1.Основні парадигми сучасних лінгвістичних досліджень.

Г.Бергман вперше ввів поняття «парадигма» - у філософію.

Було широко розповсюджене американським фізиком Т.Куном, коли у 1962 р вийшла його
книга «Структура наукових революцій»

Парадигма (грец. Paradeigma) приклад, взірець.

- це сукупність загальних ідей, фундаментальних підходів, які спрямовують наукові

дослідження;

- це модель, яка є взірцем для вирішення дослідницьких задач.

У лінгвістиці наукова парадигма набуває значення підходу до розгляду мови, сукупності

принципів її дослідження, прийнятих у певній мовознавчій спільноті. В сучасній лінгвістиці
наукова парадигма – це панівна на кожному етапі історії лінгвістичних учень система
поглядів на мову, яка визначає предмет і принципи лінгвістичного дослідження відповідно
до культурно-історичного й філософського контексту епохи.

Традиційно виділяють такі наукові парадигми:

 порівняльно- історична
 системно-структурна
 антропо-центрична
 синергетична

I ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНА (ГЕНЕТИЧНА, ЕВОЛЮЦІЙНА) НАУКОВА ПАРАДИГМА

 Була першою науковою парадигмою в лінгвістиці (перша чверть XIX ст.);

 спирається на принцип історизму та розглядає мову в її виникненні і розвитку;
 виявлення внутрішніх і зовнішніх законів розвитку мови;
 походження мов від прамов;
 установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку мов
 порівняння мов на різних етапах їх формування – діахронічний підхід;
 розробка концепцій мовних сімей;
 прагнення створити універсальну граматику.

, біля джерел якої стояли німецькі лінгвісти Франц Бопп, Якоб Грімм, данський вчений Расмус
Хрістіан Раск, росіянин О. Востоков; її ідеї розвивали Август Фрідріх Потт (основоположник
етимології)

ІІ Системно-структурна парадигма

У XX столітті в математиці, фізиці, хімії, психології, біології та мовознавстві

спостерігається тенденція до вивчення структур і складових їх елементів.

Виникає структурна лінгвістика.

Біля витоків структуралізму стояли:

у Швейцарії - Фердинанд де Соссюр,

у Празі – рос. вчений Микола Сергійович Трубецький (теорія опозицій),

в Копенгагені – Луї Ельмслев,

в США - Е. Сепір, Л. Блумфілд, Ц. Харріс.

ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ У СИСТЕМНО-СТРУКТУРНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ:

1. Інвентарний етап – відбір одиниць мовного матеріалу, його визначення та

інвентаризація.
2. Структурний етап (20-30-х роки XX ст.) - мова є структурою, яка складається з мовних
одиниць; стверджується сталість структури мови.
Структура – це цілісний каркас, що складається з взаємозалежних і
взаємообумовлених елементів.
Мова = стала структура

властива незмінність на даному етапі її розвитку

сталість системоутворюючих співвідношень всередині мовної системи.

Досліджується:

 виявлення мовних одиниць (фонема, морфема, лексема, словосполучення,

 речення, текст, гіпертекст), головним елементом мови як системи
вважаться слово
 їх угрупування і класифікація,

 об'єднання цих одиниць в нерозривне ціле

3. Системний етап. Мова = система.

Мова - впорядкована і внутрішньо організована ієрархія, що складається із взаємодіючих

елементів, які утворюють цілісний комплекс.

Елементи мови можуть, у свою чергу, розглядатися як підсистеми.

Мова функціонує у взаємодії із зовнішнім середовищем і постійно до нього адаптується

відповідно до своїх функцій.

Першими лінгвістами, які поклали в основу опису мови і мовних елементів розуміння
системних відносин, були І.А. Бодуен де Куртене (1845-1929) і Фердинанд де Соссюр (1857-
1913).

Соссюр розділив і протиставив два можливих аспекти вивчення мови: синхронічний і

діахронічний, Розділив мову і мовлення

Структура
елементи прості
мають взаємозвязок між собою
сталість їх відношень
Система
елементи = підсистеми
змінність елементів і взаємозв'язків
Взаємодія з навколишнім середовищем
адаптивність системи

Системний етап – більш фундаментальний і більш гнучкий.

 дозволяє не зводити систему мови тільки до її каркасу,

 визначає, що мова є системою систем, де кожний мовний рівень утворює собою
підсистему.
 є 4 мовних рівні: фонетичний, морфологічний, лексичний, синтаксичний.
Мова є змінною, адаптивною системою, яка пристосовується до середовища свого
існування

o Зникнення слів
o Поява нових слів, фразеологізмів
o Зміна значень слів, які вже існують
o Зміна вимови
o Поява нових зв'язків слів, зміна дистрибуції (це про …, мені відгукнулося…, щось
мені зайшло)

Мова є функціональною системою, виконує певні функції.

