Лекція 3. Науковий текст, вимоги до нього, наукові публікації.

Поняття про кваліфікаційні роботи здобувачів освіти.

Питання для обговорення
Загальна характеристика, особливості, структура, основні ознаки та вимоги
до наукового тексту.
Мова і стиль наукового викладу. Елементи наукового тексту та його
редагування.
Наукова стаття та її структурні елементи: вступ, аналіз останніх
досліджень і публікацій, формулювання мети статті, виклад змісту власного
дослідження, висновок, бібліографічний список, анотації. Тези доповідей.
Монографія, колективна монографія, збірники наукових праць, дисертація,
автореферат дисертації. Класифікація за УДК.
Загальна характеристика видів кваліфікаційних робіт.
Реферат як форма навчальної й науково-дослідної роботи. Поняття,
загальна характеристика та вимоги до курсових і магістерських робіт.
Основні етапи підготовки, структура, технічне оформлення, підготовка до
захисту.

Література
Івахненко А. О. Основи наукових досліджень у галузі перекладознавства: конспект
лекцій. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2022. 64 с.
Марчишина А. А. Basics of Academic Writing: навчальний посібник з основ наукового
письма. Кам’янець-Подільський, 2010. 168 с.
Науменко А., Дамарьїн І. Основи наукових досліджень: навч. посіб. для бакалаврів
першого курсу спец. «Переклад» з однойменної лекційної дисципліни. Миколаїв: Вид-во ЧНУ
ім. Петра Могили, 2018. 132 с.
Романчиков В. І. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. К.: Центр учбової
літератури, 2017. 254 с.
Семеног О., Фаст О. Академічне письмо: лінгвокультурологічний підхід. Навчальний
посібник. Режим доступу: http://academ-write.tilda.ws/
Сурмін Ю. П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація: навч.-метод. посіб.
К.: НАДУ, 2018. 204 с
Юмрукуз А. А. Методичні рекомендації до написання курсових робіт. Одеса: ПНПУ
імені К. Д. Ушинського, 2020. 46 с

Загальна характеристика, особливості, структура, основні ознаки та

вимоги до наукового англомовного тексту. Мова і стиль наукового викладу
англійською мовою. Елементи наукового тексту та його редагування.
Науковий стиль є одним із функціональних стилів будь-якої літературної
мови, який обслуговує науку, техніку, виробництво. Він виник на відповідному
етапі розвитку культури народу і його літературної мови та набув певних рис
спільності й стійкості, подальший рух яких починає визначатися «масовою
науковою продукцією».
Слід зазначити, що широкий та інтенсивний розвиток наукового стилю
призвів до формування в його рамках численних жанрів, таких, як: стаття,
монографія, підручник, патентний опис (опис винаходу), реферат, анотація,
документація, каталог, довідник, специфікація, інструкція, реклама (що має
ознаки ще й публіцистичного стилю). Кожному жанру притаманні свої
індивідуально-стильові риси, однак вони не порушують єдність наукового
стилю, наслідуючи його загальні ознаки і особливості.
 Лексика наукового стилю англійської мови
Характерними особливостями науково-технічного стилю є його
інформативність (змістовність), логічність (сувора послідовність, чіткий зв'язок
між основною ідеєю та деталями), точність і об'єктивність, ясність і зрозумілість.
Проте у всіх таких текстів виявляється переважне використання мовних засобів,
які сприяють задоволенню потреб наукової сфери спілкування.
Сфера застосування наукового стилю дуже широка. Це один із стилів, який
надає сильний і різнобічний вплив на літературну англійську мову. Якщо раніше
тлумачні словники складалися на основі мови художньої літератури та
публіцистики, то зараз опис розвинених мов світу неможливий без урахування
наукового стилю та його ролі в житті суспільства. Досить сказати, що з 600 000
слів авторитетного англійського словника Вебстера (Вебстера) 500 000 складає
спеціальна лексика.
Кожна галузь науки виробляє свою термінологію у відповідності з
предметом і методом роботи. Термінологія – це ядро наукового стилю, провідна,
найбільш істотна ознака мови науки. Термін - це слово чи словосполучення, що
точно і однозначно називає предмет, явище чи поняття науки і розкриває його
зміст; в основі терміна лежить науково побудована дефініція.
