МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СХОДОЗНАВСТВА
Кафедра китайської філології

Курсова робота
з китайської філології:

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДАЛЬНИХ

ДІЄСЛІВ У КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

Путько Поліни Сергіївни

студентки ІІ курсу, групи Пкит 10-18
спеціальності 035.065 Східні мови та літератури
(переклад включно), перша – китайська
Науковий керівник: доц. Любимова Ю.С
Національна шкала__________________
Кількість балів________ Оцінка ЄКТС____

Члени комісії
____________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ – 2020 рік

 ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ ТА МОДАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ У

КИТАЙСЬКІЙ МОВІ .............................................................................................. 6

1.1. Поняття «модальність» у сучасних лінгвістичних студіях ........................ 6

1.1.2. Типи модальності у китайській мові .......................................................... 8

1.2. Загальне уявлення про дієслово зокрема у сучасній китайській мові ....... 9

1.3 Модальні дієслова у китайській мові ............................................................ 13

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ............................................................................... 16

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МОДАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ У

СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ ...................................................................... 17

2.1. Особливості структури речень з модальними дієсловами......................... 17

2.2. Граматичні особливості модальних дієслів у китайській мові ................. 19

2.3. Модальне дієслово 要 уào............................................................................. 22

2.4. Модальне дієслово «想» xiǎng ...................................................................... 25

2.5. Модальне дієслово 想要 xiǎngyào................................................................. 26

2.5. Модальне дієслово 可以 kě yǐ / 可 kě ........................................................... 27

2.6. Модальне дієслово 会 huì .............................................................................. 29

2.7. Модальне дієслово 得 děi .............................................................................. 30

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ............................................................................... 31

ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 33

АНОТАЦІЯ ............................................................................................................ 35

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ..................................................... 36

2
 ВСТУП
В історії вивчення модальних дієслів можна виділити два етапи. На
першому етапі, у 50-60-і рр. XX ст., в китайській і світової (зокрема,
вітчизняної) лінгвістиці велися бурхливі обговорення проблеми частин мови,
зокрема китайської мови, які вивели дослідження модального дієслова на
новий рівень. У той період увагу здебільшого було приділено аналізу
зовнішніх структурних характеристик модальних дієслів, таких як
граматична характеристика слова, критерій класифікації, синтаксичний
статус та інші.
Другий етап осмислення проблеми настав після 1980-х рр., коли вчені в
вивченні модальних дієслів стали використовувати нові теоретичні методи,
звертаючи при цьому увагу на особливості форми, семантики та інші аспекти,
враховуючи категорію модальності та інтонацію, що дозволило отримати
нові результати.
Починаючи з граматики Ма ( «Комплексна граматика китайської мови»
Ма Цзяньчжун), було написано безліч робіт, присвячених вивченню
модальних дієслів китайської мови, які містять різні точки зору щодо їх
найменувань, природи, синтаксичної структури та інші
Також неоціненний вклад у вивчення та аналіз модальності та
модальних дієслів китайської мови зробили Люй Шусян, В.М. Солнцев, Лю
Юехуа, С.Е. Яхонтов, В. И. Горелов, О.О. Драгунов та інші.
Але не дивлячись на все це, поняття модальності ще й досі можна
назвати одним із не остаточно досліджених явищ не лише у китайській мові,
але й загалом. Тому модальність ще й досі залишається предметом дискусій
науковців.
Дана курсова робота присвячена темі «Функціонально-семантичні
особливості модальних дієслів у китайській мові», вона має достатньо велике
наукове значення для студентів або людей які вчать китайську мову, адже в
ній достатньо коротко, але все ж розгорнуто та зрозуміло викладено досить
складну проблему.
3
 Актуальність роботи зумовлена необхідністю встановлення специфіки
семантики модальних дієслів в сучасній китайській мові, класифікаційних
ознак цієї групи дієслів та її меж.
Метою роботи є вивчення та аналіз семантики, граматичних
характеристик та функціональних особливостей модальних дієслів у сучасній
китайській мові.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:

- уточнити сутність поняття модальність в сучасній лінгвістиці;

- обґрунтувати теоретичні засади дослідження модальних дієслів у
сучасній китайській мові;
- виявити основні функціональні особливості модальних дієслів;
- зробити аналіз конкретних модальних дієслів китайської мови.

Об’єктом дослідження є модальні дієслова сучасної китайської мови.

Предмет - основні функціональні особливості модальних дієслів у
сучасній китайській мові.
Методи дослідження для досягнення поставленої мети та розв’язання
конкретних завдань даної роботи були використані теоретичні
загальнонаукові методи, зокрема формалізації, абстрагування, індукції та
дедукції для вивчення досліджуваної проблематики. Для виявлення основних
функціональних особливостей модальних дієслів було застосовано
функціональний аналіз; структурний метод дозволив визначити граматичні
структури, що реалізують семантику модальних дієслів; для характеристики і
типологізації функціональних особливостей.

Практичне значення цієї роботи полягає у полегшенні розуміння

поняття модальності , а також у її використанні при початковому вивченні
китайської мови.
Матеріалом даної курсової роботи слугує наукова література.
Структура роботи складається зі вступу , двох розділів, висновків ,
анотації та списку використаної літератури. Обсяг роботи становить….
4
 У вступі пояснюється актуальність та мета даної курсової роботи,
об’єкт, предмет, матеріал та методи дослідження.
У Розділі 1 подається визначення поняття модальності, її проблематика,
дослідження вчених на цю тему та загальна дієслів.
У Розділі 2 розглядаються особливості структури речення з
використанням модальних дієслів та більш глибоке дослідження
особливостей та використання деяких модальних дієслів китайської мови.

У висновку підведені підсумки цієї роботи і зроблені висновки на

підставі результатів проведеного дослідження.

У списку використаної літератури вказані джерела, на основі яких

виконана дана робота.

5
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ ТА МОДАЛЬНИХ
ДІЄСЛІВ У КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

1.1. Поняття «модальність» у сучасних лінгвістичних студіях

Добре відомо, що мовна модальність, представляючи собою одну з

найголовніших семантичних категорій, вступає у число переважно
досліджуваних. Не дивлячись на це науковці ще й досі не прийшли до
єдиного погляду щодо модальності, через це у сучасній лінгвістиці є
помітним ще більше посилення уваги та зацікавленості до цього розділу
семантики. Розглянемо основні та найпоширеніші точки зору на поняття
«модальність».
Згідно словником лінгвістичних термінів Ж. Марузо, модальність – це
граматико-семантична категорія, що надає оцінку відношенню інформації що
повідомляється до об’єктивної дійсності. Зміст висловлюваного може
оцінюватись як можливе або неможливе, ймовірне чи ні, бажане або
небажане та інше. Набагато простіше пояснена «модальність» у тлумачному
словнику Д.Н. Ушакова «Модальність – граматична категорія, яка
демонструє зв’язаність змісту мови та реальності» [28, с. 800].
У працях англійських мовознавців модальність оцінюють як даність,
описуючи лише конструкції, в яких вона спостерігається [12, с. 897]. Певні
вчені ототожнюють модальність і предикативність, знаходячи їх явищами
одного порядку [26, с. 37-48].
Ще більш розповсюджене вкрай обмежене трактування модальності як
формулювання правдивості чи неправдивості, що базується в судженнях
дійсності, а також уявності. Але є у цих поглядах щось спільне, зокрема
освідомлення необхідності виведення емоційно-експресивних взаємин з
обсягу модальності.

6
 Проте негативно до настільки вузького погляду віднісся В.В.
Виноградов, який найретельнішим чином досліджував цю категорію. Він
бачить модальність дещо ширшою, як граматично виражене відношення
мовця до дійсності, насамперед до змісту дійсності, співрозмовника, а також
до себе [10, с. 55].
До поняття "модальність" філолог зараховує також і емоційно-
експресивну оцінку мовця. Концепція модальності, створена ним, а також
представниками його школи, містить неймовірну значимість для вивчення
природи оцінки, таким чином аналізує вище згадану як один з різновидів
модальності, в такому випадку є позиція суб'єкта до об'єктів навколишнього
середовища.
О.В. Бондарко вважає, що модальність - є сукупністю актуалізаційних
категорій, що визначають з точки зору мовця відношення змісту
висловлювання до реальності з переважаючими показниками дійсності чи то
недійсності. Той або інший підхід до даних показників проявляється
подібними значеннями, як значимість / можливість (ймовірність, потреба,
проблематичність, гіпотетичність та інше), оцінка правдивості,
комунікативна установка висловлювання, твердження / заперечення,
засвідчення [23, с. 78].
Т.А. Барабаш пише, що модальність як категорія, що виражає позицію
мовця по відношенню до змісту висловлювання, а також ставлення змісту
висловлювання до дійсності, властива будь-якому реченню. Ця категорія
може бути виражена різними мовними засобами, такими як інтонація,
модальні дієслова, вставні слова, тощо [18, с.12].
Люй Шусян подає модальність як спосіб розрізнення речень з
тотожними за змістом поняттями але різною метою мовлення [27, с. 94].
Розмірковуючи про категорію модальності в китайській мові,
неможливо ніяк не звернути увагу на деякі відмінності, які утворюються при
класифікації засобів, а також способів вираження категорії модальності в

7
китайській мові. Дані відмінності, в першу чергу, породжуються від
проблеми виділення частин мови в китайській мові [23, с. 88].

