МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра англійської філології

Реєстраційний № __________
«___» ______________ 20___ р.

КУРСОВА РОБОТА
з ___________________________________________________________
(назва дисципліни)

на тему: «Лінгво стилістичні та граматичні особливості англомовних політичних

промов (на матеріалах промов Д. Трампа)»

Студента(ки) 4 курсу групи АНФ - 17

факультету іноземних мов
спеціальності 014.02 Середня освіта (Мова і
література (англійська))
Єфанова Анастасія Олексіївна

Керівник Ревенко В.В., к.п.н., ст. викладач

Кафедри англійської філогії

Оцінка:
Національна шкала ___________________
Шкала ECTS ____ Кількість балів _______

Члени комісії ___________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали

Кривий Ріг – 2020

 2

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛОМОВНОГО
ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ ...........................................................................5
1.1 Поняття політичного дискурсу..................................................................5
1.2 Політична промова як жанр політичного дискурсу.................................8
Висновок до розділу 1...................................................................................14
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ТА
ГРАМАТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ
ДОНАЛЬДА ТРАМПА ......................................................................................16
2.1 Лексико-стилістичні особливості політичних промов Дональда Трампа
.........................................................................................................................16
2.2 Граматичні особливості політичних промов Д. Трампа......................19
Висновок до розділу 2.................................................................................22

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................................................23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................25
 3

ВСТУП

В наші дні, політичне маніпулювання - це невід’ємна частина сучасного

світу, а мова є основним елементом даного процесу. Саме тому, вона відіграє
важливу роль у політичному житті суспільства.
Актуальність обраної теми. На сьогоднішній день є досить актуальним
вивчення здатності політичного дискурсу упевняти та спонукати слухачів до
дій. Ми можемо тлумачити мовленнєвий вплив як прагнення мовця до влади.
Для даної сфери спілкування боротьба за владу – це основна тема і рушійна
сила. Оскільки ця боротьба здійснюється за допомогою мови, а мова є
проміжною ланкою між людиною та зовнішнім світом, то існування
лінгвістичних досліджень в межах політичної науки стає неминучим.
Більшість праць, присвячених аналізу політичного дискурсу, належать до
галузі лінгвопрагматики: в них дається детальний аналіз доволі численного
арсеналу мовних засобів, що супроводжуються різноманітними конотаціями,
які формують у читача відповідне ідеологічне спрямування. Ми виокремлюємо
таких зарубіжних авторів, які займалися дослідженням політичного дискурсу:
Ю. Хабермаса, Т. А. Ван Дейка, М. Фуко, Р. Барт, а серед вітчизняних
дослідників : Є. І. Шейгала, М. В. Ільїна, Г. Г. Почепцова, О. М. Баранова.
В наукових дослідженнях І. Бутової і Р. С. Помірка ми спостерігаємо
аналіз синтатико-стилістичних і лексико-семантичних особливостей
політичних промов в США. А. Д. Литовченко та С. Т. Онуфрів займалися
дослідженням структорно-діяльносного аспекту дискурсу. Серед сучасних
авторів виокремимо Дж.Лакоффа. Він опублікував працю, в якій дослідив
моделі впливу та маніпуляції промов Д. Трампа на свідомість людей.
Мета курсового проекту полягає в виявленні граматичних особливостей і
лексико-семантичних політичного дискурсу на матеріалі промов Дональда
Трампа, з’ясування специфіки його політичних промов з публічністю на
політичному фоні.
Об'єктом дослідження виступають сучасні англомовні політичні промови.
 4

Предмет дослідження становить структурно-семантичні та граматичні

особливості англомовного політичного дискурсу на матеріалі промов Д.Трампа.
Так, для ефективної роботи, спрямованої на досягнення даної мети
збудований ряд завдань, а саме:
- визначити поняття політичного дискурсу;
- розглянути політичну промову, як жанр політичного дискурсу;
- охарактеризувати лексико-стилістичні особливості політичних промов
Д.Трампа;
- розглянути граматичні особливості політичних промов Д.Трампа.
Методи дослідження. У досліджені було використано такі загальнонаукові
методи: метод спостреження та описовий метод. За допомогою даних методів
ми виявили засоби та особливості ритуалізації політичних промов. Методи
теоретичного аналізу і синтезу уможливили систематизацію й узагальнення
зібраного матеріалу. Серед спеціальних лінгвістичних методів залучено метод
контекстуально-інтерпертаційного аналізу; елементи дискурсивного методу;
компонентний аналіз посприяв опису лексичної семантики аналізованих
одиниць.
Структура курсової роботи складається зі вступу, двох розділів, які
діляться на підрозділи, загального висновку та списку літератури. Загальний
обсяг роботи складає 27 (двадцять сім) сторінок.
 5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛОМОВНОГО
ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

1.1. Поняття політичного дискурсу

На даний момент існує багато досліджень на тему та природу дискурсу.
Число праць, присвячених дискурсу (в тому числі і політичного дискурсу),
нараховує вже сотні наукових досліджень зарубіжних і вітчизняних авторів, які
мають певний світоглядний і теоретико-методологічний підхід і свій
оригінальний погляд на проблему. Однак, на думку Ю. І. Левшенко, сукупність
підходів, що існують на даному етапі розвитку політичної науки, складно
назвати строго оформленої науковою дисципліною. Правильніше буде вважати
це світоглядним напрямом, інтегруючим різноманітні теоретичні підходи і
методи досліджень політичного світу [10,с. 86].
Величезна кількість думок з приводу поняття «політичний дискурс» і
методів його дослідження є серйозним аргументом, який підтверджує стабільно
високий інтерес до проблематики дискурсу. Перш за все необхідно розглянути
наступні ключові терміни: «дискурс» і «політика» [11,с. 47].
Поняття «дискурс» походить від латинського слова discursus, що означає
«блукати».За час інснування даний термін набув багато різних визначень. В
англійській мові discourse означає «бесіда,мова, діалогічна мова, виступ».
Великий тлумачний словник української мови обмежується таким
визначенням поняття «дискурс»: «розмова, словесна розправа». Проте зі
зростанням уваги до політичного дискурсу знаходимо значно глибше
трактування цього концепту [11].
Існують різні види дискурсів: медичний, художній (прозаїчний і
поетичний), публіцистичний, рекламний, військовий. Виникають спроби
вивчити роль мовної дії в засобах масової інформації, релігії, юриспруденції і,
зрештою, у сфері політики [12].
 6