В якості термінів можуть використовуватися як слова, що вживаються
майже виключно в рамках цього стилю, так і спеціальні значення
загальнонародних слів. Такі, наприклад, лексичні одиниці, як coercivity,
keraumophone, klystron, microsyn тощо, широко вживані у текстах з електроніки,
важко зустріти за межами науково-технічних матеріалів. У той же час в цих
текстах виступають в якості термінів і такі слова, як dead, degeneracy, ripple, rope
та ін, що мають добре всім відомі загальновживані значення. Терміни повинні
забезпечувати чітку і точну вказівку на реальні об'єкти і явища, встановлювати
однозначне розуміння фахівцями переданої інформації. Тому до цього типу слів
пред'являються особливі вимоги.
Перш за все термін повинен бути точним, тобто мати певне значення, яке
може бути розкрито шляхом логічного визначення, що встановлює місце
позначеного терміном поняття в системі понять певної галузі науки або техніки.
Якщо якась величина називається scalar (скаляр), то значення цього терміна має
точно відповідати визначенню поняття (a quantity that has magnitude but no
direction), яке пов'язує його з іншими поняттями, що містяться у визначенні
(magnitude, direction) і протиставляє поняття vector (a quantity which is described
in terms of both magnitude and direction). Якщо якась деталь оптичного приладу
іменується viewfinder (видошукач), то цей термін повинен позначати тільки цю
деталь, що виконує певні функції, і ніякі інші частини цього приладу або будь-
якого іншого пристрою.
З тих же причин термін повинен бути однозначним і в цьому сенсі
незалежним від контексту. Інакше кажучи, він повинен мати своє точне
значення, вказане його визначенням, у всіх випадках його вживання в будь-
якому тексті, щоб послуговуючись терміном не треба було кожного разу
вирішувати, в якому з можливих значень його вжито. Безпосередньо пов'язана з
точністю терміна і вимога, щоб кожному поняттю відповідав лише один термін,
тобто щоб не було термінів-синонімів зі співпадаючими значеннями. Зрозуміло,
що точна ідентифікація об'єктів і понять утруднена, коли одне і те ж іменується
по-різному.
 Термін повинен бути частиною суворої логічної системи. Значення
термінів та їх визначення повинні підпорядковуватися правилам логічної
класифікації, чітко розрізняючи об'єкти і поняття, не допускаючи неясності або
суперечливості. І, нарешті, термін повинен бути суто об'єктивним
найменуванням, позбавленим будь-яких побічних смислів, що відволікають
увагу фахівця, привносять елемент суб'єктивності. У зв'язку з цим терміну
«протипоказані» емоційність, метафоричність, наявність будь-небудь асоціацій і
т.п.
Виявлено цілком чіткий розподіл лексичного складу англійської наукової і
технічної літератури на: а) власне терміни, б) слова і поєднання, які є
«службовими»: артиклі, службові дієслова, прикметники, прислівники,
сполучники, займенники, прийменники, тобто слова, які не залежать від стилю
мови і які є в будь-якому стилі, в) загальнонаукова лексика.
Проте присутність термінів не вичерпує лексичні особливості наукового
стилю. Крім термінів, науковий стиль використовує загальнонаукові та
загальновживані слова. Якщо спеціальних (номенклатурних) термінів
нескінченно багато, тому що вони пов'язані з необмеженою кількістю об'єктів і
предметів наукової і технічної діяльності людини, то загальнонаукових і
загальнотехнічних термінів зазвичай мало, тому що існує обмежена кількість
наукових та технічних понять. Вони за своїм походженням вже багатозначні і
безплсередньо пов'язані зі спільною мовою. Основне комунікативне
навантаження у спеціальних текстах несуть загальновживані слова і
загальнонаукова термінологія, тобто приблизно 600 загальнотехнічних термінів.
Спеціальна лексика включає всілякі похідні від термінів, слова,
використовувані при описі зв'язків і відносин між термінологічно позначеними
поняттями і об'єктами, їх властивостей і особливостей, а також цілий ряд
загальнонародних слів, вживаних проте в певних поєднаннях і тим самим
спеціалізованих. Така лексика звичайно не фіксується в термінологічних
словниках, її значення не задаються науковими визначеннями, але вона не в
характерна для науково-технічного стилю. Наприклад:
the voltage is applied (пор. напруга подається)
the magnetic field is set up (пор. магнітне поле створюється)
the line is terminated (пор. ланцюг виводиться на затискачі),
the switch is closed (cp. перемикач замикається).
Саме так ці явища описуються в різних випадках і різними авторами.
Дотримання норм вживання спеціальної лексики ставить перед перекладачем
особливі завдання при створенні тексту перекладу.
