СЕМІНАР 1.

ПОЕТИКА «БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ» ДАНТЕ

1. Данте і його час: життєвий і творчий шлях письменника.

2. Збірка «Нове життя» і поезія «нового солодкого стилю».
3. Смисл та історія назви «Божественної комедії». Проблема жанру і жанр
видіння.
4. Композиція твору. Організація Всесвіту.
5. Образ Беатріче та його значення.
6. Образ Данте. Стосунки з Вергілієм (6 – 7 пісня). Як можна
охарактеризувати самооцінку автора і чим вона відрізняється від
середньовічної?
7. Кола Пекла: символи, алегорії, містичні образи.
8. Значення Данте для світової культури.

Література:

Погребная Я.В. История зарубежной литературы: Средние века и

Возрождение: Учебное пособие. Эл. ресурс:
http://www.irbis.vegu.ru/repos/12341/HTML/sod.htm
Стадников Г. Краткая история средневековой литературы. Эл. источник:
http://svr-lit.niv.ru/svr-lit/stadnikov/index.htm
Борхес Х.Л. Девять очерков о Данте // Борхес Х.Л. Собрание сочинений: В 4
т. СПб., 2006. Т. 4.
Данте и всемирная литература / Под ред. Н.И. Балашова и др. М., 1967.
Голенищев-Кутузов И.Н. Данте. М., 1967 (ЖЗЛ).
Гуревич А.Я. «Божественная комедия» до Данте // Гуревич А.Я. Проблемы
средневековой народной культуры. М., 1981. С.176-240.
Доброхотов А.Л. Данте Алигьери. М., 1990.
Ионин Герман. Данте. СПб., 1996.
Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. М., 1978. С. 198-204.
 Завдання до теми

1. Складіть схему Пекла (за Данте).

2. Порівняйте концепцію світу за Данте з біблійною концепцією.

СЕМІНАР 2. ВІДРОДЖЕННЯ В ІТАЛІЇ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА.

«ДЕКАМЕРОН» БОККАЧЧО

1. Джерела і жанрова характеристика книги

2. Тематичні групи твору.
3. Композиційна своєрідність твору (1 новела 5 дня як композиційний центр)
4. Зв'язок «Декамерона» з гуманістичною концепцію світу та людини.
«Республіка поетів».
5. Моральний ідеал Боккаччо (10 день 10 дня). У чому полягає доброчесність
Грізельди?
Література:

Андреев М.Л., Хлодовский Р.И. Итальянская литература зрелого и позднего

Возрождения. М.,1988.
Бенеш О. Искусство Северного Возрождения. Его связь с современными
духовными и интеллектуальными движениями. М., 1973.
Новелла эпохи Возрождения. К., 1990.
Ревякина Н. В. Проблема человека в итальянском гуманизме второй половины
XIV – первой половине XV в. М., 1977.
Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. М., 1976.
Хлодовский Р. И. Декамерон : Поэтика и стиль. М., 1982.
Чемберлин Э. Эпоха Возрождения. Быт, религия, культура. М., 2006.

СЕМІНАР 3. В. ШЕКСПІР. ТРАГЕДІЯ «ГАМЛЕТ»

1.Джерело сюжету трагедії. «Хроніка датського літописця XII ст. Саксона
Граматика». Франсуа де Бельфоре «Трагічні історії». Томас Кід «Гамлет».
2. «Гамлет» і трагедії помсти.
3.Характеристика життя принца Датського. Відмінність у світоглядах Гораціо і
Гамлета.
4. Гамлет – вічний образ.
5.Трагічний конфлікт «Гамлета» та відображення у ньому конфлікту епохи.
6.Світове значення трагедії «Гамлет».
Література:

Аникст, А.А. Шекспир. Ремесло драматурга – М., 1974.

Выготский, Л.С. Трагедия о Гамлете, принце Датском // Он же. Психология

искусства. – М., 1965. – С. 209-246, 339- 498.

Комарова, В.П. Метафоры и аллегории в произведениях Шекспира – Л., 1989.

Микеладзе Н.Э. Преобразование сюжета мести в «Гамлете» // Медиаскоп. –

2010. – № 4. – С. 11-11.