1.1.2. Типи модальності у китайській мові

Не дивлячись на те, що думок з приводу поняття «модальність» безліч,

майже всі науковці виокремлюють у лінгвістиці два типи модальності:
суб’єктивна та об’єктивна.
Суб’єктивна модальність, тобто та яка відображає відношення мовця до
того, що повідомляється, не є обов’язковою частиною висловлювання, на
відміну від об’єктивної. Основою суб’єктивної модальності є оцінювання
мовцем описуваних фактів (позитивна чи негативна оцінка), тоді як
об’єктивної – демонструвати зв’язок між тим що повідомляється та дійсністю,
така модальність здійснюється за допомогою граматичних та лексичних
засобів (форми способу, модальні слова й частки, інтонація).
Так як ставлення мовця до дійсності можуть формулювати різні засоби –
морфологічні, лексичні, фразеологічні, синтаксичні, стилістичні, тощо, то
«модальність виступає категорією, властивою мові в дії, тобто в мовленні, і
через цей фактор вважається головною суттю комунікативного процесу.»
Структуру модальності формують:
1) протиставлення за ознакою «твердження – заперечення»;
2) протиставлення висловлюваного за характером комунікативної
установки (твердження – питання – спонукання);
3) багатоманітні видозміни зв’язку між підметом і присудком,
продемонстровані лексичними засобами («бажає», «здатний», «має»,
«необхідно»);
4) упорядкування значень у діапазоні «реальність – ірреальність»
(реальність – гіпотетичність – ірреальність), різний рівень переконаності
мовця в правдивості думки про дійсність, яка з’являється в нього [7, с. 23].

8
 Основними засобами вираження модальності у китайській мові
виступають модальні прислівники, модальні частки, комплементи
можливості чи неможливості дії, інтонація, а також чи не найголовнішу роль
відіграють модальні дієслова.

1.2. Загальне уявлення про дієслово зокрема у сучасній китайській мові

Дієслово – це самостійна частина мови, яка вказує на дію або стан під
час процесу предмету чи істоти, відповідає на питання «що робить?», «що
зробить?».
Дієслово, на відміну від прикметника або ж іменника, називає процес
або стан ніби змінний показник, так само як процес, що триває певний
проміжок часу. Дієслова які утворюються за допомогою іменників або
прикметників, вказують саме на явище як змінний процес з певною
тривалістю. В деяких формах дієслова дана його особливість більш
проявлена, в інших - менше, проте вона властива абсолютно всім його
формам ( інфінітив, родові, особові, безособові, дієприкметник,
дієприслівник ).
Зазвичай дієслово в реченні виступає у ролі присудка, але й може бути
іншим членом речення.
Термін “ 动 词 ” ( Dòngcí - дієслово ) при буквальному перекладі з
китайської мови - «слова руху», тобто це означає, що дієслова передають
будь-які дії, існування, або зміни людини чи предмета.
Дієслова у китайській мові можуть відображати різноманітні види
діяльності. Вони можуть передавати рух, працю, емоційну чи психологічну
діяльність, зміну, а також існування об'єкта.
З граматичної точки зору всі дієслова у китайській мові, в першу чергу,
необхідно поділити на повнозначні дієслова, а також допоміжні дієслова.
Повнозначні дієслова здатні самостійно виконувати функцію простого

9
присудка. У складі ж складного присудка вони висловлюють ключове
лексичне значення. В той час як допоміжні дієслова, як правило ніяк не
можуть самостійно працювати в ролі простого присудка, в силу значного
ослаблення семантики, але в складі складного присудка надають додаткові
значення.
Дієслова в китайській мові володіють універсальними словесними
граматичними категоріями перехідності або неперехідності, часу, виду,
способу і застави; інші граматичні категорії притаманні, як правило, лише
конкретним лексико-граматичним групам дієслів [33, с. 225].
Протиставлення дієслів згідно перехідності - одна з найбільш
обговорюваних в сучасній лінгвістиці проблем. Нехтувати нею неможливо: у
великій кількості мов планети перехідні, а також неперехідні дієслова
відрізняються відповідно до своїх властивостей, при цьому не лише
синтаксичних, проте також семантичних і нерідко морфологічних.
Під перехідністю загальноприйнято розуміти вміння або невміння
дієслова керувати прямим додатком (тобто процес «переходить» на предмет,
на який він орієнтований [28, с. 252] ); подібний додаток часто здатен
рухатися в позицію суб'єкта в пасивній конструкції. Виходячи з цього, ми
розуміємо, що у китайській мові перехідними є ті дієслова, які демонструють
дію, направлену на об’єкт, виражений прямим додатком, але деякі з
неперехідних дієслів руху також мають здатність керувати прямим додатком.
Смислові відносини між дієсловом та додатком також можуть
відрізнятися в залежності від типу дієслова. При цьому цей тип керування та
смислові відносини між дієсловом та додатком на пряму залежать від
значення керуючого дієслова, але не з конкретним лексичним значенням
кожного даного дієслова, а з абстрактним, граматичним значенням,
притаманним для цілої групи дієслів [35, с. 18].
Існує два головні класифікації дієслів за їх лексико-граматичними
відношеннями до додатка, тобто синтаксичним властивостям.

10
 Згідно з першою класифікацією, запропонованою професором Лі Цзінь-
Сі [41, с. 135-139], дієслова у китайській мові поділяються на:
1. Перехідні дієслова, які керують додатком:
a) дієслова, що позначають активний вплив на людину чи предмет ( 吃
chī їсти，作 zuò робити，喝 hē пити );
b) дієслова, що позначають способи пізнання ( 看 kàn бачити， 知道 zhī
dào знати ，听 tīng слухати);
Дієслова цих двох підгруп потребують лише одного додатка.
c) дієслова, що позначають передавання, вони потребують двох додатків
( 问 wèn питати，说 shuō говорити, 送 sòng давати);
d) дієслова, що позначають втручання у щось, чиїсь справи ( 请 qǐng
просити， 使 shǐ змушувати，禁止 jīn zhǐ забороняти);
e) дієслова, що позначають називання ( 叫 jiào називати ， 当 dāng
вважати，认 rèn признавати);
f) дієслова, що позначають перетворення ( 化 huà змінювати，分 fēn
ділити，改 gǎi змінювати);
g) дієслова, що позначають почуття та їх проявлення ( 爱 ài кохати，笑
xiào сміятись，哭 kū плакати).
Дієслова останніх чотирьох підгруп потребують додаток, виражений
додатковим членом речення.
h) дієслова, що позначають відношення, до цієї підгрупи відноситься
лише дієслово 有 yǒu та його заперечна форма 没有 méi yǒu, ці дієслова дуже
схожі до службових дієслів.
2. Неперехідні дієслова, які не потребують додатка:
a) прості неперехідні дієслова ( 坐 zuò сидіти, 走 zǒu ходити，来 lái
приходити);

