Лекція 6. Терміни і термінологія.

Спеціальна
термінологія та професіоналізми. Типи термінологічних
словників.

План:
1. Терміни.
2. Термінологія.
3. Загальнонаукові терміни.
4. Розвиток термінології.
5. Визначення терміна.
6. Термінологія.
7. Професіоналізми.
8. Термінографія як наука.
9. Термінологічний словник.
10. Типологія словників.

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу.

Вона створена зусиллями багатьох поколінь.
В діловому мовленні закріпилося чимало специфічних термінів. В
українській мові вони начебто і не відрізняються від інших слів: мають певні
значення, граматичні категорії, відмінюються. Але терміни виражають
наукові, технічні поняття, обслуговують спеціальні галузі.
Те́рмін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення,
яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-
якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його
співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.
Терміни поділяються на загальновживані (авангард,ідея, гіпотеза,
формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки.
Характеризуються терміни величиною, точністю значення, емоційністю та
експресивністю нейтральності. Вони вживаються в трьох стилях: науковий,
публіцистичний та офіційно – діловий. Існують терміни – дублети та терміни
- неологізми(нові або маловідомі).
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування
вимагає однозначності і тлумачення основних ключових понять,
зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо,
оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані
наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій
формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.
 Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття,
що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно; це розділ
лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.
Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється з активної
лексики(діловодство); запозичується з інших мов(бланк, бюджет);
утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних або із
запозичених складників(фотокамера, фототелеграф) тощо. Значення термінів
зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось
чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.
Основні способи творення термінів:
 зміна значення слова звичайної мови;
 творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших
морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з
іноземних мов;
 запозичення з іноземних мов (етранжизми).
Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх
галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція,
теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної
термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система,
осушувальна система, теорія економічного ризику. До цієї категорії відносять
і загальнотехнічну термінологію (машина, дощувальна машина, пристрій,
агрегат).
Розвиток мовлення майбутніх професіоналів будь-якої галузі починається
із збагачення їхнього словникового запасу. За твердженням учених, лексика
науки охоплює три шари: загальновживану, загальнонаукову й
термінологічну лексику. Важко собі уявити плідний розвиток наук, якщо
сутність понять, які ця наука розглядає й викладає, не має наукової
термінології.
Термінологія зародилася в надрах лінгвістики, але тільки в середині 19
століття набула самостійності.
Термін - це слово, або установлене словосполучення, що чітко й
однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає
поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття приписується терміну,
додається до нього. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном,
буде зрозумілим лише завдяки його лаконічному й логічному визначенню,
яке зазначає суттєві ознаки предмета, тобто його зміст і межі.
Терміни поділяються на загальновживані (ідея, гіпотеза,формула) та
вузькоспеціальні, вживані у певній галузі науки. На відміну від
загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності
тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Оскільки
неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки.
У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини:
термінологію і терміносистему. Термінологія - це така підмножина
термінів, яка відображає поняття, які утворились й функціонують у кожній
галузі стихійно. А терміносистема - це опрацьована фахівцями певної галузі
підмножина термінів, яка адекватно й одночасно відображає систему понять
цієї галузі.
Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є
самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови.
Термінологія пов'язана з науковими концепціями і з предметним знанням тієї
галузі, поняття якої термінується.
Деякі слова, які сприймаються як загальновживані (не термінологічні), у
мові професіоналів набувають значення й функції термінів. Так, у
повсякденному спілкуванні слова: середовище, атмосфера, опади, ґрунт –
загальновживані слова, а в мові географів і екологів – терміни. Отже,
термінологія - це не випадкова сукупність слів, а система взаємозв'язаних
термінів, які позначають систему понять якоїсь галузі знань.
Професіоналізми - це слова, вживання яких обмежене
вузькоспецифічними потребами працівників певної професії. Вони не завжди
відповідають нормам літературної мови. Через обмеженість їх вживання
більш-менш вузьким колом людей, а також тому, що професіоналізми є
неофіційними розмовними замінниками термінів, їх інколи називають
професійними діалектизмами. На відміну від термінів, вони не мають
строгого наукового визначення, не становлять цілісної системи, можуть мати
експресивне забарвлення. Так, загальні поняття «човен», «весло», «сітка»
відомі і для людей, не зв'язаних з рибальським промислом, але для рибалок ці
поняття мають далеко важливіше значення, і тому в їхньому словнику поряд
із словом «човен» вживаються назви «дуб», «байдак», «баркас», «фелюга» -
великі човни; «калабуха», «тузик» - невеличкі човни тощо.
Професіоналізми використовуються в текстах художніх творів з метою
мовної характеристики персонажів, з метою емоційного увиразнення
мовлення і т.д.
Номенклатура - сукупність назв конкретних об'єктів певної галузі науки,
техніки, мистецтва. Номенклатуру становлять іменники та субстантивовані
словосполучення. Вона передає як систему назв об'єктів певної науки, так і
сукупність назв одиничних об'єктів (наприклад, у географічній номенклатурі
– Чорне море, ріка Десна…), видові назви (наприклад, у ботанічній лексиці
назви дерев: береза, дуб, смерека…).
 Термін "номенклатура" вживається у французькій мові з 16 століття,
англійській - з 18 століття. Поширився в науці у зв'язку з класифікацією
рослин шведського ботаніка К. Ліннея.

