НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ

СІКОРСЬКОГО”
КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ ТА ПЕРЕКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
“ІНОЗЕМНА МОВА (ОСНОВНА, ПРАКТИЧНИЙ КУРС)”

на тему: ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНИХ

АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ

Студентки 3 курсу групи ЛА-81

спеціальності 035 “Філологія”
Корчинської Любові Федорівни
к. філол. н., старший викладач
Алексенко В.Ф.

Кількість балів:__________ Оцінка __________________

Члени комісії __________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

__________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

__________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Київ – 2021
 1

ВСТУП ………………………………………………………………………………….2
Розділ 1. ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЛІНГВІСТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ………………………………….4
1.1 Лінгвістика юридичного тексту ……………………………………………......5
1.1.1 Відмінні ознаки юридичних текстів ………………………………………....5
1.2 Класифікація юридичних текстів.....…………………………………………...8
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ....………………………………………………....16
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ
ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ …………………………………………………………..17
2.1 Лексичні особливості юридичних текстів....…………………………………….18
2.1.1 Термінологія....……………………………………………………………….18
2.1.2 Архаїчна манера юридичної англійської ......………………………………20
2.1.3 Незвичне використання та поєднання слів ……..………………………….24
2.2 Граматичні особливості юридичних текстів ….....………………………………28
2.2.1 Складність синтаксису ....…………………………………………………....28
2.2.2 Особливі формулювання....………………………………………………….30
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ....………………………………………………...31
ВИСНОВКИ....………………………………………………………………………..33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....………………………………………35
 2
ВСТУП

Дану курсову роботу присвячено дослідженню характерних

лексико-граматичних особливостей англомовних юридичних текстів.
Акцентовано увагу на аналізі тих особливостей текстів юридичного
спрямування, на які потрібно звернути увагу під час опрацювання
англомовного юридичного дискурсу.
Робота ґрунтується на таких теоретичних працях мовознавців та
перекладачів: Alcaraz, E. & Hughes. B., Crystal, D., Tiersma, P, Hiltunen R.,
Gotti, M., Тарасюк І. та багато інших авторів.
Вибір такої теми курсової роботи зумовлений її актуальністю. На
сьогоднішній день практично всі сфери людської діяльності регулюються
тими чи іншими законами і правовими нормами, а юридичний текст має
безпосереднє відношення до нормативно-правової сфери. Міжнародні
відносини все більше і більше розвиваються, і обмін юридичною
інформацією різного роду між носіями різних мов і культурних цінностей
просто необхідний. Англійська мова є інтернаціональною, більшість
міжнародних правових документів пишуться саме нею, проте вона має певні
особливості в юридичному контексті.
Метою даної роботи є визначити та описати основні особливості
юридичних текстів, аби подолати бар’єри при розгляді англомовних
юридичних текстів чи їх перекладі. Досягнення поставленої мети
передбачає виконання таких завдань:
- визначити прагматичні особливості та лінгвістичну характеристику
юридичних текстів;
- визначити та проаналізувати різні типи тексту юридичного
спрямування;
- дослідити лексичну і граматичну специфіку юриспруденції;
 3
- дослідити особливості, що створюють труднощі при роботі з
англомовними юридичними текстами;

Об’єкт - англомовні юридичні тексти, предмет - їхні лексико-граматичні

особливості.
Матеріалом дослідження слугували численні фрагменти, вилучені з
сучасних англомовних юридичних текстів. Приклади було наведено вибірково з
різноманітних статей, публікацій та наукових робіт.
При опрацюванні даної теми було застосовано наступні методи
дослідження:
1. Загальні методи дослідження. Спостереження та аналіз усіх
джерел інформації (наукових праць, статей, публікацій,
посібників), які зробили можливим синтезування даних та
формулювання висновків.
2. Лінгвістичні методи дослідження. Для визначення
особливостей та труднощів при тлумаченні були використані
описовий та зіставний методи; також при характеристиці
текстів стильовий прийом; а при порівнянні відмінностей
англійського та українського тексту - прийоми внутрішньої
інтерпретації.
Практичне значення. Знання особливостей та характеристик юридичної
англійської мови має велике значення для тих, хто вивчає юридичну англійську,
включаючи тих, хто захоплюється нею, або працівників юридичної професії,
таких як адвокати, судді та перекладачі. І звичайно, знання лексико-граматичних
особливостей допоможе їм працювати над юридичними текстами набагато
зручніше та ефективніше.
Структура та обсяг. Робота складається зі вступу, двох розділів (з
висновками до них), висновків, списку використаних джерел (32 найменування).
Загальний обсяг роботи - 37 c.
 4

Розділ 1. ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЛІНГВІСТИЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ

1.1 Лінгвістика юридичного тексту

Що таке текст? М. Храпченко говорить: “Об'єм і межі цього поняття не є
цілком чіткими, оскільки поняття поєднує зовсім неоднорідні явища, крім цього,
його зміст коливається під впливом поглядів, смаків і намірів окремих
дослідників” [9, с.8]. Існує багато визначень тексту, проте коротко підсумувати
можна так: текст - це сукупність послідовних знакових одиниць, об'єднаних
змістом та граматично. Поняття цілісності, зв’язності, структурованості та
довершеності є обов’язковими ознаками тексту.
Норму побудови вербального тексту визначають вимоги текстуальності. До
них можна віднести ряд таких чинників як осмисленість, можливість своєчасного
сприйняття, здійснення відповідних умов комунікації тощо. Адекватне сприйняття
тексту здійснюється за рахунок не тільки мовних одиниць і їх поєднання, а й
необхідного комунікативного фону. Під час висловлення людина не лише
знаходить слова відповідно до предметів і явищ, що її оточують. Більш того, вона
формує висловлення відразу цілісним.
Текст є предметом вивчення такої дисципліни як “лінгвістика тексту”. Це
досить молода галузь мовознавства, що досліджує закони творення зв’язного
тексту та його смислові категорії. Лінгвістика тексту з’ясовує внутрішні значення,
притаманні певному тексту. До того ж, для виявлення недоступних літературному
чи стилістичному аналізу семантичних ліній та підтем, іноді варто врахувати
принцип вживання мовних одиниць (чи невикористання певних виразів або
категорій).[1, с.34] Лінгвістика тексту має справу з мотивацією вибору однієї з
 5
двох можливих мовних форм. Саме це відрізняє її від граматики, яка подає єдину
можливу форму, від стилістики, яка визначає одиницю, яка є доречною для
певного стилю чи контексту, від риторики, яка шукає найкращу форму
переконання і т.д.[3, с.77]
Отже, текст - це об'єкт, що пов'язує багато галузей наукових знань, які
спеціально спрямовані на вивчення тексту чи лише досліджують його окремі
аспекти, як метод певної діяльності.[2, с.33]
Юридичні тексти - це група текстів, об'єднаних спільною метою
спілкування, використовуються в типових ситуаціях спілкування, мають
однаковий прагматичний інститут та мають спільні мовні та стилістичні
характеристики.
Юридичному тексту притаманна схожість як з науковим текстом, так і з
текстом інструкції, оскільки він виконує і пізнавальні, і розпорядчі функції. Такі
комунікативні завдання мають закони, включаючи основний закон (Конституцію),
а також всі підзаконні акти.
Юридичний текст визначає поведінку одержувачів - країн, організацій,
установ, громадян. Текст закону регулює, забороняє, санкціонує, рекомендує,
модифікує, описує реальний світ та поведінку людей. Комунікативний вплив
юридичного тексту ґрунтується на факторах сил, які в ньому знаходяться.
Адресантом юридичних текстів є юристи, які створюють ці тексти,
враховуючи особливості суспільного ладу. А реципієнтом в даному випадку є
будь-який громадянин країни.

