СОЦІОЛІНГВІСТИКА, ПРЕДМЕТ,

ОБ’ЄКТ, ВИТОКИ.
СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ.
НАПРЯМИ СУЧАСНИХ
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Підготувала студентка

Групи АП22с

Ліснічук Соломія
 Соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає
вплив суспільних явищ і процесів на виникнення,
розвиток, соціальну й функціональну диференціацію й
функціонування мов, а також зворотній зв'язок мови й
Що таке соціуму. Термін уведений у 1952 р. американським
дослідником Гаскеллом Каррі, хоч напрям дослідження
соціолінгвістика? взаємовпливу мови й суспільства вже існував протягом
тривалого часу, а назви соціологічна лінгвістика й
соціологія мови були відомі ще у 20—40-і р. р. XX ст.
Предмет та об'єкт соціолінгвістики
Об'єкт Предмет

мова в аспекті соціальної функціонування мови «в

диференціації соціальному контексті»,
тобто функціонування мови
(мов) у структурі
соціальних відношень і
функцій суспільства.
 Витоки соціолінгвістики
 Ще до початку XVII ст. Гонсало де Корреас,
викладач Саламанкського універститету в
Іспанії, чітко розмежовував соціальні
різновиди мови:
“Слід зазначити, що мова має, крім діалектів,
які є в провінції, деякі різновиди, пов’язані з
віком, станом та майном жителів цих
провінцій: існує мова сільських жителів,
простолюдинів, городян, знатних панів і
дворян, вченого-історика, старця,
проповідника, жінок, чоловіків і навіть малих
дітей” [цит. за: 147, 22].
 Вільям Дуайт Вітні (1827 – 1894) визначав
мову як витвір суспільства, на який
особистість може впливати тільки
пропорційно до ролі, яку він відіграє в
суспільстві. Ще далі дослідження в цьому
напрямку проводив Фердінанд де Соссюр,
який, опираючись на соціологічну теорію
французького соціолога й філософа
Е.Дюркгейма (1858–1917), провів
розрізнення між мовою як суспільною
стороною мови і мовленням як її стороною
індивідуальною.
Термін “соціолінгвістика” увів до наукового обігу в 1952 році американський
соціолог Гаскелл Каррі.

Лінгвістичні дослідження, що враховують обумовленість мовних явищ явищами

соціальними, з більшою чи меншою інтенсивністю стали проводитись уже на
початку минулого (ХХ) століття у Франції, Чехії.

Науковий простір соціолінгвістики (дослідження мовлення у зв’язку з соціальним

контекстом) уперше окреслили ще в 1929 році науковці Празького лінгвістичного
гуртка, які, представили мову у вигляді певної функціональної системи.
Характерною рисою соціолінгвістики другої половини
ХХ століття є перехід від праць загального плану до
експериментальної перевірки пропонованих гіпотез,
математично вивіреного опису конкретних фактів.

При цьому переважає с и н х р о н і ч н и й аспект,

аналіз зв’язків між елементами структури мови й
елементами структури суспільства.

Розрізняють два аспекти соціолінгвістичних

досліджень – перший зосереджує увагу на впливі
соціальної структури суспільства на мову, другий – на
мові як факторі впливу на соціум.
  Соціолінгвістика — відносно молода наука. В Україні
соціолінгвістичні дослідження почали з'являтися в 60-х
роках XX століття. Дослідники писали про проблеми мовної
політики та мовного будівництва у країні, зв'язку мови з
ідеологією та культурою, широко досліджувались різні
аспекти двомовності. Політичні умови накладали помітний
відбиток на розвиток соціолінгвістики. Багато праць були
тенденційними за змістом, такими, що створювались для
обстоювання офіційної політики та ідеології.
 Характерною рисою соціолінгвістичних праць 60-х — 80-х
Історія рр. була однобічна увага до внутрішнього розвитку мови,
ігнорування фактів реальної мовної ситуації в Україні та її
регіонах, обмеження джерельної бази даними переписів
соціолінгвістики населення. Спроби висвітлення питань русифікації та
поступового обмеження сфер функціонування української

в Україні
мови переслідувались. З 2-ї пол. 80-х рр. дослідники
поступово відходять від попередніх стереотипів, розвивають
нові напрями та методи дослідження. Активно
застосовуються методи анкетування, інтерв'ювання,
безпосереднього спостереження, посилюється увага до
моделювання мовної поведінки особистості, процесів
мовного розвитку країни та регіонів, критично
переглядаються попередні уявлення про мовну ситуацію,
досліджуються питання мовного законодавства.

