників. Фізичний
розвиток вважається:
— гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки
відрізняються від нормативних значень у межах від –1R до +1R та

52
функціональні показники характеризуються відхиленнями від –1 і вище;
— дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної
клітки відстають або випереджають стандартні значення за рахунок
надлишкових жировідкладень на ±1,1R – ±2R та функціональні показники
знаходяться у межах від –1,1 до –2 ;
— різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної
клітки відстають або випереджають нормативні показники за рахунок
надлишкових жировідкладень більш, ніж на ±2,1R та функціональні показники
характеризуються відхиленнями від –2,1 і нижче.
Коефіцієнт регресії (Ry/х) показує, на яку величину змінюються значення
маси тіла (кг) і обводу грудної клітки (см) при збільшенні або зменшенні
довжини тіла на стандартну одиницю вимірювання (см). Сигма регресії ( R)
дозволяє визначити величину індивідуального відхилення маси тіла і обводу
грудної клітки від стандартних даних довжини тіла.
За допомогою коефіцієнта регресії та сигми регресії складають оціночні
таблиці (шкали регресії за ростом), які дозволяють оцінювати гармонійність
розвитку людини за морфологічними ознаками. Ступінь гармонійності
фізичного розвитку визначається шляхом порівняння фактичної маси тіла і
обводу грудної клітки зі стандартними величинами цих показників для певного
віку і статі.
Різницю між фактичною і стандартною величинами показника фізичного
розвитку ділять на сигму регресії і отримують величину сигмального
відхилення, яка дозволяє визначити ступінь гармонійності фізичного розвитку
школяра.
Критерії оцінки фізичного розвитку організму з використанням шкал
регресії наведені вище. Слід лише підкреслити, що діти з відхиленням маси
тіла від стандартних значень понад –3R повинні бути направлені до
ендокринолога.
Функціональні показники під час використання комплексного методу
оцінюють за допомогою методу стандартних сигмальних відхилень.
53
 Якщо фізичний розвиток є дисгармонійним або різко дисгармонійним,
тоді обов’язково слідуказати причину виявлених зрушень у
морфофункціональному стані (за рахунок надлишкової або недостатньої маси
тіла, малого обводу грудної клітки) таобґрунтувати рекомендації щодо корекції
фізичного розвитку (збільшення або зменшення енергетичної цінності
харчового раціону, зміна набору харчових продуктів, запровадження активних
занять фізичною культурою та спортом тощо).

Тестові завдання
1. Що таке фізичний розвиток дітей та підлітків:
А. Комплекс показників, які характеризують психологічний стан дитини
В. Комплекс показників, які формують шкільну зрілість дитини
С. Комплекс показників, які характеризують розвиток сили м’язів дитини
*D. Сукупність морфологічних та функціональних властивостей
організму, що характеризують процес його росту та дозрівання
Е. Результати вимірювань функціональних проб

2. Вкажіть головні цілі вивчення фізичного розвитку дітей та підлітків:

A. Оцінка впливу факторів оточуючого середовища на здоров’я дітей та
підлітків
B. Оцінка рівня фізичного розвитку
C. Оцінка стану здоров’я дитини
D. Розробка стандартів фізичного розвитку дітей та підлітків
*E. Усе перераховане

3. Вкажіть показники, які належать до додаткових при проведенні

соматометрії (антропометрії):
A. Довжина тулубу, пальців кінцівок
B. Довжина тіла, маса тіла, окружність грудної клітки
C. Терміни прорізування молочних зубів та розмір кінцівок
*D. Окружність голови, стегна, плеча, розміри таза
54
 E. Рівень статевого дозрівання та терміни прорізування молочних зубів

4. Під час вимірювання обводу грудної клітки у дівчаток у разі

розвинених молочних залоз вимірювальну стрічку слід розташувати:
* A. Ззаду – під нижніми кутами лопаток, попереду - вздовж краю
четвертого ребра
B. Ззаду – на рівні 7 хребця, спереду - по четвертому ребру
C. Ззаду – на рівні нижніх кутів лопаток, спереду – по нижньому краю
соскового кільця
D. Ззаду – на рівні 7 хребця, спереду – по середній частині грудної клітки
E. Ззаду – на рівні 7 хребця, спереду – по верхньому краю соскового
кільця

5. Який результат після вимірювань м’язової сили у дитини слід

зареєструвати:
A. Середній з 2 вимірювань
B. Середній з 3 вимірювань
* C. Максимальний з 3 вимірювань
D. Середній з максимального та мінімального вимірювань
E. Мінімальний з 3 вимірювань

6. Ступінь жировідкладання визначають вимірювання товщини шкірно-

жирових складок:
A. Над лопаткою та на бедрі
* B. На животі справа та зліва на 2-3 см від пупка та під кутом лопатки
C. По середній лінії живота
D. На плечі та на бедрі
E. На животі, плечі та на бедрі

7. За допомогою метода сигмальних відхилень можна встановити:

A. Стан працездатності
55
 B. Гармонійність та пропорційність розвитку
* C. Рівень фізичного розвитку за окремими антропологічними ознаками
D. Рівень біологічного розвитку та пропорційність розвитку
E. Опірність організму та біологічний вік

8. У хлопчика 10 років величина сигмального відхилення за довжиною

тіла -1,44 сигми, за масою тіла -1,52сигми, за окружністю грудної клітки -1,32
сигми. Профіль фізичного розвитку вкладається в одну сигму. Дайте оцінку
фізичного розвитку дитини.
A. Фізичний розвиток за довжиною, масою тіла та окружністю грудної
клітки низький, негармонійний
B. Фізичний розвиток середній, пропорційний
C. Фізичний розвиток низький, гармонійний
D. Фізичний розвиток середній, непропорційний
* E. Фізичний розвиток за довжиною, масою тіла та окружністю грудної
клітки нижче середнього, пропорційний

9. У дівчинки 13 років величина сигмального відхилення за довжиною

тіла +2,17 сигми, за масою тіла +2,08 сигми, за окружністю грудної клітки
+2,11 сигми. Профіль фізичного розвитку вкладається в одну сигму. Дайте
оцінку фізичного розвитку школярки.
A. Фізичний розвиток за вказаними ознаками вище середнього,
гармонійний
B. Фізичний розвиток за вказаними ознаками високий, негармонійний
C. Фізичний розвиток за вказаними ознаками, негармонійний
* D. Фізичний розвиток за вказаними ознаками високий, пропорційний
E. Фізичний розвиток з-за вказаними ознаками вище середнього,
непропорційний.

10. Хлопчик 8 років має довжину тіла 130,1 см (+0,36 сигми ), масу тіла
28,5 кг (+0,12 сигми ), обвід грудної клітки 63,0 см (+0,10 сигми ). Біологічний
56
рівень розвитку відповідає календарному віку. Функціональні показники в
межах ±1 сигми. Оцініть фізичний розвиток дитини комплексним методом.
A. Фізичний розвиток дитини різко дисгармонійний
B. Фізичний розвиток дитини високий, гармонійний
C. Фізичний розвиток дитини вище середнього, гармонійний
D. Фізичний розвиток дитини високий, дисгармонійний
* E. Фізичний розвиток дитини середній, гармонійний

11. Після проведення поглибленого медичного огляду у п’ятому класі

загальноосвітньої школи діти були розподілені за групами здоров’я. До якої
групи здоров’я слід віднести дітей, які часто хворіють, і мають морфологічні
та функціональні відхилення після перенесених захворювань?
A. Група здоров’я 5
B. Група здоров’я 1
C. Група здоров’я 3
D. Група здоров’я 4
* E. Група здоров’я 2

12. Оцінка фізичного розвитку дитини дошкільного віку показала:

фізичний розвиток – середній, гармонійний, біологічний вік відповідає
календарному. Хронічні захворювання відсутні. Протягом року хворів 5 разів
гострими респіраторними захворюваннями. До якої групи здоров’я відноситься
хлопчик?
A. Група здоров’я 3
B. Група здоров’я 1
* C. Група здоров’я 2
D. Група здоров’я 4
E. Група здоров’я 5

13. У дівчинки 13 років величина сигмального відхилення за довжиною

тіла +2,17 сигми, за масою тіла +2,08 сигми, за окружністю грудної клітки
57
+2,11 сигми. Профіль фізичного розвитку вкладається в одну сигму. Дайте
оцінку фізичного розвитку школярки.
A. Фізичний розвиток за вказаними ознаками вище середнього,
гармонійний
B. Фізичний розвиток за вказаними ознаками високий, негармонійний
C. Фізичний розвиток за вказаними ознаками, негармонійний
* D. Фізичний розвиток за вказаними ознаками високий, пропорційний
E. Фізичний розвиток з-за вказаними ознаками вище середнього,
непропорційний.

14. Хлопчик 8 років має довжину тіла 130,1 см (+0,36 сигми ), масу тіла
28,5 кг (+0,12 сигми ), обвід грудної клітки 63,0 см (+0,10 сигми ). Біологічний
рівень розвитку відповідає календарному віку. Функціональні показники в
межах ±1 сигми. Оцініть фізичний розвиток дитини комплексним методом.
A. Фізичний розвиток дитини різко дисгармонійний
B. Фізичний розвиток дитини високий, гармонійний
C. Фізичний розвиток дитини вище середнього, гармонійний
D. Фізичний розвиток дитини високий, дисгармонійний
* E. Фізичний розвиток дитини середній, гармонійний

15. Після проведення поглибленого медичного огляду у п’ятому класі

загальноосвітньої школи діти були розподілені за групами здоров’я. До якої
групи здоров’я слід віднести дітей, які часто хворіють, і мають морфологічні
та функціональні відхилення після перенесених захворювань?
A. Група здоров’я 5
B. Група здоров’я 1
C. Група здоров’я 3
D. Група здоров’я 4
* E. Група здоров’я 2

Ситуаційні завдання
58
 1. Хлопчик, 10 років, має нормальний фізичний розвиток. При поглибленому
медичному огляді виявлено ревматизм у стадії ремісії. Визначити приналежність дитини
до групи здоров'я та групи фізичного виховання. Розробити комплекс заходів щодо
оздоровлення хлопчика.
2. Із 300 школярів першого класу протягом року звертались до лікаря
в зв'язку із захворюваннями верхніх дихальних шляхів по одному разу — 50
осіб, по два рази — 50 осіб, по три рази — 20 осіб., по чотири рази — 30 осіб,
по п'ять разів — 20 осіб. Визначити індекс здоров'я першокласників і відсоток
дітей, які часто хворіють.

59
 ТЕМА 2
ОЦІНКА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ
ОРГАНІЗМУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ
ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ 6-РІЧНОГО ВІКУ ДО
НАВЧАННЯ В ШКОЛІ.

1.Навчальна мета:
1.1. Ознайомитися з методиками вивчення вікових психофізіологічних
особливостей організму дітей і підлітків, медичними, фізіологічними і
психологічними критеріями оцінки їх розвитку.
1.2. Оволодіти методикою визначення функціональної готовності дітей до
вступу в школу.
1.3. Оволодіти методикою оцінки працездатності дітей та підлітків.

2. Вихідні знання та вміння:

2.1.Знати:
2.1.1. Психоневрологічний розвиток дітей та підлітків, його етапи та
закономірності
2.1.2. Критерії адаптації дитини до школи та фактори, що їх визначають.
2.1.3. Групи здоров’я дітей та підлітків.
2.1.4. Поняття про працездатність та її періоди.
2.1.5. Методи оцінки працездатності.

2.2. Вміти:
2.2.1. Визначати групу здоров’я дитини.
2.2.2. Оцінювати біологічний вік дітей та підлітків.
2.2.3. Розробляти та обґрунтовувати профілактичні рекомендації щодо
успішної підготовки до навчання у школі.

60
 3. Питання для самопідготовки:
3.1. Віково-статеві анатомо-фізіологічні та психофізіологічні особливості
організму дітей і підлітків.
3.2. Медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку
дитини.
3.3. Провідні методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей
організму дітей і підлітків.
3.4. Поняття про шкільну зрілість.
3.5. Поняття про біологічний вік. Методика його визначення та оцінки.
3.6. Медичними показаннями до відстрочки дітей шестирічного віку до
школи.
3.7. Групи ризику неготовності до навчання в школі.
3.8. Гігієнічні основи та методика визначення функціональної готовності
дитини до навчання у школі (визначення наявності дефектів звуковимови, тест
Озерецького, тест Керна-Ірасека тощо).
3.9. Методика інтегральної оцінки морфо-функціонального стану дітей,
як критерію готовності до навчання
3.10. Працездатність її періоди та фази.
3.11. Втома, стомлення і перевтома, пояснення та наукові обґрунтування
їх розвитку.
3.12. Заходи з профілактики перевтоми у учнів.

4. Рекомендована література
4.1. Основна
4.1.1. Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник // За редакцією
д.мед.н., проф. М.М. Надворного. – Одеса : Прес-кур’єр, 2014. – 383 с.
4.1.2. Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. –
Дніпропетровськ : Пороги, 2013. – 388 с.
4.1.3. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / За ред. Член-кор. АПН
України, д-ра мед.наук,проф. В.І. Берзіня.-К.: Видавничий дім «Асканія», 2008.
- С.78-123
61
 4.1.4. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / І.І. Даценко, М.Б.Шегедін,
Ю.І. Шашков. - К.: Медицина, 2006. - С.82-105.
4.1.5. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та
ін.Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.457-473.

4.2. Додаткова
4.2.1. Система профілактично-оздоровчих заходів з підготовки дітей
старшого дошкільного віку до навчання у загальноосвітніх навчальних
закладах: Методичні рекомендації / Полька Н. С., Калиниченко І.О.,
ГозакС. В. ,СтанкевичТ.В. та ін. – Київ, 2013. 52с.
4.2.2. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и
подростков. /В.И.Берзинь и др. - К.: Вища шк., 2006. - С. 186-216, 246-277.
4.2.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я,
2004. – С. 524–529.
4.2.4. Державнимі санітарні норми і правила: ДсанПіН 5.5.2.008-01
«Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу. – Київ, 2001. – 54 С.

5. Теоретичний та практичний матеріал

Період від народження дитини до вступу у школу – найбільш
відповідальний етап розвитку організму і один з найважливіших у становленні
особистості людини. Знання особливостей росту та розвитку дітей різних
вікових груп необхідно дошкільним працівникам для того, щоб правильно
здійснювати фізичне виховання малюків, спостерігати за їхнім психічним
станом та фізичним розвитком. К.Д. Ушинський писав з цього приводу: «Якщо
педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна
спершу пізнати її також в усіх відношеннях». Організм дитини розвивається
безперервно. Рівень і темпи цього розвитку в різні періоди життя неоднакові.
Це поширюється і на окремі вікові групи дітей, які значно відрізняються одна
від одної.

62
 Психологічні особливості дітей дошкільного віку проявляються у різних
ситуаціях. Вік 5–6 років – це старший дошкільний вік. Він є дуже важливим
віком у розвитку пізнавальної сфери дитини, інтелектуальної та особистісної.
Його можна назвати базовим віком, коли в дитині закладаються багато
особистісних аспектів, опрацьовуються всі моменти становлення «Я»-позиції.
Саме 90% усіх рис особистості дитини закладається у віці 5–6 років. Це – дуже
важливий вік, коли ми можемо зрозуміти, якою буде людина в майбутньому.
Протягом перших шести років у дитини інтенсивно збільшується вага
внутрішніх органів: легені, серце, нирки, печінка та удосконалюються їхні
функції, змінюється опорно-руховий апарат, збільшуються довжина та вага
тіла, розвиваються функції аналізаторів, мова та удосконалюються психічні
процеси (пам’ять, мислення, сприймання тощо) і т.д. Фізичний розвиток у
ранньому та дошкільному віці характеризується безперервною зміною
основних антропометричних показників: довжини та маси ваги, окружності
голови, грудної клітини.
У підлітковому віці відбувається анатомо-фізіологічна перебудова
організму, яка розпочинається з активного функціонування залоз внутрішньої
секреції, насамперед, гіпофізу. В наслідок функціонування цих залоз
відбувається стрибок у рості, тобто інтенсивний розвиток тіла у довжину,
причому тіло росте більш повільно, ніж кінцівки. А це порушує пропорційність
зовнішнього вияву підлітків. У даний період відбувається перебудова моторних
функцій організму — це приводить до втрати гармонійності рухів, рухи стають
різкими, уривчастими, вуглуватими. Перебудова нейро-гуморальних
співвідношень приводить до підвищеної чутливості щодо впливу негативних
факторів, тимчасових вікових порушень у функціонуванні нервової системи. У
зв'язку зі значними змінами фізичного розвитку у підлітків випливає почуття
дорослості — усвідомлення себе дорослим і прагнення брати учать у житті
дорослих як рівноправний член цього життя. У зв'язку з процесом статевого
дозрівання з'являється інтерес до протилежної статі, може виникати перша
закоханість. Гостро переживають значні непривабливі зміни їхнього вигляду
(категорично забороняється іронічні зауваження з приводу їхньої зовнішності).
63
 Біологічний вік
Кожній людині властивий свій власний темп розвитку - швидкість
"розгортання" генетичної програми в конкретних умовах навколишнього
середовища. Різниця між ступенем зрілості організму і його календарним віком
в деяких випадках може бути істотною. Тому важливим показником розвитку в
антропології вважається відповідність паспортного (календарного) і
біологічного віку.
Період часу, що пройшов в абсолютному вираженні (тобто в роках,
місяцях, днях і т.п.) з моменту народження людини до даного конкретного
моменту, називається хронологічним, або паспортним, віком; вік людини,
оцінений за ступенем розвитку (або зрілості) окремих ознак і систем ознак,
- біологічним віком.
Діти, що мають однаковий календарний вік, можуть перебувати на різних
етапах дозрівання, тобто мати різний біологічний вік. Він відображається в
строках прорізування молочних зубів і зміні їх на постійні, формуванні ядер
окостеніння в хрящової тканини скелета, терміни статевого дозрівання, в
деяких функціональних і біохімічних показниках, особливостях
психофізичного розвитку. За співвідношенням антропометричних даних
(показників ваги і зростання), рівня біологічної зрілості і психічного розвитку
розрізняють гармонічний і дисгармонійний тип розвитку. Істотна відмінність
біологічного віку від календарного призводить, як правило, до порушення
адаптації дитини до віковим вимогам, що пред'являються йому соціальним
середовищем.
Отже, за ступенем біологічного дозрівання дітей одного паспортного віку
можна розділити на три групи: 1) біологічний вік відстає від паспортного; 2)
біологічний вік відповідає паспортному; 3) біологічний вік випереджає
паспортний. Для визначення біологічного віку слід дати оцінку кожного
критерію, а потім, підсумовуючи результати, віднести школяра до однієї з
трьох груп.
Основні критерії біологічного віку групуються по системах ознак:

64
  • показники морфологічної зрілості - загальне соматичне розвиток;
зубна зрілість; скелетний вік; розвиток репродуктивної системи (статеве
дозрівання);
 • фізіологічні та біохімічні показники - насамперед показники
основного, вуглеводного і ліпідного обміну; секреція ферментів і
гормонів; особливості серцево-судинної системи, нейродинамические і
нейрофізіологічні характеристики;
• показники нервово-психічного розвитку.
Найбільш об'єктивні показники біологічного віку у дітей різних вікових
групп різняться (табл. 1).
Таблиця 1.
Найбільш об'єктивні показники біологічного віку у дітей
діти раннього та діти молодшого діти середнього і
дошкільного віку дошкільного віку старшого дошкільного
віку
Моторний розвиток Кількість молочних зубів Терміни зміни молочних
зубів
Сенсорний розвиток Терміни зміни молочних Кількість постійних зубів
зубів
Розвиток мовлення Зріст, піврічні темпи Ступінь розвитку
приросту вторинних статевих
ознак
Терміни прорізування Кількість постійних зубів Зріст
молочних зубів
Кількість молочних зубів Розвиток мовлення Годові темпи приросту
Довжина тіла, темпи Моторний розвиток Кістковий вік
приросту за 3 місяці

Визначення біологічного віку по одонтологічному (зубним) ознаками

проводиться на основі підрахунку числа прорізуються зубів і послідовності їх
прорізування. Ці дані зіставляються з розробленими стандартами, в результаті
чого можна отримати интервальную оцінку віку індивіда - зубний вік.
Зубний вік визначається з точністю до року, іноді ще точніше. Це велика
перевага методу в порівнянні з усіма іншими критеріями. Однак зубний вік
найбільш інформативний тільки в періоди прорізування молочних (в

65
середньому від 6 місяців до 2 років) і постійних зубів (від 5-6 до 13-14 років,
без урахування третіх молярів - "зубів мудрості"), він не показовий після
прорізування всіх постійних зубів. Отже, цей метод непридатний для
визначення біологічного віку в підлітковому і дорослому віці. Показники
зубного віку представлені в табл. 2.
Таблиця 2.
Нормальні терміни прорізування молочних і постійних зубів

Вікові терміни
Зуби (назва та
позначення)
Молочна зміна Постійна зміна

Різці

Внутрішні (i 1 і I1) 6-8 місяців 6-8 років

Зовнішні (i2 і I2) 7-12 місяців 7-9 років

Ікла

Ікла (з або С) 16-20 місяців 10-14 років

Премоляри (або предкоренние)

Перші (Р1) 12-16 місяців 9-12 років

Другі (Р2) 20-30 місяців 11 - 13 років

Моляри (або корінні)

Перші (ml і M1) Немає 6-7 років

Другі (m2 і М2) Немає 12-13 років

Треті (m3 і М3) Немає (7,5) 17-22 (28) років

Оцінка скелетного віку в різні періоди онтогенезу досить різноманітна: в

пренатальному періоді оцінюються початок і ступінь сформованості діафіза
довгих кісток; в період активного росту - розміри і морфологія окремих кісток;
в літньому віці - ступінь вираженості остеопорозу, остеофитов, крайових
66
розростань на хребцях, на фалангах пальців і пр .; протягом усього онтогенезу -
особливості клітинної мікроструктури кістки (насамперед губчастої речовини
довгих кісток) і суглобових поверхонь тіл хребців, а також особливості
окостеніння зон росту довгих трубчастих кісток і ступінь заростання швів
черепа. Найбільш широке застосування для визначення скелетного віку в
дитячому та підлітковому віці знайшов спосіб оцінки окостеніння кісток кисті і
лучезапястного суглоба з використанням рентгренографіі. Велика кількість
розвиваються кісток з різними термінами дозрівання в цих відділах кісткової
системи і відносна легкість проведення дослідження роблять цей метод
доступним і інформативним. Зразкові терміни окостеніння кісток кисті
наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Зразкові терміни окостеніння кісток кисті

Кость Термін окостеніння

Тригранна 23 роки

Півмісяцева 3-4 роки

Човновиднаяй багатокутна 5-6 років

Гороховідная 10-12 років

Сесамовідная 12 ліг (дівчата), 15 років (хлопчики)

Фаланги пальців кисті 11 років (дівчатка), 13 років (хлопчики)

Критеріями статевої зрілості служать час появи, послідовність і ступінь
розвитку вторинних статевих ознак, гармонійність (узгодженість) їх появи і
розвитку. Останні визначаються за допомогою антропометричних показників,
що описують параметри геніталій, розвиток грудних залоз, зміни тазу і т.п.,
іноді з використанням дискретних характеристик, оцінених у балах. Терміни
появи і ступінь розвитку окремих ознак протягом пубертатного періоду досить
індивідуальні, але послідовність настання цих змін при гармонійному розвитку,
як правило, незмінна.

67
 Критерії статевої зрілості інформативні в періоди отроцтва, пубертату і
юності. Нормативні терміни появи вторинних статевих ознак наведено в табл.
4, а прийняті в антропології критерії статевої зрілості дані в поясненні до
таблиці.
Таблиця 4
Терміни появи вторинних статевих ознак

Вік,
Дівчатка Хлопчики
роки

Округлення стегон,
8-9 -
широкий таз

9-10 Ma1 Складчастість мошонки

10-11 P1, А1 Збільшення розмірів яєчок (3 × 1,5 см)

Поява першої
11-12 Пігментація мошонки, А1, Р1
менструації

Збільшення розмірів Збільшення розмірів яєчок (3 × 1,5 см) і

12-13
клітора, Ма2 статевого члена (7 × 2,5 см)

Встановлення Оволосіння над верхньою губою.

13-14 регулярних Збільшення сили м'язів. Будова тіла за
менструацій чоловічим типом

14-15 МА3, А2-3, Р2-4 А2, Р2

Оволосіння щік, підборіддя, стегон, мутація

15-16
голосу

Збільшення розмірів яєчок (3 × 2,5 см) і

16-18 Зупинка росту
статевого члена (10 × 3 см)

Оволосіння гомілок, рук, грудей. Зупинка

18-20
росту
Умовні позначення розвитку вторинних статевих ознак у дівчаток:
 1. Розвиток молочних залоз (Ма - mammae): МА0 - дитячий сосок; Ma1 -
навколососковий гурток видається над рівнем шкіри; Ма2 -
навколососковий гурток великих розмірів, разом з соском утворює конус,
68
 заліза кілька видається над рівнем шкіри; МА3 - заліза піднята, сосок і
навколососковий гурток зберігають форму конуса; Ма4 - сосок
піднімається над околососковие гуртком, заліза приймає такі ж форми і
розміри, як у дорослої жінки.
 2. Поява волосся на лобку (Р - pubis): Р0 - відсутність волосся; Р1 -
поодинокі коротке волосся; Р2 - волосся на центральній частині лобка
більш густі, довгі; Р3 - волосся довге, густе, кучеряве на всьому
трикутнику лобка; Р4 - волосся, розташовані на всій області лобка,
переходять на стегна, густе, кучеряве, з характерною горизонтальної
кордоном.
 3. Розвиток волосся в пахвовій западині (А - axillaris): А0 - відсутність
волосся; А1 - одиничне волосся; А2 - волосся більш густі на центральній
ділянці западини; А3 - волосся густе, довгі по всій пахвовій області.
Умовні позначення розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків:
 1. Розвиток волосся на лобку: Р0 - відсутність волосся; Р1 - окремі прямі
волоски; Р2 - густіші кучеряве волосся, верхня межа горизонтальна; Р3 -
густе оволосіння на лобку і починається в напрямку до пупка; Р4 - густе
оволосіння у напрямку до пупка і на внутрішній поверхні стегон.
 2. Розвиток волосся в пахвовій западині: А0 - відсутність волосся; А1 -
окремі прямі волоски; А2 - волосся кучеряве, але рідкісні; А3 - густе
оволосіння, волосся кучеряве, пігментація передній пахвовій складки.
Іноді для визначення біологічного віку дітей і підлітків використовують
оцінку їх рухових можливостей, які порівнюють з існуючими стандартами,
характерними для того чи іншого віку. Однак цей метод має обмежене
застосування, оскільки дозволяє говорити лише про руховому віці дитини, що
має значення в основному в спортивній практиці.
Для оцінки біологічного віку, зазвичай, використовують наступні таблиці
5,6.

69
 Таблиця 5
Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків шкільного віку

довжини тіла, см

Число постійних
збільшення

зубів (М)
Дов-

Щорічне
Ступінь
жина
Вік Ознаки окостеніння кісток кисті статевого
тіла
дозрівання
(М)

7 М7 4–6 Наявність ядер скостеніння всіх 73 Р0, Ах0

кісток зап’ястка (крім горохо-
подібної), поява епіфіза ліктьової
кістки
8 М8 4–6 Наявність епіфіза ліктьової 122 Р0, Аx0
кістки
9 М9 4–6 Наявність добре вираженого 142 Р0, Аx0
епіфіза ліктьової кістки
10 М10 4–6 Поява та формування 183 Р0, Аx0
шилоподібного відростка
ліктьової кістки
11 М11 4–6 Наявність вираженого шило- 204 Р0, Аx0
подібного відростка ліктьової
кістки
12 М12 4–6 Поява горохоподібної кістки 243 Р0,1, Аx0, V1
13 М13 7–10 Поява сезамоподібної кістки у I 271 Р1, Аx0, V1,
п’ястково–фаланговому суглобі L0,1
14 М14 7–10 Наявність сезамоподібної кістки 28 Р2, Аx1, V1,2,
L0,1, F0,1
15 М15 4–7 Початок скостеніння I п’ясткової 28 Р3, Аx2, V2,
кістки L1,2, F1
16 М16 3–4 Скостеніння I п’ясткової кістки 28 Р3,4, Аx3, V2
та дистальних фаланг пальців L2, F1,2
17 – 1–2 Скостеніння II–V п’ястних кіток 28 Р4, Аx3, V2,
L2, F2,3

70
 Таблиця 6
Показники рівня біологічного розвитку дівчаток шкільного віку

довжини тіла, см

постійних зубів
збільшення
Дов-

Щорічне
Ступінь

Число

(М)
жина Ознаки окостеніння кісток
Вік статевого
тіла кисті
дозрівання
(М)

7 М7 4–5 Наявність ядер скостеніння 93 Ma0, Р0, Аx0

кісток зап’ястка (крім
горохоподібної) та епіфіза
ліктьової кістки
8 М8 4–5 Поява та формування шило- 123 Ma0, Р0, Аx0
подібного відростка ліктьової
кістки
9 М9 4–5 Наявність вираженого шило- 153 Ma0, Р0, Аx0
подібного відростка
10 М10 4–5 Формування горохоподібної 193 Ma0, Р0, А0
кістки
11 М11 6–8 Наявність добре вираженої 213 Ma1, Р0,1,
горохоподібної кістки, поява Аx0,1
сезамоподібної кістки
12 М12 6–8 Наявність сезамоподібної кістки 252 Ma2, Р0,2,
Аx1,2
13 М13 4–6 Скостеніння I п’ястної кістки 28 Ma2,3, Р2,3,
Аx2,3,
menarche
14 М14 2–4 Скостеніння фаланг II–V 28 Ma3, Р3, Аx2,3,
п’ястних кісток menses
15 М15 1–2 Повне скостеніння дрібних 28 Ma3, Р3, Аx3,
кісток кисті menses
16 – 1–2 Скостеніння ліктьової кістки 28 Ma3,4, Р3, Аx3,
menses
17 – 0–1 Скостеніння променевої кістки 28 Ma4, Р3, Аx3
menses

Примітка: Ах – обволосіння пахвових впадин, Р – обволосіння лобка, F –обволосіння обличчя,

L – розвиток кадика, V – мутація голосу, Ма – розвиток молочної залози, Ме –
поява менструацій.

Проблема функціональної готовності дітей до навчання в школі тісно

пов'язана з наступним формуванням їхнього здоров'я. Функціональна
готовність організму на кожному віковому етапі до тих вимог, які висуває
школа, - одне з найважливіших проблем гігієни дітей та підлітків.
71
 Деякі дослідники під шкільною зрілістю розуміють рівень фізичного,
соціального та психічного розвитку, який дає змогу дитині повністю
справитися з усіма труднощами шкільного навчання. Інші вчені вважають, що
шкільна зрілість визначається перш за все ступенем функціональної готовності
окремих органів і систем дитячого організму до виконання вимог школи.
Тимчасова затримка або відставання в розвитку функцій можуть призводити до
надмірного напруження під час виконання обов'язків школяра. Ця проблема
набуває особливої гостроти під час різких змін у житті дитини. Одним із таких
переломних моментів є вступ до школи.
Між ступенем функціональної готовності дітей до навчання та їх
працездатністю, успішністю і стомлюваністю встановлено чітку залежність.
Вища працездатність частіше відзначалась у "зрілих" дітей порівняно з
"незрілими". До того ж ця різниця зберігалася не тільки на 1-му та 2-му роках
навчання, але і в наступні роки. Особливо турбують лікарів "незрілі" діти, а
саме ті з них, які довго хворіють, бо успіхів у навчанні вони досягають за
рахунок великого фізичного та психологічного напруження, що спричинює їх
більшу втомлюваність, підвищену захворюваність і, врешті-решт, призводить
до погіршення здоров'я.
Недостатній рівень підготовки дітей до школи часто супроводжується
відхиленнями в стані здоров'я, а саме: наявністю хронічного захворювання,
порушенням функції серцево-судинної, нервової систем. За даними деяких
авторів, у 83 % "незрілих" дітей встановлено різні відхилення в стані здоров'я.
Особливу увагу при відборі дітей до навчання з 6-ти років потрібно
звертати на категорію дітей, які часто і довго хворіють. Серед них нерідко
зустрічаються такі, у яких біологічний вік відстає від паспортного на один рік і
більше. При цьому серед 6-річних дітей кількість функціонально неготових до
школи ("незрілих") в 1,5-2 рази більша, ніж серед 6,5 і 7-річних. У таких дітей
рівень працездатності нижче, динаміка її гірша, ніж у функціонально готових
ровесників. Вони через хвороби часто пропускають заняття, гірше навчаються.
Відставання в навчанні зберігається у них протягом кількох років і є причиною
підвищеної втоми під впливом навчального навантаження.
72
 У зв'язку з реформою загальноосвітньої школи з 2001 року в Україні
здійснюється поступовий перехід до навчання в школі з 6- річного віку.
Навчання дітей проводиться як в умовах дошкільного закладу, так і в
умовах загальноосвітньої школи за єдиною програмою.
Дослідження фізіологів і гігієністів показали, що початок навчання в
школі з 6-ти років не впливає негативно на формування психічних і фізичних
функцій ростучого організму. Навпаки, при правильній організації навчально-
виховного процесу в школі навчання дітей з 6- ти років сприяє більш
швидшому їх розвитку. Але це відбувається при тій умові, коли дитина
функціонально і психологічно готова до навчання в школі.
Морфофункціональні особливості організму дитини віком 6 років
характеризуються незавершеністю розвитку важливих для навчання функцій, і
особливо центральної нервової системи, зорового і слухового аналізаторів,
опорно-рухового апарату Вони свідчать про рівень розвитку вищої нервової
діяльності, другої сигнальної системи, моторики, зокрема рухових
можливостей кисті, чіткості та чистоти вимови. Все це визначає високу
чутливість організму дитини до несприятливих зовнішніх впливів і потребує
спеціальної організації режиму дня, умов виховання, методики проведення
занять для 6- річних першокласників.
У кожної шестирічної дитини лікар-педіатр повинен визначити
функціональну готовність до навчання і дати відповідний висновок.
Дітям, які функціонально і психологічно, а також за станом здоров'я не
готові до навчання з шести років, повинна бути дана відстрочка на один рік. За
цей час таким дітям проводиться комплекс корекційних і лікувальних заходів.
Педіатри користуються такими медичними показаннями до відстрочки
дітей шестирічного віку до школи:
1. Захворювання, перенесені протягом останнього року: Інфекційний
гепатит, пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит, менінгіт епідемічний,
менінгоенцефаліт, Туберкульоз, ревматизм в активній формі, хвороби крові,
гострі респіраторні вірусні хвороби 4 і більше разів за рік.

73
 2. Хронічні захворювання в стадії суб- і декомпенсації: вегетосудинна
дистонія за гіпотонічним (АТ систолічний 80 мм.рт.ст) або гіпертонічним(АТ
систолічний 115 мм.рт.ст.) типом; порок серця ревматичний або вроджений,
хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при загостренні і
відсутності стійкої ремісії протягом року); виразкова хвороба шлунка і
дванадцятипалої кишки, промінний гастрит, хронічний гастродуоденіт (у стадії
загострення, з частими рецидивами і неповною ремісією); анемія; гіпертрофія
мигдаликів III ступеня; аденоїдні вегетації III ступеня, індокрино- патологія
(зоб, цукровий діабет); тонзиліт хронічний; неврози (неврастенія, істерія,
логоневроз та ін.); затримка психічного розвитку; дитячий церебральний
параліч; травма черепа, перенесена за рік вступу до школи; епілепсія; екзема,
нейродерміт, енурез.
За станом здоров'я дітей виділяють 3 групи ризику неготовності до
навчання в школі:
1. Діти з недостатнім біологічним розвитком. Критерієм біологічного
віку є довжина тіла (зріст), збільшення зросту за останній рік та починаючи з 6
років, кількість постійних зубів. Одержані показники порівнюють зі
стандартами, розробленими на місцях не більше ніж ніж за 10 років до
дослідження. Біологічний вік відповідає паспортному, якщо показник довжини
тіла не нижчий середньої (М+1δ) величини цього показника за місцевими
стандартами фізичного розвитку, збільшення протягом року довжини тіла не
менше ніж на 4 см та кількість постійних зубів у віці 6 років не менше ніж на 1,
а у віці 7ими не менше ніж на 4 - у хлопчиків, на 5 - у дівчаток. Біологічний вік
вважається таким, що відстає від паспортного, якщо 2 з названих показника
менші за величини, наведені вище.
2. Діти з функціональними відхиленнями (невротичними реакціями,
логоневрозом, гіпертрофією мигдаликів, невеликим ступенем аномалії
рефракції - до ±3 Б, патологічною поставою, тенденцією до судинних дистоній
тощо), зі зниженою резистентністю організму, в тому числі діти, котрі часто
(4 рази і більше на рік) і тривало (25 днів і більше на одну хворобу протягом
попереднього року) хворіють.
74
 3. Діти з хронічними захворюваннями будь-якої форми (компенсована,
субкомпенсована, декомпенсована). Усім дітям цієї групи, котрі погребують
оздоровлення, необхідно вжити лікувальні та оздоровчі заходи. Для перевірки
ефективності цих заходів дітей, яким вони були призначені, повторно
обстежують у лютому-березні того року, якого вступають до школи. У ці ж
терміни в дитячому закладі або поліклініці всім дітям проводять
психофізіологічне дослідження. Висновок про ступінь готовності дітей до
школи дають за сукупністю всіх одержаних даних медико-педагогічної комісії
при дитячій поліклініці.
Для визначення ступеня готовності дітей до навчання в школі (шкільної
зрілості) необхідне вивчення рівня розвитку таких функцій та систем: вищої
нервової діяльності, другої сигнальної системи, моторики, фонетики.
Для проведення масових обстежень користуються 4-ма показниками,
які характеризують стан указаних функцій та систем:
1) наявність дефектів звуковимови;
2) результати виконання тесту Озерецького (вирізання кола);
3) сумарний бал за виконання тесту Керна-Ірасека;
4) відсоток неадекватних реакцій на словесні подразники (під час
проведення словесно-асоціативного експерименту).
На практиці можна обмежитися першими 3 тестами, бо вони досить
повно характеризують функціональний стан вищої нервової діяльності дитини.
Дослідження необхідно проводити вранці.
З метою оцінки ефективності організації необхідних заходів для успішної
підготовки до навчання в школі обстеження шкільної зрілості бажано
проводити 1 раз у квартал, але не менше ніж двічі на рік ( у вересні і травні).
Діти, які функціонально не готові до навчання в школі, потребують спеціальних
занять за індивідуальною програмою.
Педагоги, вихователі в дошкільних закладах, яким доручено навчання
дітей з 6-ти років, повинні знати і дотримувати в своїй роботі гігієнічних
нормативів навчально-виховного процесу, методики викладання.
Оцінка якості та чистоти звуковимови.
75
 Для встановлення чистоти мови дитині пропонують назвати послідовно
вголос за малюнками (картинками) предмети, в назві яких зустрічаються звуки,
що належать до таких груп:
1) сонорні: Р - тверде та м'яке, Л - тверде та м'яке;
2) свистячі: С- тверде та м'яке, 3 - тверде та м'яке;
3) шиплячі-Ж,Ш,Ч, Щ.
Тобто словесного відтворення слів, що важко артикулюються, таких як:
рак, чапля, яйце, сокира, лопата, стілець, газета, зима, мишка, риба, чайка,
ключ.
Картинки або малюнки підбираються таким чином, щоб кожен з
перерахованих звуків зустрічався на початку, середині, і наприкінці слова,
наприклад:
Рак-відро-сокира, річка-гриб-ліхтар
Лопата-білка-стілець, лійка-олень-сіль
Сито-гуси-лось
Заєць-коза-віз, зима-газета-витязь
Цирк-яйце-борець
Жук-лижі-ніж, шишка-кішка-миша
Чайка-гачок-ключ, щітка-ящірка-плащ
Це приблизний набір слів. Можна будь-яке з них замінити на інше, в
якому, все-рівно, зустрічається потрібна літера (принцип підбору слів повинен
бути збережений).
Спадкові дефекти звуковимови в дітей, які обстежуються, не враховують.
Правильне вимовляння всіх звуків (0 балів) вказує на готовність даної функції
до виконання шкільних вимог і позначається знаком "+" Наявність дефектів у
звуковимові 1, 2, 3 звуків або груп звуків свідчить про недостатню готовність
до навчання в школі й позначається знаком
Оцінка точності координації рухів, а отже, готовності до сприйняття
навичок письма, визначається за допомогою тесту “Вирізання кола”(тест Н.
І. Озерецького).

76
 Дитині пропонують картку, на якій зображені сім кіл, що розташовані на
відстані 1 мм одне від одного. Середнє коло відмічено потовщеною лінією і має
діаметр, що дорівнює 50 мм. Дитині пояснюють, що їй необхідно вирізати
ножицями коло по середній потовщеній (1 мм) лінії. Відрахунок часу
розпочинається з того моменту, коли ножиці доторкнулися до потовщеної лінії.
Робота має бути виконана за 1 хв. Оцінка тесту. Протягом цього часу має бути
вирізано не менше ніж 2/3 кола.

Рисунок. 1. Наочний матеріал для проведення тесту Н. І. Озерецького

Відхилення від потовщеної лінії дозволяється: 1) не більше двох разів,
якщо в процесі роботи перерізана одна тонка лінія, 2) не більше одного разу,
якщо перерізані дві тонкі лінії. Оцінка результатів у балах: 1 бал — виконання
тесту з першого разу; 2 бали - виконання тесту з другої спроби; 3 бали -
невиконання тесту.
Оцінка 1-2 бали свідчить про високий рівень розвитку моторики,
достатній для виконання вимог школи, позначається знаком "+".
Оцінка 3 бали вказує на недостатню функціональну готовність до
навчання, позначається знаком "-".
Тест Керна-Ірасека.
Сюди входить оцінка особистісної зрілості дитини (завдання 1), його
дрібної моторики рук і зорової координації (завдання 2), також тест дозволяє
виявити візуально-просторове сприйняття майбутнього першокласника, зорову
пам'ять (завдання 3) і мислення (виходячи із загальної оцінки всього тесту).
Вправи на наслідування писемних букв та змальовування групи крапок є
в тесті «завданням» у справжньому розумінні цього слова. Щоб виконати їх,
дитина має виявити вміння вольовим зусиллям змусити себе виконати
77
інструкцію у малопривабливому завданні і, що не менш важливо, висидіти
протягом певного часу на занятті, а все це є необхідною передумовою для
включення у шкільне навчання.
Під час відтворення форми писемних букв і геометричних фігур, які для
дітей дошкільного віку є чисто абстрактними, вдається з'ясувати, чи досягла
дитина такого рівня психічного розвитку, зокрема розвитку сприймання,
аналізу наочно поданого зразка, моделі, виокремлення її певних елементів та
їхніх зв'язків, спостережливості, здатності звіряти власні дії із зразком,
контролювати результат, зіставляючи його із зразком, щоб бути здатною
зрозуміти принцип завдання на відтворення (наслідування) зразка та
реалізувати його в своїй діяльності.
Якщо тест проводять у групі (в присутності одночасно двох-трьох дітей),
то вдається ще перевірити, наскільки здатна дитина підпорядковуватись
правилам роботи в колективних умовах, як цього вимагає школа.
Методика виконання. Дитині (або групі дітей з 10-15 людей) дається
чистий аркуш білого паперу. У правому верхньому куті листа дослідник вказує
ім'я, прізвище, вік дитини, номер дитячого садка і дату дослідження. Під
робочий лист підкладається аркуш щільного паперу. Олівець кладеться перед
дитиною так, щоб йому було однаково зручно взяти його правою і лівою
рукою. Лицьова сторона листа відводиться для виконання першого завдання.
Зворотний бік його ділиться горизонтальною лінією приблизно навпіл для
виконання другого та третього завдань.
Завдання 1 - намалювати чоловіка. Під час виконання першого завдання
пояснюють: "Тут намалюй будь-якого дядю. На всі запитання дітей треба
відповідати: "Малюй, як умієш". Якщо дитина розпочала малювати жіночу
фігуру, необхідно дати можливість домалювати її, а потім попросити, щоб вона
поряд намалювала чоловічу фігуру.
Завдання 2 -написати фразу з трьох слів. Друге завдання виконується на
звороті листка. Пишеться коротка рукописна фраза «Він їв суп». Вертикальний
розмір малих літер має бути 1 см, великих -1,5 см. Завдання формулюється

78
наступним чином: "Подивись, тут щось написано. Ти ще писати не вмієш, але
спробуй це перемалювати".
Завдання 3 - намалювати 10 крапок, розташованих у певному порядку.
Для виконання третього завдання малюють 10 крапок у вигляді
п'ятикутника, гострий кут якого звернений униз. Відстань між крапками по
вертикалі та горизонталі складає 1 см, діаметр крапок - 2 мм. До завдання
дається інструкція: "Тут намальовано крапки. Спробуй сам(а) поряд так само
намалювати".
Під час виконання завдань за дітьми необхідно весь час стежити і робити
короткі замітки про їхню поведінку. Кожне завдання оцінюють за 5-бальною
системою: від 1 бала (найвища оцінка) до 5 (найнижча оцінка).
Оцінка результатів:
Завдання перше — малюнок чоловіка:

1 бал - у намальованої фігури мають бути голова, тулуб, кінцівки. Голову

з тулубом з'єднує шия (вона повинна бути не більшою за тулуб). На голові
зображене волосся, вуха, на обличчі - очі, ніс, рот. Верхні кінцівки
закінчуються п'ятьма пальцями. Фігура одягнена в чоловічий одяг і
намальованим так званим синтетичним способом, тобто вона становить єдине
ціле, а не набір окремих частин. При такому способі малювання фігуру можна
обвести однією лінією, не відриваючи олівець від паперу.
2 бали - ставлять при виконанні всіх вимог, як при оцінці в один бал, крім
синтетичного способу малювання. Можливі 3 відсутні частини: шия, волосся, 1
палець.