До загальновживаної лексики належать слова спільної мови, які найбільш
часто зустрічаються в наукових текстах. Зрозуміло, в науково-технічних
матеріалах використовується аж ніяк не тільки термінологічна і спеціальна
лексика. У них зустрічається велика кількість загальнонародних слів, вживаних у
будь-яких функціональних стилях. У будь-якому науковому тексті такі слова
переважають. Завдяки загальновживаній лексиці мова науки зберігає зв'язок з
загальнолітературною мовою. У залежності від складу читачів частина
загальновживаної лексики змінюється: вона зменшується в роботах, призначених
для фахівців (може становити не більше половини всіх слів), і зростає в творах,
звернених до широкої аудиторії.
 Але науковий стиль не просто бере слова з загальнолітературної мови. Він
проводить ретельний відбір слів – перш за все тих, які найбільш оптимально
виконують головну функцію, установку наукового стилю. Слово в науковій мові
зазвичай називає не конкретний, індивідуально неповторний предмет, а клас
однорідних предметів, тобто виражає не приватне, індивідуальне, а загальне
наукове поняття. Тому першочергово відбираються слова з узагальненим і
абстрактним значенням.
Загальна характеристика лексичного складу наукового тексту включає такі
риси: слова вживаються або в основних значеннях, або в термінологічних
значеннях, але не в експресивно-подібних. Крім нейтральних слів та термінології
вживаються так звані книжкові слова: perform, calculation, circular, phenomenon,
maximum, etc. Книжкові слова – це зазвичай довгі, багатоскладові запозичені
слова, іноді не повністю асимільовані, часто мають у нейтральному стилі більш
прості і короткі синоніми, напр.: Phenomenon - phenomena. Неповна граматична
асиміляція виражається, наприклад, у збереженні форми множини, прийнятої в
мові, з якого цей іменник запозичений, напр.: Automaton - automata.
У лінгвістичних дослідженнях неодноразово відзначалися факти
використання в наукових статтях здавалося б сторонніх елементів типу:
A large part of industrial America is rushing to get on the nuclear bandwagon.
Branched chain paraffins will be the fair-haired boys in our future gasolines.
Calcium cyanamide has been getting a big play in Germany recently.
Buick has stolen a march on the rest of the industry with a cast-iron V-6 engine.
Cellulose triacetate will give other fibers a run for their money.
Синтаксис, граматика і морфологія наукових англомовних текстів
Так, вже відзначали, що для подібних матеріалів особливо характерні
визначення понять та опис реальних об'єктів шляхом вказівки на їх властивості.
Це зумовлює широке використання структур типу А є Б, тобто простих
двоскладних речень зі складеним присудком, що складається з дієслова-зв'язки
та іменної частини (предикатива):
The barn is a unit of measure of nuclear cross sections
A breakdown is an electric discharge through an insulator
Як предикат часто виступає прикметник або прийменниковий оборот:
The pipe is steel
The surface is copper
These materials are low-cost
Control is by a foot switch
Wing de-icing is by ducting exhaust heated air through leading edge duct
Подібні структури використовуються і в негативній формі, де замість
звичайного дієслівного заперечення (do not) нерідко використовується складений
присудок, в якому предикативу передує заперечення: The stuff is поп-shrink, The
refrigerants are nontoxic and nonirritating.
Прихованими визначеннями є і численні атрибутивні групи, які у великій
кількості використовуються в науково-технічних матеріалах. Адже назвати
прилад а mechanically timed relay – це все одно, що визначити його як a relay
which is mechanically timed. Подібні згорнуті визначення дають можливість
вказати на різні ознаки об'єкта чи явища:
medium-power silicon rectifiers
mercury-wetted contact relay
 open-loop output impedance
Число визначень в таких поєднаннях може бути досить значним. (Пор.: a
differential divssure type specific gravity measuring instrument).
Прагнення до вказівки на реальні об'єкти, до оперування речами
призводить до переваги в англійському науково-технічному стилі іменних
структур, до характерного для нього номінативного. Дослідження показали, що в
таких текстах номіналізуються і опис процесів і дій. Замість того, щоб сказати to
clean after the welding, фахівець каже to do post-welding cleaning, якщо треба
вказати, що частка перебуває поблизу ядра, кажуть it occupies a juxtanuclear
position; замість The contents of the tank are discharged by a pump перевагу
віддають Discharge of the contents of the tank is effected by a pump. Кришка, що
знімається, в приладі існує не просто для того, щоб його можна було легко
чистити і ремонтувати, але for ease of maintenance and repair.
Через те, що функція реального опису дії передається підметом, присудок
у реченні стає лише загальним позначенням процесуального «оператору» при
імені. У науково-технічних текстах відзначається широке вживання таких
дієслів-операторів, як effect, assure, perform, obtain, provide, give, involve, entail,
imply, result in, lead to, to be ascribed to, to be attributed to, etc., значення і
переклад яких цілком залежить від іменників, що несуть основне смислове
навантаження в реченні.