1.1.1 Відмінні ознаки юридичних текстів

За низкою особливостей юридичні тексти відрізняються не тільки від
загальних текстів, а й від інших спеціалізованих текстів. Відмова від
використання стандартних текстових норм на користь «девіантних»
варіантів є зовсім невипадковою, а виникає з основних прагматичних
принципів, типових для правового поля. Найважливіший з цих принципів
стосується недопущення двозначності й обов'язкова точність інтерпретації.
 6
Цей критерій також пояснює високу ступінь консерватизму, притаманну
закону. Прагнення не допустити, щоб нові терміни призвели до
двозначності, сприяє сталості традиційних мовних рис, які зберігаються
навіть тоді, коли вони зникають із загальної мови. Старі формули краще
новостворених через їх багатовікову історію і широку кодифікацію,
загальноприйняте тлумачення. Шанування традиції, що спостерігається в
юридичній мові, також відображає її тісний зв'язок з давньою практикою
використання спеціальних формул для присяг або призначень, для
складання указів і статутів, для видання законів, нагородження почестей або
передачі власності. У цьому контексті мовні шаблони використовуються для
підтвердження дійсності дії. Ці «заморожені» мовні шаблони, які іноді
називають «процедурами», допускають невеликі варіації за формою, а при
перекладі можуть бути відтворені тільки за допомогою аналогічних
процедур цільової мови, як можна побачити в наступних прикладах: unless
otherwise provided by law - якщо інше не передбачено законом; without
prejudice to article - без шкоди для положень статті.
Ще одним наслідком цього принципу є високий рівень надмірності
юридичних текстів, як правило, через плеонастичне використання
лексичних одиниць. Це тягне за собою порушення принципу стислості (який
є відмінною рисою спеціалізованого дискурсу), оскільки кількість
використовуваних лексем набагато більша, ніж необхідно. Наприклад,
англійські укладачі юридичних документів часто використовують два
взаємозамінних терміна для одного і того ж поняття: наприклад, new і novel,
false і untrue, made і signed , terms і conditions, able та willing. У цієї традиції
є історична причина: кожна з цих пар часто складається з неолатинського
терміна в поєднанні з англосаксонською паралеллю - практика, яка сягає
корінням в епоху після нормандського вторгнення, коли в Англії було дві
розмовних мови: англійська (англосаксонський термін) і нормандська
французька. Позначення понять обома мовами забезпечило розуміння усіма
верствами населення. Ці історичні міркування характерні для англійської
 7
традиції, тому вони можуть викликати деякі проблеми у перекладачів інших
мов, які не так добре володіють синонімічними термінами.
Одним з факторів, що характеризують юридичні тексти, є їх великий обсяг і
складність. Письмовий юридичний дискурс кодується набагато довшими
реченнями, ніж ті, які зустрічаються в звичайній мові. Часто речення в
англійських юридичних текстах в два рази довше наукових текстів та у вісім
разів довше усних текстів. Значний обсяг речень в юридичних текстах
пояснюється великою кількістю пунктів, необхідних для мінімізації
двозначності і непорозуміння. Кожна згадка супроводжується
специфікаціями, які уточнюють його ідентичність. Наприклад, іменна фраза
«this agreement» в прикладі (1) визначається 42 іншими словами, що дають
додаткову інформацію про дійсність угоди, імена залучених сторін, їх
юридичну адресу, імена, присвоєних їм пізніше в контракті, і згадку
правонаступників двох сторін, що підписали:
(1) This Agreement, effective as of the first day of April 2011 between Dale
Johnson Ryder Warren, an Association organized and existing under the laws of
Switzerland (‘Grantor’), its successors and assigns, and DJRW Johnson Ryder
Simpson & C., its successors and assigns (‘Member Firm’) [18, с.220]
Більш того, юридичні тексти містять велику кількість постмодіфікаторов і
відносних речень, на відміну від інших видів спеціалізованого дискурсу, які
замість цього віддають перевагу попередній модифікації. Рідкісний виняток
відносних речень і часте використання довгих постмодіфікаторов
призводить до дуже довгих і синтаксично складних речень такого типу:
(2) The Tenant will [...] pay for all gas and electric light and power which shall
be consumed or supplied on or to the Property during the tenancy and the amount
of the water rate charged in respect of the Property during the tenancy and the
amount of all charges made for the use of the telephone on the Property during
the tenancy or a proper proportion of the rental or other recurring charges to be
assessed according to the duration of the tenancy.[18, с.218]
 8
1.2 Класифікація юридичних текстів
Будучи складним типом дискурсу, юридичний дискурс реалізується за
допомогою юридичних текстів, написаних юридичною мовою, що розглядається
як тексти спеціального призначення, що відрізняються від інших видів текстів за
своїми внутрішніми та зовнішніми властивостями. Велика різноманітність
юридичних текстів відображає різноманітність самого права. Оскільки різні
юридичні тексти мають різні функціональні, структурні та лінгвістичні
особливості, вони класифікуються за жанрами на основі різних критеріїв. Розгляд
жанрів юридичних текстів сприяє загальному розумінню та побудові правового
дискурсу загалом та юридичних текстів зокрема. Цей підрозділ спрямований на
огляд та опис жанрів юридичних текстів із акцентом на специфічні особливості
юридичних текстів та критерії класифікації юридичних текстів за жанрами.
Незважаючи на те, що різні жанри юридичних текстів були предметом
обговорення в багатьох наукових працях, не запропоновано жодної всеохоплюючої
класифікації юридичних текстів за жанрами. Це можна пояснити багатовекторною
природою права, завдяки якому конкретизація типології юридичних текстів є
складним завданням. Бхатія також додає, що "закон є менш універсальним, ніж
наука" [11, с.136]. Слід зазначити, що в літературі немає єдиної думки, на якій
основі юридичні тексти слід класифікувати за жанрами. Деякі намагаються
класифікувати юридичні тексти за жанрами відповідно до їх функції або ситуації
використання, тоді як інші класифікації ґрунтуються на галузях права або групах
юристів. Огляд цих критеріїв класифікації наведено нижче.

- Класифікація за галузями права

Говорячи про жанри юридичних текстів, Варо та Хьюз стверджують, що
тексти, що належать до даного жанру, повинні мати принаймні такі
властивості:
1. Спільна комунікативна функція.
2. Подібна макроструктура, тобто формат або організаційний план.
 9
3. Подібний дискурсивний режим розвитку макроструктури та подібних
дискурсних прийомів.
4. Спільне лексико-синтаксичне розташування матеріалу та загальний набір
функціональних одиниць та формальних ознак.
5. Загальні соціально-прагматичні конвенції. [27, ст.102]
Варо та Хьюз зазначають, що різні жанри юридичних текстів можуть бути
знайдені в кожній із сфер, на які поділений закон, напр. цивільне право,
кримінальне право, адміністративне право, трудове право, право Європейського
Союзу, земельне право, майнове право тощо, а також у “різних видах діяльності, в
яких беруть участь юристи”. Через різноманітну діяльність юристів (наприклад,
суддів, юристів, адвокатів) можна очікувати різноманітність жанрів юридичних
текстів. Навіть незважаючи на те, що Варо та Хьюз пропонують детальний аналіз
різних жанрів, таких як університетські докторські роботи та дипломи,
сертифікати, статути, юридичні звіти, рішення, контракти, акти, страхові поліси,
заповіти, довіреності, професійні статті, їх класифікація юридичних текстів за
жанрами видається дещо неясною. Автори говорять про три класи жанрів
юридичних текстів. До першої групи належать юридичні тексти, що знаходяться у
сферах статутного права, публічного права та судових рішень; другу групу
складають юридичні тексти приватного права, які встановлюють правові заходи
приватних осіб (наприклад, договори, акти, заповіти тощо); тоді як наукові праці
щодо закону (наприклад, підручники, професійні статті) підпадають під третю
групу [27, с.102]. Варо і Хьюз відзначають, що жанри юридичних текстів, що
належать до другої та третьої групи, "більш гнучкі та більш відкриті за своєю
тематикою, хоча вони все ще мають відмінні макроструктурні особливості, які
роблять їх миттєво ідентифікованими як юридичні жанри" (там само). На цих
підставах можна зазначити, що класифікація юридичних текстів Варо та Хьюза на
жанри в основному базується на юридичному домені, тобто галузі права. Цю ж
основу для класифікації юридичних текстів за жанрами, тобто галузями права,
пропонує Маттіла. Він пояснює, що, класифікуючи юридичні тексти за жанрами
відповідно до галузей права, “головним відмінним критерієм тоді стає
 10
спеціалізована термінологія кожної галузі” [24, с.3]. Таким чином, такий тип
типології юридичних текстів базувався б на внутрішніх особливостях тексту.
Вчений зауважує, що значна частина юридичної термінології різних галузей права
є універсальною, хоча, наприклад, кримінальне право використовує терміни, які
ніколи не використовуються у майновому праві (там само). Крім того, в інших
галузях права (наприклад, податкове, земельне право) юридична термінологія
іноді змішується з неюридичною технічною лексикою. Типологія юридичних
текстів, заснованих на галузях права, є одним із можливих рішень щодо
класифікації юридичних текстів за жанрами, однак прийняття термінології як
головного критерію розмежування здається недостатнім, оскільки може призвести
до великої плутанини.