11
 b) дієслова, які вказують на дію, пов’язану з предметом ( 在 zài бути，进
jìn входити), після цих дієслів може стояти іменник у ролі обставини,
позначаючи місце дії;
c) дієслова, що вказують на самостійне змінення чи появу ( 变 biàn
ставати，出现 chū xiàn з’являтись/виникати，成 chéng ставати), після цих
дієслів обов’язково мають бути додаткові члени;
d) дієслова, які показують почуття та їх прояв, вони також можуть
використовуватись як перехідні ( 欢喜 huān xǐ подобатись/любити，害怕 hài
pà боятись，喜欢 xǐ huān любити);
e) дієслова, що вказують на існування – 有 yǒu та 在 zài, ці дієслова
можуть мати додаток, який може виконувати роль обставини, з іншого боку
вони дуже схожі на службові дієслова.
3. Службові дієслова, типу 是 shì бути，为 wéi робити/діяти，当 dāng
працювати, а також прийменники виконуючі функції присудка.
4. Допоміжні дієслова, до них відносяться дієслова з пасивним
значенням ( 受 ài кохати，被 bèi бути вимушеним，让 ràng дозволяти), 去
qù та 来 lái, у їх службовому значенні, а також деякі афікси та словотворчі
частини.
Недоліком цієї класифікації є те що, по-перше, що деякі підгрупи
розрізняються лише смисловим значенням, а по-друге, те що деякі дієслова
водночас є частиною різних груп або підгруп, при чому це не пов’язано із
зміною значення дієслова.
Проте О.О. Драгунов за своєю лексико-граматичною класифікацією
поділяє китайські дієслова таким чином [15, с. 113-127]:
1. Дієслова, що не позначають дію; вони характерні тим, що не
поєднуються з дієслівними рахівними суфіксами, а також дієслівним афіксом
(часткою) 了 le та низкою інших ознак ( дієслова мислення та почуттів;
модальні дієслова; дієслово 疼 téng відчувати біль; допоміжні дієслова)

12
 2. Дієслова дії, ці дієслова в свою чергу поділяються на перехідні та
неперехідні за ознакою з’єднання чи не з’єднання з прямим додатком, а
також поділяються на :
а) дієслова направлення руху, вони відносяться до неперехідних, не
оформлюються дієслівним суфіксом 着 zhe та можуть виступати у ролі
модифікаторів при інших дієсловах;
б) дієслова давання чи віднімання, вони відносяться до перехідних і є
тотожними дієсловам зі значенням передавання за класифікацією Лі Цзінь-Сі;
граматично вони характерні тим, що потребують водночас і прямого, і
непрямого додатку;
в) дієслова говоріння, відчуття та мислення, вони можуть
супроводжуватися додатком, який виражений цілим реченням;
г) дієслова-прийменники.
У поданій О.О. Драгуновим класифікацій використано двоякі критерії:
поділ дієслів на дієслова дії чи не дії та виділення дієслів групи напрямку
руху побудоване на морфологічних властивостях дієслів, поєднання їх із
суфіксами та інші, а виділення інших груп – на особливостях використання.

1.3 Модальні дієслова у китайській мові

Модальні дієслова прийнято вважати одними із головних способів

вираження модальності семантичної категорії у китайській мові, вони
виражають відношення оповідача, позначеного займенником або іменником,
до змісту того, що він говорить, чи відноситься зміст до реальності. Позиція
модального дієслова є, мабуть, універсальною для будь-якої мови.
Модальні дієслова виражають відношення суб'єкта дії до самої дії:
здатність здійснити цю дію, необхідність або бажання її зробити і тому
подібне. Тому модальне дієслово в реченні майже завжди поєднується з
іншим дієсловом, утворюючи разом із ним односкладовий присудок;

13
самостійно, без іншого дієслова, модальне дієслово не може бути присудком
повного речення, виключенням є ситуації коли модальне дієслово
використано у якості односкладової відповіді на запитання, тобто коли
додаток є зрозумілим з контексту попереднього висловлювання. В цьому і
полягає найважливіша відмінність модальних дієслів від усіх інших дієслів
китайської мови.
Характерною особливістю модальних дієслів також можна назвати
повну морфологічну незмінюваність. Модальні дієслова ніколи не
утворюють ніяких форм, ні синтетичних, ні аналітичних [35, с. 65].
Модальні дієслова являють собою закритий клас слів, їх кількість чітко
сформована. Вони володіють складним значенням, а їх граматичні
властивості значно різняться з граматичними характеристиками інших
дієслів. Ці дієслова мають певну кількість граматичних особливостей [21, с.
5-19]:
a) Модальне дієслово, у відмінності з іншими типами дієслів, називає
ніяк не дію, а висловлює ту чи іншу модальність, тобто ставлення до
описуваної дійсності, з цієї причини з метою семантичної закінченості
речення після модального дієслова, як правило, має бути додаток, який буде
вказувати на точну дію або ситуацію, тобто модальне дієслово в реченні в
обов'язковому порядку поєднується з іншим дієсловом, спільно створюючи з
ним один складений присудок.
b) Модальні дієслова, окрім дієслова 得 děi, можуть вживатися в
стверджувально-негативній формі для вираження питання.
c) Формою заперечення для більшості модальних дієслів, у випадку,
коли вони описують дію, яка відбувалась у теперішньому чи майбутньому
часі, так і в разі опису дій у майбутньому є заперечна частка 不 bù. Окремі
модальні дієслова можуть приймати перед собою також і заперечення 没 méi.
Сюди відносяться модальні дієслова 想 xiǎng думати, 能 néng могти, 能够

14
néng gòu бути здатним. При утворенні заперечення в минулому часі перед
цими дієсловами може ставитися як 不 bù, так і 没 méi.
d) Додатками до модальних дієслів можуть бути: дієслова або дієслівні
словосполучення; прикметники або ад'єктивні поєднання; суб’єктно-
предикативні сполучення.
e) Модальні дієслова можуть мати при собі означення, виражене
прислівником.
f) Модальні дієслова не можуть редублікуватися.
g) Основна синтаксична функція модальних дієслів - присудок, але в
деяких випадках модальне дієслово може виконувати функцію означення.
h) Після модальних дієслів не вживаються суфікси 了 le, 过 guò, 着 zhe,
проте в кінці речення можна поставити модальну частку 了 le, якщо потрібно
висловити зміну ситуації.
Багато сучасних китайських лінгвістів відносять модальні дієслова до
ряду прислівників (хоча й виділяють їх серед прислівників в одну або дві
особливі групи). Модальні дієслова схожі з прислівниками тим, що й ті, й
інші займають у реченні однакове місце.
Проте між цими групами слів існує і ряд відмінностей, тому велика
кількість науковців не згідна з цим та не відносять модальні дієслова до
прислівників, адже граматичні відношення між модальним дієсловом і
наступним за ним звичайним дієсловом мають інший характер, ніж
відносини між прислівником і дієсловом-присудком.
Основними модальними дієсловами в китайській мові є 想 xiǎng хотіти ,
要 yào бажати,会 huì могти, 能 néng могти, 可以 kěyǐ / 可 kě могти, 需要 xū
yào потребувати, 应该 yīng gāi потрібно/повинен, 愿意 yuàn yì хотіти, 必须 bì
xū повинен, 得 děi повинен та деякі інші.
У другому розділі ми розглянемо на прикладі деяких з цих модальних
дієслів їх функціонально-семантичні особливості та як вони впливають на
зміст тексту.
15
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Отже, спираючись на всю подану інформацію у першому розділі,

робимо висновок, що проблемі модальності присвячено значну кількість
робіт, проте, не дивлячись на це у даній області існує багато абсолютно
протилежних думок. Обумовлено це багатоплановістю даної категорії, її
складністю і суперечливістю. Дослідники дають різні визначення категорії
модальності.

Модальні дієслова – це дієслова, які виражають не дію або стан, а

відношення особи чи предмета, позначеної займенником або іменником, що
має в реченні функцію підмета, до дії або стану, виражених інфінітивом.
Позиція модального дієслова є мабуть універсальною для будь-якої
національної мови. І китайська мова не є винятком. Модальні дієслова
зазвичай трактуються як допоміжні, що позначають ступінь можливості чи
неможливості дії, вчинку, процесу, виражених повнозначним дієсловом,
формально займає позицію додатка, з яким вони утворюють присудок.
Модальні дієслова можна розділити за їх значенням на ті, що виражають
можливість, необхідності і бажання.