Наполеглива праця лінгвістів починається з 1980-1990рр. Один з

дослідників П. Серіо виокремлює такі значення терміна «дискурс»[12 c.197]:
1) eквiвaлeнт пoняття «мoвa», тoбтo бyдь-якe кoнкрeтнe вислoвлювaння;
2) одиниця, що за розмірами перевершує фразу;
3) вплив виcлoвлювaння нa йoгo oдepжyвaчa з ypaxyвaнням cитyaцiї
виcлoвлювaння;
4) бeciдa як ocнoвний тип виcлoвлювaння;
5) мoвa з позицій мовця в протилежність оповіданню, яке не враховує таку
позицію;
6) вживaння oдиниць мoви, їx мoвлeннєвa aктyaлiзaцiя;
7) coцiaльнo aбo iдeoлoгiчнo oбмeжeний тип виcлoвлювaнь,
8) тeopeтичний кoнcтpyкт, пpизнaчeний для дocлiджeнь yмoв cтвopeння
тeкcтy.
У даній роботі більше уваги буде приділено особливостям політичного
дискурсу. Сьогодні не існує єдиного розуміння «політичного дискурсу».
Дослідники навіть пропонують не намагатися визначити те, що вже було
інтерпретовано, визнано та встановлено в різних областях наукових знань.
Таким, що не потребує доведення, є один безспірний факт – дискурс – це
складна комунікативна подія, яка не може відбуватися поза соціально-
культурним і політичним контекстом. Водночас термін отримує всілякі
визначення та тлумачення, зокрема: політичний дискурс є комплексом
мовленнєвих структур у певному лінгвістичному аспекті, а саме в контексті
політичних: діяльності, поглядів та переконань, разом з негативними проявами
(наприклад, ухилянням від політичної діяльності, відсутністю політичних
переконань та ін.).
Політичний дискурс – це будь-які мовленнєві утворення, суб'єкт, адресат
або зміст яких корелюється зі сферою політики [14,с. 143]. Представником цієї
точки зору є О.І. Шейгал, яка розглядає політичний дискурс у двох вимірах –
реальному і віртуальному, при цьому в реальному вимірі він розуміється як
«текст у конкретній ситуації політичного спілкування, а його віртуальний вимір
 7

містить вербальні та невербальні сигнали, спрямовані на обслуговування сфери

політичної комунікації, тези прецедентних тверджень, а також уявлення про
типові моделі мовленнєвих дій та типові жанри спілкування в цій галузі.
Внаслідок такого підходу вивчення політичного передбачає аналіз всіх
семіотичних систем, а мовним матеріалом для дослідження цих систем
виступають публікації в ЗМІ, заяви політиків, політичних оглядачів і
коментаторів, матеріали спеціалізованих видань, що відносяться до різних
сторін політики [14,с. 144].
Політичний дискурс як різновид дискурсу або субдискурс розгортається
для досягнення, збереження та здійснення політичної влади. Основним наміром
політичного дискурсу є потреба адресанта висловити своє бачення дійсності та
переконати адресатів у тому, що таке бачення є єдино правильним.Як правило,
вибір мовленнєвих засобів відіграє важливу роль. З допомогою цих засобів
мовець маніпулює майбутніми подіями.
Політичний дискурс має особливий набір засобів. Серед яких можна
виділити незвичайну специфічну лексику політиків та навіть вибір структур
вираження думки згідно з пррагматичними цілями та умовами спілкування, що
виникли внаслідок фахової діяльності політиків [15,с. 68].
На думку А. Н. Баранова, політичний діалог можна визначити як
сукупність виступів у політичних дискусіях, а також правила державної
політики, створені та перевірені відповідно до існуючих традицій. [2, c.76].
Ю. Сорокін, навпаки, визначає політичний дискурс через його відношення
до ідеологічного дискурсу. «Політичний дискурс − різновид ідеологічного
дискурсу. Різниця в тому, що політичний дискурс ідеологічно-прагматичний, а
ідеологічний − імпліцитнопрагматичний. Перший вид дискурсу − субдискурс,
другий – метадискурс» [12, с. 57].
Отже, розбіжності у трактуванні поняття «політичний дискурс» досить
значні. Однак більшість дослідників, що займаються проблемою політичного
дискурсу, єдині в тому, що основною метою політичного дискурсу, яка
 8

зумовлює його використання як інструменту політичної влади, є боротьба за

владу.
Як зазначає В. З. Демьянков, голова мета політичного дискурсу зводиться
до того, що промова має спонукати слухачів до політично коректних оцінок та
дій [5,с. 72]. В цьому і полягає сенс особливого виду спілкування,якому
притаманний маніпулятивний вплив.
1.2. Політична промова, як жанр політичного дискурсу
При градуюванні політичної комунікації за критерієм інституціональності
(в послідовності від максимальної неформальності спілкування до
максимальної інституціональності / офіційності) жанри можна представити
таким чином [11,с. 75]:
- розмови про політику (в родині, з друзями, з незнайомими людьми в
черзі, з випадковими попутниками), чутки, анекдоти;
- листівки та графіті;
- телеграми і листи (громадян в знак підтримки або протесту);
- прес-конференції;
- публічні політичні дискусії;
- публічні виступи, промови політичних лідерів;
- закони, укази та інші політичні документи;
- міжнародні переговори, офіційні зустрічі керівників держав.
Типи усних дискурсів враховуються в класифікації Н.Д. Арутюнова [2,
с.45], яка відповідно до основних цілей спілкування виділяє такі жанри:
1. інформативний діалог;
2. прескриптивний діалог, заснований на діяльнісному спілкуванні;
3. обмін думками з метою прийняття рішення або з'ясування істини; діалог,
який має на меті встановлення або регулювання міжособистісних відносин;
4. діалог, який має на меті встановлення або врегулювання
міжособистісних відносин;
5. святкові мовні жанри: емоційний, артистичний, інтелектуальний діалог.
 9