Прагнення до номінативного призводить також до заміни прислівників
прийменниково-іменними сполученнями. Так, accurately стає with accuracy, very
easily - with the greatest ease або the easy way (Пор.: to do something the hard way),
etc.
Підсилювальні прислівники виступають в науково-технічних текстах в
якості основного модально-експресивного засобу. Такі прислівники:
з learly
completely
considerably
essentially
fairly
greatly
significantly
markedly
materially
perfectly
positively
reasonably
Ср:
The amount of energy that has to be dissipated is clearly enormous.
The energy loss is markedly reduced.
Свідченням все тієї ж антидієслівної тенденції науково-технічного стилю є
і широке використання замість дієслів віддієслівних прикметників з оборотами:
to be attendant on
to be conducive to
to be destructive of
to be incidental to
to be responsive to
 to be tolerant of
Ср:
This system is conducive to high volumetric efficiency.
This type of mixing is often incidental to other stages of the industrial process,
eg size reduction.
Переважання в науковому стилі іменних, а не дієслівних конструкцій дає
можливість більшого узагальнення, усуваючи необхідність вказувати час дії,
пор.:
when we arrived
at the time of our arrival
when we arrive
З цієї ж причини в науковому стилі переважає пасив, де необов'язково
вказується діяч, і неособові форми дієслова. Замість I use the same notation as
divviously пишуть: The notation is the same as divviously used.
У мовознавчих працях не раз відзначалися такі особливості вживання
дієслів у науково-технічному стилі англійської мови, як значне переважання
пасивних форм і форм простого теперішнього часу, що, безсумнівно пов'язане з
основними характеристиками і цілями наукового викладу. Особливу увагу
заслуговує широко поширене в спеціальних текстах використання перехідних
дієслів у неперехідної формі з пасивним значенням:
These filters adapt easily to automatic processing of many materials.
The steel forges well. The unit must test for adequate wiring.
Важлива характеристика англійського науково-технічного стилю, яка
відображається у відборі та використанні мовних засобів, полягає також у його
прагненні до стислості і компактності викладу, що виражається, зокрема, в
досить широкому використанні еліптичних конструкцій. Неправильне розуміння
цих конструкцій нерідко призводить до безглуздих помилок в перекладі.
Зустрівши в тексті поєднання а remote crane або a liquid rocket, перекладач
повинен розпізнати в них еліптичні форми сполучень a remote-operated crane і a
liquid-fuelled rocket. Прочитавши, що A non-destructive testing college is to open in
London this October, він повинен пам'ятати, що відкривається коледж
неруйнівного контролю (non-destructive) або випробувальним (testing), а буде
готувати фахівців в області неруйнівних методів випробування матеріалів.
Аналогічним чином low-divssure producers можуть виявитися виробниками
поліетилену методом низького тиску.
Зазначена тенденція знаходить відображення і в ряді інших граматичних
особливостей. Для науково-технічного стилю характерна, наприклад, заміна
означальних підрядних речень прикметниками в постпозиції (особливо з
суфіксами-ible,-able,-ive та ін):
the materials available
excellent properties never before attainable
all factors important in the evaluation of
problems difficult with ordinary equipment
Та ж мета може досягатися і використанням у функції визначення форм
інфінітива:
the properties to be expected
the temperature to be obtained
the product to be cooled
 Можна також відзначити численні випадки опущення у науково-технічних
матеріалах артикля, особливо певного, там, де в текстах іншого типу його
вживання вважається абсолютно обов'язковим:
General view is that ...
First uranium mine in the region was ...
Артикль часто відсутній перед назвами конкретних деталей, в технічних
описах, інструкціях тощо:
Armstrong Traps have long-live parts
valve and seat are heat treated crome steel
lever assembly and bucket arc stainless steel
Це ж явище спостерігається перед назвами наукових областей:
... In such fields as work study
mechanical engineering, civil engineering
telecommunication, standardization
higher education
У лінгвістичних роботах, що досліджують специфіку науково-технічного
стилю в сучасній англійській мові, вказується і цілий ряд граматичних
особливостей, як-то: широке вживання множини речовинних іменників (fats, oils,
greases, steels, rare earths, sands, wools, gasolines, etc.), множини в назвах
інструментів (clippers, jointers, shears, dividers, compasses, trammels, etc.),
використання прийменника of для передачі видо-родових відносин (the oxidizer
of liquid oxygen, the fuel of kerosene), поширеність атрибутивних сполучень зі
словами type, design, pattern, grade: Protective clothing and dry-chemical-type fire
extinguisher should be readily available in the area. Not only laboratories, but pilot-
type manufacturing plants are included in the center.