Шекспировские штудии IV. Гамлет как вечный образ русской и мировой

культуры: Монография. – М., 2010

СЕМІНАР 4. СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІНІ ОСОБЛИВОСІ РОМАНУ

«ДОН КІХОТ» М.СЕРВАНТЕСА

1. Історія створення роману

2. Жанрова своєрідність і жанрові джерела (лицарський, пасторальний,
плутовський роман)
3. Особливості композиції роману. Роль мотиву дороги. Система образів
роману
 4. Дон Кіхот і лицарський ідеал. Дон Кіхот як вічний образ
5. Санчо Панса. Смисл образу
Література:

Багно В.Е. Дорогами «Дон Кихота»: судьба романа Сервантеса. – М., 1988.

Бочаров С.Г. О композиции «Дон Кихота» // Он же. О художественных мирах:

Сервантес, Пушкин, Баратынский, Гоголь, Достоевский, Толстой, Платонов. –
М., 1985.

Пинский Л.Е. Ренессанс. Барокко. Просвещение: Статьи. Лекции– М., 2002.

Пискунова, С.Н. Истоки и смысл смеха Сервантеса // Вопросы литературы. –

1995. – № 2. – С. 143-169.

Светлова, О.А. «Дон Кихот» Сервантеса: проблема поэтики / О.А. Светлова. Л.,
1966.

СЕМІНАР 5. ДРАМАТУРГІЯ ЛОПЕ ДЕ ВЕГИ

1.Творча спадщина і життєвий шлях Лопе де Веги

2. Естетичні погляди Л.де Веги. Теорія сценічної інтриги.
2. Народно-героїчна драма «Фуенте Овехуна» — новий тип драматичного твору
в літературі
3.Драми честі Лопе де Веги
4.Сутність конфлікту в комедії «Собака на сіні»
5. Значення творчості Лопе де Веги в розвитку театрального мистецтва
Література:

1. Плавскин З.И. Испанская литература 17 – середины 19 века. – М., 1982.

2. Штейн А.Л. История испанской литературы. – М., 1994.
 3. Балашов Н.И. Испанская классическая драма в сравнительно –
литературном и текстологическом аспектах. – М., 1975.
4. Аникст А.А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. – М., 1967.

СЕМІНАР 6. ПЕДРО КАЛЬДЕРОН ДЕ ЛА БАРКА. «ЖИТТЯ — ЦЕ СОН»

1. Особливості комедійної творчості П. Кальдерона: співвідношення характерів

та інтриги, «кальдеронівські ходи», концепція кохання тощо («Дама-привид»).
2. «Життя — це сон» як найкраща філософська драма Кальдерона і яскраве
втілення поетики бароко.
3. Динамізм сюжету в драмі.
4. Динамізм характерів персонажів (Басиліо, Сехисмундо, Росаура) у драмі.
5. Мотив «життя — сон» в бароковому художньому баченні. Своєрідність його
трактування в добу Ренесансу (В. Шекспір) та бароко (П. Кальдерон).
6. Алегорико-філософське значення драми (християнське Провидіння,
поганський фатум, ілюзорність земного буття, поняття свободи волі тощо).
7. Значення творчості П. Кальдерона для розвитку художньої системи бароко.
Література:
Балашов Н.И. Испанская классическая драма в сравнительно-литературных и
текстологических аспектах – М., 1975.
Виппер, Ю.Б. О разновидностях стиля барокко в западноевропейских
литературах XVII века // Он же. Творческие судьбы и история. – М., 1990.
Гвоздьов А. Іспанська література ХVІ–ХVІІ ст. // Всесвітня література та
культура. – 2004. – № 12. – С. 7-10.
Данченко І. Трагічна іронія людської долі / До аналізу ідейно-естетичних засад
філософської драми «Життя – це сон» П. Кальдерона) // Тижневик «ЗЛ».–
2000.– № 9.– С. 3.
Захарченко Н. «Життя – це сон» П. Кальдерона – взірець барокової драми //
Тижневик «ЗЛ».– 2001.– № 42.– С. 2.
Наливайко Д. Бароко і драма Кальдерона «Життя – це сон» // Тема. – 2000. – №
1.– С. 5-17.
Перлини іспанської барокової поезії: Луїс де Гонгора, Педро Кальдерон, Хуана
Інес де ля Крус // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 12. – С. 32-33.
Плавскин З.И. Испанская литература XVII – середины ХІХ века. – М., 1978.
Рязанцева Т. «Жив, писав, кохав...» Життя і творчість Ф. де Кеведо // Всесвіт.–
1997.– № 10.– С. 156-160.

СЕМІНАР 7. «ВИСОКА» КОМЕДІЯ У ТВОРЧОСТІ МОЛЬЄРА

1. Художні особливості ранніх комедій Мольєра. Пародійне зображення

преціозності в «Кумедних манірницях».
2. Творча історія комедії «Тартюф».
3. Особливості головного конфлікту, специфіка фіналу комедії «Тартюф».
4. «Мізантроп». Образ Альцеста. Передбачення просвітницьких ідей.
5. Сатирико-комедійні типи в комедії «Міщанин-шляхтич».
6. Особливості композиції комедії «Міщанин-шляхтич».
7. Стиль комедій Мольєра. Особливості створення характеру.
7. «Високий» комізм драматургії Мольєра: «розважаючи повчати і повчаючи
розважати».

Література:
Бордонов Ж. Мольер: пер. с фр. М., 1983.
Бояджиев Г. Н. Мольер: Исторические пути формирования жанра
высокой комедии. М., 1967.
Лімборський І. Сміх, що робить людей серйозними / Класицизм 17 ст. і комедія
Мольєра «Міщанин-шляхтич» // Зарубіжна література в навч. закладах.– 1996.–
№ 3.– С. 11–15.
Мультатули В. М. Мольер: Книга для учащихся старших классов средней
школы. – М., 1988. – 142 с.
Ніколенко О. М. Король комедії. Система уроків вивчення п'єси Ж. Б. Мольєра
«Міщанин-шляхтич» у культурологічному контексті // Всесвітня література та
культура. – 2001. – № 5. – С. 8–18.
Рогозинський В., Рогозинська В. Класицизм Мольєра: він знав Журдена і
Тартюфа // Всесвітня література та культура. – 2005. – № 7. – С. 23-24.
Скуратівський В. Мольєр // Всесвіт. – 1972. – № 1. – С. 200-204.
Стороженко Л. Театр Мольєра: традиції і новаторство // Всесвітня література та
культура. – 2002. – № 12. – С. 44-48.

СЕМІНАР 8. ПОЕМА ДЖ. МІЛЬТОНА «ВТРАЧЕНИЙ РАЙ»

1. Творчість Мільтона, її періодизація.

2. Проблематика поеми «Втрачений рай» й дискусійні аспекти її трактування.
3. Концепція світу в поемі Мільтона.
4. Біблійний сюжет. Наявність двох сюжетних ліній. Аналіз ключових епізодів:
- Падіння воїнства Сатани;
- Розбудова Пандемоніума;
- Розмова Сатани з Гріховністю і Смертю;
- Опис Едему;
- Розповідь Архангела Рафаїла про гігантську битву ангелів, очолюваних Божим
Сином, і воїнства Сатани;
- Кохання Адама і Єви, їхнє гріхопадіння: глибокий психологізм цих епізодів;
- картини майбутнього, які Архангел Михаїл відкриває Адаму;
- палаючий Едем за спинами людей.
5. Інтерпретація образу Сатани в сучасному літературознавстві.
6. Класицистичні риси в образі Бога.
7. Поема «Втрачений рай» як приклад взаємодії бароко і класицизму.
Література:

Аникин Г. В., Михальская Н. П. XVII век. Литература английской буржуазной

революции. Джон Мильтон // Г. В. Аникин, Н. П. Михальская. История
английской литературы. – М., 1975. – С. 94-103.
Аникст А. Джон Мильтон и его поэма «Потерянный рай» // Джон Мильтон.
Потерянный рай. – М., 1982. – С. 5-20
Джон Мильтон // История зарубежной литературы XVII века: Учеб. для филол. спец.
вузов / Под ред. З. И. Плавскина. – М., 1987.– С. 215-231.
Самарин Р. М. Творчество Джона Мильтона. – М., 1964.
Соколянський М. Через хребти століть: До 250-річчя з дня народж. Дж.
Мільтона // Всесвіт.– 1983.– № 12.– С. 127-128.
Чамеев А. А. Джон Мильтон и его поэма «Потерянный рай». – Л., 1986
Шалагінов Б. Б. Твори Дж. Мільтона «Втрачений рай», «Повернений рай» //
Всесвітня література та культура. – 2005. – № 1. – С. 12-14.

СЕМІНАР 9. ФРАНЦУЗЬКИЙ КЛАСИЦИЗМ. МАЛЕРБ. БУАЛО

1. Формування класицизму французької літератури початку ХVII ст.

2. Франсуа де Малерб – перший поет і теоретик французького класицизму:
- Малерб як надвірний поет при дворі Генриха 4;
- Політична і філософська лірика.
3. Нікола Буало-Депрео як поет-сатирик, критик та теоретик класицизму:
- Творча еволюція Буало;
 - Античність у творчості (епікурейство, сатири Ювенала, гораціанська
тема);
- Віршований трактат «Поетичне мистецтво» (1674): систематизація і
узагальнення принципів класицизму, полеміка з прециозною та
бурлескною літературою, афористичність стилю трактату.
- Вплив концепції Буало на літературу просвітницького класицизму.
Література:

Литература XVII–XVIII веков // Новые переводы: хрестоматия в помощь

студентам-филологам / сост. и общ. ред. Н. Т. Пахсарьян. М., 2005. С. 73–102.

Литературные манифесты западноевропейских классицистов. М., 1980.

Утопический роман XVI–XVII веков / вступ. ст. Л. Воробьева. М., 1971. Т. 34

(«Библиотека всемирной литературы»).

Хрестоматия по западноевропейской литературе: Литература ХVII в. / сост. Б.

И. Пуришев. М., 1949. Лукасик, В. Ю. Французская поэзия / В. Ю. Лукасик //
История зарубежной литературы ХVII в.: учеб. пособие / А. Н. Горбунов [и др.];
под ред. Н. Т. Пахсарьян. М., 2005. С. 140–183.

История зарубежной литературы ХVII в.: учеб. пособие / А. Н. Горбунов [и

др.]; под ред. Н. Т. Пахсарьян. М., 2005.

Французская драматургия / Пахсарьян Н. Т. С. 274–303;

Французская проза классицизма / Пахсарьян Н. Т. С. 417–427.

Пахсарьян, Н. Т. История зарубежной литературы XVII–XVIII веков: учеб.-

метод. пособие / Н. Т. Пахсарьян. М., 1996.

СЕМІНАР 10. ФРАНЦУЗЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО

 1. Особливості літературного процесу Франції початку XVIII ст.
2. Просвітницький класицизм Шарля Луї де Монтеск’є:
- Філософський роман «Персидські листи»
3. Творчий шлях Вольтера-письменника:
- Просвітницький класицизм Вольтера-прозаїка;
- Жанрова своєрідність філософської повісті;
- Повість «Кандід, або Оптимізм»: філософські концепції.

4. Діяльність енциклопедистів – новий етап французького Просвітництва:

- Особливості світогляду Дідро;

- Дідро-драматург і романіст.

Література:

Бондарев А.П. Этика или эстетика? К проблеме взаимодействия типологических

разновидностей французского просветительского романа // XVIII век:
Литература в контексте культуры. – М, 1999. – С. 86 – 93

Волгин В.П. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII в. – М., 1977

Дени Дидро и культура его эпохи. – М., 1986

Эстетика Дидро и современность: Сб. ст. – М., 1989

Жеребин А.И. Стиль рококо как пространство культуры // XVIII век:

Литература в контексте культуры. – М., 1999. – С. 5 – 9 4

Жилова А.Х. Авторская позиция в романе А.-Ф. Прево «История Кавалера де

Грие и Манон Леско» // XVIII век: Литература в контексте культуры. – М., 1999.
– С. 112–115

СЕМІНАР 11. ПОЕТИКА РОМАНУ «ЮЛІЯ, АБО НОВА ЕЛОЇЗА» Ж.-

Ж.РУССО
 1. Концепція «природньої людини» як основа поглядів Ж.-Ж. Руссо. Руссо і
Руссоїзм.
2. Роман «Юля, або Нова Елоза»: смисл назви, проблематика, соціально-
психологічний конфлікт.
3. Характеристика образів головних героїв.
4. Етапи любовно-психологічного і етичного конфліктую.
5. Художнє новаторство Ж.-Ж.Руссо. Особливості епістолярної форми та її
функції.
Література:

Забабурова Н.В. Французский психологический роман (эпоха Просвещения и

романтизм) – Ростов н/Д, 1992.
Дворцов, А.Т. Жан-Жак Руссо. – М., 1980.
Верцман И. Е. Руссо . – М., 1970.
Виппер Ю. Б. Два шедевра французской прозы XVIII века //
творческие судьбы и история. – М., 1990.
Грэхэм Г. Ж.-Ж. Руссо. Его жизнь, произведения и
окружающая среда. – М., 1890.