Справедливо помічаючи, що «в реальному житті названі жанри рідко

бувають представлені в чистому вигляді», Н.Д. Арутюнова підкреслює, що
«вони різні за своїми цілями - прямим і непрямим, ступенем запрограмованості
відповідних реакцій, розподілу ролей і комунікативних інтересів, протяжності,
інтенціональних станів співрозмовників, умов успішності, по модальним
характеристикам» [15,с. 74].
У політичному дискурсі ступінь інституціональності є одним з параметрів
структурування жанрового простору. Жанри політичного дискурсу можна
розмежувати по суб'єктноадресатним відносинам. В. Дикман пропонує
тристоронню класифікацію жанрів політичного дискурсу [4,с. 93]:
- комунікація між інститутом і громадянином (політичні листівки, петиції,
виступи на мітингах);
- суспільно-інституціональний дискурс (політичні плакати, гасла,
постанови уряду, політичні виступи);
- комунікація між агентами в інститутах (переговори, закрите засідання,
політичні зустрічі, круглий стіл, партійна програма).
Якщо розглядати жанр як форму мови, яка є частиною комунікативного
події, то можна розділяти жанри політичного дискурсу по подієвій локалізації:
- циклічні (ритуальні);
- спонтанні;
- календарні (поточні).
Слід зазначити, що різні події можуть входити в один жанр.
М.М. Бахтін пропонує поділ жанрів політичного дискурсу на [4, с.15]:
- первинний дискурс як основа політичної діяльності (політичні промови,
дебати, заяви політиків, програми партій, переговори, гасла);
- вторинний дискурс, «розмови про політику» (анекдоти на політичну
тему, аналітичні статті, карикатура, інтерв'ю, листи в редакцію з політичних
питань).
Дослідники політичної комунікації пропонують класифікації жанрів
політичного дискурсу, виходячи з різних параметрів і критеріїв.
 10

Поняття жанру є різноаспектне явище, яке можна відобразити в

класифікації. З огляду на вищесказане, можна уявити групи політичного
дискурсу, що виділяються за жанровим критерієм, таким чином [10,с. 86]:
- Іллокутівні жанри (виділяються за цільовою установкою) політичного
дискурсу. Найчастіше доречні для досліджень політичного дискурсу, де
параметри прагматики дискурсу мають визначальне значення.
Характерні для тематичних типів дискурсу жанри, на думку Т.В.
Шмельова, виділяються по цільовій настанові і включають в себе [20,с. 76]:
- оціночні жанри: політична реклама;
- етикетні жанри: послання президента зборам, іннагураціона мова,
привітання президента з Новим роком;
- інформативні жанри: парламентські слухання, новини, мемуари
політиків, парламентські дебати, переговори, інтерв'ю;
- імперативні жанри, що закликають до дії: політичне гасло, указ
президента. Слід зазначити, що в одному і тому ж тексті можуть бути
присутніми оцінки, імператив і інформація або переважати тільки один з
названих ознак.
Деякі жанри мають перехідний характер, тому можна говорити про
існування проміжних жанрів, наприклад, інформаційно-оцінені (теледебати),
інформаційно-імперативні жанри (передвиборна програма) і ін [17,с. 39].
Жанри, що виділяються за формою передачі інформації, так само, як і
іллокутівні жанри, актуальні для досліджень політичного дискурсу. У цих
жанрах розглядаються інтонаційні особливості мови, які можуть бути
обумовлені усною або письмовою формою.
Жанри, що виділяються за зовнішньою формою, можна розділити на [17]:
- діалогічність: дискусія, парламентські слухання, переговори, інтерв'ю,
теледебати;
- монологічності: новини, радіозвернення, мемуари політиків,
інавгураційну послання, привітання президента з Новим роком.
 11

Суміжні типи дискурсу мають тісний взаємозв'язок з політичним

дискурсом. З позиції польовий жанрової організації дискурсу, Е. А. Шейгал
виділяє жанри, з точки зору польової структури дискурсу [15,с. 73]:
- маргінальні жанри: політична карикатура, мемуари політика, фейлетон,
памфлет;
- прототипні жанри: голосування, гасло, політичні промови, парламентські
дебати.
Жанри політичного дискурсу з точки зору способу вираження бувають
ускладнені або не ускладнить паралінгвістичними засобами. Ускладнений
паралінгвістичними засобами текст має перевагу перед неускладненим, так як
міміка, жести і гучність звучання обумовлюють силу впливу повідомлення і
підвищують ступінь сприйняття текстів адресатом.
За способом вираження виділяють наступні жанри [15]:
- паралінгвістичні ускладнені: політична карикатура, агітаційна листівка /
плакат;
- вербальні: теледебати, інтерв'ю, новини.
З огляду на важливу роль засобів масової інформації в трансляції
політичних текстів, виділяють жанри з точки зору каналів передачі інформації:
опосередковані ЗМІ та не опосередковані ЗМІ.
Політичний дискурс, так само, як і художня мова, має високий ступінь
афористичності, що дає можливість виділити афористичні жанри політичного
дискурсу: політичне прислів'я, гасло, програмна заява, девіз, пам'ятна фраза.
Англійський лінгвіст Н. Фейрклаф [25] вважає, що виділення жанрів
політичного дискурсу ускладнене тим, що політичний дискурс є неоднорідним і
політику розуміють в суспільстві як інституціоналізовану сферу соціального
життя.
Політика змінюється щодо соціальних змін, і це дає право стверджувати,
що часто жанри політичного дискурсу мають гібридний характер. Н. Фейрклаф,
розділяючи жанри політичного дискурсу відповідно до функцій і сферами
діяльності, називає такі жанри [25]:
 12

