Тема 1. Мовознавство як наука. Походження мови. Функції мови.

Письмо

Завдання 1. Складіть стислу письмову розповідь за планом.

.
1. Предмет мовознавства. Місце мовознавства в системі наук.
Предметом мовознавства є мова у всіх формах її прояву. Мовознавство
пов'язане як із суспільними, так і з природничими науками. Ці зв'язки є
обопільними: результати мовознавчих досліджень використовуються
іншими науками і навпаки.
2. Теорії походження мови.
Звуконаслідувальна гіпотеза – полягає в тому, що мова виникла шляхом
наслідування людиною звуків природи.
Звукосимволічна гіпотеза – полягає в тому, що між почуттями й емоціями
людини і звуками є певний прямий зв'язок.
Вигукова гіпотеза (емоційна, довільних вигуків) – предмети
навколишнього світу викликали в людини певні почуття, і вона мимоволі
вимовляла звуки, які й стали першими словами.
Гіпотеза соціального договору – пов'язана з полемікою щодо того, як речі
дістали свої назви, тобто є розвитком учення Демокріта й Аристотеля про
умовність, довільність назв (назви за домовленістю).
Гіпотеза трудових вигуків – інстинктивні вигуки супроводжували
колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово
перетворилися на символи трудових процесів.
Гіпотеза жестів –спочатку виникла мова жестів, а потім на її основі
звукова мова.
3. Методи дослідження мови (описовий, порівняльно-історичний, зіставний,
структурний)
Описовий метод - це виявлення та знаходження всіх одиниць мови, їх
особливостей та функцій.
Порівняльно-історичний метод базується на наукових реконструкціях або
відтворенні давніх, ще не вивчених одиниць мови, таких як: звуки, слова,
форми та звучання слів.
Зіставний метод являється одним з методів лінгвістики, що виявляє
спільні та специфічні риси зіставлюваних мов на всіх рівнях.
Структурний метод – це метод дослідження мови, який
спеціалізується тільки на основі відношень та зв’язків між мовними
елементами.
4. Мова і мислення. Мова і мовлення.
5. Мова – суто людський засіб спілкування в духовному і практичному
житті людини і є системою знаків для передавання, приймання і
використання інформації. Мова (зовнішня і внутрішня) – це спосіб
існування мислення. Людська мова, на відміну від мови знакової
взаємодії тварин, оперує поняттями.
Мислення - узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ
дійсності в поняттях, судженнях й умовиводах. Насправді мова й
 мислення тісно пов'язані між собою, але цей зв'язок не є простим,
прямолінійним, тому єдність мови та мислення не є їх тотожністю. З
одного боку, немає слова, словосполучення, речення, які б не виражали
думки. Однак мова - це не мислення, а лише одне з найголовніших
знарядь, інструментів мислення. З іншого боку, існують й інші форми
мислення, які здійснюються невербально (несловесно).
Мовлення – це акт вживання людиною мови для спілкування.
Мовне спілкування між людьми завжди здійснюється якоюсь мовою і
підкоряється її законам. Ці закони визначають лад мовного спілкування,
їхнє порушення утруднює спілкування.
6. Система і структура мови.
Мова є системою. Система - це сукупність взаємопов'язаних і
взаємозумовлених елементів. Якщо з системи вилучити якийсь елемент,
вона не зможе функціонувати або її функціонування буде недостатньо
ефективним.
Кожна система має свою структуру. Структура - це спосіб організації
системи, її внутрішня будова. Так, зокрема, мова має чотирирівневу
(чотириярусну) будову. Найнижчим рівнем є фонологічний, далі йде
морфологічний, відтак лексико-семантичний, і найвищим рівнем є
синтаксичний.
7. Функції мови.
Основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають
виразний соціальний характер.
Комунікативна функція – функція спілкування. Мова й створена для того,
щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві.
Мислетворча функція мови – функція формування й формулювання
думки. Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й
здійснюється в ньому.
8. Етапи розвитку письма.
Три етапи розвитку письма: піктографія, ідеографія, фонографічний етап
(складовий, консонантний, буквено-звукове).
Піктографія – – письмо малюнками, передача повідомлень у формі
малюнка або послідовності малюнків (піктограм)
Ідеографія – письмо, що передає поняття, тобто значення слів, а не самі
слова, з використанням специфічних графем – ідеограм (ієрогліфів).
Фонографія – письмо, що передає звуки, тобто план вираження мовних
знаків.
9. Типи письма.
Піктографічне. Найдавнішим графічним письмом були малюнки —
піктограми. У піктографічному письмі інформація передається в
малюнках. Для передавання абстрактних понять таке письмо непридатне.
Ідеографічне. Малюнки поступово перетворювалися на умовні знаки,
символи, набували переносного значення.
Словесноскладове. В основу покладена багатозначна ідеограма, але з
додаванням ребусних знаків і знаків детермінаторів, які уточнюють коло
понять.
 Звукове. У надрах ідеографічного письма поступово зароджувалося
звукове письмо. Імена фараонів єгиптяни позначали ієрогліфами, у яких
вимовлялися лише перші звуки, і з цих звуків складалося ім’я.
Існує три різновиди звукового письма: складове (силабічне),
консонантне та звуко-буквене.

Завдання 2. Виконайте тестові завдання: виберіть правильну

відповідь (ОДНУ АБО ДЕКІЛЬКА), поясніть (ПИСЬМОВО), чому
інші відповіді не є правильними.

1. Синонімом до слова «мовознавство» є слово:

а) семантика – розділ мовознавства, пов'язаний з лексикологією;
б) лінгвістика;
в) філологія – сукупність наук, які вивчають культуру народу,
виражену в мові та літературній творчості;
г) семіотика – теорія знаків та знакових систем.

2. Теоретична лінгвістика вивчає:

а) використання мовознавчої теорії на практиці – прикладна лінвістика;
б) закономірності будови мови, мовні закони;
в) групи споріднених мов – конкретне мовознавство;
г) окремі мови – конкретне мовознавство.

3. Палеографія – це галузь мовознавства, яка:

а) вивчає мовну поведінку людини – психолінгвістика;
б) досліджує створення й розвиток знаків писемності, виникла на межі
мовознавства й семіотики – прагматика;
в) досліджує мову в її відношенні до культури народу, виникла на межі
лінгвістки й дисциплін історичного циклу – соціолінгвістика;
г) досліджує створення й розвиток знаків писемності, виникла на
межі мовознавства й дисциплін історичного циклу.

4. Когнітивна лінгвістика вивчає

а) роль мови у процесі взаємодії людини з навколишнім світом – вивчає
антропологічна лінгвістика;
б) роль мови у категоризації світу, у процесі пізнання й узагальнення
людського досвіду;
в) мову в її відношенні до культури народу – вивчає етнолінгвістика;
г) мову як знакову систему – вивчає семіотика.

5. Прагмалінгвістика досліджує:
а) відношення між мовою і людиною;
б) мотиви використання мовних знаків та результати мовних дій –
досліджує семіотика;
в) мову на певному етапі її існування – досліджує загальна лінгвістика;
г) географічні назви – досліджує топоніміка.
6. Психолінгвістика вивчає:
а) зв’язок мови і свідомості;
б) процес породження й сприйняття мовлення;
в) мову як знакову систему – вивчає семіотика;
г) взаємозв’язок мови і культури народу – вивчає лінгвокультурологія.

7. Синхронічне мовознавство досліджує:

а) використання мовознавчої теорії на практиці – досліджує прикладна
лінгвістика;
б) зв’язок мови й мислення – досліджує психологія;
в) зв’язок мови й суспільства – досліджує соціолінгвістика;
г) факти мови у певний момент її розвитку.

8. Ономатопоетична теорія – це різновид:

а) вигукової теорії походження мови – виникнення мов зумовлене
природною потребою людини виражати звуками свій душевний стан;
б) теорії звуконаслідування;
в) логосичної теорії – мова має божествений, духовний початок;
г) теорії суспільного договору – мова – свідомий винахід і творіння
людей, що затверджується договором між ними.

9. Звуконаслідувальну гіпотезу походження мови підтримували:

а) Л. Нуаре, К. Бюхер, Ф. Енгельс – теорія походження мови з спільної
трудової діяльності;
б) В. Вундт, Л. Гейгер – теорія походження мови із жестів;
в) Демокріт, Платон, В. Уїтні;
г) А. Сміт, Т. Гоббс, Д.М. Кудрявсьвкий – теорія соціального договору,
де мова – свідомий винахід і творіння людей, що затверджується
договором між ними.

10.Стверджував, що мова є зовнішній прояв духу народу:

а) О.О. Потебня;
б) В. фон Гумбольдт;
в) Ф. де Соссюр – обґрунтував знаковий характер мови;
г) В. Вундт – перший спеціаліст-психолог (не мовознавець!), який
вивчав мову, її сутність, механізм функціонування й розвитку.

11.Функція створення й підтримування контакту між співрозмовниками,

коли необхідність передачі суттєвої інформації відсутня, – це:
а) фатичная функція – обмін неінформативними з погляду реальної
комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну
функцію;
б) апелятивна функція – полягає у передаванні в процесі спілкування
одне одному певної інформації про позамовну дійсність, у відображенні
об'єктивної реальності;
в) кумулятивна функція;
г) номінативная функція – використовується для називання
предметів, явищ, дій.

12.Правильними є такі положення:

а) мовленнєва діяльність є надбанням суспільства, об’єктивним
відносно мовця - мова;
б) мовленнєва діяльність конкретна й неповторна;
в) мовленнєва діяльність матеріальна, вона складається із звуків і
букв, які ми сприймаємо органами чуття;
г) мовленнєва діяльність суб’єктивна, вона є видом вільної творчої
діяльності людини.

13.Перуанське письмо давніх інків кіпу являє собою:

а) систему шнурів з вовни різних кольорів із зав’язаними на них
простими й складними вузлами;
б) нитки із нанизаними на них мушлями різного кольору й розміру –
письмо вампум;
в) бірки із зарубками – предметне письмо;
г) послідовність малюнків - піктографія.

14.Ідеографічне письмо – це:

а) відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або
послідовності малюнків –піктографія;
б) письмо, в якому графічні знаки позначають звуки – фонографія;
в) письмо графічними знаками, що позначають поняття;
г) письмо, я кому графічні знаки передають звучання складів –
складове, або силабічне.

15.Зіставний метод застосовується для:

а) виявлення спільних і відмінних рис у звуковій, словниковій і
граматичній системі різних мов;
б) інвентаризації та систематизації мовних одиниць певної мови –
описовий метод;
в) відкриття законів, за якими розвивались споріднені мови у
минулому – порівняльно-історичний метод;
г) опису значень слів шляхом розщеплення їх на елементарні смисли –
метод компонентного аналізу.