79
 3 бали - у фігури на малюнку мають бути голова, тулуб, кінцівки,
намальовані двома лініями, в той час як відсутні вуха, волосся, одяг, пальці на
руках.
4 бали - фігура намальовано дуже примітивно і має тільки голову і тулуб,
тоді як кінцівки зображені лише однією лінією кожна.
5 балів - відсутнє ясне зображення тулуба та кінцівок. Малюнок
незрозумілий і нагадує каракулі.
Завдання 2 - змалювання написаного тексту:

1 бал - фразу можна прочитати. Літери можуть бути не більше, ніж удвічі
більші від зразка. Перша буква явно відповідає головній Чітко видно окремі 3
слова. Речення відхилене від прямої лінії не більше ніж на 30°.
2 бали - речення можна прочитати, величина літер близька до зразка.
3 бали - написання розбите на дві частини, може бути і більше. Але
можна прочитати хоча б 4 літери.
4 бали - до зразка подібні хоча б 2 літери, а сам текст створює видимість
зразка.
5 балів – закарлючки та каракулі.
Завдання 3 - малювання крапок:

80
 1 бал - точне відтворення зразка. Будь-які незначні відхилення однієї або
двох точок від рядка або колонки допускаються. Зменшення або збільшення
зразка допускається, але останнє не повинно бути більше ніж в два рази.
Остання умова: малюнок паралельний зразком.
2 бали - кількість і розташування точок відповідає заданим зразком.
Відхилення не більше трьох точок від заданого положення можна не брати до
уваги. Дозволяється невелике порушення симетрії та зображення кружалець
замість крапок.
3 бали - малюнок в цілому схожа на зразок, лише в два рази перевищує
його по довжині і ширині. Кількість точок не обов'язково відповідає зразку,
однак їх не повинно бути більше 20 і менше 7. Відхилення від заданого
положення можна не брати до уваги.
4 бали - контур малюнка не відповідає зразку, хоч і складається з окремих
точок і зображує будь-яку геометричну фігуру. Розміри зразка і кількість точок
не враховуються зовсім.
5 балів - карлючки.
Сума виконання окремих результатів є результатом обговорення.
Загальний результат є сумою виконання окремих завдань.

81
 Бали за трьома завданнями складають. Дітей, котрі одержали за
виконання трьох завдань Керна-Ірасека в сумі 3-6 балів (високий рівень
готовності до школи) та мають позитивний результат за виконання хоча б
одного з двох інших завдань, можна вважати готовими до школи.
7-12 балів - середній рівень;
13-15 балів свідчать про низький рівень готовності, дитина потребує
додаткового обстеження інтелекту та психічного розвитку. Або дитина була
втомлена, не мала настрою і тест необхідно повторити.
Опитувач орієнтовного тесту шкільної зрілості Я.Ірасека.
Питання Оцінювання
Яка тварина більше — Кінь = 0 балів;
кінь чи собака? неправильна відповідь = -5 балів
Обідаємо, їмо суп, м’ясо = 0;
Вранці ми снідаємо, а
вечеряємо, спимо і інші неправильні відповіді = -3
вдень …
бали
Вдень світло, а вночі Темно = 0;
… неправильна відповідь = -4
Небо блакитне, а Зелена = 0;
трава … неправильна відповідь = -4
Черешні, груші, Фрукти = 1;
сливи, яблука — це що? неправильна відповідь = -1
Чому раніше, ніж Щоб поїзд не зіткнувся з автомобілем; щоб
пройде поїзд, опускається ніхто не постраждав і т.д. = 0;
шлагбаум? неправильна відповідь = -1
Що таке Київ, Одеса,
Міста = 1; станції = 0;
Львів? (Назвати будь-які
неправильна відповідь = -1
міста)
Котра година? Правильно показано = 4;
(Показати на годиннику, показано тільки цілу годину або чверть години = 3;
справжньому чи не знає годин = 0

82
 іграшковому)
Маленька корова —
Щеня, ягня = 4;
це теля, маленька собака —
тільки одна правильна відповідь = 0;
це …, маленька овечка —
неправильна відповідь = -1
це …?
На кішку, тому що у них по 4 ноги, шерсть,
Собака більше схожа
хвіст, пазурі (досить одної подібності) = 0;
на курку або кішку? Чим?
на кішку без пояснення = -1
Що у них спільного?
на курку = -3
Вказано дві причини: гальмувати з гори,
Чому у всіх зупинятися, уникати зіткнення і так далі = 1;
автомобілях гальма? одна причина = 0;
неправильна відповідь = -1
Дві загальні ознаки: вони з дерева і заліза, це
інструменти, ними можна забивати цвяхи, у них є
Чим схожі один на
рукоятки і т.д. = 3;
одного молоток і сокира?
одна ознака = 2;
неправильна відповідь = 0
Визначення, що це тварини або приведення
двох спільних ознак: у них 4 лапи, хвости, шерсть,
Чим схожі один на
вони можуть лазити по деревах і т.д. = 3;
одного кішка і білка?
одна ознака = 2;
неправильна відповідь = 0
У гвинта нарізка (різьба, така закручена лінія
Чим відрізняються
навколо) = 3;
цвях і гвинт? Як би ти
гвинт вкручується, а цвях забивається або у гвинта
пізнав їх, якби вони лежали
є гайка = 2;
перед тобою на столі?
неправильна відповідь = 0
Футбол, стрибки у Спорт (фізкультура) = 3;
висоту, теніс, плавання — ігри (вправи, гімнастика, змагання) = 2;

83
 це … неправильна відповідь = 0
Три наземних транспортних засоби + літак
або корабель = 4;
тільки три наземних транспортних засоби чи
Які ти знаєш
повний перелік з літаком, кораблем, але тільки
транспортні засоби?
після пояснення, що транспортні засоби — це те, на
чому можна пересуватися = 2;
неправильна відповідь = 0
Три ознаки (сиве волосся, відсутність
Чим відрізняється волосся, зморшки, погано бачить, часто хворіє і
старий чоловік від т.д.) = 4;
молодого? Яка між ними одна або дві відмінності = 2;
різниця? неправильна відповідь (у нього палиця, він курить
…) = 0
З двох причин (щоб бути здоровими,
загартованими, щоб не були товстими і т.д.) = 4;
Чому люди
одна причина = 2;
займаються спортом?
неправильна відповідь (щоб щось вміти, щоб
заробити гроші і т.д.) = 0
Інші повинні працювати за нього (або інший
вираз того, що хтось несе збиток внаслідок цього) =
Чому це погано, коли
4;
хтось відхиляється від
він ледачий, мало заробляє, не може нічого купити
роботи?
= 2;
неправильна відповідь = 0
Так платять за пересилання цього листа = 5;
Чому на лист
інший, той хто отримає, повинен був би заплатити
потрібно наклеювати
штраф = 2;
марку?
неправильна відповідь = 0

84
 Після проведення опитування підраховують результати за кількістю
балів, досягнутих з окремих питань. За кількісними результатами цього
завдання розподіляють на п'ять груп:
1 група – плюс 24 і більше (високий вербальний інтелект (кругозір));
2 група – плюс 14 до 23 (вище середнього);
3 група – від 0 до 13 (середній показник вербального інтелекту);
4 група – від мінус 1 до мінус 10 (нижче середнього);
5 група – менше мінус 11 (низький показник).
За класифікацією позитивними вважаються перші три групи. Дітей, які
набрали число балів від плюс 24 до плюс 13, вважають готовими до шкільного
навчання.
Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитини з метою визначення її
готовності до навчання у школі передбачає проведення дослідження та здійснення кількісної оцінки
механічної, образної та вербально–логічної пам’яті, а також вербально-логічного мислення.

Оцінка механічної пам’яті. Дитині пропонують запам’ятати, а потім відтворити, написавши на листі
паперу, десять цифр, що пред’явлені на окремих картках або написані на дошці. Числа можуть бути
різними, бажано як одно-, так і двозначними, від 1 до 16.

Дитина, яка досліджується, впродовж 1 хвилини уважно розглядає запропоновані цифри і

намагається запам’ятати їх, а потім по пам’яті протягом 1 хвилини занотовує ці цифри на листі паперу
в будь-якому порядку. Критеріальною характеристикою механічної пам’яті є показник її
продуктивності, який обчислюється за формулою:

c−a
ПМП = ×100 %
n

де ПМП – продуктивність механічної пам’яті;

с – кількість вірно відтворених цифр;

а – кількість помилково відтворених цифр;

n – кількість пред’явлених цифр.

Продуктивність механічної пам’яті вважається високою, якщо результат знаходиться у межах від 80%
до 100%, середньою – від 50% до 80%, низькою – менш, ніж 50%.

Оцінка вербально–логічної пам’яті.Дослідник двічі чітко та голосно вимовляє 10 слів, призначених

для запам’ятовування. Слова повинні бути простими, мати конкретні образні характеристики та легко
відтворюватися. Наприклад: гора, кішка, вікно, книга, ваза, стіл, зірка, квітка, дерево, пилка. Дитина,
яка досліджується, повинна протягом 1 хвилини написати на листі паперу слова, які удалося
запам’ятати, або намалювати образи, що відповідають цим словам. Показник продуктивності
вербальнологічної пам’яті обчислюється за формулою:

85
 c −a
ПВЛП = × 100 %
n

де: ПВЛП – продуктивність вербально–логічної пам’яті;

с – кількість вірно відтворених слів;

а – кількість помилково відтворених цифр;

n – кількість пред’явлених цифр.

Критерії оцінки результатів аналогічні попереднім.

Оцінка образної пам’ятіДитині, яка досліджується, для запам’ятовування пред’являється картка із

зображеними на ній 9 простими геометричними фігурами. Час пред’явлення та час відтворення
однаковий – 1 хвилина. Показник продуктивності образної пам’яті обчислюється за формулою:

c−a
ПОП= × 100 %
n

де: ПОП – продуктивність образної пам’яті;

с – кількість вірно відтворених фігур;

а – кількість помилково відтворених фігур;

n – кількість пред’явлених фігур.

Критерії оцінки результатів аналогічні попереднім.

Оцінка вербально-логічного мислення. Дитині, яка досліджується, пропонується картка з написаною

на ній групою слів, що складається з 10 варіантів по 4 слова у кожному.

При цьому кожні 3 слова в кожній групі мають чіткий змістовний зв’язок, а четверте слово є зайвим,
таким, що не пов’язане з іншими. Зайве слово потрібно викреслити:

Наприклад:

1. книга, портфель, чемодан, сумка 2. молоко, сир, хліб, вершки

3.хвилина, секунда, час, вечір 4. вага, годинник, окуляри, термометр

5. Вова, Микола, Маша, Юра 6. зима, літо, ніч, осінь

7. стіл, стілець, вікно, шафа 8. береза, сосна, ягода, дуб

9. зошит, ручка, олівець, газета 10. мати, бабця, тато, учитель

Зайві слова: 1) книга, 2) хліб, 3) вечір, 4) окуляри, 5) Маша, 6) ніч, 7) вікно, 8) ягода, 9) газета, 10)
учитель.

За кожну вірну відповідь дитині нараховується 2 бали, за кожну невірну – 0 балів. Потім
підраховується загальна сума балів.

Загальний результат вважається низьким, якщо дитина набрала від 0 до 6 балів; середнім – від 8 до 12
балів, високим – від 14 до 20 балів.
86
Для комплексної оцінки показників функціональної готовності дітей до вступу у школу, що були
визначені, використовують спеціально розроблену стандартизовану 20-бальну шкалу, при цьому
результат 1-6 балів свідчить про низький рівень функціональної готовності, 7-13 балів – про середній
рівень функціональної готовності, 14-20 балів – про високий рівень функціональної готовності дитини
(таблиця 1).

Таблиця 1

Стандартизована шкала оцінки функціональної готовності дітей до

вступу у школу
Шкальні оцінки
ПОП та ІШП, %
ПВМП, %
ВЛМ, бали
Шкальні оцінки
ПОП та ПМП, %
ПВМП, %
ВЛМ, бали
20
100
90–100
20
10
68–72
42–47
10
19
98–99
86–90
19
9
63–67
38–42
9
87
 18
96–98
79–86
18
8
59–62
33–38
8
17
94–96
74–79
17
7
54–58
29–33
7
16
92–94
69–74
16
6
50–53
23–29
6
15
90–92
65–69
15
5
46–49
20–23
88
 5
14
87–90
56–60
14
4
40–45
12–20
4
13
82–86
51–56
13
3
36–39
11–12
3
12
76–81
51–56
12
2
31–35
7–11
2
11
73–75
47–51
11
1

89
 25

Також для визначення питання щодо готовності дитини до вступу до

школи важливу роль має рівень біологічного розвитку. Далі наведеня прості
методики його оцінки.
Зміна молочних зубів. Враховуються усі етапи прорізання постійних
зубів. Оцінка результатів. 1 бал - якщо на момент вступу дитини до школи
зміна молочних зубів почалася, 2 бали - не розпочалася.
Філіппінський тест проводиться таким чином: дитина стоїть рівно,
закидає руку через маківку голови, намагається дістати пальцями правої руки
до лівого вуха або лівої руки – до правого вуха. Голова утримується прямо.
Суть тесту полягає у визначенні початку напівзростового стрибка у дітей
внаслідок інтенсивного росту опорно-рухового апарату та мозкових структур
центральної нервової системи. Адже відомо, що відповідні структурні зміни
організму дитини є передумовою успішної адаптації до навчання.
Оцінка результатів. 1 бал – рука дістає до протилежного вуха, 2 бали –
не дістає.

Методика інтегральної оцінки морфо-функціонального стану дітей,

як критерію готовності до навчання
Після проведеного обстеження для кожної дитини заповнюється карта
(табл. 2)
Таблиця 2
Карта морфо-функціонального стану дітей (бланк)
ПІБ Дата Група
№ Показники оцінки морфо- Бал
Характеристика
п/п функціонального стану дітей (а)

1 Фізичний розвиток
90
 Середній рівень ФР 1

Показник довжини тіла у межах вище

1.1 Рівень фізичного розвитку середнього та високого рівня
Показник довжини тіла у межахнижче 2
середнього та низького рівня

Гармонійний ФР за масою тіла 1

Гармонійність фізичного
1.2 Дисгармонійний ФР за рахунок
розвитку за масою тіла 2
недостатньої або надмірної маси тіла
Гармонійність фізичного
1.3 розвитку за окружністю Гармонійний ФР за ОГК 1
грудної клітки
Дисгармонійний ФР за рахунок
2
надмірної або недостатньої ОГК

2 Оцінка біологічного розвитку

Початок зміни молочних зубів Почалася зміна молочних зубів 1

2.1
на постійні Не розпочалася зміна молочних зубів 2

Виконує 1
2.2 „Філіппінський тест“
Не виконує 2

3 Оцінка стану зорового аналізатору

Дитина з’єднує кінчики олівців 1

3.1 Оцінка бінокулярного зору
Дитина не з’єднує кінчики олівців 2

Визначення напрямку долоні третього

Оцінка гостроти зору за 1
3.2 ряду
результати тесту „Чорна рука“
Припущення помилок 2

4 Функціональний стан постави

4.1 Оцінка постави у сагітальній Фізіологічна постава (ПІ 90 – 100 %) 1
91
 плошіні за показником
Кіфотична постава (ПІ до 90 %) 2
плечового індексу (ПІ)
Оцінка постави у фронтальній
Фізіологічна постава (ВВХ 90 – 100%) 1
площіні за показником
4.2
індексу вертикального Сколіотична постава (ВВХ більше
2
викривлення хребта (ВВХ) 110%, або менше 90%)
5 Стан склепіння стопи
Нормальне склепіння стопи 1
Оцінка склепіння правої
Сплощене чи підвищене склепіння
5.1 стопи за показником індексу 2
стопи
склепіння стопи (ІСС)
Плоска чи порожниста стопа 3
Нормальне склепіння стопи 1
Оцінка склепіння лівої стопи
Сплощене чи підвищене склепіння
5.2 за показником індексу 2
стопи
склепіння стопи (ІСС)
Плоска чи порожниста стопа 3
6 Функціональний стан м’язової системи
Високий рівень 1

Оцінка статичної витривалості Вище середнього 2

6.1
м’язів спини
Середній рівень 3
Слабкість м’язів спини 4
Середній рівень 1
6.2 Оцінка гнучкості Підвищена гнучкість 2
Недостатня або надмірна гнучкість 3
7 Оцінка координації рухів
Вище середнього 1
7.1 Проба „Дерево“ Середній рівень 2
Нижче середнього 3
Вище середнього 1
7.2 Проба „Мотузочка“ Середній рівень 2
Нижче середнього 3

92
 Виконання тесту з першої спроби 1
Розвиток дрібної моторики (за
7.3 Виконання тесту з другої спроби 2
тестом Озерецького)
Тест не виконано 3
Сума балів
Індекс інтегральної оцінки
Рівень морфо-функціонального стану дітей

Індекс інтегральної оцінки морфо-функціонального стану розраховується

за формулою:

I=
∑ a,
16

де І – індекс МФС дітей;

Σа – сума балів досліджуваних характеристик;
16 – загальна кількість врахованих показників.

Ідентифікація отриманого значення індексу проводиться відповідно до

даних таблиці 3.

Таблиця 3
Критерії рівня морфо-функціонального стану дітей у контексті готовності
до шкільного навчання
Рівень морфо-
Характеристика морфо-
Індекс МФС функціонального
функціонального стану дітей
стану дітей
Діти готові до шкільного навчання,
1,00 – 1,35 Високий потребують застосування оздоровчо-
профілактичних заходів
1,36 – 2,00 Середній Діти із окремими відхиленнями МФС,
практично готові до шкільного
навчання, але потребують консультації
певних лікарів-спеціалістів та
93
 застосування профілактично-
коригувальних заходів
Діти з численними відхиленнями
МФС, не готові до шкільного
навчання, потребують поглибленого
2,01 – 2,31 Низький огляду лікарів-спеціалістів, розробки
індивідуальних програм реабілітації,
застосування профілактично-
корекційних заходів

Приклад
Карта морфо-функціонального стану дітей

ПІБ_Ситник_Дмитро Іванович Дата_12. 11. 2012_Група_Старша «Волошка»

№ Показники оцінки морфо-
Характеристика Бал (а)
п/п функціонального стану дітей

1 Фізичний розвиток

Гармонійний ФР 1
Гармонійність фізичного
1.1 Дисгармонійний ФР з недостатньою
розвитку
або надмірною масою тіла
Нормальний (середні значення) рівень
1
ФР
1.2 Рівень фізичного розвитку
Надмірна довжина тіла Недостатня
довжина тіла

Значення окружності грудної Нормальна ОГК 1

1.3
клітки Надмірна ОГК Недостатня ОГК

2 Оцінка біологічного розвитку

2.1 Початок зміни молочних зубів Почалася зміна молочних зубів 1

94
 Не розпочалася зміна молочних зубів

Виконання умов тесту 1

2.2 „Філіппінський тест“
Не виконання тесту

3 Оцінка стану зорового аналізатору

Дитина з’єднує кінчики олівців 1

3.1 Оцінка бінокулярного зору
Дитина не з’єднує кінчики олівців

Визначення напрямку долоні третього

Оцінка гостроти зору за
3.2 ряду
результати тесту „Чорна рука“
Припущення помилок 2

4 Функціональний стан постави

Рівень кіфотичності постави за Фізіологічна правильна постава (90 -
4.1 показниками плечового індексу 100%)

(ПІ) Кіфотична постава (до 89,99%) 2

Схильність до сколіотичної Фізіологічна правильна постава (90 –

постави за показниками 100%)
4.2
індексу вертикального Сколіотична постава (більше 110%, чи
2
викривлення хребта (ВВХ) менше 90%)
5 Стан склепіння стопи
Нормальне склепіння стопи. 1
Оцінка стану склепіння правої
Сплощене чи підвищене склепіння
5.1 стопи за показниками індексу
стопи
(ІСС)
Плоска чи порожниста стопа
Нормальне склепіння стопи 1
Оцінка стану склепіння лівої
Сплощене чи підвищене склепіння
5.2 стопи за показниками індексу
стопи
(ІСС)
Плоска чи порожниста стопа
6 Функціональний стан м’язової системи

95
 6.1 Оцінка статичної витривалості Високий рівень

Вище середнього
м’язів спини
Середній рівень 3
Слабкість м’язів спини
Нормальна фізіологічна рухливість
1
хребта
6.2 Оцінка рухливості хребта Підвищена рухливість хребта
Недостатня рухливість хребта
Надмірна рухливість хребта
7 Оцінка координації рухів
Вище середнього
За результатами проби
7.1 Середній рівень 2
„Дерево“
Нижче середнього
Вище середнього 1
За результатами проби
7.2 Середній рівень
„Мотузочка“
Нижче середнього
Виконання тесту з першої спроби
Розвиток дрібної моторики (за
7.3 Виконання з другої спроби 2
тестом Озерецького)
Тест не виконано
Сума балів 23
Індекс інтегральної оцінки 1,44
серед
Рівень морфо-функціонального стану дітей
ній
23
=1.44 ,
16

Результат. Рівень морфо-функціонального стану організму даної дитини

середній. МФС характеризується порушенням постави, зниженням
витривалості м’язів спини, недостатнім розвитком координації та рівноваги,
дрібної моторики, а також зниженням гостротизору.
Висновок. Дитина потребує:

96
 - консультації дитячого ортопеда таофтальмолога;
- застосування профілактично-коригувальних заходів в умовахДНЗ.
Організаційні аспекти оздоровчо-профілактичної роботи із дітьми
старшого дошкільного віку
Після визначення рівня морфо-функціонального стану дітей з високим
рівнем МФС застосовуються оздоровчо-профілактичні заходи; з середнім та
низьким – профілактично-коригувальні.
Працездатність її періоди та фази.
Під працездатністю розуміється функціональна здатність людини
виконувати максимально можливу кількість роботи протягом заданого часу і
при інтенсивній напрузі організму. Працездатність людини залежить від рівня
його тренованості, ступеня закріпленості робочих навичок і досвіду
працюючого, його фізичного, фізіологічного та психологічного станів, здоров'я
та інших факторів.
Протягом робочої зміни, тижня, місяця працездатність змінюється в
широких межах. Це пов'язано з впливом як зовнішніх, так і внутрішніх
факторів.
Серед зовнішніх факторів провідне значення мають умови
навколишнього середовища, інтенсивність факторів трудової діяльності,
ступінь раціональної організації виробничого процесу.
З внутрішніх чинників виділяють такі, як мотивація і емоційна сторона
праці, рівень функціональної активності в момент роботи, величина фізичної
підготовленості людини і психофізіологічної адаптації до праці, особливості
його особистості та ін.
Працездатність оцінюється різними показниками, зокрема, результатом самої
праці по продуктивності, ефективності, швидкості роботи, експертній грошовій
оцінці професійної діяльності, а також за показниками, що відображають
функціональний стан людини. Працездатність в процесі трудової діяльності має
кілька фаз або станів, що змінюють один одного (рис. 2).

97
 Рисунок 2. Динаміка працездатності
I - період впрацювання; II - період стійкої працездатності; III- період зниження
працездатності (а - фаза неповної компенсації, з подальшою декомпенсацією, б - кінцевий
порив, в - прогресивне зниження працездатності); IV - період відновлення працездатності

Період впрацювання, або період наростаючої працездатності. Цей

період відображає властивість окремих функціональних систем і організму в
цілому підвищувати рівні функціонування на початку роботи відповідно до її
характеру і інтенсивністі. Для неї характерна наявність періоду мобілізації
функціональних систем, від діяльності яких залежить успішність виконання
трудового завдання: підвищується рівень обмінних процесів, збільшується
м'язовий тонус, посилюється діяльність серцево-судинної системи,
підвищується активність ЦНС, відбувається посилення уваги, стабілізується
робоча домінанта, неминуче знижена за період відпочинку після чергової
робочої зміни. Таким чином, в фазу впрацьовування рівень працездатності
поступово наростає. Тривалість цієї фази залежить від інтенсивності факторів
трудового процесу і індивідуальних особливостей працівника (рівень

професійної підготовки, вихідний функціональний стан працівника, вік, досвід,

тренованість, ставлення до роботи тощо). Вона може тривати від кількох
хвилин до 1,0-1,5 годин, а при розумовій, творчій праці - до 2-2,5 годин.У
досвідчених і тренованих осіб цей період зазвичай дуже короткий або
відсутній.

98
 Наступний період - високої стійкості працездатності - визначається
стабільною стійкою діяльністю при оптимальному адекватному енергетичному
забезпеченні. Системи організму переходять на необхідний рівень
функціонування, оптимізуються енерговитрати, в повній мірі відтворюється
робочий динамічний стереотип і робоча домінанта. Робочі реакції точні,
спостерігається стійка мобілізація уваги, пам'яті, а процеси сприйняття і
переробки інформації знаходяться в точній відповідності з необхідним
алгоритмом дій. Продуктивність праці та її ефективність максимальні.
Тривалість цієї фази може коливатися від 2,0-2,5 годин і більше в залежності
від умов роботи, ступеня тяжкості та напруженості праці.
Період високої стійкої працездатності змінює період зниження
працездатності, що свідчить про розвиток втоми в регулюючих ланках ЦНС,
збільшення часу протікання рефлексів, погіршення енергетики організму і т.д.
Дещо слабшають концентрація і швидкість перемикання уваги, а стан вищих
психічних функцій практично мало змінюється. Продуктивність праці та його
ефективність можуть зберігатися на високому рівні, але можуть і знизитися,
проявляючись помилковими реакціями, зайвими рухами, уповільненням
виробничих операцій і швидкості вирішення завдань.
Слід відмітити, що перехід організму з стійкостої працездатності до
втоми відбувається стадійно. Вирізняють такі фази:
Фаза повної компенсації, яка близька до фази стійкої працездатності.
Характерними рисами її є виникнення початкових ознак втоми, які повністю
компенсуються вольовими зусиллями працівника;
Фаза неповної компенсації — зазвичай змінює попередню фазу на
початку третьої години роботи, при цьому з'являється зниження працездатності
і початкові ознаки стомлення, які суб'єктивно відчуває людина як стан втоми
(відчуття дискомфорту, місцеві больові відчуття). При цьому об'єктивно
відзначається: прискорення частоти серцевих скорочень, частоти дихання,
зниження показників психічних функцій. Але початкові
прояви втоми успішно компенсуються емоційно-вольовими діями і не
позначаються на продуктивності і якості роботи. Компенсація стомлення
99
відбувається за рахунок вольових зусиль і активізації фізіологічних механізмів,
але в більш високих, ніж в період впрацювання, вегетативних зрушеннях і
розвитку стану нервово-психічної напруги.
Фаза декомпенсації (або вираженого стомлення) характеризується
виснаження ресурсів організму, що веде до такого зниження працездатності,
яке виявляється в коливаннях продуктивності, зростанні помилок в роботі і
ймовірності травм. У цей період виявляються різкі коливання емоційної
напруженості, вольових зусиль суб'єкта праці; суб'єктивні та об'єктивні прояви
стомлення яскраво виражені. У цьому стані спостерігається виражене відчуття
втоми і різноманітні за спрямованістю і інтенсивності зміни психофізіологічних
показників як наслідок складної взаємодії активаційних, регуляторних та
компенсаторних систем різного рівня, зміни в яких відбуваються неодночасно і
залежать від структури конкретної діяльності і від того, яка психічна функція
відчуває більшу напругу. Компенсація труднощів, що виникають, здійснюється
за рахунок менш відповідальних (енергетично і функціонально) процесів і,
зокрема, шляхом підключення додаткових ресурсів організму.
Іноді в кінці зміни можливе короткочасне підвищення працездатності
внаслідок чисто емоційних факторів (за 20-30 хвилин до її закінчення), назване
кінцевим поривом.
Фаза «кінцевого пориву» проявляється на поведінковому рівні в зростанні
продуктивності, але це зростання відбувається в умовах вольової мобілізації і
триваючого наростання стомлення. При адекватному впливі на мотиваційно-
вольову сферу, особливо при наявності релевантних для суб'єкта цілей, може
відбуватися короткочасне підвищення продуктивності за рахунок залучення
«недоторканних» психофізіологічних резервів організму. Очевидно, що такий
режим роботи є екстремальним для організму і веде, як правило, до перевтоми і
хронічних захворювань.
Фаза прогресивного зниження працездатності (фаза зриву), яка
характеризується швидким наростанням стомлення, зниженням виробничих
показників, великими функціональними зрушеннями в організмі (сповільнення
реакції, порушення координації рухових компонентів діяльності тощо). Якщо в
100
такому стані трудова діяльність триває, вона завершується повною відмовою,
бо наближається до потенційно можливої величині працездатності.
Звідси випливає, що обмеження роботи при ранніх ознаках втоми
недоцільне.
Після закінчення роботи наступає період відновлення показників
фізіологічних функцій організму і працездатності. Цей період характеризується
розвитком відновних процесів в організмі, зниженням психічної напруги і
накопиченням функціональних резервів.
У цьому періоді також можна виділити фази: - інерційне збудження,
відпочинок, відновлення.
Припинення трудової діяльності супроводжується певний період
посиленням фізіологічних функцій — вентиляції легень, серцево-судинної
діяльності, тепловіддачі з поверхні тіла, підвищенням збудливості нервових
центрів (інерційне збудження).
Тривалість відновлювального періоду може бути різною залежно від
важкості роботи, величини зрушень у функціонуючих фізіологічних системах.
Тривалість відновлення також визначається рівнем кваліфікації та
індивідуальними особливостями. Висока кваліфікація, сила нервової системи і
її рухливість сприяють зменшенню часу відновлення.
Фаза суперкомпенсації, інакше фаза перевідновлення, дуже важлива для
забезпечення зростання працездатності та професійної майстерності. Вона
настає після фази відновлення в тому випадку, якщо в попередній фазі не було
навантаження. У цій фазі працездатність перевершує свій вихідний (фоновий)
рівень. Даний приріст стосується не тільки енергетичних, але і координаційних
механізмів забезпечення працездатності. За рахунок збільшення злагодженості
психофізіологічних функцій відбувається подальше вдосконалення
професійних навичок і вмінь.
Щоб закріпити досягнутий рівень працездатності, необхідно повторне
навантаження давати на вершині фази суперкомпенсації. Тривалість цієї фази,
як правило, дорівнює протяжності фази відновлення та прямо пропорційна
інтенсивності навантаження, а також залежить від індивідуальних особливостей
101
і майстерності працівника. У висококваліфікованих працівників і осіб з
сильною нервовою системою вона коротша і менш виражена.
Розрізняють поточне відновлення - в процесі роботи після завершення її
найбільш напружених етапів, термінове відновлення - безпосередньо після
закінчення всієї роботи, відставлене відновлення - протягом багатьох годин
після завершення роботи та медико-психологічна реабілітація - відновлення
після гострих і хронічних робочих перенапружень із застосуванням активних
засобів впливу на психічні, фізіологічні та фізичні функції і якості суб'єкта
праці.
Фазна динаміка зміни працездатності характерна як для першої половини
робочого дня (тобто до обіду), так і для другої - після обідньої перерви до кінця
зміни (рис. 3.). У другій половині робочого дня фаза впрацювання коротше за
часом, фаза стійкої працездатності трохи нижче за рівнем і менш тривала, а
фаза зниження працездатності наступає раніше і розвивається швидше в
порівнянні з першою половиною зміни.

Рисунок 3. Фази працездатності людини протягом робочого дня

Представлена схема динаміки працездатності досить типова, але можливі
відхилення від неї, що пов'язано з характером виконуваної роботи, робочої
пози, ергономічними особливостями робочого місця, режимом праці і
відпочинку і т.д. У зв'язку з цим важливим завданням фізіологів праці є
оптимізація трудового процесу, спрямована на збереження і продовження фази
стійкої працездатності і попередження розвитку втоми.
Для фізіологічних систем організму характерні специфічні добові зміни.
Так, вдень фізіологічні процеси характеризуються більшою інтенсивністю, ніж

102
вночі. В нічний час сповільнюються обмінні процеси, послаблюється діяльність
системи кровообігу та ін.
В узагальненому вигляді працездатність протягом доби характеризується
такою динамікою:
● приблизно з 6-ї години ранку (вихідний рівень) і протягом шести годин
працездатність підвищується, досягаючи максимуму в 10 - 12 год;
● з 12-ї до 15-ї години працездатність поступово знижується до рівня,
нижчого за вихідний;
● з 16-ї до 18-ї години фізіологічна і трудова активність знову
підвищується до рівня, який значно вищий за вихідний, але не перевищує
максимальну працездатність;
● з 18-ї до 22-ї години рівень активності знижується до вихідного;
● при роботі в нічну зміну працездатність з 22-ї до 3-ї години продовжує
різко знижуватися;
● з 3-ї години працездатність поступово зростає, досягаючи в шостій
годині ранку вихідного рівня.
Працездатність змінюється і протягом тижня, хоча точних даних про
біологічну періодичність її коливань немає. Останні в основному пояснюються
стомленням людини, соціальними і психологічними факторами. На кривій
тижневої працездатності простежується три фази: впрацювання, яке припадає
на понеділок; стійкого стану — вівторок, середа, четвер; розвитку втоми —
п’ятниця і субота.
Знання про коливання працездатності слугують основою для розробки
графіків змінності, початку роботи, тривалості обідньої перерви,
регламентованих перерв на відпочинок тощо.
Втома, стомлення і перевтома, пояснення та наукові обґрунтування
їх розвитку.
Стомлення слід розглядати як складний процес, що торкається усіх рівнів
діяльності організму (молекулярного, субклітинного, клітинного, органного,
тканинного, системного) та проявляється в сукупності змін, пов’заних з зсувом

103
гомеостазу, регулюючих, вегетативних та виконавчих систем, розвитком
відчуття втомленості, тимчасовим зниженням працездатності. В
Стомлення - особливий вид функціонального стану людини, що
тимчасово виникає під впливом тривалої та (або) інтенсивної роботи і
призводить до зниження її ефективності. Стомлення проявляється в зменшенні
сили м’язів, погіршенні координації рухів, в зростанні затрат енергії для
виконання однієї і тієї ж роботи, у вповільненні рухових реакцій та обробки
інформації тощо.
Перевтома – сукупність стійких функціональних порушень в організмі
людини, що виникають в результаті багаторазового повторення надмірної
втоми, що не ліквідуються в процесі відпочинку і є несприятливі для здоров’я
людини.
Слід розрізняти поняття стомлення та втома. Стомлення – об’єктивний
процес, що виникає внаслідок напруженої чи тривалої діяльності внаслідок
функціонального виснаження клітин кори мозку. Втома – суб’єктивне
сприйняття та відображення цього процесу, що застерігає організм від
надмірного виснаження. Це проявляється у відсутності бажання працювати,
вчитися або грати, у відчутті зниженої працездатності. Втома зазвичай
супроводжує стомлення, але вони можуть співпадати не завжди. Так, у дітей
при одноманітній, нудній діяльності часто спостерігається втома, за відсутності
ознак стомлення. І навпаки, якщо діяльність приємна {насамперед, коли це гра),
дитина не відчуває втому, навіть при досить вираженому стомленні. Звідси
зрозуміло, яке важливе значення має дотримання тривалості занять, чергування
різних видів діяльності, а також постійний контроль дорослих за станом
працездатності дітей.
Стомлення у дітей проходить дві фази, для кожної з яких є характерними
певні мовні та рухові реакції. Насамперед внаслідок ослаблення активного
гальмування підвищується збудливість, що виявляється в неспокої, розсіянні
уваги, частих відволіканнях. Найбільш виразна картина спостерігається в дітей
молодшого шкільного віку:

104
 — мовні реакції — сторонні розмови, підказування, відповіді хором,
вигуки;
— рухові реакції — гра зі сторонніми предметами, штовхання сусіда,
підхоплення з місця.
При дослідженні працездатності на цьому етапі визначається збільшення
кількості помилок і неправильних відповідей, часу виконання завдань.
Для вираженого стомлення характерна фаза, коли слабнуть процеси
збудження і починає переважати гальмування:
— мовні реакції — мовчання, уповільнені, мляві або ехолалічні
(повторення питання) відповіді;
— рухові реакції — сонливість, потягування, позіхання, розслаблена
робоча поза, відсутність участі в роботі.
Дослідження рівня працездатності виявляє погіршення регуляції
фізіологічних функцій (порушення серцевого ритму, координації рухів,
збільшення латентного періоду реакції). Найчастіше саме в цій фазі з'являється
відчуття стомленості.
У цей період у дітей можуть спостерігатися так звані фазові стани
(зрівняльна і парадоксальна фази). Зрівняльна фаза — це коли на сильні і слабкі
подразники виникають однакові реакції, парадоксальна — коли на слабкий
подразник виникає сильна реакція і навпаки. Відрізняється розвиток стомлення
в дітей залежно від віку: у молодших школярів практично будь-яка праця
швидко приводить до запорогового гальмування, і це вберігає нервові клітини
від тривалої безперервної активності. Ось чому дитина молодшого шкільного
або дошкільного віку не може сильно стомлюватись, у неї виникають лише
початкові стадії стомлення, які легко і швидко знімаються відпочинком. У
старших школярів з'являється здатність переборювати початкові стадії
стомлення і працювати до появи зрушень, що потребують значного
відновлювального періоду.
При кумуляції стомлення, яке не ліквідується щоденним та щотижневим
відпочинком, з'являються початкові ознаки перевтоми.

105
 Перевтома – сукупність стійких функціональних порушень в організмі
людини, що виникають в результаті багаторазового повторення надмірної
втоми, що не ліквідуються в процесі відпочинку і є несприятливі для здоров’я
людини.
Передусім до них належать зниження успішності та зміни поведінки.
Дуже часто початок перевтоми характеризується втратою апетиту,
функціональними розладами нервової системи (дратливістю, нервовими
тиками, плаксивістю) та вегетативними розладами серцево-судинної системи.
Відсутність оздоровлення й гігієнічної корекції цього стану призводить
до появи виражених ознак перевтоми, коли спостерігається порушення
практично всіх критеріїв здоров'я дітей:
— має місце різке і тривале зниження розумової та фізичної
працездатності;
— знижується опірність до дії несприятливих чинників
навколишнього середовища та інфекцій;
— спостерігаються виражені нервово-психічні розлади (порушення
сну, відчуття страху, істеричність) та вегетативні порушення (аритмії, вегето-
судинні дистонії).
Важливою ознакою вираженої перевтоми є те, що зазначені порушення
зберігаються після повноцінного сну й короткочасного відпочинку. Такий стан
потребує організації цільового оздоровлення й реабілітації дітей, бажано в
умовах медичного закладу. Це пов'язано з тим, що перевтома є передумовою
багатьох хронічних захворювань, тому її комплексна профілактика має бути
важливим гігієнічним заходом.
Отже, профілактика можливих негативних наслідків реалізації
особливостей розвитку нервової системи дітей у процесі навчання однозначно
досягається шляхом гігієнічної регламентації та дотримання вимог щодо
навчально-виховного процесу.
У процесі навчання, крім розумового навантаження, мають місце й інші
чинники, які можуть несприятливо впливати на організм, що росте. Насамперед
це пов'язано з незавершеністю розвитку органів і систем, важливих для
106
навчання (нервової системи, зорового та слухового аналізаторів). Зокрема, це
статичне напруження при сидінні.
Сидіння — це не пасивний стан, а активний процес, спрямований на
підтримування голови у вертикальному або дещо нахиленому стані і подолання
сили ваги. М'язові групи шиї, потилиці, спини, тазу при сидінні перебувають у
постійній напрузі. Враховуючи недорозвинення кістково-м'язової системи, це
сприяє розвитку стомлення, формуванню неправильної пози при навчанні. Для
профілактики цих порушень необхідно підвищувати рухову активність дітей у
процесі навчання. Обов'язковим є проведення фізкультурних хвилинок
протягом уроку із вправами, що знімають напругу із зазначених груп м'язів.
Важливим моментом профілактики статичного напруження є забезпечення
відповідності навчальних меблів антропометричним параметрам дітей, що дає
останнім змогу підтримувати правильну позу і знижує навантаження на
кістково-м'язову систему.
Писання є основним видом навчальної діяльності школярів, який
потребує тонкої координації рухів пальців і здійснюється дрібними
червоподібними м'язами кисті. Ось чому стан розвитку цих м'язів оцінюється
при дослідженні «шкільної зрілості» дітей. Передумовою писання як труднощів
є незавершеність окостеніння кисті в 7-річному віці, яке зазвичай закінчується
до 10—13 років. Також важливим моментом є те, що положення пальців при
писанні не функціональне, воно суперечить природженій координації рухів.
При писанні великий, вказівний та середній пальці тримають ручку або олівець,
а інші застосовуються тільки для опори, що практично суперечить природному
положенню пальців при стисканні. Ця суперечність з природженою діяльністю
є причиною підвищення стомлення при писанні.
Основним заходом профілактики є обмеження тривалості безперервного
писання (початкова школа — 5—8 хвилин, у базовій школі — до 20 хвилин).
Окрім того, важливим є тренування м'язів кисті із застосуванням таких занять,
як ліпка, малювання, аплікація.
Читання також належить до головних видів навчальної діяльності, за
рахунок якого виникає велике зорове навантаження. У молодшому шкільному
107
віці воно спричиняє найбільше стомлення, оскільки процес формування
навичок швидкого читання вже сам по собі є складним і стомлюючим. З
офтальмо-фізіологічних позицій читання — астенопічний процес, оскільки він
призводить до зорового стомлення. Це зумовлено як внутрішніми причинами
(недорозвиненість зорового аналізатора, відсутність сформованої навички
читання у дітей), так і зовнішніми умовами (поліграфічне оформлення дитячих
книжок, стан освітлення робочого місця). Для подолання цих труднощів
необхідний цілий комплекс профілактичних заходів, до яких відносять:
— регламентацію безперервної тривалості читання (у початковій
школі — 7—10 хвилин);
— забезпечення оптимальної освітленості і правильної постави;
— відповідність параметрів оформлення книжок гігієнічним вимогам.
До основних гігієнічних принципів організації навчання у школі належать
такі:
— відповідність навчального навантаження віковим та індивідуальним
особливостям дитини;
— організація навчання з урахуванням динаміки працездатності дітей
протягом заняття, навчального дня, навчального тижня, року;
— чергування різних видів діяльності, діяльності та відпочинку;
— регламентація тривалості уроків та перерв.
Важливе значення при організації навчального процесу має врахування
фізіологічних коливань рівня працездатності дітей.
Рівень працездатності дітей протягом дня змінюється і має три періоди:
втягнення в роботу, високої і стійкої працездатності та зниження
працездатності.
Враховуючи, що організм дитини на початку виконання роботи не може
досягнути необхідного рівня активності фізіологічних процесів, потрібен
певний час для входження в роботу. Під час першого періоду (втягнення в
роботу) відбувається поступове збільшення рівня працездатності.
Для другого періоду (високої і стійкої працездатності) характерний
найбільший рівень працездатності.
108
 З розвитком втоми настає третій період (зниження працездатності). У
цьому періоді виділяють зони неповної компенсації, кінцевого пориву та
прогресивного падіння працездатності. Про закінчення періоду високої і стійкої
працездатності свідчить поява ознак стомлення, до яких відносять:
— підвищену рухливість, часті відволікання, неможливість зосередити
увагу (послаблення внутрішнього гальмування);
— зниження продуктивності праці: збільшення кількості помилок та
неправильних відповідей, часу виконання завдань;
— появу відчуття втоми;
— порушення ритму серцевої діяльності та координації рухів
(погіршення регуляції фізіологічних функцій).
Фізіологічні зміни в організмі дитини, пов'язані зі стомленням, нестійкі і
можуть зникати при зміні виду діяльності або в процесі відпочинку. Проте в
організмі школярів можуть виникати і більш виражені зміни, пов'язані з
інтенсивним або тривалим навантаженням на тлі неповного відновлення
працездатності або їх виконанням у зоні прогресивного падіння працездатності.
Гігієнічні вимоги при організації навчально-виховного процесу в школі
стосуються передусім уроку як структурної одиниці навчання та побудови
шкільного розкладу.
Згідно зі схемою побудови уроку він умовно розподіляється на З частини
— вступну, основну й заключну. Під час вступної частини проводяться
організаційні заходи та опитування, основної — викладання нового матеріалу,
заключної — тренувальне відтворення.
Основна гігієнічна вимога до організації уроку — поступове збільшення
навчального навантаження на початку уроку, максимальне навантаження в
середині та поступове його зниження до кінця уроку.
Велике значення для підтримання працездатності учнів на високому рівні
мають:
— тривалість конкретної діяльності та її окремих елементів, їх
чергування;
— щільність занять;
109
 — щільність конкретних начальних елементів;
— наявність мікропауз, довільних перерв.
Відношення часу, протягом якого учень зайнятий навчанням, до загальної
тривалості заняття називають щільністю уроку.
До основних методик, за допомогою яких проводиться вивчення та оцінка
побудови уроку {навчального заняття), належать хронометраж та дослідження
динаміки функціонального стану учнів. Хронометражні спостереження дають
можливість визначати тривалість і послідовність виконання основних видів і
елементів діяльності дітей.
Спостереження за поведінкою дітей, проведені паралельно з хро-
нометражем, надають змогу правильно пояснити особливості працездатності
школярів у процесі навчальної діяльності. У ході таких спостережень
визначають:
— появу ознак стомлення;
— увагу й інтерес до завдання (діяльності), що виконується;
— відволікання на сторонні справи або розмови;
— частоту непередбачених перерв;
— зміни положення тіла.
Розклад уроків слід складати з урахуванням таких основних гігієнічних
вимог:
— чергування різних видів діяльності;
— розподіл навчальних предметів відповідно до денної й тижневої
динаміки працездатності.
З метою збереження працездатності дітей та попередження розвитку
перевтоми регламентується тривалість уроків та перерв. Тривалість уроку
згідно з вимогами Закону України «Про загальну середню освіту» № 651-XIV,
13.05.1999 р. та ДСанПіН 5.5.2.008-01 для учнів 1 класу має становити 35
хвилин, 2—4-го — 40 хвилин, в інших класах — 45 хвилин. Для учнів
молодшого шкільного віку тривалість уроку 45 хвилин є надмірною, оскільки
на останніх 10—15 хвилинах такого уроку працездатність дітей різко знижу-
ється. Тривалість активної уваги учнів першого класу складає не більше ніж 35
110
хвилин. Науково обґрунтовано доцільність «східчастого» режиму для учнів
першого класу на початку навчання.
Важливе значення для збереження та відновлення працездатності
школярів протягом навчального дня має чергування навчання та відпочинку.
Значна увага при цьому приділяється регламентації перерв, зокрема їх
тривалості. Тривалість перерв має бути достатньою для забезпечення обох фаз
відпочинку: відновлення «функціональних потенціалів» та закріплення
відновленого рівня. Малі перерви мають тривати 10, а велика — 30 хвилин.
Можуть бути також організовані дві великі перерви тривалістю по 20 хвилин
кожна.
Для забезпечення відновлення працездатності під час перерви має
відбуватися зміна виду діяльності, зокрема мають бути створені умови для
рухової активності. Найкращим відпочинком вважають організацію перерв на
відкритому повітрі, незалежно від пори року. Рухливі ігри на відкритому
повітрі з позитивними емоціями ведуть до швидкого відновлення
працездатності. При цьому відбувається загартування організму, підвищення
рівня функціонування центральної нервової системи, зменшується негативний
вплив на організм навчального навантаження.
Денне й тижневе навантаження школярів (загальна кількість щоденних і
щотижневих уроків по класах) мусить відповідати вимогам санітарних норм.
Допустима сумарна кількість годин інваріантної й варіативної частин
навчального плану (уроків) згідно з ДСанПіН 5.5.2.008-01 наведено у табл.
3.2.2.
Навчальне навантаження розглядається гігієністами як один із основних
чинників ризику для здоров'я дітей та підлітків під час навчання у школі. Крім
змін рівня працездатності, надмірне навчальне навантаження перешкоджає
також реалізації вікової біологічної потреби школярів у сні, перебуванні на
повітрі, руховій активності.
При складанні розкладу необхідно враховувати, що навчальні предмети
різняться за важкістю, характером діяльності, ступенем навантаження першої

111
та другої сигнальної систем, співвідношенням динамічного та статичного
компонентів.
Навчальні предмети у розкладі навчального дня й тижня залежно від
ступеня їх важкості слід розташовувати відповідно до динаміки працездатності
школярів. На уроки з більш високою працездатністю дітей ставлять більш важкі
предмети (молодші школярі — 1—3-й урок, старші — 2—4-й). Найбільш
висока працездатність у молодших школярів має місце на 2-му уроці, у старших
— на 2—3-му.
Оцінка розвитку уваги дитини та розумової працездатності
Одним з головних процесів, від характеристики якого залежить оцінка
пізнавальної готовності дитини до навчання в школі та успішність її
навчальної діяльності є розвиток уваги. Багато проблем, що виникають у
навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо пов'язані з
недоліками в розвитку уваги. Вони можуть бути усунені, якщо заздалегідь, як
мінімум за рік до вступу до школи, будуть відомі індивідуальні особливості
уваги дитини й той рівень, на якому вона перебуває в цей моментчасу.
Тестове завдання для оцінки розумової працездатності, переключення та
розподілу уваги дитини.
Тестування полягає в тому, щоб протягом 2 хвилин максимально швидко
проглядати рядок за рядком у бланку (додаток 1) і в кожній з фігур проставити
той знак, який заданий дослідником (наприклад, у квіточках - плюс, яблуках -
мінус, грибках - галочку (пташку), листочках – кружечок, грушах – паличку).
Показник розумової працездатності та перемикання уваги (I D)
визначається за формулою, яка розроблена як варіація шкали Антропової М.В.:
ID = 0,03*N – 0,2*P – 0,53,
де N – кількість фігур, переглянутих впродовж двох хвилин;
P – кількість помилок, допущених під час виконання завдання.
Помилками вважаються неправильно проставлені або пропущені знаки.
Індекс ID оцінюється за чотирьохбальною шкалою.