Термінологія – це:
 Сукупність термінів, тобто словосполучень, що висловлюють
специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також
сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів
терміни відрізняються точністю семантичних меж.
Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.
Термінографія – це наука, що займається складанням словників
спеціальної лексики.
Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника,
у якому подано термінологію галузі (кількох галузей знань).
Типологія словників – належність документа до певного типу за
сукупністю ознак.
Найсуттєвіші типоутворювальні ознаки класифікації словників
визначають за їхнім цільовим і читацьким призначенням.
У системі типологічної класифікації термінологічні словники належать до
довідкових документів, оскільки містять короткі відомості наукового або
прикладного змісту, викладені, оформлені й розміщені в порядку, зручному
для їх швидкого знаходження. Характеризують високим ступенем
узагальнення інформації шляхом стислого викладу відомостей у вигляді
готових висновків.
Термінологічні словники можна класифікувати як наукові документи,
оскільки вони містять результати теоретичних або експериментальних
досліджень у вигляді наукових понять та їх номінативних одиниць.
Головною їхньою функцією є документальне забезпечення науковою
довідковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки,
виробництва, культури, освіти, управління. Певну частину термінологічних
словників можна класифікувати як науково-популярні документи,
оскільки вони містять відомості про теоретичні або експериментальні
дослідження в галузі науки, культури, техніки у формі, доступній читачеві-
неспеціалісту. Їх цільове призначення як науково-популярних видань полягає
в розповсюдженні й популяризації наукових та інших спеціальних знань у
сфері науки, техніки, виробництва, зокрема їх історії. Вони містять відомості
наукового або прикладного характеру, але не у всьому обсязі, а тільки у
вигляді основних понять, знання яких необхідне суспільству загалом. Такі
словники містять популярний виклад в систематизованому вигляді змісту
лексичних одиниць певної галузі знання. Передусім до них належать
ілюстративні термінологічні словники.
Частину термінологічних словників можна класифікувати як виробничі
документи, призначені для використання на виробництві та в інших сферах
практичної діяльності, що містять матеріали прикладного характеру,
розраховані на фахівців різної кваліфікації. Їх цільове призначення полягає в
забезпеченні довідковою інформацією всіх сфер практичної діяльності,
зокрема виробництва. З’являється новий різновид лексикографічних праць –
термінологічні словники як навчальні посібники для забезпечення
навчального процесу. До навчальних належать словники, які відображають
термінологію певної навчальної спеціальності чи ще обмеженішої тематики –
курсу.
Виходять словники, які відображають поняттєво-термінологічний апарат
певної наукової теорії. Цей різновид словників, як правило, розвивають вищі
навчальні заклади для забезпечення навчального процесу. Термінологічні
словники, особливо тлумачні та тлумачно-перекладні, використовують у
навчальному процесі як довідкову базу. Термінологічні словники,
відображуючи лексику спеціальної сфери, мають чітко окреслене функційне
призначення – відображати поняттєво-термінологічний апарат різних галузей
науки й техніки та забезпечувати наукову, навчальну, виробничу діяльність.
Це зумовлює критерії відбору термінологічного матеріалу за читацькою
адресою. Термінологічні лексикографічні праці призначено широким колам
науковців, викладачів, студентів усіх спеціальностей або певної
спеціальності, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, слухачів системи
підвищення кваліфікації учнів, науково-технічних працівників.
Однак існують словники, які виникли як наслідок спостереження за
професійною лексикою окремих категорій фахівців чи угрупувань мовців.
Запропоновані диференційні ознаки є найсуттєвішими для поділу
термінологічних словників, а репрезентована класифікаційна система
охоплює найрізноманітніші типи словників. Кількість диференційних ознак
можна збільшити з появою нових типів термінологічних словників.

Контрольні питання:
1. Чим різняться поняття терміни та термінологія?
2. Дати визначення загальнонаукових термінів.
3. Дати визначення поняття термінології.
4. Навести приклади професіоналізмів.
5. Що таке номенклатура, чим вона відрізняється від термінів?
6. У яких словниках подається термінологія галузі?
7. Назвати типи термінологічних словників.
8. Дати характеристику різного типу словникам.

Список використаної літератури:

1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. «Мова ділових паперів: практичний
посібник». – К.: «Либідь», 2000 р.;
2. Зубков М.С. «Сучасна українська ділова мова». – Харків: «Тогрін»,
2005 р.;
3. Максименко В.Ф. «Сучасна ділова українська мова». – Харків:
«ТОРСІНГ ПЛЮС», 2006 р.;
4. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням /
С.В. Шевчук, І.В. Клименко – К.: Алерта, 2011.
5. Чорненький Я.Я. Українська мова ( за професійним спрямуванням).
Ділова українська мова / теорія. Практика. Самостійна робота: навч.
посібник.- К., 2004.-304с.