16
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МОДАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ
У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Особливості структури речень з модальними дієсловами

Речення з модальними дієсловами в сучасній китайській мові

характеризуються такими структурними властивостями [21, с. 20-26]:

a) У випадку якщо того вимагає зміст виразу, два модальних дієслова

можуть бути вжиті спільно (поставлені послідовно, один за одним) –你应该
能把这项工作做好。Nǐ yīnggāi néng bǎ zhè xiàng gōngzuò zuò hǎo. Ти повинен
бути в змозі виконати цю роботу добре.
b) Додатком до модального дієслова може бути заперечна конструкція,
при якій модальне слово теж може бути у заперечній формі – 你可以不理他。
Nǐ kěyǐ bù lǐ tā. Ти можеш не звертати на нього увагу.
c) Під додатком до модального дієслова розуміються всі слова, що
стоять за ним ( за винятком модальних часток в кінці речення, типу 了 le, 吧
ba, 啊 а, 呢 neі та інші ). Іноді додаток до дієслова само по собі є дієслівно-
об'єктної структурою, тобто складається з основного дієслова і додатку до
нього - 你能解决这个问题。Nǐ néng jiějué zhè gè wèntí. Ти можеш вирішити
це питання.
d) При наявності в реченні з модальним дієсловом обставини, що
позначає час, місце або мету дії, то воно може розміщуватися як
безпосередньо перед модальним дієсловом, так і відразу після нього. При
цьому різна позиція обставини впливає на зміст речення в цілому (що,
загалом, типове явище для літературної китайської мови) відносно його
комунікативної структури, тобто визначення теми (вже відомої або
другорядної інформації) і реми (нової інформації, на яку робиться акцент)
висловлювання [31, с. 93]:

17
 - обставина місця: 我听说过你要学会外语，我想你应该在北大学一门外
语。Wǒ tīng shuō guò nǐ yào xuéhuì wàiyǔ ， wǒ xiǎng nǐ yīnggāi zài Běidà xué yī
mén wàiyǔ. Я чула, що ти хочеш вивчати іноземні мови, думаю, що тобі варто
вивчати їх у Пекінському університеті. ( Обставина стоїть після модального
дієслова і вказує на те, що ніде людина не повинна вивчати іноземні мови,
окрім Пекінського університету, по якимось загально відомим причинам );
我听说过你考入北大, 我想你在北大应该学一门外语。Wǒ tīng shuō guò nǐ
kǎorù Běidà , wǒ xiǎng nǐ zài Běidà yīnggāi xué yī mén wàiyǔ. Я чула, що ти
поступив в Пекінський університет, я думаю, що там ти повинен вивчати
іноземні мови. ( Уданому випадку, обставина стоїть перед модальним
дієсловом, вказуючи на те, що підчас навчання в університеті ти повинен
вивчати саме іноземні мови, а не щось інше; те що це буде відбуватись саме у
Пекінському університеті вже точно відомо );
- обставина часу: 你能明天走吗? Nǐ néng míngtiān zǒu má? Ти зможеш
піти завтра? ( У даному випадку модальне дієслово стоїть перед обставиною,
та смисловий акцент зроблений сама на час вчинення дії (саме завтра, а не
сьогодні або в інший день); наявність можливості зробити дію сприймається
як щось само собою зрозуміле.); 你明天能走吗? Nǐ míngtiān néng zǒu má? Ти
зможеш піти завтра. ( Не дивлячись на те, що переклад цих двох речень є
однаковим, позиція обставини перед модальним дієсловом, робить акцент
саме на можливості виконання дії у якийсь час; «завтра» у цьому випадку
розуміється як щось вже відоме.);
- обставина мети: 他应该为了病人的利益卖出自己的机器。Tā yīnggāi
wèile bìngrén de lìyì màichū zìjǐ de jīqì. Він повинен продати своє авто, для
врятування хворого. ( Обставина стоїть після модального дієслова та робить
акцент зроблений саме на мету дії ); 为了病人的利益应该这样做。Wèile
bìngrén de lìyì yīnggāi zhèyàng zuò. Потрібно так зробити для порятунку
хворого. (Обставина стоїть перед модальним дієсловом, вказуючи важливість
дії в цілому.)
18
 - Як правило, заперечення ставиться перед модальним дієсловом, хоча у
деяких випадках воно може займати позицію після модального дієслова та
перед додатком. Зміна позиції заперечення кардинально міняє сенс речення:
- заперечення перед модальним дієсловом. 你不可以走。Nǐ bù kěyǐ
zǒu . Тобі не дозволено йти.; 她不敢来。Tā bù gǎn lái Вона не наважується
прийти.
- заперечення після модального дієслова . 你可以不走。Nǐ kěyǐ bù zǒu.
Тобі можна не йти ( тобто дозволено залишитись );她敢不来! Tā gǎn bù lái!
Нехай тільки посміє не прийти! ( речення приймає окрас погрози).

Китайське речення з модальним дієсловом допускає подвійне

заперечення. У цьому випадку заперечення приймає рамковий характер і
займає місця перед модальним дієсловом і відразу після нього. 你不可以不走。
Nǐ bù kěyǐ bù zǒu. Ти не можеш не піти.

2.2. Граматичні особливості модальних дієслів у китайській мові

Модальні дієслова можна розподілити за їх значенням на ті, що

виражають можливість, необхідності та бажання, проте деякі модальні
дієслова важко з упевненістю віднести до будь-якої з цих груп, оскільки сама
ця класифікація ґрунтується лише на семантиці окремих слів, а не на будь-
яких конкретних граматичних ознаках. Значення окремих модальних дієслів
в загальному плані добре відомі і детально описані в літературі.
С. Є. Яхонтов робить акцент на дієсловах 能 néng могти, 可 kě можна,
зауважуючи, що 能 néng могти, використовується для реалізації значення
фізичної можливості виконання певної дії, тобто можливості, що пов’язана з
властивостями самої діючої особи. Дієслово 可 має значення дозволу на дію,

19
крім того виражає відношення до дії, яке не залежить від діючої особи [35, c.
69].
Дієслово 会 huì вміти щось робити, могти - вказує на набуту можливість,
навичку щось робити [40, c. 109].
До групи дієслів зобов’язання входять слова 得 děi повинен, 该 gāi
потрібно та деякі інші. Дієслово 得 вказує на те, що суб’єкт дії змушений чи
зобов’язаний здійснити дію; 该 дає оцінку цієї дії, характеризує його як
правильне чи неправильне. Дієслово 该 дуже часто вживається в безособових
реченнях. Крім того, 该 може вживатися при розмові про дії, які не можуть
бути здійсненими, можливість здійснення яких втрачена; у цьому випадку 该
перекладається як слід було, варто було б.
Слово 要 уào раніше позначало «хотіти» і було дієсловом бажання, але
зараз вживається переважно в значенні «необхідно», вказуючи на те, що
підмет потребує виконання дії; отже, 要 переходить в групу дієслів, що
виражають необхідність. Це дієслово може вживатися і в безособових
реченнях. Модальне дієслово 要 може іноді вживатися для вираження
майбутнього часу, однак, воно або зберігає відтінок бажання зробити дію,
або вказує на найближче майбутнє.
Для вираження бажання в розмовній мові часто вживається дієслово
想 хiǎng хотіти (дослівно «думати»), але це дієслово ще не повністю
витіснило 要.
До жодної з перерахованих груп не можна з упевненістю віднести
дієслова 爱 ài кохати, 敢 gǎn сміти і деякі інші. Модальне дієслово 敢
вживається зазвичай у поєднанні з запереченням 不 敢 bù gǎn не сміти,
боятися; без заперечення воно зустрічається переважно в риторичних
питаннях.
Деякі з модальних дієслів мають дуже давнє походження, такі як 能 néng
могти, 敢 gǎn сміти, 肯 kěn хотіти/погоджуватися, що зустрічаються вже в
20
найдавніших пам’ятках китайської літератури. Ці модальні дієслова
з'явилися відносно нещодавно. Всі вони за походженням є звичайними
дієсловами. Наприклад, модальне дієслово 想 походить від звичайного 想
хiǎng думати (що відноситься до групи дієслів думки, почуття й мови).
Модальне дієслово, на відміну від звичайного дієслова, називає не дію, а
виражає ту чи іншу модальність, тобто відношення до описуваної дійсності,
тому для смислової закінченості речення після модального дієслова, як
правило, є необхідним додаток, який називає конкретну дію чи ситуацію.
Тобто фраза «我会。Wǒ hui. Я вмію.» поза контекстом є неповною в плані
сенсу, одразу з’являється питання «Так що ти вмієш?». В той же час фраза «
我 会 骑 自 行 车 。 Wǒ hui qí zìxíngchē. Я вмію їздити на велосипеді.» є
закінченою фразою – повідомляє слухачеві про конкретне вміння. Модальне
дієслово 会 тут – присудок, а поєднання 骑 自 行 车 - додаток до цього
модального дієслова [21, c. 5].
Якщо модальне дієслово двоскладове, то в стверджувально-негативній
формі другий склад дієслова перед запереченням можна опустити.
Запереченням для більшості модальних дієслів, як у випадку, коли вони
описують реальну ситуацію або ситуацію, яка тільки трапиться; так і у
випадку, коли вони описують подію у минулому, є прислівник 不.
Окремі модальні дієслова можуть приймати перед собою прислівник
没 méi в якості заперечення. Сюди відносяться такі модальні дієслова, як 想
хiǎng, 能 néng. При позначенні заперечення в минулому часі може ставитись
як прислівник 没, так і 不.
У випадку вираження модальним дієсловом 得 дозволу (в цьому
значенні він, в основному, використовується в офіційних документах), його
заперечною формою є 不得 bù děi.
На відміну від звичайних дієслів, модальні дієслова в реченнях не
подвоюються. Подвоєне дієслово в китайській мові, як правило, вказує на:

21
 1) коротку тривалість дії;
2) малу кількість повторюваності якоїсь дії;
3) містить відтінок легкості, невимушеності або довільності дії.
Основна граматична функція модальних дієслів – присудок, в деяких
випадках модальне дієслово може виконувати функцію означення. Після
модальних дієслів не вживаються аспектні частинки 了 le , 过 guò, 着 zhe,
проте в кінці можна поставити модальну частинку 了 le, якщо потрібно
виразити зміну ситуації [21, с. 19].
Розглянемо функціонально-семантичні особливості на прикладі
конкретних модальних дієслів китайської мови.

2.3. Модальне дієслово 要 уào

Модальне дієслово 要 yào у сучасній китайській мові може вживатися у

п’яти значеннях:
1. Наполегливе бажання, прагнення, намір досягти якоїсь мети,
здійснити якусь дію; на українську мову перекладається словами хотіти,
бажати; мати намір: 我要染头发，大概需要多长时间? Wǒ yào rǎn tóufā,
dàgài xūyào duō cháng shíjiān? Я хочу пофарбувати волосся, скільки часу це
займе? 我 们 要 到 中 国 各 处 去 看 看 。 看 看 真 实 的 中 国 。 Wǒmén yào dào
Zhōngguó gè chǔ qù kàn kàn. Kàn kàn zhēnshí dí Zhōngguó. Ми хочемо
помандрувати (в Китаї) скрізь і побачити справжній Китай.
Негативною формою дієслова 要 yào в цьому значенні є 不想 bù xiǎng не
хотіти, не хотіти; дещо рідше вживаються форми 不 打算 bù dǎsuàn не хотіти,
чи не мати намір, не збиратися, не передбачати і 不愿 bù yuàn не хотіти, не
хотіти, бути неприхильність, бути несхильним.
2. Об'єктивна необхідність щось зробити з точки зору фактів, здорового
глузду, логіки; на українську мову перекладається словами потрібно,

22
необхідно; слід, повинен. В даному значенні дієслово 要 в основному
використовується для опису ще не виникли, що не стали фактом, але
ймовірних і можливих ситуацій. Часто застосовується для вираження ради,
заборони, спонукання, наказ: 病 人 要 加 强 营 养 ， 注 意 休 息 。 Bìngrén yào
jiāqiáng yíngyǎng, zhùyì xiūxī. Хворому потрібно краще харчуватися і більше
відпочивати. 跟上了岁数的人谈话, 要有分寸。Gēn shàng liǎo suì shù dí rén
tán huà , yào yǒu fēn cùn. Розмовляючи з людьми похилого віку, необхідно
проявляти тактовність.
В якості негативних форм вживаються 不 用 bùyòng не треба/немає
необхідності, 不必 bùbì не потрібно/не варто/нема чого, 不要 bùyào не слід/не
можна. При цьому 不用 bùyòngі та 不必 bùbì об'єднані загальним значенням
відсутності необхідності, а 不要 bùyào виражає не категоричну заборону,
тому вживається, здебільшого, в наказових реченнях: 两人意见已经一至, 不
必再争了。Liǎngrén yìjiàn yǐjīng yīzhì , bù bì zài zhēng liǎo. Обидва прийшли
до спільної думки, далі сперечатися нема чого. 请不要倚靠或手扶车门。Qǐng
bùyào yǐkào huò shǒufú chēmén. Будь ласка, не притуляйтеся і не спирайтеся
руками на двері вагона.
3. Теоретична ймовірність або теоретична ж можливість вчинення дії.
В даному випадку 要 синонімічний модальним дієсловам 可能 kěnéng та 会
huì; він відрізняється від останніх більш стверджувальною, позитивною та
безумовної інтонацією. В кінці таких пропозицій може вживатися 的 de, що
дозволяє підкреслити стверджувальну інтонацію щодо можливості,
ймовірності здійснення дії. Модальний дієслово 要 в цьому значенні, як
правило, вживається у мовленні про майбутні дії (в тому числі і про
майбутнє з точки зору минулого). На українську мову такі речення
перекладаються дієсловами в майбутньому часі, іноді з додаванням
прислівників типу можливо, ймовірно, може бути та інші. 不抓紧时间要迟到
的。Bù zhuājǐn shíjiān yào chídào de. Якщо не поквапимося, то ми запізнимося.
23
你这样自以为是是要载跟头的。Nǐ zhèyàng zì yǐ wéi shì shì yào zàigēntóu de.
Ти такий самовпевнений, так можеш і справу провалити.
Заперечними формами в цьому значенні є 不可能 bùkěnéngі 不会 bùhuì,
які перекладаються - не повинно трапитися, не може бути, неможливо. 他不
可能知道这件事。Tā bù kěnéng zhīdào zhè jiàn shì. Він не може про це знати.
4. Суб’єктний намір виконати дію, особисті плани особи; на
українську мову перекладається дієсловами збиратися, мати намір.
Негативна форма: 不要 bùyào. 吃完饭我要饱睡。Chī wán fàn wǒ yào bǎo shuì.
Після обіду я збираюся гарненько виспатися. 我今后不要容忍这样岂有此理
的事。Wǒ jīn hòu bù yào róng rěn zhè yàng qǐ yǒu cǐ lǐ dí shì. Надалі я не
збираюся терпіти таке неподобство.
Окремим випадком цього значення є вираження модальним дієсловом 要
безсуб'єктного майбутнього часу (тобто не прив'язаного до конкретного
діяча), загального характеру [33, c. 61]: 量的变化早晚要引起质的变化。Liáng
de biànhuà zǎowǎn yào yǐnqǐ zhì dí biànhuà. Кількісні зміни рано чи пізно
викличуть якісні. 他一定要来。Tā yīdìng yào lái. Він обов'язково прийде.
5. Точка зору, оцінка. У цьому значенні модальне дієслово 要
використовується в порівняльних конструкціях з прийменником 比 bǐ,
вносячи в конструкцію додатковий відтінок того, що оповідач не просто
констатує в порівнянні факт об'єктивної реальності, але ще й висловлює своє
ставлення до нього, свою оцінку об'єктивної реальності. Порівняймо: 他的学
习成绩要比我好多了。Tā de xuéxí chéngjì yào bǐ wǒ hǎo duō le. Як мені
здається, його успіхи в навчанні набагато краще моїх. 他的学习成绩比我好多
了。Tā de xuéxí chéngjì bǐ wǒ hǎo duō le. Його успіхи в навчанні набагато
краще моїх. У першому реченні показане ставлення саме з точки зору, а не по
конкретним об’єктивним причинам, а у другому безоцінне судження,
показана констатація конкретного об’єктивного факту без прив’язки до
думки людини що говорить.
24
 Модальний дієслово 要 в порівняльних конструкціях може
перекладатися як « схоже, що... », « має бути, що... », « ймовірно / можливо,
що ...» та інші, але й може взагалі не перекладатись, якщо сам контекст
вказує на суб'єктивну думку, оцінку: 你们要比我们辛苦得多。Nǐmén yào bǐ
wǒmén xīn kǔ dé duō. Ви, схоже, змучилися ще більше, ніж ми.
У подібного роду реченнях може бути присутнім дієслово 觉得 juéde
здаватися/думати/припускати, який лексично дублює вживання модального
дієслова 要 yào: 天气预报说今天气温上升, 我怎么觉得今天比昨天要冷一点
呢? Tiānqì yùbào shuō jīntiān qìwēn shàngshēng, wǒ zěnme juédé jīntiān bǐ
zuótiān yào lěng yīdiǎn ne ? Прогноз погоди обіцяв на сьогодні підвищення
температури повітря, чому ж мені здається, що сьогодні якось холодніше,
ніж було вчора?

2.4. Модальне дієслово «想» xiǎng

Дієслово 想 xiǎng при використанні в якості модального дієслова

висловлює наполегливе бажання мовця і перекладається на українську мову
дієсловами хотіти/бажати. Відмінність значення дієслів 想 xiǎng та 要 yào в
значенні бажання полягає в тому, що, по-перше, 想 xiǎng зустрічається
переважно в розмовній мові, а по-друге, він носить більш м'який, ввічливий
характер, що особливо характерно при вираженні прохання побажань ( хотів
би ); однак, разом з тим, бажання, яке виражається за допомогою дієслова 想
xiǎng є сильнішим, мовець виражає велику волю і / або прагнення до
здійснення дії, що межує з прямим наміром [5, с. 121-122]:
很抱歉我这么早就来烦扰您, 但我想跟您谈话。Hěn bàoqiàn wǒ zhème
zǎo jiù lái fánrǎo nín , dàn wǒ xiǎng gēn nín tánhuà. Вибачте, що турбую Вас в
таку ранню годину, але я хотів би з Вами поговорити.

25
 爸爸想重返故乡是他死前亲口跟我说的，当时哥哥、姐姐也都亲耳听到
了。Bàbà xiǎng zhòngfǎn gùxiāng shì tā sǐ qián qīnkǒu gēn wǒ shuō de ，
dāngshí gēgē , jiějiě yě dū qīn ěr tīng dào le. Перед смертю батько казав мені,
що дуже хотів би знову повернутися в рідні краї, тоді і брат і сестра чули це
на власні вуха.
Заперечна форма утворюється за допомогою заперечної частки 不 bù
( тобто. 不想 bùxiǎng ), проте в минулому часі можливо також і заперечення
за допомогою 没 méi ( тобто 没想 méixiǎng ):
今天的活动我不想参加了。Jīntiān de huódòng wǒ bù xiǎng cānjiā le. Я
вже не хочу брати участь у сьогоднішньому заході.
我本来没想买电脑，没料到买了以后，再也离不开它了。wǒ běnlái méi
xiǎng mǎi diànnǎo ， méi liào dào mǎi liǎo yǐ hòu ， zài yě lí bù kāi tā le.
Спочатку я не хотіла купувати комп'ютер, і не очікувала, що після того як
куплю, більше не зможу обійтися без нього.

2.5. Модальне дієслово 想要 xiǎngyào

Модальне дієслово 想 要 xiǎngyào є синонімом двох вищеописаних

дієслів, з точки зору морфологічної структури є їх комбінацію і означає -
хотіти, бажати, прагнути. Його відмінність від 想 xiǎng та 要 yào поягає в
наступному:
a) він частіше приймає після себе додаток, виражений іменником або
займенником, ніж дієсловом. 我 想 要 一 个 漂 亮 的 衣 服 。 Wǒ xiǎngyào yīgè
piāoliàng de yīfú. Я хочу гарну сукню.; 父亲想要咖啡。Fùqīn xiǎngyào kāfē.
Батько хоче кави. (У цих прикладах дієслово 想要 не бажано замінювати
дієсловом 想, адже останній при вираженні бажання, як правило, не приймає
додаток, виражений іменником.)[4, с. 79] ;

26
 b) з дієслівним додатком висловлює більш сильне, активне бажання
( домагатися, пориватися) з елементом спроби. 他马上一脚刹车想要停下来。
Tā mǎshàng yī jiǎo shāchē xiǎngyào tíng xiàlái. Він негайно загальмував,
намагаючись зупинити машину. 他竭力想要给我帮忙。Tā jiélì xiǎngyào gěi
wǒ bāngmáng. Він поривався допомогти мені.;
c) на відміну від дієслова 要 yào, не виражає відтінку майбутнього часу;
d) має більш виразний семантичний відтінок прагнення, наміру; в
даному випадку частково синонімічний дієсловам 就要 jiùyào збиратися/мати
намір, 打算 dǎsuàn мати намір та інших. 我想要/ 打算自己创业。Wǒ xiǎng
yào / dǎ suàn zì jǐ chuàng yè. Я маю намір відкрити власну справу.
У сучасній китайській мові частотність вживання дієслова 想要 xiǎng
yào нижча, ніж 想 xiǎng та 要 yào.

2.5. Модальне дієслово 可以 kě yǐ / 可 kě

Загальне значення дієслова 可以 kěyǐ / 可 kě – допустимість [9, с. 64]. У

сучасній китайській мові ці дві форми ( повна і коротка ) мають різні
значення, при цьому 可 kě є типовим для писемного мовлення ( зараз у
розмовній мові ця форма зустрічається практично тільки у складі
фразеологічних одиниць або в протиставленнях ), а 可以 kěyǐ - для усної [38,
с. 104]. У веньянь в даному значенні вживалася форма 可, а форма 可以 мала
заперечне значення і вказувала на те, що суб'єкту не рекомендується
здійснювати будь-яку дію, що ця дія не є можливою з моральних міркувань
[25, с. 70]. У сучасному путунхуа такого поділу не існує і форма 可 以 ,
навпаки, вживається набагато частіше [36, с. 249].

Дієслово 可以 kěyǐ / 可 kě в сучасному літературній китайській мові має

такі значення [41, с. 131-140]:

27
 1. Суб'єктивна здатність/можливість/вміння робити що-небудь; на
українську мову перекладається словами «може», «могти», «бути в змозі». 这
项 家 庭 作 业 两 天 足 可 以 完 成 。 Zhè xiàng jiātíng zuòyè liǎng tiān zú kěyǐ
wánchéng. Це домашнє завдання можна виконати за 2 дні.
2. Об'єктивні умови, передумови для здійснення дії; на українську мову
перекладається словами « може », « можна ». 今天下雪了，我们可以堆雪人。
Jīntiān xià xuěle, wǒmen kěyǐ duī xuěrén. Сьогодні випав сніг, ми можемо
зліпити сніговика.
Хоча у цих двох прикладах 可以 має однаковий переклад, але все ж таки
смислове навантаження є різним. У першому прикладі ми ще не виконали
роботу, ми можемо лише припустити скільки часу цей процес займе
( суб’єктивність ), а в другому ми точно знаємо що сьогодні був сніг, та його
достатньо щоб зліпити сніговика (об’єктивність).
3. Дозвіл чи заборона чогось на підставі здорового глузду,
загальноприйнятого порядку речей, суб'єктивного або об'єктивного
розуміння конкретної ситуації та інше. У стверджувальних реченнях, щоб
висловити дозвіл, вживається дієслово 可 以 kěyǐ; 休 息 室 里 可 以 吸 烟 。
Xiūxíshì lǐ kěyǐ xīyān. У кімнаті відпочинку дозволено курити. В негативних і
питальних реченнях, як правило, для вираження того ж значення
використовується модальне дієслово 能 néng. Заперечна форма: 不可以 bù
kěyǐ та 不 能 bù néng, які перекладаються як «заборонено/не варто/не
дозволяється». 你不能(不可以)借口学习紧张而不参加体育锻炼。Nǐ bù néng
(bù kěyǐ) jièkǒu xuéxí jǐnzhāng ér bù cānjiā tǐyù duànliàn. Тобі не можна
пропускати тренування через навчальну завантаженість.
В офіційних документах, ділових паперах, юридичній літературі, у
знаках чи написах про заборону, а також в ситуаціях живого побутового
спілкування, коли потрібно абсолютно однозначно вказати на заборону,
використовується 不可以 bù kěyǐ [37, с. 208].

28
 4. 可以 kěyǐ також може вживатись у значенні « вартий / заслуговує /
достойний ». 这部电影可以看看。Zhè bù diànyǐng kěyǐ kàn kàn. Цей фільм
вартий перегляду.

2.6. Модальне дієслово 会 huì

Модальне дієслово 会 huì може виражати декілька значень. У своєму

першому значенні модальне дієслово 会 huì виражає наявність якогось
вміння в результаті навчання та перекладається як могти/вміти [2, с. 43]. 我会
游泳。 Wǒ huì yóuyǒng. Я вмію плавати.
Модальне дієслово 会 huì в другом своєму значенні виражає можливість
здійснення, оцінку та перекладається як - може статися, що… / може бути,
що… / схоже / може. 今天晚上会下雨。 Jīntiān wǎnshàng huì xià yǔ. Схоже,
що сьогодні піде дощ.
Для обох значень заперечною формою є 不会 bù huì.
Дієслово 会 в позитивній та негативній формах в даному значенні може
також і не перекладатися. В такому випадку ситуація, дія або ознака, які
мають положення після 会 huì / 不会 bù huì як додаток та перекладаються у
майбутньому часі. 我认为会足球队巴西队赢。Wǒ rènwéi huì zúqiú duì bāxī
duì yíng. Я думаю, що футбольна команда Бразилії переможе.

Крім того, модальне дієслово 会 huì в цьому значенні може вживатися в

реченнях, які описують загальновідому істину; подібного роду речення, як
правило, перекладаються у теперішньому або майбутньому часі.

Також є можливим значення 会 huì як бути сильним у чому-небудь /

бути майстром в чому-небудь / добре вміти робити що-небудь; часто
визначається в цьому значенні прислівниками ступеня (типу 很 hěn дуже, 真

29
zhēn справді / дійсно, 最 zuì самий / найбільш / дуже та інші) [39, с. 183].
Ступінь, яку ці прислівники виражають, на українську можна перекласти
лексично (тобто прислівниками та частками), а можна (в усному мовленні)
шляхом інтонаційного підкреслення дієслова «вміти». 你真会安慰人。 Nǐ
zhēn huì ānwèi rén. Ти вмієш заспокоювати.
Речення, в яких вживається модальне дієслово 会 huì в значенні оцінки
або припущення дуже часто закінчується службовим словом 的 de, яке при
необхідності витісняється іншими службовими словами і частками типу 呢 ne,
吗 ma, 了 le та інші [6, с. 280]. Наприклад: 他会来的。 Tā huì lái de. Він
напевно прийде. 他会来吗? Tā huì lái ma. Як вважаєш, він прийде?

2.7. Модальне дієслово 得 děi

Модальне дієслово 得 děi може перекладатися на українську мову як

«потрібно / необхідно / має / слід». Воно вживається тільки в
стверджувальній формі. Для заперечення існують спеціальні форми, що
розрізняються в залежності від значення. Також дієслово 得 děi не може
вживатися в стверджувально-заперечній формі задля утворення питання. У
веньянь дієслову 得 děi іноді передувала морфема 可 kě, а після нього могли
слідувати морфеми 而 ér або 以 yǐ; аде у сучасному путунхуа таке вживання
не зустрічається [24, с. 212].
Модальне дієслово 得 děi може виражати три основних значення:
1. Необхідність в зв'язку з наявними на це підставами. В якості підстави
можуть виступати факти, здоровий глузд, прийняті норми та інше, тобто
необхідність носить об'єктивний характер [32, с. 332]. 你得快点儿，要不然就
来 不 及 了 。 Nǐ děi kuài diǎnr, yàobùrán jiù láibují le. Тобі слід би було
поквапитись, або ж ти не встигнеш.

30
 2. Оцінка ситуації чи припущення. У порівнянні з 会 huì модальне
дієслово 得 děi володіє більш стверджувальною модальністю; на українську
мову перекладається словами «має бути / ймовірно / напевно / точно / без
сумніву». 这 篇 文 章 无 疑 得 受 到 很 多 批 评 。 Zhè piān wénzhāng wúyí děi
shòudào hěn duō pīpíng. Ця стаття без сумніву може викликати багато критики.
У разі такого вираження модального дієслова 会 huì – запереченням будуть
виступати 不会 bù huì та 不可能 bù kěnéng «не повинно трапитися / не може
бути, що б ...»这篇文章无疑不会受到很多批评。Zhè piān wénzhāng wúyí bù
huì shòudào hěn duō pīpíng. . Ця стаття без сумніву не зможе викликати багато
критики.
3. В офіційному мовленні, документах, розпорядженнях та інших. У
цьому ж випадку заперечною формою буде 不得 bù dé (звернемо увагу на те,
що тон 得 перейшов з 3 у 2), яка вживається для вираження заборони. 不得进
里面去。 Bù dé jìn lǐmiàn qù. Вхід заборонено.
Підсумовуючи, ми можемо сказати, що модальні дієслова мають багато
структурних та граматичних особливостей, які можуть радикально змінити
розуміння тексту, якщо не бути досить підкованим у матеріалі.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Отже, з матеріалів, що подані у другому розділі ми можемо зробити
висновки, що модальні дієслова можна розділити за їх значенням на ті, що
виражають можливість, необхідність і бажання. Але все ж таки ми не можемо
розподілити деякі модальні дієслова до якоїсь певної групи, оскільки сама ця
класифікація ґрунтується лише на семантиці окремих слів, а не на будь-яких
конкретних граматичних ознаках.

Ми з’ясували, що основна граматична функція модальних дієслів –

присудок, в деяких випадках модальне дієслово може також виконувати
функцію означення. При наявності в реченні з модальним дієсловом

31
обставини, що означає час, місце або мету дії, її можна ставити як перед
модальним дієсловом, так і відразу після нього. При цьому різна позиція
обставини впливає на сенс речення в цілому.

32
ВИСНОВКИ
У першому розділі даної курсової роботи ми розглянули модальність як
предмет суперечок сучасних лінгвістів, детально розглянули точки зору
деяких із них. Далі для більшого розуміння модальних дієслів ми розглянули
«дієслово» як поняття, і нарешті приступили до теоретичного аспекту
модальних дієслів у китайській мові.

Унаслідок цього ми з’ясували, що модальність залишається однією з

найбільш обговорюваних проблем сучасного мовознавства. Інтерес до
модальної кваліфікації в китайській мові пояснюється тим, що речення на
будь-якій мові характеризується суб'єктом в плані реальності чи ірреальності
поданої інформації, різного ступеня впевненості у вірогідності змісту
висловленої, бажаності, можливості, обов'язковості або необхідності дії.
Модальність в китайській мові виникає тільки в комунікації. Проте
модальні відносини є семантично смисловими і можуть бути описані в ряді
простих модальних смислів, серед яких можемо виділити і вставлені
компоненти. А мовець, який представляє такі модальні смисли, виникає
свого роду як семантичний суб'єкт. І дійсно, спираючись на наше
дослідження ми можемо зробити висновок, що категорія модальності
простежується на всіх рівнях. З цієї причини багато сучасних дослідників
називають модальність «міжрівневою» категорією мови.

Такий підхід протиставляється розгляду модальності як структурної

одиниці мови зі спробами віднесення її до різних рівнів. Це різноманітне за
своїм змістовим обсягом явище у китайській мові встановлено як особиста
точка зору мовця на подію.

У другому розділі ми більш занурились у дослідження та аналізування

функціональних та семантичних особливостях модальних дієслів у сучасній
китайській мові. Їх можна розподілити за значенням на ті, що виражають
можливість, необхідності та бажання, проте деякі модальні дієслова досить
важко до будь-якої з цих груп, оскільки сама ця класифікація ґрунтується
33
лише на семантиці окремих слів, а не на будь-яких конкретних граматичних
ознаках.

Модальні дієслова – це дієслова, які виражають не дію або стан, а

відношення особи, позначеної займенником або іменником, що має в реченні
функцію підмета, до дії або стану, виражених інфінітивом. Ці дієслова
зазвичай трактуються як допоміжні, що позначають ступінь можливості чи
неможливості дії, вчинку, процесу, виражених повнозначним дієсловом,
формально займає позицію додатку, з яким вони утворюють присудок. В
цьому і полягає найважливіша відмінність модальних дієслів від усіх інших
дієслів китайської мови.

У цій роботі ми розглянули сутність поняття модальність з точки зору

світових лінгвістів, таких як Д.Н. Ушаков, О.О. Драгунов, Люй Шусян, О.В.
Бондарко та інших; ідентифікували та провели дослідження щодо
теоретичних засад дослідження модальних дієслів у сучасній китайській мові;
виявили та продемонстрували основні функціональні та граматичні
особливості модальних дієслів та провели аналіз таких модальних дієслів
китайської мови як 要、想、想要、可以/可、会 та 得.
Це дослідження може дати деякий погляд на проблему модальності та її
класифікації, яка зацікавила як функціональних, так і формальних лінгвістів -
тобто, чи можна виділити мови за термінами «синтаксичний» та
«прагматичний» тип.
Тому аналіз, розроблений у цьому дослідженні, ймовірно, охоплює одні
з найпоширеніших модальних дієслів у сучасній китайській мові.
Продовження досліджень поняття модальності загалом та конкретних
функціонально-семантичних особливостях модальних дієслів, безумовно,
матимуть великі перспективи у лінгвістиці.

34
АНОТАЦІЯ
情态动词是一个语法学术语。抽象地说，是用来表达情态的动词；具说，
是用来表达可能、意愿、必要的动词。上述定义是从抽象的语义角度出发的。
事实上在具体语言中的界定往往还要符合一定的句法形式或形态标准。在现
代汉语语法中，情态动词又被称为能愿动词或助动词；而在英语中情态动词
则是助动词中的一类。

情态动词是用来表示情态的。具体而言，情态动词具有提示所支配的主
要动词的交际功能。虽然不同语言中的各个具体的情态动词的交际功能各有
细微差别，但绝大部分可以归为表示“可能”、“必要”或“意愿”三类意思。

35
CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Jingling Wang, Monika Motsch. Grundlagen der chinesischen

Grammatik/ Unter Mitarb. v. Alex Kirch.—Stuttgart: Ernst Klett Sprachen,
2010.—S. 17
2. Li Dejin, Cheng Meizhen. A Practical Chinese Grammar for Foreigners
(Revised Edition). — Beijing: Beijing Language and Culture University Press,
2008. — p. 742.
3. Paul J. Hopper, Sandra A. Thompson. Transitivity in grammar and
discourse // Language (Journal of the Linguistic Society of America), Vol. 56, No
2. — Baltimore: LSA, 1980. — p. 251-255.
4. Qin Xue Herzberg, Larry Herzberg. Basic Patternsof Chinese Grammar: A
Student’s Guide to Correct Structures and Common Errors. —Berkeley: Stone
Bridge Press, 2011.
5. Renzhi Li. Modality in English and Chinese: A Typological
Perspective. —Boca Raton: Universal Publishers, 2004. — p. 121-122
6. Yip Po-Ching, Don Rimmington. Chinese: A Comprehensive Grammar. —
London, New-York: Routledge, 2004. — p. 436.
7. Бернацька С. М. Модальне значення можливості/необхідності в
сучасній українській мові: автореф. дис. …канд.. філол. Наук: 10.02.01
«Українська мова» / С. М. Бернацька. – К., 2011. 23 c.
8. Булыгина Л.Г. Практический курс китайского языка. Том 3 / Л. Г.
Булыгина. – Москва: Муравей, 2004, – 186с.
9. Валиева Т. Д. Учебное пособие по практической грамматике
современного китайского языка. — М.: Восточная книга, 2014. — с. 168
10. Варенко Т. К. Мовні засоби вираження модальності у жанрі фентезі (на
матеріалі романів С. Мейер) / Т. К. Варенко // Вісник ХНУ. – №1022. –
Лінгвостилістика і лексикологія. – Харків, 2012. – С. 136–140.
11. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ,
1988. 256 с.
36
12. Вус Н. Й. Модальність та її трактування у працях дослідників / Н. Й.
Вус // Слов’янський збірник. – Одеса, 2006. – Вип. 12. – 128 с.
13. Горелов В. И. Грамматика китайского языка. Изд-е 2-е, доп. и перераб.
М.: Просвещение, 1982. 280 с.
14. Готлиб О. М. Практическая грамматика современного китайского
языка. Изд-е 4-е, испр. М.: Восточная книга, 2012. 287 с
15. Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского
языка. Том I. Части речи / А.А. Драгунов. – Москва, Л.: Издательство АН
СССР, 1952, — 231 c.
16. Захаров В.П., Богданова С.Ю. Корпусная лингвистика: учебник для
студентов гуманитарных вузов. – Иркутск: ИГЛУ, 2011. – 161 с.
17. Иванов А. И., Поливанов Е. Д. Грамматика современного
китайского языка. — Изд. 3-е, стереотипное. — М.: Едиториал УРСС, 2003.
— с. 304
18. Ионина, А.А., Саакян А. С. Английская грамматика 21 века. – М. :
Эксмо, 2012. – 349 с.
19. Карпека, Д. А. Глагол и грамматические категории предикатов в
современном китайском языке / Д. А. Карпека. — СПб.: Восточный экспресс,
2017. — 385 с.
20. Коротков, Н.Н. Основные особенности морфологического строя
китайского языка (грамматическая природа слова). Москва, 1968. 400 с.
21. Кошелева И. В. Модальные глаголы. Китайский язык. Справочное
пособие. Часть 1. (для студентов III курса факультета иностранных языков,
изучающих китайский язык). — Харьков: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2011. —
с. 168
22. Курдюмов В.А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика /
В.А. Курдюмов. – Москва: Цитадель-Трейд; Лада, 2005, — 576 с.
23. Любимова Ю. С. Засоби і способи вираження категорії модальності в
сучасній китайській мові / Ю.С. Любимова. – Одеський лінгвістичний вісник
№ 5 т.1 2015, – с. 87-90.
37
24. Люй Шусян. Очерк грамматики китайского языка. Часть первая.
Категории / Шусян Люй. — Москва: Наука, 1965, — 349 с.
25. Никитина Т. Н. Грамматика древнекитайских текстов: Конструкции с
особыми глаголами и прилагательными. Необычные функции
знаменательных слов. Служебные слова. Структура текста: Учебное пособие.
— Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. — С. 148
26. Правдівцева Ю. С. Розкриття функцій модальності під час перекладу
англійського тексту / Ю. С. Правдівцева // Наукові записки Національного
університету «Острозька академія». – Серія «Філологічна». – 2014. – Випуск
45. – С. 308-310.
27. Ралдугіна К. О. Модальність як логіко-філософська та лінгвістична
категорія / К. О. Ралдугіна // Вісник Запорізького національного університету.
– Запоріжжя, 2008. – №1. – С. 156–161.
28. Рецкер Я. И. Теорія перекладу і перекладацька практика. Нариси
лінгвістичної теорії перекладу / Доповнення і коментар Д. І. Ермоловича. – 2-
ге вид., стереотип. – М. : «Р.Валент», 2006. – 240 с.
29. Солнцев В.М. Введение в теорию изолирующих языков (в связи с
общими особенностями человеческого языка) / В.М. Солнцев. – Москва:
"Восточная литература" РАН, Москва, 1995, – 354 с.
30. Сорощук Ю.В. / Категорія модальності в сучасному англомовному
авторському дискурсі (на матеріалі творів Дена Брауна та Ніколаса Спаркса)
/ Ю. В. Сорощук // Актуальні проблеми філології. – Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2016. – С. 90–
92.
31. Тань Аошуан. Проблемы скрытой грамматики: Синтаксис,
семантика и прагматика языка изолирующего строя (на примере
китайского языка) / Московский гос. ун-т; Ин-т стран Азии и Африки. —М.:
Языки славянской культуры, 2002. — 896 с
32. Фролова М. Г., Барабошкин К. Е. Китайский язык. Большой
справочник по грамматике. — М.: Живой язык, 2014. — С. 512
38
33. Шахаева А. А. К проблеме изучения грамматической категории вида
китайского глагола отечественными лингвистами // Вестник Бурятского
государственного университета. — Вып. 8. — Улан-Удэ: Изд-во БГУ, 2009.
— С. 224-225
34. Шестакова Д. П. Понятие модальности как лингвистического явления //
Научное сообщество студентов XXI столетия. Гуманитарные науки: сб.
статей по материалам LV Международной студенческой научно-
практической конференции. Новосибирск: АНС СибАК, 2017. С. 43-47.
35. Яхонтов С.Е. Категория глагола в китайском языке / С.Е. Яхонтов. –
Издательство Ленинградского университета, 1957, – 182 с.
36. 孙锡信「汉语历史语法要略」, 上海: 复旦大学出版社, 1992. — 页 373
37. 宋永圭「现代汉语情态动词否定研究」 , 北京: 中国社会科学出版
社,2007. — 页 294.
38. 张志公「小學語言教學基本知識講話」, 上海: 上海教育出版社, 1962.
— 页 193.
39. 李晓琪「现代汉语虚词讲义」, 北京: 北京大学出版社, 2005. — 页 256.
40. 王力. 文集. 第二卷. 中国现代语法／力王。山东教育出版社，1986. – 页
数：568.

41. 黎錦熙「新著國語文法」, 18 版, 上海: 商務印書館, 1954. — 页 122-145

39