Частотний розподіл частин мови в науковому тексті відрізняється від того,
яке спостерігається в нейтральному або розмовному стилі: збільшується
відсотковий вміст імен, зменшується вміст дієслів в особистій формі, зовсім
відсутні вигуки. Необхідно згадати особливу, характерну для наукового тексту
форму заміщення конструкціями:
- That of;
- Those of;
- That + Part.
У синтаксичній структурі наукових текстів переважають складнопідрядні
речення. Нечисленні прості речення розгорнуті за рахунок однорідних членів.
Необхідність повноти викладу призводить до широкого використання
різних типів визначень. Як правило, майже кожне іменник наукового тексту має
постпозитивне або препозитивне визначення або і те й те одночасно.
Специфічними для технічних текстів, особливо таких, в яких йдеться про
прилади та обладнанні, є препозитивні означальні групи, що складаються з цілих
ланцюжків слів: hydrogen-ion-potential recorders, anti-aircraft fire-control systems).
Великий розвиток визначень цього типу пов'язаний з вимогою точного
обмеження використовуваних понять. З цієї ж причини багато слів пояснюються
прийменниковими, герундіальними і інфінітивними оборотами.
Для наукового тексту характерна велика кількість і розмаїтість
сполучників і сполучних слів, особливо подвійних: that, and that, than, if, as, or,
nor, not merely ... but also, whether ... or, both ... and, as ... as. Також зустрічаються
сполучники типу thereby, therewith, hereby, які в художній літературі стали вже
архаїзмами.
Порядок слів у наукових текстах переважно прямій. Поодинокі винятки
обумовлені необхідністю логічного зв'язку. Розглянемо такий уривок наукового
тексту:
The effectors may be electrical motors or solenoids or heating coils or other
instruments of very diverse sorts. Between the receptor or sense organ and the effector
stands an intermediate set of elements.
Інверсія в реченні «Between the receptor or sense organ and the effector
stands an intermediate set of elements» служить для забезпечення логічного зв'язку
з попереднім:
Авторська мова у наукових текстах побудована в першій особі множини:
we are coming to realize
we have taken it to be
the tube has shown us
we are beginning to see
we deal with
we are now speaking
Це "we" ("ми") має подвійне значення. По-перше, автор таким чином
підкреслює роль інших дослідників, колег чи попередників, в розробці тієї чи тієї
теми. По-друге, лекторська «ми» залучає слухачів / читачів у процес міркування і
докази, створює відчуття причетності.
Для того, щоб текст перекладу надавав адекватний комунікативний ефект
на читача, необхідно знижувати його образність в цілому і відмовлятися від
передачі багатьох стилістичних прийомів, адже, як відомо, адекватне сприйняття
читачем тексту перекладу іноді обумовлюється не повним збереженням
комунікативного потенціалу оригіналу.
Порівняльний аналіз перекладів показує, що найбільші труднощі в
адекватній передачі прагматики оригіналу наукового тексту пов'язані з підбором
українських еквівалентів для англійської загальнонаукової лексики (тобто для
слів-нетермінів, що функціонують у мові науки), еквівалентів, характер яких був
би прийнятним для українського наукового тексту. Зокрема, виявлено ряд
моментів, в яких потрібна прагматична адаптація подібного роду. До таких
належить «діалогічний» характер, властивий окремим науковим текстам
англійською мовою, як один із проявів анімізму. «Діалогічність» виражається у
високій частотності звернень до читача за допомогою займенників you, yourself,
we, наказового способу, а також за допомогою питань, адресованих читачеві з
використанням зазначених займенників.
Виділяють такі стильові фактори англійської наукової мови:
1) необхідність дохідливості і логічної послідовності викладу складного
матеріалу;
2) традиційність викладу;
3) досягнення повноти викладу при відсутності безпосереднього контакту з
одержувачем мови.
Особливості наукового стилю в англійській мові такі:
1) присутність спеціальної лексики, термінів;
2) вживання слів тільки в прямих чи термінологічних значеннях;
3) вживання т. н. книжкових слів;
4) відсутній вигук;
 5) віддається перевага пасиву;
6) у синтаксичній структурі переважають складнопідрядні речення;
7) характерні подвійні спілки;
8) важливу роль у розкритті логічної структури грає поділ на абзаци;
9) стереотипність синтаксичної структури;
10) особливий характер вираження експресивності;
11) відсутність або практична відсутність емоційності.