- Класифікація за функцією тексту

Іншу основу для класифікації юридичних текстів пропонує Шарчевич. Вона
вводить двосторонню систему класифікації юридичних текстів за жанрами [24, с.
11]. Її класифікація базується на двох основних функціях мови: регулюючій
(приписній) та інформативній (описовій). Відповідно, дослідниця поділяє
юридичні тексти на жанри відповідно до їх функції (тобто зовнішніх властивостей
тексту):
1) переважно приписний;
2) переважно описовий, але також приписний ;
3) суто описовий.
Переважно приписний - це „нормативні тексти, які прописують певний курс
дій, який особа повинна підтвердити” (там само). Такі тексти мають нормативний
характер і, як правило, вони містять правила та норми поведінки, команди,
заборони чи дозволи. Закони та нормативні акти, кодекси, контракти, договори та
конвенції віднесені до цієї групи жанрів юридичних текстів. Як пояснила
Шарчевич, ці жанри юридичних текстів розглядаються як “документальні джерела
права, тобто першоджерела, з яких Закон певної системи отримує свою владу та
примусову силу” [21, 11-12]. До другої групи жанрів належать гібридні юридичні
 11
тексти, які мають переважно описовий характер, але також містять приписні
частини. Судові рішення, дії, клопотання, доклади, апеляції, прохання, тощо
підпадають під цю категорію. Нарешті, до третьої групи належать юридичні
тексти, які «становлять те, що відоме як юридична доктрина, авторитет якої
різниться в різних правових системах» (там само). Іншими словами, юридичні
тексти, що належать до цієї групи, не розглядаються як правові інструменти, вони
написані вченими-юристами і мають суто описовий характер. Прикладами таких
юридичних текстів є правові есе, підручники, статті тощо. Можна помітити, що
третя група юридичних текстів у класифікації Шарчевич включає той самий тип
текстів, що і третя група юридичних текстів у типології Варо та Хьюз. Подібно до
цього, у своїй книзі про юридичну мову Тієрсма висловлює думку, що “існує
велика різниця в юридичній мові залежно від географічного розташування,
ступеня офіційності, розмовної мови проти письма та пов’язаних факторів” [25,
с.139]. Він посилається на жанр як на категорію композиції, що вказує на те, що
члени категорії, як правило, поділяють певний рівень офіційності та структури.
Подібно до пропозиції Шарчевич, Тієрсма також підтримує думку, що юридичні
тексти можуть бути класифіковані за жанрами відповідно до їх функцій. Він
розрізняє три типи юридичних текстів:
1) діючі юридичні документи, які створюють та модифікують
правовідносини (наприклад, клопотання, петиції, розпорядження, статути,
договори та заповіти);
2) довідкові документи, які “заглиблюються в один або декілька пунктів
закону з відносно об’єктивним тоном” (наприклад, судові висновки, листування
адвокат-клієнт, підручники);
3) переконливі документи (наприклад, листи, подані до судів, меморандуми
зі справи та повноважень) [25, с. 139-141]. На думку вченого, жанри
оперативно-правових текстів, як правило, складаються на дуже формальній та
формулістичній юридичній мові і мають дуже жорстку структуру, тоді як жанри
викладацьких юридичних текстів не дотримуються дуже жорсткої структури, хоча
вони, як правило, відповідають традиційній структурі. Нарешті, жанри
 12
переконливих юридичних текстів не є настільки формальними щодо форми та
мови. Тієрсма робить цікаве зауваження, зазначаючи, що такі юридичні
документи, як договори, заповіти, акти та статути, які призначені для клієнтів і
безпосередньо зачіпають їх інтереси, характеризуються більшою юридичною
специфічністю, тоді як жанри юридичних текстів (наприклад, есе, записки,
меморандуми) які слід читати суддям та іншим юристам, є менш специфічними
[25, с.141].

- Класифікація на основі ситуації використання

Як усні, так і письмові юридичні тексти беруться до уваги в класифікації,
запропонованій Мейлі [20, с.34]. Однак основним критерієм у його типології
юридичних текстів є дискурсна ситуація (вона відповідає «ситуації використання»
Тросборга, яка буде описана нижче). Відповідно до ситуації, в якій
використовуються юридичні тексти, Мейлі розрізняє наступні групи:
1. Джерела права та джерела судового процесу (законодавчі, нормативні
акти, підзаконні акти, прецеденти, заповіти, контракти тощо) - письмові тексти.
2. Досудові процеси (співбесіда в міліції / відео, клопотання, консультації,
виклик присяжних) - усні та письмові тексти.
3. Процеси судового розгляду (допит у суді, перехресний допит, втручання,
правила та процедури, підсумки присяжних, рішення) - усні тексти
4. Запис судових рішень у юридичних звітах - письмові тексти.
 13

Схема 1. Класифікація А. Торсборг

Очевидно, що останні три категорії охоплюють юридичні тексти, що
стосуються судових процесів, тоді як перша група включає всі інші
юридичні тексти. Дещо подібний поділ на групи на основі зовнішніх
факторів, що стосуються ситуації використання, розглядає Анна Тросборг
[26, с.20]. Однак Тросборг не говорить зокрема про юридичні тексти, але
застосовує класифікацію до юридичного дискурсу загалом. Маючи на увазі,
що дискурси реалізуються за допомогою текстів, цей поділ юридичної мови
на групи цілком підійде для класифікації юридичних текстів за жанрами як
письмовими, так і розмовними.
Подібним чином Д. Цао обирає ситуацію вживання як основний критерій
класифікації юридичних текстів. Тим не менше, вона виключає жанри
розмовного юридичного дискурсу та виділяє чотири основні групи
юридичних текстів:
1) законодавчі тексти (внутрішні статути та підзаконні закони, міжнародні
договори та багатомовні закони, інші закони, вироблені законодавчими
органами;
 14
2) судові тексти, написані під час судового процесу судовими працівниками
та іншими юридичними органами;
3) юридичні наукові тексти, написані академічними юристами чи юристами
в наукових працях та коментарях, юридичний статус яких залежить від
правових систем різних юрисдикцій;
4) приватні юридичні тексти, що включають тексти, написані нотаріусом,
наприклад, договори, оренда, заповіти та судові документи, приватні угоди,
свідчення свідків, а також інші документи, написані не юристами. [12,
с.9-10]
Хилтунен стверджує, що існує три основні типи юридичного письма:
а) академічні тексти з права, які складаються з академічних досліджень
використання мови в процесі права. Цей тип дискурсу можна знайти в
академічних журналах та юридичних підручниках.
б) законодавчі документи, що стосуються мови, яка використовується в
статутах, таких як Конституція країни, Акти Парламенту, контракти,
договори тощо.
в) юридичні тексти, що представляють мову, що використовується в суді,
такі як судові розгляди, судові рішення, юридичні звіти тощо. [19, с.41-42]
Кожен із цих типів письма передбачає різні лінгвістичні варіанти. Однак усі
ці різні типи тексту мають справу із законом. Отже, існують певні основні
характеристики, які всі вони поділяють, оскільки всі юристи займаються
юридичною комунікацією.

