ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОВЛЕННЯ СОЦІОНІЧНИХ
ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ…………………. 5
1.1 Предмет і об'єкт соціолінгвістики……………………………….……….. 5
1.2 Лінгвосоціоніка…………………………………………………………….. 9
1.3 Характеристика соціонічних типів особистості…………………………. 14
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ СОЦІОНІЧНИХ ТИПІВ
ОСОБИСТОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ…………………………… 19
2.1. Лінгвосоціонічне моделювання екстравертного та інтровертного типів
мовної особистості……………………………………………………………. 19
2.2. Особливості мовлення соціонічного типу особистості через
комунікативно-когнітивну характеристику мовлення персонажа ……… 26
ВИСНОВОК…………………………………………………………………… 36
.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….. 38

ВСТУП
 3

Мовна особистість в даний час стає об'єктом вивчення не тільки

лінгвістики як такої, а й психолінгвістики, когнітивної лінгвістики,
соціолінгвістики, в тому числі і лінгвосоціонікі.
У лінгвістиці під мовною особистістю розуміється «людина в його
здатності до породження і розуміння мови» [33, с. 3]. У зв'язку з посиленням
ролі людського фактора і необхідністю його вивчення, в лінгвістиці з'являється
новий напрям - лінгвоперсонологія. В її рамках виявляються і описуються
характеристики мовної особистості, зумовлені комплексом різних
індивідуальних особливостей психологічного, фізіологічного, соціального,
гендерного та ін. характеру і їх прояв в текстах, що стають в даному аспекті як
персонотексти. З одного боку, персонотексти - це результат діяльності певної
мовної особистості (в персонотекстах проявляються індивідуальні мовні
характеристики мовної особистості, обумовлені її ментально-психологічними
особливостями); з іншого боку, при функціонуванні персонотекстов можна
виявити їх приналежність до певного типу.
Особливо значущим для лінгвоперсонологіі є уявлення мовної особистості
на шкалах «інваріантність / варіантність» і «типове / індивідуальне». «Вивчення
мовної особистості завжди стикається з проблемою визначення міри
одиничного і загального, типового й унікального, індивідуального і
колективного в об'єкті дослідження. Ця проблема викликає необхідність
створення класифікації мовних особистостей на основі особливостей мовної
поведінки різних носіїв мови»[33, с. 6].
Незважаючи на те, що виділення поняття «мовна особистість» до
теперішнього часу перестало бути новим в лінгвістиці, обсяг і основні
характеристики цього поняття мисляться різними дослідниками по-різному.
Традиційно мовна особистість розуміється як «особистість, що володіє
системою мови» [19, с. 27]. До сих пір відсутня універсальна, системна
типології мовної особистості, в якій акцент робився б не на індивідуальне прояв
мовних рис, а на типове. Крім того, відсутні типології, які враховували б
ментально-психологічні характеристики особистості і описували б той тип
 4

мовної особливості, який притаманний мовної особистості від природи. Однією

з актуальних задач теорії мовної особистості є системне побудова типології
мовної особистості, в якій кожен тип характеризується набором ознак, що
визначають його мовна поведінка і результати.
Мета роботи ― вивчення лінгвістичних особливостей мовлення
соціонічних типів особистості в художньому тексті.
Для досягнення мети нами було обумовлено вибір наступних завдань:
 виявити предмет і об'єкт соціолінгвістики;
 розкрити сутність лінгвосоціоніки;
 охарактеризувати соціонічні типи особистості;
 проаналізувати лінгвосоціонічне моделювання екстравертного та
інтровертного типів мовний особистості;
 з’ясувати особливості мовлення соціонічного типу особистості через
комунікативно-когнітивну характеристику мовлення персонажа.
Об’єкт роботи ― соціонічний тип та особливості його мовлення.
Предмет роботи ― вербалізація мовлення соціонічного типу особистості в
художньому тексті з точки зору лінгвістики.
Робота складається з вступу, двох розділів, відповідних підрозділів,
висновку та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОВЛЕННЯ СОЦІОНІЧНИХ

ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ.
1.1 Предмет і об'єкт соціолінгвістики.
 5

Зв'язок мови і суспільства не одразу став предметом спеціального

наукового дослідження. Теорія про співвідношення мовних і соціальних
чинників ґрунтується на праці представників соціологічного напряму
французького мовознавства, особливо А. Мейє. Істотну роль у цьому плані
відіграли дослідження американських етнолінгвістів, які розвивали ідеї
Ф. Боаса і Е. Сепіра про зв'язок мовних і соціокультурних систем; праці
представників Празької лінгвістичної школи В. Матезіуса, Б. Гавранка,
Й. Вахка, які довели зв'язок мови із соціальними процесами і соціальну роль
літературної мови; дослідження німецьких учених Лейпцизької лінгвістичної
школи Т. Фрінгса, які обґрунтували соціально-історичний підхід до мови і
необхідність включення соціального аспекту в діалектологію, а також праці
японської школи «мовного існування» з проблем мовної ситуації. Слід згадати
й роботу Поля Лафарга «Мова і революція» (1894), у якій доведено, що
відмінність соціальних різновидів мови є наслідком суспільних суперечностей
епохи французької буржуазної революції. У Росії проблема взаємодії мови і
суспільства була предметом дослідження О.О. Шахматова, І. О. Бодуена де
Куртене, М.Я. Марра, В.М. Жирмунського, Л.П. Якубинського,
Є. Д. Поливанова та ін. певний внесок у вивчення цього питання зробили
українські вчені О.С. Мельничук, В.М. Русанівський, Ю.О. Жлуктенко та ін. [1,
с.11] У 60-х роках XX ст. до питання зв'язку мови і суспільства повертаються
американські мовознавці В. Лабов, Д. Хаймс, присвятивши свої дослідження
вивченню мовної ситуації в багатомовних країнах. Так сформувалася
соціолінгвістика.
Соціолінгвістика - наука, яка вивчає проблеми, пов'язані із соціальною
природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних
чинників на мову і роллю мови в житті суспільства. [1, с. 12]
Увесь комплекс соціолінгвістичних проблем у загальному вигляді можна
звести до таких питань: 1) як соціальний чинник впливає на функціонування
мов; 2) як він відображається в мовній структурі; 3) як мови взаємодіють.
 6

Традиційно в соціолінгвістиці виділяли три розділи: психолінгвістику,

етнолінгвістику й інтерлінгвістику. На сучасному етапі розвитку мовознавства
намітилась тенденція до виокремлення цих розділів у самостійні науки.
Соціолінгвістика розглядає такі поняття, як мовна ситуація і мовна
політика.
Мовна ситуація - сукупність форм існування однієї мови або сукупність
мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній
взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-
політичних утворень.[34, с. 47]
Іншими словами, це взаємовідношення використовуваних на певній
території різних мов чи різних мовних варіантів. Мовна ситуація охоплює
соціальні умови функціонування мови, сферу і середовище вживання мови,
форми її існування.
Мовну ситуацію описують за кількісними, якісними й оцінними
критеріями.
До кількісних критеріїв належать [1, с. 13]:
а)кількість мов у певній мовній ситуації;
б)кількість мовців, що говорять певною мовою;
в)кількість комунікативних сфер, які обслуговує кожна мова.
Якісними критеріями є:
а)характер мовних форм: різновиди однієї мови чи різні мови
(одномовність і багатомовність);
б)структурно-генетичні відношення між мовами (споріднені і
неспоріднені, морфологічний тип мови);
в)функціональна рівнозначність - нерівнозначність мов;
г)характер панівної мови (місцева чи іноземна).
Вивчення мовної ситуації дуже важливе для вироблення правильної мовної
політики.
Мовна політика - свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті
сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах Ті застосування;
 7

сукупність ідеологічних принципів і практичних заходів щодо розв'язання

мовних проблем у соціумі, державі; сукупність політичних і адміністративних
заходів, спрямованих на надання мовному розвитку бажаного спрямування.
Термін мовна політика має два значення:
1. мовна політика як сукупність заходів, спрямованих на певний
мовний розвиток (уведення нових або збереження старих мовних норм,
уніфікація і стандартизація літературних форм, реформи в галузі орфографії і
пунктуації тощо);
2. мовна політика як частина національної політики певної держави
(зміна чи збереження наявного функціонального розподілу мов у
багатомовному суспільстві). Щодо другого значення в мовознавстві і
політології вживають термін національно-мовна політика.  Національно-
мовна політика спирається на певне теоретичне й ідеологічне обґрунтування, на
вироблені в суспільстві концепції з національного питання.
Соціальна лінгвістика (соціолінгвістика) – напрям мовознавства, що вивчає
суспільну зумовленість виникнення, розвитку й функціонування мови, дію
суспільства на мову й мови на суспільство. За час існування в мовознавстві
соціолінгвістичного напряму він мав і має дотепер декілька різних
найменувань: соціологія мови, соціологічна лінгвістика, соціологічне
мовознавством, лінгвістична соціологія, лінгвосоціологія, соціолінгвістика,
соціальна лінгвістика та інші. [1, 15]
Термін соціолінгвістика вперше використав в 1952 р. американський
дослідник Герман Каррі. Цією назвою був позначений напрям, який фактично
вже існував у мовознавстві і свою головну мету вбачав у дослідженні мови як
явища суспільного. У середині ХХ ст. у мовознавстві найуживаніші були два
терміни – соціальна лінгвістика й соціолінгвістика. Інші з наведених вище назв
використовуються рідше, причому в них, як правило, вкладається далеко не
однаковий зміст. Нерідко різні терміни співвідносні з певними періодами в
історії соціальної лінгвістики (наприклад, у кінці 20-х – початку 30-х років ХХ
ст. в мовознавстві використовували термін соціологічна лінгвістика, у 40-60-і р.
 8