Види кваліфікаційних робіт

Кваліфікаційна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження
студента, яке виконується на завершальному етапі навчання студентів у вищому
навчальному закладі.
Кваліфікаційна робота має комплексний характер і пов’язана з
використанням набутих студентом знань, умінь і навичок зі спеціальних
дисциплін. У більшості випадків кваліфікаційна робота є продовженням та більш
поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Вона
передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних
знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових,
виробничих та інших завдань.
До кваліфікаційних робіт висуваються такі основні вимоги:
•актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та
перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;
•вивчення й критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;
•вивчення й характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного
стану;
•чітка характеристика предмета, мети й методів дослідження, опис та
аналіз проведених автором експериментів;
•узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні
рекомендації.
До захисту кваліфікаційних робіт допускаються студенти, які виконали всі
вимоги навчального плану, пройшли й захистили виробничу (педагогічну,
асистентську) практику, подали у встановлений кафедрою і деканатом термін
кваліфікаційну роботу й позитивні відгуки на неї та склали державні іспити.
Курсова (кваліфікаційна) робота як самостійне навчально-наукове
дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки
студента, його здатність застосовувати здобуті знання під час розв’язання
конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення
матеріалу з теми дослідження.
Студентам надається право вибирати тему курсової та кваліфікаційної
робіт, визначену випускаючими кафедрами університету, або запропонувати
свою тему з обґрунтуванням її розробки.
Магістерська робота (дисертація) – це самостійна навчально-дослідна
робота, що виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою
прилюдного захисту й здобуття академічного звання магістра. Основне завдання
її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, вміння
самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.
Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки
є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого – є самостійним
оригінальним навчально-науковим дослідженням студента, у роботі якого
зацікавлені кафедри, факультет або інші установи, організації, за заявками яких
можуть виконуватися магістерські роботи.
Керівництво курсовими та кваліфікаційними роботами здійснюється
провідними викладачами випускаючих кафедр. Організація й контроль за
процесом підготовки й захисту цих робіт покладається на завідувачів кафедрами.
Тематика курсових та кваліфікаційних робіт щорічно корегується з
урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань фахівців, які беруть участь
у рецензуванні робіт, і рекомендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).
Незалежно від обраної теми курсова (кваліфікаційна) робота структурно
повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (за
необхідності); вступ; кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію
питання та досвід практичної роботи; висновки; список використаної літератури;
додатки.
Текст курсових, кваліфікаційних робіт освітньо-кваліфікаційних рівнів
бакалавра, магістра можна використати для подальшого написання та
оформлення наукової доповіді, реферату, статті тощо.

Планування, конспектування, тезування, анотування та

реформування як етапи опрацювання наукових текстів.
Особливості наукового тексту
•відображає ту чи ту проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання,
характеризуються доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на
досягнення дослідницької мети та завдань;
•має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів,
побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;
•широке використання понятійного, категоріального апарату науки;
•не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ читача,
орієнтований на сферу раціонального мислення;
•призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести,
обґрунтувати, аргументувати істину.
Структура наукового тексту
1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання,
гіпотези і методи дослідження.
2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.
3. Висновки і рекомендації для проведення подальших наукових
досліджень.
План – порядок, послідовність викладання будь-якого матеріалу.
Плани бувають таких видів: простий, складний, цитатний, тезовий
Простий план є ряд непоширених речень.
Складний – це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження
основних питань. Крім того, сюди належать вступ та висновки (хоча й не
обов’язково).
Цитатний план подібний, як правило, до простого, але замість
непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть цього
питання.
Тезовий план передбачає формулювання головної думки всього абзацу.
Для складання плану наукового джерела скористайтеся таким
алгоритмічним приписом:
1. Переглядаючи текст, спробуйте зрозуміти його основні проблеми.
Акцентуйте увагу на початковій і фінальній частинах абзаців та інформації,
поданій курсивом.
2. Читайте уважно весь текст, працюючи над кожним абзацом.
Визначте опорні (ключові) слова, словосполучення та речення, тобто ті, що
містять основну інформацію.
3. Прочитайте текст швидко ще раз і розподіліть його на структурно-
змістові частини (фрагменти).
4. Вилучіть головну інформацію з кожного фрагмента тексту і запишіть
її у логічній послідовності, утворюючи пункти плану.