- Інші критерії класифікації юридичних текстів

Окрім класифікації на основі галузей права, функції тексту та ситуації
використання, існують інші критерії, що застосовуються при класифікації
юридичних текстів за жанрами. Данет пропонує іншу класифікацію жанрів
юридичних текстів, беручи до уваги їх формальність стилю та форму
інформації (письмова чи усна). Що стосується офіційності юридичних
 15
текстів, він розрізняє заморожені, офіційні, консультативні, непланові та
особисті типи текстів та надає наступну типологію юридичних текстів,
заснованих на реєстрі та носії інформації (письмовому та розмовному:
складеному та спонтанному, що використовується в різних юридичних
текстах:
1. Заморожені письмові: страхові поліси, договори, оренда, заповіти.
2. Заморожені розмовні: церемонії одруження, звинувачення, клятви
свідків, вироки.
3. Формальні письмові: статути, листи, апеляційні висновки.
4. Формальні розмовні: допит свідків адвокатами під час судових
процесів, клопотання адвокатів.
5. Консультативний виступі: показання свідків.
6. Консультативні розмовно-спонтанні: взаємодія адвоката та клієнта,
7. Cтендові конференції.
8. Cпонтанні розмови: конференції у вестибюлі, бесіди адвокатів.[16
с.471]
Очевидно, що класифікація Данета ширша, ніж типології, обговорені вище,
оскільки вона включає не лише письмові, але й розмовні жанри юридичних
текстів. Однак, на перший погляд, такий детальний спосіб класифікації
юридичних текстів за жанрами здається дещо незрозумілим. Віднести
юридичні тексти до категорій письмових чи усних текстів, мабуть, не складе
труднощів, але тоді може постати питання, як розрізнити, наприклад,
заморожені юридичні тексти від офіційних? Також незрозуміло, до якої
категорії належать юридичні наукові тексти. Маттіла пропонує п'ятий
критерій, який можна застосувати до класифікації юридичних текстів, хоча
він особливо говорить про застосування цього критерію для поділу
юридичної мови. На його думку, юридичний дискурс можна класифікувати
за різними підгрупами юристів [21, с.4]. Це він пояснює тим, що кожна
підгрупа юристів використовує юридичну мову, яка має певні
характеристики, наприклад словниковий запас і стиль (там само). Таким
 16
чином, ми можемо говорити про дискурс та юридичні тексти, розроблені та
використані юридичними авторами, законодавцями, суддями, нотаріусами
та адвокатами.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

В цьому розділі було розглянуто певні властивості юридичних текстів та

критерії класифікації юридичних текстів за жанрами. Підсумовуючи, можна
сказати, що згадана в цьому розділі інформація має суттєве значення для
розуміння того, що таке юридичний текст. Оглядаючи теоретичні джерела,
було встановлено, що існує швидко зростаюча література з питань,
пов'язаних з жанровим та дискурсним аналізом, що вказує на те, що жанр
став невіддільною категорією нашого повсякденного життя, що відображає
потреби та традиції суспільства. Будучи окремим типом дискурсу,
юридичний дискурс складається з великої кількості різноманітних
юридичних текстів, які далі класифікуються за жанрами. Для розуміння
критеріїв класифікації юридичних текстів необхідно знати специфічні
особливості юридичних текстів. Суттєва різниця між різними юридичними
текстами у їхніх функціях, структурі та мовних властивостях, що
обговорюються в розділі, доводить той факт, що юридичний дискурс не є
монолітним. З цієї причини юридичні тексти класифікуються за жанрами.
Незважаючи на те, що дослідники пропонують різні основи для класифікації
юридичних текстів, усі вони поділяють одну точку зору, що для того, щоб
юридичні тексти належали до певного жанру, їм потрібно ділитися
зовнішніми властивостями тексту чи тексту. Однак немає єдиної думки
щодо того, який критерій є найкращим для класифікації юридичних текстів
за жанрами. Класифікації базуються або на текстових, або на внутрішніх
факторах тексту, наприклад, на галузях права, функціях тексту, ситуації
використання, підгрупах юристів або формальності стилю та форми
матеріалу. Деякі класифікації включають лише письмові юридичні тексти,
 17
інші типології враховують як письмові, так і усні юридичні тексти. Ясно
одне: необхідно досліджувати лексико-граматичні особливості юридичних
текстів, оскільки це проливає світло не лише на загальні риси юридичного
дискурсу, а й на природу самого права.

РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ

ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ

Юридична мова розглядається як спеціалізований регістр, тобто

функціонально диференційований підрозділ мови, який використовується в
певних професійних контекстах. Таким чином, його можна описати за
допомогою звичайних лексико-граматичних характеристик. Проте, важко
узагальнити притаманні йому основні лінгвістичні ознаки, тому що поняття
«юридична мова» охоплює дуже широкий спектр різних, хоча і пов'язаних,
юридичних дискурсів. Мова юридичних документів, можливо, може
розглядатися як найбільш представницька форма, за якою, можливо,
слідують письмові або усні судові рішення, що становлять прецедентне
право. Примітно, однак, що існують і інші жанри, такі як усні бесіди про
взаємодію в залі суду, юридичні консультації та допити в поліції. У всіх цих
контекстах мова використовується характерним чином, і типові
лексико-граматичні особливості одного типу дискурсу не обов'язково
перетинаються з характеристиками іншого. Проте, не дивлячись на такий
рівень контекстної різноманітності, конкретні юридичні дискурси можна
описати з урахуванням їх типових лексико-граматичних особливостей -
особливостей, які можуть сприяти загальному сприйняттю «юридичної
мови» як складного і незрозумілого.
 18
2.1 Лексичні особливості юридичних текстів
Юридичним текстам притаманна особлива юридична мова, особлива манера
побудови фраз і словосполучень, яка для осіб, необізнаних в тонкощах англійської
юриспруденції, часто здається позбавленою сенсу. При дослідженні юридичної
англійської мови немало уваги треба приділити її лексиці.
2.1.1 Термінологія
Великий інтерес при розгляді лексики юридичної англійської викликає
дослідження специфіки використання термінів в процесі організації тексту.
Оскільки термін називає спеціальне поняття тієї чи іншої сфери
виробництва, науки або мистецтва, юридичний термін являє собою назву
поняття в області юриспруденції. Специфіка термінів полягає, перш за все, в
їх лаконічності, точності, системної обумовленості і однозначності. У
лінгвістичній літературі справедливо відзначається, що «термінам
притаманна консервативність парадигматичних відносин, тобто в
семантичній парадигмі займають суворо визначене місце, будучи при цьому
не обмеженими в своїх синтагматичних зв'язках» [5, с.12]. В сучасних
енциклопедичних джерелах терміни (від лат. terminus - межа, межа, кінець)
трактуються як «слова або поєднання слів (складні або дескриптивні),
значення яких визначаються в контексті відповідної наукової теорії
(дисципліни) або взагалі в будь-якій галузі знання. У цьому сенсі поширена
проблема уточнення терміну, що передбачає їх визначення, усунення
омонімів і обов'язкове фіксування універсуму міркування»[4, с.8]. Терміни
відносяться до числа категорій лінгвістики, але вони дають найменування
відповідним поняттям, що є категорією логіки.
Між поняттям і терміном, як правило, можлива наявність проміжної ланки,
а саме: визначення (дефініції) поняття. Таким чином, терміни не
визначаються, вони роз'яснюються, а визначаються поняття. Безсумнівно,
проблема правових дефініцій є досить складною.
Терміни представляють собою ємну і в той же час стислу характеристику
предмета чи явища. При цьому, не можна допустити, щоб в гонитві за
 19
стислістю викладу правового матеріалу ті поняття, які дійсно потребують
цього, залишилися без своїх визначень. Разом з тим не слід перенасичувати
законодавчі тексти різними визначеннями юридичних понять. Слід
зауважити, що юридична термінологія, що використовується в даний час,
вироблялася юридичною наукою і практикою протягом всієї історії
юриспруденції. Багато сучасних юридичних термінів є словами
інтернаціональної лексики переважно з латинськими коренями, що
обумовлено впливом на світову юриспруденцію римського права і праць
римських юристів.
Латинізми - є однією з багатьох помітних рис англійської юридичної
лексики. Алькарас та Х’юс [10, с.5] пов'язують наявність таких термінів з
певними причинами, які ми коротко розглянемо. По-перше, для англійського
законодавства було неминуче уникнути впливу латинської мови, що
підтримувалося владою Римської церкви над Європою в той час, а також
широкого використання на цій території латини як мови освіти та
літератури. На додаток до неймовірного впливу римського закону, який був
узгодженою письмовою системою і мав владу інституції на значній
території Європи. Ось декілька загальновживаних латинських фраз та слів:
- Bona fide (добросовісний)
- Res judicata (незмінність рішення)
- Bes nova (нова річ; невизначене питання права)
- Actus reus (протиправна дія)
- Alibi «в іншому місці») [9]
Як і латинізми, існування французьких юридичних термінів в межах
англійської юридичної мови також є очевидним явищем. Після
нормандського завоювання в 1066 р. мова загарбників здобула незаперечне
становище в правовій сфері Англії. Це принесло з собою багатство
французької юридичної термінології [15, с.208] Як приклад термінів, що
були спочатку французькими словами, можна навести наступні: contract,
proposal, schedule, terms, conditions, policy, alias, quash і багато інших.
 20