- медіатизовані політичні жанри: політичні радіопрограми, політична

реклама, інтерв'ю політиків, новини, бесіда з політиком;
- жанри, що мають відношення до політичної публічної сфери: політичні
форуми, публічні зустрічі політиків, фокус-групи;
- жанри, які стосуються політичної системи: мови політичних діячів на
конференціях, дебати, офіційні документи.
Багато жанрів політичного дискурсу пов'язані з пропагандою, тобто
поширенням конкретної політичної ідеології, переконань і поглядів.
У жанровому просторі політичного дискурсу виражається функціональне
сегментування. Відштовхуючись від розуміння жанру як метапологаючої
характеристики тексту, яка пов'язана з діями людей в процесі комунікації,
можна виділити такі жанри політичного дискурсу, як: жанр-виправдання /
покаяння, інформаційні жанри, призовні жанри, переконуючі жанри.
Виділення таких жанрів засноване на принципі визначення мети й
визнання того факту, що діяльність є одним з істотних чинників комунікації. У
таких жанрах знаходить відображення мовна діяльність, яка, в свою чергу,
визначає предметний тип текстового змісту.
У жанровому просторі політичного дискурсу комунікативна діяльність
політиків містить: заклик, переконання, виправдання (покаяння), інформування
(повідомлення) [23,с. 76].
1. Призов в політичному тексті може включати в себе твердження з
аргументацією та говорить, що прагне найбільш переконливо зробити свій
заклик. Як правило, заклик супроводжується обгрунтуванням позиціє, а також
мовними актами агональному. До жанрового призову можна віднести: публічні
виступи політиків, публікації в ЗМІ, політичні гасла.
2. Жанр переконання включає в себе діктеми-звинувачення, вердикти,
осміяння, викриття, в яких реалізуються відповідні мовні акти. У текстах такого
жанру головним є переконати адресата в правильності слів говорить, прийняття
тактики і стратегії в сформований політичної ситуації.
 13

3. Жанри виправдання (покаяння), часто представлені як публічне виступ,

яке зазначено інтенцією визнання своєї неправоти або провини, а також
пояснення ситуації. Такий жанр проявляється в мовних актах жалю і покаяння,
що реалізуються у відповідних текстових діктем, особливо, в оціночних і
фактуально-оціночних типів. Акт каяття, як правило, супроводжується
викладом програми на майбутнє, а також закликом до спільних зусиль, які
можуть бути реалізовані в фактуальних і настановних діктем.
4. Жанр інформування можна назвати ключовою інтенцією тексту.
Інформування часто супроводжується оцінкою, яка актуалізуються через
оціночну і фактуально-оцінну інформацію. До такого жанру відносяться
публічні виступи політиків, інавгураційні промови, парламентські виступи,
прес-релізи, прес-конференції, ток-шоу, матеріали засобів масової інформації.
Жанри інформування мають відмінності за ступенем агональному і за шкалою
інституціональності. Інформування реалізовується за допомогою диктування
повідомлень. Слід врахувати, що виступи політиків відрізняються від,
наприклад, прес-релізу ступенем агональному, що може проявлятися в таких
мовних актах, як викриття і звинувачення.
М.Я. Блох вважає, що жанри політичного дискурсу можна розділити за
програмними цілями висловлювання і в залежності від предметного типу змісту
політичного тексту. Ці два компоненти мають чіткий взаємозв'язок з політичної
комунікацією [4].
Жанрові особливості політичного дискурсу виражаються в мовній
ситуації, поряд з цим цілі політичних суб'єктів, в процесі їх діяльності, є
головними для мовної взаємодії.
Таким чином, провівши аналіз жанрової палітри політичного дискурсу,
можна зробити наступні висновки. Жанровий простір політичного дискурсу є
досить специфічним. З огляду на опосередкований характер ЗМІ, виділяють
жанри по каналу передачі інформації.
 14

Висновок до розділу 1

Ми проаналізували праці зарубіжних та вітчизняних науковців, які

займалися дослідженням політичного дискурсу. Серед них ми можемо
виоремити таких авторів Ю. І. Левшенко, З.Харриса, П.Серіо, Т.Ван. Дейк,
Ю. Сорокіна та інших лінгвістів. Кожен з дослідників дає власне визначення
політичному дискурсу. Один з дослідників П.Серіо виокремлював 8 різних
значень терміну «дискурс». Проаналізувавши роботі вчених ми можемо
сказати,що на сьогоднішній день не існує єдиного значення поняття дискурс.
Між тим, всі дослідники зводяться до однієї думки,що дискурс - це складна
комунікативна подія, яка не може відбуватися поза соціально-культурним і
політичним контекстом.
О. І. Шейгал розглядає дискурс у двох вимірах – реальному та
віртуальному, при цьому в реальному вимірі він розуміється як текст у
конкретній ситуації політичного спілкування, а його віртуальний вимір містить
вербальні та невербальні сигнали, спрямовані на обслуговування сфери
політичної комунікації, а також уявлення про типові моделі мовленнєвих дій в
цій галузі. Також Т. Ван Дейк наводить класичне тлумачення політичного
дискурсу.
У другій частині ми поглибили знання про політичний дискурс, а саме
найбільше приділили увагу його жанрам. Як ми вже зазначили дослідженням
даної проблеми займалися багато вітчизнях та зарубіжних авторів тож вони не
оминули дослідження жанрової особливості даного політичного феномену.
Серед них : Е.А. Артемов, Н.Д. Арутюнова, М.М. Бахтін, Н. Фейрклаф та інші.
У жанровому просторі політичного дискурсу комунікативна діяльність
політиків містить: заклик, переконання, виправдання (покаяння), інформування
(повідомлення). Також дослідники виділяють за способом вираженні такі
жанри : паралінгвістичні ускладнені (політична карикатура, агітаційна
листівка / плакат) та вербальні (теледебати, інтерв'ю, новини).
 15

В результаті дослідження теоретичного блоку ми з’ясували, що політичний

дискурс як складне соціальне явище можна визначити віртуальною
символічною реальністю, в якій існує певна політична спільнота. Ця спільнота
живе в умовах циркулювання низки політичних текстів, у процесі чого
створюють та насичують змістом політично значимі символи, що регулюють та
організовують політичне життя спільноти.
Отже, політичний дискурс володіє специфічними ознаками, які
зумовлюють його вплив на символічну реальність: комунікативність і
цілісність, символічність, обмежений доступ до їхнього продукування,
раціональність і аргументованість, культурна детермінованість,
еволюативність, темпоральність, просторовість, структурованість і
абстрактність.
 16

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ТА ГРАМАТИЧНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ ДОНАЛЬДА ТРАМПА

2.1. Лексико-стилістичні особливості політичних промов Дональда

Трампа
Мова текстів політичного дискурсу має ознаки яскравості, оцінності, в
багатьох випадках образності, персуазивності, ефективності і маніпулятивності.
На сьогодні активно зростає інтерес до засобів, які здатні не тільки
посилювати експресивність і виразність мови, але й збільшують вплив на
слухача (читача). Провідну роль у цьому процесі відіграє мовний політичний
дискурс та ті засоби, які використовують політики у своїх публічних виступах.
Дональд Джон Трамп - діючий президент США, політичний діяч, а в
минулому - підприємець і телеведучий. Він закінчив Нью-Йоркську військову
академію, а пізніше - Уортонской школу бізнесу в Пенсільванії. Головним
гаслом його передвиборної кампанії був «Make America great again» [11].
Однією з відмінних рис мови Дональда Трампа вважається Нью-
Йоркський акцент, а точніше те, як він його вживає і в які моменти його
промові він виражений особливо яскраво, тобто його ідіолектние особливості.
Матеріалом дослідження слугують передвиборчі промови Д. Трампа.
Вибір матеріалу зумовлений лексико-граматичними та стилістичними
особливостями досліджуваних текстів, адже промови Д. Трампа відомі своєю
простотою, зверненням до загальновідомих істин. Зокрема, він зосереджується
на актуальних для американців цінностях, а саме: любов до батьківщини і сім'ї.
Тому політик часто використовує займенник «Ми», що зближує його з усією
нацією і всіма американцями: We will restore America to the cutting edge of
innovation, science, and research by increasing both public and private investments,
що в перекладі на українську мову означає: Mи пoвepнeмo Aмepицi пepшe
міcцe в iннoвaцiях, науці i дocлiджeнняx, збiльшивши як дepжaвнi, тaк i пpивaтi
iнвecтицiї [12].
 17

Політики можуть змінити компонентний склад ідіоми або фразеологізму,

обіграти оригінальне значення. Cepeд сeмaнтичниx cпocoбiв тaкoї
тpaнcфopмaцiї видiляєтьcя бyквaлiзaцiя, тoбтo дoдaвaння в кoнтeкcт iдioми
пeвниx eлeмeнтiв, якa дaє мoжливicть cпpиймaти її бyквaльнo [16].
Розглянемо ще один приклад з передвиборчої промови Д. Трампа: «We
have all the cards, but we don't know how to use them. We don't even know that we
have the cards, because our leaders don't understand the game. We could turn off
that spigot by charging them tax until they behave properly», що в перекладі на
українську мову означає: «У нac є вci кapти, але ми не знаємо, як їх
використовувати. Ми нaвiть нe знaємo, щo y нac є кapти, тoмy щo нaшi лiдepи
нe poзyмiють гpy. Ми мoгли б пepeкpити цeй краpaн, oбклaвши їx пoдaткoм дo
тих пip, пoки вoни нe бyдyть ceбe вecти нaлeжним чинoм» [12].
У даному випадку політик використовує стійкий вираз «to have all the
cards», що в перекладі на українську означає «мaти вигpaшнe cтaнoвищe». Ha
цьoмy бyдyєтьcя вcя фpaзa i пoдaльший виcтyп. Мається на увазі, щo хтocь мaє
пoтeнцiaл, щoб дocягти ycпixy, aлe нe викopиcтoвyє цeй пoтeнцiaл. Тому слово
«game» сприймається буквально, як «карти». Для того щоб показати, як можна
розв‘язати цю проблему, політик використовує ще один фразеологізм – turn off
that spigot, тобто «перекрити той кран», що буквально означає «здійснити вплив
на ділові кола, які завдають шкоди економіці, і не дотримуються законів». Це
викликає інтерес та емоційний відгук у виборця. Такий прийом використаний з
певною метою – впливати на виборця, причому викликати у нього
роздратування або неприязнь до опонентів [16].
Наступний елемент, який президент США вживає для того, щоб привнести
динамізм у свої промови, це фразеологізми. Саме фразеологія здатна поставити
опонента в комічне становище, по-новому представити певну інформацію,
захопити увагу слухача, виставити себе у вигідному світлі і зробити промову
більш «народною». Ідіома здатна передавати невидимий сенс і виступати
засобом маніпулювання свідомістю, чим успішно і користуються політики.
Більшість перекладачів стверджують, що Трамп і не прагне того, щоб аудиторія
 18

чітко його розуміла – у своїх промовах він використовує двузначні фрази, сленг
і вирази, які здатні провокувати.
Розглянемо кожен з представлених в промові американського лідера
стилістичних тропів з точки зору прагматики вживання окремо, починаючи з
групи стилістичних прийомів, підставою для яких є взаємодія словникових і
контекстуальних предметно-логічних значень: «Mothers and children trapped in
poverty in our inner cities, rusted out factories scattered like tombstones across the
landscape of our nation, an education system flush with cash but which leaves our
young and beautiful students deprived of all knowledge», що в перекладі на
українську мову означає: «Матері і їхні діти замкнені в нужді, наша країна
всіяна заржавленими заводами, як надгробними каменями, освіта купається в
грошах, але залишається недоступною для молодих людей» [12].
Meтaфopизaцiя кoнцeптyaльнoгo пpoцecy «has dissipated over the horizon» зi
знaчeнням «зникaти», «випapoвyвaтиcя» викoнyє гeдoниcтичнy фyнкцiю
пpeзeнтaцiї мaтepiaлy i cлyжить зacoбoм виpaжeння eкcпpeciї, aкцeнтyвaння
yвaги peципiєнтa нa мacштaбнoстi зазначеної проблеми, впливу і формування
громадської думки.
«America will start winning again, winning like never before» [11]. «Америка
знову почне перемагати, перемагати як ніколи раніше» [21]. «When America is
united, America is totally unstoppable», що в перекладі на українську мову
означає: «Коли Америка єдина, Америку абсолютно неможливо зупинити» [20].
Використання метонімії «America 'the lands of the western hemisphere
including North, Central, and South America and the West Indies'» в значенні
Сполучені Штати Америки покликане підкреслити всеосяжний характер
планованих змін, згуртованість нації в єдине ціле в прагненні знову перемагати
як ніколи раніше. Ця метонімія наплавлена на формування ідейної
згуртованості населення, що є потужним механізмом маніпуляції аудиторією.
«But we are transferring power from Washington, D.C., and giving it back to
you, the people», що в перекладі на українську мову означає: «Але ми передаємо
владу з Вашингтона, і повертаємо її вам, людям» [25].
 19

«Washington flourished, but the people did not share in its wealth», що в
перекладі на українську мову означає: «Вашингтон процвітав, але люди не
поділяли його багатства» [25]. Метонімія Washington, D.C., використовувана
для експлікації значення «виконавча і законодавча влада США», вживається
для формування дружньої атмосфери з аудиторією і наділення народу США
найвищим статусом в країні, що цілеспрямовано транслюється в кожній частині
промови Д. Трампа.
Meтoю дaнoгo cтилicтичнoгo пpийoмy є вcтaнoвлeння eмoцiйнoї
близькoстi з реципієнтом з подальшою можливістю моделювання громадської
думки. Прагматика цієї групи стилістичних засобів включає такі
характеристики [25]:
1) маніпуляція громадською думкою;
2) створення позитивного образу американського лідера, тобто
детермінація позитивної оцінки нової політичної програми;
3) гедоністична подача інформації;
4) створення довірчої атмосфери спілкування з аудиторією;
5) вираження експресії;
6) акцентування уваги реципієнта на окремих моментах програми;
7) створення образності, яка робить текст виступу яскравим і незабутнім.
Отже, Дональд Трамп у своїх промовах використовує однотипні ефективні
риторичні засоби, в результаті чого його «мовний образ» є більш близьким,
зрозумілим і переконливим для звичайних американців.
2.2 Граматичні особливості політичних промов Д.Трампа
Говорячи про вибір граматичних конструкцій президент США - Дональд
Трамп часто вдається до використання колишніх часів, так, створюючи
віртуальну реальність, в якій слухач вже погодився з його ідеями.
Одна з ключових відмінних рис мови Д. Трампа - завершення пропозицій
словами хльосткими, що несуть основний зміст і ідею всієї промови, часом
навіть всупереч граматичним правилам, наприклад: «You can not solve a problem
until you find out what's the root cause», що в перекладі на українську мову
 20

означає: «Ви не можете вирішити проблему, поки не з’ясуєте основну

причину». У той час, як набагато логічніше було б використовувати: «You can
not solve a problem until you find out what the root cause is».
Мовна поведінка Трампа в період виборчої компанії, характеризується
великою кількістю мовних ходів, маніфестуючих тактику створення ми-
спільності (в рамках стратегії солідаризації). Трампом часто використовуються
форми дієслів 1 особи множини, характеризують досягнення його
передвиборного штабу, накшталт: «I know a baked America. І so, at once I know
the great America», що в перекладі на українську означає: «Ми знову зробимо
Америку безпечною. І так, разом ми знову зробимо Америку великою» [16].
У промові Трампа є багато дієвих займенників, які роблять дихотомію між
«Ми» і «Ти». Він повторив «Я» 88 разів і «Ми» 82 рази. Трамп намагається
використовувати «я» або «ми», щоб створити відчуття єдності і єднання. Коли
він використовує «Вона» або «Вони», він насправді хоче показати величезні
страшні картинки і повну негативну оцінку іншій боку. Використовуючи «Я»,
він має намір представитися як єдиний і єдиний рятівник і наступний лідер
нації.
Поняття «я» і «ми» допомагають йому скоротити відстань між ним і
аудиторією, а також він може створити відчуття серед аудиторії, що вони на
одному боці. Таким чином, публіка відчуває себе поряд з ним. Він також
використовував «Ми зробимо» 26 разів, щоб вони увійшли в його надихаючі
девізи.
Д. Трамп - це гнучкий адаптер і лінгвістичний виконавець, який змінює
свою промову в залежності від того, з ким він говорить, і в контексті. Він
показує найвищі рівні використання нью-йоркського акценту при вимові
політичних промов і при зверненні до глядачів в Нью-Йорку. Залежно від
штату, в якому він виступає - акцент може ставати менш помітним [14,с. 63].
Також варто відзначити, що мова Дональда Трампа не відрізняється
ритмічністю, яка часто притаманна політичним публічним промов. В
 21

основному це обумовлено спонтанністю його виступів, відсутністю

попередньої підготовки.
Що стосується синтаксичних особливостей мови Д. Трампа, він часто
вдається до повторів. Наприклад, в коментарі до свого заклику про заборону
в'їзду в США людям певних релігійних поглядів довжиною в одну хвилину, він
постійно повторює слово «tremendous». Очевидно, таким чином він висловлює
своє особисте ставлення до даного питання, намагаючись поставити певний
емоційний тон своєму висловом і маніпулювати ставленням аудиторії.
Промови теперішнього президента США Д. Трампа відрізняються
специфічністю, простотою мовлення та динамічністю, саме тому вони
ефективні. Дослідження особливостей мовного стилю промов Д. Трампа
допомагають передбачити характерні особливості сучасного політичного
англомовного дискурсу.
Інверсія в наведених прикладах спрямована на: вираз експресії, наснаги;
акцентування уваги реципієнта на окремих моментах мови.
Відокремлення в контекстах виконують ідентичні функції: «And this, the
United States of America, is your country» [16], що в перекладі на українську мову
означає: «І це, Сполучені Штати Америки, ваша країна» [40]. «And yes, together,
we will make America great again» [16], що в перекладі на українську мову
означає: «І так, разом ми знову зробимо Америку великою». В окремих
випадках спостерігається стилістичне використання таких особливостей усного
типу мовлення, як еліпсис, прагматика яких повністю збігається з відповідними
характеристиками відокремлення і інверсії, наприклад: «And spent trillions and
trillions of dollars overseas while America's infrastructure has fallen into disrepair
and decay», що в перекладі на українську мову означає : «І витратив мільйони і
трильйони доларів за кордоном, поки американська інфраструктура занепала і
занепала»[16].
«І витрачали мільярди і мільярди доларів за океаном, в той час як
американська інфраструктура занепала» [24]. «We will reinforce old alliances and
 22

form new ones. And unite the civilized world against radical Islamic terrorism, which
we will eradicate completely from the face of the earth» [24].
Отже, Дональд Трамп у своїх промовах використовує однотипні ефективні
риторичні засоби, в результаті чого його «мовний образ» є більш близьким,
зрозумілим і переконливим для звичайних американців.

Висновок до розділу 2

Визначено, що однією з відмінних рис мови Дональда Трампа вважається

Нью-Йоркський акцент, а точніше те, як він його вживає і в які моменти його
промові він виражений особливо яскраво, тобто його ідіолектні особливості.
Визначено, що у своїх промовах президент США використовує метафори та
менонімії.
Характерними рисами cтилicтичнoгo пpийoмy, використовуваного
Д. Трампом є маніпуляція громадською думкою; створення позитивного образу
американського лідера, тобто детермінація позитивної оцінки нової політичної
програми; гедоністична подача інформації; створення довірчої атмосфери
спілкування з аудиторією; вираження експресії; акцентування уваги реципієнта
на окремих моментах програми; створення образності, яка робить текст виступу
яскравим і незабутнім.
Мовна поведінка Трампа є зачасту направленою на підтримку образу
активного і принципового громадського діяча, який відповідає за свої слова і
вчинки. При аналізі концепти були представлені у вигляді аксіологічно
осмислених опозицій. У зоні позитивної оцінки виявляються поняття правда,
свій, допомога суспільству, в зоні негативної оцінки - поняття брехня, чужий,
антисуспільна діяльність. Можна говорити про виникнення концептуальних
зв'язків між ними: «свій» для Трампа - людина, яка мислить правду як абсолют і
керується нею в своїй діяльності, яка спрямована на допомогу суспільству.
«Чужий» для Трампа - той, хто веде антигромадську діяльність і використовує
брехню для досягнення своїх корисливих цілей.
 23

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У даній роботі було описано лексико-стилістичні особливості

англомовного політичного дискурсу на підставі промов політичного діяча та
нинішнього президента США – Дональда Трампа. За результатами проведеного
дослідження можна прийти до наступних висновків:
- політичний дискурс - це особливий вид дискурсу, що реалізується в сфері
внутрішньої і зовнішньої політичної діяльності. Специфіка політичного
дискурсу на всіх мовних рівнях характеризується, з одного боку, високим
ступенем зовнішнього впливу, а з іншого - максимальною наближеністю до
літературної норми мови.
У політичного дискурсу існують як усні, так і письмові варіанти, а також
політичний дискурс варіюється за жанрами. Виділяють такі жанри політичного
дискурсу, як передвиборні, інавгураційні, дискусійні мови і ін.
- у промові політиків існують універсально-типологічні лексико-
стилістичні та фонетичні характеристики і специфічні особливості.
Індивідуальні та універсальні мовні характеристики є найбільш яскраво
вираженими в політичній промові.
- сприйняття політичної мови і її значущі функції знаходяться в прямій
залежності від лексико-стилістичних і фонетичних засобів впливу, які
використовують політики.
Протягом усієї своєї передвиборної кампанії Дональд Трамп створював і
підтримував послідовний світогляд і основоположні принципи ідеології, яка
стверджує, що Америка стала слабкою через бездарність і, іноді, відверто
зловмисної корупції та жадібності істеблішменту. Навпаки, іноземці стають
сильніше за рахунок американського народу. Це дослідження показало, що
Трамп звернувся до багатьох проблемам американців в словах, які резонували з
їх особистими ситуаціями і апелювали до їх емоціям. Однак при цьому він
висловив жахливу ідеологію расизму, параної і ксенофобії, яка несправедливо і
нечесно тягне за собою помилкові зв'язку з іммігрантами, іноземцями, його
 24

політичною опозицією, і цілком реальними проблемами, з якими стикаються

американці щодо робочих місць і злочинності. При цьому він, мабуть, змішав
факти з вигадкою, щоб створити уявлення про реальність, яке багато хто з його
виборців приймають за істину.
Оскільки події, які відбулися в рамках цього дослідження, відбулися
недавно, дуже мало досліджень було зроблено по політичному дискурсу
Дональда Трампа, який веде до його інавгураційній промові. Розглядаючи ці
виступи, дане дослідження сприяє більш глибокому розумінню дискурсу і
стратегій «нас проти них», використовуваних Дональдом Трампом для
легітимації його ідеологічних позицій і делегітимації позицій його опонентів.
Крім того, це може сприяти розумінню тонких способів, якими мова відіграє
життєво важливу роль в конструюванні або маніпулюванні реальністю,
одночасно зміцнюючи нерівність і боротьбу за владу в суспільстві.
Таким чином, це дослідження надає вузьке вікно в лінгвістичну стратегію,
яка використовується в передвиборчих промовах Дональда Трампа.
 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнаурова Е. С. Комунікативно-прагматичний аспект

лексичного значення слова // Комунікативні аспекти значення: Межвуз.
зб. науч. робіт. Волгоград, 1990. С. 23-29.
2. Багрій О.І. Наукова дискусія: дискурсивні та прагмариторичні
характеристики (на матеріалі англомовних статей середини ХХ - початку
ХХІ сторіч.): автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.04 / О. І. Багрій ;
Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2010.
3. Бацевич Ф. С. Основи комунікатівної лінгвістікі:
Підручнік.К .: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
4. Баранов Н. А. Популізм і демагогія // III Всеросійський
конгрес політологів «Вибори в Росії і російський вибір» 28-29 квітня
2003 г. / URL: http://www.ibci.ru/ kongress / page / Baranov.htm
5. Борисова С. А., Карнаухова М. В. До питання про
семантичному просторі політичного дискурсу [Текст] // Політичний
дискурс. / Под ред. В. Н. Базильова і Ю. А. Сорокіна. М., 2000. С. 30.
6. Водак Р. Взаємозв'язок «дискурс суспільство»: когнітивний
підхід до критичного дискурс-аналізу [Текст] // Будаев Е. В., Чудінов, А.
П. Сучасна політична лінгвістика. Єкатеринбург, 2006. С. 123-135.
7. Габермас Ю. Структурні превращение у сфері відкрітості:
Дослідження категорії громадянське суспільство. Львів: Літопис, 2000.
318 с.
8. Герасимов В. І., Ільїн М. В. Політичний дискурс-аналіз /
Політичний дискурс: історія і сучасні дослідження. - Збірник наукових
праць. М., 2002. 184 с. (Політична наука / РАН. Інститут наукової
інформації з суспільних наук, 2002, №3. Серія: "Політологія"), 61-71 с.
9. Дідусева Т.А. Жанровий простір політичного дискурсу. URL:
http://philolog.univ.kiev.ua/php/4/7/Studia_Linguistica_5_2/472_477.pdf
 26

10. Демьянков В. З. Політичний дискурс як предмет

політологічної філології / Політичний дискурс: історія и сучасні
дослідження // Збірник наукових праць. М., 2002.184 с. (Політична
наука / РАН. Інститут Наукової информации по общественньш наук,
2002 №3. Серія: "Політологія"), 20-32 с.
11. Епштейн О. В. Семантико-прагматічні та комунікативно-
функціональні категорії політічного дискурсу [Електронний ресурс] / О.
В. Епштейн // Філологічні науки. Питання Теорії и практики. Тамбов:
Грамота, 2008. № 2. С. 150-156. URL:
http://www.gramota.net/materials/2/2008/2/55.html.
12. Завальська Л. В. Комунікативні стратегії і тактики в
політичному інтерактиві: лінгвопрагматичний аспект: автореф. дис. канд.
філол. наук: 10.02.0. Одеса, 2017. 20 с.
13. Карпухіна Е. А. Специфіка політичного дискурсу / Е. А.
Карпухіна // Філологічні науки. Питання теорії і практики. - Тамбов:
Грамота, 2011. № 4. С. 91-93. URL:
http://www.gramota.net/materials/2/2011/4/23.html.
14. Левенкова О.Р. Конвергентні та дівергентніе Тенденції в
політічному дискурсі Великобритании и США: Дис. на соіск. уч. ст. д-ра
філол. наук / Є.Р. Левенкова. Самара, 2011 року.
15. Мухарямов Н.М., Мухарямова Л. М. Політична лінгвістика як
наукова дисципліна // Політична наука. Політичний дискурс: Історія і
сучасні дослідження: Зб. науч. тр. / РАН ІНІСН. Отв.ред. і упоряд.
Герасимов В.І., Ільїн М.В. М., 2002.С. 32-34.
16. Нагорна Л. Б. Політична мова і мовна політика: діапазон
можливий Політичної лінгвістікі / НАН України; Інститут політічніх и
етнонаціональних ДОСЛІДЖЕНЬ. К .: Світогляд, 2005.316 с.
17. Нечипоренко В. The Art of Self-Translation: the Literary
Bilingualism Phenomenon of V.Nabokov // Наукові записки Національного
університету "Острозька академія". Серія "Філологічна" : збірник
 27

наукових праць. Острог: Видавництво Національного університету

"Острозька академія", 2017. С. 34- 45
18. Опаріна Е.О. Метафора в політичному дискурсі // Політична
наука. Політичний дискурс: Історія і сучасні дослідження: Зб. науч. тр. /
Відп. ред. і упоряд. Герасимов В.І., Ільїн М.В. М .: РАН ІНІСН, 2002. С.
20-31.
19. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. М .: «Рефл-бук», К .:
«Ваклер». 2001. 656 с.
20. Петренко В. В. Політична мова як засіб маніпулятівного
впліву: Автореф. дис. канд. політ, наук: 23.00.02 / Київський
національний ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2003. 17 с.
21. Романченко А. П. Мовна, комунікативна, дискурсивна
особистість: проблема кореляції понять. Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. 2016. № 25. 70 с.
22. Телятникова О.Н., Круглова О.І. Ключові концепти
Британського політічного дискурсу / О.М. Телятникова, О.І. Круглова //
Вуз культури і мистецтв в освітній сістемі регіону: матеріали V
Всеросійської Електронної науково-практичної конференции (січень
2007 року) / Самарська державна академія культури і мистецтв. Самара,
2007. URL: http://smrgaki.ru/8/4/1_8/1.htm
23. Шапочкин Д.В. Політичний дискурс: когнітивний аспект:
монографія / Д.В. Шапочкин. -Тюмень: Видавництво Тюменського
державного університету, 2012. 260 с
24. Шейгал Є.І. Смуток політичного дискурсу. М.: Волгоград:
Зміна, 2000. 367 с.
25. Presidential Election Campaign Announcement Speech by Donald
Trump. –URL: http://www.electionspeeches.com/donald-trump-speech.htm