Нормативність вживання форм числа іменників

Число іменників – словозмінна категорія іменника, в основі якої лежить

поняття розчленованої кількості. Більшість іменників позначають предмети,
які піддаються лічбі, мають співвідносні форми однини і множини з тим
самим лексичним значенням: банк – банки, студент – студенти, правило –
правила, інститут – інститути, вакансія – вакансії.

Іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або

поєднати із цей, ця, це: цей світ, ця громада,це листя, це коріння.

Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати

із ці: ці дерева, ці корені, ці ножиці, ці Карпати.

Однина й множина іменників звичайно різняться між собою

закінченнями: будинок — будинки, вікно — вікна, дорога — дороги.     

Проте в іменниках середнього роду на -я (змагання, сузір ‘я) закінчення в

обох числах збігаються. Число цих іменників визначаємо, орієнтуючись на
слова, що стоять при них: змагання триває — змагання тривають, далеке
сузір я — далекі сузір я.

У давнину існувала ще третя форма числа іменників —двоїна. Тепер вона

зникла, залишилися тільки форми очі, плечі,вуса, які тепер сприймаються як
множина, та діалектні форми на зразок дві відрі, дві нозі.

Тільки в однині вживаються іменники, що позначають:

1. Абстрактні поняття: мудрість, доброта, терпіння, боротьба,

хоробрість тощо;
2. Збірні поняття: студентство, апаратура, зброя, жіноцтво, селянство;
3. Назви речовин і матеріалів: кисень, цукор, пісок, цемент, вугілля;
4. Власні географічні назви: Україна, Запоріжжя, Дніпро.

Деякі з цих іменників можуть вживатися і в множині, щоправда, набуваючи

при цьому трохи іншого значення: мінеральні води, добірні вина, леговані
сталі, болі, радості, глибини, світи.

Тільки у множині вживаються іменники, що позначають:

 1. Власні географічні назви: Карпати, Суми, Брюховичі;
2. Назви обрядових понять: заручини, заручини, іменини;
3. Назви економічних понять: фінанси, кошти, гроші;
4. Речовинні назви: вершки, дріжджі, парфуми, макарони;
5. Абстрактні поняття: хитрощі, заздрощі, любощі;
6. Парні предмети: двері, окуляри, граблі, штани.

Найтиповішим порушенням морфологічної норми в офіційно-ділових текстах

є заміна множинних іменників такими, що вживаються тільки в однині.
Порівняйте: Партію дитячих костюмів було надіслано до
магазину — Вибракувано дитячого костюма в кількості 15 штук.

Множинні іменники реального значення однини або множини набувають за

допомогою числівників:

 одні двері — двоє дверей;

 одні ножиці — троє ножиць.

Будуючи речення зі збірними іменниками, треба особливу увагу звертати на

число пов’язаних із ними слів. Якщо збірний іменник, який називає
сукупність багатьох предметів, стоїть в однині, то й пов’язані з ним
слова також мають стояти в однині: осіннє листя (а не осінні), коріння
проросло (а не проросли), селянство — воно (а не вони), молодь — її інтереси
(а не їхні).

Слід пам’ятати також, що абстрактні іменники не мають форм множини (рух

поїздів), заміна їх множинними формами можлива лише у професійних
жаргонах (рухи поїздів відбуваються поза графіком).

Речовинні іменники (нафта, вода, сік) вживаються у множині, коли вони

набувають термінологічного значення, наприклад:мінеральні солі, машинні
масла, фруктові соки, кольорові метали, леговані сталі та ін.

Форма множини від іменників власних назв указує або на сукупність осіб,
пов’язаних родинними стосунками (Кульчицькі, Коваленки, Самійленки). або
на певний тип людей (Чацькі, Прометеї, Донкіхоти). Останні назви можуть
уживатися не лише у позитивному плані, а й для вираження іронії, насмішки,
презирства (донжуани, обломови, дантеси).
Для   того,   щоб   правильно   використовувати   число   іменника   у
документах,  потрібно  запам’ятати основні  правила   вживання  форми
однини на позначення множини.
1. Однина служить засобом узагальнення, тобто, вказує на сукупність
однорідних предметів як на одне ціле,  наприклад: У нашому потязі  подорож
буде приємною, з першого дня пасажир тут оточений турботою; Увесь
врожай черешні  в кількості 100 тонн здано на консервний  завод;  Зібрано
цукрового буряка на площі  10-ти гектарів.  У  цих   випадках   однина   є  
засобом  узагальнення,   – турбуються не за одного, а за всіх пасажирів,
цукровий буряк – усі викопані  корені ;  черешня – усі  зібрані  ягоди. Якщо ж
якась невизначена кількість однорідних предметів лишається внутрішньо
розчленованою, тобто вона складається з окремих одиниць і може рахуватись
або вимірюватись, тоді рекомендується вживати форму множини: 
Підготовлено для відправлення нову партію холодильників     (Р.   в. ,  
мн. ) ;   На   підприємстві   випускається   11   найменувань електроприладів
(Р.  в. ,  мн. ) .
2. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать  
кожній   особі   або   предмету:  Молоді   спеціалісти,  працівники,   з  якими  
укладено   строковий  трудовий  договір,  підлягають атестаці ї  тільки за  їх
згодою.  Після закінчення курсів слухачам видається свідоцтво (не одне,  а
багато) .
3. У назвах установ і свят вживання форм однини (в узагальненому значенні) 
або множини визначається традицією. Потрібно запам’ятати
словосполучення, в яких використовуються різні форми числа: Будинок
книги, Будинок актора, Будинок вчителя, День енергетика, День
машинобудівника, День шахтаря – однина, і множина - Будинок подарунків,
Будинок офіцерів, Будинок учених, День працівників легкої промисловості ,
Міжнародний день студентів, День працівників сільського господарства. 
4. Абстрактні іменники вживаються тільки в однині (право, освіта,  сміх, 
рух  –  неправильно:  рухи поїздів) .  Але  якщо   абстрактні іменники
набувають конкретного вияву якості , ді ї , стану, тоді вони вживаються у
формі множини: Політичні сили пропонують…; У разі  виявлення пустот у
металі  заготовка бракується.
Для дипломатичних документів є характерним використання деяких
іменників тільки у формі множини. Наприклад, тільки у формі множини
використовуються слова свободи (політичні , профспілкові) , сили (миру, 
війни,   політичні) ,   сторони   (держави,   договірні) ,   потреби   (народу, 
суспільства) ,  позиці ї  (політичні) та  ін.
5. Деякі   речовинні   іменники   набувають   форми   множини,   коли
позначають види, сорти, типи речовин, вироби з цієї речовини, велику  
кількість  чогось   або  є   термінами:  високосортні   сири,  технічні масла,
мінеральні солі , сухі вина, високоякісні сталі . Таке вживання форми
множини не є порушенням норм літературної мови.
Проте,   з   цими  правилами   рахуються   далеко  не   завжди.  У мові
службових документів реєстр  іменників,  які  позначають множину,  а
вживаються у формі однини, і навпаки, часто непомірно розширюється,
наприклад: Придбали нову шкіряну мебель (правильно – меблі) ; Фірмою
закуплено багато рибної  консерви (треба рибних консервів) .У цей реєстр
потрапляють назви побутових предметів, найменування різних виробів,
товарів та ін. Особливо недоречною буває однина, коли тут же  вказується
кількість цих предметів:  Було вибракувано дитячого костюма (треба дитячих
костюмів)  у кількості  55 штук. Потрібно пам’ятати,  що коливання у виборі 
однини  і  множини не зводиться до протиставлення «один предмет – багато
предметів», а може бути пов’язано зі стилістичними функціями слова.
Наприклад,  слово пісок має тільки значення речовини (морський пісок) , а
слово піски позначає «простір,  покритий піском».  Форма слова морози у
порівнянні  з формою мороз  вживається для позначення інтенсивності ді ї , ї
ї повторюваності . Порівняй: На завтра прогнозують сильний мороз і На
вулиці тріщать морози.