2.1.2 Архаїчна манера юридичної англійської

Лексика англомовної юриспруденції значною мірою складається з

архаїчних юридичних термінів. Однак це перенасичення архаїзмами не
випадкове. Це зроблено з певною метою. Ця тенденція до застарілої лексики
має свої причини Тієрсма стверджує, що "юридична мова часто прагне
неабиякої формальності, вона природно тяжіє до архаїчної мови" [25, с.95].
Згідно з цим твердженням, архаїзми надають певній мові помітний відтінок
формальності. Більшість англомовних юристів віддають перевагу архаїчним
термінам замість нових. Наприклад, вони використовують "imbibe" як
альтернативу "drink", "inquire", а не "ask", "peruse" замість "read", "forthwith"
як аналог "right away" або "at once" і так далі. [8] Ще одним вдалим
прикладом є використання дієслова "witnesseth" зі збереженням закінчення
"eth" для третьої особи однини теперішнього часу як альтернативи
нинішньої морфеми "es" "witnesses".
Існують також деякі архаїчні прислівники. Вони насправді є сумішшю
дейктичних компонентів: "here" "there" і "where" з певними прийменниками:
of, after, by, under тощо. Для ілюстрації, розглянемо кілька прикладів таких
англомовних речень разом з їхнім українським перекладом:

Оригінал Переклад

The parties hereto agree as follow. Сторони, що уклали цю угоду,

домовляються про наступне.

Hereinafter referred to as wife. Далі - дружина.

The total rent for the term hereof is Загальна орендна плата за цей
the sum of.... період складає суму ....
 21
Тієрсма згадує ще дві причини консерватизму юридичних текстів - це
гарантована надійність і зручність. [25, с.96] Відповідно, чим
консервативніші юридичні терміни, тим надійнішим буде юридичний
документ. Іншими словами, таке використання застарілої термінології
зумовлене необхідністю уникати небажаних змін у тому, що стосується
юридичного лексичного значення. Принцип, згідно з Кристалом і Деві
полягає в тому, що "те, що було перевірено і знайдено адекватним, краще не
змінювати" [15, с.213]. Деякі архаїчні слова за ці роки набули авторитетного
тлумачення. Таким чином, їх заміна є великим ризиком. Крім того, таке
постійне використання старомодної манери є, з іншого боку, питанням
зручності. Тобто те, що було чинним раніше, може бути чинним знову.
Незважаючи на так звану корисність архаїчного впливу юридичної мови,
його функціональність як і раніше є суперечливою. З наведених раніше
прикладів цілком очевидно, що деякі застарілі терміни і конструкції дійсно є
перешкодою для кращого розуміння, вони роблять юридичну мову
недоступною для публічного читача або більш конкретними для тих, хто в
основному займається правовими питаннями, і помітно такі терміни
ускладнюють розуміння. Так, єдине рішення таких труднощів - звернутися
за консультацією до юристів-перекладачів.
Архаїчне використання модального дієслова "shall" в юридичній
англійській створює певні труднощі як при тлумаченні, так і при перекладі
таких речень. Традиційно в правових текстах модальне shall виражає
зобов'язання або обов'язок, що є протилежним до його загальної функції
вираження майбутнього [25, с.105]. Для глибшого розуміння, розглянемо
наступні приклади разом з їх перекладами українською мовою:

Оригінал Переклад

Tenant shall comply with any and Орендар повинен виконувати

all laws, ordinances, rules and будь-які закони, розпорядження,
 22

orders of any and all governmental правила та накази будь-яких

or quasi-governmental authorities урядових або квазідержавних
affecting the cleanliness, use, органів влади, що впливають на
occupancy and preservation of the чистоту, використання,
Premises. заселення та збереження
Приміщень.

Husband shall pay to Wife spousal Чоловік повинен виплачувати

support in the sum of... Дружині аліменти у сумі…

Tenant shall make no alterations to Орендар повинен не вносити

the buildings or improvements on жодних змін у будівлі чи
the Premises or construct any поліпшення Приміщень, а також
building or make any other споруджувати будь-які будівлі
improvements on the Premises та робити будь-які інші
without the prior written consent of покращення у Приміщеннях без
Landlord. попередньої письмової згоди
Орендодавця.

Як уже зазначалося, модальне дієслово “shall” в основному

використовується для демонстрації того, що юридичний суб'єкт у даному
реченні зобов'язаний щось робити чи не робити. Однак можна знайти певні
речення, у яких модальний спосіб має значення, яке відрізняється від того,
що переважає в юридичному письмі. “Shall” іноді вживається таким чином,
що по-справжньому заплутує і створює дилему остаточно визначити, чи
використовується модальне “shall” для позначення зобов’язання,
майбутнього чи псевдоімперативу. Розглянемо такі приклади:

Оригінал Переклад

Wife shall have the right to retain Дружина має право зберегти
 23

her married name or shall also собі прізвище чоловіка або

have the right to return to her також має право повернути своє
maiden or former name... дівоче або колишнє прізвище...

Husband shall have the following Чоловік має такі права титулу
rights of title and ownership in the та права власності на сімейне
family residence... проживання...

Застосування “shall” в двох реченнях, наведених вище, не несе

жодних наслідків від імені юридичної особи - ані дружини, ані чоловіка.
Очевидно, що використання “shall” в юридичних текстах є дуже частим і
тому може становити певні труднощі для перекладача.
У юридичному письмі уникають використання анафоричних прийомів
або відносних займенників. Таких як: особисті займенники (he, she, it тощо)
або демонстративні (this, that тощо), на додаток до дієслова "to do", яке може
замінити ціле речення, як у наступному прикладі: He rents an apartment and
so does his brother. Насправді юридична мова дуже ретельно слідкує за
точністю посилань; звідси його тенденція до лексичного повторення, а отже,
до функціональної надмірності. Для ілюстрації наведено такі приклади
разом із їх українським перекладом:

The Lessee shall pay to the Lessor Орендар сплачує Орендодавцю в

at the office of the Lessor. офісі Орендодавця.