Головна функція мови - є засобом комунікації (у традиційній лінгвістиці).

Мова враховує прагматичні ситуації, де значення лексичних одиниць залежить від їх

функції в комунікації:

Cases of conversion: table noun and verb

(depending on the function)

Мова є семіотичною системою, є засобом пізнання і збереження інформації в людській

свідомості і в людському суспільстві.

мова є одним із засобів вербалізації концептів (одиниць мислення)

Семіотична система – знакова. Які ще? встановлює зв’язки мовних одиниць з

позамовними факторами, такими як мислення, свідомість і суспільство.

Мова як функціональна система

Перехід до антропоцентричної парадигми

Початок цьому напряму був покладений Празькою лінгвістичною школою і особливо М.С.
Трубецьким (1890 -1938).

М.А.К. Халлідей, учень Лондонської лінгвістичної школи, розвинув і підтвердив фактичним

матеріалом лінгвістичну теорію про мову як функціональну систему (Halliday, 1984).

Функціональний підхід передбачає вивчення функцій мовних елементів у їх взаємодії з

умовами і завданнями спілкування, і досліджує їх ролі в тій системі (середовищі), в якій
вони працюють.

Антропоцентрична парадигма (комунікативна, функціональна, комунікативно-

прагматична)

Особистість носія мови є центральною.

Аналізується людина в мові і мова в людині.

Людина пізнає світ через усвідомлення себе, своєї діяльності в ньому, усвідомлення себе
мірою всіх речей

Світ існує лише у свідомості, а свідомість у світі

Ю. Н. Караулов ввів поняття “мовної особистості”, яка об'єднує у собі мову і культуру і
постає у всьому її різноманітті:
Я-фізичне, Я-соціальне, Я-інтелектуальне, Я-емоційне, Я-мовленнєво-мисленнєве.

КОГНІТИВНА ПАРАДИГМА

o за часів античності філософи трактували мову як засіб пізнання навколишнього

світу.
o вивчення мови як засобу отримання, зберігання, обробки, переробки й
використання знань
o дослідження способів концептуалізації й категоризації певною мовою світу
дійсності та внутрішнього досвіду,
o співвідношення ККС і МКС.
o Мовні знаки вербалізують /ословлюють ментальні утворення –концепти.
o Мовна картина світу (МКС) є картою, дзеркалом свідомості і формує / відображає
засобами мови когнітивну картину світу (ККС) індивіда / нації / людства.
o Відповідно, концепти несуть інформацію індивідуальну, національну і
загальнолюдську.

Когнітивна картина світу – це інтерпретація дійсності у свідомості людини.

Мовна картина світу відбиває особливості мовного членування (категоризації) дійсності і

відображає етнонаціональні відмінності когнітивних світосприйняттів.

Мови розрізняються способом виділення значень, самим способом сприйняття і

осмислення світу.

СИНЕРГЕТИЧНА ПАРАДИГМА

синергетика спрямована на відкриття універсальних законів еволюції та самоорганізації,

від гр. synergeia - спільна дія, взаємодія

Мовна система складна, відкрита, нелінійна, еволюційна функціонує за рахунок взаємодії

власних підсистем і взаємної детермінованості інших зовнішніх систем середовища
(етносу, його культури, свідомості, соціуму)

перебуває у стані рівноваги (є нестійкою, нестабільною),

має регуляторні механізми, які забезпечують динаміку, самоорганізацію та збереження

цієї системи.

2. Інтеграція і диференціація в науці.

3. Напрямки в сучасному мовознавстві. 

Встановлюються і розвиваються нові зв'язки між дисциплінами, що вивчають різні

сторони мовної дійсності.

Інтеграція - об'єднання

Диференціація – розгалуження

Диференціація в лінгвістиці – утворення нових відгалужень всередині вже існуючих

мовознавчих дисциплін:

o прагматика, семасіологія, неологія, синтаксис, фразеологія, дискурсологія, теорія

перекладу тощо.
Нові лінгвістичні дисципліни, які з’явилися на межі тисячоліття за рахунок інтеграції
мовознавства з іншими науками:

o соціолінгвістика, лінгвокультурологія, корпусна лінгвістика, етнолінгвістика,

когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, прагмалінгвістика та ін.

