Л : 'Ж Ж оіаль

Л). Л). ЖоптілоІ}

КРИЛАТІ
ВИСЛОВИ „
В УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРНІЙ
МОВІ
АФОРИЗМИ. ЛІТЕРАТУРНІ ЦИТАТИ,
ОБРАЗНІ ВИСЛОВИ

Видання друге,
перероблене і доповнене

ВИДАВНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ВИЩА ШКОЛА»

ВИДАВНИЦТВО ПРИ КИЇВСЬКОМУ
ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
КИЇВ — 1975
4У
К56

У книжці зібрано крилаті вислови в українській

літературній мові, подано пояснення та ілюстрації
до них.
Автори не тільки я’ясовують походження висло­
вів, а й показують особливості їх вживання, відзна­
чають переосмислення, розширення чи зміну зна­
чення.
Розрахована на літературознавців, викладачів,
журналістів.

Р е ц е н з е н т и : кандидат філологічних наук

М. М. Пилинський, доктор філологічних наук
І. Р. Семенчук% кандидат філологічних наук
Л. Г, Скрипник

70105—107
К М224(04)—75
5 0 3-75
© Бидавниче об'єднання «Вища школ
 ПЕРЕДМОВА

Ця книжка в спробою зібрати й витлумачити той різноманіт­

ний і різноплановий фразеологічний та лексичний матеріал, який
традиційно об’єднується назвою «крилаті слова» (або «крилаті ви­
слови») .
Ця назва, що вперше зустрічається ще в епічних поемах Го-
мера, Набула термінологічного значення після виходу в світ у
1864 р. книги німецького лінгвіста Г. Бгохмана «Geflügelte Worte»
(«Крилаті слова») (у вітчизняній науковій літературі вживається
ще кілька назв для цієї категорії фразеологізмів: літературна ци­
тата, фразеологічна цитата, крилата фраза та ін.).
Крилатими висловами вважаються такі поширені й загально­
відомі елементи лексики та фразеології літературної мови, дже­
рело яких може бути встановлене 1*.
До крилатих слів сучасної української літературної мови на­
лежать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб;
цитати з творів письменників різних епох і народів; вислови,
походження яких пов’язане з античною літературою, історією

1 «Сталі словесні формули, що являють собою часто повторювані в пи­

семній І усній мові влучні вислови видатних осіб — письменників, філо­
софів, учених, політичних діячів,— об’єднуються під назвою крилаті ви­
слови (слова). На відміну від прислів’їв і приказок та інших типів фра­
зеологічних одиниць, що давно стали безіменними витворами, крилаті
вислови зберігають більш чи менш прозоро зв’язок із першоджерелом ви­
никнення (літературним чи конкретно-історичним), носять «печать ав­
тор тва» (Л. Г. С к р и п н и к . Фразеологія української мови, К., «На­
укова думка», 1973, с. 44),
давнього світу та середніх віків (рідше — з новою історією);
вислови з церковно-релігійних джерел 2 та ін.
Таке визначення складу крилатих слів загальноприйняте у
вітчизняній мовознавчій літературі. У рецензії на книгу
М. С. і М. Г. Ашукіних «Крылатые слова» (1955 р.) відомий лекси­
колог і лінгвіст С. І. Ожегов так визначав склад крилатих слів: це
лише «вислови й окремі фрази з літературних творів давнього й
нового часу, що увійшли в загальну мову і вживаються в ній як
цитати; вислови, що виникли на грунті літературних контекстів
і ніби конденсують у собі основний смисл цього контексту; ви­
словлювання історичних осіб, а також назви історичних фактів
і подій, імена історичних, міфологічних і літературних персонажів
та ін., які набули символічного значення» 8.
Таким чином, «конденсаторами» змісту певного літературного
твору чи історичного явища можуть бути як окремі слова — прі­
звища, географічні назви, назви творів та ін. (Фауст, Едем, Стікс,
Обломов), так і словосполучення — назви творів, географічні кіль-
каслівні найменування, а також цитати (Дантове пекло, Касталь-
ське джерело, «Незлим тихим словом»). Останні — це вислови
особливого типу: на відміну від звичайних цитат, покликаних від­
творювати з усією повнотою і точністю якесь місце тексту, літера­
турні цитати —' крилаті слова характеризуються у першу чергу
здатністю конденсувати у собі зміст цілого твору або його частини;
нони можуть вживатися з іншим підтекстом, переосмислюватися
та ін. Тому в межах літературних цитат — крилатих слів так часто
спостерігається заміна компонентів, розширення або звуження об­
сягу, наповнення новими відтінками значень. Відмінність у будові
є найважливішою рисою, що відрізняє крилаті слова від крилатих
висловів; за всіма іншими ознаками — і за походженням, і 8а сти­
лістичними якостями — вони тотожні, це й дає підстави об’єдну­
вати їх під загальною назвою «крилаті вислови».
Значна частина фонду крилатих висловів дуже давнього
походження, розглядаючи цю їх рису, М. Т. Рильський писав, що3

3 «Вислови цього роду, як правило, міцно засвоєні І широко вживані

в тих національних мовах, які пройшли стадію християнської культури.
Ставши невід’ємною приналежністю зображального мовного репертуару,
вони придатні для вираження таких понять, яким зовсім чужий дух
християнської моралі чи застарілого церковного способу життя й світо­
гляду. Свідомість тих, що вживають чи чують подібні вислови в кон­
текстах сучасної мови, не асоціює їх колишніх термінологічних значень,
що 1 забезпечує їм стійке місце у фразеологічному фонді» (А. М. Б а б ­
к и н . Русская фразеология, ее развитие и источники. Л., 1970, с. 151).
* С. И. О ж е г о в . О крылатых словах.— «Вопросы языкознания»,
1957, N 2, с. 126,
вони, «так би мовити, не стоять «на рівні» сучасного розвитку
науки й техніки, але добре виконують свої художні функції. Ми
кажемо: «голуб миру» — давній, традиційний у народній творчості
образ, але він прекрасно символізує ставлення до війни всіх чес­
них людей XX століття. Добре виявляє наше ставлення до паліїв
війни вислів «хто взяв меч, від меча й загине», хоч меч аж ніяк
уже не є зброєю сучасних бійців. Краще було б з погляду сучас­
ності сказати: «Хто скористається атомною енергією з агресивною
метою,— від атомної енергії і загине». Однак архаїчний меч ще
довго перебуватиме на озброєнні поезії, та й ораторського мисте­
цтва, і публіцистики» 4.
Вживані у сучасній українській літературній мові крилаті ви­
слови є яскравим свідченням міцних і різносторонніх зв'язків на­
шої мови з іншими мовами світу; вони відбивають зв'язок ук­
раїнського народу з багатьма народами. Так, велика кількість
російських з походження крилатих слів є свідченням глибокого
і плодотворного впливу російської культури на українську, міцних
зв’язків між обома мовами. Свій слід у скарбниці української
культури — фразеології — залишили майже всі найвидатніші росій­
ські письменники. «Я бачу крізь ціле століття» (О. Радіщев),
«Хай сяє сонце, хай згине тьма!» (О. Пушкін), «Є ще порох у по­
рохівницях» (М. Гоголь), «Ми ще повоюємо!» (ї. Тургенєв), «Нам
спокій тільки сниться» (О. Блок), «Людина — це звучить гордо»
(М. Горькпй), «Моя міліція мене береже» (В. Маяковський) та ін.
Вислови, що походять з латинської та давньогрецької мов, є
переконливим доказом засвоєння українською мовою надбань
культури попередніх епох. Частина висловів, пов'язаних з антич­
ною історією та міфологією, давно вже стала здобутком загально­
народної української мови, тобто властива не лише писемному,
а й усному мовленню (лабіринт, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол,
дамоклів меч та ін.). Широко відомі також висловлювання видат­
них учених, мислителів, письменників античного світу: «Усе тече,
все змінюється» (Геракліт), «Карфаген мусить бути зруйновано»
(Катон Старший), «Крапля камінь точить» (Овідій) та ін.
Спільний для всіх мов народів Радянського Союзу фонд кри­
латих висловів, що поширилися переважно в пожовтневий час,
відбиває процеси, характерні для культур і мов усіх соціалістич­
них націй. Сюди належать насамперед вислови класиків марксиз-
му-ленінізму: «Релігія — опіум для народу» (К. Маркс), «Прак­
тика — критерій істини» (К. Маркс), «Наша теорія не догма,

4 М. Р и л ь с ь к и й . Героїчний епос українського народу,-« «Літера­

тура і народна творчість/>, К., 1955, с4 51,

5
а керівництво до дії» (Ф. Енгельс), «Великий почин» (В. І. Ленін),
«Партія — розум, честь і совість нашої епохи» (В. І. Ленін)
та ін.
Запозичені крилаті вислови вживаються у нашій мові як у
перекладі, так і в оригіналі, неперекладеними (це засвідчено у
книжці цілим рядом ілюстрацій). Часом такий крилатий вислів —
цитата — не перекладається, а «переповідається» українською мо­
вою і живе в ній саме в такій формі (особливо часто це трап­
ляється з поетичними цитатами російських письменників). У цьо­
му випадку в статті вони наводяться мовою оригіналу (без
посилань на наявні українські поетичні переклади) і в заголовок
статті виноситься їх найуживаніша форма, а також інші варіанти,
якщо вони засвідчені в авторитетному джерелі.
Запас крилатих слів української мови поповнювався не лише
через запозичення; багато крилатих слів походить з творів класи­
ки української літератури — Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Фран­
ка та ін., а також з творів українських радянських письменників.
Деякі з цих крилатих слів стали надбанням не тільки української
мови. Так, наприклад, вислови «чуття єдиної родини», «партія
веде» П. Тичини та ін. широко вживаються в російській публі­
цистиці, а також у мовах інших народів Радянського Союзу.
Однією з яскравих прикмет крилатих Висловів є їх варіант­
ність. Переважна їх більшість може вживатися в різних контек­
стах у формах, що так чи інакше відрізняються від вихідної фор­
ми (наприклад, поряд із власним іменем Дон-Кіхот, що стало
крилатим словом, набувши узагальненого значення, широко вжи­
ваються похідні форми: донкіхотство, донкіхотський, донкіхотст­
вувати). Усі вони об’єднуються спільністю семантики і творять
цілу групу крилатих слів. У книжці наводиться та тлумачиться,
як правило, тільки основне слово групи, решта ж уміщується в
ілюстративній частині статті. До речі, наявність похідних форм
крилатого вислову — найпереконливіше свідчення про його по­
ширеність у мові. Так само й найпоширеніші цитати з літератур­
них творів та історичних документів, як правило^ обростають різ­
номанітними варіантами з пропущеними, доданими чи зміненими
словами. Даючи в заголовку статті цитату в її первісному вигляді,
автори книжки часто виносили до ілюстративної частини варіанти
цитат чи афоризмів, прагнучи поєднати стислість викладу матеріа­
лу з його різноманітністю.
Основне призначення книжки — ознайомити читача з великою
групою фразеологізмів, які відіграють у літературній мові особ­
ливу роль: вони конденсують величезний запас думок, емоцій,
людського досвіду, виражаючи його в стислій, афористичній, ви-
6
 сокомайстерній формі. Ці вислови стали невід'ємною часткою
української літературної мови. Знання точного змісту крилатих
слів допоможе читачеві належним чином оцінити і в повному
обсязі зрозуміти ті контексти, в яких вони вживаються.
Усі вислови розміщено в алфавітному порядку, за першою
буквою першого слова пояснюваного висловлювання. Для зручнос­
ті користування наприкінці книжки подано алфавітний покажчик
авторів крилатих слів, а також реєстр крилатих висловів україн­
ської мови; в обох реєстрах вказано сторінки, на яких вміщені
ці крилаті слова.
Статті збірника мають однотипну будову. Вони починаються
довідкою про походження крилатого вислову (якщо це поетична
цитата* то вона найчастіше наводиться мовою оригіналу, рідше —
в перекладі; прізвище перекладача вказується). У статті подається
первісне значення вислову, розкриваються особливості переносно­
го вживання. На відміну від інших видів крилатих слів, цитати,
як правило, не тлумачаться: їх зміст говорить сам за себе. Спе­
ціально пояснюються лише випадки переосмислення цитат.
Завершується стаття ілюстративною частиною — уривками з
художньої літератури, раукових праць, газет і журналів, листу­
вання українських письменників і вчених (крилаті слова в ілюстра­
ціях виділено курсивом).
Ілюстрації до статей виконують ще одну роль: вони вказують
на стилістичну приналежність крилатих висловів, на місце їх
переважного вживання (саме тому, наприклад, ілюстрації, взяті з
текстів, які публікувалися на сторінках журналів і газет, містять
вказівку про місце і дату їх опублікування, а не про прізвище ав­
тора чи назву документа).
При написанні книжки був використаний значний довідковий
матеріал, починаючи від словників різних типів, вітчизняних і за­
рубіжних збірників крилатих слів і закінчуючи літературознавчи­
ми та мовознавчими працями, що висвітлюють вживання тих чи
інших висловів окремими письменниками. У тих випадках, коли
автори попередніх збірників крилатих слів уперше або по-новому
тлумачили вислів, у статтях вказані ці джерела. Якщо ж вислів
однаково тлумачиться в декількох джерелах, посилання на них
відсутні. Частина крилатих слів вперше дібрана й пояснена в цій
книзі (це, насамперед, вислови, які походять з творів українських
авторів).
У новому виданні внесено зміни в структуру книжки: крилаті
слова іншомовного походження не виділяються тепер в окремі
розділи (джерела їх вказуються у тексті статей).

7
 Реєстр крилатих слів також зазнав змін (при його перегляді
було враховано зауваження авторів рецензій на перше видання).
З нього усунуто ті вислови, які походять з казок, оскільки це
фразеологізми іншого типу; з цієї ж причини знято цитати 8 на­
родних пісень. Склад крилатих слів було переглянуто й під кутом
зору популярності, поширеності окремих висловів у сучасній ук­
раїнській мові — їх «крилатості». Додано до реєстру значну кіль­
кість висловів, які походять з нової, сучасної нам української
літератури та літератури інших народів, а також ті загальновідо­
мі вислови старого фонду, які не увійшли до першого видання. При
перевиданні випущені деякі літературні цитати, джерела яких за­
гальновідомі або, як правило, наводяться разом з прізвищем автора.
Значні зміни внесено також до ілюстративної частини статей:
кількість прикладів до однієї статті скорочено; склад їх попов­
нено за рахунок сучасних художніх та публіцистичних творів;
додано багато ілюстрацій з газетних та журнальних статей.
Розрахована на учителів, журналістів, видавничих працівни­
ків та ін., ця книжка може бути використана не лише як довід­
ник, а й як посібник при проведенні практичних занять із сту­
дентами філологічних факультетів та факультетів журналістики.
Вивчення крилатих слів у стилістичному аспекті дасть можли­
вість чіткіше розмежувати сфери їх вживання; дослідження кри­
латих висловів у діахронічному плані може дати багато цінних
відомостей з історії української лексики та фразеології.
За визначенням В. І. Леніна, крилаті слова «з дивною влуч­
ністю виражають суть досить складних явищ» 5.
Кожна культурна* людина нашого часу повинна володіти цими
скарбами літературної мови.
Укладачі користуються нагодою, щоб висловити подяку пра­
цівникам Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АИ УPCP, які
своїми зауваженнями допомогли в роботі.

5 В. І. Л є н і н. Повне зібрання творів. Т. 25, с. 133.

А. КОВАЛЬ
В . КОПТІ ЛОВ
 Аби цифра справна
Цитата з комедії О. 6. Корнійчука «В степах України»
(1939) — слова Галушки, який поблажливо й водночас іронічно ха­
рактеризує керівництво, що не заглиблюється в суть справи, а ду­
же полюбляв різні зведення та рапорти.
Праця педагога повинна бути неспокійною, напруженою, але разом
а тим радісною, без шарпанини, авралів, без отієї сліпої погоні 8а
4есправною цифрою» («Літературна Україна»^ 1967, 24 січня).
Р а й о н н и й Г а л у ш к а : — І чого до мене чіпляються? Цифра ж
справна.
П е р е ц ь : Не та у вас арифмегика. Треба не складати і ділити,
а множити. Множити ряди передових! («Перець», 1953, М 7).

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Сон» (1844):

...Отечество так любить,

Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
«Отечество» у кожного раз у раз на язиці,— та тільки ж під оте­
чеством вони [гнобителі] розуміють «нові петлиці та муштри ще новіші»,
а 8 люду сердешного точать кров, як воду. А дрібна «братія», розуміє­
ться, не хоче й не сміє навіть забороняти їм се, вмовчить собі, витрі­
щивши очі, як ягнята.., Нехай,— каже,— може, так і треба»] (І, Ф р а н ­
ко, Темне царство).

9
 Авгієві стайні
Старогрецький історик Діодор Сіцилійський (І ст. до н. е.) роз­
повідав міф про Авгія — царя Еліди, сина бога сонця Геліоса.
Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися
протягом ЗО років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, сщ>я-
мував її на стайні, і вони були вичищені за один день. Це був
сьомий подвиг Геракла.
У переносному значенні — безладдя, занедбані справи.
Прийдесь нову зробити перекову:
Патріотичний меч перекувати
На плуг — обліг будущини орати.
На серп, щоб жито жать, життя основу,
На вили — чистить стайню А вгійову.
(І. Ф р а н к о . Вольні сонети)
От ти прийми чернецтво, стань на чолі єпархії і покажи, як треба
жити пастирям, очисть од скверни істину...
— І Геркулес не зміг би очистити ваші авгієві стайнії
(В. Ш е в ч у к. Григорій Сковорода).

Агнець божий (божа овечка)

Перші слова католицької молитви «Agnus Dei» (вівця божа).
У християнській міфології — символ смирення і покірності.
У сучасній літературі цей вислів часто вживається з метою
досягнення сатиричного ефекту при зображенні безвольних і не­
розумних людей.
Ви вчили лизати руки панам і вашдупшастирям, яких оплачувала
польсько-шляхетська влада, ставили нам за приклад божих агнців —
смирних і дурнуватих баранів... (Ю. М е л ь н и ч у к . Відповідь фанати­
кові).
Голодранці вавжди міцніші в своїй вірі, бо в них не лишається ні­
чого. Не дай народові розбагатіти — матимеш отару слухняних овець.
сліпих у своїй покірливості. На цьому стояло християнство (П. З а г р е ­
б е л ь н н й. Диво).

Адамове ребро
За біблійною легендою, бог створив першу жінку з ребра пер­
шого чоловіка Адама (Буття, 2).
У сучасній мові «адймове ребро» — жартівливе найменування
жінки.
Місцеві «батюшечка» дуж е слабкі щодо вадамових реберців* і мало
не щотижня за ту ст бкість платять власними святими ребрами...
(О, В и ш н я . Ж інвідділ),

Адамові діти
Безпосереднім джерелом цього вислову в українській літера­
турній мові е поема (комедія) Т, Г. Шевченка «Сон» (1844);
Усі на «сім світі —
І царята і старчата —
Адамові діти.
10
 «Адамові діти» — нащадки Адама («першої людини» на землі),
рід людський.
...Громадськість від фази ентузіазму почала переходити в фазу
Критицизму, ...поет, якого ще недавно всі вважали віщим духом, про­
роком, ставав в її очах на іншому, далеко нижчому, але водночас
і ближчому до нас, більш природному п’єдесталі, що його почали вва­
жати людиною, безумовно обдарованою надзвичайними здібностями, од­
нак все-таки людиною, наділеною великою кількістю тих самих прикмет
і вад, що й інші Адамові діти (І. Ф р а н к о . Юліуш Словацький і його
твори).

Аеліта
Героїня однойменного науково-фантастичного роману
О. М. Толстого, таємнича і прекрасна маргіанка.
В ночі такі снишся мені ти, Аелгто ..
Чом не прийшла ти, Аелгто,
Мрія моя, казка моя голуба?
Знаю, між нас впала, як мур.
Темінь космічна.
Ти мене жди, мрів одвічна.
(Б. О л і й н и к . Дума про Аеліту)

Аква віта
. Латинський вислів (Aqua vitae), буквальце значення якого —
«вода життя»; вживався для жартівливо-глузливого називання
горілки.
Наш Київ знаменитий
За все миліший нам:
Там є і аква віта.
Там в й науки храм.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Стоїть золотоглавий...)
— Ходімо в хату, братці. Там десь у нас була вода життя... Дядьку
Нечипоре, ви ще не випили ту аква віту?
— Жива й здорова,— прогув Нечипір (В. Ш е в ч у к . Григорій Ско­
ворода).

Алвма м5тер
У прямому значенні латинський вислів «Ahna mater» — мати-
годувальниця. Так звичайно студенти називали ще з часів серед­
ньовіччя свій університет. У ширшому значенні — місце, де хтось
виховувався, навчався, здобував професійні навички.
— А Ольвію ми ще розкопаємо,— нагадав професор, коли Богдан,
потиснувши йому руку, вже виходив.— Щасти ж вам і не забувайте
свою альма матері Гадаю, нічого поганого вона вас не навчила...
(О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Альфа і омега
Альфа — перша, а омега — остання буква грецькою алфавіту.
Звідси й значення цього вислову: початок і кінець, все існуюче,
11
суть явища. П оходить вислів з Апокаліпсису: «...Голос, ніби сур­
ма, що говорив: «Я єсмь альфа і омега, перший і останній».
Словом, без <почуття плеча» твого соратника ти ніщо: така альфа
І омега кодексу моралі й діяння футболіста (Ю. С м о л и ч. Я вибираю
літературу).

Альфонс

Персонаж драми Олександра Дюма-сина «Пан Альфонс»

(1873); чоловік, що живе на утриманні своєї коханки.
<Держить вона альфонса... платить йому добрі гроші» (А. К р и м ­
с ь к и й . Андрій Лаговський).

Амазонки
Міфічний народ жінок-воїнів, які начебто жили на берегах
Азрвського моря чи в Малій Азії.
Міф про амазонок був дуже популярний у середні віки та
в епоху Відродження, їх часто зображували відомі скульптори
і художники.
У переносному значенні амазонка — жінка-вершник, наїзниця,
а також войовнича жінка.
— Ну-ну, Васю,— поблажливо поляпав Назарко Шляхтича по пле­
чу,— не забивай голови амазонками, бо ще інтелігентом станеш (П. З а ­
г р е б е л ь н и й. З погляду вічності).

Антей

Герой старогрецьких міфів. Цей володар Лівії, гігант — син

Посейдона (бога морів) і Геї (богині землі) — був непереможним,
бо кожний дотик до матері-землі давав йому нові сили. Гераклові
вдалося вбити Антея, лише піднявши його в повітря.
Образ Антея символізує силу, яку дає людині зв'язок з рідною
землею, з батьківщиною.
«Антеї» — назва п’єси (1961) українського радянського дра­
матурга М. Зарудного.
Хай кожен пройметься почуттям особистої відповідальності за долю
землі. ї ї охорона — справа всіх, хто носить високе звання Людина,
в кому живий непоборний дух Антея («Літературна Україна», 1963, 10
травня),
По радіо-
— В той день,
на диво всім,
Вишневим квітом зацвіли антени,
Зачувши голос юного Антея —
Земного сина —
В космосі!
(Б. О л і й н и к . Дорога)

12
 Антихрист. Антихристова печать
За християнськими віруваннями, антихрист — посланець дия­
вола — мав очолити ворожі Христу сили перед встановленням цар­
ства божого на землі. В Апокаліпсисі з антихристом ототожнює­
ться римський імператор Нерон, відомий своєю жорстокістю.
Церква неодноразово іменувала антихристами своїх політичних
противників.
♦Антихристова печать» («начертания звіра») — знак, яким ан­
тихрист нібито мітить своїх слуг. У переносному значенні анти­
христ — запеклий злочинець (вживається і як лайка).
На опасці стоїть тільки антихристова печатка «Дозволено] Ц{ензу-
рою]» — та й годі (М. К о ц ю б и н с ь к и й Лист до Б. М. Гнатюка,
20.XI І905 р ).
Т щ е г л а с о в (вказує на оздоблений ганок). Ач, святкувати напосу-
дились, антихристи. Добре тепер святкуватимуть, ха-ха-ха (І. К о ч е р г а .
Про що жито співає).

Антігбна
Дочка царя Едіпа, яка поховала тіло свого брата Полініка,
порушивши заборону дядька, царя Креонта, за що була живою за­
мурована в царську гробницю, де покінчила життя самогубством.
Образ Антігони — втілення родинної любові, почуття обов’язку,
мужності.
Долітає стріла із прадавньої січі.
Через товщу віків ранить майже на смерть...
А були ж Антігони, а були ж колись Беатріче,
І була життя незбагненна така ж круговерть.
(В. Ж и т н и к . Долітає стріла...)

А паразитів жде біда!

Рядок з «Інтернаціоналу» (1871) французького поета-комуна-
ра Е. Потьє в українському перекладі М. Вороного (1917):
Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда
Землею будем володіти,
А паразитів жде біда!..
Там е геніальні слова: вА паразитів жде біда!». Усе вже в «Інтер­
націоналі» було передбачено (М. С т е л ь м а х . Правда і Кривда).

А. подивися та спитай,
Що там твориться у тім раї!
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Якби ви знали, паничі»
(1850):
А може й сам на небесі
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
13
 Як править миром! Бо дивись?
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядав
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А подивися та спитай,
Що там твориться у тім раї!
Не диво, що в його [інтелігента-городянина] змученій уяві село
малюється якимось раєм супроти города, поля вдаються золотистими,
або красними, або ще якимись...
А подивися та спитай*
Що діється у тому ра%...
<П. Г р а б о в с ь к и й .
Лист до Б. Д. Грінченка, 16.III 1902 р.)

Аполлон
В античній міфології — бог сонця, молодості і мистецтва, один
в найбільш шанованих олімпійських богів. У численних зображен­
нях Аполлона античні скульптори втілювали свої уявлення про
красу. Статуї Аполлона, виконані Скопасом, Леохаром {Аполлон
Бельведерський), Праксітедем та ін^ належать до блискучих зраз­
ків античного мистецтва.
У переносному значенні ім’я це використовується як синонім
до слова «мистецтво».
Як побачиш Яохима, то поклонися йому гарненько од мене І по­
проси його, нехай він мені, ради святого Аполлона, пришле хоч мале­
сенький болванчик <статуетку) або барельєфик який-небудь... (Т. Ш е в ­
ч е н к о . Лист до С. С. Артемовського, ЗО.УІ 1856 р.).
Вживається також на позначення ідеалу чоловічої краси.
Моральна атмосфера цих [рі царських] романів не вища від старо­
грецької, одначе іх герої — це звичайно люди великої сили й енергії,
нерідко і незламної волі. Це вже не грецькі закохані юнаки, вродливі,
як Аполлон, тільки більш М'якої вдачі, сумовиті, інколи і плаксиві,
що завойовували хіба серця гарних королівських дочок на чужих побе­
режжях (І, Ф р а н к о . Влада землі в сучасному романі).

Апостол. Апостол правди і паукп

Апостолами (від старогрецького ая<5атоХо£ — посланець) нази­
вались у перші століття існування християнства мандрівні пропо­
відники. Євангельська легенда розповідав про дванадцять апосто­
лів — учнів Христа (Матф., 10, 1—4).
У переносному значенні апостол — провідник нових ідей, як
от у Т. Г, Шевченка:
І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки!
(Т. Ш е в ч е н к о .
І день іде, і ніч іде)
14
 Слово «апостол» вживається також з негативним забарвлен­
ням.
Він грав перед ними роль апостола фашизму, шугав по всіх емігра­
ційних закутках, як очманілий щур* І знімав безглуздий вереск: тр м-
тіть І падайте ниць, Гітлер гряде! (Ю. М е л ь н и ч у к . Поріддя Іуди),

Аракчеєвський режим. Аракчеєвщина

О. А. Аракчеєв (1769—1834) — всесильний фаворит Павла І
і Олександра І, з діяльністю якого пов’язаний цілид період жан-
дармсько-поліційного деспотизму і грубої вояччини (т. зв. арак­
чеєвщини). Своєю діяльністю втілював реакцію в найбільш грубо­
му й неприхованому вигляді, за ідо сучасники платили йому за­
гальною ненавистю.
У переносному значенні — самодурство, тупа жорстокість,
Адже Дорошенко пригадує Яцубу в розквіті його молодості, коли
він літо й 8ііму гасав у гостроверхій будьонівці, щ о дісталась йому
в спадщину від батька, і хоч Яцубу й тоді за його запальність та
горлатість молодь називала фанатом, але від нього таки пашіло життям,
завзяттям, не було в ньому оцієї аратсчеевської дубовості, загального
отупіння, що його, видно, й мала на увазі дочка (О. Г о н ч а р . Тронка).

Аргонйвти
Герої одного з найдавніших грецьких міфів, що розповідав
про пригоди кількох сміливців, які на кораблі «Арго» вирушили
в Колхіду за золотим руном. Похід був надзвичайно важким і
сповненим пригод. У переносному вживанні слово «аргонавти»
означає: сміливі мандрівники, першовідкривачі
Хвала Вкраїні, де живуть поети.
Як аргонавти дальніх мандрувань!
(А. М а л и ш к о , І ти звідтіль)

Ареопйг
В Афінах на горі бога війни Ареса збирався найвищий суд
держави — ареопаг, який карав убивць, паліїв, державних зло­
чинців.
Ареопагом жартома називають «грізне» судилище, яке не змі­
нює своїх рішень.
<17 Л ю б о в : Тіточко, де ваш ареопагї Перед ким ораторствуєте?’ ( Л е с я
У к р а ї н к а , Блакитна троянда).

Аристократи духу
Вислів датського письменника і філософа Хенріка Стеффенса
(1773—1845), яким він схарактеризував прихильників ідеолога ні­
мецького романтизму Августа-Вільгельма Шлегедя.
У переносному значенні «аристократ духу» — людина з висо­
ким інтелектуальним розвитком.
15
 В своїм Кільхбергу він ІК-Ф. Мейер] збудував І багато вивінував
дім притулку для немічних робітників, уж е се одно показує, що його
«аристократизм» був більше аристократизм духа, ніж гербу (І. Ф р а н ­
ко. Конрад-Фердінанд Мейер і його твори).
Вживається також з іронічним, негативним забарвленням.
— ...Вони, бачте, з ласки фюрера в берлінських і мюнхенських кав’яр­
нях сиділи, «гох» кричали. І ось тепер ці політики й аристократи вух у
Україною правитимуть. Усе, як у людей, тільки німець на ш иїї..
(С. Ж у р а х о в и ч. Київські ночі).

Аркадія. Аркадська ідилія

У Стародавній Греції — край скотарів та хліборобів. Антична

література, а потім і література класицизму (XVII—XVIII ст.)
змальовувала Аркадію як країну достатку, де життя людей прохо­
дило у розвагах на лоні прекрасної природи.
У переносному значенні Аркадія — щаслива країна; «аркад­
ська ідилія» — гармонійне, безхмарне життя.
...Нинішня Польща [йдеться про панську Польщу часів Пілсудсько-
го] нагадує все, лише не мирну, спокійну Аркадію (Я. Г а л а н . Напе­
редодні).

Аркодужне перевисання до народів

Образ поезії П. Г. Тичпни «Чуття єдиної родини» (1938), в

якому втілено почуття радянського патріотизму:
Глибинним будучи і пружним,
Чужим і чуждим рідних бродів,
Я володію аркодужнпм
Перевисанням до народів.
Не просто аналогіями чи подібностями назавжди пов’язано в історії
людського духу імена Гурамішвілі і Лесі Українки, Шевченка І Церетелі,
Іллі Чавчавадзе і Михайла Коцюбинського, Галактюна Табідзе і Павла
Тичини. Мов каріатиди, ці могутні пари підтримують арки дружби, які
Тичина назвав аркодужним перевисанням бо народів (М, Б а ж а й ,
Мов каріатиди...).

А серце жде чогось, болить,

Болить, і плаче, і не снить

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Я не нездужаю, нівроку»

(1858). У цих словах виражено сподівання соціальних змін під
впливом селянських заворушень 50-х років минулого століття.
Заметушишся, запрагнеш чогось, але спалах минає І знову живеш
ялово, в заведеному ритмі нудьги, іноді навіть діяльно, але без вдо­
волення. А серце жде чогось. А серце жде... (П, З а г р е б е л ь н и й .
З погляду вічності).

16
 гАстрея. Часи Астреї
Астрея — друге ім’я богині справедливості Діне (дочки Зевса
і Феміди), що жила на землі у золотому віці, а пізніше покинула
її.
У переносному значенні «часи Астреї» — щаслива пора.
Цей вислів використовує в «Енеїді» І. П. Котляревський, іро­
нічно характеризуючи епоху Катерини ІЦ
Були златії дні Астреї
І славний був тогді народ;
Мшяйлів брали в казначеї,
А фиглярі писали щот,
К роздачі порції — обтекар,
Картьожник — хлібний добрий пекар...

А судді хто?
Цитата з комедії О. С. Грибоедова «Горе з розуму» (1824),
дія 2, ява 5. Слова Чацького.
...Мій батько, при всій його непрактичності в побутових дрібницях,
все життя давав людям метал і ось тепер, коли вже навіть його най­
ближчі вважали, що пішов чоловік на спад, він раптом виказує майже
молодечу завзятість розуму, він розмірковує в масштабах державних і
судить із вершин свого трудового життя, і вже тут не спитаєш* «А судді
хто?» Бо він скаже: «Робітничий клас. Гегемон» (П. З а г р е б е л ь -
н и й . З погляду вічності).

Атакуючий клас
Образна назва пролетаріату з поеми В, В. Маяковського
«Владимир Ильич Ленин» (1924):
Я всю свою
звонкую
силу поэта
тебе отдаю,
атакующий класс.
Залишились для тривкого життя в літературі такі вірші [М. Ба­
жана], як «Пісня бійця», «Слово о полку», балада «Протигаз», якими
поет починав своє звеличення героїчної моральності «атакуючого кла­
су»... (Л. Н о в и ч е н к о. На магістралях часу).

Атлантида. Шукання Атлантйди

Перші відомості про Атлантиду знаходимо у творах грецького
філософа Платона (427—347 рр. до н. е.). За античним міфом,
який цін переказує, це великий острів у Атлантичному океані, що
існував у давнину і був волею Зевса затоплений за безмежну гор­
диню його мешканців. Спроби ототожнити Атлантиду з Америкою,
Канарськими островами та ін. тривають і у наш час.
«Нова Атлантида» (1604) — утопія відомого англійського філо­
софа Ф. Бекона (1561—1626),
17
 У переносному значенні Атлантида *— прекрасна заповітна
країна; «шукання Атлантиди» — відважні спроби зробити відкрит­
тя, безустанні пошуки.
Не раз я ще зомлілая впаду
П е р е д ПОКРИТОЮ С Т атуЄ Ю І 81Д И ,
Не раз я а кораблем на дно піду,
Шукаючи нової Атлантиди.
(Леся Українка.
О, знаю я, багато щ е промчить)

Атлас (Атлант)
Герой старогрецького міфа, титан, який тримав на своїх пле­
чах склепіння небес, брат Прометея.
У переносному значенні Атлас — людина, що несе на собі ос­
новний тягар будь-якої справи, роб ти.
За драму свою все-таки боюсь. Виберіть там Ореста ... такого, щоб
міг, як Атлас, «цілий світ» стримати ( Л е с я У к р а ї н к а . Ласт до
матері, 10.ХІ 1897 р.>.

Афіна Паллада. Мудра Афіна

Афіна (в іншому написанні — Атена) — у старогрецькій міфо­
логії богиня війни, покровителька наук, мистецтв, ремесел. За
уявленнями греків, створила закони і охороняла порядок. Зобра­
жувалась у вигляді суворої і величної дівчини із списом, щитом
і в шоломі.
Неначе всі дев’ять муэ зараз влинули в світлицю й висипали всі
свої скарби та дари, окрім богині мудрості Атени, котра, звичайно,
зникає в таких салонах і тікає далеко, певно, аяг на Олімп (І. Н е ч у й -
Л е в и ц ь к и й . Неоднаковими стежками).

Ахіллесова п’ята
За старогрецьким міфом, мати героя Ахідлеса (Ахілла) морська
богиня Фетіда скупала його у водах священної ріки Стікс, щоб
зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона три­
мала Ахіллеса за п’яту, якої не торкнулися води Стікса. Стріла
Паріса, спрямована Йогом Аполлоном, влучила в п’яту, і герой
загинув.
У переносному значенні «ахіллесова п’ята» — слабке, вразливе
місце.
І чим далі — шаленів ще дужче, ревнув, ніби молодого.
Вся бригада гнав Орищину ахіллесову п’яту, і щоразу, коли Ориш-
ка з’являється на горизонті, якась молодичка навмисне мене атакує:
— Дайте я хоч посидяїу біля вас, дядьку Микито!., (О. Г о н ч а р ,
Микита Братусь).
 Баба Палажка і баба Параска
Персонажі оповідань І. С. Нечуя-Левпцького «Не можна бабі
Парасці, вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоро­
постижно вмерти», «Біда бабі Парасці Гришисі» та «Біда бабі Па­
лажці Солов’їсі». Дуже обмежені, сварливі, забобонні й балакучі
жінки.
У переносному вживанні — язикаті люди.
Цравда, був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями «мов скеля»,
він був охочий до самохвальби, як та баба Палажка (П. К о з л я н ю к .
Дурень т д потоками).

Базаров
Герой роману І. С. Тургенева «Батьки й діти» (1862), пред­
ставник різночинної демократичної інтелігенції, що вступив у
гостру полеміку з ліберальними дворянами — інтелігентами попе­
реднього покоління. Захищаючи свої матеріалістичні погляди, Ба­
заров іноді висловлював їх у спрощеній, вульгаризованій формі.
У переносному значенні Базаров — людина, що сміливо прого­
лошує нові, незвичні ідеї в середовищі прихильників старих форм
суспільного життя і старої ідеології.
Це були типи Базаровых свого часу, багато сміливіших ва його,
тільки в романтичних форд ах — німецьких Базаровых, попередивших
тургенівського Базарова на сотню років (І, Н с ч у й - Л е в и ц ь к и й .
Марія Заньковецька, українська артистка).

Бальзаківськпй вік
Жартівлива характеристика жінок віком 30—40 років. Вислів
виник після виходу в світ роману О. Бальзака «Тридцятирічна
жінка» (1831),

І9
 — Вам доводилось чути розмову двох дам бальзаківськоео віку?
(І. К у л и к . Записки консула).

Бандити пера
Вислів належить російському реакційному журналістові
М. Н. Каткову, який у передовій статті газети «Московские ве­
домости» 6 червня 1874 р. писав на адресу французького журналіс­
та Анрі Рошфора, діяча поміркованого крила Паризької комуни,
і його однодумців: «Это... бандиты пера и трибуны». Дещо раніше,
як вказують М. С. і М. Г. Ашукіни («Крылатые слова», с. 465),
реакційний письменник Б. М. Маркевич спрямував подібний вис­
лів — «разбойники пера и мошенники печати» — проти передової
журналістики 70-х років. Прогресивна російська преса переадре­
сувала ці вислови продажним буржуазним писакам.
У наш час вислів «бандити пера» характеризує пресу капіта­
лістичних країн, яка служить «грошовому мішку».
Розпатлані бандити пера чорним по білому доводили, коли це буде
і як це буде. Бандитам пера добросердо допомагали бандити трибуни:
розжирілі на селянських позовах адвокати вірно копіювали всі трюки
і вихиляси свого ідола — Геббельса (Я. Г а л а н . Вони програли).

Барон Мюнхгаузен
Цей крилатий вислів походить від імені саксонського барона
Карла-Фрідріха-Ієроніма фон Мюнхгаузена (1720—1797), автора
«Путівника для веселих людей» (1781) — збірки оповідань про
неймовірні пригоди та фантастичні подорожі. Особливо популяр­
ним ім’я Мюнхгаузена стало після появи «Оповідань барона Мюн­
хгаузена про його незвичайні мандрівки і воєнні пригоди в Росії»
(1786) англійського письменника Р. Распе. Того ж року Г. Бюргер
перекладає цей твір німецькою мовою. К. Іммерман у чотиритом­
ному сатиричному романі «Мюнхгаузен» (1838—1839) знов звер­
тається до цього образу.
У переносному значенні Мюнхгаузен — веселий брехун і
хвалько; людина, що втратила почуття міри.
У брехливому своему ремеслі вони так уж е декваліфікувалися, так
набили руку, що сам барон Мюнхгаузен їм і в п’яту не годиться
(Ф. М а к і в ч у к . Репортаж з того світу).

растілія
Фортеця і державна тюрма в Парижі, зруйнована під час
Великої французької революції (1789—1794). Бастілія, що служила
місцем ув’язнення політичних «злочинців», була символом королів­
ської влади, символом феодалізму.
У переносному значенні — оплот реакційних сил.
Ох, той пожар у других будить силу.
Ту, що Бастілії тиранів розбива,
Що визволя з кайданів волю милу,
У мене будить він — слова, слова!
(Леся Українка.
Порвалася пескінчена розмова)

20
 Батьки і діти
Назва роману (1862) І. С. Тургенєва, в якому змальовано не­
згоду між двома поколіннями — демократами-різночинцями, з од­
ного боку, і дворянами, з другого. Сам автор визначив основний
соціальний конфлікт роману як «торжество демократизму над
аристократією» (лист до О. І. Герцена, 1862 р.).
У переносному значенні цей вислів символізує різницю жит­
тєвих обставин і зміну суспільних умов, поглядів попереднього
і наступного поколінь; іноді він вживається і з іншою метою —
для підкреслення зв’язку поколінь.
— ...Чим тепер пояснити мені, що більшість оунівських молодчиків
^ тується саме з попівських родин? Може, одвічна проблема «бать-
дітей»? Нічого подібного (І. В і л ь д е . Сестри Річинські).
Так, соціальна структура нашого суспільства не мав підстав для
антагонізму батьків і дітей, який безперечно в в буржуазному світі
(«Прапор», 1974, Лв 10).

Батьку!.. Де ти! Чи ти чуєш (мене)?

Слова з повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» (1842), в XI роз­
ділі якої змальовано страту Остапа:
«И упал он силою и воскликнул в душевной немощи: «Бать­
ко! где ты! Слышишь ли ты?»
— Слышу! — раздалось среди всеобщей тишины, и весь мил­
лион народа в одно время вздрогнул».
Кров точили пани, кров — червоні корали!
Аж народ застогнав, як в Остапові дні:
— Чи ти чуєш нас, батьку?!
(О. Г а в р и л ю к. Жовтень у Львові)

Бахус. Служити Бахусу

Бахус (Вакх) в римській міфології — бог вина і веселощів.
У давніх римлян під час принесення жертв богам існував обряд
виливання вина з чаші на честь бога. Звідси виникло жартівливе
висловлення «возлияние Бахусу», вживане у значенні «пиятика».
Ім’я Бахуса вживається у цілому ряді словосполучень типу
«прислужувати, служити Бахусу», «поклонятися Бахусу» та ін.
Як і Рафаель та вертолітники, Мстислав уважно стежив за Арис­
тархом, але старший брат майже не поглядав у його бік, неначе на­
вмисне створював невидиму душевну перешкоду, хоча на те об'єктивно
ще не було ніяких причин, якщо не вважати відмови випити вино до
появи матері,— невже без Бахуса їхня з братом зустріч не зустріч
і їхня розмова не розмова? (В. Л о г в и н е н к о . Росава).

Без керма і без вітрил

Цитата з поеми М. Ю. Лєрмонтова «Демон» (1842), ч. І, стро­
фа 15:
На воздушном океане
Без руля и без ветрил
Тихо плавают в тумане
Хоры стройные светил.
21
 — Тож від 8автра, Марисю Павлівно, займетесь табором... Дивіться ж
тепер, щоб не попливла ваша бригантина [назва табору] оез керма
і без вітрил (О. Г о н ч а р . Бригантина).

Без людських емоцій немає і бути

не може людського шукання істини
Слова ці належать В. І. Леніну. В «Рецензії на книгу»
(Н. А. Р у б а к и н . Среди книг, т. II, М., 1913) Ленін писав: «Ав­
тор не догадується, по-1-е, що без «людських емоцій» ніколи не
бувало, нема і бути не може людського шукання істини. Автор
забуває, по-2-е, що він хоче дати огляд «історії ідей», а історія
ідей є історія аміни і, отже, боротьби ідей» (В* І. Л е н і н. Повне
зібрання творів. Т. 25* с. 109).
«Всевладдя техніки, наступ комп’ютерів скоро викине на смітник
усі ваші мри про вашого гуманістичного, емоційного інтелігента. Які
там емоціі!» — говорить у явно полемічному тоні герой роману Ю. Бед-
вика «Блакить». Але хіба можна забути гасло парти: «Все в ім’я лю ­
дини , дл я блага людини ?». М и пам’ятаємо Й слова Леніна, що без лю д­
ських емоцій немає шукання істини (С. К р и ж а н і в с ь к и й . Дія за­
гального закону наших днів).

Безумство хоробрих
Вислів із «Пісні про Сокола» (1898) М* Горького, в якій ве­
ликий пролетарський письменник уславлює мужність і відвагу
революційних борців.: «Безумство храбрых — вот мудрость жизни!
Безумству храбрых поем мы песню».
I море реве і стогне
— Безумству хоробрих пісню
Співаймо,
Щоб вічно жити у сяйві великих справі
(К. Г е р а с и м е н к о . Ствердження)

Берегти, як зіницю ока

Це загальновживане порівняння неодноразова зустрічається
у Біблії, наприклад, у Книзі притч Соломона («Збережи заповіді
мої — і будеш живий; і вчення моє — як зіницю очей твоїх»,
7, 2), у Псалтирі («Бережи мене, як зіницю ока», 16, 8), у Вто-
розаконні та ін.
Отже» ще більше будемо виховувати себе в комуністичному дусі.
Ще більше будемо засвоювати із основних його правил» а саме — берег­
ти, як зіницю ока берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрас­
ну (П. Т и ч и н а . Григорій Сков рода).

Бєліков
Персонаж оповідання А. П. Чехова «Людина в футлярі»
(1898) — учитель провінціальної гімназії.
Завдяки великій узагальнюючій силі створеного Чеховим
образу ім’я Бєлікова стало синонімом безхребетного страхополоха,
людини, що боїться всього нового.
22
 Я вважаю, що причиною цього були безпринципні й боягузливі наші
деякі театральні діячі бвлікови з притаманним для них «как бы чего
не вышло» (П. К о з л а н ю к. Про незабутнього друга)*

Битися з вітряками
Герой славнозвісного роману Сервантеса Дон-Кіхот бився з
вітряками, приймаючи їх за велетнів. Вислів вживається у зна­
ченні — безрезультатно боротися з уявними перешкодами.
Вивчаючи суму поглядів художника, приймаючи або відкидаючи його
концепції, критик не повинен накидати йому свої, бо то напевне буде
боротьба з вітряками («Літературна Україна», і 969, 18 лютого).

Білі раби
Як свідчать М. С. та М. Г. Ашукіни, в Англії вислів «білі
раби» чи «білі негри» у першій половині XIX ст. означав проле­
тарів, яких так само нещадно визискували капіталісти, як амери­
канські плантатори експлуатували негрів. У 6-му розділі «Стано­
вища робітничого класу в Англії» (1845) Ф. Енгельс наводить цей
вислів. Того ж 1845 р. німецький письменник А. Вільком видав
роман «Білі раби». У 1852 р. виходить роман американського
письменника Р. Хілдрета «Білий раб». Цей вислів був відомий у
Росії на початку XIX ст.; так називали кріпаків. Згодом «білими
рабами» стали називати всіх експлуатованих.
— Я знаю,— провадила ти,— з сього в один звичайний вихід* ски­
нути все -на «білих рабинь*,— але хоч би в мене Й стало коштів на
се, я не можу сього морально. Я вже одвикла, щоб на мене робили,
та власне й не привикала ніколи ( Л е с я У к р а ї н к а . Помилка).

Біла ворона. БілиЗ крук

Вислів із 7-ї сатири староримського поета І—II ст. н. е. Юве­
нала:
Царства дає він [випадок] рабам, полоненим — тріумфи,
Тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон.
Білі ворони — альбіноси — надзвичайно рідко зустрічаються в
природі, тому й виникло таке порівняння.
У наш час вислів «біла ворона» означає не тільки незви­
чайну людину, а й рідкісне явище.
Ах, який потурнак не насниться ночами!
Але цей — живий і живе по закону.
Друзі мої критики! Що ж це в вами?
Та спіймайте ж нарешті білу ворону І
(А, М а л и ш к о . Біла ворона)

БілиЗ терор
Як вказує радянський історик Є. В. Тарле, після реставрації
Бурбонів по Франції «прокотилася хвиля «білого терору», як
тоді ж було (вперше в історії) названо цей рух» («Талейран»,
М., 1939).
«Білий терор» — систематичне масове винищення контррево­
люцією революціонерів.
— На білий терор відповімо червоним терором І — Голос Щорса за­
дзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (О. Д о в ж е н к о . Щорс).

Білу роботу робить білий,

Чорну роботу — чорний
Цитата походить з поезії В. Маяковського «Блек энд уайт»
(1925). У цьому творі поет показує, якій жорстокій дискримінації
в усіх сферах суспільного життя піддаються в Америці негри:
«Белый
ест
ананас
спелый,
черный —
гнилью моченый.
Белую работу
делает белый,
черную работу •—
черный».

Раз у раз говорено про рівність людей перед законом, тобто фор­
мальну, юридичну рівність, а зводилася вона й зводиться нині в капі­
талістичних країнах, коли говорити про національні стосунки, до того,
їцо, як казав Маяковський, білі роблять білу роботу, а чорні — чорну
(М. Р и л ь с ь к и й . Про рівність примарну і справжню).

Більше поетів, хороших і різних

Вислів з поезії В. В. Маяковського «Послание пролетарским
поэтам» (1926):
Я кажусь вам
академиком
с большим задом,
один, мол, я
жрец
поэзии непролазных.
А мне
в действительности
единственное надо —
чтоб больше поэтов
хороших
и разных.
Те, що розділяв обох письменників, якраз і робить їх <гхорошими
і різними». Франко і Рильський сприймаються нами як однодумці і од­
нополчани з бойової армії мистецтв («Жовтень», 1966, ЗД 8),

24
 Більшай рояліст, ніж сам король
Французький вислів «Etre plus royaliste que le roi» харак­
теризує людину, що йде у своїх переконаннях і вчинках далі за
тих, чиї погляди вона представляє. Відомий, за свідченням фран­
цузького письменника Ф.-Р. Шатобріана (1768—1848), з часів прав­
ління Людовика XVI (кінець XVIII ст.).
Або хіба ж се інтелігенція — ті наші бюрократи, більше кесарські,
як сам кесар, котрі правду і справедливість уважають ремеслом, а на­
род вигідним матеріалом для всякого роду експлуатації? (І. Ф р а н к о.
Чи вертатись нам назад до народу?).
Існують також подібні вислови: «Більший католик, ніж сам
папа» або «Більший папіст, ніж сам папа».
Своїй манії величі він дав волю вже лиш в щоденнику, в ролі ж
генерал-губернатора він робить одчайдушнГ зусилля, щоб показати себе
більш папським, ніж сам папа (Я. Г а л а н . Надлюдина).

Блажен муж, що не йде на раду нечестивих

Вислів походить з Біблії, де сказано: «Блаженний муж, що
не ходить на раду нечестивих, і не ступає слідом за грішниками,
і в зібранні злоріків не сидить» (Псалом 1). Часто вживається
в літературній мові у прямому та переносному, іронічному, зна­
ченнях.
Т. Г. Шевченко в «Давидових псалмах» використовує цей ви­
слів як засіб характеристики громадянських чеснот людини:
Блаженний муж на лукаву
Не вступав раду,
І не стане на п?ть злого,
І з лютим не сяде.
У другій поезії циклу «На старі темн» І. Я. Франко пере­
осмислює біблійський вислів, надаючи йому протилежного зна­
чення:
Блаженний муж, що йде на суд неправих
І там 8а правду голос свій підносить.
Що безтурботно в сонмищах лукавих
Заціплії сумління їх термосить.

Блаженні вбогі духом

Слова з так званої «нагірної проповіді» міфічного Христа,
наведені в Євангелії: «Блаженні вбогі духом, бо їм належить
царство небесне» (Матф., 5, 3). Цей вислів використовується мра­
кобісами для «обгрунтування» вищості релігії над знанням, для
вихваляння темноти, смирення і сліпої віри як найвищих чеснот
людини.
Відсіля простий висновок для церкви й для сойків: стримувати
об єктивний розвиток знання, обнижувати його вартість у очах людини,
не допускати його до народних низів, для яких темнота — найпевніший
задаток спокою і задоволення. *Блаженні вбогі духом, бо їх в царство
небесне» (С. Т у д о р . День отця Сойки),

25
 Блажен, хто вірить
Цитата з комедії О. С. Грибоедова «Горе от ума» (1824), д. І,
ява І, слова Чацького: «Блажен, кто верует, тепло ему на свете!»
— Не комедія, а застереження від отрути, дорога пані. Профілак-
— Блаженні, хто вірить (П. П а н ч , Голубі ешелони).

Блудний сип
У євангельській притчі (Лука, 15, 11—32) розповідається про
блудного сина, який, живучи розпусно, розтратив на чужині все,
що мав. Убогий, голодний і хворий, повернувся він на батьків­
щину. З радістю зустрів його батько, одягнув у дороге вбрання
і наказав заколоти відгодоване теля. «Повернення блудного сина»
є однією з кращих картин великого голландського художника
XVII ст. Рембрандта. На сюжет євангельської легенди Т. Г. Шев­
ченко створив серію гравюр.
У переносному вживанні «блудний син» — людина, що розкая­
лася в своїх помилках.
Шлях блудного сина назад, до товаришів, до праці, до тренера
Юрчанова загалом умотивований і повчальний («Вітчизна». 1974, Я« 7).
Як блудний син, він ладен був упасти на цю прекрасну землю,
ваплакати сльозами радості й просити тіні предків не отвергати його
в тяжку годину... (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Боа-констриктор

Назва повісті «Boa constrictor» (1878) І. Я. Франка, у якій

викривається хижацька природа капіталістичного ладу.
У сучасній літературній мові боа-констриктор (змій полоз) —»
синонім хижака, агресора.
Та 1941 року фашистсько-німецький боа-констриктор обвинув тіло
красуня-города Львова ( О с т а п В и ш н я . Львів),

Борислав сміється

Назва незакінченої повісті (1881—1882) І. Я. Франка. У цьому

творі вперше в світовій літературі змальована непримиренна бо­
ротьба праці і капіталу, антагонізм між капіталістами і робітни­
ками. Образний зміст назви розкривається (за задумом автора)
в картині пожежі Борислава, що символізує розгортання класової
боротьби пролетарів проти гнобителів.
Іноді вислів переосмислюється.
Прогули червонії гармати —
Стали вдруге вишні розцвітати...
— Бачиш, нене, стяг свобідний в’ється!
Чуєш, рідна,— Борислав смістьсяГ
(І. М у р а т о в . Гандзя)
 Борітеся — поборете!

Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845)— полум’я­

ний заклик до боротьби проти соціального й національного гноб­
лення.
«Борітеся — поборете!* В цій афористичній «заповіді», вверненій до
народів, можна побачити одну з основ Шевченкової етики, що все
більш послідовно окреслюється як етика героїчна (Л. Н о в и ч е н к о .
Шевченко І сучасність).

Боротьба за існування
Вислів введений в середині XIX ст. великим англійським
біологом Чарлзом Дарвіном (1809—1882) — основоположником
вчення про походження видів внаслідок природного добору.
Фраза «боротьба за існування»- вживається в літературній
мові і в нетермінологічному, переносному значенні для характе­
ристики крайнього загострення суспільних суперечностей, супе­
речностей між людиною і природою та ін.
Ми в першу чергу від правдивої науки вимагаємо, щоб вона приноси­
ла користь, щоб давала нам можливість перемагати природу без ве­
ликих утрат у відвічній боротьбі за наше існування (І. Ф р а н к о . Наука
І її становище щодо працюючих класів)

Ботокуди
Ботокуди — нині майже вимерле плем’я індійців на сході
Південної Америки. Жорстоко переслідувані європейськими коло­
нізаторами, ботокуди стояли на низькому ступені розвитку і вели
примітивне господарство.
У переносному значенні ботокуди — дикуни.
Франка— нещадний викривач сонного царства галицьких вбстокудів».
вБотокуди» Франка — це представники реакційної галицької інте­
лігенції, які вважали себе підпорою «порядку і віри», це відважні
бійці «за стипендії і дотації», це плем’я багатослівне, багатолике, ма­
лодушне І самовдоволене. Це педагоги, які вчать молодь на церковному
требнику, це смілі учасники «азбучної війни», орфографічних суперечок,
ревнителі церковних обрядів, запеклі суперечники в питаннях про ка­
лендарі— юліянські чи григор’янські («старого» І «нового» стилю), пе­
реконані буквоїди І несосвітенні тупаки. Вони вважають себе сіллю
рідної землі, визнаними властителями дум «сірого бидла» — народних
мас, обов’язком яких, 8а переконанням еботокудіе»,— це працювати,
умирати, хреститися і твердо дотримуватися віри предків. Вони запеклі
вороги всяких «ізмів»... вБотокуди* — ця квінтесенція галицького мрако-
бі ся, тупоумства і застою. На світі вже пробудилася правда, народилося
нове, войовниче плем’я, яке вимагав права, хліба, волі І освіти для на­
родних мас, а «ботокудим не чують І не хочуть чути про це. Вони хро­
путь у глибокому сні, не думають про голодних і обірваних «хлопів»,
про народні сльози (О. Б І л е ц ь к и й . Поезія Івана Франка).
Реклама, реклама і ще р з реклама! Треба невпинно, пане д бродію,
бити по національних почуттях, а 8а їх посередництвом — і по кишенях
галицьких ботокудів (І. В і л ь д е. Сестри Річинські),

27
 Бочка Даиаїд
За грецькою міфологією, 49 дочок царя Лівії Даная були при­
речені вічно наливати воду в бездонні бочки.
Вислів вживається у значенні «постійна безплідна праця».
На цю псевдоборотьбу з філоксерою ми, мов у бочку Даиаїд, ки­
даємо гроші, силу, час... (М. К о ц ю б и н с ь к и й . Для загального добра).

Бочка Діогена
Діоген Лаертський (404—323 рр. до н. е.) — давньогрецький
філософ школи кініків, основою вчення яких було зведення всіх
потреб до мінімуму, повернення до «природного» стану.
Закликаючи задовольнятися малим, Діоген власним життям
стверджував негативне ставлення до вигод: він, начебто, жив
у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю.
Колись би тут могло розміститися ціле князівство, а зараз це все
одне трудове чабансько-хліборобське господарство і керують ним такі,
як Віталієва мати-депутатка й голова робіткому, та вічно заклопота­
ні керуючі відділками, та гроза іх — директор радгоспу Пахом Хрисан-
товцч, сухарюватий, хворий на виразку шлунка чоловічок, що й вдень
сидить у своєму кабінеті при світлі лампи, як Діоген у бочці, бо вікна
йому знадвору затуляє зеленими лапами листатий веселий виноград
(О. Г о н ч а р . Тронка).

Боюся я данайців,
навіть коли вони приносять дари
Цитата з поеми Вергілія «Енеїда» (II, 49): «Timeo danaos et
dona ferentes». Слова належать жерцеві Лаокоону, який підозрю­
вав підступність данайців. За легендою, данайці залишили біля
стін Трої величезного дерев’яного коня, в якому були заховані
воїни, а самі удавали, ніби відпливають від берегів Трої.
Вислів характеризує недовірливість або підозрілість у став­
ленні до чиїхось начебто доброзичливих вчинків. Вживається та­
кож як застереження від зайвої довірливості.
— Мені лише цікаво, яку штуку втне нам тітка Клавда. Щось мені
дуж е й дуж е підозрілою видається її прихильність до Катрусі. Як то
вимовляється по-латині, Славо?
— Тімео данаос ет дона ферентес (І. В і л ь д е. Сестри Річинські).

Бравий вояк Швейк

Герой роману відомого чеського письменника-сатирика Я. Га­
шека «Пригоди бравого вояка Швейка під час першої світової
війни» (1920—1923). Швейк — дотепна людина, що вдає з себе
простачка, доводячи до абсурду накази начальства буквальним
їх виконанням.
Популярність образу Швейка сприяє використанню його іме­
ні в гумористичних порівняннях.
Увечері я відпросився на годинку додому, а двірничиха пані Янова
аж сплеснула руками, угледівши такого бравого Швейка (П. К о з л а -
н ю к . З днів юності).

28
 Брат піднявся на брата
Вислів «піднявся (повстав, пішов) брат на брата» пов’язаний
в біблійною легендою про вбивство Каїном свого брата Авеля.
У сучасній літературній мові цей вислів характеризує запек­
лу ворожнечу( як сімейну, так і соціальну).
Надієтесь? Сконайте, здохніть у пивних,
Щоб ваші кості перетрухли й поцвіли!.,
Нащо ви темних піддурили і сліпих?
Нащо ви брата проти брата підняли?
(П. Т и ч и н а . В космічному оркестрі)
Весь Борислав — одна смердюча яма. Там важка праця, малий заро­
біток, бруд, п’янство, розпуста, погана їж а І погана горілка, всякі хво­
роби: там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там
чад і вічне пекло (М. К о ц ю б и н с ь к и й . Іван Франко).

Брут (І ти, Брут?)

Марк Юній Брут (85—42 р. до н. е.) — один з ініціаторів змо­
ви проти Юлія Цезаря і учасник його вбивства.
В трагедії В. Шекспіра «Юлій Цезар» (Д. З, ява 1) смертель­
но поранений Цезар звертається до Брута зі словами: «І ти,
Брут?» Історики вважають цю фразу легендарною (Светоній, біо­
граф Цезаря, зазначає, що очевидці розповідали, начебто Цезар,
побачивши Брута, вигукнув по-грецьки: «І ти, моя дитино?»)
Ім’я Брута стало уособленням несподіваної зради, підступ­
ності.
Запала ніч, зловісна, як отрута.
Я ждав... і от — стрибнули з-за кущів
Усі мої похибки, яко Брути,
Ховаючи кинджали під плащі.
(Б. О л і й н и к . «То був день
середини тижня...»)

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «На вічну пам’ять Котлярев­
ському» (1838), у якій дається висока оцінка творчості зачина­
теля нової української літератури:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Вислів набув великої популярності як поетичне ствердження
безсмертя великої людини.
Високий курган насипав над прахом поета вдячний радянський на­
род, і пісня його лунає і лунатиме,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє..«
(М. Р и л ь с ь к и й ,
Янка Купала)
 Будьте, як діти
Вислів доходить з Євангелія, де наводяться слова Христа:
*Істинно кажу вам, коли не навернетесь і не будете як діти, не
ввійдете у царство небесне» (Матф.., 18, 3).
У сучасній літературній мові вживається в іронічному зна­
ченні, характеризуючи недоумкуватість і темноту.
Біля «Правди» [львівський журнал, що видавався у другій половині
XIX ст.] все-таки гурток чималий, якось вона на людей досі туман
напускає,— далебі, не знаю чим! — та ве ь той гурток певне увійде в
царство небесне, бо все-таки там або дгти, або такі, що сталися дітьми
навіки ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова, IV—V,
1893 р.).

Буревісник
Надрукована в 1901 р. «Пісня про Буревісника» М. Горького
дуже скоро набула великої популярності. Буревісник став сим­
волом майбутньої революційної бурі. У революційно-демократич­
них колах того часу буревісником називати й самого Горького.
Як вказують М. С. і М. Г. Ашукіни («Крылатые слова»), об­
раз буревісника в революційній літературі використовувався і до
Горького (у листівках народників).
Мчать («катюші»]... навально, мовби сама доля спрямовує їх -., по­
силаючи народам Європи радісних червоних своїх буревісників (О. Г о н ­
ч а р . Прапороносці).

Буря в склянці води

Вислів належить французькому письменникові і філософу
Ш.-Л. Монтеск’є (1689—1755). Цими словами він характеризував
політичні події в карликовій республіці Сан-Маріно. Подібні ви­
слови («буря в ложці», «гроза з корита») зустрічаються і в тво­
рах античних авторів (Афіней, Ціцерон).
Значення цього вислову: велике хвилювання з незначного
приводу, дрібні події, які штучно роздуваються.
І от, може, через те, що я бачу все, немов у перспективі, може,
через що інше, тільки мені часто різні наші громадські рухи, спори,
толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шкляниі води ( Л е ­
с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова, 22.VIII 1891 р.).

Буря і натиск
Назва п’єси німецького письменника Ф.-М. Клінгера (1752—
1831), написаної в 1776 р. («Sturm und Drang»). Згодом так ста­
ли називати цілий період в історії німецької літератури (70—
80-і роки (XVIII ст.). Діячі пер’оду бурі і натиску» — «штюр-
мери» — активно боролися проти змертвілих догм класицизму,
прокладаючи шлях новому літературному напрямкові — роман­
тизму.
У переносному значенні—-час бурхливого розвитку, піднесен­
ня, творчий неспокій.
 Подумай, мамо! Тут, на сій планеті,
скінчився вже
твій творчий Sturm und Drang.
(І. Ф р а н к о. В плеи-ері, І)
Такою ж наступальною морально-філософською, суспільно-психоло­
гічною проблематикою відзначаються й інші тогочасні поеми Бажана.
Бачимо в них поета, який переживав свій неповторний героїчний період
«бурі і натиску» (Л. Н о в и ч е н к о . На магістралях віку).

Бути чи не бути
Слова з монолога Гамлета, героя трагедії «Гамлет, принц Дат­
ський» (1601) великого англійського драматурга В. Шекспіра.
У переносному вживанні означають: найважливіші питання,
питання життя і смерті.
Перед українським радянським романом, який успішно розвивається
уже протягом своєї більш ніж півстолітньої історії, здається не по­
ставало такого питання: біти чи не бути? Бо він є сама художня істо­
рія найгуманнішого і найоптимістичнішого суспільства (Б. Б у р я к . Ху­
дожник і життя).
Слова Гамлета в їх оригінальному звучанні ҐГо Ье ог поі їо
Ье) стали назвою однієї з поезій Лесі Українки (1896).

Буття визначає свідомість

Вислів походить з праці К. Маркса «До критики політичної
економії» (1859): «Не свідомість людей визначав їх буття, а, навпа­
ки, їх суспільне буття визначав їх свідомість» (К. М а р к с і
Ф. Е н г е л ь с. Твори. Т. 13, с. 6).
Є ці слова і в праці В. І. Леніна «Матеріалізм і емпіріокрити­
цизм» (1909): «Матеріалізм взагалі визнає об’єктивно реальне буття
(матерію), незалежне від свідомості, від відчуття, від досвіду
і т. д. людства. Матеріалізм історичний визнає суспільне буття
незалежним від суспільної свідомості людства* Свідомість і там
і тут є тільки відображення буття, в кращому разі приблизно
вірне (адекватне, ідеально точне) його відображення» (В. І. Л е ­
ні н . Повне зібрання творів. Т. 18, с. 320).
— Навчи мене зібран сті, захопленості, витримки... Передай мені
цю науку.
— Буття скеровує думки і вчинки,— усміхнена відповів Грибун.
— Буття визначає свідомість. Ми оперуємо філософськими катего­
ріями,— провадив Олексій Гнатович.— По лухай кілька практичних на­
стережеш» (В. М а н я к , І 8ійшов день).
 Ваал. Служіння Ваалу
Ваал — бог неба, сонця, родючості у семітських племен Старо­
давньої Сірії (фінікійців, філістимлян та ін.), якому приносили
численні людські жертви.
Вислів «служіння Ваалу» вживається на позначення гонитви
за матеріальними благами і грубими насолодами,
Ви бомбу в небі підірвали,
народів граючись життям,
сини неправди і Ваала,
прокляття вам!
(В. С о с ю р а .
Безумцям атомним)

Вавілон. Вавілонська вежа.

Вавілонське стовпотворіння
Вавілон — назва великого й багатого стародавнього міста у
Месопотамії. У переносному значенні Вавілон — місто розкоші і
розпусти, повне спокус. Наприклад:
Минали
За днями дні. Раби мовчали.
Царі лупилися, росли
І Вавілони муровали...
(Т. ПІ е в ч е н к о. Саул)

Вислів «вавілонська вежа» походить з біблійного міфу про те,

як люди намагалися побудувати вежу, що сягала б неба. Роз­
гніваний таким зухвальством, бог змішав мови будівників, вони
перестали розуміти один одного, і будівництво було припинене
(Буття, 11, 1—9). Вживається на означення справи, яка ніколи не
буде завершена.
32
 «Вавілонське стовпотворіння» означає збіговисько, шум, без­
ладдя.
Ешелон довіз його тільки до Сімферополя — тут було стовпотворіння
вавілонське, десятки і сотні тисяч відпочиваючих з південного, західного
й східного берегів Криму штурмували кожнісінький вагон (Ю. С м о л и ч.
Розповідь про неспокій).

У цьому ж значенні вживається і слово «Вавілон».

Дали на ознайомлення пуд сценаріїв, дали час на роздуми, і ось
ми з Сергієм забрались сюди, якнайдалі від студійного вавілону (О. Г о н ­
ч а р . Циклон).

Вавілонський полон. Плач на

ріках вавілонських

За переказами, іудеї, перебуваючи у вавілонському полоні,

із слізьми згадували свою батьківщину («На ріках вавілонських,
там сиділи ми і плакали, згадуючи про Сіон», Псалом 136).
Вислів «вавілонський полон» вживається як синонім до «раб­
ство», «неволя», «пригнічення»; вислів «плач на ріках вавілон­
ських» означає жаль за чимсь, безповоротно втраченим.
По той бік тюремної брами день у день вистоюють чиїсь жінки й
матері, ці вічні шукальниці, невтомниці, що ось так, з клунками, бо­
соніж, ходять від табору до табору, не минають цієі заклятої Холодної
гори, сподіваючись у її невольничому вавглоні віднайти, вигледіти свого
(О. Г о н ч а р . Циклон),

Вагомо, грубо, зримо

Слова з поезії В. В. Маякосського «Во весь голос» (перший

вступ до поеми, 1930 р.):
Мой стих
трудом
громаду лет прорвет
и явится
весомо,
грубо,
зримо,
как в наши дпи
вошет водопровод,
сработанный
еще рабами Рима.
<Філософія природи у власному розумінні тут не посідав головного,
визначального місця, але вона дуж е важлива, можна сказати, сердечно
важлива для автора (Тичини], якому революція, крім усього іншого,
відкрила хвилюючу поезію в науково-матеріалістичному розумінні світу,
в можливості бачити його ввагомо, грубо, зримо* (Л. Н о в и ч е н к о .
« с я безліч животвору»...).
2 5—189 33
 Важко в павчанні, легко в бою
Афоризм великого російського полководця О. В. Суворова 8
написаного ним в 1796 р. керівництва для бойової підготовки
військ «Наука побеждать».
— А вам, товариші курсанти, я теж вауважу,— перейшов на серйоз­
ний тон комісар,— менше іронії, коли йдеться про солдатську науку,
Щльше поту в учобі, менше крові в бок>,— це не фраза, незабаром ви
В цьому переконаєтесь (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Вакханалії
Так звалися у Греції свята на честь бога рослинності, покро­
вителя виноградарства і виноробства Вакха. У сучасній мові
«жертви Вакху (Бахусу)» — пиятика: «вакханалія» — розгул, оргія.
Потвори й страховища в паніці тікали від його гніву в Тартар,
у стародавні міфи і навіть далі — у наші часи. Деякі з них, сховавшись
під різними псевдонімами, ще й тепер справляють свої вакханалії в
Чілі, Південному В'єтнамі і сучасній Елладі. Але з страхом оглядаю­
ться — чи не йде Геракл зі своєю караючою палицею? (Ю. І в а к і н,
Геракл у відпустці).
Вживається також на позначення безпорядку, неорганізова­
ності, плутанини:
— Вакханалія у вас якась твориться! — повернувся голова комісії те­
пер уж е до директора (П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

Валаймова ослиця

Вислів походить з біблійної легенди про Валаама, ослиця

якого одного разу заговорила людською мовою, протестуючи про­
ти побоїв (Числа, 22).
Вживається найчастіше по відношенню до мовчазних і покір­
них людей, що несподівано починають обурюватись.
Мудрий муж був, хоть ніхто
В ботокудській тій столиці
Се не 8нав^ чи був свояк він
Валаамовіи ослиці.
(І. Ф р а н к о . Ботокуди)

Валькірії

Валькірії (нім. Walküre) — «ті, що відбирають убитих», в скан­

дінавській міфології жіночі божества, діви-воїни, які, пролітаючи
пад полем бою, спрямовували за велінням бога Одіна хід битви,
а після неї відбирали найхоробрішпх з мертвих, щоб віднести їх
у чертог Одіна — Валгаллу. Там витязі проводили час у поєдин­
ках і бенкетах, а валькірії їм слугували.
Вживається для характеристики (іноді іронічної) р'шучпх,
войовничих, мужеподібних жінок.
34
 Неприступна, як Валькіріл. і горда, як Брунгїльда. вона солдат­
ськими кроками обходила величезний магазин, не спускаючи ні на хви­
лину очей з 40 своїх рабинь (Я. Г а л а н . Таланти III імперії).

Вандали
Плем’я східних германців. У другій половині II ст. вандали
почали просуватися на південь і разом з іншими германськими
племенами нападали на римські володіння.
У 455 р. вони оволоділи Римом і знищили там багато тво­
рів мистецтва. Звідси вандал — це руйнівник культурних цін­
ностей, невіглас.
Фашистська ніч огорнула Європу, хвиля вандалізму накочується
все ближче, на дорогах Київщини валяються трупи, літаки вогнем поли­
вають з неба людей (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Варфоломіївська ніч

Масова різня гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч на

24 серпня 1572 р,— свято святого Варфоломія. Католики тоді по-
зрадницькому знищили близько ЗО тис. гугенотів. Події Варфо}
ломіївської ночі відображені в ряді літературних творів («Хроніка
часів Карла IX» П. Меріме, «Юність Генріха IV» Г. Манна та ін.).
Вживається на означення жорстокої масової розправи.
Ваші [американські] власті і канадські готові навіть пустити час­
тину цих гангстерів у свої країни, бо їх минуле й сучасне дав гарантію,
що в них наші комбінатори матимуть найвірніпгу гвардію, ладну влаш­
тувати хоч би навіть 365 Варфоломіївських ночей на рік (Я Г а л а н .
Місіс Маккарді втрачав віру).

Вежа з слонової кості

Вислів, вжитий французьким поетом і критиком Сент-Бевом

(1804—1869) у віршованому посланні «А. М. Уіііетаіп» (1837)
для характеристики творчості А. де Віньї («...Таємничий Віньї до
настання полудня повертається в свою вежу з слонової кості»).
З кінця 30-х років XIX ст. вислів набув поширення серед фран­
цузьких поетів-романтиків як символ світу мрії. У «вежу з сло­
нової кості» вони тікали (в своїй творчості) від прози буржуазної
ційсності.
В українській літературній мові вживається для характери­
стики індивідуальної творчості, відірваної від життя, чужої наро­
дові.
...Російський композитор Метнер був високоталановитим, знову ка­
ж у, майстром, але він ніколи не був не тільки модним, про що навряд
чи може й мріяти справжній художник, але й популярним, широко відо­
мим,-- а проти цього справжній художник, коли він тільки не став у
позицію надлюдини і не замкнувся в славнозвісній ввежі із слонової
постів, навряд чи може щось мати (М. Р и л ь с ь к и й , Муза ! люди).
2* 35
 Велика хартія вольностей
Грамота Magna Charta libertatum, якою англійський король
ІоанЬ Безземельний у 1215 р. був змушений визнати обмеження
королівської влади на користь феодалів.
Уживається як урочистий синонім до слова «конституція».
Сьогодні кожний громадянин західних областей України, як І всі
громадяни Радянського Союзу, мав рівне І безпосереднє право обирати
і бути обраним на основі великої хартії свободи народів — Конституції
СРСР (П. К о в л а н ю к . Панські «вибори»).
Зустрічається іноді в ролі іронічного синоніма до поняття
«великий, значний за розміром документ».
Та вже колись приїду, то до всього допитаюся! Таки, видно, інакше
пе буде, а то що з того, що я розвалю листа, наче Велику хартію,
однаково ні до чого толком не допитаюсь, бракує «епістолярного талан­
ту». Однак якщо Вам мої хартії справляють яку приємність, то пи а-
тиму частіше ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова, 21.XII
1Ь91 р.).

Велике видно [бачиться] здалеку

Цитата походить з поезії С. Єсеніна «Письмо к женщине»
(1924):
Лицом к лицу лица не увидать:
Большое видится на расстояньи.
Велике, кажуть, бачиться здалеку, і дороге твоєму серцю пізнаєш
глибше, коли приходить розлука. Шитимуть на землі інші події і люди.
Нові імена співців ще прикрасять наш рідний обрій, але серед них,
як вимита чистими росами світанкова зоря, світитиме і зігріватиме
душу палке і тривожне, повне людської любові І краси ім’я Володимира
Сосюри (А. М а л и ш к о . Поет краси людської).

Великий Пан помер!

У старогрецьких міфах Пан — бог лісів, покровитель пастухів,
мисливців, рибалок (його особливо шанували в Аркадії).
Вислів «Великий Пан помер!» оснований на оповіданні Плу­
тарха. За царювання Тіберія (І ст. н. е.) керманич корабля, який
плив з Пелопоннесу в Італію, нібито почув вигук, що лунав з бе­
рега: «Помер великий Пан!». За наказом імператора ця новина
була обнародувана і дала привід до численних тлумачень. ,
Християнські богослови пояснювали оповідання Плутарха як
повідомлення про перемогу християнства і занепад язичництва.
Таке тлумачення зустрічається і в художній літературі (Ф. Р а б-
л е. Гаргантюа і Пантагрюель; І. С. Т у р г е н е в . Німфи).
У переносному вживанні вислів цей означає: смерть видатної
людини, кінець епохи.
Кажуть, що за часів римського кесаря Августа, коли в серцях лю­
дей давно вже вигасла віра в стару грецьку міфологію, морякам, пли­
вучим коло пригірка Пелопоннеського, з гір Аркади почувся могучий
голос: «Перекажіть там в Римі, що великий Пан помер!». А в Римі про
великого Пана, крім поетів І спеціалістів міфології, ніхто й не знав.
 Оцей самий голос донісся й до нас із малесенькоі_Аркадії Вільпре
коло Парижа: «Перекажіть там на Україні, що емер її великий Пані»
Невже ж аж тепер? (І. Ф р а н к о. Йосиф-Богдан Залеський).

Великий почин

Стаття В. І. Леніна «Великий почин (Про героїзм робітників

у тилу. З приводу «комуністичних суботників»)» була опублікот
вана в липні 1919 р.
У статті давалась висока оцінка рухові, який розпочався
10 травня 1919 р. на станції Сортувальна, Московсько-Казанської
залізниці, де був організований перший Комуністичний суботник.
В. І. Ленін писав: «Це — початок перевороту, труднішого, іс­
тотнішого, докоріннішого, вирішальнішого, ніж скинення буржуа­
зії, бо це — перемога над власного косністю, розпущеністю, дріб­
нобуржуазним егоїзмом, над цими звичками, які проклятий капі­
талізм залишив у спадщину робітникові і селянинові» (В. І. Л е-
н і н. Повне зібрання творів. Т. 39. с. 5).
Вживається для характеристики глибоких, докорінних соціаль­
них зрушень.
Братні слов’янські народи, що ось уж е кілька років вільно і творчо
будують, за нашим великим почином, соціалістичні основи свого життя,
теж вважають для себе спадщину Шевченка близькою І рідною (П. Т и ­
ч и н а . Виступ на урочистому відкритті Державного музею Т. Г. Шев­
ченка в Києві, 24 квітня 1949 р.).

Великих сліз велика сила

Вислів з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845)*

У поемі вживається на позначення ідей, прикриваючись яки­
ми, ліберальне панство виправдовувало свою бездіяльність:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужицу
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли.
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого.

У сучасній літературній мові використовується для характе-

ристики ідей, ідеалів, самі носії яких не прагнуть втілити їх
у життя.

Щ ^бю ться з-за якогось шматка, не скажуть, що вони

пшатка* а наговорять «великих слів велику силу» —
чайиий^тгітт* і? 2 п п іїР°?ггМНЄг. П0Т2 МСТВ0 т а к з р а з у й повірить їм, се 8ВИ-
14XII І90і*р }СТ0РІЇ Н* Г р а б о в с ь к и й - Лист до Б. Д. Грінченка,

37
 Венера. Афродіта
Венера в римській міфології (Афродіта — в грецькій) бо­
гиня краси і любові. В образній мові — жінка-красуня.
— Про доєне...— кинув байдуще і перший рушив з двору.— Держіть­
ся, наш вчителю,— прошепотів уж е далеко в лісі.— Це вам не клас
спудеів, а запорозька мавка, Венера. — тілом, душею — жінка Спарти.
...Народжуються слова нової пісні. А а солов’їних колончад чи, мо­
же, 8 співу вивільги, мов Афродіта з морської піни, виходить мУэика,
мотив, мелодія (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Вбртер. Страждання молодого Вертера

Ім’я героя роману Й.-В. Гете «Страждання молодого Вертера»
(1774). Вертер пристрасно закоханий у наречену свого друга
Шарлотту. Коли вона з почуття обов’язку виходить заміж, він
кінчає життя самогубством.
Вертер — уособлення трагічної долі безнадійно закоханої лю­
дини.
І знов тихо вуркочуть багаті, густі й сумні мелодії, неначе пе­
редсмертні мрії Вертера% неначе нудьга й сум другого великого генія
того важкого часу, Байрона (І. С. Н е ч у й -Л ев и ц ь к и й. В концерті).

Весна людства
Слова з поеми В. В. Маяковського «Хорошо» (1927):
И я,
как весну человечества,
рожденную
в трудах и в бою,
пою
мое отечество,
республику мою!
Цей вислів зустрічається ще в поезії Г. Гейне «Посейдон»
(з циклу «Північне море», 1825—1826), де ним характеризується
епоха античності (пор. слова К. Маркса про «дитинство людства»,
яке відбилося в античному мистецтві).
Основний настрій лірики М. Рильського тепер визначається почут­
тям радості, що переповнює людину, юнацькою закоханістю в *нову вес­
ну людства», в якій так високо піднесено ім’я людини, дано всі умови
для розвитку її здібностей (О. Б і л е ц ь к и й . Творчість Максима Риль­
ського).

Весна народів
Один з найдавніших випадків використання цього вислову за­
свідчений в поемі Г. Гейне «Атта Троль», р зд. XXVII (1847):
Як гудуть,— земля дрижить!
Се тепер весна народів.
(Переклад Лесі Українки)
38
 Широко вживався в середині XIX ст. на означення револю­
ційного піднесення, що охопило європейські країни в 1848'р.
Але героїчна піднесеність, романтична окриленість людей, що несли
Євоопу «весну народів» і чули 80ВСІМ близький подих історичної пе-
прмоги — це теж невід’ємна частка правди про ті часи, вся справа в
тому як її виразити художньо (Л. Н о в и ч е н к о . З роздумів над про­
вою гончара І літературною сьогоденністю).

Вибагливий художник
Вислів походить з поезії О. С. Пушкіна «Поэту» (1831):
...Ты сам свой высший суд:
Всех строже оценить умеешь ты свой труд.
Ты им доволен ли, взыскательный художник?
Використовується для характеристики митця, його ставлення
до власної творчості.
Скромний і вимогливий щодо себе, воістину вибагливий художник,
Микола Миколайович (Ушаков) е визнаним учителем літературної мо­
лоді, який у справу роботи з початкуючими поетами вкладав багато
любові й уміння (М. Р и л ь с ь к и й . Співець весни республіки).
Поет, що пережив трагедію важкої боротьби з світським суспільст­
вом, яка кінчилася його загибеллю; автор творів, які реалізмом і на­
родністю перевершили літератури сучасної йому Європи, винятковий
майстер ^художнього слова, «вимогливий художник», чий вплив пройшов
через усю російську літературу аж до наших днів, коли його творчість
нарешті розкрилась на всю глибину і широчінь і стала всенародним
здобутком (О. Б і л е ц ь к и й. Пушкін і Україна).

Вигнання з раю
Вислів пов'язаний з біблійною легендою (Буття, 3). Після
того, як Адам і Єва з’їли заборонений плід з дерева пізнання доб­
ра і зла, бог в покарання за це вигнав їх з раю. Відтоді нібито
і почалися всі нещастя людства.
Міф про вигнання з раю покладено в основу поем велико­
го англійського письменника XVII ст. Д. Мільтона «Втрачений
рай» і «Повернений рай».
Згодом вислів цей був переосмислений; його стали вживати
для характеристики безповоротної втрати чогось.
Заплачу я кривавими сльозами,—
так, певне, плакали вигнанці з раю —
але й тоді скажу: я знала се. я знала,
мовчи, душе, спини свій стогін, серце,
так мусить бути...
(Леся Українка.
Я знала те, що будуть сльози, мука)

Вигострить сокиру

/ 4 й^о\ЛОоо 3 поезгї Т. Г. Шевченка «Я не нездужаю, нівроку»

(ІООО). 22 листопада 1858 р. Шевченко, обізнаний вже з підго­
товчими заходами до скасування кріпацтва, писав:
 Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Один з російських революціонерів-демократів, звертаючись до
Герцена, писав у «Колоколі»: «Ви все зробили, що могли, щоб
сприяти мирному розв’язанню справи, змініть же тон, і хай ваш
«Колокол» благовістить не до молебня, а дзвонить на сполох. До
сокири кличте Русь...» («Лист з провінції», надрукований в 1860 р.
під псевдонімом «Русский человек»; лист вийшов з кіл, близьких
до М. Чернишевського). Співзвучність цих висловлювань свід­
чить про повну єдність думок великих революціонерів-демокра­
тів у ставленні до основного тоді питання суспільного життя в
Росії — знищення кріпацтва.
Слухайте, рідний Тарасе Григоровичу, слухайте і вірте кожному
слову нашому. Ви сотню літ уж е спите, ви залишили Кирилівку убогою,
а людей — кріпаками панськими А не завмерло життя на тому, не
спинилося, а буйною хвилею розгойдалося, панів і паненят геть на сміт­
ник повикидало. Ми взяли до рук сокиру, нагострили її добре та й
розбудили свою хиренну волю (М. Т а р н о в с ь к и й . Село на нашій
Україні).

Вийшла в поле руська сила,

Не щоб брата задушила,
Не щоб слабших грабувати,
А щоб орди підбивати
Цитата з IX поезії циклу І. Я. Франка «На старі теми»
(1906) — образне втілення ідеї патріотизму.
.. Кров замордованих про помсту кричала, і Червона Армія в битвах
жорстоких нищила дикі орди фашистські, зажерливі, прокляті.
Вийшла в поле руська сила,
Не щоб брата задушила.
Не щоб слабших грабувати,
А щоб орди підбивати...
І народ радянський — фашистським гнобителям відповів народною
священною війною (П. Т и ч и н а . Іван Франко (1856—1916).

Вп любите на братові шкуру,

а не душу!
Рядки з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845). Звертаючись
до папівних класів, поет каже:
По закону апостола
Ви любите брата!
Суеслови, лицеміри,
40
 Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону:
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки...
Шевченко не мислив національного визволення без визволення со-
ттіального. Він був безмежно відданий своєму народові, своїй Україні,—
але він ненавидів українських панів, українських буржуазних лібералів
і націоналістів, усіх тих, що любили на братові &ш куру, а не Оушу»,
ненавидів так с а м о у к і визискувачів будь-якої іншої національності
(Л. Н о в и ч е н к о. Шевченко і вони...)

Випити чашу до дна.

Випити гірку чашу
Вислів походить з Біблії: «Устань, Єрусалиме, ти, що з руки
господньої випив чашу гніву його, вихилив до дна чашу оп’янін­
ня, осушив її» (Ісаія, 51, 17). Образ чаші страждання (гіркої ча­
ші) зустрічається також у Євангелії (Матф., 26, 39).
Вживається у значенні: іти до кінця у якійсь важкій справі,
перетерпіти усі неприємності.
...вони радо б провалилися крізь землю, якби могли, але земля
тримала їх, міцно тримала, і вони повинні були зносити наругу, їм
судилося випити гірку чашу приниження й упослідження і добре, якщо
хтось пив її з власної вини, як от він. Гордій Отава (П. З а г р е б е л ь -
н и й . Диво).

Випускати духа з пляшкп

Вислів з «Казки про рибалку» («Тисяча і одна ніч»): «І він
витяг ножа і трудився над свинцем, поки не зірвав його з пляш­
ки, і поклав її боком на землю, і потряс її, щоб те, що було в
ній, вилилось,— звідти не полилось нічого, і рибалка надзвичайно
здивувався. А потім з пляшки пішов дим, який піднявся до хмар
небесних і поповз по обличчю землі, і коли дим вийшов увесь, то
зібрався, і стиснувся, і затремтів, і зробився іфритом [духом]
з головою в хмарах і ногами на землі».
Вживається на позначення несподіванок (найчастіше не­
приємних), причиною яких була наша ж необережність.
— Не спішіть Яцубу ховати! Рано! Ще, може, самі покличете нас;
щоб синів ваших до тями приводити! Бо повипускали чортів з пляшки
а назад загнати не вмієте! (О. Г о н ч а р . Тронка)

Витатп в емпіреях
Емпірей (від грецьк. єрлбрюд — вогненний)— в стародавніх
космогонічних уявленнях верхня частина неба, наповнена чистим
вогнем. У переносному значенні — висота. «Витати в емпіреях» —
фантазувати, захоплюватись мріями, відірваними від реальності.
як І?* ЙОму 1 його молодим колегам ще вчитись треба. А вони,
Н І й ч у к гілатон Крече?)?ДОлати смерть- витають « емпіреях (О. К о р -

41
 Виховання почуттів
Заголовок роману (1869) французького письменника Г. Фло-
бера. Автор ужив цей вислів іронічно, показавши моральну де­
градацію свого героя Фредеріка Моро під впливом буржуазної
дійсності.
В сучасній літературній мові вислів «виховання почуттів»
втратив іронічний відтінок і вживається в прямому значенні.
У поетичній формулі «сталь І ніжність» вибухала новою енергією
! друга частина-Сповнюється гарячої актуальності давній вираз: «ви­
Зховання почуттіва
(«Літературна Україна», 1968, 2 квітня).

Вища раса
Вислів німецького реакційного філософа Ф. Ніцше, який твер­
див, що суспільство поділяється на «панів» і «рабів» і кожна з
цих категорій людей нібито мав свою мораль. «Раса рабів» «ви­
гадала» свою мораль: любов, співчуття, жалощі — почуття, не­
потрібні «расі панів», «вищій расі». Звідси й походить виправдання
ніцшеанством загарбань, насильства, війни. Ця людиноненависни­
цька філософія була взята на озброєння фашистами.
У сучасній літературній мові вживається з гострим осудом,
найчастіше для характеристики фашизму; іноді — з іронічним
відтінком.
Раз фашисти— «вища раса*,
Як же їм без сала й м'яса? —
Ну то, значить, грабувать.
(П. Т и ч и н а .
Тебе ми знищим — чорт з тобою!)

Від великого до смішного один крок

Першоджерелом цього вислову є фраза французького пйсьмен-
штка Ж.-Ф. Мармонтеля (1723—1799): «Взаталі усе смішне сти­
кається з великим» (Твори, т. V, 1787).
Ці слова часто повторював Наполеон під час втечі з Росії
в грудні 1812 р. французькому послу у Варшаві де Прадту, про
що останній згадує у своїй книзі «Історія посольства у Велике
герцогство Варшавське» (1816). Біограф Наполеона де Ремгоза в
своїх мемуарах свідчить, що фразу цю Наполеон промовляв і
раніше (G. В ü с h m я п л. Geflügelte Worte).
Не було також режисера, який допоміг би артистові О. Овдіенкові
осмислити до кінця велику роль поета Богуслава Тихого й нагадав би
йому, що від великого до смішного відділяв людину часто один тільки
крок (Я. Г а л а н . Під каштанами Праги).

Віддати кесареве кесарю,

а боже богові
За євангельською легендою, посланці фарисеїв запитали Ісу-
са, чи дозволяється платити податки кесареві {римському імпе­
ратору). їсус, вказуючи на зображення кесаря на динари {моне­
42
та) сказав: «Віддайте ж кесареве кесарю, а боже богові» (Матф.,
22,15—21). .
Слова ці, що видаються за свідчення безсторонності Ісуса,
н а с п р а в д і є освяченням компромісу між церквою і державою.

Сумлінно віддав кесареві, що кесареве, а богові, що боже. Але

немає такої сили на землі, ні в кесаря, ні в бога, що нарушила б його
віоу в господарське право власності, що захитала б його власністю,
непорушною, як цісарський закон, святою, як божа воля (С. Т у д о р .
День отця Сойки).
Вислів часто переосмислюється; він вживається у випадках,
коли хочуть сказати; віддати комусь (чомусь) належне.
Ви чуєте?!
Віддайте боже — богу,
Не заважайте людям —
людське брать!
(В. К о р о т а я . Лавра)

Відділяти кукіль від пшениці

Євангельський вислів з притчі про людину,, що посіяла пше­
ницю. Вночі прийшов ворог і посіяв між пшеницею кукіль (ста­
рослов'янською мовою — плевели). Раби запропонували господа­
реві вибрати кукіль, та він, боячись, щоб вони не зіпсували посі­
вів пшениці, сказав: «Залиште рости те і те до жнив, а під час
жнив я скажу женцям: зберіть насамперед кукіль і зв’яжіть його
у в’язки, щоб спалити їх, а пшеницю зберіть у житницю мою»
(Матф., 13, 24-30).
Вживається у значенні: відокремлювати шкідливе від ко­
рисного, погане від хорошого.
Відсій кукіль і відбери зерно,
Посій його й не жди, як зійде ряснотою,
А прагненням своїм і працею крутою
Доглянь ! перевір, яке на зріст воно.
(А. М а л и ш к о . Відсій кукіль
і відбери зерно)

Відкрити Америку
Цей вислів іронічно характеризує явище (предмет), усім дав­
но відоме, яке намагаються видати за щось нове і надзвичайно
важливе. Широко вживається в творах російських письменників
XIX ст. (наприклад, у М. Є. Салтикова-Щедріна в «Листах до
тітоньки»).
Бр° це говорить увс ь з в д,— посміхаюся гірко я.— Теж мені
егокрив Америку. Ніхто не вірить — от і кажуть: авантюра (П. З а г ­
р е б е л ь н а й . З погляду вічності).

Вій
Казковий персонаж повісті М. В. Гоголя «Вій» (1831). Коли
Вієві підняли повіки, він убив своїм поглядом Хому Брута.
— Спати, спати! Виспався я вже, буде з мене, встав.
ллв 6 * Т0®4 Щ б і тобі, як Ві ві, підняв хто повіки... (А. Мо<*
Р О 8. Чужа кохана). '

43
 І раптом згасав невгасне.
Став твоїм часом невчасне.
Немовби незнане, неждане,
Незваною старістю дане
І як ти йому без розлуки
Потиснеш простягнуті руки?
І як ти йому серед НОЧІ
Поглянеш у Вієві очі?
(І. М у р а і о в.
І раптом згасав невгасне...)

Віки Трояна

Цитата із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Были въчи

(віки) Трояни, минула лвта Ярославля...». На думку більшості до­
слідників, тут ідеться про епоху римського імператора Марка
Ульпія Трояна (53—117 рр. до н. е.), видатного полководця. Зга­
дуючи Трояна і київського князя Ярослава Мудрого, автор «Сло­
ва» шкодує за минулою славою переможних воєнних походів.
У переносному вживанні цей вислів означає дуже давні часи,
чимось знаменні.
Ой були віки Трояна
Славні, кажуть, І багаті,
Хоч ні один ще рутенець
Не сидів тоді в рейхсраті.
(І. Ф р а н к о.
Дума про Наума Безумовича)

Вікно в Європу

Вислів із вступу до поеми О. С. Пушкіна «Медный всадник»

(1834):
И думал он:
Отсель грозить мы будем шведу,
Здесь будет город заложен
Назло надменному соседу.
Природой здесь нам суждено
В Европу прорубить окно...
За свідченням самого Пушкіна, автором цього вислову є іта­
лійський письменник Альгаротті (1712—1764), який у своїх «Ли­
стах про Росію» писав: «Петербург — це вікно, через яке Росія
дивиться в Європу».
Використовується при характеристиці епохи Петра І і запро­
ваджених ним реформ (іноді вислову надається іронічне забарв­
лення) .
Вислів «прорубати вікно в Європу» означає: близьке ознайом­
лення із здобутками західноєвропейської науки, культури, літера­
тури тощо.
Жуковський, Козлов, Пушкін (не кажучи про інших) для молодого
Т. Г. Шевченка були вікнами, прорубаними в Європу (О. Б і л е ц ь к и й .
Шевченко і західноєвропейські літератури).

44
 Вільгельм Телль.
Яблуко Вільгельма Телля
Герой середньовічної народної легенди «Сказання про стріль­
ця» епохи визвольної війни початку XIV ст., яку вели селяпд лі­
сових районів Швейцарії проти австрійського панування. За на­
казом жорстокого намісника Гесслера, Телль, що відмовився вкло­
нитись піднятому на жердині капелюхові австрійського герцо­
га — символові австрійської влади, змушений був стріляти з
лука в яблуко, покладене на голову його маленького сина. Вправ­
ний стрілець, Телль влучив у ціль. Потім він убиває Гесслера, і
це послужило сигналом до народного повстання. Батьківщина
Вільгельма Телля — Швейцарія.
Зовсім недавно, як повідомляють швейцарські газети, на батьківщину
Вільгельма Телля приїхав... гер професор Зауербрух (Я. Г а л а н . Щури
плигають).

Вільна неволенька

Вислів з поезії П. А. Грабовського «Швачка» (1894). Цими

словами видатний поет-революціонер влучно схарактеризував ста­
новище найманих робітників у капіталістичному суспільстві.
Щоб вдобути хліба черствого шматок, швачка мусить... працювати
на інших. І примушує її так працювати евільна неволенька». Цими дво­
ма словами, гранично стисло, поет наче підкреслює те, що нема різниці
між жіпкою-кріпачкєю і «вільною» жінкою пореформених часів, «віль­
ною» жінкою капіталістичного суспільства (О. К и с е л ь о в . Поет-рево­
люціонер).

Він жив між нас

Початковий рядок поезії (1834) О. С. Пушкіна, відомий у пе­

рекладі М. Т. Рильського. Вірш був написаний у зв’язку з ви­
ходом у світ збірки поезій А. Міцкевпча і характеризує великого
польського поета:
Он между нами жил
Средь племени ему чужого, злобы
В душе своей к нам не питал, и мы
Его любили.
Він жив між нас, найкращий серед нас
Серед людей, у кого зброя — слово, *
Глибоким зором просторінь І час
Він прозирав, немов стрілець діброву.
(М. Р и л ь с ь к и й . Він жив м'ж нас...)

, іі? є важко °Ц1нити масштаби всього зробленого Тичиною на

П0ЄТ.И*Н1Й ниві, в царині радянської соціалістичної культу-
„ “ Х’ вРажеВ1 болем, охоплені тугою останнього прощання, ми з без-
межною вдячністю й гордістю можемо сказати* він між нами живі
(л . Н о в и ч е н к о . Великий поет І громадянин).

45
 Віра без діла мертва
Вислів з Біблії: «Як тіло без духу мертве, так і віра без діла
мертва» (Соборне послання апостола їакова, 1, 20).
У сучасній літературній мові вислів означає: тільки підкріп­
лена ділом, практичними починаннями ідея набував сили, став
плідною, дійовою. Вживається у найрізноманітніших варіантах,
іноді із заміною першого слова і переосмисленням усього вислову.
Чи буде ж зложена й праця? Адже гроші без діл, певне, не менш
мертві, ніж віра ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до товаришів).

Вірний паладин
У середні віки паладин — рицар зі свити короля. У перенос­
ному значенні — відданий прислужник.
— Якщо ви справді надаєте такої ваги,— почав Отава* звертаючись
тільки до Таї, бо ж вона була авторкою етюда, крім того, хотілося го­
ворити йому лише з нею, не помічаючи ї ї вірних паладинів (П. З а г р е ­
б е л ь н и й. Диво).
ъ

Вірую, бо це абсурд
Вислів Credo, quia absurdum приписується Августину (354—
430), відомому середньовічному богослову, теоретикові влади
церкви. Проте у цій формі, за свідченнями дослідників, вислів
у творах Августина не зустрічається. Його скоріше можна пов’я­
зати з фразою богослова ї ї —III ст. Тертулліана: «І помер син
божий, що цілком варте віри, бо неймовірне. І поховано його,
і воскрес, що вірно, бо неможливо».
Вживається для характеристики догматизму богослів’я, сліпої
віри в церковні приписи.
К ’юо познайомив своїх гостей з високим, зовсім сивим мужем на­
уки, що все своє життя присвятив вивченню і математичному обгрунту­
ванню такого методологічного принципу, як ввірую * бо неймовірно»
(Ю. Г е р а с и м е н к о . Коли вмирав безсмертний).

Вітер зі Сходу
Назва поезії (1943) М. Бажана з циклу «Сталінградський
зошит». Образ вітру зі Сходу став символом перемоги над фа­
шистськими ордами:
Там люди нездблаиі, горді й суворі,
Сини волелюбного й славного роду,
Вдивляються в вас, переможниці-зорі,
І чують тебе, дужий вітре зі Сходу!
І коли у мирний час, як я зазначав у ж л, образ перемоги па фронті
соціалістичного будівництва — у наших поетів утілювався в образ «Вітру
з України», то зараз торжество початку розгрому німецьких загарбників
звучить ще ширше, а саме* як вітер Сходу:
 Залівом, і димом, І кров’ю, І пилом
Ти пахнеш і дихаєш, вітре аі Сходу!
Лети ж, свідку битви, над степом вчорнілим
До рідних країв, до мойого народу.
(П. Т и ч и н а . Розвиток української
радянської культури 8а 25 років)

Вітер з України
Назва збірки поезій (1924) Ц. Г. Тичини. Програмним для
цієї збірки е однойменний вірш, у Якому поет відобразив пафос
будівництва нового, соціаліЬтичного життя.
Стремлять состави в полі,
І флот ва сонці сяє.
Комуною живемо.
Встаєм сонця схід.
Аг вітер а України
Кружля, реве і свище,
Регоче і радіє
Уже на цілий світ.
(О. П і д с у х а .
Глибинний, пружний)

Вічний революціонер
Перший рядок поезії І. Франка «Гімн», написаної у 1880 р.
Цей вислів зустрічається також у польського поета Ю. Словаць­
кого.
...Тепер його [Шевченка] слово лунало між народами, і він сам,
мученик і вічний революціонер, був схожий до Прометея, який не від­
дав свого вогню в криваві царські лапи (А. М а л и ш к о . Оповитий
любов’ю).
...Тут буде все. І нині й присно.
Як вічний революціонер„
Поезіє, в епоху грізну
* Сміливо йди, як дотепер!
(С. К р и ж а н 1 в с ь к и й. Сповідь)

Віщий Бонн
Віщий Боян — славетний давньоруський співець другої поло­
вини XI—XII ст. Перша згадка про нього міститься в «Слові о
полку Ігоревім» (вживання цього імені в сучасній літературній
мові часто супроводжується цитуванням відповідних уривків
«Слова»).
У переносному значенні — поет, співець.
Перестало бити я чуле серце Віщого Боянач що на свому віку так
голо но в дкликал ся па все добре й лихе в воєму рідн му краї!
(И а н а с м и р н и й. Гірка сльо а на домовину сл ветн го сина Украї­
ни, незабутнього П співця-Бол а Миіоли Віталійовича Лисенка).

Влада землі
Заголовок серії нарисів (1882) російського письменника-д$мо-
крата Г. І. Успепського («Власть земли»).
 Вислів уживається в значенні: залежність селянського життя
від землеробської праці, від її наслідків; згубний вплив приват­
ної власності на психологію селянипа.
Істотна різниця між Золя і Успенським полягає, на думку Франка,
І в тому, що французький письменник у владі землі над людиною бачить
загрозу і ї здичавіння, а Успенський в цій владі вбачав силу, що об­
лагороджує і морально звеличує селянина (М. К. Г у д з і й. Іван Франко
і російська культура).

Влада темряви
Вислів походить з Євангелія, де міфічний Христос так звертає­
ться до первосвящеників: «Щодня бував я з вами в храмі, і ви
не знімали на мене рук, але тепер ваш час і влада темряви»
(Лука, 22, 53). Став крилатим після появи драми Л. М. Толстого
«Власть тьмы, или Коготок увяз — всей птичке пропасть» (1887).
Вживається на позначення відсталості, жорстокості звичаїв
та забобонності дореволюційного села.
Однак, звичайно, це п’єса про злидні, відсталість дореволюційного
українського села, про «владу темряви», яка в ньому панувала (М. Р и ­
л ь с ь к и й Гордість української драматургії).

Влити нове вино в старі міхи

Вислів походить з Євангелія: «Не вливають вина нового в міхи
старі; а то прЬриваються міхи, і вино витікає, і міхи пропадають»
(Матф., 9,Д7).
Вживається для протиставлення нового змісту і старої форми
явищ, творів літератури, мистецтва та ін.
Читаючи кращі сонети М. Рильського, не скажеш: нове вино влито
в старі міхи. Ні. тут і вино нове, і міхи нові Сонет явно перейшов
у нову якість («Літературна Україна», 1963, 18 червня).

Вовк і ягня
Байка про Вовка, який з’їв Ягня, виправдовуючись тим, що
він хоче їсти, дуже поширена у світовій літературі. Цей сюжет
опрацьовували Езоп, Лафонтен, Крилов. З українських байкарів
його обробив Л. Глібов.
Вислів «Вовк і ягня» є образною характеристикою протилеж­
них вдач — агресивної і лагідної.
Застав ідилію, яка не снилася навіть отцям церкви. Єднання не-
з ’еднуваного, вдруження ворогуючих, братання антагоністів. Вовк і ягня,
лев і лань, хто там ще? (П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

Вовк у овечій шкурі

Вислів походить з Євангелія: «Стережіться лжепророків, що
приходять до вас у овечій одежі, а всередині в вовками хижими»
(Матф., 7, 15).
48
 Вживається для характеристики лицемірної людини, яка під
маскою доброчесності приховує злі наміри.
І хоч як вовки тілько кутатимуться в овечі ш кури, народ прийде,
подивиться І одразу скате: «Вівця, кажеш! А скажи, овечко, скільки
ти на своєму віку справжніх овечок поїла?!» (О. В и ш н я . Святі та
бож і).

Вогнем і мечем
Вислів походить від афоризму, приписуваного старогрецькому
лікареві Гіппократу (460—370 рр. до н. е.): «Чого не лікують ліки,
те виліковує залізо, чого не лікує залізо, те виліковує вогонь».
Пізніше (у римських поетів І ст. до н. е.) вислів набув
переносного значення: знищувати ворога зброєю і пожежами,
вогнем і мечем.
Зараз він означає: безжалісно знищувати що-небудь, застосо­
вуючи крайні міри насильства.
Крім плану «Барбаросса», ще існувала генеральна розробка «Ост»
( «Схід») — втілення людиноненависницьких ідей імперського управлін­
ня СС і поліції. Це була програма придушення вогнем і мечем словен­
ських народів («Український історичний журнал», 1974, Л« 9).
Слова « (^ п іе т і т іесгет» були гаслом реакційної польської
шляхти; часто використовуються для її характеристики.
На цьому базарі шляхта колись вітала опришків Довбуша, і на цьо­
му ж базарі коломийські панки й підпанки нахвалялись щораз вогнем
і мєчем» ліквідувати бунтарство непокірних хлопів (П. К о з л а н ю к .
Сонце над Верховиною).

Вогненні слова (Валтасарів бенкет)

Вислів походить з Біблії (Книга пророка Даніїла, 5), де роз­
повідається, що під час бенкету в халдейського царя Валтасара
(Балтазара) таємнича рука нібито написала на стіні вогненні
знакп, які віщували його загибель. Тієї ж ночі Валтасара було
вбито.
Вислови «Валтасарів бенкет», «жити Валтасаром» означають:
жити весело, безтурботно, незважаючи на грізні прикмети близь­
кого нещастя. Вислів «писати вогненні слова» вживається у зна­
ченні: попереджати про нещастя, віщувати щось недобре.
Те могутнє чуття поета, мов блискавка, розсвічує густий, віковий
суморок <темного царства», пише огняним пальцем таємні слова над
розкошуючими тиранами, а діло критики — обняти в цілості й показати
той образ, відчитати та витолкувати ті слова (І. Ф р а н к о . Темне
царство).

Вогонь в одежі слова

Цитата з поеми «Лісова ідилія» (1906) І. Я. Франка, вміщеної
в збірці «Semper tiro»:
Слова — полова,
Але огонь в одежі слова —•
49
 Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.

Зимикликати,
словами І. Франко стверджує, що справжня поезія по­
запалювати народ до праці, до боротьби*
Тиранам не поможуть більш в'язниці,
Бо весь народ — як хмара та грозова..?
Ішов Франко вбирати блискавиці
В нетлінну у віках одежу словаІ
(Д. П а в л и ч к о. На етапі!

Во дні фельдфебеля-царя
Вислів з поеми Т. Г. Шевченка «Юродивий» (1857), вжитий
поетом для характеристики часів Миколи І, царя — «солдафона».
З таким значенням вживається й іншими авторами.
А наче ще недавно, во дні фельдфебеля-царя ти в мертвій пустелі
в васланні мучився (П. Т и ч и н а . Ожили степи, озера).

Возвеличу малих отих рабів німих!

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Подражанів 11 псалму»
(1859) — образний заклик служити художньою творчістю справі
народу.
Вони вперше почують Шевченкове слово, і треба, щоб воно справді
глибоко запало їм в душу та збудило сміливу думку вмалих отих рабів
німих» (А. І щ у к. Вербівчани).

Возлюбленник муз і грацій

Безпосереднім джерелом вислову € слова Книгопродавця в
поезії О. С. Пушкіна «Разговор Книгопродавца с Поэтом» (1824):
Стишки любимца муз и граций —
Мы вмиг рублями заменим...
Пушкін у свою чергу запозичив цей вислів з тексту епілога
до перекладеної 1787 р. Й.-В. Гете комедії Арістофана «Птахи».
В цьому епілозі Гете назвав старогрецького драматурга «невихо-
ваним улюбленцем грацій» («der ungezogene Liebling der Gra­
zien»),
Возлюбленнику м уз і грацій!
Ждучи тебе, я тихо плачу
І думу скорбную мою
Твоїй душі передаю.
(Т. Ш е в ч е н к о . Неофіти)

Володар дум
Вислів, узятий з поезії О. С. Пушкіна «К морю» (1824), де
поет називає так Наполеона і Бай] она:
50
 Там угасал Наполеон.
Там он почил среди мучений.
И вслед за ним, как бури шум,
Другой от нас умчался гений,
Другой властитель наших дум.
У переносному значенні «володарі дум» — визначні люди, ді­
яльність яких, впливаючи на уми їх сучасників, залишав вираз­
ний слід в історії.
...Світять мені своїм могутнім сяевом оті велети, котрі літературу
не вибирають, а котрих. вибирав сама література.— володарі дум мого
покоління ще з передреволюційних часів (Ю. С м о л и ч . Я вибираю лі­
тературу).

Вольнодумствуе в шинку

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «П. С.» (1848):

У свиті ходить між панами
І п'є горілку з мужиками
І вольнодумствуе в шинку.
У цій поезії в особі Петра Скоропадського (нащадка І. Ско­
ропадського, який гетьманував на початку XVIII ст.) Шевченко
дав нищівну характеристику ліберальному, «вільнодумствуючо­
му» українському панству.
Пізніше словами цими характеризували також українських
буржуазних націоналістів, що прикривали свою реакційну, звіря­
чу суть «вільнодумством» по чужих, найчастіше фашистських
шинках.
І як нікчемно виглядають всі оці «любителі Шевченка», всі от!
«презавзяті патріоти», що ходять у свитах, носять стрічки і вільно­
думствують отамички по шинках про «московську окупацію»... (О. В и ш «
н я. Літературні шаржі).

Воно знову оживає

І сміється знову

Цитата з ^поеми Т. Г. Шевчепка «Кавказ» (1845). Поет пише

про орла, який карав Прометея:

Що день божий довбе ребра

Й серце розбиває.
Розбивав, та не вип'є
Живущої крові,—
Воно знову оживав
І сміється знову.
іл.гЛі? ? ГО,.СЛОВО так МОгУтньо воживало і сміялось» у вирішальні години
ча,с5 ®еликих революційних переворотів І битв за свободу
батьківщини (Л. Н о в и ч е н к о . Шевченко і сучасність).

51
 Воскресіння з мертвих
Поява вислову пов'язана з віруваннями народів Стародавнього
Сходу, які пояснювали цикл сезонних змін у природі вмиранням
і воскресінням богів. Міф про воскресіння мертвого бога був ви­
користаний і християнською релігією.
Переносне значення — відродження, переможне утвердження
того, що вважалося відмерлим.
Мої вернини — то слова.
Як відберуть їх на насіння,—
Мене чекав воскресіння,
І сонце, і весна нова.
І слави жнива золотії.
(Д. П а в л и ч к о .
Я народився на землі)

Воскресіння Лазаря
Вислів походить з євангельської легенди. В ній розповідається
про те, що Ісус начебто воскресив Лазаря на четвертий день
після смерті (Іоанн, 11, 38—44).
Значення вислову в сучасній літературній мові таке: виду­
жання після тяжкої хвороби; відновлення чогось старого, забу­
того; оновлення після занепаду (політичного, морального і т. ін.).
А все-таки ті краї [Німеччина, Австрія] представляють собою того
дивовижного, воскресаючого Лазаря, що півтілом уж е виліз з гробу,
а долом ще в шм* положення з обох боків невигідне: і новий еко­
номічний лад не приносить їм ніякого хісна, і старі феодальні тягарі
давлять їх цілою силою переживших і перегнивших останків (І. Ф р а н ­
ко. Мислі о еволюції в історії людськості).
Посеред саду стоячи і дивлячись на ту безмежну зграю, він [Ско­
ворода] наливався силою, немов воскреслий Лазар, його худе, кістляве
тіло ставало пружним, дужим (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Вперед і вище!
Вислів походить з поеми М. Горького «Человек» (1903):
«Мысль для меня есть вечный п единственно не ложный маяк во
мраке жизни, огонь во тьме ее позорных Заблуждений; я вижу,
что все ярче он горит, все глубже освещает бездны тайн, а я иду
в лучах бессмертной мысли, вослед за ней, все — выше! и —
вперед!».
Вислів характеризує поступальний рух людини, суспільства.
Ми — міць в єдине злитих мужніх сил,
Похід невпинний уперед і вгору.
Такий для нас розцвівся небосхил.
Що важко й охопить людському зору.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Другові в 41-І роковини Жовтня)

Врага не буде, супостата

Цитата 8 поезії Т. Г. Шевченка «І Архімед, і Галі лей» (1860):
І на оновленій землі
Брага не буде, супостата,
52
 Л буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Два кріпаки... Один ще вчора
Миколи Палкіна солдат...
І обійма поет актора.
Як батька син, як брата брат,
І зріє віра неозора.
Що згине враз і супостат.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Зустріч у Нижньому)

Вражою злою кров’ю

Волю окропіте
іХитата з вірша Т. Г. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то по­
ховайте»), написаного в 1845 р.:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
У сучасній українській літературній мові цими словами ха­
рактеризується визвольна боротьба.
Як билися славні батири-казахи 8а сестру свою Україну, про це
проспівають і розкажуть народні акини Казахстану. Як окропили вони
вражою злою кров'ю волю України, про це напишуть благородні поети
України (О. Д о в ж е н к о . Я бачу перемогу).

Всяк сущий В ІІІЙ язик

Слова з поезії О. С. Пушкіна «Я памятник себе воздвиг неру­
котворный» (1836):
Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,
И назовет ме^р всяк сущий в ней язык,
И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий
Тупгус, и друг степей калмык.
Вживаються для позначення багатонаціональності Радянської
країни.
Сьогодні ім'я Пушкіна називав в нашій країні «всяк с;пций в ней
язык», всіма мовами братніх радянських народів звучать' безсмертні
вірші геніального співця великого російського народу ( О . - К о р н і й ч у к .
Великий Пушкін).
Народ і Партію не роз'єднать повік,
Бо рідна Партія — це мисль і цвіт народу.
Вітчизна в нас одна. Всяк сущий в ній яаик
Під сонцем партії здобув свою свободу.
(М. Р и л ь с ь к и й . Народ і Партія)

53
 Всевидящее око
♦Всевидящее око» — метафорична назва «всюдисущого» і «все-
знаючого» християнського бога. Так називалися також ікони,
на яких було намальоване око, що похмуро і пильно дивиться
на світ.
В українській літературній мові цей вислів поширився після
того, як він був іронічно вжитий Т. Г. Шевченком у поемі «Юро­
дивий» (1857);
А ти, всевидящее око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордували, розпинали
І вішали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло. Око, око!
Не дуже бачиш ти глибокої
Часом вислову надається буквальне значення.
— Лавриненко, не відставати! Не відставати! — всевидюще око два­
дцятирічного командира слідкувало аа всіма розрахунками (М. С т е л ь ­
м а х . Велика-рідня).

Все гине — слава не поляже

Слова з поезії Т. Г. Шевченка «До Основ яненка» (1839).

Ми ловимо в свої серця ті випромінювання поета-патріота і, пере­
ломивши крізь добу нашу, надсилаємо їх як турботу і любов червсиоар-
мійцям, партизанам, а озвірілому ворогові, дикій грабарміі фашистській —
вічне презирство, ненависть і прокльони!
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже...
(П. Т и ч и н а . Гнів Тараса)

Все дозволено

Слова Смердякова з роману Ф. М. Достоєвського «Брати

Карамазови» (1870—1880). Сприйнявши у спотвореному вигля­
ді філософські роздуми й сумніви Івана Карамазова, Смер­
дяков зробив з них висновок у дусі кр йнього егоїзму й амо­
ральності.
Вислів вживається як формула зневаги до будь-яких мораль­
них норм.
— ...Війна все спише,— так, вдається, у нас говорять?
— А може, не спише, а так глибоко вріже в душі, що потім і не
витравиш нічим? Все легко, все дозволено — раз живемо. Я надивився
на таких гедоністів п ід кулями (Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий мед).

54
 Все ж вона крутиться!

Вислів цей приписується визначному італійському астрономо­

ві, фізику і механіку Галілею (1564—1642), який був притягнутий
до суду інквізиції за визнання «єретичного» вчення Коперни­
ка про рух землі навколо сонця. Стоячи на колінах, Галілей зму­
шений був присягти в тому, що він відмовляється від «єресі».
Легенда твердить, ніби після зречення Галілей, тупнувши ногою,
вигукнув «Ерриг ві шиоуе!» («Все ж вона крутиться!»).
Вислів вживається для позначення глибокої впевненості, пе­
реконаності в чомусь.
Хто зна про що з ним було ведено там перетрактації, тільки Гриня
довго звідти не виходив, а коли вийшов, то підняв угору вказівний
палець і тоном Галілея, що мовить своє славетне *А вона таки кру­
титься!», прорік:
— Гумор! Гумор, люди, понад усе! (О. Г о н ч а р . Тронка).

Все йде, все минає, і краю немає

Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841),

— Я тебе накупаюся! — і круть 8а вухо.— Я тобі покажу купання...
Та — все йде, все минав. Минав й материн гнів (М, О л і й н и к . За
красдю).

Всесвітній потоп. Допотопний

Вислів походить з біблійної легенди (Буття, і) про те, як бог,
розгнівавшися на людей за їхні гріхи, затопив землю небувалою
зливою, що тривала сорок днів і сорок ночей. У цьому всесвітньо­
му потопі загинуло все людство, крім праведника Ноя і його
сім’ї.
У переносному вживанні вислів означає величезну катастро­
фу^ стихійне лихо, а також (з іронічним забарвленням) — вели­
кий дощ.
Допотопний — дуже давній, віджилий, анахронічний.
Як раптом за Дніпром хтось викресав огню.
Уперся в дощові стовпи,
струснув:
пий, земле, пий!
упийся од повстань!.«
...ОЙ, буде ще потопу,
і сміху,
1 вина!
(П. Т и ч и н а . На могилі Шевченка)

Хіба можлива дряглість для стратега?

Чого ж поет, коли ідуть бої.
Бере із допотопного ковчега
І образи й епітети свої?
(XI. Т и ч и н а . Весна (1942 р.)

55
 Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї
Слова з поеми І. Я. Франка «Мойсеїп (1905) — характеристика
самовідданого борця-революціонера.
З думки мені не сходить «Мойсей». Це була улюблена поема Сте-
пури. Не раз і на фронті він повторював карбовані і і рядки, особливо
оце:
Все, що мав у життю, він віддав
ля одної ідеї,
? горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї...
(О. Г о н ч а р . Людина І вброя)

В сім’ї вольній, новій

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то по­
ховайте»), написаної в 1845 р.:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Цей вірш — один з найпопулярніших у спадщині поета. По­

кладений на музику, він став народною піснею, майже всі його
рядки цитуються як афоризми.
Наведені слова часто вживаються при згадках про Шевченка,
стверджуючи безсмертя його творчості і характеризуючи братерство
народів Радянської країни.
Народ святкує Вашу пам’ять І славить ім’я Ваше «в сім'ї вольній,
новій», в сім’ї радянській, на всіх фроДтах сильний духом, численний
І збройний (О. Д о в ж е н к о . Душа народна неподоланна).
Піввіку минає відтоді, як засяяло наше братнє сузір’я, *сім'я воль­
на, нова», про яку мріяв наш Великий Кобзар. Ми ростемо, любовно
плекаємо свою національну культуру, розвиваємо інтернаціональні зв’яз­
ки (І. Ц ю п а . Революцією покликані).

Всім пахощам Аравії...

Слова леді Макбет — героїні трагедії В. Шекспіра «Макбет»
(1606): «Ця маленька ручка все ще пахне кров’ю. Всім пахощам
Аравії не відбити цього запаху. О-о-о!» (акт. 5, сцена 1).
У переносному вживанні вислів означає, що якийсь вчинок
чи подія залишили в душі людини нестертий слід.
Всім пахощам А равії не змити
Того, що пробриніло раннім-рано,
Що процвіло музикою в душі...
(М. Р и л ь с ь к и й . Всім пахощам Аравії)

56
 Всім смертям на зло
Слова з вірша поета К. Сімонова «Жди меня» (1941), який
набув великої популярності у роки Великої Вітчизняної війни.
Перед вами, люди з чистою совістю, СШІ і волелюбного гордого роду,
які не похитнулися грізної днини, вистояли всім смертям на зло, розбили
Фашистських зайд, ствердили глибинну мудрість народного прислів’я —
хто до нас з мечем прийде, від меча й загине... («Молодь України>,
1974, 6 листопада).

Всяке даяння благо

Вислів походить з Соборного послання апостола Іакова (1.17).
Вживається також в іронічному значенні.
Правда, що у нас ще не всі пишучі зрозуміли сю повинність і ду­
мають, що для такої убогої літератури, як наша, «всякое даяние благо»,
і через се друкують такі речі, яких запевне не одважились би по­
казати жодній редакції якої чужоземної часописі ( Л е с я У к р а ї н к а .
Лист до О. І. Маковея, 28 V 1893 р.).

Всякому городу нрав і права

Початковий рядок 10-ї пісні із збірки «Сад божественных пес­
ней» (1757—1782) Г. С. Сковороди.
У цьому творі поет сатирично змальовує тогочасне суспіль­
ство, протиставляючи зажерливості й егоїзму представників па­
нівних класів високі моральні якості людини з народу, в якої
«совесть, как чистый хрусталь».
У переносному вживанні вислів «всякому городу нрав і права»
виражає різноманітність людських інтересів, що стикаються в
суспільному житті.
Всякому городу нрав і права,
Всяка імієть свой ум голова.
Всякого прихоті водять за ніс,
Всякого манить к наживі свій біс..«
(І. Ко т л я р е в с ь к и й.
Наталка Полтавка)

Вуж і Сокіл
У «Пісні про Сокола» (1895) М. Горького протиставляються
образи Вужа, що символізує міщанство, і Сокола, в якому втілено
риси революційних борців.
У літературній мові ці образи використовують для характе­
ристики протилежних людських характерів, інтересів.
Вагнер — це вчений «вуж», народжений повзати і протилежний «со­
колу» Фаусту, який весь час поривається до відважних польотів (О. Б І -
л е ц ь к и й . Фауст, трагедія Гете).

Вулкан (Гефест)
Вулкан в староримській міфології бог вогню і ковальської
майстерності (те ж, що у старогрецькій міфології Гефест).
57
 Образ Вулкана став уособленням внутрішніх сил земіі.
Коли земля устоялась. І море
Заперлося в могутні береги.
Ще лиш вулкан предвічний в неї боре
Нутро й здвигав гори, як стоги...
(І. Ф р а н к о . Честь творцеві тварі!

Вчитися, вчитися і вчитися

Слова ці, що стали лозунгом,— з статті В. І. Леніна «Краще
менше, та краще» (1923): «Нам треба що б то не стало поставити
собі завданням для оновлення нашого держапарату: по-перше —
учитися, по-друге — учитися і по-третв — учитися і потім переві­
ряти те, щоб наука у нас не залишалась мертвою буквою або
модною фразою (а це, нічого гріха таїти, у нас особливо часто
буває), щоб наука справді входила в плоть і кров, перетворюва­
лась у складовий елемент побуту цілком і по-справжньому»
(В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів. Т. 45, с. 370).
Лозунг набув величезної популярності і широко вживається.
— Були заповіти? Були. Зміцнювати, берегти, покращувати..* Друж­
бу народів, Радянський Союз, армію, партію, вірність принципам... Вчи­
тися й учитися... Всі заповіти виконано (П. З а г р е б е л ь н и й . З по­
гляду вічності).
 Гад&ові поля
Гадес (Плутон), за старогрецькими міфами, володар підземно^
го світу і царства мертвих, вважався божеством земних надр і
родючості.
«Гадесові поля» — царство мертвих. За уявленнями греків,
воно знаходиться десь на заході, на краю світу (або під землею).
Родина, слава, молодість, кохання
Зосталися далеко за морями,
А я сама на сій чужій чужині.
Неначе тінь забутої людини.
Що по Гадесових полях блукав.
Сумна, бліда, безсила, марна тінь!
(Леся Украінка.
Іфігенія в ТаврідІ)

Галайда. Ніж Галайдп

Ярема Галайда — герой поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки»

(1838) — «вполовину видуманий», за словами автора, представник
найбільш пригнобленої частини трудящих — наймитства, втілення
могутності народу, що повстав проти своїх гнобителів.
Традиційні у старій і новій українській літературі образи
«ножа», «свячених ножів», що є в «Гайдамаках», зустрічаються
також і в інших творах поета, наприклад у вірші «Чигрине,
Іигрине», символізуючи народну помсту гнобителям.
Ми, бігме, цілком добре розуміємо, що пан Доленга ніяк не міг
при тати д Шевченкового «націоналізму», що цей «націоналізм» мужика
Шевченка був паничеві Долензі чужий, бо з цього «націоналізму» визи­
рав месницький ніж Галайди, що мав звести порахунки з прадідами та
дідами Доленги 8а кріпаків, а з паничем Доленгою за пущених ним по
світу покриток (О. Г а в р и л ю к . Пани і паничі над «Кобзарем»),

59
 Гальський півень
Стародавні римляни називали територію сучасної Франції,
Бельгії і Північної Італії Галлією, а її мешканців — кельтів —
галлами. Латинське слово ^аИіів» означав не лише «галл», а й
«півень». Французький учений Адольф Блок писав, що римляни
дали таку назву кельтам тому, що вони були руді і їх вогненно-
руді чуприни нагадували півнячі гребені. Під час буржуазної
французької революції XVIII ст. на монетах з’явився півень як
емблема пильності, а згодом — як національна емблема. З того
часу вислів «гальський півень» вживається як алегорична назва
Франції.
Щодо республіканської* Франції, то в час, коли И панівні класи
прагнули воєнно-політичного союзу «галльського півня з деспотією царів»,
прогресивні кола французької громадськості прагнули об’єктивно пізнати
матеріальне й духовне життя російського та інших народів, що заселя­
ли неосяжну імперію («Прапор», 1966, № 8).

Гамлет
Герой трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц Датський» (1601).
Доля Гамлета — це трагедія благородної людини, що стикається
з торжеством зла в житті. Помста за вбитого батька осмислює­
ться Гамлетом як відплата за узурпацію влади і деспотизм, як
боротьба за встановлення справедливості. Сумніви, що мучать
його, мають своїм джерелом пошуки дійових засобів для досяг­
нення мети. Основа трагізму Гамлета в його самотності, в тому,
що соціальну проблему він намагається розв’язати засобами ін­
дивідуальної боротьби.
Гамлетом називають людину, яка в усьому сумнівається, увесь
час роздумує, нездатна діяти швидко і рішуче.
Суспільність переконується на таких повітових Гамлетах, на таких
розп’янючених теоретиках, що сама теорія, сама абстракційна наука не
дає ще чоловікові того, що йому в життю найпотрібншіе, не дає йому
внутрішньої сили, певності своїх цілей і своєї дороги, не дає йому
характеру (І. Ф р а н к о . Іван Сергійович Тургенев).
У поемі «Смерть Гамлета» М. Бажан втілив у цьому образі
риси сучасної буржуазної інтелігенції.

Ганнібалова клятва
Римський історик Полібій (II ст. до н. е.) розповідає, що коли
майбутньому карфагенському полководцеві Ганнібалу (Аннібалу,
247—183 до н. е.) сповнилося 10 років, батько примусив його по­
клястися завжди бути непримиренним ворогом Риму. Ганнібал
додержав клятви. Не раз він завдавав римському війську тяжких
поразок. Зазнавши розгрому і переконавшись у неможливості
продовжувати боротьбу, Ганнібал покінчив життя самогубством.
У переносному значенні — тверда рішимість боротися до кінця*
Російські реалісти 40-х років, як відомо, вважали головним своїм
ворогом кріпацьке право і давали собі «аннібалову глятву» боротися
з цим ворогом до кінця (О. Б і л е ц ь к и й . Українська проза першої
половини XIX століття (від І. Квітки до прози «Основи»).

60
 Ганяібал перед бравюю
Автором вислову «Hannibal ad portas» є славнозвісний рим­
ський оратор і державний діяч Цідерон (106—43 рр. до н. е.).
у одній з своїх промов (так званих «філіппік»), спрямованих
проти консула Марка Антонія, що намагався повалити в Римі
республіку, Цідерон порівнював його з карфагенським полковод­
цем Ганнібалом (247—183 рр. до н. е.) — непримиренним ворогом
Риму. . «* *
Вживається на означення грізної близької небезпеки.
Ганнібал перед брамою, джентльмени,— продовжував міністр,—»
і більше того, він — серед нас (Я. Г а л а н . Про нас — без нас).

Гарматне м’ясо
Найбільш раннім літературним джерелом, в якому зустрічає­
ться цей вислів, е політичний памфлет французького письмен­
ника Шатобріана (1768—1848) «Про Бонапарта і Бурбонів», опу­
блікований після вступу союзницьких військ у Париж в 1814 р.
Закликаючи до реставрації династії Бурбонів, Шатобріан деталь­
но спиняється на темних Сторонах наполеонівського режиму. Він
твердить, що при Наполеоні призови на військову службу були
винятково жорстокими. «Презирство до людського життя і до
Франції,— пише він,— досягло такого ступеня, що новобранців
називали сировиною і гарматним м’ясом».
Вислів цей, характеризуючи цинічне ставлення до вартості
людського життя взагалі, вживається головним чином у значенні:
солдати, яких посилав на смерть експлуататорська влада.
Адже діти цих машин як «расово маловарті», давним-давно прире­
чені Гітлером до того, щоб бути лише робочим бидлом німецького «на­
роду панів» або гарматним м'ясом, яке без протесту гинуло б во славу
нацистської Німеччини! (Я. Г а л а н . Собача служба).

Гарпії
За грецькою міфологією, гарпії — богині вихору. Зображува-
лись як крплаті потвори-птахи з дівочими головами. У міфі про
аргонавтів гарпії примушують голодувати сліпого Фінея, заби­
раючи або забруднюючи його їжу. У переносному значенні гарпія
найчастіше — зла жінка, а також зло, що мучить людину, терзає
її душу.
— А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гоп-
пію? (3. Т у л у б . Людолови).

Геенна вогненна
Геєнна — первісна назва долини Бнном (Тофет) біля Єруса-
лима, де іудеї приносили в жертву Ваалу і Астарті своїх дітей,
спалюючи їх («Влаштували висоти Тофета в долині синів Енно-
мовпх, щоб спалювати синів і дочок своїх у вогні. За те ось при­
ходять дні, говорить господь, коли не будуть більше називати
61
місце те Тофетом і долиною синів Енпомових, але долиною вбив­
ства», Ієрем., 7, 31—32; 19, 6).
Він {Гушалевич] бажав їм за те цілу літанію всякого безголов’я
гром]в, огнів гегни, всіх пекельних мук, гніву неба і прокляття, погибелі
та «разоренья» (І. Ф р а н к о . Іван Гушалевич).
У переносному значенні (відомому ще з часів укладання
Євангелій) — місце пекельних мук людини.
— На вас же, окаянних,— сказав він до решти міщан,— чекав на
тому світі еевка огненна! (П. П а н і . Гомоніла Україна).

Генеральна репетиція Жовтневої революції

Вислів взято з книги В. І. Леніна «Дитяча хвороба «лівиз­
ни» в комунізмі» (1920): «Без «генеральної репетиції» 1905 року
перемога Жовтневої революції 19І7 року була б неможлива»
(В. І. Л е н і н . Повне зібрання творів. Т. 41, с. 9).
#Генеральна репетиція* майбутньої соціалістичної революції,
1905 рік,— була перервана в Росії диким розгулом реакції, богатиря
Святогора нібито знову загнали в свою печеру (О. Б і л е ц ь к и й . Пое­
зія Івана Франка).

Геркулес. Дійти до Геркулесових стовпів

Геркулес (Геракл) —1герой старогрецьких міфів, наділений
надзвичайною фізичною силою. Відомі легенди про дванадцять
подвигів Геркулеса (очищення Авгібвих стаєнь, здобуття золотих
яблук Гесперид, встановлення на краю світу Геркулесових стовпів
та ін.).
У переносному вживанні Геркулес — силач; «геркулесове ті­
ло» — міцне м’язисте тіло; «дійти до геркулесових стовпів» — ді­
йти до краю; «геркулесова праця» — тяжка праця.
Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось
побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбардування,
лежить вподовж берега в руїнному хаосі (О. Г о н ч а р . Циклон).
Встане сильний мужчина, як Геркулес,
з вольовим і проясненим з ночі обличчям,
Він одягне костюм — одразу між пліч
в нього виросте горб, посірів обличчя.
(Б. О л і й н и к . Ніч масок)

Герпіка
Місто в Іспанії, дощенту зруйноване внаслідок бомбардуван­
ня гітлерівською авіацією в 1936 р. під час громадянської війни.
Слово «Ґерніка» стало символом тяжких злочинів проти людства.
«Герніка» — всесвітньовідома антифашистська картина іспансько­
го художника П. Пікассо.
Ніч розправи, кінь, що виламується з палаючого сарая.., Червоно*
багряна тьма, хаос Герніки, і все... (О. Г о н ч а р . Циклон),

62
 Героєм наших днів...
Є продуцент, робітник
Слова з поеми І. Я. Франка «Лісова ідилія» (1906) — визнан­
ня провідної ролі робітничого класу в історії.
Прозорливо відчув Франко, що *героем наших днів» в не Баярд, не
Дон-Жуан — «жіночих сердець побідник»,— а «продуцент, робітник». Цей
герой і входить владно до української переджовтневої літератури
(І. О д о х о в с ь к а. Звернення до робітничого класу.— У кн.: Коцю­
бинський. Одеса, 1961).

Герой нашого часу

Заголовок роману М. Ю. Лєрмонтова (1840), головний персо­
наж якого Печорін став одним з перших образів «зайвих людей».
Вислів часто використовують у буквальному значенні.
— Фі, так от де ви, герой нашого часу/ — скривила губи Валя.
— Що у вас тут повинно бути — бачок а водою і... посудина?
'(В. М і н я й л о . Дзеркальний короп).
Треба думати, що саме в гонитві за Інтелектуальним,— і не підо­
зрюючи того, що ця проблема не в якимсь відкриттям у літературі,
а постала нині з такою гостротою тільки як реакція на духовне і чут­
тєве збіднення героя нашого часу, зокрема інтелігента, у нас останнім
часом так посилився інтерес до життя людей розумової праці, і в
тому числі до художньої (Б. Б у р я к . Художник і життя).

Герострат. Геростратова слава

Герострат із честолюбства, щоб обезсмертити своє ім’я, спа­
лив у 356 р. до н. е. храм Артеміди в Ефесі, що вважався одним
з «семи чудес світу». Герострата судили, стратили, ім’я його було
заборонено вимовляти. Ми знаємо про нього з творів грецького
історика Феопомпа (IV ст. до п. е.), що збереглись в уривках.
Геростратами називають людей, які домагаються слави будь-
яким шляхом, навіть злочинами, не зупиняючись перед знищен­
ням культурних цінностей. «Геростратова слава» — ганебна слава.
Не для журби, не для важкої страти
Весну і щастя креслила рука.
І заздрять доморобні Герострати
Дзвінкоголосій славі Чумака.
(А. М а л и ш к о. Сонети вечорів)
Вона до нього з ідеалом, а світильником у темні надра його душі, а
8відти лізе з скуластою морд ю маленький Герострат... (О. Г о н ч а р .
Бри антина).

Гідра
У старогрецькій міфології Гідра (Лернейська) — багатоголова
потв ра з тулубом змії, у якої замість однієї відрубаної голови
виростали дві нові. Була переможена Герщ лесом.
У переносному значенні — ворожа сил , боротися з якою ду­
же важко (ще під час французької буржуазної революції кінця
63
XVIII ст. поширилися вислося «гідра аристократії», «гідра анархії»,
«гідра контрреволюції»).
Р у ф і н: Уділено вам силу Геркулеса
для подвигів — то знищили б ви гідру
преторіанську, вигнали б химеру
в одежі цезарській геть з Капітоля,
стовпи закону міцно встановили б.
( Л е с я У к р а ї н к а . Руфін і Прісцілла)

Гімепей. Пута Гіменея

Гіменей — бог шлюбу в стародавній Греції. Пута Гіменея —
подружні зв’язки.
Нерідко трапляється, що узи Гіменея рвуться, як тонке павутиння
Але ніде, мабуть, це не робиться так легко й просто, як в Саудівській
Аравії. Правовірному мусульманинові розлучитися, що з гори поко­
титися («Знання та праця», 1971, Лв 3).

Глаголом пали серця людей

У поезії О. С. Пушкіна «Пророк» (1826) говориться про при­
значення поета, його роль у суспільстві:
Как труп в пустыне я лежал,
II бога глас ко мне воззвал:
«Восстань, пророк, п виждь, и внемли,
Исполнись волею моей,
И, обходя моря и земли,
Глаголом жги сердца людей».
Цитований вислів уживається в значенні: повчай, неси в на­
род слово правди, слово пристрасне і мудре.
...Діяльність Перебенді скромніша, та зате ясніше означена, ре­
альніша, ніж діяльність Пушкінового пророка. Він не палить глаголом
серця людей, а тільки розганяє їх тугу і навчає іх сумирному, люд­
ському і чесному життю (І. Ф р а н к о . Переднє слово (до «Перебенді»
Т. Г. Шевченка).

Глитай, або ж Павук

Назва драми (1882) М. Л. Кропивницького. У ній вперше в
українській драматургії реалістично відтворені нові процеси в
житті пореформеного села: розшаруванпя селянства, збагачення
куркульської верхівки, розвиток лихварства — одного з пайогнд-
нішпх явищ капіталістичної дійсності, загрозливого і жахливого
своєю руїнницькою силою для трудящих мас.
Герой драми, якого односельчани прозвали «глитай, або ж
павук»,— уособлення хижацтва і розбещеності, всевладності кур­
куля у дореволюційному селі.
Давно життя минуло старосвітське
І зник з землі Глитай, або ж П авук,
Та знов, мов крила, міліони рук
Стрічають плеском ім’я — Кропивницький,
(М. Р и л ь с ь к и й .
Пам’яті М. Л. Кропивницького)
 Гнати крамарів з храму
За євангельською легендою, Христос, прийшовши з учнями
в єрусалимський храм, став виганяти звідти крамарів і міняйлів,
докоряючи їм, що «дім молитви» вони перетворили на торжище
(Марк, І1, 15-17).
У переносному вживанні цей вислів означає: боротися проти
людей, які використовують велику справу в своїх дрібних, не­
чистих цілях.
Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене! Тільки з
театру, як з храму крамарів, треба гнать і фарс і оперетку; вони —
поз р іскуства, бо смак псують і тільки тішаться пороком! Геть їх
з театру! (І. К а р п е н к о - К а р и й (І. К. Т о б і л е в и ч ) . Монолог
Івана з <Суєти»).

Гниле багно
Так образно назвав Й.-В. Гете (1749—1832) у трагедії «Фауст»
сучасну йому німецьку дійсність.
...Потрібна, справді, велика наївність, щоб зрозуміти дослівно Це
*гниле багно» (der Pfuhl). Та це ж той самий образ, яким набагато
пізніше скористався І. Франко, кажучи про Австрію:
Багно гнилее між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою..і
(О. Б і л е ц ь к и й.
<Фауст», трагедія Гете)
І. Я. Франко використав цей образ у XIV вірші циклу «Тю­
ремні сонети» (1889).

Гобсек
Герой роману О. Бальзака «Гобсек» (1830) належить до
класичних образів лихварів. Ім’я його стало узагальнюючою
назвою усіх тих, хто жадібно нагромаджує багатства, не знаючи
інших людських пристрастей.
— На ньому й порядного костюма ми ніколи не бачили, зимового
пальта собі не пошив за ці п’ятнадцять років, що ми а ним поруч про­
жили,— розповідають сусіди з Щоголівського завулку, де прихилився
До землі невеличкий будиночок Гобсека наших днів (<Вечірній Київ»,
1967, 15 лютого).

Гола правда
Вислів належить староримському поетові Квінту Горацію
Флакку (65—8 рр. до н. е.), який вжив його в першій книзі своїх
«Од» (24,7).
Вислів (який цитується також латинською мовою — nuda
veritas) означає неприкрашену дійсність, а також життя, не оду­
хотворене високою ідеєю.
Я апелюю до почуття міри і розуміння того, що велика кількість
«голих правд», на зразок неголеності, бруду, незачісаності і обшарпа-
ності. може Зеї душити правду мистецтва (О. Д о в ж е н к о . Про красу),
З 5—189 65
 Голгофа. Іти на Голгофу
Голгофа — горб в околицях Єрусалима, де, за євангельським
міфом, був розп’ятий на хресті Ісус.
Це слово в переносному вживанні означає страждання, му­
ки (моральні та фізичні), подвижництво.
Сказав: «Буду з вами. Я син ваш!»
І породив слово.
Щоб потім воно забряжчало в кайданах,
Горіло в казематах,
Сліпло в пісках пустелі,
І кованим жаром палило уста України,
Змітаючи трони
Й скорботні Голгофи.
(А. М а л и ш к о . Запечені жаром вуста)

Голіаф
За біблійною легендою (Перша книга царств, 17), філістим­
лянський велетень.
Так називають людину дуже високого вросту і значної фізич­
ної сили.
Служили у Троян два брати,
Із пих б*в всякий Голгаф-
Широкоплечий і мордатий,
І по вівці цілком глитав.
(І. К о т л я р е в с ь к и й . Енеіда)
— Боротьба мухи проти Голіафа,— гірко зітхнув Юстовський, одві-
давши хворого вранці перед лекцією (3. Т у л у б . Людолови).

Голодна воля
Повість Панаса Мирного, написана наприкінці 70-х років
XIX ст.
Панас Мирний викрив у цьому творі кріпосницький характер
реформи 1861 р., назвавши їі «голодною волею». В сучасній лі­
тературній мові цей вислів уживається і в ширшому значенні, ха­
рактеризуючи життя трудящих у капіталістичному світі.
Цю еволюцію слід би простежити в спеціальному дослідженні, яке
показало б, як «мужик» — представник релігійно-морального начала...—
змінюється «мужиком», носієм високих моральних якостей, який страж­
дав в ярмі кріпосного рабства, мучиться, але протестує...; як на зміну
йому приходить «мужик»-правдошукач, дцо стає «пропащою силою»
в умовах иголодної воли ... (О. Б і л е д ь к и й . Українська література се­
ред інших літератур світу). *

Голос волаючого в пустелі

Вислів походить з Біблії (Ісаія, 40, 3; Матф., З, 3, а також
в інших місцях).
Вживається у значенні: даремний заклик до кого-небудь, за­
лишений без уваги, без відповіді, а також одинокий виступ, не
підтриманий ніким.
66
 Листування мов з освіченими людьми за кордоном обірвалось не
по моїй вині, і я не мала ніякого способу подати їм признак життя
від себе. Пробувала обзиватись з південного краю, але щось ніякого
відгуку на свій голоо не почула, так вгласом вопіющого в пустині»
зосталась, як і перше ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова,
ЗЛС 1893 р.).
— Отже, юначе,— з неприхованим торжеством заявляв батько,— ва­
ше «горде» було криком волаючого в пустелі (Ь М у р а т о в . У сор чці
народжений).

Голос духа чути скрізь

Слова з поезії І. Франка «Гімн» («Вічний революціонер»),
написаної у 1880 р.:
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
ІІо верстатах ремісницьких,
По містах недолі й сліз.
Це революційний дух народу, його здатність до боротьби, не­
минучість його перемоги.
Проте голос його було чути скрізь — «по курних хатах мужицьких,
по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз» (О. В І л е ц ь к и й.
Українська література серед інших літератур).

Голуба (блакитна) квітка

Походить цей вислів з роману німецькою письменника-ро-
мантика Новаліса (Ф. фон Гарденберга (1772—1801) «Генріх фон
Офтердінген» (1802).
Герой твору — відомий майстерзінгер XIII ст.— побачив уві
сні прекрасну голубу квітку (die blaue Blume), яка стала уособ­
ленням усіх його мрій і бажань. Офтердінген присвячує все жит­
тя шуканню її. Образ голубої квітки, що має магічні властивості,
зустрічається і в німецькому фольклорі.
У переносному значенні «голуба квітка» — нездійсненна мрія
(нім. blau перекладається і як «голубий», і як «синій»),
М и л е в с ь к и й : Ну знаєте, Любов Олександрівно, сі приклади не­
певні. У трубадурів часом трудно одрізнити блакитну квітку від адюль-
тера ( Л е с я У к р а ї н к а . Блакитна троянда).
Ціле життя, ціла судьба моя —
Не романтизм, а проста, груба проза.
Не біль над горем світа, не вмія
Знання підгризла м*я! З прудкого воза
Піднебних поривів, як Фаетон, не впав я,
НІ квітки синьої по світі не шукав д.„
(І. Ф р а н к о. Нове життя)

Гомеричний сміх

Вислів виник з опису сміху богів у поемах Гомера «Іліада»

(1, 599) і «Одіссея» (8, 326; 20, 346). Вживається у значенні; не-<
стримнии, голосний сміх,
З* 67
 Часто епітет «гомеричний» зустрічається і в інших висловах,
позначаючи щось величезне, значно більше за звичні розміри.
Навіть иголиричні» описи вечер, обідів, бенкетів підкорені у поета
тій самій патріотичній меті (М. Р и л ь с ь к и й . Поезія Адама Міцке-
вича).
Порівняння такого роду любив і Гоголь. Однак він не розсилав
їх відразу в такій кількості, а, зосереджуючись на одному, розгортав
його впо-го^леровськи», в цілу картину (О. Б і л е ц ь к и й . Іван Семенович
Левицький (Нечуй)).

Гомоніла Україна, довго гомоніла

Рядок з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841). Вживає­

ться як образне визначення бурхливих історичних подій.
«Гомоніла Україна» — назва історичного роману (1954)
П. ІІанча про козацькі війни й народні повстання XVII ст.
Гомоніла Україна, довго гомоніла,— клекотіла грозами трьох рево­
люцій, очищувалась від соціального непотребу, вирощувала загапто аних
бійців, будівників, творців (С. 1П а х о в с ь к и й. Перший епічний цикл)і

Гордий Альбіон

Альбіон — стародавня назва Британських островів, яка зустрі­

чається ще в античних авторів (зокрема, у Птолемея).
У наші дні ці слова вживаються здебільшого з іронічним за­
барвленням.
Не з медом уж е й приятелям вгордого Альбіона»%які так і брикають
уж е на міцному ласо заокеанського джентльмена з Уолл-стріту
(П. К о з л а н ю к. Всякому — свос).
Але ота тривога Кравчинського — літературно умовна, бо на сторін­
ках роману Альбіон стає йому близьким відразу («Прапор», 1974, 8)«

Гордіїв вузол

За легендою, наведеною старогрецьким істориком Плутархом

(І—її ст. н. е.), фрігійці, послухавши поради оракула, обрали
царем першого, хто зустрівся їм з возом біля храму Зевса. Це
був простий хлібороб Гордій.
В пам’ять про своє несподіване звеличення Гордій поставив
у храмі Зевса цей віз, прив’язавши ярмо до нього дуже заплу­
таним вузлом. Олександр Македонський, дізнавшися про проро­
цтво оракула («той, хто розплутає Гордіїв вузол, стане волода­
рем усієї Азії»), розрубав вузол мечем.
У переносному вживанні «Гордіїв вузол» — заплутана справа:
«розрубати гордіїв вузол» — розв’язати складне сплетення обста­
вин швидко і несподіваним способом.
Інтереси реальної справи вимагають якнайшвидше розрубати гордів-
ві вузли обліку. Тоді усі освітянські організації взяли б роботу цент­
ральних бухгалтерій як передовий метод обліку і контролю («Радянська
освіта», 1967, 25 січня).

68
 Горе переможеним!
Уае угсПэ! — це вигук Бренна — ватажка галльського т е м е н і
сенонів. Він пообіцяв зняти облогу Рима, якщо римляни дадуть
йому 1000 фунтів золота. Коли римляни відважували йому золо­
то, Бренн кинув на терези з гирями свій меч. На запитання рим­
лян, що це означав, він глузливо пояснив: «Це означав — горе пе­
реможеним!»
Він (дідок) скидав чувал за чувалом, поров їх І толочив картоплю.
— Отак, отак! — гукав він.— Нехай на вашій бараболі наші гуси
та свині попасуться. Нехай, нехай!
— Ве в'ктіс — тяжко зітхнув Серьожка.
Латинською мовою це означав: горе переможеним (Ю. С м о л и ч.
Я вибираю літературу).

Громада в сіряках
Вислів з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841) — образ­
на характеристика народних мас, для яких повинен творити
справжній митець:
Коли хочеш грошей
Та ще й слави, того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори.
От де слава! А то співа:
«Грає сине море»,
А сам плаче; за тобою
І твоя громада
У сіряках!..
Хочеться, щиро кажучи, щоб світовий читач оцінив духовний і твор­
чий подвиг поета маловідомого тоді народу — цей поет зумів винести
кожну сльозу, кожний зойк, кожен рух протесту своєї кгромади в сіря­
ках* на філософську й художню широчінь вселюдського бою між сво­
бодою і рабством, правдою і кривдою, «чоловіцтвом і звірством» (Л. Н о -
в и ч е н к о. Шевченко і сучасність).

Громадою обух сталить

Слова з поезії Т. Г. Шевченка «Я не пездужаю, нівроку»
(1858):
А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —•
Та й заходиться вже будить.
Цитовані рядки — заклик Кобзаря до збройного повстання —»
належать до найпопулярніших у його поезії.
Ії ї асик молдавської літератури Міхай Емінеску, якого
^ СЛь_ пР0йшла в Чернівцях, знаючи українську мову, не захоплювався
„тв°Рами Тараса Шевченка? Це, крім історичних фактів,
відчутно в його поезіях, сповнених гніву проти експлуататорів (пое­
ма «імператор і пролетар», де лейтмотивом іде Кобзарів заклик «Щоб

69
збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух сталить»), проти за­
проданців та перевертнів... (А. М’ я с т к і в с ь к и ї Роздуми н д Дні­
стром).
Та царські упадуть чертоги.
І правда кривду спопелить.
Коли навчиться люд убогий
Громадою обух сталить.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Зустріч у Нижньому)*

Громадянська скорбота
Цей вислів характеризував настрої інтелігентів, які, відчу­
ваючи ініт самодержавного ладу, усвідомлювали своє безсилля
змінити йога Виник у 60-і роки XIX ст. Реакційною критикою
вживався з іронічним значенням.
У сучасній мові вислів набув ширшого значення (вболівання
за долю народу).
Завдання радянського літературознавця полягає в тому, щоб, не ви­
пускаючи всі ці пам’ятки з свого поля вору, розкрити під релігійною
чюолонкою боротьбу за цілком реальні, життєві інтереси і показати,
як ці інтереси зумовили і саму форму викладу, в якій «проза* часто
чергується з <поезією», церковна полеміка то переходить в різку ви­
кривальну сатиру, то чергується з лірикою «громадянської скорботи»,
як поряд з текстами із «святого письма» автори цитують народні при­
казки і прислів’я, звертаються до народної фразеології та лексики
(О. Б і л е ц ь к и й. Стан і проблеми вивчення давньої української літе­
ратури).

Грона гніву достигли

Вислів походить з Апокаліпсису (68—69 рр. н. е.) — однієї з
книг Нового завіту. Говорячи про «гріхи» (алегорично — «вино­
град») роду людського, бог наказує ангелові: «...Пусти гострий
серп свій і обріж гропа винограду на землі; бо достигли на ньо­
му ягоди. І поверг ангел серп свій на землю, і обрізав виноград
на землі, і кинув у велике точило гніву божого»,
У переносному вживанні вислів «грона гніву достигли» озна­
чав наближення докорінних змін у суспільному житті, виклика­
них попереднім тривалим стражданпям людей.
Що ж, вони внають, що все має свої межі — великодушність народу
також. Сьогодні ми кажемо — годі! Грана енг-ву достигли (Я. Г а л а н .
Годі!).

Гроші не пахнуть
Першоджерелом цього вислову б розмова римського імпера­
тора (69—79 рр. н. е.) Весласіана з сином Тш ш з приводу запро­
вадження податку па міські вбиральні. Коли Тіт почав дорікати
батькові 8а це, Веспасі&н підніс до його носа перші гроші, що
надійшли від податку, і спитав, чи ж пахнуть вони. Тіт заперечив,
і Веспасіан вигукнув: «А вони ж — від сечі!». Пізніше вислів
«Гроші не пахнуть» використав у XIV сатирі староримськлй
поет Ювенал (І—II ст. н. е.).
Який це дурень сказав, що гроші без запах у4 Гроші мають, ствер­
дж ує Катерина, своєрідний, нешдмінвий запах (І. В і я ь я е. Сестри
Річивсьіа).
 Дамбклів меч
За старогрецькою легендою, Дамокл, придворний сіракузько­
го тирана Діонісія Старшого (432—367 рр. до н. е.), позаздривши
своему володарю, назвав його нашцасливішим з людей. Тоді Діо-
нісій посадив заздрісника на своє місце, повісивши над його го­
ловою на кінській волосині гострий меч. Зляканому Дамоклові
Дкшісій пояснив, що цей меч в символом тих небезпек, яких
владар зазнав постійно* незважаючи на зовні безтурботне життя.
Вислів вживається у значенні: постійна небезпека.
Допитувалася й сама Мілочка в Лесі, чи справді-таки сам написав.
Павлуша зрозумів, яка це мить важлива для нього. Тим-то, не вагаючись
навіть, сказав Лесі, що — ну да, сам! Трудно, звичайно. X не всякий
це може. Та йому це хіба вперше! І говорив це так упевнено, що Леся
повірила, а значить, 1 Мілочці перекаже. Проте небезпека бути викри­
тим через отой вірш идамокловим мечем* висіла над ним (А. Г о л о в ­
к о. Мати).

Дайте і Беатріче
У книзі «Нове життя» (1292) великий італійський иоет Дайте
Адігієрі (1265—1321)_ оспівав флорентійку Беатріче Портінарі, ідеа­
лізований образ якої став одним з центральних у його творчості.
У переносному значенні Беатріче і Данте — уособлення чисто­
го кохання.
Безсмертна пара — Данте й Беатрічеш
Потужна смерть П не розлучила.
(Леся У к р а ї н к а .
Забута тінь)
Один Мариню все зове та кличе.
А другий славить тільки Беатріче.
Лаур! третій всі слова віддав...
(С. К р и ж а н і в е ь к н й .
Сонети про любов і розлуку)

71
 Дантове пекло
Данте Алігієрі — автор грандіозної за задумом і обсягом поеми
«Божественна комедія» (1307—1321), яка поділяється на три
частини: «Пекло», «Чистилище» і «Рай» (відповідно до етапів уяв-
люваної подорожі поета по трьох «загробних світах», що повинна
була просвіжити людство, показати італійському народові шляхи
політичного і морального відродження). В розділі «Пекло» пода­
ні надзвичайно яскраві картини пороків суспільства, автор бичує
егоїзм, розбещеність, гординю, мстивість і особливо жадібність.
...Але це потім, потім. Зараз вони ще про це не мають уявлення,
яараз у них лише готовність в серцях — пройти Дантове пекло війни,
перепинити шлях новітнім ордам чінгісхановим, що — не з луками, не
8 стрілами — з гримучою сталлю на землі і в небі насуваються на
рідний край (О. Г о н ч а р . Людина І зброя).

Даю, щоб ти дав (мепі)

Цей принцип римського права do ut des — був публічно про­
голошений у промовах О. Бісмарка в німецькому рейхстагу в
1884—1885 рр. Відповідаючи А. Бабелю, який вказав на політичні
зв’язки Бісмарка з Ф. Лассалем, «залізний канцлер» сказав: «Що
міг би мені запропонувати і дати Лассаль?.. Він не така людина,
8 яким могли б бути укладені певні угоди з приводу do ut des».
Політика do ut des — це політика взаємних поступок, продик­
тована корисливими інтересами.
Вживається і в переносному, часто іронічному, значенні.
Й о г о с в я т і с т ь : Чому ж? До ут дес (Даю, щоб ти мені дав)
(Я. Г а л а н . Папська сльоза).
Благородство за благородство, або як казали мудрі, do ut des —
даю, щоб і ти мені дав (В. Б л и з н е ц ь. Деревляни).

Два Аякси
Аякси, або Великий і Малий Банти,— двоє нерозлучних дру­
зів, герої Троянської війни, що разом здійснювали подвиги. Друж­
ба Аяксів послужила сюжетом для багатьох творів мистецтва.
У переносному значенні «два Аякси» — нерозлучні друзі.
...Слідом за сим ідуть два твори [І. Карпенка-Карого], з яких один
малює недавно минуле чумацтво, важний і характерний об’яв україн­
ського народного промислу («Чумакп»), на тлі чудової галепеї щиро-
народних типів, таких як Настя, що не любить сварки, а всякими брех­
нями та видумками старається заводити її в своїм найближчім околі,
як баба Бушля і два мандровані дяки-пиворізи, Шкварковський і Мич-
ковський, комічні два Аякси української комедії (І. Ф р а н к о . Іван
Тобілевич (Карпенко-Карий).

Дволикий Йнус
Янус — бог часу, початку й кінця у римській міфології. Його
зображували з двома обличчями, одне з яких, молоде, дивилося
вперед, у майбутнє, а друге, старе,— назад, у минуле.
Згодом вислів переосмислився й почав уживатися в значенні
«дволична людина».
72
 Те що йому ІСосюрі] боліло на серці, в чому сумнівався І через
т о страждав, що викликало смуток чи гнів, може, й несправедливий,—
він ніколи не приховував у собі, не грався у дволикого Януса, а все
виносив на людський суд, щоб із своїм болем і сумнівами стояти перед
народом, таким, як в, твердо і жорстоко офіруючи собою (А. М а ­
л и ш к о . Поет краси людської).

Дедал і Ікар
Ікар — син Дедала, легендарного старогрецького будівника.
Цар Кріта Мінос наказав ув’язнити Дедала та Ікара в лабіринт,
вбудований для потвори Мінотавра. Щоб врятуватись, Дедал зро­
бив з пір’я, скріпленого воском, крила, на яких разом з сином
полетів з острова. По дорозі Ікар, прагнучи піднятися до сонця,
злетів занадто високо. Палаючі сонячні промені розтопили віск,
і юнак 5шав у море.
Образ відважного юнака, який трагічно загинув в ім я своєї
мрії, часто використовується в літературі.
Твоя любов моєю стала,
І мрія вийшла з-поза хмар.
Не був я схожим на Дедала,
А рвавсь до неї, мов Ікар.
(Д. П а в л и ч к о . Співці твої
з твоїм натхненням)

Де згода в сімействі...
Так починається створена І. П. Котляревським пісня, яку
співають герої його п’єси «Наталка Полтавка» (картина 2, ява 6):
Де згода в сімействі,
Де мир і тпшина,
Щасливі там людп,
Блаженна сторона,
їх бог благословляє,
Добро їм посилає
І з нпми вік живе)
Явно повчальний, моралізаторський тон пісні зумовив іроніч­
не (здебільшого) вживання цих слів.
Згоду у цьому розбійницькому сімействі [буржуазних націоналістів]
безперечно полегшує факт, що і одні, і другі, і треті живуть тут на
тих самих ласкавих хлібах, на тих самих хлібах, що їх ніяк не мо­
жуть дождатися голодаючі діти Франції (Я. Г а л а н . Не гратися 8
вогнем!).

Декларація прав людини і громадянина

Політичний маніфест французької буржуазії, вироблений і
прийнятий^ Установчими зборами (26 серпня 1789 р.) на початку
буржуазної революції. Ідейним джерелом декларації була фран­
цузька просвітительська філософія XVIII ст.
Вислів широко вживається з різними змінами в структурі.
73
 Ну, цікавитись — кожного право,
І декларації прав
Тут не треба.
(М. Р и л ь с ь к и й . Декларація
обов’язків поета і громадянина)

Демон
У грецькій міфології демони — особлива група божественних
істот-духів, які, на відміну від богів, не були людиноподібними.
Фантазія стародавніх греків у всіх незрозумілих і грізних яви­
щах вбачала дії демонів — у повіні, обвалі, землетрусі, бурі, епі­
демії та ін. У Гомера демони або не втручаються у життя лю­
дей, або виступають як ворожі сили (викрадають у людини розум,
осліплюють та ін.).
Та й сам Токовий давно з був пр свої «принципові позиції», він
не корчив тепер із себе всемогутності пречистої, не грав навіть ролі
демона-руйнівника, о межувався роллю дрібненького чортика, але не
вабував про великі зі аки (П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).
Іноді вживають цеп вислів, маючи на увазі героя поеми
М. Ю. Лєрмонтова «Демон».
...В ті часи, коли вони вчилися на курсах краскомів, де зустрі­
лися і разом вступили в партію, був серед курсантів красень і весе­
лун, невтомний танцюрист і зальотник, Демон провінційних Тамар,—
дай бог пам’яті, його звали Ларюном, Ларкою, а прізвище назавжди
вже забулося (Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий м ед).

Демосфен
Демосфен (384—322 рр. до н. е.) — афінський оратор і видат­
ний політичний діяч. Від природи заїкуватий, Демосфен багато
працював над собою (під шум морських хвиль з камінцями в
роті він виголошував промови) і став прекрасним оратором (Плу­
тарх, «Демосфен»), Промови його відзначаються бездоганною сти­
лістичною обробкою і топкою ритмікою.
У сучасній мові Демосфен — переносна назва визначного ора­
тора. В іронічному вживанні — балакун.
Два чи три виступи на студентських зборах, до яких Філько готу­
вався з дійсно демосфенівською упертістю, створили йому славу доброго
промовця (І. В і л ь д е. Сестри Річинські),

Держава — це я
Слова L’état c’est moi приписуються французькому королеві
Людовіку XIV (1643—1715), який нібито промовив їх на засіданні
парламенту в 1655 р. Історики заперечують його авторство: у
протоколі цього засідання, який зберігався в секретному держав­
ному архіві і був опублікований О. Роже, цього вислову немає.
Журнал «Revue Britaunique» (1851 р., травень) приписує цю фра­
зу англійській королеві Єлизаветі (1558—1603) (H, С. А ш у к и н ,
М, Г, А ш у к и н а. Крылатые слова),
74
 Вислів уживається для характеристики людей» які, переоці­
нюючи значення своєї особи, не р хуються ні з ким і ні з чим,
проявляючи у своїй діяльності грубе свавілля.
...Тут і кружковщины настоящої нема у еих людей, а єсть тільки
у кожного з них mania grandiosa [манія величі], в великій степені,
іменно кожний з них думає: l’état c’est m і, ну. а ввісно, коли хто
не поважав такої людини, то чинить сим справжній Hoch verrath [дер­
жавний злочин] ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова від
5 квітня 1894 року).

Держиморда
Прізвище дійової особи з комедії М. В. Гоголя «Ревізор»
(1836). Держиморда — жорстокий, обмежений, грубий поліцей­
ський служака.
Прізвище це увійшло в літературну мову в значенні: бру­
тальний і свавільний адміністратор, людина з грубими нахилами.
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда
(В. С а м і й л е н к о . Ельдорадо)
Піднесення, радість не покидали його [Галана] і в Луцьку. Хоч і по­
мітив. почали пани спідлоба зиркати на нього — не потурав на те.
Нехай собі луцькі держиморди хоч сказяться, йому однаково. У нього
своя мета, свій шлях, і ніяка сила не змусить його збочити («Прапор»,
1966, де 6 ).

Десять заповідей. Заповіді

Основні моральні приписи віруючим в іудейській і християн­
ській релігіях. У Старому завіті — це десять «заповідей Мойсея»,
що виникли, очевидно, на межі V III—VII ст. до н. е. У Новому за­
віті — «заповіді блаженства», викладені, за легендою, Христом, а
насправді написані не раніше II ст. н. е. Заповіді захищають
приватну власність, проповідують покірність владі, смирення
та ін.
У сучасній мові найчастіше — високі моральні настанови.
Адже ж не захворів, не втік і правила на зубок вивчив, весь май*
дан слухав, як дзвінко відкарОовує вів перед колективом заповіді ви­
хованця.
— Не вмієш — навчать, не хочеш — примусять!..
І, звичайно ж, його найулюбленіша з усіх заповідей: Не журись!
(О. Г о н ч а р Бригантина).
Моральний кодекс — комуністичні заповіді найвищої людяності, збір­
ник найсвітліших моральних норм і принципів життя, праці, поведінки
кожного кроку людини («Радянська Україна», 1962, 19 червня).

Джон Буль
їм я героя політичної сатири англійського письменника
Дж. Арбетнота (1675—1735) «Історія Джона Буля» (1712).
Вживається як іронічна назва англійців. У радянській літера­
турі ім я це використовують як уособлення англійського імперіа­
лізму.

75
 Пропливли віки поволі
над могилою поета,
довелось йому почути
грім гармат і посвист куль,—
він не знав, що Автандила
кинуть тут в арабське гетто,
що птахів направить хижих
На Йорданію Джон Буль.
(Г. П л о т к і н.
Могила Руставелі)

Дивись у корінь!

Афоризм (1854) Козьми пруткова (Козьма Прутков — псевдо­

нім групи авторів: О. К. Толстого і братів Володимира, Олексія
та Олександра Жемчужниковых).
Сказано воно — Англія! В корінь дивиться .. (О. В и ш н я. Пора вже)

Див кличе над деревами

Вислів із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Збися Див кли­

чет връху древа: велит послушати земли незнаем'Ь — Влъз'Ь, и
Поморпо, и ІІосулію, и Сурожу, и Корсуню, и тебъ, тьмуторакань-
скый блъван! А половци неготовами дорогами поб'Ьгоша к Дону
великому: крычат Т'Ьлвгы полунощы, рди — лебеди роспужени».
Див — лісовий демон у народних віруваннях; поетичне уособ­
лення нещастя.
Вислів уживається в значенні: провіщати небезпеку.
І коли свій поклик лихозвісний
З верховіття знову крикне Див,
І погроза хмарою нависне
Над ясним спокоєм наших нив,
І коли закрячуть круки чорні
І почнуть кружляти віддалі,
їм назустріч стануть непоборно
Всі народи нашої землі.
(Н. З а б і л а .
Післямова до перекладу
«Слова о полку Ігоревім»)

Дим-димок од машин,
Мов дівочі літа...

Цитата з поезії П. Г. Тичини «Пісня трактористки» (1933).

Чудова поетична формула «дим-димок од машин, мов дівочі літа»
стала крилатим висловом серед пайширших мас нашого народу, бо тут
поет зумів давнє, вживане в українських народних піснях словосполу­
чення, ліричне поняття «дівочі літа» поєднати з новим, цілком сучас­
ним, сказати б, індустріальним образом <дим-димок од м шин»
(А. І щ у к. Павло Тичина),

76
 Дитинство, отроцтво і юність
Назва автобіографічної трилогії (1851—1854) Л. М. Толстого.
♦На цьому, власне, і закінчилась пора мого дитинства та отроцтва.
Починалась юність мого покоління...» (Ю. С м о л и ч. Я вибираю лі­
тературу).

Дитяча хвороба «лівизни»

Ці слова стали крилатими після виходу в світ праці
В. І. Леніна «Дитяча хвороба «лівизни » в комунізмі» (1920) —
класичного твору з питань стратегії і тактики комунізму. В ній
викривається тактика «лівих» комуністів, які штовхали комуні­
стичні партії на шлях сектантства і авантюризму.
А коли придивитися до його творчості 1918—1925 років на фоні
усієї української поезії тих часів, які мали назву «ренесансу укра­
їнської літератури», а в більшості фактів були вдитячою хворобою
лівизни» народжуваної радянської української поезії, п о з и т и е н є зна­
чення його творчості тієї пори стане особливо виразним (О. Б і л е -
ц ь к и й . Творчість Максима Рильського).

Дифірамб. Співати дифірамби

Дифірамб (грецьк. 6і/0нрар|3о£) — в Стародавній Греції спочат­
ку урочиста хорова пісня на честь бога вина Діоніса (Вакха).
Пізніше ця пісня стала літературною формою, близькою до оди
і гімна, наприклад дифірамби Піндара і Аріона (VI—V ст. до н. е.).
З дифірамбів, які виконувались хором, виникла грецька трагедія.
У переносному значенні співати дифірамби — перебільшено
хвалити.
А коли Хома занадто вже розходився, співаючи дифірамби своїм
мінометам, хтось навіть осадив його (О Г о н ч а р . Прапороносці).

Дід Щукар
Гумористичний персонаж з роману М. Шолохова «Тихий Дон»
(1925—1940). У переносному значенні — балакуча кумедна лю­
дина.
На лівому фланзі шеренгу замикає молодший лейтенант Трифонов.
Па землі він вирізняється своєю розхристаністю. заправка завжди «під
діда Щукаря». Та літає впевнено, в бою сміливий («Прапор» 1966 М 6).

Діла давно минулих днів

Слова з поеми О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила» (1820).
Є близьким перекладом віршів з «Поем Оссіана» (1762—1765).
створених англійським письменником Джемсом Макферсоном і
приписаних ним легендарному старокельтському барду Оссіану;
A tale of the times of old! ...
The deeds of days of other years! ..•
77
 Ні, не соромно нам — ні росіянам, ні полякам, ні українцям —
оглянутися на діла давно минулих днів% згадати недавне своє минуле,
сповнено драм і героїзму... (О. Д о в ж е н к о . Велике товариство).

Діла незабутні дідів наших

Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845):
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Коли Шевченко ридає, згадуючи діла незабутні дідів наших, і го­
тов би віддати весел го віку половину, щоби іх забути,— д. Куліш
попросту плює на ті діла і на всю нашу минувшість <1. Ф р а н к о .
Хуторна поезія П. А. Куліша).

Для слави козацько?

Усталений зворот, широко в,киваний у думах та історичних
піснях: «Коня на славу козацькую купила» ( « І в а с ь У д о в и ­
ч е н к о . Коновченко»).
Ну, от і всі діла Ні, ще одна увага: мені все-таки хотілось би,
для слави козацької, дебютировать в Києві, але ж я не знаю, наскіль­
ки серйозний там замір ставити «Троянду», а коли серйозно, то все-
таки, коли, власне, се має бути ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до матері
26.Х 1897 р.).

Доба великих реформ

Так у ліберальній публіцистиці називали 60-і роки XIX ст.,
відзначені «реформами» Олександра II — селянською (звільнення
селян від кріпацької залежності), судовою, земською та ін. Дже­
рело цього вислову— апологетська книга Г. А. Джаншієва (1851—
1900) «Епоха великих реформ» (1892).
Вислів вживається іронічно.
В тих двох книжках [«Сатиры в прозе», «Невинные рассказы» Сал-
тикова-ІДєдріна], немов в дзеркалі, показана преславетна «доба реформ* —
тота доба, коли то в Росії, приспаній миколаївським автократизмом, нараз
повіяв «ліберальний» дух і наробив величезного колоту в головах і в
економічних обставинах цілої величезної держави (І. Ф р а н к о . Михайло
Євграфович Салтиков (Щедрій).

Добра не жди,
Не жди сподівано? волі —
Вона заснула: цар Микола
ї? приспав
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Я не нездужаю, нівроку»
(1858), в якій прозвучав заклик поета «громадою обух сталить».
7Й
 Знав ваш поет, що, виливаючи на папір своє наооліле чуі*л, ти»
політичні погляди та бажання, він не тільки не верне тим волі Укра-
Не жди сподіваної Волі/
Вона заснула, цар Микола
ї ї приспав,
але навіть не зможе сказати того свого слова прилюдно, в печаті, і
шо його поеми в найліпшім разі можуть дійти до громади тільки в ру­
кописних відписах (І. Ф р а н к о . Темне царство).

Добрими намірами вимощене пекло

Вислів приписується англійському письменнику С. Джонсопу
(1709—1784). Його біограф Босвелл розповідає, що в 1775 р.
Джонсон сказав: «Пекло вимощене добрими намірами». Вальтер
Скотт в романі «Ламермурська наречена» (1819), ч. І, гл. 7, при­
писує цей вислів англійському богослову Дж. Герберту (помер
у 1632 р.), який у книзі «Jacuba prudentum» пише: «Пекло повне
добрих намірів і бажань» (G. B ü c h m a n n . Geflügelte Worte).
— Єдине, чим ви мені можете допомогти — це дати роботу.
— Ні, не тільки. Добра порада...
— Добрими порадами устелено дорогу в пекло. Це вайва розмова
(В. Со о к о . Матвіівська затока).

, Доглядати свій сад

Слова з повісті великого французького письменника і філо­
софа Вольтера «Капдід, або оптимізм» (1759). Після багатьох при­
год і нещасть під час тривалих мандрівок головний герой повісті
приходить до висновку, що кожна людина повинна займатися
корисною працею: «...Треба доглядати свій сад».
У переносному значенні: наполегливо і самовіддано працю­
вати, докладати зусиль до певної справи.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник.
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(М. Р и л ь с ь к и й . Мова)

Договір З ДИЯВОЛОМ

У середні в і к и були поширені легенди про людей, які укла­

дали договір а дияволом, запродуючи йому свою душу за багат­
ство і насолоди. Найбільш відома з них легенда про доктора
Фауста (опублікована в одній з німецьких народних книг XVI ст.),
Я?У використав Й.-В. Гете при створенні своєї геніальної траге­
дії «Фауст». г
У переносному вживанні вислів «укладати договір з дияво­
лом» означає: заплатити за щось дуже дорогою ціною.
теолог* він [кардинал Е. Пачеллі) увібрав у себе всі сзуїтеькі
істини, на зразок висловленої папою Піем XI: «Я б склав договір
«сам и м оияволом, якби це послужило Інтересам католицької держави»
ія . Г а л а н. Памфлети).

79
 Доки сонце з неба сяє
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «На вічну пам’ять Котлярев­
ському» (1838):
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Таки і він житиме, «доки сонце в неба сяє* (М. Р и л ь с ь к и й .
Наш Гоголь).
Добрим словом спогадаймо
Тих, що в бою полягли,
І довіку пам’ятаймо
Тих, що волю нам дали!
Поки сонце світить буде ,
Пам’ятать іх будуть люди!.,
(<Червоне с е л о ,
1921, 11 грудня)

Долина печалі (юдоль плачу)

Вислів походить з Біблії (Псалом 84, 6—7), у якій «юдоллю
(церк.-слов.— долина) плачу» називається місце, де відбуватиме­
ться страшний суд при кінці світу.
У переносному значенні: життя з його турботами і печалями;
стражденна, гірка доля.
Весь у полоні шляхетського романтизму, він [Шеромський] бачив
один тільки шлях з тієї долини печалі, вузький шлях, яким кроку9
одна-однісінька людина, страдалець за всіх і за вся, самотній, відір­
ваний від мас піонер, готовий завжди до самопожертви (Я. Г а л а н ,
Творчий успіх театру).

Домострой. Домостроївський (уклад)

Пам’ятник російської літератури XVI ст. «Домострой» — це
зведення житейських правил і повчань, які спиралися на світо­
гляд, сформований церквою, і на уклад сімейного життя, нормо­
ваний церковно-релігіиними догмами.
Слово «домострой» набуло значення: консервативний, косний
уклад сімейного життя, мораль, яка стверджує рабське станови­
ще жінки.
Вона [М. Башкирцева] зростала в сім'ї з домостроївським укладомд
сповненим забобонів, сварок, деспотизму, брехні, духовне животіння,
бездумна світська порожнеча і грубість людських стосунків («Прапор»,
1974, № 7).

Дои-Жуап
Старовинна іспанська легенда про Дон-Жуана — людину, що
все життя проводить у любовних пригодах,— послужила сюже­
том для багатьох творів світової літератури. Серед них найбільшо
відомі: п’єса іспанського драматурга Тірсо де Моліна «Севільський
спокусник» (1630) і комедія Мольера «Дон-Жуан» (1665). У росій­
80
ській літературі ця легенда оброблена О. С. Пушкіним (драма
«Каменный гость», 1839) і О. К. Толстим (драматична поема
«Дон-Жуан», 1859), в українській літературі — Лесею Українкою
(драма «Камінний господар», 1912). На сюжет цієї легенди напи­
сана відома опера Моцарта «Дон-Жуан» (1787).
За чимало років, що прожив ІКорніЙ] з Павлом, знав виключну
слабість до жінок і те, що не щастило <біднязі» в цій справі, хоч на
язик — донжуан, та й годі (А. Г о л о в к о . Мати).
— Ви засудили вчинок Чепура. А ви-то сам чим від Чепура кращий?
Тільки тим, що в того все це дон-жуапство паз виі, грубо, по-хам-
ському, а ви прикриваєтесь личиною добропорядності. Зрозуміло вам?
(Ю. З б а н а ц ь к и й . Малиновий дзвін).

Дон-Кіхот (рицар сумного образу)

Герой роману великого іспанського письменника М. Серван-
теса де Сааведра (1547—1616) «Славний рицар Дон-Кіхот Ламанч-
ський» (1605—1615). Бідний дворянин Дон-Кіхот, старий і са­
мотній дивак, начитавшися старовинних рицарських романів,
уявив себе мандрівним рицарем. Втративши здатність відрізняти
дійсність від мрій, Дон-Кіхот (лицар сумного образу) весь час
виступає в смішній і жалюгідній ролі: б’ється з вітряками, при­
ймаючи їх за велетнів; заступається за злочинців, вважаючи їх
невинно скривдженими, і т. ін. Дон-Кіхоту протиставляється його
зброєносець Санчо Панса — хитрий товстун, для якого на першо­
му місці — матеріальні інтереси.
Дон-Кіхотами називають благородних фантазерів, відірваних
від життя; людей, що вступають у боротьбу з справжнім чи
уявним злом, але не враховують тверезо своіх сил, не відчувають,
що боротьба їх не приносить користі, а викликає тільки на­
смішки.
Найбадьоріше почував себе Духнович. Дарма, що він, як і Степура,
ще накульгував, але й тут він не міг відмовити собі в задоволенні
покепкувати над своїм досить таки невояцьким виглядом.
— Дон-Кіхоти без Росінантів, рицарі сумного образу в общипаних
обмотках,— жартував він по дорозі до вокзалу (О. Г о н ч а р . Людина
і зброя).
Борозна важко дихав, він зупинив той свій донкіхотський порив.
Він бив, трощив щось неуявне, аморфне, його думка не підказувала
жодного конкретного обличчя й не могла вказати бодай на найнепоміт-
ніші сліди (10. М у ш к е т и к . Біла тінь).

Досвітні вогні
Назва поезії Лесі Українки (1892), в якій особливо виразно
стверджується думка про необхідність негайно ставати на бо­
ротьбу проти ворожого народові соціального ладу:
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Поетеса вірить у силу робітничого класу, у його перемогу
над царизмом:
Досвітні вогні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
81
 Ще сонячні промені СПЛЯТЬ,—•
Досвітні огні вже горять,
То світять їх люди робочі.
Створений поетесою образ «досвітніх огнів» зустрічаємо і
в інших поетів.
Якщо твоя зігнеться спина
Під гранітовим тягарем.
Що піднімала жінка квола,
Неси його в чужі світи —
Похилені у праці чола
Вогнем досвітнім освіти.
(Д. П а в л и ч к о .
Кожному (І собі) читачеві
Лесі Українки)

Дочка Альбіона
Назва гумористичного оповідання А. П. Чехова; вживається
як жартівливо-урочистий синонім до «англійка»«
Вона хоче здійснити подвиг. Так! Так! Нехай И консервативні родичі
й знайомі знають, що в жилах тихої Маргарет тече кров хоробрих
і благородних кельтів, що вона — дочка Альбіона («Літературна Укра­
їна», 1967, 3 січня).

Драконівські закони
Надзвичайно суворі закони, встановлені першим законодав­
цем Афінської республіки Драконом (VII ст. до н. е.). Старогрець­
кий історик Плутарх розповідає, що за цими законами карали
смертю майже за всі злочини (причому страчували не лише лю­
дей, а й предмети, «причетні» до злочину). Грецький оратор Діо-
мед говорив, що драконівські закони писані не чорнилом, а кров’ю.
Проти скромних діячів українських недільних шкіл... були засто­
совані драконівські закони (О. Б І л е ц ь к и й. Від давнини до сучас­
ності).

Друге я
Діоген Лаертськпй — грецький історик (III ст.) — приписує
цей вислів грецькому філософу-стоїку Зенону, ЯКИЙ ц и м и слова­
ми характеризує найкращого друга. Часто наводиться латинською
мовою (Alter ego).
Вживається на позначення найближчого друга й однодумця,
а також тоді, коли про літературний образ говорять як про вті­
лення автора.
Ти приходиш вечорами
Тінню, другом, другим я,
Наче букви телеграми
Нова кована твоя.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Хорей і ямб)

82
 Друг, що тричі відрікся
Вислів походить з євангельської легенди про апостола Петра,
який тричі відрікся від свого вчителя Ісуса, схопленого вартою
(Матф., 28).
Так говорять про людину, дружба якої не витримує важких
випробувань.
Що ск ж ш ти тоді? Чи може й ти
Пошлеш мене веселу звістку дати
Твоїм забутливим І потайним друзям,
Що тр чі одрізалися від тебе?
(Леся Українка.
То може станеться І друге диво)

Дульсінея
«Незрівнянною Дульсінеєю Тобоською» називав «даму свого
серця» герой роману М. Сервантеса Дон-Кіхот. Насправді це була
проста, неосвічена селянська дівчина Альдонса.
У переносному значенні — обожнювана жінка (часто вжи­
вається іронічно).
А іще...
За далеким квітнем.
Аж на станції Солов’ї,
Жде мене Дульсі вл в блакитному
Із моїх заворсклянських країв...
(Б. О л і й н и к .
Романтичне інтермеццо)
— Але хіба не може бути схожості внутрішньої,— не здавався
він.— Скажімо, яко захисника слабкої половини...
— Тепер такі захисники,— махнула вона рукою.— Тікають поперед
дульсінеи... (Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).

Думи мої, думи мої!

Квіти мої, діти!
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Думи мої, думи мої» (1839):
Думи мої, думи мої!
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас —
Де ж мені вас діти?..
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Тихше, серце, тихше, не тривож своїм биттям вічний спокій Коб-
варя.
Спокій? Хіба ж він жив спокоєм? Хіба думл його завмерли?
І шугає вітер, і гуде столітнім віттям над головою поета:
Думи м ої, думи мої,
Квіти жої, діти...
(М. Т а р а о в с ь к и й . Село)
 Дух і буква
Слова з біблійного тексту: «Бог дав нам силу бути слугами
Нового завіту, не букви, а духу; буква бо вбиває, а дух живо­
творить» (Друге послання апостола Павла корінфянам, 3, 6—7).
Вислів уживається при протиставленні догмі живої ідеї, жи­
вої справи.
Ми наполягаємо на старій гадці, що декому здасться навіть старо­
модною: треба перекладати не б укву, а в у х , треба пам’ятати ще гого-
лівську вказівку про те, що для наближення до оригіналу слід інколи
відходити від нього (М. Р и л ь с ь к и й . Художній переклад з однієї
слов’янської мови на іншу).

Дух часу
Французький вислів (Esprit du siècle) вживається для харак­
теристики актуальних питань, злободенних соціальних, політич­
них, економічних проблем, які турбують суспільство.
Оля мимохіть підвела голову. Поза всяким сумнівом, це було чи­
мось більшим, ніж «дух часу », більшим, ніж прогрес, це — зважаючи
на обставини, серед яких вона зростала за життя батька — це було
майже геройство (І. В і л ь д е. Сестри Річинські).
Але тут у нас немає підстав не вірити «батькові» кібернетики Нор-
берту Вінеру, котрий дуж е співчуває сучасним молодим ученим, багато
з яких, хочуть вони того чи не хочуть, приречені відповідно «духу часу >
бути «інтелектуальними лакеями» (Б. Б у р я к . Художник і життя)«

Дух, що тіло рве до бою

Слова з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880)— характеристика
«вічного революціонера», невгасимого прагнення до боротьби зі
світом насильства і гноблення.
«Дух, що тіло рве до бою» — отой вічний, так влучно окреслений
Іваном Франком змаг, що хитає світом І без котрого немислимий і
загальнолюдський поступ, і творчий подвиг, кожне чесне життя,— дух
отой з яьоюсь дивною послідовністю дає знати про себе («Жовтень»,
1972, М 2).
Знову і знову запитуєш себе: де черпалась та сила волі? Які джере­
ла наснажували її? Адже втрачено фізичне здоров’я. Та залишився
Прометеїв вогонь, «Дух, що тіло рве до бою». Серце більшовика. Воля жи­
ти, змагатись із недугою... («Радянське літературознавство», 1974, М 9).

Дядечко Сем
Жартівлива, іронічна назва США. Існує пояснення, що назва
ця походить від прізвиська одного з жителів Нью-Йорка, Семюела
Вільсона, який в кінці XVIII ст. переселився у м. Трой на ріці
Гудзон. Місцеві жителі звали його «дядечко Сем» (або інакше
«Сам»). Під час другої англо-американської війни (1812—1814 рр.)
Вільсон, що користувався великою популярністю, займав посаду
інспектора провіантів у органах постачання армії. На ящиках
з продуктами, які відправлялись у діючу армію, Вільсон ставив
літери «U. S», тобто United States — Сполучені Штати. Американці
розшифровували ці літери як Uncle Sam — «дядечко Сем»
(G. B ü c h m a n n . Geflügelte Worte; H. С. A ш y к и н, М. Г. А ш у -
к и н а . Крылатые слова).
Ростуть лихварські доларові борги в луиавого дяді Сема (П. К о 8 -
л а н ю к. Всякому — своє).
 Еврика!
Вигук (грецькою мовою означав «Я знайшов!»), який припи­
сується великому математикові Стародавньої Греції Архімеду Сі­
ракузькому (близько 287—212 рр. до н. е.). У IX книзі трактату
римського інженера Вітрувія (І ст. до н. е.) «Про архітектуру»
розповідається, що сіракузький тиран Гієрон доручив Архімедові
перевірити склад сплаву, з якого була зроблена його корона.
Учений довго і безуспішно намагався розв’язати завдання, поки
випадково, під час купання, не відкрив основний закон гідроста­
тики («Всяке тіло, занурене в рідину, втрачав в своїй вазі стіль­
ки, скільки важитв витіснена ним рідина»). Забувши одягтися,
з криком «Еврика!», Архімед побіг додому, щоб якнайшвидше
перевірити цей закон.
Вигук «Еврика!» вживається як вираження радості при неспо­
діваному відкритті чи вдалій думці.
З чого ж почати? Хто буде діяти у цьому творі-диспуті? Порфирій
Іов.. Ні, їм не місце в книзі, яка, можливо, пройде крізь час І
розбрат, неначе ця діброва і ця зем л я.. Кого ж узяти? Еврика! Ду­
кат, Лука. Так ніби кличуть неговіркого, відлюдкуватого тут влада­
рюючого пасічника (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Едем. Сади Едему

Назва міфічної країни, де, за біблійним переказом, знахо­
дився рай — місце перебування «перших людей» Адама і Єви до
їх вигнання звідти (Буття, 3).
Вживається як синонім до слів «рай», «райське життя».
Обернемо землю в Комуну, в Едем,
— Світи ж нам. Червоний Маяче!
Ми в край електричний невпинно ідем,
Навколо сміються і плачуть.
(В. С о с ю р а. Траурний марш)

85
 ктаиик. лрущі. і аів зелен грай.
А молодик такий, хоч вараз в діадему
Даруй своїй Чурай.
(Б. О л і й н и к . Мій борг)

Езопівська мова

Вислів утворений від імені легендарного грецького байкаря

Езопа, який жив, за переказами, в VI ст. до н. е. Езоп був рабом
і не міг говорити вільно, відверто, тому звертався до алегоричної
форми, до форми байки. М. Є. Салтиков-Щедрін «езопівською мо­
вою» називав ту особливу, «рабську» манеру алегоричного викла­
ду, яку письменникам доводилось застосовувати для того, щоб
обійти царську цензуру.
Тепер цей вислів уживають для позначення мови, спов-
ьепої натяків, замовчувань, алегорій.
Езопівській недомовленості, словесному трюкацтву модерністів, «нова­
торів) та всяких інших літературних Глазнів не повинно бути місця
в нашій пресі («Літературна Україна», 1963, 4 травня).

Ельдорадо

Неіснуюча легендарна країна, яку шукали в XVI ст. на тери­

торії Латинської Америки європейські завойовники. Ця країна
нібито була багата золотом і діамантами (El Dorado — по-іспан-
ськи — «золочений»).
У переносному значенні Ельдорадо — край казкових чудес,
омріяна мета.
І цей мотив — мотив непозбутньої“ туги ва *Ельдорадо#, ва фан­
тастичною країною радощів і здійснених бажань,—*характерний для
всієї творчості письменника (Д. З а т о н с ь к н й . Фріш, Дюрренматт, або
«швейцарська позиція) в літературі Заходу)

Еолова арфа
За старогрецькими міфами, Еол — повелитель вітрів. У пе­
реносному значенні — вітер.
З ім’ям Еола пов’язана легенда про Еолову арфу, струни якої
звучать від подиху вітру. У переносному вживанні — душа люди­
ни, яка відгукується на всі події життя.
Ах. друже мій, поет сучасний —
Він тим сучасний, що нещасний.
Поет — значить: вродився хорим,
Болить чужим і власним горем.
В його чутливість сильна, дика,
Еольська арфа мов велика.
Що все бринить 1 не втихав
В ній кождий стрічний вітер грає,
А втихне вітрове дихання.
Бринить в ній власних струн дрожання.
(І. Ф р а н и о . Лісова ідилія)

86
 А питім у яаі иувааль луд т а н к и і нк л іи д с ь т ш д п о ід у а ю а и и іь
Тут до речі згадати класичний * етафоричний вислів про те. що звичай­
ні арФи звучать у будь-якій руці, еолові ж арфи звучать тільки то­
д і коли по іх струнах ударяє буря (Б. Б у р я к Художник і життя).

Ерйнії
Еринії — богині помсти, жительки царства м ртвпх Аїда. За
уявленнями стародавніх греків, вони переслідують злочинців
(убивць, тих, хто зламав клятву, забув гостинність), позбавчяючи
їх розуму і насилаючи на них нещастя. Пізніше Еринії стали
уособленням мук совісті злочинця. Зображуються у вигляді по­
творних старих жінок зі зміями у волоссі й бичами в руках.
У переносному вживанні — уособлення помсти,
І тільки з шепоту болючого «Екзкигу»
Дізнаються колись уважні слухачі.
Що то Еринії, а не співучі музи
Трясли твоїм єством на самоті вночі...
(М. Б а ж а н . Над морем)

Ескулап
Ескулап (латинська форма імені Асклепій) — бог лікування у
стародавніх греків. Батько його, Апполон, віддав Ескулапа на ви­
ховання кентаврові Хірону, від якого той навчився мистецтва лі­
кування. Ескулап досяг такої майстерності, що міг навіть вос­
крешати мертвих. За це Зевс убив його блискавкою.
Іронічно, жартівливо Ескулап (іноді «син Ескулапа») — лікар.
А поки те, да се, да оне.
Ходімо просто-навпростець,
До Ескулапа, на ралець —
Чи не одурить він Харона
І Парку-прялку?
(Т. Ш е в ч е н к о .
Чи не покинуть нам, небого)
 Єва. Праматір Єва. В костюмі Єви
Ім’я «першої» (за біблійною легендою) жінки на землі по­
служило підставою до появи цілого ряду іронічних, жартівливих
висловів. Призначення їх — підкреслити риси зовнішності або ха­
рактеру, властиві усім жінкам. У костюмі Єви — гола людина.
Одежу прихопиш на руку І йдеш, як Єва цих білих безлюдних піс­
ків... Кілометри можеш йти отак вподовж коси в костюмі Єви. не ри-
викуючи нікого, крім птахів, зустріти (О. Г о н ч а р . На косі).

Євангеліє
/ /
Походить від грецьк. еіїаууеХіоу — «добра вість». Це назва
перших чотирьох книг так званого Нового завіту, в яких розпо­
відається про «земне життя» Христа — міфічного засновника хри­
стиянства. За церковними легендами, Євангелія були написані уч­
нями Ісуса Христа — Матфієм та Іоанном і їх найближчими по­
слідовниками— Марком і Лукою. Всупереч твердженням церков­
ників про те, що Євангелія начебто виникли у І ст., коли, згідно
8 вченням церкви, жив Христос, дослідження свідчать, що вони
склались поступово протягом II—III ст., в період виникнення хри­
стиянської церкви і оформлення християнського віровчення.
Поява церковної обрядності викликала потребу в богослужеб­
них книгах, роль яких і відігравали Євангелія.
Слово це вживається і в переносному значенні — так нази­
вають книгу, в якій викладається основа якогось учення, а також
просто дуже важливий твір (іноді — ідею).
Колись по світлих зорях мореплавці
Вивчали шлях в недремнім океані,
А нині вчиться молодість кубинська,
Як 8орі, перші літери читати.

88
 Назвавши ніч новими іменами,
В колиску вічності ідуть герої,
І діти сплять, заснувши з букварями,
З твоїм евангеліем, сестро Кубо.
(Микола Сингаївський.
Земле, чую тебе)

Європейський концерт
Цей вислів виник в епоху створення так званого Священного
союзу. Він означав угоду європейських держав проти Великої фран­
цузької революції. Часто цитувався політичними діячами Фран­
ції і Англії у промовах та статтях. У Росії був особливо попу­
лярним у журналістиці 80-х років XIX ст. (наприклад М. Є. С а л-
т и к о в - Щ е д р і н . За рубежом, Мелочи жизни та ін.).
Як держава сама собою слаба, Сербія хитається між союзом з Авст­
рією, що сусідує з нею о межу і котрої сусідство не раз уж е солоно
далося взнаки сербам, і Росією, котра сидить далеко, шкодити Сербії
безпосередньо не може, а вато не раз помагала їм і своїм авторите­
том у європейському концерті І навіть безпосередньо людьми І грішми
(І. Ф р а н к о . Слов’янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер).

Єгипетська неволя. Єгипетська робота

Вислови виникли з біблійного оповідання про надзвичайно
тяжке становище іудеїв під час перебування їх в єгипетському
полоні (Ісход, 1, 11, 13—14).
Вживаються в значенні — тяжка, підневільна праця, залеж­
ність, рабство.
Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що
8а людину тебе не вважають (О. Г о н ч а р . Тронка).

Єлісейські поля
Єлісейські КВІТП
У античній міфології Елісіум — поля блаженних, загробний
світ, куди потрапляють обранці богів.
Гомер в «Одіссеї» змальовує Елісіум як прекрасну долину на
березі Океану, на крайньому заході земного кола, де «нема ні за-
вірюх, ні холодів зими», де «завжди віє легенький вітерець»
(4, 566-568).
У поезії «єлісейські поля» — символ вічного спокою; синонім
поняття «царство краси, щастя». У переносному значенні «піти
на єлісейські поля» — померти.
Яснозорі води,
Одбите в них святе лице природи.
Заквітчана берегова трава
І простих душ немудрії слова,—
Чи ж це не пристань після бур житейських,
Не милий спокій квітів елісейських?
(М. Р и л ь с ь к и й . Рибальське посланіє)

89
 Єпіскоп Гатби
Персонаж однойменної балади англійського поета-романтика
Р. Сауті (1774—1843). Поет використав середньовічну легенду про
Гатона — архієпіскопа м. Метца (Німеччина). Під час страшного
голоду в 914 р. Гатон зібрав у одному приміщенні усіх голодую­
чих і спалив їх, «як мишей». Доля покарала ката:-його з’їли миші
в замку, що стояв на острові серед Рейну.
В переносному значенні: лпха й підступна людина, яку чекає
заслужена кара (така ж жорстока, як і злочин).
Докурюйте сигари, допивайте
Лікери й каву. Вдарив сім разів
Годинник месницький. Зал* ні кроки
Гудуть по сходах, землю потрясають,
І вам од них нгкуди не сховатись.
Як не втекти епіскопи Гатону,
Од темних і розлючених миш й.
(М. Р и л ь с ь н и й .
Докурюйте сигари, допивайте)

Єретйк* Єресь
Єретик (грецьк. аїретіхое) — людина, що відступав від догма­
тів пануючої церкви, «впадав в єресь»-. Єресі — в часи середньо­
віччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві
(в тих країнах, де вона була панівною). Єресі були релігійним
вираженням настроїв якоїсь опозиційної групи або революційних
мас па відношенню до освячуваного церквою соціально-політично­
го ладу. Для боротьби з єретиками була створена інквізиція, яка
спалила на вогнищах сотні тисяч людей (це знайшло відображен­
ня і в українській художній літературі — в поемі Т. Г. Шевченка
«Єретик»),
Єретиком називають людину* яка виступав проти панівних
канонів і догм, а єрессю — погляди цієї людини.
— Він ортодокс, він бореться проти єресі. Єресь чи новаторство?
У всі віки боялись вресі. І ми боїмося? (П. З а г р е б е л ь н и й . З погля­
ду вічності),
— Безсовісний і єретичний ти дід. Хотів би, щоб мого сина по
судах затягали? (М. С т е л ь м а х . Правда і Кривда).

Є така партія!
Слова, сказані В. І- Леніним на Г Всеросійському з’їзді Рад
(червень 1917 р.). Ось як про це розповідається в біографії
В. І. Леніна:
«З доповіддю в першому питанні «Тимчасовий уряд і рево­
люційна демократія» виступив бундівець Лібер. Далі виступив з
великою промовою міністр пошт і телеграфу коаліційного уряду
і лідер меншовиків Церетелі, який відкинув пропозицію більшо­
виків про створення Радянського уряду. Підтримавши тезу Лібера
про необхідність зміцнення блоку всіх демократичних партій і
створення коаліційного уряду, він заявив: «В даний момент в
Росії нема політичної партії* яка говорила б: дайте в наші руки
владу, ідіть геть* ми займемо ваше місце...»
 І В Ц6И МОМЄИТ З С Є ]’Є Д И Н И Н |Ш Т И А Л и і и а ал у Ііркглу пао і; ! ! !! ! « ,
упевнений і рішучий голос:
— Є така партія!
Це був голос вождя більшовицької партії Леніна. Після цього
Ленін виступив з промовою, в якій ще раз сказав:
«Я відповідаю: «є!» Ні одна партія від цього відмовитись не
може, і наша партія від цього не відмовляється: кожної хвилини
вона готова взяти владу цілком» («В. І. Ленін. Біографія», К., 1970,
с. 331—332),
Змінилась в океан історії ріка.
Віки й народи мисль осяяла єдина.
Як від мільйонів серць: «6 партія така!» «-■
На ц і л е й світ одна промовила людина.
(М. Р и л ь с ь к и й . Партії правди)

Є ще порох у порохівницях
Слова з повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» (1842): «А уж
там, у других возов, схватились и бьются на самых возах. «Что,
паны?», перекликнулся атаман Тарас, проехавши всех: «Есть еще
порох в пороховницах? Не ослабела ли казацкая сила? Не гнут­
ся ли казаки?» — «Есть еще, батько, порох в пороховницах. Не
ослабела еще казацкая сила; еще не гнутся казаки!»
Вживаються у значенні: не зломлена труднощами здатність
до боротьби, невикористані сили, -засоби.
Не втечеш, отруйний ворог«
Від розплати і прокляття.
€ в порохівницях порох,
У народу е завзяття.
(М. С и н г а І а с ь к я Щ
Мечі і струни)
 Жандарм Європи
У західноєвропейській пресі «жандармом Європи», «міжнарод­
ним жандармом» називали царську Росію в 1848—1849 рр.— час
піднесення революційного руху в Європі.
Характеризуючи цей час, В. І. Ленін писав: «Півстоліття тому
за Росією міцно закріплена була слава міжнародного жандарма.
Наше самодержавство протягом минулого століття зробило не­
мало для підтримки всілякої реакції в Європі і навіть для прямо­
го військового придушення революційних рухів у сусідніх краї­
нах. Досить згадати хоча б угорський похід Миколи І і неоднора­
зові розправи з Польщею, щоб зрозуміти, чому вожді міжнарод­
ного соціалістичного пролетаріату, починаючи з 4(>*х років, не
раз вказували європейським робітникам і європейській демократії
на царизм, як на головний оплот реакції в усьому цивілізовано­
му світі» (В. І. Л е н і н . Повне зібрання творів. Т. 19, с. 51).
Це про неї, що згубила з світу Пушкіна, Лєрмонтова, Полежасва,
що мучила на засланні Шевченка, що самий початок свій ознаменувала
повішенням п’ятьох декабристів і висланням у глибочінь сибірських
руд кращих людей того часу... це про неї, жандарма Європи, сказав
Герцен: <Коли подивишся на офіціальну Росію, дупгу охоплює тільки
відчай» (М. Р и л ь с ь к и й . Лєрмонтов).

Жереб кинуто

Слова Юлія Цезаря (Aléa jacta est), сказані ппм при переході
військ через ріку Рубікон (цим він порушував закон, за яким не
мав права очолювати війська в межах Італії, і розпочинав гро­
мадянську війну).
Вислів вживається, коли треба підкреслити безповоротне
прийняття рішення,
92
 — Жереб кинуто, пане гетьмане. І що складніша гра, то вона при­
надніш а (3. Т у л у б . Людолови).
_у віках прославиться ім’я твоє, що заклав перший камінь дер­
жави!— І закінчив (Г ізел ь)— Алеа якта есті (П. П а н ч. Гомоніла
Україна).

Жертва громадського темпераменту

За свідченням О. І. Герцена, так назвав продажну жінку, що

стала на шлях розпусти через своє безправне і незабезпечене
становище в буржуазному суспільстві, французький письменник-
соціолог П.-Ж. Прудон (1809—1865). У «Листах з Avenue Marigny»
(лист другий, 1847) Герцен писав: «У Парижі, як колись в Афі­
нах, а потім в Італії, майже нема вибору між двома крайнощами:
або бути куртизанкою, або нудитись і гинути в пошлості і без­
вихідних клопотах. Ви пам’ятаєте, що мова йде про буржуазію—
Хто гарно одягається, веселиться, танцює? — La femme entretenue
[жінка на утриманні], двозначна репутація, актриса, коханка сту­
дента... Я не говорю про нещасні «жертви громадського темпера­
менту», як назвав їх Прудон: ті мало одержують насолоди,— їм
ніколи». Коли і де Прудон вжив цей вислів, встановити не вда­
лось (Н. С. А ш у к и н , М. Г. А ш у к и н а . Крылатые слова).
Вживається як синонім до слова «повія».
Це, до речі, справді близьке до одного із сучасників Самійленка,
велетня російської літератури — Гліба Успенського, про ставлення якого
до отих <гжертв громадського темпераменту» розповів колись Короленко
(М. Р и л ь с ь к и й . Володимир Самійленко).
І досить було будь-яын [жінці] хоч глянути на нього кокетливо,
щоб Павло вже геть утратив розум. Міг потім цілу годину ходити по
слідах, не осмілюючися і познайомитися «нахабно»,-і не в силі від­
стати. Але іноді наважувався-таки й знайомився, і сходився. Хоч по­
тім кожного разу каявся та зарікався. Були це переважно загально­
відомі на дачі своєю приступністю, не завжди навіть повії, просто,
як звали їх, «жертви власного темпераменту» (А Г о л о в к о . Мати).

Живий труп

Вислів став популярним після появи драми Л. М. Толстого

«Живий труп» (1900). Можливо, першоджерелом його було Єван­
геліє, де в Першому посланні апостола Павла до Тимофія, 5, 6, є
вислів «вживе мертвий».
Найчастіше вислів «живий труп» вживається як синонім до
понять «людина морально спустошена», «людина, що опустилась»;
У переносному значенні — взагалі щось, що відмерло, вижило себе.
Давно вживається також із значенням: хвора, виснажена лю­
дина.
Безмірна терпеливість людини. Життя може забрати у неї найближ­
чих, розбити кохання, украсти щастя, але людина лишається людиною.
Одначе досить підсікти надії — отой неясний берег сподівань, що зав­
жди манить І дурить,— як людина стає живим трупом (М. С т е л ь ­
м а х . Кров людська — не водиця).
— ..В ін і сам не людина, а жалюгідна тінь людини, живий труп,
порожнеча (І. М у р а т о в . У сорочці народжений).

93
 Житейське море
Образне визначення складності суспільного життя з його бо-
ротьбою, тривогами, поразками й успіхами, що зустрічається в ба
гатьох літературних мовах. Уподібнення життя бурхливому морю
виникло, мабуть, в епоху великих географічних відкриттів кінця
XV—XVI ст., коли мореплавство відігравало величезну історичну
роль.
У новітні часи вислів набув значного поширення. Так, в «Ене-
їді» І. П. Котляревського читаємо:
Як вибрались на чисте поле,
Еней з покійничком прощавсь,
Сказав: *О жизнь! Бурхливе море,
Хто цілий на тобі оставсь?..»
У XIX ст. популярні були «Пригоди, почерпнуті з моря жи­
тейського» (1848—1863) російського письменника О. Ф. Вельтма-
на. Назву <гЖитейське море» має одна з найкращих комедій кла­
сика української драматургії І. К. Тобілевпча (Карпенка-Карого).
Житейське море кидало ним, як тільки хотіло — суворо, безжалісно,
жорстоко. Хвилі житейського моря не раз односили човен творця на
небезпечну скелю; каламутний шум з гребеня хвиль перебризкував
через голову піснетворця і, танучи біля самих ніг його, сичав по-
гадючому, стікав і розпливався (П. Т и ч и н а . К. Г. Стеценко).

Життєвий простір
Походження цього вислову пов’язується з антинауковою, реак­
ційною теорією, .що дістала назву геополітики. Одним із заснов­
ників геополітики був шведський реакційний географ Р. Челлен,
який виступив напередодні першої світової війни з твердженням,
начебто географічне положення європейських держав вимагає їх
об’єднання під владою Германської імперії. З приходом до влади
фашистів геополітика стала офіційною доктриною гітлерівських
розбійників, які намагалися розширити «життєвий простір» Німеч­
чини за рахунок загарбання чужих територій. Сучасні теоретики
геополітизму виправдовують розбійницькі авантюри американсь­
кого імперіалізму, зокрема створення блоків, закликаючи до вста­
новлення світового панування СІЛА.
У переносному значенні вживання вислову «життєвий простір»
найчастіше іронічне.
— Ось вони кажуть, життєвого простору їм мало,— гуде Колумб.—
А ви знаєте, що одна Індія, з її теплом, багатими опадами могла б
прогодувати населення всієї земної кулі, звичайно при кращому госпо­
дарюванні (О. Г о н ч а р . Людина І зброя).

Життя коротке, та безмежна штука

«Афоризми» великого старогрецького лікаря Гіппократа
(460—377 рр. до н. е.) починаються реченням: «Мистецтво настіль­
ки велике, що на оволодіння ним не вистачить життя» (латин­
ською мовою: Ars longa, vita brevis est).
 Вислів цей, що цитується переважно у перекладі І. Франка,
у сучасній мові вживається з дещо іншим значенням — для
утвердження вічності кращих зразків мистецтва.
Життя коротке, та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло...
(І. Ф р а н к о. Semper tiro)
Поет [Сосюра] малював ліричного героя, а довгі роки виношував
мрію написати поему — роман про людей нашого часу, про події, що
сколихнули світ і поміняли стежки життя. Він уж е підходив до цього
порога, вже кував ключі для цієї праці, та ба — єжиття коротке, а без­
межна штука» (А. М а л и ш к о . Поет краси людської).

Жінки навіть з рогачами

Пішли в гайдамаки
Рядки з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841).
В однім крилі — телевізорний рай.
Блакитні розряди, блакитнеє щастя.
А в другім — лобаті горшки й рогачі,
З якими жінки ішли в гайдамаки*
(А. М а л и ш к о .
Хата стоїть на ьраю села)

Жодного дня без рядка (штриха)

Пліній Старший розповідає («Естественная история», XXXV,
16, XXXV, 4) про Апеллеса, придворного художника Олександра
Македонського: «Апеллес мав звичку — як би не був він зайня­
тий— жодного дня не пропускати, не провівши хоч однієї рис­
ки». Латинською мовою: Nulla dies sine linea.
Вислів характеризує постійну і наполегливу працю.
Є літератори, що ставлять своїм Девізом: жодного дня без рядка.
Сосюра такого девіза ніколи не ставив І не примушував себе будь-що
писати щоденно (А. М а л и ш к о . Поет краси л дської).

Жорстокий вік
Цей вислів зустрічається в мові багатьох поетів. Він харак­
теризує загострення суспільних суперечностей. Так, маленька тра­
гедія О. С. Пушкіна «Скупой рыцарь» (1830) закінчується слова­
ми «Жестокий век, жестокие сердца». У поезії Пушкіна «Памят­
ник» також є цей вислів: «...в мой жестокий век восславил я сво­
боду». Зустрічається він і у вступних рядках до поеми О. Блока
«Відплата».
Век девятнадцатый, железный,
Воистину жестокий век.
— ...Я 8наю, що ви виписалися добровольцем, перед вами дорога
тяжких випробувань, і хочеться, щоб, ідучи по ній, ви пам'ятали про
найважливіше: в жорстокий наш вік, серед крові й дикунства, ота ве­
лика гуманістична традиція не мусить бути втрачена! (О. г о н ч а р .
Людина і зброя).
 17

За Адама. За часів Адама

За біблійною легендою, Адам — перша людина на землі, ство­
рена богом у шостий день творіння (Буття, 1). Вислови <за
Адама», «за часів Адама» означають сиву давнину, дуже відда­
лені часи.
Крилаті вислови, до складу яких входить ім’я Адама, широко
використовується в художній літературі (переважно з гумори­
стичною метою).
А се сап’янці-самоходи.
Що в них ходив іще Адам;
В старипнп пошиті годи.
Не знаю* як достались нам...
(І. К о т л я р е в с ь к и й . Енеїда)

За вашу і нашу свободу!

Цей вислів — звернення до російського народу — належить
І. Лелевелю (1786—1861) — видатному польському історикові і про­
гресивному громадському діячеві. У статті «Про польське питан­
ня» Ф. Енгельс відзначив заслуги Лелевеля: «...В лоні цієї консер­
вативної революції, в самому національному уряді була людина,
яка гостро критикувала вузькість поглядів пануючого класу. Во­
на запропонувала дійсно революційні заходи, сміливий характер
яких перелякав аристократів сейму. В заклику до зброї всієї
старої Польщі, в перетворенні війни за незалежність Польщі в
європейську війну, в наданні громадянських прав євреям і селя­
нам, у наділенні останніх земельною власністю, в перебудові всі ї
Польщі на основах демократії і рівності шукала вона шляхів
для перетворення національної боротьби в боротьбу за свободу;
вона прагнула ототожнити інтереси всіх народів з інтересами
польського народу. Чи треба назвати ту людину, геній якої ство-
96
рив цей такий великий і в той же час такий простий план? Це
був Лелевель» ( К . М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 4, с. 472).
Наведений діалог — це розмова двох революціонерів про тактику
спільних дій. він нагадує знаменитий лелевелівський девіз — «За вашу
і нашу свободу», проголошений повстанцями 1830 року (М. Р и л ь ­
с ь к и й . Поезія Адама Міцкевича).

За всіх скажу, за всіх переболію

Рядок з поезії П. Г. Тичини «За всіх скажу...»:
За всіх скажу, за всіх переболію,
Я кожен час на звіт іду на суд.
Глибинами не втану, не змілію,
Верхів’ями розкрилено росту.
Він (П. Г. Тичина] виступив як поет-громадянин. поставивши свій
талант на службу народу, його революційним устремлінням і діям.
За всіх скажу, за всіх переболію...
(А. М а л и ш к о . Думки про поезію)

Загибель Помпеї
Помпея (Помпеї) — місто в стародавній Італії, розташоване
поблизу Неаполя, коло підніжжя Везувію. 24 серпня 79 р. н. е.
Помпея разом з містами Геркуланумом і Стабіею загинула від ви­
верження Везувію. Трагічні картини загибелі міста, засипаного
7—9-метровим шаром вулканічних порід і попелу, описав оче­
видець катастрофи римський письменник Пліній Молодший у
листах до Таціта. З того часу вислів вживається для опису не­
щастя, катастрофи.
«їх бігцем одводять від ешелону вбік. На ходу озираючись, бачать
за собою Помпею, новітню, розвировану вогнем Помпею — в образі щойно
розбомбленої станції, бачать безліч освітлених пожежею колій, палаючі
вагони, цистерпи, склади... (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі
Початкові рядки поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), в
якій з величезною художньою виразністю і класовою гостротою
змальована картина поневолення народів царської Росії.
Цитата вживається для характеристики загарбницької полі­
тики.
І вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар.
(А. М а л и ш к о. Прометей)
4 5—189 97
 За землю Руськую, за рани Ігореві!
Вислів із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Загородите
полю ворота своими острыми стрілами за землю Русскую, эа
раны Игоревы, буего Святъславлича!
Стреляй, господине, Кончака, поганого кощея, за вемлю Рус­
скую, за раны Игоревы, буего Святъславлича!»
Слова ці стали загальновідомим закликом.
Невідомий співак походу степового...
Замісто струн нап’яв тетиви спижеві,
Давно вабуту рать з сну будить вікового
І до походу, знай, накликує нового
ЇЗа землю руськую , за рани Ігореві»
(І. Ф р а н к о. На старі теми)

Зайва людина
Походження цього вислову пов’язується 8 назвою оповідання
І. С. Тургенєва «Щоденник зайвої людини» (1850). Вислів став
терміном вітчизняного літературознавства, означаючи тип люди­
ни (російського дворянина-поміщика XIX ст.), що через несприят­
ливі суспільні умови не може знайти застосування своїм здіб­
ностям.
До образу Онегіна, як до першої спроби зображення взайеог люди­
ни» — образу типового для всієї російської дворянської літератури,
Франко повернувся ще раз в статті 1883 року про І. С. Тургенєва
(О. Б і л е ц ь к и й. Пушкін і Україна).

Закопати талант (скарб) у землю

Євангельська притча розповідає про раба, який, одержавши
від свого пала срібну монету (талант), закопав її в землю за­
мість того, щоб пустити в обіг і одержати прибуток.
У переносному значенні «Закопати талант в землю» — не ви­
користати наявних можливостей; загубити обдаровання.
Все це такі ^таланти», яких, згодься, гріх заривати в землю ( Л е с я
У к р а ї н к а . Помилка).
Дозвольте вже йому [героєві романа А. Кримського] перейти на
другий факультет в дальших частинах свого романа, бо жаль дивитись,
як чоловік сей закопує свій лінгвістичний талан в землю з ультра-
платонічної любові до математики! ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до
А. Ю. Кримського. 8 листопада, 1805 р.).

За кражу, за войну, за кров

Цитата 8 поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), в якій він
з величезною емоціональною сплою викриває роль релігії, церкви,
духовенства як опори самодержавно-кріпосницького ладу. Відобра­
жаючи народні погляди, збагачений передовою суспільною дум­
кою Росії, поет зміг піднятися до критики християнства і релі­
гії в цілому, до викриття антинародної їх суті;
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і міррл дим,
98
 І перед образом твоїм
Неутомленниє поклони.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити просять
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!
Виходили на трибуну метиловані джентльмени і без кінця розпи­
нались про «радянський колоніалізм», про «страждання поневолено!
України» і про те, що її треба неодмінно «визволити» заради торжества
«західного ідеалу свободи...» Словом, усе було точнісінько так» як у
Шевченка:
..За кражу, за войну, за кров,—
Щоб братню кров пролити просять...
(Л. Н о в и ч е н к о . Шевченко і вони...)

За лакомство нещасне
Усталений зворот, що часто вживається в українських народ­
них думах на позначення мотивів зради, відступництва:
Потурчився, побусурманився
Для панства великого,
Для лакомства нещасного!..
(Дума про Самійла Кішку)
Вже я потурчилась, побусурменилась*
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!
(Дума про Марусю Богуславку)

Ти чесна жінка, ти не продаєш

своєї вроди й пестощів за гроші,
нещирих поцілунків не даєш
за лакомство нещасне, за розкоші.
( Л е с я У к р а ї н к а . Жіночий портрет)
Українське панство заради влакомства нещасного» відреклось від
своє! мови, віри, народу, ополячувалось, поповнюючи ряди кріпосників-
поміщиків (О. Б і л е ц ь к и й. «Русалка Дністровая»).

Залиште усяку надію

Вислів Базсіаіе ogш врегапга походить з «Божественної коме­
дії» Данте. У третій пісні першої частини твору (строфа 9) роз­
повідається, що над воротами пекла був напис: «Базсіаіе ogni зре-
хапга уоі сЬ’епІгаіе» («Залиште усяку надію, ви, що входите
сюди»).
вЬазсгаів о§пі врегапга» — взалишіть усяку надію » — ніби для мене,
для нас, для цього повторного переходу Збручу писав колись Данте ці
строфи... (П. К о з л а н ю к . По золоте руно).

Ви, що, попавши в западню ту, хтіли

Найти в ній людський зміст і людські цілі —
гавсіаіе 0 £пі эрегапга — мовив Данте.
(І. Ф р а н к о , Тюремні сонети, І)
4* 99
 Залізна маска
Так звався в’язень державної тюрми Франції — Бастілії, облич­
чя якого начебто завжди було закрите залізною маскою. Його
оточувала глибока таємниця (помер у Бастілії в 1703 р.)
Існують різні припущення щодо особи цього в’язня, викла­
дені у багатьох романах та історичних творах. Так, голландські
письменники твердили, що це (Ьаворпт королеви Аннп і справж­
ній батько Людовіка XIV. За французькими джерелами, в’язень
був, навпаки, незаконнонародженим сином Людовіка XIV і Луїзи
Лавальєр, герцогом Вермандуа, який дав ляпаса дофіну і за це
був покараний довічним ув’язненням. Є припущення, що це —
управитель державними фінансами Фуке та ін.
У переносному значенні — невідома, оточена таємницею лю­
дина, на долю якої випало багато страждань.
Що ж до нас, таких невідомих, незнаних тепер, яких великі цього
світу не вволять навіть помічати, ми підемо без масок в ці страшні
дні, бо залізні маски не можуть замінитися на лицемірний оксамит
( Л е с я У к р а ї н к а . Голос однієї російської ув’язненої).

Залізна п9ята
Назва роману (1907) американського письменника Джека
Лондона, в якому автор викриває нещадну капіталістичну екс­
плуатацію.
У переносному значенні — капіталізм, імперіалізм.
Гадаєш, мабуть, що залізною п*ятою зумієш розтоптати мій дух,
поступово перетворити мене в худобину, в раба? (О. Г о н ч а р . Циклон)«

Залізний вік
Вислів пов’язано з уявленнями про зміну різних епох в істо­
рії людства, поширеними в давнину. У поемі старогрецького
поета Гесіода (IX ст. до н. е.) «Труди і дні» розповідається про
80 Л 0 ТИЙ вік, коли «люди жили як боги», срібний, мідний і заліз­
ний віки, гцо змінювали один одного. Залізний вік — епоха воєн,
чвар, лихоліття.
Російський поет О. Блок назвав у поемі «Возмездие» залізним
віком XIX століття:
Век девятнадцатый, железный,
воистину жестокий век...
Стоїть, дивиться Колосовський на заімлене понизов’я. і образ коней
якихось незнищенних протинає відстань часів і епох. Від єгипетських
колісниць промчалися крізь віки до цього залізного XX віку... (О. Г о н ­
ч а р . Циклон).

Залізом і кров’ю
Вислів належить відомому пруссько-німецькому політичному
діячеві О. Бісмарку (1815—1898), який повторював його неодно­
разово, В середині 50-х років XIX ст., передбачаючи війну з
100
Австрією — ворогом об’єднання Німеччини, він сказав: «Не сло­
вами, але кров’ю і залізом буде об’єднана Німеччина». У вересні
1862 р. на зборах бюджетної комісії палати депутатів він знову
повторив: «Не промовами і постановами більшості вирішуються
великі сучасні питання — де була помилка 1848 і 1849 років,—
а залізом і кров’ю». В січні 1886 р. на засіданні палати депутатів
Бісмарк розвинув ту ж думку: «Дайте в руки прусському коро­
лю якнайбільшу воєнну силу, іншими словами — якнайбільше кро­
ві і заліза, тоді він зможе проводити бажану для вас політику;
політика не робиться промовами, стрілецькими святами і пісня­
ми, вона робиться тільки залізом і кров’ю». Можна зазначити,
що вислів цей зустрічається вже в поемі англійського поета
А. Теннісона (1809—1892) «А word for the country»: «Не мріями,
а кров’ю і залізом буде створена нація» (Н. С. А ш у к и н ,
М. Г. А ш у к и н а. Крылатые слова).
Коли, вкінці, реакція минулася і кров'ю та залізом зліплено нову
німецьку державну єдність, то надії на новий розцвіт літературної
творчості якось не справдилися (І. Ф р а н к о . Інтернаціоналізм І націо­
налізм у сучасних літературах).

Замість хліба дати камінь

Євангельський вислів: «Чи є між вами така людина, що в неї
син попросить хліба, а вона подала б йому камінь?» (Матф., 7,9).
У переносному вживанні означав крайню межу черствості,
бездушності.
— Я... мавпі рацію. Я виховав, прошу я тебе, гадину на грудях.
За хліб ти платиш мені каменюкою, щеня (І* В і л ь д е. Сестри Річин-
ські).
Співали, як же І Пригадай,
Однолітку і друже давній:
Немов на глум, хтось пісню дав нам,
Як ми казали: хліба дай!
(М. Р и л ь с ь к и й . На буряках)

Заплакана мати усміхнеться

Широко відомі слова з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим,
і живим...»:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
«а ї радісно усміхнулася мати, яка плакала, що найменший син її —
п рад усміхнулися всі матері-спільниці, всі держави
Радянського Союзу (О. В и ш н я. Дуглас).
_а ДР^*? 2ий МаРку! Слава богові святому, що між нами сталася зго-
еРатерське єднання. Заплакана мати усміхнеться, побачивши
Е славних на рідній сцені вкупі! (І, К а р п е н к о - К а р и й .
Лист до М. Л. Кропивницького, XII, 1900 р.), *

101
 Запросити варягів
За літописним переказом, три брати-варяги — Рюрик, Синеус
і Трувор — були запрошені князюватп на Русі. Послідовники нор­
манської «теорії» походження руської державності посилаються
на цю легенду як на головний свій аргумент. Рішучу відсіч нор-
маністам дав ще М. В. Ломоносов. Цілковита антинауковість реак­
ційної норманської «теорії» остаточно доведена радянськими вче­
ними.
У переносному значенні (часто з іронічним забарвленням)
запросити варягів — звернутися по чиюсь допомогу, визнавши
власну безпорадність.
Він [Гітлер] сподівався, що в Кн ві назустріч його орді вийде
цвіт української' інтелігенції, вийде з хлібом і сіллю та уклінно попро­
сить фашистських варягів «правити-рядити багатою землею українською»
(Я. Г а д а н . Ляпас).
Кінематограф любить варягів. Гладеньких багато, а сюди дай ко­
струбатих пришельців Із гострим оком, Із свіжим поглядом... (О. Г о н ­
ч а р . Циклон).

Запустить пазурі в печінки

Цитата з вступу до поеми Т, Г. Шевченка «Сон» («У всякого
своя доля»), написаної у 1844 р. Тут подасться характеристика
різних типів хижаків-експлуататорів. Вони окреслені поетом ла­
конічно, але з величезним знанням їхньої соціальної суті, най­
головніших ознак. Афористичність цих коротких влучних визна­
чень сприяла їхній популярності.
Наведений вислів узято з таких рядків:
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
Він старається эаглянути їм у душу, а не запустити пазурі в печін­
ку (М. С т е л ь м а х . Правда і Кривда).
...Коли пам’ять великих поетів вшановують народи,— з неї, як із
доброго зерна, росте колос щирої дружби, згоди І співробітництва. Це
вшанування — без омани, без потайних нечистих намірів, без негідних
розрахунків, без бажання запустити кому-небудь »пазурі в печінки»
(Л. Н о в и ч е н к о. Шевченко і вони...).

За святую правду-волю
Розбойник не стане...
Не розіб'є живе серце
За свою країну
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Холодний яр» (1845). Цей
вірш був відповіддю па книгу історика-монархіста А. Скальков-
ського «Наезды гайдамак на Западную Украину в 1733—1768 гг.»
102
/1845). Реакційно поміщицьку концепцію Скальковського Шевченко
влучно передав у таких рядках:
Гайдамаки не воины,—
Разбойники, воры,
Пятно в нашей история.«
Поет гнівно заперечив цей наклеп на революційний рух на-
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
У сучасній літературній мові вислів уживається для характе­
ристики класової суті різних соціальних рухів, а також окремих
людей.
„.Не треба бути героєм яа те, аби «розбити живе серцем. В часах
великого фанатичного засліплення людей бачимо багато таких випадків,
від котрих здригається серце потомних поколінь, а котрі, проте, ніхто
не думає зачислювати до діл геройських. Героїзмом можна назвати
тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобував або окуплюз
добро цілого народу, цілої людськості (І. Ф р а н к о . Темне царство).

Заступити шляхи полю

Вислів із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Загородите
полю ворота своими острыми стрілами за землю Русскую, за
раны Игоревы, буего СвятъславличаЪ
«Поле» тут — половці, а також інші племена, що нападали
на Київську Русь.
У переносному вживанні цей вислів означає: оборонятися, пе­
репинити ворога.
Були би ми еПолюм
ш ляхи заступили,
Золотими шоломами
З Дону воду пили
(І. Ф р а н к о .
На старі теми).

За шмат гнилої ковбаси

Слова з поезії Т. Г. Шевченка «П. С.» (1848), у якій він їдко
висміяв «потомка гетьмана дурного»—'«вільнодумствуючого» по­
міщика Петра Скоропадського, показавши, що цей «ліберал» ні­
чим не відрізняється від інших панів-кріпосників, яких поет
оцінює так:
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте.
ІОЗ
 Ці рядки використовуються як нищівна характеристика про­
дажності, зрадництва (найчастіше стосуються буржуазних націо­
налістів) .
Тільки невеличка купка мерзенних зрадників — украінсі ких націо­
налістів — чи купка боягузів, шкурників продалась за шматок гнилої
ковбаси німцям (О. К о р н і й ч у к . Наша сила).

З багряниць онучі драти

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Світе ясний! Світе тихий!»
(1860).
Послідовний борець проти релігії, поет з усією нещадністю
викривав її як опору реакції:
Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!
А попробуйте скажіть під час такої «панахиди», що з багряниць
ще будем онучі драти, а з кадил люльки курити, то вам братчики й
отці голову розіб'ють, хоч ви лише Шевченкові слова повторюєте
(О. Г а в р и л ю к. Кобзар стереже!).

Збороти (нопратп) смертю смерть

Слова з великодньої церковної служби, присвяченої «вос­
кресінню» Христа («Хрпстос воскресає із мертвих, смертію смерть
поправ»).
У сучасній мові вислів вживається у значенні, далекому від
церковного. Перемогти смертю смерть — стати безсмертним після
своєї загибелі, пожертвувати життям в ім’я великої, безсмертної
справи.
«Смертію Смерть здолавши» — назва циклу поезій Б. Олійни­
ка (1965).
То буде їхнє вороття
під неба синю гать.
Так смерть народжує життя.
Щоб смертю смерть попрать.
(В. С о с ю р а. Листки)
Руїни й смерть по вулицях ходили,
Як нерозлучні сестри лиховісні,—
Але народу світлого рука
ержала стяг Радянської Вітчизни
? сміливо борола смертю смерть!
( М а к с и м Р и л ь с ь к и й . Моря)

Зброя — слово
Вислів пов’язаний з поезією Лесі Українки «Слово, чому ти
не твердая криця» (1896):
Слово моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
104
 Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Широко цитується (особливо у тих випадках, коли йдеться
про роль поезії в житті суспільства, місце митця в ньому).
Воно проміння швидше,
в нім думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово— зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть І любов.
(В. С о с ю р а .
Я знаю силу слова)

З вершин і низин
Назва збірки поезій (1887) І. Я. Франка. Завданням збірки,
як зазначав сам автор її в одному з листів до М. Павлика, було
дати першу спробу реалістичної поезії, що спирається на факти
життя. І. Я. Франко користувався цим образом для характеристи­
ки поетичної творчості:
Гей же на землі недаром
Я острив тебе, як бритву,
Посилав тебе у мир свій,
І гоняв тебе у битву,
І водив тебе, як треба.
На вершини й на низини...
(І. Ф р а н к о . Страшний суд)
Вислів іноді переосмислюється; так, у поезії М. Рильського
«В Азербайджані» наявне гостріше протиставлення цих попять:
По Леніна шляху ми в нездоланній силі
Йдемо вершинами, цураючись низин,
Вслід яснокрилому ми стали яснокрилі.

Звичка — друга натура

Цей вислів зустрічається у праці Ціцерона («Про межі добра
і зла», V, 25, 74).
— ...Я б так на півгодинки прихилив голову .. Звичка, пане добро­
дію, ввичка! Консветудо альтера натура, нема що! (І. В і л ь д е. Сестри
Річинські).

Здоровий дух у здоровому тілі

Вислів з X сатири староримського поета Ювенала (60 — після
127 рр. н. е.), де сказано: «Треба молити (богів), щоб розум (дух)
був здоровим у тілі здоровому».
У сучасній мові д е прислів’я вживається, коли йдеться про
гармонійний фізичний і духовний розвиток людини.
Гттл — ...Звідціль треба починати й оздоровлення нашої гімназії,
справжнє. Бо те «оздоровлення), яке пропонує пан Юрчин, є антина-

105
родним, воно нагадало мені, до речі, гострий вислів Івана Франка:
вВ здоровому тілі здорова душа, та часто бушас — не варта й гроша*
(«Прапор», 1966, М 6).

Зевс-громовержець. Юпітер
У старогрецькій міфології Зевс, в римській міфології Юпітер —
верховний бог, цар і батько богів та людей. Як бог неба, Зевс
кидав, блискавки, творить грім, збирав і розгонить хмари, змінюв
нори року; як володар богів і людей, він розподіляв на землі
добро і зло, дав людям закони, царську владу, оберігав сім’ю.
Зображувався неодноразово в літературі (Гомер, Лукіан та ін.)
і в мистецтві (наприклад, відома статуя Зевса, виконана Фідівм,
та ін.).
В образній мові Зевс (застаріла форма — Зевес) чи Юпітер —
велична людина, що не мав рівних сооі, визнаний глава, значно
вищий за інших. «Зевс — громовержець» — іронічне визначення
грізйого начальника.
І в Рим галера приплила.
Минав тиждень.
П'яний кесар,
Постригши сам себе в Зевеса,
Завдав Зеввсу ювілей.
<Т. Ш е в ч е н к о . Неофіти)«
Тремтять неонові плакати,
Кричить про волю кожна літера«
І правду йде в народ шукати
Фідель, подібний до Юпітера.
(Д. П а в л и ч к о.
Тікають богачі в Гавани)
По той бік урочища Берестецький могутнім голосом античного громо-
верзкця декламує якогось латинця, а потім улюблені рядки в «Пісні мо­
ряків» (О. Г о н ч а р . Бригантина).

Земле моя,
Всеплодющая мати
Цитовані слова — назва поезії (1880) І. Я. Франка з циклу
«Веснянки» (збірка «З вершин і низин»):
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
І я приїхав з міста до селі
І друзів, і врожаї оспівати.
Найкраща пісня, що в душі зросла.
Про тебе, земле — всеплодюща мати
(В. Ш в е ц ь . Земля)

Землі орган могучий

Слова з поезії П. Г. Тичини «Перед пам'ятником Пушкіну в
Одесі» (1920) образне визначення сили поетичного генія,
 „.Так хочеться в цей день ввернутжсь до нього, до вічно живого,
8 чудовими словами нашого українського поета:
Здоров будь, Пушкін мій,
землі орган могучий1
Здорова будь, 8емле, що породила великого поетаГ
(О. Г о н ч а р . Промова на відкритті пам’ятника
Пушкіну в Києві.— «Літературна Україна),
1962, $ червня)

Земля єси
І оді йдеш у землю
За біблійною легендою, бог, виганяючи Адама з раю, сказав:
«У поті чола свого їстимеш хліб твій, поки не повернешся в
землю, що з неї й узято тебе; земля бо 6С И [в] і одійдеш у
вемлю» (Буття, 3,19).
Ця біблійна формула століттями використовувалась церквою
для приниження гідності людини. У сучасній літературній мові
часто зустрічається а іронічним забарвленням.
Мовляв: униз дивись, пригноблений чоловіче. Земля єсть і о дійдеш
у землю (О. Д о в ж е н к о . Матеріали до «Поеми про море»).

Земля і воля
Так називалось таємне товариство, яке виникло в колі рево­
люційного народництва (60-і роки XIX ст.). Комітети товариства
були створені в багатьох містах царської Росії; товариство роз­
раховувало на близькість селянського повстання, яке його члени
збирались очолити, щоб надати стихійному рухові організованого
характеру. Але придушення польського повстання, реакція, що
охопила буржуазні кола російського суспільства, і, як виявилось,
помилковість у розрахунках на близьку селянську революцію
привели до того, що у 1864 р. товариство розпалось. Лозунг «Зем­
ля і воля» був дуже популярним серед селянства. Під цим лозун­
гом проходили селянські виступи.
Нарешті прапор підняли, червона китайка валопотіла на вітрі І
заскакали на ній слова, наче живі. Земля і воля/ Всі вняли догори
очі, і щось пройшло по* юрбі, немов 8ітхання (М. К о ц ю б и н с ь к и й «
Fata morgana).

Землячок признався

Вислів із поеми Т. Г. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»),

в якій подається іронічна характеристика обрусілого українського
панка, що його поет зустрів у Петербурзі:
Штовхаюсь я, аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими гудзиками:
«Де ты здесь узя лея?»
 Використовується для характеристики всіляких запроданців
і перевертнів, що відцуралися свого народу або й ніколи не були
близькими до нього.
Опасисті, високі, як дуби, поліцаї ООН ледве встигають відчиняти
дверці. Один з них, відчинивши дверці нашої машини, гаркнув
— Здрасте, дорогие товарищи!
Я очі витріщив. Ще один землячок знайшовся! (Ф. М а к І в ч у к . Ре­
портаж з того світу).

Зів’яле листя
Назва збірки поезій (1896) Івана Франка. Зміст назви роз­
кривається у таких рядках:
В зів’ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ці вбогії вірші вкладаю?
В мотивах журби, туги відбилися складні особисті переживан-
пя поета, що пояснюються й соціальними причинами — реакцій­
ним оточенням, проти якого поетові довелося боротись у надзви­
чайно важких умовах.
Зів’яле листя — це символ понівечених почуттів людських.
Стоптані перли, зів'ялі лцстки
Вслали його перехресні стежки...
Зрадила доля мужицького сина!..
(М. В о р о н и й . Пам’яті І. Франка)

З ким ви, «майстри культури»?

Заюловок статті — відповіді американським кореспондентам,
написаної О. М. Горьким у березні 1932 р. Стаття закінчується
словами: «А також час вам розв’язати просте питання: з ким ви,
«майстри культури»? З чорноробочою силою культури за створен­
ня нових форм життя, чи ви проти цієї сили, за збереження касти
безвідповідальних хижаків,— касти, яка загнила з голови і про­
довжує діяти вже тільки по інерції?».
— З ким ви, «майстри культури»? — запитує Горький діячів куль­
тури і сьогодні. І цим покликом мобілізує інтелігенцію, мобілізує
борців за мир. Йому відповідають: — Ми — за мир! (П. Т и ч и н а . На­
роди — за мир, народи — проти війни).
Знаменно, що саме наша країна словами Максима Горького запитала
в інтелігенції західних країн: к3 ким ви, майстри культури?». І хоча
це вагоме запитання було проголошено з трибуни пізніше, та його дух,
тенденція пронизували усю роботу Першого з ’їзду (В. С о б к о. Знову
все перед очима).

З корабля на бал
Вислів із «Євгенія Онєгіна» (1830) О. С. Пушкіна (гл. 8, стро­
фа 13), навіяпий ситуацією з комедії О. С. Грибоедова «Лихо з
розуму» (1823):
тя
 И путешествия ему,
Как все на свете, надоели,
Он возвратился и попал,
Как Чацкий, с корабля на бал.
Вживається для характеристики несподіваної, різкої вміни
обставин.
Наші товариші жартують: «З корабля на балі» А воно справді ви­
ходить так. Сесія Генеральної Асамблеї відкривається завтра о тре­
тій годині дня, а ми, в кращому випадку, будемо в Нью-Йорку о деся­
тій ранку (Ф. М а к і в ч у к. Репортаж 8 тОго світу)«

Златоуст
Іоанн Златоуст (близько 347—407 рр.) — видатний діяч хри­
стиянської церкви, архієпіскоп константинопольський. Намагаю­
чись вберегти рабовласницький лад і відвернути дальше зростан­
ня народного руху, він виступив проти «зайвих розкошів» знаті,
закликав допомагати бідним. Ці ідеї, висловлювані з великим
красномовством (звідси й прізвисько *—Златоуст), створили йому
популярність у народі і викликали ненависть до нього з боку
вищого духовенства і знаті. Часто вживається як для схвальної,
так і для іропічної характеристики ораторських здібностей лю­
дини.
— А до яких я належу? — сміючись, перебив Нагінко.
— Ти?.. Златоуст. Іноді не задовольняєшся порцією інструкцій гор­
кому і допускаєш вільнодумство (<Х К у н д в и ч. De facto).
Голосом приреченого до страти, високим і трошки трагічним, тамада
виголосив підряд три тости. Наче ускочив у холодну воду. Віддихався,
побагрянів. Голос ваввучав рівніше, натхненніше. Златоуст вітав далі
батьків нареченої, що подарували Сванетії дивовижну красуню («Вітчиз­
на», 1974, М 9).

Злий геній
Геній, за віруваннями стародавніх римлян, дух — охоронець
людини (геніїв часто ототожнювали з грецькими демонами).
Вважалось, що геній формує характер людини і супроводжує її
все життя.
Образний вислів «злий геній» у сучасній літературній міві
вживається при характеристиці вчинків, ніби незалежних від
волі їх виконавців, а також у значенні: сила (людина), що
штовхає когось на погані діла (пор. добрий геній).
_ ВИДН°. характер у злого генія американської дипло­
мати (Ф. М а к і в ч у к . Репортаж з того світу).

Злії людп
Образ «злих людей» часто зустрічається в поезії Т. Г. Шев-
чеика як втілення темних сил реакції, національного поневолення,
підступу, зради. Наприклад, у вірші «Мені однаково» (цикл
«В казематі», 1847):

109
 Та но однаково мені,
Як Україну злії людо
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, неоднаково мені.
Так, життя могло б стати прекрасним, променистим по-дитячому
простим і чистим, якби не »люди злії»' що осквернили й забруднили
Його, і впеяависть до цжх людей охоплює душу Шевченка. *З л ії люди» —
це категорія перш аа все соціальна (М. Р и л ь с ь к и й . Тарас Шевченко).

Злбба дня
Вислів походить з тексту Євангелія: «Довліє дневі злоба його»
(Матф., 6, 34), що означав: «Вистачав для кожного дня своєї
турботи».
Варіанти вислову «Доволі кожному дневі свого клопоту», «До­
волі з кожного дня лиха свого». Вживається у значенні: інтерес
сьогоднішнього дня, те, що хвилює широкий загал.
Ось. брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, вро­
би а нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Ю. Я н о в -
с ь к и й . Маленький факт).

Зпамення часу
Вислів походить з Євангелія -(Матф., 16, 1—4) і вживається
у значенні: явище в громадському житті, типове для даного ча­
су; основна подія, що провіщає великі зміни.
То знамення часу — боротьба народів проти колоніалізму І імпері­
алізму —• далося взнаки американсько-англійським і ватіканським спру­
там (Ю. М е л ь н и ч у к . Папи родяться в комині).
З’явився, 8 другого боку, герой, який став знаменням часу, але
якого література тільки почала відкривати (Б. Б у р я к . Художник і
життя).

Зневажені і скривджені
(Принижені 9 ображені)
Назва роману (1861) Ф. М. Достоєвського («Униженньїе и
оскорбдеяньїе»).
Конопиіцька добре бачила дику несправедливість сучасного їй життя
і так же палко ненавиділа її, як палко любила »зневажених і скривдже­
них# людей (М. Р и л ь с ь к и й . Марія Конопніцька).

Зоїл
Зоїл з Амфіполя (близько 400—330 рр. до н. е.) — старогрець­
кий ритор і софіст. У своєму творі «Проти поезії Гомера», кн. 9
(до нас но дійшов), він дріб’язково і причіпливо критикував
«їліаду» і «Одіссею». Ці поверхові нападки на великого поета
створили Зоїлу репутацію недобросовісного і злісного критика
110
(його прозвали «бичем Гомера»). Ім'ям Зоїла часто користують­
ся на означення несправедливої, недоброзичливої критики.
Погано, коли й свої лають, але ж таки не всі лають, може, хто-
небудь зостався ще не з такими аоїльськими замірами ( Л е с я У к р а ­
ї н к а . Лист до М. І. Павлика* 16(28).УІІ 1891 р.).

Золота вольність
Zlota woLqo£c — назва старовинного польського герба (Z. Glo-
geг, Encyklopedja staronolska ilustrowana, m. IV, Warszawa, 1903,
с. 500-Ч-501).
У переносному значенні — громадянські свободи; ідеальне су­
спільство.
Скільки б шляхта не говорила про демократизм, про братство і рів­
ність, про «злоту вольность» і незалежність — всі ці чудові принципи,
вичитані з промов старого Риму, вона пристосувала виключно до себе —
єдиної верстви Речі Посполитої, що мала всі громадські права (3. Т у ­
л у б . Людолови).

Золота молодь
Так називали паризьку контрреволюційну молодь, що групува­
лась після 9 Термідора (1794) навколо Фрерона (1754—1802),
одного з вождів термідоріанської реакції. Очолювана Фрероном,
«золота молодь» переслідувала останніх монтаньярів. Назва ви­
никла в якобінських колах. Потім вона була забута, але після
1824 р., завдяки історичним працям Мінье, Тьєра, Тібодо і Пркь
домма, знов увійшла в широкий обіг. Згодом політичний смисл
цього вислову втратився (G. B ü c h m a n n . Geflügelte Worte).
Тепер так називають молодих буржуа і взагалі нероб, що роз­
тринькують гроші, марнують життя.
Він згадав свої студентські роки, сухітних другів, що бігали по
уроках, «золоту молодь», часто з рисами виродження, анемії, дегенера­
тивної артикуляції, дивацтва... (О. К у н д з и ч . Професор).

Золота рибка
Образ узято із «Казки про рибака та рибку» (1833) О. С, Пуш­
кіна (схожий твір зустрічаємо у збірнику кагок братів Грімм).
Особливо широко цитуються такі рядки:
Стал он кликать золотую рыбку,
Приплыла к нему рыбка, спросила:
«Чего тебе надобно, старче?»
Золота рибка мала чарівну силу здійснювати всі бажання
людини.
Все у казці неначе...
Рибка он золота;
«Чого хочеш, рибаче?» —*
По-людському пита.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Море і солов’ї)

111
 Золота середина
Походить цей вислів з другої книги «Од» (ода 10, строфа 5)
римського поета Горадія (65—8 рр. до н. е.).
Вживається для характеристики вчинків людини, що уникав
крайнощів і рішучих дій (цитується також латинською мовою —
aurea mediocritas і французькою — juste m ilieu).
— Одчепись од мене! — розсердивсь Химченко.
— Я вже тобі казав, що ти золота серединка і ніщо інше! aurea
mediocritas, що хилиться й сюди, й туди (А. К р и м с ь к и й . Перші
дебюти одного радикала).
— Дмитро Іванович, як завжди, шукає золоту середину.
— «Неушкоджений серединою пройдеш», Овідій, знову посміхнувся,
нітрохи не образившись, Марченко (Ю. М у ш к е т и к Біла тінь).

Золоте руно
Золоте руно — це золота бараняча шкура, яку відправились
добувати, за старогрецьким міфом, аргонавти на чолі з Неоном.
Скарб охороняли дракон і бики, з пащі яких било полум’я. За
допомогою чарівниці Медеї Неон, переборовши усі перешкоди,
заволодів золотим руном. Міф широко використаний у мистецтві
та літературі (наприклад, трагедія Евріпіда «Медея»).
Золотим руном називають багатство, яким хтось прагне ово­
лодіти; омріяну мету.
Він [Дарл XIII готувався тут до походу по золоте українське руно:
тут він накреслив докладний маршрут своїх військ (Я. Г а л а н . Подих
перемоги).

Золотий вік
Вислів уперше вжитий старогрецьким поетом Гесіодом (IX ст.
до н. е.) у поемі «Труди і дні» («Діла і дні»). Гесіод описує вік
Кроноса (у стародавніх римлян — Сатурн), коли «люди жили як
боги, без турбот, праці і страждань, не знали старості і помира­
ли наче засинали». Пізніше вислів цей зустрічається у ряду ан­
тичних авторів: Арата, Тібулла, в «Метаморфозах» Овідія. За
переказами, римський імператор Комод час свого правління
(з 180 до 192 рр.) наказав іменувати золотим віком. Уявлення
про золотий вік вплинули на погляди деяких соціологів.
У переносному значенні — щаслива пора; епоха розквіту.
Настануть Золотого віку дні —
Омріяний
Комуністичний світ!
(Г. Д о н е ц ь . Золотий вік)
Часом вживається з іронічним забарвленням.
Поневолення, грубе насильство, убивство, найжорстокіше використо­
вування праці невільників, катування їх — взагалі, речі, що при їх
згадці кров стигне в жилах,— оце зачаток нинішнього поступу, оце
той золотий вік , що про нього співали пізніше поети, оце той рай,
що про нього говорять єврейські легенди (І. Ф р а н к о . Наука й її ста­
новище щодо працюючих класів).

112
 Золотий дощ
Вислів походить з міфа про Данаю, до якої Зевс з’явився у
вигляді золотого дощу. Міф про Данаю відбитий в картинах Ті-
ціана, Корреджо, Рембрандта й інших художників.
Сучасний зміст вислову: несподіване багатство.
Золотий дощ сипав до рук чиновників, які, з часу подолання нігі­
лізму, почули себе абсолютними панами країни і стали господарювати
в ній, неначе в новоздобутій і відданій їм на грабіж провінції. Золотий
дощ упав і прилип до їхніх рук, а голодний селянин одержав на місяць
мішок муки, змішаний наполовину з висівками, з піском, з глиною й
найрізноманітнішими домішками. На, маєш, це від царя! (І- Ф р а н к о .
Лев Толстой).

Золотий телець. Золоте теля

За біблійною легендою, золотий телець — ідол, якому покло­
нялися іудейські племена (Ісход, 32, 1—8).
У переносному значенні — багатство; збагачення, як єдина ме­
та життя.
Керують ними [вітрами холодної війни] не господарі міфологічного
Олімпу, а цілком реальні ідолопоклонники золотого тельця («Радян­
ська Україна», 1962, 25 вересня).

З погляду вічності
Вислів sub specie aeternitatis запозичено з трактату видатного
голландського філософа Б. Спінози (1632—1677) «Етика».
А в перерві Крижень пробився до Алі, відгорнув ліктями II по­
клонників і солодкоголосо проспівав «Ти чула?» — (Тут він знову по­
вторив оте латинське).— Це спеціально для тебе. «Все треба міряти з
погляду вічності» . «Навіть з погляду вічності ви...»— Аля не закінчила
своєї думки, але не треба було бути доцентом, щоб домислити, скажемо,
таке розповсюджене слово, як «дурень» (П. З а г р е б е л ь н и й . З погля­
ду вічності).

Зривання всіх і всіляких масок

Так характеризував В. І. Ленін у статті «Лев Толстой, як
дзеркало російської революції» (1908) творчість цього геніально­
го письменника (В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів. Т. 17, с. 197).
У цих частинах Панас Мирний, як і Л. М. Толстой,— «зривач усіх
і всіляких масок» з обличчя хазяїв пануючого ладу (О. Б і л е ц ь к и й.
Панас Мирний).

З щитом чи на щиті
У книзі «Вислови лакедемонянок» Плутарх повідомляв, що
одна спартанка, проводжаючи сина на війну, подала йому щит зі
словами: «З ним чи на ньому», тобто «повернись переможцем або
загинь» (тоді існував звичай загиблого воїна виносити з поля
бою на його щиті). Звідси й походить вислів «з щитом чи на щи­
ті» — перемогти або загинути.
Якщо дано спізнати слово зброї.
Бійцем пройти по життьовім путі.
Тоді так само вийду із двобою,
Або-або* з щитом чи на щитії
(С. К р и ж а н і в с ь к и й .
Ні пишним лугом, ні затишним лісом)
 Іван Іванович та Іван Никифорович
Герої «Повісті про те, як посварився І вав Іванович а Іваном
Никифоровичем» (1834) М. В. Гоголя. Імена цих двох миргород­
ських обивателів стали загальною назвою для людей, що постій­
но лаються один з одним.
Та й що таке фарс? У Гоголя свиня приходить в суд, відшукує про-
шеніб (грамотна) і уничтожа все діло!.. Це фарс. Але коли життя люд­
ське до того погане, що тільки свиня може розрішить спор Івіаябі Іе\а-
иовича] і Івана Никиф[оровича], то що його було вробить?.. (І. Н а р в е н -
х о - К а р и й . Лист до М. Ф. Комарова, 7. XII 1904 р.).

Ідея стає матеріальною сплою,

як тільки вона оволодіває масами
Цитата з твору Карла Маркса «До критики гегелівської фі­
лософії права. Вступ» (1844): «Зброя критики не може, звичайно,
замінити критики зброєю, матеріальна сила повинна бути розби­
та матеріальною щ силою; але й теорія став матеріальною силою,
як тільки вона оволодівав масами» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с ,
Твори. Т. 1, с. 391).
Це спостеріг у свій час і головний будівник соціалізму: що ідеял
яка опановує маси, став матеріальною силою й існує, як вони, й дів
через ті маси... (С. Т у д о р . День отця Сойки).

Ідол.
Викинути ідола в Дніпро
Ідол — об’єкт культу в релігії первісного суспільства (від
грецьк. єібосі) — образ, подоба).
114
 У переносному значенні — предмет особливого поклоніння.
Вислів «викинути ідола в Дніпро» пов’язаний з літописний
записом під 6496 (983) рм де розповідається про те, що після
прийняття у Київській Русі християнства статуя язичеського бо­
га Перуна, яка стояла в Києві, була скинута в Дніпро, не зва­
жаючи на опір ще нехрещених киян.
Вживається у значенні: рішучий розрив з минулим.
Догматизм — це такий ідол, що його одним помахом не викинеш у
Дніпро (О. Г о н ч а р . За правдиве і високохудожнє відтворення життя
народу).

Іду на ви
Цими словами, за літописним оповіданням, князь Святослав
оголошував війну своїм ворогам, не принижуючися до несподіва­
ного нападу і не бажаючи користуватися його перевагами (Див.:
Н. М. К а р а м з и н . История государства Российского, СПб,
1842, т. 1) .
Тисячі років тому, коли воїни на своїх бенкетах черпали вино че­
репами своїх противників, иавіть тоді перед нападом попереджували
ворога чесно й відкрито: ід у на еи! а тепер, в XX сторіччі, вчиняють
напад вночі, по-розбійшщькому. бомбами а неба засипають ще сонних
дітей, матерів (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Ієремія. Плач (скорбота) Ієремії.

Ієреміада
Ієремія — біблійний пророк, який викривав моральне падіння
вельмож і багатіїв, провіщаючи загибель Ізраїльського царства
(Книга пророка Ієремії та Плач Ієремії в складовими частинами
Вітхого завіту).
У переносному значенні Ієремія — провісник, грізні пророцтва
якого пройняті скорботою з приводу загибелі великої справи
(див. у Лесі Українки «Єреніє, зловісний пророче в залізнім
ярмі!» та «Плач Єремії»),
Ієреміада — скарга на долю, лиховісне пророцтво.
Той крик підземний струни хай німії
в душі твоїй розбудить: помста, гнів
хай зазвучать! Не плач Ієремії,
а безпощадний гнів богатирів!
(П. Т и ч и н а . Весна)

Ієрихбнська труба. Ієрнхонські мури

Вислови походять з біблійного міфа. Іудеї після виходу з
єгипетського полону на своєму шляху в Палестину обложили
місто Ієрихон (Єрихон). Зруйнувати велетенські укріплення міста
не було можливості, та від звуку священних труб ієрихонські
мури впали самі. Завдяки цьому чуду місто було взяте (Книга
Ісуса Навіна, 6)«
115
 Вислів «труба ієрихонська» вживається у значенні: потужний,
оглуїнливий звук; гучний голос.
— У вересні я прийматиму парад моїх військ на Красній площі в
Москві,— ієрихонськими трубами гримів Адольф у червбі (П. К о 8 л а -
н ю к. Між приятелями).
— З дряхл іли, видно, іерихонські м ури, якщо їм не встояти перед
силою людського слова (Я. Г а л а н . Кубловище).

Ізіда
Головна богиня Стародавнього Єгипту, покровителька ^родю­
чості, материнства, богиня життя і здоров’я. В літературній мові
ім’я Ізіди вживається і як символ таємниці.
І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер.
Скромненько длань свою простер,
- І хор по манію лакея,
Чи то жерця: — Во Іудеї
Бисть цар Саул.
(Т. Ш е в ч е и к о. Кума моя і я)

Не раз я ще зомлілая впаду

Перед покритою статуєю Ізіди,
Не раз я з кораблем на дно піду,
Шукаючи нової Атлантиди.
( Л е с я У к р а ї н к а . О, знаю я,
багато ще промчить)

Із іскри — полум’я займеться

Першоджерелом цього вислову є вірш поета-декабриста
О. І. Одоєвського (1802—1839), написаного в Сибіру у відповідь
на віршоване звернення О. С. Пушкіна до засланих на каторгу
декабристів («Во глубине сибирских руд...», 1827):
Наш скорбный труд не пропадет:
Из искры возгорится пламя,
И просвещенный наш народ
Сберется под святое знамя.
Мечи скуем мы из цепей
И вновь зажжем огонь свободы,
И с нею грянем на царей —
И радостно вздохнут народы.
Слова «Из искры возгорится пламя» були епіграфом газети
«Искра», першого центрального органу російської соціал-демокра-
тичноі партії (газета видавалася за кордоном в 1900—1903 рр.,
організатором та ідейним керівником її був В. І. Ленін).
Доріг багато в тьмі лежало!
Одна до щастя простяглась,
І сонце руки ті з’єднало,
З яких незламна міць лилась.
Із іскри — полум'я повстало,
Із «Искры» — «Правда» зайнялась.
(М. Р и л ь с ь к и й . Слово про Партію)

116
 Ти знаєш, що труд свій звершаєш, недаром
і топчеш немарно крутий манівець
до хатки над курявим уманським яром,
де вплавилась гнівом і жаром в свинець
та іскра, що стане невдовзі пожаром...
(М. Б а ж а н. Іскри)

Ім’я їм легібп
Вислів з Євангелія (Лука, 8, ЗО; Марк, 5, 9). Коли Ісус запи­
тав біснуватого: «Як тобі ім’я?», той відповів: «Легіон», маючи на
увазі, що багато бісів увійшло в нього. В Євангелії слово «легіон»
вжито у значенні величезної кількості, безлічі; з цим же значен­
ням вислів став крилатим.
6 особистості, котрих вибирав література, Шевченко І Леся Україн­
ка, Бальзак і Анатоль Франс, Пушкін і Лев Толстой, Байрон і Голсуор-
сі, Міцкевич і Реймонт, Гете і Фейхтвангер...
Поставимо тут багато крапок: ці імена тільки найперші в першому
ряді, а взагалі їх легіон (Ю. С м о л и ч . Я вибираю літературу).

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «І Архімед, і Галілей» (1860),
Поет твердо вірив у визволення народу, у настання віку добра,
правди і людяності:
Умруть
Ще незачатив царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі
Не розбрат, а братерство націй
Братерські принесли шаблі...
Благословенні мир і праця
На цій оновленій землі.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Благословенні мир і праця)
Як уявлялась ти, людино«
Якою мріялась у млі.
Чом геній вірив неодмінно.
Що «будуть люди на землі»?
...І не втомлюся я вславляти
Життєвості нової зміст.
Так, на землі в син і мати,
Бо в людина — комуніст!
(С, К р и ж а н і в с ь к и й .
Ода людині)

І неситий не виоре
На дні моря ноле
У цих словах з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» стверджуєть­
ся сила народу, його безсмертя:
117
 Не вмирав душа наша,
Не вмирав воля,
І неситий не виоре
На дні моря поле.
кі неситий не еиоре на Оні моря поле...»
Не можна затулити уста народові (М. Р и л ь с ь к и й . З великим
російським народом).

Інквізиція
Інквізиція (лат. іпфіізШо — розслідування) — створена като­
лицькою церквою на початку XIII ст. судово-поліційна організація
(спочатку вона була в руках ченців-домініканців) для боротьби
з єресями, поширеними серед мпцап і селян, які виступали про­
ти феодальної експлуатації і гніту католицької церкви. Інквізиція
була особливо сильною в Західній Європі, головним чином в ро­
манських країнах, і діяла шляхом шпигунства, жорстоких кату­
вань, таємного церковного суду, рішення якого не касувались.
Вироки інквізиції були надзвичайно жорстокі (часто — сналення
на вогнищі). Вислів уживається в значенні: тортури, жорстокість,
витончене мучительство, знущання.
Якби так кожного, хто напише книжечку гладких віршів та обійдеть­
ся там без брехні, зараз виставляти «на позорище>г то вже хто його
зна, чи не було б те чимсь на кшталт інквізиції літературної ( Л е с я
У к р а ї н к а . Лист до О. СХ Маковея, IX 1863 р.).

Інші часи — інші пісні

Цей вислів (який зустрічається в дещо відмінній формі ще
у французького поета і теоретика літератури Н. Буало в його
поемі «Поетичне мистецтво», 1674) міститься в XXVII розділі са­
тиричної поеми Г. Гейне «Атта Троль» (1842):
Інші чаеи, інші птахи!
Інші птахи, інші співп!
(Переклад Лесі Українки)
У сучасній літературній мові цей вислів означає виникнення
нових ідей, поглядів і т. ін. під впливом змін у суспільному житті.
Інші часи — інші пісні: зачатки народного театру сховалися в гли­
бині народного побуту для того, щоб виявитися потім уривками у тво­
рах окремих українських драматургів XIX—XX ст„ у творчості окремих
акторів — художників української національної сцени і зберігатись У
вигляді культурних пережитків в самому народі до наших часів
(О. Б і л е ц ь к и й . Зародження драматичної літератури на Україні).

і Іов праведний (многостраждальний)

У Біблії (Книга Іова) розповідається про доброчесного Іова,
що жив заможно і щасливо. Бог, бажаючи випробувати його
віру, наслав на нього тяжкі лиха: умертвив його дітей, позбавив
слуг, майна, покарав проказою. Та віра Іова не захиталася' і він
не відступився від бога.
118
 Вживається у значенні: людина, що зазнала багато страждань.
В о з н и й . ...В сім’ї не без виродка — тев-то як його.— Хіба єсть
яка земля, праведними Іовами населена? Два плута в селі і селу без­
честя не роблять, а не тільки цілому краєві (І, К о т л я р е в с ь к и й .
Каталка Полтавка).

Іосиф Прекрасний
Вислів походить з біблійного оповідання про юного Госифа,
якого марно намагалася спокусити дружина єгипетського царе­
дворця Пентефрія.
Вживається у значенні: цнотлива людина.
В и б о р н и й . _Тілько нігде правди дівати, трудненько тепер убо­
гій дівці замуж вийти; без приданого, хоть будь вона мудріша од ца­
ря Соломона, а краща од прекрасного Іосифа, то може умерти сідою
панною <1. К о т л я р е в с ь к и й . Наталка Полтавка),

І радість лоскотно бентежить наші груди,

Шикують злидні нас — юнак до юнака
Цитата з поеми В. Сосюри «Червона зима» (1921),
Зима! На фронт, на фронт! а на пероні люди,
Біля вагонів ми співаєм «Чумака».
І радість лоскотно бентежить наші груди,
Шикують злидні нас — юнак до юнака.
Радість побудови соціалізму лоскотно бентежила груди трудящих
України (П. Т и ч и н а . Розвиток української радянської культури за
25 років).

Ірод
За євангельською легендою, іудейський цар Ірод, дізнавшись
про народження Христа, начебто наказав повбивати всіх немовлят.
Насправді цар Іудеї Ірод І (73—4 рр. до н. е.) помер за чотири
роки до вигаданої дати народження міфічного Ісуса.
Синові Ірода І, Іроду Антіпі, тетрарху галілейському, євангель­
ська легенда приписує страту Іоанна Хрестителя і знущання над
Ісусом (Лука, 23, 11).
Вживається у значенні: мучитель, тиран (слово це стало
лайкою).
А оцей вбивця, перед яким цар Ірод ніщо, ладен був би всю знена­
виджену ним землю залити кров’ю нових і нових мільйонів людей! ( Лі­
тературна Україна». 1961. 14 липня).
Високо в повітрі почулося бурмотіння мотора, дзвінкий жіночий
голос у дв рі проспівав:
— Знову летить, ірод проклятий!
(Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий мед)

119
 І рости, і діяти нам треба
Так, щоб аж гриміло з краю в край
Початок поезії (1949) П. Г. Тичини із збірки «І рости, і дія­
ти» — заклик до відбудови зруйнованого війною народного госпо­
дарства.
Поет сказав: рости і діяти! Я ще ріс, отже, мав діяти! (П. З а -
г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

Іскра божа
Вислів узято з оди Ф. Шіллера «До радості» (1787), покладе­
ної на музику Л. Бетховеном у фіналі Дев’ятої симфонії.
Вживається у значенні: високі поривання, талант, поклпканпя
митця.
Література може стати для тебе справжньою матір’ю або на край
доброю мачухою, бо якусь іскру божу пан-біг у тебе, може й ненароком,
вронив (Ю. С м о л и ч. Я вибираю літературу).
Вони [сучасники] вбачали у Бастьєн-Лапажа «божу іскру а>, талано­
вите психологічне розкриття образів простого народу, переважно селян
(«Прапор, 1974, 7).

Іскра вогню великого

Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Єретик» (1845) — образне ви­
значення сили передових ідей:
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Іскра вогню великого,
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає...
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє.—
«Огню іскра великого»
Повік не вгасає!
(Леся Українка.
На роковини Шевченка)
«Іскра вогню великого» — назва посмертної збірки творів М. Риль­
ського.

І ставок, і млинок,
І вишневенький садок
Слова з пісні Виборного «Ой, під вишнею, під черешнею»
у п’єсі І. П. Котляревського «Наталка Полтавка».
Вживаються для виразу понять «багатство», «заможність».
— Це ти, свинопасе бідний — он пузом світиш. А я маю і садок,
і млинок, ще й худоби і сякої і такої чималенько (П. П а н ч. Гомоніла
Україна),

120
 Істина в вин!
Пліній Старший посилався на цей вислів як на прислів’я:
«Уже загальноприйнято приписувати вину істину: «In vino veritas»
(«Naturalis historia», XVI, 22, 28).
У наш час вживається як жарт.
Ніхто а п’яти героів поеми не поділяє філософії п’яниці, який шукав
справди у вині» («Жовтень», 1966, Na 8).

Іуда. Іудин поцілунок

Вислови походять з біблійної легенди про зраду ОДНОГО 8
дванадцяти учнів Ісуса — Іуди Іскаріота, що продав свого вчителя
за тридцять срібняків іудейським первосвященикам. Попередив­
ши, що того, кого він поцілує, треба негайно схопити, Іуда при­
вів сторожу в Гефсіманський сад, де молився Ісус, підійшов до
нього і поцілував (Матф., 26, 48—49; Марк, 14, 44; Лука, 22, 47).
У переносному значенні Іуда — зрадник, лицемір; «Іудин по­
цілунок» — вчинок людини, що прикриває облесливістю свою
зраду.
Місіонер людей переконував
У тім, що усе мине,
А людям ввижалося чорне Конго,
І чорний бог у пенсне,
І білий Іуда, важкий, мов тумба,
Що смерть усім проріка.
І матір божа, Полін Лумумба,
З дитиною на руках.
(В. К о р о т х ч .
Вірші про чорного бога)
— Іуда-Скаріот... «Тудою, тудою...» То ж він навмисне крутився
перед мостом, у пастку людей навертав... (О. Г о н ч а р . Циклон).

Іудушка Головльов
Персонаж роману М. Є. Салтикова-Щедріна «Пани Головльо-
ви» (1875) Порфирій Володимирович Головльов. Іудушкою його
прозвали брати за підлабузництво, жадібність, святенництво і без-»
сердечність.
Іудушка, який лицемірно прикриває солодкими словами про
любов до ближнього свою жорстокість і егоїзм,— класичний тил
поміщика.
Це сонмище тартюфів, гарпагонів, іудуш ок, плюшкіних, коробочок,
помпадурщ і недорослів входило в усі пори суспільного організму, во-»
но навіть скрізь, де тільки могло, ширило свій тухлий світогляд (Я. Г а *
л а н . Вчхід з тьми).

І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845)і
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
121
 І чужому паучайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Слова ці свідчать про інтернаціоналізм поета, відсутність
нього національної обмеженості; використовуються з цим же зі
ченням,
— Ну, що ж, ясна проблема мовна,
А я й не думав — ти диви! —
Тепер уява в мене повна:
Чужого не навчились ви.
С909 забули. Одяг клоуна
На вас від ніг до голови.
(Д. П а в л и ч к о.— Що мова?
Одежина — й годі)

І що снилось-говорилось...
Слова в поезії Т. Г. Шевченка «І широкую долину» (1848)1
І широкую долину,
І високую могилу,
І вечірнюю годину,
І що снилось-говорилось,
Не забуду я.
Все, що снилось-говорилосьі
Н е відходило в минуле...
Вперше іх уста зустрілись,
Очі в очі зазирнули.
(М< Р и л ь с ь к и й .
Лісові гвоздики)
 Ш ш і Авель
За біблійною легендою, Каїн, один з синів Адама і Єви, убив
свого брата Авеля (це було перше вбивство на землі). Розгніва­
ний бог поклав на його чоло тавро злочину — «каїнову печать».
Легенда про Каїна неодноразово оброблялась письменника­
ми різних часів і народів (наприклад, філософська драма Дж. Бай­
рона «Каїн» (1821), поема І. Франка «Смерть Каїна» (1889)
Та ін.).
У переносному значенні Каїн — злочинець, вбивця, виродок
(вживається також як лайливе слово). Ім’я Авеля стало символом
невинної жертви.

Ти уявляєшся мені чомусь Каїном, здатним на братовбивчий злочин,

пустомелею від церковного мракобісся, такою космополітствующою оди­
ницею, серце якої ніколи не знало, що таке любов до Вітчизни, до
рідного краю (Ю. М е л ь н и ч у к . Відповідь фанатикові).
Саме в цій нацистській основоположній настанові для веіеї фашист­
ської, усної та друкованої, пропаганди причина того, чому від почат­
ку ворожої окупації на Україні форми і зміст, методи та прийоми гіт­
лерівської пропаганди мали на собі каїнову печать безмежної злочин­
ності («Український історичний журнал», 1974, Л4 9).
У вапеклих битвах вагинули два орати — Давид і Мойсей, а між
тими двома, що лишилися, неодмінно мав розігратися спектакль, відре-
жисеров&нии ще тим невідомим, але геніальним режисером, який створю­
вав колись біблійний розділ про Каїна і Авеля (П. З а т р е б е л ь н и й .
Диво).

Кайдани порвіте
Слова з поезії Т. Г. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то по­
ховайте»), створеної 1845 р. Ця поезія — політичний заповіт на­
родові, що містить відкритий заклик до визвольної боротьби про-
їи самодержавно-кріпосницького ладу;
123
 Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Ні в якій країні
Брак самопошани
Так людей не жер,
Як у вас донині...
Бийте, рвіть кайдани,
Доки дух не вмер!
(П. Г р а б о в с ь к и й ,
Веснянки)

Калитка
Прізвище головного героя п’єси І. К. Карпенка-Карого «Сто
тисяч» (1889). З великою силою художньої типізації драматург
втілив у постаті Герасима Калитки найбільш характерні риси
сільського глитая — хижацтво, жорстокість, скнарість, святенни­
цтво, прагнення до наживи і крайню обмеженість. В житті, на
думку Калитки, існують тільки дві достойні цілі — гроші і «зе­
мелька»; на них і зосереджуються всі його помисли і мрії, роз­
мови і вчинки; вони визначають його ставлення не тільки до
наймитів, а й до знайомих, близьких, рідних.
Це було в підшефному селі —
Чим би не початок до балади?
Слюсарі й суворі ковалі
Прибули якоїсь там декади.
Не минулось, певне, без промов,
А було й схвильоване мовчання;
У Калитки не одного кров
Зіпсувало трактора тріщання.
(М. Р и л ь с ь к и й
Балада про любов)

Каменя на камені не лишити

Євангельський вислів, уживається в значенні «знищити, зруй­
нувати вщент».
Мдкола Ілліч хитро посміхнувся,— в цьому дискусійному клубі ми
каменя на камені не лишаємо від програм меншовиків та есерів
(Ю. С м о л и ч. Реве та стогне Дніпр широкий)...

Каменярі
Назва поезії І. Франка, написаної 1878 р. в ув’язненні. У цьо­
му вірші поет створив титанічні образи «каменярів на шляху
поступу» — відважних, самовідданих борців за щасливе майбут­
нє людства. Це не самотні герої, які б протиставляли себе масі,
юрбі, а тисячі і тисячі борців, «в одну громаду скутих» великою
революційною ідеєю, «святою думкою» про повалення «скелі»
деспотизму і насильства, про свободу і братерство народів. У вір­
ші показано згуртованість каменярів, єдність їх волі і прагнень.
124
Поет висловлює непохитну віру в те, що каменярі-револнщіонери
«кров’ю власною і власними кістками» вторують твердий шлях,
по якому «прийде нове життя, добро нове у світ».
Великим Каменярем називають самого Івана Франка*
Кам’яними дорогами, від хати до хати,
Закарбовані в серці, для віри й Ьривіту,
Революційні ритми, як гори Карпати,
За каменярами ідуть по світу.
(А. М а л и ш к о . Кам’яними дорогами)

Камінь спотикання
Біблійний вислів (Ісаія, 28, 16; Послання апостола Павла до
римлян, 9, 31—33, та ін.). Вживається у значенні: перешкода, на
яку наражаються в якійсь справі.
Фразеологізми, як відомо, один із окаменів спотикання» для пере­
кладачів (М. Р и л ь с ь к и й . Мова нашої прози).

Камо грядеши?
Вислів походить з євангельської легенди про зустріч Ісуса
з апостолом Петром (Ісус запитав Петра: «Камо грядеши?» —*
«Куди йдеш?») Цитується іноді латинською мовою: quo vadis?
Перед багатьма українськими духівниками історія поставила фа­
тальне питання: камо грядешх? (Я. Г а л а н . Памфлети).
Наша машина — марка «фіат» — величезний комфортабельний авто­
мобіль, прозваний в Спілці «Антилопа гну» і в цій подорожі пере*
іменований нами на «Камо грядеши», бо прізвище шофера було Сен­
кевич, а до самої машини, що обламувалась щодесять кілометрів, інак­
ше, як з запитанням «камо грядеши», неможливо було і звернутися
(Ю. С м о л и ч . Розповідь про неспокій).

Канібали. Канібалізм
Канібали — назва, дана Христофором Колумбом людожерно&гу
племені індійців-караїбів. Пізніше це слово стало загальною на­
звою людожерів.
У переносному значенні канібалізм — жорстокість, дикунство.
Колись були просто невмілі примітивні грабіжники, тепер насуну­
ли озброєні всіма досягненнями науки й техніки канібали, які, грабую­
чи, мерщій затирають усі сліди по грабунках, та ще й підводять під
свою зловісну діяльність теорії про так звану вищість німецького духу
(П. З а г р е б е л ь н и й . Диво).

Капни
Селище на південному сході Італії, біля якого під час дру­
гої Пунічної війни (в серпні 216 р. до н. е.) римські легіони були
оточені військами карфагенського полководця Аннібала (римляни
втратили 70 тис. чоловік, карфагеняни — лише 6 тис.). Битва при
Каннах увійшла в історію як приклад блискучого розгрому во­
рога.
125
 На німецькій землі, яка мала стати Каннами 1 могилою фашизму,
до сьогоднішнього дня знаходять притулок фашистські виходці майже
з усієї Європи (Я. Г а л а н . Поламати шлагбауми).

Капітан Немо
Благородний герой популярного роману Жюля Берна «80.000
кілометрів під водою» (1869—1870 рр.), капітан підводного човна
«Наутілус», таємничий мандрівник.
«Десять днів по тому мандрували по Узбекистану, об'їздили, як
капітан Яелео, вісімдесят тисяч кілометрів під узбецьким небом» («Пра­
пор». 1966. М 6).
Французький вчений Ж. Клод підтвердив: думку про те, що море
може стати джерелом термоелектрики, йому навіяв жюлівернівський
капітан Немо. Навіяв... (В. Б у р я к . Художник і життя).

Караюсь, мучуся... але не каюсь!

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «О думи мої! о славо злая!»
(«ДО’. N.>0, написаної в Орській фортеці (1847), де поет відбував
заслання. Він там тяжко страждав, часто хворів, але дух його
лишився незламним:
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!
Та над століття, над повінь лиха,
Могутній голос говорить' стиха:
— Нічого, брате, я не звикаюсь^
Караюсь >
М у ч ус я ..
Але не каюсьі
(А. М а л и ш к о Тож стільки
треба таїть любові).

Кари єгипетські
Вислів походить з біблійного міфа про десять кар, яким бог
піддав Єгипет за відмову фараона звільнити іудеїв з полону: пе­
ретворив воду в кров, наслав жаб, комах, моровицю та ін. (Ісход,
7, 20—21 і далі). У переносному вживанні — великі нещастя.,
...Диво! Мільйони летять у якусь темну безодню, не залишаючи по
собі ніякого сліду: поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний,
чорний, плямистий тиф і всі єгипетські кари мучать країну. Що ж це
мав значити? (І. Ф р а н к о . Лев Толстой).

Кари ляхам, кари!

Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» — заклик до
помсти польській шляхті, яка нещадно експлуатувала український
народ:
А серед базару
Стоїть Гонта з Залізняком,
120
 Кричать: «Ляхам кари!
Кари ляхам, щоб каялись!»
Вживається із заміною компонентів.
А де ж батько? Повели гітлерівці. І скрізь таке... Кари фашистамІ
Кари/ ( О . Д о в ж е в к о . Із записної книжки воєнних л іт ).

Карфаген мусить бути зруйнований

Вислів належить державному діячеві Стародавнього Риму
Катонові Старшому (234—149 рр. до н. е.), який кожну свою
промову в сенаті закінчував фразою: «А втім, я думаю, що Кар­
фаген мусить бути зруйнований!» (Карфаген — місто-держава на
півночі Африки, політичний і торговельний ворог Риму).
Цими словами виражають наполегливу вимогу знищити воро­
га або подолати перешкоду (часто цитується латинською мовою:
Carthaginem esse delendani).
Але взагалі треба людям нагадати програму «Всесвітніх творів», і
гризти лею голову людям, як колись Катон гриз римлянам,— чи не взяти
на себе роль Катона? тільки не ради зруйнування Картагепи, а ради
відбудування її,— се ж більш почесна мета ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист
до М. П. Косача, ЗО XI 1893 р.).

Кастйльське джерело
За ірецькими міфами, джерело на горі Парнас, присвячене
Аполлону і музам.
У сучасній мові — джерело натхнення.
Моя лісова душа заспокоїлась, дерева єсть, чагарі єсть — чого ж
іще. Окрім того, я... знаходжу, що Владая похожа на Парнас, з різними
гіпокренами І кастильськими потоками ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до
М. П. Драгоманова, 19.VII 1894 р.).

Кйстор і Пбллукс (Діоскури)

Брати Діоскури — герої грецьких міфів, сини Леди. Один з
них, Поллукс (Полідевк), син Зевса,— безсмертний, другий, Кас­
тор, народжений від смертного,— смертний. Брати завжди були
разом. Після загибелі Кастора у бою Поллукс, не бажаючи пере­
жити його, благав у богів і для себе смерті. Зевс дозволив йому
половину свого безсмертя віддати Касторові. З того часу брати
день проводили у підземному царстві Аїді, а день — на Олімпі,
серед богів. Іменами їх називають нерозлучних друзів.
Рицарем він [Янка Купала] був у стосунках з ровесниками 1 молод­
шими товаришами по перу, а його багатолітня дружба із славним сорат­
ником — Якубом Коласом — нагадувала прекрасні зразки древності, мі­
фічних Кастора і Лоллукса (М. Р и л ь с ь к и й . Поет-рицар).

Катай, Матюшо, гусп

Слова Терешка Сурми з п’єси І. К. Карпенка-Карого (Тобіле-
вича) «Суєта» (1903). Терешко охоплений «суєтною» мрією ви­
вести свого сина Матюшу у пани. «Будеш учитись — будеш
127
паном»,— каже він синові, примушуючи його читати напам’ять
байку «Гуси» Крылова. Сцена написана дуже майстерно: Матюші
ніяк не вдається протягом усієї дії прочитати байку, фраза «Ка­
тай, Матюшо, гуси» повторюється декілька разів, що створює
комічний ефект.
Колись, у «безконфліктну епоху», дехто галасував, що у нас, мов­
ляв, все добре та гаразд, що негативного того в нас, як муха капнула,
навіщо, мовляв, його показувати, воно нетипове, катай, Матюшо, про
хороше та миле. (О. В и ш н я . Про Дмитра Білоуса).

Катерина
Героїня однойменної поеми (1838) Т. Г. Шевченка — узагаль­
нюючий образ великої сили, уособлення почуттів любові й мате­
ринства, розтоптаних бездушністю експлуататорського суспіль­
ства.
Щось неперехідне у душі рине
На знак безсмертя, вічності й краси.
Офелія, Джульетта й Катерина
Передають серця крізь всі часи.
(В. К о р о т и ч . Вірші про серця)

Катбн.
Поза Катбна
Марк Порцій Катон Старший (234—149 рр. до н. е.) — видат­
ний політичний діяч, письменник і оратор Стародавнього Риму.
Відомий своїми виступами проти Карфагена — сильного політич­
ного і торговельного конкурента Риму.
«Ставати в позу Катона» — брати на себе роль грізного обли­
чителя (найчастіше вживається іронічно).
А Собеський обурено бурмоче крізь зуби: — Той, хто мало не помо­
розив свого війська в Московщині, мав кожну нобілітовану наволоч за
батонів та гракхів. О раїтіа! В яких руках опинилася твоя доля! (3. Т у ­
л у б . Людолови).

Кедр ліванський
Порівняння з кедром ліванським — могутнім красивим дере­
вом, що досягає 25—40 м висоти, зустрічається ще в біблійній
Пісні пісень. Суламіф так говорить про свого коханого, царя Со­
ломона: «...Вигляд його подібний до Лівану, величний як кедри»
(5, 15).
Кедр ліванський — уособлення краси і величі.
Мов кедр серед поля
Ливанського,— у кайданах
Став Гус перед ними!
І окинув нечестивих
Орліми очима.
(Т. Ш е в ч е н к о . Єретик)

128
 Кирпа-Гнучкошиєнко-в
У зверненні до передплатників («Панове субскрибенти!»), на­
друкованому на обкладинці першого видання поеми «Гайдамаки»
в 1841 р., Т. Г. Шевченко писав: «Єсть ще і такі паничі, що соро­
мились свою благородну фамілію (Кирпа-Гнучкошиєнко-вт») і на-
друковать в мужицькій книжці. Далебі, правда!».
«Благородна фамілія» «Кирпа-Гнучкошиєнко-в» належить до
категорії так званих «значущих імен», що були поширені в сати­
рі XVIII і початку XIX ст. Прізвище «Кирпа-Гнучкошиєнко-в» —
своєрідний тричлен, кожний елемент якого має свою художню
функцію. В словосполученні «Кирпа-Гнучкошиєнко» Шевченко ви­
користав свій улюблений прийом семантичного контрасту, поєд­
навши слова, здавалося б, взаємовиключного змісту. Сло^о «Кир­
па» має тут значення — пиха, зарозумілість, чванство (за асоціа­
цією з висловами «гнути кирпу», «задирати ніс», тобто чванити­
ся). Другий елемент «значущого прізвища» — «Гнучкошиєнко»
означає низькопоклонство, лакейство (і в сучасній сатирі зігнута
шия та «гнучка» спина символізують різних відтінків холопство.
Саме так малюють наші карикатуристи американських сателітів).
Сатирико-викривальпа функція словосполучення «Кирпа-Гнучко­
шиєнко» визначається тим, що в ньому Шевченко відобразив
об’єктивно існуючі типові риси українського панства: його дво­
рянську зарозумілість перед народом і низькопоклонство перед
владою... З додатком літери «в» типово українське прізвище на
-єпко нібито «русифікується». Тут натяк на українських панів,
що соромилися своєї національності і холопствували перед ца­
ризмом» (Ю. О. І в а к і н , Сатира Шевченка. К., 1959, с. 42—43),
Шевченко І Україна крокуватимуть поруч довіку Скрізь вони зустрі­
чатимуть визнання І любов народів, в тому числі І американського
народу, який повірить Шевченкові і Україні, а не приблудам-гнучкошивн-
кам (Ю. М е л ь н и ч у к . Слава Шевченка лунав в Америці).

Китайський мур
Кріпосний мур, побудований вздовж північного кордону Ста­
родавнього Китаю для захисту від нападів кочових племен. Бу­
дівництво стіни, довжина якої досягає 4 тис. км., почалося в
4—3 ст. до н. е.
Китайський мур — синонім відгородження (ідейиого).
Унія в їх руках мала бути китайським муром, що п винен був від­
окремити галичан від іх зазбручанських братів і не допустити їх об’єд­
нання (Я. Г а л а н. Що таке унія).

Кількість переходить у якість

Один з законів діалектичного матеріалізму: кількісні зміни на

певному ступені неупинно і закономірно призводять до корінних
якісних змін, чим і пояснюється якісна багатоманітність світу.
...але в короткім часі Токовий позбувся невизначеності в характері
може стало йому в пригоді випадкове потовщення тілесне, нерішуча
5 5—і 89 129
кількість перейшла в злу якість, він прокинувся одного ранку дебелим
уже не тільки тілесно, але й духовно, ідеологічно, так би мовити..«
(П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності)

Кінець віку
Вислів виник наприкінці 80-х років XIX ст. Авторами його
були французькі письменники Мікар і Жувено, які написали
п’єсу «Кінець віку» («Fin de siècle»), поставлену вперше 17 квіт­
ня 1888 р.
Явищами «кінця віку» стали називати характерні прояви за-
непаду буржуазної культури — войовничий індивідуалізм, відмову
від загальноприйнятих моральних норм, відхід від суспільного
життя, містицизм. Згодом значення вислову розширилося (стали
говорити, наприклад, «жінка кінця віку», «виховання кінця віку»
і т. ін.).
Що найбільше може збудити оптимістичні думки у літературного
переглядача, то се новітня драма. В сій власне обладі література * кінця
віку* промовила справді нове слово, пробила нову стежку «в містичнім
гаю» літературних форм ( Л е с я У к р а ї н к а . Європейська соціальна
драма в кінці XIX ст.).

Книга за сімома печатями

Вислів походить з Біблії (Апокаліпсис, 5, 1—3), де так назва­
но таємничу книгу, яку «ніхто не міг, ні на небі, ні на землі, ні
під вемлею розкрити, щоб подивитися в неї».
Вживається у значенні: щось незрозуміле, приховане, непри­
ступне.
Діти робітників, діти селян сидять за книжками, вивчають, добу­
ваючи внання, волоту книгу мудрості, яка досі була закрита для них
за сімома замками, за сімома печатями... (Я. Г а л а н . Л ід щасливою зо­
рею).

Книги мають свою долю

Вислів походить з твору римського граматика 111 ст. до н. е.
Теренціана Мавра «Про літери, склади й розміри», де сказано:
«Зважаючи на те, як їх сприймає читач, книжки мають свою
долю».
Книги, як І взагалі всі твори людського духу, не однакову мають
долю (П. Т и ч и н а . Сила «Кобзаря»),

Княжата недорослі
Слова з поеми Т, Г. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»,
1844 р.):
Он глянь,— у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих...
Все віддано на самоволю панів! Воно й аовсім природно, бо само­
воля найвищої голови того «темного царства», царя, що ж інше може
породити, як не самоволю його підвладних, його блюдолизів, вкняжат
недорослих*ш котрі но слову поета, «з каліки останню свитину 8 шку­
рою знімають», аби мати в що обутися (І. Ф р а н к о , Темне царство),

130
 Кожний за здібностями,
кожному за потребами
Принцип комунізму, проголошений у Конституції CPGP
(1936). Джерелом цього вислову е праця К. Маркса «Критика
Готської програми» (1875): «На вищій фазі комуністичного су­
спільства, після того як зникне поневолююче людину підкорення
її поділові праці; коли зникне разом з цим протилежність розумо­
вої і фізичної праці; коли праця перестане бути тільки засобом
для життя, а стане сама першою потребою життя; коли разом з
всебічним розвитком індивідів виростуть і продуктивні сили і всі
джерела суспільного багатства поллються повним потоком, тільки
тоді можна буде цілком подолати вузький горизонт буржуазного
права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: Кожний
по здібностях, кожному по потребах!» (К. М а р к с і Ф. Е н ­
г е л ь с . Твори. Т. 19, с. 21).
На нетлінних сторінках Програми Комуністичної партії Радянського
Союзу серед інших немеркнучих слів сне пурпуровими літерами слово
івність — та справжня рівність, якої досягнуть люди, коли здійснено
Руде високий принцип комунізму: *Кожний за здібностями, кожному
за потребами...* (М. Р и л ь с ь к и й . Рівність примарна 1 справжня).

Кожний камінь кричить

Вислів із Євангелія (Лука, 19, 40). Так говорять про щось
жахливе, обурливе.
Привид цього короля, такий блідий напередодні, почервонів від ра-
дощів, почувши наших пісень у місті Парижі, цьому царевбивчому місті,
кожний камінь якого кричить: «Геть тиранію!» ( Л е с я У к р а ї н к а * '
Голос однієї російської ув'язненої).

Козак Мамай
Улюблений персонаж українських народних художників ми­
нулих століть, звичайно зображуваний біля вогнища з бандурою
і люлькою; до списа прип’ятий кінь, неподалік — собака. На та­
ких картинах звичайно вміщувалися і жартівливі сентенції.
Образ цього народного улюбленця став героєм роману О. Іль-
ченка «Козацькому роду нема переводу».
Вихривсь уж е в молодицею, як і всі, то ближчало, то віддалялось
ї ї розпашіле, щасливе обличчя, всміхався на покуті біля молодої моло­
дий, дивно схожий тонковусістю на потемнілого Мамая. ціле юрмище
живих усміхнених Мамаїв танцювало по стінах, вигоцувало по хаті
(О. Г о н ч а р . Циклон).
Лише увечері, аж біля Змієва, де річка Лета впадав в Сіверський
донець, збагнув Григорій, що йде на край держави у Святогорську пус­
тинь, де десять літ на нього ж де Лаврентій — козак Мамай у рясі
(В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Козел відпущення. Козел офірний

Біблійний вислів^ (Левіт, 16, 21—22), що походить з опису
особливого староєврейського обряду покладання гріхів усього на­
роду на живого козла. Вживається в значенні: людина, на яку по­
стійно звалюють чужі провини, той, що несе відповідальність за
інших.
Протеже Пія XII погано почував себе в ролі козла відпущення І не
виявляв зараз жодного бажання виручати начальство, що так поквапли­
во зреклося його (Я. Г а л а н . Памфлети*.
Токовий, видно, замість козла офгрного, бо начальник цеху на збори
не з’явився, десь зліг (П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

Коли ворог не здається — його знищують

Назва статті М. Горького, надрукованої у газеті «Правда»
15 листопада 1930 р.
Вислів широко вживався у публіцистиці періоду Великої Віт­
чизняної війни.
Ноли ворог не здається, його знищують — такий закон класової
боротьби в умовах громадянської війни. Такий він був, такий він І
зостається (Ю. С м о л и ч Я вибираю літературу).

Коли гора не йде до Магомета,

то Магомет Іде до гори
Існує декілька тлумачень виникнення цього вислову. Вва­
жають, іцо він походить з одного анекдотичного оповідання про
Ходжу Насреддіна, улюбленого героя східного фольклору. Ходжа
Насреддін, видаючи себе за святого, сказав, що примусить паль­
мове дерево підійти до нього. Зрозуміло, цього не відбулося, і то­
ді він пішов до дерева з словами: «Пророки і святі вільні від за­
розумілості. Якщо пальма не йде до мене, я йду до неї». Опові­
дання це вміщене в арабському збірнику, датованому приблизно
1630 р.
У переноспому вживанні означає вимушену поступку лю­
дини.
Жаль мені дуже, що не побачу Шишманових (Раду сподіваюсь ба­
чити тут), та що б, коли справді, видно, кі гора до Магомета, ні Магомет
до гори не може прийти; хто з нас в сій справі гора, а хто Магомет,
зоставляю на розсуд Лілі ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до матері, 4.ІХ
1897 р ).

Коли гримить зброя, музи мовчать

Це один з варіантів латинського прислів’я «Коли гримить
збіоя, закони мовчать» (це прислів’я відоме з промови Ціцерона
на захист Мілона, 52 рік до н. е.).
Українська радянська література безстрашно поділила зі своїм на­
родом весь тягар війни. Вона спростувала старий афоризм про те, що,
коли говорять гармати, музи мовчать (Б. Б у р я к . Художник І життя).
Вислів часто перефразовується.
Ні, невірна ота старосвітська приказка про гармати І музи — навпа­
ки* коли гармати гримлять, музи теж беруться підносити до гармат
набої. Артилерія, казали, бог війни, тож і музи в роки війни стають
богинями (Ю. С м о л и ч . Розповідь про неспокій).

132
 К олншііі люди
Назва оповідання (1897) М. Горького, в якому розповідається
про життя люмпен-пролетарів, мешканців нічліжного будинку.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції «колишніми
людьми» стали називати тих, хто втратив своє багатство чи при­
вілейоване становище в суспільстві.
Це [п’єса У. Сарояна] солодкувата казочка про «бідних, але благо­
родних» колишніх людей, далека від живого, темпераментного, справді
людяного мистецтва Едуардо де Філіппо (Є. І. С т а р и н к е в и ч . Анти­
гуманістична концепція людини в авангардистській драмі).

Колос Мемнбнський
В однієї з двох монолітних статуй єгипетського фараона
Аменхотепа НІ (1455—1419 рр. до н. е.) у Фівах через земле­
трус відвалилась верхня частина. Статуя стала звучати вранці
(можливо, через різку зміну температури під впливом сонячних
променів). Тому античні автори вважали ці статуї зображення­
ми міфічного ефіопського царя Мемнона, сина Аврори, вранішньої
зорі (пошкоджена статуя була реставрована римським імперато­
ром Септімієм Севером, 193—211 рр. н. е.).
Весь Єгипет стогнав, мов співучий колос у пустині.
Владу важку несучи гордої Ра-Менеіс...
( Л е с я У к р а ї н к а . Ра-Менеїс)

Колумб
Христофор Колумб (1451—1506) — видатний мореплавець, за
походженням генуезець. Перебуваючи на службі в іспанського
уряду, здійснив декілька плавань через Атлантичний океан, від­
крив частину островів Вест-Індії і Узбережжя Південної та
Центральної Америки.
Колумбами називають першовідкривачів, піонерів якоїсь
справи.
Разом з нами, радянськими письменниками, переживали вони [япон­
ські робітники] радість, викликану польотом першого в історії косміч­
ного корабля з людиною на борту. Ім’я Юрія Гагаріна, Колумба нової
космічної ери, у всіх на устах (О. Г о н ч а р . Японські етюди).
Хтось із сучасників назвав Кеплера Колумбом неба. Дуже влучна
характеристика («Наука і суспільство», 1971, № 12).

Колумбове яйце
За легендою, один з гостей на обіді у кардинала Мендози,
вислухавши розповідь Колумба про відкриття Америки, вигукнув:
«Так це ж так просто!». Тоді славетний мандрівник запропонував
йому поставити яйце гострим кінцем на стіл. Гість не зумів цього
зробити, Колумб поставив яйце, приплюснувши його ударом.
(Однак це ж розповідають і про італійського архітектора XV ст.
Брунеллескі, а в іспанців є прислів’я «яйце Хуанелло» з тим же
значенням).

133
 Над «Бар-Коібою» працював Яр. Врхліцький чотири роки (1894—1897),
певно не виключно, але, певно, по-свойому інтенсивно. Не тільки вміст,
але й форма чинила йому великі трудності, і він не без причини ва-
вначув, що віднайдення тої форми, в якій написаний сей твір, було для
нього правдивим Колумбовом яйцем (І, Ф р а н к о . Ярослав Врхліцький,
його життя і творчість, «Бар-Кохба»),

Коні Апокаліпсису
Апокаліпсис — грецька назва Одкровення їоанна Богослова,
однієї з частин Біблії. Твір цей, основною темою якого є проро­
цтва про страшний суд і кінець світу, написаний грецькою мовою
в 68—69 рр. н. е.
У шостому розділі Апокаліпсису розповідається про чотирьох
містичних вершників, що їхатимуть на білому, рудому, вороному
і блідому конях, несучи людству нещастя і загибель. Похмура
мікологія цієї книги використовується церквою для залякування
віруючих.
Образи Апокаліпсису знайшли втілення в літературі і ми­
стецтві (наприклад, гравюри великого німецького художника
XVI ст. А. Дюрера, серед яких широко відомі «Чотири вершники
Апокаліпсису», поезія В. Я. Брюсова «Конь блед» та ін.).
Очманілі коні Апокаліпсису покликані витягти віз католицизму, який
потопав в болоті (Я. Г а д а н . Памфлети).

Коні іржуть за Сулою,

Сурмлять сурми в Новіграді
Цитата з поеми «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.}: «Комони
ржуть за Сулою, ввенить слава въ КыевЪ.« Трубы трубятъ в
ІІовьград'Ь, стоять стязи вь П утивлі.».
Коні ті, що ржали за Сулою,
Ржуть І нині в далях огняних,
Древні стяги нас ведуть до бою
За проміння верховин нових.
Сурми, що сурмили в Новіграді,
Хто урве їх несмертельний звук.
Щоб дали уклін ми ржавій зраді,
Щоб 8ламали Святославів лук?
(М. Р и л ь с ь к и й .
Друзям по Союзу)

Коні не винні
Назва новели М. М. Коцюбинського (1912), в якій розвінчує­
ться ліберальствуюче панство. Поміщик Малина, що вдає з себе
«червоного», щирого «друга народу», показує свою справжню суть
експлуататора, коли селяни вирішують відібрати у нього землю.
Хоча він продовжує маскуватись і не сам викликає карний вагін
(це робить його син), проте швидко знаходить виправдання цьо­
му, виявляючи добросердість до солдатських коней, які, мовляв,
ні в чому не винні і яких шкода відсилати, бо воші втомлені.
134
 Цей вислів уживається із значенням: лицемірне небажання
бачити дійсних винуватців чогось (знімати вину з винних).
— ...Взавтра я буду така, як і сьогодні вранці,— підкреслила вона.—
Л сьогодні ввечері це лірика. Не дуж е вдала, правда?
— Ні, не вдала, я згоден з тобою. І моя вина...
— Ніякої* вини,— рішуче перебила Катерина.— Ні твоєї, ні моєї. Ні­
хто не винен.
— вИоні не винні»...— усміхнувся Максим.
— Я знаю, що ти любиш Коцюбинського. Але не приплутуй до н і-
щшс справ літератури. Ніхто справді не винен (Н. Р и б а к . Скр иія
Пандори).

Конквістадбри (Конкістадори)
Іспанські та португальські завойовники, що захопили Цент­
ральну Америку і значну частину Південної Америки. З нечу-
ваною жорстокістю вони винищували корінне населення.
Звідси переносне значення — загарбники, поневолювачі.
Не з доброї волі гаагські конквістадори 1 їх заокеанські покрови­
телі відмовилися від нафти, кольорових металів, урану та інших ба­
гатств Західного Іріану, від цього напрочуд вигідного стратегічного
плацдарму (К. Ж о л к о в с ь к и й . Над Західним Іріаном сходить сонце).
Не так просто' дістатися цього селища. Шофер, схожий на молодо­
го іспанського конкістадора, жме, як для цих місць, а неймовірною швид­
кістю («Вітчизна». 1974, /А 9).

Коня! Коня! Півцарства за коня!

Слова Річарда III з трагедії Шекспіра «Король Річард III»
(дія 5, картина 4). При цитуванні слово «коня» часто замінюється
іншими.
Зачувши поблизу Ярославин голос, Сергій ніби прийшов до тями,
бліде збуджене обличчя його на мить освітилось широким зухвальським
усміхом*
— Півцарства за еелікоптерї
— Навіщо він тобі, мой?
— Щоб понад цим потоком пронестись! (О. Г о н ч а р . Циклон).

Корифей
У старогрецькій трагедії — проводир, глава хору.
Переносне значення слова «корифей»: хтось видатний, провід­
на особа у певній галузі науки чи мистецтва; основоположник,
засновник чогось.
Фальшивий сам, І на екран жене фальш. А тоді ще й домагається
ва неї першої категорії... І такому — в храмі мистецтва? Де корифеїв
ще вчуваються голоси? (О. Г о н ч а р . Циклон).

Корінь зла

Вислів вживається як синонім до «основа, підстава, першо­

джерело зла»; походйть з біблії (Іов, 19, 28),
135
 С. Ковганюк вбачає корінь зла в недосконалому знанні української
мови, в недосконалому знанні російської мови, в копіїстичному методі
1 взагалі в деяких хибах роботи методологічного порядку (О. К у н -
д з и ч . Перекладацька мисль і перекладацький недомисел).

Король голпіі
У казці Г.-К. Андерсена (1805—1875) «Новий одяг короля»
розповідається про те, як два шахраї взялися пошити одяг для
короля з тканини, начебто невидимої для дурнів і тих людей,
які перебувають «не на своєму місці». Коли король у новому
«одязі» проходив містом, всі голосно вихваляли його неіснуюче
вбрання. ї тільки один хлопчик вигукнув: «Дивіться, а король
80ВСІМ голий!».
Вислів уживають, коли йдеться про дискредитовані авторите­
ти, про теорії, антинауковість яких викрита, та ін.
В грізний і вирішальний час вони, немов старіючі повії, оголюють
свої зжерті язвою тіла з фурією юродивих, плюючи на кожного, хто
посміє сказати їм. *Ти голий, королюІ > (Я. Г а л а н . Вересневі оповідан­
ня).

Король Лір
Герой однойменної трагедії (1608) В. Шекспіра. Під впливом
нещасть, вигнаний з свого дому рідними дочками, сліпий старий
Лір, який раніше зневажав людей, починає розуміти, що благород­
ство, любов і дружба повинні бути основою людських стосунків.
Уживається для характеристики людей, яких ушляхетнило
нещастя.
Ти, що Шекспірові вказала шлях,
Як самовладця і тирана Ліра
Перетворить в дитину — чоловіка —
Навчи й мене вкраїнським тихим словом
Причарувать замерклі, старосвітські
Величні постаті...
(І. Ф р а н к о . Цар і аскет)

Король помер — хай живе король

Такими словами у королівській Франції з вікон палацу спо­
віщали народові про смерть короля.
У переносному значенні вживається у тих випадках, коли пев­
не суспільне явище з’являється в іншій формі при збереженні
старої суті, або коли новий діяч нічим не кращий від свого по­
передника.
♦Коротше кажучи: «Унія вмерла, хай живе унія/» (Я. Г а л а н .
Новоявлені гіддані пана Арцишевського).

Крайності сходяться
Вислів Les extrêmes se touchent зустрічається в «Думках»
(видані посмертно в 1669 р.) відомого французького філософа
і фізика Б. Паскаля (1623—1662): «Науки мають дві крайності,
136
що зустрічаються [сходяться]». Популярності вислів набув після
того, як його вжив французький письменник Л.-С. Мерсьє (1740—
1814) у «Картинах Парижа» (1781—1788).
«Крайності збігаються» — кажуть французи. І в перекладах з Лєр­
монтова, про які тут ідеться, поряд з наведеними «копіїстськими» урив­
ками, е місця, де перекладач ніби скидав з себе важкі пута буквалізму
й віддаляється від першотвору з космічною швидкістю («Літературна
Україна», І967, 20 січня).

Крапля камінь точить

Вислів, ужитий староримським поетом Овідієм (43 р. до н. е.—
18 р. н. е.) у «Листах з Понту»: «Крапля точить камінь не силою,
а частим падінням» (латинською мовою: gutta cavat lapidem non
vi, sed saepe cadendo). Цитується Джордано Бруно в його творі
«Свічник» (1582): «Крапля точить камінь не силою, а частим
падінням; так і людина стає мудрою не за допомогою сили,
а завдяки частому читанню». Є свідчення про те, що подібний
вислів зустрічався ще у грецького поета V ст. до н. е. Херілоса
Самоського (G. B ü c h m a n n . Geflügelte Worte).
. Мало есть таких, що провадять культурну роботу в народі без­
посередньо, а не через книжку, так все ж єсть і такі. Усе те крапля в
морі, та все ж. може, і ся крапля камінь точить ( Л е с я У к р а ї н к а .
Лист до М. П. Драгоманова, 23.VI 1893 р.).

Красен Дніпро ясної погодп

Переклад цитати з повісті М. В. Го оля «Страшная месть»
(«Вечера на хуторе близ Диканьки», 1831): «Чуден Днепр при
тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы
полные воды свои».
«Красен Дніпро ясної погоди >. Спрадавна на берегах й го працюють
хлібороби, житом-пшеницею хвилює родюча 8емля (М. Р и л ь с ь к и й .
Дншро-Славута).

Краще померти стоячи,

ніж жптп на колінах
Цитата з промови, яку виголосила в Парижі 3 вересня 1936 ро­
ку видатна діячка Комуністичної партії Іспанії Долорес Ібар-
рурі (А. М. Taylor, The language of world war II, N—Y, 1944).
Думка ця зустрічається ще у римського історика Таціта
(55—120 р. н. е.), який писав («Агрикола», 33): «Достойна смерть
краще нікчемного життя».
Афоризм цей використовувався в наказах багатьох полко­
водців.
— Краще померти стоячи,
Ніж на колінах жити! —
Сказав учитель історії
Дітям,
(Б. О л і й н и к .
Не для дітей)

137
 Крез
Старогрецький історик Геродот (V ст. до н. е.) розповідав про
царя Лідії (560—546 рр. до н. е.) Креза, що володів незліченними
багатствами.
У переносному значенні — багач (при цьому може йтися про
багатства не лише матеріальні, а й духовні).
Облуплений кожух І чоботи порваті..«
Але я крез! Ви розумієте, я крез!
Моя душа на вістрях лез
Днів, що незмірено багаті.
(Я. Г р и м а й л о. Крез)

Криваве вино
У «Слові о полку Ігоревім» (XII ст.) є такі рядки: «...Ту кро­
вавого вина не доста; ту пиръ докончаша храбріи русичи: сваты
попоиша, а сами полегоша за землю Русскую». Жорстока битва
тут порівнюється з весіллям, на якому руські воїни частують
«сватів» — ворогів кривавим вином. Такий образ зустрічається
і в літописах (наприклад, у Новгородському І літописі).
Ні. ні! Подавиться недолюдок поганий.
Умре з кривавого вина/
В однім Дунаї скупані слов’яни
І воля в них — одна!
(М. Р и л ь с ь к и й . Голос сина)

Крім доброго — нічого.

Про мертвих або добре, або нічого
Першоджерелом цього латинського вислову (De mortuis aut
bene, aut nihil є, на думку ряду дослідників (С. Г. Займовського,
М. С. і М. Г. Ашукіних), твір Діогена Лаертського (III ст. н. е.)
«Життя, вчення й думки уславлених філософів». Діоген Лаертський
приписує одному з «семи мудреців» давнини Хілонові (VI ст. до
н. е.) слова «Про мертвих не казати погано».
Як скінчу життя стражденне,
Спогадайте інший раз —
Чи там nihil, чи там bene...
Як скінчу життя стражденне.
Щоб не чути більш образ,—
Киньте часом і про мене
Пару щирих, теплих фраз!
(П. Г р а б о в с ь к и й . До товариства)

Кроки саженні.
Розмаху кроки саженні
Слова з поеми В. В. Маяковського «Хорошо» (1927).
Я
планов наших
Люблю громадьё,
Размаха
шаги саженьи.
138
 За всіма основними показниками підвищився добробут народу. Пере*
Аравовуючи відомі слова поета, можемо сказати* п’ятирічки кроки сажен­
ні сьогодні гучно відлунюють і по радянській землі, і по планеті («Віт­
чизна», 1973, Мі 2).

Крокодилячі сльози
Вислів грунтується на старовинному повір’ї, начебто крокодил
плаче перед тим, як з’їсти свою жертву (про це розповідається,
наприклад, у старій російській «Повести бывшего посольства в
Португальской земле», XVII ст.).
Вживається у значенні: лицемірні сльози, роблене співчуття.
Інколи про людське око папа ронить крокодилячу сльозу над траге­
дією того чи іншого замученого священика, але душа його радів, що
оце його святості пощастило руками есесівських мирян усунути 8 свого
шляху ще одну колоду (Я. Г а л а н . На слукбі в сат ни).

Круглий стіл

Середньовічні рицарські романи розповідають про те, що ле­

гендарний король Артур створив рицарський орден Круглого
Столу. Рицарі цього ордена сиділи на королівських банкетах за
круглим столом, щоб не було суперечок за кращі місця. Всі ри­
царі почували себе рівними.
У сучасній публіцистиці вислів «зустріч за круглим столом»
означав дипломатичні, торговельні та ін. переговори, всі учасники
яких рівноправні.
Якщо на тему дружби братніх народів, зокрема дружби поміж укра­
їнським та російським народами, немало написано нашими письменни­
ками художніх творів, то на тему «круглого стола», запропоновану
Михайлом Шолоховим, здається, ніхто ще з нас не дав видатного
твору. А радянські письменники неодмінно повинні сьогодні зайняти
місце за «круглим столом» разом в письменниками всього світу (П. Т и ­
ч и н а . XX з’їзд партії).

Кування слів

Так називали творення неологізмів в українській мові напри­

кінці XIX ст. Вислів поширився на початку 80^х років у зв’язку
з перекладацькою діяльністю М. Старицького і вживався літера­
турною критикою і публіцистикою того часу найчастіше 8 нега­
тивним забарвленням.
Збірник моїх віршів цілком заборонений і знаєте за що? За те, що
в моїх віршах є ковані слова (В. С а м і й л е н к о , Лист до Б. Л. Глін-
ченка, 19.ХІ 1888 р.). ** *

. А те, що вона [Русова] каже про «ковані фрази», то сей неврозу-

мітельний термін, я розумію, як дань традиції, що наказує всіх нащад­
ків Пчілки й Старицького до 14 коліна вважати «ковалями» коли не
слів, то хоч фраз, чи вже не знаю там чого... ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист
до Ф. Петруненка, 22.ХІІ 1911 р.).

139
 Кузьма Трохимовпч

Герой оповідання Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Салдацький на­

трет» (1833), «латинської побрехеньки, по-нашому розказаної».
Це — античний анекдот про художника Апеллеса, який з такою
достовірністю малював виноградне гроно, що до картини зліта­
лися птахи поклювати винограду. До цього анекдота приєднано
інший, теж античний, про шевця, який взявся критикувати зна­
менитого живописця (ми пам’ятаємо його з епіграми Пушкіна,
яка кінчається словами: «суди, дружок, не свыше сапога»).
У Квітки «знаменитий» богомаз з Борисівни, Кузьма Трохимович,
намалював портрет солдата і виставив його па сільському ярмар­
ку, що викликало загальне захоплення.
І я тепер точнісінький, як той москаль, що змалював Кузьма Тро­
химович панові, що дуж е кохався в огородах. От вам і кобзар! (Т. Ш е в ­
ч е н к о . Лист до А. Лизогуба, 22.Х 1847 р.).
 Лабіринт
Так у давнішу звались палаци з багатьма заплутаними пе­
реходами і величезною кількістю кімнат, з яких важко було ви­
братися. Стародавні автори повідомляють про чотири лабіринти:
крітський, єгипетський (який, за Геродотом, мав близько 3 тис.
кімнат), самоський та італійський. Розкопки дають підстави ду­
мати, що в основі цих розповідей лежали історичні факти. Най­
більш відомий лабіринт — збудований Дедалом для царя Кріту
Міпоса.
У сучасній мові слово це означає не тільки будову із заплу­
таними ходами, а й складну, заплутану ситуацію, відносини, з
яких важко зпайти вихід.
Всесильна людина, яка повертав ріки, проламує гори, яка в чис­
тому полі вибудовує міста — камінні лабіринти, перемоловши на порох
і склеївши наново граніт і залізо (Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).
А потім таки ж надходить ота мить всемогутності, коли почуваєш,
ща все можеш, все підвладне тобі, на верхи ясновидства зносить тебе
якась сила... Щоб кинути знов у провалля сумнівів, у лабіринти шукань,
де навпомацки далі йтимеш... Такий уж е наш хліб (О. Г о н ч а р . Циклон).

Лавровий вінок. Лаври.

Спочивати на лаврах
Лавр (Laurus) — в античному світі дерево, посвячене Апол-
лонові. Оскільки Аполлон вважався богом-покровителем мистецтв,
переможців на змаганнях (музичних, поетичних та ін.) нагоро­
джували вінком з лаврових гілок (звідси слово «лауреат»). Зви­
чай цей зберігся до нашого часу.
Поставлена в п’єсі проблема в ході дії звелася до боротьби sa
плавровий вінок» насамперед бо вже сукупність подій і ситуацій спра­
цьовує тільки на цю колізію («Радянське літературознавство», 1974, М5 8).

141
 «Спочити на лаврах» — заспокоїтись на досягнутому; «пожи­
нати лаври» — прославлятися.
— Ми радо пішли до Шляхтича, нам уж е мріялися великі відкриття,
потрясіння, переворот у прокатній справі, лаври і розкоші слави (П. З а -
г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).
Зацитув ось таке Антон Герасимович їхній педагогічній асамблеї,
а надто ж тому патлатому дискутерові Берестецькому, з яким найчасті­
ше схрещує списи, і стоїть тоді, вдоволено пожинаючи лаври їхнього
сум’яття та подиву... (О. Г о н ч а р . Бригантина).

Ладо і Лада
Боги-охоронці сімейного миру й любові у східних слов’ян.
У переносному значенні «Ладо» — коханий, чоловік; «Лада» —
кохана, дружина.
То вертаються титани
чорної землі.
Із далекої літани,
там, де королі,
їх внизу стрічають Лади.
(П. Т и ч и н а .
Дивний флот...)

Лазар. Співати Лазаря

У Євангелії (Лука, 16, 20—21) в оповідання про жебрака Ла­

заря, який, покритий струнами, лежав під ворітьми багача і
радий був крихтам з чужого столу.
«Співати Лазаря» — прибіднюватись (жебраки співали пісню
про Лазаря, намагаючись розчулити слухачів).
— У нього діти! Не повмирають твої діти, коли не поїдять щуки.
Я за річку плачу панові старості оренду, а ти мені хочеш платити
вівсянкою. Лазаря співав, а сам. мабуть, наховав повен віз (П. П а н ч .
Гомоніла Україна).

Ламати списи
У «Слові о полку Іюревім» князь Ігор, звертаючись до русь­
ких воїнів, промовляє: «Хощу бо... копіє приломити конець поля
половецкаго; с вами, русици, хощу главу свою положити, а любо
испити шеломомь Дону».
У переносному значенні — боротися, змагатися, сперечатися.
Ще довго довелося Наливайкові й присутнім ламати списи на отих
розмовах (І. Л е. Наливайко).

Лампочка Ілліча
Назва оповідання (1918) Максима Пєшкова — сина М. Горь-
кого. Оповідання було написане після повернення автора з Си­
біру, куди він їздив по борошно для московських дітей.
Вислів набув величезної популярності після затвердження
(1921) Ленінського плану електрифікації Росії.
142
 Іноді ми зупиняємося біля такої щогли, І вона високо здіймається
над нами, як монумент іншому життю, як нагадування про життя елек­
тричне, трудове, коли бджолиний гул електромоторів ціле літо чути було
на колгоспних токах, і лампочки Ілліча світилися в хатах степовиків
(О. Г о н ч а р. Людина і зброя).

Лани широкополі
Слова 8 поезії Т. Г. Шевченка «Заповіт» (1845);
Як умру то поховайте,
Мене па могилі,
Серед стену широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
ЯК реве ревучий.
Для зображення неозорих українських полів поет створив
шляхом словоскладання епітет «широкополі» (взагалі такого типу
неологізмів у поезії Шевченка небагато).
Учитель каже. — скільки того лиха
Лягло у землю чорними костями.
Реве Дніпро й лани широкополі
Медами пахнуть, колосом шумлять.
(А. М а л и ш к о , Гості)

Лаура і Петрарка
Лаура — ім’я коханої великого італійського поета доби Від­
родження Франческо Петрарки (1304—1374). Ліричні твори Пет­
рарки, викликані його почуттям до Лаури (318 віршів), станов­
лять найціннішу частину літературної спадщини поета.
Любов Петрарки до Лаури символізує глибоке, самовіддане
кохання.
Я не Петрарка — ти ж нова Лаурал
Ти, може, краща, ніж вона була.
(В. С а м і й л е н к о . Сонети)

Лебедина пісня
Вислів грунтується на повір’ї, начебто лебеді співають перед
смертю. Виник він ще в давнину, зустрічається в одній 8 байок
Езопа (VI ст. до н. е.).
Брем у «Житті тварин» свідчить, що лебідь перед смертю
вітхає дуже мелодійно («голос його нагадує приємний звук сріб­
ного дзвону») і що це могло послужити основою для появи ци­
тованого вислову.
Вживається у значенні; останній прояв таланту; ширше —•
останній вчинок у житті.
Бадьорістю і життєствердністю, оптимізмом І мужністю, вдячністю
людини за її працю і вірою в комуністичну весну перейнята ця книж­
к а — лебедина пісня поета (О. Д я ч е н к о , Лебедина пісня поета),

143
 Левіафан
За біблійним міфом, величезна морська потвора (від староєв­
рейського «лев’ятан»).
З тим самим видом він [цар] левів полює,
левіафанів ловить, б’є пташок
і іде полем через людські трупи...
( Л е с я У к р а ї н к а . Напис в руїні)

Легше верблюдові пройти крізь голчане вухо...

Вислів походить з Євангелія (Матф., 19, 24; Лука, 18, 25)*
Деякі коментатори Євангелія вважають, що «верблюд» — це тов­
стий корабельний канат, який у давнину робився з верблюжої
вовни; інші, сприймаючи слово «верблюд» в його прямому зна­
ченні, під голчаним вухом розуміють одні з воріт в стіні Єруса­
лима, дуже вузькі і низькі. Скоріше всього, це давнє єврейське
прислів’я (легше верблюдові пройти крізь голчане вухо, ніж ба­
гатому увійти в царство небесне), в якому кожне слово треба
розуміти буквально; вказує на неможливість досягнення чогось
(Г. Д ь я ч е н к о . Полный церковнославянский словарь. М., 1900,
с. 209).
— Так от де ви! — зрадів Бідило, став у позу біблійського пророка
і врочисто запитав: — А чи знав ваша благочестива схильність, що легше
земному верблюдові пролізти 'крізь вушко голки, аніж щактифському ге­
нералові пропхатися крізь сміттєпровід? (Ю. Г е р а с и м е н к о . Коли
вмирав безсмертний).

Леді Макбет
Дійова особа драми В. Шекспіра «Макбет» (1606). Натхненни­
ця багатьох убивств, що проклали шлях до влади її чоловікові,
леді Макбет зрештою не витримала ваги своїх злочинів і надло­
милась морально.
...Сам до себе балака.
То наголос, то энов стиха,
Мов та леді Макбвтиха:
«Ось ще пляма в одна!
Тутка витер — там вона!»
(І. Ф р а н к о .
Вандрівка русина з Бідою)

Лепта (вдовиці). Внести свою лепту

Вислів виник з євангельського оповідання про пожертвування
в скарбницю єрусалимського храму; щедрі внески багатих, які
жертвують, не бідніючи, протиставлені тут скромному внеску бід­
ної вдови, яка віддала все, що мала,— дві лепти (Марк, 12, 41—
44; Лука, 21, 1—4). Лепта — дрібна монета у Стародавній Греції.
Вислови «внести свою лепту», «лепта» зараз вживаються у зна­
ченні: посильна участь у чомусь.
144
 Вислів «лепта вдовиці» мав значення: внесок формально ма­
лий, але великий своєю внутрішньою цінністю; вживається та*
кож іронічно.
— ...Народові треба і просвіти, і своєї рідної школи. Я теж даю
туди свою лепту (І. В і л ь д е. Сестри Річинські).

Лета. Канути в Лету

У грецькій міфології Лета — ріка забуття в підземному цар­
стві Аїді, з якої душі померлих пили воду і забували своє земне
життя (Вергілій, Енеїда, 6). Назва ріки стала символом забуття.
Звідси виник вислів «канути в Лету» — назавжди зникнути, піти
в непам’ять.
Привітай же благодушне
Мою сиротину.
Наш великий чудотворче.
Мій друже ЄДИНИЙІ
Привітаєш,— убогая.
Сірая, з тобою
Перепливе вона Пету\
І огнем-сльозою
Упаде ьолись на землю...
(Т. Ш е в ч е н к о . Неофіти)
— Коли ж це буде?
— Скоро. Чим більше гнути пружину, тим швидше й дужче вона
розправиться. Нема нічого вічного. Й неволя кане в Лету (В. Ш е в ч у к .
Григорій Сковорода).

Летючий голландець
Вислів походить з голландської легенди про моряка, який по­
клявся обійти на своєму кораблі мис, що перегороджував йому
шлях, навіть якщо на це буде потрібна вічність. За свою відвагу
і за виклик бурям легендарний капітан був засуджений разом
з своїм кораблем і мертвою командою вічно блукати по морю
(зустріч з «летючим голландцем», за переказами, віщувала бурю,
загибель корабля і людей). Це оповідання виникло, мабуть, в
епоху великих відкриттів.
Вислів використовується для характеристики непосидючих лю­
дей, а також людей, які постійно подорожують.
Повірив у тебе, допоміг упевнитись у своїх силах, І ось, замість
того, щоб вести розкопки, вимучувати дисертації, сам гасаєш по світу,
як влетючий голландець», і причиною все той же завжди захриплий від
крику, від надсади перший учитель, який ніби передав тобі і затятість,
і невтоленну жадобу відтворити на плівці розвихрений життьовий макро­
косм (О. Г о н ч а р . Циклон).

Лисиці брешуть на щити

Цитата з «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.) «...Лисицы бре­
шуть на чръленыя щиты...» (червлені — червоні).
Хіба їй можна одцвісти,
Коли зоря горить рожева.
Коли шумлять-дзвенять СВІТИ

145
 Від рику раненого лева.
Лисиці брешуть на щити
І кличе див поверху древа!
(М. Р и л ь с ь к и й .
Слово про рідну матір)

Лицар (рицар) без страху й догани

Так названо хороброго і великодушного французького рицаря
П’єра дю Террайля Баярда (1476—1524) у книзі, що була озаглав­
лена: «Найприємніша історія, скомпонована чесним слугою, про
події та вчинки, успіхи та подвиги доброго лицаря без страху
в догани, славного сеньйора Баярда...» (рік видання 1527). Проте
дослідники вказують, що так само Називали й видатного полко­
водця Франції Луї Тремуйля (1460—1525) (G, B ü c h m a n n .
Geflügelte Worte).
Вислів уживається як характеристика людини а високими
моральними якостями, мужньої і великодушної.
З розповіді про історичний для Казахстану 1916 рік І починається
совість Олекси Десняка про народного героя Іманова Амангельди, цього
рицаря без страху, Роланда середньоазіатських степів (Я. Г а л а н . Тур­
инський сокіл).

Лихо давнє й сьогочасне

Назва повісті Панаса Мирного (І897), в якій письменник зі­
ставив дві доби — кріпосницьку і цореформену.
Ідейну суть повісті розкрито в словах одного а її персона­
ж ів — діда Уласа: «...Було тяжке лихо, що нас до землі гнуло,
над нами знущалося, за людей нас не лічило. А проте те давнє
лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не при­
мушувало забувати своїх, навчало держатися купи. А тепер
яке лихо настало? Сьогочасне лихо — то справжнє лихо!».
Вислів уживається для характеристики експлуататорського
суспільства.
Українські письменники-демократи далі провадять боротьбу проіи
елиха давнього» — кріпосництва і численних його залишків у післяре-
фсрт^ену епоху. Разом з тим нові письменники — Панас Мирний, І. Кар-
пенко-Карий, Іван Франко, П. Грабовський та інші — починають бороть­
бу і проти «уіцха сьогочасного» — капіталізму 8 усіма його породжен­
нями (3. М о р о з . Тарас Григорович Шевченко).

Лиш боротись — значить жить!

✓
Цитата з поезії І. Я. Франка «Vivere memento!» (1883):
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити.
А що кров не зможе змить,
Спалимо огпем то!
Лиш боротись — значить жить!
Vivere memento!
146
 Вислів походить з 96^го листа до Луділія староримського
філософа Сенеки «Vivere (mi Lucili) militare est».
В тих оповіданнях ви бачите самого Франка — Франка-борця, який
не крив своїх симпатій і антипатій, борця, що часом перемагав в иім
артиста. Бо «лиш боротись — значить жить!» (М. К о ц ю б и н с ь к и й .
Іван Франко).

Лиш правда е вічна, а то все трава

Рядок з поезії П. Г. Тичини «Москва» (1947).
Голиться Левко Іванович та мугиче, як пісеньку, слова поета, що
вичитав їх десь взимку і підібрав до них і свій власний нехитрий
мотив: «Лиш правда в вічна, а то все трава...» (О. Г о н ч а р . Тронка).

Лівша. Підкувати блоху

Лівша — персонаж однойменного оповідання М. Лескова, май-
стер-зброяр, який зумів підкувати сталеву блоху, зроблену анг­
лійцем.
Є скептики. Вони двозначно посміхаються, стенають плечима: на­
віщо ці моторчики-порошинки? Навіщо потрібна блосі підкова (щоправ­
да. для Маслюка і Сябристого підкована блоха — це школярство, абетка
мікроремесла. що вони її просто проминули, йдучи далі)? («Літературна
Україна». 1967, Зі січня).
У наш час лєсковський «Лівша» вже не вершина майстерності...
Так, сучасні продовжувачі вЛівші» не лише підтримали традиції літе­
ратурної давнини, але й зберегли для країни чимало золотої валюти
(«Вітчизна», 1965, 7М* 8).

Лікарю, вилікуй себе самого

Євангельський вислів (Лука, 4, 23), що вживається в значенні:
перш ні к осуджувати когось, виправся сам.
Олекса Загайчик, якому Бронко не переставав допікати боягузтвом,
міг тепер йому відповісти: «Лікар, вилікуй себе самого» (І. В і л ь д е.
Сестри Річинські).
Роман Ю. Шовкопляса мав назву «Лікарю . вилікуй себе самого»
(1964).

Ліліпути. Країна ліліпутів

Ліліпути — мешканці вигаданої країни, до якої потрапляв
герой роману англійського сатирика Д. Свіфта «Мандри Гуллі-
вера» (1726). У країні ліліпутів усе дуже мале, а самі ліліпу­
ти — завбільшки з палець. Злякавшися «людинп-гори», вони об­
плутують сонного Гуллівера нитками, і він не може поворух­
нутися.
У переносному значенні ліліпути — дрібні (часом нікчемні)
людці,
У квартирі... можна побачити розмаїті дивні речі. Серед них —
модель есмінця, керованого по радіо, футбольний м’яч, що співав і може
видатися маленьким навіть мешканцям країни Лгліпутгї... («Вітчизна».
1965, М 8).

147
 — Ти не смійся, Микито. Я знаю, як це робиться: блат — великий
чоловік.
— Не згоден я з тобою .. Може, й був коли-небудь та для кого-
небудь великим, але чим далі, то все меншав, уж е перетворився в лілі­
пута (О. Г о н ч а р . Микита Братусь).

Лісова пісня
Назва драми-феєрії (1911) Лесі Українки.
Закружляють зорі
Сиві, ніби маки...
І підпалять синім
Всі поліські плеса,
З лісової пісні
Випливуть на веслах
(О. С т е ш е н к о.
Волинський етюд)

Ліхтар Діогена
Письменник III ст. н. е. Діоген Лаертський у творі «Життя,
учення і думки знаменитих філософів», кн. 4, розповідає, що
грецький філософ Діоген із Сінопа (IV ст. до н. е.) одного разу
засвітив вдень ліхтар і, ходячи з ним по вулицях, говорив: «Я шу­
каю людину».
Вислів означає: спосіб шукання істини, шукання справжньої
людини.
От уж е іменно, якби я була способна на обожаніе, то ввертала б
його на таких людей. Він один з тих людей, на яких ніяк не міг на­
трапити бідолаха Діоген з своїм ліхтарем. Я маю кращу долю чи, може,
кращого ліхтаря, бо таки, хоч не часто, а все ж бачу «людей>... ( Л е с я
У к р а ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова, І7.УІІІ 1893 р.).

Ловці душ
За євангельським міфом, Христос, побачивши двох рибалок,
сказав їм: «Ідіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей» (Матф.,
4, 19). Це були його майбутні учні.
У переносному значенні — люди, що своїм словом справляють
великий вплив на інших.
Та хто твої почислить ролі,
Хто оспівав до кінця
Мисливця славного у полі,
На сцені — людських душ ловця/
(М. Р и л ь с ь к и й .
Амвросієві Бучмі)
Справжній радянський патріот не піймається на гачок буржуазних
ловців людських душ («Комуніст України», 1968, № 5).
Але на всі господні настанови
Непогрішимий скромно відповість:
— Я пам’ятаю завдання Христове:
Не риб ловити в сіті, а людей.
Всевишній скаже радісно* «О’кей!»
(Д. П а в л и ч к о.
Зберуться кардинали)

148
 Ломикамінь
Образне уживання цього слова (на означення творчості ве­
ликої української поетеси Лесі Українки) пов’язане з ї ї поезією
«Уривки з листа» (цикл «Кримські відгуки», 1897), де так опи­
сується ця рослина:
Аж ось на шпилі,
На гострому, сірому камені блиснуло
щось наче пломінь.
Квітка велика, хороша пелюстки свіжі
розкрила,
І краплі роси самоцвітом блищали на дні.
Камінь пробила вона, той камінь, що все
переміг,
Що задавив і могутні дуби,
І терни непокірні.
Квітку ту вчені люди зовуть Saxifraga,
Нам, поетам, годиться назвати її — ломикамінь
І шанувать її більше від пишного лавру.
Це він ІС. Мержинський] перший порівнює Лесю з квіткою ломика-
меня і каже, що і і поезія, якої ніхто і ніколи не задушить, пробиває­
ться вогненно-червоною квіткою крізь кам’яну товщу свого часу і жор­
стокість тодішнього життя (Б. Я к о в л є в . Ломикамінь (рецензія на
кн, О. Дейча «Ломикамень», М., 1962).

Лоно Авраамове
У легенді з доєвангельської Книги ювілеїв, або Малого буття,
розповідається, що «Іаков спав на лоні діда свого Авраама».
Вживається як синонім до поняття «перебування в раю»
(найчастіше в іронічному значенні).
— Так, маєте рацію. Бувають випадки, коли оунівські молодчики ви­
силають у лоно Авраама декого і з польських дзялачи (діячів) (І. В і л ь -
д е . Сестри Річинські).

Лореляй ( Лорел ёя)

Героїня старовинних німецьких пісень, легендарна прекрасна
дівчина, яка, сидячи на прибережній скелі, своїм співом зачаро­
вувала тих, хто плпв по Рейну. Мандрівники, заслухавшись її,
втрачали розум і гинули у хвилях ріки. На сюжет пісень про
Лореляй написана балада німецького романтика К. Брентано
(1778—1842) і поезія Г. Гейне «Не знаю, що сталось зі мною...»
(цикл «Знову на батьківщині», 1824).
Ім’я Лореляй — символ романтики, поетичного світоспри­
ймання.
Висхпе Рейн, і ліси на горі не синітимуть.
Віще небо окутає дим,—
Та безумці, брати мої, вірно любитимуть
Лореляй з гребінцем золотим.
(М. Р и л ь с ь к и й . Скільки літ не пройде,
все на скелі сидітиме)

149
 І раптом на сторінці 81 — якраз посеред тексту мого спогаду «Серце
великої артистки> — я побачив величаву «Лсрелею» (А. К о с - А н а -
т о л ь с ь к и й . Величава Лорелея).

Лукуллівський бенкет
За свідченням Плутарха, римський консул Людій Ліціній
Лукулл (близько 106—56 рр. до н. е.) володів величезними багат­
ствами і прославився розкішними бенкетами, про які не раз зга­
дували його сучасники і пізніші автори.
А як увійшла пані в мискою вареників і служниця нарешті принес­
ла самовару булки і «традиційну» «чайну» ковбасу, то я саме описува­
ла «лукуллівський бенкет» ( Л е с я У к р а ї н к а . Роэмова).

Лупайте цю скалу, нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас...
Цитата з поезії І. Я. Франка «Каменярі» (1878)— заклик до
повалення капіталістичного ладу.
Заперечення війни — кінцева мета, генеральна ідея прогресу, до
якої шлях лежить, укритий камінням, перетятий скелями. Ще довго до­
ведеться лупати цю скелю, рівняти правди путі, доки гцастя всіх прийде
по наших аж кістках (С. ПІ а х о в с ь к и й. Перший епічний цикл).

Любити свій край не є злочин,

коли це для всіх!
Цитата з поезії П. Г. Тичини «І Бєлий, і Блок...» (1919).
— ...Пам’ятаєте, Тичина десь писав. «Поете, любити свій край не в
влочин, коли це для всіх!* Так от для всіх — для людства, для радості
1 правди (С. Ж у р а х о в и ч . Київські ночі).

Любовний трикутник
Вислів походить з драми Г. Ібсена (1828—1906) «Гедда Геб-
лер» (1890). У 1-й яві 2-го акту асесор Брак говорить Гедді, що
він хотів би стати другом хазяйки дому, «а потім і хазяїна, зви­
чайно... такий трикутний союз, по суті,— дуже зручний для всіх
сторін». Коли входить чоловік Гедди, Брак додав: «Трикутник за­
микається».
Цей вислів вживається із значенням: подружжя і третя осо­
ба (коханець, коханка).
Тепер він [Ю. Яновський] знає, що розповідати. Але як? Роман 8
трикутником кохання в центрі? Ні, ні, нізащо. Його не задовольняв
легкий успіх у невибагливого читача (Ю, М а р т и ч. Непогасна зірка),

Люди, будьте пильні!

Вислів полум’яного чеського патріота, письменника-комуніста
Юліуса Фучіка. 25 серпня 1943 р. націстський суд у Берліні ви­
ніс Фучікові смертний вирок (його було страчено 8 вересня
150
1943 р.). У тюрмі Фучік написав свою останню книгу, яка закін­
чується словами, що стали крилатими: «Люди, я любив вас, будь­
те пильні!».
«Люди, будьте пильні!» Кричать тут звідусіль тіні мільйонів жертв
фашистського людоїдства (П. К о з л а н ю к. В народній Польщі).

Люди доброї волі

Вислів, який став крилатим після опублікування Відозви,
прийнятої 19 березня 1950 р. в Стокгольмі третьою сесією Постій­
ного комітету Всесвітнього конгресу прихильників миру («Сток­
гольмська відозва»). Документ цей закінчується словами: «Ми
закликаємо всіх людей доброї волі всього світу підписати цю
відозву» («Правда», 1950, 1 квітня).
Першоджерело вислову — цикл романів (1932—1947) фран­
цузького письменника Жюля Ромена «Люди доброї волі».
Сила народу — непереборна. Буде так, як хочуть мільйони людей,—
чесних людей доброї волі (П. Т и ч и н а . Буде так, як хочуть народи).

Людина і зброя
Назва роману (1960) О. Гончара. Вислів став образною ха­
рактеристикою воєнної тематики в літературі та мистецтві.
Звертаючись до подій війни, автори ставлять особливий наголос на
людині. Саме до окремої людської величини перенесено центр ваги.
І в цьому принципово нове вирішення теми «людина і зброя» («Вітчизна»,
1965, М 2).

Людина — істота суспільна

Слова великого старогрецького філософа Арістотеля (384—*
322 рр. до п. е.).
Серц* людини — об’єкт історичної [не фізіологічної] категорії. Серце
доби, здійснюване в аспекті класової боротьби,— класове серце — це в
в грудях людини. Говорив про це великий стагірит, Арістотель: «физей
дзоон політікон»— з природи політична тварина — це людина (С. Т у -
д о р Зустрічі з книжками).
Тема влюдина* й «природа» належить до так званих вічних тем
художнього письменства, і не треба, власне кажучи, пояснювати, чому
це так: людина сама в часткою природи... І разом з тим, як істота
розумна й соціальна, вона протистоїть природному світові, перебуваючи
з ним у складних, суперечливих, завжди історично обумовлених взаємо­
зв’язках (Л. Н о в и ч е н к о. <Вся безліч животвору»).

Людина людині вовк

Слова з комедії «Осли» староримського письменника Плавта
(близько 254—184 рр. до н. е.). Латинською мовою: homo homini
lupus est.
Вживається як формула крайнього егоїзму, що характеризує
мораль експлуататорського суспільства.
151
 Ходиш між людьми, як між вовками. Одно — стережешся. Скрізь на­
сторожені вуха. Скрізь простягнені руки. Бідний в убогого тягне сорочку
Із плота, сусід у сусіда, батько у сина. «Між людьми, як між вовками»
(М. К о ц ю б и н с ь к и й . Intermezzo).
— А от на людей ще й зараз кипить сер це.. На подруг, на ігуме­
ню... Вони ж не прості люди, слуги божі... Що ж тоді вже про простих
говорити? Людина людині — вовк... Отак і мене до тюрми опустили..«
(В. С о б к о . Матвіївська затока).

Людина людині — друг, товариш і брат

Слова з Програми КПРС, прийнятої XXII з’їздом Комуністич­
ної партії (1961). Одним з принципів морального кодексу будів­
ника комунізму є «гуманні відносини і взаємна повага між людь­
ми: людина людині — друг, товариш і брат» (Програма КПРС.
Держполітвидав України, К., 1962, с. 105).
ї ї не вкладу у віршик,
бо вірш як вузенька рама,
А в неї — земля за раму,
та й то молода стократ,
Без неї я жить не зможу,—
ось що таке Програма,
І що таке наша Партія,—
товариш,
і др уг,'
і брат!
(А. М а л и ш к о . Нова Програма)

Людина у футлярі
Назва оповідання А. П. Чехова (1898), герой якого, учитель
Бєліков, «был замечателен тем, что всегда, даже в очень хорошую
погоду, выходил в калошах и с зонтиком и непременно в теплом
пальто на вате. И зонтик у него был в чехле, и часы в чехле
из старой 8амши, и когда вынимал перочинный нож, чтобы очи­
нить карандаш, то и нож у него был в чехольчике, и лицо, ка­
залось, тоже было в чехле, так как он все время прятал его
в поднятый воротник... Одним словом, у этого человека наблю­
далось постоянное и непреодолимое стремление окружить себя
оболочкой, создать себе, так сказать, футляр...»
Так називають людину, яка боїться усього нового, ховається
від життя.
Революція сягала до найглухіших закутків. Прийшла вона і в затх­
лі стіни гімназії. В кількох оповіданнях Чумака виступає характерний
образ гімназичного інспектора, своєрідної «людини в футлярі», сухаря
і кар’єриста (С. К р и ж а н і в с ь к и й . Художні відкриття).

Людина — це звучить гордо

Слова Сатіна з п’єси М. Горького «На дні» (1902): «Человек!
Это — великолепно! Это звучит... гордо! Че-ло-век! Надо ува­
жать человека» (дія 4).
Сміється пілот радісно... Такий маленький, чорнявий.. і біля такого
гіганта-птиці... і він, гігант той, йому кориться... Людина! О, це бренить
гордо!.. (О. В и ш н я . Понад туманами).

152
 Вислів цей часто перефразовується (уточнюється поняття
«Людина»).
Не одне покоління робітників гартувалося на цьому підприємстві.
їм*я иарсеналець* справді звучить гордо («Вечірній Київ», 1974, 6 ли­
стопада).
— Не бачу підстав для роздратування,— знизав плечима інженер,—
по-моєму, тут все о’кей. Інтелігенція — це звучить гордо. Я десь не­
давно навіть читав, що інтелігенція — слово не іноземне, а російське
(П. З а г р е б е л ь н и й . Диво).

Люди як боги
Назва науково-фантастичного роману (1899) англійського
письменника Г. Уеллса. Автор у свою чергу запозичив вислів з
Біблії (Буття, 3, 5).
І буде так —
Фальшиве небо сміхом хтось розколе.
І стане світ новий і люди як боги.
І скрізь, де буде поле,—
Плуги, т у г и ..
(П. Т и ч и н а . І буде так)

Людська комедія
Назва багатотомного циклу романів і повістей О. Бальзака
(перше видання 1842—1848), що задуманий як паралель до «Бо­
жественної комедії» Данте. Подібно до цієї енциклопедії середніх
віків, «Людська комедія» мала стати величезною епопеєю життя
буржуазного суспільства.
Не книжна драма і не мальована кров, а велетенська Людська к ме­
діа, для створення якої ще не народився Данте, хай р згортається
перед Вашим духовним зором (О. Д о в ж е н к о Лист до Ю. Тимо-
шенка).

Людський документ
Вислів «Document humain» уперше вжив французький
письменник Е. Гонкур (1822—1896) у передмові до книги «Де­
кілька творів нашого часу» (1876). У передмові до роману «La
Faustin» (1882) він писав, що має батьківські права на цей ви­
слів, а в передмові до роману «Брати Земгано» (1879) зазначав,
що всі люди, про яких йдеться в романі, і усі їх стосунки могли
бути зображені саме за допомогою величезного запасу спостере­
жень і «колекції людських документів, оскільки лише — скажемо
це якомога голосніше — людські документи створюють хороші
книги». У 80-і роки XIX ст. Е. Золя використав міркуванпя
Е. Гонкура про «людські документи» для обгрунтування своєї
теорії «експериментального роману» (Н. С. А ш у к и н , М. Г. Ашу -
к и н а. Крылатые слова).
Вислів «людський документ» вживається у значенні: листи,
щоденники, спогади та інші документи, які містять правдиву
розповідь про життя людини.
153
 Кожен лист трудящого — це документ людського життя, людської до*
ді. Його треба уважно прочитати, знайти шляхи задоволення справед­
ливих скарг І прохань, допомогти людині вибратися з прикрого станом
вища, уміло пояснити її права і обов'язки перед суспільством (М. Ч а -
б а н і в с ь к н й . Слово про людську добрість).

Люцйфер
Люцифер (лат. Ідісуіег — світоносець) — ангел, що повстав
проти бога і був скинутий з неба. У середні віки — одне з імен
сатани, володаря пекла.
Світова поезія неодноразово використовувала образ Люди«
фера для втілення мотивів богоборства і протесту проти деспо­
тизму релігійних авторитетів («Втрачений рай» Дж. Мільтона,
«Каїн» Дж. Байрона, частково «Демон» М. Ю. Лєрмонтова).
У сучасній літературній мові слово набуло також значення:
вечиста сила (у формі «люципер» вживається як лайка).
Чорт бери, якщо перетворятись,
Хрестиком я хочу стати вмить
Тим, що, мов церковця між горбами,
Між грудьми дівочими блищить.
Може, ти той хрестик пЗцілуеш
Уночі, не знаючи про те,
Що вселився МОЛОДИЙ Люцифер
У твоє розп'яття золоте.
(Д. П а в л и ч к о .
Знову ти вертаєшся з костьолу)
Стоптала подвір'я із садом
Люциперів чорних навала,
Онуку забито у житі.
Снарядом підпалено дім.
(А. М а л и ш к о . Боженкоі
 Мавка
Персонаж українських (волинських) народних казок і легенд,
головна дійова особа драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
(1911).
Мавка — втілення ніжності, благородства і самопожертви.
Закружляють зорі
Сиві, ніби маки,
І впадуть в долоні
Обережним Мавкам.
(О. С т е ш е н к о .
Волинський етюд)

Мавр зробив свою справу (своє діло)

Мавр може йти
Це слова Мавра — героя драми Ф. Шіллера «Змова Фісско в
Генуї» (1783). Мавр допоміг графові Фієско організувати повстан­
ня республіканців проти тирана Генуї дона Доріа, а після цього
став йому непотрібен.
Слова ці характеризують цинічне ставлення до людини , яку
використали і послуги котрої більше нікому не потрібні.
Зрадили. Обдурили. Викинули, як сміття, коли стали козаки не­
потрібні. вМавр вробив свою справу. Мавр маже піти» <3. Т у л у б .
Людолови).

Мадонна
Так звуть католики міфічну матір Ісуса Христа. Численні
зображення мадонни з дитиною на руках сприяли тому, що сло­
во це стало вживатись у переносному значенні для характери­
стики молодої, чистої, ніжної жінки, люблячої матері.
155
 Під небом, як очі бездонним.
Де луг свіжим сіном пропах.
Ви можете стріти мадонну
З граблями в засмаглих руках,
(І. Н е х о д а. Чудесний сад)

Майстер корабля
Назва твору Ю. Яновського (1927). Вживається у значенні:
творець, митець, людина, що може дати світові новий витвір ми­
стецтва.
Як же повинні будувати сьогодні свій корабель майстри кораблів —
сценаристи? (О. Д о в ж е н к о . Виховувати молодих кінодраматургів).

Макіавеллі
Відомий письменник і дипломат Флорентійської республіки
Макіавеллі (1469—1527), змальовуючи у творі «Государ» (1513)
свій ідеал правителя, виправдовував будь-які методи боротьби
за встановлення сильної влади аж до підкупів, зради і вбивства
(сам Макіавеллі був людиною такого типу).
У переносному значенні — людина, що не спиняється перед
найгіршими засобами для досягнення своєї мети, людина хитра,
підступна, віроломна.
Згодом краківський Макіавеллі позаздрив лаврам свого флорентій­
ського попередника (Я. Г а л а н . Коли вбивця сміється).

Маланка
Маланка Волик — персонаж з повісті М. Коцюбинського «Fa­
ta morgana» (1904—1910), бідна селянка, що все життя мріяла
про власний шматок землі. Всі прагнення Маланки обмежуються
бажанням мати власну землю й віддати дочку за «хазяйського
сина».
Хіба не радісно сьогодні бачити, як вчорашні Маланки, життєві
інтереси яких не сягали далі убогого й куцого шматочка землі, сьогодні
мислять державними категоріями («Літературна Україна», 1964, 18 жовт­
ня).

Малюта Скуратов
Найближчий сподвижник російського царя Івана IV (Грозно­
го). Скуратов увійшов в історію як один із жорстоких керівників
«опричників» — сліпо відданих цареві озброєних загонів, які при­
душували феодальну опозицію.
У переносному значенні — нещадний кат.
Друга в біді —
як хміль, обів*ю,
Ворогу лютому —
буду Малютою.
(А. М а л и ш к о .
Ні, не стомлюся
на дальній межі)

156
 Мальбрук в похід зібрався
Початковий рядок з пісні про герцога Мальборо (1650—1722)
головнокомандуючого англійських військ під час війни з францу­
зами за іспанську спадщину (пісня виникла у французьких вій­
ськах після того, як поширилась чутка про смерть Мальборо,
у французькій вимові — Мальбрука).
У час Вітчизняної війни 1812 р. пісня про Мальбрука, пере­
кладена на російську мову, була дуже поширеною; текст її знач­
но змінився, набувши комічних, а іноді й непристойних подро­
биць (тепер у ній говорилось про похорон полководця, який не
загинув у бою, а помер від страху). Пісня була спрямована про­
ти Наполеона і висміювала його невдалий похід на Росію.
Цей вислів у переносному значенні вживається при характе­
ристиці невдалого починання, найчастіше — воєнної авантюри
(іноді ім’я Мальбрука замінюється іншим).
Мальбруків нащадок, лорд Пістон Пєрчіль. веде військо своє одну
шосту частину світу воювати... (О. В и ш н я . Пєрчіль у похгд зібрався).

Мамон (Мамона). Служити Мамоні

У Євангелії багато разів згадується ім’я Мамона — сірійського
бога багатства (наприклад, «Не можете служити богу і мамоні»,
Матф., 6, 24). У сучасній мові «мамона» — синонім багатства;
«служити мамоні» — прагнути до збагачення, дбати лише про ма­
теріальні цінності, грубу насолоду.
Недовго жив я ще, лиш сорок літ,
І сил не тратив на пусту мамону,
Невже ж уж е минув я свій зеніт
І розпочав спадистий шлях до склону?
(І. Ф р а н к о. Із днів журби)

Мапілов. Маніловщина
Манілов — прізвище одного з персонажів поеми М. В. Гоголя
«Мертві душі» (1842). Це сентиментальний і безплі ний мрійник,
людина ввічлива і запобіглива до нудоти.
Переносне значення слів «Манілов», «маніловщина»: лібераль­
на, пуста балаканина, безпідставне фантазерство, пасивно-благо­
душне світосприймання.
Звичайно, було б наївною маніловщиною твердити, ніби в наш час
усі читачі однаково добре розуміють поезію І автора «Сонячних клар­
нетів» сприймають з такою ж легкістю, як І Ст, Олійника (Ю. І в а -
к і н. З позицій читача).

Манна небесна
За біблійним міфом, манна — їжа, яку бог посилав іудеям
кожного ранку з неба, протягом сорока років, поки вони йшли
пустелею в землю обітовану (Ісход, 17, 14—16). Легенда має до
певної міри реальну основу: в пустелі росте їстівний лишайник
157
(Ьесапога, староєврейська назва — ман), плоди якого — дрібні білі
кульки» схожі на крупу,— споживалися місцевими жителями.
Вислів «манна небесна» вживається у значенні: несподівано
одержані життєві блага; «чекати, як манни небесної» — чекати з
нетерпінням; «живитися манною небесною» — існувати надголодь.
Пілсудський «манни» Гм не жалів, обіцяв він також обітовану
вемлю українській фашистській наволочі (П. К о з л а я ю к . Питання про
переміщення) ~
Успіхи передовиків — не манна небесна, вони з надхмарних висот
не падають («Радянська Україна». 1961. Є січня).

Манфред. Дух Манфреда

Дійова особа однойменної філософської драми англійського
поета Дж. Байрона (1788—1824), написаної у 1817 р.
Манфред — песиміст, проте в основі його песимізму лежать
реальні історичні причини — спотворення ідеалів просвітительства
і революції при їх втіленні у буржуазній дійсності. Розчарував­
шись у житті і людях, Манфред готовий сумніватись у цінності
самого пізнання, яке несе лише скорботу. Він іде в гори, зами­
кається у гордій самотності, сповнений презирства до долі на­
роду» що залишився там, в долині; проте дух його не зломився.
Манфред — уособлення гордої самотності і сили духу*
Гримлять гори, тріщать скелі, а над горами піднімається дух Ман-
фр?9а. проклинаючого нікчемних людей свого часу (І. С. Н е ч у й - Л о -
в и ц ь к и й . В концерті).

Марія Мигдалина
Марія з м. Магдали, за євангельською легендою, була зцілена
Ісусом, який вигнав з неї бісів. Після цього вона розкаялась у
своїх гріхах, залишивши розпусне життя, і стала його вірною
послідовницею.
Покаянними Мигдалинами звуть розпусних жінок, які повер­
нулися на шлях .трудового, чесного життя. Вживається це ім’я
також іронічно, найчастіше для означення людини, що кається
у своїх гріхах.
— .„Обіцяв, вдбррачок, монахові, що грішниця покається, як біб­
лійна Магдалена4 прдеив пробачення від її імені у бельгійця-монаха, а во­
на он як «покаялась»! (І. В і л ь д е. Сестри Річинські).

Марко Проклятий
Персонаж українських народних казок та легенд, ім’я якого
увійшло навіть у приказку («товчеться, як Марка по пеклу»).
Марко закохався в рідну сестру, потім убив її разом з матір’ю
і був за свої тяжкі злочини засуджений на вічне блукання. На
основі фольклорних творів О. П. Стороженко написав повість
(«поему») «Марка Проклятий» (1870—1874).
У переносному вживанні вічний блукач, великий злочи­
нець, неспокійна людина.
158
 — Що, Володимире, поробляв ваша Марійка?
— А що їй робити? Все товчеться між хатою і клунею, наче Марко
Проклятий у пеклі (М. С т е л ь м а х . Щедрий вечір).
Хіба вас хто займав. Самі до всіх прискіпуєтеся, всім невдоволені,
колотитесь, як той Марко у пеклі...
— Тебе приспали. Якове? — спитав його Григорій.— Дали шматок сит-
ніпгай, і ти заснув (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Марс. Марсове поле. Спн Марса

У римській міфології Марс — бог війни. У переносному зна­
ченні «Марс», «син Марса» — військовий (також войовничо на­
строєна людина); «марсове поле» — поле битви.
...Кожен Із молодих шляхтичів мріяв якнайскоріше зажити слави на
Марсовому полі (П. П а н ч . Гомоніла, Україна).

Марсельєза. Марсельська пісня

Французька революційна пісня (Marseillaise — за назвою міста
Marseille — Марсель). Спочатку це була пісня марсельських во­
лонтерів, пізніше — національний гімн Франції. Складена Руже
де Лілем у 1792 р.
У переносному значенні — революційна пісня, пісня-заклик.
Чого марсельську пісню чути?
Хіба день слави вже настав?
Хіба розірвані всі пути?
Хіба тиран вже а трону впав?
(Леся Українка.
Пісня про волю)
Гукнули бідні: ближні й дальні!
Не телеграми привітальні,
а кулю в лоба глитаям!
Візьмім, візьмім на гострі леза!
Всім краям — МарсельвзаІ
(Б. Т и ч и н а . День передостанній.
Із циклу «Сотворіння світу»)

Марфа і Марія
За євангельською легендою, коли Христос проповідував у домі
двох сестер, Марія сиділа біля ніг його і слухала проповідь, Мар­
фа ж готувала обід і була незадоволена з того, що сестра їй не
допомагає. Ісус сказав їй на це: «Марфо! Марфо! Ти турбуєшся
і клопочешся про багато речей, а одно тільки потрібне. Марія ж
обрала кращу частину...» (Лука, 10, 41—32).
У переносному значенні Марфа — людина, коло інтересів якої
обмежується дрібними, побутовими справами; Марія — людина 8
високими прагнепнями, уособлення переваги духовного начала.
Прости, що лист такий сухий, «хозяйственный». Що ж робить, пер­
ший раз беру на себе роль євангельської Марфи, тоді як перше скоріш
наближалась до Марії, отже, й мова у мене відповідна новій ролі ( Л е ­
с я У к р а ї н к а . Лист до О. П. Косач (сестри), 29.УІІІ 1895 р.).

159
 Маслинова гілка
У біблійному міфі про всесвітній потоп Ной, який рятувався
з сім’єю і тваринами в ковчезі, бажаючи довідатись, чи вже спала
вода, випустив голубку. Через сім днів голубка повернулася з
маслиновою гілкою в дзьобі; по цьому Ной довідався, що вода
спадає (Буття, 8, 7—11), і на землі знову настає спокій.
У греко-римському світі маслинова гілка — атрибут богині
миру (Ф р. Л ю б к е р. Реальный словарь классической древности,
СПб.— М., 1888, с. 342).
Маслинова гілка — емблема миру і спокою.
Визволення лунав слово,
Радянські рушили полки —
І миру гілка маслинова
Стальні увінчує штики.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Рукам трудящим слава)

Мати городів руських

Так у літописах називалось місто Київ, центр Київської Русі,
колиски трьох братніх народів — російського, українського, біло­
руського.
Вживається як урочистий синонім до назви цього міста.
Скільки ясних дум, радісних надій пов'язано з Києвом — «матір’ю
міст руських ». У ньому щасливо поєдналися чарівна ніжність і сувора
мужність, героїчна слава древності і ясна велич сьогодення («Молодь
України», 1974, 6 листопада).
Столиця України — Київ. Виконує обов'язки «матері городов русь­
ких». Батька городів руських не знайдено, але він безперечно десь є
(О. В и ш н я . Дещо з українознавства).

Матненосці
Сатиричне визначення українських буржуазних націоналістів,
яке походить з поезії М. Чернявського «Гімн матненосців» (1901):
Ми матнею однією
Зметемо півсвіту! —
погрожують матненосці.
Абстрактно? Туманно? Може й так... Інтелігентщина! Але я скажу
ясніше: саме тому, що люблю Україну, я ненавиджу матненосців і тик,
кому вони прислужують (С. Ж у р а х о в и ч. Київські ночі).

Мафусаїлів вік
За біблійним міфом, Мафусаїл — один з родоначальників люд­
ства— жив 969 років (Буття, 5, 27).
Вислів «Мафусаїлів вік» означає довголіття.
Поки ж сіє диво буде.
Поживи хоч стілььо ти,
Скільки жив, як кажуть люди,
В світі Мафтусал святий.
(І. К о т л я р е в с ь к и й .
Пісня на новий 1805 год)

160
 Машина часу

Заголовок науково-фантастичного роману Герберта Уеллса

(1866—1946), написаного в 1895 р. У ньому розповідається про
незвичайну подорож в далеке майбутнє на чудесній «машині
часу».
С к ільк и б л аго р о д н и х н аїц ад к ів-ю н ак ів у м р ія х с в о їх будуть п ерен о­
сить своє ж и т т я на машині часу в н а ш у в ел и ч н у еп ох у (О . Д о в ж е н к о .
І з за п и с н ої к н и ж к и воєнних л і т ) .
Н и н і «машина часу» в ж е давно в и й ш л а з а м е ж і ф антастики, якщ о
м ати н а у в а зі с о ц іа л ь н і обстави н и й перспективи: за ці деся т и річ ч я ,
щ о м и н у л и від П е р ш о го з ’ їзд у , з р о с л а не л и ш е літ е р а т у р а , а л е й зм ін и ­
л о с я с о ц іа л ь н е бу т тя цілої* п ла н е т и (« Р а д я н с ь к е л іт е р а т у р о з н а в с т в о »,
1974, № 8).

Медовий місяць

Вислів походить з філософського роману Вольтера «Задіг, або

Доля» (1747), у третьому розділі якого сказано: «Задіг переконав­
ся, що перший місяць шлюбу, як він описаний у книзі Зенд, є
медовим місяцем, а другий — полинним місяцем». М. С. і
М. Г. Ашукіни висловлюють припущення, що цей вислів спорід­
нений з аналогічним висловом східного фольклору.
У переносному значенні — початковий період якогось явища
чи події, коли ще не виявилися їхні негативні риси.
Медовий місяць Стадницького за т я гн у в ся для лісо в и к ів на к іл ь к а
рок ів (М . С т е л ь м а х . Х л іб І с і л ь ).

Медуза Горгона. Голова Медузи.

Погляд Медузи

У грецькій міфології одна з трьох сестер Горгон, дочок Фор-

кія. Дві з них (Стено і Евріала) були безсмертні, третя — Меду­
за — смертна. Як і сестри, Медуза здатна була своїм поглядом
все перетворювати в камінь. На голові в Медузи замість волосся
вилися змії.
К о л и с ь л и ц е Медузи Ф о р к іс ів н и
Т у с и л у м а л о , щ о з м ін я л о в к ам ін ь
У ся к о го , хто в нього за зи р н у в.
П о езіє, к р асав и ц е чудова,
Твоє л и ц е п о д іб н у с и л у м ає
Зм іняти к ам ін ь сам олю бства й з л о с т і
У сльо зи , в с п ів с т р аж д ан н я до лю дей.
( І . Ф р а н к о . Ц а р і аск ет )

Т еп ер його в л а с н а н а ук ов а суп еречк а, я к у вів п еред війною з п р о­

ц е с о р о м Ш н у р р е , в и д а в а л а с я Г ор д ієв і О тав і ц іл к о м ч у ж ою , непотрібною ,
вона с т о я ла десь зб ок у мертвим докором , суп е ре ч к а с т а ла м овби ж ивою
істотою , в он а п р и б и р а л а то в и гл я д с ум н ої з а п л а к а н о ї ж ін к и з безп о­
радністю в п ід н ес е н и х р у к а х , то с та в ал а дивною двоголовою істотою ,
мов п р а д а в н я Горгона і ті д ві голови н а м а г а л и с я загри зти од н а од н у...
(П . З а г р е б е л ь н и й . Д и в о ). * А 1

6 5—189 161
 Мекка. Іти в Мекку
Мекка — місто в Аравії, яке вважається батьківщиною Мо­
хаммеда, легендарного засновника ісламу (релігії мусульман).
Мекка — головне місце паломництва віруючих, там знаходиться
священний храм мусульман Кааба.
У переносному значенні Мекка — місце поклоніння.
Н е старови н н а І д алек а,
серед п усти н ь забу т а Мекка
1 н е п е ч ал ь н и й пантеон,—
ю нацьке п л е м 'я тр уд івн и ч е
в у с іх к р а їв до себе к л и ч е
свящ енне м істо — К р ас н од он .
(М . У п е н и к.
К рас н од он с ьк и й зо ш и т )

Мельпомёна. Слуга Мельпомёни

Мельпомена (по-грецьки «співаюча») — муза трагедії (спочат­
ку вважалась музою пісні взагалі, потім пісні сумної). Мельпо­
мена зображувалась у вигляді високої жінки з пов’язкою на го­
лові, у вінку з виноградного листя, в театральній мантії, на ко­
турнах, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею
в другій.
У переносному значенні Мельпомена — театр взагалі або
уособлення трагедії як жанру. «Слуги Мельпомени» — актори.
С п ’я н іл и м «п е с и г о л о в ц я м » к оли ш н ій слуга Мельпомени артистично
недоливав І ва ї х кош т н ап и вається сам ( Ф % М а к і в ч у к . Р е п о р т а ж
з того с в іт у ).

Менестрелі
У середньовічній Франції та Англії так звали мандрівних
народних співців-поетів.
У широкому значенні — люди, які щось або когось оспівують
у своїх творах.
В о н а не пнеться ви соко до с т е л !
І не к ра с ує п р ол н ет и свої.
Ч и то в ж и т т і не б а ч и л и її,
Ч и то з а б у л и н а ш і менестрелі
(А . М а л и ш к о . Рута)

Мені належить помста

Біблійна фраза, що зустрічається і у Ветхому, і в Новому за­
вітах (у 5-й книзі Мойсеевій, в Посланнях апостола Павла до
римлян і до євреїв): «МнЪ отмщеніе і азъ воздамъ». (Ці слова
Л, Толстой узяв епіграфом до роману «Анна Кареніна»).
У цьому вислові яскраво виявлена релігійна ідеологія непро­
тивлення злу, яка перекладала відплату за крішди на бога, за­
бороняючи людині самій боротися за свої права.
162
 „ .П о х в а л а т ер п ін н я , в ла гід н е н н я в с іх зем н и х б о л ів обіцян к ою б л а ­
ж ен ства н а д р у го м у світ і, п ерен есен н я в с іх с о ц іа л ь н и х п о р а х у н к ів з
зем лі перед об иччям найвищ ого с у д д і ( « х т о терпен, той с п а с е н », «мені
лишіть відпл ту, й я в ід д а м », <не п роти вся з л о м у : а л е хто вдарить
тебе в тв в п р ав е ли ц е , настав й ом у й д р у г е » ), — п р об і! — це б у л о щ ось
д л я Сой ів (С . Т у д о р . Д е н ь отц я С о й к и ).

Мені тринадцятий минало

Назва поезії (1847) Т. Г, Шевченка.
З ін ьк івс ьк у ш колу зак ін ч и в я року 19 3-го з свідоцтвом , що
маю п р ав о бути п ош т ов о-телег аф н лм чин вником , дуж е як огось
високого (ч о т и р н ад ц я т ого, чи щ о ) розряд у. Т а к уд и ж м ен і в ті
чиновники, к о л и *мені тринадцятий минало* (О , В и ш н я . М о я авто­
б іо г р а ф ія ).

Ментор. Менторський тон

Ментор — ім’я мудрого наставника Телемака, сина Одіссея,
у поемі Гомера «Одіссея» (в образі Ментора богиня Афіна су­
проводжує Телемака в його подорожі). Французький письменник
Фенелон (1651—1715) популяризував це ім я своїм романом «При­
годи Телемака» (1699). Роман був перекладений на російську
мову в епоху Петра І, віршована його обробка належить
В. К. Тредіаковському («Телемахіда», 1766).
Починаючи з XIX ст. слово «ментор» переважно вжив ється
з іронічним забарвленням (людина, що нудно повчав),
Г л ване ну із зв 'я за н и м и рук ам и п ок оївся в гли б ок ом у к р іс л і і д а р ­
ма щ о сидів у так ій н е зр у ч н ій п о і, прац ьови то ви кон ував р о л ь менто­
ра... п ід д у ло м в ла сн о го б р а у н ін г а (Ю . С м о л и ч . П р е к р а с н і к а т а с т р о ф и ).

Меркурій
У староримській міфології — вісник богів, охоронець подорож­
ніх і купців, бог торгівлі і прибутків (те ж, що у старогрецькій
міфології Гермес).
Меркурій — також покровитель злодіїв і обману, у міфах зо­
бражується як умілий викрадач.
У ц и х м у р а х , н е зв аж а ю ч и н а за бо р он у, Меркур'й (б о г к уп ц ів і ха­
л а м и д н и к ів ) т ак ож п а н у є всевлад н о (Я . Г а л а н . О с трів ч у д е с ).

Мертві душі
Назва поеми (1842) М. В. Гоголя, герой якої Чичиков скупо­
вує у поміщиків померлих селян — мертві ревізькі душі — нібп
для переселення в Херсонську губернію (розрахунок його грун­
тувався на тому, що до наступного перепису померлі селяни
формально вважалися живими). Чичиков хотів стати власником
землі, що відводилася урядом для поміщиків, які переселяли
сво х селян на нові місця.
У безсмертній поемі Гоголя змальована ціла галерея соці­
6* 163
альних типів миколаївської Росії, і передова критика саме їх
назвала мертвими душами. У такому значенні вислів став кри­
латим.
— ...А бо в цього П о ц іл у й к а розум догори н огам и п ерек и н ув ся , або
він 8бирае д л я чогось мертві душі. Н о в и й Ч и чи ков та й год і (М . С т е л ь ­
м а х . П р а в д а і К р и в д а ).

Мертві лишаються молодими

Назва роману (1949) німецької письменниці Анни Зегерс.

П е р еч и ту єш в ір ш і Ів а н а К у л и к а І з т рэд ом вір и ш , щ о п оетові в н а ш і
д н і б у л о б у ж е сім десят років. ^
«Мертві залишаються молодими».
О собли во гостро в ід чуваєш в луч н іст ь цього сум ного а ф ори зм у, щ о
н а л е ж и т ь А н н і Зегерс, к о л и м ова йде п ро поета, твори як ого п о р к а х
і д е с я т и літ т я х зберігаю ть с в іж іст ь і я ск р авіст ь м олод ост і ( Л . П е р в о ­
м а й с ь к и й. П л о м ін ь багр я н ого с л о в а )

Мертві сраму не імуть

За свідченням літописця, київський князь Святослав звернув­

ся до своїх воїнів перед битвою з візантійським військом у 970 р.
зі словами: «Не посрамимъ земли Русския, но ляжемъ костьми ту:
мертвые бо срама не нмутъ» (Н. М. К а р а м з и н . История госу­
дарства Российского. Кн. I, СПб, 1842, примітка, с. 111).
— ІІ і, я к ви відносно тієї іст ор и ч н ої ф рази , щ о мертві сраму не
імуть? (Ю . М е л ь н и ч у к . П а п и р од яться в к о м и н і).

Месія. Прихід Месії

У віруваннях іудеїв, «спаситель», який начебто буде посланий

богом для знищення зла на землі і встановлення «царства божо­
го». Уявлення про месію як про «божественного суддю живих
і мертвих» лягло в основу вчення про Христа.
Найчастіше вживається з іронічним значенням для характе­
ристики тих, хто прагне змінити світ, не маючи для цього ні да­
них, ні можливостей.
Х іб а ж п ротиставленням цим горе-героя м [т ак званим позитивним
героям п р им ітивних повістей, п ’єс, к ін оф іль м ів ] маю ть бути б е зк р и л і
(« р я д о в і » , « п р о с т і», <з в и ч а й н і» ) лю д ц і, я к и х н іщ о н е цікавить, я к і
ні за щ о свідом о не борю ться, нічого високого не п рагн уть?!
А сам е таке пр от и ст ав лен н я спостерігаєм о в д ея к и х т ворах с у ч а с н и х
літе р ат о рів, як і п р о г о л о с и л и себе м а л о не месіями н о в о ї ери в н а ш ій
л іт е р а т у р і ( І . М у р а т о в . Г е р о ї пови н н і бути героям и .— «Л іт е р а т у р н а
У к р і н а » , 1963, 26 к в іт н я ).

Г н ів н о рокотав н еп ідступ н істю всею,

К о л и грим ував я його п ід Месію.
В ід в ер т а вс ь од мене, як від п о л ін а ,
К о л и а ж с в е р біл о п рой ти сь н а к о л ін а х .
(Б . О л і й н и к . П із н а н н я )

4 А/.
 Метаморфбзи
Поема Овідія (43 р. до н. е.— 17 р. н. е.), в якій розповідає­
ться про різні перетворення богів. Вона сприяла поширенню цьо­
го слова в значенні: перетворення (взагалі),
І висуш ить зе м л я лю д ськ і
г а р я ч і сльо зи ,
І бронзовим вінком квітчатим е
труди,
Б о д у ш у п ол он я т ь нові метаморфози,
Д е доброта ж и в е, а з л у н ем а ходи.
(А . М а л и ш к о . І в и су ш и т ь...)

Мефістофель. Сміх Мефістофеля

Мефістофель — персонаж трагедії великого німецького пи­
сьменника Й.-В. Гете «Фауст» (завершена 1831 р.). Образ Мефісто­
феля, одвічного руйнівника — протистоїть у трагедії образові твор­
ця, шукача істини Фауста.
Сміх Мефістофеля — глузливий, саркастичний, принизливий
регіт.
...« р е а л іс т » , гла д е н ьк и й , з м он гольськ и м и очицям и, с п ер с я лік т я м и
на сп и нку с тільц я й с и л у в а в с я (х о ч д а р ем н о ) вдати своїм и очим а п о г л я д
Мефістофеля ( А . К р и м с ь к и й . П е р ш і дебю ти одного р а д и к а л а ).

Механічний громадянин
Один з анонімних кореспондентів М. Горького (людина анти-
радянська) писав про себе, що він «обиватель, який механічно
став громадянином СРСР». У статті «Механическим гражданам
СССР. Ответ корреспондентам», надрукованій в «Известиях ЦИК
СССР» 7 жовтня 1928 року, Горький, відповідаючи на листи людей,
об’єднаних «поганенькою злістю проти радянської влади», назвав
їх «механічними громадянами» (Поли. собр. соч. Т. 24, с. 431).
Т и м -то з такою енергією і р озвін ч ув ав він к ри ти к у д р іб ’я зк ову, без­
в ід п о в ід а льн у і том у н еп родукти вн у, кри ти к у, щ о т іль к и н а те й годи­
л а с я , щ об бути д л я «механічних громадян» світом д у ш і, ім енинам и
серця (М . Ш а м о т а . Д оповідь.— «Л іт е р а т у р н а У к р а ї н а » , 1968, 29 бе­
р е з н я ).

Минула Селянйнович
Богатир-орач, герой російських билин («Минула Селянинович
і тяга земна», «Вольга і Минула Селянинович»). Відоме також де­
коративне панно *М. О. Врубеля «Минула Селянинович» (1896).
Образ Минули, який з любов’ю і легкістю оре землю, відбив
у собі багатовікову мрію поневоленого селянства про щасливу
працю.
В ін дасть зе м л і, Минула новочасний.
Н е зн а н у м іць — і проц віте зем ля ,
І стане л а н — я к стан злотоп оясн и й ,
І нові в р у н а випестить р іл л я .
(М . Р и л ь с ь к и й . Л я г л а зим а.
З а в ія л о д о р о г и )

165
 І п ід у* як Мик ла , пр и гн усь, потем нію в ід н ош і,
В и с х н у , спрагою битий, м о ж ли в о , вп ад у н а с л ід у ,
А л е бачити б у д у : цвіти зацвітаю ть х о р о ш і
У твоїм, У к р а їн о , велен ім і вічн ім с ад у ,
( А . М а л и ш к о . У к р а їн о м о я )

Н а д зв и ч ай н о виразний, пром ови стий, с п равд і н аро д н и й (а ц і м іл ь ­

й они р у к — ч и не викликаю ть вони дум к и п р о нового, м іл ьй он н ор ук ого
М икулу Селяниновича, щ о вийш ов орати свою н е о гл я д н у н и в у !),— цей
о б р аз у ж е містив у собі зар од к и р о з у м ін н я р ев о л ю ц ії я к с и ли не т іль ­
ки р уїн н и ц ьк ої, а л е й творчої ( Л . Н о в и ч е н к о . П о е з ія і р е в о л ю ц ія ).

Минають дні, минає літо

Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Сліпий» (1845):
Минають дні, минає літо,
Настала осінь, шелестить
Пожовкле листя...
Схожі рядки є також у поезії Т. Г. Шевченка «Минають дні,
миіпють ночі» (1845).
К е р у й н а озеро спокою
Свої ш у к а н н я м о лод і;
В с е , щ о зо с т а л о с ь 8а тобою ,—
Л и ш с л ід в ес ел ь ц я на воді.
Минають дні, минає літо,—
А л е нащ о т уж и т ь за ним?
П р о зо р у ш к л я н к у вщ ерть н а ли т о
Ви н ом , червоним і х м ільн и м !
(М . Р и л ь с ь к и й . Ч ер в о н е в и н о )

Ми не лукавили з тобою
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Доля» (1858):
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
У літературній мові є численні парафрази цього рядка
Т. Г. Шевченка.
І г и лукавила зо мною/
А х , ангельські слова твої
Б у л и л и ш облиском б р е х н і
І ти лукавила зо Ліною/
І не тя м ущ ом у м ені
З т р у л и серце гризотою .
Чч а н ге л ь с ь к і с л о в а твої..«
І ти лукавила зо Ліною/
( І . Ф р а н к о . Т р іо л е т )

Мирне співіснування
Принцип мирного співіснування двох систем— соціалістичної
і капіталістичної,— що лежить в основі зовнішньої політики Ра­
дянського Сою у, був сформульований у ряді праць В. І. Леніна.
Так, у листі «Американським робітникам» В. І. Л н*н п ше про
перспективи торговельних відносин між США і Радянськ ю Росією
«на протязі того періоду, коли існуватимуть поряд соціаліст чиї
і капіталістичні держави» (По не зібрання творів. Т. 39, с. 184).
«Про мирне співжиття з народ м» (американським) В. І. Ленін
говорить і у «Відповді на запитання берлінського кореспондента
американського інформаційного агентства «Universal service»
Карла Віганда» (Повне зібрання творів. Т. 40, с. 140—142) та в ін­
ших працях. Вживається і в образному, переносному значенні
...до і в н а ш и х д р у к о в а н и х о р г а н а х , п о суті, м а й ж е не з н а х о д и ло сь
м ісця д л я с ер й озн и х к ри т и ч н и х статей п ро д и т я ч у літ е р а т у р у ... Т а к і
ж и в ут ь собі д и т я ч а л іт е р а т у р а й к ри ти к а в м е ж а х літ е р ат у р н о го п р о ­
цесу, за принципом «мирного співіснування* ( < Л іт е р а т у р н а У к р а ї н а » ,
1967, 3 с іч н я ).

Миру не ждуть — мир завойовують

Цнтата з «Маніфесту до народів миру», прийнятого на Дру­
гому всесвітньому конгресі миру у Варшаві 22 листопада 1950 р.
А л е ж у с і в ж е народ и вогнен ним и буквам и у св і х сер ц я х н а п и са ли
с лов а про те, щ о миру не ждуть, а мир завойовують ( I I . Т и ч и н а .
Миру не ждуть — мир завойовують).

Мир хатам (халупам), війна палацам

Слова ці у часи французької буржуазної революції XVIII ст.
були лозунгом революційної армії. Член конвенту монтаньяр
П.-Ж. Камбон висунув цей лозунг у своїй доповіді, обгрунтовуючи
декрет від 15 грудня 1792 р., який закликав французьке коман­
дування скрізь знищувати феодальні порядки і заміняти стару
владу народним представництвом. Г. Бюхнер, німецький політич­
ний діяч і письменник, воскресив цей лозунг у зверненні до гес­
сенських селян (1834).
У д і Жовтневої революції лозунг був використаний для пла­
катів і міцно засвоєнні революційною публіцистикою (Н.С. А ш у -
к и н, М. Г. А ш у к и н а. Крылатые слова).
Н а у к в й с о ц іа л ізм ,— к азав за с ту п н и к к ом іс а ра ,— а т ак ож мир ха­
лупам і вій а палацам вим агаю ть т ак ої доктрини, щ об бити ворога без
п щ ади (Ю . Я н о в с ь к и й . В е р ш н и к и ).
Т о р а н іш е б у л о г а с л о : мир халупам, війна палацам. А тепер треба
о го лош у ати війну халупам , щ об ставити добрі о елі (М . С т е л ь м а х .
П р а в д а і К р и в д а ).
У к р а ін с кий р ад я н с ьк и й письм ен н и к Ю . См л и ч н аз ав свій ром ан,
н ап и саний у 1959 р., вМир хатам, війна палацам*.

Мистецтво для мистецтва

Вислів цей — лозунг прихильників так званого «чистого»,
«вільного» мистецтва, проголошений французьким філософом-
ідеалістом Віктором Кузеном (1792—1867) у 22-п лекції курсу філо-
софії, читаного ним 1818 р. у Сорбонні. Формула «Мистецтво для
мистецтва» викликала гарячі суперечки, її вперто захищали пое*
ти Теоф’ль Готьє (1811—1872), Шарль Бодтер (1821—1867) і Тео­
дор де Банвіль (1823—1891). Проти неї у 1839 р. виступив профе­
сор естетики в Женевській академії Рудольф Тенфер та ін,
187
(G. Büchmann. Geflügelte Worte). Існує багато варіантів цього
вислову: «наука для науки», «поезія для поезії» та ін.
Проти цього лозунга гостро виступали кращі представники
дожовтневої літератури. Боротьба за партійність мистецтва про­
довжується і в наш час.
Щ о ж до сам ої п е ре к ла д а ц ьк ої мови то... ц е не ж и в а , п ри род н а
м ова, а ш тучн и й п род ук т роботи за одним з п р и н ци п ів р еак ц ій н о ї тео­
р ії «мистецтво для мистецтва» — за ф орм алісти чн и м п ринципом (О . К у н -
д з и ч . П е р е к л а д а ц ь к а м и сль і п е ре к ла д а ц ьк и й н е д о м и с е л ).

Митрофанушка. Недоросток
Головна дійова особа комедії Д. І. Фонвізіна «Недоросток»
(1783) — недоумкуватий поміщицький синок.
Ім’я це давно вживається для позначення розбещених, леда­
чих, нездатних до навчання людей.
К о л и с ь щ е за ф он візін ськ и х часів м а м аш а гов ор и ла Митрофанушці:
— Н а в іщ о — м о в л я л а — тобі та географ ія , к о ли візники єі (О . В и ш -
н я. К р и м ).
В пов іс т я х Ш ев ч ен к а перед нам и стоять дві а н тагон істи чні гр уп и .
З одного бо к у — зр а зк и високої д уш евн ої і ф ізи чн о7 к раси , п ред ставн и ки
н аро д н и х м ас. З другого — « т р у х л я в и н а » , щ ось н а зр а зо к п о м іщ и к а-
м агн ата Тарновськ ого, « а м ф і б ії» , п од ібн ої до «в е л и к о ї свині в тор ж к ов -
ськи х т у ф л я х », від як ої з а л е ж и т ь д о ля м олод ого к р іп а к а -х у д о ж н и к а
( « Х у д о ж н и к » ), «н а п ів ід ю т и » типу Митрофана X I X століття... (О . В і ­
л е ц ь к и й . У к р а їн с ь к а п р о з а п е р ш о ї п олов и н и X I X с т о л іт т я ).

Мій гріх, мій великий гріх!

Формула каяття під час сповіді, усталилася в католицькій
церкві з XI ст. У сучасній літературній мові здебільшого вживає­
ться з іронічним забарвленням.
О сь вона — н а ш а н е к у льт у рн іст ь! А л е ми сам і ви н н і — с л а б о м и
робим о у к р а їн с ь к у к у л ь т у р у , і б’ючи себе в груди , я н е р а з к а ж у : мій
гріх, мій великий гріх (М К о ц ю б и н с ь к и й . Л и с т до М и х . Ж у к а ,
10.11 1912 р ) .

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог, не епілог
Цитата з поезії І. Я. Франка «Декадент» (1896) — відповіді
па закиди В. ЩуратА, який приписував творчості Франка зане­
падницькі мотиви.
«Пролог, не епілог » — це нем овби ц іл а п р огр ам а д ій п оета н а все
ж и ття: бути ос н ов оп олож н и к ом , ф ундатором , новатором ,— й через те,
при род но, бути вогненним, п а ла ю ч и м і до к ін ц я бути п ри страсн и м
(П . Т и ч и н а . Ів а н Ф р а н к о (1856— 1916).

Мільйон підпирає нас

Цитата з поезії В. Еллана (Блакитного) «Удари молота і сер­
ця» (1920):
Ми — тільки перші хоробрі,
Мільйон підпирає нас.
168
 В ід д а в н а я м рію , щ об у н ас б у л а створена сти сла і я с н а, н аук о­
ва і п р и ст у п н а «т е о р ія л іт е р а т у р и д л я в с іх » , бо х у д о ж н ю творчість
у н ас * підпирають мільйони » (С . Ш а х о в с ь к и й. Т р ак т ат п ро мисте­
ц т в о ).

Місто Жовтого Диявола

Так назвав Нью-Йорк М. Горький («В Америці», памфлет

«Місто Жовтого Диявола», 1906).
Жовтий диявол — золото, гроші, що є рушійною силою су­
спільного життя в буржуазних країнах.
Й о м у (Н ь ю -Й о р к о в і) м о ж н а п ри д ум ати щ е сто н азв, а л е н і одна
з н и х не зр івн яється по точності й ви разн ост і з уд арн ою горьківською
н азвою — .місто Жовтого Диявола. Т іл ь к и В ін , Жовтий Диявол , м іг
п ри дум ати, м іг од гро хати на н а ш ій п л а н е т і таке ви кін ч ен е стр ахов и д ло
(Ф . М а к і в ч у к , Р е п о р т а ж з того с в іт у ).

Місце під сонцем

За свідченням дослідників, цей вислів зустрічається вже

у Б. Паскаля (1623—1662), хоч, можливо, авторство і не належить
йому. Паскаль пише: «Ця собака моя,— говорили ці бідні діти,—
це моє місце під сонцем: ось початок і образ захоплення всієї
землі» (Pascal, Pensées, 1670, part I, art. IX, § 53).
З іншим значенням — «право на існування» — вислів цей зу­
стрічається у Беранже і Бальзака. Пізніше він набув політичного
спрямування: боротьба за місце під сонцем означала боротьбу
за перерозподіл світу (G. Büchmann. Geflügelte Worte; H. С. A ш y -
к и н, M. Г. А ш у к и н а. Крылатые слова).
С п рава в том у, щ о ан глій ськ и м м о н оп ол ія м остан н ім часом все в а ж ч е
й важ че боротися н а європ ейськ ом у континен ті з а місце під сонцем
(« Р а д я н с ь к а У к р а ї н а » , 1962, 25 в е р е с н я ).
М іц н ію ч и , єврейський к а п іт а л п о с и ле н о ш ук ав д л я себе сфери п р и ­
к ла д а н н я , вим агав «місця під сонцем ». Ім п е р іа л іс т и ч н и й х а ра к те р був
при там анний с іонізм ові я к б у р ж у а з н о -н а ц іо н а л іс т и ч н ій ід е о л о г ії в ж е на
поч атк у його р озви тк у («У к р а їн с ь к и й істори чн и й ж у р н а л » , 1974, Me 8 ).

Мовчання — знак згоди

Вислів походить з комедії «Євнух» римського драматурга

Теренція (185—159 рр. до н. е.): «Хто мовчить, той достатньо
схвалює».
Подібні вислови зустрічаються також у старогрецьких трагі­
ків V ст. до ц. е. Софокла і Евріпіда, у римського філософа І ст.
н. е. Сенеки та в інших авторів.
Щ о буде, к о л и сторонні лю д и п ри й м уть на в ір у оті безсором н і
речі, щ о говоряться ніби від всього «р у с ь к о -у к р а їн с ь к о г о н а р о д у », п а -
м я т а ю ч и п р и к а зк у: мовчання знак згоди (Л еся У к р а ї н к а . Л и с т до
т ов ар и ш ів ).

169
 Могпльпщк буржуазії
Вислів походить з «Маніфесту Комуністичної партії» К, Мар­
кса і Ф. Енгельса (1848), в кінці першої глави якого говориться:
«Основи ю умовою існування і панування класу буржуазії в на-
гро іадження багатства в руках приватних осіб, утворення і збіль­
шення капіталу. Умовою існування капіталу є наймана праця.
Наймана праця держиться виключно на конкуренції робітників
між собою. Прогрес промисловості, мимовільним носієм якого в
буржуазія, що не в силі чинити йому опір, ставить на місце роз’­
єднання робітників конкуренцією революційне об'єднання їх через
асоц'ацію. Таким чином, з розвитком великої промисловості з-під
ніг буржуазії виривається сама основа, на якій вона виробляв
і привласнює продукти. Вона виробляв насамперед своїх власних
могильщиків. її загибель і перемога пролетаріату однаково неми­
нучі» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с. Твори. Т. 4, с. 420).
Р а зо м з б у р хли в и м розвитком к а п іт а л із м у зростав робітн и чи й к л а с —
м оги льн и к бурж уазії ( < К о м у н іс т У к р а їн и » , 1974, № 9 ).
М о я (р а п т о м ). П р а в и л н І Я згадав. Е к с п р о п р іа ц ія експ роп ріаторів!
П р о л е т а р іа т — могильщик бурж уазії ( І , М и к и т е и к о . К а д р и ).

М же, вдарять
Або дулю дати благоволять...
Цитата з поеми (комедії) Т. Г. Шевченка «Сон» (1845), де
сатирично зображується царське самодержавство, і зокр ма пла­
зування нижчих перед вищими на всіх щаблях суспільної дра­
бини.
М ож е, вдарять або дулю дати благоволять, х о ч м а ле н ь к у , х оч п ів -
д у л і, аби т іль к и п ід сам ую п и к у !» Д о са д н іш е не м о ж н а б у л о ох а р а к ­
т ери зувати та осм іяти те, «п р ав д и во м оск овське» холоп ст во , якого п р а ­
д ід и н а в ч и л и с я в т ат а р і я к о го н е з а б у л и І в н ук и , н евв аж аю ч и н а П е ­
т рову р еф орм у та п р о р у б а н е буцім то вікн о в Є вр о п у ( І . Ф р а н к о . Тем ­
н е ц а р с т в о ).

Мбири (парки)
Мойри — старогрецькі б гині людської долі, дочки Зевса і Фе-
міди. Спочатку вважалось, що у кожної людини в своя М йра.
Пізніше кількість Мойр зменшилась до трьох. Уявляли їх у ви­
гляді старих жінок: Клото пряде нитку людського життя, Лахе-
сіс визначав долю людини, Атропа, перерізуючи нитку, обривав
життя. У Стародавньому Римі їм відповідали Парки. У сучасній
літературній мові Мойра, Парка — синонім долі.
О Мойр оі
Н е в ж е тобі, сув ор ій , гр ізн ій , ли ч и ть
Р о би т и п ос м іхи н а д бідним и лю дьм и?!
(Л еся У к р а їн к а .
І ф іг е а ія в Т а в р ід і)

А п ок и те, д а се, д а оне,

Х о д ім о просто-н авп ростець

170
 Д о Е с к у л а п а на ралец ь —
Ч и не од урить він Х а р о н а
І Парку^прялку?...
(Т . Ш е в ч е н к о .
Ч и н е пок и н ут ь нам , н е бого )

Мойсей
У біблійній міфології пророк, якому приписується визволення
іудеїв з єгипетського полону (він начебто вивів їх через пустелю
з Єіипту), написання так званого П’ятикнижжя, а також здат­
ність творити чудеса. Особа Мойсея міфічна. Археологічні роз­
копки показали, що ніякого походу євреїв через пустелю не було,
а наукова критик^ Біблії довела, що П’ятикнижжя складалось
протягом віків з різних частин і не могло бути написане однією
людиною.
До образу Мойсея зверталися митці різних часів. Мікелан-
джело Буонаротті створив статую Мойсея (1515—1516); І. Я. Фран­
ку належить поема «Мойсей» (1905).
Ім’я це вживається у значенні: пророк, визволитель, чудодій
(часто з іронічним відтінком).
Н а щ астя, де не в зя в ся м іл іц іо н е р у б іл и х н а р у к а в н и к а х , м а х н ув
п али ч к ою — і натовп р озст уп и в с я вмить, мов б іб л е й с ь к е Ч е р в о н е м оре
перед р ук ою Мойсея. В у зе н ьк и м п р о х о д м м іж н атовпом м и й п іш л и
до готелю , мов оті нейм овірні іу д е ї Мойсеем 8 по
д н у м о р я (П . К о з ­
л а н ю к. П о д о р о ж і).

Молода гвардія
Образне визначення комсомолу, яке з’явилось у радянській
пресі в 20-і роки і особливо поширилось після опублікування
поезії О. І. Безименського «Молодая гвардия» (1922). Цей вірш,
що став улюбленою піснею комсомольців, має такий рефрен:
Смелей вперед и тверже шаг,
И выше юношеский стяті
Мы — молодая гвардия
Рабочих и крестьян.
«М о л о д о ю гвардією > н а з и в а л а с я ге р о їч н а п ід п іл ь н а о р г а н із а ц ія к ом -
С9мольців м . К р ас н о д о н а , щ о д ія л а в п е р іо д ти м часової о к у п а ц ії г іт л е ­
рівським и загарбн и к ам и Д н басу.

П о к о л ін н я д у ж и х н е зд ол ат и !
Б е р у ч и верш и н и день 8а днем.
Молодої гвардії солд ати .
М и ва к ом ун істам и ідем!
(М . У п е н и к.
З «К р а с н о д о н с ь к о го з о ш и т а » )

Монтеккі і Капулетті
Два ворогуючих роди у трагедії В. Шек(?піра «Ромео і Джу-
льєтта» (1597). Прізвища ці вживаються на означення людей,
сімей, партій, що є непримиренними ворогами.
17І
 Щ о д о сам ого п р и н ц и п у les a m is de nos en n em is so n t nos en n em is
[д р у з і н а ш и х ворогів — н а ш і в о р о г и ], то я в ва ж а ю його гідним ч а сів
M ô n te cc i et C a p u le tti, а не X X ст., і мені дивно, щ о ви сокоосвічен і і
к у л ь т у р н і лю д и н а ш и х ч а сів м о ж ут ь щ е свідом о п ри зн авати сь д о так и х
s u r v iv a is [п е р е ж и т к ів ] (Л еся У к р а їн к а . Лист до І. Я . Ф ранка,
І . У І І І 1903 р ).

Моцарт і Сальєрі
Назва трагедії О. С. Пушкіна (в рукописі — «Заздрощі»),
написаної у 1830 р.
У п’єсі Моцарт — уособлення величезної обдарованості, яка
немислима без доброти, чистоти помислів, благородства. Сальєрі,
що смертельно заздрить Моцартові, отруює його.
Імена ці вживаються для позначення двох протилежних люд­
ських характерів, один з яких — благородний, спрямований до
високої мети, другий — заздрісний, злочинний.
П р и ч и н а — антагон ізм м іж Моцартом І Сальврі-хапугою. Моцарт уби­
вав Сальєрі (О . Д о в ж е н к о . М а т е р іа л и до «П о е м и про м о р е » ).

Моя міліція мене береже

Цитата з поеми В. В. Маяковського «Хорошо» (1927):
Розовые лица
Револьвер
желт.
Моя
милиция
меня
бережет.
— Щ о я? Б езп ер еч н о, в момент розби ття н оса м ене н а м ісц і не
бу л о , значить, ю ридично свідком я бути не м о ж у .
— А ще к аж уть кМоя міліція мене береже!» От І в берегла!
— О дин розби ти й п р иватний н іс н е м о ж е п е ре к ре с ли т и р оботу в сієї
м іл іц ії (М . Б і л к у н* Щ о м аю, те й в е з у ).

Мудрі, як змії, і кроткі, як голуби

Євангельський образ. Переклад тексту не зовсім точний:
в 10-й главі Євангелія від Матфея говориться: «будьте прості,
як голуби».
У сучасній літературній мові найчастіше вживається з нега­
тивним забарвленням на позначення фальшивої доброчесності,
фарисейського смирення.
М и , т р іум вірат, р іш и л и вести все д іл о так, щ об в к о ж н о м у крокові
п р и к л ад ат ь ізреченіє: «Будьте кроткі, як голуби, а м удрі, як зміг».
А т іль к и р а з у р а з треба м ать н а у в а з і І д р у гу м у д рість: « Н а всяк ого
м удрец а д овольн о пр ост от ы » (І . К а р п е н к о -К а р и й . Лист до
EL І. Т о б іл е в и ч а (с и н а ), 2 6 .ІІІ 1900 р .).
— А л е , Г р и го р е С ави чу, у вас ж е в к о ж н ім творі святе письм о.
Історія святої в іри, й л и ш е под ек уд и ...
— S a p ie n ti, я к к а ж у т ь , sat!
— В о н о -т о т а к .. П р о т е ч и гід н е м у ж а так е лукавство?
— «Будьте кроткі, як голуби, а м удрі, як змії» (В , Ш е в ч у к . Г р и ­
горій С к о в о р о д а ),

172
 Мужича правда геть колюча,
Л панська на всі боки гнуча
Рядки з поеми «Енеїда» (1798) І. П. Котляревського, які дав­
но стали прислів’ям (як і ряд інших висловів, наприклад «Коли
в руках чого не маєш, то не хвалися, що твоє» та ін.).
Вживаються з тим же значенням, що і в Котляревського:
для протиставлення різкуватої прямолінійності селянина крутій­
ству панів.
Б у л и , я к ж и в од ай н а туча.
С ло ва , щ о вар т і д о бр и х справ:
Мужицька правда в колюча,
А панська на всі боки гнуча ..
М у ж и ц ь к у п р ав д у він обрав!
(М . Р и л ь с ь к и й . Ів а н ів г а й )

Музи. Дев’ять муз

Музи — у грецькій міфології спочатку богині співу, пізніше —
боїгині поезії, мистецтв, наук; сестри Аполлона.
Вони сповнюють митців натхненням, але тих, хто насмілює­
ться змагатися з ними, суворо карають. Кожна з дев’яти муз
(Кліо, Евтериа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія,
Уранія і Калліона) сприяє розвитку певного виду мистецтва або
науки. Місце їх перебування — гори Парнас і Гелікон. Музп зо­
бражуються юними, красивими жінками з натхненними обличчя­
ми, з атрибутами свого мистецтва в руках.
У переносному значенні муза — натхнення.
Н е н а ч е в сі дев'ять муз за р а з в л и н у л и в світли цю й в и с и п а л и в сі свої
скарби та д а р и ( І . Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й . Н еод н ак ов и м и с т е ж к а м и ).
Десята муза , я к відомо, в п о р у свого стан овлен н я б у л а н ай агр ес и в -
ніш ою : вона зв е р т а ла сь до д освід у літ е р а т у р и , ж и в оп и с у, м у зи к и (Б . Б у ­
р я к . Х у д о ж н и к і ж и т т я ).

Музика революції
Вислів походить із статті О. Блока «Інтелігенція і Революція»
(1918):
«Мир і братерство народів» — ось знак, під яким проходить
російська революція... Ось музика, яку той, хто має вуха, повинен
слухати».
Я к щ о Б л о к т іль к и с л у х а в ему зику р е в о л ю ц і ї М ая к ов с ьк и й сам тво­
рив И (« Ж о в т е н ь » , 1966, М 8 ).

Музика сфер
Вислів належить грецькому математикові й філософу Піфа-
гору (VI ст. до н. е.). За уявленнями піфагорейців, планети,
рухаючись у небесних сферах, породжують гармонійні тони, які
вливаються у прекрасну музику. (Завдяки великій популярності
173
 Навалювати Оссу на Пеліон
Осса і Пеліон — гори у Греції. За міфами, титани Отос і Ефі-
альт, що хотіли піднятися на небо, намагались «Оссу на древній
Олімп навалити», «Пеліон навалити на Оссу» (Гомер, «Одіссея»,
11, 305—320), але Аполлон убив зухвальців.
Вислів «навалювати Оссу на Пеліон» вживається у значенні:
здійснювати щось грандіозне; іноді так іронічно говорять про
величезну витрату зусиль при незначних результатах.
«П р о т и в н о ,— додає він (В . К о ц о в сь к и й ], кидаючи ще й Оссу на Пе­
ліон ,— л іт е р а т у р а н а ш а р о зв и в ал ас ь все досить рів н ом ір н о і р ів н о б іж н о
з інш им и літ е р ат у р а м и Європи так щ одо форми, я к і щ одо п р ов ід н и х
г а д о к ». Сю д у м к у досить навести, п ол ем ізу ва т и з нею н е треба ( І . Ф р а н ­
к о . М . Ш аш к е в и ч і г ал и ц ь к о -р у сь к а л іт е р а т у р а ).

Надлюдина
Це слово стало крилатим після появи книги Ф. Ніцше «Так
говорив Заратустра» (1883). У реакційній філософії Ніцше «над­
людина» — ідеал представника пануючої касти, для якої немає
нічого недозволеного.
Цей термін зустрічається ще в німецькій теологічній літера­
турі XVII ст., проте в іншому значенні: вищий тип християнина.
Звідси він перейшов у художню літературу (Гердер, Гете, Жан
Поль та ін. У Гете в «Фаусті» слово «надлюдина» вжито іроніч­
но) (С. В ü с h m a n n. Ceflügelte Worte).
У сучасній літературній мові це слово позначав крайнього
індивідуаліста, егоїста, який ставить своє «я» над усе, вважав себе
вищим за інших; вживається також іронічно.
Т а р а з ти н іц ш еан ськ а надлюдина,
Т а р а з тобі все сниться У к р а їн а ,

176
 Т а р а з ти хоч еш н и щ івн ого бою ,—
Т о щ о ж , тебе ми зн и щ и м — чорт з тобою !
(П Т и ч и н а .
Т ебе м и знищ им — чорт з т о б о ю !)

На дні

Назва п’єси М. Горького, поставленої на сцені Московського

Художнього театру 18 грудня 1902 р. (заголовок першого видан­
ня п’єси — мюнхенського — «На дні життя»), а також оповідання
І. Франка (1880 р.).
Вислів набув значного поширення як образна характеристика
життя декласованих елементів.
...В авт об іогр аф іч н ій т р и л о г ії [Г о р ь к о го ] б ’ється д ум к а: я к о ї ж втра­
ти за зн а є н а ро д і Б ат ьк ів щ и н а від того, щ о десятки і сотні ти ся ч лю ­
дей — і часто н е аб и я к и х лю д ей ,— ід уть «на дно» задовго до того, як
настає ї х ч а с пом ерти своєю смертю («Л іт е р а т у р н а У к р а їн а », 1963,
29 б е р е з н я ).

Найлюдяшша людина.
3 людей найлюдятший
Слова з ноеми В. В. Маяковського «Владимир Ильич Ленип»
(1926):
Ч то он сделал?
Кто он и откуда «*■
этот самый человечный
человек?
Вживаються для характеристики В. І. Леніна.
Це а людей найлюдятший —
Л е н ін
І тепер він встає у т рун і,
х о ч е бачити обр ій н атхн ен н и й
і к уд и р о з іг н а л и с я дні.
(О . Г а в р и л ю к. М а в з о л е й )

Найменший брат. Менший брат

Вислів узято з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...»

(1845):
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Походить цей вислів з Євангелія (Матф., 25, 40), де «братами
меншими» названо бідняків.
177
 Слова «найменший брат» вживаються у Шевченка, як уза­
гальнена назва трудящого люду. З таким же значенням їх вико­
ристовують у сучасній літературній мові.
Б ій (п р о г р е с ) н а гад ав лю дя м п р о ї х п р ав о на волю І гук н ув, що
добувати того до бр а не боєм та н а с и л л я м , а лю б о в ’ю до меншого брата
та невсипучою працею н а користь його розвою та освіти ( П а н а с М и р ­
н и й . Л и с т до М . В . Л и с е н к а , 1903 р . ).

На крилах пісень
Так зветься вірш Г. Гейне з циклу «Ліричне інтермеццо» (1823):
Тебе, моя любко єдина,
На крилах пісень понесу
Над Ганг,— там розкішна країна,
Там знаю долину-красу.
(Переклад
Лесі Українки)
Таку ж назву має збірка поезій Лесі Українки (1893).
Вживається у значенні: линути кудись поетичною мрією.
С п равді я б р а д а п р и бут и в Г а л и ч и н у не т іль к и єна крилах пісень»...
(Л е с я У к р а їн к а , Л и с т до О. С. М ак ов е я , 16.1 1894 р . ).

На майдані коло церкви

Революція іде.
Початок відомої поезії П. Г. Тичини «На майдані» (1918) —
класичної в українській радянській поезії картини революційних
подій на селі:
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабані — усі гукнули,—
за отамана буде.
Щ о п р ав д а , хтось у того «т р и б у н а л а » п ом іст свиснув і висм икнув
од н у ногу, а л е три й ого н о зі з п огордою свідчать, щ о п ерш ого травн я
на п асіч ан с ьк ім майдані єреволюція йхила»... (О . В и ш н я . О сь воно —
село о т е !).

Нам треба голосу Тараса

Початкові слова поезії П. Г. Тичини «В ім’я людей» (1939):
Нам треба голосу Тараса. Зпчно,
Щоб прозвучать про наш могутній день.
Хай чують вороги, що ми залізні.
Роздушимо, роздавимо того,
Хто посягне на нас.
І за к л и к великого сучасн ого поета, як и й зроби в с п р а в ж н і х у д о ж н і
відкри ття в у к р а їн с ь к ій р ад я н с ьк ій п о е зії, «Нам треба голосу ТарасаІ»
чи н е н а й п ер ек о н ли в іш е говорить п ро н а су щ н у п от р е бу н а п р а п о р і с у ч а с ­
ної п о е зії нести худож ні заповіти Тараса Ш ев ч е н к а (« Л іт е р а т у р н а
У к р а ї н а » , 1967, 10 л ю т о г о ).

178
 Напитися шоломом Дону
Походить цей вислів зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.),
де він зустрічається двічі («...А любо н мъ испити шеломомъ
Дону»).
У Волинському літописі повідомляється, що князь Роман Га­
лицький також «пиль золотымъ шеломомъ Дону». Вислів, мабутьж
був поширений серед воїнів давньої Русі і означав наїзд на по­
ловців, що кочували в донських («половецьких») степах.
А любо испити шеломомъ Дону
(е п іг р а ф )
І д о сі нам сниться,
І д о сі м ан и ться
Б л а к и т н о го того Дону
Шоломом напиться.
( І . Ф р а н к о.
Н а стар і тем и )

У ширшому значенні: здійснити переможний воєнний похід.

М ч и . м ій коню , до кордон у,
М ч и , н а т я гу й поводи.
Н е черпне гиоломоч Дону
В о р о г с в іж о ї води .
( І . Ц и т о в и ч.
П іс н я п р о Б у д ь о н н о г о )

Наріжний камінь. Во главу угла

Вислів походить з Біблії (Книга пророка Ісайї, 28, 16). Інко­
ли цитується старослов’янською мовою, як, наприклад, в епіграфі
до поеми Т. Г. Шевченка «Єретик»: «Камень, егоже небрегоша
зиждущии, сей быстъ в главу угла: от господа быстъ сей, и есть
дивен во очесех наших». У наш час цей вислів вживається із
значенням: основа, головна ідея.
К о л и б п ересіч н и й п ол ь с ь к и й с ел я н и н <був таким , я к його зм ал ю ­
вав п . П р у с у своему ром а н і <Ф о р п о с т », то п о л ь с ь к і п р и х и л ь н и к и с ел я н ­
ства не м а л и б н ія к о ї під ст ави говори ти п ро с и л у оп о р у і ви три ва­
лість цього с ел я н ст в а, не м о гл и б н а ц ьом у с елян стві, я к а м огут­
ньому наріжному камені . б у д у в а т и м ай бутн є ц іл о г о н а р о д у ( І . Ф р а н к о .
П о льськ и й с ел я н и н в ос в іт ле н н і п о л ь с ь к о ї л іт е р а т у р и ).
То пр вда, щ о <во главу угла> своєї д ія ль н о ст і ставив Г р ін ч е н к о
націон льн и й , а не с о ц іал ь н и й мом нг (М . Р и л ь с ь к и й . У к р а їн с ь к а
по я о втневої д о б и ).
Т ут — серцевина й ого І Б а ж а н ] к он ц е п ц ії лю ди н и , р о з у м ін н я ним
нар'жних каменів с оц іал іст и ч н о го гу> ан ізм у , і цим в и зн ач ається п аф ос
йог п о е зії — то сувори й , то пі дне е о-урочи сти й , то зо с е р е д ж е н о -р о з -
Думливий, а л е з а в ж д и п о-лю д с ьк ом у н ад ій н и й , я сн и й , п евний у с в о їх
головних за с н ов к а х і висновк ах ( Л . Н о в и ч е н к о. Н а м а г іс т р а л я х в і к у ).

Народжені бурею
Назва роману М. Островського (написаний у 1934—1936 рр.).
Образна назва покоління, вихованого ТКовтн вою революцією.
X й с ла в и т ь с я с и л а , х а й с ла в и т ь с я м у ж н іс т ь і в о л я ,
к роджена бурею. Х а й бу р ев іс н и к з л іт а
високо в хм ари . О д н а нам з а к а з а н а д о л я —
не даром п р о ж и т ь би ст р оп ли н н і ви сокі л іт а .
( . К р и ж а н і в с ь к и й . Г ор и і д о л и н и )

179
 Народжений повзати літати не може

Слова з «Пісні про Сокола» (1898) М. Горького; «Рожденный

ползать летать не может» (як відомо, з дією поетичною форму­
лою збігаються заключні слова байки І. Хемнідера «Мужик и ко­
рова»; «...кто ползать родился, тому уж не летать»),
— Ч о го доброго, отак і п р о ж и в е ,— сказав п іс л я паузи С теп ура,—
З а б ’ється в щ іл и н у і всі б у р і в н ій пересидить.
4» Так и м н е ваздрю ,— с к азав Б о гд а н — О це вони й в ті, що енаро-
вжені Аовзати» (О . Г о н ч а р . Л ю д и н а і з б р о я ),

На розпуттях велелюдних

В українській літературній мові вислів поширився з поеми

Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845):
Тільки я, мов окаянний,
І день, і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Першоджерелом цього вислову є біблійний Плач Ієремії. Звер­
таючись до свого народу, пророк вигукує: «Вставай, гірко ридай
уночі при зміні кожної варти; виливай, як воду, серце твоє перед
лицем господа; простирай до нього руки твої [благаючи] про
душу немовлят твоїх, що вмирають па розпуттях усіх вулиць»
(2, 19). І далі: «Камені святилищ розкидані на розпуттях усіх
вулиць».
«На розпуттях велелюдних» означає: на особливо людних
місцях (які були й місцями страти, покарання, місцями, де про­
сили милостиню, і т. і н . ) .
Н е п о к ір н а , п ек уч а, н езн и щ ен н а н а р о д н а к ривавиц я, так щ едро п р о­
л и в а н а вна розпуттях велелюдних* у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії, з а к в іт у в а л а ярим
квітом, я к и й зоветься т алантом Л е с і У к р а їн к и (« Ж о в т е н ь » , 1972, 2 ).

На світанку (на зорі) туманної юності

Вислів з поезії О. В. Кольцова «Разлука» (1840).
Вона була покладена на музику О. Гурільовим та іншими.
П ід осін ь д вадцять четвертого р о к у я театр все ж таки пок и н ув:
не м іг бути актором , к о л и н еп ерем ож н о т я гло до л іт е р ат у р и , та й не
був з м ене н ік о л и н і актор, а н і р е ж и с е р — то був хи бн и й ви бір п р оф есії
на світанку туманної юності (Ю . С м о л и ч . Р о зп о в ід ь п р о н е с п о к ій ).
На «заре туманной юности* я зу ст р іч а в частен ьк о так и х лю дей
у старовинних м істеч ках н а ш и х у к р а їн с ь к и х п ів д е н н о -за х ід н и х ш ирот
(Ф . М а к і в ч у к , Р е п о р т а ж з того с в іт у ).

180
 Насмішки боїться навіть той,
хто вже нічого не боїться
Цитата з п'єси М. В. Гоголя «Театральный разъезд после
представления новой комедии» (1836), написаної під впливом
вражень від першої постановки «Ревізора»: «Несправедливы те,
которые говорят, что смех не действует на тех, противу которых
устремлен, и что плут первый посмеется над плутом, выведенным
на сцену. Плут-потомок посмеется, но плут-современник не в си­
лах посмеяться! Он слышит, что уже у всех остался неотразимый
образ, что одного низкого движенья с его стороны достаточно,
чтобы этот образ пошел ему в вечное прозвище; а насмешки бо­
ится даже тот, который уже ничего не боится на свете».
Ч и та ч і реготатим уть з тих, хто вже нічого не боїться, крім... сміху.
П ерчан ськ ий батіг хль ос к а т и м е так, що ну! (В . Л а г о д а . М ай с т ер ве­
селого ц е х у ).

На сторожі коло їх поставлю слово

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Подражанів 11 псалму»
(1859):
...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
...С п а ла хи його [Ш е в ч е н к а ] п оети чн ого вогню , й ого віщ е слово става­
ло на сторожі іс т о р ії свого н а р о д у , його р ев ол ю ц ій н ої п равд и і честі
(А . М а л и ш к о . Оповитий лю бо в ’ю ).

Наступити па горло власній пісні

Вислів видатного російського радянського поета В. В. Мая-
ковського з першого вступу до поеми «Во весь голос» (1930):
...я
себя смирял,
становясь
На горло
собственной
песне.
Вживається у значенні: обмежувати себе, тамувати в собі
щось.
...Баккет став писати ф ранцузькою мовою (х о ч І добре відомою й ом у,
а л е неорганічною д л я н ь о го ) сам е з метою внаступити на горло власній
л*с к і# , якщ о д озв олен о буде п р и к л ас т и до цього п а т о ло гіч н ого в и п ад к у
к ласи чний вислів р ад ян ськ ого п оет а (6 . І. С т а р и н к е в и ч . А н т и гу м а н і­
стична концепція лю ди ни в аван гар д и ст ськ ій д р а м і).
О лек сан д р Д о вж е н к о , А н т у а н де С ен т-Е кзю п ері, В о л о д и м и р М а я к о в -
ський. Ф ан т аст и -м р ій н и к и , гум ан істи , п ерш о п ро х ід н и к и в мистецтві і л і ­
тературі, вони в м іли наступати на горло власній п іс н і, перекрою вати
ж иття а а д л я зверш ень і пош у к ів , в ім ’я лю бові до лю д ей (« В і т ч и з н а » .
і»Ь5, *6 8),

181
 На сьомому небі
Грецький філософ Арістотель (384—322 рр. до н. е.) у праці
«Про небо» вживає цей вислів при поясненні будови неба. За його
уявленнями, небо складається з семи нерухомих кришталевих
сфер, до яких прикріплені зірки і планети (про сім небес згадує­
ться також у різних місцях Кщзану; самий Коран був начебто
принесений ангелом з сьомого неоа).
Вислів вживається на позначення найвищого ступеня вияву
радості, щастя, блаженства.
А л е к о л и М а р к е в и ч э агр ав з скри п ачем С тером к он ц ерт Л іп ін с ь к о г о ,
Т а р а с в ід ч у в себе н а сьомому небг (О . І в а в е в к о . Т а р а с о в і ш л я х и )«

На тарелі з голубим берегом

Цитата з роману І. Ільфа і Є. Петрова «Золоте теля» (1931).
Персонаж роману пройдисвіт Остап Бендер запевняє своїх спіль­
ників, що «підпільний мільйонер» Корейко, за яким вони полю­
ють, сам принесе ім мільйон карбованців «на тарелі з голубим
берегом».
І щ е: си льн и й р и ц а р п ід н іс не т іл ь к и вміст ж и т т я , а й р із н і п ри ­
єм ні б л а г а к а тарелі з голубим берегом.
Д е ж тут «в ір н а к арти н а ж и т т я м п іс ля в оє н н ого п е р іо д у » , ш ан ов­
ний критику? ( < В і т ч и з н а », 1965, МІ 2 ).

Натиск на Схід
Вислів (Drang nach Osten) характеризує агресивну політику
німецьких феодалів, а потім — німецьких імперіалістів, метою
яких було загарбання слов’янських земель. Початок «натиску на
Схід» було покладено ще в X ст., коли німецькі феодали стали
приєднувати до своїх володінь західно-слов’янські території. Аван­
тюристична політика ця неодноразово зазнавала нищівних пора­
зок, найбільшою з яких був розгром гітлерівської Німеччини
у Великій В ітчизняній війні 1941—1945 рр.
Г е й , рицарю ж а д іб н и й , стереж и сь!
О сь в и тя зі слов я н с ьк і п ід вели сь,
І би тродетн! п ти ц і н а ш и х с т р іл
Н а п 'ю т ь с я к рові із н ім ец ьки х ж и л ,
А в н а ш и х п у щ а х вистачить г іл л я к
Д л я в и б іг л и х 8 Н ім еч ч и н и собак.
Б о їх навалу, звернену на схід,
Зм ете мечем п ле м ін с л о в 'я н с ь к и х р ід
(М . Б а ж а в . Д н и л о Г а л и ц ь к и й )

Х в а л е н і «н е п е р е м о ж н і» бр он ьован і д и в із ії гіт ле р івс ьк ого р е й х у -* щ о

я в л я в собою н ай агр ес и в и іш и й за гіи ім п е р іа л із м у , а н а й ш л и св й безс ла в н и й
кінец ь у впоході на Схід » («У к р а їн с ь к и й історичний ж у р н а л » , 1974, МІ 9 ).

Н а с х м а р ам и Н ю р н б е р г зу ст р ів неп ри вітн и м и .
З авод ів дим и...
Я п р и п а в до в ікн а.
Б а г а т о р у їн , стін а п о р о ж н ім и в ікн ам и ...
П о н ю х а л и , значить, чим п а х н е вій н а і
Ото щ о б н е м а р и л и б іл ь ш вДранг пах Остеяолс».
( І . Н е х о д а. Н ю р н б е р г )

182
 Наука ненависті
Назва оповідання (1942) М. О. Шотох ва, яке відіграло значну
роль у мобілізації духовних сил радянського народу для боротьби
з фашизмом.
Наука ненависті й н а у к а лю бо в і й дуть п ор у ч . І м ан д р ів к а через с п у -
сто н у зем лю Т о м а с а С терн за Е л іо т а в з ць го п о г л я д у корисною та
п ч льного (« Ж о в т е н ь » , 1966, М 8 ).

Н ша дума, наша пісня

Не вмре, не загине!
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «До Основ’яненка» (1839),
в якій поет оспівує безсмертя української народної творчості:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Ф р а н к о — не л и ш е н а ш а н а ц іо н а л ь н а горд ість т а н а ш а с ла ва , як а
(не поляже, не вмре, не з а г и н е а м іц н о ввійде в скарбницю досягн ен ь
к у ьтури (О . Б і л е ц ь к я й. П р о б л е м и р ад я н ськ о го ф р ан к озн ав ст в а).

Наша ціль — людське щастя і воля

Цитата з поезії (1878) І. Франка «Товаришам із тюрми».
П о зи т и в н і ге р о ї творів Ф р а н к а — п р о л е т а р і — б о р о ли с ь 8а торж ество
вселю дськ их ід еа лів , п р о я к і Ф р а н к о товариш ам своїм п и сав з тюрми:
Наша ціль — людське щастя і воля,
Р о зу м в л а д н и й без в ір и основ
І братерство вел и к е , всесвітнє,
В іл ь н а п р а ц я І в ільн а лю бов!
<П . Т и ч и н а .
Б езс м е р тн е с лов о К а м е ч р а )

Нащо мені чорні брови

Слова з поезії Т. Г. Шевченка «Думк » (1839), що стала на­
родною піснею:
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії
Веселі, дівочі?
— А я щ о хв и л и н и м о лю ся , щ об п о и в іл и м о ї брови, п от ь м ар и ли ся
м ої оч і і щ об л іт а м о ї м о л о д ії, в ес ел і д іво ч і с к а к н у ли вперед л іт х о ч а б
н а с орок (О . В и ш н я . Нащо мені чорні брови).

На ясні зорі, на тихі води

Цими словами в історичних думах та піснях передається
прагнення бранців повернутися на батьківщину. Наприклад, у ду­
мі про Марусю Богуславку:
183
 З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений.
Вислів уживається як поетичний синонім до слова «Україна»,
І к ом у н ізм у д а л ь в ел и ч н а
О м р ія н а, і р ід н а, й зви чн а,
У ж е не д а л ь — на ст уп н и й день.
В о н а ш а п р ав д а н а п рос т ор а х ,
На тихих водах, ясних зорях
Д авн о р о з п р а в и л а к ри л о.
(6 . Л е т ю к.
С лово п ро п а р т ію )

Небо в алмазах
Вислів з п’єси А. П. Чехова «Дядя Ваня» (1897). У четвертій
дії Соня, втішаючи втомленого, змученого життям дядю Баню,
каже: «Мы отдохнем! Мы услышим ангелов, мы увидим все небо
в алмазах, мы увидим, как все зло земное, все наши страдания
потонут в милосердии, которое наполнит собою весь мир, и наша
жизнь станет тихою, нежною, сладкою, как ласка».
У переносному значенні — втілення заповітної мрії про щастя.
С оня м ріє побач ити небо в діамантах. Ю л е к бачив його в безп росвіт­
н ій н оч і («Л іт е р а т у р н а У к р а ї н а » , 1972, 11 с е р п н я ).

Не витанцьовується
Цей вислів походить з повісті М. В. Гоголя «Заколдованное
место» (1832). Старий дід, підпивши, став танцювати на городі,
але коли він дійшов до половини «гладкого места», що було біля
грядки з огірками, відчув, що в нього не піднімаються ноги. Дід
знову почав танцювати «до середины — нет! не вытанцовывается,
да и полно!»
Вживається в значенні: щось не виходить, не вдається.
І то д ар м а, щ о в ж е п із н ій ча с, щ о в ід цигаркового ди м у в ж е н ік ого
не видно в к ім наті, щ о сьогодні так -таки н ічого й не витанцювалось,—
все це д арм а: н а р а д а триватим е завтра, м о ж е, й п іс л я з а в т р а , а редактор
д об’ється свого — ран о чи п із н о з н а х ід к и при й дуть! (В . Л а г о д а . М а й ­
стер в еселого ц е х у ).

Не вмерла козацька мати

Слова Богдана Хмельницького (1595—1657), відомі з літопису

Григорія Грабянки (початок XVIII ст.): «Гетьман токмо рекъ:
«Живъ Бог и Козацкая не умирала мати. Не все еще Чаплинский
у мене побралъ, когда шаблю в руках маю».
У цих словах виражено віру в перемогу повсталого народу.
184
 В ід гн ів у і затам ован ого об ур е н н я к озак и с т и ск али р у к ів ’я ш аб ел ь ,
а л е м овчали , І ц е м овчання б у л о с траш н іш и м і красн ом овн іш и м ва с ло­
ва; т ільки М ак с и м К р и в о н іс проц іди в к р ізь зу би « О й п а н е П отоцьки й ,
начувайся, ш евлю го, бо не вмерла ще козацька матиі» (П . П а н ч. Гом о­
н іл а У к р а ї н а ).
— В и нині к р у г л і сироти,— сказав Г р и гор ій , вди вляю чи сь у п осм ут­
н іл і бр у н ат н і ли ц я .
— Доки живе козацька мати Січ , то за п о р о ж ец ь не си рота,— п р о­
мовив хтось із г у р т у (В . Ш е в ч у к . Г р и го р ій С к о в о р о д а ),

Не втечете
І не сховаєтеся! Всюди
Вас найде правда-мста
Слова з поезії Т. Г. Шевченка «Осія. Глава XIV» (1859) —
гнівне пророцтво на адресу гнобителів народу.
І я к би там не к а з и л и с ь з а р а з недобитки ф аш и стськ і, І с к іл ь к и б
їм не п ід ск и глю в а ли у к р аїн сь к о -н ім е ц ь к і н а ц іо н а л іс т и ,— ус ім їм буде
один кінец ь, я к к оли с ь п р о тогоч асн и х ворогів н а р о д у говорив Т а р а с
Григорович:
.. не втечете
1 не сховаєтесь; усюди
Вас найде правда-мста ..
(П. Т и ч и н а .
С падщ ина безсм ертного Т а р а с а —
дорогоц ін н и й скарб н а ш о ї к у л ь т у р и )

Не догма, а керівництво до дії

У праці «Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі» В. І. Ленін
писав: «Наша теорія не догма, а керівництво до дії,— говорили
Маркс і Енгельс...» (В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів. Т. 41,
с. 52). В. І. Ленін мав тут на увазі слова Ф. Енгельса в листі до
Ф. Зорге від 29.ХІ 1886 р., де критикуються німецькі соціал-де­
мократи, що емігрували в Америку. Ф. Енгельс вказує: «Німці
так і не зуміли зробити з своєї теорії підойму, яка привела б
у рух американські маси. Вони здебільшого самі не розуміють
цієї теорії і ставляться до неї по-доктринерському й догматично,
як до чогось такого, що треба вивчити напам’ять, тоді вже цього
досить на всі випадки життя. Для них це догма, а не керівни­
цтво до дії» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 36, с. 462).
Ставши крилатим, цей вислів характеризує творче, а не бук­
вальне засвоєння якого-небудь положення, вчення.
...М и твердимо, що соц іал іст и ч н и й р е а л із м не догма, а спосіб ду­
мання, відчуття і відображення яви щ ж и ття, та н ов а висота, з якої
письм енник та його герой с уд я ть і оціню ю ть лю дей , п од ії («Р а д я н с ь к е
л іт е р а т у р о зн а в с т в о », 1958, М І ) .

Недремне око
Походження вислову пов’язується з персонажем античної мі­
фології — Аргусом, багатооким велетнем, частина очей якого ні­
коли не закривалась.
Найближче джерело вислову — сатирична «Казка» М. Є. Сал-
тикова-Щедріна: «В некотором царстве, в некотором государстве
185
жил был Прокурор, и было у него два ока: одно — дремапое,
а д угод — недреманое. Д ре малым оком он ровно ничего не видел,
а недреманым видел пустяки».
Така відповідь п ов н і тю з а с п о к о їл а п и л ь н іс т ь недремного ока сто­
р о ж а п у б л іч о ї безпеки (П . К о з л а н ю к. З дн ів ю н о с т і)і

Незлим тихим словом

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Заповіт» (1845):
І мене в сім'ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
— Х а й в аш а м а ле ч а, б а в ля ч и с ь п іс л я вій н и п ід цим и зелен и м и
деревам и, сп ом 'я н е і н а с незлим, тихим сло ом (О . Г о н ч а р . П рап р -
н о с ц і ).

Не із нашого села
Вислів з п’єси «Наталка Полтавка» (1819) І. П. Котлярев­
ського. Микола, бідний парубок, заробітчанин, так говорить про
Петра, коханого Наталки: «Се не із нашого села і вовся мені
незнакомий». (дія 2, ява 2).
У с е ч уд н е тут: м істо, лю ди , ринок,
Я к іс ь п т а х и — «не з нашого села»,
А от ж е п ів н я , цей ж и в и й год и н н и к,
Ч и я с ь р у к а у Р іо з а н е с л а !
(М . Р и л ь с ь к и й . Р іо -д е -Ж а н е й р о )

Нектар і амброзія
Нектар і амброзія — напій та їж а богів, які давали безсмертя
і вічну юність.
У пер носному розумінні нектар і амброзія в синонімами со-
л дощів, благоухания і насолоди, а також позначають вишукані
на ої та страви.
Я г а д в, щ о р аб и н і бр еш у т ь з пом сти, тоді в он и н а з в а л и л ік а р я
Іс ка з Х а л е б а , я к ом у Н а з л і-х а н у м зам о вля в о т р ут у без з а п а х у 1 к о л ь -
р у і т ак у ч у д о в у н а см ак , щ о лю д и н а п ’є ї ї , н ач е нектар, н а п ій без-
см р т я (3 . Т у л у б . Л ю д о л о в и ).
Р ік був р я с н и й н а зл и в и . П о ч а в в уркотати ран о к «
В и п ’ю ть богове Е л л а д и нектар степ ової грози .
(М . Б а ж а й . Б о г и Е л л а д и )

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845):
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
186
 А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.-
Ці рядки є поетичним вираженням глибокої любові поета до
своєї рідної землі.
Немає В о л г и на чужині,
Немає іншого Дніпра,
Л в и лю д е й п а У к р а їн і
І м о р е хцастя і д о б р а
Х о т іл и в я р м а зап род ати ,
П р о л и т и кров І гн ати піті
О, будь той день і ч а с ч р ок ля т и й ,
К о л и п о б а ч и л и ви світі
(А . М а л и ш к о .
Немає Волги на чужині)

Нема пророка в своїй країні

Євангельський вислів: «Несть пророка в отечестве своем»
(Матф., 13, 57; Марк, 6, 4; Лука, 4, 24; Іоанн, 4, 44).
Він має переносне значення: люди охоче прислухаються до
елів сторонніх осіб і зовсім не цінять навіть найрозумніших ду­
мок, якщо вони належать близьким.
...М иш а то см іш ить м ен е н авіть с во їм и д и ф ірам бам и ; певне, то не­
правда, щ о не можна бути пророком в рідному к'м по, бо, от ж е , м о ж н а
ним буть навіть в о ч а х рідн ого брата ( Л е с я У к р а ї н к а . Л и с т до
М . П . Д рагом ан ова, З .ІІІ 1892 р . ).

Немезіда
У грецькій міфології богиня, що карає за порушення вста­
новленого порядку речей (за надто велике щастя, за надмірні
гордощі та ів). Пізніше вона стала богинею відплати. Зображу­
валась у вигляді задумливої, повної сил жінки. Атрибутами рівно­
ваги, кари і швидкості звичайно виступають терези, меч, крила
або колісниця, найчастіше запряжена грифонами.
У переносному значенні доля, відплата.
С лід чий: г р ан і за к о н у за с т и гл и навіки , І меча Немезіди н е спинить
віщ о... П р е д к о в іч н о ї н оч і н е вб ла га н н и й х о л о д нави сає н ад в ми... (О . Л е ­
в а д а . К а м о ).

Не мечіть бісеру перед свиньмп

Вислів походить з Євангелія: «Не давайте святіші псам і не
кід пте перл в [бісеру] ваших перед свиньми, щоб вони не по­
топтали їх ногами своїми і, повернувшись, не розтерзали вас»
(Матф., 7, 6).
Впслів цей давно став загальновживаним прислів’ям і вико­
ристовується із значенням: не витрачайте марно слів пер д людь­
ми, які не здатні зрозуміти вас і не погодяться з вами.
_ П р и н сить м ені М е д е ш к о т у р е л я ц ію і к остить л о р д ів н а чім світ
стоїть.
— П ід о ж д и ,— к а ж у ,— Л о г в и н е П о т а л о в н ч у , не метай перед серами
'псеру... ( о . Г о н ч а р . М и к и т а Б р а т у с ь ).

187
 Не можна двічі увійти
у ту саму річку
Вислів належить одному з основоположників діалектики, гре­
цькому філософу-матеріалісту Гераклітові з Ефеса (близько 530—.
470 рр. до я. е.). Відомий у передачі Платона («Кратіл»): «Гера-
кліт говорить, що все рухається і ніщо не стоїть, і, уподібнюючи
існуюче течії річки, додає, що двічі в одну і ту ж річку увійти
неможливо».
П е р е ф р а зу ю ч и Г е р а к л іт о в о ґо уч ен и к а К р а т іл а : не можна двічі уві­
йти в ту саму річку ,— не м о ж н а д в іч і зу ст р іт и с яз тою самою к н и ж кою
(С . Т у д о р. З у с т р іч і з к н и ж к а м и ) <
В с е мав йти своїм природ н и м звичаєм , текти, м ін я т и ся . Не ступиш
двічі в ту саму річку. З агати ш , спи н и ш — вода за с т о їт ь с я і зацвіте
(В . Ш е в ч у к . Г р и г о р ій С к о в о р о д а ),

Не мудрувати лукаво
У трагедії О. С. Пушкіна «Борис Годунов» (І825) — слова
літописця Пимена:
Описывай, не мудрствуя лукаво,
Все то, чему свидетель в жизни будешь.
Вживається у значенні: просто, без зайвих прикрас.
П о д іл ю с я . П о д іл ю с я , не мудрствуя лукаво. З м а л к у м ен е м р ій л и во
т я гн у л о до в с іл я к и х ш туковин. Т я г л о й ги р я м и п ід к и д ат и (О . П о в і н ь -
к а. Ч о м у я не с о к іл ).
П о б а ж а є м о т ал ан о ви то м у поетові я к н а й б іл ь ш е е п ізо д ів «н еч ести вого
к о х а н н я », як е п лод и ть т ак і га р н і п о е з ії, а в чен ом у п р оф е со р о в і-ар а біс т о-
ві, щ об п и ль н ув ав с в о їх а р а б с ь к и х ф ол іан т ів : не мудрував лукаво над
тим» щ о в и ллє т ь с я з ч и ст ої і щ и р о ї д у ш і поета, а твердо стояв н а п о ­
г л я д і п ро святість щ и рого чу тт я і святість тво р ч ої д у х ів н о ї с и ли
( І . Ф р а н к о . А . К р и м ськ и й . «П а л ь м о в е г і л л я » ) ,

Не називаю ї ї раєм
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Якби ви знали, паничі»
(1850):
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї...
...В тім гаю
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая...
Наводиться також у перефразованому вигляді.
М и ш л я х його, його б о л ін н я знаєм -
Одним горів він і одним с т р а ж д а в
І т у х а т и н у , щ о ви звали равдс,
В ін за в ж д и , гнівн и й , п ек лом н ази в ав .
(М . Р и л ь с ь к и й , В ін н а ш )

188
 Нс нам на прю з тобою стати
Цитата 8 поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845):
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.
Р дянськпй письменник І. Микитенко в поезії «Епохи» ско­
ристався образним висловом Шевченка:
Встають на прю останню .
Ід у т ь п р о л ет а р і...
В в ел и к о м у зм ага н н і
ї м сне кров зорі.

Неначе цвяшок в серце вбитий

Перший рядок поеми Т. Г. Шевченка «Марина» (1848):
Неначе цвяшок, в серце вбитий,
Оту Марину я ношу...
У сучасній літературній мові позначає захоплення людини
ідеєю, задумом твору, спогадом та ін.
І з сам ого того в еч ора, пок и ось не ви к лав я цю к а з к у н а п ап е­
рі, б у л а вона м ені, сп рав д і, неначе цвяшок в серце вбитий (О . К у н -
д з и ч. О й ти, Г а л ю ! )

Небокоптитель
У поемі М. В. Гоголя «Мертві душі» (1842) є така характери­
стика поміщика Тентетнікова: «Бозсторонньо ж сказати,— він не
був поганою людиною, він просто коптитель неба. Оскільки вже
чимало є на білому світі людей, які коптять небо, то чому ж і
Тентетнікову не коптити його»? (т. 2, гл. 1).
Значення цього вислову: людина, що не має високої мети в
житті.
Л е с ь М ар т ов и ч не п ід ро бл я єт ьс я п ід Г о г о л я , а л е з м ал ь о в у є портрети
сво їх внебокоптителхв» методом, бли зьк и м до Г о г о л я (О . Б і л е ц ь к и й .
Г ого ль і у к р а їн с ь к а л іт е р а т у р а ).
— Т ебе б спитати,— вес ел о від к аз ує С ан я ,— д л я чого ти сам небо
коптиш? (О . Г о н ч а р . Т р о н к а ).

Не одним хлібом живе людина

За біблійним міфом, з цими словами Мойсей звернувся до
іудеїв після того, як бог дав йому скрижалі із заповідями: «...Не
одним хлібом живе людина, але всяким словом, що виходить із
уст господа» (Второзакония, 8, 3). Цей вислів повторюється і у
Євангелії (Лука, 4, 4; Матф., 4, 4), де він приписується Христові,
Що розмовляє в пустині з дияволом.
Значення вислову: людина не може обмежитися лише задо­
воленням матеріальних потреб; задоволення духовних запитів не
189
менш важливе для неї. Вислів широко вшивається і в сучасній
літературній мові, часом із жартівливим забарвленням.
С п ок он в ік у озн ак ою д остатку в с ел і був х л іб . Н и н і к олго сп н и к має
і х л іб , і до х л іб а . Т а , я к відом о, не одним хлібом живе людина. П о н я т т я
«д о б р е ж и т и » нині вим агає обов'язк ово і достаток «д у х о в н о ї ї ж і » , ви­
сокий р івен ь к у л ь т у р и («Р а д я н с ь к а У к р а ї н а » , 1963, 12 ч е р в н я ).
В том у-то й р іч , щ о в к уд и втекти, щ о з а л із н и й зак он н еобхідн ості
в ж е не дів. Не заради хліба единого п р и їх а в К о р д у б а й л о н а к ан а л і
(С . К р и ж а н і в с ь к и й . Д ія за га л ь н о го за к о н у н а ш и х д н ів ).

Неопалима купина
У біблійній книзі Ісход (3, 2—4) розповідається про першу
зустріч Мойсея з богом, який промовляв до нього з палаючого
тернового куща, що горів і не згорав («неопалима купина»).
Цей вислів (у різних варіантах) широко вживається в укра­
їнській літературній мові.
В о н а р озч ер в он іл ас ь, р о з го р іл а с ь . З червоним ли ц ем , з червоним и
р ук ам и , в п ун с ов и х бан т ах, в ч ервон и х зи гзагах взор ц я своєї сук н і,
вон а в ся н іб и п а л а л а , н а ч е неопалима купина ( І . Н е ч у й - Л е в и ц ь -
к и й. Н а в іж е н а ).

У радянській літературі вислів використовується для ство­

рення образів, що утверджують безсмертя народу, партії, пере­
дових ідей сучасності.
І стоїть У к р а їн а п еред наш и м духовн и м зором у вогні, я к не а-
лима купина (О . Д о в ж е н к о . У к р а їн а у в о г н і).
Л и с т и ... П а л а х к о т и т ь неопалима купина лю бов і до р ід н о го н а ро д у , до
Р а д я н с ь к о ї Б атьк ів щ и н и (« Р а д я н с ь к а У к р а ї н а » , 1963, 10 б е р е з н я ).

Не осоромимо землі Руської

За літописним переказом, київський князь Святослав, поба­
чивши надзвичайно сильне і численне візантійське військо, зв -
нувся до своїх воїнів: «Вже нам нема куди подітися, волею чп
неволею треба стати до бою; не осоромимо ж землі Руської, а ля­
жемо кістьми тут, бо мертві сорому не ймуть, коли ж побідуй­
м о — сором нам буде...» (Запис під 6479 (971) роком за Лавр н-
тіївським списком «Повести временных лет»).
С вятослав був уби ти й в бою з п еч ен ігам и б і л я Х о р т и ц і в 972 роц*.
Й о го остан н і слов а, вне осоромимо землі руської » , м и з г а д у в а л и в г р із­
н і рок и В е л и к о ї В іт ч и зн я н о ї вій н и (О . Д о в ж е н к о . П р о х у д о ж н є оф р -
м л ен н я м айбутнього К а хо в сь к о го м о р я ).

Не протився злому.
Непротивлення злу насильством
Реакційне вчення, сформульоване в деяких статтях і худож­
ніх творах Л. М. Толстого, що написані наприкінці XIX — на по­
чатку XX ст. (звідси його друга назва — толстовство). Пос л ю-
чись на євангельські тексти (на слова Христа з так званої «на­
190
 проповіді»: «Ви чули, що сказано: око за око, і зуб за зуб.
г ір н о ї
А я кажу вам: не протився злому» (Матф., 5, 38—39), письменник
виступив з проповіддю всепрощення, морального самовдосконален­
ня як єдиного способу боротьби з соціальним злом. В. І. Ленін
так писав про Толстого: «Боротьба з кріпосницькою і поліцей­
ською державою, з монархією перетворювалась у нього в запе­
речення політики, приводила до вчення про «непротивлення злу»,
привела до повного відсторонення від революційної боротьби мас
1905—1907 рр.» (В. І. Л е н і н . Повне зібрання творів. Т. 20, с. 19).
І д о вік у ле в
не втом иться ягн ят п ок ір н и х ж ерт и ;
котре не з ’їв у ч о р а , з ’їсть сьогодні,
п ом и лує сьогодні, за в тр а з ’їсть,
а б и його пусти ти до к ош ар и .
А в а ш а в ір а : не протився злом і
(Л ес я У к р а їн к а .
Я к б и я знав, щ о їм нем а р я т у н к у )

О браз ж ін к и -м а т ер і в н а ш ій до р ев олю ц ій н ій п о е з ії часто зм ал ь о в у ­

вався в х а р а к т е р і п ок ір ли в ос т і, в своєрідном у «непротивленню злу на*
с и л ь с т в о м за винятком, звичайно, ш евчен ківськ ої м атері-п ротестан тк и
і поборниці правд и ( А . М а л и ш к о . П о ет к р а с и л ю д с ь к о ї).

Нептун
У грецькій міфології — бог морів. Ім’я Нептуна в сучасній
мові вживається як образна назва морської стихії.
К о л и п ри ход и ть старови н н а ш х у н а ,
А в небі серпень розки д а зірк и ,
О х р и п л у м ову сивого Нептуна
В його ха т и н і чую ть м оряк и .
(М. Р и л ь с ь к и й .
К о р а л о в і р у х л и в і гор од и ...)

Щ е не купаний? А Нептун т ак и х к уп а т и в ел и т ь !..

І як був К у л ь б а к а в о д еж і, т а к його й п х н у л и гур т ом у д у ш ов у
кабіну... (О . Г о н ч а р . Б р и г а н т и н а ).

Не ридать, а здобувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі
Цитата з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880) — заклик до ре­
волюційного перетворення суспільства.
— Т и збираєш я, вою вати зі мною. З а вадка? — спит в тоном, в як о­
м у немов б р и н іл о п р о х а н н я цього н робити
р — А ви ж у ч и л и м н е н е pud ти, а здобувати ( І . В і л ь д е . С естри

Нербн
Римський імператор Клавдій Цезар Нерон (37—68 рр. до н. е.)
відомий своєю жорстокістю й підступністю. З давніх часів ім’я
Ц го стало загальним для тирана, що не спиняється ні перед
чем для зміцнення своєї влади.

191
 Н е ховайте, не топчіте
Святого зак он а.
Н е зовіте п реп одобн и м
Л ю т о г о Нерона.
(Т . Ш е в ч е н к о .
Х олодн и й Я р )

Г р и гор ій м овчки п л а к а в . Нерони лю т і, ірод и !

М ед оточ ивим и слов а м и й ус м іш к ам и ви п ри кри ваєте свою ж орсток ість!
(В . Ш е в ч у к . Г р и г о р ій С к о в о р о д а ).

Не скує душі живої

І слова живого
Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), які виража­
ють віру поета в незбориму силу народу і його безсмертя:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля,
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
А л е д арм а, щ о «щ о д е н ь П е р он и р озп и н аю ть м орозять, ш к в ар я т ь на
о г н і» , д ар м а, щ о П р ом етееві-лю д ськ ості о р ел-т и р ан ст в о «щ о д е н ь бож и й
д овбе р еб р а, серце р о з б и в а є ». «Р о зб и в а в , та не в и п 'є ж и в у щ о ї крові,
не скув душі живої і слова живого» ( І . Ф р а н к о . Т ем н е ц а р с т в о ).

Нестертий слід
Слова з поезії І. Я. Франка «Антошкові П. (Азь Покой)»
(збірка «Semper tiro», 1906). Поет відповів дим віршем на статтю
реакціонера Антона Петрушевича, який зневажливо ставився до
рідної мови, називаючи її «діалектом»:
Діалект, а ми його надишем
Міццю духа і огнем любови
І нестертий слід його запишем
Самостійно між культурні мови.
Крилатий вислів «нестертий слід» вживається на означення
безсмертя духовної діяльності людини.
Д а л і йтиме у н ас м ова п р о з в 'я зк и К о б з а р я з рад ян ськ и м и л іт е р а ­
турам и — російськ ою т а білор у сь к о ю , п р о в ід гук и його вогн ян ого слов а
І «нестертий слід» його в р ад я н с ьк ій у к р а їн с ь к ій п о е з ії (М . Р и л ь с ь ­
к и й . Ш ев ч ен к о і н а ш а с у ч а с н іс т ь )

Нести свій хрест

Євангельський образний вислів: «Тоді Ісус сказав учням сво­

їм: коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого
і візьме хрест свій і йде за мною» (Матф., 16, 24). Вислів пов’я-
192
заний із давнім звичаєм: засуджені на смерть несли до місця
страти хрести, на яких їх розпинали.
У переносному вживанні означав покірність долі, а також
велике страждання, яке людина терпить в ім’я ідеї.
Т а в ірую , щ о хрест м ій н е безп лод н и й .
Щ о хрест отой — бе зд о л ь н и й л ю д сп асе.
З ав и н и т ь певн о стогін всен ародн и й .
В іт ч и зн і щ а с т я п ринесе!
(П . Г р а б о в с ь к и й . С у ч а с н и к о в і)

Д у р н а М и ш к а ... с к а к а л а й ом у н а н о гу І у м а с т и л а зем лею ш тани.

Л л є щ о там ш тани? й о м у н а віт ь при єм н о б у л о у я в л я т и себе убогим , з а ­
бутим, стертим великим проц есом . В і н м у ч ен и к і д о бр о віл ьн о несе свій
хрест. Ч у в , щ о його т іл о приєм н о п а р у є, д и х а н н я чисте і легк е, а ж а л ь
до себе з б у д ж у є апетит (М . К о ц ю б и н с ь к и й . К о н і не в и н н і).

Нестор

Герой грецького епосу, цар Пілоса, учасник походу аргонав­

тів за золотим руном. Він дожив до глибокої старості і в роки
Троянської війни, за словами Гомера, царював уже над третім
поколінням людей, переживши їхніх батьків і дідів. Нестор —
досвідчений і хоробрий воїн, красномовний оратор, мудрий по­
радник.
У сучасній літературній мові Нестор — мудрець (іноді — ста­
рійшина) .
Зв’я зо к творчості а в т ор а « Б а л а д і р о м а н с ів » з ви значним п ольськ и м
поетом Ю л іа н о м -У р с и н о м Н єм цевичем , автором іст ор и ч н и х пісень, та
п ош ана, я к у не р а з в и я в л я в М іц к ев и ч до старш ого товари ш а, я к ого він
називав Нестором п о л ь с ь к о ї літ е р а т у р и , н е м о ж у т ь бути з а л и ш е н і без
уваги (М . Р и л ь с ь к и й . П о е з ія А д а м а М іц к е в и ч а ).

Не так тії вороги,

Як добрії люди
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять...
Початок однойменної поезії Т. Г. Шевченка (1848). Вживається
для характеристики морально-етичних якостей людини.
Довго б р и н іл и м ені в д ум ц і слова Ш ев ч е н к а : * Не так тії вороги,
як добрії люди » , поки р у к а з в а ж и л а с ь п о к л а с т и їх на п а п ір (Л еся
Не так тії ворори, як добрії люди).
У к р а їн к а .

Не той тепер Миргород,

Хорол-річка не та
Рядки з поезії П. Г. Тичини «Пісня трактористки» (1933).
Героїня поезії Олеся Кулик розповідає, як вона стала однією
7 5—і 89 193
з перших трактористок на Україні. У творі повторюється чотири-
вірш-рефрен:
Дим-димок од машин,
мов дівочі літа...
Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та.
У переносному вживанні ці слова означають великі зміни,
що сталися в житті радянського народу внаслідок соціалістичних
перетворень, здійснених під проводом Комуністичної партії.
А вислів
Ве той тепер Мжрюфоб,
Жорол-ріхка ие та —
перетворився в повсю дно в ж и в а н и й «ф орм ам , до я к о г о s a p a s вдаю ться
к ож н ого р а з у , к о л и треба коротко І в л у ч н о с к а за т и п р о ті величевні
вміни, я к і С талися в н а ш о м у ж и т т і sa рок и п ’я т и р іч ок ( А . І щ у к. Павло
Т и ч и н а ).

«Неудобозабываемый тормоз»
Так Т. Г. Шевченко називав у своєму «Журналі* {щоденнику)
царя Миколу І. Прізвисько «Тормоз» було взяте Шевченком з ви­
словлювань О. І. Герцена про Миколу: «Этот страшний тормоз,
которому было назначено скомандовать «баста» петровской эпохе
и тридцать лет задерживать путь России» (стаття «Княгиня Ека­
терина Романовна Дашкова». «Полярная звезда на 1875 год»),
«Все это принадлежит к ряду безумных мер, которые исчезнут
с последним дыханием этого тормоза, попавшего на русское ко-
лесо^» («Былое и думы»). Як підкреслює радянський шевченко­
знавець Ю. О. Івакін, «Шевченко не механічно запозичив бли­
скучий герценівський образ Миколи— «Тормоза*, а розвинув його
і переосмислив... В щоденнику Шевченка вислів «неудобозабывае­
мый» виступав як сатиричний епітет. В результаті сполучення
неологізму Шевченка з «герцепізмом» «Тормоз» виник своєрідний
сатиричний образ — прізвисько Миколи. Обидва ц і слова, кожне
з яких гостро осміює Миколу, нічого від такої спілки не втратили
і багато виграли, взаємно посиливши і збагативши одне одного.
Причому основне смислове навантаження несе тут слово «Тор­
моз», яке загострюється епітетом «неудобозабываемый». Сатирич­
не прізвисько Миколи дає нищівну оцінку його царюванню: Ми­
кола— не що інше, як гальмо, що тридцять років затримува о
прогрес країни» (Ю. О. І в а к і н , «Неудобозабываемый Тормоз»
(два слова Ш евч ен к а)« Р ад ян ськ е літературознавство», 1957,
«№3).
С т раш н о б у л о в «т ю р м і н а р о д ів » 20— 30 рр . X I X с т , в р ок и ц арю ­
в ан н я М и к о л и І, «ф е л ь д ф е б е л я -ц а р я », *неуообоэабываемого тормоза*
(О . Б І л е ц ь к и й. « Р у с а л к а Д н іс т р о в а я » ).

Нині отпущаєши
За євангельською легендою, святий дух провістив жителеві
Єрусалима Симеону, що він не зможе вмерти, доки не побачить
Христа. Прийшовши у храм, куди батьки принесли новонародже-
m
ного Ісуса, Симеон узяв, немовля на руки і сказав: «Нині отпу-
щаепш раба твого, владико, по слову твоєму, з миром» (Лука,
2,29). . „
У переносному вживанні цей вислів означав, що людина ді­
ждалася чогось, давно очікуваного.
І от тшіяюсь, скидаючись швидше на тінь людини, ніж на людину,
І ждучи того слушного часу, щоб, побачивша Україну, сказати: шНипі
о т п у г ц а & г и и (И. Г р а б о в с ь к и й . Лист до Б . Д. Грінченка, 14X11
1901 р.>-

Нитка життя
Вислів походить від старогрецького міфа про трьох Моіїр
(у Римі вони звалися Парками) — богинь людської долі: Клото
пряде нитку людського життя, Лахесіо скеровує її напрямок,
а Атропа перерізує.
Цей вислів уживається переважно в поетичній мові, в уро­
чистому стилі
Лиха смерть не зглянулась на нестарі ще літа його віку, ні на пиш­
ний розцвіт та їдку, ні на повсякчасну жагу житн-творитн і своїми тво­
рами уславлювати рідну країну перед великими світами. Но маючи волі
над творчим духом, вона потайки, як той шашіль, точила недугами йото
тіло, нівечила хворобами його силу і одразу без всякого милосердя обі­
рвала тонку нитку його короткого життя ( П а н а с М и р н и й . Над роз­
критою домовиною славетного сина України М. М. Коцюбинського).

Нічтоже сумняся (сумняшеся)

Вислів походить з Євангелія: «Але хай просить з вірою, ніч­
тоже сумняся, бо той, хто сумнівається, подібний до морської
хвилі, яку жене й розбиває вітер» (Соборне послання апостола
Іакова, 1, 6). «Ничтоже сумняся» (старослов’янською мовою) —
анітрохи не сумніваючись.
Вислів уживається як іронічна характеристика вчинків само-
впевнених людей.
м Як передав канадська преса, недавно зорганізувався так званий «Ук­
раїнський канадський комітет», який тнічтоже сумняшеся» зразу заявив
свої претензії на те, що тільки він, мовляв, один може представляти
Думи й сподівання українського народу (П. Т и ч и н а . Геть брудні руки
від України!).

Ні вітру, ні хвилі
Поема Т. Г. Шевченка «Гамалія» (1842) починається так:
Ой нема, нема, ні вітру, ні хвилі
Із нашої України-.
Широка попудярн’сть поеми зробила ці слова крилатими,
рони набули переносного опа-.»ииЛ («відсутність
значення ------ - відомостей»)
і вживаються переважно в іронічному або піднесеному контексті.
7* 195
 ».Дав 150 патріотам книжку в руки.
Жду місяць, патріоти мовчать. Жду другий місяць — нема «ні віт­
р у , ні хвилі», патріоти не відсилають ані книжок, ані грошей (О. М а ­
к о в е й . Як я продавав свої новели).

Нігілізм
Це слово (яке походить від латинського nihil — ніщо, нічого)
набуло великого поширення в Росії у 60-х роках XIX ст., коли
точилася гостра літературна боротьба навколо роману І. С. Тур-
генєва «Батьки і діти» (опублікований 1862 р.). У цьому творі
нігілістом названий головний персонаж Базаров, типовий різно­
чинець, який заперечував старі устої дворянського суспільства.
До Тургенєва слово «нігілізм» з іншими значеннями — «ідеалізм»,
«романтизм» — вживали німецький філософ Ф. Якобі (у 1799 р.),
німецький письменник-романтик Й.-П.-Ф. Ріхтер (у 1804 р.), ро­
сійський критик М. І. Надєждін (у 1829 р.).
У ширшому значенні нігілізм — заперечення (історичних цін­
ностей, створених людством, наприклад, огульно негативне став­
лення до культурної спадщини, національної культури, сувере­
нітету народів, моральних норм суспільства і т. ін.).
Можуть сказати: ну що ж, це, очевидно, і є переконливий приклад
примату громадського над особистим? До речі, цей вчинок (запізнення
на весілля), врешті, стає причиною розриву героя з коханою. Нігілізм
до особистого? Ні (Б. Б у р я к . Правда і кривда в житті та літературі).
Може робітник Максим Запорожець — ще одна модифікація «вселен­
ського скептика», такого собі сучасного нігіліста? («Літературна Укра­
їна», 1967, 7 лютого).

Ні елліна, ні іудея
Вислів походить з тексту Послання апостола Павла до гала-
тів: «Нема вже ні іудея, ні елліна, нема ні раба, ні вільного;
нема ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви одно во Христі
Ісусі» (3, 28),
У сучасній мові вживається для визначення рівності всіх
людей, представників різних національностей.
Соціальні перегородки у нас повалено, економічну й культурну не­
рівність націй зметено геть. У нас дійсно нема «ні елліна, кі іудея»
(М. Р и л ь с ь к и й . Рівність примарна і справжня),

Ніке (Нша)
У старогрецькій міфології — богиня перемоги, втілення успіху
в битвах, а також у різного роду змаганнях. Широко відома
антична скульптура Самофракійської Ніке — крилатої дівчини, що
лине в переможному пориві.
В сучасній літературній мові, як і в давнину, Ніке — символ
перемоги.
0 болюча й скорботна перед війстям в безсмертя мить!
Він квітку стискав куточками уст — вже!* навіки.
1 чує всім серцем, як крильми над ним шумить
В швтемному небі Самофракійська Ніке.
(Л. П е р в о м а й с ь к и й . Квітка Нікоса Белоянніса)

196
 Ні на йоту
В Євангелії говориться, що в «законі» неприпустимі навіть
найменші зміни: «Ні одна йота, або ні одна риска, не зникне
з закону, поки не здійсниться все» (Матф., 5, 17—18). Йота —
назва букви «і» в грецькому алфавіті, яка інколи пишеться у ви­
гляді маленької рисочки над іншими буквами: пропуск її не мав
значення для вимови, але за правилами орфографії не дозволяє­
ться.
Звідси походить вислів «ні на йоту» — ні скільки, ні на най­
меншу дрібничку.
Петров надто вірить у Каргата — сумлінно, некритично, не відсту­
паючи ні на йоту від проекту, змонтує установку (Ю. Ш о в к о п л я с .
Інженери).

Нібба
Ніоба (Ніобея) — героїня старогрецького міфа, дружина царя
Фів. Ніоба, мати дванадцяти дітей, сміялася з богині Латони, що
народила лише двох — Артеміду і Аполлона. Латона поскаржи­
лася Аполлонові, і він убив своїми стрілами всіх дітей Ніоби.
Від страшного горя Ніоба скам’яніла і перетворилась на скелю,
що ллє сльози.
У сучасній літературній мові Ніоба — нещасна мати.
В Лесі Українки є вірш «Ніобея», а в О. Кобилянської —
оповідання «Ніоба».
Описана мною «Ніоба» існувала справді, і всі ї ї діти були не­
щасливі і спонукали мене написати ту новелу (Оа К о б и л я н с ь к а ,
Про себе саму).

Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:

Ясно, хоч голки збирай
Початкові рядки поезії М. П. Старицького «Виклик» (1870),
що стала улюбленою народною піснею.
У степах над Дніпром ніч сонячна, зоряна, видно...
Ніч така, господи, місячна, зоряна, видно * хоч голки збирай (О. Д о ­
в ж е н к о . Матеріали до «Поеми про море»).

Нове життя нового прагне слова

Цитата з однойменної поезії (1932) М. Т. Рильського:
Нове життя нового прагне слова,
А де найти, як дати кров і плоть?
Ще неньки пісня в серці колискова...
Поборе — марш, та тяжко побороть!
197
 Нова доба нового прагне слова. А яке
велике і святе діло, і треба бути мужнім
р а х о в и ч. Нам тоді було по двадцягь).
В ве жаття нового прагне слова, так
папе не, так буде завжди (А. М а л и ш к о .
воно, те слово? Література —
віч-на-віч із собою (С. Ж у ­
воно було з давніх-давен, і,
Поет краси людської).

Новий і праведний закон

Вислів із поезії Т. Г. Шевченка «Юродивий* (1857). Викри­
ваючи експлуататорську суть царського самодержавства, поет
каже:
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом.
А діждемось-таки колись!
«Новий і праведний закон» — вироблена 1787 р. за участю
Дж. Вашінгтона перша конституція США, що закріпила перемоги
американських військ у визвольній війні 1775—1783 рр.
Набувши переносного значення, цей вислів характеризує
революційні перетворення взагалі.
Ось чому таким дорогим був Шевченко для сучасників, ось чому
ще дорожчим став він своїм потомкам, своїм, тепер вж е «народженим
землякам», яві на власні очі побачили здійснення тієї правди, того
«нового і праведного з а к о н у в які так палко вірив великий Кобзар
та що за іх наближення віддав своє полум’яне життя <1. К о ч е р г а .
Безсмертний з народом поет).

Нові ЛЮДИ

Вислів набув поширення після опублікування роману

М. Г. Чернишевського «Що робити?» (1863), який має підзаголо­
вок «З оповідань про нових людей». У цьому романі з великою
любов’ю змальовано світлі образи «нових людей», носіїв високої
моралі майбутнього.
Слід зазначити, що вислів «нова людина* («Ьогіїо потав») був
поширений ще в Стародавньому Римі, де він означав раніше
невідому людину, яка домоглася успіху.
У прозі над зображенням характеру нової людини працюють Петро
Панч, Олександр Копилені о, Іван Сенченко, Юрій Яновський (П. Т и ­
ч и н а . Розвиток української радянської культури за 25 років).

Ноїв ковчег
У біблійній книзі Б ття (глави 6 і 7) розповідається про
врятування праведника Ноя, и го сім’ї, а також «чистпх» (по сім
пар) і «нечистих* (по п рі) тварин від всесвітнього потопу. П д
час потопу Ной плавав на збудованому ним кораблі (ковчезі).
Вислів «Ноїв ковчег» переосмислився і вживається з різно­
манітними значеннями: сива давнин ; ветхий, застарілий пр д-
мет; надійний притулок; місц , де збираються люди різних пере­
конань.
198
 —. Що,— питаємо,— знайшли вкрадену машину?
_Ні, таких «ноєвих ковчегів» тут не крадуть. Це автомобіль-під-
кядьок (Ф. М а к і в ч у к. Репортаж з того світу).
В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони ви­
глядали звідусіль: з кучугур шмаття, а пуховиків, тиснулися по на­
рах. настелених в три ряди.
— Ноїв ковчег! — зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським
оком (О. Г о н ч а р . Прапороносці),

Ну що б, здавалося, слова...
Початок однойменної поезії (1848) Т. Г. Шевченка, в якій
уславлено силу художнього слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!..
Є люди іншого гатунку, які ніби всім своїм єством народжені для
цього високого діла. І, «що б, здавалося, слова/ Слова та голос, більш
нічого, а серце б'ється, ожив а, як їх почув«. 1 в цьому слові розмовля­
ють люди, птиці і дерева... (А. М а л и ш к о « Поет краси людської).
 Обітована земля

Так у Біблії називається країна, куди міфічний пророк Мой-

сей вивів іудеїв з Єгипту. Обітована — обіцяна [богом]: дізнав-
шися про поневіряння свого народу, бог нібито звелів Мойсееві
вести його «у землю добру й простору, у землю, що тече молоком
і медом» (Ісход, 3, 8).
У переносному значенні в сучасній літературній мові — бага­
тий край, а також сподівана мета.

Тридцять років водять їх коновальці, Петлюри й бандери від одного

фашистського «Мойсея» до другого. Обіцяв їм кожний «Мойсей» обіго-
еану землю, а виходить з цього у дійсності або «самостійна дірка», або
шибениця (П. К о з л а н ю к . Питання про переміщених).

Обличитель жестоких людей неситих

У поезії «Марку Вовчку» (1859) Т. Г. Шевченко так звертає­

ться до письменниці:
Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих.

Ці слова вживаються для характеристики борців проти гноб­

лення.
Гоголь був великим «обличителем жестоких людей неситих», вели­
ким художником слова, великим громадянином-патріотом (М, Р и л ь с ь ­
к и й , Наш Гоголь),

200
 Обломов. Обломовщина

Обломовщина — поняття, пов’язане з ім’ям героя роману

І. О. Гончарова «Обломов» (1859). У романі зображено вироджен­
ня дворянства, висміяна його суспільна пасивність, бездіяльність.
Широкий узагальнюючий смисл цього поняття розкрив М. О. Доб-
ролюбов у статті «Що таке обломовщина?» (1859), яка викривала
антинародну суть дворянського лібералізму. В. І. Ленін неодно­
разово користувався словом «обломовщина» в своїх статтях і ви­
ступах, спрямованих проти застою, косності, патріархальної від­
сталості.
Завжди дуж е акуратний і підтягнутий, з свіжою хустинкою в ки­
шені, він не любив ні просторих широких курток, ні халатів, ні кім­
натних капців — всіх тих атрибутів домашнього спокою, властивих, як
він казав, *обломовщині» (І. К о ц ю б и н с ь к а . Спогади і розповіді
про М. М. Коцюбинського).
Немає ніяких сумнівів у тому, що саме це глибоко діалектичне І
надзвичайно рельєфно окреслене ленінське розуміння суті типового обра­
зу, саме ось цей пристрасний заклик до боротьби із истарим облолсо-
вим» активно сприяли становленню нової радянської* сатири («Вітчизна»,
1974, М 8).

Од дерева одірваний листодок

Вислів цей, який означав людину, що втратила зв’язки з рід­

ним середовищем, пов’язаний з поезією М. Ю. Лєрмонтова «Ду­
бовый листок оторвался от ветки родимой» (1841):
И так говорит он: я бедный листочек дубовый,
До срока созрел я и вырос в отчизне суровой.
Один и без цели по свету ношуся давно я,
Засох я без тени, увял я без сїіа и покоя.
До Лермонтова цёй образ в подібному значенні зустрічаємо
в поезії «Листочок» (1815) французького поета і драматурга
А.-В, Арно (1766—1834). Образ листочка, відірваного від дерева
й підхопленого бурею, асоціювався сучасниками з долею політич­
ного вигнанця, переслідуваного деспотизмом.
Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок...
І мчить залізний велетень мене.
( Л е с я У к р а ї н к а . Подорож до моря)

Одіссей. Одіссея

Одіссей — міфічний цар острова Ітака, герой Троянської вій­

ни. Багаторічні мандрівки його при поверненні додому змальо­
вані в гомерівському епосі «Одіссея».
У переносному вживанні одіссея — повні пригод блукання,
подорожі (іноді — багате подіями життя), а Одіссей — учасник
надзвичайних подій чи пригрд.
201
 Чорна оточенська одіссея, хто хоч раа ї ї переж ну нет забуде довіку
(О. Г о н ч а р. Циклон).
Цей офіцер австрійської армії, сумлінний захисник буржуазного ладу,
водночас стає- його жертвою: повернувшись, іа багаторічної служби в
далекому краї, цей адгссей-невдаха застав4 свого Пенелопу далеко нет
вірного чистоті домашнього« вогнища («Радянська Україна*, 196$,
13 жовтня.).

Од молдаванина, да фінна
На всіх язиках все мовчить
Рядки з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), в яких дав-
ться нищівна характеристика національної політики царизму:
А тюрмі а ягоду Е.. Що й лічить!
Од молдаванина да фінна
На всіх язиках все мовчить^
Б а благоденствує!
Царатові хотілось* щоб од молдаванина й до фінна,_ перефразовуючи
вираз Шевченка, геть на всіх язиках все мовчало (ІГ. Т и ч и н а , Конс­
титуція СРСР — сонце з неба в ясний день!).

Одна ластівка весни пег робить

Вислів: походить з балки* Езапа (VI в. до в. е.)г в якій: розпо­
відається про* юнака, що розтратив батьківську спадщину. У ньо­
го залишився лише один плащ; ала ее т о й він: продав* побачивши
ластівку — провісницю весни. Та вдарив мороз, ластівка загинула,
а юнак з обуренням дорікав їйі за» те* що вона його обдурила
(в деяких джерелах цей вислів; вважають народним прислів ям).
Починалася рецензія тим*, що книжка М. Мадіенка а першою довго­
жданою ластівкою*. Хоч* у народі ї кажуть* одна ластівка весни не ро­
бить, але те, що поява ластівки знаменує початок потепління, ніхто
ніколи ке' заперечував ((Літературна Україна*, 1965*. 13 липня).

Оживуть степи* опера

Слова з поезії Т. Г. Шевченка «Гсаія. Глава 35 (Подражаніє)»
(1859), якими великий поет* провіщав майбутнє торжество сво­
боди на оновленій, радісній землі:
Оживуть степи* озера,
Г не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться...
У сучасніш мо&і датуються я зміненій формі.
Скитлш стени» озера»
Зажили щасливо» люди:
Скрізь колгоспи-мільйонерх,
Трактори; комбайни всюди!
(Г. Н е т а д а .
Встань, Тарасе; подивися >

202
 Око за око, зуб за зуб!
Біблійна формула “закону помсти, щ о 'неодноразово зустрічає­
ться у Ветхому завіті, •наприклад: «А хто зробить шкоду ближ­
ньому своєму, тому треба зробити те саме, що він учинив. Пере­
лом за перелом, око за око, зуб за зуб...» | Левіт, 24, 19—20),
У переносному значенні: відплата повного мірою за заподіяне
зло.
— Пая <шг .дарує даруючим.
— Дешево, отче каноніку, хочеш відбутись. Козацька р егула— -око
за око, зуб за зубі (П. П а н ч. Гомоніла "Україна).

Око, око!
Но дуже бачиш чи глибоко!
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Юродивий» (1857). Поет
гнівно заперечує існування бога, використовуючи для дьояо «$ор-
му риторичного звертання:
А ти, всевидящее око!
Чи ти дивилося звисока,
Я к сотнями в кайданах твьали
В С ибір НЄВОДЬШїКІВ 'СВЯТИХ,
Як мордували, розпинали
І вішали?! А ти не знало?
J ти дивилося па пих
1 пе осліпло?] Око, око!
Не дуже бачиш ти глибокої
Ганна Іванівна ці 40 років із честю попрацювала, і не взято її
Ва це живою на небо («Око, око1 Не дуже бачиш ти глибокої з ) а 861 гас
(ій-богу, правда) й досі Ганна Іванівна по конструкціях (О, В и ш н я .
Народна артистка).

Олімп. Олімпійські громи.

Олімпійський спокій
Олімп—-гора в Греції (на півночі Фессалії), яка в давнину
вважалася священного. За старогрецькими міфами, ва Олімпі
жили боги (звідси їх постійний епітет «олімпійці»).
У переносному значенні Олімп — найвищі сфери суспільства;
«олімшйсхво», «олімпійський спокій»— .непорушна велич; * олім­
пійські громи» — гнів людини, що має велику владу,
Крик Прометея лунає
безліч віків скрізь по світі,
Він заглушав собою
потужні громи 'олімпійські.
(Леся Українка.
Завжди терновий вшець)
ДЦгщ разам Романіщ, .очевидно, вирішив перечекати шум в валі ь
олімпійським стіоко м, але -оскільки шум -не стихав, то йому д велося
•продовжувати <1. © і л ь д е. Сестри Р їчиеські),

203
 І вірив, що юрба — олімпи І дно —
Раби його примхливої химери.
Незчувшись, як попав уж е давно
На поводок гальорки і партеру.
(Б. О л і й н и к . Кумир)

Олександр Македонський герой,

але навіщо ж стільці ламати?
Цитата з комедії М. В. Гоголя «Ревізор» (1836), д. І, ява І,
слова Городничого про вчителя.
У переносному значенні — переходити у чомусь міру, пере­
більшувати щось.
А люди регочуть навкруг: иГерой! Олександр Македонський/ Такий,—
сміються,— майстер порядку, що за тридцять копійок весь рух зупинив
у місті» (Н. К о з л а н ю к . Фейлетони).

Оптимістична трагедія
Назва п’єси (1933) В. В. Вишневського, російського радян­
ського драматурга.
Цей вислів завдяки своїй афористичності набув великого
поширення. Ним користуються при визначенні гострих ситуацій,
важких проблем, остаточне розв'язання яких сприяв прогресові
людства.
...в цьому, очевидячки, переваги радянського соціального ладу з його
глибокою і до кінця ще, либонь, не оціненою формулою про оптимістич­
ність трагедій («Вітчизна», 1965, ДО 8),

Оракул
За уявленнями стародавнього світу оракул — один із засобів
«спілкування» богів з людьми. У Дельфійському оракулі волю
богів провіщала піфія, в Додоні про волю богів довідувалися
з шелесту священного дуба, на Делосі — з шелесту листя лавра.
Пророцтва провіщалися жерцями, вони ж і тлумачили ві­
щування (оракулами звалися і самі пророцтва і місце, де вони
робилися). У переносному (іронічному) значенні оракул — люди­
на, перед думкою якої усі схиляються.
Я... відразу впізнав голос. Він належав бетоняреві, який розмовляв
уночі на блоках з Маратом, упевнений, трохи насмішкуватий голос. Я,
Сач, забув тоді розпитати в Білика про того аоракула»/ (А, М о р о з ,
Чужа кохана).

Орати тугу, сіяти смуток

Вислів походить з давньоруського епосу «Слово о полку
Ігоревім» (XII ст.): «Чрьна земля подь к о п ь іт ь і костьми бьіла
пос'Ьяна, а кровію польяна; тугою взмдоша по Руской земли».
У сучасній літературній мові вживається в різних варіантах.
204
 За горами гори, хмарою повиті.
Засіяні горем, кровно политі.
(Т. Ш е в ч е н к о. Кавказ)

Земле, поорана горем,

Лихом засіяна чорним!
Горе і лихо поборем.
Книгу прекрасну розгорнем«
(М. Р и л ь с ь к и й .
Західноукраїнській землі)

Ораторами робляться,
поетами народжуються

Вислів Огаїюгез НиЩ, роеіае пазсшПиг належить Маркові

Туллію Цідерону (106—43 рр. до н. е.), видатному ораторові,
адвокату, письменнику й політичному діячеві Стародавнього
Риму.
«Ораторами робляться, поетами народжуються»,— каже латинська
приказка (М. Р и л ь с ь к и й . Великий народний поет).

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою!
Цитата 8 поезії Т. Г. Шевченка «Не нарікаю я на бога»
(1860).
Великий поет-мислитель писав:
Орися ж ти, Моя ниво,
Дрлом та горою!
Та посійся не словами,
Волею ясною!..
(П. Т и ч и н а . Виступ
на урочистому відкритті
держ. музею Т. Г. Шевченка
в м. Києві 24.IV 1949 р.)

О Руська земле,
Уже за шеломянем єси! |
Цитата із «Слова о полку Ігоревім», де вислів цей повторює­
ться як рефрен, що виражає тугу за рідною землею. Шеломя —
горб у вигляді шолома, типовий елемент рельєфу степової місце­
вості, де відбуваються події, змальовані в «Слові».
_ «О Руская земле! уже за шеломянем єси!» — епіграф до пер­
шої частини трилогії О. Гончара «Прапороносці» «Альпи» (1947).
Радянський поет Д. Павличко в поезії «Земле рідна...» видо­
змінив цей давній вислів:
Земле рідна, вже за океаном ти єси/
О, чим далі ти від мене, тим дорожча.
Що з того, що навкруги кебрачові ліси,—
Що з того, що навкруги цукрова троща?

205
 Орфей
У старогрецькій міфології Орфей — геніальний співець, вина­
хідник музики і віршувапня. Мистецтво Орфея творило чудеса:
цриборкувало диких звірів, зрушувала скелі з місця та ін.
Ім’я Орфея — синонім великого поета, співця, музиканта.
Образ Орфея зустрічається в літературі й мистецтві різних
часів і народів (наприклад, в опері «Орфей» Х.-В. Глюка
XVIII ст.). В українській літературі відома поезія (легенда)
Лесі Українки «Орфеєве чудо».
Гей, Орфею, неборачеі
Де ти змандровав від нас?
Як би тільки ти, козаче,
Мні під сей згодився часі
Кажуть про тебе іздавна,
Що у тебе кобза гарна...
(І. К о т л я р е в с ь к и й .
Пісня на новий 1805 год...)

О свята простото!
Слова О ваш^а Бітріісіїаз приписуються натхненнику чесько­
го національно-визвольного руху першої половини XV ст. Яну
Гусу (1369—1415). Гус нібито вигукнув їх, коли якась селянка
підкинула поліно у вогнище, на якому він мав бути спалений
як єретик. Деякі дослідники вказують, що слова «свята простота»
вперше прозвучали на Нікейському церковному соборі (IV ст.
н. е.).
У сучасній літературній мові вживаються як іронічне визна­
чення наївності, що межує з глупотою.
Усно обговорювала і усно критикувала! О, святая простота/ (О. Л е ­
в а д а . Не від імені і без доручення).
Проти цього (критики діяльності католицької церкви] автор листа
теж протестує, не бажаючи рахуватися з історичною правдою, з не­
спростовними фактами, яких безліч... О свята глупого/ (Ю. М е л ь н и ­
ч у к . Відповідь фанатикові).

Осел Бурідана
Ж. Бурідану, французькому філософові-схоласту першої поло­
вини XIV ст. приписується доведення відсутності свободи волі
за допомогою такого прикладу: осел, що перебуває на однаковій
відстані від двох цілком однакових в’язок сіна, не може віддати
перевагу жодній з них і гине від голоду. У творах Бурідана цей
приклад відсутній; М. С. і М. Г. Ашукіни висловлюють припу­
щення, що Бурідан міг використати його в усному оповіданні.
У переносному значенні — людина, що перебуває в стані
крайньої нерішучості.
Він [герой повісті <Новь»] виїздить ніби на лекцію до одного по­
міщика* щоб тут, будучи на селі, зачати пропаганду. Та ба, його
панські нерви стають йому на перешкоді, він задюблюється в першій
стрічній дівчині, ну, і остаточно остається, як той осел між двома
в ’язанками сіна: він ані в любові не може добитися щастя, ані між
народом не знає, що діяти, що говорити і як повернутися (І. Ф р а н к о .
Іван Сергійович Тургенев).

206
 Осмалені, як гиря, ланці
Цитата з «Енеїди* І. П. Котляревського (1842):
Но іреки, я к спаливши Трою,
Зробили а неї скирту гною,
Він [Еней], взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
Двоє ошарпанців, посмалених, як гиря, лаицїе», несміливо висту­
пивши з радгоспних виноградників, поволі наблизилися до межі табірної
вони й зупинились, мовби в нерішучості, біля квіткового бар'єру
(О. Г о н ч а р . Бригантина).

Останній бій

Слова з міжнародного пролетарського гімну «Інтернаціонал*,

написаного Е. Потьє 1871 р.:
Это будет последний
И решительный бой.
С Интернационалом
Воспрянет род людской.
Російський переклад А. Я. Кода (1902 р.); в українському
перекладі ці слова не відтворені.
Чи вже розбито казематі
в царській твердині віковій?
Загомоніли раз гармати —
чи се вже йде остатній бій?
(Леся У к ра їнка .
Пісні про золю )
Гей, сміло стань.
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічії
На славний бій
Останній бій,
Усіх Отчизна кличе!
(М. Р и л ь с ь к и й .
За рідну землю)

Останній з могікан
Назва роману (1826) американського письменника Ф. Купера
(1789—1851). Могікани — індійське плем’я; жорстоко переслідува­
не білими колонізаторами, воно майже повністю вимерло протя­
гом XVIII ст.
У переносному значенні — останній представник покоління
або соціальної групи.
Ці солдати (союзних армій) знали, за що вони віддають своє молоде
життя, однак вони не знали, що прийде час після перемоги, коли деякі
їхні начальники озброюватимуть і годуватимуть останніх могіканів про­
клятого фаілнз у (Я. Г а л а н . Не гратися з вогнем!)#

207
 Отелло і Дездемона
Герої трагедії В. Шекспіра «Отелло» (1604). Жертва підлого
наклепу, Дездемона у трагедії в втіленням чистоти, любові, від-*
даності. Таке ж значення вкладається у де ім’я і в загальному
його вживанні. Отелло — синонім ревнивця.
Сказавши, Люба чекала — вона хотіла помилитися в його словах про
друзів,— чекала, що він зіскочить зараз, і зареве на весь будинок, І, як
страшний Отелло, задушить її в обіймах любові й ненависті... (А. М о ­
р о з . Чужа кохана).
Хай хоч ві сні — мандрівки дальні
Без сувтливих перепон,—
І очі радісно-печальні
Білоодежних Дездемон!
(М. Р и л ь с ь к и й . Синя далечінь)

Отрясти прах
Вислів, що зустрічається в Євангеліях від Матфія, Марка,
Луки, а також у Діяннях апостолів; наприклад: «І коли хтось
не прийме вас, і не слухатиме вас, то, виходячи звідти, отрясіть
прах від ніг ваших...» (Марк, 6, 11).
У переносному вживанні цей вислів означав рішучий і без­
поворотний розрив з чимсь (або з кимсь).
Революціонером був він [П. Грабовський] І тоді, коли, «отрясши од
ніз прах» старого, звироднілого народництва, дедалі більше зближувався
з марксистськими гуртками... (М. Р и л ь с ь к и й . Українська поезія до­
жовтневої доби).

О часи, о звичаї!
Вислів О tempora, о mores! вживає у своїх промовах, напри­
клад у відомій першій промові проти Катіліни, староримський
оратор і політичний діяч Ціцерон (106—43 рр. до н. е.).
О tempora, о тогезШ Се відноситься до Старицьких... ( Л е с я У к ­
р а ї н к а . Приписка в листі до О. П. Косач (сестри). 12.ІХ 1896 р.).
 Павине (павичеве) пір’я
Вислів мав зв’язок з байкою І. А. Крилова «Ворона», від якої
походить і російський крилатий вислів «ворона в павлиньих пе­
рьях»,
У переносному значенні — те, чим намагаються прикрасити
свої вчинки, власну особу.
С т е п а н : Не біжи за прудким, коли певен, що не доженеш; скільки
ворону не квітчай в павине пір'я, а нарешті вона зостанеться вороною
(М. К р о п и в н и ц ь к и й . Вибрані твори).

Павло Корчагін
Герой автобіографічного роману М. О. Островського «Як гар­
тувалась сталь» (1935). В образі Павла Корчагіпа письменник
показав прекрасні риси радянської молоді, виховані в революцій­
ній боротьбі: відданість справі партії, любов до Батьківщини, по­
чуття пролетарського інтернаціоналізму, непохитну мужність,
загартовану волю і моральну чистоту.
Я анітрохи не був здивований, коли в перші дні мого перебування
в Соловйовому яру, що за містечком Дашевом, де базувалася наша 2-га
українська партизанська бригада, кілька хлопців, знайомлячись зі мною,
назвалися Лавкою Корчагіним. Герої антифашистського підпілля, радян­
ські патріоти, які в грізну годину гітлерівської навали, в страшних умо­
вах гестапівського терору, кинули виклик ворожій силі, стали на смер­
тельну боротьбу з поневолювачами рідної землі, були Корчагіними за
своєю суттю, всім своїм героїчним життям стверджували право носити те
високе ім’я.
Микола Островський І прекрасний син його творчості— Лавка Корча­
гін — стали володарями дум мільйонів людей радянської епохи, ідеалом
поколінь будівників Комунізму. В цьому безсмертя І вічна слава життя-
подвигу Миколи Островського, яке втілилося в твір епохи — в роман
«Як гартувалася сталь» («Радянське літературознавство», І974, Лі 9),

209
 Пам’ятник нерукотворний
Слова з поезії О. С. Пушкіна «Пам'ятник* (1836):
Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная трона.
«Пам’ятник нерукотворний» — це творчий доробок великого
поета. Образ поетичного пам’ятника зустрічається в Горація
(з поезії якого Пушкін узяв епіграфом до свого вірша два перші
слова «Exegi то п и теп Ш т» ), Г. Державша, В. Брюсова, М. Риль­
ського.
Олександр Петрович залишив по собі чудовий нерукотворний пам'ят-
ник не тільки в німому, звуковому чи кольоровому кіно (А. Б у ч м а.
З глибин душ і).
...Все, що ми маемо нині, все це е рукотворним пам'ятником борцям
8а революцію, меморіалом їх відвазі, їх ненависті до ворога та їх вірі
в майбутнє (Ю. С м о л и ч . Я вибираю літературу).

Пам’ять серця
Слова з поезії К. М. Батюшкова «Мій геній» (1816):
О, память сердца! ты сильней
Рассудка памяти печальной-.
— Що ж покликало вас у таку важку далеку дорогу?
— Пам'ять серця. Ми хотіли відчути ще ближче історію революції,
збагатити свої знання про нашу Вітчизну, про те, що нас оточує сьогодні,
зараз, щодня (В. К у ч е р . Пам’ять серця).
«Пам'ять серця» — назва п'єси О. Є. Корнійчука.

Пан
У старогрецькій міфології — бог лісів та гаїв. Зображувався
у вигляді бородатої, вкритої волоссям людини з ногами і рогами
козла. Зображення Пана поширені в мистецтві давніх і н вих
часів (наприклад, картина М. О. Врубеля «Пан»).
Оораз Пана символізує дику, незайману природу.
Загойдані машиною, заворожені дивними обрисами височенних гір­
ських кряжів, прозорим повітрям, сонячним промінням травицею, води­
цею й усім, чим іще може заворожувати Кримський Пап,— сидите ви,
примруживши очі, придивляючись і прислухаючись (О, В и ш н я . Сім­
ферополь — Ялта).

Панів за те там мордували

І жарили зо всіх боків«»«
Цитата з поеми І. П. Котляревського «Енеїда» (4798). Змальо­
вуючи пекло, по якому мандрує Еней, автор розповідає про кару,
що п зазнають на тому світі гнобитель
Коїш про оеьла ми читали,
То хто із нас не розумів,

2І0
 За що панів т<ш мордували
1 жарили зо всіх боків/
(М. Р и л ь с ь к и й .
Іванів гай).

Паненя вередтнве, зманіжене

Слова а поезії П. А. Грабовського «Швачка» (1894):
Кров висисав оте остогиджепе,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя вередливе, зманіжене,
Бишвирне геть на сміття.
З обличчя ж Катерина Улянівна більше скидалася на сільську вчи-
тельку-пенсіонерку, на одну з тих учительок, що навчалися ще в гім­
назіях та інститутах шляхетних дівчат і колись поклали собі не вчи­
ти грамоті зманіжених паненят. а нести світло грамоти до дітей з народу
(В. Л о г в и н е н к о . Росава).

Пан Твардовськяй
Герой балади А. Міцкевича «Пані Твар донська» (1821) —
хитрий і винахідливий шляхтич, який обдурив самого чорта
(сюжет балади запозичений з польської народної творчості).
У переносному значенні — авантюрист.
Тепер же Романчук, немов пап Те рдовський, завис межи небом і
землею, бо стратив повагу і в русинів і в поляків, хоч, врешті, поляки,
певне, ніколи не мали до нього поваги ( Л е с я У к р а ї н к а « Лист до
М. П. Косача, березень, 1891 р.).

Парнас. Парнасці
Парнас — гірський масив у Греції; за міфологічними уявлен­
нями — місце перебування Аполлона і муз.
Набувши переносного значення, слово «Парнас» стало симво­
лізувати світ поезії.
Ох, скілько муз таких на світі!
Во всякім городі, в повіті!
Укрили б зверху вниз Парнас.
Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую;
Старих нехай Срика Пегас.
(І. К о т л я р е в с ь к и й . Енеїдаї

Парнасці — учасники поетичної групи «Парнас», що існувала

У Франції в другій половині XIX ст., проголошувала культ ху­
дожньої форми і обстоювала ідею «мистецтва для мистецтва».
Назва «парнасці» («парнаеистн») поширилась і в інших літерату­
рах, зокрема в українській.
Чи не р блять це наші паничЬояаркаеиетм*, чи навколо них менше
™Ря, ніж після вемлелрусу? Чи це не до них казав знову ж таки
Шевченко: «Коли б ви знали, паничі, як люди плачуть живучи, то ви б
елегій ие творили..* (О. Г а в р и л ю к . Пани і паничі над «Кобзарем*).

211
 Партія веде
Назва поезії (1933), вміщеної в однойменній збірці віршів
П. Г. Тичини:
Проти мурів, проти молу
В нас бадьорість комсомолу—«
ще й підмога йде:
8більшовиченої ери
піонери, піонери —
партія веде,
партія веде.
Вислів П. Г. Тичини став крилатим і широко використовує­
ться в мрві сучасної публіцистики і художньої літератури.
Усе до сонця, все до сонця
твоє обличчя молоде.
О, ні, народе мій, не сон це,—
туди нас партія веде,
(В. С о с ю р а . Солов'їні далі)
Сміливо й упевнено дивимося вперед, бо партія веде, бо небо над
нами тихе й чисте, бо попереду захоплюючі рубежі на шляху кому­
ністичного будівництва («Літературна Україна». 1974, 8 листопада).

Парфенон

Головний храм Афін, присвячений покровительці міста Афіні

Діві (парфенос — діва). Храм будувався під наглядом Фідія;
це була велична споруда з білого мармуру з 46-ма колонами.
Незважаючи на всі руйнування, яких зазнав він протягом віків,
Парфенон і зараз вражає досконалістю пропорцій і високою май­
стерністю стародавніх зодчих.
У переносному значенні Парфенон — символ архітектурної
довершеності, бездоганності, недосяжної досконалості.
«За густими туманами навіть з вишки маяка Марії не видно було
вже ні Кримської стрілки, ні веселої з білими колонами школи на
далекім березі материка. Затягло твій Парфенон непролазною млою, нудна,
сіра мжичка сіється над морем... (О. Г о н ч а р . Щоб світився вогник).

Пасічник Рудий Панько

Особа, від імені якої ведеться розповідь у збірнику повістей

М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1832—1834), ве­
села, дотепна і розумна людина.
Звичайно, чув я, що врожай
Зібрали ви багатий...
.. Що пасічник Панько Рудий
Дива в колгоспі творить...
Так про село наш люд міський
У захваті говорить
(М. Р и л ь с ь к и й «
Лист на село)^

212
 Пастир і стадо
У 10-й главі Євангелія від Іоанна розповідається про «пасти­
ря доброго», який «віддає життя своє за овець». Вівці тут симво*
лізують людей, а пастир — Христа. Образи овець і доброго пас­
тиря поширені в християнській міфології.
У сучасній Літературній мові вислів уживається для іронічної
характеристики стосунків між попами і віруючими.
Тримаючи в руках шмат вискубленого русявого волосся, пастир ду­
ховний докірливо хитав головою: — Учу вас!.. Скубу вас!.. Як овець пар­
шивих скубу! А ви олухи олухами. Чого ти сьорбав носом, коли «І не
введи нас во Іскушенів»? (О. К о в і н ь к а . Як мене купали й спо­
вивали).
В особі уніатських «пастирів» фашистська пропаганда, по суті, мала
своїх слухняних помічників («Український історичний журнал», 1974,
№ 9).

Пастуша ідилія
Пастуша ідилія, пастораль (від італійського pastorale) — в єв­
ропейській лїіературі та мистецтві XIV—XVIII ст. твори, що зма­
льовують мирне життя щасливих селян на лоні природи.
У сучасній літературній мові вислів «пастуша ідилія» вико­
ристовується для іронічного називання далекого від життя твору
(а також неправдоподібної ситуації, позбавленої драматичних
суперечностей дійсності).
О. ні, ні, цього не може бути, це було б занадто прекрасно, це
була о пастуша ідилія,— не бачити тих огидних морд, огиди їх знущань!
(О. Г а в р и л ю к , Береза).

Пегас
У старогрецькій міфології — крилатий кінь, який приносив
Зевсові на Олімп грім і блискавку. Згодом Пегаса називають
конем поетів. Від удару копита Пегаса виникло джерело Гіпо-
крена, вода якого дає поетичне натхнення.
Слово це вживається і в переносному значенні, символізуючи
поезію. «Осідлати Пегаса» — стати поетом.
Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую,—
Старих нехай брика Дегас.
* (І. К о т л я р е в с ь к и й . Енеїда)

Педагогічна поема
Назва твору (1933—1935) видатного радянського педагога
і письменника А. С. Макаренка. «Педагогічна поема» — книга про
любов до людини, про боротьбу за соціалістичний гуманізм у пе­
дагогіці, про силу і торжество комуністичного виховання.
І чим далі Варя втягувалась в роботу, тим більше й до неї самої
змінювалось ставлення з боку чабанів, особливо Тоня чомусь вірила в
свою педагогічну поему (О. Г о н ч а р . Тронка).

213
 Пенати
V ‘Стародавньому Римі боги— охоронці домашнього вогнища,
пульт яких був пов'язаний з обожнюванням предків (кожна рим­
ська сім’я мала кількох таких богів-пекровіїтешв).
У переносному значенні пенати— рідний дім.
Щасти И йому, доле, благополучно навернути у рідні пенати!
(Ф. М а к і в ч у к. Репортаж В того «віту).

Пенелопа
Дружина Одіссея Пенелопа двадцять років чекала на його
повернення і вберігала подружню вірність. Бона усякими хитро­
щами відтягувала відповідь своїм численним женихам і дочека­
лася повернення Одіссея.
Пенелопа — ідеал жіночого благородства і подружньої вір­
ності. т
І Пенелопа Одіссея жде.
І Ярославна у Путивлі туж ить,-
Мені ж бентежать «серце молоде
Оті, ідо споконвіку йшли за ігуж ел.
(С. Л и т в и н . Дружини)

Первородітй іфіх
В іудейській і християнській релігіях — гріх Адама і Єви,
«перших людей« на землі, що, порушивши .заповідь бога, з’їли
плід з дерева пізнання добра і зла, чим накликали божий гнів
на все людство.
Цей вислів набув переносного (іронічного) значення: тяжкий
злочин.
Смиренно в робості серця буду уповати на милість «божу. Пітіе
хмільне — це не пере&родкий гріх,— бевжурно відповів піп (М. С т е л ь ­
м а х . Правда і Кривда).

Перебендя
Персонаж однойменної поезії Т. Г. Шевченка (1839), сліпий
кобзар.
І приходить спогад не легендою,
Підпливав в серце тяжно-важжо.
Гриз сухар із дідом Перебендею
Біля придорожної ромашки.
(А. М а л и ш к о .
Сонце стеле пурпурові дасихш)

Перейти Рубікон
В оповіданнях Ллутарха, Светонія та інших античних авторів
зазначається, що в 49 р. до н. е, Юлій Цезар, порушивши забо­
рону римського сенату, перейшов зі своїми військами річку Рубі-
214
кон, що відокремлювала Умбрію від Північної Італії. Після цього
почалася громадянська війна, в ході якої Цезар оволодів Римом.
У переносному значенні: зробити безповоротний крок, рішу­
чий вчинок:
Щоб не душав» яка не знав втом® і вболівав за все на світі, давно
лишив би цей білий світ, що чорний став від горя, і перейшов би свій
Рубікон (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода)
Він навіть не сказав йому, що через два дні ступав на свій най­
більший рубіпоп, що післязавтра перевірятимуть, результати шестирічної
роботи (Ю. М у ш к е т и к . Біла тінь).
¥Рубікон» — назва роману українського радянського письменника
В. Логвиненка.

Перекувати мечі на рала

Біблійний вислів? «І судитиме [слово боже] народи, й карта­
тиме багато племен; і перекують мечі свої на рала* ? списи свої
на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше вою­
вати» (Книга пророка Ісайї, 2, 4).
У сучасній літературній мові «перекувати мечі на рала» —
роззброїтися» відмовитися від войовничих намірів«
Радянський уряд пропонує: — Давайте* повністю роззброюватись, да­
вайте перекуємо мечі на орала! (Ф. М а к і в ч у к. Репортаж з того світу).
Існує також похідний від цього вислів «перекувати рада на
мечі», що має протилежне значення: заклик д<у боротьби.
Повстаньмо ж. тепера усі, як один,.
За діли братерськеє спільне?
Розкуймо на зброю п луги / Що орать,—
Коли наше поле не вільне?
( Л е с я : У к р а ї н к а . Рсберт Брюс>

Перемагать і жить
Назва збірки поезій (І944) Н. Г. Тичини. Як Г назви деяких
інших творів поета, стала крилатим висловом-гаслом, що виражає
історичний оптимізм радянського народу«
Т’льки народі волелюбний,, тільки народьвелегень. у найтяжчі хви­
лини життя може сказатр вустами, свата поета: шПеремагать і жить/
*Перемагать і житьі» — так назвав свою полум’яну книжку співець Укра­
їни Павло Тичина (О. К о р н і й ч у к . Україна виборе свою волю).

Перехресні стежки
Назва повісті (1900). І. Я. Франка. Вислів означає складн'сть
і суперечливість життєвих обставин, людських відносин.
Стоптані перли, зів'ялі листки
Вслалзг його перехресні стежки-.-
Зрадила доля мужицького синаГ.*
(М~ Н о р о п и й.
Пам’яті Г. Франка)
Вони {дорога! несходима,— мов огненні змії*
Сплелися ї ї перехресні сл'ди-
(Л. П е-р п о м а й с ь к и й . Дорога!

215
 Перун

Один з головних східнослов’янських богів дохристиянського

часу, бог грому, блискавки й дощу.
У переносному значенні — ідол; іноді синонім до слова «бли­
скавка».
...Сам же старий жодного разу не виявив бодай крихти страху, на­
віть під час літніх розклекотаних гроз, коли Перун кидав на землю
вогненні блискавиці (П. З а г р е б е л ь н и й . Диво).

Перші хоробрі
Цитата 8 поезії «Удари молота і серця» (1920) В. Еллана
(Блакитного);
Ми — тільки перші хоробрі,
Мільйон підпирав нас.
Нема поета...
Нема піонера колективної творчості, нема «першого хороброго* про­
летарської культури (О. В и ш н я . Блакитного нема).

Печорін. Печорінство
Головний персонаж роману М. Ю. Лєрмонтова «Герой нашого
часу» (1840) Печорін — людина з сильним, активним характером
і гострим розумом, яка не може в період миколаївської реакції
знайти застосування своїм здібностям і енергії. Печоріна харак­
теризує трагічний розрив між серйозністю намірів та глибиною
переживань, з одного боку, і порожнечею та дріб’язковістю що­
денного життя, з другого.
У переносному значенні печорінство (часто з іронічним від­
тінком) — Незадоволення собою і оточенням, похмурий настрій.
Андрій, пригнічений, побрів до свого взводу.
Його догнав Марчевський.
— Дозвольте розвіяти ваш печорінський настрій, товаришу лейтенант
(Ю. Б е д 8 и к. Полки ідуть на переправу).

Пігмеї
В «Іліаді» Гомера розповідається про міфічне плем’я карли-
ків-пігмеїв, що нібито живуть на південному березі Океану і кож­
ної осені воюють з журавлями, які прилітають у їх країну.
В антропології і етнографії пігмеї — це термін, умовне позна­
чення низькорослих народів Центральної Африки.
Гомерівський образ покладено в основу переносного значення
цього слова — нікчемні, жалюгідні людці.
— Як тільки з'являється здібний, талановитий чоловік, відразу
зроджуються його вапеклі антагоністи у вигляді нездар, посередностей,
пігмеїв якихось (П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

216
 Піддати анафемі
/ $

Анафема (гредьк. ауаОцра) — жертва, щось, приречене на

загибель. Вислів «піддати анафемі» (зустрічається вже у Першо­
му посланні апостола Павла до корінфян, 16, 22) означає: про­
клясти, відлучити від церкви. Християнська церква широко ви­
користовувала процедуру «піддавання анафемі» революціонерів
та прогресивних діячів для залякування неосвіченпх людей. Так,
1901 р. був підданий анафемі великий російський письменник
Л. М. Толстой.
У переносному значенні «піддати анафемі» — нещадно осу­
дити.
«Сповідальній» прозі колись складали хвалу, а останнім часом під­
дають анафемі, бо чимало в ній дрібного псевдопгихологізму, камерних
наднюансів, потурання людини химерам «відчуження» («Вітчизна»,
І974, № 7).

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духа печаттю
Цитата з поеми І. Я. Франка «Мойсей» (1905). Ці слова Мой-
сея часто переосмислюються і вживаються як слова автора поеми,
адресовані Україні, українській культурі.
Українська демократична література кінця XIX — початку XX ст. вся
розвивалась «з його духа печаттю», хоч і висунула ряд своєрідних
талантів, що внесли в реалістичне мистецтво нові риси, які були у Фран­
ка лише в зародку або натяках (О. Б і л е ц ь к и й. Художня проза
І. Франка).

Підручник життя
Вислів походить з твору М. Г. Чернишевського «Естетичні
відношення мистецтва до дійсності» (1855): «Наука і мистецтво
(поезія) — «Handbuch» (підручник) для того, хто починає вивчати
життя; їх значення — підготувати до читання джерел і потім час
від часу служити для довідок».
Цей вислів став популярним визначенням мистецтва, пошире­
ним у матеріалістичній естетиці.
Не назад, а тільки вперед мав йти наша література, залишаючись
цілком сучасною і ва змістом, і за формою. Але для того, щоб осяг­
нути, художньо осмислити це сучасне і гідно виконати свою роль «під­
ручника життя», література повинна в пізнанні суспільної природи
людських характерів і типів зробити величезний крок вперед («Лі­
тературна Україна», 1962, 12 червня).
. Загальний тираж видань цього «підручника життя» досяг 50 мільйо­
нів примірників, та роман [«Як гартувалась сталь»] видається внову
і внову («Радянське літературознавство», 1974, JSS 9).

Під селянську стріху

Слова з епілога до поеми А. Міцкевича «Пан Тадеуш» (1834).
якими великий польський поет передає свою заповітну мрію про
ті часи, коли його твори стануть доступними народові:
217
 Коли б до тої я дожив потіхи,
Щоб заблукали ці пісні під стріхи...
(Переклад М. Рильського)
Сто літ минуло, як те занедбане й закинуте під сільську стріху
слово, мов фенікс із попелу, воскресло знов і в устах батька нової
української літератури Івана Котляревського голосно залунало по широ­
ких світах (М. К о ц ю б и н с ь к и й . Лист до Полтавської думи, вересень
1903 р.).

Під тихими вербами

Назва повісті (1901) Б. Д. Грінченка.
Вислів став образною характеристикою життя патріархального
селянства.
В цілому література йде вперед, а окремі літератори в сфері психо­
логічних характеристик тупцюють на стежках, второваних під тихими
вербами ще Гршченком. Тепер цього не досить («Вітчизна», 1960, № 11).
Нове, нечуване раніше, соціалістичне, принесла радянська дійсність
у побут та культуру українського народу. <Радянська Україна — це вже
не країна «тихих верб», вишневих садочків та ін., хоч признаємось, і
тихі верби, і вишневі садочки в ній таки в»...— писав Максим Рильський
(«Прапор», 1974, № 8).

Пізнай самого себе

Напис на храмі Аполлона в Дельфах. Авторство вислову при­
писується одному з семи мудреців Стародавньої Греції (Фалесу,
Хілону та ін.). Ця думка зустрічається і в Сократа (469—<-399 рр.
до н. е.).
Іноді цитується іронічно, означаючи безплідне самозаглиб­
лення.
— Що? — перепитує Біси) ватий,—*
*Пі знай себе самого»?
Ох ж е й упоров!..
...Чуєте, гори, що він сказав?
Хай нас тиран і 6’е і мучить,
а ми —
«Пізнай себе самого».
(П. Т и ч и н а .
Сковорода і Біснуватий)
Було І страшно, й солодко. Лякала густа самотність, а веселила
душу та філософська, незрима єдність між ним і світом, яку збагнув
допіру» Воістину, пізнай себе, і ти пізнаєш усе! Не пам’ятав, чия це
мудрість, але був певен в її правдивості (В. Ш е в ч у к . Григорій Ско­
ворода).

Пілат
П нтій Пілат — римський намісник Іудеї, що (за євангель­
ською легендою) видав юрбі Ісуса Христа на розп’яття.
У переносному значенні — нещира людина, що своєю безді­
яльністю свідомо сприяв здочинові; жорстокий лицемір.
0 горе! горенько мені!
1 де я в світі заховаюсь?

213
 Щодень пілати розпинають.
Морозять, шкварять на огні!
(Т.Шевченко.
Колись дурною головою)
Отже, коли у вас, офіцере, в хоч крапля любові до свого народу,
коли ви не Пілат , що гордо вмивав руки, а син народу, коли ви думає­
те про життя народу, а не про його загибель, борітеся проти Гітяера!
(О. Д о в ж е н к о . Лист до офіцера німецької армії (лист до ворога).

Піррбва перемога
У битві при Аускулі {279 р. до н. е.) епірський цар Пірр
8Добув перемогу лад римлянами, втративши при цьому значну ча­
стину своїх військ. Сам Пірр так оцінив її: «Ще одна така пере­
мога, і ми загинули!» Він не помилився— через рік римляни
розбили війська Пірра.
Вислів еПіррова перемога» зараз вшивається у значенні «сум­
нівна перемога», «перемога, що не виправдовує жертв».
їм (буржуа після І90і р.) потрібні були сильно діючі наркотики,
щоб навівати «золоті сни» і імітувати сильні відчуття. їм необхідно було,
щоб Андрєєви, Арцибашеви, Винниченки та інші люди з талантом і без
нього прикрашували ту П ір р о в у п е р е м о г у , творили міфи тамували страх
(М. Ш а м о т а . Доповідь.— «Літературна Україна», 1363, 29 березня)«

Після нас хоч потоп

Цей вислів дехто з дослідників приписує французькому ко­
ролю Людовику XV. Мемуаристи твердять, що п сказала фаво­
ритка цього короля, маркіза Помпадур (1721—1764) у 1757 р.#
щоб потішити короля після поразки його військ при Росбаху
(Mémoires de M-me du Hausset, 1824, p. 19; «Le Belignaire de
M. Q. de La Tour» рат Ch. Desmaze, Paris, 1874, p. 62).
Можливо, що цей вислів є відгуком вірша невідомого грець­
кого поета, який часто цитували Ціцерон і Сенека: «Після моєї
смерті нехай світ у вогні загине» ( B ü c h m a n a . Geflügelte
Worte)»
І такі вони всі,— розмірковує упевнено Бугор.— Нам нотації пудами,
правила тисячами, а для себе в них одне «Поживем! П іс л я п а с хоч
потоп , хоч атомна пустеля!» (О. Г о н ч а р . Бригантина).

Пісня пісень. Пісня над піснями

Назва біблійної книги, паппсаної нібито староєврейським ца­
рем Соломоном (993—953 рр. до н. е.). Ц й тв'р, в основі якого
лежать староєврейські весільні пісні, у високолоетичній формі
уславлює почуття кохання.
Набувши переносного значення, цей ві слів вживається для
характеристики найбільш довершеного твору або прекрасних на­
слідків діяльності людини.
Подарунок від плодів любовно помноженої праці,— ця пісня п іс е н ь
нової дійсності, нового радісного життя, що може бути більш зворуш­
ливе?! (С. Т у д о р . П іс н я пісень).

219
 Піфія
Жриця в храмі Аполлона, яка повідомляла смертним волю
його. Піфія сиділа на золотому триніжку над розщелиною скелі,
з якої підіймалися отруйні випари. Одурманена ними Піфія ви­
гукувала окремі слова, значення яких і сама не розуміла, її про­
роцтва тлумачили потім інші жерці. Звідси сучасне вживання
цього слова — людина, що з таємничим і багатозначним виглядом
робить туманні, двозначні і нечіткі за змістом висновки з чогось
або натяки на щось.
Чаклунське замкнуте обличчя Піфії , Сивіли, вони якраз чомусь І
викликало довіру: оця врятує, ця допоможе! (О, Г о н ч а р . Тронка).

Платон мій друг,

а істина — ще більший друг
Слова Арістотеля, учня Платона: Amicus Plato, sed magis
arnica veritas. Цими словами він відстоював право заперечувати
положення авторитетів, якщо цього вимагав істина.
— Фронтова дружба...— мовив замислено Гавриленко,— Саме вона й
зобов’язує мене бути одвертим.
— Платон мій друг, а істина — ще більший друг, — сказав мудрий
грек. І він, безумовно, мав рацію (С. Д о б р о в о л ь с ь к и й . Тече річка
невеличка).

Плач і скрегіт зубовний

Вислів, що неодноразово трапляється в Біблії та Євангелії,
наприклад: «...Прийде пан раба того в день, коли він не жде,
і в годину, якої не відає. І відлучить його, і покарає як лицемі­
рів; там буде плач і скрегіт зубів» (Матф., 24, 50—51). Означав
крайній ступінь розпачу. «Скрегіт зубовний» — ще й злоба.
Що ти приніс до комунізму? З чим ти прийшов на велику будову,
що вперше так зветься в історії людства І на яку дивиться цілий світ?
Одні з любов’ю, інші зі скреготом зубовним ? (О. Д о в ж е н к о . Ма­
теріали до «Поеми про море»).

Плем’я молоде, незнайоме

Вислів з поезії О. С. Пушкіна «Вновь я посетил...» (1835).
Повернувшись після довгої відсутності на батьківщину, поет так
вітає молодий гай, що виріс на колишньому пустирі:
Здравствуй, племя
Младое, незнакомое! не я
Увижу твой могучий поздний возраст...
Старий [Толстой] гостро придивлявся до молодого [Горького], прислу­
хався до цього вихідця з незнайомого і незрозумілого племені і якось
задумливо сказав: «І дивно, що ви все-таки добрий, маючи право бути
злим...» (М. Ш а м о т а . Доповідь на уроч. вечорі, присв. 100-річчю з дня
народження Горького,— «Літературна Україна», 1968. 29 березня).

220
 Плейда
У старогрецькій міфології Плеяди — сім сестер (дочки Атлан­
та і Океаніди Плейони), яких боги перетворили в сузір’я.
У переносному значенні («група видатних людей») це слово
було вжите ще в III ст. до н. е. на визначення семи видатних
старогрецьких драматургів. «Плеядою» називалася також фран­
цузька поетична школа часів Відродження (XVI ст.), до^ складу
якої входило сім поетів-гуманістів на чолі з П. Ронсаром і Ж. дю
Белле. В наш час переносне вживання цього слова не пов’язане
з певною кількістю.
...Кращі вірші цілої п л е я д и наймолодших наших поетів також свід­
чать, що у справжньої поезії громадянське й інтимне, суспільне й осо­
бисте перебувають в нерозривній і природній єдності (О. Г о н ч а р . За
правдиве і високохудожнє відтворення життя народу).

Плоть і кров
За біблійним міфом, Адам після створення Єви з його ребра
сказав: «Це кость від кості моєї і плоть від плоті моєї» (Буття,
2, 23).
Цей вислів широко вживається в різних варіантах у перенос­
ному значенні, характеризуючи кровну і духовну близькість між
людьми, а також органічні зв’язки з чимось.
Хто може нас, могутніх, підкорити?
Хто в силі дружбу нашу розколоть?
Ми єсть свого народу вірні діти,
о д к р о в і к р о в , о д плоті рідна плот ь .
(П. Т и ч и н а . Могутня Москва)
Він же [Юрко] це розумів: одні творять, Інші ліпляться до ришто­
вання лишаями, примовляючи: «ми плот ь і к р о в будівничої епохи»
(О. К у н д з и ч. De facto).
Іноді вислів «плоть і кров» уживається як антонім до слів
«дух», «душа».
Хоча головне поле боротьби, головна мета перемог та завоювань
із сфери крові та плоті перенеслася вже в сферу духа та слова, та
все-таки старі вороги людського роду — деспотизм та темнота ще аж
ванадто сильні реальною могутністю, занадто гордо іноді ще підносять
чоло, аби мечі могли зовсім уже піти між старе валіззя або на переку-
вання (І. Ф р а н к о . Поет-герой).

Плюшкін
Один з персонажів поеми М. В. Гоголя «Мертві душі» (1842),
скнара, що втратив людську подобу. Скупість Плюшкіна перейшла
в хворобливу манію, що призвела його самого до розорення,
а його селян — до цілковитого зубожіння.
Ім’я Плюшкіна стало синонімом слів «скупий», «скнара».
Можна вбирати марки, цукеркові обгортки, сірникові коробки, гудзи­
ки і навіть чужі зітхання... Якщо розвивати цю рису, можна, чого до­
брого, стати П л ю ш к ін и м («Вітчизна», 1965, № 8)»

221
 Побити камінням. Кинути камінь
У Стародавній Іудеї спосіб розправи з людьми, які вчинили
тяжкий злочин [пор., наприклад, звернення бога до блудниці:
«І скличуть проти тебе громаду, і поб’ють тебе камінням, і пору­
бають тебе мечами своїми» (Книга пророка Ієзекіїля, 16, 40)}.
Юрба також била камінням пророків, що закликали людей до пра­
ведного життя«
У перепоснрму значенні «прбити камінням» — по-звірячому
розправитися а людиною; 4кинути каменем» — дуже різко засу­
дити когось.
Господнюю святую славу
Розтлили.... І чужим богам ,
Пожерли жертву І Омерзидисьі
І мужа свята... горе вам!
На стогнах к а м ен ем п о б и л и .
(Т. ПІ е в ч е н к о. Пророк)
І хто мене розумів серцем, той, може, не к и н е на мене ка м ен ем за
емальованих мною досі осіб з низів чи трудових інтелігентів... (О. К о -
б и л я н с ь к а . Автобіографія).

Повернімось до наших баранів

Вислів Revenons à nos montons походить з анонімного фран­
цузького фареа XV ст- «П’єр Пате лен». Герой цього твору скар­
житься судді на те, що в нього вкрали баранів, але весь час
перебиває сам себе, згадуючи про шість ліктів сукна, які в нього
також украли.
Вживається в переносному значенні, коли жартівливо пові­
домляють про повернення до раніше зачепленого питання.
Відбилась від теми, revenons à nos moutons* приходить мама, ідемо
обідати... ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Косача, березень* 1331 р.).

Повернути назад колесо історії

Вислів походить з «Маніфесту Комуністичної партії» (1848)
К. Маркса і Ф. Енгельса. Характеризуючи дрібних буржуа, ве­
ликі вчителі цролетаріату говорять про їхній консерватизм, реак­
ційність і про те, що вони «намагаються повернути назад колесо
історії».
Не крутиться н а з а д іст орії к о л е с а ,
Хоч лізь під них,— не крутяться назад!
(М. Б а ж а н . Шкіц до портрета)

Повертається на круги своя

Цитата в Біблії: «Йде на південь і повертав на північ, кру­
титься, крутиться на ходу своєму вітер, і на круги своя повергає­
ться вітер» (Екклезіаст, 1, 6). Значення вислову: все н вторує­
ться.
Одно слово, еврика! Усе вертав н а к р у г и с в о я . Сто років тому поет
приніс у жертву* красивості болотяну* осоку. Що вдієпг* епоха занепаду
культури вірпга... Зазначу, що поет цей залишився в літературі. Але
його нинішні наслідувачі ставлять себе поза нею («Прапор», 1974, М 9).

222
 Повстав рід на рід
Вислів із давньоруського літопису «Повесть временнмх лет»,
де так описуються незгоди між східнослов’янськими племенами:
«Прогнали варягів за море, і не дали Їм данини, ї почади самі
в -себе правити, ї не було в них правди, і повстав рід на рід,
і були в них усобиці, і воювати почали ніж собою» {запис лід
роком 6370 (862)].
Мабуть, першоджерело цього вислову — Євангеліє, де розпо­
відається, що міфічний Ісус у проповіді про кінець світу сказав:
«Повстане народ на народ і царство на царство» (Матір., 24, 7).
У сучасній літературній мові вислів означає міжнародні не­
згоди, війни і сутички.
Хто п ід ій м а є р ід інл рід
І племена на племена?
Чий 'бог — це торг, чий храм — війна?
<М. Р и л ь с ь в и Д . Народам світу)

Повстаньте, гнані і голоднії

Перший рядок міжнародного пролетарського гімну «Інтерна­
ціонал», створеного французьким поетом-комунаром Б. Потьє
в 1871 р. і покладеною т а музику П. Дегейтером (український
переклад М. Бороного).
За кожним вигуком здіймалося сотні валют і кілків як грізна пере­
сторога.
А потім грянуло кПовстаньте, г н а н і і г о л о д н ії» (І. В І л ь д е . Сестри
Річинські).

Поділяй і пануй
Політичний принцип «divide et ітрега» застосовувався в Ста­
родавньому Римі (хоча відповідного вислову в античних авторів
не знайдено). Вперше ця формула (у вигляді ««поділяй, щоб ца­
рювати») була висловлена, очевидно, французьким королем Людо-
віком XI (XV ст.). Г. Гейне вважав автором вислову македон­
ського царя Філшпа (IV «ст. до е. є.),
«Поділяй і пануй»— улюблений засіб імперіалістів, які роз­
палюють ворожнечу між націями, щоб зберегти над ними владу.
Діючи ва принципом « п о д іл я й і в л а д а р ю й »,— австро-угореькі барони,
чеська буржуазія, фашистські головорізи всіляко намагались посіяти
ворижюту між трудящими рівних національностей.,, («Радянська Украї­
на», 1963, 11 червня).

Поезія і правда
Назва автобіографічного твору Dichtung und Wahrheit»,
1811) великого німецького письменника Й.-В. Гете. Походження
цього вислову пов’язується з діалогом старогрецького філософа
Платона «Тімен» (IV ст. до н. в.), де автор протиставляє «прав­
223
диву передачу» (подій) і «вигадану байку». Як свідчить Г. Бюх-
ман («Ceflügelte Worte»), цей вислів неодноразово зустрічається
в мові німецьких письменників XVIII ст.
У сучасній мові вислів «поезія і правда» вживається при
зіставленні мрії і дійсності.
«Софіївка» була тлом, на якому розгорталося дитинство майбутнього
поета, вона ж стала головним місцем дії його незакінченого віршованого
роману, в якому сплітаються *п о е з ія і п р а в д а » тих років (Л. П е р в о -
м а й с ь к и й . Пломінь багряного слова).

Поет — завжди учень

Дещо змінений афоризм староримського поета Марціала (40—
102 рр. н. е.): «Semper homo bonus tiro est» («Хороша людина —
завжди початківець»). Як вказує Г. Бюхман, вислів цитується
також у іншому варіанті: «Bonus vir semper tiro» («Добрий муж —
завжди початківець»).
Цей латинський вислів увійшов в українську літературну
мову після появи збірки поезій І. Я. Франка «Semper tiro» (1906).
Ти пам’ятаєш? Літній чи студент,
А сем п ер тгро завжди той, хто творить,
їздець в незнане, де уява зорить,
А ти товчеш — пощо експеримент?!
(G. К р н ж а н і в с ь к и й «
Розмова з рецензентом)
Найхарактернішою, повчальною і для інших рисою праці таких учи­
телів е те, що вони, незалежно від віку, педагогічного стажу, вважають
себе за вж д и у ч н я м и , систематично, наполегливо поглиблюють знання...
(«Українська мова в школі», 1962, J»Ä 4).

Поет і громадянин
Назва поезії (1856) М. О. Некрасова. Великого поширення
набули рядки з цієї поезії:
Поэтом можешь ты не быть,
Но гражданином быть обязан,—*
які є закликом до активного втручання митця в суспільне життя.
Творчість, в основу якої покладено цей принцип, дістала назву
«громадянської поезії», «громадянської лірики».
На своєму життєвому, письменницькому шляху І. Франко знав тяж ­
ку «війну з самим собою». Але пісня була для нього знаряддям бороть­
би, а боротьба викликала в нього пісню. Дилеми кпоет — гр о м а д я н и н »
для нього не існувало (О. Б і л е ц ь к и й. Українська література серед
інших літератур світу).

По кігтях (пізнати) лева

Латинське прислів’я (ех ungue Іеопет), що виникло з ви­
слову старогрецького поета Алкея (VII—VI ст. до н. е.): «По кіг­
тю намалювати [всього] лева».
Значення вислову: видатна людина виявляє свою особистість
навіть у дрібницях.
224
 Усе там [у комедії <Плоды просвещения»] і пра ильне і не без вар­
тостей, але ніде не чути іскри генія, не видко цього ех ищ ие Іеопеп, дя­
куючи чому можна і без підпису впізнати кожний із попередніх творів
Толстого (І. Ф р а н к о . Лев Толстой).
І тому він, торкнувши вуса, відповів молодиці з спокійною статеч­
ною гідністю.
— Лева по кігтях пізнають.,. А ви що хотіли? (О. Г о н ч а р . Бриган­
тина).

Полова, що ї ї розвіює вітер.

Порох, розвіяний вітром

Цитата з Біблії («Не так нечестиві: вони, як полова, що її

розвіює вітер», Псалом 1; «...Розвію їх, як порох, що його несе
вітер у пустиню», Книга пророка Ієремії, 13, 24).
У переносному вживанні ці слова означають марність, нетри­
валість чогось. Зустрічаються також випадки заміни слова «поло­
ва» словом «пилина».
Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава.
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадав...
(Т. Ш е в ч е н к о .
Чигрине, Чигрине)
Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх [турко-
манів] сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом пря­
муючи, кричачи і проклинаючи (І. Ф р а н к о. Захар Беркут).

Померти — спочити

Слова з монолога Гамлета, виголошуваного у 3-му акті одно­

йменної трагедії (1601) В. Шекспіра.
М. Рильський перефразував цей вислів, надавши йому проти­
лежного змісту:
Спочинок — смерть. Іди, перемагай утому,
До міліонів рук свою снагу додай.
Будь з тими, хто живе у пориві одному,
І в радість перекуй дрібненький свій одчай.
(Серпнева синя ніч. і залізничні свисти)

Помпадури і помпадурші

Вислів М. Є. Салтикова-Щедріна, яким у сатиричних нарисах

«Помпадури і помпадурші» (1863—1873), а також в інших його
творах характеризуються царські самодури-адміністратори. Це
слово утворене від прізвища фаворитки французького короля
Людовіка XV маркізи де Помпадур (1721—1764).
В сучасній літературній мові помпадур — зарозумілий і все­
владний чиновник.
8-5—189 225
 В останніх часах вачинавтьсд знов реакція; пострах, який кинули
на урядових помпадурів селянські розрухи та українські прокламації,
їх безсильна влоба силкується відімстити на легальній українській
книжці та на українській сцені (І. Ф р а н к о. Михайло П, Старицький)«

Попелюшка
Персонаж однойменної казки (1697) французького письменни­
ка Шарля Перро — переслідувана жорстокою мачухою, бідна дів­
чинка, яка після багатьох поневірянь одружується з принцом.
У переносному значенні — безправна істота, яка увесь час
працює на інших, смиренно сприймаючи їх образи.
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне май­
буття 8 ласкд швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити там на
правах попелюшки %а тимчасом перед нею зовсім закрили двері (І. В і л ь -
д е. Сестри Річинські).

Попівські тортури
Слова з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880), що характеризують
підступність церковників у їх боротьбі проти прогресу.
Протягом свого свідомого життя І. Франко викривав «попівські тор­
т у р и боровся проти клерикалізму («Прапор», 1966, N1 8),

Попіл Клааса б’є в серце

Вислів, що неодноразово повторюється в романі видатного
бельгійського письменника Ш. де Постера «Легенда про Улен-
пшігеля» (1867). Тіль Уленшпігель, син спаленого інквізиторами
па вогнищі Клааса, носить на грудях мішечок* з попелом батька.
Він клянеться помститися вбивцям і віддати всі сили Визволенню
своєї батьківщини — Фландрії: «Попіл Клааса б’є в моє серце.
Смерть панує над Фландрією і в ім’я папи косить найсильніших
чоловіків і найкрасивіших дівчат. Права Фландрії розтоптано,
її вільності відібрано, голод гризе країну«. Якщо Фландрії не
прийти на допомогу, вона загине».
У переносному вживанні означає нагадування про важливий
обов’язок; заклик до помсти.
Усе життя І прагнення мов.
Мов попіл Клааса, у серце б*е,
Пробуджуючи сни несамовиті.
(Л. П е р в о м а й с ь к и й . Земля)
Ніколи не бризне світло
Із вікон кварталу-мерця.
Твій попіл , вамучене житло,
Суворо стучить в серця.
(М. Б а ж а в , Будівничий)

Посипати голову попелом

Вислів означає «сильно журитися за ким або за чим» (похо­
дить з Біблії, в якій є опис того, як стародавні євреї, оплакуючи
226
когось, посипали голову попелом. Пор. у Т. Шевченка: «Давид
стенає та ридає, Багряну ризу роздирає, І сипле попіл на главу»).
— Ну, друзі... Не казав я вам, що немає чого попелом голови по-
сипати?.. Не говорив, що справа не загине на Затишній [вулиці]?
(П. К о з л а н ю к. Мандрівники).

Посіяти зуби дракона

Вислів походить з грецького міфа про Кадма. Оракул наказав
Кадмові заснувати місто там, куди його приведе корова, яку він
побачить при виході з храму. Корова привела Кадма до джерела,
яке охороняв дракон. Кадм убив дракона і посіяв його зуби. Із
зубів виросли озброєні воїни — спартп (тобто «посіяні»). Воїни
напали на Кадма, але коли герой, за порадою богині Афіни, жбур«
нув між них камінь, вони почали битися один з одним. П’ятеро
воїнів, що залишились живими, допомогли Кадмові побудувати
цитадель Кадмею, навколо якої пізніше виросло місто Фіви.
Вислів «посіяти зуби дракона» вживається у двох значеннях:
виростити воїнів, богатирів; посіяти ворожнечу, усобиці.
У В. І. Леніна читаємо: «Про таких людей, які виводять,
напр., керівну роль «буржуазії» в революції або необхідність під­
тримки лібералів соціалістами із загальної істини про характер
цієї революції, Маркс повторив би, мабуть, наведену ним одного
разу цитату з Гейне: «Я сіяв драконів, а збирання урожаю дало
мені бліх» (В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів. Т. З, с. 14).
Руками продажних лакеїв вони [фашистські загарбники] сіяли зуби
дракона на землі, яка мала стати для них плацдармом для дальшого
походу на Схід — по золоте руно українського хліба й заліза (Я. Г а л а п.
Світло зі Сходу) *

Посмішка авгура.
Авгур
Авгурами називалися в Стародавньому Римі жерці, що віщу­
вали майбутнє по льоту птахів та їхніх криках. Відомий оратор,
письменник і політичний діяч Марк Туллій Ціцерон (106—43 рр.
до н. е.) згадує, що при зустрічах авгури не могли втриматися
від сміху, бо самі не вірили в свої віщування.
У переносному значенні авгури — люди, що перетворюють
у таємницю свої знання, викладаючи їх незрозумілою мовою;
іронічно — псевдовчені. Посмішка авгура — змовницький знак, не­
зрозумілий для непосвячених.
Господи, як мені самій тяжкий сей мій тон римського авгура/ Але
Що ж зроблю, коли я, як і всі ми, живу під павутиною ( Л е с я У к р а ­
ї н к а . Лист до М. П. Драгоманова, 5.1 1894 р.).

Поспішай повільно!
Вислів Festina lente! приписується римському імператорові
(27 р. до н. е.— 14 р. н. е.) Августу. Однак подібний вислів зустрі­
чається вже в трагедії старогрецького драматурга Софокла «Анті-
гона» (442—444 рр. до н. е.).
8* 227
 У такому серйозному змаганні,— каж уть— треба спішити повільно,
а $й нас в шию підґаняли: «Запусти, хоч лопни!» (Ф. М а к і в ч у н .
Репортаж з того світу).

По той бік добра і зла

Заголовок книги (1886) німецького філософа-реакціонера

Ф. Ніцше. Ненавидячи демократію, Ніцше проповідував культ
сильної особи, не зв'язаної приписами моралі, одержимої волею
до влади «білявої бестії», «падлюдини».
У сучасній мові іноді цитується без зв’язку з первісним зна­
ченням. У такому разі вислів означає безсторонню, байдужу
людину.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
(М. В о р о н и й . Інфанта)

Потьомкінські села
Під час першої подорожі Катерини II в 1787 р. до Криму
князь Г. О. Потьомкін (1739—1791), бажаючи показати цариці
«процвітання» нового, нещодавно приєднаного до Росії краю, на­
казав спорудити на дніпровських берегах декоративні села, пала­
ци, фортеці, які мали цілком «справжній» вигляд. Потьомкін на­
саджував парки, які гинули через кілька днів після проїзду
Катерини, одягав селян, що були зігнані для зустрічі цариці,
у святкове вбрання і т. п. Усі ці дії спритного царедворця були
викриті в мемуарах багатьох його сучасників.
У переносному значенні — окозамилювання.
З таких оглохлень і осліплень щодо фактів, щодо себе самого скла*
дається вся будівля теорії націоналізму Доицова, всі ті епотьомкінські
села» націоналістичних аргументацій, що можуть осліпити того, хто ди­
виться на них з побожної* віддалі (С. Т у д о р. Бестія без голови).

Почому хліб і сіль почім

Слова з поеми. Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845):

І од глибокої тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Вживається у значенні «справжня ціна чогось».
— Ведеться... А душа моя і тіло мов завжди зранені, неначе для
мене ніколи не скінчалася війна. Тобі це не збагнути. Я не сліпець,
знаю і бачу, почім хліб і сіль почім. На все ціна бував різна: тривала
і тимчасова, виправдана (В. Л о г в и н е н к о . Росава),

228
 Поцілиш в сутнє
Слово з поезії П. Г. Тичини «Чуття єдиної родини» (1936):
Поцілиш блиском-громом в сутнє,
і чути: другий грім у горах...
<Прапороносці» поцілили в сутнє, чим відразу привернули до себе
мільйони читачів І викликали не відгомін, не розголос, а, сказати б,
хвилю єднання з книгою, з героями, автором («Літературна Україна»,
1968, 2 квітня).

Початок кінця
Вислів приписується французькому дипломату Ш.-М. Талей-
рану (1754—1838), який нібито сказав ці слова Наполеонові в пе­
ріод «Ста днів». Однак цей вислів зустрічається вже в комедії
В. Шекспіра «Сон в Іванову ніч» (1595), де актор, переплутавши
слова, замість «кінець нашого починання» говорить «початок на­
шого кінця».
Характеризує початкову стадію загибелі кого- або чого-небудь.
Це були дні, коли ідеолог українського фашизму Донцов з пере­
кривленим від страху лицем визирав у вікно «Кафе де ля пе» і бурмо­
тів щось неврозумливе про «початок кінця* (Я. Г а л а н. Напередодні).

Практика — критерій істини

Вислів походить з «Тез про Фейербаха» (1845) К. Маркса:
«У практиці повинна людина довести істинність, тобто дійсність
і могутпість, посейбічпість свого мислення» (К. Маркс і Ф. Ен­
гельс. Твори. Т. З, с. 1). Тут сформульовано один з найважливі­
ших принципів теорії пізнання діалектичного матеріалізму.
Тоді відскочать п. Донцов І о. Костельник. Може І ще хто відско­
чить. Ситуація практично виясниться. А практика — критерій правдивості
(С. Т у д о р. В обороні тенденційності).

Праця створила людину

Слова з статті Ф. Енгельса «Роль праці у перетворенні мавпи
на людину» (стаття увійшла в книгу «Діалектика природи»,
1873—1882): «Вона (праця.— А . К., В. К.) — перша основна умова
всього людського життя, і до того ж у такій мірі, що ми в пев­
ному розуміпні повинні сказати: праця створила саму людину»
(К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 20, с, 453). Це положення
Енгельса є основою матеріалістичного підходу до передісторії
людського суспільства.
„ «Праця створює людину*,— яке обличчя може бути в людини, що
її руки непотрібні?.. (С. Т у д а р . Кривавий четвер).
Притому він у хвилини абстрагування мав на це своє власне по­
яснення, свій легенький клин: «Робота створила людину І мусить
рятувати її й далі від свого ж витвору — холодної роботи розуму»
(Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).

229
 Предтеча
Предтеча (старослов’янське) — той, що йде попереду. Епітет
Іоанна Хрестителя, який нібито провіщав прихід Христа.
У переносному вживанні (часом іронічному) означає людину,
що своєю діяльністю сприяє настанню певних змін; попередника
чогось.
Чому найцивілі8 0 ваніший вік оганьбив себе такими руйнаціями, вло-
чинами, таким падінням, від якого всі предтечі, всі Коперники та Канти
в могилах, би здригнулись? (О. Г о н ч а р . Циклон).
— Не піддавайтесь відчаю, не потерпайте, коли невдачі, прикрощі.
Ми всі — предтечі. Месіі прийдуть слідами нашими 8а рік, чи два, чи
двадцять. І не прийти вони не можуть. Ніщо не вічне в світі, неправда
теж! (В. Ш е в ч у к . Григорій Сков рода).

Прекрасна Єлена
Героїня старогрецького епосу, дружина спартанського царя
Менелая, що славилася надзвичайною красою. Викрадення її Па-
рісом — сином троянського царя Пріама — було причиною Троян­
ської війни, змальованої Гомером в «Іліаді». Легенда про прекрас-
пу Єлену відображена в багатьох літературних творах (Софокла,
Евріпіда, Гете, Лесі Українки), у живописі та музиці.
У переносному розумінні —тідеал жіночої вроди, причина
незгод.
Ця оселя, ЦЯ 8ЄМЛЯ з усім її живим і неживим майном, в головним
І єдиним героєм цього роману, вона є тією «вродливою О л е н о ю 8а яку
розгортається епічна боротьба (І. Ф р а н к о . Польський селянин в освіт­
ленні польської літератури).

ПремудрнЗ піскар

Назва сатиричної казки (1883) М. Є. Салтикова-Щедріна,

в якій змальовано в образі вічно заляканого «премудрого піскаря»
буржуазно-ліберальну інтелігенцію.
Вислів став образною характеристикою лякливих обивателів.
Своє непохитне переконання в правоті обраною тернистого шляху
революціонера Грабовський тоді ж вперше в поетичній формі висловлює
у вірші «Щасливому». Поет засуджує міщанський спокій щасливих своїм
власним животінням людей, спокій премудрого піскаря, і справжнє щастя
вбачає лише в служінні своїй вітчизні (О. К и с е л ь о в. Поет-револю-
цюнер).

Привид комунізму

Слова з вступу до «Маніфесту Комуністичної партії» (1848)

К. Маркса і Ф. Енгельса: «Привид бродить по Європі — привид
комунізму» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 4, с. 409).
Цими пророчими словами геніальні основоположники наукового
комунізму провістили близький початок нової ери в історії люд­
ства ери пролетарських революцій.
230
 Наш прапор на шостій частині землі
Під вітром шумить, багрянів.
Шумить він над світом старому в лице,
Як привид Комуни крилатий,
І сили не стане, ми внаем про це,
Його інтервентам вірвати
(6 . С о с ю р а . Наш прапор)

Перефразовуючи крилаті слова про те, що м...привид бродить по <?вро+

пі» привид комунізму», ми можемо сказати, що сьогодні вія бродить
уже по всій планеті. У цій битві ідей визнана роль належить нашій
багатонаціональній літературі (Б, Б у р я к , Художник і життя).

Прийде нове життя, добро нове у світ

Цитата з поезії І. Я. Франка «Каменярі» (1878)?
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт:
Що кров’ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець, і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу
будучність для нашої гемлі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ
нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись
до світла, хоч би довелося вкрити кістками шлях до нового життя
(М. К о ц ю б и н с ь к и й . Іван Франко).

Прийшов, побачив, переміг

Цими словами Юлій Цезар сповістив про свою швидку пере­
могу над понтійським царем Фарнаком у битві при Зеле (47 р.
до н. е.). Латинською мовою: Veni, Vidi, Vici.
У наш час цей вислів часто вживають іронічно.
Напівінтелігент, спровокований «комплексом геніальності» (найчасті­
ше ці терзання передаються сентиментальною формулкою: «аби я тільки
захотів, то б відразу...»), переконаний, що пророк конгеніальний йому
принаймні в одному: не утруднюючи себе тонкощами високовченої казу­
їстики, він розв'язує кожну проблему блискавично, одразу виявляючії
істину, за принципом — прийшов, побачив... дав оцінку («Всесвіт», 1972,

Прирівняти перо до багнета.

Змінити багнет на перо

Слова з вірша В. Маяковського «Домой» (1926) «Я хочу, чтоб

к штыку приравняли перо» набули великої популярності і часто
цитуються або перефразовуються.
Звільнившись від своїх списків. Лимар зміг вділити трохи більше
Уваги хлопцям. Сіли разом у холодку під деревом, і Духнович. розгля­
даючи Лимареві пальці в чорнилі, кинув насмішкувато:
— Багнет, значить, змінив на перо? (О* Г о н ч а р . Людина і зброя).

231
 Притча во язицех
Біблійний вислів: «Зробив [бог] нас притчею во язицех
[у народів], предметом попивання головою для чужоземців» (Пса­
лом 44, 14). Цей вислів зустрічається також у Второзаконні (28,
37). Притча — повчальне оповідання.
У сучасній літературній мові — предмет загального осуду
й глузування; те, про що всі говорять.
Він {Іван Антонович] стояв на дверях першого поверху, напнутий
своєю вічною плащ-палаткою, якої ніколи не скидав відтоді, як одержав
П зі складу. На КП серед офіцерів ця палатка давно вже стала
притчею во язицех. Говорили, що Іван Антонович присягнув скинути \і
тільки після повної капітуляції ворога (О. Г о н ч а р . Прапороносці).

Приходьте й володійте нами

Вислів походить з «Повести временных лет» — найдавнішого
руського літопису, де згадується про легендарну подорож східно­
слов’янських послів до варягів. Посли нібито запрошували варягів
на Русь, кажучи: «Земля наша велика і багата, а порядку в ній
нема; ідіть же князювати і володіти нами» [запис під роком 6370
(862)].
У переносному значенні вислів вживається у тих випадках,
коли сторонніх людей запрошують розв’язати чиїсь внутрішні
суперечки; означає також підкорення чужій владі.
Для каноніків Мукачівської* капітули навіть найлегший натяк Буда­
пешта мае силу Євангелія, тим-то й тепер вони, зігнувшись у три по­
гибелі, просять: вХай прийде і володіє нами» (Я. Г а л а н . Годі!).

Провідна нитка
Клубок ниток, який дочка крітського царя Міноса Аріадна
дала старогрецькому героєві Тезею, що йшов у глиб лабіринту
на бій з потворою Мінотавром. Тримаючись за нитку, кінець якої
був закріплений біля входу в лабіринт, Тезей знайшов дорогу
назад. Вперше міф цей був викладений в «Метаморфозах» рим­
ського поета Публія Овідія Назона (43 р. до н. е.— 17 р. н. е.).
Переноспе значення вислову — надійний дороговказ, путівник.
Марксизм-ленінізм — це, образно кажучи, та Аріаднина нитка, три­
маючись якої партія може розібратися в складних лабіринтах і подіях
суспільного життя і впевнено вести народ до кінцевої мети («Радянська
Україна», 1971, 13 травня).
На якусь мить Глухов розгубився, втратив свою провідну нитку
(І. Р я б о к л я ч. Жайворонки).

Продати за миску сочевиці.

Продати за сочевичну юшку
Вислів біблійного походження. У книзі Буття розповідається
про те, як Ісав продав своєму молодшому братові Іакову перво­
родство (тобто права старшого, першого в роді) за миску соче­
виці (25, 31—34),
232
 У переносному вживанні цей вислів (часто із заміною слова
«первородство» якимсь іншим) означає зраду великій ідеї, запро­
данство.
Народ? Магнати продають
Народ за юшку сочевичну.
Останній день. Остання путь.
Вперед, під шаблю блискавичну!
(Л. П е р в о м а й с ь к и й .
Угорські рапсодії^

Прокрустове ложе
Ліжко на якому, за старогрецькою легендою, розбійник Про­
круст укладав спійманих ним мандрівників. Тим, для кого ліжко
було завелике, Прокруст витягав ноги, тим же, для кого зама­
ле,— відрубував їх.
Вживаючись у непрямому значенні, цей вислів характеризує
надумане мірило упередженої людини, яка підганяє під нього
факти дійспості.
Наша прекрасна дійсність настільки багата, настільки хвилююча,
що годі й думати, щоб замкнути ії в прокрустове ложе якихось обо­
в’язкових конфліктів і взаємин (І. К о ч е р г а . Промова на II з’їзді ра­
дянських письменників України).

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Заключне речення «Маніфесту Комуністичної партії» (1848)
К. Маркса і Ф. Енгельса (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори.
Т. 4, с. 441). Цей заклик став девізом міжнародного робітничого
РУХУ*
Тим-то повинні бути для кожного робітника святими сі слова: ро­
бітники з усіх країн, єднайтесь! Бо тільки тоді робітницька воля стане
міцно, коли вона по всіх краях буде однакова, коли ніхто не могтиме
прийти збоку і зруйнувати ії... Робітники всіх країн, єднайтесь/ Єднай­
тесь, як вільний з вільним, рівний з рівним! ( Л е с я У к р а ї н к а . Дода*
ток від впорядника до українського перекладу книжечки «Хто з чого
жиє»).
Лозунг *Пролетарі всіх країн, єднайтеся/» набув нового, більш гріз­
ного звучання (Я. Г а л а н. Памфлети).

Пролетарям нема чого втрачати,

крім своїх ланцюгів
Цитата з «Маніфесту Комуністичної партії» (1848) К. Маркса
і Ф. Енгельса: «Нехай пануючі класи тремтять перед Комуністич­
ною Революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх
кайданів. А здобудуть вони весь світ» (К. М а р к с і Ф. Е н ­
г е л ь с . Твори. Т. 4, с. 441).
— Ет, що вже тут губити, крім своїх лаццюгівГ — Бідило зібрав
всі сили... Ривок! І служителі, мов лантухи,— врізнобіч! (Ю, Г е р а с и ­
м е н к о . Коли вмирав безсмертний)

233
 Прометей
У старогрецькій міфології Прометей — титан-богоборець, який
повернув людям вогонь, відібраний у них Зевсом, і цим похитнув
віру у всемогутність богів. За це Зевс наказав прикувати Про­
метея до кавказької скелі і звелів орлові щоранку дзьобати
печінку титана (за ніч вона знову відростала). Муки Прометея
тривали тисячоліття, доки Геракл не вбив орла і не визволив
титана.
Образ Прометея привертав увагу багатьох письменників різ­
них епох (трагедія Бсхіла «Прометей прикутий», поезія Й.-В. Гете
«Прометей», поема П.-Б. Шеллі «Визволений Прометей» та ін.).
К. Маркс писав: «Прометей — найблагородніший святий і муче­
ник у філософському календарі» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с .
З ранніх творів. К.* Політвидав України, 1973, с. 22).
І тільки спогад з далини.
Як рідні відгуки луни,
І тільки 80рі над землею.
О мій русявий Прометею,
Загублений в ночах війни!..
(А. М а л и шк о . Прометей)
Бачиш оці зелені пагони цибулі? В них сонце. Вони росли, пере*
творюючи його енергію. «Рослина — це Прометей, що краде вогонь з
неба». Це сказав Тімірязев (Ю. М у ш к е т и к . Біла тінь).

Промінь світла в темному царстві

Назва статті (1860) М. О. Добролюбова, в якій великий кри­
тик аналізує драму М. О. Островського «Гроза». В образі героїні
драми Катерини Добролюбов побачив животворний «промінь світ­
ла», доказ того, що в душі народу живуть великі сили, що назрі­
вав почуття обурення проти «темного царства» насильства і не­
справедливості.
Все те сприймалося як акти високої громадської активності й не­
примиренності — прояви високих людських чеснот. І вони відразу здо­
бували широку прихильність серед громадянства — в його прогресивній
та демократичній частині. Світло від тієї частини — хвалити бога — пада-
до І на нас, на наше покоління. Все то були промені світла е темному
царстві (Ю. С м о л и ч. Я вибираю літературу).

Пропаща сила
Під таким заголовком вийшов у 1903 р. на Україні роман
Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875). «Про­
паща сила» в романі — це насамперед головний герой його бідний
селянин Чіпка, що у боротьбі проти гнобителів став на хибний
шлях — на шлях розбійництва. «Пропащою силою» в умовах по-
реформеного ладу в також злодій Максим Гудзь (колишній сол­
дат) і товариші Чіпки — Матня, Пацюк, Люшня.
Вислів уживається на позначення представників соціальних
низів, жертв експлуататорського суспільного ладу, що гинули
в нерівній боротьбі з ним.
234
 „.«Мужик» — представник релігійно-морального начала, ідеальний
смиренний хуторянин повістей Г. Квітки — змінюється «мужиком >, НОСІЄМ
високих моральних якостей, який страждав в ярмі кріпосного рабства,
мучиться, але протестує (Марко Вовчок)... на зміну йому приходить
«мужик» — правдошукач, що стає *пропащою силою» в умовах «голодної
волі», капіталістичного рабства... (О. Б і л е ц ь к и й . Українська літера­
тура серед інших літератур світу).

Простий, як правда

Слова М. Горького з нарису «В. І. Ленін» (1924) і «Простий,

як правда, був він». Цей вислів став образним визначенням осо­
бистості великого вождя революції.
Охочим заглиблюватися в такі проблеми можна нагадати відомий
вислів про найвизначнішу людину XX століття, котра була проста, як
правда («Вітчизна», 1965, № 8).

Про тебе мовлено, тільки під іншим іменем

Вислів походить з першої сатири давньоримського поета Го-

рація (65—8 рр. до н. е.):
Чому ж ти смієшся? Ім’я замінити —
І вся ця історія буде про тебе.
Уживається в значенні: сказане повною мірою стосується
не тільки того, хто згаданий у розповіді, а й інших людей.
— ...Кепські твої справи, Берестовський, якщо вже й до цього ді­
йшло. «Жодне добре діло не лишається невідплаченим заздрістю або
ненавистю»,— хто це сказав? Хто б не сказав«— про тебе мовлено
(Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий мед).

Проти рожна перти (іти)

Цей вислів зустрічається ще в новозавітних Діяннях апосто*

лів (9, 4—5), де розповідається про те, що Савл, який був гони­
телем християн, нібито почув голос з неба: «Савле, Савле! Чому
ти переслідуєш мене?». Він сказав: «Хто ти, господи?». Господь
же сказав: «Я Ісус, якого ти переслідуєш. Важко тобі йти проти
рожна (Жестоко ти єсть против рожна прати)». Рожен — гострий
кілок.
У сучасній літературній мові — відвага, здатність людини ви­
ступити проти значно переважаючих сил.
Против рожна перти,.
Против хвиль плисти.
Сміло аж до смерті
Хрест важкий нести!
(І. Ф р а н к о.
Semper idem!)
^ак, все життя він (Віталій) лізтиме проти рожна, буде обстоювати
те, у що вірить... (І. М у р а т о в . Свіже повітря для матері).

235
 Прощайте ворогам вашим
Євангельський вислів. У так званій «нагірній проповіді» мі­
фічного Христа сказано: «А я кажу вам: любіть ворогів ваших,
благословляйте тих, що кленуть вас, і моліться за тих, хто обра­
жав і переслідує вас» (Матф., 5, 44).
У сучасній мові вживається часто з іронічним значенням.
Отак, люде, научайтесь
Ворогам прощати,
Як сей неук!..
Де ж нам, грішним,
Добра цього взяти?
(Т. Ш е в ч е н к о .
Меж скалами, неначе злодій)
Я «полівів» — м’ясця не їм
Прощаю ворогам своїм,
Готов спокутувать провини,
Прошу нову посаду нині...
(С К р и ж а н і в с ь к и й .
Сірий вовк І дух Часу),

Пузир
Персонаж комедії І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хазя­
їн» (1900). У характері Пузиря стикаються холодний розрахунок
і гарячкова енергія набувача, обережність та обмеженість «хазяй­
новитого мужичка» і одчайдушна готовність капіталіста йти на
риск, на авантюру.
У переносному значенні — хижак-експлуататор.
Усе ж дехто з пузирів Ланового докірливо похитував головою, упе-
реджав Дороша:
— ...І з ким ти боротись насміливсь, проти кого пішов? То ж сама
нащадниця гетьманів та вельможний фон-барон! (Є. К р о т е в и ч. Сини
вемлі).

Пуп землі
У фольклорі, пов’язаному з Талмудом, розповідається, що в
центрі світу знаходиться Палестина, в центрі Палестини — Єру­
салим, у центрі Єрусалима — храм, у центрі храму — святая свя­
тих (вівтар), а в центрі вівтаря — камінь перед ковчегом завіту,
що містив заповіді, нібито дані богом Мойсею. З цього каменя,
який бог кинув у море, почалося створення світу (за іншою вер­
сією — бог закрив цим каменем отвір безодні, водного хаосу).
У сучасній літературній мові цей вислів вживається з іро­
нічним забарвленням — як характеристика людини, що безпід­
ставно претендує на головну роль, на центральне місце.
Ось і перевал. Тут, здається, й пуп землі. Біля ніг блакитне озерце.
Чистісіньке, прозоре («Вітчизна», 1974, М 9).
С а м о п а л : ...Я тебе, Антоне, сорок років знаю... Ти як вийшов
У передовики, т<у тобі, соответственно, і замакітрилась голова... Здалось
тобі, що ти — пуп землі... (М. З а р у д н и й . Антеї).

236
 Путівка в життя
Назва кінофільму (1931) за сценарієм М. Екка і О. Столп-
нера, в якому розповідається, як колишні безпритульні стали
активними учасниками в соціалістичному будівництві.
Путівка в життя — право на самостійну діяльність.
Я вважаю, що справа редагування перших книг молодих — особливо
важлива і відповідальна справа: письменникові дається *путівка» в лі*
тературу, в життя/ (Ю. С м о л и ч , Проза молодих).

П’ята колона
Вислів походить з промови іспанського генерала Е. Мола.
який заявив у 1936 р., що крім чотирьох армійських колон, які
наступають під його командуванням на революційний Мадрід,
він має ще й п’яту колону в самому Мадрід і — шпигунів і дивер-»
сантів.
У наші дні «п’ята колона» — метафорична назва таємних аген­
тів ворога.
Піеві XII стала і тут у пригоді організована ним «п'ята колона» і
на цей раз американська (Я. Г а л а н . На службі в сатани).
 Раби незрячі, гречкосії
Вислів з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845),
де поет так говорить про експлуатацію поміщиками темних за­
турканих селян:

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв.
Лютому царизмові, зайшлим І «рідним» гнобителям, всій різно­
ликій вграї визискувачів потрібний був не освічений трудівник, а не­
зрячий гречкосій, віл безсловесний, якого їм легше було тримати в по­
корі («Народна творчість і етнографія», 1967, № 2).

Раби, підніжки

Рядки з поеми «І мертвим, і живим...», у яких Т. Г. Шевченко

викриває брехливість тверджень буржуазно-націоналістичної істо­
ріографії, що звеличувала авантюристів і зрадників — представ­
ників козацької верхівки:
Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським началь­
никам. Хоч би тобі одна благородна думка, хоч би одно людське слово!
(М. К о ц ю б и н с ь к и й . Лист до В. І. Коцюбинської, 13.Х 1896 р.).
Тому скрутив собі голову кясновельможний раб і підніжок» кай­
зерівського Берліна, царський поміщик, генерал Скоропадський і «вар­
шавське сміття» — петлюрівщина (О. Г а в р н л ю к . Пани і паничі над
«Кобзарем»).

238
 Радуйся, пиво неполптая!
Перший рядок поезії Т. Г, Шевчейка «їсаія. Глава 35» (1859^
Радуйся, ниво моя, неполита
Стронцієм білим 1 жаром-сльозою,
Радуйся, ниво моя, не покрита
Чорною атомною грозою.
(А. М а л и ш к о . Нива)

Рани і скорпіони
Біблійний вислів. Син царя Соломона Ровоам (Реховоам) так
відповів ізраїльтянам, які просили полегшити їхнє життя: «Бать­
ко мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше: батько
мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами» (Перша
книга царів, 12, 14). Скорпіони тут — канчуки з кількома хво­
стами, на кінцях яких були прикріплені гострі металеві пластин­
ки, схожі на жало скорпіона.
У переносному значенні «бичі і скорпіони» (варіант «рани
і скорпіони») — посилення гніту.
Не прозріла вначна частина тих рутенців ще й тоді, коли уряд
замість цукерків у формі посад і авансів для одиниць почав давати
широким масам рани і скорпіони... Рани і скорпіони в заміну за спо­
діване щастя почалися, зрештою, досить вчасно І дізнав їх на собі
швидко сам часопис Гушалевича (І. Ф р а н к о . Іван Гушалевич).

Реве та стогпе Дніпр широкий

Перший рядок поеми Т. Г. Шевченка «Причинна» (1838), по­
чаток загальновідомого опису буряної ночі на Дніпрі:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гпе високі,
Горами хвилю підійма...
%..Реве та стогне...
— Чортового батька тепер поревет і застогнеш...— почувся густий
бас Кравчини.— Довольно вже, годі ревти. Тепер, брат, потягнеш тихень­
ко, згідно партійної дисципліни. А то реве , стогне, хати несе, виливав
в море стільки народного добра... (О. Д о в ж е н к о . Матеріали до «Пое­
ми про море»).

Революції — локомотиви історії

Вислів із статті К. Маркса «Наслідки 13 червня 1849 р.» (цикл
статей «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.»),
Ілліч говорить весело, вавзято:
«Народ розкований.
Навік схрестивши серп І молот,
локомотив історії вестиме».
(К. П р о х о р е н к о .
Стежками гуманізму)
, _ Швидко мчить локомотив історії. Людство вступило в новий рік,
і «Радянська Україна >, І955, 4 січня).

239
 Реквієм
Заупокійна відправа у католиків, а також хоровий музичний
твір траурного характеру (назва походить від першого слова ла­
тинського тексту заупокійної молитви Requiem aeternam dona eis
«Спокій вічний дай їм»).
У переносному значенні — поетичний спогад про те, що ми­
нуло безповоротно: скорбота, туга за ним.
І реквієм душа співала хором
(П. Т и ч и н а .
Похорон друга)
І весь ефір звучав новою музикою, якої ще не відало життя. Це
не були ні гімни його красі, ні величання його геніїв, ні реквієми героям
(О. Д о в ж е н к о. Повість полум’яних літ).

Релігія — опіум для народу

Вислів К. Маркса, який писав у Вступі «До критики гегелів­
ської філософії права» (1843): «Релігія — це зітхання пригнобле­
ної істоти, серце безсердечного світу, подібно до того, як вона —
дух бездушних порядків. Релігія в опіум народу» (К. М а р к с
і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 1, с. 385). Це висловлювання («Релі­
гія є рпіум народу») використовується і в праці В. І. Леніна
«Соціалізм і релігія» (В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів. Т. 12,
в. 133).
— Ні... але й так,— спочатку розгублюється Поцілуйко і починав
сердитись «Бач, попище, опіум для народу, а на язиці тримав не мо­
литви, а насмішки» (М. С т е л ь м а х . Правда і Кривда).

Рептилія. Рептильна преса

Зневажлива назва продажної буржуазної преси (від зоологіч­
ного терміна «рептилія» — плазун). Історія виникнення цієї на­
зви така: прусський міністр-президент О. Бісмарк, конфіскувавши
в колишнього ганноверського короля Георга V 16 млн. талерів,
заявив у ландтагу (парламенті), що ці гроші він використає для
боротьби із «злісними рептиліями», тобто ворогами політики Біс-
марка. Згодом стало відомо, що значну частину цієї суми Біс­
марк використовує на підкупи органів преси, які повинні були
відповідним чином формувати громадську думку. Тоді в лівих
газетах і з'явилося слово «рептилія» як синонім продажного жур­
наліста.
Годі й казати про те, як розпиналася гітлерівська пропаганда разом
з її націоналістичними підспівувачами насамперед з газетно-журнальних
рептильок на зразок журнальчика «На дні», підгодовуваного геббель-
сівським відомством, нахабно й зухвало обманюючи й одурманюючи
чадом ненависті людей, щоб видати їм огидне плазування націоналістич­
но-уніатської наволочі перед окупантами за «волю» всього українського
народу («Український історичний журнал», 1974, М# 9).
Перед тобою міг у перщий день війни постати вибір* «З ким ти
підеш на фронт — з Бойчуком чи з Губаренком?» Засліплений, як і
Інші, ти сказав би* «З Бойчуком». І ось він тебе зрадив, підло, ганебно.
Ще й хизується своєю зрадою, кричить про неї зі шпальт мерзенної
Рептильки (С. Ж у р а х о в и ч . Київські ночі),

240
 Ріг Амалфеї. Ріг достатків.
Ріг фортуни
За старогрецьким міфом, коза Амалфея, що вигодувала своїм
молоком Зевса, якось зламала собі ріг. Німфа — одна з вихова­
тельок Зевса — наповнила ріг плодами і подала йому. Зевс пода­
рував ріг німфам, пообіцявши, що з нього з’являтиметься все,
чого б їм не забажалося.
Цей вислів має також варіанти: «ріг достатку», «ріг Форту­
ни» (Фортуна— у Стародавньому Римі богиня щастя, удачі).
Останній холодок над спраглою землею
Шатро гаптоване широко розіп’яв.
І з рук його падуть, як з рога Амальтеї,
Плоди, налиті вщерть, і довгі пасма трав.
(М. Р и л ь с ь к и й . Осінній холодок
над спраглою землею)
— Так було! — Для мого попередника союзники не шкодували ні­
чого,— вів далі Врангель,— все на нього сипалося, як із рогу достатку,
а я 8а кожен патрон, за кожен снаряд мушу кланятись, пити чашу
принижень (О. Г о н ч а р . Перекоп).

Річард Левине серце

Англійський король (1189—1199) з династії Плантагенетів,
рицар-авантюрнст, смілива людина, учасник багатьох воєнних по­
ходів, у одному з яких його було вбито. Образ Річарда був ідеа­
лізований у художній літературі. В наш час ім’я Річарда нерідко
вживається з іронічною метою.
З яким героїзмом, з якою пожертвою вистоювали й вистоюють
жовтоблакитні річарди левині серця в передпокоях грізних, як Чінгіс-хан,
варшавських вельмож! (Я. Г а л а н . Про речі й події небуденні).

Річ у собі
Філософський термін, який застосовував німецький філософ
І. Кант (1724—1804) для вираження свого ідеалістичного положен­
ня про непізнаванність світу.
У переносному значенні «річ у собі» — щось невідоме широ­
кому загалові.
Бажання говорити в мистецтві про високі поняття, про великі діла,
про революційні зміни — це ще річ у собі. Замало тільки бажання! По­
трібне уміння («Мистецтво», 1963, М І ) .

Робити з мухи слона

Вислів зустрічається вже у творі грецького письменника
Лукіана (II ст. до н. е.). Вживається у значенні «занадто пере­
більшувати що-небудь».
— Ти мене. Письменний, не лякай,— з почуттям власної гідності
сказав Подорожній,— і не роби з мухи слона (І. М у р а т о в . Свіже по­
вітря для матері).

241
 Робінзон Крузо
Герой роману англійського письменника Д. Дефо «Життя
і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо» (1719). Велика популяр­
ність цього твору сприяла тому, що ім’я його героя стало загаль­
ною назвою людини, яка (подібно до Робінзона на безлюдному
острові) веде активний, діяльний спосіб життя поза людським
суспільством.
Вживається також у значепні: відлюдник, самітник,
— Справді! Чудово. Все життя мрію жити на острові. Стара, чуєш?
Житимемо на острові, як робіндони (О. Д о в ж е н к о . Матеріали до
«Поеми про море»).
Завтра вже батько повернеться з своєї робінзонади. І що в нього
ва пристрасть сидіти з вудками на березі, вештатись з рушницею по
болотах, спати в наметі? (О. К о п и л е н к о. Земля велика)«

Роботящі уми, роботящі руки

Вислів 8 «Молитви» (1860) Т. Г. Шевченка, яка є переспі­
вом вірша російського поета-демократа В. & Курочкіна «Для ве­
ликих землі...» (наведеного вислову в оригіналі нема):
Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сіять, не ждать
І посіяне жать
Роботящим рукам.
Нашу ж бо культуру витворено всіма «роботящими умами», «робо­
тящими руками» великої вільної сім’ї братніх народів радянської мо­
гутньої держави (П. Т и ч и н а . Виступ на урочистому відкритті музею
Т. І \ Шевченка в Києві, 24 IV 1949 р.).

Розбиває, та не вип’є
Живущої крові
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845)» Поет гово­
рить тут про невмируще серце Прометея, яке щодня розбивав
посланий Зевсом орел. Страждання Прометея — це страждання
поневоленого народу.
Дивіться, люди, по мені
Устануть інші пломені,
Ставайте й ви в трудні походи«
Не вип’ють прокляті заброди
Живущу кров мою. О ні!
(А. М а л и ш к о . Прометей)

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина
Цитата з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880), в якій оспівано
майбутню перемогу революції.
242
 Л вараз у непримиренній битві розвалюється, як казав великий
Каменяр, зла руїна, котиться по землі лавина,
і де в світі тая сила,
щоб в бігу ї ї спинила,
щоб згасила, мов огень,
розвидняющийся день?
( «Літературна Україна»»
1964, 1 грудня)

Розверзлися хлябі небесні

Цей жартівливий вислів про велику зливу походить з біблій­
ної легенди про всесвітній потоп: «Разверзошася вси источницы
бездны, и хляби небесные отверзошася» (Буття, 7, 11—12).
Декотрі, знудьгувавшись, зачіпають редактора:
— Будь другом, відредагуй небо! Заткни оті хлябі небеснії (О. Г о н ­
ч а р . Циклон).

Розвидняющийся день
Цитата з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880) — образ майбут­
ньої революції.
Засвітилися дороги,
Грають сурми перемоги,
І до серця серце б’ється,
І в серцях надія рветься,
І пручається з пісень
Розвидняющийся день.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Першотравнева сюіта).

Розіпни його!
За євангельською легендою, підбурений первосвящениками
натовп вимагав у римського намісника Іудеї Пілата страти Хри­
ста, вигукуючи: «Розіпни його!» (Марк, 15, 13—14).
У переносному вживанні цей вислів означає несправедливу
вимогу розправи над неповинною людиною.
...Прийшли на мою политу марним потом ниву недобрі люди, серед
зів’ялого саду поставили збиту трибуну, подібну до ешафоту, і, при­
криваючи свій сором, а хто не сором, а недобрість чи пустоту свою,
кричали голосно:
— Ось він! П’ятнадцятьма врожаями обдурював нас. Забивав наші
їіамороки красотою труда свого. Але нам пощастило нарешті. На п’ят­
надцятому разі він викрив своє справжнє лице. Розіпніть його, розіпніть
його/ Іменем великого бога отця нашого — розіпніть його... (О. Д о в ­
ж е н к о . Із щоденників, 7.ХІІ 1945 р.).
Бог, як і все надумане, живе нагадуваннями, щоденним криком,
страхом, який усюди сіють його апостоли, ці фарисеї в німбах... Розі-
пнил розіпни йогої.. І розпинають! (В, Ш е в ч у к Григорій Ск ворода).

Розпинателі народні
Так Т. Г. Шевченко у вступі до поеми «Неофіти» (1857) на­
звав гнобителів, визискувачів:
Перепливе вона (дума поета) Лету,
І огнем-сльозою
243
 Упаде колись на землю
І притчею стане
Розпіїнателям народним,
Грядущим тиранам.
Виходило би з того, що й небо сприяє розпинателям народним та
кривдникам, що й на небі — так навчає «святий чернець» у службі «тем­
ного царства» — сидять убійці (І. Ф р а н к о . Темне царство).

Розтікатися мислію по древу

У давньоруському епосі «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.)

так характеризується легендарний співець Боян: «Боянь бо віицій,
аще кому хотяше п'Ьснь творити, то расгЬкашется мьіслію по
древу, сЬрымъ вълком по земли, шпзымъ орломъ подъ облакы».
У сучасному вживанні — довгі й беззмістовні розмірковуван­
ня, розумування.
Так, може, тоді треба розтектися мислію по древу , розпливаючись
у сотнях припущень, у тисячах догадок? (П. Т и ч и н а . Відкриття кур-
сів-конференції молодих письменників).

Розумному досить
Sapienti sat — фраза з комедії староримського письменника
Плавта (близько 254—184 рр. до н. е.) «Перс». Войа зустрічає­
ться також у комедії Теренція (близько 185—159 рр. до н. е.)
«Форміон». Значення вислову: розумна людина схоплює вміст
думки з півслова.
>
Суворовці любили цього вже немолодого лейтенанта. Ще торік, коли
лейтенант уперше ввійшов до їхнього класу, він сказав: — Є таке при­
слів’я* *Розумному і натяку досить». Ану, які ви кмітливі? (І. Б а г -
м у т . Щасливий день суворовця Криничного).

Розум, честь і совість нашої епохи

Так В. І. Ленін назвав партію більшовиків. У статті «Полі­
тичний шантаж» (1917), виступаючп проти кампанії наклепів
і брехні, організованої буржуазною пресою, він ппсав: «Будьмо
стійкі в тавруванні шантажистів. Будьмо непохитні в розгляді
найменших сумнівів судом свідомих робітників, судом своєї пар­
тії, їй ми віримо, в ній ми бачимо розум, честь і совість нашої
епохи, в міжнародному союзі революційних інтернаціоналістів
бачимо ми єдину запоруку визвольного руху робітничого класу»
(В. І. Л е н і н. Повпе зібрання творів. Т. 84, с. 88).
Я славлю Партію за щастя І свободу,
За многотрудні подвиги Ш
Я славлю Партію!
Це розум , честь епохи,
Висока совість, пристрасна душа
(П. В о р о н ь к о . Я славлю Партію)

244
 Розчавіть підлу!
Вислів „Ecrasez l’infâme!“, у якому відбилася непримиренна
ненависть до церкви, належить великому французькому письмен­
никові і філософові XVIII ст. Вольтеру. Вперше зустрічається
у листі Вольтера від 28.ХІ 1762 р. до відомого математика і фі­
лософа Ж. Даламбера. Гасло Вольтера повторив французький по­
літичний діяч другої половини XIX ст. Л. Гамбетта. Вживається
у наш час і в ширшому значенні.
Крутився сніг... До центра йшов я. Вгору.
Це ж наші вже! Ще невеличкий час тому
Денікінці обстрілювали гору
Батийову. Розчавлено потвору/
(П. Т и ч и н а .
Приходь, життя розквітле)

Роки блукань, мандрів

Вислів походить від назви роману великого німецького пи­
сьменника Й.-В. Гете ’’Wilhelm Meisters Wanderjahre“ («Роки
мандрів Вільгельма Майстера» (1821—1829), в основі якого лежить
гуманістичний ідеал всебічного духовного і суспільного розвитку
повноцінної, діяльної людської особистості.
«Згадаймо вдодатку ті лицарські, цільні і горді постатГ, таких
Василя і Ілаша з «Люби-згуби», Сафата Зінича, що за правду гине,
старого опришка Донду і д р , і зрозуміємо, що, бачачи кругом себе
таку природу і таких людей, а не чуючи задля молодого віку ніякого
дотиску порядків суспільних в тім житті, Федькович і пізніше, по
своїх тяжких «Wanderjahre» з запалом мусив згадувати про той час
і тих людей» (І. Ф р а н к о . Молодий вік Осипа Федьковича).

Ромео і Джульетта
Герої однойменної трагедії (1597) великого англійського дра­
матурга В. Шекспіра. Сила і краса почуттів Ромео і Джульєтти
виявилися в тому, що обоє вони обрали смерть, а не розлуку,
здобувши моральну перемогу над варварськими пережитками
Середньовіччя.
Імепа ці вживаються на позначення людей, що люблять гли­
боко і самовіддано.
Але тоді все було простіше: не було таких страшних воєн, як
тепер, і тому було більше і Джульетт, і Ромео. А хто тепер напише
про таку любов, коли є Джульєтти, але нема кому їх любити?
(М. С т е л ь м а х . Правда і Кривда).
— А хочеться .. Хтозна, чого хочеться. Брешу і ь всі ваші машини...
Хочеться Онегіна.. Ромео. Ну, не Ромео... Та й, припустимо, Ромео
я вже не заслуговую. А когось такого, в сучасному розумінні... Та що
там..,— Неля махнула рукою (Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).

Росінант
Так Дон-Кіхот — герой однойменного роману Сервантеса —
називав свою стару, худу коняку (по-іспанськи rosin — кінь,
a n te— раніше). Ім’я це широко використовується для називання
старих, худих, змучених працею коней.
— Та не гони ж ти так! Пожалій росінантгв/
-, — Вони це люблять... І я люблю, люблю, щоб бігло!,, (О, Г о н ч а р .
Циклон).
 Сади Семіраміди
Висячі сади Семіраміди — одно з «семи чудес» у стародав­
ньому світі (споруд, які вражали сучасників своєю величчю.
Семіраміда — легендарна ассірійська цариця, про яку згадують
грецькі історики (Діодор та ін.). У переносному значенні «сади
Семіраміди» *— щось прекрасне, грандіозне, величне.
Хіба не «чудом», гідним вихоплення більш, ніж легендарні висячі
сади Семіраміди, в м іський парк, що розкинувся на берегах штучного
озера... («Радянська Україна», 1963, 8 червня). *
І тоді ватаг перед обідом
Кинув прибережені слова,
Що зоставсь лише один привал
До рясних садів Семіраміди
(Б. О л і й н и к . Дорога)

Садок вишневий коло хати

Перший рядок поезії (1847) Т. Г. Шевченка.
То ж скільки треба в пітьмі днедавній
Терпіти кару, як злу негоду,
В убогій книжечці захалявній
Носить надії свого народу.
І сині гори, й дніпрові шати,
Й садок вишневий, що біля хати.
Та над століття, над повінь лиха,
Могутній голос говорить стиха.
— Нічого, брате, я не эвикаюсь,
Караюсь,
Мучуся...
Але не каюсь!
(А. М а л и ш к о .
То ж скільки треба таїть любові)

246
 Самозакохаппй Нарцис
Прекрасний юнак, син бога річок Кефіса і наяди Ліріони.
За міфом Нарцис (стара назва Н а р к и с) побачив у річці своє
обличчя, закохався в нього і помер від кохання. Боги перетво­
рили його у квітку (нарцис).
У переносному значенні — самозакохана людина; людина, яка
милується собою.
«Ці слова слід закарбувати і оігаемим критикам, які свій творчий
вік марнують на те, щоб покрити бронзою і без того забронзованого
письменника, перетворюючи його в такого собі самозакоханого нарциса,
в людину з касти недоторканих (В. Р е ч м е д і н . Діти однієї матері).
— Зажди... Я геть забув! — спинив Кордет.
Поставив пляшку й пробурмотів* — Я ж говорив тобі, дай спокій ць&му
Нарки су... (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Самостійна дірка
Так саркастично схарактеризував видатний український ра­
дянський сатирик Остап Вишня (П. М. Губенко, 1889—1956) емі­
грантські буржуазно-націоналістичні організації, які знайшли при­
тулок у Західній Німеччині та США. «Самостійна дірка» — назва
збірки фейлетонів та памфлетів О. Вишні (1945).
Ви неквапливі, ви спокійні,
Ви тільки глянули згори —
І враз у *дірці самостійній*
Мерзенні трусяться тхори.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Остапові Вишні)

Самсон і Даліла
Самсон — герой біблійної легенди, ізраїльтянин, що одружив­
ся з Далілою, дівчиною з ворожого племені філістимлян. Самсон
мав надзвичайну силу, що страшила загарбників-філістимлян. Да­
ліла, яка вивідала, що сила Самсона міститься у його волоссі,
під час сну обстригла свого чоловіка і віддала його в руки
філістимлян. Полоненому Самсону викололи очі. Та коли у нього
відросло волосся, відновилася його чудесна сила, і він зруйпував
будівлю, в якій його ув'язнили. Під руїнами загинуло багато
ворогів і сам герой.
У переносному значенні Самсон — полонений велетень; Далі­
ла — підступна жінка.
Ось тобі, мій друже, остороги.
Як від злих жінок устерегтися.
Перша річ, ніколи жадним робом
Не відкрий своєї тайни жінці.
Тямиш, як Самсон відкрив свою Далілі
І за те свободу й зір утратив.
(І. Франко.
Вразуми мя, живъ буду)
Сарданапал
За староперською легендою, СарданапаЛ — останній цар Ассі-
рії. Ім’я це вживається як синонім до слова «деспот».
247
 Ви огласили юродивим
Святого лицаря! А бивий
Фельдфебель ваш, Сарванапал,
Послав на каторгу святого ..
(Т. Ш е в ч е н к о . Юродивий)

Сатрап
Правитель провінції в Мідії, Персії і державі Олександра
Македонського (грецьк. аатрдлг}? від мідійського «хшатрапа-
вап» — охоронець області). Будучи намісником голови держави,
сатрап мав усю повноту адміністративної і судової влади.
У переносному значенні сатрап — деспотичний самодур-пра­
витель.
Талановитий винахідник космічної ракети був страчений за участь
у замаху на Олександра II. А пізніше самодержавство розправилося і
8 братом В. І. Леніна — Олександром Ульяновим. Та царським сатрапам
не вдалося зломити революційного духу кращих синів і дочок народу
(«Радянська Україна», 1963, Зі травня).

Сатурн. Паща Сатурна

£тарорпмський бог, міфи про якого були ототожнені з гре­
цькими міфами про бога часу Кроноса. Сатурн ковтав своїх ді­
тей, бо йому було напророчено, що один з них відбере в нього
владу (звідси вислів «паща Сатурна»).
У переносному значенні «Сатурн», «паща Сатурна» — невбла­
ганний час.
Хрести дубові посхилялись.
Слова дощем позамивались..«
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає...
(Т. Ш е в ч е н к о .
Ми вкупочці колись росли)
І він устами спраглими приник
о джерела, де грав творчість бурна,—
? не поглине Кобзаря повік
Жорстока паща сивого Сатурна/
(М. Р и л ь с ь к и й ,
Статуя в Літньому саду)

Свинська конституція
Назва сатиричного оповідання (1896) великого українського
письменника І. Я. Франка, в якому нещадно викривається анти­
народний характер буржуазної конституції Австро-Угорської ім­
перії.
Цей вислів став саркастичною назвою буржуазної конституції
взагалі.
Прочитавши такі оповідання Мартовича, як «Смертельна справа >,•
«Хитрий Панько» та «Квит на п’ятку», кожний, хто навіть не ознайом­
лений практично з буржуазною «свинською конституцією», матиме яск­
раву картину колишніх «виборів» у Західній Україні (П. К о з л а н ю к ,
Панські «вибори»).

248
 Свиснув Овлур за рікою
Вислів походить із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.). При
втечі з половецького полону князю Ігорю допомагав половчанин
Овлур: «...В полуночи Овлуръ свиснул за р'Ькою; велить князю
разум’Ьти».
У переносному вживанні цей вислів означає сигнал до важ­
ливої дії.
Ні, вже не знати спокою!
Туга пече, як змія!
Свиснув Овлур за рікою,—
Чуєш тн, земле моя?
(М. Р и л ь с ь к и й .
Свиснув Овлур за рікою)

Світе ясний! Світе тихий!

Цитата з однойменної поезії Т. Г. Шевченка (1860):

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано
(Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп’ятієм добито?
Світе тихий, світоньку ясний, скільки ж то в тобі багатства й кра*
си! (П. К о з л а н ю к . По золоте руно).

Світ ловив мене, та не спіймав

Слова визначного уюзаїнського філософа і поета Г. С. Ско­
вороди (1722—1794), виопті (як епітафія) на його надгробку.
У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів та ін­
ших земних «благ», що ними спокушали поета.
Так жив мудрець, без лестощів і прав,
І грішний світ ловив, та не спіймав
Його душі, повитої нуждою.
(А. М а л и ш к о .
Не поклонивсь оздобі)
Мудрі, дошукуючись колись смислу людського життя, вбачали його
в тому, щоб пройти невловним поміж тенетами світу, збагнути самого
себе, відкрити в собі божественне начало (О. Г о н ч а р . Циклон).

Світова скорбота
Автором вислову є німецький пнсьменник-романтик Жан-Поль
(Ріхтер), який вжив його в незакінченому творі «Селіна» (1825).
Пізніше великий німецький поет Г. Гейне назвав цими словами
картину французького художника П. Деляроша «Олівер Кромвель
перед труною Карла І» («З виставки картин 1831 р.»).
249
 У переносному значенні «світова скорбота» — крайній песи­
мізм. У літературознавстві висловом цим характеризують типові
для ряду письменників кінця X V III— початку XIX ст. песимі­
стичні настрої. Вживається іноді німецькою мовою — Weltschmerz.
В ж е за перший тиждень його бліде, змарніле обличчя порожевіло,
рухи зробилися жвавими. Він забув не тільки про те, що зветься «су­
мом», «нудьгою», повітовою скорботою* і т. ін..— забувсь навіть, що
бувають на світі громадські інтереси, ба навіть, що е на світі книжка
для читання (А. К р и м с ь к и й . Перші дебюти одного радикала).

Свобода, рівність, братерство

Лозунг французької революції 1789 р., що набув величезної
популярності. Повторений у французькій конституції 1848 р. як
відома політична формула, вислів часто цитується і коментується.
У переносному значенні — лозунг визвольної боротьби народу.
Не надавайте значення Сатурновим вінцям:
доволі жить для -себе, черствої
Усім планетам, всім сонцям
свобода, рівність 4 брутерствої
(П. Т и ч и н а. В космічному оркестрі)
Застосовуючись для характеристики буржуазних «свобод»,
вислів набуває іронічного забарвлення.
Коли сюди додати ще Трумена, Маршалла та радника Даллеса,—
то це й буде офіціальна урядова французька республіка. Одне слово —
всвобода, рівність г братерство» (О. В и ш н я . Штурм фортеці).

Свобода — це усвідомлена необхідність

Одне з найважливіших положень історичного матеріалізму,
сформульоване Ф. Енгельсом у кнпзі «Анти-Дюрінг» (1878), від­
діл 3, розд. 2.
У сучасній літературній мові вислів набув великого поши­
рення.
До речі, про теми: десятикласники мали відповісти на питання,
що таке культура, як вони розуміють слова В. І. Леніна про те, що не­
грамотна людина стоіть поза політикою, та як можуть пояснити форму­
лу всвобода як усвідомлена необхідність* («Радянська освіта», 1967,
4 січня).

Священне каміння
Вислів походить з романів Ф. М. Достоєвського «Підліток»
(1875) та «Брати Карамазови» (1879). У першому романі Верси­
лов, а в другому — Іван Карамазов говорять про те, як їм дороге
святе каміння Європи — пам’ятники життя і подвигів великих
людей минулого. «...Впаду на землю й цілуватиму це каміння,
і плакатиму над ним,— у той же час переконаний усім серцем
моїм, що все це давно вже кладовище, і ніяк не більше» («Брати
Карамазови», ч. 5, розд. 3).
Дивиться на стіни і хочеться крикнути їм: «Я люблю вас. стінні»
дивиться на камінь 1 волав душею: «Я люблю тебе, камінь!»

250
 Оце воно, те каміння, іцо його- називають святим. Доки житиму,
не ягасне до тебе любов, місто мого дитинства і юностіГ (О* Г о н ч а р »
Людина і зброя).

Святая святих
Так у Біблії називається та частина єрусалимського храму,
де зберігався ковчег із заповідями, які бог нібито дав Мойсееві.
У «святую святих» міг входити тільки первосвященик (головний
жрець) один раз на рік.
У переносному вживанні — найбільша святиня.
Відібравши в нього (українського народу) домівку, одяг, їж у, грабіж­
ники. зазіхають уж е на його історію, наче історія — це хліб або одяг*
а не святая Ьвятих народу, яка неминуче мстить 8а себе грабіжникам
своїм (О. Д о в ж е н к о . Слава народові-воїну).
Важка залізна брама відчинена навстіж, кров запеклась на бето­
нованій доріжці, що веде на територію Дніпрогесу. Дніпрогесівська тери­
торія, ця свята святих, куди раніш без дозволу не міг ступити ніхто
сторонній, тепер відкрито, без перепусток приймає групи поранених
(О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Сезам, одчинись!
Вислів з арабської казки «Алі Баба і сорок розбійників», яку
включив перший французький перекладач арабських казок
А. Галлан у свій переклад (1704—1708) збірника «Тисяча й одна
ніч». За допомогою цих слів розбійники відчиняли двері в зача­
ровану печеру з величезними багатствами.
У переносному значенні — ключ до здійснення заповітної мрії;
іноді також — приємна несподіванка.
Внизу під нами глибока зелена долина, кругла, наче макітра, з кру­
тими, м’якими од кучерів лісу, стінами. Де-не-де, по кутках, стоять ясні
безлісні гори, наче копиці зеленого сіна,— і вся ця краса, несподівана
й пишна, сміється щастям просто в лице. Ще за хвилину нічого не було
видно — і от. «сезам, одчинисьІ» (М. К о ц ю б и н с ь к и й . Як ми їздили
до криниці).
Б ж о с т о в с ь н и й . О, то невже ж панове думають, що в мене е го­
товий «сезам» на всі двері (І. К о ч е р г а . Фея гіркого мигдалю).

Селадон
Герой роману французького письменника О. дТОрфе (1568—
1625) «Астрея» (1610—1619), сентиментальний закоханий.
Ім’я Селадона стало загальною назвою людини, що легко і
поверхово закохується.
Барабаш у «Богдані Хмельницькому» — це поважна особа, довірений
короля, старий селадон І п’яниця, що добре знається на дорогих винах
і тонкощах упадання коло жінок (Г. М а р и и и ч. Спогади про Марка
Лукича Кропивницького).

Село на нашій Україні

Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Княжна» (1847—1858):
Село! і серце одпочине.
Село на нашій Україні —
Неначе писанка село...
251
 Твої земляки-шевченківці одержують щодня тисячу триста шіст­
десят дев’ять примірників газет і двісті примірників журналів — весь
світ розкритий перед їхніми поглядами. До трьохсот листів одержують
з усіх кінців землі радянської’, по двадцять телеграм, а до бібліотеки
заходять обміняти книжки по сто двадцять чоловік — старих і малих
Всі читають, всі до сонця тягнуться, бо ж часи такі, бо ж весь народ
радянський так живе.
Отаке, наш Кобзарю, село на нашій Україні, те село, яке колись
називалося Кирилівкою... (М. Т а р н о в с ь к и й . Село на нашій Україні).

Сёльний крин
Польова лілея (старослов’янською мовою). Цей вислів неодно­
разово використовується як порівняння у біблійній Пісні пісень
при змалюванні краси Суламіфі — коханої царя Соломона.
У переносному значенні — символ чистоти, юності, краси.
В о з н и й :
От юних літ не знал я любові,
Не ощущал возженія в крові;
Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
Как райский крик, душистий, прекрасний..»
(І. К о т л я р е в с ь к и й »
Наталка Полтавка)
Облизавсь старий котюга,
І розпустив слини,
І пазури простягав
До Самантянини,
Бо була собі на лихо
Найкраща між ними,
Між дівчатами; мов крин той
Сельний при долині —
Між цвітами.
(Т. Ш е в ч е н к о . Царі)

Серпастий, молоткастий
Слова з поезії В. В. Маяковського «Стихи о советском пас­
порте» (1929):
С каким наслажденьем
жандармской кастой
я был бы
исхлестан и распят
за то,
что в руках у меня молоткастый,
серпастый
советский паспорт.
У різнобарвному маеві шовку око відразу вловлює пурпурове «сер-
пасте й молоткасте» полотнище Державного прапора СРСР (Ф. М а к і в -
ч у к . Репортаж з того світу).

Серце Данко
Данко — герой легенди, яку розповідає циганка, персонаж
твору Максима Горького «Стара Ізергіль» (1894). Данко вів плем’я
людей через глухий ліс, а коли вони зневірилися й не хотіли йти
252
далі крізь темряву, що наступала з усіх боків, «він розірвав ру­
ками собі груди і вирвав з них своє серце та високо підніс його
над головою.
Воно палало так яскраво, як сонце, і яскравіше за сонце,
і весь ліс замовк, освітлений цим світочем великої любові до
людей, а пітьма розлетілася від світла його і там, глибоко в лісі,
тремтячи, впала в гнилу пащу болота».
Образ полум’яного серця Данко використовується в літера­
турній мові на визначення героїзму і самопожертви в ім’я лю­
дини.
...Вже я спалений стою
В тривожнім віці на краю
І людям серце простягаю.
Чи я живий, чи ні — не знаю,
Не відаю і не таю ..
(А. М а л и ш к о . Прометей)

Серцем кучерявий
Слова з 6-го вірша поетичного циклу П. Г. Тичини «В косміч­
ному оркестрі» (1921):
Вставай, хто серцем кучерявий!
Нова республіко, гряди!
Хлюпни нам, море, свіжі лави!
О земле, велетнів роди!
«Серцем кучерявий» — людина нового світу, молода душею.
«До нас, хто серцем кучерявийІ» — надрукував В. Бобинський ти-
чинівський заклик у четвертому номері журналу. І вони йшли в наші
«Вікна» з палкими й кучерявими серцями для пролетарської справи
(П. К о з л а н ю к. «Вікна»).

Серце народів, мозок землі

Образне визначення столиці Радянського Союзу Москви, яке
дав М. Рильський у поезії «Москва» (1941).
Особливо яскраві й повчальні приклади дружби народів були при
8ахисті серця народів — Москви: за неї йшли в бій представники всіх
національностей Радянського Союзу, і спільними зусиллями тоді воро­
жі орди було відігнано, знищено, переможено.
Серце народів, мозок землі.
Всім вона рідна, хто вільний і смілий.
(П. Т и ч и н а . Дружба народів)

Сестра Аполлона
Найчастіше — Евтерпа, муза ліричної поезії (друге ім’я Апол­
лона — Феб).
Старенька сестро Аполлона,
Якби ви часом хоч на час
Придибали таки до нас
Та, як бувало во дні они,
Возвисили б свій божий глас..«
(Т. Ш е в ч е н к о . Царі)

253
 Ти до мене спершу приходила, Фебова сестро, в своєму пишному
рдягу... Молодий тоді був я. все мені кидалось в очі... Любо було
мені любуватися твоїм убором ( П а н а с М и р н и й . Поспів*я).

Сибарит. Сибаритство
За переказами, багаті мешканці давньогрецької колонії в Пів­
денній Італії, що мала назву Сибарис, відзначалися розкішним
життям, витонченістю, неробством, любов’ю до прикрас.
Сибаритами звуть зніжених, розпещених розкошами людей.
Не пам'ятаю вже, з якої нагоди розповів я своїм однополчанам про
сибаритів, І вони охрестили мене сибаритом, хоч який же з мене сибариті
(П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності).

Сивіла. Читати Сивілині книги

У стародавньому світі сивілами називалися жінки-пророчиці.
Особливо відома Кумська сивіла, з пророцтв якої були складені
так звані «Сивілині книги». Висловлювання, що в них містилися,
тлумачила ціла колегія жерців.
У переносному значенні «читати Сивілині книги» — розмірко­
вувати про майбутнє.
На вежі в замку я сиджу
З наказу злої сили;
Вночі на зорях ворожу
Або, замислений, сиджу
Над книгами Сивіли.
(М. В о р о н и й « *
Фата моргана)

Сильна, як смерть
Слова, з якими у біблійній Пісні пісень (8, 6) Суламіф звер­
тається до Соломона: «Поклади мене, як печать, на серце твоє,
на тіло твоє; бо сильпа, як смерть, любов; бо люті, як пекло,
ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я боже». Цей
образ використав М. Горький у казці «Дівчина і Смерть».
Оце вже справді всильна як смерть». Це вже та любов, яка кидав
на шалі терезів не багатство І не силу, а все життя (М. Р и л ь с ь к и й .
Балада Шевченкова «У тієї Катерини»).

Сильні світу цього

Біблійний вислів: «Не надійтеся на князя і на сильних
світу цього» (Псалом 118).
Сильні світу цього — ті, хто має владу. Іноді цей вислів вжи­
вається з іронічним забарвленням.
...Роль, одведена юрбі в драмі XVII і XVIII віків, зовсім відпо­
відав тодішнім поглядам на народ, як на більш чи менш пасивний ма­
теріал для різних політичних комбінацій всильних світу сього* ( Л е с я
У к р а ї н к а . Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.).

254
 Відреклись нас сильні світа
І князі, і воєводи.
(І. Ф р а н к о.
Іван Вишенський)

Синій птах
Назва п’єси-казки (1908) бельгійського письменника М. Ме-
терлінка (1862—1949). Синій птах — «таємниця речей і щастя*,
яку шукають діти селянина-бідняка.
Крилатим цей вислів став у нашій країні після блискучої по­
становки п’єси Метерлінка Московським Художнім театром у
1908 р. Синій птах — симврл невловимого щастя.
Колгосп багато робить, щоб зацікавити учня, відкрити йому перспек­
тиви на майбутнє. «Синій птах» — світла мрія — живе тут, у рідному
селі («Молода гвардія», 1974, 15 листопада).
Неначе й серця на прогоничі
Замикаю, як фортецю,
А синій птах, злетівши поночі
Завидна в руки не дається!
(С. Г о л о в а н і в с ь к и й .
Синій птах)

Сізіфова праця
В 11-й пісні поеми Гомера «Одіссея» розповідається про ко­
рінфського царя Сізіфа, що за образу богів був засуджений Зев­
сом на тяжку кару: він вічно мусив піднімати на гору великий
камінь, який щоразу скочувався униз.
Вислів «сізіфова праця» в переносному значенні — безплідна,
важка, нескінченна робота — вперше вжив староримський поет
Проперцій (І ст. до н. е.).
На роботі нам дають лопати,— маємо перекидати гору вугілля. СІ-
сіфів труд (О. Г о н ч а р , Циклон),

Сіль землі
У так званій «нагірній проповіді» міфічний Христос звертає­
ться до своїх учнів з такими словами: «Ви сіль землі. Якщо ж
сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона не потрібна
ні на що, її тільки викинути геть на попрания людям» (Матф.,
5, 13).
«Сіль землі» кращі люди свого часу.
Дев’ятий вал... Чи то ж була вода,
що марие так розбилася об кручу?
То ж сіль землі, то ж сила молода
Ішла на смерть, на вгубу неминучу*
( Л е с я У к р а ї н к а . Епілог)
Який гострий «контраст»: геологи, будівельники, можна сказати,
а балакають, мов якийсь Жора Вирви Зуб з Молдаванки!
и . м у р а т о в. Герої повинні бути героями)«

255
 Сім корів худих і сім корів товстих

За біблійною легендою, єгипетському фараону приснився сон

про те, як сім худих корів з'їли сім корів товстих, але залиши
лися такі ж худі, як були доти. Витлумачуючи цей сон, майбут­
ній правитель країни Іосиф сказав, що він віщує настання у
Єгипті семи врожайних і семи голодних років (Буття, 41, 4).
У наш час цей вислів вживається головним чином з іроніч­
ним забарвленням.
Та ще мудрішим може показатись,
Коли столець лояльності поставиш
На користі столець і аж наверха
Сам сядеш, вищий понад тих нездарів.
Що на самих худих лояльних стільцях
Сидять, осуді, мов сім корів з бгипгу .
Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,
Що не худі товстих їдять корови,
Але товсті худих з’їдять з кістками
І не подохнуть, тільки потовстіють.
(І. Ф р а н к о . Послухай, сину,
що премудрість каже)

Скинути з себе ветхого Адама

Вислів «ветхий Адам» походить з Послань апостола Павла

до римлян (6, 6), ефесян (4, 22), колоссян (3, 9), де йому надає­
ться значення: грішна людина. Звідси «скинути з себе ветхого
Адама» — духовно оновитись, звільнивсь від старих звичок, по­
глядів, морально переродитись.
Для тих, хто народився і почав творити ще до найвеличнішого в
історії людства перевороту, обов’язково потрібно було перегоріти, пе­
реплавитися, переродитися — не «пристосуватися», а саме, скинувши
з своєї психіки вветхого Адама», почати інакше, по-новому сприймати
життя і відтворювати його у своїй свідомості (О. Б і л е ц ь к и й. Твор­
чість Максима Рильського).

Скрижалі. Записати на скрижалях

За біблійною легендою, на кам’яних плитах (скрижалях) бу­

ли написані заповіді, які бог дав Мойсееві на горі Сінай (Ісход,
24,12).
У переносному значенні скрижалі — заповіт, твір, насичений
великими ідеями; «бути записаними на скрижалі історії» — здо­
бути безсмертя, увічнення.
Те, що він [Шевченко] побачив иа рідній, закріпаченій землі із
диким поміщицьким свавіллям і з морем народного бідування, те,
почув у темних кріпацьких хатинах і в розкішних палатах, стало осно­
вою його нових творів* книги «Три літа», натхненними підвалинами
«Сна» і «Кавказу», «Єретика», «До мертвих і живих» — караючими про­
повідями і провіщаннями, скрижалями його слави і темними ночами
Його мучеництва в далекій аральській неволі (А. М а л и ш к о , Оповитии
Любов’ю).

256
 Скринька Пандори
Вирішивши помститися людям, яким Прометей приніс вогонь
э неба, Зевс звелів богам створити прекрасну і красномовну, але
хитру і підступну дівчину Пандору. Зевс, віддавши її заміж за
Епіметея — брата Прометея, подарував їй скриньку, в якій були
замкнені всі людські пороки, нещастя і хвороби. Незважаючи
на заборону, Пандора з цікавості відчинила скриньку і випустила
на волю всі лиха, що їх донині терпить людство. На дні скрині
лишилася сама надія.
У переносному вживанні «скринька Пандори» — вмістилище
зла, лиховісний дар.
Сили життя долали злих духів, які ховалися у скрині Пандори.
Одна з цих сил була визнана тут, в цій кімнаті, і це було єдине
І найважливіше, що Максим Нерчин розумів і відчував в цю мить
(Н. Р и б а к . Скриня Пандори).

Скупий рпцар
Персонаж однойменної трагедії (1836) О. С. Пушкіна — вті­
лення жадоби до грошей і розтлінної влади золота.
Ключі од житниць кидайте на дно.
Глухого, пінявого океану,
Востаннє гляньте, рицарі скупі.
На золото у вогких сутеренах...
(М. Р и л ь с ь к и й .
Докурюйте сигари, допивайте)

Слава тобі, кесарю,

приречені на смерть вітають тебе!
Звертання римських гладіаторів до імператора перед боем:
Ave, Caesar, morituri te salutant!
У переносному значенні — останній заклик того, хто поми­
рає, до живих.
Сплять колії, спить Гонта, розтерзаний оскаженілим панством, десь
брязкотить кайданами останній гетьман волі, а запорожці, втерши мазку,
кладуть чубаті голови на берегах Дунаю Ave Imperator, morituri te salu­
tant! Morituri te salutant... Приречені тебе вітають... Приречені на вічне
рабство, на самовиродження* . (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).
В оповіданні М. Коцюбинського «На острові» цей вислів вико­
ристовується в описі цвітіння агави із заміною слова «кесар» сло­
вом «море»:
...А квітка на високому пні вітав сонце і море, скелі та далекі
вогкі вітри гордим і безнадійним привітом засуджених передчасно на
смерть.
Одчиняючи вранці вікно, я раз у раз бачу ряд цвітучих агав. Стоять
стрункі і високі, з вінцем смерті на чолі, й вітають далеке море... Ave,
таге, morituri te salutant!..