Тут, якщо ми виберемо присвійний займенник “his” замість слова “Lessor”

у фразі “at the office of the Lessor”, безумовно, це створить плутанину та
двозначність. Наприклад:

The Lessee shall pay to the Lessor Орендар сплачує Орендодавцю у

at his office. своєму(чи його) офісі.
 24

У цьому випадку важко встановити, чи передбачається кабінет Орендаря чи

Орендодавця. Отже, у багатьох випадках такі заміни можуть посилатися на
лексичний елемент, відмінний від призначеного автором. Принаймні ця
особливість юридичного письма полегшує завдання перекладача знати точне
значення, вкладене автором тексту. Однак використання анафоричних
прийомів або відносних займенників однозначно збільшило б двозначність
та плутанину і важко було б точно визначити, до якого слова відноситься
займенник.

2.1.3 Незвичне використання та поєднання слів

Використання таких слів як “the same”, “such” і “said” у юридичних
англійських текстах зовсім відрізняється від їх використання у звичайній
англійські мові. Слово “the same” зазвичай передбачає порівняння з
подібним об’єктом чи особою, але його вживання в юридичному контексті
стосується однаковості посилання. [25, с.88] Наприклад:

The tenant shall pay all the taxes regularly levied and assessed against Premises
and keep the same in repair.

У цьому прикладі “the same” стосується слова “Premises”. Відповідно,

займенник “it” міг би вдало замінити словосполучення “the same”.[25, с.91]
Крім того, таке слово, як “such”, зазвичай має те ж значення, що й слова
“that sort” або “this sort”. Проте, його використання у правовому контексті
виконує іншу функцію:

We conclude that the trial court’s order constituted an abuse of discretion in the
procedural posture of this case which compels us to set aside such order.
 25
Очевидно, словосполучення "such order" має значення "this order". Отже,
тут “such” виконує таку ж функцію, як і вказівний займенник “this”.
Що стосується значення слова “said” у юридичному письмі, його
використовують в ролі артикля чи вказівного займенника. Прикладом слугує
таке речення:

Lessee promises to pay a deposit. Said deposit shall accrue interest at a rate of
five percent per annum.

В даному випадку слово "said" можна замінити на артикль "the" або вказівний
займенник "this", і при цьому не відбудеться навіть мінімальної втрати значення.
Приклади, згадані в цьому підрозділі, взяті з книги “Legal Language” Пітера
Тієрсма.
Юридичні дублети - це два майже однакових за значенням синоніми,
об’єднані сполучником, що вживають разом як один термін у юридичних текстах.
Аналогічно, юридичні триплети - це три майже однакових за значенням синоніми,
що вживаються разом як один термін. Ось деякі ключові особливості обох:
● Вони, як правило, зберігають однаковий порядок слів - наприклад, “each
and every” є юридичним дублетом, тоді як “every and each” - ні.
● Часто кожне слово в дублеті чи триплеті має коріння в іншій середньовічній
мові - германсько давньоанглійській, нормандській французькій або
латинській
● Вони часто, але не завжди, є алітеративними - тобто: “aid and abet”, “part
and parcel”, “lewd and lascivious”, і “rest, residue and remainder” [31]
Їхня історія починається в 1066 році, коли Вільгельм Завойовник переміг
англійського короля Гарольда в битві при Гастінгсі. Після вторгнення
Вільям поставив французьке дворянство відповідальним за англійців. Це
створило двомовне середовище, де французька була мовою еліти, а
англійська - робочого класу. За час окупації англійська мова поглинула
близько 10 000 французьких слів і перетворилася зі «староанглійської» на
 26
«середньоанглійську». [32] Середньовічні письменники та юристи вважали,
що їм потрібно використовувати слова з обох мов, щоб забезпечити
розуміння та дотримання документів усіма. Наприклад:

Староанглійська/ге Нормандська Середньовічні

рманська французька юристи писали:

Breaking Entering Breaking and

entering

Lands Tenements Lands and tenements

Keep Maintain Keep and maintain

Часте використання дублетів стало вкоріненою рисою середньоанглійської

мови, і врешті-решт звичка подвоювати стала настільки модною, що
утворились пари слів і французького походження, і власне англійських слів:

Дублети французького Власне англійські дублети

походження

Aid and abet Have and hold

Cease and desist Each and every

Terms and conditions By and with

Ще однією помітною особливістю англомовних юридичних текстів є

його технічна термінологія. Відповідно до Тієрсма, «якщо слово чи
словосполучення використовуються виключно певною галуззю чи
 27
професією, або якщо ця галузь використовує їх у спосіб, що відрізняється
від звичайного значення, і термін має відносно чітко визначене значення,
його слід вважати технічним терміном”.[25,с. 108]
Це показує, що технічний термін - це термін вузького поля
призначення, який використовується виключно конкретною галуззю або
професією. Іншими словами, спеціалісти в юридичній сфері насправді
вживають вузькоспеціалізовану мову, своєрідну для простих людей, мову,
що характеризується словниковим запасом технічного характеру.
Відповідно, Алькарас і Х’юс представляють класифікацію технічної
лексики: суто технічні терміни та напівтехнічні терміни. [10, с.17]
Суто технічні терміни: це ті, які застосовуються лише в юридичній
сфері, але ніде більше. Насправді суто технічні терміни є моносемічними;
тобто мають лише одне (юридичне) значення. Наприклад, barrister, solicitor,
estoppel, mortage, serve proceedings, refuse leave to appeal тощо.
Напівтехнічні або змішані терміни - слова і словосполучення із
загального лексикону, що набули додаткових значень шляхом аналогії у
спеціалізованому контексті юридичної діяльності. Отже, такі терміни є
полісемічними, на відміну від тих, що належать до першої групи. Їх
набагато більше, і їх кількість постійно зростає, оскільки законодавство
змінюється відповідно до потреб суспільства, що розвивається. Більше того,
вони семантично складніші. Прикладом може слугувати слово “issue”в
таких реченнях:
а) “The testator died without issue”(потомство, діти).
b) “The parties could not agree on the issue” (суперечливе питання).
e) “The passport was issued by the Liverpool office” (видавати).
d) “Parties must wait for process to issue from the court” (відбувати).
 28
2.2 Граматичні особливості юридичних текстів

Граматика безсумнівно грає надзвичайно важливу роль в галузі права. Вона

може бути яблуком розбрату в суперечках з приводу тлумачення складних
юридичних текстів. Очевидно, що лінгвісти повинні аналізувати тексти і шукати
будь-які відхилення від очікуваних норм - на граматичному і інших рівнях - в
спробі встановити своєрідні стилі і встановити авторів спірних текстів.
Граматичні особливості, а точніше - особливості морфології та синтаксису
англомовних юридичних текстів були об’єктом численних досліджень (наприклад,
Густафсон (1975), Бхатія (1987), Гудріч (1992), Гіббонс (1994), Шарчевич (2000),
Варо та Хьюз (2002), Тієрсма (1999, 2003)). Мова закону традиційно має
тенденцію бути «багатослівною», «нечіткою», «пихатою» і «нудною» [22, с.24].
Дійсно, «складний» синтаксис письмових юридичних текстів є однією з
характерних ознак цього письма, він грає майже ритуальну роль в його
ідентифікації [14, с.37].