була поширена назва соціологія мови. Різні терміни можуть бути пов’язані з
певними лінгвістичними школами (наприклад, французька соціологічна
лінгвістика). Прийняті в радянській науці терміни соціальна лінгвістика і
соціолінгвістика закріпилися у нас приблизно в кінці 60-х років. Питання про
назву науки важливе, адже в ній зазвичай вміщено найлаконічнішу вказівку на
предмет цієї науки. Проте з цього зовсім не витікає, що при тотожних або
схожих назвах предмет науки буде обов'язково мислитися однаково (один і той
же) і схожим буде його тлумачення.
Предмет соціальної лінгвістики розуміють не однозначно, і не випадково
деякі автори вважають за краще говорити про окрему наукову галузь
мовознавчої науки, а не про її чітко окреслений і суворо визначений предмет.  
Олена Селіванова об’єктом соціолінгвістики вважає мову в аспекті її
соціальної диференціації, а предметом соціолінгвістики – функціонування мови
в соціальному контексті [34, с. 59].
Розрізнення об'єкта і предмета дослідження соціальної лінгвістики у
мовознавців однієї й тієї ж методологічної орієнтації (наприклад, у радянських
лінгвістів, що спиралися на діалектико-матеріалістичну філософію марксизму-
ленінізму) може пояснюватися як об'єктивними, так і суб'єктивними
причинами. Як об'єктивна причина найчастіше виступає часовий чинник:
уявлення про предмет науки з часом змінюється (модно говорити про
поглиблення й розширення його).
 Причиною суб'єктивного характеру звичайно виступають наукові інтереси
й дослідницький досвід ученого: одні учені з тією або іншою проблемою (з тим
або іншим аспектом дослідження) пов'язують один комплекс конкретних
питань, інші учені – інший, ширший комплекс.

1.2 Лінгвосоціоніка

У соціоніці вже зроблені спроби зв'язати явища мови з деякими

соціонічними характеристиками типів на рівні людини і етносу. Було виконано
 9

ряд досліджень мови літературних творів з метою побачити зв'язок між мовою
письменника і його соціотипом - це роботи В.В.Гуленко, а також доповіді
А.В.Букалова на семінарах з соціоніки в Київському міському Будинку вчителя.
Сам термін лінгвосоціоніка запропонував В.В.Гуленко на семінарі в Інституті
Соціології АН України (лютий 1993 г.). [7, с. 9]
Наразі не загальновизнано, але можливо, що різні культури - етноси -
мають в своїй основі різні стереотипи людської поведінки. Кожен етнос
створювався в своїх природних умовах, мав своє оточення, свій генофонд - все
це формувало певний домінуючий тип особистості в цьому етносі, норми
поведінки якого були загальновизнані.
Оскільки соціоніками-дослідниками вже виконано ряд робіт про етнотип
([7;8] та ін.), Цікаво було перевірити, чи підтвердить їх лінгвістика. Для опису
етнотипу соціоніки-дослідники використовували 4 шкали типу, вперше
запропоновані К.Юнгом і потім отримали світову популярність як MBTI -
Індикатор Типу Майерс-Бріггс. Ці ж шкали використовувалися і в
несоціоніческой літературі [25, с. 57]:
Логіка (T) - етика (F).
Сенсорика (S) - інтуїція (N).
Раціональність (J) - ірраціональність (P).
Екстраверсія (E) - інтроверсія (I).
Мова змінюється, тому характеристики мови відображають не тільки його
явища, але також тенденції. Соціохарактерістіка мови відображає не тільки те,
що в ньому існує. Деякі слова, граматичні категорії з плином часу зникнуть,
інші, навпаки, з'являться. Соціохарактерістіка означає: які саме зникнуть або
з'являться.
Розглянемо на конкретних прикладах.
Логічні мови: майже завжди - хай не відразу очевидна - легкість для
поверхневого вивчення. Тенденція до спрощення, до стандартизації. Згодом
виробляється стандартний набір словоутворюючих і змінюють морфем.[25, с.
58]
 10

Економія засобів: нерідко однакові за звучанням (або написання) морфеми

використовуються відразу в декількох значеннях - при тому, що переплутати їх
важко. Наприклад: drawing (від to draw - малювати) - малює; малювання;
малюючи.
Відразу слід зазначити, що мається на увазі саме тенденція до спрощення і
стандартизації.
Словотвір зазвичай відбувається також за більш-менш стандартною
схемою. Саме для логічних (особливо сенсорних-логічних) мов характерно ще
одне явище - словокомплексе, складені з двох і більше самостійних слів - у
вигляді одного складного слова або ланцюжка слів: filter parameter
specifications - специфікації параметра фільтра (шикуються в ланцюжок за
принципом - визначення перед визначеним).
Етичні мови: основне навантаження - на смислові відтінки. Не синоніми,
як в логічних мовах, а скоріше напівсиноніми з різними відтінками. Все це
найчастіше шкодить граматиці.
І ще одна риса - словниковий запас етичних мов, як правило, має багато
спільного зі словником мов-сусідів (саме слів, а не морфем) - тим часом як
логічні мови, навіть близькоспоріднені, досить швидко починають сильно
відрізнятися один від одного - через за те, що брак нових слів заповнюють не
запозиченням, а словотвором за своїми правилами. У логічних частіше
зустрічаються не запозичення, а кальки - побудова своїх слів за зразком чужих
Раціональні та ірраціональні мови: мають здебільш тільки дві особливості.
У раціональних мовах порядок слів часто більш фіксований, ніж в
ірраціональних. У ірраціональних більше значення має інтонація. Однак сам
себе і спростую: наприклад, з цієї точки зору українська мова є цілком
ірраціональним, між тим як за іншими критеріями в соціоніці він відноситься
до раціональних. [25, с. 59]
І другий, теж спірний, критерій. Якщо раціонально-логічні мови, як
правило, є досить легкими для пасивного оволодіння - тобто, брати незнайомий
 11

текст і читати його зі словником - то про ірраціонально-логічних такого сказати

не можна.
Сенсорні мови: перше, що кидається в очі - досить складна структура
дієслівних часів. Крім звичайних - теперішнього, минулого, майбутнього,
умовного (зробив би) - цілий ряд часів і нахилом, створених з однією метою -
якомога точніше передати послідовність і важливість подій, а також їх
результат. Друге - сенсорні мови часто виглядають складними через те, що
теоретично побудувати певний вираз можна, а практично - не можна. Однак
завдяки цьому слова сенсорних мов мають досить чіткий сенс: при перекладі на
іншу мову - 2-3 значення одного слова.
Інтуїтивні мови відрізняються меншою конкретністю: одне слово - до 20
значень, інше - сьогодні з'явилося, завтра зникло. Нерідко інтуїтивні мови
використовують всілякі скорочення: амер. unit destroyed - англ. the unit is
destroyed - з'єднання знищено. Досить часто скорочення за першими літерами
слів використовуються в івриті (з часів глибокої давнини: наприклад, назва
Біблії - Тanakh = Torah, Nebiim ve Khetuvim - Закони Мойсея, Пророки,
Писання). Як класичний зразок різниці між інтуїтивним і сенсорним мовами
можна привести італійський, з одного боку, і "американський англійський", з
іншого.
Явище скорочення може бути ознакою також логічного мови. У зв'язку з
цим зауважимо, що соціонічні ознаки можуть корелювати один з одним. Кожен
соціопризнак є комплексом явищ, які нерідко зустрічаються саме так - разом,
комплексом, - і асоціюються з чимось загальновідомим (звідси назви ознак -
логіка, сенсорика і ін.). У зв'язку з чим-небудь іншим ці та інші ознаки
комбінуються вже інакше.
Ще одне спостереження пов'язано тільки з сенсорними інтровертними
мовами - такі мови мають сильну діалектну роздробленість, причому один
діалект відрізняється від іншого, по суті, як дві різні мови.
За ознакою екстраверсія-інтроверсія, крім цього спостереження, є ще одне
- в європейських екстравертних мовах - англійська, французька, шведська -
 12

