Лекція 3. Психолінгвістика.

1. Психолінгвістика: витоки, об’єкт, предмет, становлення.

2. Американські школи психолінгвістики: дескриптивізм і генеративізм.
3. Теорія мовленнєвої діяльності, її головні надбання.
4. Проблема породження (продукування) мовлення.
5. Проблема сприйняття й розуміння мовлення та тексту.
6. Проблема пам’яті у психолінгвістиці.
Пам'ять / знання / компетенція.
8. Проблема ментального лексикону.
 Психолінгвістика - це галузь лінгвістики, що
вивчає мову насамперед як феномен психіки.

Дослідження розвитку й застосування:

1) мовленнєвої здатності як психічного феномену,
2) породження та сприйняття мовлення у проекції на психічну
діяльність людини в її соціально-культурній взаємодії
3) кодову систему мови.

=> З погляду психолінгвістики, мова існує тією мірою, якою існує

внутрішній світ мовця, читача, слухача.
Питання, які традиційно цікавлять
психолінгвістів:
1. Як влаштований процес розпізнавання мови, що
звучить, і процес її породження?
2. Чим відрізняються механізми оволодіння рідною
мовою від механізмів оволодіння іноземною
мовою?
3. Яку інформацію про особистість мовця можна
отримати, вивчаючи певні аспекти його мовної
поведінки?
4. Чому за певних уражень мозку виникають ті чи інші
дефекти мови?
 Визначення
Психолінгвістика вивчає процеси, у яких наміри мовців
перетворюються на сигнали прийнятого у цій культурі коду, і
ці сигнали пов'язані з потрактуванням слухача.
Ч. Осгуд

Предметом психолінгвістики є структура процесів продукування

та сприйняття мовлення співвідносно зі структурою мови.
О. Леонтьєв
Психолінгвістика — наука про засвоєння та використання
структури мови.
Д. Слобін
 Об’єкт і предмет
Предмет - співвідношення психічних
функцій і процесів свідомості з
мовною здатністю й мовленнєвою
діяльністю людини.

Об’єкт - мовна здатність і мовленнєва

діяльність мовних особистостей.
(О.Селіванова)
Лінгвістичний підхід — мовні засоби, з
допомогою яких утворено загальний задум і
емоційний зміст тексту.
Психолінгвістичний аналіз тексту — в центрі
уваги знаходиться мовна особистість.
Процеси породження та сприйняття тексту
розглядаються як результат мовної діяльності
індивіда, як спосіб відображення дійсності у
свідомості за допомогою елементів системи
мови.
 Витоки психолінгвістики

1) Психологічний напрям у мовознавстві

(Гумбольдт, Потебня, де Куртене) 
2) Біхевіорістська психологія (Блумфілд, Осгуд)
3) Праці американських структуралістів
(генеративна граматика Хомського)
4) Праці психологів з питань мови та мовлення
(Виготський, Леонтьєв, Рубінштейн)
 Актуальні напрями сучасної психолінгвістики

 Вікова психолінгвістика
 Нейропсихолінгвістика
 Патопсихолінгвістика
 Етнопсихолінгвістика
 Лінгвістична гендерологія
 Соціальний напрямок – соціопсихолінгвістика
 Лінгвістичний напрямок — фоносемантичні
дослідження
 Психолінгвістика розвитку
 Інженерна психолінгвістика
 Теорія мовленнєвої діяльності
Із 1930-х рр. у межах психологічної школи
Л. Виготського розвивався діяльнісний підхід.
Розгляд мовлення в парадигмі діяльності, а
мовленнєвих явищ під кутом діяльнісного
фрейму дозволило О. Леонтьєву розробити
основні положення теорії мовленнєвої
діяльності (ТМД).
 Мовна особистість
Носій як національно-мовленнєвої, так і
загальнолюдської культури, який володіє
соціокультурним і мовним запасом, вільно
спілкується рідною, державною та іншими мовами в
полікультурному просторі, адекватно застосовує
набуті полікультурні знання, мовленнєві вміння і
навички (М.Пентилюк)

Компоненти МО: 1) ціннісний; 2) культурологічний;

3) особистісний (В.Маслова)
 Структура мовної особистості

Три рівні володіння мовою:

нульовий; перший; мотиваційно-прагматичний

Етапи формування мовлення:

1) етап мовної правильності;
2) етап інтеріоризації;
3) етап насиченості мовою;
4) етап адекватного вибору;
5) етап володіння фаховою метамовою.
 Концепція сприйняття мовлення
Модулі (інтерпретаційні процедури) оптимальної комунікації:
1) використання мовного знання;
2) побудова та верифікація інтерпретацій;
3) засвоєння (напр., фіксація у пам’яті того чи іншого художнього
твору);
4) реконструкція намірів автора;
5) установлення ступеня відповідності внутрішнього та
модельного світів;
6) установлення зв’язків між цими світами;
7) співвідношення модельного світу з безпосередніми
складниками дійсності;
8) співвідношення з поведінкою;
9) вибір тональності чи «ключа» (забезпечення цілісності
результату, гармонії між мовцем та адресатом). (Кубрякова)
 Мовна компетенція
1) співвідношення мовної компетенції та ментального лексикону,
який містить знання словникового складу мови і зафіксованих за
формами номінативних одиниць смислів, що репрезентують
інтеріоризовані у свідомості об’єкти і явища дійсності та
концептуальну структуру внутрішнього рефлексивного досвіду;
2) зв’язок значень і форм, механізм якого реалізується при
породженні та сприйнятті мовлення;
3) поєднання мовної компетенції і позамовних змістів;
4) механізмузгодження фонологічної й письмової форм слів, адже
вони є роздільними в пам’яті;
5) способи доступу до складників мовної компетенції;
6) шляхи її розвитку в онтогенезі й філогенезі;
7) спосіб організації мовної компетенції тощо
«Розуміння не повторює, не дублює мовця, воно
створює своє уявлення, свій зміст, і мовець і реципієнт
зовсім не залишаються кожний у своєму власному
світі; напроти, вони сходяться в новому, третьому
світі, світі спілкування, вони звертаються один до
одного, вступають в активні діалогічні відношення»
(М.Бахтін)
 Мовна компетенція
1) співвідношення мовної компетенції та ментального лексикону,
який містить знання словникового складу мови і зафіксованих за
формами номінативних одиниць смислів, що репрезентують
інтеріоризовані у свідомості об’єкти і явища дійсності та
концептуальну структуру внутрішнього рефлексивного досвіду;
2) зв’язок значень і форм, механізм якого реалізується при
породженні та сприйнятті мовлення;
3) поєднання мовної компетенції і позамовних змістів;
4) механізм узгодження фонологічної й письмової форм слів, адже
вони є роздільними в пам’яті;
5) способи доступу до складників мовної компетенції;
6) шляхи її розвитку в онтогенезі й філогенезі;
7) спосіб організації мовної компетенції тощо
Психолінгвістичні методи аналізу смислової
структури тексту ґрунтуються на його розгляді
у плані тріади:

породжуючий

текст

сприймаючий
 Методи психолінгвістичного аналізу

Методи психолінгвістичного аналізу смислової структури

тексту: інформативно-цільовий (Т. М. Дрідзе), предметний
(І. А. Зимня), з опорою на комунікативні блоки (Я. М.
Колкер) тощо, кожен з яких «розкриває» певну її сторону.

Психолінгвістика має потужну теоретичну базу створення

комплексної багатоаспектної методики моделювання
смислової структури тексту. Зокрема, теоретичні
положення психолінгвістичної моделі породження
мовного висловлювання (Л. С. Виготський, О. Леонтьєв, О.
Р. Лурія)
 Дослідження ментального лексикону

1) зв’язок концептуальної системи і лексикону;

2) співвідношення мовної системи і лексикону;
3) наявність у лексиконі позамовних змістів, механізм їхньої
взаємодії при породженні та сприйнятті мовлення;
4) механізм узгодження систем сприйняття й породження
мовлення у зв’язку з організацією лексикону (як узгоджуються
між собою збереження слів у фонологічній і письмовій формі,
адже вони є роздільними в пам’яті);
5) спосіб доступу до одиниць ментального лексикону;
6) шляхи його розвитку;
7) спосіб організації лексикону