2.2.1 Складність синтаксису

Юридичні тексти відповідають правилам граматики і, мабуть, найбільш
віддалені від синтаксису розмовної мови. Одне юридичне речення, як правило,
складається з багатьох речень, які були б сформульовані як послідовність
незалежних речень у неправовому контексті. Вирок, як правило, дуже довгий; в
минулому цілий документ навіть можна було побудувати з одного речення без
знаків пунктуації. (Однією з причин такої практики була спроба запобігти
будь-яким подальшим вставкам розділових знаків, які могли б змінити значення
оригінального рукопису). Синтаксичні ознаки, мабуть, більш характерні для
юридичної англійської, ніж лексичні, і, безумовно, пояснюють більшу кількість
труднощів непрофесійних людей у її розумінні. [16, с.281]
Граматичні основи в юридичних текстах пов'язуються двома різними
способами: паратактично (сурядно) та гіпотактично (підрядно), причому
особливо часто зустрічаються безособові речення. У той час як паратаксис
 29
призводить до кумулятивного зв’язку речень, які можуть легко стояти
самостійно в інших жанрах, гіпотаксис стосується підпорядкування речень і
елементів речень, часто з декількома рівнями вбудовування. Така
координація та підпорядкування особових та безособових елементів речення
додає не лише до сумнозвісної протяжності юридичних речень, але й до їх
синтаксичної складності. В результаті складного синтаксису - у поєднанні з
високою лексичною щільністю - юридичні тексти можуть виявитись
важкими для розуміння, особливо серед непрофесійної громадськості.
Однією з найбільш вражаючих рис юридичної англійської мови є
використання довгих і складних речень. Одне речення може поширюватися
на цілий абзац і містить безліч незалежних та залежних речень.
Наприклад:
“He further contended that Mr. A. Rehman Malik has resigned from the
membership of the Senate on 9th July 2012, and subsequent thereto contested
fresh election of Senate as his request for renunciation of citizenship of U.K. has
been conveyed to him by the UK Border Agency on 29.05.2012 and if for any
reason for the sake of arguments it is accepted that he was not qualified to contest
election as Senator in the year 2008, he was qualified to be elected after the
acceptance of his request for renunciation of his citizenship of UK in the year
2012 as Member of Parliament and as such he was rightly elected as a Senator.”
[30]
Номіналізація являє собою процес отримання іменників від дієслів. У
юридичній англійській мові номіналізація відбувається незвичайно. Юристи
вважають за краще використовувати іменник замість дієслів.
Багато хто це не схвалює, оскільки такий прийом робить речення довгими
та роз’єднує частини речень. З іншого боку, деякі юристи та експерти
визнають його важливість і стверджують, що ці іменники мають певне
значення в юридичній англійській, тому відповідно не можуть бути замінені
дієсловами.
 30
Явище номіналізації виконує декілька важливих функцій: інкапсуляцію
(юрист змушує трактувати значення як існуюче) і створює відчуття
об’єктивності, маскуючи осіб, час і простір.
Декілька прикладів номіналізації :
- Provision від provide
- To be in opposition замість to oppose
- For the implementation замість implement
Безособовість або об’єктивність юридичних текстів привертає багато
уваги. Багато стратегій та інструментів сприяють досягненню об'єктивності
юридичних документів. По-перше, тут не вживається 1-а та 2-а особи; у всіх
видах юридичних текстів присутня лише 3-а особа. По-друге, до людей
звертаються не за їхніми особистими іменами, а за їхнім становищем у
правовому процесі, наприклад Grantor, agent тощо. По-третє, у юридичних
документах постійно вживаються речення у пасивному стані. Ця
об’єктивність виконує дві основні функції. По-перше, це стратегія
приховування діючої особи, переважно за допомогою використання
пасивного стану. З іншого боку, це створює враження, що Закон
неупереджений та об'єктивний.

“When a prisoner is found guilty of an infraction of the laws of this state or the rules of
the department, gain-time may be forfeited according to law.”

“A person shall be disqualified for being chosen as, and for being, a member of the
Legislative Assembly or Legislative Council of a State.” [28]

2.2.2 Особливі формулювання

У юридичних текстах часто використовується пасивний стан. Це зменшує
роль семантичного агента, який або виражається за допомогою необов’язкової
складової речення (тобто прийменникової фрази з by), або, що частіше, повністю
зникає з речення. Невиражені агенти пасивів та дієприкметників роблять
 31
юридичні тексти не лише більш безособовими (тим самим сприяючи
"об'єктивізації" змісту), але й більш загальними та універсальними (наприклад,
такі пасиви, як it is deemed, it is understood, it is to be interpreted as тощо, що
залишає невизначеного виконавця). Крім того, пасив має значну текстову
функцію, особливо в мовах із відносно фіксованим порядком слів, таких як
англійська. Дозволяючи переставляти складові в реченні, пасив допомагає
задовольнити принцип фокусу в кінці. Як результат, структура речень може більш
адекватно відображати природний перехід від відомої до нової інформації, тим
самим відповідати вимогам функціональної перспективи речення.
“The Constitution was framed by its makers keeping in view the situations.” [28]
У таких текстах, як статути, договори та довідники, що містять процедурні
правила, слід передбачити багато можливих ситуацій, фактичних сценаріїв та
винятків. Як наслідок, мова, якою вони написані, та юридична мова загалом
надзвичайно багата синтаксичними показниками умови та припущення, які
можуть бути позитивними (if, when, where, whenever, wherever, provided that, in the
event that/of, assuming that, so long as та багато інших) або негативними (unless,
failing, should ... not..., except as/where/if, but for тощо). Варто бути особливо
пильними, щоб забезпечити, правильне й точне розуміння тексту, наприклад:

“Where either party fails to perform their side of the bargain, then, subject
to clause 15 above, if notice non-performance is given in writing by the injured
party within seven days, or, in the event that communication is impossible until
the ship reaches a port of call, as soon thereafter as is practically possible, the
injured party shall be entitled to treat the contract as discharged except as
otherwise provided in this contract.” [10, с.20]

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Ретельно дослідивши на прикладах лексико-граматичні особливості

англомовних юридичних текстів, можна дійти до висновку, що юридичний текст є
 32
досить специфічним. Для його адекватного тлумачення та застосування, людина
має бути добре обізнана в галузі права, аби також бути компетентною в
інтерпретації різноманітних термінів та мовних засобів.
Історично склалося, що в юридичній англійській є велика кількість
латинізмів та слів французького походження. До того ж, англомовним текстам в
галузі права притаманна тенденція до консерватизму та формальності, що
реалізується надмірним вживання архаїзмів. З одного боку, це забезпечує
надійність та точність, з іншого - більшість такої застарілої лексики в наш час
ніде, крім юриспруденції вже не вживається, що робить неможливим розуміння
тексту для неспеціалістів.
Ще однією відмінною рисою юридичних текстів є вживання загальних слів,
проте з іншим значенням в контексті права.
В юридичних текстах часто можна зіткнутися з дублетами чи триплетами,
що може легко спантеличити непрофесійного юриста. Проте, це є виправданим і
також має свої історичні причини.
Граматику англійських юридичних текстів також було досліджено. Можна
спостерігати величезний контраст між синтаксисом роозмовної та юридичної
мови. Для юридичних текстів характерними є дуже довгі складні речення. Це
може призвести до труднощів при розумінні тексту. Недоліком цього є той факт,
що часто навіть професіоналам необхідно кілька раз перечитати текст, аби
збагнути суть. Однак, такі поширені речення забезпечують однозначність,
точність і сталість тексту.
Юридичний текст обов’язково має бути актуальним і об’єктивним завжди й
для всіх. Через таку сильну необхідність в універсальності юристи вдаються до
використання номіналізації, безособовості та пасивного стану. На додаток, нерідко
вводяться умовні чи допустові формолювання.
Беручи всі чинники до уваги, варто зазначити, що наведені вище лексичні та
граматичні прийоми дійсно задовольняють потреби юридичного тексту.
 33
ВИСНОВКИ

1. Було визначено прагматичні та лінгвістичні особливості юридичних текстів.