Славпих прадідів великих

Правнуки погані
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...»
(1845):
9 5 -1 8 9 257
 Німець скаже: «Ви моголи»,
«Моголи, моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне»,
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
Десь під копицями кашу царили да, випивши, співали п'яними го­
лосами «старокозацьких пісень», сентиментально хлипаючи, зітхаючи«
*Славних прадідів великих правнуки поганів, бодай вас земля не при­
йняла (О. Д о в ж е н к о . Щоденник).

Слово і діло
Зіставлення цпх понять пов’язане з різними способами тлу­
мачити перше речення Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Сло­
во, і Слово було в бога, і Слово було бог». Ця фраза, в якій міс­
титься ідеалістичне ствердження вищості духу над матерією, ви­
користовувалася реакціонерами для боротьби з матеріалізмом.
У рукописі німецького просвітителя XVIII ст. І.-Г. Гердера
«Іоанн» (1774—1775) є спроба осмислити «Слово» як попяття, ви­
слів, первопричину, дію.
Великий німецький письменник Й.-В. Гете у трагедії «Фауст»
відбпв прагнення передових мислителів свого часу дати матеріа­
лістичне тлумачення цього відомого вислову.
У переносному значенні «слово і діло» — думка, ідея і її вті­
лення, здійснення в житті.
З величезною активністю гуманістичного почуття* а могутньою «ви­
буховою» діалектикою переходу любові в ненависть, у пристрасну потре­
бу боротися за людину, за П волю і щастя поезія Шевченка назавжди
залишиться одним з найкращих «вчителів почувань» для всякої діяльної
людини, що прагне єдності високого слова з благородним ділом...
(Л. Н о в и ч е н к о . Шевченко і сучасність).

Слово, чому ти не твердая криця...

Перший рядок 16-ї поезії з циклу «Невільничі пісні» (1896)
Лесі Українки:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Проти надії надіялась ти.
Тож годиться й тебе, непоклінну,
Слово твоє, що міцніше за крицю,
Називать — Ломикамінь!
(М. Р и л ь с ь к и й . На Ай-Петрі)

Слон і Моська
Назва байки І. А. Крилова. Вживається для порівняння чогось
малого і мізерного з великим.
Супроти нього начальник тюрми видався засушеним пуголовком або
моською супроти слона (Ю. З б а н а ц ь к и й . Єдина).

258
 Смертний гріх. Сім смертних гріхів
Смертний гріх — найтяжчий, за релігійними уявленнями, гріх.
Його не можна спокутувати, він вічно карається в «загробному
житті». Вислів походить з тексту Першого соборного послання
Іоанна Богослова («Є гріх смертний...», 5, 16). За церковною дог­
матикою, існувало сім смертних гріхів: заздрощі, скупість, роз­
пуста, ненажерливість, гордощі, зневіра, гнів.
У переносному значенні «смертний гріх» — найтяжчий злочин.
Гаптують, шиють, і печуть, І варять,
купують, продають, про свято дбають.
Лиш той не дбав, хто шага не мав,
але й такий волів би заробити
гіркою працею, ніж так «не дбати»,
бо гірші злидні в свято, ніж у будень,
буденна одіж, наче смертний гріх,
темнів серед ясних шат святкових...
(Леся Українка.
Що дасть нам силу?)
Всі сім смертних гріхів були мобілізовані папою на допомогу реак­
ції та ї ї американським протекторам (Я. Г а л а н . Памфлети).

Смерть Лаокооиа
Ім’я троянського жерця бога Аполлона. Лаокоон намагався
перешкодити троянцям втягти в місто залишеного греками де­
рев’яного коня, в якому сховались грецькі воїни. Боги, які ви­
рішили знищити Трою, послали двох величезних змій, що заду­
шили Лаокоона і обох його синів. Смерть Лаокоона була однією
з найпопулярніших тем в античній скульптурі (наприклад, відома
група «Лаокоон і його сини» Агесандра, Полідора і Атенодора).
Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в’ється
Ох, і коли ж той спрут страшний
На тілі велетня порветься?
(І. Ф р а н к о.
Не люди наші вороги)

Смертяшкіп
Поет-декадент, персонаж однієї з «Російських казок» (1912)
М, Горького, «Оболтус-песиміст», який фабрикував вірші про без­
змістовність життя.
Ім’я Смертяшкіна стало загальною назвою письменників-за-
непадників.
У нас в сьогодні своя ідейно-теоретична зброя для підтвердження
певності в тому, що майбутнє людства буде великим і щасливим, так
само як і для захисту цієї певності від похмурих еапокаліптичних* про­
віщань зграї сучасних панів смертяшкіних (Л, Н о в и ч е н к о . Шевченко
і сучасність).

Смерть одна розлучить нас

Фраза з дуету комічної опери С. С. Гулака-Артемовського
«Запорожець за Дунаєм» (1863).
Іноді цитується в іронічному контексті.
9* 259
 Важливе щось інше, що любов української націоналістичної мамзель*
ки* до* німецького різника невиліковна та що тільки смерть одно розлу­
чить цю пару (Я. Г а л а н . Ох!..).

Сміх крізь сльози

Слова з поеми М. В. Гоголя «Мертві душі» (1842): «І довго
ще призначено мені дивною владою іти поруч з моїми чудними
героями, озирати весь незмірний іін життя, озирати його крізь
видний світові сміх і незримі, невідомі йому сльози».
Як вважають дослідники, ця думка, можливо, була навіяна
Гоголю рецензією О. С. Пушкіна на книжку «Вечори на хуторі
біля Диканьки» (1836). У цій рецензії Пушкін писав: «С жад­
ностью все прочли «Старосветских помещиков», трогательную
идиллию, которая заставляет нас смеяться сквозь слезы грусти
и умиления».
Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх 1
сміхом через сльози сміється над пороками і заставля людей, мимо їх
волі, соромитись своїх лихих учинків'.. (І. К а р п е н к о - К а р и й
(І. К. Тобілевич). Монолог Івана 8 «Суєти»)

Снопи стелять головами,

Молотять ціпами булатними...
Так у давньоруському героїчному епосі «Слово о полку Іго­
ревім» (XII ст.) змальовано картину битви руського війська з
половцями.
Цитата вживається як образне визначення запеклого бою.
Древній образ битви спав Савичеву на думку: чорна земля під ко­
питами кістьми засіяна, а кровно полита — горем ізійшла вона по Руській
8ем л і.. Снопи стелять головами, молотять ціпами булатними, на току
життя кладуть, віють душу од тіла... Як давно це сказано, як змінилося
за віки все на землі, тільки цей давній образ битви не зістарівся.
віють душу од тіла, стелять снопи головами!.. (Л. П е р в о м а й с ь к и й .
Дикий мед).

Собакевич
Один з персонажів поеми М. В. Гоголя «Мертві душі»
(1842) — грубий, неотесаний, скупий поміщик.
Ім’я його стало синонімом грубості, сили, незграбності, а та­
кож упертості, скнарості та ін.
Столів, на яких можна монтувати портальні кранп або садити важкі
бомбардувальники, я теж не люблю, контейнероподібних шаф і таких
інших «дерев’яних собакевичів» (М. Б і л к у н . Що маю, те й везу).

Содом і Гоморра
Староєврейські міста; за біблійним міфом, зруйновані богом
за гріхи їхніх мешканців (Буття, 19, 24—25). У переносному зна­
ченні — розпуста; безладдя, хаос.
260
 В хаосі суперечних звісток, чуток І звичайних пліток-небилиць ви­
ринав поступово картина останніх днів гітлерівських Содома і Гоморри
(Я. Г а л а н . Останні дні фашистської афери).
Недавно тут були і греки, і зуави,—
Справляв тут капітал свій золотий сододс.
(В. С о с ю р а. Червона зима)

Сократ. Голова Сократа.

Чоло Сократа
Давньогрецький філософ-ідеаліст Сократ (469—399 рр. до н. е.)
виступив в Афінах з усним викладом свого вчення. Його пропо­
віді були визпані небезпечними, Сократа судили і винесли смерт­
ний вирок. Сократ помер, випивши келих отрути.
Як свідчать учні і сучасники Сократа, він справляв величезне
враження силою своєї діалектики, вмінням вести полеміку, пе-
втомішм дослідницьким розумом, гострою іронією. Його ім’я ви­
користовується як уособлення розуму, глибокого пізнання, а
також для характеристики зовнішності вченого-мпслителя.
— Не треба, годі* Я не зробив і чверті того, що міг зробити. На­
певно, я міг би бути Сократом чи Ціцероном. Хто ж я сьогодні? Ста­
рець, що написав десятків зо два книг, в яких полови більше, аніж
зерна (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).
Прийдешні Сократи
до суті ітимуть
Крізь сутінь...
А ми вже перейдем
і станем клітинами
суті.
(Б. О л і й н и к .
І вийдуть по музу)
Його пильний погляд враз схопив і набряки під очима І поріділе
волосся над високим «сопратівським» чолом і дрібні зморшки на вили­
цях (3. Т у л у б . В степу безкраїм).

Солодко вмирати за батьківщину

Скорочена цитата з «Од» (III, 2, 13) староримського поета
Квінта Горація Флакка (65—8 рр. до н. е.): Dulce et decorum est
pro patria mori (Солодко й славно вмирати за батьківщину).
Подібне висловлювання зустрічається також в одному з гім­
нів старогрецького поета Тіртея (VII—VI ст. до н. е.):
Смерть для хороброго мужа прекрасна, коли він у битві
Падає в перших рядах вірних вітчизни синів.
Як солодко віддать життя
за свій народ, за щастя краю!
(П. Т и ч и н а . Голос матері)
М а р у с я й Н а с т я (весело):
Ой, не пропаду я, ой не загину,
Бо солодко вмерти за Україну/
(І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й .
Маруся Богуславка)

261
 Соломон мудрий
Цар Ізраїльсько-Іудейської держави (X ст. до н. е.), яка
досягла в часи його правління найвищої могутності. У Біблії та
в середньовічних східних легендах Соломон — справедливий пра­
витель, якому приписується багато мудрих судових рішень (звідси
крилатий вислів «суд Соломона»).
В и б о р н и й . ...Тілько нігде правди дівати, трудненько тепер убо­
гій дівці замуж вийти; без приданого, хоть будь вона мудріша од царя
Соломона, а краща од прекрасного Іосифа, то може умерти сідою панною
(І. К о т л я р е в с ь к и й . Наталка Полтавка).
Середини нема. Невизначеності не допускаємо. А самі завжди судді.
Соломони* Кожен соломон на своєму місці (П. З а г р е б е л ь н и й . Доб­
рий диявол).

Соляпий стовп
За біблійною легендою, перед знищенням Содома ангели по­
передили праведника Лота, щоб він негайно йшов з міста, не
оглядаючись. Але дружина Лота переступила цю заборону, за
що її було перетворено на соляний стовп.
У переносному вживанні «соляний стовп» — непорушність; «пе­
ретворитись на соляний стовп» — завмерти від несподіванки, обу-
1 синя.
За тобою нишком оглядаюсь.
Хоч ме*л не оминути зл а ..
Знаєш ти, що Лотова дружина
За один свій погляд віддала?
Соляним стовпом не страшно стати.
Тільки в мене інша мрія в
Статися бодай твоїм браслетом,
ІЦоб тримати рученя твоє.
(Д. П а в л и ч к о.
Знову ти вертаєшся з костьолу)

Сонячні кларнети
Назва першої збірки поезій (1918) П. Г. Тичини. Сонячні
кларнети — символ світлого, життєстверджуючого начала.
Заяскрів талантами новий український театр, і з'явилися перші книж­
ки, пролунали перші сонячні кларнети молодої соціалістичної літерату­
ри (О. Г о н ч а р . За покликом ленінської доби).

Сорок віків дивляться на вае

з висоти цих пірамід
З такими словами генерал Бонапарт начебто звернувся до
французьких солдатів перед боєм при єгипетських пірамідах
21 липня 1798 р.
Проте жодним документом це не підтверджується. Схожий
вислів наведено в книзі P. M a r t i n . Histoire de l’expédition
française en Egypte. Paris, 1815, г. I, c. 199: «Французи, подумайте
про те, що з висоти цих пам’ятників сорок віків не зводять з вас
очей».
262
 Диктуючи мемуари на острові св. Єлеяп генералові Бертрану,
Наполеон свою історичну фразу передав у такій редакції: «Солда­
ти, на вас дивляться сорок віків». Дуже можливо, що ці слова, як
і багато інших, закріплених наполеонівською легендою, вигадані
набагато пізніше часів походу Бонапарта в Єгипет (Н. С. А ш у -
к и н, М. Г. А ш у к и н а. Крылатые слова).
— Так, це справді гордість нашого часу,— говорить Духиович,— Па­
м'ятаєте, як Наполеон казав у Єгипті? «Солдати, з висоти цих пірамід
на вас дивляться 40 століть людської історії»,.. Тут на нас дивиться
одна п’ятирічка, зате яка п’ятирічка! П’ятирічка нової соціалістичної
цивілізації... (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Спалити кораблі
Вислів походить з книги старогрецького письменника Плу­
тарха (46—126 рр. н. е.) «Про доброчесність жінок», де розпові­
дається про те, що троянки після падіння Трої відрізали шлях
відступу своїм чоловікам, спаливши їхні кораблі.
У переносному значенні — рішуче порвати з минулим, стати
на новий шлях.
Тільки — життя за життя! Мрів, станься живоюі
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою.
Той ие вмре, не здобувши нового добра.
( Л е с я У к р а ї н к а . Мрів, не Зрадь!..)

Спати сном праведника

Вислів пов’язаний з неодноразовими згадками в Біблії про
спокійний сой людей, які ведуть чесне, праведно життя (напри­
клад, у Притчах Соломона в повчаннях синові: «Коли лягатимеш
спати, не будеш боятися, і коли заснеш, сон твій буде солодкий»,
З, 24).
У сучасній мові це образна характеристика духовних лінощів;
використовується також як іронічне визначення міцного сну.
У нас-бо таки громадського виховання нема ніякого, а через те й
громадського почуття бракує. Все приходиться тільки очі протирать, щоб
світліше на світ подивитись, а деякі, як лінуються, то й очей не про­
тирають, а просто сплять сном праведних, та сни їм золоті привиджують­
ся ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. І. Павлика, 5.ХІІ 1891 р.).

Спинись, хвилино
Вигук Фауста, героя однойменної трагедії Й.-В, Гете (1749—«
1832): Спинись, хвилино, ти прекраснаї
Фаусте, Фаусте! Ти помилився!
Втомі твоїй спокій приснився...
В серці своему спинив ти Хвилиніи
Ту, що ніколи не знав зупину,
в ній-бо кінець початком стає,—
і розтав заклинання твоє
там, де кінець початком став!
(О. Л е в а д а. Фауст І Смерть)

263
 Ще не осмислює, а тільки серцем чує,
Як щось його незнане протина.
Спинися, мить/
Він справді ще не зна,
Що то — нова І — лягає борозна
На сіруватій сфері його мозку.
(Б. О л і й н и к . Дорога)
«Лови! Лови кадр, Колосовський!» Впіймай і увічни! Зупини час
на його шаленім скаку! Застав зупинитися мить — прекрасну чи навіть
потворну (О. Г о н ч а р . Циклон).

Спляча царівна
Героїня багатьох казок (зокрема, казки французького письмен­
ника III. Перро (1628—1703) із збірки «Казки моєї матусі-гуски»,
1697; «Казки про мертву царівну та про сімох богатирів», 1833,
О. С. Пушкіна та ін.), зачарована принцеса, яку збудив від мерт­
вого сну закоханий у неї королевич.
Вислів набув переносного значення.
Горда і відверта, наче зачарована царівна, що прокинулася від дов­
гого сну, стала вона перед героєм (О. Д о в ж е н к о . Щорс).
Тужу за тобою, Чоногоро,
диьа, могутня красуня спляча.
Хто збудить тебе?
(Г. X о т к е в и ч.
Гірські акварелі)

Сталь і ніжність
Назва збірки поезій (1939) П. Г. Тичини, в якій автор за­
кликав читача:
Сталь і ніжність, друже мій,
Поєднать в собі зумій.
Поет мав на увазі складну політичну ситуацію перед почат­
ком другої світової війни, наголошуючи на потребі дати відсіч
ворогові і разом з тим зміцнювати дружбу з усіма прогресивни­
ми силами.
Гордий дух Лесиної поезії* — а була ж то жінка любляча, ніжна, а
серцем пелюстково вразливим,— не здавався крицевим без отієї ніжності
(«Жовтень», 1972, Ка 2).
Проблема краси в літературі тісно пов’язана з більшим рахуванням
у самому житті на такі «містичні» речі, як душа людська, з підви­
щенням суспільної ціни на чуйність, людяність, доброту, довір’я, ніж­
ність. У поетичній формулі «сталь і ніжність» вибухала новою енергією
її друга частина («Літературна Україна, 1968, 2 квітня).

Стара, але грізна зброя

Вислів з поеми В. Маяковського «Во весь голос» (1929—1930):
В курганах книг,
похоронивших стих,
Железки строк случайно обнаруживая,
264
 вы
с уважением '
ощупывайте их,
как старое,
но грозное оружие
Хіба не читали ми їх на фронті перед боями, хіба не взяли їх на
озброєння, «як стару, але грізну зброю > Радянської Армії, хіба не допо­
міг старий Бульба бійцям у великій справі врятування польського
народу від загибелі у фашистських душогубках і таборах смерті?!
(О. Д о в ж е н к о. Велике товариство).

Старий режим
Цей вислів означає політичний лад, який існував у Франції
до буржуазної революції 1789 р. Автором його є французький
історик А. Токвіль (1805—1859), який видав 1856 р. книжку «Ста­
рий режим і революція».
У радянському суспільстві цей вислів уживається найчастіше
в значенні: режим, що існував у царській Росії.
Все полетіло шкереберть, все, що було таке звичне раніше, ще за
старого режиму, хоч старого, царського, режиму доктор Драгомирецький
теж не похваляв.. (Ю. С м о л и ч . Мир хатам, війна палацам).

Старосвітські батюшки
Вислів походить від назви повісті І. С. Нечуя-Левицького
«Старосвітські батюшки і матушки» (1881), в якій викривається
зажерливість та кар’єрпзм попівства.
Вживається з іронічним значенням.
6 старосвітські батюшки, мало вчені, добродушні простаки, що від­
правляють культ по-простому, як звичну справу (О. Б і л е ц ь к и й . Іван
Семенович Левицький (Нечуй).

Старосвітські поміщики
Назва повісті М. В. Гоголя, що увійшла до збірки «Мирго­
род» (1835). Центральна ідея твору — приреченість мертвотного,
патріархального існування, породженого кріпосницьким ладом.
Значна частина українського панства на початку XIX ст. ще жила
? своїх маєтках життям «старосвітських поміщиків», яке в тонах сумного
гумору зображав Гоголь і яке без поблажливості висміяв Г. Квітка-
Основ’яненко в «Дані Халявському» (О. Б і л е ц ь к и й . «Слово о полку
Ігоревім» та українська література XIX—XX ст.).

Стецько
Персонаж комедії Г. Ф. Квіткп-Основ’яненка «Сватання на
Гончарівці» (1836), недоумкуватий і зарозумілий парубок.
Вживається як синонім до слова «дурень».
Після смерті славнозвісного україн ьь го письменника Грицька Квіт-
«и-Основ’яненка, що сватав свого Стецька в Харкові на Гончарівці, Стець-
ко. Діставши гарбуза від Уляни Шкуратовоі, пішов із Слобожанщини аж

265
на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперіш­
ніх Стецьків, до роду яких належить і триденний прем’єр триденної
самостійної українсько-німецької* держави пан Стецько (О. В и ш н я .
Прем’єр-міністр).

Стиль — це людина
Вислів належить славетному природознавцеві Бюффону
(1707-*1788). У промові 25 серпня 1763 р. при обранні його до
членів французької академії Бюффон сказав, що стиль в неповтор­
ною особливістю людини, яка відрізняв його від інших, в той
час як ідеї можуть належати багатьом. Пізніше вислів був пе­
реосмислений; зараз він вживається в значенні: стиль відобра­
жав природні якості людини.
Суб'єктивність «Арсеналу» (О. Довженка) спирається па великий
соціально-національний досвід. Соціальні ідеї, в боях перевірені класові
істини виллялися в форми ще небачені, в форми високої творчості інди­
відуума. в суб’єктивний стиль майстра. Майстер — це стиль» (М. Б а ­
ж а й . Арсенал).
І хоч особа митця сама дуж е помітно змінюється під впливом часу А
обставин, вона в той же час має свої незмінні і неповторні риси. Осо­
бистість людини-творця визначав неповторність П стилю. Стиль —
це людина, але людина — не тільки стиль (С. К р и ж а н і в с ь к и й .
Художні відкриття).

Стікс
У старогрецькій міфології — одна з річок підземного цар­
ства Аїду. «Піти за Стікс, через Стікс» — померти.
Знайшли й отого Харона, який за немалі для яаших худеньких до­
статків гроші погодився перекинути нас через Стікс — звісно, не в пекло,
тільки навпаки — з пекла до раю (П. К о з л а н ю к . По волоте руно).

Стоїть гора високая

Перший рядок поезії Л. І. Глібова (1827—1893), що стала
народною піснею:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
вСтоїть гора високая» й тепер,
А молодість — такої не 8азнав ти.
Бо в сірі дні, бо в чорні дні умер«
(М. Р и л ь с ь к и й .
Чернігівські сонети)

Стою — мов скеля непорушний

Рефрен з вірша П. Тичини «Відповідь землякам» (1922).
Був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями, «мов скеля»
(П. К о з л а н ю к . Фейлетони).
Там одна вертихвістка нав’язувалась, та я столе* мов скеля непе-
**тно <і. С о ч і в е д ь . Сувенір в поклоном) і

266
 Стояти на смерть
Вислів приписується славнозвісному полководцю, герою Віт­
чизняної війни 1812 р. М. І. Кутузову. Під селом Тарутіно, де
російська армія після відступу з Москви готувалася до рішучого
контрнаступу, Кутузов сказав солдатам і офіцерам, що були коло
нього; «Тепер ні кроку назад. Стояти на смерть!»
Ми, радянські бійці, чули як до нас пробивається й не може дійти
підмога, ми стояли на смерть (Ю. Я н о в с ь к и й . Майстер корабля).

Стрибок з царства необхідності

в царство свободи

Вислів Ф. Енгельса. Характеризуючи соціалістичний лад, ге­

ніальний основоположник наукового комунізму писав: «Об'єктивні,
чужі сили, що панували до цього часу над історією, переходять
під контроль самих людей. І тільки з цього моменту люди поч­
нуть цілком свідомо самі творити свою історію, тільки тоді су­
спільні причини, які приводять вони в рух, матимуть в значній
і дедалі більшій мірі і ті наслідки, яких вони бажають. Це є
стрибок людства з царства необхідності в царство свободи»
(К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 20, с. 278).
Пожежа Борислава — це іскра, що набагато пізніше розгориться в
полум’я і очистить нашу планету від гноблення людини людиною І осві­
тить усьому людству шлях «із царства необхідності в царство свободи»
(О. Б і л е ц ь к и й. Художня проза І. Франка).

Суд Лінча

Звіряча кривава розправа без суду й слідства, яку чинять над

неграми, а також прогресивно настровними білими реакційні еле­
менти в США. Назва походить від імені плантатора штату Вір­
гінія расиста Чарлза Лінча (XVIII ст.}. У наші дні суди Лінча
організовуються об'єднаннями фашистського типу — «Куклукс-
кланом», «Американським легіоном» та ін.
У переносному значенні — свавілля; жорстока розправа без
суду і слідства.
Папа мовив урочисто:
Возвеличимо осанною
Найдостойніших. і чистих,
Богом-господом помазаних І.,
Ну, а тим.
Що по сваволі
І по блату попролазили
До апостольських престолів,—
Улаштуємо Ліича їм
На основі документів:
о останку порозвінчуем!
Й остигаєм » постаментів^..*
(І. Н е м в р о в к ч .
Чистка святих)

267
 Суета сует
Біблійний вислів, який приписується цареві Соломону (Ек-
клезіаст, 1, 2). Значення його: дріб’язкові житейські турботи;
марнота.
І. Карпенко-Карий назвав свою п’єсу &Суйта
Все суєта суєт/ Найгірша мука — совість. Якщо сумління чисте і в
серці мир та спокій — нехай Юпітер гнівається! (В. Ш е в ч у к . Григорій
Сковорода).
Від наступального оклику: «З дороги, дядю!» — утікайте негайно,
інакше все ваше ж иття— суєта суєт і всяческая^ як той казав, суєта,
будьте ви навіть начальником міської міліції... (II. К о з л а н ю к . Спорт
і порядок).

Сутність людини — сукупність усіх

суспільних відносин
Цитата з «Тез про Фейєрбаха» (1845) К. Маркса, в яких чіт­
ко сформульовано основні положення історичного матеріалізму,
в тому числі і таке: «Сутність людини не є абстракт, властивий
окремому індивідові. У своїй дійсності вона є сукупність усіх
суспільних відносин» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. З,
с. 2—3).
...Із залишків кісток читаємо організацію тварин, що давно мину­
лися, із залишків засобів праці пізнаємо давноминулі суспільно-еконо­
мічні формації, пізнаємо суспільні відносини , при яких виконується
праця. А людина — це «сукупність суспільних відносин»... (С. Т у д о р .
Кривавий четвер).

Сфінкс
У Стародавньому Єгипті — кам’яні статуї лежачого лева з
людською головою, що уособлювали могутність фараонів. У старо­
грецькій міфології — крилате чудовисько з тілом лева і головою
жінки, яке жило на скелі біля міста Фіви і вбивало подорожніх,
що не могли відгадати його загадки.
У переносному значенні — загадкова людина або явище.
Явилась третя — женщина чи звір?..
...За саме серце вхопила мене.
Мов Сфінкс, у душу кігтями вп’ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
(І. Ф р а н к о. Зів’яле листя)

Сцілла і Харібда
За старогрецькими міфами, на скелях по боках Мессінської
протоки жили дві потвори — Сцілла і Харібда, що нападали на
мореплавців і пожирали їх (Гомер, Одіссея, 12).
У переносному вживанні вислів «між Сціллою і Харібдою»
означав: спинитися між двома ворожими силами, бути під по­
двійною загрозою.
Замітку вдалося провести непокаліченою поміж С ц і л л о ю і Харібдою
невловимої тутешньої цензури (П. Г р а б о в с ь к и й . Лист до В, Д. Грін-
ченка, 17.111 1900 р.).
 Таємна вечеря .

Цей біблійний сюжет став предметом зображення багатьох

художників минулих епох і набув значної популярності.
Вислів найчастіше вживається на позначення зібрань і зу­
стрічей людей, серед яких е і однодумці і відступники, зрадники.
За довгим столом відбувалася вечеря. Не таємна й не остання. мо­
жемо назвати її Першою вечерею... (П З а г р е б е л ь н и й . З погляду
вічності).

Такий я піжний, такий тривожний

Перший рядок однойменної поезії (1928) В. М. Сосюри;
Такий я ніжний, такий тривожний,
моя осінняя земля!
Навколо вітер непереможний
реве й гуля...
♦Такий я піжний, такий тривожний» —
Ти ввесь, поете, в цих словах.
Твій кожний вірш, рядок твій кіжний
Життя тривожністю пропах.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Володимирові Сосюрі)

Так минає слава на світі

. (світова слава)
Вислів походить з книжки середньовічного філософа й теоло­
га Фоми Кемпійського (1379—1471) «Наслідування Христа» і вжи­
вається під час ритуалу обрання папи римського.
У переносному значенні — скоромннущість людського життя,
швидка зміна подій.
269
 Ми поверталися похнюплені. Вимріяні п’ятсот п?дів картоплі вникли
десь — невідомо куди. Не було вже й півста намитих пудів* після акції
діда Матвія залишилося, може, пудів із тридцять.
— Сік транзіт гльорія мунді! — зітхнув Серьожка, погейкуючи на
коней.
Латинською мовою це означав: так минає слава на землі (Ю. С м о -
л и ч . Я вибираю літературу).

Та нехай собі, як знають,

Божеволіють, конають,—
Нам своє робить!
Початкові рядки поезії П. Г. Тичини «Партія веде» (1934),
спрямовані проти капіталістичного світу.
— Ми порушуємо певні рекомендації. До біфштексів виховані люди
беруть червоне, а не біле.
— А нехай собі беруть.
— «А нехай собі, як знають, божеволіють, конають...»
— Ви любите поезію? (Р. П о л о н с ь к и й . Між нами Всесвіт).

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі
Цитата з поеми І. Я. Франка «Мойсей» (1905). Цими словами
великий поет провістив прекраспе майбутнє України, яка визво­
литься від кайданів капіталістичного рабства.
По степах херсонських, над Бескидом
Мав прапор, мов крило орла...
Ось коли огнистим справді видом
Україна рідна зацвіла!
(М. Р и л ь с ь к и й .
Па оновленій землі)
Тільки б бачить тебе у народів привольному колі,
Де вавжди набиралась могуття, і слави, й снаги.
Із синами Росії на грізному ратному полі
Стій, як месниця вірна! Хай падають ниць вороги!
(А. М а л и ш к о . Україно моя)

Тарас Бульба
Герой однойменної повісті (1835) М. В. Гоголя.
Ім’я Тараса Бульби стало загальною назвою на означення
немолодої, але сильної тілом і духом людини. В іншому значенні
Тарас Бульба — втілення патріотизму.
Повільно й важко підвівся Сердюченко, немов піднімав найтяжчий у
житті тягар. Стояв над столом високий, кремезний, неначе й справді
Тарас Бульба (С. Ж у р а х о в и ч. Київські ночі).

Тартюф
Персонаж однойменної комедії (1669) видатного французького
драматурга Мольера, ханжа і лицемір. Ім’я це вживається для
позначення людей такого типу.
Галіма (до Селіма). А! То ви он як! Сватаєте дочку, а залицяєтеся
до матері? Ах ви ж тартюф/ (В. С а м і й л є н ко. У Гайхан-бея),

270
 Творити за своїм образом і подобою
Вислів із біблійної легенди прц створення людини: «І сказав
бог: створимо людину на образ наш, на подобу нашу» (Буття,
І, 26).
Значення вислову: уявляти, створювати щось, виходячи 8
власних ідеалів.
Я видумую і ліплю кожного свого героя, як біблейський господь
першу людину — на свій образ і свою п добу (П. К о з л а н ю к . Про
себе та про літературу).
Такий герой мій чи не такий? Розпитаю,— хто скаже правду? Адже
всяк уж е носить його, створивши по образу й подобію сеому (О. Д о в ­
ж е н к о . З щоденників).

Текти молоком і медом

За біблійною легендою, бог пообіцяв Мойсееві вивести іудеїв
з Єгипту в обітовану землю* «що тече молоком і медом» (Ісход,
З, 7—8). Староримсьюій поет Овідій у своїх «Метаморфозах»
передав міф про золотий вік людства, коли ріки текли молоком
і нектаром і мед капав з дубів.
У переносному значенні цей вислів характеризує найвищий
ступінь добробуту, достатку.
Т і р ц а: ...І зацвіте Сіон весняним крином і знов поллється моло­
ком і медом 8ємля обітованна, ся земля, де ми тепер блукаєм, мов
вигнанці, мов стадо згублене на роздоріжжі ( Л е с я У к р а ї н к а . Па
руїнах).

Темне царство
Назва статті (1859) М. О. Добролюбова, у якій великий кри­
тик аналізує п’єси О. М. Островського з купецького побуту. Зав­
дяки силі узагальнення, властивій висновкам Добролюбова, цей
вислів озпачає не тільци середовище купців-самодурів, а й вжи­
вається як символ самодержавства і кріпосництва.
І. Франко свою статтю, присвячену аналізові поем Т. Г. Шев­
ченка, назвав «Темне царство».
Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці, а в людських
душах — ввивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха
віра та безнадійність довічна (П. М и р н и й . Сон).

Теорія, друже мій, сіра,

Та дерево життя зелене
Цитата з трагедії Й.-В. Гете «Фауст», слова Мефістофеля
в сцені «Кабінет Фауста» (І частина твору): Grau teuer Freund,
ist alle Theorie Und grün des Lebens goldner Baum.
Це висловлювання Гете неодноразово використовував
В. І. Ленін (наприклад, у «Листі про тактику»).
...Теорія кіномистецтва відетав від поступу життя значно більше,
ніж само мистецтво. Але приєднаємось до слів великого Гете: вТеорія,
ьруже мій, cipat та довіку велене дерево життя» («Радянська культура»,
1962, 4 жовтня).

271
 Тернистий ШЛЯХ ‘

Цей вислів пов’язаний з латинським прислів’ям «Per азрега ad

astra» («Через терни до зірок!») і з численними згадками в Єван­
гелії про терни, як символ мучеництва, фізичних і духовних
страждань.
Значення вислову: життя, повне нещасть, перешкод, тяжких
переживань; «йти тернистим шляхом» — наражатися на пере­
шкоди.
Десь краї казкові,
Золоті верхів’я...
Тільки шлях тернистий
Та на ті верхів’я.
Ходять-світять зорі.
Плинуть хвилі в морі —
В ритмах на верхів’я.
(П. Т и ч и н а .
Цвіт в моєму серці)
Цей шлях не був усіяний трояндами, були на ньому терни й чорто­
полох ворожої ідеології, що часом збивали декого на націоналістичні
манівці, але основний напрямок у розвитку літературного процесу на
Україні був позначений вогнями братерства, вогнями інтернаціоналізму,
орієнтуючись на які, наша поезія і проза, драматургія і критика здобули
визначні перемоги (О. Г о н ч а р . За правдиве і високохудожнє відтво­
рення життя народу).

Терновий вінок
Євангельський вислів. Воїни римського намісника Іудеї Піла-
та, перед тим як розп’яти Христа, «сплівши вінець із тернини,
поклали йому на голову, і дали йому в правицю тростину, і,
стаючи перед ним на коліна, насміхалися з нього...» (Матф., 27,
2 9-30).
У переносному значенні — страждання, мучеництво.
Одиноким серцем рвався
Я в далекий інший край.
Де на страті, сестро мила,
У терновому вінці
Ти від ката опочила
З правим знаменем в руці«
(П. Г р а б о в с ь к и й .
До сестри)
Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя
народного (М. К о ц ю б и н с ь к и й . Іван Франко).

Ти добре риєш землю, кріт старий!

Слова, які промовляє Гамлет у однойменній трагедії (1601)
В. Шекспіра, почувши з-під землі голос духа свого покійного
батька (дія 1, ява 5).
Шекспірівськпй образ безустанно риючого крота як символ
«світового духа» використав німецький філософ Г.-В.-Ф. Гегель
у «Лекціях з історії філософії» (1836). Після революції 1848 р.
майже одночасно образ підземного крота використали О. І. Гер­
цен і К. Маркс із значенням: «неухильний хід революції»
(Н. С. А ш у к и н , М. Г. А ш у к и п а . Крылатые слова).
272
 Риємо — риємо — ривмо .. ,, . , і
землю, неначе кроти;
з кутів плазуємо зміями.
сіємо — сіємо — сіємо <
буйні червоні цвіти.
(В. Ч у м а к .
Червоний заспів)

Тисяча і одна ніч

Популярний збірник арабських казок (об’єднує понад 300 тво­

рів), що склався в XIV—XV ст. Казки ці, повні фантастичних
пригод, нібито розповідала халіфові Шахріяру Шахразада, дочка
його візира, протягом 1001 ночі.
Вживається на означепня падзвичайних, неймовірних пригод.
Зате колосальне враження справила на нас демонстрація трудящих.
І зокрема похід передовиків мистецтв та фізкультурників. Це була на­
чебто казка з тисячі і одної ночі (П. К о з л а н ю к . Подорожі).

Тисячі тонн словесної руди

Вислів з поезії В. В. Маяковського «Разговор с фининспекто­

ром о поэзии» (1926):
Поэзия —
та же добыча радия.
В грамм добыча,
в год труды.
Изводишь
единого слова ради
тысячи тонн
словесной руды.
Але чого ж і сподіватися від людей, які замість того, щоб озбро­
ївшись надійними довідниками, інтенсивно і в прогресивному темпі ви­
клацувати на машинці книгу за книгою, для чогось звалюють на свої
плечі абсолютно непродуктивну працю по перемелюванню тисяч тонн
словесної руди заради якогось одного-єдиного слівця! (О . Л е в а д а . Н е
від імені і без доручення).

Титан. Титанічна боротьба

У старогрецькій міфології титани — божества, діти Геї (землі}

і Урана (неба), що повстали проти Зевса і всіх богів-Олімпійців,
але були переможені.
У переносному значенні «титан» — людина виняткового розуму
і обдарованості; «титанічний» — величезний; «бій титанів» — бо­
ротьба велетенських сил.
У титанічній боротьбі за перетворення в життя накреслень партії
"брали участь комуністи, всі трудящі Радянської України (Матеріали
XXIV з’їзду КП України, 1971, с. 3).

273
 Тіль Уленшпігсль
Герой середньовічних фламандських і німецьких народних
переказів, веселий і дотепний юнак. У всесвітньовідомому романі
Ш. де Костера («Легенда про героїчні, веселі й доблесні пригоди
Тіля Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших краї­
нах», 1867) син вугляра Клааса Уленшпігель — борець за свободу
народу, уособлепня революційного духу Фландрії.
Вставай, Уленшпігель/
З вітром
Бреди в прозору безвість,
Заглядуй у сині вікна,
Читай, усміхайся, сни,
Пройди по моїй країні,
Як щастям проходить промінь.
І в каламуті квітня
Від сонця мого розтань.
(К. Г е р а с и м е н к о .
Ствердження)
Марно ми шукали б подібності стилів між «химерним романом» про
українського Тіля Уленшпігеля «Козацькому роду нема переводу».,. І
твором про життя Т. Шевченка «Петербурзька осінь». А написані вони
одним автором — О. Ільченком (Б. Б у р я к . Художник і життя).

Тімурівець. Тімурівський рух

Тімур — герой повісті А. Гайдара ^1904—1941) «Тімур і його
команда» (1940). Очолена ним група піонерів узяла на себе пік­
лування про сім’ї воїнів, що пішли в Червону Армію. Повість ви­
кликала громадський рух школярів-тімурівців, які рівнялись у
своїй поведінці на сміливого, діяльного, чесного і великодушного
Тімура.
Стародуб! — гукнула вона.— Чому ти не береш участі у роботі ті-
мурівців? (О. І в а н е н к о. Таємниця).
Тімурівський рух став масовим, типовим після того, як вийшла
книжка Гайдара (О. Д о н ч е н к о. Промова на II з’їзд і радянських пи­
сьменників України).

Тіні забутих предків

Назва повісті (19Ш М. М. Коцюбинського, в якій письменник
відображує життя, побут і глибоко поетичне, образне мислення
гуцулів.
Людина — яі ВільнаІ 3 усіма рівна! Не «тінь забутих предків*, а лю­
дина! І предки мої не забуті! Предки мої! (О. В и ш н я . Колгоспники
8 Верховини).

Тіртей. Пісні Тіртея

Старогрецький поет VII—V ст. до н. є. уславився своїми
закликами до єдності співвітчизників, оспівував хоробрість спар­
танських воїнів. Писав також маршові воєнні пісні.
У переносному значенні — співець доблесті й героїзму.
274
 А втім, ніякий Тірт ей не міг уж е врятувати становища: повстання
було придушене нещадною рукою царського уряду (М. Р и л ь с ь к и й .
Доезія Адама Міцкевича).

Тон мурує, той руйнує

Рядок з поеми Т. Шевченка «Сон» (1844):
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
О д н і б у д у в а л и , д р у г і — р у й н у в а л и . Як сказав поет: «Той м у р у є ,
той р у й н у є ...» У восьмому столітті імператор Лев Ісавр досить дбайливо
винищує ікони, а що слово «ікона» означав будь-яке зображення, будь-
який малюнок, то можна уявити, скільки шедеврів навіки втрачено для
людства у тій «ідеологічній боротьбі» (П. З а г р е б е л ь н и й . Диво).

Той, що греблі рве

В українських народних віруваннях — дух, уособлення стихії
весняних вод.
С о л д а т Успеешь, хозяйка, выспаться. Хотите ли, я покажу вам
стартова, с которым все делаю?
М и х а й л о . Старшого? Се б того,— щ о г р е б л і р в е ?
Т е т я н а . Цур йому! Се б того, що — ие при хаті згадуючи?..
(І. К о т л я р е в с ь к и й . Москаль-чарівник).
Т ой , щ о ( р е б л і р в е — персонаж драми-феєрії Лесі Українки «Лісова
пісня» (1911).
П. Воронько у відомій поезії «Я той, що греблі рвав...» переос­
мислив цей образ, зливши його з образом радянського партизана-
підривника:
Я той , щ о г р е б л і р в а в .
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.

Точка опори
Великий старогрецький фізик і математик Архімед (287—
212 рр. до н. е.) вважається автором гордої заяви: «Дайте мені
місце, де я міг би стати (точку опори), і я зрушу землю». У тво­
рах Архімеда цього вислову немає.
Вислів набув переносного значення: вирішальна умова, під­
става, вихідні позиції; «втратити точку опори» — втратити пев­
ність.
Тепер він знову був суворий і нетерплячий, і Нерчину, який при­
йшов до нього з Грицишиним і Золотаренком, сердито сказав:
— А що ви ці тижні робили, Архімеди? Шукали точку опори для
своїх незабутніх мрій? (Н, Р и б а к . Скриня Пандори),

275
 Дарма! Ще в гострість у зорі*
Є сила І нехіть заснути.
Знайти б тільки точку опори
І землю перевернути/
(С. К р и ж а н і в с ь к и й .
Неспокій)

Треба всюди, добрі люди,

Приятеля мати
Цитата із співомовки С. В. Руданського «Треба всюди прия­
теля мати (Баба в церкві)» (1858), де розповідається, що баба
поставила в церкві одну свічку святому, а другу — чортові, по­
яснюючи це так:
Не судіте, люди!
Ніхто того не відав,
Де по смерті буде...
Чи у небі чи у пеклі
Скажуть вікувати:
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля зіатп.
От що значить своя людина! Мала рацію баба Степана Руданського,
казавши: «Треба всюди, добрі люди, приятеля мати» (Ф. М а к І в ч у к.
Репортаж з того світу).

Треба твердо нам в бою стояти

Вислів з поезії (1878) І. Франка «Товаришам із тюрми».

І з серця поета вирвалась пісня, яка складена була ще в тюрмі:
«Обриваються звільна всі пута».
...Треба твердо нам в бою стояти,
Не лякаться, що впав першлй ряд.
Хоч по трупах наперед ступати,
Ні на крок не вертати назад.
(П. Т и ч и н а .
Безсмертне слово Каменяра)

Три грації

У римлян богині молодості, веселощів і чарівності, які поши­

рюють навколо радість, зображувалися у вигляді трьох прекрасних
дівчат.
А н т о н і о:
Се студія мистецтва?
Ні, се пустка!
Се не подібне до світлиці тої
Рікардо молодого, де бувало
І музи й грації єднались любо.
( Л е с я У к р а ї н к а . У пущі)

276
 Тридцять срібників 1
За євангельською легендою, один з дванадцяти апостолів (уч­
нів Христа) — Іуда видав свого вчителя первосвященикам, за
що одержав від них тридцять срібників (Матф., 26, 15).
У переносному значенні «тридцять срібників» — ціна зради.
— І що з цього матимеш? — спитав Григорій з натяком иа тридцять
срібників (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).
Кинув Ватікан ЗО ееребреників українським зрадникам — і ті, поці­
лувавши пантофлю папи, трусцем побігли допомагати ворогам надівати
на український народ уніатське ярмо (П. Т и ч и н а . Безсмертне слово
Каменяра).

Три кити
У давнину вважали, що земля тримається на спинах трьох
величезних китів, які плавають у безмежному океані. Зображення
землі на трьох китах можна бачити в середньовічних творах з
географії.
У легальній більшовицькій пресі вислів «три кити» озна­
чав три основних революційних лозунги: демократична респуб­
ліка, конфіскація всієї поміщицької землі, восьмигодинний робо­
чий день; наприклад, у В. І. Леніна: «...Ми хочемо знати: чи
буде тривати цькування підпілля в ліквідаторських органах; чи
будуть вони продовжувати визнавати «трьох китів» непридатни­
ми в теперішній момент; чи будуть вони відстоювати допущене
«серпневцями» перекручення програми і т. д.» (В. І. Л е н і н.
Повне зібрання творів. Т. 24, с. 233).
У сучасній мові цей вислів уживається здебільшого в іроніч­
ному значенні: головна підпора, устої.
Говорячи мовою стародавніх людей, уся проблема термоядерного син­
тезу тримається на трьох китах: температурі, густині і часі життя час­
тинок, яким треба вступити у реакцію («Наука і культура», 1970, М 83).
У цьому плані найбільшу увагу привертав «велике суспільство» пре­
зидента Джонсона. Побудова його має триматися вна трьох китах» —
розвитку міст, сільських районів і вдосконаленні освіти («Український
історичний журнал», 1974, М 4).

Тримати камінь за пазухою

Вислів походить з п'єси староримського письменника Плавта
(близько 254—184 рр. до н. е.) «Комедія про глечик» (дія 2,
сцена 2). Головний персонаж комедії, скупий Евкліон, який зна­
йшов глечик із золотом, не довіряє своєму сусідові Мегадору, що
сватає його дочку:
...Пащу розкрив на золото!
Показує хліб у одній руці, а камінь тримає у другій.
У переносному значенні — приховувати недобрі наміри.
...З того з ’єднання нічого не вийшло, а хоч би й вийшло, то користь
мала, бо все-таки обидві сторони (поляки й русини) ні крихотки одно
одному не вірять і за пазухою ховають добрі каменюки иа всякий
случай... ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до М. П. Косача, березень, 1891 р .).

277
 Тримати порох сухим
Вислів приписується відомому діячеві англійської буржуаз­
ної революції XVII ст. Оліверу Кромвелю (1599—1658).
Переносне значення — бути готовим до бою, до зустрічі з
небезпекою.
Події в Європі і цілому світі, де вже розгоралося полум'я нової
війни, підказували поетам гостру потребу тримати л ір и ч н и й п о р о х с у х и м
(Л. Н о в и ч е н к о . Про багатство літератури).

Трістан та Ізольда
Герої середньовічного французького рицарського роману* в
якому розповідається історія трагічної любові Ізольди, дружини
корнуоллського короля, до його небожа і васала Трістана.
У переносному значенні Трістан та Ізольда — люди, охоплені
високим, незборимим почуттям.
Не смійся, кохана.
Сміятися гріх —
І з о л ь д а Трістана
Не брала на сміх.
(М. В о р о н и й .
Припавши до дзбана)

Тріумвірат
У давньому Римі — союз трьох політичних діячів. Відомі два
тріумвірати: перший (60 р. до н. е.), до якого входили Помпей,
Цезар і Красс; і другий (43 р. до н. е.) — Октавіан, Антоній і
Лепід.
У сучасній мові — дещо іронічний синонім до слова «трій­
ка», «союз трьох».
Бо й після вступного слова директора між т ріум вірат ом головуючих
знов зайшла суперечка, як вести збори далі (П. З а г р е б е л ь н и й .
З погляду вічності).

Трояпди 3 виноград
Назва поезії (1955) М. Т. Рильського, в якій оспівано гармо­
нію краси і праці:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського є рівних два крила:
Троянди й виноград — красиве і корисне.
Уся сфера праці щодалі більше виступав як сфера творчості, як
сфера естетичного, де цвіт садів віллявсь із сяянням домен, де т роянди
й в и н о гр а д символічно єднають краснеє й к о р и с н е , де класове трансфор­
мується в загальнонародне («Прапор». 1974, ДО 10).

278
 Троянський кінь
Величезний дерев'яний кінь, збудований греками за порадою
Одіссея після тривалої безуспішної облоги Трої. Всередині коня
сховалося декілька воїнів, а решта грецького війська відпливла
від міста на своїх кораблях. Троянці повірили в те, що облогу
анято, і перенесли коня в місто. Вночі воїни вийшли з коня
і відкрили ворота Трої війську, що повернулося. Троя була пе­
реможена і зруйнована.
У переносному вжизанні — підступний дарунок ворогам, який
полегшує перемогу над нимп, обманні дії.
...Коли, здавалося, кар’єра віце-канцлера невдахи скінчилася раз
назавжди, Гітлер призначав його німецьким послом в Австрії, і кіт
фон Папец виростав раптом в троянського коня, який в своєму череві
привозить до Відня вбивців незалежності Австрії (Я« Г а л а н. Акушери
«Третьої імперії»).
Виходить, не помогло. А я хотів учинити щось подібне. Звичайно,
не кулаками, а словами.— Він помовчав і додав: — Отож нехай іде
дерев1яний кінь до іншої Трої? (Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).

Трубадури
Середньовічні мандрівні поети Провансу, головною темою тво­
рів яких було оспівування «прекрасної дами» (слово «трубадур»
походить від провансальського «trobar» — творити вірші).
У сучасній мові трубадури — апологети, ті, хто уславлює, зве­
личує що-пебудь (найчастіше вживається з негативним значен­
ням).
Панове постачальники зброї, трубадури вибухових речовин і отруй­
них хмар! Не висотою хмарочосі! вимірюється гідність народів, а висо­
кістю мети і намірів! (О. Д о в ж е н к о . Ми утверджуємо мир).

Труди і дні (діла і дні)

Назва твору старогрецького поета VIII—VII ст. до н: е. Гесіо-
да, в якому докладно описано хліборобську працю і наводиться
сільськогосподарський календар, що грунтується на народних
прикметах і забобонах. «Труди і дні» поетизують людську працю.
У переносному вживанні — час, сповнений корисною діяль­
ністю; творче життя.
Безсмертний діє в обставинах, коли проявляється не «героїзм под­
вигу» (хоч такий героїзм він проявив на війні), а героїзм в буденних
етрудах і днях » (В. Б у р я к . Правда і кривда в житті та літературі).

Труд переростає у красу

Цитата з поезії П. Тичини «І рости, і діяти...» (1945) — пое­
тична формула соціалістичної естетики.
Тоді це слово — думки стержень,
Утілюючи дух часу,
В озоні гроз, для буйних стверджень —
Переростав
у красу!..
(І. Ц и т о в и ч ,
Поетові з великої літери)

279
 Тюрма народів
Французький письменник і мандрівник А* де Кюстін у книзі
«Росія в 1839 р.» писав: «Хоч яка величезна ця імперія, вона не
що інше, як тюрма, ключ від якої зберігається в імператора»,
Миколу І Кюстін називає «тюремником однієї третини земної
кулі», натякаючи на загарбницьку зовнішню політику російсько­
го царизму. Вислів «тюрма народів» широко використовується у
творах В. І. Леніна.
Нема вже старої Росії, нема тюрми народів — ожили степи, озера,—
новії сходи нова земля дала, нечувані сходи (П Т и ч и н а . Ожили сте­
пи, озера).

Тьма єгипетська
Одна з так званих «кар єгипетських», насланих, за біблійним
переказом, на Єгипет за знущання над іудеями: «І сказав гос­
подь Мойсееві: простягни руку твою до неба, і нехай буде тьма
на землі Єгипетській, темрява, в якій ходитимуть помацки.
І простяг Мойсей руку свого до неба, і стала густа темрява по
всій землі Єгипетській три дні» (Ісход, 10, 21—22).
Вислів уживається в значенні: безпросвітна темрява.
Такий туманний час тепер для Ялти невигодний, бо якраз оце згорів
гаоовий завод і світла на вулицях нема, а як скінчаться місячні ночі,
то вже буде зовсім тьма єгипетська ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до
матері, 21.11 1898 р ).

Тьма кромішна
Вислів неодноразово зустрічається в Євангелії, наприклад:
«А негідного раба викиньте в тьму кромішну; там буде плач і
скрегіт зубів» (Матф., 25, ЗО). Тьма кромішна (буквально «зов­
нішня пітьма»: «кромь» — старослов’янською мовою «зовпі»)—
цілковита темрява.
У переносному вживанні — неосвіченість, незнання.
Орнітолог із заповідника розповість, скільки перепілок збивається
в цих степах восени, де вони, перш ніж відлетіти за море, скидають
із себе зайвий жир, щоб стати легкими, а головне, ждуть прильоту
стрепетів, бо саме стрепет гуртує перепелиний табун і веде його потім
у політ,— хоч і в негоду, хоть навіть і крізь кромішну тьму (О. Г о н ­
ч а р Бригантина).
 У вагоні директорія,
під вагоном територія
Слова з поширеного в роки громадянської війни на Україні
народного дотепу. У ньому відбилося іронічне ставлення до бур­
жуазно-націоналістичного уряду Петлюри, війська якого тікали
під натиском Червоної Армії.
Місце дії повісті — лише один ешелон; дотепно кепкували тоді на
Україні: «У вагоні директорія, пгд вагоном т ерит орія але й та вислизає
з-під ніг і з-під коліс (С. Ш а х о в с ь к и й. Перший епічний цикл).
вУ вагоні директорія,
Пгд вагоном територія!
Улю-улю-улю-улю-уліо-лю!..
Як ганяли ми петлюрівців по селу!
Як кивали ті п’ятами по шляхах!
Як ховались у спідницях та льохах!
(Ол Б л и з ь к о . В хаосі атак.
Уривок з поеми)

У всякого своя доля

І свій шлях широкий
Перші рядки комедії Т. Г. Шевченка «Сон» (1844).
Отакої то знаєте. Ще батько Шевченко спостеріг, що всякому, мов­
ляв, своя доля, і свій шлях широкий. А один добрий чоловік, згадуючи
другого доброго чоловіка, свого щирого приятеля-небіжчика, сказав су­
кин син, ковінька його матері... Хай йому на тому світі лише царі та
архиреї сняться («Всесвіт», І925, № 20).

У глибині сибірських руд

Перший рядок віршованого звернення (1827) О. С. Пушкіна до
засланих на каторгу декабристів:
281
 Во глубине сибирских руд
Храните гордое терпенье,
Не пропадет ваш скорбный труд
И дум высокое стремленье.
Це про неї, що вгубила 8 світу Пушкіна, Лермонтова, Полежаева,
Що мучила на засланні Шевченка, що самий початок свій ознаменувала
повішенням п’ятьох декабристів і висланням у глибочінь сибірських руд
кращих людей того часу... це про неї, жандарма Європи, сказав Герцен:
«Коли подивишся на офіціальну Росію, душу охоплює тільки відчай«
(М. Р и л ь с ь к и й . Лєрмонтов).

Угрюм-Бурчеєв
Персонаж «Історії одного міста» (1869—1870) М. Є. Салтико-
ва-Щедрша, глуповський градоначальник, у якого виникла без­
глузда ідея зруйнувати Глупов і відвести річку, щоб потім по­
будувати нове місто з однаковими вулицями, будинками і навіть
сім'ями.
У переносному значенні — тупий адміністратор, жорстокий
самодур.
.. Не без причини д. Глушкевич зацитував старий афоризм (хоч у
кепській формі), що «народами правлять ідеї, а не громи пушок«,
Ідея була добра, але вислів кепський* народами правлять поки що,
на жаль, не ідеї, а різні «Угрюм-Бурчеееи»... (І. Ф р а н к о . Щирість то­
ну і щирість переконань).

Удари молота і серця

Цитата з поезії (1920) В. Еллана (Блакитного), що почина­

лася цими словами.
Вислів вживається для характеристики відданості людини
справі робітничого класу.
Нема поета, що б його серце е такт молота ударами билось...
Молот б'є...
Серце спинилось —
нема Блакитного...
(О. В и ш н я .
Блакитного нема)

Украдене щастя

Назва драми (поставлена на сцені 1893) І. Я. Франка,

в якій розповідається трагічна історія кохання, понівеченого мо­
раллю і звичаями експлуататорського суспільства: в усіх трьох
героїв драми украдено щастя.
Це ви, рідні брати червоноармійці І командири, повернули нам укра­
дене щастя, це ви розігнали хмари, ви дали можливість здійснити ві­
ковічну мрію народові, що жадав возз'єднання і тягнувся до східних
братів, як зелені парості тягнуться до сонця (О. К о б и л я н с ь к а .
Привіт вам. відважні брати).

282
 Умивати руки
У Біблії розповідається про староєврейський ритуальний зви­
чай умивати руки на знак непричетності до участі в якійсь дії
(злочипі): «Хай умиють руки свої... І промовлять, і скажуть:
руки наші не пролили цієї крові, і очі наші не бачили» (Второ­
закония, 21, 6—7). Широкої популярності цей вислів набув у
зв'язку з євангельською легендою, за якою римський намісник
Іудеї Понтій Пілат, віддавши на вимогу юрби Христа на роз­
п’яття, «умив руки перед народом і сказав: неповинний я в крові
праведника цього» (Матф., 27, 24).
Значення вислову: ухилятися від відповідальності.
Як вирішив би Родіон долю ї ї Володі, коли б вона від нього за­
лежала? Невже й він міг би умити р у к и , як Олексій Петрович, і так
само зробився б для неї безнадійно чужим? (Л. П е р в о м а й с ь к и й .
Дикий мед).
— Раби не красять 8емлю, і тільки той, кому байдужа її прийдеш­
ня доля, стоять на сторожі рабства. Не будь Пілатом, що ум и ва в р у к и
в тяжку годину, коли козацьке плем’я несе свій хрест на висоту Гол­
гофи! (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода)

У нас нема зерна неправди за собою

Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Доля» (1858):
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Дівчина йде на своє місце радісна. З а н е ю нем а« й в е р н а н е п р а в д и .
Вона може всім дивитися просто в очі, хоч би й оцьому милому Миколі,
який вдав, що вовсім не бачить дівчину (В. С о б к о. Матвіївська за­
тока).

У нашім раї на землі,

Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим
Початкові рядки поезії Т. Г. Шевченка «У нашім раї на зем­
лі...» (1849—1858).
Слухай, наш улюблений поете! Ти мріяв колись про матір м о л о д у
в с в о їм дитятком м а л и м . Ти любив дітей І ніколи не забував про них
(П. Т и ч и н а . Промова на відкритті пам’ятника Т, Г. Шевченку в Києві
6 березня 1939 р .).

Унтер Пришибєєв
Герой однрйменного оповідання А. П. Чехова (1885), відстав­
ний унтер-офіцер, тип старорежимного блюстителя порядку, який
вважає своїм обов’язком у все втручатися, всім робити заува­
ження, все давити своїм унтер-офіцерськпм авторитетом.
283
 Кандиба з новели «Невагомість» Жураховича... постане перед вами
як бюрократ, сучасний унтерпришибввв, який не визнавав ніякої демо­
кратії і за це був знятий з посади голови міської Ради («Вітчизна»,
1966, N 11).

У поті чола
' Біблійний вислів. Бог, виганяючи Адама з раю, сказав йому:
«В поті чола твого їстимеш хліб» (Буття, 3, 19).
У переносному значенні — добувати щось тяжкою працею, з
великими труднощами.
Рано, пізно — завжди побачите їх у полі — буйвола І чоловіка, з ’єд­
наних в живу емблему віковічної людської праці. Ось він. трудяга з
трудяг, згорблений, голоногий, запнутий рушником, ось про кого справді
скажеш: в поті чола добував свій хліб... (О. Г о н ч а р . Японські етюди).

У ріднім краю навіть дим солодкий

Вислів походить з «Одіссеї» (VIII ст. до н. е.) Гомера. Німфа
Каліпсо, на острів якої потрапив Одіссей, хоче, щоб він залишив­
ся в неї. Але мандрівник рішуче відмовляється, «желая видеть
хоть дым, от родных берегов вдалеке восходящий» (пісня I, пе­
реклад В. А. Жуковського). Пізніше ці слова повторив Овідій у
«Понтійськпх посланнях».
Популярним у вітчизняній літературі вислів став після того,
як йою використали Г. Р. Державін у поезії «Арфа» («Отечества
и дым нам сладок и приятен») та О. С. Грибоедов у комедії
«Лихо з розуму» («Когда ж постранствуешь, воротишься домой,
И дым отечества нам сладок и приятен»).
По-новому осмислюються ці слова в поезії Лесі Українки
«Дим», у якій утверджуються ідеї інтернаціоналізму. В україн­
ську літературну мову ця крилата фраза увійшла в перекладі Лесі
Українки.
«Для нас у ріднім краю навіть дим
солодкий та коханий» ...Без упину
я думала собі оті слова,
простуючи в країну італьянську
( Л е с я У к р а ї н к а . Дим)
Де б не мандрував, скільки б не жив у чужій стороні, завжди
волітимеш повернутися до рідного краю, в якому і дим солодкий, бо
то «дым отечества» («Вітчизна», 1966, М1 1 ) .

Усе міняється, оновлюється, рветься

Початок рефрену з поеми П. Г. Тичини «Похорон друга»
(1942)— поетичного вираження діалектики жигтя:
Усе міняється, оновлюється, рветься,
у ранах кров’ю сходить, з туги в груди б’є,
замулюється мулом, порохом береться,
землі сирій всього себе передає.
Усе міняється, оновлюється, рветься — і відроджується, переходячи
в нові форми, росте, зеленіє, сміється.. Ніякі сили смерті не здолають
вічно торжествуючої життєвої сили. Нездоланним є народ (О, Б і л е -
ц ь к и й. Павло Тичина).

284
 "Усе моє л о т у з собою

Вислів (omnia т е а mecuin porto) приписують грецькому фі­

лософу Біанту (VI ст. до н. е.).
Під час нападу персів на Прієну населення, рятуючись від
ворога, залишило місто, забравши з собою усе своє майно. Бі-
ант також залишив місто, але без речей. Коли його запитали, чо­
му він нічого не бере з собою, він відповів: «Все своє «майно»
я ношу з собою». Цим він хотів сказати, що лише духовні цін­
ності є справжнім багатством.
Ми люди тихі, незаздрі, чесні. Нам досить дещиці. В чини не
ліземо. Грунтів не стягуємо й грошей у бодні не складаємо. Як казали
римляни, отпга теа тесит porto (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Усе тече, все змінюється

Так формулюється суть учення Геракліта з Ефеса (близько

530—470 рр. до н. е.), старогрецького філософа-матеріаліста, од­
ного з видатних представників античної діалектики. «Цей первіс­
ний, наївний, але по суті правильний погляд на світ,— писав
Ф. Енгельс,— був властивий старогрецькій філософії і вперше
ясно висловлений Гераклітом: все існує і в той же час не існує,
бо все тече, все постійно змінюється, все перебуває в постійному
процесі виникнення і зникнення» (К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с .
Твори. Т. 20, с. 20—21).
Вживається на позначення діалектичних змін у природі і су­
спільстві.
І хоча немає нічого вічного в бутті і все тече, змінюючись у потоці
часу, та є, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати не­
минущим, вічним, берегти як святиню, і заповісти майбутньому як не­
тлінний знак доблесті своїх предків, як дар іх нащадкам (О. Д о в ­
ж е н к о . Велике товариство).
— Пізнай себе у народі, народ — у собі й не дай понівечити свою
натуру, душу. Будь тим, ким є! Прекрасне все природне.
— Але ж усе тече, все змінюється...
— Течи і змінюйся в своєму руслі (В. Ш е в ч у к . Григорій Сково­
рода).

Усі дороги (шляхи) ведуть у Рим

Це середньовічне прислів’я увійшло в літературну мову через

байку французького письменника Ж. Лафонтена (1621—1695)
«Третейський суддя, брат милосердя і пустельник».
Значення вислову: кінцева мета одна й та сама, хоча шляхи
її досягнення різні.
Зустрічаються також випадки вживання цього вислову в тако­
му значенні: підпасти під вплив католицької церкви (центр її
Ватікан, як відомо, знаходиться в Римі).
— Мое шануваннячко! І ви тут? Усі дороги ведуть у Рим? Правильно.
Вперше? Страшнувато? Проте заспокойтеся. Ваша справа вже побла­
гословилася ( «Прапор >, 1966, М 6).

285
 Усі жанри хороші, крім нудного
Вислів французького письменника Вольтера з передмови до
комедії «Блудний син» (1733). Вольтер підкреслював необхідність
утвердження нового в мистецтві, обстоював рівноправність різних
жанрів літератури.
Сюжет — це той добрий провідник, що допомагав читачеві пройти
по галереї людських характерів, які автор виставив для ознайомлення.
Д е чудово розуміли класики світової літератури.
Загалом же — всі форми добрі, крім нудних («Прапор*, 1966, N1 8)«

Усмішка Джокондн (Монни Лізи)

Портрет Монни Лі з и— так звана Джоконда (1503) — по праву
вважається кращим з портретів Леонардо да Вінчі. Цей класич­
ний твір (він зберігається у Луврі) яскраво відбиває уявлення
людей епохи Відродження про людську особистість. Художник
прекрасно передає посмішку Монни Лізи, яка оживила обличчя,
зробивши його дзеркалом ледве вловимих рухів душі.
— Ото світло прибою, що знизу осявало хлопчика і що відкривало
нам його загадкову, як у Монни Лізи, усмішку... Хіба само воно не в для
нас чудом? (О. Г о н ч а р . Циклон).

У справедливих армій доля завжди прекрасна

Цитата з роману О. Т. Гончара «Прапороносці» (1946—1948) —
афористичне визначення визвольного походу Радянської армії, що
перемогла фашистську навалу й принесла свободу народам
Європи.
6 своя закономірність у тому, що вперше в радянській літературі
саме в творі О. Гончара виплеснувся отой замішаний на сльозах радості
всенародний видих: «Кордон! Ми знову повернулися сюди, і вартовий
став на тому самому місці, де він стояв 22 червня 1941 року... У спра­
ведливих арчій доля завжди прекрасна* («Літературна Україна», 1963,
2 квітня).

У сумці солдата лежить маршальський жезл

Вислів приписується Наполеонові І (у книзі Б. Блаза «Війсь­
кове життя за часів імперій», виданій у Парижі 1837 р.). Де Ре-
мюза у своїх мемуарах розповідає, що після битви під Ієною в
1806 р. був поширений лпст солдата, в якому говорилося: «Не ви­
кликає сумніву, що солдата підбадьорює і заохочує думка, що
віп може, як усякий інший, зробитися маршалом, князем або
герцогом». У 1819 р. Людовік XVIII у промові перед вихованцями
військової школи в Сен-Сірі сказав: «Пам’ятайте твердо, що серед
вас нема жодпого, хто б не мав у своїй сумці маршальського
жезла герцога Реджіо, витягти його звідти залежить від вас»
(тут ідеться про генерала Удіно, який одержав після битви при
Ваграмі 6 липня 1809 р. звання маршала і титул герцога Реджіо
(Н. С. А ш у к и н , М. Г. А ш у к и н а . Крылатые слова).
286
 Ці слова вживаються на позначення честолюбних прагпень
людини, а також потенціальних можливостей здійснити ці праг­
нення.
Усіх вела на всенародний бій
Єдина воля, віша і крилата,
І маршальський таївся жезл ясний
В похідній сумці простого солдата.
(М. Р и л ь с ь к и й . Записна книжка)

Усьому свій час,

і кожна річ мас пору під небом

Слова з біблійної книги Екклезіаст, або проповідник, автор­

ство якої приписується староєврейському царю Соломону (X ст.
до н. е.).
Зміст вислову: плинність життя; невідворотність смерті.
Все мав пору , для всього приходить свій час.
І для агави. Те, що таїлося в ній, продирав нарешті тісні обійми
1 виходить на волю як велет, несучи на могутньому тілі, яке може
зрівнятися хіба а сосною, цвіт смеріі (М. К о ц ю б и н с ь к и й . На
острові).
 Фавн
Римський бог лісів і полів, покровитель стад і пастухів. Він,
як і Пан, лякає й дражнить подорожніх у лісі і проникає в жит­
ла людей, щоб тривожити їх сон. Зображувався у вигляді юнака
з ногами і вухами цапа.
.. Дві дебелі двірничихи ведуть за руки тільки що пійманого зло­
дюгу — диверсанта в особі... Мішеля Штепи! Галстучок набік, сорочка
з штанів висмикнута, маслянисте волосся, яке він так старанно завжди
прилизує, щоб приховати ранню свою лисину, стоїть зараз на ньому,
мов ріжки на фавнові (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Фаетон
У старогрецькій міфології — син бога сонця Геліоса, який ви­
просив у батька на один день дозвіл правити сонячною колісни­
цею. Фаетон не справився з кіньми, випустив віжки, і колісниця
стала швидко наближатися до землі, на якій від нестерпного
жару почали горіти ліси й пересихати річки. Тоді Зевс, щоб уря­
тувати землю, убив Фаетона блискавкою.
У сучасній літературній мові Фаетон — людина, що трагічно
гине через власну необережність.
Не біль над горем світа, не змія
Знання підгризла м'я! З прудкого воза
Піднебних поривів, як Фаетон, не впав я...
(І. Ф р а и к о. Нове життя)

Факти — вперта річ

Цей вислів став крилатим після виходу в світ у перекладі
на англійську мову (1749) роману французького письменника
А.-Р. Лесажа (1668—1747) «Історія Жіль Бласа» (автором
288
перекладу в англійський романіст Т.-Д. Смоллет, 1721—1771). До
цього подібний вислів зустрічався у «Рільництві» (1747) англій­
ського письменника Елліота.
Вислів був використаний В. І. Леніним у статті «Статистика
і соціологія»: «Факти — уперта річ, говорить англійське прислів’я»
(В. І. Л е н ін . Повне зібрання творів. Т. ЗО, с. 329).
— А проте факти — вперта річ і непокірна,— о! —вперта й непокір­
на, як і теорії, що з них виростають, як їх ідеї! (С. Т у д о р. День
отця Сойки).

Фантастичні думи!
Фантастичні мрії!
Цитата з поезії І. Я. Франка «Якби знав я чари, що спиняють
хмари» (збірка «Зів’яле листя», 1896). Цей вислів в рядком-рефре-
ном, що завершує кожну з трьох строф вірша, підкреслюючи не­
реальність надій героя на щастя з коханою:
...Лиш одна любов би вибухла пожаром,
Обняла б достоту всю твою істоту,
Мислі б всі пожерла, всю твою турботу,^
Тільки мій там образ і ясніє й гріє...
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!
І він, лиха личина, знає, що то мрії, вфантастичні думи, фантастичні
м рії*, але що поробиш... (О. В и ш н я . Літературні шаржі).

Фарисеї
Представники релігійно-політичної секти (грецьке фарктатої
від староєврейського «перушім» — ті, що відокремилися) в Іудеї
у II ст. до н. е.— перших століттях н. е. Фарисеї відзначалися
крайнім фанатизмом і дріб’язково-ретельним виконанням правил
зовнішнього благочестя. Про фарисеїв часто згадує Євангеліє,
наприклад: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдає­
те доми вдів і лицемірно довго молитесь» (Матф., 23, 14).
У переносному значенні — дворушники, ханжі, лицеміри.
Німії, подлії раби.
Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного! Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу.
(Т. Ш е в ч е н к о . Юродивий)
Якби не каверзи колонізаторів, якби не їх хитрощі, фарисейські загра­
вання, обман і шантаж, то багато тепер ще колоніальних народів, у тому
числі й Руанда-Урунді, давно були б повноправними членами ООН
(Ю. М е л ь н и ч у к . Лист з «Балтики» І з Нью-Йорка).

Фата-моргана
Fata morgana — італійська назва дуже ефектного атмосфер­
ного явища — міражу, при якому на обрії виникають численні
мінливі зображення, що нагадують далекі острови, гори, міста,
Ю 5—189 289
8а шш і т. д. Назва походить від імені героїні середньовічних ле­
генд підступної феї Моргани, яка насилала видіння на своїх во­
рогів.
У переносному значенні — безпідставні сподівання, що без­
слідно розвіюються при зіткненні з реальною дійсністю; нездій­
сненна мрія.
— Якщо так, то я піду,— сказала Неля І підвелась. їй нічого було
тут шукати. Фата-моргана, яку створила ї ї уява, виявилася безлюдною
та безводною пустинею (І. В і л ь д е . Сестри Річинські).
«Fata morgana» — назва повісті М. Коцюбинського.

Фауст
Йоганн Фауст •—німецький алхімік і астролог XVI ст. Німець­
ка народна книга («Історія про славнозвісного чарівника й чорно­
книжника доктора Йоганна Фауста», 1587) розповідав, що Фауст
за молодість, силу і багатство продав душу дияволові. Пізніше
до образу Фауста зверталися англійський драматург XVI ст.
К. Марло, німецький письменник XVIII ст. Г.-Е. Лессінг, австрій­
ський поет XIX ст. Н. Ленау, О. С. Пушкін та ін. У трагедії
Й.-В. Гете Фауст — невтомний шукач істини, який знаходить
смисл життя в боротьбі за краще майбутнє народу, у праці на
його користь.
Така вже сама природа мистецтва. Тут белебекь, вічний пошук, .жа­
га... Тут — хто більший, хто менший — але всі невтомні, усі як фаусти...
(О. Г о н ч а р . Циклон).
Герой не ставить перед собою головне вічне (фау&тівсьпе) завдан­
ня: «пізнати, що таке людина І людство» (Б. Б у р я к . Художник І
життя»).

Феб. Слуга Феба

Феб (тобто сяючий) — друге ім’я Аполлона, бога сонячного
світла, покровителя мистецтв у старогрецькій міфології.
У сучасній літературній мові «слуга Феба» — поет.
І несподівано перед нею [Настусею] став, ніби живий, Павлусь
серед вали, міцний, дужий, пишний, неначе олімпійський бог, з красою
Феба, з грацією парижанина, з такою красою, якої вона й досі ніде
не бачила... (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й . Без пуття).
Поет (почуває, що муза хоче вникнути і хапається затримати її):
Спитай, чого не треба
нещасним слугам Фебаї
От працювати мушу,
щоб підживити душу,..
{Леся Українка.
Музині химери)

Федір Безрідний
Герой українського народного твору «Дума про Федора без­
родного, бездольного», що загинув у бою, «посічений да дору­
баний».
290
 Ти вся порубана була.
Як Ф е д ір у степу б езр ід н и й *
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мІднийг—
Але свій дух велично гідний
Як житнє зерно берегла.
(М. Р и л ь с ь к и й . Рідна мова)

Феміда
У старогрецькій міфології — богиня права і закону. Зобра­
жувалася з мечем у одній руці і терезами в другій, а також з
пов’язкою на очах (символ безсторонності).
У сучасній літературній мові Феміда — синонім правосуддя.
Ф ем гді досить того доказового матеріалу, що ось уж е цілий місяць
валиться на голови підсудних нацистів тягарем, важчим за могильний
камінь (Я. Г а л а н . Злодюги).

Фенікс. Мов фенікс із попелу

Міф про фенікса виник у давній Аравії, а потім поширився
в Єгипті і Греції. Існує кілька варіантів міфа. За одним з них,
фенікс — орел з пір’ям вогненно-червоного й золотого кольорів —
раз на 500 років прилітав у храм єгипетського бога сонця Ра.
Там він спалював себе на вогнищі і знову молодим відроджу*
вався з попелу.
У переносному значенні фенікс — символ вічного оновлення,
безсмертя.
Город Полтава справляв ниві свято українського слова. Сто літ
минуло, як те занедбане Й закинуте під сільську стріху слово, мов
і* п о п е л у , воскресло знов і в устах батька нової української
ф е н ік с
літератури Івана Котляревського голосно залунало по широких світах
(М. К о ц ю б и н с ь к и й . До Полтавської думи)..
Красуня Варшава встав з руїн, мов ф ен ік с а п о п е л у (П.- К о з л а -
н ю к . Подорожі).
Тема війни в романі «Правда і кривда» постав як тема героїзму
І трагедії нашого народу, який уподібнюється легендарному ф е н ік с у , іцо
згорав у вогні І знову з п о п е л у оживав (Б. Б у р я к . Художник і життя).

Фігаро тут, Фігаро там

Слова я каватини Фігаро в першій дії опери «Севільський
цирюльнику Россіні. У переносному значенні — людина, яка од­
ночасно виконує декілька справ.
— Та це Ж про Ф іга р о . Ф іга р о тут, Ф іг а р о там.
— Слухай, Ф іга р о : в його юних очах ми бачили глибінь роздумів,
ентузіазм, комсомольський запал поєднується з тверезим розрахунком..«
(П. З а г р е б е л ь н и й . З погляду вічності)«

Фіговий листок
За біблійною* легендою, після того як Адам і Єва з ’їли плід
г дерева пізнання добра і зла, вони пізнали свою голизну і зро­
били собі ПОЯСИ 3 фігового ЛИСТЯ, щоб прикрити її (Буття, Зг 7)ф
10* 291
 У переносному вживанні «фіговий листок» — благопристойне
прикриття ганебних вчинків.
Чому ж ви, дорогий товаришу, вважаєте, що вживання віками уста­
лених літературознавчих термінів, хоча б тієї ж «інвективи» чи «ме­
дитації» в обов’язково «фіговим листом »? («Літературна Україна», 1961,
28 серпня).

Фізики і лірики

Назва поезії (1959) Б. Слудького. В ній протиставлялося зна­

чення точних наук, які начебто вийшли в сучасному світі на
перший план, значенню поезії:
Что-то физики в почете,
что-то лирики в загоне.
Дело не в сухом расчете,
дело в мировом законе.
Згодом вислів став уживатися у значенні: люди науки і люди
мистецтва.
.. Якби мистецтво втратило раптом здатність доносити до читача
чи споглядача щось більше, ніж те, що буквально виражено словом чи
малюнком, воно загинуло б: зникла б різниця між живописом і фото­
графією, між романом і публіцистичною, науковою книгою на ту ж тему;
а суперечка між «фізиками» і «ліриками» завершилася б повною і оста­
точною перемогою перших (Д. В. З а т о н с ь к и й . Криза буржуаз­
ного гуманізму і знелюднення людини в модерністському романі XX сто­
ліття).
Неправомірність суперечки про примат науки починається із самої
спроби протиставити різні форми суспільного мислення. Ця дискусія
«фізиків» і «ліриків» виявилась просто нежиттєвою, і слова, сказані
одним промовцем на симпозіумі в Ленінграді «Творчість і сучасний
науковий прогрес» (1966), досить вдало характеризують і і надуманість:
«фізики» тут говорили, як «лірики», а «лірики» — як «фізики» (Б. Б у ­
р я к . Художник і життя).

. Філемон і Бавкіда
Це імена двох старих людей, які згадуються в давньогрець­
кому епосі, обробленому Овідієм (Метаморфози, 8, с. 610). До
них начебто з’явилися Юпітер і Меркурій у вигляді потомлених
мандрівників. Старе подружжя радо прийняло їх. Проте інші
жителі цієї місцевості не були гостинними до богів; за це до­
лина була затоплена, збереглася лише хатина Філемона і Бавкі-
ди, перетворена пізніше в храм, а подружжя стало жерцями його.
Вони побажали померти одночасно, і боги перетворили їх у де­
рева: Філемон став дубом, а Бавкіда — липою.
їх іменами звичайно називають нерозлучне подружжя людей
старшого віку.
Чому пам’ять завжди підказує мені найтрагічніші вірші? Я не ви­
бираю їх поміж безлічі інших, вони самі приходять, немов відповідь
на мої думи, відповідь не завжди слушна, бо я знаю, що в світі існує
не тільки трагедія зневаженого кохання, але й ... Що «але»? Ідилія?
Фглемон і Бавкіда? (Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий мед).

292
 Філіппіка
Філіппінами називалися гнівні виступи афінського оратора
Демосфейа ' (IV ст. до н. е.) проти ворога афінської демократії
царя Македонії Філіппа. Промови Демосфена були зразками ора­
торського мистецтва. Староримськпй політичний діяч Ціцерон на­
звав філіппіками свої виступи, спрямовані проти консула Марка
Аптонія.
У переносному значенні — гнівна обвинувальна промова.
...Гнівні філіппіки Івана Вишенського картали фарисейства 1 роз­
бещеність духовенства, але кликали до божого, до чесно-кроткого життя
(А. М а л и ш к о . Оповитий любов’ю).

Філістер
Приблизно з кінця XVII — початку XVIII ст. «філістер» — у
мові німецьких студентів презирливе прізвисько обивателів (ні­
мецьке «Philister» — філістимлянин).
У XIX—XX ст. це слово набуло ширшою змісту. Воно стало
означати самозадоволену, обмежену людину з міщанським сві­
тоглядом і ханжеською поведінкою. Для філістера характерна
відсутність духовних запитів і турбота лише про власний добро­
бут. Звідси філістерство — обивательщина, міщанство, пошлість,
КОСІІІСТЬ.

Сучасний буржуазний псевдо-Фауст, зображений Тичиною,— це са-

мовдоволений філістер, пошлий скептик І цинік, що кокетує з релігією
і жахається самого слова «бунт» (Л. Н о в и ч е н к о . Поезія і револю­
ція).

Фіміам. Кадити фіміам

Запашна речовина для кадіння, ладан. У країнах Стародав­
нього Сходу кадіння фіміаму було однією з форм принесення
жертв богам.
Вислів «кадити (курити) фіміам кому-небудь» у сучасній мові
означав: вихваляти кого-небудь.
ІМ і ч у р і н] — Природа... Досить мені ії подачок. Я людина, Сашої
Я не хочу курити перед нею фіміам (О. Д о в ж е н к о . Мічурін).

Фортуна. Колесо фортуни

Римська богиня щастя, випадку і удачі; зображувалася у ви­
гляді жінки з рогом достатку, з якого сипле гроші, іноді на кулі
або колесі (символ нестійкості, змінності щастя) із пов'язкою на
очах. її зображення вміщувалися на монетах, печатях, амулетах.
У сучасному вживанні Фортуна — щастя, удача; колесо Фор­
туни — випадок, сліпе щастя.
— Іду! — сердито гукнув пан і повернувсч знов до Григорія.— А ти
подумай. Не випускай форту їй з рук! (В. Ш е в ч у к . Григорій Сково*
Рода).

293
 Та о$ь машина зупиняється серед хлібів, і всі учасники експедиції
висипають з кузова, летять на вемлю порізані гумові скати, і Василь
Карпович, сивовусий, бадьорий, гукав весело,
— Ану, розбирайте їх, оці ваші колеса фортуни. (О« Г о н ч а р #
Тронка).

Форум
Назва площі в Р им і—*з VI ст. до н. є. політичного центру
міста, де скликалися народні збори, відбувалися суди та ярмар­
ки (у староримській державі форумами також називалися май­
дани).
У переносному значенні форум — місце для виступів, аудито­
рія, перед якою виступають.
Іноді слово «форум» вживається також у значенні «збори»«
В Москві, у палаці прозорім,
перед лицем усіх землян
вселеНшський партійний форум
вигранює Великйи План,
(А. Ш м и г е л ь с ь к и й .
Звіряйте компаси, партійцИ)

Фурії
У староримській міфології — богині помсти, що переслідува­
ли злочинців.
У сучасній мові фурія — зла, сварлива жінка.
Сунуться, сунуться хмари
Темні, брудні,
Наче злих фурій отари,
Мов ті привиддя страшні.
(М. В о р о н и й .
Весняні елегії)
 Хазяйновитий мужичок
Назва нарису М. Є. Салтикова-Щедріна в циклу «Мелочи
жизни» (1886). «Хозяйственный мужичок» — тип селяніїна-серед-
няка, метою життя якого в особисте збагачення. Цей вислів не­
одноразово використовував В. І. Ленін у боротьбі з народни­
цтвом.
Цей фантаст (Бонавентура Копач), який викликав незмінні симпатії
читача й глядача, невтомний шукач кладів,— адже І він зрештою по­
йнятий манією збагатіти, нажитися, стати «хазяйновитим мужичком»
(М. Р и л ь с ь к и й . Гордість української драматургії).

Хай буде світло!

За біблійною легендою, після створення неба і землі «ска­
зав бог: хай буде світло; і стало світло» (Буття, 1, 3). Іноді ци­
тується латинською мовою: Fiat lux!
Леся Українка перефразувала цей вислів у назві своєї поезії
«Fiat пох!» («Хай буде ніч!»).
В галицьких справах я дедалі, то гірш гублю нитку,— хто за попів,
хто проти попів, хто помимо попів? Се якась нещасна хаотична країна,
І коли б уж е скоріше «найшовся такий бог, щоб сказав «хай стане
світло!» та й відрізнив би тьму від світла ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист
до М. П. Драгоманова, 11.11 1893 р.).

Хай згине цар!

Слова з поезії Лесі Українки «Напис в руїні» (1904)$
Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як кому наймення:
295
 з його могили утворила доля
народу пам’ятник — хай згине цар!
Вони спочили в Каневі на кручі,
Під Києвом біля доріг вишневих,
І напис на граніті промовляв
— Хай гине цар! Нехай живе співець!
(А. М а л и ш к о . Гості)

Хай сяє сонце, хай згине тьма

Останній рядок поезії О. С. Пушкіна «Вакхическая песня»
(1825): Да здравствует солнце, да скроется тьма!
З Тверського руку ти простер у синій Канів,
Пишаємося ми співцями обома,
І щоб затьмити вас,— нема таких туманів!..
Хай сяє сонце, згине тьма!
(М. Р и л ь с ь к и й . Пушкіну)

Хам
За біблійною легендою, Хам — син Ноя, родоначальник старо­
давніх ханаанських племен. Він насміявся з свого батька, за що
був проклятий ним: «І сказав [Ной]: проклятий Ханаан; раб ра­
бів буде він у братів своїх» (Буття, 9, 25).
У переносному значенні — груба, невихована людина.
Безсмертна тінь Івана Гуса руками гітлерівських катюг була вдруге
вже кинута на вогнище. Спершу вони спалили тисячі книжок — твори
людського генія і, перетворивши свою країну в царство торжествуючого
хама, пішли війною на схід і захід сонця (Я. Г а л а н . Шевченко-
воін).

Хамелеон
Різновид ящірки, що швидко змінює забарвлення шкіри під
впливом змін освітлення і температури.
Докладно описав хамелеона ще Арістотель (IV ст. до н. е.),
який порівнював з цією твариною людину — то щасливу, то не­
щасну. Згодом хамелеонами стали називати людей, що безприн­
ципно змінюють свої погляди залежно від обставин; лицемірів.
Він [П. Загребельний] розгорнув сцену, де побачили сучасного мі­
щанина в дії, в конкретних життєвих обставинах. Побачили, як цей
<продукт нашого невиховання» шепотівся із своєю клієнткою і як по-
хамелеенському мінилася його позиція залежно від того, поділяла чи
не поділяла співрозмовниця його погляди («Прапор», 1966, М 7).

Хаос. Правічний (первісний) хаос

У Гесіода — це зяюча безодня, яка існувала до створення
світу. Хаос уявляли також як безодню, в якій перебували Ніч
і Туман. Згустившись і набувши форми яйця, Туман розколовся
навпіл — так виникли Небо і Земля,
296
 У сучасній мові хаос — це безладне нагромадження чогось
(таке значення цього слова з’явилось значно пізніше).
В цій суєті, в цьому хаосі, де переплуталося велике й нице, брехня
і правда, добро і зло, він не метався, не вибирав зручнішого, а про­
стував до істини й, мов Діоген, хотів знайти Людину (В. Ш е в ч у к .
Григорій Сковорода).
Він знав, що їм буде важко створити свій новий світ, що його лег­
ше творити з нічого, з хаосу , ніж з уламків минулого, які вбсь час
нагадуватимуть про те минуле, пишатимуться його традиціями і які
так важко склеїти в одне (Ю. М у ш к е т и к. Біла тінь).

Харбн
У старогрецькій міфології — човняр, що перевозив людські
душі через річки підземного світу в царство мертвих Аїд.
У сучасній літературній мові Харон — символ смерті, зрідка —
просто перевізник.
А поки те, да се, да оне,
Ходімо просто-навпростець
До Ескулапа на ралець —
Чи не одурить він Харона
І Парку-прялку?..
(Т. Ш е в ч е н к о .
Чи не покинуть нам, небого)
— Та не стріляй. Пужливий який, чорт вас тут носить,— почувся
зовсім близько голос ще одного сьогобічного діда, що витяг свого човна
з лози, аби заступити нічну варту українського Харона. на Дніпрі
(О. Д о в ж е н к о . Із записних книжок воєнних літ).

Химера
У старогрецькій міфології Химера — потвора з головою і ши­
єю лева, тулубом кози і хвостом змії, що жила в гирлі вулкана;
була переможена героєм Беллерофонтом. У середньовіччі зобра­
ження химер використовувалися для скульптурного оздоблення
готичних соборів (наприклад, Собору Паризької Богоматері).
У переносному значенні — щось нереальне, витвір фантазії;
іноді — щось потворне, огидне.
Тх> передихне, то знов заскімлить, то раптом аж засміється,— сни
втоми не знають! — дитяча відважна душа знов і знов стає на бій з
нападами якихось тільки їй відомих чудисьп-химер... (О. Г о н ч а р . Бри­
гантина).

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Біблійний вислів (Книга Іова, 6, 5). Це риторичне запитання
означає незадоволення людини умовами її життя.
— Я ще раз кажу,— говорив далі з притиском Герман,— платилось
їм замало! Ми тут прецінь самі свої, то ми можемо до того призна­
тися між собою, коли нам іде о то, [щоби] пізнати причину тої бунтації.
Адже ж воли не ревутЬі як ясла повні/ (І. Ф р а н к о . Борислав сміє­
ться).
вХіба ревуть воли, як ясла повні?» — назва роману (1872—І875) Па­
па а Мирного.

297
 Хлестаков. Хлестаковщина
Хлестаков — персонаж комедії М. В. Гоголя «Ревізор» (1836),
нестримний брехун і хвалько, який, за словами автора, бреше
натхненно, одержуючи від цього величезне задоволення (див.
М. В. Гоголь, Уривок з листа, писаного автором скоро після пер­
шої вистави «Ревізор» до одного літератора, 1841).
Хлестаковщина — нестримна, легковажна брехня, хизування.
Хлестаковщина, маніловщина — хто не розумів значення цих слів?
Було б невірно твердити, що хлестаковщина, плюшкінщина, чичиковщина,
маніловщина зовсім у нас вигнані (М. Р и л ь с ь к и й . Наш Гоголь).

Хліба 3 видовищ!
Рапеш еї сігсєпбєз! — лозунг римського плебса, що постійно
вимагав цодачок від правлячої верхівки. Цей вислів наводиться
в VII сатирі староримського поета Ювенала (60 — після 127 рр.
н. е.).
У переносному значенні — вимога юрби, що прагне задово­
лення своїх низьких інстинктів.
— Вимагач, егоїст пробивається — ось що страшно...— Прибіг, поїв,
дай грошей — біжу в кіно. Бажання одне — хліба й видовищ... (О. Г о н ­
ч а р . Бригантина).

Хліб насущний
Слова з християнської молитви «Отче наш», текст якої наво­
диться в Євангелії: «Хліб наш насущний даждь нам днесь»
(Хліб наш щоденний дай нам сьогодні) (Матф., 6, 11).
У переносному значенні — основа існування.
Володимир Сосюра був народжений і покликаний життям для поезії,
вона була йому довгі роки единим заняттям, працею 1 відпочинком,
його хлібом насущнимш приносила творчу насолоду (А. М а л и ш к о .
Поет краси людської).
В. Собко подав якраз ту ситуацію, що про неї мовлено на XVII з'їз­
ді комсомолу: іноді елша любов батьків провокує фізичну й моральну
пересиченість дітей. А дж е їм не треба думати про хліб насунений..
Вони тримають «іспит на ситість» і часто невдало («Прапор», 1974,
№ 10 ) .

Хлопістика
Іронічна назва ліберальних балачок про «працю для народу,
селянства» («хлопів»), якими прикривалася нещадна експлуа­
тація трудящих у Галичині. Часто вживається у творах І. Я. Фран­
ка: «Замість казки дав Гушалевич у тім «популярнім» оповіданні
ілюстрацію до одного параграфа т. зв. хлопістики, спеціальної
науки одурювання селян і витягання від них якнайчисленніших
і найщедріших датків, науки, що, не скодифікована на письмі,
вироблена довговіковою традицією, держалася серед нашого ду­
ховенства і знаходила щирих прихильників та теоретиків у духов­
ній семінарії» (І. Ф р а н к о . Іван Гушалевич).
...Мимоволі приходить на пам’ять одна старовинна «наука», про Іс­
нування якої колись в іншому зв’язку нагадував І. Франко. Ця «наука»
#хлопістика» (Л. Н о в и ч є н к о. Шевченко І вони^)*

298
 Хлюпни нам, море, свіжі лави!
О земле, велетнів роди!
Цитата з 6-го вірша поетичного циклу П. Г* Тичини «В кос­
мічному оркестрі» (1921)*
Ми так збагатилися тієї пори — тільки Жовтнева революція хлюп­
нула свіжі лави, наробила велетнів на полі творчості (Ю. С м о л и ч.
Розповідь про неспокій тривав).

Ходіння в народ
Рух різночинної інтелігенції, що мав місце в Росії в 60—
70-і роки XIX ст. Метою цього руху була революційна пропаган­
да серед народних мас (спочатку на селі, пізніше — на фабри­
ках і заводах). «Ходіння в народ» зазнало поразки через утопіч­
ні погляди народників на селянство, стихійність самого руху та
відсутність єдиного керівного центру.
А втім, доктор Драгомирецький мусив бути чесним з собою! Один
раз за життя — було то, певна річ, ще замолоду,— ! йому довелося
ввійти в тісне зіткнення з простолюдином, відбути, так би мовити,
місію ходіння в народ (Ю. С м о л и ч. Мир хатам, війна палацам).

Ходіння по муках
«Ходіння богороднці по муках» — новозавітний апокриф (не
визнаний офіційною церквою твір релігійного змісту), в якому
розповідається про те, як богородиця сходить у пекло і там бачить
муки грішників. Популярності вислову в сучасній літературній
мові сприяло використання його в заголовку відомої трилогії
О. М. Толстого.
У переносному вживанні означав тривалі поневіряння лю­
дини.
Наша гірка, скорботна 1 безконечно довга дорога в Харкова у ці
краї тривала... аж цілий місяць!.. То була довжелезна дорога входіння
по муках» ціла епопея, яка заслуговує на окрему книгу (Т. М а с е н к о.
Роман пам’яті).
По-четверте й по-соте варто було б службі газопостачання взагалі
подумати, як уберегти Микиту Прохоровича в Бортничів та сотні клієнтів
від ходіння по муках («Вечірній Київ», 1974, 2 листопада).

Холодна війна
Агресивний політичний курс реакційних кіл імперіалістичних
держав, спрямований проти СРСР і країн народної демократії.
Вислів «холодна війна» з’явився і поширився у американській
буржуазній пресі в 1946—1947 рр.
М а к е д о н. При народі прошу Вас, сусідо дорогий, забути все, що
було між нами, коли ми один одного мастили дьогтем люто... Вклоняю­
ся тобі 1 Відповідально заявляю в такий урочистий для мене день: від
усієї душі бажаю холодную війну між нами кінчати 1 в мирі Й дружбі
сосуществовать навічно... (О, К о р н і й ч у к . Над Дніпром).

299
 Холодний яр

Назва поезії Т. Г. Шевченка (1845), в якій великий україн­

ський поет пророкує народне повстання проти гнобителів:
...В день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
, Холодний Яр — яр у лісі біля Чигирина, де під час Коліїв­
щини (1768) збиралися повсталі селяни. Назва його стала сим­
волом народної боротьби.
Чорний крук на розпутті кряче,
Оживав Холодний Яр.
І з концтабору йде незрячий.
Непокірний, грізний Кобзар.
(Г. Г е р а с и м е н к о .
З фронтового блокнота)

Хома невірний (невіруючий)

За євангельською легендою, апостол Хома не повірив розпо­

відям про воскресіння розп’ятого Христа; він сказав, що пере­
конається в цьому, лише помацавши рани від цвяхів на руках
Христа (звідси вислів «вкласти персти в рани»). Тоді йому з’я­
вився Ісус і сказав: «Подай перст твій сюди і подивися на руки
мої, подай руку твою і вклади в ребра мої,— і не будь невір­
ний, а вірний» (Іоанн, 20, 27).
У сучасній літературній мові вживається стосовно до люди­
ни, що не хоче повірити очевидним фактам, сумнівається в тому,
що є істиною для інших.
Гей, хоми невірнії — хочеться гукнути звідси до ревізіоністів усіх
мастей, що розвелися останнім часом у каламуті імперіалістичної про­
паганди «доларових демократів» з-за океану (П. К о а л а и ю к . Подорожі).

Хрестовий похід

Загарбницькі походи західноєвропейських феодалів у Х І -

ХІ 11 ст., що відбувалися під прикриттям релігійних лозунгів
(«визволення гроба господня з-під влади «невірних», «захист або
насадження католицизму» і т. д.). Хрестові походи організовува­
лися католицькою церквою і були спрямовані в країни Близько­
го Сходу, в Прибалтику, проти слов’янських народів Східної
Європи. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції центр
католицької реакції Ватікан неодноразово (зокрема, в 1929 р.)
намагався воскресити середньовічну ідею хрестових походів, спря­
мувавши їх проти СРСР.
Назва походить від червоних хрестів, які нашивали на свій
одяг учасники походів.
 ...Після змови 8 тими ж таки націоналістичними заводіями армії
кайзера Вільгельма та цісаря Франца-йосифа рушили в перший ще
тоді кхрестовий» похід проти комунізму (Ю. С м о л и ч. Я вибираю літе­
ратуру).

Хто бере — усе той тратить,

хто дає — усе придбав
Цитата з «Витязя в тигровій шкурі» великого грузинського
поета Шота Руставелі (XII—XIII ст.) в перекладі М. Бажана.
Вживається як поетична формула дружньої допомоги Людям.
кХто бере — усе той тратить, хто дає — усе придбав...»
Чи не він, поет, це слово для нащадків проказав?
І така його поема, ніби щедрості рукав.
Що широко розсипав сотні сот квіток і трав
(М. Р и л ь с ь к и й Шота Руставелі)
...Що віддаси — оте твоє... В справедливості цієї думки переконуєш­
ся ще й ще, коли дивишся по Інтербаченню передачі, присвячені старо­
давній болгарській чи польській музиці. Наші зарубіжні друзі, віддаючи
сусідам свої скарби, багатшають і зростають («Літературна Україна»,
1967, 20 січня).
Ума й таланту вистачало,
А, як Шота колись прорік,
♦В с е , що зберіг ти — те пропало
А що роздав — твоє навік!»
(С. К р и ж а н і в с ь к и й .
Роздавай!)