 В Україні проблеми соціолінгвістики

досліджують М. О. Олікова, Л. Т. Масенко, Р. П. Зорівчак,
В. Ю. Михальченко, С. О. Швачко та ін.
Напрями сучасних соціолінгвістичних досліджень

 Дослідники виокремлюють у сучасній соціолінгвістиці три

течії:
- перша орієнтована на соціологію (досліджує норми
мовного вживання, мету вибору варіантів мови, диглосію,
білінгвізм)
- друга спрямована на лінгвістику й вивчає неоднорідність
мовної системи з огляду на соціальні параметри, а також
зв'язок мовних змін із соціальними умовами;
- третя має етнографічне і методологічне спрямування.
 Головними векторами соціолінгвістичних
досліджень залишаються
проблеми мовної ситуації, мовного колективу, суспільних У межах соціолінгвістики виділяють окремі
функцій мови, форм її існування в соціумі, соціальної дисципліни: інтерлінгвістику, соціофонетику, соціальну
диференціації мов залежно від різноманітності соціальних шарів діалектологію, екологічну лінгвістику, гендерну лінгвістику,
і соціальних ситуацій, політичну лінгвістику.
двомовності, полілінгвізму, мовної міксації, мовної політики,
норми, мовного будівництва.
 Сучасними проблемами соціолінгвістики є:

1. Мікросоціологія мови й лінгвістична демографія,

2. Диглосія і полілінгвізм, багатодіалектність;
3. Мовне планування, мовне будівництво та стандартизацію;
4. Явища піджинізації та креолізації;
5. Соціальна діалектологія й опис нестандартних варіантів;
6. Соціолінгвістика й освіта;
7. Мовні регістри й репертуари, перемикання кодів;
8. Соціальні фактори граматичних і фонологічних змін;
9. Соціолінгвістичний підхід до мовного розвитку дітей.
Виділяють такі соціолінгвістичні
напрями:
1. макросоціолінгвістики, яка вивчає
мовні ситуації у державах, регіонах,
групах, аналізує мовні контакти та їхні
наслідки, спостерігає мовні конфлікти й
мовні зміни залежно від суспільних змін,
досліджує соціальну диференціацію
національних мов, двомовність,
нормалізацію й кодифікацію мови, мовну
політику й будівництво;
2. мікросоціолінгвістики, яка
зосереджена на індивідуальному
мовленні або мовленні мікрогруп,
правилах і нормах його реалізації, на
набутті комунікативної компетенції та
її ефективному використанні, на
відношенні індивідів до мови.

Згідно зі
спрямуванням соціолінгвістичних
досліджень виокремлюються:
1) синхронічна
соціолінгвістика, об'єктом
якої є форми існування мови
та співіснування мов у
суспільстві в певний
історичний період його
розвитку;
2) діахронічна соціолінгвістика, що
вивчає
соціальні чинники мовного онтогенезу,
соціально-історичні типи
мов, розвиток мов,
становлення певної мовної ситуації та з
міни мовної політики тощо.
 Розрізняють також:
- теоретичну соціолінгвістику, займається вивченням й обґрунтуванням ключових
теоретичних проблем соціолінгвістики, як-от: закономірностей мовного розвитку й
функціонування мов крізь призму соціальної зумовленості, соціальних
факторів мовленнєвої діяльності, взаємодії та взаємного впливу мов в
одному соціумі, формування мовних ситуацій, специфіки мовних контактів;
- експериментальну соціолінгвістику, яка обстежує мовні особливості різних груп
носіїв мови;
- прикладну соціолінгвістику, спрямовану на створення писемності, абеток для
неписьменних народів, навчання рідній та іноземній мовам, розробку
заходів мовної політики й мовного будівництва, кодифікацію й унормування мов,
реформування правописів.
Джерела інформації
1. Селіванова, Олена Олександрівна. Сучасна лінгвістика:
напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. –
Полтава: Довкілля-К, 2008.
2. Антошкіна Л., Красовська Г., Сигеда П., Сухомлинов О.
Соціолінгвістика: навчальний посібник. – Донецьк:
ТОВ „Юго-Восток Лтд”, 2007. – 360 с.
3. Масенко Л. Т. Українська соціолінгвістика: вивчення
проблем мовної політики // Українська мова. — 2008.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ
Підготувала студентка
Групи Ап22с
Ліснічук Соломія