112
 Високий рівень розподілу уваги (4 бали) має дитина зі значенням індексу
ID більше 0,83 ум.од. Середній рівень (3 бали) відноситься до діапазону від 0,27
до 0,82 ум.од., нижче середнього (2 бали) – до діапазону від 0,04 до 0,26 ум.од.
Низький рівень розподілу уваги (1бал) визначається при значенні індексу
ID нижче 0,03ум.од.
Бланк для оцінки переключення уваги та розумової
Працездатності
Заклад ____________Дата _________Час______________________________
Прізвище,ім’я____________________________________________________
Датанародження _________________________________________________

113
 За результатами дослідження окреслюється група ризику, до якої
відносяться діти з низьким та нижче середнього рівнем розподілу уваги. Ці діти
підлягають більш поглибленому обстеженню для з'ясування причин низької
якості роботи (хвороба, приймання ліків, надмірне фізичне навантаження,
емоційний стрес тощо) та проведенню корекційно-розвивальної роботи за
допомогою тренування рівня довільної уваги, розвитку оперативної пам'яті,
кмітливості тощо. Розробляється план індивідуальної або групової роботи,
підбирається (чи розробляється) відповідна корекційна програма.
Для проведення занять щодо розвитку окремих властивостей уваги
вихователь може використати такі види завдань:
1. Розвиток концентрації уваги. Основний тип вправ - коректурні
завдання, в яких дитині пропонують знаходити і викреслювати певні, визначені
букви в друкованому тексті. Такі вправи дозволяють дитині відчути, що означає
"бути уважним" і розвивати стан внутрішнього зосередження. Ця робота
повинна проводитись щоденно (по 5 хв. на день) 2-4 місяці. Рекомендується
також використовувати завдання, які вимагають виділення ознак предметів і
явищ (методом порівняння); вправи, які базуються на точному відтворенні
певного зразка (послідовність букв, цифр, геометричних візерунків, рухів і т.д.);
завдання типу: "переплутані лінії", пошук прихованихфігур.
2. Збільшення об'єму уваги і короткочасної пам'яті. Вправи базуються на
запам'ятовуванні числа і порядку розміщення предметів, які пред'являють за
кілька секунд. Коли вправа освоюється, число предметів поступово
збільшується.
3. Розвиток навику переключення уваги. Виконання коректурних завдань
з чергуванням правил викреслювання та підкреслюваннябукв.

Тестові завдання

1. Що таке «шкільна зрілість» дитини?

A. Це вміння малювати людину, складати слова та фрази, рахувати до 10

114
B. Це здатність дитини спокійно сидіти та підтримувати вертикальну позу на
протязі 45 хвилин
C. Це вміння дитини спілкуватися в колективі
*D. Це такий рівень фізичного, соціального та психічного розвитку, що
забезпечить дитині систематичність навчання без негативного впливу на
здоров’я дитини
E. Це здатність дитини уважно слухати та запам’ятовувати

2. Вкажіть показники «шкільної зрілості»

A. Морфологічне визрівання нервової системи та зростання працездатності
клітин кори
*B. Все перелічене
C. Збільшення рухливості та врівноваженості сили нервових процесів
D. Вдосконалення другої сигнальної системи
E. Високий рівень диференційованого гальмування в корі мозку

3. Вкажіть анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку?

A. Уповільнення інтенсивності процесів росту щодо періоду переддошкільного
віку
B. Уповільнення процесів осифікації
C. Превалювання кістної частини хребта над хрящовою
D. Завершення формування кривизни в шийному та грудному відділах хребта
*E. Все перелічене

4. Підлітковим лікарем при контролі навчального процесу в 11-му класі ліцею

встановлено наступний розподіл навчального навантаження: понеділок - 19%,
вівторок - 22%, середа - 24%, четвер - 19%, п'ятниця - 16%. Чи відповідає
розподіл навчального навантаження тижневій динаміці розумової
працездатності?
* А. Відповідає
В. Збільшений у вівторок
115
С. Збільшений в середу
D. Збільшений в четвер
Е. Збільшений в п'ятницю

5. З метою збереження працездатності дітей і попередження розвитку

перевтоми регламентується тривалість уроків і змін. Згідно з вимогами Закону
України «Про загальну середню освіту» №651 -ХIV 13.05.1999 р та ДСанПіН
5.5.2.008-01 для учнів 5-11-х класів тривалість уроку повинна:
А. Складати 30 хвилин
В. Складати 35 хвилин
С. Складати 25 хвилин
* D. Складати 45 хвилин
Е. Складати 40 хвилин

6. При проведенні медичного огляду всім учням 7 класу визначали

відповідність біологічного розвитку календарному віку. Який з перерахованих
критеріїв є найбільш інформативним показником біологічного віку?
A. Розвиток вторинних статевих ознак
B. Кількість постійних зубів
C. Довжина тіла
D. Щорічне збільшення довжини тіла
* E. Осифікація кісток кисті

7. Підліток 15 років має наступні показники, що характеризують його

біологічний вік: щорічне збільшення довжини тіла - на 1 см нижче за показники
цієї вікової групи, зменшена кількість постійних зубів (на 2 менше), ступінь
розвитку вторинних статевих ознак відстає на 2 роки (Р, Ахо, Vo, Fo, Lo).
Оцініть біологічний вік підлітка.
A. Високий
B. Випереджає календарний вік
C. Відповідає календарному
116
D. Низький
* E. Відстає від календарного

8. Діти 6 років перед вступом до школи повинні пройти медичний огляд.

Вкажіть термін проведення медогляду для таких дітей:
A. За 3 місяці до школи
B. За 1 рік до школи
* C. За 6 місяців до школи
D. За 2 тижні до школи
E. За 1 тиждень до школи

9. Вкажіть головні критерії за якими визначається адаптація дитини до

дошкільного закладу
A. Стать здоров’я дитини
B. Термін нормалізації психічного та емоціонального стану
C. Тривалість захворювань
* D. Термін нормалізації поведінки та психічного і емоціонального стану,
частота та тривалість захворювань
E. Частота захворювань

10. Біологічний вік дитини встановлюється за показником:

* A. Усе перераховане
B. Щорічне збільшення довжини тіла
C. Термін зміни зубів на постійні
D. Ступінь розвитку вторинних статевих ознак
E. Термін осифікації кісток кисті

11. Для кожного вікового періоду виділяють кілька найбільш інформативних

показників біологічного розвитку. Для раннього й дошкільного віку крім
довжини тіла та її річного збільшення є характерними показники:
A. Розвитку вторинних статевих ознак
117
*B. Нервово-психічного розвитку та терміни прорізування та зміни молочних
зубів
C. Розвитку вторинних статевих ознак та терміни прорізування та зміни
молочних зубів
D. Терміни прорізування та зміни молочних зубів
E. Нервово-психічного розвитку

12. Яке фізіологічне значення має раціональний ритм роботи

*A. Підвищує працездатність, знижує утомленість
B. Сприяє концентрації уваги
C. Підвищує окислювально-відновні процеси в организме
D. Сприяє розвитку процесів охоронного гальмування в ЦНС
E. Жоден з вище перерахованих

13. Стомлення - це:

A. Суб'єктивне вираження об'єктивних процесів, що відбуваються в організмі,
під впливом трудової діяльності
*B. Об'єктивний процес, що характеризується зниженням працездатності
C. Погіршення показників ЦНС під впливом інтенсивної трудової діяльності
D. Погіршення показників серцево-судинної системи під впливом інтенсивної
трудової діяльності
E. Погіршення показників нервово-м'язового апарату під впливом інтенсивної
трудової діяльності

14. Перевтома може привести до:

*A. Зниженню резистентності організму до шкідливих дій зовнішнього
середовища
B. Захворюванням шкіри і судин
C. Хворобам крові
D. До збільшення всіх показників серцево-судинної системи
E. До порушення функцій щитовидної залози
118
15. Назвіть перший період працездатності:
A. Період підйому працездатності
* B. Період впрацьовування
C. Період високої і стійкої працездатності
D. Період зниження працездатності
E. Період розвитку втоми

Ситуаційні завдання
Завдання № 1
Дівчинка 6 років, часто (понад 3 рази на рік) хворіє на простудні
захворювання, фізично розвинута гармонійно, має тільки молочні зуби,
мигдалики гіпертрофовані, вміє читати та рахувати, не вимовляє літери "Р" та
"С". Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 7 (3 4- 2 + 2) балів.
Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого
психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 50%,
продуктивність вербально-логічної пам'яті - 70%, продуктивність образної
пам'яті - 80%, продуктивність вербально-логічного мислення 15 балів. Дайте
гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у
разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.
Завдання № 2
Хлопчик 6 років, страждає хронічним гастритом у стадії компенсації, вміє
читати та писати. Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 4 (1+2 + 1) балів.
Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого
психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 85%,
продуктивність вербально-логічної пам'яті – 95%, продуктивність образної
пам'яті - 100%, продуктивність вербально-логічного мислення -18 балів. Дайте
гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у
разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.
Завдання № З

119
 Хлопчик 6 років, практично здоровий, вміє читати, проте, не вміє писати.
Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 11 (3 + 4 + 4) балів. Продуктивність
механічної пам'яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження
вищої нервової діяльності складає 25%, продуктивність вербально-логічної
пам'яті - 40%, продуктивність образної пам'яті -60%, продуктивність вербально-
логічного мислення - 8 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної
готовності дитини до навчання в школі та, у разі необхідності, обґрунтуйте
рекомендації щодо її покращання.
Завдання № 4
Дівчинка 6 років, страждає хронічним гломерулонефритом у стадії
компенсації, має тільки молочні зуби, вміє читати та рахувати, не вимовляє
літеру "Р". Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 6 (2 + 2 + 2) балів.
Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого
психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 75%,
продуктивність вербально-логічної пам'яті - 75%, продуктивність образної
пам'яті - 90%, продуктивність вербально-логічного мислення - 14 балів. Дайте
гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у
разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.
Завдання №5
Хлопчик 6-ти років практично здоровий. Вміє читати і писати. Не
вимовляє літеру “Л”. Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека – 10 (3 + 4 + 3)
балів. Продуктивність механічної пам’яті за даними поглибленого
психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 60%, ПВЛП
– 80%, ПОП – 90%, ПВЛМ – 12 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної
готовності дитини до навчання в школі.
Завдання № 6
Дівчинка 6-ти років відноситься до низької ростової групи, фізично
розвинута гармонійно, часто хворіє на простудні захворювання. Вміє читати,
рахувати. Тест Озерець кого виконала з другої спроби без помилок. Тест Керна-
Ірасека – на 7 балів. Доля помилок у словесно-асоціативному тесті дорівнює
255. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дівчинки до школи.
120
 Тема 3

МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-

ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ.
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ПРАЦІ З ПК.
1. Навчальна мета
1.1. Засвоїти методики складання та гігієнічної оцінки режиму дня і
розкладу занять для школярів різного віку.
1.2. Знати основні гігієнічні рекомендації щодо правил користування
персональним комп’ютером у сучасних освітніх закладах.

2. Вхідні знання та вміння

2.1. З н а т и :
2.1.1. Віково–статеві анатомо–фізіологічні та психофізіологічні
особливості організму дітей і підлітків.
2.1.2. Медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку
дитини.
2.1.3. Зрушення у стані здоров'я і захворювання, що можуть бути
зумовлені впливом несприятливих чинників навчально–виховного процесу
2.1.4. Гігієнічні вимоги до організації навчально–виховної діяльності,
складання розкладу занять, організації і методики проведення уроку,
навчальних посібників, організації позашкільної діяльності та вільного часу
учнів.
2.1.5. Гігієнічні вимоги щодо безпечного користування комп′ютером у
навчально–виховному процесі школярів різних вікових груп.
2.2. В м і т и :
2.2.1. Проводити гігієнічну оцінку режиму дня, розкладу уроків,
організації та методики проведення уроку, навчальних посібників, а також
організації позашкільної діяльності та вільного часу учнів.
2.2.2. Застосовувати заходи профілактики захворювань пов′язаних з
користуванням персональними комп’ютерами у сучасних освітніх закладах.
121
 3. Питання для самопідготовки
3.1. Фізіолого-гігієнічні основи добового режиму дітей та підлітків
різного віку.
3.2. Гігієнічні вимоги до організації навчально–виховної роботи у
загальноосвітніх школах.
3.3. Поняття про режим дня та основні режимні елементи. Особливості
гігієнічного нормування режиму добової діяльності учнів. Гігієнічні принципи
складання режиму дня дітей і підлітків.
3.4 Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки.
3.5. Гігієна навчальних занять у школі. Гігієнічні вимоги до організації і
методики проведення уроку.
3.6. Гігієнічні правила та рекомендації щодо користування
персональними компютерами у навчально-освітніх закладах. Заходи
профілактики захворювань пов′язаних з користуванням персональними
комп’ютерами.
4. Рекомендована література

4.1. Основна:
4.1.1. Гігієна дітей та підлітків. Підручник. / за ред. В.І. Берзіня. – К.:
Асканія, 2008. – С. 21-39, 78-102, 103-122.
4.1.2. Гігієна дітей та підлітків. Підручник. / за ред. І.І. Даценко,
М. Б. Шегедин, Ю.І. Шашков. – К.: Медицина, 2006. – С. 38-68.

4.2. Додаткова:
4.2.1. Гігієна та екологія. Підручник. / за ред. В.Г. Бардова. – Вінниця:
Нова книга, 2006. – С. 391 – 473.
4.2.2. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я,
2004. – С. 524 – 557.
4.2.3. Лекції.

122
 Теоретичний та практичний матеріал
Фізіолого-гігієнічні основи добового режиму дітей та підлітків різного
віку
Під добовим режимом розуміють раціональний розподіл часу на всі види
діяльності та відпочинок протягом доби. При цьому раціональний режим дня
дітей та підлітків мусить відповідати основним гігієнічним вимогам.
В основу гігієнічних вимог до режиму дня дітей та підлітків покладено
врахування законів вищої нервової діяльності людини та анатомо-фізіологічних
особливостей організму, що росте. Раціональний режим дня зумовлює
формування динамічного стереотипу і, таким чином, сприяє оптимальному
функціонуванню фізіологічних систем організму дитини.
Дотримання раціонального режиму дня дітьми та підлітками є одним із
важливих профілактичних заходів. Режим дня впливає на пристосувальні
реакції дитячого організму до умов навколишнього середовища і дає
можливість певною мірою нівелювати їх несприятливий вплив. Оптимальний
режим дня сприяє нормальному росту і розвитку дітей та підлітків, збереженню
та зміцненню їх здоров'я, підтриманню високої працездатності протягом всього
періоду неспання, створює умови для підвищення мотивації до навчальної
діяльності.
До основних компонентів режиму дня дітей та підлітків належать такі:
— навчальні заняття для дітей та підлітків у навчальних закладах і вдома;
— відпочинок з максимальним перебуванням на відкритому повітрі;
— приймання їжі;
— гігієнічно повноцінний сон;
— особиста гігієна.
У режимі дня враховується також час для вільних занять за власним
вибором (спорт, заняття музикою, малювання тощо).

123
 Сумарна тривалість усіх режимних компонентів визначається як бюджет
часу. Роль кожного компонента режиму дня, його зміст,тривалість змінюються
у різних вікових групах. Усі види діяльності та відпочинку, які входять до
режиму дня, повинні відповідати анатомо-фізіологічним особливостям та
можливостям окремих вікових груп дітей та підлітків, а також стану їх здоров'я.
При визначенні тривалості окремих режимних моментів виходять із того,
що діяльність не повинна перевищувати межу працездатності, а відпочинок має
забезпечувати повне функціональне відновлення клітин кори головного мозку.
Важливим компонентом режиму дня є сон. Під час сну відбувається
функціональне відновлення фізіологічних систем організму. Тривалість сну,
необхідна для цього, залежить передусім від рівня розвитку ЦНС дітей того чи
іншого віку.
З віком зменшується як тривалість сну, так і кількість його періодів. Так,
для дітей з 1,5 року обов'язковим є одноразовий денний сон, а починаючи з
молодшого шкільного віку — тільки сон у нічний час.
Проте за певних умов (у дітей ослаблених, у школярів 6-річного віку та
ін.) може збільшуватись як рекомендована тривалість сну, так і кількість
періодів сну, зокрема — вводитись додатково денний сон.
Рекомендована тривалість сну дітей складає від 14—13 годин (у 1—1,5
року) до 11,5 годин (6—7 років). Для дітей шкільного віку тривалість сну
повинна складати: 11—10 годин — у 7—10 років, 10—9 — в 11—14 років та 8
—9 годин — у 15—17 років.
При систематичному недосипанні у дітей та підлітків можуть виникати
порушення вищої нервової діяльності, невротичні розлади, погіршуватися
розумова працездатність.
Особливе значення у режимі дня дітей та підлітків надається активному
відпочинку на відкритому повітрі, який зумовлює активізацію процесів обміну,
позитивно впливає на процеси росту і розвитку, сприяє відновленню
функціонального стану організму, профілактиці гіподинамії, ультрафіолетової
недостатності.

124
 Для дітей переддошкільного та дошкільного віку обов'язковими є
прогулянки на відкритому повітрі в першій та другій половині дня. Тривалість
їх повинна складати не менше 4 годин на день.
Важливим є цей компонент режиму дня і в шкільному віці. Загальна
тривалість перебування на відкритому повітрі у цьому віці дещо зменшується
за рахунок збільшення часу обов'язкових занять, але не повинна бути меншою,
ніж 3—3,5 години у молодшому шкільному віці, 2,5—3 години — у середньому
шкільному та 2—2,5 години — у старшому шкільному віці.
В основу виховання дітей у дошкільних навчальних закладах покладено
ігрову діяльність. При побудові режиму дня для дітей цього віку важливо
враховувати характер ігор (спокійні, рухливі) та їх чергування з іншими
режимними моментами.
Починаючи з дошкільного віку, в дитячих навчальних закладах
передбачено також обов'язкові заняття, їх тривалість, з урахуванням
підвищення витривалості дітей, збільшується з віком: від 10—15 хвилин у
молодшій групі до 25—30 хвилин у підготовчій. Збільшується також кількість
занять на тиждень: з 10 для молодшої групи до 19 — для підготовчої.
У раціонально побудованому режимі дня мають враховуватися не лише
зміст та тривалість окремих видів діяльності й відпочинку, але й розподіл
окремих компонентів упродовж доби, їх раціональне чергування.
При розподілі окремих компонентів режиму враховуються біологічні
ритми та динаміка працездатності упродовж доби. Так, у шкільному віці
основним видом діяльності є навчальна (у школі та вдома). Відомо, що для
функціонування нервової системи протягом доби характерний найбільш
високий рівень активності кори великих півкуль уранці та в денний час. Крім
того, рівень цієї активності не залишається постійним і впродовж дня.
Відповідно до періодів підвищеної функціональної активності нервової системи
у школярів спостерігається два підйоми розумової працездатності: з 8-ї до 11—
12-ї години та з 16-ї до 17—18-ї. Зважаючи на це, заняття у навчальних
закладах повинні проводитись у першій половині дня, а підготовка домашніх

125
завдань рекомендується у другій половині дня — в години найбільшої
працездатності.
У режимі дня дітей та підлітків, виходячи із законів вищої нервової
діяльності, має бути також передбачене чергування діяльності, зміна видів
діяльності, які відрізняються за характером дії на організм, та відпочинку таким
чином, щоб новий режимний момент створював умови для покращення
функціонального стану організму. Але при цьому необхідно враховувати
інтенсивність навантаження при кожному виді діяльності.
Позитивний ефект від зміни видів діяльності спостерігається, як правило,
при навантаженні середньої інтенсивності. Зокрема, сприяють відновленню
розумової працездатності дітей та підлітків активний відпочинок на відкритому
повітрі, музикальні та фізкультурні заняття.
Як один із видів діяльності, що дають позитивну емоційну розрядку після
обов'язкових занять або приготування домашніх завдань, до режиму дня
повинні включатися заняття за інтересами. Оскільки позитивні емоції також
сприяють підвищенню працездатності дітей та відновленню функціональної
активності фізіологічних систем організму після періодів високого напруження.
Режим дня може мати позитивний вплив на організм дитини лише у разі
чіткого його дотримання, що є необхідною умовою формування динамічного
стереотипу та «економного» функціонування фізіологічних систем.
У певні періоди життя дітей та підлітків (початок відвідування
дошкільного закладу, навчання у школі, навчання в інших навчальних закладах
тощо) виникає потреба у зміні режиму дня, відбувається формування нового
динамічного стереотипу. Такі періоди у житті дитини вимагають особливої
уваги. і, зокрема, поступового переходу до нового добового режиму.
Неприпустимими вважаються часті зміни режиму дня, що пояснюється,
зокрема, й особливостями вищої нервової діяльності дітей (відносно слабким
процесом внутрішнього гальмування, малою рухливістю нервових процесів).
Враховуючи особливості нервової системи людини (її інертність) та
складність самого процесу, для формування динамічного стереотипу потрібен

126
певний час (для концентрації збудження, закріплення позитивних та гальмівних
умовних рефлексів).
Зміна режиму дня, а отже — й динамічного стереотипу є особливо
складним процесом, оскільки необхідне гальмування вже існуючих умовних
рефлексів та формування нових. Ще більш складним та тривалим є цей процес
у дітей. Тому перехід до нового режиму дня обов'язково мусить бути
поступовим, а часті зміни режиму дня дітей та підлітків вважаються
неприпустимими.
За недотримання цих вимог у дітей погіршується працездатність, можуть
виникати несприятливі зміни у стані здоров'я, зокрема виникати порушення з
боку нервової системи, тривалі невротичні стани.
Окрім дотримання загальних вимог при побудові добового режиму,
необхідно враховувати особливості, пов'язані з віком дитини.
Так, для дітей переддошкільного віку характерні швидкий темп фізичного
та нервово-психічного розвитку, низька опірність організму до різноманітних
несприятливих чинників. І режим дня дітей цього віку мусить бути
підпорядкований завданням зміцнення здоров'я та сприяння нормальному росту
та розвитку, становлення функції мовлення, розвитку основних рухів.
У віці від 2 до 10 місяців у дітей переважає харчова домінанта. У цей час
основними компонентами режиму дня, які визначають їх емоційний стан, є сон
та приймання їжі. Зважаючи на це, у режимі передбачається така послідовність
основних компонентів: сон — приймання їжі — неспання. Під час неспання
планується гігієнічний догляд та ігри, як правило, індивідуального характеру.
Для дітей віком 9—10 місяців значення харчової домінанти зменшується.
Меншою стає і кількість періодів сну (до 2) та більш тривалими і активними —
періоди неспання, самостійна діяльність дитини.
У режимі дня дитини 1,5—2 років залишається лише один денний сон
тривалістю до 2,5—3 годин. Показником ефективності виховної роботи з
дітьми цього віку є використання дитиною певних умінь та навичок у
самостійній діяльності.

127
 Дітей дошкільного віку відрізняє наявність гострої потреби у руховій
активності, вдосконалення та ускладнення функції мовлення, розумової
діяльності, оволодіння складними руховими навичками. Режим дня
розробляється для різних вікових груп. Структура режиму, послідовність та
чергування окремих його компонентів при цьому єдині. Відрізняється лише їх
тривалість. Враховується також необхідність виховання дітей за допомогою
поєднання зусиль батьків та педагогів.
При побудові добового режиму школярів враховують, що основним
видом їх діяльностієнавчальна (у школі і вдома). У цьому віці відбувається
подальше удосконалення регулюючої функції кори головного мозку. Це
здійснюється завдяки морфологічному визріванню нервової системи та,
відповідно, зростанню працездатності клітин кори, збільшенню рухливості та
врівноваженості, сили нервових процесів, вдосконаленню другої сигнальної
системи. При цьому мають бути дотримані вимоги до організації навчальної
діяльності з урахуванням віку дітей.
У віці 15—16 років досягнутий рівень морфологічного та
функціонального розвитку організму дає можливість розпочати професійне
навчання, яке супроводжується формуванням складних динамічних
стереотипів, пов'язаних із навчально-виробничою діяльністю. Важливою
вимогою у цьому разі є поступове збільшення тривалості навантаження, як
розумового, так і фізичного.
І ще однією важливою вимогою, яка сприяє успішній реалізації режиму
дня, є створення відповідних умов для діяльності та відпочинку.
Гігієна навчальної діяльності у загальноосвітніх навчальних
закладах
Виходячи з того, що навчальні заняття (у навчальному закладі та вдома) є
одним із основних видів діяльності, а також враховуючи їх тривалість, вони є
формуючим здоров'я чинником повсякденного життя дитини. Оптимальна
організація навчання не лише дає змогу отримати необхідні знання, уміння та
навички, а й надає можливість зберегти здоров'я дітей. Навпаки, порушення
гігієнічних вимог і принципів побудови навчально-виховного процесу сприяє
128
погіршенню стану здоров'я за рахунок формування «шкільних хвороб» та
донозологічних станів, пов'язаних із навчанням.
При побудові навчально-виховного процесу необхідно враховувати
особливості розвитку нервової системи дітей.
Створення умов, що сприяють нормальному розвитку нервової системи,
має важливе значення для забезпечення процесів росту, розвитку, навчання та
виховання особистості. До основних особливостей розвитку нервової системи
дітей відносять:
— збільшення маси головного мозку та його функціональне
вдосконалення;
— високу пластичність і здатність до пристосування нервової системи
дітей;
— підвищену збудливість нервової системи дітей;
— перевагу іррадіації над концентрацією нервових процесів;
— швидке виснаження нервової системи дітей.
Процес морфологічного і функціонального розвитку нервової системи
супроводжується підвищеною нестійкостю і вразливістю дитячого організму.
Це, у свою чергу, стає причиною того, що подразники навчання, яке
супроводжується формуванням складних динамічних стереотипів, пов'язаних із
навчально-виробничою діяльністю. Важливою вимогою у цьому разі є
поступове збільшення тривалості навантаження, як розумового, так і фізичного.
І ще однією важливою вимогою, яка сприяє успішній реалізації режиму
дня, є створення відповідних умов для діяльності та відпочинку.
Гігієна навчальної діяльності у загальноосвітніх навчальних
закладах
Виходячи з того, що навчальні заняття (у навчальному закладі та вдома) є
одним із основних видів діяльності, а також враховуючи їх тривалість, вони є
формуючим здоров'я чинником повсякденного життя дитини. Оптимальна
організація навчання не лише дає змогу отримати необхідні знання, уміння та
навички, а й надає можливість зберегти здоров'я дітей. Навпаки, порушення
гігієнічних вимог і принципів побудови навчально-виховного процесу сприяє
129
погіршенню стану здоров'я за рахунок формування «шкільних хвороб» та
донозологічних станів, пов'язаних із навчанням.
При побудові навчально-виховного процесу необхідно враховувати
особливості розвитку нервової системи дітей.
Створення умов, що сприяють нормальному розвитку нервової системи,
має важливе значення для забезпечення процесів росту, розвитку, навчання та
виховання особистості. До основних особливостей розвитку нервової системи
дітей відносять:
— збільшення маси головного мозку та його функціональне
вдосконалення;
— високу пластичність і здатність до пристосування нервової системи
дітей;
— підвищену збудливість нервової системи дітей;
— перевагу іррадіації над концентрацією нервових процесів;
— швидке виснаження нервової системи дітей.
Процес морфологічного і функціонального розвитку нервової системи
супроводжується підвищеною нестійкістю і вразливістю дитячого організму.
Це, у свою чергу, стає причиною того, що подразники виводять організм
дитини зі стану рівноваги, що суттєво підвищує ризик розвитку донозологічних
порушень. З метою мінімізації можливих негативних наслідків необхідно не
дозволяти дітям напруженої діяльності, усувати все, що може спричиняти
надмірну витрату сил. Важливим є дотримання гігієнічних принципів
регламентації та нормування діяльності дітей, оптимальна організація режиму
дня, застосування адекватних методів навчання та виховання.
Висока пластичність і пристосовність нервової системи дітей зумовлює
здатність дитини легко адаптуватися до умов, що змінюються, та здатність до
наслідування. Ця властивість нервової системи дитини робить останню
доступною для різноманітних впливів і, насамперед, живого прикладу. Одним
із важливих механізмів, який передає вплив оточення на дитину, є здатність її
до наслідування, яка найбільш виразно виявляється в дошкільному та
молодшому шкільному віці. Тому у вихованні головну роль відіграє
130
особистість педагога, його поведінка, мова, рухи, вчинки. Ще одним наслідком
зазначеної особливості є зміна типу мислення з конкретно-образного на
абстрактне, яка відбувається в молодшому шкільному віці. Це, у свою чергу,
зумовлює різні підходи до організації навчання дітей дошкільного віку та
школярів.
Відомо, що діяльність кори мозку визначається двома основними
процесами — збудженням і гальмуванням, що тісно пов'язані між собою. Ці
процеси перебувають у рухливій рівновазі, і від їх співвідношення залежить
працездатність організму. Підвищена збудливість нервової системи дітей
зумовлена тим, що у дітей переважають процеси збудження, причому чим
молодшою є дитина, тим ця особливість виражена сильніше. Діти часто
реагують на подразник меншої інтенсивності, який дорослі навіть не
помічають. Підвищена чутливість та недостатність внутрішнього активного
гальмування є причиною того, що в реакцію дитини легко втягуються не тільки
центральна, але й вегетативна нервова системи, що призводить до змін кольору
шкіри, тремтіння, плачу. На тлі неправильної організації навчально-виховного
процесу підвищена збудливість може перейти в нервозність, чим суттєво
підвищується вірогідність формування донозологічних порушень. Це необхідно
враховувати при організації навчальної діяльності, її регламентації.
Перевага іррадіації над концентрацією нервових процесів призводить до
формування генералізованих умовних рефлексів, за яких значення умовного
подразника набуває не лише агент, що застосовувався, але й близький до нього.
Широка іррадіація нервових процесів зумовлює виникнення в дітей
неадекватних реакцій. Іррадіація гальмування також може мати місце, причому
поширення цього процесу може не тільки знижувати ефект дії подразників, але
й, за певних умов, порушувати умовно-рефлекторну діяльність.
Зазначена особливість нервової системи відображена у двох законах, а
саме:
— законі концентрації збудження і гальмування — нервові процеси
(збудження або гальмування), які поширюються з певного місця, через деякий

131
час скупчуються в місці первинного виникнення, що скорочує сферу реакції,
робить Ті адекватною;
— законі індукції — навколо осередку збудження розвивається процес
гальмування (негативна індукція) і, навпаки, навколо осередку гальмування
створюється зона збудження (позитивна індукція).
Врахування цих законів має важливе значення при організації навчальної
діяльності. Так, із закону концентрації випливає, що:
— у корі головного мозку одночасно або послідовно існують два
протилежні процеси: збудження та гальмування;
— їх наявність є необхідною умовою для формування домінанти, яка
забезпечує ефективність засвоєння знань і вмінь;
— порушення балансу між збудженням і гальмуванням призводить до
порушення поведінки і підвищує ризик розвитку донозологічних станів.
У свою чергу, виходячи із основних положень закону індукції та
особливостей дитячого організму, необхідно враховувати, що:
— негативна індукція забезпечує процес уваги і концентрації;
— у дітей вона розвинена відносно слабко, що підвищує їхню
неуважність;
— дитина частіше відволікається при важкій, тривалій і одноманітній
діяльності;
— на увагу впливають зовнішні чинники (поза, меблі, освітлення,
сторонній шум тощо), невідповідність яких гігієнічним вимогам спричиняє
гальмування нервових процесів;
—---------тривалість активної уваги складає у дітей 5—7 років — 15 хвилин;
11—12 років — 25 хвилин; 8—10 років — 20 хвилин; 13-15 років зо
хвилин.
Отже, фізіологічні особливості нервової системи дітей зумовлюють не
лише необхідність оптимальної організації режиму дня, навчання і відпочинку,
але й виконання головних вимог щодо організації навчально-виховного процесу
(правильне складання розкладу і проведення уроку — його структура,

132
тривалість І кількість видів діяльності; їх чергування, профілактика
монотонності; організація робочого місця; відмова від спарених уроків).
З наведеними особливостями нервової системи дітей пов'язана менша
стійкість уваги, більше виснаження нервової системи і, як результат, легко
розвивається стомлення. Стомлені клітини переходять у стан охоронного
гальмування, впродовж якого відбувається відновлення їх функцій.
Оцінка важкості предметів здійснюється за допомогою спеціальних
шкал
Визначення важкості предметів можливо проводити за допомогою
суб'єкторіентованої оцінки. Для цього обстеження класу (паралелі класів)
проводиться наприкінці вересня (або навчального року) на підставі анкетування
учнів. Кожен школяр особисто ранжирує учбові предмети за ступенем
важкості, виставляючи їм оціночне місце, яке за важкістю посідає для нього
кожна з учбових дисциплін: від найбільш важкої — 1, до найлегшої, числовий
рівень якого відповідає кількості учбових предметів, що викладаються в класі
(паралелі).
Аналіз одержаних даних проводиться у два етапи. Спочатку результати
анкетування учнів виносяться на окремий аркуш у ранговуклітину, рядками
якої виступають результати тестування, а стовпчиками -— предмети, що
вивчаються в класі. Для кожного з предметів розраховується середній бал
«рівня важкості», шляхом поділу суми рангових місць на кількість учнів у
класі.
Отриманий середній ранг по предмету стандартизують, переводячи
отримані бали у відносні, з наступним його округленням до цілого числа:
де В — рівень важкості предмета;
N — кількість предметів у класі (паралелі);
Р — середнє рангове місце предмету за даними скринінг-оцінки.
Найважчим вважається предмет, який отримав найвищий бал. Значна
різниця між отриманим рівнем важкості та даними таблиці може свідчити про
суттєвий вплив соціуму на сприйняття даного предмету.

133
 Для оптимізації розкладу занять виділяють 2—3 предмети, що мають
найбільше значення для організації учбової діяльності класу. Виділення
значущих предметів проводиться шляхом обчислення балу взаємозв'язку на
підставі розрахунків коефіцієнтів рангової кореляції (за Спірменом), та
подальшого його підсумовування.
Розрахований бал взаємозв'язку відображає рівень узгодженості
предметів у класі. При подальшому складанні розкладу занять у сітку занять у
ньому передусім виставляються «основні» предмети.
При розподілі різних за важкістю навчальних предметів за днями тижня
більш важкі предмети мають припадати на дні найбільш високої
працездатності. Найбільш висока працездатність школярів спостерігається у
вівторок. Понеділок, п'ятниця (субота) є днями з найменшою працездатністю у
дітей та підлітків різних вікових груп. Розклад не слід складати таким чином,
щоб у перший або останній навчальний день тижня сумарна важкість предметів
(за сумою балів за день) була найбільшою або однаковою в усі дні тижня.
Розклад має складатися також з урахуванням характеру навчальних дій
при освоєнні тих чи інших шкільних предметів (мовних, аудіовізуальних,
рахунково-вирішальних, локомоторних, аналітико-синтетичних), На суміжні
уроки небажано ставити предмети, близькі за характером навчальних дій,
наприклад, українську літературу — історію, ручну працю — малювання.
Предмети з переважним навантаженням на другу сигнальну систему (що
базуються на вербальному, словесному викладанні) рекомендують ставити на
початку навчального дня, коли продуктивність праці ще висока (зокрема,
українську мову, літературу, математику та ін.). Конкретне, предметне, образне
сприйняття є значно легшим, ніж сприйняття мови. Тому предмети, що
базуються на такому сприйнятті, бажано у розкладі включати в кінці
навчального дня.
На уроках фізкультури, трудового виховання, співів (у молодших класах)
переважає динамічний компонент. За правильної організації вони зменшують
стомлення школярів і сприяють збереженню їх працездатності на стабільному
рівні.
134
 Наявність здвоєних уроків з одного предмета призводить до швидкого
стомлення школярів. У початковій школі здвоєні уроки з одного предмету
забороняються. У базовій середній школі здвоєні уроки допускаються при
проведенні лабораторних, контрольних робіт, уроків праці та фізкультури
цільового призначення (лижі, плавання).
Для підтримання працездатності учнів першого класу необхідно
передбачати в розкладі занять полегшений день у середині тижня (четвер).
Такий день створюється як за рахунок зменшення тривалості або кількості
уроків, так і за рахунок планування на цей день двох чи трьох легких предметів.
Не включаються також у цей день до розкладу уроків предмети, що потребують
значного розумового напруження.
З початком навчання у школі відбуваються значні зміни у житті дитини:
новий вид та умови діяльності, нові вимоги, нові контакти тощо. Початок
навчання у школі вимагає від дитини максимальної мобілізації
інтелектуальних, емоційних, фізичних резервів. Відбувається ломка
динамічного стереотипу, який склався раніше, і формування нового.
Процес адаптації до школи е досить складним і відбувається у кілька
етапів. Перший етап (орієнтовний) супроводжується значним напруженням
практично всіх функціональних систем організму у відповідь на дію комплексу
нових чинників. На другому етапі (нестійкого пристосування) організм
знаходить певні раціональні варіанти реакцій на цей вплив. «Ціна адаптації»
зменшується. Під час третього етапу (період відносно стійкого пристосування)
організм знаходить найбільш прийнятні варіанти реакцій на навантаження, які
супроводжуються найменшим навантаженням всіх систем.
Як правило, тривалість процесу адаптації складає 6 — 8 тижнів. Тобто у
першокласників адаптація до навчання у школі відбувається протягом першої
четверті.
Одним із чинників, які позитивно впливають на процес адаптації до
систематичного навчання, є раціональна організація навчального процесу. Для
полегшення процесу адаптації у першому класі рекомендують дотримуватись
таких вимог:
135
 — навчальні заняття проводити тільки у першу зміну;
— дотримуватись 5-денного начального тижня;
— проводити не більше 4 уроків на день;
— тривалість уроків не повинна перевищувати 35 хвилин;
— застосовувати протягом першого півріччя «східчастий» режим
навчання;
— передбачити додатковий розвантажувальний день в середині
навчального тижня;
— надавати додаткові канікули протягом тижня в середині третьої
четверті;
— тривалість перерв між уроками має становити не менше 15 хвилин;
— навчання проводити без домашніх завдань та бальної оцінки знань
учнів;
— організувати в середині навчального дня динамічну паузу
тривалістю не менше 40 хвилин.
«Східчастий» режим передбачає поступове збільшення навчального
навантаження:
— у вересні, жовтні — 3 уроки по 35 хвилин;
— з листопада — 4 уроки по 35 хвилин.