існує велика різниця між написанням і вимовою (один знак відповідає кільком
звукам, один звук - кільком знакам). Для інтровертних мов це нехарактерно.
Крім етносів, Л.Гумільов виділяв і суперетноси. У лінгвістиці з'явилося
майже тотожне поняття мовна спілка - кілька мов, нерідко навіть
неспоріднених за походженням, протягом тривалого періоду співіснують - їх
об'єднує спільна культура, а також часті взаємні контакти. Таким чином, їх
об'єднує чимало спільних характеристик в словнику і навіть в граматиці.
Раніше інших лінгвісти виділили балканський мовний союз. Культуру
балканських країн - Греції, Албанії, східній Югославії, Болгарії, Румунії -
об'єднувала довга турецька окупація. Почасти під впливом турків, почасти
самостійно, ці мови виробили характерний для них граматичну будову, де
немає інфінітива. І досить складна система часів і нахилів. [25, с. 60]
Є ще кілька спілок: східноєвропейська, скандинавська, прибалтійська.
Нарешті, власне європейська. Вона об'єднує країни, де довго панувала
католицька церква, а значить, мала сильний вплив латинської мови. Культура
цих країн - Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії,
Австрії, Португалії - створювалася на двох засадах - німецької і латинської. Але
між західноєвропейськими мовами є схожість не тільки в граматиці і словнику.
Загальна доля об'єднує ці мови. Саме вони стали одним з головних подарунків
європейської культури миру - державними, хоча і не рідними, мовами багатьох
країн і навіть міжнародними [25, с. 61]:
• голландський (Південноафриканська республіка, де на основі
голландського виник новий мову - африкаанс; Суринам, Антильські о-ви, до
недавнього часу Індонезія);
• італійський (ряд країн Африки до недавнього часу, Південна Європа);
• португальська (південь Африки, Латинська Америка);
• іспанська (більшість країн Латинської Америки);
• французький (Африка);
• німецька (сх. Європа);
• англійська - міжнародна мова.
 13

У роботі Л.М. Комісарова вперше відбулося поєднання лінгвістики і

соціоніки [22]. Лінгвосоціоніческая методика тестування побудована на
напівеврістичному методі, який здійснюється у вигляді перебору імовірнісних
рішень і вибору з них найбільш адекватного. Лінгвосоціонічна методика
тестування є перебір імовірнісних рішень щодо соціонічного типу мовної
особистості і вибір, який сам по собі може не бути вірним і / або остаточним, а
служить інформацією, матеріалом для подальших спостережень.
Лінгвосоціонічна методика тестування заснована на лінгвосоціонічній
методології дослідження тексту, яка, в свою чергу, є герменевтичною формою
роботи з текстом [22].
Соціонічна мовна особистість реконструюється з тексту повідомлення на
підставі чотирьох ознак: раціональності-ірраціональності, логічності-
емоційності (етичності), сенсорності - інтуїтивності (тип сприйняття) і
екстравертірованості - інтровертированості.
Згідно соціонічної теорії соціотип людини незмінний протягом усього
життя, хоча інформаційне наповнення різних функцій і аспектів може
змінюватися. Розгляд мови в такій якості передбачає введення
лінгвосоціонічної методології в повсякденну мовну практику.
Лінгвосоціонічна методологія вивчення мовної особистості представляє
пізнання як процес і результат пізнання читачем - навчаючи того способу
пізнання, який був використаний автором при освоєнні ситуації дійсності.
Інакше кажучи, читач пізнає світ крізь призму авторської свідомості,
досліджуючи також і спосіб такого пізнання. При цьому способом пізнання є
соціонічний спосіб.

1.3 Характеристика соціонічних типів особистості

Соціонічний тип (соціотип, тип інформаційного метаболізму, ТІМ,

психотип людини - з точки зору соціоніки, вроджений тип структури мислення
 14

людини, який визначається взаємним розташуванням функцій. Соціоніка

розглядає 16 типів інформаційного метаболізму, або соціотипів. [11, с. 193]
Соціотип визначає можливості людини при взаємодії з навколишньою
дійсністю і зокрема при відносинах з людьми, його сильні і слабкі сторони.
Кожен тип має своїми сильними і слабкими сторонами, особливостями
поведінки, способом мислення і прийняття рішень, поглядами на життя і
цінностями. Однаковими типами можуть володіти люди з абсолютно різних
верств населення: політик, науковець, безпритульний, та багато ще хто. Але їх
об'єднують схожі реакції на подібні ситуації, близькі погляди на життя.
Згідно соціонічною теорією соціотип людини незмінний протягом всього
життя, хоча інформаційне наповнення різних функцій і аспектів може
змінюватися.
Соціонічні дихотомії описуються наступним чином [38, с. 57]:
Логіка дихотомія/етика
Логік
Має справу чергу з інформацією. Навіть будь-яке спілкування для логіка -
це насамперед обмін інформацією. «Стільки слів і ніякої конкретики. Кажи вже
по справі?»
Довіряє фактами, судить за параметрами правильно - неправильно, логічно
- не логічно, справедливо - несправедливо. «Я пообіцяв, тому я зроблю»
Говорить про факти, про данностях. Діє за договором, за законом. Зазвичай
«шаблонна» міміка і жести.
Логік не впевнений у своїх відносинах з людьми: кому він подобається, а
кому ні. Судить інших по справах, слухає, що йому кажуть, а не як.
Зазвичай переходить до фактів і логічних умовиводів, навіть коли його
запитують про людські взаємини.
Етик
Має справу з енергією. Для етика спілкування - обмін енергією. Судить за
інтонаціями, мімікою, жестами співрозмовника. Дивиться, на те, як каже
 15

співрозмовник, менше звертає увагу на те, що саме.«Він тільки сказав «Алло», а

мені вже все було зрозуміло«
Судить по параметрам морально - аморально, гуманно - негуманно.
Говорить про людей, про стосунки, навіть коли питання йдуть на логічні теми
«Ким я працюю? О, у нас дуже дружний колектив! Такі чудові люди»
Компетентний в області людських взаємин. Діє за тим, як підказує серце,
настрій. Дуже різноманітна міміка, жива.
Логіку потрібен етик для того, щоб підтримати настрій, налагодити
стосунки, підбадьорити. Допомогти розібратися в міжособових проблемах,
надихнути. Етик може підказати лінію поведінки, яку краще зайняти позицію в
спілкуванні з тими чи іншими людьми.
Етику потрібен логік, щоб з'ясувати доцільність або недоцільність дій,
розрахувати витрати, виявити логічні зв'язки, допомогти розібратися з логічною
інформацією: законами, технологіями тощо
В робочому колективі логіку простіше дається складання бізнес-планів,
розподіл ресурсів, розробка концепцій. Етику краще вдається знаходити підхід
до людей, мотивувати, підтримувати атмосферу в колективі.
Дихотомія сенсорика/інтуїція [38, с. 60]
Сенсорик
Живе тут і зараз, живе в світі конкретних відчуттів. Добре розбирається у
відчуттях власного тіла. Для нього важлива власна територія, речі, предмети.
Може довго і наполегливо працювати, доводити розпочате. Може керувати
людьми, домогтися від когось необхідного. Переживає через
непередбачуваності, хвилюється про те, що чекає попереду.
Інтуїт
«Розтікається» по часу, живе в світі ідей і думок. Відчуває ймовірності,
може прогнозувати розвиток подій. Не таку велику увагу приділяє власним
простору, не завжди може довго відстоювати свою думку силою. Відчуває ідеї
та тенденції, «вихоплює» їх з повітря. Зазвичай не дуже добре може зробити
 16

так, щоб інші його слухалися. Не може насолодитися моментом, не дуже добре
відчуває відчуття свого тіла, коли захворів чи погано почувається.
Сенсорику потрібен інтуїт для того, щоб зрозуміти, до чого веде ситуація,
який курс краще вибрати, які існують альтернативи.
Интуиту потрібен сенсорик, щоб допомогти відстояти свою думку, довести
справи до кінця. До того ж сенсорик підкаже интуиту коли і як потрібно
звернути увагу на своє здоров'я.
Дихотомія раціональність/ірраціональність
Раціонал
Має мету, доводить справу до кінця. Спрямований на збереження традицій
і шаблонів, як логічних, так і етичних. Схильний до планування, відсутність
плану дає відчуття нестабільності і невпевненості.
Ірраціонал
Легко змінює мета чи може існувати взагалі без конкретної мети. Руйнує
наявні норми, робить по-своєму. Не любить планів, будь план обмежує.
Раціонали потрібні цьому світу для того, щоб підтримувати стабільність,
передавати традиції.
Ірраціонали потрібні світу, щоб знаходити нові шляхи там, де старі вже
неефективні.
Дихотомія екстраверсія/інтроверсія
Екстраверт
Рухається від часткового до загального. Оперує об'єктивними фактами.
Може охоплювати великий обсяг нової інформації. Може легко спілкуватися
відразу з декількома людьми, навіть з натовпом. Орієнтований на розтрату
енергії. Розширює поле своєї діяльності. Об'єктивне сприйняття реальності.
Інтроверт
Рухається від загального до приватного. Розповідає про свою думку, свої
погляди. «Завантажує» кожен новий зовнішній об'єкт в себе. Спілкується один
на один з конкретною людиною, важко утримує увагу більш ніж на трьох
 17

людей. Орієнтований на збереження енергії. Схильний поглиблювати і

деталізувати те, за що він береться. Суб'єктивне сприйняття.
Інтроверту потрібен екстраверт, щоб показати йому як широкий світ,
эктраверт привносить у світ інтроверта нову інформацію, підтримує його своєю
енергією. Екстраверт розширює поле інтроверта.
Екстравертам потрібен інтроверт для того, щоб допомогти акцентуватися
на конкретному питанні, щоб доопрацювати і довести до розуму те, що почав
екстраверт. А також показати, що не все знаходиться ззовні, багато є і
всередині. Інтроверт направляє енергію екстраверта.
16 соціонічних типів
При поділі всього соціону за чотирма юнговским дихотомиям (логіка-
етика, інтуїція-сенсорика, екстраверсія-інтроверсія, ірраціональність-
раціональність) утворюється 16 соціонічних типів [13, с. 103]:
 «Дон Кіхот», «Шукач» - інтуїтивно-логічний екстраверт (логік, інтуїт,
екстраверт, ірраціонал)
 «Дюма», «Посередник» - сенсорно-етичний інтроверт (етик, сенсорик,
інтроверт, ірраціонал)
 «Гюго», «Ентузіаст» - етико-сенсорний екстраверт (етик, сенсорик
екстраверт, раціонал)
 «Робесп'єр» (Декарт), «Аналітик» логіко-інтуїтивний інтроверт (логік,
інтуїт, інтроверт, раціонал)
 «Гамлет», «Наставник» - етико-інтуїтивний екстраверт (етик, інтуїт,
екстраверт, раціонал)
 «Максим Горький», «Інспектор» - логіко-сенсорний інтроверт (логік,
сенсорик, інтроверт, раціонал)
 «Жуков», «Маршал» - сенсорно-логічний екстраверт (логік, сенсорик,
екстраверт, ірраціонал)
 «Єсенін», «Лірик» - інтуїтивно--етичний інтроверт (етик, інтуїт,
інтроверт, ірраціонал)
 18

 «Наполеон» (Цезар), «Політик» - сенсорно-етичний екстраверт (етик,

сенсорик, екстраверт, ірраціонал)
 «Бальзак», «Критик» - інтуїтивно-логічний інтроверт (логік, інтуїт,
інтроверт, ірраціонал)
 «Джек Лондон», «Підприємець» логіко-інтуїтивний екстраверт (логік,
інтуїт, екстраверт, раціонал)
 «Драйзер», «Зберігач» - етико-сенсорний інтроверт (етик, сенсорик,
інтроверт, раціонал)
 «Штірліц», «Адміністратор» - логіко-сенсорний екстраверт (логік,
сенсорик, екстраверт, раціонал)
 «Достоєвський», «Гуманіст» - етико-інтуїтивний інтроверт (етик, інтуїт,
інтроверт, раціонал)
 «Гекслі», «Порадник» - інтуїтивно-етичний екстраверт (етик, інтуїт,
екстраверт, ірраціонал)
 «Габен», «Майстер» - сенсорно-логічний інтроверт (логік, сенсорик,
інтроверт, ірраціонал)
Як підказки про сильних і слабких сторонах особистості знання соціотипів
корисні, однак посилатися на свій тип, відмовляючись робити те, що важко -
нечесно і непристойно. В нормальній організації нікому з працівників не
прийде в голову сказати: "Я сенсорик, тому не буду думати про планування
роботи на день, тиждень і місяць". Аналогічно, дивно було б чути: "Я інтуїт,
тому не можу доводити справу до кінця". При певному рівні особистісного
розвитку розмови "я інтуїт - я сенсорик" вже недоречні.
 19

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ СОЦІОНІЧНИХ ТИПІВ

ОСОБИСТОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ.
2.1. Лінгвосоціонічне моделювання екстравертного та інтровертного
типів мовної особистості

За кожним соціонічним типом знаходиться тип не тільки психологічної,

але і мовної особистості; між ментально-психологічною та мовною сторонами
особистості є причинно-наслідковий зв'язок в напрямку від першої до другої.
Існує два способи моделювання мовної особистості та її типології на
підставі текстових показників. У теорії і практиці дослідження мовної
особистості в даний час склалися такі напрямки типології:
1) створення типології мовної особистості, заснованої на виявленні
особливостей вживання автором тих чи інших мовних засобів в тексті, тобто
типології в напрямку від мови / тексту до типу мовної особистості, який далі
може доповнюватися ментально-психологічними характеристиками-
поясненнями;
2) створення типології мовної особистості, виходячи з її особливостей (з
урахуванням гендерних, професійних, психічних особливостей і т. п.), і
виявлення особливостей функціонування даних мовних типів в мові, тобто
типології в напрямку від типу мовної особистості до його проявів в
мовленнєвої діяльності та тексті [4;33;22;26].
Лінгвосоціонічне моделювання належить до другого напрямку. Його
цінність полягає в тому, що воно дає системну - і вже досить розроблену -
основу та дозволяє рухатися в напрямку від уже виявлених типів психологічних
особистостей до мовної особистості і до тексту.
Обрання соціоніки в якості основи дослідження не випадково. Соціоніка,
як ми вже згадували вище, - це наука про шістнадцять типів особистості і
шістнадцять типів відносин між ними. Засновником соціонічної типології є
А.Аугустинавичюте [2], яка продовжила психологічну типологію К. Юнга,
спроектувавши її в область соціальних відносин різних типів особистості.
 20

Перевага соціоніки, у порівнянні з іншими системами опису особистості,

відомими в психології, полягає в тому, що вона пропонує систематизований
підхід, побудований на розрахунку можливостей кожного типу сприймати,
переробляти і видавати інформацію і вступати в певні соціально-психологічні
відносини з представниками інших типів.
Обрання соціонічного типу в якості вихідного пункту дослідження
обґрунтовується тим, що він (соціонічний тип) являє собою строгу структуру, в
основі якої лежать шкали, виділені К. Г. Юнгом [37, с. 78]:
- Екстраверсія - інтроверсія,
- Раціональність - ірраціональність,
- Мислення - емоції,
- Інтуїція - відчуття.
Юнг виділив 8 типів по домінуючою психологічної функції:
- Емоційний,
- Розумовий,
- Інтуїтивний,
- Відчуває (сенсорний), кожен з яких може бути як екстравертированим,
так і інтровертированим.
Соціоніка розвиває ці положення. Залежно від комбінації психологічних
функцій, формується певний соціонічний тип людини. Соціонічний тип
(соціотип, психотип, тип інформаційного метаболізму, ТІМ) людини являє
собою тип психіки людини, який визначається ступенем усвідомленості
інформації, одержуваної людиною про різні аспекти світу. Соціотип визначає
способи отримання і обробки інформації, можливості людини при взаємодії з
навколишньою дійсністю, його сильні і слабкі сторони. Кожен соціотип має
певний набір психічних ознак, які відрізняють один соціонічний тип від іншого.
З точки зору лінгвістики, кожен соціотип може також володіти
індивідуальними відмінними мовними характеристиками. Переклад
соціонічних характеристик в мовні й називається методом лінгвосоціоніческого
моделювання.
 21

Зупинимось більш детально на прикладі моделювання

екстравертированого та інтровертированого типів мовної особистості. Про їх
суті говорить етимологія: слова екстраверт і інтроверт можна витлумачити як
«звернення зовні» і «звернення всередину». Існують наступні етапи
лінгвосоціоніческого моделювання:
1 етап. Виявлення параметрів для створення психологічної моделі.
2 етап. Виявлення ядерних ментально-психологічних особливостей, що
обумовлюють вибір тих чи інших мовних засобів.
3 етап. Виявлення параметрів, за якими виділяються мовні характеристики.
4 етап. Виявлення мовних засобів, використовуваних мовною особистістю
в мовному акті або текстопороджені, що залежать від її ментально-
психологічних характеристик.
Етап 1. Характеристика способу «роботи» методу лінгвосоціоніческого
моделювання на прикладі екстравертированої і інтровертированої мовної
особистості.
Етап 2. Виділення істотних рис типу та виділення в ньому ознак,
«перекладаються» в область мовної поведінки і далі - тексту. У своїй роботі
«Психологічні типи» (1921 г.) К. Г. Юнг пише про дві провідні психічні ознаки
людини, орієнтованих на два основних способи сприйняття інформації -
екстраверсії і інтроверсії.
К. Г. Юнг визначає екстраверсію як звернення лібідо, або психічної
енергії, зовні. Тобто, екстраверсія означає напрямок інтересу на об'єкти (інших
людей або предмети), присутні в даному оточенні, і функціонування в зв'язку з
цими об'єктами. Екстравертований тип особистості сприймає, мислить, відчуває
і діє, орієнтуючись на об'єкт. Екстраверти, перебуваючи в нерозривному зв'язку
із зовнішнім світом, фокусують свої судження і сприйняття на людях і
обстановці.
Інтроверсія була визначена К. Г. Юнгом як звернення лібідо всередину. Це
означає, що інтерес інтровертірованого типу особистості спрямований вже не
на об'єкт, а на суб'єкт, тобто до самого себе, або «до власного свідомого досвіду
 22

індивідуума» [31, с. 1017]. У інтровертированого типу особистості сприйняття,

мислення, відчуття і дію визначаються більш безпосередньо суб'єктивним
факторами, а не об'єктом, отже, мають сильні зв'язки з «я».
Таким чином, основним критерієм для виділення екстравертированого
йінтровертированого типу особистості є установка спрямованості інтересів на
суб'єкт або об'єкт.
Істотним відмітною ознакою психічного типу «екстраверт» буде те, що рух
пізнавального інтересу направлено на об'єкт навколишньої дійсності, «об'єкт
діє на тенденції суб'єкта як магніт: об'єкт притягує їх і в значній мірі обумовлює
суб'єкта - більш того, він настільки відчужує суб'єкта від самого себе , так
змінює його якості в сенсі прирівняні до об'єкта, що можна подумати, ніби
об'єкт має більшу і в кінцевому рахунку вирішальне значення для суб'єкта, ніби
повне підпорядкування суб'єкта об'єкту є, певною мірою, абсолютним
приреченням і особливим сенсом життя і долі »[37 , с. 31].
У свою чергу, психічний тип «інтроверт» характеризується тим, що його
пізнавальний інтерес спрямований на самого суб'єкта, на його внутрішній світ,
відчуття, «вся життєва енергія спрямована в бік суб'єкта і тому завжди
перешкоджає тому, щоб об'єкт придбав яке б то не було вплив на суб'єкта» [37,
с. 31]. Психологічні характеристики, представлені вище, є основними при
створенні психологічної моделі соціонічних типів «екстраверт» і «інтроверт».
Як було зазначено вище, для психологічного типу «екстраверт» буде
характерна спрямованість пізнавального інтересу зовні. У той час як
інтровертирована установка характеризується тим, що вона спрямована на
самого суб'єкта пізнання. На підставі цього можна виділити опозицію «Я» і
«Навколишній світ» («Ти»). Між цими двома категоріями існує певна
дистанція, яка допомагає екстравертированому типу особистості дати
об'єктивний опис навколишнього його дійсності (або «Ти» об'єкту). По
відношенню до зовнішнього світу у екстравертів проявляється рефлексія. Він
рефлексує не тільки над об'єктивними фактами, а й над емоціями. На відміну
від екстравертированої установки свідомості, ітровертирована установка
 23

характеризується тим, що вона спрямована на самого суб'єкта пізнання.

Категорія «Навколишній світ» (або «Ти») буде для нього релевантна остільки,
оскільки вона буде входити в коло його суб'єктивного пізнання. Для інтроверта
буде характерна схильність до оцінки, причому він і себе оцінює як об'єкт
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Психологічні параметри і відмінності в установках
Параметр Екстравертирований Інтровертирований
тип особистості тип особистості
Суб'єкт пізнання. «Я» «Я»=«Об'єкт пізнання»
Об'єкт пізнання. Різного роду об'єкти, Відносини між
предмети, інші суб'єкти, об'єктами, предметами,
тобто навколишній світ, іншими суб'єктами.
«Ти».
Відносини між Дистанція. Об'єкт пізнання входить
суб'єктом і об'єктом. в «Я».
Характер спрямованості Зовні. Усередину.
пізнавального інтересу.
Походження оцінки ( як Зовні. Зсередини.
оцінюється, бачиться,
представляється об'єкт
пізнання).

Етап 3. Верифікація пропозицій про «переводимості» психологічних ознак

в мовні (мовноповедінчасті і текстові). Зрозуміло, психологічні ознаки
екстраверсії і інтроверсії на мовної шкалою не виділені в повному (або навіть
достатній) обсязі, і є лише окремі використання тих чи інших параметрів для
вирішення приватних завдань, в тому числі мовних [22; 26]. Так,
Л. М. Коміссарова розробила певну методику, що включає спеціальні питання
для визначення тексту повідомлення за шкалою екстравертированості –
інтровертированости [22, с. 48]:
 24

1. Що для автора в освоєнні дійсності важливіше: різного роду об'єкти

(предмети, інші об'єкти) або ті відносини (логічні, етичні, просторові,
тимчасові), які їх пов'язують?
2. Чи характерний для текстів повідомлень егоцентризм?
Наступне питання:
3. Як оцінюються, бачаться об'єкти, предмети, яким себе представляє автор
тексту - ззовні або зсередини?
Своєрідність підходу Л. М. Коміссарова полягає в тому, що, з одного боку,
- дослідник йде від типології, створеної К. Г. Юнгом і А. Аугустинавичюте [37;
2], а з іншого - він йде від мовної особистості, виявляючи використання цієї
особистістю певних мовних засобів і потім визначаючи її соціотип.
Таким чином, досліджуючи інтровертивний і екстравертивний типи
особистостей, вчені роблять акцент передусім на психологічні характеристики.
Лінгвосоціонічне моделювання дозволяє з'ясувати, якими мовними
характеристиками володітиме автор тексту при наявності у нього певних
психологічних характеристик, що визначають інтровертивний або
екстравертивний тип особистості.
Етап 4. Дані ментально-психічні характеристики є релевантними при
лінгвістичному моделюванні мовних портретів інтровертивних або
екстравертивних типів.
Наступним етапом лінгвосоціоніческого моделювання є виділення
параметрів для виявлення мовних характеристик того чи іншого типу мовної
особистості і потім виявлення мовних засобів, використовуваних мовною
особистістю в мовному акті або текстопороджені, що залежать від її ментально-
психологічних характеристик.
Для створення мовного портрета екстравертивної і інтровертивної мовної
особистості були виявлені певні параметри (засновані на психологічних
характеристиках) (табл.. 2.2.)
Таблиця 2.2.
 25

Параметри створення мовного портрета екстравертивної і інтровертивної

мовної особистості (засновані на психологічних характеристиках)
Параметр Екстравертивний тип Інтровертивний тип
особистості особистості
Егоцентризм тексту. Немає. Так.
Вистава автора. Ззовні. Зсередини.
Оцінка в тексті. Об'єктивна оцінка Суб'єктивна оцінка
(об'єктивний опис). (суб'єктивний опис).
Вибір лінгвістичних Лінгвістичні одиниці Лінгвістичні одиниці
одиниць. розгорнення (відокремлення, згорнутості
дієприкметникові звороти, (односкладні речення,
дієприкметникові звороти, еліптичний характер
звертання, вставні речень).
конструкції і т.д.).
Особливості Конкретна лексика Оцінна лексика
вживання лексики. (точність, конкретні факти). (узагальнення).
Пропозиціональні Я прагну. Я відчуваю.
установки.
Установки Опис зовнішніх ознак, Оцінювання себе й
спрямованості предметів, об'єктів, інших зсередини.
інтересів. суб'єктів.

Таким чином, використовуючи метод лінгвосоціоніческого моделювання

ми можемо репрезентувати в тексті мовні особистості інтровертивних або
екстравертивних типів.

2.2. Особливості мовлення соціонічного типу особистості через

комунікативно-когнітивну характеристику мовлення персонажа

Когнітивна лінгвістика розглядає людину як систему процесування

інформації та інтерпретує поведінку у термінах внутрішніх станів [9, с. 17].
 26

Ідіолект особистості пояснюється через специфіку когнітивного стилю й усього

ментального досвіду індивіда.
Прагматика вивчає особистісний фактор через вербальну поведінку та
індивідуальні дискурсивні стратегії й тактики. У комунікативному контексті
мовленнєва діяльність розглядається як найважливі ший аспект соціальної
інтеракції.
Об’єднує ці два напрямки спроба розробити типологію мовців, або, за
теорією Ю.М.Караулова, мовних особистостей. Мовна особистість - це
особистість, що виражена у мові (текстах) й через мову; вона являє собою
поглиблення, розвиток та насичення додатковим смислом поняття особистості
взагалі [19, с.38].
Комплексне вивчення мовної особистості ускладнюється наявністю
великої кількості параметрів, які здатні впливати на дискурс: гендер і вік,
соціальна й професійна приналежність, національність. Тому в фокусі біль-
шості досліджень знаходиться якийсь один фактор. Проте існує параметр, що
передує всім іншим та підпорядковує їх собі - це психологічне підґрунтя. Отже,
продуктивними здаються дослідження, що вивчають специфіку дискурсу
мовної особистості через її психологічну природу.
Моделювання типів мовні особистості - одна з невідкладних задач
дослідження ефективності вербальної комунікації. Дискурс персонажів
художніх творів дає дослідникові певні переваги. По-перше, ми маємо абсо-
лютно повний дискурс особистості, що неможливо при аналізі реальної мовної
особистості. По-друге, ми здатні аналізувати не тільки зовнішнє,
екстеріоризоване мовлення, а й внутрішнє, інтеріоризоване та слідкувати за ро-
ботою свідомості й розумовим процесом. Крім того, як правило, у творі
подається психологічна характеристика персонажа, яка слугує своєрідним
орієнтиром при аналізі дискурсу.
Дискурс Моуза Герцога, головного персонажа однойменного роману
відомого американського письменника Сола Беллоу, є цікавим з багатьох
причин. З одного боку, персонаж Беллоу - американець російського похо -
 27

дження, представник середнього класу, вчений-філософ та викладач - є

типовою американською мовною особистістю. З іншого боку, ми маємо справу
з дискурсом зрілої, досвідченої особистості, яка під час дії роману знаходиться
у кризовому стані. Це зумовлює надзвичайну відвертість, у деяких випадках
навіть оголеність дискурсу Герцога.
При аналізі мовлення цього персонажа найяскравішою ідіосинкратичною
особливістю на комунікативному рівні виявляється надзвичайна кількість
автокомунікативних повідомлень. Під автокомунікативними ми, згідно з
дефініцією Ю.М.Лотмана, розуміємо повідомлення, адресант та адресат яких
збігаються [24, с.26]. Завдання подібних повідомлень - пом’якшити внутрішній
конфлікт, реінтерпретувати особистісно значущу інформацію. Внаслідок таких
повідомлень можуть відбутися зміни у індивідуально ціннісній картині світу, за
терміном В.І.Карасика [17]. Наведемо приклад одного з численних
автокомунікативних повідомлень Герцога:
Dear Moses E.Herzog, Since when have you taken such an interest in social
questions, in the external world? Until lately, you led a life of innocent sloth. But
suddenly a Faustian spirit of discontent and universal reform descends on you.
Scolding;. Invective [39, с.68].
Перше, що привертає до себе увагу у вищенаведеному прикладі, -
надофіціальне автозвертання «Dear Moses E.Herzog». Воно виказує не тільки
іронічне ставлення до себе персонажа, але й властиву йому бездоганну ввіч-
ливість, яка зберігається навіть у дуже складних психологічних ситуаціях,
наприклад, коли Герцогу доводиться відповідати на провокаційні інсинуації
поліцейського про його особисті стосунки з колишньою дружиною:
«Appears to me you might be scared of her. »
Herzog was briefly resentful. The remark was calculated to provoke him. But he
couldn’t afford to be angry now. «No, sir, not exac/ly» [39, с293].
Крім того, у наведених вище прикладах відзначимо одну з особливостей
лексикону Герцога - наявність значної кількості коротких однослівних речень,
функція яких - стисла емфаза; за квеситивом (друге речення) ховається
 28

констатив, а фраза «a Faustian spirit» відображає один з прецедентних текстів

героя - «Фауст» Гете. Герцога турбує власне невдоволення, нехарактерні для
нього інвективи та лайка, але він не здатний перебороти себе. Книжні лексеми
«sloth», «descends», «external» свідчать про високий рівень освіти Герцога.
Власне комунікативні повідомлення Герцога теж відрізняються яскравими
особливостями. Крім зразків реального, буденного спілкування, у дискурсі
Герцога багато псевдоповідомлень, адресатами яких виступають
люди, віддалені один від одного у часі та просторі. Серед них - не тільки
знайомі, колишні співробітники, але й де Токвіль, Ніцше та ін. Герцог записує
більшість подібних псевдоповідомлень у формі листів і таким чином веде
постійний діалог зі всіма, чиї думки та слово якось вразили його. Серед
адресатів Герцога є й померлі, що трохи непокоїть його:
To haunt the past like this - to love the dead! Moses warned himself not to yield
so greatly to this temptation, this peculiar weakness of his character. He was a
depressive. Depressives cannot surrender childhood - not even the pains of
childhood [39, с.143].
Взагалі, концепт «смерть» виступає одним з головних концептів
концептуальної системи Герцога:
«Face death. That's Heidegger. What comes out of this? » [39, с.270].
To him, perpetual thought of death was a sin [39, с. 33].
As soon as thought begins to deepen it reaches death, first thing [39, с.272].
Концепт «смерть» - зворотна сторона концептів «життя» та «сенс життя».
Герцога турбує безособистісність та надмірно діловий характер соціальних
стосунків, але він не може нічого зробити, крім звертання зі своїми думками до
американського президента в одному зі своїх уявлених листів:
Dear Mr. President, Internal Revenue regulations will turn us all into a nation
of bookkeepers. The life of every citizen is becoming a business. This, it seems to me,
is one of the worst interpretations of the meaning of human life history has ever seen.
Man's life is not a business [39, с.11].
Навіть у листі, який він ніколи не надішле, Герцог позбавляє свої
 29

твердження категоричності за допомогою модератора «it seems to me»

Один з найсильніших потягів персонажа - потяг до розуміння та
взаєморозуміння. Останній мотив яскраво проявляється на комунікативному
рівні у вигляді постійних напружених спроб пояснити свої думки та дії іншим.
Сам Герцог відчуває даремність цього, але не може подолати себе:
I should never have had these «explanations» with her, thought Moses. Was it a
point of honor to explain myself to everyone? But how could I explain? I myself
didn't understand, didn't have a clue [39, с. 167].
Вживання значної кількості квеситивів також пояснюється потребою
розуміти, адже вміння правильно сформулювати питання - перший крок до
відповіді на нього. Проте влучні запитання - не є ще гарантією комунікативного
успіху, оскільки оточуючих може дратувати «зарозумілість» Герцога, як,
наприклад, у наступному діалозі:
«Do you know what a mass man is, Himmelstein ? »
Sandor scowled. «How's that?»
«A mass man. A man of the crowd. The soul of the mob. Cutting everybody
down to size.»
«What soul of the mob! Don't get highfalutin. I'm talking facts, not shit.»
«And you think a fact is what's nasty.»
«Facts are nasty.»
«You think they're true because they're nasty. »
«And you - it's all too much for you» [39, с. 86].
У даному випадку Г ерцог проявляє аргументативні здібності. Він уміло
атакує всі аргументи свого опонента, доки вони не скінчаться. Але ж назвати
цей діалог комунікативно ефективним важко - замість взаєморозуміння
комуніканти прийшли до взаємної ворожнечі. Взагалі, Герцог часто подавляє
співрозмовника, користуючись його ж тактикою для спантеличення
співрозмовниці:
Zelda: «Very demanding. Have to have your own way. She says you wore her
out, asking for help, support. »
 30

Herzog: «It's all correct. And more. I'm hasty, irascible, spoiled. And what
else?» [39, с. 38].
Погодившись й навіть підхопивши звинувачення співрозмовниці, Герцог
позбавив її мовленнєвий акт сенсу, адже його мовленнєвий хід зовсім не
відповів очікуванням Зельди.
Пошуки розуміння спричиняють появу ще однієї яскравої когнітивної
ідіосинкразії Герцога. Намагаючись певним чином систематизувати
інформацію про оточуючих, щоб зрозуміти, хто вони, він вдається до
категоризації. Ось лише деякі з категорій, якими він оперує, аналізуючи вчинки
людей: a mass man, a romantic individual, a reality-instructor, tender-minded
people, bitter Voltarian types та ін. Найяскравіший приклад буденної
категоризації - це улюблена сімейна історія, яку герой вигадав для своєї
маленької доньки:
June: «There's this association that people belong to. They're the most of every
type. There's the hairiest bald man, and the baldest hairy man.»
Hrzog: «Yes, sweetheart. And if you can tell the hairiest bald man from the
baldest hairy man, you get a prize» [39, с. 296].
Легко помітити, як вдало Герцог подає дитині зовсім непросту думку про
відносність всіляких категорій. Наведений приклад свідчить про безсумнівну
когнітивну складність персонажа. Проте, найважливіше для нього - визначити
свій власний тип особистості й переконатися у правильному визначенні його
іншими:
For he was not a quixote, was he? A quixote was a Christian, and Moses E.
Herzog was no Christian [39, с. 286].
Do I see myself to be after long blundering an unrecognized son of Sodom and
Dionysus - an Orphic type? (Ramona enjoyed speaking of Orphic types). A petit-
bourgeois Dionysian?
He noted: «Foo to all those categories! [39, с. 17].
There were labels to fit him, naturally, but a harness cop like this would not be
familiar with them [39, с. 283].
 31

It was not simple vanity, but a sense of responsibility that was the underlying
motive. That he would say for himself. He was a bien pensant type. He took seriously
Heinrich Heine's beliefs that the words of Rousseau had turned the bloody machine
of Robespierre, that Kant and Fichte were deadlier than armies [39, с.119].
Остання цитата демонструє, як серйозно Г ерцог ставиться до слова. Він не
тільки намагається не казати зайвого та бути обережним у своїй вербальній
поведінці. Для нього важливо якомога точно висловлювати свої думки: адже
правильно знайдене слово може бути орієнтиром у хаосі повсякденності:
Uxorious business - but that was not the right word. ... Amorous [39, с. 298].
Take me, for instance. I’ve been writing letters helter-skelter in all directions.
More words. I go after reality with language. Perhaps I’d like to change it all into
language, to force Madeleine and Gersbach to have a Conscience. There’s the word
[39, с. 272].
Дбайливе ставлення до слова інколи перемагає здоровий глузд, і Герцог
вдається до корекції співрозмовника, не зважаючи на те, що це може образити
останнього:
Gersbach: you are a ferimmter mensch.
Moses, to save his soul, could not let this pass. He said quietly, «Berimmter»
[39, с. 61].
Звичайно, Герцог коректує також свій дискурс, як зовнішній, так і
внутрішній:
«You ’re an old friend ».
«Thanks» said Herzog. To his surprise he found difficulty in speaking. A swift
rush of feeling, out of nowhere, caught his throat. His eyes filled up. The potato love,
he announced to himself. It’s here. To advert to his temperament, call things by the
correct name, restored his control. Self-correction refreshed him.
Цікава метафора «potato love», що неодноразово зустрічається у дискурсі
Герцога, означає сентиментальність. Він вважає це почуття дитячістю, й тому
соромиться його:
«You’re just sentimental?»
 32

«That’s right. I’m a sentimental s.o.b. Call it that» [39, с. 293].

У цьому випадку Герцог приховує сором’язність зухвалістю; він вдається
до евфемізму s.o.b. У нормальному стані вживання подібних одиниць не
характерне для його дискурсу, але як дуже емоційна людина він інколи не може
стримати себе й вживає такі лексичні одиниці, як «sucker», «bitch», «s.o.b.».
Надмірна емоційність може призводити до гротескної вербальної поведінки:
Against his will, like an addict, struggling to kick the habit, he would tell again
how he was swindled, conned, manipulated, his savings taken, driven into debt, his
trust betrayed by wife, friend, physician [39, с. 156].
Герцога можна назвати креативною мовною особистістю. Його дискурс
багатий індивідуальними метафорами й порівняннями:
But it was only human. You burn the house to roast the pig. It was the way
humankind always roasted pigs [39, с. 287]. Hitch your agony to a star [39, с. 16].
But I am a prisoner of perception, a compulsory witness [39, с.72].
While I was fiddling in the fields. Like the grasshoppers in Junie’s fa vorite song
[39, с.51].
This was what infantile fixations did to you, early traumata, which a man could
not molt and leave empty on the bush like a cicada [39, с. 67].
Герцог постійно займається інтроспекцією:
He noted with distaste his own trick of appealing for sympathy. A personality
had its own ways [39, с.12].
Moses, who had an odd habit of completing people’s sentences for them, made a
mental note about his own perplexing personality [39, с.14].
Завдяки інтроспекції він починає розуміти, як багато парадоксів приховує
життя:
True things in grotesque form, he was thinking. He knew now how that was [39,
с. 269].
My balance comes from instability [39, с.330].
Інтроспекція також допомагає йому зрозуміти, що майже все у житті
залежить від точки зору, або перспективи:
 33

And other things happened, sad, comical, or cruel, depending on one’s point of
view [39, с.7].
Здатність змінювати перспективу теж свідчить про високий рівень
когнітивної складності Герцога. Вона дозволяє йому називати себе «a suffering
jokef [39, с.11], адже страждання під певним кутом зору є лише «a species of
idleness» [39, с. 3]. На комунікативному рівні це віддзеркалюється у
комунікативній гнучкості Герцога, здатності пристосовуватися до потреб
ситуації, варіюючи дискурсивну стратегію:
«What have you been doing?» said Ramona.
«Me? Oh, all kinds of things. ...»
«Where did you go on the train? Were you running away from me?»
«Not from you. But I suppose I was running. »
«You’re still afraid of me, aren’tyou. »
«I wouldn’t say that. ... Confused. Trying to be careful. »
«You’re used to difficult women. To struggle. Perhaps you like it when they give
you a bad time.»
«Every treasure is guarded by dragons. That’s how you can tell it’s valuable. ...
Do you mind if I unbutton my collar? It seems to be pressing on an artery. »
«Butyou came right back. Perhaps it was because of me. »
Moses was strongly tempted to lie to her, to say, «Yes, Ramona, it was you.»
Strict and literal truthfulness was a trivial game and might even be a disagreeable
neurotic affliction [39, с. 187].
«Wherever you were going, with your valise, your fundamentally healthy
instincts brought you back. They’re wiser than you, » said Ramona.
«Maybe. ... » said Herzog. «I am going through a change of outlook » [39, с.
188].
У наведеному вище діалозі жінка грає активну роль, має комунікативну
ініціативу. Вона намагається отримати від Герцога певну інформацію, навіть
трохи маніпулювати їм, але Герцог, замість відвертої відповіді, розмірковує
вголос, як завжди вживаючи багато модераторів, навіть перехоплює
 34

комунікативну ініціативу спробою змінити тему розмови. Коли жінка прозоро

натякає , що вона хоче від нього почути, він переборює бажання збрехати й
знов уникає прямої відповіді.
Не зважаючи на ексцентричність та інколи парадоксальність дискурсу
Герцога, він залишається у межах психологічної норми. Аналізуючи свій
характер, Герцог вживає характерні для його лексикону психологічні терміни,
що допомагають йому розібратися в собі:
What sort of character was it? Well, in the modern vocabulary, it was
narcissistic: it was masochistic: it was anachronistic. His clinical picture was
depressive - not the severest type: not a manic depressive. There were worse cripples
around. If you believed, as everyone apparentiy did, that man was a sick animal, then
was he ever spectacularly sick, exceptionally blind, extraordinary degraded? No.
Was he intelligent? His intellect would have been more effective if he had an
agressive paranoid character, eager for power. He was jealous, but not exceptionally
competitive, not a true paranoic [39, с. 4].
Порівняння проведеного лінгво-психологічного аналізу з власним аналізом
персонажа дозволяє внести тільки одне доповнення. Воно стосується
егоцентризму Герцога. Його можна визначити як егоцентричну особистість на
підставі значної кількості егоцентричної лексики та слів з компонентом «self-»
(self-abuse, self-love та ін.), постійного обговорення свого характеру з іншими та
інтроспекції. Егоцентризм, зануреність у себе, особистісна глибина думок
Герцога корелюють з інтровертованою акцентуацією, за типологією
акцентуйованих особистостей К.Леонгарда [23].
На підставі проведеного аналізу мовної особистості М.Герцога зроблено
такі висновки:
1. Когнітивний, або тезаурусний рівень Герцога відрізняється
високою когнітивною складністю; розвиненими концептуальною та мовною
картинами світу; здатністю змінювати точку зору; схильністю до
систематизації й категоризації. У концептуальній картині світу персонажа
важливу роль виді грають абстрактні концепти «death», «truth», «sense of life»,
 35

«self». Взагалі, когнітивна система Герцога має дуже високий ступінь

абстракції.
2. Головними мотивами комунікативної діяльності Герцога
виступають пошук істини, самоствердження, потреби у розумінні та співчутті.
3. Для ідіолекта персонажа характерна креативність та вживання
лексичних одиниць всіх регістрів.
4. Ідіосинкратичні риси вербальної поведінки Герцога - іронія,
гіпертрофована автокомунікація та інтроспекція, гнучка комунікативна тактика
та стратегія, схильність до корекції, пошук оптимального виразу власних
думок, уникнення прямих відповідей.
5. Встановлено зв’язок між гнучкою комунікативною тактикою та
стратегією із здатністю змінювати точку зору.
6.Знайдено найбільш важливі для дискурсу Герцога психологічні фактори -
депресивність, егоцентризм та інтровертована акцентуація.
Враховуючи всі вищезазначені параметри, ми вважаємо, що мовну
особистість персонажа М. Герцога з однойменного роману С. Беллоу
відзначається комунікативною й когнітивною складністю; інтровертованістю;
егоцентричністю.

ВИСНОВОК

В результаті здійсненого дослідження з`ясовано, що зв'язок мови і

суспільства не одразу став предметом спеціального наукового дослідження.
 36

Соціолінгвістика - наука, яка вивчає проблеми, пов'язані із соціальною

природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних
чинників на мову і роллю мови в житті суспільства.
Увесь комплекс соціолінгвістичних проблем у загальному вигляді можна
звести до таких питань: 1) як соціальний чинник впливає на функціонування
мов; 2) як він відображається в мовній структурі; 3) як мови взаємодіють.
Соціолінгвістика розглядає такі поняття, як мовна ситуація і мовна
політика.
Соціальна лінгвістика (соціолінгвістика) – напрям мовознавства, що вивчає
суспільну зумовленість виникнення, розвитку й функціонування мови, дію
суспільства на мову й мови на суспільство.
Предмет соціальної лінгвістики розуміють не однозначно, і не випадково
деякі автори вважають за краще говорити про окрему наукову галузь
мовознавчої науки, а не про її чітко окреслений і суворо визначений предмет.
Олена Селіванова об’єктом соціолінгвістики вважає мову в аспекті її
соціальної диференціації, а предметом соціолінгвістики – функціонування мови
в соціальному контексті.
Комісарова Л.М. вперше поєднала лінгвістику і соціоніку розробивши
лінгвосоціонічну методику тестування, що побудована на напівеврістичному
методі, який здійснюється у вигляді перебору імовірнісних рішень і вибору з
них найбільш адекватного. Читач пізнає світ крізь призму авторської
свідомості, досліджуючи також і спосіб такого пізнання. При цьому способом
пізнання є соціонічний спосіб.
Соціонічний тип (соціотип, тип інформаційного метаболізму, ТІМ,
психотип людини - з точки зору соціоніки, вроджений тип структури мислення
людини, який визначається взаємним розташуванням функцій.
Засновником соціонічної типології є А. Аугустинавичюте, яка продовжила
психологічну типологію К. Юнга, спроектувавши її в область соціальних
відносин різних типів особистості. Соціоніка розглядає 16 типів
інформаційного метаболізму, або соціотипів.
 37

Згідно соціонічною теорією соціотип людини незмінний протягом всього

життя, хоча інформаційне наповнення різних функцій і аспектів може
змінюватися.
За кожним соціонічним типом знаходиться тип не тільки психологічної,
але і мовної особистості; між ментально-психологічною та мовною сторонами
особистості є причинно-наслідковий зв'язок в напрямку від першої до другої.
Існує два способи моделювання мовної особистості та її типології на
підставі текстових показників. У теорії і практиці дослідження мовної
особистості в даний час склалися такі напрямки типології:
1) створення типології мовної особистості, заснованої на виявленні
особливостей вживання автором тих чи інших мовних засобів в тексті;
2) створення типології мовної особистості, виходячи з її особливостей (з
урахуванням гендерних, професійних, психічних особливостей і т. п.), і
виявлення особливостей функціонування даних мовних типів в мові.
Лінгвосоціонічне моделювання належить до другого напрямку. Його
цінність полягає в тому, що воно дає системну - і вже досить розроблену -
основу та дозволяє рухатися в напрямку від уже виявлених типів психологічних
особистостей до мовної особистості і до тексту.
Використовуючи метод лінгвосоціоніческого моделювання ми можемо
репрезентувати в тексті мовні особистості інтровертивних або екстравертивних
типів.
Моделювання типів мовні особистості - одна з невідкладних задач
дослідження ефективності вербальної комунікації.
Праналізувавши мовну особистість персонажа М. Герцога з однойменного
роману С. Беллоу ми виявили, що вона відзначається комунікативною й
когнітивною складністю; інтровертованістю; егоцентричністю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
 38

1. Антошкіна Л., Красовська Г., Сигеда П., Сухомлинов О.

Соціолінгвістика: навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток Лтд”,
2007. – 360 с.
2. Аугустинавичюте А. Соционика: введение. / Сост. Л.Филиппов. –
М.- СПб.: Издательство АСТ, 1998. – 448 с.
3. Боринштейн Є. Соціокультурні особливості мовної особистості / Є.
Боринштейн // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – С. 63-82.
4. Голев, Н. Д. Языковая личность, антропотекст и
лингвопресонологическая гипотеза языка / Н. Д. Голев // Филология: XXI в.:
(теория и методика преподавания). - Барнаул, 2004. - С. 4 - 9.
5. Голубовська І. О. Мовна особистість як лінгвокультурний феномен / І. О.
Голубовська // StudiaLinguistica : зб. наук. праць. – К. : Видавничо-
поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – Вип. 1. – С. 25-33.
6. Горелов И. Н. Основы психолингвистики / И. Н. Горелов, К. Ф. Седов. –
М.: Лабиринт, 2005. – 320 с.
7. Гуленко, В. В. Соционика для руководителя [Текст] / В. В. Гуленко, А. В.
Молодцов. — К. : [Б. и.], 1991. — Кн. 1: Введение в соционику. — 128 с.
8. Гуленко, В. В. Соционика для руководителя [Текст] / В. В. Гуленко, А. В.
Молодцов. — К. : [Б. и.], 1991. — Кн. 2: Основы социоанализа. — 128 с.
9. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность
интерпретирующего подхода// Вопросы языкознания. - 1994. - №4. - С.17-33.
10. Заікіна, В. В. Аналіз деяких інформативних аспектів соціально-
економічного розвитку [Текст] / В. В. Заїкіна / / Збірник наукових праць
Всеукраїнської науково-практичної конференції “Статистична оцінка
соціально-економічного розвитку”. — Хмельницький : Вид—во ХУУП, 2010.
— С. 132—136.
11. Заікіна, В. В. Деякі актуальні питання підготовки фахівців-
менеджерів на сучасному етапі [Текст] / В. В. Заїкіна // Вісник Хмельницького
інституту регіонального управління та права. — 2002. — № 1. — С. 192-197.
 39

12. Заікіна, В. В. Ефективні методи покращення успішності при

вивченні математичних дисциплін [Текст] / В. В. Заїкіна // Університетські
наукові записки. — 2010. — № 1 (33). — С. 295-300.
13. Заікіна, В. В. Особливості суспільних процесів з точки зору
соціоніки [Текст] / В. В. Заїкіна // Збірник наукових праць Всеукраїнської
науково-практичної конференції “Статистична оцінка соціально-економічного
розвитку”. — Хмельницький : Вид—во ХУУП, 2009. — С. 102—105.
14. Засєкіна Л. В. Мовна особистість в сучасному соціальному просторі
/ Л. В. Засєкіна // Соціальна психологія. – К. : Український центр політичного
менеджменту, 2007. – № 5 (25). – С. 82-89.
15. Иванцова Е. В. О термине «языковая личность»: истоки, проблемы,
перспективы использования / Е. В. Иванцова // ВестникТомскогогос. ун-та. –
2010. – № 4 (12). – С. 24-32.
16. Кабардов, М. К. Типология языковых способ¬ностей / М. К.
Кабардов, Е. В. Арцишевская // Спо¬собности: к 100-летию со дня рождения Б.
М. Теплова; под ред. Э. А. Голубевой. - Дубна: Феникс, 1997. - С. 259 - 288.
17. Карасик В. И.Дискурсивная персонология / В. И. Карасик // Язык,
коммуникация и социальная середа: Воронеж : ВГУ, 2007. – Вып. 7. – С. 78-88
18. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке//Языковая личность:
культурные концепты. - Волгоград - Архангельск: Перемена, 1996. - С.3-13.
19. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус
литературного языка. - М.: Наука, 1981. – 368 с.
20. Караулов Ю.Н. От структуры ассоциативного словаря к структуре
языковой способности / Ю.Н. Караулов // Вестник Российского университета
дружбы народов. - 1994. - № 1. - С. 15-26
21. Караулов Ю.Н. Типы коммуникативного поведения носителя языка
в ситуации лингвистического эксперимента / Ю.Н. Караулов // Этнокультурная
специфика языкового сознания ; сборник статей / отв. ред. Н.В. Уфимцсва. - М.,
2003. С. 67-97.
 40

22. Комиссарова, Л. М. Лингвосоционическая методология изучения

языковой личности в русском языке: на материале произведений М. Цветаевой,
О. Мандельштама, А. Ахматовой, Н. Гумилева, Б. Пастернака / Л. М.
Комиссарова: автореф. дис... канд. филол. наук. - Барнаул, 2002. ― 205с.
23. Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища школа, 1981. -
392 с.
24. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст -
семиосфера - история. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. - 464 с.
25. Лытов Д.А. Лингвосоционика. // Соционика, ментология и
психология личности. — 1995. — №3. — С.57–62.
26. Ляпон, М. В. Картина мира: языковое видение интроверта / М. В.
Ляпон // Русский язык сегодня: сб. статей. - Вып. 1 / РАН, Ин-т рус. яз. им. В. В.
Виноградова; отв. ред. Л. П. Крысин. - М.: Азбу¬ковник, 2000. - С. 199 - 207.
27. Ольшанский И. Г. Язык и языковая личность в условиях
современного социального контекста / И. Г. Ольшанский // РГСУ. Ученые
записки. – 2004. – № 1. – С. 79-80.
28. Паниткова Э. Ю. Понятие «языковая личность» и проблема
социального конструирования реальности: дисс. … канд. философ.наук: спец.
09.00.11– социальная философия / ЭлинаЮрьевнаПаниткова. – Архангельск,
2012. – 240 с.
29. Педан, Т. П. Особенности мышления ТИМов, исходящие из их
сильных психических признаков [Текст] / Т. П. Педан // Соционика, ментология
и психология личности. — 2008. — N° 1. — С. 51-54.
30. Привалова И.В. Языковое сознание этнокультурная
маркированность (Тсоретико-жспсримснталыюс исследование) : автореф. дис.
на соискание ученой степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.19 "Теория языка"
II.В. Привалова. Москва. 2006. 50 с.
31. Психологическая энциклопедия. 2-е изд. / под ред. Р. Корсини, А.
Ауэрбаха. - СПб.: Питер, 2003. -1096 с.
 41

32. Рейнин Г. Р. Тип и типология: определения и свойства //

Соционика, ментология и психология личности. – 1998. – № 1 – С. 5-8
33. Седов, К. Ф. Дискурс и личность: эволюция коммуникативной
компетенции / К. Ф. Седов. - М.: Языки славянской культуры, 2004. ― 320 с
34. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми:
Підручник. — Полтава: Довкілля-К, 2008. — 712 с.
35. Цуциева М. Г. Языковая личность как актуальный объект
исследований в современной лингвистике / М. Г. Цуциева // Вестник
Ленинградского гос. ун-та им.А. С. Пушкина. – 2014. – № 1. – Т. 1. – С. 180-186.
36. Швейцер А.Д. Современная социолингвистика: теория, проблемы,
методы. - М.: Наука, 1977. – 176 с.
37. Юнг К. Психологические типы. – М.: "Университетская книга", 1996.
– 717 с..
38. Якубовская, Т. С. Соционика: как разобраться в себе и в других. От
общения к пониманию [Текст] / Т. Якубовская. — М. : Астрель: АСТ-
Профиздат, 2005. — 288 с.
39.Bellow S. Herzog. - L.: Penguin Books, 1976. - 344 p.