Семасіологія Розділ мовознавства, що вивчає лексичні значення мовних

одиниць — окремих слів, фразеологізмів і т. ін. та зміни цих
значень. Наука про значення слів
Неологія Розділ мовознавства, який займається вивченням нових слів –
способів їх утворення, типів значень, сфер використання і т. п.
Синтаксис Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає синтаксичний лад
мови, а саме:
словосполучення, речення, текст;
способи з’єднання слів і форм слів у словосполучення і речення;
способи з’єднання простих і складних речень;
способи з’єднання речень у тексті.
Фразеологія Фразеологія - розділ мовознавства, у якому вивчаються
лексично неподільні поєднання слів. Об'єктом дослідження
фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх
семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв'язок із
іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Дискурсологія мовознавча дисципліна, яка вивчає сукупність
мовленнєворозумових дій комунікантів, зв’язану з пізнанням,
осмисленням і презентацією світу мовця та осмисленням
мовної картини світу мовця адресатом.
теорія перекладу це будь-які концепції , положення і спостереження, що
стосуються перекладацької практики , способів і умов її
здійснення , різних факторів, що мають на неї прямий або
непрямий вплив .
У більш вузькому сенсі " теорія перекладу " включає власне
теоретичну частину перекладознавства 
Соціолінгвістика наукова дисципліна, що розвивається на перетині
мовознавства, соціології, соціальної психології та етнології.
Вивчає комплекс питань, пов'язаних із суспільною природою
мови, її громадськими функціями, механізмом впливу
соціальних чинників на мову та роль, котру відіграє мова в житті
суспільства. Найважливішими проблемами, якими займається
соціолінгвістика, є соціальна диференціація мови, мова і нація,
мовна ситуація, взаємодія мови й культури, двомовність і
 багатомовність, мова і суспільство, мовне планування, мовна
політика тощо.
Лінгвокультурологія Лінгвокультурологія вивчає мову як феномен культури:
Яким бачить людина світ свого народу?
Які мовні елементи репрезентують унікальність носіїв мови?
Яка роль метафори і символу в культурі?
Яка роль фразеологізмів, які утримуються в мові століттями, в
репрезентації культури?
корпусна лінгвістика галузь мовознавства, предметом дослідження якої є принципи
та методи формування корпусів текстів, а також розроблення
комп'ютерних систем для їхнього опрацювання. Корпус
розглядають як модель мовної системи, реалізовану в текстах
різних функціонал. стилів, структури, тематики, призначення,
території та часу їх створення.
Етнолінгвістика галузь мовознавства, яка вивчає мову у її зв'язках з культурою,
описує мову як елемент культури; досліджує взаємодію
мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у
функціонуванні та еволюції мови.
когнітивна лінгвістика мовознавчий напрям, в якому функціонування мови
розглядають як різновид пізнавальної діяльності, а когнітивні
механізми та структури людської свідомості досліджують через
мовні явища.
Психолінгвістика наука про взаємозв’язки мови і мислення, вплив мови на
психічний розвиток людини, психологічну зумовленість мовних
явищ. Досліджує вона і формування мовної свідомості,
діяльність людини як мовної особистості.
прагмалінгвістика  Прагмалінгвістика пов'язує значення мовних засобів із:
ситуацією спілкування,
станом і намірами мовців,
аксіологічною спрямованістю мовного акту,
правилами ввічливості (лінгвіст Дж. Ліч),
правилами співробітництва (філософ Г. Грайс),
паралінгвістичними засобами, такими, як жести й міміка
(психолог М. Арджайл).

прикладна лінгвістика

Традиційне розуміння - теоретичні основи викладання рідної та іноземної мов,

лексикографія, термінознавство, практична стилістика

Сучасне – інженерна лінгвістика

Створення машинних мов для автоматизованого пошуку інформації, машинного

перекладу і для автоматизації процесів управління.

Опис природних і породження штучних мов.

Створення корпусів.

Лексикографія.

Тезаурусний підхід до вивчення лексики

Лексикографія – наука, що займається укладанням словників.

Тезарус – словник, який фіксує семантичні відношення між його складовими одиницями.

4. Мова як семіотична функціональна адаптивна система.

Мова як адаптивна функціональна система. Поняття середовища.

Адаптивна система – самоналагоджувальна система, упорядкована і внутрішньо

організована множина взаємопов'язаних об'єктів яка автоматично пристосовується до
умов свого функціонування (середовища) не тільки шляхом зміни свого складу, а й
шляхом зміни самої своєї структури.

До поняття функціональної адаптивної системи входить поняття середовища, в якому

система функціонує і у взаємодії з яким вона формує свої властивості.

Мова :: Середовище

сукупність об'єктів, чиї властивості змінюються під впливом системи

сукупність об'єктів, зміна властивостей яких впливає на систему

Середовище

 Мовне середовище

граматична система даної мови або типові синтаксичні конструкції

лексико- семантична система мови

діалект

жанр

 Позамовне середовище

ролі учасників комунікативного процесу

ситуація спілкування сімейні, класові, соціальні та інші міжособистісні відносини

особистісні якості мовців, такі як стать, темперамент, вік, виховання

У пристосуванні мови до мінливих умов спілкування має місце діалектична

єдність двох протилежних її властивостей: