УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ

1. Основні етапи становлення і розвитку

української наукової термінології.
2. Термін та його ознаки. Термінологія як
система.
3. Загальнонаукова, міжгалузева і
вузькоспеціальна термінологія.
4. Нормування, кодифікація і
стандартизація термінів.
Основні етапи становлення і розвитку української наукової
термінології
 Формування наукової мови в Україні відбувалося за
несприятливих умов, тому галузеві терміносистеми не розвивалися
природно.
 Умови бездержавності України унеможливлювали становлення
науково-технічної, природничої, гуманітарної та мистецької
терміносистем.
 Зацікавлення науковою мовою в Україні зростало в часи
національного відродження. Коли послаблювалися заборони та
переслідування, українська наукова мова мала можливість розкривати
свій потенціал.
 Історія формування української термінології є окремою частиною
історії розвитку всієї лексичної системи мови.
 Розглядаючи формування української термінології, виділяємо
кілька періодів, які яскраво ілюструють зв’язок розвитку лексичної
системи мови з історією матеріальної й духовної культури українського
народу.
 Перший період (ІХ – перша половина ХІХ ст.) є періодом стихійного
нагромадження термінологічної лексики.
 Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі.
 Українську науково-виробничу, природничу, мистецьку термінологію
представлено в загальномовних словниках того часу:
 «Лексикон словенороський» Памви Беринди (1627 р.),
 «Лексис» Лаврентія Зизанія (1596 р.),
 «Лексикон латинський» Єпіфанія Славинецького (1650 р.),
 «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького та
Арсенія Корецького-Сатановського (ХVІІ ст.),
 «Синоніма славеноросская» невідомого автора (ХVІІ ст.).
 Дослідники термінології не одностайні щодо надання лексиці початкового
періоду статусу термінології.
 Побутує думка про те, що таку лексику слід визначати як професійну з
огляду на архаїчність донаукової спеціальної лексики порівняно з
науковою термінологією та на образність і неточність.
 Другий період (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) пов’язаний із
діяльністю наукових товариств.
 Із 90-х років ХІХ ст. термінологічною роботою систематично займається
Львівське наукове товариство імені Тараса Шевченка, метою якого було
творити науку українською мовою, що передбачало формування
національної наукової термінології.
 У цей час пожвавлюється термінологічна робота і в Східній Україні.
 Після 1905 р. у Російській імперії було обмежено дію законів, що
стосувалися заборони української мови.
 Всюди почали створюватися гуртки, що мали на меті вироблення
національної термінології (при Київському політехнічному інституті,
товаристві імені Г. Квітки-Основ’яненка у Харкові, Луганському
науковому товаристві).
 З цього часу термінологія почала творитися свідомо, оскільки в ній мали
гостру потребу фахівці та науковці.
 Наступний етап розвитку термінології припадає на 20-і роки
ХХ ст. і пов’язаний із діяльністю Інституту української наукової
мови.

Створення Інституту української наукової мови відкрило

новий період у розвитку української науково-технічної термінології,
оскільки вперше в історії української мови термінологія
розвивалася за визначеним планом та за підтримки держави.

Часовий проміжок 1921-1933 роки термінознавець Анатолій

Вовк назвав «золотим десятиріччям» розвитку української
науково-технічної термінології. Цей час характеризується
бурхливим розвитком термінотворення, адже тогочасні суспільно-
політичні умови сприяли формуванню самостійної потужної мови
української науки й техніки. За цей період було опубліковано
близько 50 різноманітних словників чи проектів словників із
гуманітарних і природничих галузей знань.
 Справа розбудови української наукової мови була призупинена у 1933
році.

Почалася боротьба з «національним шкідництвом на мовному

фронті». Після ліквідації у 1930 р. найавторитетнішого наукового центру,
що координував термінологічну працю в усій Україні (Інституту
української наукової мови), проти української науково-технічної
термінології розгорнулася справжня війна.

Це ознаменувало початок четвертого етапу розвитку української

термінології.

Упродовж 1933-1935 років Інститут мовознавства видавав

«Термінологічні бюлетені», у яких значну частину (14,5 тисячі) українських
термінів замінено російськими відповідниками
(бурштин – янтар, копальня – шахта, линва – трос), уніфіковано рід
запозичених термінів на зразок цих запозичень у російській мові (бензина
– бензин, синтеза – синтез, емаль (чол. роду) – емаль (жін. роду).

Після виходу цих бюлетенів, які фактично знівелювали багаторічну

термінотворчу працю українських науковців, період застою в розвитку
української термінології тривав аж до 90-х років ХХ ст.
 П’ятий період розвитку української термінології
почався з 1991 року, коли Україна стала незалежною
державою і всі галузі науки почали послуговуватися
українською термінологією.

Гостро постала потреба у фахових словниках, їх

вихід засвідчив поступову стандартизацію основного
корпусу української науково-технічної термінології.

За останнє десятиріччя ХХ ст. та початок ХХI ст.

в Україні побачили світ понад 600 термінологічних
словників.

Отже, на сучасному етапі першочерговим

завданням мовознавців є унормування наявних
термінологій.
Термін та його ознаки. Термінологія як система

У словниковому складі сучасної української літературної мови

значне місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час
помітно зростає.

Термін (лат. terminus – межа (межовий знак), кінець) – це слово

або словосполучення, що позначає чітко окреслене поняття певної
галузі знань чи діяльності.

 Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові воно

означало «кінець», «кордон», «межа».

Біля витоків творення української термінології стояли науковці

Іван Верхратський, Віктор Левицький, Степан Рудницький, Олена
Курило, Іван Пулюй та інші.

Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з

різних наукових і технічних галузей, прагнучи до того, щоб
термінологія була всеукраїнська й поєднувала елементи власне
національного та міжнародного.
 Терміни, які виражають поняття окремих конкретних галузей
науки або техніки, об’єднуються у спеціальні термінологічні
підсистеми (термінології) з властивими їм закономірностями
внутрішньої організації, взаємовідношень між відповідними
номінативними одиницями.

Так, сукупність слів і словосполучень, уживаних в економіці

для вираження спеціальних понять та для називання типових
об’єктів цієї наукової галузі, утворює економічну термінологію. На
таких же засадах виділяється математична, медична, філософська,
мовознавча, екологічна, архітектурна, юридична, спортивна та
інші термінології.

Науку, що вивчає українську термінологію,

називають термінознавством.

Термін – це спеціальне слово, яке точно позначає поняття

певної галузі знань або діяльності.
 Характерні ознаки терміна

відповідність правилам і нормам певної мови

належність до певної термінологічної підсистеми

наявність дефініцій

точність

однозначність у межах однієї терміносистеми

стилістична нейтральність

незалежність від контексту, самостійність

відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків

відсутність синонімів та омонімів в межах однієї терміносистеми

лаконічність

милозвучність
 Види термінів за сферою функціонування
Міжгалузеві терміни
Загальнонаукові позначають поняття суміжних Вузькоспеціальні
терміни наукових і науково-прикладних терміни
це терміни, що поширені в дисциплін. це слова чи
усіх сучасних галузях Є чимало таких понять, що відомі з словосполучення, які
наукових знань: тим самим значенням у багатьох позначають поняття, що
аналіз, аналогія, аргумент, суміжних галузях, наприклад: атом, відображають специфіку
варіант, категорія, валентність, речовина, ядерно-магнітний конкретної галузі.
класифікація, метод, резонанс (у фізиці й хімії), стиль (у Для цих термінів характерна
об’єкт, синтез, суб’єкт, літературі, музиці, мовознавстві, семантична конкретність,
функція та ін. архітектурі). однозначність.
Такі терміни мають Такі терміни можуть функціонувати в
міжпредметний характер і різних галузевих терміносистемах,
високий ступінь практично не змінюючи при цьому свого
абстрактності. значення.
Нормування, кодифікація і стандартизація термінів

Термінологія може виконувати свої основні функції – позначати

наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців – у тому
випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме
вимогам до термінів.
Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках,
довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів,
термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни
(якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це
міжнародний стандарт).
Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в
офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
 Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в
кінці XIX – на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах
виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити
межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна.
Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький
учений Ойген Вюстер.
У Радянському Союзі було створено потужну наукову
Ойген Вюстер термінологічну школу під керівництвом Дмитра Лотте, яка займалася,
зокрема, проблемами нормування термінології.
Цей процес перебував під пильним контролем держави: над
виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної
термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів
та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації
та кодування.
Прийняті державні стандарти (ГОСТи) мали силу закону.
 Радянська система нормативної документації вилучила українську
мову зі сфери науково-технічної діяльності.
Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тисяч галузевих
стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні.
Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і
видав Держплан УРСР, також були російськомовні.
В українській історії першим нормувальним термінологічним
центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка
(кінець ХІХ – початок ХХ століття).
Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того
часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників.
Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став
Інститут української наукової мови (20-ті – початок 30-х років).
Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у
теперішньому розумінні цього поняття.
 Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала
державною справою.
Звичайно, такої суворої централізації, як у колишньому СРСР,
не спростерігаємо, але необхідність державного підходу до
творення єдиної термінології для усієї країни очевидна.
З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено
Концепцію державних систем стандартизації, метрології та
сертифікації, яку схвалив уряд.
Для стандартизації термінів у багатьох країнах світу створено
відповідні інституції: у США – Американська асоціація стандартів,
у Німеччині – Німецький нормалізаційний комітет, у Франції –
Французька асоціація нормалізації тощо.
На цей час в Україні розроблено понад 600 державних
стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.
 Алгоритм укладання термінологічного стандарту укладають за
таким
систематизація понять певної галузі науки алгоритмом:
чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості,
величини тощо); розмежування родових та видових понять

відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних
років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел)

поділ термінів на групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові

(загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни)

вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з
позначкою «не рекомендований»)

підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних

міжнародних стандартів

формулювання українською мовою визначення (дефініції) поняття

рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем

 Будова статті стандарту в готовому вигляді
назва поняття українською мовою

скорочена форма терміна

недозволений (нерекомендований) синонім

родове поняття

видове поняття

еквіваленти англійською, німецькою, російською, французь­

кою мовами

дефініція (визначення)

формула або схема