Розуміння ролі метафори в мовній діяльності сягає корінням в

античність. Метафору описували як риторичну фігуру мови, спосіб

прикрашання мови та спосіб номінації. Сьогодні вивчення метафори вийшло
далеко за межі риторики.
Багато літературознавчих, лінгвістичних та психологічних концепцій не
дають цілісного уявлення про походження метафори, механізми її
функціонування та характер сфери використання.
Метафора (грец. μεταφορά - "перенесення") - одна з основних
виражальних форм поетичного мовлення. У метафорі слово або
словосполучення розкриває сутність одного явища чи предмета за аналогією
або контрастом з іншим.
Метафори не можуть бути "скороченими" порівняннями, тому вони
займають синтаксичну позицію присудків. Це перехід інтуїтивного осяяння у
сферу раціональних понять.
Метафора - не єдина форма вираження; існують також метонімія,
синекдоха та антропоморфізм. Це також більш творчі форми вираження мови.
Існує також концептуальна метафора, яка є одним з найважливіших
когнітивних механізмів, заснованих на встановленні зв'язків між поняттями
(концептуальними структурами), що належать до різних галузей знань.
Метафора - це "розуміння і переживання одного виду сутності шляхом заміни
її іншим видом сутності" [55].
На відміну від традиційного "лінгвістичного" розуміння метафори,
згідно з інтерпретацією Дж. Лакоффа та інших, концептуальна метафора є
універсальною властивістю мислення. Вона не належить лише до сфери
мови, вона може бути виражена як мовно (вона вийшла на роздоріжжя у
своєму житті), так і невербально (картини, музика, жести тощо).
Отже, згідно з концептуальною теорією метафори, метафора - це
процес, який відбувається на рівні людського мислення, а потім
відображається в мовних структурах.
 Таким чином, теорія концептуальної метафори є напрямком
когнітивних досліджень, що активно розвивається. Питання концептуальної
метафори та її функцій у мові та мовленні призвело до серйозних досліджень
у сфері нелінгвістичних факторів.
Метафори є інструментами мислення та розуміння світу і відображають
фундаментальні культурні цінності, оскільки вони базуються на світогляді
країни або культури.
Метафори "беруть активну участь у формуванні особистісних моделей
світу, відіграють важливу роль в інтеграції ментальної та сенсорно-образної
систем людини, а також є важливим елементом мови, установок і
перцептивних категорій" [10], саме тому цьому феномену приділяється так
багато уваги в когнітивній лінгвістиці та дослідженнях мови і культури.
Зважаючи на те, що основною комунікативною метою політичної
промови є досягнення певного емоційного стану та переконання слухачів,
очевидно, що цей процес був би неможливим без метафор. У політичному
тексті метафори відіграють роль сугестивного змісту тексту, тобто
підсвідомого впливу, який допомагає надихнути на певний тип поведінки або
створити певний настрій.
У цьому дослідженні буде проаналізовано три типи метафор на
прикладі політичних промов Дж. Байдена:
1. структурна - один концепт структурно і метафорично організований
по відношенню до іншого концепту. Одна сфера концептуалізується шляхом
перенесення структурної конфігурації іншої сфери (Байден використовує
метафору з образом "маяка", що вже є традиційним чином у політичному
дискурсі. I believe at our best, America is a beacon for the globe. Цей засіб
вираження є елементом детермінації американського населення).
2. просторова - організація цілої системи або концепту за моделлю
іншої системи. Багато понять такого роду пов'язані з просторовою
орієнтацією, з базовими просторовими опозиціями, такими як "верх - низ",
"всередині - зовні", "правий - лівий" (У своїй промові Байден неспроста
цитує Зеленського: цим він демонструє поляризацію світу, ототожнюючи
Захід, який підтримує Україну, зі світлом, добром, а Росію - з темрявою, злом,
яке необхідно перемогти. Ця маніпуляція дає змогу сформувати у громадян
думку про те, хто має рацію і чию сторону їм слід підтримувати. "President
Zelenskyy said in his speech to the European Parliament, "Light will win over
darkness". - "Як сказав президент Зеленський у своєму виступі перед
Європарламентом, у цій боротьбі "світло переможе темряву").
3. онтологічна - розуміння досвіду в термінах об'єкта, матерії та
субстанції, що дозволяє виокремити певні частини досвіду і розглядати їх як
єдиний дискретний тип об'єкта чи субстанції (Aggression will not win. Threats
will not win - Агресія і погрози персоніфікуються у живу істоту, яка бере
участь у змаганнях.
Абстрактним і неживим поняттям, таким як "варварство", "кров",
"агресія", "загроза", надаються характеристики живої природи, зокрема
людської поведінки. (Байден використовує цей прийом, щоб висловити
причини та першопричину несправедливої війни або донести свою оцінку
ситуації в Україні, апелюючи до емоцій своїх слухачів).
Метафори у промовах Байдена є дуже потужним, важливим та
ефективним інструментом американських політиків не лише для донесення
своїх ідей, але й для вираження свого розуміння політичної ситуації,
донесення політичних питань, про які йдеться, для переконання, а іноді й
маніпулювання емоціями, думками та діями своїх слухачів, а також для
донесення американських цінностей.
Джо Байден використовує багато метафор у своїх промовах, але які
саме метафори він використовує, залежить від мети, яку він намагається
досягти. Так, у його промовах зустрічаються онтологічні метафори,
антропоморфізми та різноманітні подвійні метафори, які виконують різні
функції. У більшості випадків метафори є образними та символічними,
оскільки використовуються для впливу на емоції слухача.