Було доведено, що обов’язковими ознаками тексту є поняття цілісності,
зв’язності, структурованості та довершеності.
Під час дослідження було встановлено, що юридичні тексти - це група
текстів, об'єднаних спільною метою спілкування, використовуються в
типових ситуаціях, мають однаковий прагматичний інститут та мають
спільні мовні та стилістичні характеристики. Стало очевидним, що за
низкою особливостей юридичні тексти відрізняються не тільки від
загальних текстів, а й від інших спеціалізованих текстів.
Функції юридичного тексту - він регулює, забороняє, санкціонує,
рекомендує, модифікує, описує реальний світ та поведінку людей. Оскільки
різні юридичні тексти мають різні функціональні, структурні та мовні
особливості, вони класифікуються за жанрами на основі різних критеріїв.
Аналіз жанрів юридичних текстів сприяє загальному розумінню та побудові
правового дискурсу загалом та юридичних текстів зокрема. Це дослідження
виявило, що структура юридичних текстів відзначається ретельною
деталізацією та формалізмом.

2. Сформульовано основні лексичні особливості англійських текстів

юридичного спрямування.
Юридичним текстам притаманна особлива юридична мова, особлива манера
побудови фраз і словосполучень для запобігання двозначності та помилкової
інтерпретації. Юридична термінологія, що використовується в даний час,
вироблялася юридичною наукою і практикою протягом всієї історії
юриспруденції. Однією з багатьох помітних рис англійської юридичної
лексики є широке використання латинізмів та слів запозичених з
французької мови. Лексика англомовної юриспруденції значною мірою
 34
складається з архаїчних юридичних термінів. Частим є архаїчне вживання
модальних дієслів. Англійським юридичним текстам притаманне
використання дублетів і триплетів - майже однакових за значенням
синоніми, що поєднуються разом як один термін. Спеціалісти в юридичній
сфері насправді вживають вузькоспеціалізовану мову, своєрідну для простих
людей, мову, що характеризується словниковим запасом технічного
характеру.
3. Детально розглянуто граматику юридичної англійської.
Правдивим є твердженням, що синтаксис юридичного тексту є надзвичайно
складним, що й робить його складним для розуміння. Характерні граматичні
риси юридичної англійської:
- довгі та складні речення;
- номіналізація;
- безособові конструкції;
- пасивний стан;
- умовні та гіпотетичні формулювання;
Отже, проаналізувавши наукові джерела та приклади юридичних текстів,
застосувавши практичні навички, можна сказати, що завчасне ознайомлення з
лексико-граматичними особливостями юридичних англомовних текстів допоможе
уникнути помилок та стане в нагоді для точного, правильного, надійного
розуміння, застосування та перекладу англомовного тексту юридичного
спрямування.
 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода

/ Л.С. Бархударов – М., 2008. – 240 с
2. Бреус Е. В. Основы теории и практики перевода / Е. В. Бреус – М., 2000.
–109 с.
3. Будагов Р. А. Очерки по языкознанию / Р. А. Будагов. – М.: Издательство
Академии Наук, 1953. – 280 с.
4. Бушев А. Б. Терминообразование в юридическом дискурсе и способы
перевода терминов / А. Б. Бушев. – М., 2010. – 100 с.
5. И.Р. Гальперин. Текст как объект лингвистического исследования,
издательство «Наука», Москва 1981
6. Кучеренко М. Граматичні труднощі перекладу англомовних юридичних
текстів українською мовою. Дніпро, 2018, - 58 с.
7. Тарасюк І. Лексико-граматичні і стилістичні особливості англійськомовних
текстів міжнародних відносин та особливості їх перекладу українською
мовою. Київ, 2020.
8. Тураева З.Я. Лингвистика текста. – М.: Просвещение, 1986.
9. Храпченко М.Б. Природа эстетического знака//Контекст.
Литературно-теоретическое исследование. М., 1977, с.8-10
10.Alcaraz, E. & Hughes. B. (2002). Legal Translation Explained. Manchester: St.
Jerome Publishing
11.Bhatia, K. Vijay. 1993. Analysing Genre: Language Use in Professional
Settings. London: Longman.
12. Cao, Deborah. 2007. Translating Law. New York: Multilingual Matters.
13. Chovanec J., “Grammar in the Law” In: The Encyclopedia of Applied
Linguistics
 36
14.Coulthard, M., & Johnson, A. (2007). An introduction to forensic linguistics:
Language in evidence.London, England: Routledge.
15.Crystal, D. & Davy. D. (1986). Investigating English Style. New York: Longman.
16. Danet, Brenda. 1985. Legal Discourse. T. A. Dijk. Handbook of Discourse
Analysis. London: Academic Press, 134-152.
17.Garner, B. A. (2001). Black’s Law Dictionary. St. Paul, Minn. West Group.
Second pocket Edition.
18. Gotti, M. Investigating Specialized Discourse. Peter Lang Bern. (2011)
19. Hiltunen R. Chapters on Legal English. - Helsinki: Suomalainen Tiedeakatemia,
1999.
20.Maley, Yon. 1994. The Language of the Law. In ed. Gibbons J. Language and The
Law. London: Longman, 11-50.
21.Mattila, E. S. Heikki. 2013. Comparative Legal Lingusitics. Language of Law,
Latin and Modern Lingua Francas. Ashgate Publishing Limited.
22. Melinkoff, D. (1963). The language of the law. Boston, MA: Little, Brown &
Company
23.Sabra, A. M. M. (1995). Translation of Contracts. The American university of
Cairo, p. 31
24. Šarčevic, Susan. 2000. New approach to Legal Translation. The Hague:
Kluwer Law International.
25.Tiersma, P. (1999). Legal Language. London: The University of Chicago Press.
26. Trosborg, Anna, ed. 1997. Text Typology and Translation. The Netherlands: John
Benjamins Publishing Co.
27.Varo, A. Enrique, and Brian Hughes. 2002. Legal Translation Explained. St.
Jerome Publishing: Manchester.
28. The 2020 Florida Statutes URL:
http://www.leg.state.fl.us/Statutes/index.cfm?App_mode=Display_Statute&URL
=0900-0999/0944/Sections/0944.275.html
29. Article 191 in The Constitution Of India 1949 URL:
https://indiankanoon.org/doc/1735861/?__cf_chl_jschl_tk__=60e57798fb044fcbd
 37
2d74a0ce1ac9c983f7bd3e1-1616831969-0-AfS_cYPcmK_kd9qinAtNXGSZQEv
fC8XHYJc0RNuw6f6th05E5fJ6dSnsOUPJOu0OpbFWujSbVhrJP__NJ5ANSaS
RH4s5dPKm9U50jAIbO7Pj9aN-tfa3u5_Nfi3k9Q54ViZbWhCrNqmGRZ1373rY
oSetcZeQj18MMteSpNdb5MQeEdreyILj5rXlpnhGfowQ9mZpn6xUwqMCuH9I
M9CWwK8o8ulaAI0O-E0yiyrp2ghPd2h8fZZn27At7dm1Fr3fxqjKYQnc-IyOYd
3gUfgkp056qt7myvTW4AUXS14eiP7PBA9cz0m8uug0-1YD97Sp68W_gUi1e9
C3Fx2Rvt8YqGoOHdo5jMuGXvxhTVy_HYD6Txyn7rChNccL9lIYuEAvTR4Y
WjYQ0WAh-398OOqQDto
30. IN THE SUPREME COURT OF PAKISTAN (Original Jurisdiction) URL:
https://silo.tips/download/in-the-supreme-court-of-pakistan-original-jurisdiction-3
31.The Story of Legal Doublets in English URL:
https://www.simonandsimon.co.uk/blog/legal-english-the-use-of-legal-doublets#_
ftn2
32.The History of English URL:
https://www.thehistoryofenglish.com/history_middle.html