Тези – коротко сформульовані основні положення (статті, доповіді,
лекції чи повідомлення), що відтворюють суть висловленого. Різниця між планом
і тезами полягає в тому, що план допомагає представити структуру тексту,
назвати основні його теми, а тези – розкривають суть усієї текстової інформації.
Тези також відрізняються від повного тексту відсутністю деталей, пояснень,
ілюстрацій.
Тези можуть бути складені у вигляді:
•авторських висловлювань (цитат);
•формулювань основних положень статті чи розділу монографії власними
словами.
Як же підготувати тези статті?
1. Уважно прочитайте статтю, визначте її основну думку.
2. Поділіть статтю на смислові частини, визначте її мікротеми.
3. Сформулюйте пункти плану, логічно пов’яжіть їх між собою.
4. Вибирайте для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі
від подробиць. Запишіть їх словами автора або власними словами, розмістивши в
певній послідовності.
Тези будь-якої наукової публікації оформлюють відповідно до вимог:
•у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та
доповнюють відомостями про нього;
•назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення
•послідовність викладу змісту може бути наступна: теза → обґрунтування
→ доказ → аргумент → результат → перспектива.
Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції
тощо. Конспект складається з плану й тез, доповнених фактичним матеріалом,
прикладами.
Процес конспектування включає 2 етапи:
1. Змістова орієнтація та планування:
•структурно-змістовий аналіз тексту джерела;
•визначення й фіксація на папері плану-програми розроблюваного
конспекту;
2. Реалізація розробленого плану-програми:
•вибір інформації для конспекту в суворій відповідності до визначеного
плану;
•конкретна компресія (зменшення обсягу) відібраної інформації;
•запис опрацьованої інформації в лаконічній та зручній формі.
Стислий конспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу
інформацію тексту, а розгорнутий – включає також відомості, що
конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді
доведень, пояснень, аргументів, ілюстрацій тощо.
Конспект прочитаного складається легше. Читач не обмежений у часі й
може декілька разів перечитати незрозуміле, щоб чітко його занотувати.
Конспект почутого складається із плану, стисло викладених основних
положень, фактів, прикладів. У конспекті слухач має можливість занотувати
почуте, висловити своє ставлення до нього у вигляді коротких нотаток,
зауважень.
Типи конспектів:
•плановий – стислий (у формі плану) переказ прочитаного;
•текстуальний – створений переважно з уривків оригіналу – цитат;
•тематичний – дає більш-менш вичерпну відповідь на поставлене
запитання теми;
•вільний – це поєднання виписок, цитат, іноді тез; частина його тексту
іноді має план.
Анотування – це процес створення анотації, під якою розуміють
коротку, стислу характеристику книги, статті, праці, іншого наукового
видання, у якій викладено найголовніші висновки праці, визначено їх цільове
призначення та наукову цінність
Анотація складається з: бібліографічного опису і власне тексту.
Сутність і призначення анотації полягають у тому, що вона є стислою
характеристикою джерела інформації та відповідає на питання, про що йдеться в
цьому джерелі, не відкриваючи його змісту.
Є кілька видів анотацій:
•за змістом і цільовим призначенням – довідкові (описові, інформаційні) та
рекомендаційні;
•за кількістю анотованих джерел – групові та негрупові.
Текст наукової анотації може складатися з відомостей про:
•науковий жанр джерела (підручник, монографія, дисертація, стаття,
доповідь тощо);
•призначення джерела;
•завдання, які розв’язує автор джерела;
•предмет та тему джерела, основні положення й висновки;
•допоміжний та ілюстративний матеріал, додатки тощо;
•про автора (у разі необхідності).
Мова анотації має бути науковою і лаконічною; загальний обсяг анотації
не повинен перевищувати 500 друкованих знаків.
Найпоширеніша модель довідково-рекомендованої анотації наукового
джерела:
1. Вступна частина: вихідні дані джерела (назва, жанр, автор, місце і рік
видання, структура, обсяг, ілюстрації);
2. Основна частина: перелік основних проблем та тексту джерела (можна
за розділами, главами, параграфами);
3. Заключна частина: актуальність і адресат джерела.
Реферування є такий складний процес аналітико-синтетичної переробки
інформації наукового джерела (або джерел), результатом якої і стає реферат –
короткий виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці,
учення, змісту джерела (або джерел) із зазначенням характеру, методики
результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей.
Реферат завжди має письмову форму.
