Основні парадигми сучасних лінгвістичних досліджень

Конспект виконала

Студентка 3 курсу факультету лінгвістики (ЛА-02)

Мартинюк Юлія

Практичне заняття 1

План:

1) Основні парадигми сучасних лінгвістичних досліджень

2) Інтеграція та диференціація в науці
3) Напрямки в сучасному мовознавстві
4) Мова як семіотична функціональна адаптивна система

1. Основні парадигми сучасних лінгвістичних досліджень

Парадигма – сукупність загальних ідей та фундаментальних підходів, що спрямовують наукові

дослідження.

Існують такі наукові парадигми:

 Порівняльно-історична
 Системно-структурна
 Антропоцентрична
 Синергетична

Порівняльно-історична наукова парадигма була першою науковою парадигмою лінгвістики (у

першій чверті 19 століття). Вона спирається на принципи історизму та вивчає мову через її
виникнення та розвиток.
Що ж вивчає порівняльно-історична наукова парадигма:

 Внутрішні та зовнішні закони розвитку мов

 Походження мов від прамов
 Еволюційні зміни і закономірності розвитку мов
 Діахронічний підхід до порівняння мов
 Концепції мовних сімей та розробку таких концепцій
 Поняття універсальної граматики

Системно-структурна парадигма виникає у 20 столітті, де проявлялась тенденція до вивчення

структур та складових її елементів. Так виникла структурна лінгвістика.

Основоположники структуралізму:

 Фердинанд де Соссюр (Швейцарія)

 Луї Ельмслев (Копенгаген)
 Е. Сепір, Л. Блумфілд, Ц. Харріс (США)

Етапи дослідження мови у структурній науковій парадигмі:

1) Інвентарний – етап на якому відбувається відбір одиниць мовного матеріалу, його

визначення та певна «інвентаризація».
2) Структурний – етап на якому мова розглядалась як структура, що складається з мовних
одиниць.
 3) Системний – етап, в якому мова розглядалась як впорядкована і внутрішньо організована
ієрархія, яка складалась з взаємодіючих елементів (система), а елементи мови
розглядались як підсистеми. Тими, хто почав опис мови та її мовних елементів стали І. А.
Бодуен де Куртене та Фердинанд де Соссюр.. Соссюр виокремив два аспекти вивчення
мови (синхронічний та діахронічний) та розділив мову й мовлення.
Даний етап дав змогу досліджувати мову не лише зводячи її до каркасу та зміг визначити
мову системою систем, де 4 мовні рівні (фонетичний, морфологічний, лексичний та
синтаксичний) утворюють підсистеми.
Також виокремилися головні риси мови: вона є адаптивною та функціональною системою.
Її головна функція – комунікація. Отже, мова є семіотичною системою пізнання та
збереження інформації в людській свідомості і в людському суспільстві.

Антропоцентрична парадигма була покладена Празькою лінгвістичною школою, а розвинена та

підтверджена М. А. К. Халлідеєм. Ця парадигма передбачала, що особистість носія мови є
центральною. Так Ю. Н. Карнаулов ввів такий термін як «мовна особистість» - об’єднання мови та
культури.

Когнітивна парадигма має свої початки ще з античності, коли філософи трактували мову як засіб
пізнання навколишнього світу. Ця парадигма передбачає вивчення мови як інструменту для
отримання, подальшого зберігання та використання набутих знань та концептуалізацію дійсності
внутрішнього досвіду.

Когнітивна парадигма вивчає:

 Когнітивну та мовну картини світу та їх співвідношення.

Когнітивна картина світу – інтерпретація дійсності у свідомості людини.
Мовна картина світу – особливості мовного членування дійсності. (відображення
етнонаціональної відмінності когнітивних світосприйняттів)
 Мовні знаки, що вербалізують та ословлюють ментальні концепти.
 Концепти, в яких представлено інформацію індивідуальну, національну та
загальнолюдську.

Синергетична парадигма – парадигма, що налаштована на відкриття універсальних законів

еволюції та самоорганізації. Вона підтверджувала думку про те, що мовна система складна,
відкрита, нелінійна та еволюційна, адже мова функціонує за рахунок взаємодії власних підсистем
та взаємної детермінованості інших зовнішніх систем середовища (таких як етнос) та має
регуляторні механізми, що забезпечують динаміку, самоорганізацію та збереження цієї системи.

2. Інтеграція та диференціація в науці

Диференціація (розгалуження) в лінгвістиці – утворення нових відгалужень всередині існуючих

мовознавчих дисциплін, таких як: прагматика, семасіологія, неологія, синтаксис, фразеологія,
дискурсологія, теорія перекладу.

Інтеграція (об’єднання) в свою чергу стала основою для утворення таких наук як: соціолінгвістика,
лінгвокультурологія, корупсна лінгвістика, етнолінгвістика, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика
та прагмалінгвістика.

3. Напрями у сучасному мовознавстві

Внаслідок когнітивної парадигми виникають такі наукові напрями:

 Психологічний напрям (психолінгвістика)

 Американський дескриптивізм (напрям психолінгвістики)
  Генеративна граматика та теорія синтаксичних структур і трансформацій (структуралізм +
когнівістика)

Гіпотеза лінгвістичної відносності (гіпотеза Сепіра-Уорфа)

Базується на вченнях про внутрішню форму мови (Вільгельма фон Гумбольдта) – тобто про різні
форми світобачення та про мовну свідомість народу.

В 1930-х роках була запропонована гіпотеза лінгвістичної відносності (Сепіра-Уорфа)

Основні положення: мова обумовлює тим мислення її носіїв, пізнання навколишнього середовища
залежить від мови мислення.

Структурна генеративна граматика Ноама Хомського (60-70 рр 20 століття)

Основні положення:

 Мова – спосіб вербалізації структур мислення, що є однаковими у людей різних

націй та історичних періодів.
 Одним з проявом різноманітності мов є різниця у звучанні та будові.
 Відбулась спроба створення єдиної для всіх мов граматики, що відображала б
структуру мислення людей.
 Формальний підхід до вивчення мови, без урахування семантики та
екстралінгвістичних факторів.

Комунікативно-прагматичний підхід

Розвиток:

 Соціолнгвістики
 Прагматики
 Теорії мовленнєвих актів
 Комунікативної лінгвістики

Усі науки відображають антропоцентризм сучасної науки. Мова вивчається як засіб соціального
спілкування та під час вивчення широко використовуються екстралінгвістичні дані функціонування
мовних знаків у комунікативних ситуаціях.

Лінгвокультурологія вивчає мову як феномен культури та відповідає на такі питання як:

 Яким бачить людина світ свого народу або ж нації?

 Які мовні елементи презентують унікальність мови?
 Яка роль метафори та символу в культурі?
 Яка роль фразеологізмів в репрезентації культури?

Прагмалінгвістика в свою чергу пов’язує значення мовних засобів із:

 Ситуацією спілкування
 Станом та намірами мовців
 Аксіологічною спрямованістю мовного акту
 Правилами ввічливості
 Правилами співробітництва
 Паралінгвістичними засобами – жестами та мімікою

Прикладна лінгвістика
 Традиційне розуміння Інженерна лінгвістика
Теоретичні основи викладання мов Створення та розвиток машинних мов для
автоматизації процесів управління
Лексикографія Опис природних та пошук методів створення
штучних мов
Термінознавство Створення корпусів
Практична стилістика

Лексикографія

Лексикографія – наука, що займається укладанням словників

Тезаурус – словник, що фіксує семантичні відношення між складовими одиницями. Він є

інтерпретацією лексичної системи. Він є представленням мовної та концептуальної картини світу.