Гігієнічні вимоги щодо безпечного користування комп′ютером у

комп’ютерних класах
Успішне впровадження навчального курсу «Сходинки до інформатики»
залежить від обов’язкової саме для нього складової – стандарту можливостей
для навчання, в якому зазначаються обов’язкові умови та ресурси, що потрібні
для реалізації державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
молодшого шкільного віку.
При вивченні курсу «Сходинки до інформатики» кожний урок
проводиться із використанням комп’ютерів. Тому на кожному уроці класи
діляться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним
робочим місцем за комп‘ютером, але не менше 8 учнів у підгрупі.
136
 Згідно санітарно-гігієнічних норм час роботи учнів за комп’ютером на 1
уроці не повинен перевищувати 15 хв. Весь інший час уроку учні працюють без
комп’ютера, знайомляться із загальними теоретичними положеннями курсу
«Сходинки до інформатики», повторюють і закріплюють вивчений матеріал,
виконують вправи на розвиток уваги, алгоритмічного, логічного та критичного
мислення, творчих здібностей тощо.
Для практичної роботи учнів за комп‘ютером можна використовувати
програми з наявного у школі навчального програмного забезпечення та
середовища, які адаптовані для навчання дітей молодшого шкільного віку.
Перелік необхідних програмних засобів:
- операційна система;
- програми на розвиток логічного та критичногомислення;
- розвиваючіпрограми;
- комп‘ютерні програми напідтримкувивчення української мови,
іноземної мови, математики, образотворчого мистецтва, музикитощо;
- клавіатурнийтренажер;
- тренажермиші;
- графічнийредактор;
- текстовийпроцесор;
- редакторпрезентацій;
- середовище виконанняалгоритмів.
Види діяльності, які слід реалізовувати в процесі вивчення курсу – ігрова,
навчально-ігрова, практичне експериментування, конструювання, художня
діяльність, дослідження, співпраця в парі, групова взаємодія.
Основні психолого-педагогічні вимоги до використання
інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі
початкової школи
Більшість недоліків у застосуванні інформаційно-комунікаційних
технологій у початковій школі пов’язані із відсутністю розуміння особливостей
психічного і фізіологічного розвитку дітей даної вікової категорії, організацією
навчального процесу без врахування цих особливостей. Учителі інформатики
137
старших класів, яких залучають до формування у учнів початкових
класівелементарної комп’ютерної грамотності, намагаються формально
перенести не тільки основний зміст але і форми та методи організації
навчального процесу з старшої школи в молодшу. Дітей заставляють заучувати
напам'ять довгі означення, за відсутності підручників і посібників, створювати
конспекти теоретичних відомостей, готувати багатосторінкові реферати.
У цьому віці продовжується функціональний розвиток нервової і серцево-
судинної систем, органів дихання тощо. Цей розвиток відбувається відносно
спокійно і рівномірно в порівнянні з підлітковим віком. Кістково-сполучний
апарат відзначається гнучкістю завдяки наявності в кістках значної кількості
хрящів. Інтенсивно зростає м’язова система, що супроводжується зростанням
сили дітей і сприяє здатності організму до тривалої діяльності і розвитку
координації рухів. Проте дрібні м’язи кисті в першокласників розвиваються
щеповільно.
Значні зміни в порівнянні з дошкільним віком проявляються в психіці
молодших школярів. Нервові процеси стають рухливішими, діти можуть
швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до нових
видів діяльності. У них яскраво виявляється наслідувальність. Молодші
школярі схильні до привчання та емоційного сприймання. Особливістю їхньої
розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх
ознак, понять, явищ.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-
виховному процесі початкової школи повинно бути підпорядковано як
основній меті навчання, так і конкретним завданням, які вирішує вчитель у ході
навчального заняття. При цьому повинні бути враховані фактори і умови, які
впливають на навчальний процес, забезпечено дотримання санітарно-
гігієнічних умов та техніки безпеки.
Санітарно-гігієнічні вимоги до проведення занять з використанням
інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі
Дотримання санітарно-гігієнічних вимог до організації навчального
процесу є обов’язковою умовою проведення навчальних занять у початковій
138
школі. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному
процесі тільки підвищує вимоги безпечного проведення занять.
Основними нормативними документами з цього питання є Державні
санітарні правила та норми «Середні загальноосвітні навчально-виховні учбові
заклади (школи, ліцеї, гімназії). Устаткування, утримання середніх
загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організація навчально-
виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-98)», затверджені Постановою
Головного санітарного лікаря України від 30.12.1998 р. № 8 та Державні
санітарні правила танорми
«Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних
закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах (ДСанПіН
5.5.2.009-98)», затверджені Постановою Головного санітарного лікаря України
від 30.12.1998 р. № 9. Перший документ встановлює загальні вимоги
донавчальних приміщень, їх обладнання, освітлення, температури, вологості та
режиму дня учнів загальноосвітніх шкіл.
Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до організації навчальної роботи
в початковій школі
Класні кімнати для учнів І-V класів слід розміщувати тільки на першому
поверсів окремому блоці, ізольовано від приміщень для учнів інших вікових
груп. Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.
Навчальні класи мають бути ізольованими від приміщень, які є
джерелами шуму і запахів (майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок та ін.).
Санітарно-гігієнічні вимоги до організації навчальної роботи з
використанням комп’ютерної техніки
Як уже зазначалося, вимоги до проведення навчальних занять з
використанням комп’ютерної техніки регламентується Державними
санітарними правилами та нормами «Влаштування і обладнання кабінетів
комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на
персональних комп'ютерах (ДСанПіН 5.5.2.009-98)». Об’єднаємо ці вимоги в
кілька груп.

139
 Вимоги навчальних приміщень
Приміщення, призначені для роботи з ПК, повинні мати природне
освітлення. Орієнтація вікон повинна бути на північ або північний схід, вікна
повинні мати жалюзі, які можна регулювати, або штори. Не дозволяється
розміщувати кабінети обчислювальної техніки у підвальних приміщеннях
будинків.
Площа на одного учня, який працює за ПК, повинна складати не менше
6,0 м2, об’єм - не менше 20 м3, висота приміщень (від підлоги до стелі) повинна
бути не менше 3,6 м. Площа учбових приміщень з ПК повинна розраховуватись
на півкласу учнів, але не більше, як 12 осіб.
Стіни, стеля і підлога та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки,
повинні мати покриття із матеріалів з матовою фактурою з коефіцієнтом
відбиття:
- стін - 40-50%;
- стелі - 70-80%;
- підлоги - 20-30%;
- предметів обладнання - 40-60% (робочого столу - 40-50%, корпуса
дисплею та клавіатури - 30-50%, шаф та стелажів - 40-60%)
Поверхня підлоги повинна мати антистатичне покриття та бутизручною
для вологого прибирання.
Забороняється використовувати для оздоблення інтер’єру приміщень
комп'ютерних класів полімерні матеріали (дерев'яно-стружкові плити, шпалери,
що придатні для миття, плівкові та рулонні синтетичні матеріали, шаровий
паперовий пластик та ін.), з яких виділяються у повітря шкідливі хімічні
речовини, які перевищують гранично допустимі концентрації.
Природне та штучне освітлення
Приміщення з ПК повинні мати природне та штучне освітлення. Штучне
освітлення в приміщеннях з ПК повинно здійснюватись системою загального
освітлення. Як джерела світла при штучному освітленні повинні
застосовуватись переважно люмінесцентні лампи.

140
 Штучне освітлення повинно забезпечувати на робочих місцях у кабінетах
та класах з ПК освітленість не нижчу, а на екранах дисплеїв - не вище,
приведених у таблиці 4.
Таблиця 1. Норми освітленості в кабінетах і класах з ПК.

Характеристик Робоча
Площина Освітленість, лк Примітка
а роботи поверхня
Робота Екран В 200 не вище
переважно з Клавіатура Г 400 не нижче
екранами
дисплеїв
ПК(50% та Стіл Г 400 не нижче
більше робочого
часу)
Робота Екран В 200 не вище
переважно з Клавіатура Г 400 не нижче
документами (з Стіл Г 500 не нижче
екранами
дисплеїв ПК
Дошка В 500 не нижче
менше 50%
робочого часу)
Проходи основні Підлога Г 100
Примітка: В - вертикальна площина, Г - горизонтальна площина.

Загальне освітлення повинно бути виконано у вигляді суцільних або

переривчастих ліній світильників. Застосування світильників без розсіювачів та
екрануючих сіток заборонено. Яскравість світильників загального освітлення
повинна складати не менше 200 кд/кв.м. Необхідно проводити чищення скла
вікон та світильників не менше двох разів на рік, а також заміну перегорілих
ламп по мірі їх виходу з ладу.
141
 Якщо в приміщенні є об’єкти з різною освітленістю (наприклад
інтенсивно освітлене вікно у сонячний день і затемнена частина приміщення
або потужний світильник і неосвітлена поверхня стола), то слід обмежити
нерівномірність розподілу яскравості. У разі переведення погляду з одного
об’єкта на інший, освітленість якого сильно відрізняється, від першого око
людини здійснює пристосування: зіниця збільшується (затемнений об’єкт) або
зменшується (освітлений об’єкт). Часта зміна розмірів зіниці в ході напруженої
роботи, наприклад, при переписуванні даних з екрану монітора у зошит або
навпаки при введення даних з друкованого джерела до комп’ютера, при значній
різниці в освітленості цих об’єктів приводить до швидкої втоми і негативно
впливає на органи зору. Тому рекомендується, щоб співвідношення
освітленості між робочим екраном та низьким оточенням (стіл, зошити,
посібники і таке інше) не перевищувало 5:1, між поверхнями робочого екрану і
оточенням (стіл, обладнання) -10:1.
Необхідно також передбачити захист від відблисків на екрані монітора,
які спричиняються попаданням сонячних променів з вікон або світла від
світильників загального та місцевого освітлення. Основними способами
захисту є використання сонячно-захисних штор і жалюзів, а також розміщення
робочих місць, щоб відбиті від поверхні монітора промені не потрапляли в поле
зору учня.
Повітряно-тепловий режим, захист від шуму і вібрації
У кабінетах та класах, обладнаних персональними комп'ютерами,
температура повітря повинна бути 19,5º±0,5 º С, відносна вологість повітря 60%
±5%, швидкість руху повітря не більше 0,1 м/с.
Рівень іонізованості повітря на відстані 0,3 м від працюючого екрану
відеомонітора не повинен бути нижче 200 і більше 50000 легких позитивних і
негативних іонів обох знаків (окремо) в куб. см. повітря. Заміри на дотримання
відповідного рівня іонізованості повітря повинні регулярно проводити
працівники державної санітарної служби, які мають для цього відповідне
обладнання.

142
 В кабінетах та класах, обладнаних персональними комп'ютерами,
повинен бути забезпечений 3-кратний обмін повітря за 1 годину. Це
забезпечується за рахунок проведення своєчасного провітрювання,
використання систем примусової вентиляції. Для охолодження та очищення
повітря від пилу в кабінетах та класах можуть бути встановлені побутові
кондиціонери, на які є дозвіл державної санітарно-гігієнічної служби на
використання в навчальнихзакладах.
За певних порушень у роботі охолоджувальної системи блока живлення,
процесора, відеокарти, чипсетів, жорстких дисків, використанні бракованих
оптичних дисків тощо персональний комп’ютер може стати джерелом
підвищеного шуму та вібрації. Санітарними нормами встановлено, що рівень
звуку (шуму) в приміщенні з ПК не повинен перевищувати 45 дБА, а рівень
вібрації на робочих місцях не більше від 72 дБ.
Вимоги до обладнання та організації робочого місця
У навчальних закладах і вдома повинні бути забезпечені санітарно-
гігієнічні і технічні вимоги до обладнання і організації робочого місця. Перш за
все, слід звернути увагу на добір меблів відповідно до зросту учнів
Вимоги до меблів та розміщення пристроїв комп’ютера:
- одномісний стіл і стілець повинні бути виконані з дотриманням вимог

пп.8.5, 8.6 ДСанПіН 5.5.6.009-98 і враховувати зросто-вікові особливостіучнів;

- стіл учня повинен мати дві різновисотні горизонтальні поверхні –

робочу і додаткову. Ширина і глибина робочої поверхні столу та додаткової

поверхні повинні забезпечувати виконання роботи у межах моторного поля і
мати розміри 750х600 мм та 750х350 мм відповідно. Висота обох поверхонь
повинна регулюватися у межах 460‚760 мм. Стіл повинен допускати кріплення
до підлоги або фіксування його положення іншим чином. Допускається
використання стандартних учнівських столів при врахуванні зросто-вікових
особливостей учнів і особливостей розміщеннямонітору;
- стілець учня повинен забезпечувати зміну висоти сидіння у межах

260‚460 мм, він повинен матиспинку;

- екран монітора в залежності від висоти символів рекомендовано
143
розміщувати на відстані 400-800 мм від очей. Площина екрану монітору
повинна бути перпендикулярною до нормальної лінії зору. При цьому повинна
бути передбачена можливість переміщення монітору навколо вертикальної осі
в межах ±30 градусів (справа наліво) та нахилу вперед до 85 градусів і назад до
105 градусів з фіксацією в цьомуположенні.
Вимоги до пристроїв комп’ютера:
- клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками,

конструктивно відокремлена від монітору (тобто не рекомендовано

використання ноутбуків) для забезпечення можливості її оптимального
розташування та прийняття робочої пози. Висота клавіатури на рівні
середнього ряду клавіш не повинна перевищувати 30 мм. Клавіатуру слід
розташовувати на поверхні столу на відстані 100‚300 мм від краю, який
повернутий до користувача. Кут нахилу на панелі клавіатури має знаходитись у
межах від 5 градусів до 15 градусів, для цього використовуються спеціальні
ніжки клавіатури;
- монітор повинен відповідати вимогам загальновизнаних стандартів

ергономічності і безпечності, які позначаються як TCO'952, TCO'99 або TCO'03.

Цифри в позначенні вказують на рік затвердження стандарту. За вимогами
Міністерства освіти і науки України з 2007 року в навчальні заклади не можуть
бути поставлені монітори, що не відповідають вимогамTCO'99.
В останні роки комп’ютерні фірми почали випускати різноманітне
комп’ютерне обладнання для навчальних потреб. З'явилися так звані мобільні
комп’ютерні комплекси на основі портативних комп’ютерів типу ноутбук.
Навчальним закладам слід зважати на те, що існуючими санітарними нормами
заборонено постійно використовувати ноутбуки в навчальному процесі.
Відповідно доДержавних санітарних правил та норм клавіатура повинна бути
зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена
від монітору для забезпечення можливості її оптимального розташування та
прийняття робочоїпози".
Робоча поза учня при роботі з комп’ютером:
- спина і ноги повинні мати опору, це досягається за рахунок спинки
144
стільця та підставки для ніг;
- спина повинна бути рівною, голова трохи опущена. Рекомендують кут

нахилу голови – не більше 200. У цьому випадку значно знижується

навантаження на шийний відділхребта;
- руки повинні вільно лежати на клавіатурі або утримувати маніпулятор,

у ліктьових суглобах повинен утворюватись кут трохи більший за900;

- прироботі з клавіатурою або маніпулятором миша руки в зап'ясті не

повинні бути в напрузі, тобто вільно звисати трохивниз.

Організація навчально-виховного процесу
Санітарні норми регламентують тривалість безперервної роботи з
персональним комп’ютером та режим роботи. Рекомендується індивідуальний
режим роботи з ПК. Це забезпечує самостійний вибір учнем темпу роботи з
комп’ютером. При нав’язаному режимі роботи під керівництвом учителя ("роби
як я") або нав’язаним темпом виконання вказівок комп’ютерної програми
тривалість безперервної роботи з комп’ютером повинна бути зменшена
відносно максимальних норм.
Безперервна робота з екраном ПК повинна бути не більше:
- для учнів X-XІ класів на 1-й годині занять до 30 хвилин, на 2-й годині

занять - 20хвилин;
- для учнів VІІ-ІX класів - 20-25хвилин;

- для учнів VІ-VІІ класів - до 20хвилин;

- для учнів ІІ-V класів - 15хвилин.

Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в

індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10 хвилин.
Передбачається, що після зазначеного терміну повинні проводитись
активні перерви з руховою гімнастикою і гімнастикою для очей.

Тестові завдання

145
 1. При аналізі навчального процесу в учнів ліцею встановлено, що денне
навантаження 20 год., Важкі предмети проводяться на 2-4-му уроках, легкі- на
5-6-му уроках. Фізкультхвилинки не проводяться. Контрольні роботи
виконуються в середу і четвер. Яке порушення мається на організації
навчального процесу?
А. Збільшене денне навантаження
В. Неправильно поставлені важкі предмети
С. Неправильно поставлені легкі предмети
D. Не раціональні дні контрольних робіт
* Е. Не проводяться фізкультхвилинки

2. В 6-му класі урок праці проводиться в столярній майстерні (4-5-м за

рахунком) в п'ятницю. Його тривалість 90 хв., Моторна щільність 1-го уроку -
60%, 2-го уроку - 50%. Чи відповідає організація праці гігієнічним вимогам?
* А. Відповідає
В. Збільшена тривалість уроку
С. Збільшена моторна щільність уроку
D. Спарені уроки не допускаються
Е. Розклад не відповідає вимогам
Е. Расписание не соответствует требованиям

3. Режим дня учня другого класу характеризувався такими показниками:

загальна тривалість перебування на свіжому повітрі - 4 год; загальний час
підготовки домашніх завдань - 1,5 год; щоденний перегляд телепередач - 0,5
год; час, витрачений щодня на конструювання після підготовки домашніх
завдань, становить 1,5-2 год; відхід до сну - 22 години, підйом - 7 година. Чи
відповідає режим дня віковим особливостям учня?
А. Відповідає
В. Зменшено час перебування на свіжому повітрі
С. Збільшена тривалість підготовки домашніх завдань
D. Збільшений час перегляду телепередач
146
 * Е. Зменшена тривалість сну

4. При аналізі навчального розкладу для 5-го класу школи встановлено:

тижневе навантаження - 24 год, важкі предмети стоять на 2-х і 3-х уроках,
уроки праці та математики спарені, тривалість перерв 10 хв (маленьких) і 20 хв
(великих) . Який фактор ризику присутній в розкладі?
А. Підвищене тижневе навантаження
В. Не враховується денна динаміка працездатності
С. Спаровані уроки праці
* D. Спаровані уроки математики
Е. Зменшена тривалість перерв

5. Згідно санітарно-гігієнічних норм час роботи учнів молодшого

шкільного віку за комп’ютером на 1 уроці не повинен перевищувати:
*А.не більше 15 хв
В. не більше 20хв
С. не більше 25 хв
D. не більше 30 хв
Е. не більше 5 хв

6. Для практичної роботи учнів молодшого віку за комп‘ютером можна

використовувати програми з наявного у школі навчального програмного
забезпечення та середовища, а саме
А. Програми на розвиток логічного та критичного мислення
В. Комп‘ютерна програма на підтримку вивчення української мови
С. Розвиваючі програми
D. Редактор презентацій
*Е. Все перераховане

7. Орієнтація вікон у приміщеннях, призначених для роботи з ПК,

повинна бути на:
147
 *А.Північ
В. Південь
С. Схід
D. Захід
Е. Все перераховане

8. Підлога кабінетів комп’ютерної техніки, повинні мати покриття із

матеріалів з матовою фактурою з коефіцієнтом відбиття:
А. близько 35%
В. близько 40-50%
*С. близько 20-30%
D. близько 25 %
Е. близько 70-80%

9. У результаті гігієнічної оцінки мікроклімату у кабінеті, обладнаному

персональними комп'ютерами встановлено, що температура повітря склала
бути 19,5º С, відносна вологість повітря 60%, швидкість руху повітря 0,1 м/с.
Чи відповідає мікроклімат гігієнічним вимогам?
*А. Всі показники відповідають гігієнічним вимогам
В. Відносна вологість перевищує гігієнічний норматив
С. Температура повітря перевищує гігієнічний норматив
D. Швидкість руху повітря перевищує гігієнічний норматив
Е. Всі показники не відповідають гігієнічним вимогам

10. Вкажіть кратність обміну повітря у кабінетах та класах, обладнаних

персональними комп'ютерами:
А. не менше 4 раз/год.
*В. не менше 3 раз/год.
С. не менше 1 раз/год.
D. не менше 2 раз/год.
Е. не менше 10 раз/год
148
 11. Екран монітора в залежності від висоти символів рекомендовано
розміщувати на відповідній відстані:
А. 200-300 мм від очей
В. 200 мм від очей
С. 220 мм від очей
D. 900 мм від очей
*Е. 400-800 мм від очей

12. Вкажіть рекомендований кут нахилу голови при робочій позі учня під
час роботи на комп’ютері:
*А. не більше 200
В. не більше 300
С. не більше 400
D. не більше 500
Е. не більше 150

13. Санітарні норми регламентують тривалість безперервної роботи з

персональним комп’ютером та режим роботи. Вкажіть рекомендує мий час
безперервної роботи з екраном ПК для учнів X-XІ класів:
А. до 50 хвилин
*В. до 30 хвилин
С. до 60 хвилин
D. до 45 хвилин
Е. до 20 хвилин

14. Санітарні норми регламентують тривалість безперервної роботи з

персональним комп’ютером та режим роботи. Вкажіть рекомендує мий час
безперервної роботи з екраном ПК для учнів VІ-VІІ класів:
А. до 45 хвилин
В. до 50 хвилин
149
 С. до 60 хвилин
*D. до 20 хвилин
Е. до 30 хвилин

15. Здійснюючи медичний контроль за трудовим навчанням школярів 6-

го класу, лікарем школи встановлено: уроки проводяться в столярній майстерні
в п'ятницю, 4-м і 5-м уроком, загальною тривалістю 90 хвилин, моторна
щільність 1-го уроку - 69 %, 2-го -65%. Чи відповідає організація уроку праці
гігієнічним вимогам?
А. Не відповідає за тривалістю заняття
* В. Відповідає вимогам
С. Не відповідає по моторній щільності 1-го уроку
D. Не відповідає по моторній щільності 2-го уроку
Е. Не відповідає по спареності уроків

Ситуаційне завдання
Для гігієнічної оцінки умов перебування школярів 5 класу у
комп’ютерному кабінеті школи були проведені відповідні дослідження.
Визначено, що приміщення, має природне та штучне освітлення, вікна
орієнтовані на північ та мають жалюзі, які можна регулювати, кабінет
розміщується на 1-му поверсі школи. Штучне освітлення здійснюється
системою загального освітлення за допомогою люмінесцентних ламп. Штучне
освітлення на робочих місцях − 400 лк.
У кабінеті площа на одного учня − 4,0 м2, об’єм повітря − 15 м3, висота
приміщення − 3,0 м. Стіни, стеля і підлога у кабінетів комп’ютерної техніки,
має покриття з коефіцієнтом відбиття: для стін - 40-50%, для стелі - 70-80%, для
підлоги - 20-30%.
Під час дослідження температура повітря склала 25 ºС, відносна вологість
повітря − 70%, швидкість руху повітря − 0,1 м/с. Рівень шуму в приміщенні з
ПК не перевищував 25 дБА, рівень вібрації на робочих місцях не перевищував
40 дБ.
150
1. Гігієнічна оцінка умов перебування дітей у комп’ютерному класі.
2. Фактори ризику для здоров’я.
3. Можливі відхилення у стані здоров’я дітей.
5. Запропонуйте профілактичні заходи.

151
 Тема 4
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА
ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. МЕТОДИКА
ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ДОШКІЛЬНИХ І ШКІЛЬНИХ МЕБЛІВ

1.Навчальна мета:
1.1. Вивчити гігієнічні вимоги до розташування, планування, повітряно-
теплового режиму та освітлення у навчально-виховних закладах;
1.2. З’ясувати значення правильного підбору шкільних меблів для учнів
різного віку у профілактиці викривлень хребта;
1.3. Обґрунтувати використання підручників, дитячих іграшок, взуття та
одягу з безпечних позицій впливу на дитину.

2. Вихідні знання та вміння:

2.1.Знати:
2.1.1. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будівлі навчальних установ
та закладів.
2.1.2. Повітряно-тепловий режим та допустимі рівні освітленості у
дошкільних та середніх загальноосвітніх закладах.
2.1.3. Гігієнічні вимоги до обладнання шкільного класу та будь-яких
приміщень дошкільного закладу.
2.1.4. Розміри столів та стільців та правила розташування меблів у
навчальному приміщенні.
2.1.5.Гігієнічні принципи регламентації друкованої продукції для дітей.
2.1.6. Види та класифікацію іграшок та показники їх безпеки.
2.2. Вміти:
2.2.1. Використовувати нормативну базу під час організації підбору
меблів для дітей різного віку.
2.2.2. Визначати придатність до використання дитячої іграшки та
підручника.

152
 2.2.3. Розробляти та обґрунтовувати профілактичні рекомендації щодо
покращання організації навчально–виховного процесу в школі та санітарно-
гігієнічних умов перебування учнів у навчальному закладі.

3. Питання для самопідготовки:

3.1. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будівлі навчальних установ
та закладів, до планування навчального кабінету та шкільного класу.
3.2. Повітряно-тепловий режим. Температура повітря та кратність
повітрообміну в приміщеннях дитячих дошкільних установ та загальноосвітніх
навчальних закладів.
3.3. Природне та штучне освітлення. Допустимі рівні освітленості у
дошкільних та середніх загальноосвітніх закладах у відповідності з ДБН В.2.5-
28-2006 «Природне та штучне освітлення».
3.4. Гігієнічні вимоги до обладнання шкільного класу, приміщень
дошкільного закладу – ігрової (групової) та спальні, житла, комп’ютерних
кабінетів.
3.5. Гігієнічні вимоги до конструкції та параметрів навчальних меблів як
факторів забезпечення оптимальної пози учня за партою. Поняття дистанція
спинки; дистанція, висота та глибина сидіння, диференція.
3.6. Розміри, розмірка сітка, кольорове маркування столів та стільців у
відповідності з ДСТУ EN1729-2:2004 «Стільці та столи для навчальних
закладів».
3.7. Розташування меблів у навчальному приміщенні, двомісних та
одномісних парт (столів), відстань мід рядами парт (столів) та від зовнішньої та
внутрішньої станами; відстань між доскою та першим рядом парт (столів) та
останнім рядом парт (столів).
3.8. Розмір, форма, колір, кут розглядання класної дошки. Вимоги до
розташування класної дошки: висота нижнього краю класної дошки над
підлогою та її відстань між першим та останнім рядами парт (столів).
3.9. Вимоги до правильного розсаджування дітей у загальноосвітніх
класах.
153
 3.10. Друковані видання. Гігієнічні принципи регламентації друкованої
продукції для дітей у відповідності з Державними санітарними нормами і
правилами «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» (Наказ № 13
від 18.01.2007 р.). Принцип вікової градації друкованого видання.
3.11. Параметри зовнішнього оформлення видань. Оцінка матеріалів
(паперу, картону, фарби) друкованих видань для дітей у відповідності з
вимогами. Папір офсетний ГОСТ 9094, папір друкарський №1 та №2 9095.
3.12. Технологічні показники шрифту – кегель, гарнітура шрифту,
місткість шрифту, інтерліньяж, довжина рядку, шпальта, якість друку, поля та
їх гігієгічне значення. Види друку: високий та глибокий. Гігієнічне значення
ілюстрації. Показник ілюстративності (у %) для різних вікових груп.
3.13. Види та класифікація іграшок. Електронні іграшки. Показники
безпеки.
3.14. Вимоги до іграшок у відповідності з ДсанПіН 5.5.6.012-98
«Державні санітарні правила і норми безпеки іграшок та ігор для здоров’я
дітей».
3.15. Викласти умови проведення органолептичних показників іграшок,
дослідження міграції хімічних сполук, фізіолого-гігієнічних та
психофізіологічних досліджень у відповідності з ДсанПіН 5.5.6.012-98
«Державні санітарні правила і норми безпеки іграшок та ігор для здоров’я
дітей».

4. Рекомендована література
4.1. Основна
4.1.1. Гребняк М.П. Дієтологія у термінах, схемах, таблицях, тестах:
Навчальний посібник // Гребняк М.П., Щудро С.А., Таранов В.В., Головкова
Т.А., Федорченко Р.А., Григоренко Л.В. – Дніпро : Акцент ПП, 2017. – 248 с.
4.1.2. Гребняк М.П. Медицинская экология в терминах, схемах, таблицах
и тестах: Навчальний посібник // Гребняк М.П., Щудро С.А., Федорченко Р.А.,
Головкова Т.А. – Днепр : Акцент ПП, 2017. – 212 с.

154
 4.1.3. Гребняк М.П. Медична екологія: Навчальний посібник // Гребняк
М.П., Щудро С.А., Головкова Т.А., Федорченко Р.А. – Дніпропетровськ :
Акцент, 2016. – 484 с.
4.1.4. Полька Н.С. Физическое развитие школьников Украины.
Пространственно-временные и морфофункциональные особенности:
монография / Н.С. Полька, А.Г. Платонова. – Киев : Генеза, 2015. –188 с.
4.1.5. Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник // За редакцією
д.мед.н., проф. М.М. Надворного. – Одеса : Прес-кур’єр, 2014. – 383 с.
4.1.6. Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. –
Дніпропетровськ : Пороги, 2013. – 388 с.
4.2. Додаткова
4.2.1. Гігієна дітей та підлітків: Підручник// за ред. Член-кор. АПН
України проф. В.І.Берзіня.- К.: Асканія, 2008. – 304 с.
4.2.2. Державнимі санітарні норми і правила: «Гігієнічні вимоги до
друкованої продукції для дітей» (№ 13 від 18.01.2007 р.).
4.2.3. Державнимі санітарні норми і правила: ДСанПіН 5.5.6.012-98
«Державні санітарні правила і норми безпеки іграшок та ігор для здоров’я
дітей».
4.2.4. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення».
4.2.5. Державнимі санітарні норми і правила: ДсанПіН 5.5.2.008-01
«Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу.

5. Теоретичний та практичний матеріал

Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будівлі навчальних установ
та закладів
Розміщення земельної ділянки у плані міста та мікрорайону: тип
розміщення (внутрішньоквартальний, суміжний з кількома кварталами, на
міжквартальних проїздах тощо), радіус обслуговування, доступність та безпека
переміщення дітей на шляху до навчального закладу (наявність магістральних
доріг, перехресть), відстань між спорудою закладу та будинками, які її
155
оточують, обгородження земельної ділянки, відсоток забудови, питома вага
озеленення та характер зелених насаджень (фруктові, хвойні дерева тощо).
Функціональне зонування земельної ділянки: площа окремих зон, та
особливості їх розташування, кількість підʼїздних шляхів, площа, обладнання
та санітарний стан окремих зон (навчально–дослідна, спортивна, господарська
зони та зона відпочинку).
Санітарно–технічний благоустрій земельної ділянки: водопостачання
(місцеве, централізоване, наявність кранів для поливання у господарчій,
спортивній та навчально–дослідній зонах), особливості видалення рідких та
твердих відходів, наявність штучного освітлення зон та підходів до будівлі,
покриття підходів до будівлі, стежок та інших елементів земельної ділянки.
Будівля навчального закладу (школи): тип забудови (компактний,
блочний (блочно–секційний), павільйонний), розташування будівлі відносно
елементів земельної ділянки, особливості збереження мікрокліматичних та
ізоляційних розривів, світлового клімату, наявність та відстань від обʼєктів, що
затіняють (будинки, дерева тощо). ВСТАВИТЬ
Санітарне обстеження будівлі: поверховість, набір приміщень
(навчальні, навчально–методичні, адміністративно–побутові) та їх
взаєморозташування, місце розміщення окремих кабінетів (кабінети хімії,
фізики, біології), особливості розташування та обладнання актового та
спортивного залів, блоку для трудового навчання, кількість входів у школу та
їх звʼязок з роздягальнями та їдальнею.
Санітарне обстеження навчального приміщення (шкільного класу):
план–схема навчального приміщення (класу), площа навчального приміщення
(загальна та на одного учня), обʼєм навчального приміщення (загальний та на
одного учня), фактичний повітряний куб, відстань першої та останньої парт від
дошки, відстань парт від стін та відстань між рядами, характеристика
природного та штучного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт
заглиблення, орієнтація вікон, величина кутів падіння та отвору, рівномірність
та достатність освітлення, рівень штучного освітлення робочих місць, тип та
справність освітлювальної арматури), характеристика вентиляції (коефіцієнт
156
аєрації, кратність обміну повітря, концентрація СО 2 у повітрі), особливості
мікрокліматичних умов (середня температура повітря, перепади температури
по горизонталі та вертикалі, добовий перепад температури, відносна вологість
та швидкість руху повітря).
Повітряно-тепловий режим.
Питання дотримання санітарно-гігієнічних показників мікроклімату в
навчальних закладах є одним з ключових у збереженні та зміцненні стану
здоров’я. Вікові особливості теплорегуляції у дітей характеризуються великою
чутливістю до змін показників мікроклімату та потребують забезпечення
комфортного повітряного та теплового режиму приміщень. Недотримання норм
температури повітря в приміщенні в поєднанні з підвищеною вологістю та
швидкістю повітря впливає на посилення процесів тепловіддачі, що призводить
до охолодження організму дитини і як наслідок – розвиток захворювань.
Гігієнічне нормування мікроклімату приміщень визначено в залежності
від віку дитини, функціонального призначення приміщень та кліматичної зони.
Умови мікроклімату характеризуються температурою повітря, відносною
вологістю приміщень, швидкості руху повітря, інтенсивністю теплового
(інфрачервоного) випромінювання та температурою поверхні.
Науково обґрунтовано, що у приміщеннях дошкільних навчальних
закладів температура повітря повинна складати: в ігровій та роздягальні
ясельних груп – 22°С, дошкільних – 20-21°С, в спальні ясельних груп – 21°С,
дошкільних – 19°С, туалетного ясельних груп – 22°С, дошкільних – 20°С; в
залах для музичних та фізкультурних занять – 19°С, приміщеннях басейну – 29-
30°С; медичних приміщеннях – 22°С. Відносна вологість повітря в
приміщеннях, де перебувають діти приймається 40 - 55%.
Відповідно до нового Санітарного регламенту для дошкільних
навчальних закладів у групових осередках регламентовано температуру
приміщень +19 - 23° C; у приміщеннях басейну +29 - 30° C; у залах для занять
музикою та фізичною культурою +18 - 19° C; у теплих переходах не менше
+15° C; у приміщеннях, що займають кутове положення або знаходяться в торці
будівлі дошкільного навчального закладу, температура повітря повинна бути не
157
менше +21° C та відносна вологість повітря в приміщеннях, де перебувають
діти повинна бути в межах 40 - 60 %.
У приміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів відносна вологість
повітря повинна складати 40-60%, температура повітря в класах і кабінетах –
17-18°С, майстерень з обробки металу і дерева – 16-18°С, спортивних залах –
15-17°С, роздягальнях при них – 19- 23°С, актовій залі – 17-20°С, бібліотеці –
16-18 0С, медичних кабінетах – 21-23°С, рекреаціях – 16-18°С, спальних
приміщеннях – 18-20°С, умивальних – 20-23°С, вестибюлі, гардеробі –16-19°С,
в туалетах – 17-21°С, в душових – не нижче 25°С (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Слід
зазначити, що температура нижче зазначених нормативів неприпустима.
На збереження температурного режиму у приміщеннях також впливає
використання будівельних матеріалів із теплоізоляційними властивостями під
час проведення реконструкцій, ремонтів; безперебійне функціонування систем
опалення; проведення заходів із збереження тепла – це скління та утеплення
вікон, дверей, своєчасний ремонт покрівлі, ліквідація щілин та ін.
Ще одним важливим елементом, який сприяє зменшенню випадків
захворювань на гострі респіраторні інфекції та загострення хронічної
захворюваності є дотримання оптимального повітряно-теплового режиму в
приміщеннях навчальних закладів. Вологість повітря не повинна виходити за
допустимі межі 40-60%. Дотримати ці норми допоможе регулярне
провітрювання, яке слід проводити в будь-який час року. Якщо температура
навколишнього повітря нижче -10, то досить наскрізного 5-хвилинного
провітрювання на великій перерві і хвилинного на маленькій. По мірі
підвищення температури на вулиці збільшується і час провітрювання.
Заходи для профілактики забруднення повітря в приміщеннях навчальних
закладів:
- приведення кількості дітей у відповідність до гігієнічних вимог
наповнюваності класів (груп);
- використання приміщень лише за призначенням;
- використання обладнання, полімерних матеріалів, дезінфекційних
засобів лише тих, що дозволені законодавством до застосування;
158
 - регулярно і правильно провітрювати приміщення;
- щоденне вологе прибирання приміщень (за необхідності з
використанням дезінфекційних засобів).
Крім того, слід зазначити, що повітряне середовище у навчальних
закладах може забруднюватися хімічними речовинами під час використання
полімерних матеріалів, дезінфікуючих засобів, несправності витяжних
приладів. А хімічне забруднення може викликати алергічну, подразнюючу та
токсичну дію на організм дитини.
Чистота повітря в приміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів
забезпечується:
- відповідністю кількості дітей до нормованої наповнюваності;
- регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням
дезинфікуючих та миючих засобів;
- використанням всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне).
Класні кімнати та кабінети провітрюють на перервах. Співвідношення площі
фрамуг і кватирок до площі підлоги навчального приміщення повинна бути не
менше 1/50. Фрамугами і кватирками слід користуватися протягом всього року.
До початку занять і після їх закінчення необхідно здійснювати наскрізне
провітрювання навчальних приміщень. Тривалість наскрізного провітрювання
визначається погодними умовами згідно з таблицею 1.
Таблиця 1
Тривалість наскрізного провітрювання в залежності від температури
повітря
Температура Тривалість Тривалість
провітрювання провітрювання
атмосферного повітря в
приміщень (хв.) на приміщень (хв.)
градусах Цельсія малих перервах на великих перервах та
між змінами
від +10 до +6 4-10 25-35
від +5 до 0 3-7 20-30
від 0 до -5 2-5 15-25
від -5 до -10 1-3 10-15
нижче -10 1-1,5 5-10

159
 У теплі дні доцільно проводити заняття при відкритих фрамугах та
кватирках.
Дотримання цих правил вимагає регулярного виконання з боку вчителя,
якому, можливо, не завжди хочеться виводити весь клас на маленькій перерві з
кабінету. А адміністрації школи слід під час літнього ремонту подбати про те,
щоб вікна або фрамуги були в робочому стані. Під час канікул допустимо
знизити температуру повітря в школі до 15 градусів.
Щоб здійснювати постійний контроль за дотриманням температурного
режиму, необхідно всі приміщення школи забезпечити термометрами. З метою
профілактики грипу та гострих респіраторних захворювань рекомендовано
міським та державним адміністраціям взяти під особистий контроль питання
організації опалення в усіх навчальних закладах, розташованих на підвідомчих
територіях, та вжити невідкладних заходів щодо дотримання температурного
режиму в них.
У позаурочний час в приміщенні повинна підтримуватись температура не
нижче 15° C. Температура опалювального приладу у робочий час повинна бути
не вищою 40° C. Забороняється використання парових котлів для опалення
шкільних будівель. Опалювальні прилади (радіатори) в навчальних
приміщеннях слід закривати легкою дерев’яною або металевою решіткою. Не
допускається використання дерев’яно-стружкових та дерев’яно-волокнистих
плит
У навчальних приміщеннях необхідно організовувати широку аерацію та
повітряний обмін через системи вентиляційних каналів. Критеріями
нормування повітряного обміну приміщень шкільних будівель слід приймати
динаміку температури, відносної вологості повітря, рівня його бактеріального
забруднення, кількості пилу, концентрацію CO2.
Крім того, здійснювати контроль за організацією виконання заходів щодо
дотримання відповідних чинних санітарних правил і норм та своєчасністю
введення обмежувальних заходів (призупинення занять через підвищення
захворюваності учнів на грип та ГРЗ). З метою запобігання зростання
захворюваності на гострі респіраторні інфекції та грип при зниженні
160
температури зовнішнього повітря органами місцевої виконавчої влади
приймається рішення про припинення навчального процесу.
Природне та штучне освітлення.
Природне освітлення:
Усі навчальні приміщення загальноосвітніх навчальних закладів повинні
мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в
навчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця зліва.
Оптимальний рівень природного освітлення забезпечується при верхньому і
боковому освітленні приміщень. Забороняється облаштовувати навчальні
приміщення так, щоб світловий потік був спрямований праворуч, спереду від
учнів, крім майстерень з обробки металу, де повинен переважати
правосторонній або прямий світлорозподіл. При загальній площі класної
кімнати 64 кв. м і більше обов’язково слід передбачити додаткове освітлення
через рекреаційні приміщення. Якщо глибина приміщення становить більше
6,0-6,5 м, то необхідне двобічне освітлення.
В умовах світлового поясу України (53 ° північної широти) - найбільш
високий рівень природного освітлення, і тому максимальну кількість
приміщень школи необхідно орієнтувати на південний бік горизонту. Для
приміщень продовженого дня рекомендується східна орієнтація, для занять у
першу зміну - західна. Забороняється орієнтувати навчальні приміщення на
північ (за винятком кабінетів образотворчого мистецтва та креслення, де
необхідно рівномірне освітлення).
Колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим або
бежевим (матових пастельних тонів). Стелю, верхні частини стін, віконні рами
та двері слід фарбувати у білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах
технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрану (телевізор,
кінопроектор) повинна бути пофарбована в жовтий або бежевий колір з
коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню,
пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-
0,2. Всі полімерні матеріали, які використовуються при будівництві та
реконструкції загальноосвітніх навчальних закладів, а також оздоблення
161
приміщень, настил підлоги, повинні мати позитивний висновок державної
санітарно-гігієнічної експертизи.
Штучне освітлення.
В Україні із вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення
навчальних приміщень за допомогою штучного освітлення. Штучне освітлення
приміщень шкіл може бути забезпечено люмінесцентними лампами та лампами
розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло,
бути безпечною та надійною.
Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при
використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних.
В кабінетах креслення, майстернях рівень штучного освітлення повинен бути
відповідно 200- 400 лк, 300-500 лк.
У всіх приміщеннях школи слід передбачати систему загального
освітлення. При штучному освітленні навчальних приміщень слід надавати
перевагу люмінесцентним лампам (ЛТБ та інші), що мають позитивний
висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи. При освітленні
приміщення люмінесцентними лампами повинно бути передбачено додаткове
освітлення класної дошки спеціальними лампами із світильниками
несиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання
- додаткові лампи.
Водопостачання та каналізація
Всі школи повинні забезпечуватися доброякісною питною водою у
відповідності із ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води
централізованого господарськопитного водопостачання" N 136/1940 від
15.04.97 р. Будівлі шкіл повинні бути обладнані системами господарсько-
питного, протипожежного і гарячого водопостачання, каналізацією.
Водопостачання та каналізація в школах повинні бути централізованими.
Підведення холодної та гарячої води повинно бути забезпечене у: класні
кімнати, кабінети, майстерні, лабораторії, приміщення для продовженого дня,
роздягальні при спортивному залі, приміщення для гурткової роботи,
харчоблок, до умивальників в туалетах, кабіни для гігієни жінок, кімнату для
162
техперсоналу, вчительську, кабінет директора, медичний блок, кінопроекційну,
фотолабораторію, кабінет військової підготовки, спальні корпуси. В їдальнях,
буфетах та роздаткових кімнатах необхідно передбачити встановлення
електрокип’ятильників для нагрівання води (на випадок тимчасового
відключення централізованого, гарячого водопостачання). Температура гарячої
води, яка подається у змішувачі, не повинна перевищувати 60 ° C.
Гігієнічні вимоги до шкільних меблів
Підбір і розташування шкільного обладнання в класі мають важливе
значення у вдосконаленні навчального процесу, збереженні високої
працездатності і здоров'я школярів, профілактиці шкільних форм патології.
До шкільного (навчального) обладнання відносять: меблі (столи
учнівські, стільці, парти, лабораторні столи і т.д., книжкові, настінні і вбудовані
шафи і стелажі); класні дошки; верстаки і верстати навчальних майстерень;
обладнання спортивних залів; підручники, наочні посібники та письмове
приладдя.
Устаткування шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-
гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного
процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи.
Навчальні класи та кабінети повинні бути обладнані меблями згідно з вимогами
чинних нормативних документів ДСТУ EN1729-2:2004 «Стільці та столи для
навчальних закладів», ДСанПіН 5.5.2.008-01 « Державні санітарні правила і
норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та
організації навчально-виховного процесу». ДСТУ 5994-93, 11015-93, 11016-93).
При підборі навчального обладнання повинні виконуватися такі
вимоги:
 воно повинно відповідати анатомо-фізіологічним можливостям дітей і
підлітків, забезпечуючи тим самим зручну позу дитини при навчальних
заняттях;
 збереження працездатності і запобігання розвитку шкільних форм
патології;

163
  повинно бути безпечним, виключати можливість травматизму і появи
захворювань дітей та підлітків (наприклад, відсутність ріжучих і гострих
виступів в меблів, використання при виготовленні книг та зошитів
безпечними фарбами та ін.);
 шкільне обладнання повинно відповідати естетичним вимогам, бути
легкої конструкції і привабливим за забарвленням , з елементами
художнього оформлення.
Навчальна меблі мають бути виготовлені з твердих порід дерева,
поверхня її не повинна бути занадто шорсткою або навпаки дзеркально-
гладкою.
Передбачена обробка столу і сидіння стільця прозорим лаком із
збереженням текстури дерева або забарвлення непрозорими покриттями
наступних кольорів: жовтого, світло-зеленого, голубувато-зеленого, сірувато-
блакитного, блакитного, зеленувато-жовтого з коефіцієнтом відбиття від 35 до
50%.
Не можна фарбувати столи в темні кольори, так як вони будуть поглинати
велику кількість світла і негативно позначатися на психо-емоційному стані
дітей. Не допускається фарбування шкільного обладнання в білий колір, так як
при цьому різко підвищується яскравість і рівень слепимости в приміщенні.
Основні вимоги:
– відповідність антропометричним розмірам дітей (профілактика
порушень опорно-рухового апарату та органів зору);
– травмобезпечність;
– нетоксичність матеріалів та барвників, стійкість до санобробки;
– світле матове забарвлення столів, з коефіцієнтом відбиття 35-55%;
– відповідність особливостям навчального процесу;

Додаток 1

Витяг з наказу МОН від 23.03.2018 року № 283

Методичні рекомендації щодо організації
164
 освітнього простору Нової української школи
Особливістю Нової української школи (НУШ) є, поміж іншого,
організація такого освітнього середовища, що сприятиме вільному розвитку
творчої особистості дитини. З Цією метою змінюються просторово-предметне
оточення, програми та засоби навчання. У Новій українській школі зростає
частка проектної, командної, групової діяльності у педагогічному процесі.
Відповідно урізноманітнюються варіанти організації навчального простору в
класі. Крім класичних варіантів, використовуються новітні, наприклад,
мобільні робочі місця, які легко трансформувати для групової роботи.
Планування і дизайн освітнього простору школи спрямовуються на розвиток
дитини та мотивації її до навчання. Освітній простір Нової української школи
не обмежується питаннями ергономіки. Організація освітнього простору
навчального кабінету потребує широкого використання нових ІТ-технологій,
нових мультимедійних засобів навчання, оновлення навчального обладнання,
що здійснюється через такі осередки:
 осередок навчально-пізнавальної діяльності з відповідними меблями;
 змінні тематичні осередки, в яких розміщуються
дошки/фліп-чарти/стенди тощо;
 осередок для гри, оснащений настільними іграми, інвентарем для
рухливих ігор;
 осередок художньо-творчої діяльності з поличками для зберігання
приладдя та стендом для змінної виставки дитячих робіт;
 куточок живої природи;
 осередок відпочинку з килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-
пуфами, подушками з м'яким покриттям;
 дитяча класна бібліотечка;
 осередок вчителя, оснащений столом, стільцем, комп'ютером,
полицями/ящиками, шафами для зберігання дидактичного матеріалу
тощо.
Враховуючи такі особливості освітнього середовища Нової української
школи, рекомендуємо використовувати обладнання загального призначення
165
(шкільні меблі), що виготовлене відповідно до чинних в Україні стандартів та
відповідає таким вимогам:
Вимога Рекомендація
 наявність у кожному класі комплектів меблів
для учнів (парта/стіл + стілець) не менше двох
ростових груп (жовте, червоне, зелене марковання)
ергономічність
 наявність підставок для приладдя на
стільниці;
 заокруглені кути стільниць, спинок та сидінь
 зроблено з матеріалів, що дозволені чинним
санітарним законодавством для використання у
закладах освіти;
 виріб відповідає санітарно-гігієнічним
вимогам;
безпечність
 відсутність гострих кутів, сторонніх запахів;
 матова поверхня стільниці;
 стійкість конструкції;
 наявність пристроїв для запобігання
пошкодженню та забрудненню підлоги
 стільниця у формі трапеції, трикутника або
іншій, що забезпечить швидку трансформацію для
групової роботи;
 столи і парти мають бути одномісними;
форма та розміри
 стільниця повинна мати виріз з боку,
ближнього до учня;
 відповідність розміру ростовій групі;
 можливість компактно штабелювати меблі
 гарантійний термін не менше 24 місяців;
 вандалостійкість;
міцність
 стійкість до миючих та дезінфекційних
засобів, дозволених для використання
 не більше 4 кг для стільця та 10 кг – для
вага
стола або парти
 неяскраві світлі теплі відтінки жовтого,
колір
зеленого, голубого, бежевого кольорів
 привабливий вигляд
 сучасний дизайн;
естетичність
 відповідність стилю загального
облаштування приміщення

166
 Освітній простір організовується таким чином, щоб учитель міг
спостерігати за діяльністю дітей в усіх осередках, діти мали можливість
безпечно переміщуватися і мати місце для зберігання особистих речей.
Робоча поза для учнів вважається фізіологічною, якщо кут нахилу грудної
частини тіла до поперекової частини дорівнює 145°. Разом з тим цілком
неприпустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні
парти до очей становить менше 30 см.
Правильно облаштована парта повинна відповідати розмірам тіла учня,
його віку та забезпечувати правильну посадку. В іншому випадку вона може
бути однією з причин погіршення зору, сприяти викривленню хребта,
викликати зайве м'язове напруження та більш швидку стомлюваність.
Основні розміри шкільної парти наведені на рисунку 1.