Реферати класифікуються за різними параметрами. З урахуванням ступеня
повного викладу змісту першоджерела реферати поділяються на кілька видів:
інформативні (реферати-конспекти), які містять в узагальненому вигляді всі
основні положення наукового джерела, і індикативні (реферати-резюме), які
містять лише ті основні положення, що якнайтісніше пов’язані з темою
реферованого джерела. За кількістю реферованих джерел реферати поділяють на
монографічні та оглядові (реферати-огляди). За читацьким призначенням
реферати поділяють на загальні, і спеціалізовані. За формою реферати
поділяються на текстові та бланкові; за методом написання – екстрактивні,
перефразовані.
Композиційно текст реферату переважно складається з трьох логічно
пов’язаних частин: вступної, основної (описової), заключної. До композиції
більшості рефератів за сучасними вимогами входять ключові слова. Обсяг
розширеного реферату – 20 – 24 сторінок.
Текст реферату повинен складатися з таких частин:
•Вступ. актуальність теми, її особливість і значущість в конкретній галузі
науки або практики
•Розділ І. Історія та теорія питання.
•Розділ ІІ. Вирішення проблеми в сучасних умовах.
•Висновки. узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції.
•Література.
•Додатки. формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують
розуміння роботи
Курсова робота – самостійна робота дослідницького характеру
спрямована на вивчення конкретної проблеми.
Основні вимоги до написання курсової роботи:
•обсяг – 20-25 сторінок тексту для студента II курсу, 30-35 сторінок для
студента ІІІ курсу;
•робота повинна мати чітку структуру, список використаної літератури;
•оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;
•обов'язкові компоненти: визначення актуальності дослідницького
завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;
•брошурують, акуратно і грамотно оформлюють.
•тема обирається з визначених кафедрою.
Структура курсової роботи
1. Титульна сторінка
2. План (заголовок дається словом ЗМІСТ)
3. ВСТУП – обґрунтовується актуальність теми, її значення для теорії та
практики певної науки, мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження.
4. Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.
- Теоретичний розділ включає аналіз опрацьованої наукової літератури
відповідно до завдань дослідження; певні авторські висновки з визначенням
перспектив подальших дослідницьких пошуків.
- Практичний розділ містить опис виконаного дослідницького завдання та
розроблення навчально-методичних та досліджуваних матеріалів.
 5. ВИСНОВКИ
6. ДОДАТКИ (за потреби).
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Монографія - це наукова праця, в якій з різних сторін глибоко вивчається,
узагальнюється, описується і досліджується яка-небудь одна наукова тема або
напрямок. У середовищі вчених прийнято серйозне тривале дослідження, яке
публікується у вигляді монографії.
Колективна наукова монографія - це праця, написана кількома вченими у
співавторстві. Таким чином, якщо наукового матеріалу не вистачає на авторську
монографію, а достатньо, скоріше, для статті, то можна стати співавтором
колективної наукової монографії, що значно престижніше.
Авторська монографія для вченого є одним з найавторитетніших способів
продемонструвати результати своєї праці. У даному випадку, автор - це одна
людина, яка за допомогою такої публікації значно збільшує свою авторитетність
в наукових колах з проблематики теми монографії.

Універсальна десяткова класифікація

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – бібліотечна класифікація
документів, широко використовується у всьому світі для систематизації творів
науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і
організації картотек.
Розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом у 1895–1905 рр. на
основі «Десяткової класифікації» американського бібліотекаря Дьюї.
Таблиці УДК складаються з наступних частин:
1. Структура, властивості та принципи УДК
2. Методичні вказівки щодо застосування УДК
3. Основні розділи УДК
4. Алфавітно-предметні покажчики (АПП) до основних розділів УДК
5. Допоміжні таблиці УДК
6. Алфавітно-предметні покажчики до допоміжних таблиць
Основні розділи УДК:
0 Загальний відділ
1 Філософія. Психологія
2 Релігія. Теологія
3 Суспільні науки
4 (вільний)
5 Математика. Природничі науки
6 Прикладні науки. Медицина. Техніка. Сільське господарство
7 Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт
8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство
9 Географія. Біографії. Історія
Знаки поєднання

Знак Назва знаку Значення Приклад

+ плюс (та) Знак приєднання 622+669 Гірнича справа і
металургія
/ скісна риска Знак поширення 592/599 Систематична
зоологія
 : двокрапка Знак простого 17:7 Взаємовідносини етики і
відношення мистецтва.
Етика по відношенню до
мистецтва
:: подвійна Знак закріплення 575::576.3 Цитогенетика
двокрапка послідовності
[] квадратні дужки Знак групування 061.1(100): [54+66]
Міжнародний союз
теоретичної і прикладної
хімії
* зірочка (астеріск) Знак запозиченого
позначення
А/Я А/Я Прямий
алфавітний
підрозділ