Хто взяв меч, від меча й загине

За євангельським переказом, коли слуги первосвящеників
прийшли, щоб схопити Ісуса, один з його учнів витяг меча. «Тоді
сказав йому Ісус: «Поверни меч твій на його місце; бо всі, хто
взяв меч, від меча загинуть» (Матф., 26, 52).
Цей вислів поширений у сучасній літературній мові як пере­
сторога проти насильства і агресії.
Переможцям щедро-любо
Пахнуть солодом тростини...
Хто з мечем іде на Кубу —
Від меча і сам загине/
(М. С и н г а ї в с ь к и й ,
Мечі і струни)

Хто не працює, той не їсть

Вислів з Другого послання апостола Павла до солупян (3, 10):
«...Коли ми були у вас, то заповідали вам: якщо хто не хоче пра­
цювати, той нехай і не їсть».
У наш час цей вислів виражає ставлення соціалістичного
суспільства до дармоїдів та нероб.
— Ми, по суті, всі сьогодні думаємо про те, як нам поставитися
до Радянської влади.. Так от, я — ва... І знаєте чому? Мені подо­
бається проголошений тією владою принцип: хто не працює, той не їсть
(Д. Б у р л а к а . Маруся Гонта).
 Цар-голод
Вислів із поезії М, О. Некрасова «Железная дорога» (1865):
В мире есть царь: этот царь беспощаден,
Голод названье ему.
Водит он армии; в море судами
Правит; в артели сгоняет людей.
Ходит за плугом, стоит за плечами
Каменотесов, ткачей,
«Цар-голод» — назва брошури (1896) вченого і революціоне­
ра О. М. Баха, драми (1908) Л. М. Андреева та інших творів.
Всіх потрощив важкий наш молот,.
Потяли коси злидарів.
Ще царювати хоче голод?
Та ми вж е звикли бить царів.
(Злидар. Цар-голод.—
«Незаможний селянин»,
1921. 17 вересня).

Це ж остання війна! Це до бою

Чоловіцтво із звірством стає
Цитата з поезії І. Я. Франка «Товаришам із тюрми» (1878),
у якій великий український поет, рішуче відкидаючи ідеї класо­
вого миру, підкреслює, що тільки в революційній боротьбі тру­
дящі зможуть здобути визволення.
Ми щасливі, ми горді тобою,
Повторяючи слово твоє:
«Це ж остання війна! Це до бою
Чоловіцтво із звірством ста«...#
(М, Р и л ь с ь к и й «
Івану Франковії

302
 Тоді тобі йшов тридцять третій. Ти взяв у руки автомат, щоб роз­
бити оскаженілого ворога (*Це ж остання війна, це до бою чоловіцтво
із звірством встав»). Нині в руках твоїх ровесників штурвал комбайна,
кельма будівельника, мікроскоп і «Молодь України», 1974, 6 листопада).

Цей виноград зелений

Сюжет про лисицю й виноград відомий ще з античних байок.
У нас цей вислів набув популярності після появи байки
І. О. Крилова «Лисица и виноград» (1808):
На взгляд-то он хорош,
Да зелен — ягодки нет зрелой.
Тотчас оскомину набьешь.
Вживається на позначення удаваного презирства до того, чо­
го неможливо досягти.
— Такі думки достойні диби або київ...— промовив холодно І осмі­
хнувся:
— Проте я добрий і поважаю людей учених...
— Цей виноград зелений,— перебив Григорій.
— До чого ж тут виноград? — не 8 р0 8 умів Вишневський.
— Це так сказала одна лисиця, не амігпш дістати гроно (В. Ш е в ­
ч у к . Григорій Сковорода)«

Цербер
У старогрецькій міфології триголовий пес, що охороняв
вхід у підземне царство (про Цербера згадують старогрецький
поет Гесіод, римський поет Вергілій та ін.).
У переносному значенні — злий, невмолимий вартовий.
Кодак був сторожовим ^цербером над жовацьким Дніпром: він закри­
вав втікачам доступ до Низу, на аапороги до Січі, а запорожцям —
можливість вигрібатися на волость (П. П а н ч . Гомоніла Україна).
— Вельмишановний цербере?— спинив його [лакея] Григорій,— біжи
на гору й скажи своєму панові, що завітав до нього Григорій Савич
Сковорода! (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Циклоп. Циклопічна будова

Циклопи (кіклопи) — в старогрецькій міфології одноокі велет­
ні, що населяли в давнину землю, будівники величних споруд
(звідси вислів «циклопічні будови»).
У переносному значенні циклопічний — колосальний, веле­
тенський; величний.
Він [ліс], мов циклоп, загородив дорогу
До річки. Вій сичав зеленим злом.
І плем’я, з жахом глянувши на нього,
Останнє допивало джерело.
(Б. О л і й н и к . Дорога)
Він нагромаджує циклопічні брили життя, перевертає, орудує ними,
натхненно виводячи велетенську будову твору, ігноруючи дрібну щер­
бину, що часто грає на здам гранітним блиском живої мови (0 . К у й *
д з и ч . Деякі питання перекладу творів Л . М. Тодстого).
 Чайльд-Гарольдів плащ
Чайльд Гарольд — герой поеми Дж. Байрона «Паломництво
Чайльд Гарольда» (1812—1818), людина, що гостро відчував по­
рожнечу і нікчемність вищого світу, до якого вона належить.
У переносному вживанні — романтичний герой. Вислів «Чайльд
Гарольдів плащ» походить з роману у віршах О. С. Пушкіна
«Євгеній Онєгін», гл. 7, строфа 24 («Москвич в Гарольдовім
плащі»).
Син Яця-коваля, Іван рудоволосий.
Рибалка і мудрець, поет і каменяр.
Не надився на блиск і на позверхній чар.
На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.
(М. Р и л ь с ь к и й Франко)

Часи змінюються,
і ми змінюємося разом із ними
Вислів приписують онукові Карла Великого королю Лотарю І
(IX ст. н. е.).
Часи змінюються, змінюємося й ми разом із ними,— ніколи й гадки
не мав, що доведеться мені прикладати до власного життя латинські при­
слів’я, за незнання яких я дістав не одну одиницю (Ю. С м о л и ч.
Я вибираю літературу).
...Микита підняв угору палець, наморщив лоба й прорік латиною —
Tempora mutantur, et поз mutamur in illiet Чи так, учителю? Ти ж
серед нас був перший! (В. Ш е в ч у к . Григорій Сковорода).

Час працює на пас

Під час обговорення в англійському парламенті законопро­
екту про реформу виборчого права (1866) ліберал У. Гладстон ви­
гукнув, звертаючись до консерваторів: «Ви не можете боротися
304
проти майбутнього. Час працює на нас» (остання фраза не зов­
сім точна, Гладстон сказав: «Час на нашому боці»).
Нам нема чого накликати на трудящих злигодні війни, бо бачимо
і твердо знаємо, що час працює на нас («Літературна газета», 196і,
1 липня).

Час — це гроші
Вислів походить з твору «Порада молодому купцеві» амери­
канського вченого і політичного діяча В. Франкліна (1700—1790).
Часто цитувться англійською мовою (Time is money).
— Це дуж е важливо, бо, хоч що ви там говоріть, а час — гроші...
(О. В и ш н я . Усмішки).
— Не витрачайте часу, Тайм із мани,— посміхнулася згаслими круг­
лими очима.— Не приходьте більше («Літературна Україна», 1967, 3 січ­
ня).

Чаша Святого Грааля

У середньовічних кельтських легендах розповідається про
таємничу чашу святого Грааля, яка нібито має магічну власти­
вість зміцнювати сили рицарів, що захищають справедливість.
У переносному значенні — предмет шукань і поклоніння;
омріяна мета.
Якби не було Дон-Жуана, то знайшлось би щось інше, для чого
вона б «душу розп'яла і заколола серце», бо там, де Анна могла б
уж е бути щасливою, Долорес ще б таки не знайшла свого Святого
Грааля, а се тому, що над нею ніщо «камінне» не мав влади.., ( Л е с я
У к р а ї н к а . Лист до О. Ю. Кобилянської, З.У 1913 р.).

Червона нитка

Цей вислів, очевидно, походить з роману Й.-В. Гетв «Wahl­

verwandtschaften» (1809). Зауваживши, що в корабельні снасті
англійського королівського флоту обов’язково впліталася червона
нитка, Гете пише: «...Так само й через увесь щоденник Оттілії
йде червона нитка симпатії й відданості, яка сполучав все во­
єдино...»
У переносному значенні: керівна ідея, головна думка, тен­
денція.
Широке відбиття знаходить патріотична тема в українському об­
разотворчому мистецтві. Червоною нитпою проходить вона крізь усю
творчість українських митців { «Вісті з України», 1974, 10 жовтня),

Червона шапочка і Сірий Вовк

Червона Шапочка — персонаж однойменної казки французько­
го письменника Ш. Перро (1628—1703), довірлива дівчинка, яку
з’їв Сірий Вовк.
11 5—189 305
 У сучасній літературній мові — довірлива до наївності лю­
дина.
Вона [Галя] почувала себе в редакції, як Червона Шапочка в лісі.
1— Стійте, стійте! — аакричав Сірий Вовк аа столом секретаря ре­
дакц ії,^ А куди вона поїхала? (Л. П е р в о м а й с ь к и й . Дикий мед).

Через терни до зірок

Латинський вислів «Per aspera ad astra» походить з твору
староримського письменника і філософа Люція Аннея Сенеки
(І ст. н. e.) «Несамовитий Геркулес».
Non est ad astra mollis e terris via.
Шлях від землі до зірок — непростий.
У переносному значенні цей вислів виражає прагнення лю­
дини до оволодіння таємницями природи, висотами науки; пори­
вання у далечінь.
«Черев терни до зірок» — назва повісті І. Цюпи про Юрія
Коцюбинського (1966).
Сестра Поповича, прикута до ліжка поліомієлітом, в той час, як
брат її літав в горяній високості,— це ще одне потвердження героїчної
формули— вчерез терни до зірок» («Вітчизна», 1965, JN# 8).

Чернець годований
Так назвав Т. Г. Шевченко папу римського в поемі «Єретик»
(1845):
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!
Вживається в літературній мові для характеристики духо­
венства.
Народ розірвав уніатські пута І назавжди відмовивсй від духовного
зверхництва над собою ватіканського вгодованого ченця» (Ю. М е л ь *
н и ч у к. Ярослав Галан).

Чи й був той хлопчик?

А, може, хлопчика й не було?
Центральний персонаж роману М. Горького «Життя Клима
Самгіна» (1925—1936), войовничий міщанин Самгін не врятував
хлопчика, який провалився під кригу замерзлого ставка. За­
спокоюючи докори сумління, Самгін каже собі: «Та чи й був той
хлопчик? А може, хлопчика й не було?»
306
 Цей вислів став стислим визначенням двоєдушності, нечистої
совісті.
При цьому абсолютно замовчується Існування зображеного явища:
чи було воно насправді, чи ні? Як ото в Горького: чи був хлоЬчик?
Це обходять якось сором'язливою мовчанкою (П. З а г р е б е л ь н и й .
Диво).

Чи буде суд! Чи буде кара

Царям, царятам на землі?
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «О люди! люди небораки!»
(1860).
— Хто ниньки землею крутить і до чого люди простують?
— Або, як ото Тарас Григорович казав, чи буде суд, чи буде прав­
да, чи будуть люди на землі? («Прапор», 1966, Мв 6).

Чи довго ще на сім світі

Катам панувати?
Цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Сон» (1845):
Пошлем думу аж до бога,
Його розпитати:
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати?
Хто вони? Які їх бажання? Яка їх сила? А знаючи те, ми чей же
зможемо хоч у приближению відповісти на питання: еЧи довго ще на
сім світі катам панувати?» (І. Ф р а н к о . Темне царство).

Чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?
Вислів з «Пісні про гарбуза» В. Александрова (1805—1893):
Ходив гарбуз по городу,
Питаючи свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?»
вІ живі ще і здорові всі родичі гарбузові>— назва гуморески
О. Вишні із збірки «Діла наші і діла не наші».
На душі ставало все гнітючіше, аж п ки десь уж е опівночі над
окопами не пролунав зненацька знай мий голос сержанта Цаберябого:
— Де тут мій Корчма? Чи живий ти. Корчмо? Чи живі ви та здорові,
всі родичі гарбузові? (О. Г о н ч а р . Людина і зброя).

Чим ніч темніша, тим яскравіші зорі

Цитата з поезії А. М. Майкова (1824—1897), що входить до
циклу «Из Аполлодора Гностика»:
Не говори, что нет спасенья,
Что ты в печалях изнемог:
Чем ночь темней, тем ярче звезды...
11* 307
 Дослідники (М. С. 1 М. Г. АшукІни) вказують також на по­
дібний вислів у «Сонеті» (1835) П. О. Катеніна: «Чем гуще мрак
кругом, тем ярче блеск звезды».
Чи тільки зірка тим ясніше сяє.
Чим темрява чорніша вколо неі?
Чи тільки в казці вироста калина
З убитої людини і чарує
Усіх людей сопілкою дивною?
(Леся Українка. ,
Чи тільки ж блискавицями літати)
Але чим ніч темніша, тим яскравіші зорі, тим яскравіше торить
ненависть До загарбників і непокора (О. Д о в ж е н к о . Слава народові-
воїну).

Чи не добре б нам, браття, почати...

(Не лЪпо ли ны бяшеть, братіє, начяти...)
Початок «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.), одного з найве-
личніших пам'ятників не тільки давньоруської, а й світової лі­
тератури.
Цитується для надання висловлюванню урочистого тону (іно­
ді — жартівливо).
Чи не бобре б нам, браття, зачати
Скорбне слово у скорботну пору,
Як мужам до мужеського збору.
Не як дітям у дзвінки бряжчати?
(І. Ф р а н к о. На старі теми)

Чисте мистецтво. Чиста краса

Чисте мистецтво (мистецтво для мистецтва, культ «чистої
краси») — реакційна теорія, що проголошує «незалежність» ми­
стецтва від суспільного життя. Ця теорія виникла на грунті
ідей німецького філософа-ідеаліста XVIII ст. І. Канта і досягла
найбільшого розвитку наприкінці XIX ст., ставши філософською
основою різноманітних занепадницьких течій у мистецтві.
Форма твору невіддільна від змісту. Естетствуючі поети, прихиль­
ники єчистої краси», ніколи не приймалися народом, а їхні твори від­
цвітали, як пустоцвіт на поетичній ниві (А. М а л и ш к о . Думки про
поезію).
Приклад творчості С. Веккета — типового представника сучасного
ечистого мистецтва» — підтверджує, що нині модернізм зливається 8
найреакційнішими поглядами буржуазних ідеологів (Б. Б у р я к . Худож­
ник і життя).
І не представники «чистого» мистецтва, що здавна силкувалися
монополізувати за собою естетичні права на «поезію природи», а саме
вони [прогресивні письменники] сказали знаменні слова в цій темі,
овіявши їі пафосом боротьби за суспільний прогрес і вільну гармонійну
людину майбутнього (Л. Н о в и ч е н к о . Вся безліч животвору...).

Чисті і нечисті
За біблійною легендою, праведник Ной врятував у своєму
ковчезі під час всесвітнього потопу по сім пар чистих (тобто та­
ких, м’ясо яких можна їсти) і по парі нечистих тварин (Буття,
7, 2 - 9 ) .
308
 У переносному вживанні чисті — хороші, порядні люди, а не­
чисті — порочні.
— Так сказала наша голова. От і почнемо пересівати вашого брата
на сито, відділяти чистих від нечистих (М. С т е л ь м а х , Правда і Крив­
да).

Чичиков
Центральний персонаж поеми М. В. Гоголя «Мертві душі»
(1842). Чичиков — тип зовні благопристойного афериста, який під­
порядковує всю свою «діяльність» інтересам картери і збагачення.
Або в цього Поцілуйка розум догори ногами перекинувся, або він
збирав для чогось мертві душ і. Новий Чичиков та й годі (М. С т е л ь ­
м а х . Правда і Кривда).

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти
Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «До Основ’яненка» (1839),
до він говорить про історію рідного народу;
Слава не поляже,
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
1 чиї ми діти.
І от відчуваєш, що всі вони давно вже зрозуміли, що їм треба ро­
бити, що вже знають вони, чия правда, чия кривда, чиї вони діти, та,
десятиліттями залякувані тими таки бандерівцями, вони боялись за
себе, за дітей, за онуків (О. В и ш н я . Наша земля! Радянська земля!).

Чому я пе сокіл,
Чому не літаю?
Слова з поезії українського поета-ромаптика прогресивного
папряму М. М. Петренка (1817—?) «Недоля» («Дивлюся на небо
та й думку гадаю...»), що стала народною піснею.
Та зірка ранкова його тут з дитинства манила,
І швидко вростали у серці невидимі крила
Під лунами пісні, що линули з поля і з гаю:
в Чому ж я не сокіл, чому не літаю...*>
(П. В о р о н ь к о . Радів Попович)

Чом я не сторукий?
Слова, які у поемі Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841) вигукує
Ярема Галайда, дізнавшися, що його наречену вкрали конфеде­
рати:
— Батьку! брате!
Чом я не сторукий?
Дайте ножа, дайте силу!
309
 Цього літа кожен воїн повинен бути сторуким. Кожен захисник на­
шої Батьківщини, кожен месник за зганьблених і загиблих братів і бать­
ків хай помножить свій гнів на стократ страждань свого народу
(О. Д о в ж е н к о. У грізний час).

Чотири «К»
Чотири «К» — горезвісна формула німецького кайзера Віль-
гельма II, якою він визначав покликання німецької жінки: діти,
кухня, сукні, церква (Kinder, Küche, Kleider, Kirche).
— ...Тіточка не читають газет? Дуче і фюрер,— не чули тіточка? —
знову заганяють жінок до кухні. Три ека пам’ятають тіточка?..
— »..А щодо того, що призначення жінки — це діти, муж і церква,—
я Згодна (І. Б і л ь д е . Сестри Річинські),

Чугайстер
Образ української міфології, що зберігся у прикарпатських
казках та легендах,— лісовий дух. Набув поширення в літера­
турній мові завдяки повісті М. М. Коцюбинського «Тіні забутих
предків» (1912). У радянській літературі є «Казка про Чугай-
стра» — драматична поема П. Воронька.
Майже нічого від карпатського Чугайстра чи Довбущука не було
в цій симпатичній, трохи сутулій людині з добродушними СПОКІЙНИМИ
очима і набряклим, змученим довголітньою боротьбою за існування,
обличчям («Жовтень», 1965, № 4).

Чудесний сплав
Назва комедії (1933) В. М. Кіршона, російського радянського
драматурга. П’єсу присвячено формуванню характеру молодої
радянської людини.
Ніколи я листів не вберігав —
Ні ділових, ні дружніх, ні любовних.
Лишився не у сховищах альковних,
А в серці — спогадів моїх чудесний сплав.
(І. М у р а т о в. Осінні сурми)

Чуєш, сурми заграли!

Перший рядок рефрену міжнародного пролетарського гімну
«Інтернаціонал», створеного 1871 р. французьким поетом-комуна-
ром Е. Потьє (український переклад М. Вороного, 1917):
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Та що то за спів
Там, у просторах кривавих?
«Встаньте, голодні, в країнах усіх!
Чувте? Сурми заграли/ »...
...Пані Й панове! За ситість і сміх.
Може, останні бокали!
(М. Р и л ь с ь к и й . Бенкет)

310
 Чумазий
Так назвав М. Є. Салтиков-Щедрін («Убежище Монрепо»,
1879, вступ до «Мелочей жизни», 1886) куркульські елементи, що
з'явилися на арені суспільного життя після «реформи» 1861 р.:
«Идет чумазый, идет! Я не раз говорил это и теперь повторяю:
идет и даже уже пришел! Идет с фальшивою мерою, с фальши­
вым аршином и с неутомимою алчностью, глотать, глотать, гло­
тать...» («Мелочи жизни»).
Злиденне село, міщанство, чиновники, дворяни І «чумизі» , що зма­
галися з ними,— таким в другий план роману Мирного, багатий яскра­
вими типовими образами (О. Б і л е ц ь к и й. Панас Мирний),

Чуття єдиної родини

Назва вірша в однойменній збірці поезій (1938) П. Г. Тичини.
Уславлюючи дружбу народів Радянського Союзу, поет пише:
Хай слово мовлено інакше —
та суть в нім наша зостається..«
...Бо то не просто мова, звуки,
не словникові холодили —
в них чути труд, і піт, і муки,
чуття єдиної родини.
Ми пишаємося тим, що саме в нашій поезії вперше пролунало оте
крилате &чуття єдиної родини», що стало мовби девізом всіх братніх
літератур (О. Г о н ч а р . За правдиве І високохудожнє відтворення життя
народу).
 Шапка-бирка, зверху дірка

Слова 8 української народної думи про козака Голоту:

...На козакові шапка-бирка —
Зверху дірка,
Травою пошита,
Вітром підбита,
Куди віє, туди й провіває,
Козака молодого прохолоджає.
І спогадів струмок тече,
Що їм і босо, їм і голо.
І в люту зиму гаряче.
Що шапка-бирка, зверху дірка —
їй-богу, панові підстать,
Що вже як спати довго й гірко —
То краще б зо сну їм не встагь!
(Л. М а л и ш к о .
Повертаючись до Києва)

Шерлок Холмс

Герой циклу оповідань «Пригоди Шерлока Холмса» (1892) і

повістей англійського письменника А. Конан-Дойля (1859—1930).
Шерлок Холмс — здібний детектив, що вміє розплутати найсклад­
ніші злочини шляхом тонкого логічного аналізу. Ім'я його стало
загальною назвою і часто вживається іронічно.
Марися Павлівна зосталася на причалі. Красива ж тобі випала рольї
Педагог, прихильниця такої гуманної системи, і в ролі Шерлок-Холмса —
іронізувала вона над собою (О. Г о н ч а р . Бригантина).

312
 Шлеміль. Тінь Шлеміля
Персонаж повісті німецького ппсьменнпка-романтпка А. фон
Шаміссо (1781—1838) «Незвичайні пригоди Петера Шлеміля»
(1814), який продав свою тінь чортові і став несхожим на інших
людей. Його всі цуралися, і він змушений був постійно блукати.
Ім'ям цим називають нещасних, зневажених усіма блукачів.
Мистецтво традиційне, саме тому воно й новаторське. Не схвилює
людства твір, позбавлений ознак духу одного народу,— це буде Петер
Шлеміль без тіні. Не може бути новаторського твору, який не вирос­
тав би в традицій («Літературна Україна», 1963, 7 червня).

Шпіонське ремесло
Вислів з поезії І. Я. Франка «Гімн» (1880), у якій великий
український поет оспівує вічно революційний дух народу:
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
»..Братерство нас на цій землі звело,
1 не страшне йому «шпіонське ремесло»!
(М. Р и л ь с ь к и й . Масіс)

Штурмани майбутньої бурі

Вислів О. І. Герцена, що став особливо популярним після по­
яви статті В. І. Леніна «Пам’яті Герцена» (1912). Говорячи про
покоління революціонерів-різночинців, В. І. Ленін зазначав: «Мо­
лоді штурмани майбутньої бурі» — називав їх Герцен» (В. І. Л е-
н і н . Повне зібрання творів. Т. 21, с. 249).
Ширшають обрії поета [Т. Г. Шевченка]: він допитливо вивчав пере­
дову російську літературу, знайомиться з філософськими теоріями мате­
ріалізму, знаходить собі друзів-однодумців у колі Чернишевського, серед
t штурмані в» революційної бурі (А. М а л и ш к о . Оповитий любов’ю).

Штурм неба
Вислів походить з листа К. Маркса від 12.IV 1871 р. до члена
І Інтернаціоналу Л. Кугельмана. У листі йдеться про готових
штурмувати небо парижан - - борців Паризької комуни (К. М а р к с
і Ф. Е н г е л ь с . Твори. Т. 33, с. 163). У сучасній літературній
мові вживається на означення боротьби проти віджилого панів­
ного ладу. Останнім часом вислів широко використовується у
зв’язку з вивченням і освоєнням космічного простору.
...Настане час, і ми, комунари двадцятого віку, розпочнем штурм неба
у буквальному розумінні слова («Літературна Україна», 1972, 11 серпня).
П’ятдесят! Але будем жити ми,
Штурмуватимем небеса,
Хай будильник щодня будитиме.
Хай світильник не згаса!
(С. К р и ж а п і в с ь к и й . Ти вже хочеш
мене поставить)
 Щасливий кінець
Англійський вислів (happy end), яким користуються при на­
зиванні (часто іронічному) благополучної розв’язки в художньо­
му творі або у фільмі.
Необхідністю диктується й залізний закон казки — happy end. Адже
дитина вавжди якоюсь мірою ототожнює себе з героєм казки; ствер­
джуючи свого героя, вона стверджує й себе. Тому ніякого іншого кінця,
окрім щасливого, вона просто не може сприйняти <«Літературна Укра­
їна», 1967, 3 січня).

Щастя всіх прийде по наших аж кістках

Цитата з поезії І. Я. Франка «Каменярі» (1878):
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Ніколи не згасала чиста віра
В грядуще царство молодого сонця,
У те, що викує свободи меч
Убогий раб з убогого ор&ла,
Що щастя всіх — по ваших аж кістках
На землю ступить вільною ногою.
(М. Р и л ь с ь к и й .
На могилу Франка)

Щоб словам було тісно,

а думкам — просторо
Цитата з поезії М. О. Некрасова «Форма. Подражание Шил­
леру» (1879):
314
 Правилу следуй упорно!
Чтобы словам было тесно,
Мыслям — просторно.
Вислів цитується як одно з правил майстерності слова.
Художній нарис, оповідання, новела навчають письменника підмі­
чати й вибирати в багатьох життєвих подій і фактів найголовніше, при­
вчають його до сюжетної і композиційної ясності й стрункості твору,
змушують писати коротко, лаконічно, образно — так, щоб думкам було
широко, а словам тісно (П. К о з л а н ю к . Про себе та про літературу).

Щоб усі слов'яни стали добрими братами

Цитата з вступу до поеми Т. Г. Шевченка «Єретик» (1845),

в якому поет висловлює свою мрію про майбутню єдність вільних
слов'янських народів:
А я тихо
Богу помолюся.
Щоб усі слав’яне стали
Добрили братами,
І синами сонця правди-
В цьому розумінні Шевченко — наш найбільший попередник: його
мрію про сім’ю велику, вільну, нову, його заклик, вщоб усі слов'яни
стали добрими братами», соціалізм уж е здійснив не тільки на ♦все­
слов’янській», а на широкій міжнародній основі (Л. Н о в и ч е н к о .
Шевченко і сучасність).

Що Гекубі до нього.
Що йому до Гекуби?

Слова з трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц Датський»

(1601). У 2-й сцені 2-ї дії актор з великою майстерністю читає
Гамлетові про трагічну долю дружини троянського царя Пріама
Гекуби, чоловік і син якої загинули на війні, а вона сама по­
трапила в полон. Вислухавши актора, Гамлет дивується його
здатності перевтілюватися, пройматися болем і стражданнями
зображуваної людини:
І все через ніщо! Через Гекубу!
Що він Гекубі, що вона йому?

У переносному вживанні цей вислів означає байдужість, не­

причетність до чого-небудь.
У праці, в муці стиснуть вуби,
В боях устають, як граніт...
Ну, справді, що нам до Гекуби,
Як ми новий створили світ?
(М. Р и л ь с ь к и й .
Гімни труду і сонцю)
 Ювеналів бич
Децім Юній Ювенал (60 — після 127 рр. н. е.) — староримський
поет-сатирик. Сатири Ювенала, що таврували моральний розклад
римських багатіїв, були сповнені глибокого співчуття до бідняків,
з середовища яких вийшов і сам Ювенал. Стиль Ювенала відзна­
чався поєднанням яскравих образів і риторичних прийомів.
У переносному значенні Ювенал — людина, що вміє гостро,
дотепно і дошкульно вражати своїм словом; «ювеналів бич» — ра­
зюча, нищівна сатира.
Особливо ж перепадало лютим ворогам нашого народу, запроданцям
і прислужникам американського імперіалізму — українським буржуазним
націоналістам! З убивчим сарказмом таврує Федір Маківчук цих уолл-
стрітівських лакуз. Ювеналовим бичем гамселить так, що тільки порохня
сиплеться! (В. Л а г о д а . Майстер веселого цеху).

Юпітер, ти сердишся,
отже, ти неправий
Вислів цей — звертання Прометея до Зевса (Юпітера) — при­
писується грецькому сатирикові II ст. н. е. Лукіану (М. И. М и­
х е л ь с о н . Русская мысль и речь. Т. II, с. 568).
Вживається найчастіше іронічно.
Я хочу, щоб моя відповідь одбивала своїм спокійним, навіть «ри­
царським» тоном від тої дикої бурсаччини. Якби я не була зачеплена
там особисте, то я б так дуж е не церемонилась, але тепер не хочу
бути тим *Юпітером, що сердиться* ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до ма­
тері, 27.1 1903 р.).
 Я бачу крізь ціле століття
Цитата з твору О. М. Радіщева (1749—1802) «Путешествие
из Петербурга в Москву» (1790): «О, если бы рабы, тяжкими уза­
ми отягченные, яряся в отчаянии своем, разбили железом, воль­
ности их препятствующим, главы наши, главы бесчеловечных
своих господ... Не мечты сие... я зрю сквозь целое столетие».
Геніальний бунтар-мрійник дійсно «бачив крізь століттял. Він по­
милився тільки на якихось тридцять років. У полум’ї 1917 року вгоріла
царська Росія, і на іі попелищі виросла вільна сім’я радянських народів
(М. Р и л ь с ь к и й . На берегах мрії).

Яблука Гесперйд

За уявленнями стародавніх греків, на дереві, яке богиня

8емлі Гея подарувала Гері в день її весілля із Зевсом, росли зо­
лоті яблука. Яблука охороняли за допомогою дракона Ладона Гес-
периди — дочки божества вечірньої зірки Геспера. Геракл убив
дракона і забрав золоті яблука. Це був його одинадцятий подвиг.
У переносному значенні — коштовний здобуток.
В нашу епоху люди дійсно завойовують у долі казкові волоті, яб­
луко Гесперйд. Ці золоті яблука готові впасти до художника — варто
лише простягнути до них руку (І. К о ч е р г а . Доповідь на І Всесоюзно­
му в’їзді радянських письменників).

Яблуко незгоди
За старогрецьким міфом, богиня незгоди Еріда, ображена
тим, що її не запросили на весілля Фетіди і Пелея, кинула в
натовп гостей яблуко з написом «найпрекраснішій». Гера, Афіна
і Афродіта посварилися за це яблуко і звернулися до троянсько-
317
го царевича Паріса з проханням розсудити їх. Паріс присудив
яблуко богині кохання Афродіті, яка за це допомогла йому ви­
красти Прекрасну Єлену.
У переносному значенні «яблуко незгоди», «яблуко розбра­
ту» — причина суперечок.
— Який же ви талісман на щастя, Мартов — посміхнувся Коваль,
кивнувши в бік обох Комаренків.— Ви справжнє яблуко розбрату, не
встигли прийти, а вже викликали цілий бунт (В, С о б к о. Срібний кора­
бель).

Я вийду сама проти бурі

Вислів походить з поезії Лесі Українки «В чорну хмару зібра­
лася туга моя» (1893—1894) з циклу «Мелодії»:
Нехай там збирається гірша, страшніша негода,
Нехай там узброїться в гостру, огненную зброю,
Я вийду сама проти неї
І стану — поміряєм силу!
Цей вислів вживається на означення громадянської муж­
ності людини.
...Ти йшла проти бурі,
Мірялась силою з нею.
Проти надії надіялась ти.
Тож годиться й тебе, непоклінну,
Слово твоє, що міцніше за крицю.
Називать — Ломикамінь!
(М. Р и л ь с ь к и й . На Ай-Петрі)

Я єсть народ
Слова з вірша Павла Тичини «Я утверждаюсь» (1943) |
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була,
яка біда, яка чума мене косила,
а сила знову розцвіла.
— «Ти не був на виставці?» — спитав його Борис. «На якій?» — «На
художній».— «Ти ж знаєш, що я відвідую лише виставки товарів народ­
ного споживання, бо я єсть народ*,— засміявся товариш <П. З а г р е ­
б е л ь н и й. Диво).

Якби бога не було,

його треба було б вигадати
Вислів належить одному з найвидатніших французьких
письменників і філософів XVIII ст. Вольтеру. В «Посланні до
автора нової книги про трьох самозванців» (1769) Вольтер ви­
ступав проти атеїзму, вважаючи, що релігія потрібна для під­
тримки порядку в суспільстві.
Це ж йому належить знаменитий вислів. «Якби бога не було , його
треба було б вигадати*... (М. Р и л ь с ь к и й , Автор «Орлеансько! діви»Ь

318
 Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя
Вислів а поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845),
у якій великий український поет гнівно картає схиляння перед
усім іноземним, поширене в середовищі ліберального панства та
буржуазії:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я...»
Не мала се бути така ксво я м удріст ь», про яку заїкнувся Шевченко,
супротилежна мудрості західній; слов’яни повинні були покористуватися
здобутками Заходу, розвиваючи при їх помочі свої питомі національні
основи (І. Ф р а н к о. Слов’янська взаємність в розумінні Яна Коллара
і тепер).

Як би чого не вийшло.
Щоб чого-небудь не вийшло
Слова учителя Бєлікова з оповідання А. П. Чехова «Людина
у футлярі» (1898). Вживаються для образної характеристики не­
рішучості, боягузливої обачності.
Не все, сказане О. Довженком, бездоганно виконане його соратниками
й наступниками... Деякі не слухали його зовсім — щ об ч ого-небуд ь не
в и й ш л о / — і тягнули традиційну ниточку, нанизуючи на неї жалюгідні
маски лялькових персонажів («Вітчизна», 1966, 11).

Як війна — то війна
Це французьке прислів’я (Ala guerre, comme k la guerre)
вживається зі значеннями: «беручи участь у боротьбі, треба бути
готовим до її наслідків»; «необхідно пристосовуватися до наявних
умов, обставин», а також із значенням «як боротися, то боротися».
Слава тим, що закували ріки камінням, море валізом покорили, по­
валили гори, скосили ліси і яруги заповнили! В ій н а так війнаІ (Г. X о т -
к е в и ч. Гірські акварелі).

Як гартувалася сталь
Назва всесвітньовідомого роману (1935) радянського письмен­
ника М. О. Островського. У цьому творі показано, як у боротьбі
за перемогу великих ідей комунізму, в мужньому переборенні
труднощів народжується нова, радянська людина, одухотворена
справжнім розумінням смислу і мети життя.
У переносному значенні — процес змужніння борця-револю-
ціонера.
На сльозах радості обривається гаврилюкова «Береза», патетична
розповідь про те, як у фашистській катівні під безперервними торту­
рами гарт увалась революційна сталь (Я. Г а л а н . Пісня про подвиг).
319
 Як денді лондонський

Опис зовнішності юного Онєгіна з однойменної поеми

О. С. Пушкіна (1832): «Как денди лондонский, одет...»
Рівно за дев’яносто центів я був, як денді лондонський , побритий
І пострижений і навіть «напарфумлений» скупими бризками п’ятиценто-
вого одеколону (Ф. М а к і в ч у к . Репортаж з того світу).

Як ковбаса та чарка...
Назва водевілю (1872) М. П. Старицького, яка походить від
народного фразеологізму «Як ковбаса та чарка, то минеться й
сварка».
«Була б ковбаса й чарка , а жінки в Офенбаху завжди знайдуться»,—
потішав Мстислав своїх кумпанів... (Ю. М е л ь н и ч у к . Високопреосвя-
іценний... злодій).

Якого великого артиста втрачає світ!

Цей вигук приписується римському імператорові Нерону (37—
68 рр. н е.), який вважав себе великим артистом. Наведені слова
Нерон вигукнув перед самогубством.
Цитуються з іронічним значенням.
Він [Франк] широко розчиняв вікно* хай знають польські недолюдки,
якого великого артиста втратив би світ, якби куля польського підпіль­
ника перетяла нитку його життя! (Я. Г а л а н . Надлюдина).

Яко тать в ноші

Вислів (означає: «як злодій вночі») походить з Першого по­
слання апостола Павла до солунян (5, 2).
Вживається у значенні: несподівано, раптом, зненацька, по­
таємно.
Напала ти [фашистська Німеччина] на нас..«
як та злодюжка.
Як тать. Вночі. Ой не жартуй з огнем!
Бо ми ж тебе не так ще рубонем.
(П. Т и ч и н а . Фашистській Німеччині)

Як упав же він з коня...

Перший рядок широко відомої поезії (1910) П. Г, Тичини, в
якій оспівано героїчну загибель революціонера.
Біль і розпач ятрить серце.
вЯк упав же він з коня ...» Але це тільки на мить. Бо ж за нею —
Безсмертя.
Будь славен, поете, у віках (Н. Рибак. Поет космічної ери).

320
 Як швед під Полтавою
Вирішальна битва між російськими і шведськими військами
під час Північної війни 1700—1721 рр. відбулась під Полтавою
27 червня 1709 р.; закінчилась цілковитою поразкою шведів.
Вислів вживається найчастіше для позначення повної поразки.
— О, Тонго, я вже тебе чекаю, чекаю, терпець увірвався. Мені допо­
могти треба, бо загину, як ш вед п ід Полтавою (В. С о б к о. Матвіїйська
затока).

Я людина, і ніщо людське мені не чуже

Вислів «homo sum: humani nihil a me alienum puto» похо­
дить з комедії римського письменника Теренція (близько 185—
159 рр. до н. е.) «Самобичувальник», яка була переробкою коме­
дії старогрецького письменника Менандра. У Теренція фраза ця
ввучить іронічно; один з його персонажів, говорячи так, виправ­
довує свою поведінку (поширення пліток).
У сучасній мові має значення: кожна людина, навіть най­
краща, мав якісь слабості.
Л ю д и н а єсмь... жага любові в серці;
Як одігнать замани світові?
Простіть мене, о мученики мерці;
Простіть мене, о страдники живі.
(П. Г р а б о в с ь к и й . Дюдина есмь)
Кравчині чужий офіційний оптимізм, він глибоко страждав і про
це не соромиться сказати «Не можу я співати й танцювати, не дратуй
мене, не пригноблюй... Я людина!..» В ін — л ю д и н а , і ніщ о лю д ськ е йом у
н е чуж е (В. Б у р я к . Художник і життя).

Я мислю, отже, існую

Латинський вислів «cogito, ergo sum» за походженням — ци­
тата з «Основ філософії» (1644) французького мислителя Рена
Декарта (1596—1650).
Вчора цілий день валялась в такому стані, а сьогодні вже маюся
ліпше, хоч іще не зовсім добре. Та вже, к о л и п и ш у , то ж иву (earibOy
ergo s u m ) ( Л е с я У к р а ї н к а . Лист до О. П. Косач (сестри), 8—12.VIII
1898 р.).

Яничари
Яничари (турецькою мовою «нові війська») — регулярна пі­
хота, створена в XIV ст. у султанській Туреччині. Набиралися з
полонених (дітей та підлітків), яких насильно навертали до му­
сульманства, прищеплюючи їм крайній фанатизм і відданість
султанові.
У переносному значенні — жорстокі воїни, сліпі виконавці
волі свого володаря; віровідступники; зрадники.
І хто б не проходив, не проїжджав побіля братської могили, кожний
вніме шапку, задумається на хвилину, згадав добрим словом 8амуЧених.

321
прокляне оунівських кривавих яничарів (К. М е л ь в и ч у и . Коли кров
холоне в жилах).
Не говорив нікому, а виглядав, готовий мужньо стріти велике звіль­
нення од усіх нещасть, від невмолимих деспотів, чванливих дурнів, цер­
берів, що стережуть недаремне чуже добро, і яничарів, які в ланизьнім
8апалі стинають голови братам по роду-пдемені... (В. Ш е в ч у к . Григо­
рій Сковорода).

Ярославна
Героїня давньоруського епосу «Слово о полку Ігоревім»
(XII ст.). Образ Ярославни в втіленням високих почуттів любові
й вірності. «Плач Ярославни» — одна з найвідоміших частин тво­
ру, неперевершений зразок давньоруської лірики.
Моя невідступна і славна
Далека путивльська земля,
Я чую твій плач, Ярославно,
Він сонце ясне затуля
(П. В о р о н ь к о . Ярославна)
0 сиві мої Ярославни,
Спасибі за мудрі листи —
Ні заздрощів чорних, ні ела в них.
1 хочеться так дорости
до душ ваших світлих і славних,
до мужньої їх доброти.
(А. К а ц н е л ь с о н . Дружинам
загиблих на війні друзів)

Я свою п’ю, а не кров людськую

Слова з комедії (поеми) Т. Г. Шевченка «Сон» (1845):
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно! Жалкуєте!
їй-богу, не чую,
І не кричіть! Я свою п’ю,
А не кров людськую!
Вживаються також із змінами.
Любиш, брате, чарку, живо
Дякуй богу і за се!
Лучше хто п*в мід і пиво
Ніж хто братню кровцю ссе.
(І. Ф р а н к о . П’яниця)

Я син народу, що вгору йде,

Хоч був запертий в льох
Цитата з поезії І. Я. Франка «Декадент» (1896), що є відпо­
віддю на статтю В. Щурата, який шукав у творчості Фрапка за­
непадницькі мотиви:
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Ти лютий і підлий ворог мого покоління, ворог внароду, що вгору
йде, хоч був гапертий в льох в (Ю. М е л ь н и ч у к . Відповідь фанатикові)«

322
 Я славлю воїнів
Цими словами починається канонічний текст поеми Вергілія
«Енеїда» («Arma virumque сапо»). У переносному значенні-*
пісня про подвиги.
Арма вірумкве кано —
Я славлю вояків,—
Великому Богдану
Присвячую я спів.
(М. Р и л ь с ь к и й .
Стоїть золотоглавий...)

Ясно, наче проста гама

Цитата з «Моцарта и Сальери» (1830) О. С* Пушкіна* Слова
Сальврі:
Все говорят: нет правды на земле*
Но правды нет — и выше. Для меня
Так это ясно, как простая гамма.
...Там все так ясно виразно і просто — як математична формула або
проста гама ( Л е с я У к р а ї н к а . «Безпардонний» патріотизм).

Я тебе породив, я тебе й уб’ю

Слова Тараса Бульби з однойменної повісті (1842) М. В. Го­
голя. Дізнавпшся про зраду сина Андрія, Тарас сам убивав його:
«Стой и не шевелись! Я тебя породил; я тебя и убью!» — сказал
Тарас и, отступивши шаг назад, снял с плеча ружье».
Дивує нас і спосіб виховання своїх поетів, що його (способу) добрала
редакція «Молоді України»: голобля!
Виходить: — Я тебе породив, я тебе і вб'ю/
Не треба вбивати, хай живе! (О. В и ш н я . Про Дмитра Білоуса).

Я — частина сили, що у кожну мить

Бажає зла, щоб лиш добро творить
Цитата з трагедії Й.-В. Гете «Фауст» (слова Мефістофеля в
сцені «Кабінет Фауста» у 1-й частині твору, переклад М. Пилин-
ського).
...Мені здається, що д я цензура, мимо своєї волі і свідомості, штовх­
нула наш театр на УкраїШ, я за ним і галицький, на ту дорогу, що
найбільше відповідав потребам нашого часу. На цій цензурі справди­
лося те, що каже про себе Мефістофель у <Фаусті» Гете:
Я часть тієї сили,
Що все бажав злая а чинить все добро.
(І. Ф р а н к о . Руський театр),
 ПОКАЖЧИК АВТОРІВ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

А в г у с т и н А в р е л ій — 46 Максимович) — 22, ЗО, 52, 57,

А л е к с а н д р о в В о л о д и м и р С тепано­ 132, 133, 152, 165, 169, 177, 180,
вич — 307 235, 252, 306
А л к е й — 224 Грабовський Павло Арсенович —
А н д е р с е н Г а н с -К р іс т іа н — 136 45, 211
А р б ет н о т Д ж о н — 75 Грінченко Борис Дмитрович — 218
А р іс т о т е л ь — 151, 182, 220 Грибоедов Олександр Сергійо­
А р х ім е д С ір ак у зь к и й — 85, 275 вич — 17, 26
Б а ж а н М и к о л а П л а т о н о в и ч — 46 Гулак-Артемовський Семен Сте­
Байрон Д ж о р д ж -Н о е л -Г о р д о н — панович — 259
158, 304 Гус Ян — 206
Б а л ь з а н О н оре де — Ід, 65 Данте А лігієрі— 71, 72, 99
Б атю ш к ов К ос т я н т и н М и к о л а й о ­ Дарвін Чарлз-Роберт — 27 j
ви ч — 210 Декарт Рене — 321
Б ези м ен ськ и й О л е к са н д р І л л і ч — Демосфен — 293
171 Дефо Даніель — 242
Б іс м а р к Отто фон Ш е н г а у зе н — діодор Сіцілійський — 109
101, 240 Добролюбов Микола Олександро­
Б л о к О л е к с а н д р О ле к са н д р ов и ч — вич — 234, 271
173 Достоевський Федір Михайло­
Б іа н т — 285 вич — 54, 110, 250
Б у р ід а н Ж а н — 206 д ’Юрфе Оноре — 251
Бю ф ф он Ж о р ж Л у ї Л е к л е р к — 266
Дюма Олександр-син — 12
В е р г іл ій — 28, 323
Езоп — 143, 202
В е р л е н П о л ь — 174
Еллан (Блакитний) Василь Ми­
В е р н Ж Ю ль — 126
хайлович — 168, 216, 282
В е т а с іа н Т іт Ф л а в ій — 70
Енгельс Фрідріх — 114, 131, 170,
В и ш н я О с та п (Г у б е н к о П а в л о М и ­
222, 229, 230, 233, 250
Жан-Поль (Ріхтер Йоганн-Пауль-
х а й л о в и ч ) — 247 Фрідріх) — 249
В и ш н е вс ьк и й В с е в о л о д В іт а л ій о ­ Зегерс Анна — 164
ви ч — 204 Зенон — 82
В о л ь т е р Ф р а н с у а М а р і А р у е — 79, Ібаррурі Долорес — 137
245, 286, 318 Ібсен Генрік — 150
Г а й д а р А р к а д ій (Г о л ік о в А р к а д ій Ільф Ілля Арнольдович — 182
П е т р о в и ч ) і— 274 Іоанн Безземельний — 36
Г а л а н Я р о с л а в О ле к са н д р ов и ч — Камбон П’ер-Жозеф — 167
175 Кант Іммануїл — 241, 308
Г а л іл е й Г а л іл е о — 55 Карпенко-Карий (Тобілевич Іван
Г а ш е к Я р о с л а в — 28 Карпович) — 124, 127, 236
Г е й н е Г е н р іх — 38, 118, 178 Катков Михайло Никифорович —
Г е р а к л іт з Е ф е с а — 188, 285 20
Г ерод от — 138 Катон Старший — 127
Г е р ц ен О ле к са н д р Ів а н о в и ч — 313 Квітка-Основ’яненко Григорій Фе­
Г е с і о д — 100, 112, 279 дорович — 140, 265
Гете Й о г а н н -В о л ь ф га н г — 38, 65, Кемпійський Фома — 269
165, 223, 245, 263, 271, 305, 323 Клінгер Фрідріх-Максіміліан — 80
Г іп п о к р а т — 49, 94 Кольцов Олексій Васильович —
Г л а д с т о н -У їл ь я м — 304 180
Г л іб о в Л е о н ід Ів ан о в и ч — 266 Кбнан-Дойль Артур — 312
Г о г о л ь М и к о л а В а с и л ь о в и ч — 21, Костер Шарль де — 226, 274
43, 75, 91. 114, 137, 157, 163, Котляревський Іван Петрович —«
181, 189, 204, 212, 260, 265, 270, 73, 120, 173, 186, 207, 210
298, 309, 323 Корнійчук Олександр Євдокимо-
Г ом ер — 67, 201, 284 вич — 9
Г о н к у р Ед м он — 153. Коцюбинський Михайло Михайло­
Г о н ч а р О л е к са н д р Т ерен тій ови ч — вич — 134, 156, 274
151, 287 Крилов Іван Андрійович — 209,
Г он ч а р ов Ів а н О ле к са н д р ов и ч — 258, 303
201 Кромвель Олівер — 278
Г о р а ц ій Ф л а к к К в ін т — 112 Кропивницький Марко Лукич —*
Г ор ьк и й М ак с и м (П е ш к о в О л е к с ій 64

324
К у в е н В ік т о р — 167 Руданський Степан Васильович —
К у п е р Ф е н ім о р — 207
К у т у з о в М и х а й л о Іл а р іо н о в и ч — 267 Руже де Ліль Клод-Жозеф — 159
К ю ст ін А д о л ь ф де — 280 Руставелі Шота — ЗОЇ
Л а е р т с ь к и й Д ю г е н — 138 Салтиков-Щедрін Михайло Євгра-
Л а ф о н т е н Ж а н — 285 фович— 121, 225, 230, 282, 295,
Л е л е в е л ь й о а х ім — 96 311
Л е н ін В о ло д и м и р І л л і ч — 22, 31, Сауті Роберт — 90
37, 58, 62, 90, 166, 244 Свіфт Джонатан — 147
Л єр м он т о в М и х а й л о Ю р ій ов и ч — Сенека Люцій Анней — 306
21, 201, 216 Сент-Бев Шарль-Огюст — 35
Л е с а ж А л е н -Р е н е — 288 Сервантес Сааведра Мігель де —
Л е с к о в М и к о л а Сем енович — 147 23, 81, 83, 245
Л о н д о н Д ж е к — 100 Симонов Костянтин Михайло­
Л у к і а н — 241, 316 вич — 57
М ай к ов А п о л л о н М и к о л а й о в и ч — Сковорода Григорій Савич — 57,
307 249
М а к а р е н к о А н т о н Сем енович — 213 Слуцький Борис — 292
М аркс К а р л — 31, 114, 131, 170, Сосюра Володимир Миколайо­
222, 229, 230, 233, 239, 240, 268,
вич— 119, 269
313 Спіноза Бенедикт (Б а р у х )— 113
М а р м о н т е л ь Ж а н -Ф р а н с у а — 42
Старицький Михайло Петрович —
М а р ц іа л М а р к В а л е р ій — 224 198, 320
М ая к ов с ьк и й В о ло д и м и р В о л о д и ­
Стеффене Хенрік— 15
м и р о в и ч — 17, 24, 33, 172, 177,
Суворов Олександр Васильович —
181, 231, 252, 264, 273
34
М е т е р л ін к М о р іс — 255
Теренцій Публій — 169, 321
Теренцій Мавр — 130
М и р н и й П а н а с (Р у д ч е н к о П а н а с Тичина Павло Григорович — 16,
Я к о в и ч ) — 66, 146, 234 47, 76, 97, 106, 120, 147, 173,
М іц к ев и ч А д а м — 211, 217 193, 212, 215, 229, 253, 262,
М о л а Е .— 237 264, 266, 270, 279, 284, 299,
М ольєр (П о к л е н Ж а н -Б а т іс т ) — 311, 320
270 Токвіль Алексіє — 265
М о н т е с к ’е Ш а р л ь -Л у ї — ЗО Толстой Лев Миколайович — 77,
Н е к р а с о в М и к о л а О ле к сій о в и ч — 93 190
224, 302, 314 Толстой Олексій Миколайович — 10
Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й Ів ан Сем ено­ Тургенев Іван Сергійович — 19, 21,
вич ^ - 1 9 , 226 98
Н іц ш е Ф р ід р іх — 176, 228 Уеллс Герберт-Джордж — 153, 161
Н о в а л іс Г а рд ен б ер г Ф р ід р іх Українка Леся (Косач Лариса
фон — 67 П етрівна)— 81, 104, 148, 155,
О в ід ій П у б л ій Н а з о н — 137, 169 258, 295, 318
О доевський О ле к с а н д р Ів ан о ви ч — Успенський Гліб Іванович — 47
116 Флакк Квінт Горацій — 65, 261
О стровськ ий М икола О л е к с ій о ­ Флобер Гюстав — 42
вич — 179, 209, 319 Фонвівін Денис Іванович — 168
П а с к а л ь Б л е з — 136, 169 Франклін Веніамін (Бенджа-
П е р р о Ш а р л ь — 226, 264, 305 мін) — 305
П е т р а р к а Ф р а н ч е ск о — 143 Франко Іван Якович — 26, 40, 49,
П ет р ен к о М и х а й л о М и к о л а й о в и ч — 56, 63, 67, 84, 105, 106, 108,
309 124, 146, 168, 191, 215, 217, 231,
П е т р ов Є вгеній П е т р ов и ч — 182 242, 243, 248, 270, 276, 282, 289,
П еш к ов М ак с и м О ле к сій о в и ч — 302, 313, 314, 329
142 Фучік Юліус — 150
П іф а г о р — 173 Цезар Гай Юлій — 92, 231
П л а в т Т іт М а к ц ій — 151, 244, 277 Ціцерон Марк Туллій — 61, 205,
П л а т о н — 17 208
П л у т а р х — 68, 113, 150, 263 Чернишевський Микола Гаврило­
П о л іб ій — 60 вич — 198, 217
П отье Е ж е н — 13, 207, 223, 311 Чернявський Микола Федорович —<
П р у д о н П ’ер Ж озеф — 93 160
П у ш к ін О ле к с а н д р С ергій ови ч — Чехов Антон Павлович — 22, 82,
39, 44, 45, 50, 53. 64, 77, 95, 152, 184, 283, 319
108, 111, 172, 210, 220, 257, 281, Шаміссо Адальберт ф он— 313
320, 323. Шатобріан Франсуа Рене — 61
Р а д іщ е в О ле к с а н д р М и к о л а й о в и ч -* Шевченко Тарас Григорович — 9,
317 10, 13, 16, 27, 29, 37, 39, 40, 50,
Р а с п е Р у д о л ь ф -Е р іх — 20 51, 52, 54, 56, 59, 68, 69,
Р и л ь с ь к и й М ак с и м Т а д е й ов и ч — 78, £0, 83, 95, 97, 98, 101, 102.
198, 253, 278 103, 104, 107, 109, 117, 120,

325
 140, 143, 163, 166, 170, 177,
181, 183, 185, 186, 188, 189,
193, 195, 198, 199,'200, 202,
205, 214, 228, 238, 239, 242,
247, 249, 251, 257, 275г 281,
300, 307, 309, 315, 319, 322
Шекспір Вільям— 31, 56т 60,
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ВИСЛОВІВ
П е р ед м о в а — З
А б и циф ра сп ра в н а — 9
А бр а т ія м овчить с о б !.
В и т р іщ и в ш и о ч і! — 9
А в г іє в і стайні — 10
А г н е ц ь б о ж и й (б о ж а
о в е ч к а ) — 10
Ад й м ове р ебро — 10
А д а м о в і д іти — 10
А е л і т а — 11
А к в а в іт а — 11
А л ь м а м йтер — 11
А л ь ф а І ом ега — 11
А л ь ф б н с — 12
А м а з б н к и — 12
А и т б й — 12
Антйхрист. Антйхристова
п ечать — 13
А н т іг б н а — 13
А п а р а зи т ів ж д е бід а! — 13
А п од и ви ся та спитай,
Щ о там твориться у тім
р а ї! — 13
А п о л л б н — 14
А п б с т о л . А п о с т о л п р ав д и
і н а у к и — 14
А р а к ч бє в с ьк и й реж и м .
А р а к ч е є в щ и н а — 15
А р г о н й в т и — 15
А р е о п й г — 15
А р и с т о к р а т и д у х у — 15
А р к й д ія . Арк & дськ а
ід и л ія — 16
Аркодужне перевисання до
народів — 16
А серце ж д е чогось, боли т ь.
Б о ли т ь , і п л а ч е , 1 не спить — 16
Астрбя. Ч аси
АстрбГ — 17
А суд д і хто? — 17
А т а к у ю ч и й к л а с — 17
Атлантйда. Ш ук ан н я
тй д и — 17
А т л а с (А т л й н т ) — 18
180, 275
192, ІПіллер Фрідріх — 120
203, Шолохов Михайло Олен андро-
243, вич — 77, 183
283,
Ювенал Децій Юній — 105
135, Яновський Юрій Іванович — 156
Афіна Паллйда. Мудра Афіна — І8
Ахіллбсова п’ята — 18
Баба Палажка і баба
Параска — 19
Базаров — 19
Бальзаківський вік — 19
Бандити пера — 20
Барон Мюнхгйузен — 20
Бастілія — 20
Батьки і діти — 21
Батьку!.. Де ти! Чи ти 4}єш
(мене)? — 21
Бахус. Служити Бахусу — 21
Без керма і без вітрил — 21
Без людських емоцій немає х бути
не може людського шукання
істини — 22
Безумство хоробрих — 22
Берегти, як зіницю ока — 22
Бєліков — 22
Битися з вітряками — 23
Білі раби — 23
Біла ворона. Білий крук — 23
Білий терор — 23
Білу роботу робить білий.
Чорну роботу — чорний — 24
Більше поетів, хороших і
різних — 24
Більший рояліст, ніж сам ко­
роль — 25
Блажен муж , що не йде на раду
нечестивих — 25
Блаженні вбогі духом — 25
Блажен, хто вірить — 26
Блудний син — 26
Боа-констриктор — 26
Борислав сміється — 26
Борітеся — поборете! — 27
Боротьба ва існування — 27
Боток^ди — 27
Бочка Данаїд — 28
Атлан- Бочка Дюгена — 28
Боюся я Данайців, навіть коли
вони приносят!» дари — 28
Б р а в и й в ояк Ш в е й к — 28 Вітер з України — 47
Б р а т п ід н я вся н а б р а т а — 29 Вічний революціонер — 47
Б р у т ( І ти, Б р у т ? ) — 29 Віщий Боян — 47
Б у д е ш , батьку, п ан ув ат и . Влада велілі — 47
П о к и ж и в ут ь лю д и — 29 Влада темряви — 48
Б у д ь те , я к діти — ЗО Влити нове вино в старі
Б у р е в іс н и к — ЗО міхи — 48
Б у р я в с к л я н ц і води — ЗО
Б у р я І нати ск — ЗО Вовк і ягня — 48
Б у т и чи н е б у т и — 31 Вовк у овечій шкурі — 48
Б у т т я в изначав свідом ість — ЗІ Вогнем і мечем — 49
В а б л . С л у ж ін н я В а й л у — 32 Вогненні слова (Валтасбрів
В а в іл б а . В а в іл о н с ь к а в е ж а . В а - бенкет) — 49
вітібнське стовп отво­ Вогонь в одежі слова — 49
р ін н я — 32 Во дні фельдфебеля-царя — 50
В а в іл б н с ь к и й п олон . П л а ч н а р і­ Возвеличу малих отих рабів
к а х в а в іл б н с ь к и х — 33 німих! — 50
В агом о, грубо , зрим о — 33 Возлюбленник муз і грацій — 50
В а ж к о в н авч ан н і, ле гк о Володар дум — 50
в бою — 34 Вольнодумствув в шинку — 51
В а к х а н а л ії — 34
Воно 8нову оживав
В а л а б м о в а о с ли ц я — 34
В а л ь к ір ії — 34 І сміється знову — 51
В а н д б л и — 35 Воскресіння з мертвих — 52
В а р ф о л о м іїв с ь к а н іч — 35 Воскресіння Лазаря — 52
В е ж а з с лон о во ї к ості — 35 Вперед { вище! — 52
В е л и к а х а р т ія Врага не буде, супостата — 52
в оль н ост ей — 36 Вражою злою кров’ю
В е л и к е видно (б а ч и т ь с я ) Волю окропіте — 53
з д а л е к у — 36 Всяк сущий в ній язик — 53
В е л и к и й П а н пом ер! — 36 Всевидящее око — 54
В е л и к и й п о ч и н — 37 Все гине — слава не поляже — 54
В е л и к и х с л ів в е л и к а с и л а — 37 Все дозволено — 54
В е н ё р а . А ф р о д іт а — 38 Все ж вона крутиться! — 55
В ё р т ер . С т р а ж д а н н я м о лод ого Все йде, все минав, і краю
В ё р т е р а — 38 немав — 55
В е с н а лю д ст в а — 38 Всесвітній потоп. Допотопний — 55
В е с н а н аро д ів — 38
В и б а г л и в и й х у д о ж н и к — 39
Все, що мав у житті, він віддав
В и г н а н н я з раю — 39
Для одної ідеї — 56
В и го ст р и т ь с ок и р у — 39
В сім’ї вольній, новій — 56
В и й ш л а в п о л е р у с ь к а си ла ,
Всім пахощам Аравії... — 56
Н е щ об б р а т а з а д у ш и л а .
Всім смертям назло — 57
Н е щ об с л а б ш и х грабув ати .
Всяке даяния благо — 57
А щоб орди підбивати — 40 Всякому городу нрав і права —
Ви любите на братові шкуру, 57
а не душу! — 40 Вуж і Сокіл — 57
Випити чашу до дна. Вулкбн (Гефест) — 57
В и п и т и гір к у ч а ш у — 41 Вчитися, вчитися і вчитися — 58
В и п у с к а т и д у х а з п л я ш к и — 41 Гадбсові поля — 59
В и т а т и в е м п ір ея х — 41 Галайдб. Ніж Галайдц — 59
В и х о в а н н я поч уттів — 42 Гальський півень — 60
В и щ а р а с а — 42 Гбмлет — 60
В ід в ели к о го до см іш н ого один Ганнібалова клятва — 60
к рок — 42 Ганнібал перед брамою — 61
В ід д а т и кесареве к есарю , а бо ж е Гарматне м'ясо — 61
богові — 42 Гбрші — 61
В ід д іл я т и к у к іл ь від Геённа вогнённа — 61
п ш ен и ц і — 43 Гене альна репетиція Жовтневої
В ід к р и т и А м е р и к у — 43 революції — 62
В і й — 43 Геркулёс. Дійти до Геркулесових
В ік и Т р о я н а — 44
В ік н о в Є вр оп у — 44
стовпів — 62
В іл ь г б л ь м Т е л л ь .
Гбрніка — 62
Героєм наших днів...
Я б л у к о В іл ь г е л ь м а Т е л л я — 45
В іл ь н а н ево лен ьк а — 45
Є продуцент, робітник — 63
В ін ж и в м іж н ас — 45
Герой нашого часу — 63
В ір а без д іл а м ертва — 46 Герострбт. Геростратова
В ір н и й п а л а д и н — 46 слава — 63
В ір у ю , бо це а б с у р д — 46 Гідра — 63
В іт е р зі С х о д у — 46 Пменёй. Пута Гіменея — 64

327
Глаголом пали серця людей — 64 Дочка Альбіона — 82
Глитай, або ж Павук — 64 Дракбнівські закони — 82
Гнати крамарів а храму — 65 Друге я — 82
Гниле багно — 65 Друг, що тричі відрікся — 83
Гббсек — 65 Дульсінея — 83
Гола правда — 65 Думи мої, думи мої!
Голгбфа. Іти на голгофу — 66 Квіти мої, діти! — 83
Голібф — 66 Дух і буква — 84
Голодна воля — 66 Дух часу — 84
Голоо волаючого в пустелі — 66 Дух, що тіло рве до бою — 84
Голос духа чути скрізь — 67 Дядечко Сем — 84
Голуба (блакитна) квітка— 67 Еврика! — 85
Гомеричний сміх — 67 Едём. Сади Едему — 85
Гомоніла Україна, довго гомо­ Езбпівська тоова — 86
ніла — 68 Ельдорадо — 86
Г ор д и й А л ь б іо н — 68 Еблова арфа — 86
Г б р д іїв в у з о л — 68 Ерігаїї — 87
Г о р е п ерем ож ен и м ! —69 Ескулбп — 87
Г р о м а д а в с ір я к а х — 69 Єва. Праматір Єва. В костюмі
Г ром адою о б у х с та ли т ь — 69 Єви — 88
Г р ом ад я н ськ а скорбота — 70 Єв&нгеліє — 88
Г р о н а гн ів у д о ст и гли — 70 Європейський концерт — 89
Г р о ш і не п а х н у т ь — 70 Єгипетська неволя. Єгипетська
Д а м б к лів м еч — 71 робота — 89
Д бн те 1 Б е а т р Іч е — 71 Єнісейські поля
Д бнтове п е к л о — 72 Єнісейські квіти — 89
Д аю , щ об ти дав (м е н і) — 72 Єпіскоп Гатбн — 90
Д в а А я к с и — 72 Єретйк. Сресь — 90
Д в ол и к и й Я н у с — 72 Є така партія! — 90
Д е д а л І Ік й р — 73 Є ще порох у порохівницях —
Д е згода в сім ействі... — 73 91
Д е к л а р а ц ія прав лю д и н и і гро­ Жандарм Європи — 92
м ад ян и н а — 73 Жереб кинуто — 92
Д ём он — 74 Жертва громадського темпера­
Д ем осф ён — 74 менту — 93
Д е р ж а в а — це я — 74 Живий труп — 93
Д е р ж и м о р д а — 75 Житейське море — 94
Д есять заповід ей. З ап о від і — 75 Життєвий простір — 94
Д ж о н Б у л ь — 75 Життя коротке, та безмежна
Д ивись у к орінь! — 76 штука — 94
Д и в к,чиче н а д деревам и — 76 Жінки навіть з рогачами
Д и м -дим ок од м аш ин, Пішли в гайдамаки — 95
Мов дівочі літа... — 76 Жодного дня без рядка (штри­
Дитинство, отроцтво ха) — 95
і юність — 77 Жорстокий вік — 95
Дитяча хвороба «лівизни» — 77 За Адама. За часів Адама 96
Дифірамб. Співати дифірамби — За вашу і нашу свободу! — 96
77 За всіх скажу, за свіх перебо-
Дід Щукар — 77 лію — 97
Діла давно минулих днів — 77 Загибель Псмпеї — 97
Діла незабутні дідів наших —• За горами гори, хмарою повиті,
78 Засіяні горем, кровію по­
Для слави козацької — 78 литі — 97
Доба великих реформ — 78 За землю Руськую, за рани
Добра не жди. Ігореві! — 98
Не жди сподіваної волі — Зайва людина — 98
Вона заснула: цар Микола Закопати талант (скарб) у
ї ї приспав — 78 землю — 98
Добрими намірами вимощене За кражу, за войну, за кров — 98
пекло — 79 За лакомство нещасне — 99
Доглядати свій сад — 79 Залиште усяку надію — 99
Договір з дияволом — 79 Залізна маска — 100
Доки сонце з неба сяв — 80 Залізна п’ята — 100
Долина печалі (юдбль Залізний вік — 100
плачу) — 80 Залізом І кров’ю — 100
Домострой. Домостроївський Замість хліба дати камінь —.
(уклад) — 80 101
Дон-Жуан — 80 Заплакана мати
Дон-Кіхот (рицар сумного усміхнеться — 101
образу) — 81 Запросити варягів — 102
Досвітні вогні — 81

32$
З ап усти ть п а з у р і в печінк и — 102 Інші часи — інші пісні — 118
З а святую п р ав д у-в ол ю Іов праведний (многостраждаль-
Р о зб о й н и к н е с т а н е .. ний) — 118
Н е р о з іб ’є ж и в е серце Іосиф Прекрасний— 119
За свою к р а їн у — 102 І радість лоскотно бентежить
З а с т у п а т и ш л я х и п олю — 103 наші груди,
З а ш м ат г н и л о ї к овбаси — 103 Шикують злидні нас — юнак
З багр я н и ц ь он уч і д рати — 104 до юнака — 119
З бороти (п о п р а т и ) смертю Ір од — 119
см ерть — 104 І рости, і діяти нам треба
З б р о я — слово — 104 Так, щоб аж гриміло з краю
З верш и н і низи н — 105 в край — 120
Зви чк а — д р у га н а т у р а — 105 Іскра божа — 120
З доровий д у х у эдоровом у Іскра вогню великого — 120
т іл і — 105 І ставок, і млинок,
З ев с-гр ом ов ер ж ец ь. Ю п іт е р — 106 І вишневенький садок— 120
З е м л е моя, Істина в вині— 121
В с е п ло д ю щ ая м ати — 106 Іуда. Іудин поцілунок — 121
З е м л і орган м о гу ч и й — 106 Іудушка Головльов — 121
З ем л я єси І чужому научайтесь,
І од ійд еш у зем лю — 107 й свого не цурайтесь — 121
З е м л я і в о л я — 107 І що снилось-говорилось... — 122
З ем л я ч ок п р и з н а в с я — J07 Кбін і Авель — 123
З ів ’я л е л и с т я — 108 Кайдани порвіте — 123
З ким ви, «м а й ст р и к у л ь ­ Калитка — 124
т у р и »? — 108 Каменя на камені не
З к о р а б л я н а б а л — 108 лишити — 124
З л а т о у с т — 109 Каменярі — 124
З л и й ген ій — 109 Камінь спотикання — 125
З л і ї лю д и — 109 Кбмо грядбши? — 125
З л б б а д н я — 110 Канібдли. Канібалізм — 125
З н ам ен н я ч а с у — 110 К&нни — 125
З н е в а ж е н і 1 ск р и в д ж ен і, Капітан Немо — 126
(П р и н и ж е н і й о б р а ж е н і) — 110 Караюсь, м уч уся.. але
З о їл — П О не каюсь! — 126
З о л о т а в оль н ість — і І І Кари єгипетські — 126
З о л о т а м о лод ь — 11і Кари ляхам, кари! — 126
З о л о т а р и бк а — П І Карфагбн мусить бути
З о л о т а середина — 112 зруйнований — 127
З о л о т е р у н б — 112 Кастильське джерело — 127
З оло т и й вік — 112 Кбстор і Пбллукс (Діо-
З оло т и й д о щ — 113 ск^ри) — 127
З оло т и й телець. З оло т е т е л я — Катай, Матюшо, гуси — 127
113 Катерина — 128
З п о г л я д у вічності — 113 Катбн.
З ри в а н н я в с іх і в с іл я к и х Поза Катбна — 128
м асок — 113 Кедр ліванський — 128
З щ итом чи н а щ и т і — 113 Кирпа-Гнучкошиєнко-в — 129
Ів а н Ів ан о ви ч та Ів а н Н и к и ф ор о­ Китайський мур — 129
вич — 114 Кількість переходить у
Ід е я став м ат ер іаль н ою силою , якість — 129
я к т іль к и вона оволод івав Кінець віку — 130
м а сам и — 114 Книга за сімома печатями — 130
Ід о л . Книги мають свою долю — 130
В и к и н ут и ід о л а в Д н іп р о — 114 Княжата недорослі — 130
Ід у н а ви — 115 Кожний за здібностями,
Ієрем ія . П л а ч (с к о р б о т а ) кожному за потребами — 131
Іє р е м ії. Іє р е м іа д а — 115 Кожний камінь кричить — 131
Іє р и х б н с ь к а т р уба. Іє р и х о н с ь к і Козак Мамай — 131
м у р и — 115 Козел відпущення. Козел
І з і д а — 116 офірний — 131
І з іскри — п о л у м ’я Коли ворог не здається — його
зай м еться — 116 знищують — 132
І м ’я їм л е и б н — 117 Коли гора не йде до Маго­
І н а он о вл ен ій зе м л і мета, то Магомет іде до
В р а г а не буде, суп остата. гори — 132
А буд е син і бу д е мати, Коли гримить зброя, музи
І будуть лю д и н а зе м л і — 117 мовчать — 132
І неси тий не виоре Колишні люди — 133
Н а д ні м оря п о л е — 117 Колбс Мемнбнський — 133
Ін к в із и ц ія — 118 Колумб — 133

329
Колумбове яйце— 133
Коні Апокаліпсису— 134
Коні іржуть за Сулою.
Сурмлять сурми в Новігра-
ді — 134
Коні не винні ->—134
Конквістадбри (Конкіста-
дбри) — 135
Коня! Коня! Півцарства за
коня! — 135
Корифёй — 135
Корінь зл а — 135
Король голий — 136
Король Лір — 136
Король помер — хай живе
король — 136
Крайності сходяться— 136
Крапля камінь точить — 137
Красен Дніпро ясної погоди— 137
Краще померти стоячи.
ніж жити на колінах — 137
Крез — 138
Криваве вино — 138
Крім доброго — нічого.
Про мертвих або добре, або
нічого — 138
Кроки саженні.
Розмаху кроки саженні — 138
Крокодилячі сльози — 139
Круглий с т іл — 139
Кування слів— 139
Кузьма Трохимович— 140
Лабірйнт — 141
Лавровий вінок. Лаври.
Спочивати на лаврах — 141
Ладо 1 Лада — 142
Лазар. Співати Лазаря— 142
Ламати списи— 142
Лампочка Ілліча — 142
Лани широкополі — 143
Лаура і Петрарка— 143
Лебедина пісня — 143
Левіафбн — 144
Легше верблюдові пройти крізь
голчане вухо... — 144
Леді Макбёт — 144
Лепта (вдовиці). Внести свою
лепту — 144
Лёта. Канути в Л ету— 145
Летючий голландець — 145
Лисиці брешуть на щити — 145
Лицар (рицар) б з страху й
догани — 146
Лихо давне й сьогочасне — 146
Лиш боротись — значить
жить! — 146
Лиш правда в вічна, а то все
трава — 147
Лівша. Підкувати блоху— 147
Лікарю, вилікуй себе самого — 147
Ліліпути. Країна ліліпутів — 147
Лісова пісня— 148
Ліхтар Діогбна — 148
Ловці душ — 148
Л микбмінь— 149
Лоно Аврабмове— 149
Лорелйй (Лорелёя) — 149
Лукучлівський бенкет — 150
Лупайте цю скалу, нехай ні жар,
ні холод
Не спинить вас.., — 150
330
Л ю б ц т я с в ій к р а й н е в в л о ч г а ,
к о л и це д л я в сіх! — 150
Л ю б ов н и й трикутни к — 150
Л ю д и , будьте п и ль н і! — 150
Л ю д и д о бр о ї в о л і — 151
Л ю д и н а і зб р о я — 151
Л ю д и н а — іс т от а с у с п іл ь н а — 151
Л ю д и н а л ю д и н і в о в к — 151
Л ю д и н а лю д и н і — д р у г, тов ар и ш
І брат — 152
Л ю д и н а у ф у т л я р і — 152
Л ю д и н а — це зв уч и ть гордо — 152
Л ю д и я к б о г и — 153
Л ю д с ь к а к ом едія — 153
Л ю д ськ и й д окум ен т — 153
Л ю ц и ф е р —^ 154
М а в к а — 155
М а в р зробив свою с п р а в у (св оє
д іл о )
М а в р м о ж е йти — 155
М а д о н н а — 155
М ай с т ер к о р а б л я — 156
М а к іа в б л л і — 156
М а л а н к а — 156
М а л ю т а С к ур ат ов — 156
М а л ь б р У к в п о х ід зіб р а в с я — 157
М а м б н (М а м б н а ). С л у ж и т и
М а м б н і — 157
М а н іл о в . М а н іл о в щ и н а — 157
М а н н а н ебесн а — 157
М йнф ред. Д у х М й н ф ред а — 158
М а р ія М а г д а л и н а — 158
М а р к о П р о к л я т и й — 158
М а р с . М а р с о в е п оле. С и н
М а р с а — 159
Марсельєза. Марсельська
пісня — 159
Марфа і Марія — 159
Маслинова гілка 160
Мати городів руських — 160
Матненосці — 160
Мафусаїлів вік — 160
Машина часу — 161
Медовий місяць — 161
Медуза Горгона. Голова Медузи,
Погляд Медузи — 161
Мёкка. Іти в Мекку — 162
Мельпомёна. Слуга
Мельпомёни — 162
Менестрелі — 162
Мені належить помста — 162
Мені тринадцятий минало — 163
Мёнтор* Менторський тон — і 63
Меркурій — 163
Мертві душі — 163
Мертві лишаються
молодими — 164
Мертві сраму не їмуть — 164
Месія. Прихід Месії — 164
Метаморфбзи — 165
Мефістофель. Сміх Мефісто-
феля — 165
М е х а н іч н и й г р о м а д я н и н — 165
М и к о л а С еля н и н ов и ч — 165
М и н аю т ь дн і, м инав л іт о — 166
М и н е л у к а в и л и з тобою — 166
М и р н е с п ів існ у в а н н я — 166
М и р у не ж д у т ь — м и р завой о­
вую ть — 167
М и р ха та м (х а л у п а м ), в ій н а
п а л а ц а м — 167
М истецтво д л я м истецтва — 167 На ясні зорі, на тихі води — 183
М и т ро ф ан у ш к а. Н е д о р ос т ок — 168 Небо в алмазах — 184
М ій г р іх , м ій в ел и к и й г р іх ! — 168 Не витанцьовувться — 184
М ій п о к ли к : п р ац я , щ а с т я ! Не вмерла козацька мати — 184
свобода, Я в м у ж и к , пр олог, Не втечете
н е еп іло г — 168 І не сховаєтеся! Всюди
М іл ь й о н п ід п и р ає н а с — 168 Вас найде правда-мста— 185
М істо Ж овтого Д и я в о л а — 169 Не догма, а керівництво до
М іс ц е п ід сонцем > -1 6 9 д ії — 185
М ов ч ан н я — зн а к згоди — 169 Недремне око — 185
М о ги л ь щ и к б у р ж у а з ії — 170 Незлим тихим словом — і 86
М о ж е , в д а р я ть Не із нашого села — 186
А б о д у л ю дати б л аго в о­ Нектар і амброзія — 186
ля ть... — 170 Нема на світі України,
М бй р и (п й р к и ) — 170 Немає другого Дніпра — 186
М о й с е й — 171 Нема пророка в своїй
М о л о д а г в а р д ія — 171 країні — 187
М оя т ё к к ! 1 К а п у л ё т т ! — 171 Немезіда — 187
М бц ар т і С а л ь є р і — 172 Не мечіть бісеру перед
М о я м іл іц ія м ене б е р е ж е — 172 свиньми — 187
М у д р і, я к зм ії, І к ротні, я к Не можна двічі увійти
г о л у б и — 172 у ту саму річку — 188
М у ж и ч а п р ав д а єсть к о лю ч а , Не мудрувати лукаво— 188
А п ан сь к а н а всі боки Не називаю її раєм — 188
гн у ч а — 173 Не нам на прю з тобою
М у з и . Д ев ’ят ь м уз — 173 стати — 189
М у з и к а р ев ол ю ц ії — 173 Неначе цвяшок в серце
М у з и к а сфер — 173 вбитий — 189
М у з и к и , м у зи к и п еред усім ! — 174 Небокоптитель — 189
М у к и с л о в а — 174 Не одним хлібом живе лю­
М у к и Тан т& ла — 174 дина — 189
М у т ії свя ч ен ої води чки — 175 Неопалима купина — 190
М $ ц ій С ц ё в о ла — 175 Не осоромимо землі Руської —. 190
М уч е н и к . М уч е н и ц т в о. М а р т и р о - Не протився злому. Непротивлен­
л б г — 175 ня злу насильством — 190
Н а в а л ю в а т и О с с у н а П е л іо н — 176 Нептун — 191
Н а д л ю д и н а — 176 Не ридатьг а здобувати.
Н а д н і — 177 Хоч синам, як не собі.
Н а й т ю д я н іш а лю ди на. Кращу долю в боротьбі — 191
З л ю д е й н а й лю д я н іш и й — 177 Нербн — 191
Н а й м е н ш и й брат. М ен ш и й Не скує душі живої
брат — 177 І слова живого — 192
Н а к р и л а х п іс ен ь — 178 Нестертий слід — 192
Н а м а й д а н і к о л о церкви Нести свій хрест — 192
Р е в о л ю ц ія ід е — 178 Нёстор — 193
Н а м т р еб а г о л о с у Т а р а с а — 178 Не так тії вороги,
Н а п и т и ся ш олом ом Д о н у — 179 Як добрії люди — 194
Н а р іж н и й к ам інь. Б о г л а в у І окрадуть жалкуючи,
у г л а — 179 Плачучи осудять...
Н а р о д ж е н і бурею — 179 Не той тепер Миргород,
Н а р о д ж е н и й повзати л іт а т и не Хорол-річка не та — 193
м о ж е — 180 <Неудобозабываемый
На р о зп у т т я х в е л е л ю д н и х — 180 тормоз» — 194
Н а світанку (н а s o p i) т у м а н е і Нині отпущаєши — 194
і н о с и — 180 Нитка життя — 195
Насмішки боїться навіть той, хто Нічтоже сумняся (сум-
вже нічого не боїться — няшеся) — 195
181 Ні вітру, ні хвилі...— 195
На сторож і і оло їх п ос т ав лю Нігілізм — 196
с лов о — 181 Ні елліна, ні іудея — 196
Наступити на горло власній Ніке (Ніка) — 196
пісні — 181 Ні на йоту — 197
Н а сьом ом у н е бі — 182 Нібба — 197
Н а т а р е л і з гол уби м берегом — 182 Ніч яка, господи! Місячна,
Н а т и с к н а С х і д — 182 зоряна: Ясно, хоч голка
Н а у к а н енависті — 183 збирай — 197
Наша дума, наша пісня Нове життя нового прагне
Не вмре, не загине! — 183 слова — 197
Наша ціль — людське щастя Новий і праведний закон — 198
і воля — 183 Нові люди — 198
Нащо мені чорні брови — 183 HöiB ковчег — 198

331
Ну що б, здавалося, Печорін. ПечорІнство — 216
слова... — І99 Пігмеї — 216
Обітована земля — 200 Піддати анафемі — 217
Обличитель жестоких Підеш ти у мандрівку століть
людей неситих — 200 З мого духа печаттю —
Облфмов. Обломовщина — 201 217
Од дерева одірваний Підручник життя — 217
листочок — 201 Під селянську стріху — 217
Одіссей Одіссея — 201 Під тихими вербами — 218
Од молдаванина до фінна Пізнай самого себе — 218
На всіх язиках все Пілйт — 218
мовчить — 202 Піррбва перемога — 219
Одна ластівка весни не Після нас хоч потоп — 219
робить — 202 Пісня пісень. Пісня над піс­
Оживуть степи, озера — 202 нями — 219
Око за око, зуб за зуб! — 203 Піфія — 220
Око, око! Платон мій друг,
Не дуже бачиш ти а істина — ще більший
глибоко — 203 друг — 220
Олімп. Олімпійські громи. Плач і скрегіт зубовний — 220
Олімпійський спокій — 203 Плем'я молоде, незнайоме — 220
Олександр Македонський герой, Плейда — 221
але навіщо ж стільці ла­ Плоть і кров — 221
мати? — 204 Плюшкін — 221
Оптимістична трагедія — 204 Побити камінням. Кинути
Оракул — 204 камінь — 222
Ораїи тугу, сіяти смуток — 204 Повернімось до наших
Ораторами робляться, поетами баранів — 222
народжуються — 205 Повернути назад колесо
Орися ж ти, моя ниво, Долом історії — 222
та горою! — 205 Повертається на круги
О Руська земле. Уже за шело- своя — 222
мянем еси! — 206 Повстав рід на рід — 223
О рф ёй — 206 Повстаньте, гнані і голодні! — 223
О свята простото! — 206 Поділяй 1 пануй — 223
О с е л Б у р ід а н а — 206 Поезія і правда — 223
О с м ал ен і, я к гиря, Поет — завжди учень — 224
л а н ц і — 207 Поет і громадянин — 224
О стан н ій бій — 207 По кігтях (пізнати) лева — 224
О с та н н ій з м огікан — 207 Полова, що II розвіює вітер.
О т е л л о і Д езд ем он а — 208 Порох, розвіяний вітром — 225
О трясти п р а х — 208
О ч аси , о зв и ч а ї! — 208 Померти — спочити — 225
П а в и н е (п а в и ч е в е ) п ір ’я — 209 Помпадури і помпадурші — 225
П а в л о К о р ч а г ін — 209 Попелюшка — 226
П а м 'я т н и к н ерук отворн и й — 210 Попівські тортури — 226
П а м ’я ть сер ц я — 210 Попіл Клааса б’є в серце — 226
Пан — 210 Посипати голову попелом — 226
П а н ів з а те там м о р д у в а л и Посіяти зуби дракона — 227
І ж а р и л и зо в с іх боків... — 210 Посмішка авгура.
П а н е н я вередли ве, з м а н і- Авгур — 227
ж е н е — 211 Поспішай повільно! — 227
П а н Т в ард ов ськ и й — 211 По той бік добра і зла — 228
Ц а рн й с . П а р н а с ц і — 211 Потьомкінські села — 228
П а р т ія в е д е — 212 Почому хліб 1 сіль почім — 228
П а р ф ен о н -— 212 Поцілиш в сутнє — 229
П а с іч н и к Р у д и й П а н ь к о — 212 Початок кінця — 229
П а с т и р і стадо — 213 Практика — критерій істини — 229
П а с т у ш а ід и л ія — 213 Праця створила людину — 229
П егй с — 213 Предтеча — 230
П е д а г о г іч н а поеми — 213 Прекрасна Єлена — 230
ПедІти — 214 Премудрий піскар — 230
Пецздтопа — 214 Привид комунізму — 230
П ерф ород ний г р іх — 214 Прийде нове житя, добро нове
П е р е б е н д я — 214 у світ — 231
Перейти Рубікон — 214 Прийшов, побачив, переміг — 231
П е р ек у в а т и м еч і н а р а л а — 215 Прирівняти перо до багнета.
П е р ем ага ть І ж и т ь — 215 Змінити багнет на перо — 231
П е р е х р е с н і с те ж к и — 215 Притча во язицех — 232
П е р у н — 216 Приходьте й володійте нами — 232
П е р ш і хо р о б р і — 216 / Провідна нитка =* 232

332
Продати за миску сочевиці,
Продати за сочевичну
юшку — 232
Прокрустове ложе — 233
Пролетарі всіх країн, єднай­
теся! — 233
Пролетарям нема чого втрачати,
крім своїх ланцюгів — 233
Прометей — 234
Промінь світла в темному
царстві — 234
Пропаща сила — 234
Простий, як правда — 235
Про тебе мовлено, тільки під
іншим іменем — 235
Проти рожна перти (іти) — 235
Прощайте ворогам вашим — 236
Пузир — 236
Пуп землі — 236
Путівка в життя — 237
П’ята колона — 237
Раби незрячі, гречкосії — 238
Раби, підніжки — 238
Радуйся, ниво неполитая! — 239
Рани і скорпіони — 239
Реве та стогне Дніпр
широкий -г 239
Революції — локомотиви
історії — 239
Реквієм — 240
Релігія — опіум для народу — 240
Рептилія. Рептильна преса — 240
Ріг Амалфеї. Ріг достатків.
Ріг фортуни — 241
Річард Левине серце — 241
Річ у собі — 241
Робити з мухи слона — 241
Робінзон Крузо — 242
Роботящі уми, роботящі
руки — 242
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові — 242
Розвалилась зла руїна.
Покотилася лавина — 242
Розверзлися хлябі небесні — 243
Розвидняющийся день — 243
Розіпни Його! — 243
Розпинателі народні — 243
Розтікатися мислію по
древу — 244
Розумному досить — 244
Розум, честь і совість нашої
епохи — 244
Розчавіть підлу! — 245
Роки блукань, мандрів — 245
Ромео і Джульетта — 245
Росінант — 245
Сади Семіраміди — 246
Садок вишневий коло хати — 246
Самозакоханий Нарцис — 247
Самостійна дірка — 247
Самсон 1 Даліла — 247
Сарданапал — 247
Сатрап — 248
Сатурн. Паща Сатурна — 248
Свинська конституція — 248
Свиснув Овлур за рікою — 249
Світе ясний! Світе тихий! — 249
Світ ловив мене, та не
спіймав — 249
Світова скорбота — 249
333
Свобода, рівність, братерство — 250
Свобода — це усвідомлена
необхідність — 250
Священне каміння — 250
Святая святих— 251
Сезам, одчинись! — 251
Селадон — 251
Село на нашій Україні — 251
Сёльний крин — 252
Серпастий, молоткастий —• 252
Серце Данко — 252
Серцем кучерявий — 253
Серце народів, мозок землі — 253
Сестра Аполлона — 253
Сибарит. Сибаритство — 254
Сивіла. Читати Сивілині
книги — 254
Сильна, як смерть — 254
Сильні світу цього—254
Синій птах — 255
Сізіфова праця — 255
Сіль землі — 255
Сім корів худих і сім корів
товстих — 256
Скинути з себе ветхого
Адама — 256
Скрижалі. Записати на скрижа­
лях — 256
Скринька Пандори — 257
Скупий рицар — 257
Слава тобі, кесарю,
приречені на смерть вітають
тебе! — 257
Славних прадідів великих
Правнуки погані — 257
Слово і діло — 258
Слово, чому ти не твердая
криця... — 258
Слон і Моська — 258
Смертний гріх. СІМ смертних
гріхів — 259
Смерть Лаокоона — 259
Смертяшкін — 259
Смерть одна розлучить нас — 259*
Сміх крізь сльози — 260
Снопи стелять головами.
Молотять ціпами булат­
ними... — 260
Собакевич — 260
Содом і Гоморра — 260
Сократ. Голова Сократа.
Чоло Сократа — 261
Солодко вмирати за бать­
ківщину — 261
Соломон мудрий — 262
Соляний стовп — 262
Сонячні кларнети — 262
Сорок віків дивляться на вас
з висоти цих пірамід — 262
Спалити кораблі — 263
Спати сном праведника — 263
Спинись, хвилино — 263
Спляча царівна — 264
Сталь і ніжність — 264
Стара, але грізна зброя — 264
Старий режим — 265
Старосвітські батюшки — 265
Старосвітські поміщики — 265
Стецько — 265
Стиль — це людина — 266
Стікс — 266
СтоТть гора високая — 268 У глибині сибірських руд — 281
Стою — мов скеля непоруш- . Угрюм-Бурчеєв — 282
ний — 266 Удари молота 1 серця — 282
Стояти на смерть — 267 Украдене щастя — 282
Стрибок з царст&а необхідності Умивати руки— 283
в царство свободи — 267 У нас нема зерна неправди за
Суд Лінча — 267 собою — 283
Суета суєт — 268 У нашім раї на землі.
Сутність людини — сукущЦсть Нічого кращого немає,
усіх суспільних відносин — 268 Як тая мати молодая
Сфінкс — 268 З своїм дитяточком
Сцілла І Харібда — 268 малим — 283
Таємна вечеря — 269 Унтер Пришибєев — 283
Такий я ніжний, такий три­ У поті чола — 284
вожний — 269 У ріднім краю навіть дим
Так минав слава на світі (світова солодкий — 284
слава) — 269 Усе міняється, оновлюється,
Та нехай собі, як знають, рветься — 284
Божеволіють, конають,— Усе моє ношу з собою — 285
Нам своє робить! — 270 Усе тече, все змінюється — 285
Та прийде час. і ти огнистим Усі дороги (шляхи) ведуть у
Рим — 285
видом Усі жанри хороші, крім
Засяєш у народів вольних нудного — 286
колі — 270
Тарас Бульба — 270 Усмішка Джоконди (Монни
Тдртюф — 270 Лізи) — 286
Творити 8а своїм образом У справедливих армій доля
І подобою — 27 І завжди прекрасна — 286
Текти молоком і медом — 27 І У сумці солдата лежить маршаль­
Темне царство — 27 і ський жезл — 287
Теорій, друже мій, сіра. Усьому свій час. І кожна річ
Та дерево життя зелене — 271 має пору під небом — 287
Тернистий шлях — 272 Фавн — 288
Терновий вінок — 272 Фаетон — 288
Ти добре риєш землю, кріт Факти — вперта річ — 288
старий! — 272 Фантастичні думи!
Тисяча і одна ніч — 273 Фантастичні мрії! — 289
Тисячі! тонн словесної руди — 273 Фарисеї — 289
Титан. Титанічна боротьба — 273 Фатй-моргана — 289
Тіль Уленшпігель — 274 Фауст — 290
Тімурівець. Тімурівський Феб. Слуга Феба — 290
рух — 274 Федір Безрідний — 290
Тіні забутих предків — 274 Феміда — 291
Тіртей. Пісні Тіртея — 274 Фенікс. Мов Фенікс із по­
Той мурує, той руйнує—*275 пелу — 291
Той, що греблі рве — 275 Фігаро тут. Фігаро там — 291
Точка опори — 275 Фіговий листок — 291
Треба всюди, добрі люди, Фізики 1 лірики — 292
Приятеля мати — 276 Філемон 1 Бавкіда — 292
Треба твердо нам в бою Філіппіка — 293
стояти — 276 Філістер — 293
Три грації — 276 Фімі&м. Кадити фіміам — 293
Тридцять срібників — 277 Фортуна. Колесо фортуни — 293
Три кити — 277 Форум — 294
Тримати камінь за пазухою — 277 ФУрії — 294
Тримати порох сухим — 278
Трістан та Ізольда — 278 Хазяйновитий мужичок — 295
Тріумвірат — 278 Хай буде світло! — 295
Троянди й виноград — 278 Хай згине цар! — 295
Троянський кінь — 279 Хай сяє сонце, хай згине
Трубадури — 279 тьма — 296
Труди і дні( діла І дні) — 279 Хам — 296
Труд переростав у красу — 279 Хамелебн — 296
Тюрма народів — 280 Хаос. Правічний (первісний)
Тьма єгипетська — 280 хаос — 296
Тьма кромішна — 280 Харбн — 297
У вагоні директорія, Химёра — 297
під вагоном територія — 28І Хіба ревуть воли, як ясла
У всякого своя доля повні? — 297
І свій шлях широкий — 281 Хлестаков. Хлестаковщина — 298

334
Хліба й видовищ! — 298
Хліб насущний — 298
Хлопістика — 298
Хлюпни нам, море, свіжі лави!
0 земле, велетнів роди! — 299
Ходіння в народ — 299
Ходіння по муках — 299
Холодна війна — 299
Холодний яр — 300
Хома невірний (невірую­
чий) — 300
Хрестовий похід — 300
Хто бере — усе той тратить,
хто дав — усе придбав — ЗОІ
Хто взяв меч, від меча й за­
гине — ЗОЇ
Хто не працює, той не їсть — ЗОЇ
Цар-голод — 302
Це ж остання війна! Це до бою
Чоловіцтво Із звірством
став — 302
Цей виноград зелений — 303
Цербер — 303
Циклбп. Циклопічна будова — 303
Чайльд-Гарольдів плащ — 304
Часи змінюються,
1 ми змінюємося разом із
ними — 304
Час працює на нас — 304
Час — це гроші — 305
Чаша Святого Грааля — 305
Червона нитка — 305
Червона шапочка І Сірий
Вовк — 305
Через терни до зірок — 306
Чернець годований — 306
Чи й був той хлопчик?
А, може, хлопчика й не
було? — 306
Чи буде суд! Чи буде кара
Царям, царятам на землі? — 307
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати? — 307
Чи живі, чи гдорові
Всі родичі гарбузові? — 307
Чим ніч темніша, тим яскравіші
зорі — 307
Чи не добре б нам, браття,
почати...
(Не лЬпо ли ны бяшеть, бра­
тіє, цачяти...) — 308
Чисте мистецтво. Чиста
краса — 308
Чисті і нечисті — 308
Чичиков — 309
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти — 309
Чому я не сокіл.
Чому не літаю? — 309
Чом я не сторукий? — 309
Чотири «К» — 310
Чугайстер — 310
Чудесний сплав — 310
Чуєш, сурми заграли! — 310
Чумазий — 311
Чуття єдиної родини — ЗІ 1
Шапка-бирка, зверху дірка — ЗІ2
Шбрлок Холмс — 312
Шлеміль. Тінь Шлеміля — 313
Шпюнське ремесло — 313
Штурмани * айбутньоі бурі — 313
Штурм неба — 313
Щасливий кінець — 314
Щастя всіх прийде по наших аж
кістках — 314
Щоб словам було тісно,
а думкам — просторо — 314
Щоб усі слов'яни стали добрими
братами — 315
Що Гек^бі до нього.
Що йому до Гек^би? — 315
Ювенйлів бич — 316
Юпітер, ти сердишся,
отже, ти неправий — 316
Я бачу крізь ціле століття — 317
Яблука Гесперйд — 317
ЯбЛуко незгоди — 317
Я вийду сама проти бурі — 318
Я єсть народ — 318
Якби бога не було,
його треба було б вига­
дати — 318
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була
своя — 319
Як би чого не вийшло.
Щоб чого-небудь не
вийшло — 319
Як війна — то війна — 319
Як гартувалася сталь — 319
Як денді лондонський 320
Як ковбаса та чарка... — 320
Якого великого артиста втрачав
світ! — 320
Яко тать в нощі — 320
Як упав же він з коня... — 320
Як швед під Полтавою — 321
Я людина, і ніщо людське мені
не чуже — 321
Я мислю, отже, існую — 321
Яничари — 321
Ярославна — 322
Я свою п’ю, а не кров
людськую — 322
Я син народу, що вгору йде,
Хоч був запертий в льох — 322
Я славлю воїнів — 323
Ясно, наче проста гама — 323
Я тебе породив, я тебе й
уб’ю — 323
Я — частина сили, що у кожну
мить
Бажає зла, щоб лиш добро
творить — 323
 Коваль Алла Петровна
Коптилов Виктор Викторович
КРЫЛАТЫЕ ВЫРАЖЕНИЯ
В УКРАИНСКОМ ЛИТЕРАТУРНОМ ЯЗЫКЕ
Афоризмы. Литературные цитаты.
Образные выражения
(на украинском языке)
Издательское объединение «Вища школа»
Издательство при Киевском государственном
университете

Редактор Щербатенко Л. Л.
Оправа художника Балюна Г. М.
Художній редактор Лелеко В. Д.
Технічний редактор Окопна О. Д.
Коректори Філоненко Н. М., Рольянова А.
Закутна Н. Я.

Здано до набору 24.ХІІ 1974 р. Підписано до друку

6.VI. 1975 р. Формат паперу 84Х108уа2. П атр друк,
ДО 1. Фіз.-друк. арк. 10,5. Умови, арк. 17,64. Обл.-ви-
давн. арк. 21. Тираж 93 000 (1—50 000). Видавн,
М 345 гк. БФ 34405. Ціна 1 крб. 53 коп. Зам. 5—189.
Видавництво видавничого об’єднання «Вища школа»
при Київському державному університеті, 252033,
Київ, Тарасівська, 11.
Головне підприємство республіканського виробничого
об’єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР,
Київ, вул. Довженка, З,