Рисунок. 1 Основні розміри шкільної парти

(1 – висота переднього краю столу; 2 – висота заднього краю столу; 3 –
ширина горизонтальної частини кришки; 4 – ширина похилої частини кришки;
5 – висота сидіння; 6 – глибина сидіння; 7 – ширина сидіння; 8 – дистанція
спинки; 9 – дистанція сидіння; 10 – диференція)
Дистанція сидіння – відстань (по горизонталі) між заднім краєм стола
парти (ближньому до учня) та переднім краєм лави для сидіння. Вона може
бути нульовою, якщо краї столу і стільця розташовані на одній вертикалі,
167
позитивною, якщо край сидіння не досягає опущеною від заднього краю столу
вертикалі і негативною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину
сидіння (рис. 2). Під час навчального процесу, коли учень працює сидячи
(писання, читання, тощо) оптимальною вважають негативну дистанцію, тобто
край лави повинен заходити за край столу на 4–5 см (4 -8 см в залежності від
росту). Для забезпечення контролю за правильністю положення стільця по
відношенню до столу на верхню площину сидіння наносять лінію, яка вказує,
на яку відстань слід засовувати стілець за край столу. У разі роботи стоячи
(відповідь на запитання вчителя і тому подібне), як оптимальну, визначають
позитивну дистанцію сидіння.

Рисунок 2. Різні варіанти дистанції сидіння

(А – негативну; Б – нульова; В – позитивна)

Дистанція спинки – відстань (по горизонталі) від заднього краю столу до

спинки сидіння. Згідно з гігієнічними вимогами дистанція спинки повинна
перевищувати передньозадній діаметр грудної клітки в межах 3–5 см.
Диференція – відстань (по вертикалі) від заднього краю парти до
площини сидіння, в нормі дорівнює відстані від ліктя до лави при вільно
опущеній руці з додаванням 5-6 см, що забезпечує вільне розташування рук на
столі. Прийнято вважати, що в середньому диференція повинна становити 1/7 –
1/8 частини зросту.
Висота сидіння над підлогою повинна відповідати довжині гомілки зі
стопою плюс 2см на висоту каблука.

168
 Глибина сидіння (передньо-задній розмір її) дорівнює 2/3 довжини стегна.
Така глибина сидіння забезпечує стійке і зручне положення. Якщо сидіння буде
ширше, ніж 2/3 стегна, то край сидіння впиратиметься в підколінну западину і
стискуватиме кровоносні судини. Якщо ж сидіння буде вузьким, то половина
стегна висітиме в повітрі, а це створює неміцну опору.
Брусок спинки парти повинен бути на рівні поперекового вигину хребта і
своїм профілем відповідати вигину хребта.
Ширина робочого місця за столом повинна дорівнювати сумі двох
передпліч з китицями плюс 3-4 см на свободу посадки.
Кришка столу складається з горизонтальної і похилої частин. Робоча
поверхня повинна мати ухил в 30º. Похиле положення кришки столу полегшує
акомодаційну роботу очей при читання і писання, так як при цьому відстань
між оком і будь-який рядком книги майже однаково, і ступінь акомодації очей
при читанні постійна.
Головними параметрами парти, які забезпечують правильну, менш
стомлюючу позу учнів, є дистанція сидіння, дистанція спинки та диференція
При позитивній дистанції учень змушений тягтися вперед і згинати
корпус, а це призводить до викривлення хребта (кіфоз).
Велика диференція (високий стіл або низьке сидіння) – зумовлює
підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу, відстань від
очей до зошита може в цьому випадку виявитися заниженою. При малій
диференції (низький стіл і високе сидіння) учень повинен сильно нахилятися і
спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та
черевної порожнини, опускання правого плеча, а це сприяє появі сутулості та
виникненню лівостороннього сколіозу, особливо якщо одночасно є позитивна
дистанція (рис. 3).

169
 Рисунок 3 Положення тіла при малому (а) та великому (б) розмірі
диференції

В даний час для учнів 1-4 -х класів виготовляють одномісні та двомісні

парти з урахуванням віку. Вони можуть мати постійні розміри або універсальні
з регульованою висотою столу, сидіння і нахилу кришки. У навчальних
кабінетах для школярів середніх та старших класів використовують одно- або
двомісні учнівські столи з постійними або регульованими параметрами і
стільці. Вони поділяються на п'ять груп відповідно до зросту учнів: перший
номер відповідає зросту до 1 30 см, а кожен наступний номер відповідає
збільшенню зросту на 15 см. Поверхню учнівських столів покривають лаками,
емалями або іншими світлими матеріалами, легкодоступними для миття та
дезінфекції. Парти, столи та стільці мають різне групове (цифрове) і кольорове
маркування (табл. 1).???
Вимоги до розташування парт (навчальних столів).
Парти (навчальні столи) в класі повинні бути не менше 3-х розмірів для
можливості підбору в залежності від антропометричних розмірів школярів.
Двомісні парти розставляють в класі в 3 ряди, одномісні - в 5 рядів. Попереду
ставлять столи менших розмірів, далі від дошки - великих розмірів.

170
 При розсаджування слід звернути увагу на стан здоров'я школярів. Для
дітей з порушенням слуху та зору парти, незалежно від їх номера, ставляться
першими, причому учні зі зниженою гостротою зору повинні розміщуватися в
першому ряду від вікон.У разі достатньої корекції гостроти зору окулярами
учні можуть сидіти в будь-якому ряду.
Учнів, які страждають на ревматизм, схильних до простудних
захворювань, не рекомендується садити за столи і парти, розташовані біля
зовнішньої стіни. З метою профілактики порушень постави і розвитку
косоокості рекомендується 2 - 3 рази на рік міняти місцями учнів, що сидять в
крайньому лівому і правому лавах, дотримуючись відповідність зростання
номера парти.
Вимоги до параметрів розміщення меблів в класах:
- відстань від класної дошки до перших рядів - 2 - 2,4 м чи 2,4-2,6 м,
від дошки до останньої парти - 8,6 м чи 7 м?
- розрив між рядами парт 0,6-0,8 м, між першим рядом парт та
зовнішньою стіною 0,6-0,7 м, між третім рядом і внутрішньою стіною – 0,5-0,6
м, між задньою стіною і останнім рядом парт – 0,4-0,5 м.
- на шкільних партах (особливо далеких від вікон) необхідне
дотримання норм кутів падіння й отвору.
Розташування меблів за вимогами НУШ:
- Між учнівськими столами в ряду - 50
- Між рядами одномісних учнівських столів - 50
- Між рядами двомісних учнівських столів - 60
- Між рядами учнівських столів і внутрішньої поздовжньої стіною,
шафами (уздовж внутрішньої поздовжньої стіни) - 50 *
- Між учнівськими столами при їх парному розташуванні в ряду - 10
- Від задніх учнівських столів до задньої (внутрішньої) стіни
(перегородки) - 65 **
- Те ж до задньої стіни, що є зовнішньою, і при розташуванні шаф
уздовж задньої стіни (перегородки) - 100 **

171
 * Збільшується на 40 см при розташуванні входу в приміщення в
поздовжній стіні у останніх столів.
** Збільшується до 120 см при розташуванні входу в задній стіні або в
поздовжній стіні у останніх столів.
Класні дошки. Основні вимоги до облаштування класної дошки
спрямовані на полегшення зорової роботи, для чого необхідно забезпечити
хорошу контрастність написаного на дошці. Тому класні дошки виготовляють,
в основному, з пластмас коричневого або темно-зеленого кольору (коефіцієнт
відбиття не менше 80%) з пружною, гладко матовою поверхнею. Найбільш
фізіологічним є темно-зелений колір у поєднанні з яскраво-жовтим кольором
крейди. А для кабінетів креслення рекомендується використовувати дошки з
чорним покриттям з використанням білого крейди.
Для забезпечення кращої видимості над дошками влаштовують додаткове
місцеве освітлення. Писати на дошці слід літерами висотою близько 4 см, щоб
вони були видні з останніх парт.
Стирати з дошки треба вологою ганчіркою. Класні дошки повинні мати
лотки для затримання крейдяного пилу (для запобігання забруднення підлоги
крейдою), зберігання крейди, ганчірки, держателя для креслярського приладдя.
В даний час в школі використовуються класні дошки декількох видів: для
письма крейдою, фломастером, крейдою з нотним станом (музичні), для
оголошень (пробкові).
Зручними є дошки, виготовлені на основі сталевого емальованого листа.
Залежно від кольору емалі використовуються дошки для писання крейдою
(зеленого кольору) і фломастерами сухого стирання (білого кольору).
При використанні маркерної дошки колір маркера повинен бути
контрастним (чорний, червоний, коричневий, темні тони синього і зеленого).
Склоемалеві дошки можуть мати від 1 до 7 робочих поверхонь, бути
стаціонарними, переносними, одного кольору і комбінованими, а також різних
розмірів.
Навчальні приміщення і кабінети можуть бути обладнані інтерактивними
дошками. При використанні інтерактивної дошки та проекційного екрану
172
необхідно забезпечити рівномірний її висвітлення і відсутність світлових плям
підвищеної яскравості.
Настінні дошки розташовують посередині передньої стіни класної
кімнати. У перших чотирьох класах дошку слід розміщувати так, щоб нижній
край її розташовувався на висоті 80-83 см, а в старших класах – 90-95 см від
підлоги.
Вимоги до навчальних приміщень в школі.
У навчальних закладах навчальні приміщення групуються в навчальні
секції за віковими та навчально-технологічним ознаками:
• навчальні секції для 1-х класів (шестирічок), які об'єднують приміщення
не більше двох паралельних класів, з рекреаціями, вбиральнями та санітарними
вузлами
• навчальні секції 2-4-х класів в складі не більше шести класних
приміщень, майстерні для трудового навчання, універсального приміщення для
груп продовженого дня, гардеробних, рекреаційних приміщень і санітарних
вузлів.
Площа класів відповідно до типових проеків шкіл = 50 м2
Кабінет для 1-х класів: 2,4 м2 на одного учня.
Устаткування навчальних кабінетів також має відповідати певним
вимогам.
Оформлення навчального кабінету повинно відповідати вимогам
сучасного дизайну для навчальних приміщень.
Обладнання кабінетів іноземної мови: стіл викладача з пультом
управління і тумбою для проекційних апаратів; секційні шафи (вбудовані або
прибудовані) для зберігання наочних посібників і технічних засобів навчання,
3D кінотеатрів, проекційне і інтерактивне обладнання, проекційні екрани,
плазмові панелі, акустика, слайд-проектори, сканери, аксесуари, меблі для AV-
апаратури, лінгафонні рецептивні установки (аудіо, відео та мультимедійні
засоби).

173
 Кабінети фізики і хімії повинні бути обладнані спеціальними
демонстраційними столами, в яких передбачені пульти управління проекційної
апаратурою, подача води, електрики, каналізація. Для забезпечення кращої
видимості навчально-наочних посібників демонстраційний стіл розміщують на
подіумі.

В зоні учнів встановлюються двомісні учнівські лабораторні столи (з

надбудовою і без неї) з підведенням води, електроенергії, стисненого повітря
(лабораторія фізики).
Кабінет хімії та лаборантська повинна бути обладнані витяжними
шафами, розташованими біля зовнішньої стіни біля столу викладача.
Обладнання кабінетів інформатики має відповідати гігієнічним вимогам
до персональних електронно-обчислювальних машин та організації роботи.
Майстерні для трудового навчання повинні мати площу з розрахунку
6,0 м2 на 1 робоче місце. Розміщення в майстернях обладнання здійснюється з
урахуванням створення сприятливих умов для зорової роботи і збереження
правильної робочої пози і профілактики травматизму.

174
 Столярні майстерні обладнуються верстатами, розставленими або під
кутом 45º до вікна, або в 3 ряди перпендикулярно світлонесучій стіні так, щоб
світло падало зліва, відстань між ними має бути не менше 80 см в переднє-
задньому напрямку. У слюсарних майстернях допускається як лівостороннє,
так і правостороннє освітлення з перпендикулярним розташуванням верстатів
до світлонесучій стіні. Відстань між рядами одномісних верстаків - не менше
1 м, двомісних - 1,5 м. Лещата кріпляться до верстаків на відстані 0,9 м між їх
осями. Слюсарні верстаки повинні бути оснащені запобіжною сіткою, висотою
0,65 - 0,7 м.
Свердлильні, точильні та інші верстати повинні встановлюватися на
спеціальному фундаменті і обладнуватися запобіжними сітками, стеклами і
місцевим освітленням. Інструменти, що використовують для столярних та
слюсарних робіт, повинні відповідати віку учнів. У слюсарних та столярних
майстеренях встановлюються умивальники і електрорушники.
Додаток 1
Вимоги до шкільних меблів для Нової української школи
у відповідності з стандартами ДСТУ ГОСТ 22046:2004, ДСТУ ЕN1729-
2:2004 та ТУ, що вимагає Закон України про безпечність нехарчової
продукції)
Назва Характерист
№
вимоги ики Пропозиції Формулювання у тексті вимог
п/п

175
 -наявність В частині ергономічності.
підставок 1.Наявність підставок для
для технічних засобів навчання
Столи технічних 2.Можливість регулювання
учнівські та засобів висоти та куту нахилу:
Ергоно стільці навчання, стіл учнівський (параметри)
1 міч- учнівські - кути стільниці повинні бути
ність (стаціонарні -від 1до 6 зашліфовані або
та групи заоваленіR=10-30мм
регульовані) зросту, - регулювання висоти столу,
- регулювання кута нахилу
- стільниці від 7º до 16 º ,
регулюван- - при нахилі стільниці висота
ня висоти її краю, зверненого до учня
2 Безпеч- та куту ≤10мм
ність нахилу, стілець учнівський
(параметри)
-підставки - кути сидіння та спинки
для ручок, повинні бути зашліфовані або
олівців, заовалені
-висувна R=10-30мм
полиця - сидіння може бути пласким
- або мати заглибину,
виготовлен- - спинка може бути з радіусом
ня виробів з в плані
матеріалів або пряма,
дозволених - кут нахилу сидіння від 0 º
МОЗ до 4 º ,
України, - кут нахилу спинки від 95 º
до 106 º.
-стійкість
176
 3. Вимоги, що забезпечують
безпеку
при експлуатації меблів для
учбових закладів згідно ДСТУ
ГОСТ 22046 :
2004 п.4.1 – типи і
функціональні розміри;
конструкції 5.2.4. – ступінь блиску
, робочих поверхонь;
5.2.11 – показники, що
-відсутність контролюють по виробам
гострих меблів (згідно таб.3)
кутів, 5.2.13 – оформлення висновків
СЕЕ на меблеві вироби;
-матове 5.2.14 – стійкість корпусних
покриття меблів
стільниці (згідно таб. 6)
ГОСТ 11015-93 столи
учнівські. Типи
та функціональні розміри.
2.1.- учнівські столи повинні
виготовлятись семі розмірів та
мати кольорове маркування;
2.5. – столи типу II повинні
регулюватись на 5 розмірів та
на 3 розміри 3-7 та 3-5; 5-7

3 Форма та - У частині форми та розміру.

розмір -довговіч додержання Відповідність виготовлення
умов ДСТУ
177
4 ність, ГОСТ22046 виробів
Міцність стійкість :2004 ДСТУ ГОСТ22046:2004 «Меблі
5 до «Меблі для для навчальних закладів.
Вага миючих навчальних Загальні технічні умови»
6 засобів закладів.
Колір Загальні У частині міцності.
7 -доступ- технічні Збільшити гарантійний термін
Естетич- ність умови» для виробів,
8 ність -використання миючих та
-збільшити дезинфікуючих засобів лише
Ціна гарантійни природного походження
й термін (Органік)
для
виробів., У частині ваги.
- Конструкція виробів повинна
використан забезпечити при оптимальній
ня миючих вазі можливість швидкої
та трансформації та переміщення
дезинфікую виробів
чих
засобів У частині кольору.
лише Покриття фасадних та лицьових
природного поверхонь світлими відтінками
походженн теплих кольорів
я (Органік)
У частині естетичності.
- Дизайном та конструкцією
конструкція виробів повинні займатись
повинна фахівці (дизайнери,
забезпечува констлуктори)

178
 ти швидку
трансформа
цію та
переміщенн
я виробів

-покриття
фасад-них У частині ціни.
та лицьових Доступна договірна ціна
поверхонь
світли-ми
відтінками
теплих
кольорів

Вимоги до сировини та матеріалів ігор та іграшок для дітей

Для виробництва ігор дозволяється використовувати:
- сировину і матеріали, допущені МОЗ України;
- сировину і матеріали, допущені МОЗ України для виробництва товарів,
призначених для контакту з харчовими продуктами, які за показниками
державної санітарно-гігієнічної експертизи відповідають вимогам якості та
безпеки. Матеріали вторинної переробки (не більше 30% домішок до основного
матеріалу) допускаються для виробництва іграшок (ігор) тільки для дітей віком
більше як три роки за умови наявності дозволу МОЗ України. Сировина і
матеріали повинні відповідати гігієнічним вимогам:
а) в сировині, матеріалах, готових виробах, іграшках та (іграх) вміст
вільних незв'язаних хімічних сполук має бути не більше, ніж встановлені;
б) рівні міграції хімічних сполук в модельні розчини, воду і повітря не
повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.
Натуральні матеріали (хутро, шкіра) дозволяються для виробництва
іграшок та ігор для дітей старше 3-х років з обов'язковою попередньою їх
179
дезинфекцією (ОСТ 42-21-2-85, МБ № 28-8/6-80). Набивні матеріали перед
використанням для виробництва іграшок (ігор) повинні бути продезинфіковані.
Матеріали для декоративного та захисного покриття іграшок (ігор), за винятком
ялинкових прикрас, повинні бути стійкими до дії слини, поту та вологої
обробки. Деталі іграшок (ігор), що дотикаються до губ дітей, та брязкальця
мають бути виготовленими з матеріалів, що не вбирають вологу та легко
дезинфікуються. Матеріали для виробництва іграшок, ігор повинні зберігатися
в умовах, передбачених ТУ, ДСТУ та іншими чинними нормативними
документами та виключати їх забруднення (додаток 1).
Для виробництва іграшок (ігор) не дозволяється використання наступних
матеріалів та сировини:
- полімерні недубльовані плівки, розміром більше 100,0x100,0 мм,
товщиною менше 0,038 мм;
- полімерні недубльовані плівки, які мають на кожній дільниці, розміром
30x30 мм площу отвору менше 1% площі ділянки;
- деревину з випадаючими сучками та червоточиною;
- скло для виробництва іграшок (ігор) для дітей у віці до трьох років;
- скло для виробництва іграшок (ігор) для дітей у віці старше трьох років,
за винятком, якщо це не є необхідністю для виконання іграшкою її функцій;
- неборосілікатне скло для виготовлення скляного посуду, призначеного
для нагрівання;
- набивні матеріали, які містять тверді, або гострі інородні предмети
(металева, дерев'яна стружка та ін.);
- гранульовані набивні матеріали з розміром гранул 3,0 мм і менше, які
застосовуються без внутрішньої оболонки, яка не являється зовнішньою
оболонкою іграшки;
- наповнювачі іграшок типу брязкалець, розмір яких збільшується в
вологому середовищі більше, ніж на 5%;
- гума, картон та папір ворсовані для виробництва іграшок для дітей
віком до трьох років;

180
 - целулоїд (нітрат целюлози) або інші легкозапальні матеріали, за
винятком застосування цих матеріалів в лакофарбових покриттях;
- пальні гази та рідини, за винятком пальних рідин, які випускаються в
окремих герметичних ємностях максимальною місткістю 15,0 куб.см;
- брухту;
- натурального хутра і шкіри - іграшки для дітей до 3-х років;
- дерев'яної кори, за винятком виробів фольклорного типу;
- гранули полістиролу для виготовлення штучного снігу та ін.;
- гранули спіненого полістиролу;
- кадмієві барвники.
Вимоги до іграшок та ігор
Іграшки та ігри повинні відповідати затвердженому еталону, зразку і
"типовому представникові". "Типовий представник" - іграшка (гра),
виготовлена по єдиній технології із єдиної партії сировини. Іграшки та ігри,
призначені для складання, виконання різних ігрових функцій і т.п. повинні
мати інструкції, схеми користування, надруковані на упаковці, окремому листі
або у вигляді брошури. Інструкції до ігор повинні бути зрозумілими для дітей
тих вікових груп, для яких вони призначені. В інструкції (керівництві, схемі по
користуванню іграшками, іграми або на споживчій упаковці повинні бути
вказані правила та види обробки іграшок (ігор) - (миття, чищення, дезинфекція
та їх утилізація в разі потреби). Попереджувальний текст про можливість
небезпеки іграшок, ігор - наявність дрібних деталей для дітей віком до 3-х років
і т.п. - повинен бути надрукований напівжирним шрифтом, розміром не менше
12 кеглів, а слово "попередження" повинно бути виділено прописними буквами.
Вимоги до іграшок (ігор) відносяться також окремо до кожної деталі, з якою
має справу дитина, якщо іграшка (гра) призначена для збирання дитиною.
Рівень стороннього запаху усіх видів іграшок (ігор) не повинен перевищувати 1
балу, для виробів з гуми (латексу) - 2-х балів, за винятком іграшок (ігор) з гуми
(латексу), призначених для дітей віком до 3 років, рівень запаху яких повинен
бути також не більше 1 балу.

181
 З іграшок (ігор) не повинні виділятися летючі та розчинні речовини:
мономери, пластифікатори, інгредієнти гуми, каучуку, латексу, продукти їх
перетворень, метали, інші хімічні сполуки в кількостях та концентраціях вище
допустимого рівня міграцій (ДКМ) або допустимого рівня виділення (ДР).
Декоративне та захисно-декоративне покриття іграшок та ігор повинно бути
стійким до дії слини, поту та вологої обробки з застосуванням нейтрального
мила - дитяче, господарче.
Рівень звуку, що створюється іграшкою (грою), призначеної, для гри в
приміщенні, повинен бути не більше 65 дБА (за винятком настроєних музичних
іграшок, духових та ударних інструментів):
- рівень звуку, що створюється іграшкою (грою), призначеною для гри на
відкритому повітрі, повинен бути не більше 75 дБА;
- рівень звуку іграшки (гри), що видає імпульсний шум в якості ігрового
моменту (одинокий постріл), повинен бути не більше 95 дБА.
Рівні статичного напруження електричного поля, електромагнітного поля
радіочастот і магнітного поля в іграшках з автономним джерелом живлення (не
більше 12 В) та живленням з електромережі повинні бути не вище гранично
допустимих.
Конструкція, вага, розміри іграшок (ігор) повинні відповідати
морфофункціональним особливостям дітей тих вікових груп, для яких вони
призначені:
- від 0 до 1 року - ранній вік;
- від 1 до 3-х років - ясельний вік;
- від 3 до 6 років - дошкільний вік;
- від 7 (6) до 10 років - молодший шкільний вік;
- від 11 до 14 років - середній шкільний вік.
Текст в настільно-друкованих іграх повинен бути надрукованим:
- контрастним до фону кольором;
- гігієнічним вимогам для фону відповідають кольори - блакитний,
зелений, жовто-зелений, жовтий, оранжевий, оранжево-червоний;

182
 - цифрові та літерні позначення повинні мати чорне забарвлення або
чорний рельєф;
- висота літер тексту в настільно-друкованих іграх повинна бути: для
дітей до 10 років - не менше 2, 3 мм; для дітей старше 10-ти років - не менше
1,75 мм.
Вимоги до виробництва і реалізації іграшок та ігор
Підприємства по виробництву іграшок (ігор) проводять контроль кожної
партії виготовленої продукції на відповідність її гігієнічним вимогам.
Підприємство по випуску іграшок (ігор) повинно мати гігієнічний висновок на
нормативну документацію, на продукцію і гарантувати випуск продукції,
безпечної для здоров'я дитини. Приміщення по виробництву іграшок (ігор), їх
санітарний стан, організація технологічних процесів повинні відповідати
вимогам діючих в Україні норм і правил для виробництв харчової
промисловості. Приміщення для пакування, зберігання і реалізації іграшок
(ігор) повинні відповідати вимогам діючих в Україні норм і правил для
зберігання і реалізації товарів народного споживання. Робітники, що
безпосередньо зайняті виробництвом, контролем і реалізацією іграшок (ігор)
повинні проходити медичний огляд відповідно до діючих нормативних
документів для працівників харчової промисловості. Маркування, пакування,
транспортування і зберігання іграшок (ігор) повинно проводитися згідно
діючих відповідних нормативних документів - ДСТУ, ДБН, ТУ та ін. Іграшки
(ігри) повинні мати індивідуальне споживче пакування, на якому (або
вкладинці) вказується вік дітей, для яких іграшка (гра) призначена (п. 3.11
Правил) та спосіб обробки (дезинфекції) іграшки (гри). Перевірка ігор на звук
при виробництві повинна проводитись за допомогою повітродувного
устаткування.
Під час демонстрації іграшок (ігор) усі дії проводяться виключно на
виділеному демонстраційному зразкові. При реалізації забороняється
прикладати до губ іграшки (ігри), призначені для контакту з ротом дитини, при
їх демонструванні. М'яконабивні іграшки (ігри), призначені для дітей віком від

183
0 до 3-х років, повинні реалізуватися в індивідуальній упаковці, а для покупців
повинен бути демонстраційний зразок.
Санітарно-гігієнічний контроль
Контроль за дотриманням Правил покладається на органи і заклади
Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Державний санітарно-
епідеміологічний нагляд (попереджувальний та поточний) повинен
здійснюватися на етапах постановки іграшки (гри) на виробництво, при їх
виробництві та реалізації. Постановка іграшки (ігор) на виробництво
проводиться при наявності гігієнічного висновку Державної санітарно-
гігієнічної експертизи на нормативну документацію та вітчизняну продукцію.
Підприємства, організації та заклади незалежно від відомчої належності і форм
власності, юридичні та фізичні особи, що здійснюють виробництво і реалізацію
іграшок (ігор), повинні надати в установи МОЗ України необхідні супровідні
документи, зразки продукції для проведення Державної санітарно-гігієнічної
експертизи і підготовки "Гігієнічного висновку". Державна санітарно-гігієнічна
експертиза іграшок (ігор) та матеріалів для їх виробництва включає обов'язкові
дослідження за показниками безпеки для здоров'я дитини. Для проведення
санітарно-гігієнічної експертизи нормативного документу повинні бути надані:
- заява виробника іграшок (ігор);
- проект нормативного документу на іграшки;
- нормативна документація (специфікація) на матеріали для виробництва
іграшок (ігор), а також інші документи, що підтверджують безпеку для здоров'я
дітей використання матеріалів;
- композиційний склад матеріалів, а при необхідності і опис
технологічного процесу їх виробництва;
- інші матеріали, що стосуються безпечності виробу, за вимогою
експерта.
Для проведення санітарно-гігієнічної експертизи вітчизняної продукції
повинні бути надані:
- заява виробника іграшок (матеріалів);

184
 - декларація власника іграшок та ігор (матеріалів) про їх безпечність для
здоров'я дитини;
- нормативна документація на продукцію і матеріали, що
використовуються при виробництві іграшок (ігор);
- акт санітарно-епідеміологічного обстеження умов виробництва на
підприємстві-виготовлювача іграшок (ігор);
- зразки іграшок (ігор) не менше 3-х екземплярів, для іграшок розміром
до 15 см - не менше 5 екземплярів; для крупно-габаритних іграшок повинен
бути представлений один контрольний зразок або його деталі, які виготовлені
по технології виробництва іграшок.
Зразки іграшок (ігор) та копії документів поверненню не підлягають.
При розгляді замовлення на санітарно-гігієнічне дослідження продукції
підприємство-виробник інформується про терміни проведення експертизи
документації, досліджень зразків іграшок (ігор) і вартості робіт.
Для проведення санітарно-гігієнічної експертизи імпортованих виробів
(матеріалів) з метою отримання гігієнічного висновку повинні бути надані:
- заява постачальника імпортованої продукції;
- декларація власника іграшок (матеріалів) про їх безпечність для здоров'я
дитини;
- контракт (договір) на поставку іграшок (ігор);
- специфікація (рахунок-фактура) до контракту (договору);
- сертифікат походження (держава-виготовлювач, держава-постачальник)
іграшок (ігор);
- сертифікат систем якості виробництва іграшок (ігор), якщо виробництво
сертифіковане по системі якості ISO;
- сертифікат якості та безпеки іграшок (ігор) для здоров'я дитини та інші
документи, що підтверджують безпеку іграшок (ігор) для здоров'я дитини;
- акт відбору зразків іграшок, ігор (матеріалів) для проведення санітарно-
гігієнічної експертизи;
- зразки іграшок, ігор (матеріалів) в кількості 3-5 екземплярів.
Зразки після дослідження замовнику не повертаються.
185
 При поточному державному санітарному нагляді за випуском і
реалізацією іграшок, ігор проводиться контроль:
- за дотриманням технології виробництва ігор у відповідності з
погодженою нормативною документацією;
- за відповідністю готових іграшок, ігор вимогам даних Правил та іншим
чинним державним стандартам;
- за дотриманням гігієнічних вимог при зберіганні та реалізації іграшок,
ігор.
Вибірковий лабораторний контроль за відповідністю гігієнічним вимогам
іграшок (ігор) на виробництві та в торгівлі проводиться не рідше двох разів на
рік, а також при зміні технології виробництва, корекції рецептури і т.і.
Відібрані для дослідження зразки іграшок (ігор) оплаті та поверненню не
підлягають.
При виявленні іграшок (ігор), що не відповідають гігієнічним вимогам,
забороняється їх виробництво або реалізація. Вилучені зразки іграшок
підлягають утилізації у встановленому порядку з урахуванням виділення
шкідливих речовин та продуктів, що можуть утворюватися при деструкції
матеріалів.
Іграшки (ігри), які імпортуються, реалізуються за наявністю гігієнічного
висновку та сертифікату відповідності Держстандарту України.
Для оформлення бланку даних про використання нових матеріалів для
виробництва іграшок (ігор) органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби
зобов'язані щорічно подавати Голові комісії по розробці нормативних актів з
гігієни дітей і підлітків (Український науковий гігієнічний центр МОЗ України,
м. Київ-94, вул. Попудренко, дані про узгоджені матеріали вітчизняного і
імпортного виробництва.
Лабораторні санітарно-гігієнічні дослідження іграшок
Відбір зразків для дослідження проводиться органами державного
санітарно-епідеміологічного нагляду з оформленням акту відбору зразків і
тільки при постановці ігор на виробництво зразки на дослідження надаються
виробником. Для дослідження іграшок (ігор) вітчизняного виробництва
186
представляються зразки виготовлені не раніше 10 днів та не пізніше 30 днів в
відповідній кількості.
Обсяг лабораторних досліджень включає:
1. Органолептичні дослідження.
2. Загальні гігієнічні та фізичні дослідження.
3. Санітарно-хімічні дослідження.
4. Дослідження міграції хімічних сполук в воду та модельні середовища.
5. Дослідження міграції хімічних сполук в модельне середовище,
імітуюче слину, опосередковано через повітря проводяться тільки у випадку,
якщо іграшки (ігри) призначені для гри з водою чи на воді.
6. Токсикологічні дослідження проводяться при:
- розробці та виробництві нових ігор з нових матеріалів;
- при зміні рецептури матеріалів для ігор;
- при внесенні змін в технологію виробництва іграшок (ігор), які можуть
привести до утворення нових шкідливих факторів або зміну властивостей
іграшок;
- при дослідженні імпортованих іграшок (ігор), якщо в рецептуру
матеріалів чи іграшок (ігор) введені хімічні сполуки, на які відсутні вітчизняні
гігієнічні нормативи, або рецептура матеріалу невідома, а іграшка (гра) за
призначенням має контакт з організмом дитини.
7. Фізіолого-гігієнічні і психофізіологічні дослідження користувачів
іграшок (ігор): гострота зору (таблиці зорові), об'єм акомодації, кольорове поле
зору (кампіметрія, автокампіграфія), кольорове сприйняття (таблиці Рабкіна),
критична частість світових миготінь (прилад КЧСМ), тактильна чутливість
(прилад тактиломір), працездатність (таблиці Анфімова, хронорефлексометр),
настрій (психологічний тест Люшера), гігієнічна оцінка робочої пози дитини,
кров'яний тиск, стан терморегуляції тощо.
Умови проведення досліджень:
Органолептичні показники іграшок (ігор) досліджуються в камерах
деструкції або в ексикаторах (ємністю 19,0 літрів), насиченість - 2,5.

187
Дослідження міграції хімічних сполук проводяться при співвідношенні 1:2
(см:см) в середовищі, що імітує слину.
Фізіолого-гігієнічні та психофізіологічні дослідження проводяться в
умовах природного експерименту.
Результати досліджень іграшок (ігор) оформлюються протоколами.
При отриманні хоча б одного негативного показника при дослідженні,
зразки іграшок (ігор) не підлягають погодженню для використання або
вилучаються з реалізації.
Вимоги до друкованої продукції для дітей
Класифiкацiя видань для дiтей
Видання залежно вiд вiкової категорiї читачiв розподiляють на чотири
групи:
перша група — видання для дiтей дошкiльного вiку (до 6 рокiв);
друга група — видання для дiтей молодшого шкiльного вiку (6–10 рокiв
уключно), учнiв початкових класiв;
третя група — видання для дiтей середнього шкiльного вiку (11–14 рокiв
уключно), учнiв V–VIII класiв;
четверта група — видання для дiтей старшого шкiльного вiку, пiдлiткiв
(15–18 рокiв уключно), учнiв IX–XII класiв.
Видання для абiтурiєнтiв слiд вiдносити до четвертої вiкової групи.
Вiдомостi про вiкову категорiю читачiв повиннi обов’язково
вiдображатись на титульному аркушi кожного видання.
Шкільні підручники
Для першокласників, які вчаться читати, висота букв в підручниках
повинна становити 6-8 мм;
Висота шрифту для учнів 2-4 класів повинна становити 2–2,5 мм,
починаючи з 5-го класу – 1,75 мм.
Мінімальна товщина основних штрихів – 0,25-0,3 мм, а відстань між
ними в букві не менше ніж 0,5-0,6 мм.
У звичайних підручниках не рекомендується набір тексту на сторінці у
дві колонки (утруднює роботу зорового аналізатора).
188
 У підручниках для 1–2-х класів відстань між рядками має бути не менше
2,8 мм (між словами – не менше 4 мм), для 3–4-х класів – не менше 3 мм,
починаючи з 5-го класу – не менше 2 мм.
Папір, який використовують для друку підручників, повинен бути білого
або світло-жовтуватого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8, який
забезпечує гарний контраст між фоном та друкованим матеріалом (літерами,
малюнками).
Оптимальна відстань голови від тексту під час його читання вважається
25 см для дітей 8-9 років і 30-35 см – для школярів починаючи з 11–12 років.
Оптимальний кут нахилу книги до поверхні столу має становити 40-50°.

Гiгiєнiчнi вимоги до видань

Заборонено друкування видання способом глибокого друку. Не
дозволяється друкувати видання для першої та другої вiкових груп способом
високого друку з використанням форм, якi мiстять сплав на основi свинцю.
Скрiплення блоку шиттям наопашки заборонено для таких видань: у
палiтурках; в обкладинках з товщиною блоку бiльше 10 мм.
Забороняється друкувати текст на кольоровому, сiрому фонi, дiлянках
багатоколiрних iлюстрацiй оптичною густиною бiльше 0,3. У разi друкування
чорною фарбою iнтервал оптичних густин мiж елементами зображення тексту
та папером у виданнi повинен бути не менше 0,7. Для всiх видiв видань
установлюється обов’язковий мiнiмальний розмiр двох корiнцевих полiв на
сумiжних сторiнках не менше 26 мм, при цьому розмiр корiнцевого, верхнього,
зовнiшнього, нижнього полiв повинен бути не менше 10 мм. Дозволяється на
полях, крiм корiнцевого, розмiщувати умовнi позначення завдань, наочнi
зображення, текст обсягом не бiльше 50 знакiв на вiдстанi не менше 5 мм вiд
полоси. Заборонено використовувати в пiдручниках та навчальних посiбниках
для всiх вiкових груп:
- для основного та додаткового тексту виворiтний шрифт; кольоровi
фарби; кольоровi фарби на кольоровому фонi;

189
 - для виокремленого тексту — виворiтний шрифт та кольоровi фарби на
кольоровому фонi;
- кольоровий та сiрий фон у робочих зошитах, прописах на дiлянках,
передбачених для письма;
- розмiщувати текст на трьох та бiльше шпальтах;
- скрiплення блоку шиттям наопашки, безшовне клейове скрiплення
блоку.
У виданнях, функцiонально призначених для розфарбування, лiнiя
малюнка повинна бути товщиною не менше 2 пунктiв, мiнiмальний окремий
елемент малюнка повинен бути не менше 5 мм. Забороняється застосування у
виданнях для всiх вiкових груп шрифтiв вузького накреслення, крiм заголовкiв.
У виданнях для дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку пробiл мiж
словами повинен бути не менше кегля шрифту тексту.
Вимоги до видань першої групи
Довжина рядка тексту, збiльшення iнтерлiньяжу, гарнiтура шрифту
залежно вiд кегля шрифту видання, що випускається iз застосуванням шрифтiв
на кириличнiй та латинськiй графiчнiй основi, повиннi вiдповiдати вимогам,
викладеним у табл. 1.
Довжина рядка не регламентується при обсязi тексту до 200 знакiв на
полосi.
Таблиця 1
Збiльш Довжина рядка Характеристика шрифту
ення максимальн
Кегль мiнiмальна
iнтерлiн а
шрифт мiсткiс
ьяжу, накреслення
у не група ть не
пункти Квадр квадр вiчка
менше мм мм бiльше
не ати ати
менше
20 i 2 6½ 117 9½ 171 рубленi, 5,0 нормальне або
бiльш новi (5,5)** широке свiтле

190
 малоконт
е пряме
растнi
рубленi,
нормальне або
новi 6,0
16–18 4 6½ 117 9¼ 167 широке свiтле
малоконт (6,6)**
пряме
растнi
широке або
6,7
14 4 6 108 8½ 153 рубленi надшироке
(7,4)**
свiтле пряме
нормальне,
широке або дуже
12* 2 5 90 8½ 153 рубленi 7,7 широке свiтле
пряме

* Для додаткового тексту обсягом не бiльше 200 знакiв на полосi.

** Вказана мiсткiсть шрифту для видань на латинськiй графiчнiй основi.

Для друкування основного тексту на кольоровому, сiрому фонi та на

дiлянках багатоколiрних iлюстрацiй потрiбно застосовувати таке шрифтове
оформлення видання, з урахуванням вимог пункту 5.1.4:
- рубленi шрифти широкого свiтлого прямого накреслення з мiсткiстю не
бiльше 5 знакiв у квадратi;
- кегль шрифту не менше 20 пунктiв для обсягу тексту понад 200 знакiв;
- кегль шрифту не менше 16 пунктiв для обсягу тексту до 200 знакiв;
- збiльшення iнтерлiньяжу не менше нiж на 4 пункти;
- довжина рядка та мiсткiсть шрифту — вiдповiдно до вимог табл. 1.
Для основного тексту видання, що випускається iз застосуванням
шрифтiв на латинськiй графiчнiй основi, потрiбно застосовувати шрифт кеглем
не менше 16 пунктiв вiдповiдно до вимог, викладених у табл. 1 Забороняється
друкувати основний текст:

191
 - виворiтним шрифтом;
- кольоровими фарбами, крiм виокремленого тексту.
Забороняється складання тексту в декiлька шпальт, крiм вiршiв.
Вiршi допускається складати у двi шпальти тiльки в разi вiдстанi мiж
шпальтами не менше 1/3 максимальної довжини рядка в шпальтах.
Шрифтове оформлення та полiграфiчне виконання додаткового та
виокремленого тексту має вiдповiдати вимогам, викладеним у табл. 1
Допускається зменшення довжини рядка до 5 квадратiв або 90 мм.
Слiд застосувати шрифти напiвжирного накреслення кеглем, не меншим
вiд кегля шрифту основного тексту. Дозволяється застосування рисованих
шрифтiв кеглем не менше 20 пунктiв зi збiльшенням iнтерлiньяжу на 6 пунктiв.
Для друкування виокремленого тексту кольоровими фарбами потрiбно
застосовувати кегль шрифту не менше кегля шрифту основного тексту. Не
дозволяється друкувати виокремлений текст кольоровими фарбами на
кольоровому фонi, багатоколiрних iлюстрацiях i друкувати виворотним
шрифтом.
Полiграфiчне виконання видання повинно бути однаковим в усьому
обсязi видання.
Для основного, додаткового та виокремленого тексту, крiм заголовкiв, у
виданнi потрiбно застосовувати шрифти не бiльше двох гарнiтур або двох
накреслень однiєї гарнiтури.
Лiнiю шрифту тексту вiдносно корiнцевого згину на двох сумiжних
сторiнках або розгортi не рекомендується розмiщувати бiльше нiж у двох
напрямках.
Площа iлюстрацiй на сторiнцi видання має бути не менше 50%.
Рекомендована iлюстративнiсть видання — не менше 75%.
Ілюстрацiї та текст на сторiнцi мають бути розмiщенi так, щоб обсяг
безперервного читання не перевищував 50–100 знакiв. Дозволяється
збiльшення обсягу безперервного читання до 100–150 знакiв тiльки у виданнях
з пiдготовки до навчання для дiтей 6 рокiв.

192
 Кiлькiсть перенесень на повноформатнiй сторiнцi тексту не повинно бути
бiльше 4.
У виданнях, у яких у вихiдних вiдомостях указано «Для читання
дорослими дiтям», допускається шрифтове оформлення тексту кеглем не менше
12 пунктiв вiдповiдно до вимог табл. 1.
Вимоги до видань четвертої групи
Довжина рядка тексту, збiльшення iнтерлiньяжу, гарнiтура шрифту
залежно вiд кегля шрифту видань, що випускаються iз застосуванням шрифтiв
на кириличнiй i латинськiй графiчних основах, повиннi вiдповiдати вимогам,
викладеним у табл. 4.
Таблиця 4
Довжина рядка Характеристика шрифту
Збiльшення мiсткiс
Кегль максимальн накреслен
шрифт iнтерлiньяж мiнiмальна група ть не
а ня вiчка
у не у, пункти не бiльше
менше
менше квад квад
мм мм
рати рати
усi нормальне
12 2 3¾ 68 7½ 136 -
групи або
усi - широке
10 2 3½ 63 7 126
групи - свiтле
без пряме
9,5
збiльшення усi
10 3¾ 68 6½ 117 (10,5)*
iнтерлiньяж групи
*
у
10,2
усi
9 2 3½ 63 6 108 (11,0)*
групи
*
8* 2 3½ 63 6 108 усi 10,2
групи (11,0)*

193
 *

* Тiльки для додаткового тексту обсягом не бiльш 2000 знакiв на сторiнцi.

** Указана мiсткiсть шрифту для видань на латинськiй графiчнiй основi.

Основний текст дозволено розмiщувати на двох шпальтах тiльки в такому

шрифтовому оформленнi:
- кегль шрифту не менше 9 пунктiв;
- збiльшення iнтерлiньяжу на 1–2 пункти;
- довжина рядка не менше 3 1/ 2 квадрата або 63 мм;
- вiдстань мiж шпальтами не менше 9 мм.
Для виокремленого тексту допускається застосовувати шрифти
напiвжирного та/або курсивного накреслення, кольоровi фарби тiльки при
дотриманнi вимог, викладених у табл. 4.
Додатковий текст на сторiнцi має бути обсягом не бiльше 2000 знакiв,
шрифтове оформлення повинно вiдповiдати вимогам, викладеним у табл. 4. Для
додаткового та виокремленого тексту не дозволяється застосовувати кольоровi
фарби на кольоровому, сiрому фонi та на багатоколiрних iлюстрацiях.
Дозволяється використання виворiтного шрифту загальним обсягом не
бiльше 2000 знакiв на сторiнцi при застосовуванi шрифтiв з групи рублених або
нових малоконтрастних кеглем не менше 10 пунктiв iз збiльшенням
iнтерлiньяжу на 1–2 пункти при оптичнiй густинi фону не менше 0,4.
Без форматування рядка, а саме вiльна виключка без переносiв, дозволено
складати текст обсягом не бiльше 20 рядкiв пiдряд.
У всьому обсязi видання для основного, додаткового та виокремленого
тексту, крiм заголовкiв, дозволяється застосовувати шрифти не бiльше
чотирьох гарнiтур або чотирьох накреслень однiєї гарнiтури.
Для виокремленого тексту дозволяється використання двох кольорових
фарб.

194
 Для текстiвок рекомендовано використовувати шрифти кеглем не менше
8 пунктiв iз збiльшенням iнтерлiньяжу на 1–2 пункти i розмiщувати їх вiд краю
iлюстрацiї на вiдстанi не менше 4 мм.
На повноформатнiй сторiнцi тексту дозволяється не бiльше 12 переносiв.
У виданi для друкування тексту рекомендується використовувати папiр
одного виду i однiєї маси площi 1 м 2. Не рекомендується використання
високоглянсового крейдованого паперу.
У виданнях для дiтей усiх вiкових груп необхiдно використовувати
непрозорий папiр, який забезпечує непрозорiсть друкованих елементiв iз
зворотного боку сторiнки не менше 90%, що попереджує пов’язанi з цим
можливi порушення зору. Бiлiсть паперу, залежно вiд номера, марки та сорту,
повинна складати 70–88%. Поверхня паперу повинна бути гладкою, без
засмiченостi, без глянцю (8–10° за Кiзером; 4–5% за гляриметром).
Для видань першої та другої вiкових груп рекомендовано папiр з масою
площi 1 м не менше 80 г.
Загальна вага пiдручникiв iз розрахунку на один навчальний день у
комплектi з шкiльним приладдям, без ваги ранця або портфеля, не повинна
перевищувати допустимих гiгiєнiчних норм перенесення учнями ваги на
вiдстань до 3 км:
I–II класи — 1,5–2,0 кг;
III–IV класи — 2,0–2,3 кг;
V–VI класи — 2,3–3,0 кг;
VII–VIII класи — 3,0–3,5 кг;
IX–XI (XII) класи — 3,5–4,5 кг.
Вага кожного пiдручника не повинна перевищувати: для I–II класiв - 300
г; III–IV класiв - 350 г; V–VI класiв - 450 г; VII–X класiв - 500 г; XI–XII класiв -
600 г. Збiльшення ваги пiдручника можливе, але не бiльше нiж на 20%. Не
рекомендується випускати пiдручники, якi розрахованi на декiлька рокiв
навчання або сумiщення програм рiзних рокiв навчання. Зазначенi обмеження
не розповсюджуються на навчальну лiтературу, що призначена для домашнього
читання.
195
 Тестові завдання
1. У другому класі прогімназії зафіксовані наступні показники: КПО -
1,7%, СК - 1: 4, температура повітря - 19°С, відносна вологість повітря - 58%,
концентрація СО2 - 0,1%. Заняття проводяться в першу зміну, тижневе
навантаження-21ч., В т.ч. 2 ч. - варіантна компонента. Які найбільш ймовірні
відхилення в стані здоров'я можливі у цих учнів?
* А. Фактори ризику для здоров'я відсутні
В. Порушення зору
С. Головний біль
D. Порушення постави
Е. Простудні явища

2. У другому класі прогімназії зафіксовані наступні показники: КПО -

1,7%, СК - 1: 4, температура повітря - 19°С, відносна вологість повітря - 58%,
концентрація СО2 - 0,25%. Концентрація формальдегіду - 0,01 мг / м3. Заняття
проводяться в першу зміну, тижневе навантаження - 32 год, в т.ч. 4 ч- варіантна
компонента. Які найбільш ймовірні відхилення в стані здоров'я можливі у цих
учнів
А. Фактори ризику для здоров'я відсутні
В. Порушення зору
* С. Головний біль
D. Порушення постави
Е. Простудні явища

3. Відповідно до ДСТУ № 1729-1: 2004 «Стільці та столи для навчальних

закладів» кольорове маркування столів і стільців наноситься за розмірами
меблів:
* А. Від 0 до 7 розміру меблів (8 розмірів)
В. Від 1 до 6 розміру меблів (6 розмірів)
С. Від 1 до 7 розміру меблів (7 розмірів)
196
 D. Від 0 до 8 розміру меблів (9 розмірів)
Е. Від 1 до 10 розміру меблів (10 розмірів)

4. При санітарно-гігієнічній експертизі учнівських меблів вивчені:

диференція, дистанція спинки, дистанція сидіння, наявність травматичних
чинників, матеріали та оздоблення. Який основний параметр меблів не
вивчений?
А. Конструкція меблів
В. Співвідношення основних частин
* С. Розміри меблів
D. Наявність токсичних речовин
Е. Колір

5. Під час занять за шкільними меблями в учня відзначається

здавлювання нервів і кровоносних судин в підколінній ямці, рухове неспокій.
Які конструктивні особливості меблів призвели до вказаних явищ?
А. Диференція
В. Дистанція спинки
С. Висота спинки
* D. Глибина сидіння
Е. Дистанція сидіння

6. Робоча поза учня 1-го класу характеризується наступними ознаками:

диференція меблів відповідає висоті вільно опущеної руки над сидінням,
глибина сидіння відповідає 2/3 довжини стегна, висота сидіння на 3 см більше
довжини гомілки зі стопою. Чи відповідають параметри меблів
антропометричним показникам дитини?
А. Відповідають
В. Підвищена диференція
* С. Зниження диференція
D. Збільшена глибина сидіння
197
 Е. Зменшена глибина сидіння

7. Учнівські столи розставлені в лабораторії біології в 3 ряди. Перші

столи знаходяться на відстані 2,4 м, решта - 7 м від дошки. Кут розглядання
35гр. Чи правильно розставлені парти?
A.. Зменшено відстань від перших столів
B. Збільшено відстань від перших столів
* C. Правильно
D. Збільшено відстань до останніх столів
Е. Зменшено кут розглядання

8. Парти розставлені в класі в 4 ряди. Перший ряд знаходиться на відстані

2,9 м. Кут розглядання класної дошки з крайніх рядів - 39 градусів. Чи
правильно розставлені парти?
А. Правильно
В. Зменшений кут розглядання на 2 градуси
С. Зменшений кут розглядання на 4 градуси
D. Збільшено кут розглядання на 2 градуси
* Е. Збільшений кут розглядання на 4 градуси

9. В кабінеті хімії середньої загальноосвітньої школи виникла

необхідність оцінити ефективність вентиляції. Запропонуйте показники, які
потрібно використовувати для виконання цього завдання.
A. Визначити обсяг і кратність вентиляції
* B. Визначити необхідну і фактичну кратність вентиляції
C. Визначити систему вентиляції
D. Визначити кубатуру приміщення
E. Визначити концентрацію діоксиду вуглецю

10. У місті Н. було заплановано побудувати середню загальноосвітню

школу. Найбільш оптимальною для дитячих установ є система забудови:
198
 A. Павільйонна
B. Централізована
* C. Блокова
D. Децентралізована
E. Компактна

11. Відстань по горизонталі від переднього краю сидіння до проекції на

площину сидіння заднього краю стільниці столу повинно бути:
* А. Негативна
В. Нульова
С. Позитивна
D. Негативна або нульова
Е. Нульова або позитивна

12. На дотримання фізіологічно раціональної пози і забезпечення умов

для зорової роботи має значення розташування класної дошки. Крім відстаней
від дошки до перших і останніх парт також необхідно враховувати:
А. Висоту нижнього краю дошки над підлогою
В. Кут розглядання дошки
* С. Висоту нижнього краю дошки над підлогою і кут розглядання дошки
D. Висоту верхнього краю дошки над підлогою і кут розглядання дошки
Е. Відстань від нижнього краю дошки до стелі і кут розглядання дошки

13. У зимовий період була проведена оцінка мікрокліматичних умов в

навчальному приміщенні 6-го класу загальноосвітньої школи. Були отримані
наступні величини показників мікроклімату: температура повітря в класі - 17
ºС, радіаційна температура 14ºС, швидкість руху повітря - 0,3 м / с, відносна
вологість повітря - 60%. Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату в класі.
* А. Мікроклімат дискомфортний охолоджувального типу
В. Мікроклімат комфортний
С. Мікроклімат дискомфортний нагріває типу
199
 D. Мікроклімат дискомфортний зі зниженою вологістю
Е. Мікроклімат дискомфортний з підвищеною швидкістю руху повітря

14. В 5 класі середньої загальноосвітньої школи була проведена оцінка

умов перебування дітей у класі. Зокрема були отримані такі величини
показників мікроклімату: температура повітря в класі – 24°С, радіаційна
температура 21°С, швидкість руху повітря – 0,1 м/с, відносна вологість повітря
– 65%. Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату в класі.
A. Мікроклімат комфортний
B. Мікроклімат дискомфортний зі зниженою швидкістю повітря
C. Мікроклімат дискомфортний зі зниженою радіаційною температурою
*D. Мікроклімат дискомфортний, перегріваючий
E. Мікроклімат дискомфортний охолоджуючого типу

15. Приміщення 8 класу середньої школи площею 50 кв.м. В класі три

вікна. Затінення за вікнами відсутнє. Який з показників природного освітлення
необхідно врахувати при плануванні кількості рядів парт (столів) у класі:
A. Кут затінення
B. Площу вікон
*C. Коефіцієнт заглиблення
D. Світловий коефіцієнт
E. Освітленість

Ситуаційні завдання
Клас математики прямокутної форми загальною площею 60 м2 для учнів
4-х класів розміщується на 3 поверсі загальноосвітньої школи. 4 вікна
загальною площею 20 м2 орієнтовані на південь. Рівень освітленості у кабінеті
складає 400 лк, біля вікна – 7000 лк. Розрахуйте КПО та СК для кабінету
математики. Порівняйте з нормативами у відповідності з ДБН В.2.5-28-2006
«Природне та штучне освітлення».

200
 У класі навчається 30 дітей, зріст яких знаходиться у діапазоні коливань
від 120 до 150 см: 4 учня мають межі зросту 120-121 см, 6 школярів – 144-150
см та 20 учнів – 129-137 см. Двомісні столи розташовано у три ряди, по 10
столів у кожному. У першому та другому рядах стоять столи № 2, з третього по
сьомий – столи № 3, у 8-10 рядах – столи № 4. Відстань від першого ряду парт
до дошки складає 3,2 м, від останнього ряду – 10,5 м, від внутрішньої стіни –
0,3 м, від наружної – 0,5 м, до стіни, протилежної дошці – 0,3 м, між рядами
парт – по 0,6 м. Визначте, чи відповідають гігієнічним вимогам площа,
розташування, орієнтація класу математики; чи правильно розташовані столи у
класі, чи правильно розсаджені діти за партами у відповідності з вимогами
ДСТУ EN 1729-2:2004 «Стільці та столи для навчальних закладів» та вкажіть
колір маркування використаних столів.

201
 ТЕМА 5
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ
ЗАКЛАДАХ

1.Навчальна мета:
1.1. Закріпити теоретичні знання про гігієнічні основи раціональної
організації фізичного виховання дітей і підлітків.
1.2. Ознайомитися з методиками гігігієнічної оцінки організації фізичного
виховання дітей і підлітків.
2. Вихідні знання та вміння:
2.1. Знати:
2.1.1. Гігієнічні основи раціональної організації фізичного виховання.
2.1.2. Гігієнічні вимоги до організації фізичного навчання у школі.
2.1.3. Основні етапи та гігієнічні принципи проведення лікарського
контролю за організацією занять фізичною культурою
2.2. Вміти:
2.2.1. Здійснювати гігігієнічну оцінку організації фізичного навчання
дітей і підлітків.

3. Питання для самопідготовки:

3.1. Гігієнічні принципи раціональної організації фізичного виховання
дітей і підлітків. Види, засоби та форми фізичної культури.
3.2. Поняття про рухову активність. Наукові основи кількісного
вимірювання та гігієнічної оцінки рухової активності. Профілактика гіпокінезії.
3.3. Гігієнічні основи оцінки уроку фізичної культури. Гігієнічні вимоги
до місць проведення занять фізичною культурою.
3.4. Лікарський контроль за організацією занять фізичною культурою та
гігієнічні аспекти медичного забезпечення фізичного виховання дітей і
підлітків.

202
 4. Рекомендована література

4.1. Основна
4.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв,
В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. — К.: Вища шк., 1995 — С. 485—490.
4.1.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук,
Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. — К.: Вища шк., 1999 — С. 568—573.
4.1.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна
гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я, 1999. — С. 587—605, 671—675.
4.1.4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. —
К.: Здоров’я, 1995. — С. 53—54, 375—383.
4.1.5. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. — К.:
Вища школа. 1983. — С. 254—257, 262—265, 305—310.
4.1.6. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять /І.І.Даценко,
О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін./ За ред. І.І.Даценко. — Львів, 1992. — С.
131—169.
4.1.7. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к
лабораторным занятиям по гигиене. — М.: Медицина, 1983. — С. 242—251.

4.2. Додаткова:
4.2.1. Гигиена детей и подростков. / Под ред. В.Н.Кардашенко. — М.:
Медицина, 1988. — С. 169—261.
4.2.2. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и
подростков. / В.И.Берзинь и др. — К.: Вища шк., 1989. — С. 127—162, 178—
186.
4.2.3Покровский В.А. Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С. 435—447,
488—490.
4.2.4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина,
1971. — С. 545—548.

203
 4.2.5. Загальна гігієна. Навчальний посібник до практичних занять для
студентів VI курсу медичного факультету / І.В.Сергета, Б.Р.Бойчук,
С.О.Латанюк та ін. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — С. 104—112.
4.2.6. Сергета І.В., Бардов В.Г. Організація вільного часу та здоров’я
школярів. — Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 1997. — 292 с.
4.2.7. Сергета І.В, Олійник М.П., Бардов В.Г. Гігієна та охорона праці
користувача ЕОМ. — Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 1998. — 112 с.

5. Теоретичний та практичний матеріал

Фізіолого-гігієнічні основи фізичного виховання
Фізичне виховання дітей і підлітків є невід'ємною частиною загального
процесу виховання дітей і здійснюється шляхом проведення гігієнічних заходів
та використання природних чинників для забезпечення відповідного рівня
фізичного розвитку. Метою фізичного виховання є зміцнення здоров'я,
підвищення працездатності та успішності учнів, опірності їх організму до дії
несприятливих чинників навколишнього середовища та формування в них
навичок для подальшої підготовки до різноманітної діяльності. Воно має
найбільш ефективно поєднувати розумову і фізичну працю та правильну
організацію дозвілля.
Свідоме ставлення до свого здоров'я, необхідність боротися за фізичну
досконалість свого організму має велике соціальне значення, сприяє творчому
довголіттю.
До засобів фізичного виховання (схема 6) належать фізичні вправи,
рухові та спортивні ігри, масаж, фізична праця. Важливе значення має при
цьому раціональне використання природних чинників, зокрема сонця, повітря і
води, а також раціональний режим дня.
Необхідною для всебічного і гармонійного розвитку людини та
поліпшення її зв'язків з навколишнім середовищем є така біологічна потреба
організму, як раціональна рухова активність.

204
 Здорова психічна атмосфера в процесі виховання дітей формується з
урахуванням вікових особливостей їх фізичного та нервово-психічного
розвитку.
Використовуючи засоби фізичного виховання, слід раціонально
чергувати протягом доби різні види діяльності, зокрема повсякденні побутові
рухи дитини, ігри, прогулянки, гімнастику, масаж, спорт, туризм, дозовану
фізичну працю тощо.

Також слід враховувати використання природних чинників, спосіб

харчування дітей, умови довкілля та дотримання правил особистої гігієни.
Організм дитини формується в безперервному зв'язку з активною
м'язовою діяльністю.
Сума різноманітних рухів за певний відрізок часу називається руховою
активністю і являє собою біологічну потребу, її добова величина регулюється
організмом.
Саморегуляція рухової активності забезпечує постійний обсяг
енергетичних витрат, що також є необхідним для нормального росту і розвитку
205
організму. Мінімально необхідний і максимально допустимий рівень добової
рухової активності становить межі гігієнічної норми. Якщо порушуються ці
нормативи, оздоровчий ефект буде відсутнім і навіть може призвести до
патологічного стану.
Недостатню рухову діяльність називають гіпокінезією або гіподинамією,
а надмірну рухову активність — гіперкінезією. Вона може перетворитися на
гіперкінезне захворювання. Гіпокінезія в свою чергу може викликати комплекс
фізіологічних змін, які називають гіпокінезним захворюванням.
Гіпокінезія розвивається внаслідок зниження фізичних витрат,
спрямованих на самообслуговування, комунальні потреби, внаслідок значного
обмеження ходіння та зменшення фізичної діяльності в соціально-культурному
житті.
Малорухомий спосіб життя призводить до зниження загальної
неспецифічної резистентності організму, швидкого стомлювання, низьких
функціональних можливостей вегетативних функцій і надмірної маси тіла.
До виникнення гіперкінези призводить форсування спортивної
підготовки. У таких випадках пристосування організму відбувається у вигляді
загальної неспецифічної адаптаційної реакції, що має три стадії.
На першій стадії інтенсивно виділяється адреналін і норадреналін,
посилюється діяльність серцево-судинної системи. На другій стадії виникає
підвищена резистентність організму до надмірного подразника, а на третій
стадії, коли захисні можливості організму зменшились, настає виснаження
організму і порушення механізмів гормонального регулювання. У такому разі
спортсмени скаржаться на серцебиття, біль у ділянці серця, перевтому.
Ось чому основою профілактики спортивної гіперкінезії є виконання
гігієнічних нормативів рухової активності.
Гігієнічною нормою є кількісна величина рухової активності, яка
повністю задовільняє біологічну потребу організму в різноманітних рухах і
сприяє зміцненню здоров'я дитини і підлітка. Ця норма регламентує обсяг та
інтенсивність рухів і є науковим підґрунтям для вирішення оздоровчих завдань
фізичного виховання дітей і підлітків.
206
 Для того щоб вирішити питання контролю за добовою нормою рухової
активності дітей і підлітків, їх об'єднують у такі вікові групи: діти дошкільного
віку (3—4 і 5—6 років), молодші школярі (7— 10 років), школярі середнього
віку (11—14 років) і школярі старшого віку (15—17 років).
Гігієнічна норма рухової активності виражається загальним числом
добових локомоцій (кроків) і загальною тривалістю (у годинах) рухового
компоненту у режимі дня (табл. 1).
Найбільшу кількість рухів потрібно виконувати в період між 9.00 і 12.00
та між 15.00 і 18.00 год відповідно до добових біологічних ритмів.
Систематичні заняття фізичною культурою, які відповідають гігієнічним
нормам, у поєднанні з фізичною працею сприяють удосконаленню діяльності
центральної нервової системи, поліпшенню діяльності травного каналу,
активізації діяльності органів виділення, тобто рухова активність перебудовує
діяльність організму, органи і системи якого починають працювати більш
гармонійно і економне.
Гігієнічні принципи фізичного виховання полягають у систематичності,
поступовому збільшенні навантаження, різноманітності занять фізичною
культурою з урахуванням індивідуальних особливостей дітей. Рухові навички
формуються в дітей і підлітків досить легко та швидко. Ефект від
систематичних фізичних вправ у дітей і підлітків буде більшим, якщо їх
поєднувати з раціональним режимом дня.
Фізичне виховання в дошкільних закладах
Фізичне виховання в дошкільних закладах вимагає суворого дозування
фізичного навантаження з урахуванням вікових та індивідуальних
особливостей організму, що інтенсивно розвивається.
На першому році життя кожній дитині проводять масаж і гімнастику у
вигляді індивідуальних занять. Це робить старша медична сестра або сестра-
вихователька. Процедури призначає лікар-педіатр один раз на місяць.
На другому році життя заняття з дітьми проводять також індивідуально з
використанням гімнастичних скакалок, драбинок тощо.Заняття гімнастичними

207
вправами краще проводити в першій половині дня, але не раніше ніж через 30
хв після годування або через 20—30 хв після денного сну.
У режимі дня дітей 2—3-річного віку повинна бути ранкова гімнастика і
двічі на тиждень фізкультурні заняття тривалістю10 хв. Метою цих занять є
тренування всіх м'язових груп, виконання рухів для зміцнення опорно-рухового
апарату, використання ігор, занять на прогулянках, загартовування дітей.

Таблиця 1.
Гігієнічні норми рухової активності дітей і підлітків (Сухарєв А.Г.)
Вікова і статева Локомоції, тис. Тривалість рухового
структура кроків компоненту, год
3 — 4 роки 9—12 5/2— 6
5 — 6 років 11—15 5— 5/2
7 — 10 років 15—20 4—5
11 — 14 років 18— 25 3/2-4/2
15 — 17 років
Юнаки 25—30 3—4
Дівчата 20—25 3— 4/2

Схема перевірки організації фізичного виховання в дитячих яслах-

садках
1. Засоби і форми фізичного виховання у кожній віковій групі,
індивідуалізація їх залежно від стану здоров'я.
2. Ранкова гімнастика: місце і умови її проведення; специфіка їїпроведення
в різних вікових групах; одяг дітей під час гімнастики.
3. Проведення масажу.
4. Проведення рухливих ігор із дітьми різних вікових груп: їх
5. Характер; місце проведення, час в режимі дня, відведений на рухливі
ігри; устаткування.
6. Організація прогулянок і екскурсій: тривалість прогулянок і екскурсій
для кожної вікової групи; місце прогулянок.
208
 7. Заняття з фізичного виховання: місце в режимі дня і тижня, обладнання.
8. Загартовувальні процедури: повітряні ванни, відповідна температура
повітря під час їх проведення, одяг дітей, організація денного сну, місце і
час проведення; водні процедури: місце виконання, температура води і
повітря, поділ на групи і відмінність у методах загартовування з
урахуванням стану здоров'я, час і місце проведення загартовування в
режимі дня; наявність спеціального журналу для реєстрації
загартовувальних процедур у кожній групі; показники ефективності
загартовування.
9. Коригувальна і лікувальна гімнастика.
10.Висновки і пропозиції.
Фізичне виховання в загальноосвітніх і професійних навчальних
закладах
У шкільному віці фізичне виховання передбачає застосування гімнастики,
рухливих ігор, прогулянок, туристичних походів і екскурсій, різних видів
спорту, фізичної праці та загартовування. Основними формами фізичного
виховання дітей і підлітків у школі є уроки фізичної культури, ручної праці на
навчально-дослідних ділянках і в майстернях.
Фізкультурно-оздоровчі заходи в школі складаються з проведення
гімнастики до навчальних занять, фізкультурних хвилинок на уроках, рухливих
ігор, фізкультурних вправ на великих перервах та занять фізкультурою і
спортом у групах продовженого дня.
До початку занять слід проводити гімнастику на відкритому повітрі, а в
негоду — у добре провітрених коридорах або в рекреаційних залах. Гімнастику
проводять протягом 5—7 хв. Фізкультурні хвилинки слід виконувати в класі
протягом 1—2 хв.
Рухливі ігри малої і середньої інтенсивності слід закінчувати за 5—6 хв
до початку наступного уроку.
Спортивну годину в групах продовженого дня проводить вихователь з
консультативною допомогою вчителя фізичного виховання і лікаря.

209
 Позакласна спортивно-масова робота в школі включає організацію занять
у спортивних секціях 2—3 рази на тиждень упродовж 1,5—2год.
Нагляд за організацією в школі фізичного виховання школярів з
урахуванням стану здоров'я та рівня фізичної підготовки здійснює санітарний
лікар. Спеціальну роботу проводить медичний персонал школи, фахівці
поліклінік та лікувально-фізкультурних диспансерів.
Враховуючи стан здоров'я і фізичної підготовки, для занять фізичною
культурою і спортом усіх школярів розподіляють на З групи: основну,
підготовчу і спеціальну. У спеціальній групі вступна частина триває 20 хв. Вона
складається із зміцнювальних і загальних вправ, які розвивають організм і які
проводять у сповільненому темпі. Основна частина уроку триває також 20 хв,
заключна частина уроку — 5 хв і включає: ходіння, дихальні вправи і вправи,
які формують статуру.
Склад спеціальних груп формує лікар за участю викладача фізичного
виховання і затверджує директор школи.
Навчальні заняття зі спеціальними групами планують під час складання
розкладу. Це два заняття на тиждень тривалістю 45 хв або три заняття по 30 хв.
Найкращим елементом фізичного виховання таких школярів є активний
відпочинок на відкритому повітрі протягом 2—3 год.
У професійно-технічних училищах особливістю фізичного виховання є те,
що поряд з вирішенням загальних завдань є ще розділ професійно-прикладної
фізичної підготовки. Мета його полягає в розвитку фізичних якостей, важливих
для обраної професії, вироблення відповідних рухових навичок та підвищення
опірності організму до впливів різноманітних професійно-виробничих
чинників.
Тому в систему взаємопов'язаних організаційних форм фізичного
виховання додатково включають спеціальні фізичні вправи.
Ранкову гігієнічну гімнастику проводять протягом 20—30 хв, з яких 5—7
хв відводять на професійно-прикладну фізичну підготовку.
Перед початком занять в училищі і праці на виробництві виконують
вступну гімнастику з метою прискорення процесу входження в навчальну або
210
виробничу діяльність, яка триває 10—12 хв. Один раз на тиждень замість неї
проводять спеціальну гімнастику, яка включає лише ті вправи, які розвивають
професійно важливі фізичні якості і рухові навички.
Під час фізкультурних хвилинок, які проводить викладач на 25-й хвилині
кожного теоретичного заняття, виконують 3—5 вправ і 1—2 вправи
спеціального характеру.
Через 2—2,5год виробничого навчання проводять фізкультурну паузу
тривалістю 5—10 хв.
Уроки, які є основною формою організованих планових навчальних
занять з фізичного виховання, проводять у процесі теоретичного навчання 2
рази на тиждень по 45 хв. Як і в загальноосвітніх школах, їх також поділяють
на комплексні та спеціалізовані. Комплексні уроки складаються з підготовчої
частини тривалістю 8—15 хв, та основної — тривалістю 30—35 хв.
Спеціалізовані уроки мають більш тривалу підготовчу та заключну частини —
до 15—20 хв кожна, до якої включають додаткові спеціальні вправи.
Спеціалізовані уроки мають інтенсивне навантаження, що сприяє
максимальному ефекту професійно-прикладної фізичної підготовки. Такі уроки
проводять 1—2 рази на місяць.Спортивно-масову роботу в позанавчальний час
як форму фізичного виховання проводять у процесі занять у спортивних
секціях і на спортивних змаганнях.Під час виробничої практики суттєвим
доповненням є самостійні заняття фізичною культурою.
Гігієнічне оцінювання уроків фізичної культури
Гігієнічні вимоги до уроків фізичної культури передбачають
відповідність об'єму навантаження на уроці до стану здоров'я, віку і статі.
Уроки потрібно методично правильно будувати і включати в них виконання
фізичних вправ, які сприяють зміцненню здоров'я, їх потрібно правильно
розподіляти впродовж тижня, проводити в спеціальному приміщенні із
використанням належного спортивного одягу.
Уроки з фізичного виховання в школі слід проводити 2 рази на тиждень
тривалістю по 45 хв з перервою 1—2 дні. Не слід проводити уроків фізичного

211
виховання в перші й останні години навчального дня, оскільки це знижує їх
позитивний вплив на працездатність учнів.
Структура уроку фізичної культури складається з чотирьох частин:
вступна, підготовча, основна заключна.
У вступній частині тривалістю 5—7 хв проводять вправи на місці,
ходіння, біг, стрибки; їх мета — підготовка колективу до заняття, поступове
підвищення функцій дихання і кровообігу.
Підготовча частина, яка складається з вправ для загального розвитку,
триває 10—12 хв і спрямована на вдосконалення загальної координації рухів.
Основна частина уроку триває 23—27 хв і полягає у вивченні і
закріпленні основних рухів та спортивної гри. Вона спрямована на тренування
нервово-м'язової, серцево-судинної і дихальної систем, розвиток сили,
швидкості, спритності, витривалості, підняття емоційного тонусу. У цей період
уроку виконують підготовчі вправи без спортивного знаряддя і з ним (м'ячі,
скакалки, гімнастичні палиці), вправи на лавці, стінці, канаті, турніку, коні та
ін., легкоатлетичні вправи (біг, стрибки, метання), проводять рухливі спортивні
ігри. Заключна частина заняття триває впродовж 3-5 хв. Вона забезпечує
поступове зниження навантаження на дитину чи підлітка, нормалізацію
центральної нервової системи, процесів дихання і кровообігу. З цією метою
застосовують вправи на увагу, спокійне ходіння, ритмічні дихальні вправи,
малорухливі ігри.
У процесі гігієнічного оцінювання уроку фізкультури, окрім його
структури, використовують величини загальної і моторної щільності. Для
визначення загальної щільності враховують корисний час, витрачений на
пояснення і демонстрацію вправ учителем, а також на виконання вправ.
Загальна щільність — це відношення корисного часу до загальної тривалості
уроку, виражене у відсотках; її величина повинна наближатися до 100% .
Для визначення моторної щільності уроку проводять спостереження за
одним учнем, визначаючи сумарний час, упродовж якого він перебував у русі.
Величину моторної щільності, яка повинна становити 60—85 % (залежно від
віку дітей), вираховують за формулою:
212
 час , витрачений учнемна виконання вправ
Моторна щільність= × 100 %
загальна тривалість уроку
Частота пульсу є найбільш інформативним показником реакції
організму на фізичне навантаження. За її зміною на певному етапі можна
оцінювати правильність побудови уроку, відповідність навантаження
функціональним можливостям організму учня. Визначають частоту пульсу за
10-секундні відрізки часу перед уроком, після вступної частини, вправ для
загального розвитку, комплексу основних вправ, рухливої або спортивної гри,
під час виконання найбільш інтенсивних вправ, після заключної частини і
впродовж З—5 хв відновного періоду. На підставі отриманих даних будують
фізіологічну криву уроку: на горизонтальній осі графіка відкладають тривалість
кожної його частини і окремих, найбільш інтенсивних вправ, а на вертикальній
осі — показники зміни пульсу під час навантажень.

I I I I
I I V
I

Рисунок. Фізіологічна крива уроку

Нормальна фізіологічна крива - це висхідна лінія (рис. 1), яка може
підніматися в основній частині уроку на 80—100 % порівняно з початковим
рівнем, з декількома зубцями, що відповідають періоду виконання
найінтенсивніших вправ. Для заключної частини характерна тенденція до

213
зниження кривої. Незначне її зростання, коли частота пульсу після окремих
вправ не досягає 160— 180 ударів за 1 хв, свідчить про недостатнє фізичне
навантаження на уроці.
Різке підвищення частоти пульсу і відсутність тенденції до її зниження
наприкінці заключної частини є показником надмірного навантаження на уроці.
Гігієнічні вимоги до місць проведення занять фізичною культурою
Для проведення фізкультурних занять на земельній ділянці дитячого
дошкільного закладу облаштовують загальний фізкультурний майданчик,
площа якого становить 150 м2, якщо заклад розрахований на 50—75 дітей, або
250 м2 (на 100 і більше дітей). Майданчик облаштовують спеціальним
стаціонарним фізкультурним обладнанням.
На майданчику обладнують бігову доріжку, яму для стрибків у довжину.
Заняття фізичною культурою в дитячому дошкільному закладі проводять
в залі для музичних і гімнастичних занять, площею 75 м2 (на 140 дітей) або 100
м2 (на 140—190 дітей) за температури повітря 19 °С.
Допускається проектування плавальних басейнів з ванною 3x7 м і
глибиною 0,6—0,8 м.
У загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, ліцеях, гімназіях,
професійно-технічних училищах фізкультурні заняття (уроки) проводять у
спортивних залах, розміщених на 1-му поверсі будівлі ізольовано від
навчальних секцій. Підлога в залах повинна бути дерев'яною, рівною, без
щілин; стіни - рівні, без виступів, пофарбовані на висоту 1,5—2 м від підлоги
олійною фарбою. Вікна слід зачиняти знімними сітками (для підтримання
чистоти вікон і щоб м'яч не потрапив у скло). Необхідне природне освітлення
забезпечується двобічним освітленням; норма світлового коефіцієнта— 1:4—
1:5, а коефіцієнта природного освітлення — 1 % і більше.
Достатнім вважається рівень штучного освітлення 75 лк у разі
застосування ламп розжарювання або 150 лк у разі люмінесцентного освітлення
(вимірювання проводять на рівні підлоги).
Передбачається незалежна система витяжної вентиляції і можливість
наскрізного провітрювання. Оптимальним є обладнання центрального водяного
214
опалення з радіаторами, які встановлюють під вікнами в нішах і закривають
дерев'яними решітками.
Площа на одного учня, який займається в спортивному залі, повинна
становити не менше 4 м2, а кубатура — не менше 18—20 м3.
Висота спортивних залів площею 162 м2 повинна бути не меншою ніж 5,4
м, а площею — 288 м2, 540 м2 — 6м.
Під час занять потрібно дотримуватися таких показників мікроклімату:
температура повітря — 15—17 С, відносна вологість повітря — 40—60 %,
швидкість руху повітря не повинна перевищувати 2 м/с.
Поточне прибирання спортивного залу проводять перед уроками, під час
перерв і після уроків, генеральне — 1 раз на тиждень. У зал допускають дітей і
підлітків лише в спортивному одязі та взутті.
При спортивних залах обладнують роздягальні з душовими та туалетами
для дівчаток та хлопчиків, кабінет інструкторів, інвентарну кімнату.
Санітарно-гігієнічне обстеження спортивного залу проводять за
схемою:
1. Розташування.
2. Площа та загальна кубатура,
на 1 дитину.
3. Тип вентиляції та
ефективність її роботи. Повітряний режим.
4. Тип опалення, наявність
захисних решіток на радіаторах, дотримання температурного режиму.
5. Стан природного освітлення
(одностороннє, двостороннє, СК).
6. Стан штучного освітлення
(його необхідність, вид електроосвітлювальної арматури).
7. Санітарно-технічний стан
залу (якість ремонту стелі, стін, підлоги).
8. Забезпечення спортивним
інвентарем, обладнанням, його придатність для проведення занять, справність.
215
 9.Наявність допоміжних приміщень.
10. Недоліки і пропозиції.
У деяких навчальних закладах для дітей шкільного віку функціонують
штучні басейни для плавання. Площу ванни розраховують за нормою 5 м 2на 1
особу. Якість води повинна відповідати гігієнічним нормам. Температура
повітря має становити 26 °С, температура води для дітей — 28—ЗО °С, яку
вимірюють не менше 3 разів за день.
Рівень штучного освітлення повинен перевищувати 150 лк на поверхні
води. У басейні облаштовують центральну припливно-витяжну вентиляцію.
На території навчальних закладів для дітей шкільного віку виділяють
спортивну зону, яка знаходиться поряд з навчальною. Шкільний стадіон
повинен мати: майданчик для ігор з м'ячем та метанням спортивних снарядів,
футбольне поле з трав'яним покриттям, бігову доріжку, волейбольний,
баскетбольний та гандбольний майданчики, сектори для стрибків у висоту і
довжину, майданчик для гімнастики.
Спортивні майданчики необхідно відгороджувати один від одного
зеленими насадженнями.
Школярам дозволяють займатися на спортивних майданчиках лише у
спортивному одязі і взутті.
Лікарський і педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей і
підлітків
Мета лікарського і педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей
і підлітків полягає у вдосконаленні ефективності всіх форм і засобів фізичного
виховання.
Медичний персонал проводить консультації для дітей та їх батьків з
питань фізичної культури та спорту, з вибору спортивної секції, загартовування
та режиму і занять спортом.
Контроль передбачає участь лікаря в плануванні роботи з фізичного
виховання, спостереження застанем здоров'я дітей і підлітків, за загальним
обсягом рухової активності, за уроками фізичної культури, за загартовуванням
та умовами проведення фізичного виховання.
216
 Лікарський контроль за здоров'ям дітей передбачає заборону відвідання
уроків фізичної культури дітьми, що перенесли гострі захворювання (табл. 25).
Шкільний лікар відвідує уроки фізичної культури 1—2 рази на місяць і
тоді з'ясовує структуру і щільність уроку за даними хронометражу, перевіряє,
чи враховує вчитель індивідуальні особливості учнів, диференціацію
навантаження, фізіологічні реакції учнів, гігієнічні умови, профілактику
травматизму.
За вказівками лікаря на уроці періодично визначають фізіологічні криві
пульсу в учнів, що є показником правильного розподілу фізичного
навантаження. Під час лікарсько-педагогічного контролю певну увагу
приділяють учням спеціальних і підготовчих груп, що допомагає лікареві
зробити додаткові висновки про доцільність визначення медичної групи.
До обов'язків лікаря входить також робота з батьками та санітарно-
освітня робота.
Учнів шкіл, шкіл-інтернатів та підліткових установ розподіляють на три
групи для занять фізичним вихованням (табл. 2). До першої, що називається
основною, належать практично здорові діти, до другої — підготовчої —
належать діти і підлітки з невеликими порушеннями діяльності серцево-
судинної та дихальної систем, з гастритами, хронічними бронхітами та діти, які
перенесли гострі інфекційні захворювання, їх фізичне навантаження повинно
бути знижене. До третьої групи, що називається спеціальною, належать діти,
хворі на ревматизм, з вадами серця, з відставанням у фізичному розвитку, з
дефектами опорно-рухового апарату. Таким дітям необхідно значно
обмежувати фізичне навантаження і призначити лікувальну фізкультуру.
Заняття слід проводити під контролем лікаря 2—3 рази на тиждень по 30—45
хв.
Таблиця 3. Орієнтовні терміни початку занять і допущення до
спортивних змагань (В.М. Кардашенко )
Мінімальний Термін
Назва хвороби термін від допущення до
одужання, дні спортивних
змагань, дні
217
 Вирішується
Ангіна 7—14
індивідуально
Гострі запальні захворювання
6—18 12—24
верхніх дихальних шляхів, бронхіт,
Грип 12 16—20
Пневмонія 30 45
Сухий плеврит 30 45
Випітний плеврит 60 90—120
Гострі інфекційні захворювання 30—45 45—60
Ревматизм (гостра суглобова форма ) 30 45—60
Ревмокардит 180 240—300
Гострий апендицит (після операції) 30 40—45
Гострий нефрит 60 90
Струс головного мозку 60 60—90

Лікар не повинен дозволяти відвідування уроків фізкультури і занять у

секціях дітям, які перенесли гострі інфекційні захворювання.
Важливою формою роботи медичного персоналу є профілактика
спортивного травматизму серед дітей і підлітків. Усі випадки травм
розглядають на засіданні педагогічної ради.
Медичний персонал закладу разом з викладачем фізичного виховання
повинен пояснювати дітям і підліткам правила особистої гігієни, навчити
правилам загартовування організму, а також проводити самоконтроль під час
занять фізичною фізкультурою та спортом.
Результати лікарсько-педагогічного контролю обговорюють на
педагогічних нарадах школи 2—3 рази впродовж усього навчального року.
Методика проведення функціональних проб серцево-судинної і
дихальної систем
Методика розподілу дітей на групи фізичного виховання поряд з
медичним оглядом, вивченням моторного розвитку і м'язової працездатності
передбачає застосування функціональних проб, які виявляють функціональні

218
можливості, насамперед серцево-судинної системи. Найбільшого поширення
отримали проби, зумовлені зміною положення тіла і добовим фізичним
навантаженням.
Під час проби зі зміною положення тіла дитину вкладають на 3—5 хв на
спину і визначають рівень артеріального тиску і частоту пульсу впродовж 10 с.
Потім дитина повинна швидко встати, і в неї знову вимірюють систолічний і
діастолічний артеріальний тиск і частоту пульсу. Якщо пульс під час другого
вимірювання частішає на 4—12 уд за 1 хв, а тиск змінюється в межах 5—10 мм
рт. ст., то ці показники вважають добрими. У разі недостатньої реакції судинно-
го тонусу пульс частішає більше ніж на 12 уд за 1 хв, а артеріальний тиск
підвищується більше ніж на 10 мм рт. ст.
Пробу з дозованим м'язовим навантаженням у дітей шкільного віку
проводять так: у дитини в положенні сидячи після п'ятихвилинного відпочинку
визначають частоту пульсу (за 10 с) і дихання (за 30 с), рівень систолічного
артеріального тиску. Не знімаючи манжети, дитина робить 30 підскоків
протягом 15 с, а потім знову проводять усі вимірювання. Реакція вважається
сприйнятливою, коли пульс прискорюється на 25—50 %, а систолічний тиск
підвищується на 10— 15 мм рт. ст. від початкового рівня. Відновлення настає
через 2 хв. Про незадовільний стан серцево-судинної системи свідчить приско-
рення пульсу більше ніж на 50 %, зниження артеріального тиску, задишка,
подовження періоду відновлення до 4—5 хв і більше.
Під час розподілу на медичні групи дітей шкільного віку найбільшого
поширення набули проби з присіданнями Мартіне—Кушелевського (20
присідань за 30 с). У положенні сидячи підраховують пульс через 10-секундні
інтервали до отримання стійких показників, вимірюють артеріальний тиск.
Потім дитина, не знімаючи з рук манжету, робить присідання з витягнутими
вперед руками під час вставання. Відразу після навантаження підраховують
пульс за Юсі швидко вимірюють артеріальний тиск протягом 40 с. Тому з 50-ї
секунди від припинення навантаження через кожні 10 с продовжують
підраховувати пульс до повного його відновлення до початкового рівня і
повторно вимірюють артеріальний тиск. Одночасно враховують динаміку
219
частоти дихання перед і після навантаження, а також зовнішні ознаки (ознаки
втоми під час виконання проби, колір обличчя, пітливість, задишка і т.д.).
До функціональних проб дихальної системи належать проби Штанге і
Генчі.
Проба Штате. Після звичайного вдиху обстежуваний затримує дихання,
затиснувши ніс пальцями. Тривалість затримки дихання залежить від віку і
коливається у здорових дітей віком від 6 до 18 років у межах 16—55с.
Проба Генчі. Обстежуваний затримує дихання, затиснувши ніс пальцями.
У здорових школярів час затримання становить 12— 13с. Потім пропонують
додавати ходіння (44 м протягом 30 с) і знову затримують дихання на видиху. У
здорових школярів час затримання дихання зменшується не більше ніж на 50
%.
Методика гігієнічної оцінки уроків фізичної культури
Гігієнічна оцінка уроку фізичної культури передбачає проведення
хронометражних спостережень (вступна, підготовча, основна і заключна
частини), визначення загальної і моторної щільності уроку та зовнішніх ознак
втоми, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання
функціональних проб, дослідження рівня рухової активності та ступеня
фізичної підготовленості, здійснення контролю за повітряно–тепловим
режимом внутрішньошкільного середовища та оцінку правильності медичного
забезпечення уроку.
В ході проведення хронометражних спостережень ураховують, що
вступна частина (3–4 хвилини) передбачає організацію колективу та його
підготовку до уроку, підготовча частина (12–15 хвилин) зумовлює проведення
загальної фізичної підготовки, основна частина (20–25 хвилин), яка власне є
темою уроку, поділяється на 2 періоди, а саме: періоди формування рухових
навичок та рухливої гри, заключна частина (3–5 хвилин) повинна забезпечити
приведення організму до вихідного стану.
Загальна щільність уроку фізичної культури являє собою відношення
корисного часу, тобто часу, що був витрачений на виконання різних рухів,
показ фізичних вправ та їх пояснення вчителем, шикування та перешикування,
220
прибирання спортивного реманенту, до загальної тривалості заняття.
Відповідно до гігієнічних вимог її величина повинна становити не менш, ніж
80%. Моторна щільність уроку фізичної культури являє собою відношення
часу, що був витрачений на виконання різних рухів, до загальної тривалості
заняття. Згідно з гігієнічними нормативами її величина не повинна складати
менш, ніж 60%.
Фізіологічна крива фізичного навантаження являє собою графічне
зображення реакцій провідних показників функціонального стану організму
(частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, частота дихання тощо) у
відповідь на фізичне навантаження. В умовах правильної побудови уроку
фізіологічна крива повинна мати двохвершинну параболоподібну форму,
причому після вступної частини уроку рівень фізіологічних показників, як
правило, повинен збільшуватися на 15–20%, після періоду формування рухових
навичок основної частини – на 50–60%, після рухливої гри – на 70–90%, після
заключної частини – на 5–10%, що свідчить про наявність тренувального
ефекту та через 2–3 хвилини після закінчення уроку має повертатися до рівня
вихідних значень (рис. 3).
Основними зовнішніми ознаками втоми, що ураховуються, є зміна
забарвлення шкіри обличчя, зрушення з боку характеристик дихання, уваги,
самопочуття, пітливості та особливостей виконання необхідних рухів.
Функціональними пробами, які широко використовуються у теперішній
час, слід вважати ортостатичну пробу (перехід дитини з положення лежачи в
положення стоячи з наступним визначення реакцій серцево–судинної та
дихальної систем), проба Мартіне–Кушелевського (здійснення 20 присідань
протягом 15 секунд), модифікована проба Летунова (10 віджимань від підлоги
протягом 10 секунд), біг на місці у максимальному темпі впродовж 10 секунд та
біг на місці протягом 1 хвилини (дівчата) і 1,5 хвилини (юнаки) у темпі 180
кроків за хвилину), степ–тест (PWC170)тощо.

221
 2 3a 3б 4
1
Структура заняття
Рисунок. 3. Структура та фізіологічна крива фізичного навантаження
на уроці фізичної культури
(1 – вступна частина; 2 – підготовча частина; 3 – основна частина: а –
період навчання основним руховим навичкам; б – період рухливої ігри; 4 –
заключна частина)
Визначення фізичної підготовленості передбачає оцінку швидкісної
(результати бігу на 30 (60, 100) метрів), силової (дані віджимань від підлоги,
піднімання тулуба з положення лежачи, підтягувань на перекладині),
швидкісно–силової (результати стрибка у довжину з місця) підготовленості, а
також рівня фізичної витривалості (дані бігу на 2000 (3000) метрів).
Медичне забезпечення уроку фізичної культури пов’язане з визначенням
для кожної дитини групи щодо проведення фізичного виховання, що
здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.
У середній школі дітей і підлітків прийнято поділяти на три групи
фізичного виховання (табл. 2)
Таблиця 2
Групи фізичного виховання дітей і підлітків
Назва Критерії віднесення Характристика Примітка
медичної учнів до груп фізичного
групи навантаження
1 2 3 4
Основна Здорові діти та діти, Фізична Дозвіл лікара щодо
группа які мають підготовка занять, які
222
 гармонічний, високий проводиться в супровожджуються
або середій рівень повному обсязі підвищеними
фізичного розвитку з згідно з фізичними
високим або вище навчальними навантаженнями
середнього рінем програмами з (заняття в
функціонально- урахуванням спортивних секціях,
резервних індивідуальних танці, хореографія
можливостей особливостей тощо), надається
серцево-судинної розвитку дитини тільки після
системи поглибленого
обстеження
Підготовча Діти, які мають Обов’язковим є Заборонено заняття
группа відхилення у стані дотриманням в спортивних
здоров’я та є принципів секціях, але
недостатньо фізично поступовості та рекомендовано
підготовленими, наступності. додаткові заняття у
також дітей- Поступове групах загально-
реконвалестентів (в збільшення фізичної підготовки
реабілітаційному навантажння без або в домашніх
періоді після випадку здачі нормативів умовах з метою
гострої ліквідації недоліків
захворюваності), що у фізичній
не потребують курсу підготовці (за
лікувальної індивідуальними
фізкультури з комплекс-
середнім рівнем завданнями вправ,
функціонально- спрямованими на
резервних підвищення рівня
можливостей функціональних
серцево-судинної можливостей
системи серцево-судинної
системи та системи
дихання, на
зміцнення певної
групи м'язів, на
оволодіння певними
руховими
навичками або
підвищення рівня їх
виконання)
Спеціальна Значні відхилення Фізична Заняття проводяться
группа поійного чи підготока вчителем фізичної
тимчасового проводиться за культури з
характеру в стані спеціально наданням
здоров’я, що не розробленими індивідуальних
223
 перешкоджають диференційовани завдань
навчанню в школі, ми програмами безпосередньо на
але противопоказані та програмами уроках
для занять фізичною ЛФК, з
культурою за урахуванням
навчальною характеру та
програмою. Рівень ступеня
функціонально- відхилень
резервних
можливостей:
низький або нижче
середнього
Примітка. Завдання педагога для підготовчої групи - підібрати спеціальні
комплекси вправ, які не зашкодять здоров'ю. Підбирає він їх відповідно з
медичною довідкою, в якій лікуючий лікар повинен вказати, що саме не можна
робити школяреві (перекидатися, плавати, нахилятися, стрибати і т.п.). Так
само в довідці має бути зазначено термін перекладу. Після того, як дія довідки
закінчиться, учень автоматом потрапляє в основну групу.
Для того, щоб піддати таких школярів тестових випробувань з фізичної
культури необхідно отримати дозвіл лікаря. Так само його дозвіл буде потрібно
для того, щоб залучити учня до участі в спортивно-масових заходах.
Для того, щоб перевести школяра в спеціальну групу думки одного
лікуючого лікаря не досить. В цьому випадку збирається комісія (КЕК). Довідка
оформляється на певний термін.
Спеціальна група ділиться ще на дві.
Спеціальна «А»
Діти з третьою групою здоров'я. Тобто, у яких є істотні обмеження по
фізичних навантаженях. Вони не можуть займатися разом з класом. Для таких
дітей в школах повинні проводитися окремі уроки з фізкультури і розроблятися
спеціальні програми. А заняття повинні вести вчителя або інструктори, які
пройшли спеціальну підготовку.
Таким дітям не можна відвідувати спортивні секції, брати участь в
змаганнях і спортивно-масових заходах.
Спеціальна «В»

224
 Сюди відносяться діти частково з третьої і четвертої групами здоров'я. Їм
дозволено відвідувати теоретичні заняття в школі. Але ризик фізичних
навантажень для здоров'я такий великий, що в школі вони фізкультурою не
займаються. Тобто, по суті, це звільнення від шкільних уроків фізкультури.
Але зовсім без фізичної активності вони залишатися не повинні. Їм
рекомендовані заняття лікувальною фізкультурою на базі лікувальних установ і
фізкультурних диспансерів, під наглядом лікаря ЛФК. А також додаткові
заняття на дому по спеціально розробленому комплексу вправ.
Ну а діти з п'ятої групою здоров'я найчастіше знаходяться в медичних
установах і для них можливість занять ЛФК вкрай індивідуальна.
Дані щодо приблизних термінів поновлення занять з фізичної культури
після гострих захворювань наведені у таблиці 3.
Таблиця 3
Основні терміни поновлення занять фізичною культурою
після гострих захворювань
Захворювання Термін поновлення занять після хвороби
Ангіна 2 – 4 тижні
Бронхіт, ГРВІ 1 – 3 тижні
Гострий отит 2 – 4 тижні
Пневмонія 1 – 2 тижні
Плеврит 1 – 2 тижні
Грип 2 – 4 тижні
Гострі інфекційні
1 – 2 тижні
захворювання
Гострий нефрит 2 тижні
Гепатит інфекційний 8 – 12 тижнів
Апендицит (після операції) 1 – 2 тижні
Переломи кісток кінцівок 1 – 3 тижні
Струс мозку 3 – 12 місяців і більше

Методика гігієнічної оцінки рухової активності дітей і підлітків

225
 Критеріями комплексної оцiнки рухової активностi дітей і підлітків є
число локомоцiй, величина енерговитрат та тривалiсть динамiчного компонента
як у добовому циклі, так і протягом певного проміжку часу, що досліджується,
наприклад у навчальний або в позаурочний час
Число локомоцiй (у кроках) визначають за допомогою крокомiра ШМ – 6
“Зоря”, що закрiплюється до одягу дослiджуваного у вертикальному положеннi
поблизу вiд центру важкостi його тiла.
Величина енерговитрат (у кДж або ккал) розраховують хронометражно–
табличним методом з урахуванням того, що енерговитрати органiзму
складаються з таких компонентiв, як основний обмiн; витрати енергiї на рiст,
розвиток i вiдкладення тканинних речовин (15% вiд величини основного
обміну); витрати енергiї, пов’язанi із специфiчно–динамiчною дiєю їжі (10% вiд
величини основного обміну); витрати енергiї, що зумовлені виконанням певної
діяльності та руховою активністю.
Для визначення енерговитрат, що пов’язанi з руховою активністю, час,
який було витрачено на виконання окремого виду діяльності, помножують на
енергетичну вартiсть цiєї дiяльностi та на масу тiла досліджуваного. Величину
загальних енерговитрат розраховують за формулою:

E=
E PA ×10
75
,
де: Е — величина загальних енерговитрат;
ЕРА — величина енерговитрат, що зумовлені руховою активністю
Тривалiсть рухового динамiчного компонента (у хвилинах або у %)
визначають на підставі даних хронометражних спостережень, анкетування або
iнтерв’ювання учнiв.
Для iндивiдуальної оцiнки рухової активності в окремі проміжки часу
ураховують наявність параболоподібної залежності фізіологічних реакцій
організму від значень добової рухової активності та використовують
стандартизовані шкали (рис. 4).

226
 Рисунок 4. Параболоподібна залежність фізіологічних реакцій
організму від величини добової рухової активності
(1 – найбільший оздоровчий вплив; 2 – патологічний стан)
Зокрема, для оцінки рівня рухової активності підлітків 15–17 років слід
використовувати нормативні значення рухової активності, що наведені у
таблицях 3 та 4.
Таблиця 3
Показники добової рухової активності пiдлiткiв 15–17 рокiв
Показники добової рухової активності
число локомоцій, енерговитрати, динамічний
Стать
кроки кДж компонент, хв.
Дівчата 20000 – 25000 12500 - 14500 180 – 270
Юнаки 25000 – 30000 14500 - 16500 180 – 240

Таблиця 4
Показники рухової активності підлітків 15–17 років у вiльний час
Показники рухової активності у вільний час
число локомоцій, енерговитрати, динамічний
Стать
кроки кДж компонент, хв.
Дівчата 10000 - 17000 6000 - 8000 180 – 210

227
 Юнаки 12000 - 20000 6550 - 8500 170 – 200

Методика визначення фізичної працездатності дітей і підлітків

за допомогою степ–енергометрії (PWC170)
Для оцінки рівня фізичної працездатності дітей і підлітків найбільш
доцільно використовувати методику степ–енергометрії (РWC170) з одним
навантаженням. Сутність методики полягає у тому, що в ході дослідження учні
впродовж 3–х хвилин піднімаються на сходинку висотою в 1/3 довжини ноги, і
спускаються з неї приставним кроком у темпі 30 підйомів за 1 хвилину.
Визначення величин фізичної працездатності проводять на підставі
реєстрації частоти серцевих скорочень у стані спокою і зразу після закінчення
навантаження з наступним обчисленням за формулою:

170−ЧСС устані спокою

ФП =N ×
ЧСС після навантаження−ЧСС у станіспокою
,
де ФП — рівень фізичної працездатності;
N — потужність навантаження, що дорівнює добутку маси тіла (у кг) на
висоту сходинки (у м) і на число підйомів на сходинку за 1 хвилину;
ЧСС— частота серцевих скорочень.
Нормативні значення фізичної працездатності (РWC170) наведені у
таблиці 5.
Таблиця 5
Показники фізичної працездатності (РWC170)дітей і підлітків різного
віку
Вік, Рівень фізичної працездатності, Вт
роки дівчата хлопчики
10 62,91±12,99 70,44±12,45
11 71,67±15,62 73,35±9,25
12 78,86±17,24 99,18±31,91
13 84,40±18,25 106,36±23,66
14 93,82±24,80 124,17±33,42
228
 15 101,23±21,52 136,60±35,05

Тестові завдання
1. Виділіть головну мету щорічних медоглядів дітей та підлітків:
A. Встановлення групи дітей, що часто хворіють
B. Розробка оздоровчих заходів
* C. Своєчасна діагностика груп ризику та встановлення групи здоров’я
та рівня фізичної підготовки
D. Розподіл дітей за групами фізичного виховання
E. Оцінка антропометричних показників

2. Яких дітей шкільного віку слід віднести до основної групи з фізичного

виховання?
A. Дітей нетренованих та незагартованих
B. Другої групи здоров’я
C. Третьої групи здоров’я
* D. Першої групи здоров’я
E. Дітей незагартованих

3. Які питання слід вирішити при організації медичного контролю за

фізичним вихованням у школі?
*A. Усе викладене
B. Медичне дослідження стану здоров’я
C. Визначення групи фізичного виховання
D. Контроль за відповідністю фізичного навантаження функціональним
здібностям організму
E. Контроль за місцями проведення уроків фізкультури та умовами
спортивних змагань

4. Яких дітей дошкільного віку за станом здоров’я слід віднести до другої

групи фізвиховання?
229
 *A. З анемією будь-якої етіології
B. Дітей другої групи здоров’я
C. Дітей з середнім рівнем фізичного розвитку
D. З хронічними захворюваннями нирок
E. Дітей з гострими запальними процесами

5. В ході проведення фізичного виховання для дітей, які належать до

другої групи фізвиховання слід дотримуватися особливих вимог. Вкажіть їх?
A. Не слід проводити загартовування за допомогою води
*B. Фізвиховання проводять з обмеженням м’язового навантаження
C. Проводять без обмежень
D. Загартовування проводять зі зниженням температури повітря та води
E. Усе перераховане

6. Уроки фізичного виховання у спеціальній групі мають певні

особливості і організуються за спеціальною програмою з урахуванням
характеру і тяжкості захворювання, а саме:
A. Вступна частина триває 10 хв. у повільному темпі, основна - 30 хв.,
заключна – 5 хв.
B. Вступна частина триває 5 хв. у повільному темпі, основна - 35 хв.,
заключна – 5 хв.
C. Вступна частина триває 5 хв. у повільному темпі, основна - 20 хв.,
заключна – 20 хв.
*D. Вступна частина триває 20 хв. у повільному та середньому темпі,
основна - 20 хв., заключна – 5 хв.
E. Вступна частина триває 10 хв. у повільному темпі, основна - 25 хв.,
заключна – 10 хв.

7. Вкажіть гігієнічний норматив температури повітря в спортивному залі

(°С)?
A. Дорівнює 25-26
230
 B. Дорівнює 19-20
C. Дорівнює 12 -13
D. Дорівнює 17-18
*E. Дорівнює 15-16

8. При контролі за уроком фізкультури лікар школи встановив наступне:

штучна вентиляція в спортзалі зламана, провітрювання не проводиться, в залі
душно, температура повітря в ньому 24°С. Наявність яких речовин підтвердить
несприятливий стан повітряного середовища в залі?
А. Сірчистий газ
В. Аміак
С. Летючі органічні кислоти
D. Окис вуглецю
* Е. Вуглекислота

9. Серед 76 учнів 9-х класів виявлено 15 осіб, які страждають

захворюваннями, 1 з ревматизмом, 4 з хронічним тонзилітом, 2 з виразковою
хворобою шлунка, 8 з порушенням постави. У 4 здорових учнів встановлена
низька тренованість. Скільки учнів слід віднести до основної групи для занять
фізкультурою?
* А. 57
В. 76
С. 69
D. 61
Е. 65

10. За результатами лікарсько-педагогічного спостереження за уроком

фізкультури в 9-му класі побудована фізіологічна крива, що характеризується
поступовим збільшенням ПП у вступній частині, приростом ПП на 80% під час
основної частини; крива має 4-х зубчастий вигляд. Дайте гігієнічну оцінку
організації уроку фізкультури.
231
 А. Урок побудований правильно
В. Фізичне навантаження недостатня
* С. Є тривалі проміжки між вправами
D. Фізичне навантаження надмірна
Е. Фізичне навантаження достатня

Ситуаційні завдання
Завдання № 1.
Дайте гігієнічну оцінку уроку фізичної культури, якщо тривалість
вступної частини уроку становить 10 хвилин, тривалість підготовчої частини –
10 хвилин, тривалість основної частини – 15 хвилин, тривалість заключної
частини – 10 хвилин, загальна щільність уроку складає 60%, моторна щільність
– 45%, рівень фізіологічних показників після вступної частини збільшився у
порівнянні з вихідним рівнем на 15%, після періоду формування рухових
навичок основної частини – на 40%, після проведення рухливої гри – на 60%,
після заключної частини уроку – на 5%.
Завдання № 2.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо рівня рухової активності та
фізичної працездатності організму учня 15 років, який має зріст – 167 см та
масу тіла – 59,0 кг, якщо число локомоцій протягом доби становить 20000
кроків, величина добових енерговитрат – 10500 кДж, тривалість динамічного
компоненту у добовому бюджеті часу – 120 хвилин, частота серцевих
скорочень під час проведення степ–тесту (PWC 170) у стані спокою складає 72
удари за хвилину, після проведення тестування – 90 ударів за хвилину.

232
 Тема № 6

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ В

ДИТЯЧИХ ТА ПІДЛІТКОВИХ ЗАКЛАДАХ. ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ
ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ЗОРУ ТА ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ.

1. Навчальна мета
1.1. Засвоїти основи планування профілактичної роботи в закладах для
дітей та підлітків.
1.2. Оволодіти скринінговими методиками виявлення порушень опорно-
рухового апарату та в роботі зорового аналізатора.
1.3. Навчитися розробляти комплекс заходів щодо профілактики
захворювань опорно-рухового апарату та зорового аналізатора.

2. Вихідні знання та вміння

2.1. Знати:
2.1.1. Ранжування пріоритетного ряду необхідних профілактичних та
оздоровчих заходів в дитячих і підліткових закладах
2.2. Вміти:
2.2.1. Дослідити вплив навчально-виховного процесу на соматичне
здоров'я учнів в різних типах навчальних закладів.
2.2.2. Давати характеристику порушенням зору та опорно-рухового
апарату у дітей.
2.2.3. Вміти визначати можливі причини цих порушень у дітей.
2.2.4. Давати рекомендації щодо їх профілактики

3. Питання для самопідготовки

3.1. Профілактичні і оздоровчі заходи в дитячих і підліткових закладах.
3.2. Порушення в стані здоров'я і захворювання, зумовлені
нераціональною організацією навчально-виховного процесу в сучасних
загальноосвітніх установах.
233
 3.3. Зоровий аналізатор. Характеристика порушення зору у дітей та
методи їх виявлення.
3.4. Основи профілактики захворювань органів зору у дітей.
3.5. Опорно-рухова система людини. Вікові особливості будови і
функціонування опорно-рухової системи у дітей. Методи оцінки стану опорно-
рухової апарату.
3.6. Основні захворювання опорно-рухової системи у дітей шкільного
віку.
3.7. Профілактичні заходи порушень опорно-рухового апарату у дітей.

4. Рекомендована література
4.1. Основна:
4.1.1. Підручник «Гігієна та екологія» / За ред.проф. В.Г.Бардова.–
Вінниця: Нова Книга, 2006 р.;

4.1.2. Гігієна дітей і підлітків /За ред. В.І.Берзиня. – Київ: Видавничий дім
«Асканія», 2008

4.2. Додаткова:
4.2.1. Анатомія і фізіологія дитини (з основами шкільної гігієни):
Практикум: Навч. посіб. для студ. мед. фак. / Ю.П. Антипчук, Й.Б. Вожик, Н.С.
Лебедєва, Н.В. Луніна. – К. : Вища шк., 2004. –176 с.
4.2.2. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і
вікова фізіологія з основами шкільної гігієни : Курс лекцій для студ. небіол.
спец. вищ.мед.навч.закл. – К. : Професіонал, 2004. – С. 68 – 111.
4.2.3. Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей і підлітків. – Донецьк,
Норд-Пресс, 2004.

Теоретичний та практичний матеріал

Здоров'я і освіта. Профілактичні і оздоровчі заходи в дитячих і
підліткових закладах.

234
 По сучасних уявленнях, організм людини – це складна система, що,
складається з ряду підсистем і органів, направлена на підтримку власної
постійності, відкрита для енергетичної і інформаційної взаємодії з
навколишнім середовищем.
Пошкодження органу або підсистеми зазвичай виявляються у вигляді
ознак (симптомів) деякої хвороби, а ось розузгодження в роботі підсистем, що
приводять, врешті-решт, до цих пошкоджень, довгий час можуть не мати таких
явних проявів, які в традиційній медицині відносилися б до нездоров'ї. У цьому
принципова різниця в розумінні здоров'я. Поки, пацієнти або держава готові
оплачувати тільки лікування хвороб, і. не готові оплачувати послуги із
зміцнення здоров'я, всі засоби і мислення лікарів будуть направлені на пошук
і лікування хвороб, а про профілактику захворювань тільки говоритимуть.
Однією з найважливіших довготривалих цілей освіти є зміна
відношення до здоров'я всього нашого суспільства, а найближчою – розробка і
впровадження в учбових закладах всього комплексу профілактичних заходів:
організаційних, педагогічних і дидактичних засобів по зміцненню здоров'я і
перенаціленню учнів на здорове життя.
Організаційні заходи: створення кабінетів здоров'я, оснащених засобами
моніторингу здоров'я, перепідготовка викладачів і медиків учбових закладів.
Дидактичні засоби: розробка учбових курсів, створення спеціалізованих
апаратно-програмних засобів спостереження і вивчення здоров'я, призначених
для вирішення як учбово-дослідницьких, так і професійних медичних завдань.
Педагогічні засоби: створення в середовищі всіх педагогів гранично
зацікавленого відношення до здоров'я, особиста участь в оздоровчих.
заходах, постійна робота з батьками учнів по залученню їх в здоровий спосіб
життя, посилення позакласової роботи з учнями в об'єднаннях по інтересах і
заняттях фізкультурою.
Можна вже зараз, без вкладення істотних засобів, почати практичну
роботу по оздоровленню дітей в школах, молоді в учбових закладах різних
форм – потрібні головним чином відповідальне розуміння гостроти

235
ситуації і готовність витратити зусилля на вивчення і застосування нових
засобів.
Сучасна школа повинна створювати сприятливі умови для навчання
школярів. Освітнє середовище має бути здоров'я-зміцнюючим,
об'єднуючою як учбову, так і позакласову діяльність учнів, сім'ю і освітню
установу.
Порушення в стані здоров'я і захворювання, зумовлені
нераціональною організацією навчально-виховного процесу в сучасних
загальноосвітніх установах. Аналіз наявних підходів профілактики
шкільних форм патології.
Встановлений факт неухильного зростання короткозорості серед учнів у
міру збільшення тривалості їх шкільного навчання сприяв затвердженню
думки, згідно якій короткозорість – є наслідок негативного впливу на здоров'я
дітей несприятливих санітарно-гігієнічних умов
Проте поступово ставало очевидним, що ні поліпшення санітарно-
гігієнічних умов робочих місць школярів, ні підвищення навіть рівня життя
народу не зможи принципово вплинути на зростання як короткозорості, так і
інших шкільних форм патології, що продовжується.
Спостерігається відсутність профілактичних заходів в режимі
навчального дня школярів, де зорове навантаження особливо велике, що є
недотриманням гігієнічних вимог до умов навчання учнів в сучасних
загальноосвітніх установах.
Основи профілактики захворювань органів зору у дітей. Профілактика
порушень зору у школярів.
Навчальний процес – це велике навантаження на організм дитини, тому
разом з атестатом зрілості учень часто отримує купу «шкільних хвороб»,
отриманих з «вини» освітніх перевантажень, порушень умов навчання, режиму
харчування і стресу. Але, як то кажуть: «краще попередити, а ніж лікувати!».
Однією з таких «шкільних хвороб» є зниження гостроти зору. Гарний
зір - одна з найважливіших функцій людського організму, що дозволяє людині
бути повноцінною.
236
 Гострота зору - здатність ока бачити роздільно дві точки при
максимальному їх зближенні.
Порушення зору
Астигматизм - викривлення кулястої форми рогівки, внаслідок чого
світло преломлюється під різними кутами
Короткозорість - це недолік заломлюючої здатності ока, в результаті
якого, фокус лежить попереду сітківки
Далекозорість — це порушення зору, при якому різко погіршується
здатність бачити близькі об’єкти (відстань 20-30 см).
З народження людина починаєть пізнавати світ, величезну роль в цьому
процесі відіграють органи чуття.
Саме зір допомагає нам отримати більше половини всієї інформації про
навколишній світ. З метою профілактики захворювань органів зору
рекомендується відвідувати окуліста не рідше одного разу на рік.
Встановлено, що порушення зору частіше виникають унаслідок
недостатньої тренованості, внаслідок слабкості очних м'язів, відповідальних за
узгоджені рухи, фокусування зображень на сітчасту оболонку ока.
Саме від сили, або слабкості очних м'язів залежить гострота зору, тому їх
необхідно тренувати, щоб попередити виникнення порушень зору. Дуже
важливо дотримуватись гігієнічних вимог, займатися оздоровленням і
загартовуванням організму, щоб зберегти зір.
Кращим методом профілактики зниження гостроти зору серед
школярів вважається :
1. правильна організація робочого місця.
2. правильне тренуванняочних м'язів.
3. правильний відпочинок.
4. з метою профілактики захворювань органів зору
рекомендується відвідувати окуліста не рідше одного разу на рік
Робоче місце учня – це його парта в школі, вдома – стіл, за якими він
навчається, робить домашнє завдання, підібрані відповідно до його зросту, що

237
забезпечить правильне положення тіла та відстань від очей до зошита або
підручника, не ближче ніж 30 см.
Правильним сидінням вважається така поза, коли учень сидить глибоко
на стільці, попереково-крижовою частиною тіла опирається на його спинку,
тримає рівно корпус і голову, яку злегка нахиляє уперед, ноги зігнуті в
кульшовому та колінному суглобах під прямим кутом, стопи опираються на
підлогу, а передпліччя вільно лежать на столі.
Робоче місце школяра має бути добре освітленим. Для достатнього
природного освітлення мають бути великими та незатемненими вікна, а
штучне освітлення в класах маєть становити 300 люкс.
В класах при розсадженні учнів природне світло має падати в очі зліва, а
для штучного освітлення втемний період року з гігієнічної та економічної
точки зору найкраще використовувати люмінесцентні лампи
1. типу ЛН природного,
2. ЛБ білого,
3. ЛХБ холодного білого, (Л Т Б І Д) тепло-білого кольорів
4. світильники розсіяного світла.
Для школяра високого зросту із заниженою гостротою зору,
короткозорістю ідеальним є відведення місця за партою в першому або
третьому рядах ближче до вікна. На перервах та після закінчення занять учням
рекомендується активний відпочинок на свіжому повітрі, не можна зразу
кидатися робити уроки або дивитися телевізор.
Крім цього, батьки повинні пояснити дітям користь тренування м'язів,
очей за допомогою простих вправ:
– кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі;
– обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти
годинникової стрілки;
– сфокусувати зір на віддаленому предметі, після чого близько до очей
піднести палець і сфокусувати зір на ньому;
– кілька раз подивитися вгору, вниз, вліво, вправо.

238
 Проблеми із зором можуть проявлятися у дітей ще до школи, а під
час навчання піддатися ще більшим випробуванням.
Підвищене тривале навантаження органів зору при читанні та письмі,
кресленні або роботі за монітором комп'ютера на близькій відстані (менше 30
см), при слабкому освітленні приміщення, чи в темряві під лампою –
«благодатний грунт» для розладів зору, виникнення короткозорості,
астигматизму. При цьому втрачається здатність читати на відстані, школяр,
що сидить в класі на останній парті чудово буде бачити, що написано в
книжці під носом та не розрізняти тексту написаного на дошці.
До порушення зору може призвести і нестача в організмі вітаміну А, що
міститься в таких продуктах харчування як морква, петрушка, гарбуз, персики,
абрикоси, печінка, курячі яйця, вершкове масло, молоко.
Від травм очей учнів, особливо під час трудового навчання, практичних
занять на уроках хімії захистять засоби особистого захисту.
Від бактеріальних захворювань очей (наприклад, кон'юктивіту)
вбережуть елементарні правила дотримання особистої гігієни (не слід терти очі
брудними руками, використовувати чужі засоби гігієни – рушники, носові
хустинки).
В даний час існують різні методи корекції порушень зору – це
застосування окулярів, контактних лінз, лікування лазером, хірургічні
втручання, що вимагає великих матеріальних витрат, і зір при цьому якщо і
поліпшується, то не на довго. Встановлено, що окуляри допомагають людині
бачити, але стан зору при цьому не поліпшується, а навпаки, відбувається
поступове зниження гостроти зору, і силу лінз доводиться збільшувати.
Носіння окулярів приводить до атрофії очних м'язів, подібно до того, як
ходіння на милицях приводить до ослаблення м'язів кінцівок.
В даний час наука довела ефективність методів збереження і поліпшення
зору без хірургічного втручання і допомоги окулярів – це методика зорових
тренувань, розроблених А.І.Дашевським, Е.С.Аветісовим, Ю.А.Утехіним,
методи йоги і точкового масажу. Кожна методика характеризується
певною спрямованістю дії на орган зору.
239
 Аналіз існуючих методик збереження і поліпшення зору показав, що
вправи, що рекомендуються, підрозділяються на наступні групи:
1. Релаксаційні вправи, спрямовані на зняття зорової втоми і
відновлення працездатності (точковий масаж, пальмінг за методикою Бейтса,
моргання, повороти, соляризація та ін.).
2. Спеціальні тренувальні вправи, спрямовані на зміцнення
навколоочних м'язів (повороти очей по вертикальних, горизонтальних,
діагональних траєкторіях, по колу з використанням допоміжних предметів,
тренажерів).
3. Спеціальні тренувальні вправи для зміцнення апарату акомодації ока
(вправи «Мітка на склі», за методикою Е.С. Аветісова, використання
нерухомих і рухомих об'єктів, тренажерів).
Існують й інші методики, які дають позитивні результати у
відновленні зору, але для цього потрібне спеціальне устаткування, складна
апаратура, конструювання шкільних меблів, вони дорогі, що для більшості
шкіл недоступні. Використання спеціальних тренувальних вправ для
збереження і відновлення зору доступно кожному, в будь-якому віці,
незалежно від ступеня порушень зору, не вимагає матеріальних витрат і
найефективніше при дотриманні загальнопедагогічних принципів.
Програма виховання і навчання в дитячому садку припускає проведення
значного числа занять в режимі ближнього зору (малювання, аплікації ), що
сприяє підтримці зорової і загальної стомленості дітей.
Встановлено, що при нервово психічній стомленості в мікрорухах очей
починають переважати високочастотні стохастичні частоти («тремтіння» очей)
Це, у свою чергу, сприяє пониженню зорово-координаторної функції.
При цьому одним з ефективних профілактичних способів попередження
наслідків стомлення зорового аналізатору є:
 періодичне виконання таких вправ, які супроводяться
поєднаними рухами очима і головою по чітко запрограмованих
фіксуючих траєкторіях.

240
 На підставі цього і були розроблені наступні прості вправи, які діти
виконують в процесі напруженої зорової діяльності:
Вправи з сигнальними мітками.
У різних ділянках кімнати, в межах якої проходять занятія – на стелі
фіксуються (або підвішуються) яскраві зорові сигнальні мітки, що
привертають увагу. Ними можуть служити іграшки або барвисті картинки
Розташовувати їх рекомендуємо в різновидалених ділянках кімнати
(наприклад, в 4 х кутах стелі).
З метою підвищення ефективності вправ по активізації відчуття
координації і рівноваги, їх рекомендуємо виконувати тільки в положенні
«стоячи» Вихователь періодично дає відповідні команди і під рахунок 1, 2, 3, 4
діти швидко по черзі фіксують погляд на вказаних зорових мітках, поєднуючи
при цьому руху головою очима і тулубом. Тривалість – 1,5 – 2 хвилини.
Будова та функцiї системи органiв руху, її вiковi особливостi.
Опорно рухова система складає приблизно половину маси тіла людини,
причому співвідношення маси скелету до маси м’язів близько 1:4.
Скелет – це каркас, що складається з кісток, які захищають життєво
важливі органи (мозок, серце та ін.) і служать опорою для них, забезпечуючи їх
фіксацію в певному місці.
М’язи, змінюючи свою довжину, змінюють взаємне розташування частин
скелету і таким чином забезпечують пересування, зміну положення тіла і
виконання різних видів діяльності.
Дитина народжується, маючи опорно-рухову систему, що досить сильно
відрізняється від такої у дорослих. Справа в тому, що сформована кістка вже
практично не змінює своїх розмірів і здатна тільки на регенерацію при
переломах та ушкодженнях, хоча з віком, у старих людей, ця властивість
значно погіршується.
У дітей різного віку ріст кісток забезпечується тим, що скелет не пройшов
стадію окостеніння (це відбувається в 22-24 роки) і практично всі кістки мають
хрящові ділянки, які і є зонами росту. Але якраз ця обставина, разом з тим, що
м’язи теж формуються з віком, як і нервові центри, що відповідають за
241
виконання певних рухів, і робить досить вразливою опорно-рухову систему в
дитячому віці.
Зараз є загальновизнаним факт, що рух стимулює розвиток організму в
цілому, а набуття певних рухових навичок потребує певного тренування –
поступово дитина вчиться сидіти, ходити, підтримувати і зберігати поставу, і
оволодіння новими способами руху потребує певних зусиль і часу – наприклад,
катання на ковзанах, плавання тощо. Завдяки тренуванню будь-яку з рухових
навичок можна довести до автоматизму – це максимально ефективний спосіб
досягнення мети, бо в такому випадку в роботі приймають участь тільки ті
групи м’язів, які для цього потрібні, не відбувається зайвих рухів, не
втрачається зайва енергія і час, контроль може бути забезпечений на рівні
підкіркових структур. В той же час тренування і фізичні навантаження повинні
чітко дозуватись в залежності від віку і можливостей дитини, щоб не завдати
шкоди організму.
Опорно-рухова система – це пластичний матеріал, який дозволяє
цілеспрямовано формувати, в буквальному розумінні будувати людський
організм. Рухові навички, що формуються в дитячому віці, залишаються на все
життя, як і потреба в русі, відчуття радості руху.
Найчастіше деформацією хребта в дітей є сколіоз.

Сколіоз - це бічне викривлення хребта, поєднане з його скручуванням (торсією), зумовлене

хворобливими змінами в хребті та навколохребтових тканинах, тобто кісткової, нервово-м'язової і
сполучної. Тому сьогодні сколіоз називається сколіотичною хворобою.

Сколіотична хвороба - не локальне викривлення хребта, а загальне тяжке захворювання, при якому в
патологічний процес утягуються всі системи та органи людського організму. Захворюваність дітей на
сколіотичну хворобу становить у середньому 2—9 % у віці від 5 до 15 років. Частіше вона виникає у
дівчаток (6:1) унаслідок меншого розвитку м'язів. Сколіоз відзначається при багатьох захворюваннях
(рахіт, дистрофія, хронічні хвороби легень) і здебільшого є одним із їх проявів.

За патогенетичними ознаками розрізняють дискогенний, гравітаційний та міотичний сколіози.

Дискогенний сколіоз розвивається внаслідок порушення обміну в сполучній тканині, зміни структури
хребців, ослаблення зв'язку між-хребцевого диска з тілами хребців. У місці ураження виникає викрив-
лення хребта і зміщення диска. Водночас студенисте ядро зміщується ближче до опуклої сторони
викривлення, що спричиняє первинний нахил хребта із напруженням м'язів тулуба і зв'язок,
унаслідок чого формуються вторинні викривлення і розвивається сколіоз.

242
Гравітаційний сколіоз характеризується контрактурою (скороченням) м'язів, великими і грубими
рубцями на тулубі, перекошенням таза тощо. Безпосередньою причиною деформації є зміщення
загального центру ваги і дія маси тіла вбік від вертикальної осі хребта.

Міотичний сколіоз виникає на ґрунті поліомієліту, міопатії та інших хвороб, які спричиняють
функціональну недостатність м'язів тулуба.

За морфологічними ознаками сколіоз поділяють на структурний і неструктурний.

Структурний сколіоз - сколіоз, що супроводжується змінами структури хребців, які входять у дугу
викривлення, зокрема їх торсія (скручування).

Неструктурний сколіоз - різні функціональні стани (сколіотична постава, аналогічна поза при
радикуліті - так званий рефлекторно-больовий сколіоз).

За локалізацією вершини викривлення сколіоз поділяють на верхньогрудний, грудний,

грудопоперековий, поперековий та комбінований із двома первинними викривленнями: грудним і
поперековим. Комбінований сколіоз досить поширений. За формою викривлення розрізняють С і S-
подібний сколіози .

Профілактика порушень постави починається з раннього дитинства.

До неї входять загальні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, і спеціальні - для
забезпечення правильного положення тіла.

До загальних заходів належать: організація раціонального режиму, забезпечення достатньої

тривалості сну дітей, перебування на свіжому повітрі, організація повноцінного харчування,
правильне поєднання активної діяльності й відпочинку. Важливе значення належить добору меблів:
постіль не повинна бути м'якою, розміри меблів мають відповідати зросту дітей.

Потрібно слідкувати за правильним сидінням за столом, що означає, по-перше, сидіти на стільці на

всю його глибину, щоб спина впиралася у спинку стільця; по-друге, лікті повинні вільно
розміщуватися на столі при прямому положенні тулуба, щоб не нахилятися до стола або піднімати
лікті до рівня грудей. Тому якщо вдома немає спеціальних дитячих меблів, які відповідають зросту
дитини, то за наявності високого стола на стілець підкладають волосяну тверду подушку або
спеціальну дерев'яну підставку чи просто товсту подушку. Дитині не дозволяється лягати на стіл, вона
повинна сидіти прямо. Прямолінійне сидіння на стільці рекомендується і під час перегляду
кінофільмів, телевізійних програм. Важливе значення має попередження втоми (вона спричиняє те,
що під час сидіння дитина через деякий час приймає неправильну позу).

Спеціальні заходи профілактики порушень постави - це систематичні заняття фізичними вправами,

починаючи з масажу й гімнастики на першому році життя. Потрібно методично правильно проводити
фізичні заняття, залучати всі елементи, потрібні для формування м'язів плечового поясу, живота,
м'язів спини, вправи для рівноваги, рухливі ігри.

Відхилення постави у дітей дошкільного віку виправляється за допомогою спеціальних

вирівнювальних вправ (перевірка постави перед дзеркалом, вправи для зменшення грудного кіфозу,
вправи з гімнастичною паличкою тощо).

Вирішувати ці завдання повинен не тільки вчитель фізкультури, це

справа кожного –
243
 1. активний відпочинок під час перерв, фізкультпаузи під час уроків,
особливо важливі в молодших класах,
2. чергування різних за змістом уроків з уроками фізкультури і праці,
робота спортивних секцій, екскурсії, дозволяють не тільки задовольнити
потребу в русі, але і зменшити втому від занять, підвищити ефективність
засвоєння знань.
3. правильний підбір шкільних меблів, невідповідність яких дуже
негативно впливає на формування опорно-рухової системи, стає причиною
розвитку сколіозу, сутулості, деформації грудної клітини тощо.
4. антропометричні параметри учнів необхідно також враховувати
при роботі в шкільних майстернях, на пришкільній ділянці, при підборі
інструментів і інших знарядь праці
Плоскостопість у дітей дошкільного та шкільного віку, її корекція засобами лікувальної фізкультури

Анатомо-фізіологічні особливості стопи

Стопа людини у процесі філогенетичного розвитку зазнала значних змін під впливом пристосування
до вертикального положення тіла і прямого ходіння. Завдяки відносному здовженню заплесна,

вкороченню плесна, особливо пальців, стопа перетворилася на орган опори під час стояння і руху -
Разом із тим вона виконує функцію ресорного апарату, що зменшує під час ходіння, бігу і стрибків
різкі навантаження на кістково-суглобовий апарат нижніх кінцівок, таза, хребта й оберігає внутрішні
органи людини від сильних поштовхів і стрясань.

Стопа є складним багатосуглобовим апаратом, функціонально пов'язаним із усією системою опорно-

рухового апарату. Складність й індивідуальні відмінності будови стопи залежать від великої кількості
кісток стопи й утворених ними зчленувань, а також від архітектоніки зв'язкового апарату, який
забезпечує у сполученні з м'язами надійну стійкість і витривалість стопи до ваги всього тіла й на-
вантажень, які припадають на нього.

Рис.. Скелет стопи:

244
а — кістки заплесна; б— кістки плесна; в - фаланги пальців.

Стопа людини складається з 26 міцно з'єднаних між собою кісток, які утворюють малорухливі
суглоби. Весь скелет стопи поділяють на три частини (рис.): задню, або проксимальну, - заплесно;
середню — плесно; передню, або дистальну, — фаланги пальців.

Заплесно утворене сімома короткими губчастими кістками, розміщеними у два ряди. Задній ряд
складається з двох порівняно великих кісток - таранної і п'яткової, передній - з п'яти кісток:
човноподібної, трьох клиноподібних і кубоподібної. Ці два ряди кісток, з'єднуючись між собою,
утворюють поперечний суглоб заплесна, або суглоб Шопара. Кістки середнього відділу скелета стопи
складають п'ять плеснових кісток, які, з'єднуючись із кістками заплесна, утворюють плесно-
заплесновий суглоб, або суглоб Лісфранка. Незважаючи на свою незначну величину, плеснові кістки
належать до групи довгих. Перша плеснова кістка найкоротша і найтовща. Довжина решти
зменшується поступово - від другої до п'ятої.

Пальці стопи складаються з 14 фаланг: перший палець - з двох, інші - з трьох. Пальці з'єднуються з
передніми кінцями плеснових кісток своїми основними фалангами. Зчленовуються кістки стопи між
собою попарно або групами, внаслідок чого утворюється ряд суглобів,які частково ізольовані, а
частково сполучаються між собою).

Рухи стопи та її відділів здійснюються групою м'язів, які переходять із гомілки на стопу, і численними
м'язами в самій стопі. М'язи стопи поділяють на м'язи тильної і підошовної поверхні стопи. Крім
м'язів стопи, у забезпеченні її функції бере участь також і підошовний апоневроз (сухожилково-
м'язова розтяжка), який міцно зв'язаний сполучнотканинними пучками зі шкірою, тому шкіра майже
нерухома. Підошовний апоневроз має велике значення у підтримуванні склепіння стопи.

Відходячи потужним стовбуром від п'яткової кістки, до якої він міцно прикріплений, апоневроз
простягає свої «гілки» до кожного пальця, створюючи рухому основу склепіння стопи. У дистальному
відділі фіброзні пучки апоневрозу розміщені поперек стопи, утворюючи поперечну підошовну зв'язку,
яка в людини зв'язує всі пальці, а в антропоїдів вона не захоплює першого пальця, що забезпечує
його протиставлення іншим пальцям стопи.

Стопа є дуже складним в архітектурному відношенні комплексом. Вона не тільки скелет, а й частина
всієї нижньої кінцівки людини, що становить єдине ціле з іншими тканинами та органами, які
відіграють не меншу роль, ніж кістковий остов. Добре відомо, що стан кісткового склепіння стопи
великою мірою залежить від зв'язкового апарату й м'язів, а стан стопи в цілому - від тих конкретних
умов праці й побуту, в яких перебуває людина.

Пристосування до опорно-локомоторної функції позначилося на своєрідності форми стопи людини.

Це забезпечило більшу її міцність і високі буферні властивості, необхідні під час прямоходіння.

У положенні стоячи основними опорними точками стопи є п'ятковий горб і головки плеснових кісток.
При різних позиціях тіла в окремі фази руху ці точки змінюються. При цьому всі пальці стопи,
особливо II—V, перебувають у дещо розігнутому положенні щодо плеснових кісток і ледь торкаються
ґрунту подушечками дистальних фаланг. Вони виконують роль тимчасових підпорок під час
балансування тіла.

245
Головною особливістю стопи людини є її дугова конструкція (склепінність), визначена формою та
взаєморозташуванням кісток заплесна. Розрізняють поздовжню і поперечні дуги (склепіння) стопи.

Утворення поздовжнього склепіння стопи зумовлене похилим положенням (щодо опорної поверхні)
п'яткової кістки (рис. 1.2) та високою позицією на головки надп'яткової кістки.

Рис. 1.1. Утворення поздовжньої дуги склепіння стопи людини.

У цій дузі умовно розрізняють присередню частину, найвища точка якої (над підлогою 5-7 см)
міститься на нижній поверхні головки надп'яткової кістки, і бічну, найвища точка якої (над підлогою 2-
3 см) відповідає нижньому рівню щілини п'ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечних
склепінь (поперечних дуг) стопи (проксимальних і дистальних) пов'язане з формою клиноподібних
кісток. Вищий відділ цього склепіння (дуги) збігається з рівнем заплесноплеснових суглобів. Зміни
форми поздовжньої дуги стопи наочно можна вивчати за допомогою плантографії - підошвових
відбитків стопи (рис. ).

Рис. 1.2. Підошвові відбитки стопи. Лівий крайній відбиток плоскої стопи.

Форма й розміри склепіння стопи в людини можуть змінюватися навіть протягом одного дня під
впливом різних чинників, які залежать від здатності її кісток зміщуватись одна відносно одної. Під час
стояння внаслідок деякого розтягнення зв'язок стопа може дещо сплющуватися, про що свідчить її
видовження (на кілька міліметрів) та розширення. Нормальною стопою вважають таку, при якій
площина опори займає 35-54 % загальної площини стопи. Ця форма має два добре виражених
склепіння - зовнішнєі внутрішнє. Зовнішнє склепіння несе на собі основну масу тіла, внутрішнє
виконує роль амортизатора. По склепінню стопи рівномірно розподіляється маса тіла, що має велике
значення при перенесенні важких речей. Склепіння діє як пружина, пом'якшує поштовхи тіла під час
ходіння.

Склепінчастість стопи збільшується аж до настання статевої зрілості. Часто трапляється зменшення її

склепіння, що пов'язано з перевантаженням нижніх кінцівок (тривале стояння, швидке збільшення
маси тіла, посилені заняття деякими видами спорту тощо). У разі значного послаблення зв'язкового
апарату та хронічної перевтоми м'язів нижніх кінцівок іноді може виробитися стійке сплющення
склепіння стопи - плоскостопість.

246
При сплющеній стопі площина опори становить 50-60 %,

При плоскій - 60-100 %.

Плоскостопість буває в дітей різного віку, а також у дорослих. Ця деформація нерідко супроводиться
больовими відчуттями, які негативно впливають на загальний стан організму й обмежують його фізіо-
логічні можливості. Особливістю плоскостопості є її неухильне прогресування.

Під плоскою стопою звичайно розуміють сплющення поздовжньо-то склепіння стопи. Прояви
плоскостопості різні й залежать від ступеня та характеру її розвитку (швидкий чи повільний), віку,
професії тощо. Тяжкі форми плоскостопості потребують тривалого лікування.

Виникнення плоскостопості зумовлено різними причинами. У частини дітей вона вроджена й

виявляється майже відразу після народження. Плоскостопість може бути одно- або двосторонньою.
Іноді зниження склепіння стопи залежить від паралічу м'язів гомілки, сухожилля яких підтримують
нормальну висоту склепіння стопи. Це може, наприклад, спостерігатися при дитячому паралічі. Як у
першому, так і в другому випадку дитині потрібна спеціалізована медична допомога (призначення
спеціальних устілок, які підтримують склепіння, і спеціального взуття, а в деяких випадках показане й
оперативне лікування). Ще рідше плоскостопість розвивається після травми (перелому) кісток стопи й
гомілки. Найчастіше вона виникає від статичного перевантаження нижніх кінцівок.

Отже, розрізняютьвроджену й набуту плоскостопість.

Вроджена спостерігається рідко. Вона виникає від ембріонального розвитку, іноді поєднується з
іншими дефектами.

Набута плоскостопість може мати одну із трьох форм: травматичну, паралітичну і статичну.

Деякі автори виділяють і четверту форму

- рахітичну, при якій у дітей із проявами рахіту внаслідок м'якості кісток і їх зниженої опірності масі
тіла стопа сплющується.

Травматична плоска стопа є наслідком травми або переломів кісток стопи, які неправильно
лікувалися, кісточок і переломовивихів у надп'ятковогомілковому суглобі. Ця плоскостопість звичайно
одностороння.

Паралітична плоска стопа розвивається внаслідок паралічу м'язів, які підтримують склепіння стопи:
зв'язково-сумковий і кістковий апарати не витримують постійного навантаження тіла, що призводить
до сплющення склепінь стопи.

З усіх видів набутої плоскостопості статична привертає найбільшу увагу, тому що вона найчастіше
спричиняє болісні відчуття, а іноді призводить до зниження працездатності. Основною причиною
цього виду плоскостопості є хронічне перевантаження стоп, поєднання з неспроможністю м'язового
апарату. Причина неспроможності м'язів, очевидно, зумовлюється низкою обставин.

Крім слабкого фізичного розвитку мускулатури нижніх кінцівок, плоскостопість призводить до

недокрів'я, варикозного розширення вен, тромбофлебіту. Особливо шкідливим може бути
нераціональне взуття для дитячої стопи, де ще не закінчилось скостеніння і не сформувалися основні
апофізи. Зокрема, до 10 років, тобто поки не скостеніє п'ятковий горб, п'ятка потребує міцної фіксації.
Якщо цього немає (носіння босоніжок), п'яткова кістка може втрачати нормальне розташування,
внаслідок чого виникає стійка плоскостопість.

247
Клінічно розрізняють три ступені плоскостопості.

При плоскостопості І ступеня сплющення внутрішнього поздовжнього склепіння помітне тільки при
навантаженні: воно швидко зникає в сидячому або лежачому положенні. При цьому ступені
плоскостопості зменшується здатність стопи відштовхуватися від підлоги, а навантаження на ділянку
склепіння трохи збільшується; періодично спостерігається швидке стомлення, слабко виявлені болі в
ділянці передньої поверхні гомілки і в стопі. Біль при цій формі плоскостопості постійний.

Початкову форму плоскостопості важко розпізнати. При недотриманні заходів профілактики вона
може перейти в більш виявлену, яка характеризується тим, що в момент навантаження на стопу
поздовжня виїмка стопи стає менш глибокою. В окремих випадках батьки звертають увагу на те, що
взуття, яке під час примірки було дитині до ноги, незабаром стає тісним під час ходіння. Це залежить
від того, що із сплющенням стопи дещо збільшується її довжина.

При плоскостопості II ступеня біль більш постійний, він посилюються під час ходіння і стояння,
особливо наприкінці дня; після відпочинку - стихає. Найчастіше біль буває у ділянці підошви,
коловнутрішнього краю п'яти, під зовнішньою або внутрішньою кісточкою, у м'язах гомілки й нерідко
іррадіює вгору до сідниць і попереку. На кінець дня може бути
набряк тилу стопи і в ділянці надп'ятковогомілкового суглоба, який
після відпочинку зникає. Стопа відносно видовжується, у середній
частині розширюється; п'яткова ділянка також дещо розширена,
склепіння стопи вздовж опущене. Вся стопа повернута назовні,
через шкіру ясно окреслюється човноподібна кістка. Відштовхуюча
здатність стопи ще більше зменшується.

Третій ступінь плоскостопості відрізняється різко

виявленоюдеформацією стопи і фіксацією її в шкідливому
положенні. Площа опорної поверхні стопи значно більша, ніж у здорових людей. Стопа разом із
п'ятою повернута назовні. Поперечне склепіння різко сплющене. Хворі скаржаться на біль у всій нозі
й у поперечному відділі хребта. Хода в них незграбна, вони посилено розводять у сторони носки, не
можуть швидко бігати; активні й пасивні рухи в надп'ятковогомілковому суглобі й у суглобах стопи
обмежені. Крім зазначених ознак, ця форма плоскостопості супроводжується змінами в положенні
п'яткової кістки, а саме її відхиленням назовні, що можна виявити при уважному огляді ззаду (рис.
30).

Ці зміни в старшому віці не тільки значно знижують працездатність хворих, але при професіях, які
ставлять підвищені функціональні вимоги до нижніх кінцівок, позбавляють таких осіб можливості
працювати. До захворювання нерідко приєднуються деформуючий артроз, перерозтягнення
зв'язкового апарату, неврити, які призводять до різних трофічних розладів із вторинним відхиленням
великого пальця назовні й т. ін. Дуже переконливим фактом, який свідчить про потребу негайних
профілактичних заходів у боротьбі з плоскостопістю, є загрозливе поширення її у дітей.

248
Рис. 1. Вправи у згинанні пальців і повороті стопи всередину

Профілактику плоскостопості треба починати з перших років життя дитини.

Вона має полягати у виробленні правильної ходи, тренуванні витривалості до довгого ходіння, у гігієні
рухів взагалі. У режим дня дітей для запобігання плоскостопості обов'язково треба включити заняття
ранковою гігієнічною гімнастикою. Виконуючи комплекс фізичних вправ, дитина зміцнює різні м'язові
групи кінцівок, у тому числі м'язи, які беруть активну участь у підтриманні нормальної висоти
склепіння стопи. Для зміцнення склепіння стопи й утримання його в трохи піднятому положенні
дитина мусить згинати пальці стопи, повертати її всередину, а також наближати носок однієї ноги до
другої (рис. 1).

Вплив перелічених вправ ґрунтується насамперед на тому, що напруження вправлюваних м'язів

сприяє наближенню переднього відділу стопи (носка) до заднього (п'яткової ділянки), тобто сприяє
поглибленню склепіння стопи (рис. 2).

Рис. 2. Вправи у приведенні стопи

Коли дитина піднімає внутрішній край стопи («клишить»), то напружуються м'язи, які підтримують
склепіння і не дають йому опускатися. Внаслідок приведення стопи і згинання пальців поступово
зміцнюються відповідні м'язи, а також підвищується їхній тонус, напруження м'язів, які утримують
кістки стопи у взаємному стиканні й перешкоджають розвиткові плоскостопості. Позитивно впливає
також ходіння по нерівній поверхні, по піску, навшпиньках, по похилій площині, стрибки в довжину й
висоту, біг, гра в баскетбол, плавання та інші вправи. Крім гімнастики, зміцнення відповідних м'язів
гомілки і стопи можна досягти, виконуючи окремі вправи (у формі самостійного завдання під контро-
лем старших). Розроблений цикл вправ для профілактики плоскостопості, а саме: приведення стоп
всередину з положення дитини сидячи, захоплювання і тримання стопами м'яча (рис. 3),
захоплювання паль цями

249
невеликих предметів, наприклад булавки, олівця (рис. 3).

Методи визначення плоскостопості:

 Плантографія для виявлення плоскостопості схожа на методику
домашнього визначення. Зазвичай застосовують крем або розчин Люголя, інші
фарбувальні склади, щоб отримати чіткий відбиток кожної ноги.
 Визначення подометріческого індексу з вираховуванням певних
коефіцієнтів. Для цього визначають висоту ступні, множачи її значення на
коефіцієнт 100, а потім отриманий результат ділять на довжину ступні. У
нормальній ситуації індекс коливається від 29 до 31 одиниці, якщо отриманий
результат 28 і менше, ймовірна наявність плоскостопості, при отриманні
результатів в 25 і менше плоскостопість виражене, потрібно звернення до
ортопеда, а також визначення тактики лікування.
 Рентгенографія стопи найбільш точно відображає проблему і
дозволяє виявити плоскостопість точно. Проводяться знімки в прямій і бічній
проекції.

Тестові завдання
1. Школярка сидить за партою зі зменшеною диференцією. Яке
відхилення може розвиватися у неї?
А. Кіфотична постава
В. Лордотична постава
С. Поперековий лордоз
* D. Лівобічний сколіоз

250
 Е. Правобічний сколіоз

2. У учня під час занять за шкільною партою відзначається порушення

зору, венозний застій в малому тазу і кінцівках, здавлювання передніх відділів
міжхребцевих дисків, почастішання пульсу. Що є найбільш вірогідною
причиною цього?
А. Малий нахил тулуба
* В. Великий нахил тулуба
С. Позитивна дистанція сидіння
D. Нульова дистанція сидіння
Е. Негативна дистанція сидіння

3. У учня під час занять за учнівським столом голова опущена, зменшена

відстань від очей до зошита, органи грудної та черевної порожнин здавлені. У
нього виявлено лівобічний сколіоз 1-го ступеня. Що стало причиною зазначеної
картини?
А. Підвищена диференція
* В. Зниження диференція
С. Негативна дистанція сидіння
D. Нульова дистанція сидіння
Е. Позитивна дистанція сидіння

4. Вкажіть головний санітарно-гігієнічний захід щодо попередження

розвитку відхилень з боку функціонування зорового аналізатору у школярів?
A. Використання письма під нахилом або прямого
B. Нормування кількості та висоти розташування світильників
C. Скорочення тривалості уроків в зимовий період
* D. Забезпечення оптимального рівня освітлення робочого міста
E. Розташування за партою учнів згідно з ростовим показником

251
 5. З метою профілактики порушень постави школярів пересаджують з
першого ряду в третій і навпаки (відповідно номеру шкільних меблів і довжині
тіла), не рідше:
A. 4-х разів на рік
B. 3-х разів на рік
C. 6-ти разів на рік
*D. 2-х разів на рік
E. Не пересаджують взагалі

6. У комп'ютерному залі науково-дослідного сектора політехнічного

інституту робочі місця лаборантів-операторів розташовані біля передніх
панелей моніторів. Під впливом електромагнітних хвиль надвисокої частоти
оператори знаходяться цілий робочий день. Особливу небезпеку представляє
дія електромагнітних хвиль вказаного діапазону частот великої інтенсивності
на:
*A. Зоровий аналізатор
B. Слуховий аналізатор
C. Тактільную чутливість
D. Ольфакторний аналізатор
E. Больову чутливість

7. При аналізі результатів поглиблених медичних оглядів учнів ПТУ

виявлено, що поширеність патології опорно-рухового апарату становить 36,6
випадків / 100, нервової системи та органів чуття - 22,9 випадків / 100, серцево-
судинної системи - 11,6 випадків / 100, органів травлення - 9,8 випадків / 100
Який фактор ризику найбільш ймовірний в даному ПТУ?
А. Надмірна рухова активність
В. Нераціональне харчування
* С. Неправильна робоча поза
D. Несприятливі мікрокліматичні умови
Е. Нераціональний розклад занять
252
 8. Перерахуйте функції зорової сенсорної системи, на які впливає рівень
освітленості:
А. Видимість
*В. Всі відповіді правильні
С. Функція кольорового розрізнення
D. Стійкість ясного бачення
E. Акомодація

9. При якому захворюванні у дитини - школяра зображення будуть

фокусуватися позаду сітківки:
A. Астигматизм
*B. Далекозорість
C. Короткозорість
D. Катаракта
E. Дальтонізм

10. Вкажіть заходи мають проводитися у дітей з перших років життя для
профілактики розвитку плоскостопості:
А. Вироблення правильної ходи
В. Тренування витривалості до довгого ходіння
С. Правильний підбір взуття
D. Ранкова гігієнічна гімнастика
*Е. Всі перераховані

Ситуаційні завдання

Ситуаційне завдання № 1.
Учень 9-го класу відмовляється ходити до школи з ранцем. Натомість
використовує сумку з довгим паском і постійно розташовує її на лівому плечі.
1. Яке захворювання може з’явитися в учня?
253
 2. Відповідь обґрунтуйте.
Ситуаційне завдання № 2. Одна з дівчаток 8-го класу захоплюється
взуттям на високих підборах, а інша – ходить до школи лише у кросівках.
1. Чи не завдадуть шкоди здоров’ю дівчаток ці звички?
2. Поясність їх шкідливість у обох випадках.
Ситуаційне завдання № 3. Розробити правила гігієни опорно-рухової
системи, відповідь представити у вигляді таблиці:
Гігієна опорно-рухової системи
Правила гігієни Анатомо-фізіологічне обґрунтування

Ситуаційне завдання № 4. У результаті динамічного спостереження за

дітьми встановлені різкі ендокринні зрушення і зміни функціонального стану
органів і систем. Річний приріст довжини тіла складає 4,0-7,5 см, маси – 3-5 кг.
Помітно міняються пропорції тіла в зв'язку з посиленим зростанням верхніх і
нижніх кінцівок. Відбувається інтенсивне зростання усіх відділів хребта, в
основному завершується формування його вигинів, однак осифікація ще
незакінчена. Посилений ріст м'язів у товщину збільшує загальну вагу тіла. В
основному завершується розвиток іннерваційного апарату м'язів. Розвиток
рухового аналізатора досягає високого рівня. Нервова система досягає значного

254
ступеня функціонального розвитку. Високого розвитку досягає друга сигнальна
система. Відбувається глибока перебудова ендокринної системи.
1. Визначте вік дітей, що мають зазначені анатомо-фізіологічні
особливості.
2. Які фактори ризику розвитку захворювань опорно-рухового апарату
характерні для даного віку?

255
 Тема 7.
ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАРТОВУВАННЯ
У ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ УСТАНОВАХ, ФУНКЦІОНАЛЬНІ
ОБОВ'ЯЗКИ ЛІКАРЯ. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 2.

1. Навчальна мета:
1.1. Вивчити основні принципи та методи загартування дітей та підлітків.
1.2. Оволодіти методикою складання індивідуального та колективного
плану загартування дитини.

2. Вихідні знання та вміння:

2.1. Знати:
2.1.1. Визначення та зміст здорового способу життя.
2.1.2. Фізична активність як один з найважливіших елементів здорового
способу життя та профілактики гіпокінезії.
2.1.4. Поняття та зміст особистої гігієни.
2.1.5. Методи та засоби підтримки чистоти тіла та гігієнічні вимоги до
них.
2.2. Вміти:
2.2.1.Обґрунтовувати необхідність впровадження в повсякденне життя
дитини різних методів загартування.
2.2.2. Роз'яснювати основні принципи загартування.
2.2.3.Обирати доцільні для індивідуума методи та режими загартування.
3. Питання для самопідготовки:
3.1. Визначення поняття та основні цілі загартовування.
3.2. Основні принципи загартовування.
3.3. Умови, за додтимання яких, загартовуючи процедури мають
позитивний єфект.
3.4. Судині реакцій, що відбуваються під впливом загартовування. Типи
шкірно-судинних реакцій дітей на вплив холодового подразника.
3.5. Сутність методу загартовування повітрям.
256
 3.6. Загартовування водою.
3.7. Ходіння босоніж як метод загартовування.
3.8.Загартовування сонцем.
3.9. Умови, від яких залежить ефективність загартовування.

4. Рекомендована література
4.1. Основна

4.1.1. Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник // За редакцією

д.мед.н., проф. М.М. Надворного. – Одеса : Прес-кур’єр, 2014. – 211-245 с.
4.1.2. . Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. –
Дніпропетровськ: Пороги, 2013. – 388 с.
4.1.3. Гігієна дітей та підлітків: Підручник// за ред. Член-кор. АПН
України проф. В.І.Берзіня.- К.: Асканія, 2008. – 164-169 с.

4.2.1. Допоміжна
4.2.1. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / І.І. Даценко, М.Б.Шегедін,
Ю.І. Шашков. - К.: Медицина, 2006. - С.116-118.
4.2.2. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и
подростков. /В.И.Берзинь и др. - К.: Вища шк., 2006. - С. 186-216, 246-277.
4.2.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я,
2004. – С. 524–529.
4.2.4. Державнимі санітарні норми і правила: ДсанПіН 5.5.2.008-01
«Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу. – Київ, 2001. – 54 С.

5. Теоретичний та практичний матеріал

Загартовування - це, перш за все, вміле вдосконалення фізіологічних
механізмів захисту та адаптації організму. Воно дозволяє використовувати
приховані можливості організму, мобілізувати в потрібний момент захисні

257
сили, запобігти небезпечному впливу на нього небезпечних і шкідливих
факторів середовища.
Загалом проведення загартовуючи процедур має такі основні цілі:
1. вдосконалення теплорегуляційних механізмів, підвищення загального
життєвого тонусу та витривалості відносно різних несприятливих впливів
зовнішнього середовища;
2. підвищенні сталості (опірності) організму до захворювань взагалі,
особливо простудних.
Проте позитивний вплив на організм загартовуючі процедури мають
лише за певних умов:
1. Подразнення холодом повинно надхотити систематично, чутливість до
холоду виявляеться лише через 15-20 днів після припинення процедур.
Загартування в літній період значного ефекту не дає.
2. Сила та тривалість процедур повинна наростати поступово.
3. Загартовуючі процедури приймають щодня (через добу). Доцільно
скорочувати час кожної процедури, але призначати їх щодня.
4. При загартованні холодом слід впливати на ділянки тіла, звичайно
покриті одягом, тому що вони чутливі до впливу холода.
5. Загартовування потрібно сполучати з м’язовими вправами, тому що
при цьому посилюється теплопродукція і можна використовувати сильніший
подразник.
6. Обов'язково враховують індивідуальну реакцію дитини на холод.
7. Загартовування дітей проводять під спостереженням медичних
працівників, що розробляють методику загартовування в конкретних умовах,
визначають групу здоров’я дітей, призначають комплекс процедур, що
гартують, і вивчають ефективність загартовування. Проведенню будь-яких
загартовуючих процедур обов’язково передує проведення медичного огляду.
Загартовувальні заходи застосовують вже з першого дня життя дитини.
Адже різниця між температурою під час пеленання дитини і кімнатного повітря
може досягти 5—10 °С, тому ці подразнення для неї вже є своєрідним
загартовувальним засобом.
258
 У процесі загартовування відбувається складна перебудова всього
організму. Під час систематичної, поступової дії подразників холоду
розширення судин на неохолоджуваних частинах тіла поступово зменшується і
терморегуляційний апарат тренується. При цьому потовщується роговий шар
шкіри, збільшується міцність стінок капілярів та зменшується ризик
захворюваності.
Теплоутворення і тепловіддача, тобто терморегуляція в організмі,
здійснюється під постійною дією центральної нервової системи.
Тепло утворюється за рахунок хімічних перетворень, що відбуваються під
час обміну речовин. У дітей спостерігається висока інтенсивність обмінних
процесів, що призводить до більш високого рівня теплоутворення, у 1,5—2,5
раза більшого ніж у дорослої людини. Тепловіддача відбувається за рахунок
втрати тепла з поверхні шкіри шляхом випаровування, випромінювання,
конвекції, проведення. Тренування терморегуляції є особливо необхідним в
ранньому і дошкільному віці тому, що саме в цей період завдяки високій
пластичності всіх функціональних систем організму відбувається перебудова
рівнів і механізмів регуляції теплообміну та посилюється роль судинних
реакцій відповідно до дії холоду.
Загартовування потрібно проводити систематично з метою вироблення
умовних рефлексів з боку судинних реакцій у відповідь на холодовий
подразник. Під час загартовування слід поступово збільшувати силу
подразника, що призводить до утворення стійких умовних рефлексів, які
полегшують пристосування організму до температурних коливань
навколишнього середовища. Загартовування слід проводити з урахуванням
індивідуальних особливостей дитини і підлітка, в умовах оптимального
теплового стану дітей і їх позитивного емоційного настрою.
При проведенні загартовуючих процедур для дітей дошкільного віку
розрізняють:
- загартовуючі заходи у повсякденному житті (організація свіжого
повітря, раціональний одяг та взуття)

259
 - спеціальні заходи (повітряні та сонячні ванни, різноманітні водні
процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою,
обливання ніг, тіла), сон з відкритими фрамугами тощо. Під час використання
водних процедур температура води поступово знижується відповідно до
встановлених норм. Проводяться й такі процедури, як ходьба босоніж по
росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо, які включаються до
системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням
індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей).
Під час загартовування слід дотримуватися таких принципів:
1. Систематичність (регулярність) використання всіх загартувальних
процедур.
2. Поступовість – поступове збільшення сили подразнюючої дії
загартувальних процедур, послідовність їх проведення тощо.
3. Комплексність дії природних чинників.
4. Індивідуальний підхід - врахування віку, статті, індивідуальних
особливостей людини і стану його здоров'я.
А також:
5. Поліградієнтність, тобто тренування організму до слабких, сильних,
коротких, уповільнених та середніх за силою і часом дії подразників.
6. Поєднання загального та місцевого загартування.
7. Регламентація рівня теплопродукції та виконання загартовуючих
процедур як у стані спокою, так і при різній руховій активності.

Починати загартовування можна в будь-який час року.

Існує кілька методів загартовування:
1. Конвекційні (загартовування повітрям – загальні та місцеві повітряні
вани).
2. Кондукційні (загартовування водою –з агальні та місцеві водні
процедури та ходіння босоніж).
3. Застосування ультрафіолетового опромінення (загартовування сонцем
– сонячні вани та штучне опромінення).
260
 Загартовування повітрям - це найбільш безпечний засіб зміцнення
здоров'я, його слід починати з вироблення звички до свіжого повітря. Воно є
наслідком комплексного впливу ряду фізичних факторів - температури,
вологості, напрямку і швидкості руху повітря. Крім того, особливо на березі
моря, на людину впливає хімічний склад повітря, насиченого солями з морської
води.
За рівнем температури розрізняють такі види повітряних ванн:
 гарячі, більш + 30 ° С;
 теплі, при + 22-30 ° С;
 індиферентні, при + 21-22 ° С;
 прохолодні, при + 17-21 ° С;
 помірно холодні, при + 13-17 ° С;
 холодні, при + 4-13 ° С;
 дуже холодні, якщо нижче + 4 ° С
Спочатку тривалість повітряних ванн не повинна перевищувати 20-30 хв.
при температурі 15-20 °С. Потім поступово тривалість повітряних ванн слід
збільшувати (щоденно на 5-10 хв.) до 2 годин. Надалі можливо поступово
переходити до холодних повітряних ванн.
Повітряні ванни проводять під час активного відпочинку, денного сну,
перед купанням. Ранкове приймання дітей у дитячий заклад на відкритому
повітрі закінчується ранковою гімнастикою.
При цьому температура повітря повинна бути не менша ніж +18 °С з
поступовим зниженнями до 12—14 °С. Тривалість повітряних ванн повинно
бути 1—3 хв, з поступовим збільшенням її до 10— 15 хв. Денний сон на
відкритому повітрі особливо корисний для дітей грудного віку.

Загартовування сонцем. Сонячне опромінення покращує обмін речовин,

підвищує вміст гемоглобіну в крові, посилює кровообіг, стимулює травлення,
загальний тонус організму, його стійкість до інфекції, нормалізується обмін
261
холестерину, підсилюється тканинне дихання, нормалізується діяльність ЦНС,
ендокринної системи.
Шкіра різних людей має різну чутливість до сонячних променів, що
пов'язано з товщиною епідермісу, здатністю до пігментації та інтенсивністю
кровопостачання.
Сонячні ванни з метою загартовування слід приймати дуже обережно,
інакше вони можуть пошкодити, викликати опіки, тепловий і сонячний удари.
Приймати сонячні ванни краще вранці (800-1100годин), коли повітря особливо
чисте і не дуже жарко, або ж під вечір. Перед процедурою слід в тіні прийняти
повітряну ванну. Не слід приймати сонячні ванни більше 1 разу на день, їх
тривалість спочатку має бути 5-10 хв., поступово збільшити до 30-60 хв.,
додаючи по 3-5 хв.
Сонячні ванни рекомендується приймати через 1,5 години після їжі, після
них корисно обливання холодною водою (16-18 °С) або покупатися, а потім
добре розтертися рушником.
Загартовування сонцем протипоказано при вираженому атеросклерозі,
гіпертонії I і II ступенів та сердцево-судинних, нервових, онкозах-ворюваннях,
хворим на туберкульоз легенів та базедову хворобу.

Загартовування водою. Позитивно на організм людини впливають різні

водні процедури - обтирання, обливання, душ, купання, ванни для ніг і інші
водні процедури. В основі їх дії лежить поєднання різних за інтенсивністю
температурних, механічних і хімічних подразників, що діють на рецептори
шкіри.
Водні процедури суттєво змінюють хімічну і фізичну терморегуляцію
організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної
нервової системи. Звуження і розширення кровоносних судин - це своєрідна
гімнастика судин, яка тренує шкіру, змушує її краще пристосовуватись до зміни
температури навколишнього середовища.

262
 Температура води на початку загартовування водними процедурами
повинна бути такою, щоб людина могла переносити її спокійно, а температура
повітря не нижче 18-20 °С.
Рекомендується починати з обтирання 1-2 хв. мокрою губкою або
рушником, потім обливатися спочатку теплою водою, потім водою кімнатної
температури, а потім прохолодною (15 ° С).
Більш інтенсивним загартовуванням водою є душ. Спочатку його
приймають з температурою води 30-35 ° С, знижують її щодня на 1-2 ° С,
доводячи поступово до + 15 ° С.
Дуже корисний контрастний душ, його необхідно застосовувати
поперемінно тривалістю 1,5-2 хв. при температурі змінюваній у діапазоні від 20
- 35 °С до 10 - 45°С, повторювати 5-6 разів.; крім того прийняття теплого
(гарячого) душу можна чергувати з обливанням прохолодної (холодної) водою.
Душ використовують не тільки для загартовування, але і для профілактики
судинних захворювань.
Обливання можна використати як самостійну процедуру - знижуючи ť°
води від 30° до 10° С и нижче з подальшим обов'язковим розтиранням тіла, що
підсилює дії на судини.
Для обливання дітей дошкільного віку ť води повинна бути нижче 20 -
25 °С, для дітей шкільного віку - 18°С.
Гарним засобом загартовування є ванни для ніг тривалістю 1 - 3 хв. з
поступовими зниженням ť° води від 25 до 0° - для дорослих.
Холодні (+ 20 °С і нижче) або прохолодні (+ 21 + 33 °С) водні процедури
збуджують центральну нервову систему, підвищують силу і уповільнюють
частоту серцевих скорочень, підвищують артеріальний тиск, стимулюють обмін
речовин і енергії, підвищують тонус поперечно-довгастих і гладких м'язів .
Теплі водні процедури (+ 36 + 37 °С) діють заспокійливо, сприяють сну,
знижують артеріальний тиск, розслаблюють м'язи, стимулюють функції
шлунково-кишкового тракту і печінки.
Купання в природних водоймах або в басейнах - один з найпоширеніших
методів загартовування. Починати його слід навесні, при температурі води 15-
263
17 °С. Спочатку купаються 15-20 с, але поступово час купання збільшують.
Особливо корисно поєднувати водні процедури з рухами (гімнастикою, іграми і
т.д.), це рекомендують не тільки здоровим людям, а й хворим на ішемічну
хворобу серця, гіпертонією.
Прискореним засобом загартовування є купання в морській воді.
Починати купатися слід при температурі повітря 20 ° С і води + 17-18 ° С, а
завершувати купальний сезон при температурі води 12-14 ° С, а повітря +15°С.
Своєрідним методом загартовування є обтирання снігом верхньої
половини тулуба, але це потрібно робити тільки після тривалого
загартовування холодною водою. Спочатку ця процедура проводиться в
приміщенні протягом 2 хв, а пізніше на відкритому повітрі.
Від розтирання снігом можна перейти до "моржування". Купання в дуже
холодній воді сильно збуджує нервову сістему і, таким чином, діє на весь
організм. Тривалість купання в крижаній воді в першу зиму не повинно
перевищувати 20 с, у другу - 40-50 с, в третю - 1 хв. Купання можна проводити
2-3 рази в тиждень. Після виходу з води потрібно швидко розтертися
рушником.
До методів загартовування належить також ходіння босоніж. Це
надійний засіб профілактики плоскостопості. М'яка трава, теплий пісок діють
заспокійливо, а гарячий пісок або асфальт, сніг, лід - збудливо.
Після ходіння босоніж слід вимити ноги і зробити масаж. Для
загартовування рекомендується, крім загальних, застосовувати також і місцеві
водні процедури (обмивання ніг, полоскання горла холодною водою). Спочатку
використовують воду при температурі 26-28 °С, поступово температуру
знижують і доводять її до + 10- 12 °С.

264
 Дуже хорошим гігієнічним, лікувальним і загартовують засобом є лазня.
Систематичне використання процедур, що загартовують організм, знижує
кількість простудних захворювань у 2-5 разів, а то й зовсім позбавляє їх.
265
 Важливим елементом формування здорового способу життя є дотримання
режиму дня. Правильна організація навчальної роботи, праці, а також
відпочинку має величезне значення для нормального розумового і фізичного
розвитку, зміцнення та збереження здоров'я та підвищення працездатності.

Тестові завдання
1. Що таке загартовування?
*A. Підвищення стійкості організму до чинників середовища, шляхом
систематичного їх впливу на організм
B. Обтирання і обливання холодною водою
C. Тривале перебування на холоді, з метою звикання до низьких
температур
D. Перелік процедур для впливу на організм холоду
E. Купання в зимовий час

2. З метою підвищення резистентності організму учнів школи-інтернату

лікар розробив програму загартовування. Вкажіть основі принципи даної
програми:
A. Комплексність
B. Систематичність
C. Поступовість
* D. Всі перераховані відповіді вірні
E. Врахування індивідуальних особливостей

3. До спеціальних заходів загартовування відносяться:

*А. Повітряні ванни, полоскання горла холодною водою, водні
процедури, обтирання
B. Фізичне виховання, повітряні ванни
C. Створення оптимального теплового режиму в приміщеннях, де
перебувають діти, обливання водою, повітряні ванни
D. Полоскання горла холодною водою, прогулянки, фізичне виховання
266
 E. Прогулянки, фізичне виховання

4. З якого віку дитини можна розпочинати загартовуючі процедури?

*А. З перших днів життя
В. З 3 місяців
С. З 6 місяців
D. З 1 року
Е. З 3 років

5. Якою має бути температура води на початку загартовування водними

процедурами?
А. Гарячою
В. Теплою
*С. Такою, щоб дитина могла переносити її спокійно
D. Відповідати температурі тіла
Е. Прохолодною

6. Оберіть методи загартування:

А. Обтирання вологою губкою
В. Обливання водою
С. Контрастний душ
D. Моржування
*Е. Всі відповіді правильні

7. До якої групи загартовування слід віднести дитину, що раніше

загартовувалася ?
А. До другої
*В. До першої
С. До третьої
D. До п’ятої
Е. До четвертої
267
 8. До процедур, що загартовують, загальної дії слід віднести:
А. Плавання в басейні
В. Повітряні ванни
С. Купання у відкритих водоймах
D. Обтирання тіла
*Е. Всі відповіді правильні

9. Які форми загартовування дозволені дітям, що відносяться до другої

групи загартовування?
А. Всі форми загартовування без обмежень
*В. Обмеження фізичного навантаження, загартовування повітрям, водні
процедури з більш високою температурою
С. Повітряні процедури помірної дії
D. Водні процедури лише місцеві
Е. Суворий індивідуальний підхід, обережна поведінка

10. Початкова температура місцевих ванн під час загартовування водою

здорових дітей старшого дошкільного віку має становити (°С):
*А. Не менш 28
В. Не менш 35
С. Не менш 30
D. Не менш 25
Е. Не менш 20

Ситуаційне завдання
Мати 8-річного хлопця звернулася за консультацією до дільничного
лікаря: дитина скаржиться на задишку при помірному фізичному навантаженні,
швидку втомлюваність, сонливість протягом дня. Дитина має надмірну вагу,
спортивні секції не відвідує, на заняття з фізичної культури в школі ходить
неохоча, перебуває на свіжому повітрі лише 30-40 хвилин на день. Проводить
268
за комп’ютером 4 та більше години на день, більшість часу грає в комп’ютерні
ігри. В раціоні харчування присутні страви фаст-фуд та газовані напої щодня.
Додаткові методи дослідження органічної патології не виявили.
1. Які фактори ризику для здоров'я має дитина.
2. Вкажіть до яких негативних наслідків в організмі можуть призвести
існуючі фактори ризику.
3. Складіть план заходів щодо оздоровлення та покращення способу
життя хлопця.

269
 Рекомендована література
1. Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник / за редакцією д.мед.н.,
проф. М.М. Надворного. – Одеса : Прес-кур’єр, 2014. – 383 с.
2. Гребняк М.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. –
Дніпропетровськ : Пороги, 2013. – 388 с.
3. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / за ред. Член-кор. АПН України,
д-ра мед.наук,проф. В.І. Берзіня.-К.: Видавничий дім «Асканія», 2008. - С.78-
123
4. Гігієна дітей та підлітків: Підручник / І.І. Даценко, М.Б.Шегедін, Ю.І.
Шашков. - К.: Медицина, 2006. - С.82-105.
5. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та
ін.Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.457-473.
6. Система профілактично-оздоровчих заходів з підготовки дітей
старшого дошкільного віку до навчання у загальноосвітніх навчальних
закладах: Методичні рекомендації / Полька Н. С., Калиниченко І.О., Гозак С.
В., СтанкевичТ.В. та ін. – Київ, 2013. 52с.
7. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков. /
В.И.Берзинь и др. - К.: Вища шк., 2006. - С. 186-216, 246-277.
8. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я,
2004. – С. 524–529.
9. Державнимі санітарні норми і правила: ДсанПіН 5.5.2.008-01
«Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу. – Київ, 2001. – 54 С.

270
 Питання до змістовного модуля № 2

1. Методи дослідження і оцінка здоров'я дітей та підлітків під

впливом факторів навколишнього середовища.
2. Критерії комплексної оцінки стану здоров’я дітей та підлітків.
3. Медико-гігієнічне обслуговування дітей та підлітків. Акселерація в
сучасних умовах, гігієнічні проблеми, пов'язані з нею.
4. Групи здоров’я дітей, їх характеристика.
5. Чинники, що формують здоров'я дітей та підлітків, їх
характеристика.
6. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що зумовлені дією
чинників навколишнього середовища. Екологічнозумовлені стани та
захворювання.
7. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого та підліткового
організму. Критерії оцінки та показники здоров'я дітей і підлітків.
8. Фізичний розвиток як важливий критерій оцінки стану здоровя.
Основні показниками фізичного розвитку.
9. Основні правила проведення та гігієнічна оцінка фізичного розвитку
дитячого та підліткового організму за допомогою соматоскопічних,
соматометричних та фізіометричних показників.
10.Методи оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків (метод сигмальних
відхилень, оцінка за шкалами регресії).
11. Задачі лікаря щодо організації та проведення оздоровчих заходів в
дитячих колективах. Система управління станом здоров'я дітей і підлітків.
12. Методика гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків,
методи їх оцінки. Групи фізичного виховання.
13. Гігієнічні основи організації режиму дня дітей різних вікових груп.
Медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку дитини.
14. Поняття про шкільну зрілість.
15. Поняття про біологічний вік. Методика його визначення та оцінки.

271
 16. Медичними показаннями до відстрочки дітей шестирічного віку до
школи.
17. Гігієнічні основи та методика визначення функціональної
готовності дитини до навчання у школі (визначення наявності дефектів
звуковимови, тест Озерецького, тест Керна-Ірасека тощо).
18. Працездатність її періоди та фази. Втома, стомлення і перевтома,
пояснення та наукові обґрунтування їх розвитку. Заходи з профілактики
перевтоми у учнів.
19. Фізіолого-гігієнічні основи добового режиму дітей та підлітків
різного віку.
20. Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його
оцінки.
21. Гігієнічні вимоги до планування, обладнання та утримання
сучасних навчально-виховних та оздоровчих установ для дітей та підлітків.
22. Гігієнічні вимоги до навчально-виховного процесу в сучасних
установах для дітей та підлітків. Профілактика захворювань, пов'язаних з
умовами перебування дітей та підлітків в навчально-виховних установах.
23. Гігієнічні правила та рекомендації щодо користування
персональними компютерами у навчально-освітніх закладах. Заходи
профілактики захворювань пов′язаних з користуванням персональними
комп’ютерами.
24. Профілактика зорового навантаження. Гігієнічні заходи щодо
оптимізації зорового навантаження.
25. Гігієнічні вимоги до обладнання шкільного класу, приміщень
дошкільного закладу – ігрової (групової) та спальні, житла, комп’ютерних
кабінетів.
26. Гігієнічні вимоги до конструкції та параметрів навчальних меблів
як факторів забезпечення оптимальної пози учня за партою. Поняття дистанція
спинки; дистанція, висота та глибина сидіння, диференція.
27. Розташування меблів у навчальному приміщенні, двомісних та
одномісних парт (столів), відстань мід рядами парт (столів) та від зовнішньої та
272
внутрішньої станами; відстань між доскою та першим рядом парт (столів) та
останнім рядом парт (столів).
28. Гігієнічні принципи раціональної організації фізичного виховання
дітей і підлітків. Види, засоби та форми фізичної культури.
29. Поняття про рухову активність. Наукові основи кількісного
вимірювання та гігієнічної оцінки рухової активності. Профілактика гіпокінезії.
30. Гігієнічні основи оцінки уроку фізичної культури. Гігієнічні
вимоги до місць проведення занять фізичною культурою.
31. Лікарський контроль за організацією занять фізичною культурою та
гігієнічні аспекти медичного забезпечення фізичного виховання дітей і
підлітків.
32. Гігієнічний контроль за організацією фізичного виховання і
трудового навчання дітей та підлітків.
33. Порушення в стані здоров'я і захворювання, зумовлені
нераціональною організацією навчально-виховного процесу в сучасних
загальноосвітніх установах.
34. Основи профілактики захворювань органів зору у дітей.
35. Опорно-рухова система людини. Вікові особливості будови і
функціонування опорно-рухової системи у дітей. Методи оцінки стану опорно-
рухової апарату.
36. Основні захворювання опорно-рухової системи у дітей шкільного
віку.
37. Профілактичні заходи порушень опорно-рухового апарату у дітей.
38. Визначення поняття та основні цілі загартовування.
39. Основні принципи загартовування.
40. Умови, за додтимання яких, загартовуючи процедури мають
позитивний єфект.
41. Судині реакцій, що відбуваються під впливом загартовування. Типи
шкірно-судинних реакцій дітей на вплив холодового подразника.
42. Сутність методу загартовування повітрям.
43. Загартовування водою.
273
44. Ходіння босоніж як метод загартовування.
45. Загартовування сонцем.
46. Умови, від яких залежить ефективність загартовування.

274