СЕМІНАР 12. ТВОРЧІСТЬ РОБЕРТА БЕРНСА

1. Художня своєрідність поетичного доробку Р.Бернса. Зв'язок з усною
народною творчістю, відношення до класики.
2. Біографічні мотиви у віршах Р.Бернса.
3. Тематика поетичних творів.
4. Поетика поезії Р.Бернса.
Література:
Аникин Г.В., Михальская И.Г История английской литературы. М., 1985.
 Бернс Роберт Вибране. К., 1959.
Бернс Роберт Поезії. К., 1965.
Валюк З.О. Роберт Бернс. «Джон Ячмінне Зерно» //Всесвітня література в
середніх навчальних закладах України. – 1996. – № 8. – С.11-13.
Данилюк Ю. Душа, закохана в природу. Вивчення вірша Р.Бернса «Моє
серце в верховині...» // Всесвітня література та культура в навчальних
закладах України. – 2002. – № 5. – С.18-21.
Елистратова А. Роберт Бернс : Критико-биографический очерк. – М.,
1957.

СЕМІНАР 13 ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО ДРАМАТУРГІЇ П'ЄРА

ДЕ БОМАРШЕ (1732-1799).

1. Розвиток французького театру XVIII ст.

2. Формування світогляду та естетичних принципів Бомарше.

3. Перші творчі проби комедіографа, сатиричний зміст «Мемуарів».

4. Бомарше – автор трилогії про Фігаро. Бомарше й Мольєр.

5. П'єса «Шалений день, або одруження Фігаро» – вершина творчості

драматурга:

а) жанрові особливості п’єси;

б) основний конфлікт комедії;

в) складність та напруженість інтриги у творі.

6. Характеристика персонажів комедії:

а) утілення в образі Фігаро рис людини нового часу;

 б) граф Альмавіва як представник старого режиму;

в) сатиричне змалювання судочинства в образах Брідуазона, Дубльмена,

Бартоло.

7. Засоби вираження комічного у п'єсі (жарти, каламбури, дотепи, пародії

тощо).

Література:

Артамонов С. Д. Бомарше. Очерк жизни и творчества. – М., 1960.– 254 с.

Грандель Ф. Бомарше: [Пер. с фр.] / Предисловие С. Козлова.– М., 1985.– 398

с.

Тураев С. В. Литературное движение во Франции второй половины ХVІІІ в. //

История всемирной литературы: в 9 т. – М., 1988. – Т. 5. – С. 113-119.

Лещинская Г. И. Пьер Огюстен Карон де Бомарше. Библиографический

указатель / сост. и автор вступит. статьи Г. И. Лещинская – М., 1980. – 168 с.

Мокульский С. С. Пьер Бомарше: К 225-летию со дня рождения.– М., 1957.–

31 с.

Назарець В. «Яка все ж таки у мене дивна доля» (Творчий шлях Бомарше) //
Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. – № 11.– С. 51-54.

Пути развития французской драматургии конца XVIII – начала XIX веков. – К.

: Одесса, 1978. – С. 5-15.

Финкельштейн Е. Бомарше: 1732-1799. – Л.-М., 1957. – 127 с.

Штейн А. А. Бессмертный Фигаро [Бомарше] // Штейн А. А. На вершинах

мировой литературы. – М., 1977. – С. 224-268.
 СЕМІНАР 14. ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА В АНГЛІЇ. ТВОРЧІСТЬ Д.
ДЕФО ТА ДЖ.СВІФТА

1. Просвітництво як культурно-історична епоха, його характерні риси.

Філософське підґрунтя. Літературні напрями, жанри.

2. Творчість Д. Дефо (загальний огляд). Новаторство Дефо-романіста.

3. Ранньопросвітницький характер роману Д. Дефо «Робінзон Крузо».

- сюжетне джерело твору;

- жанрові та композиційні особливості, своєрідність оповіді;

- тематика і проблематика роману.

4. Образ Робінзона як сина своєї епохи, класу, нації (раціоналізм, прагматизм,

життєздатність, оптимізм тощо). Питання релігії.

5. Проблема «природної людини» у творі.

Жанрова і композиційна своєрідність роману Дж.Свіфта «Мандри Гуллівера».

Тема та ідея твору.

3. Роман «Мандри Гуллівера» як сатира на суспільну дійсність:

- антимонархічне спрямування;

- розкриття абсурдності та протиприродності війн;

- критика політичної системи, судочинства, релігійних догм, суспільної моралі

у творі;

- проблема науки та псевдонауки;

- виховання та освіта;

- змалювання звичаїв єгу – жахлива пародія на людину в усіх її моральних та

фізичних проявах.
 4. Суспільний ідеал у романі: утопія чи антиутопія.

5. Еволюція образу Гуллівера, Гуллівер і автор.

Література:

Аникст А.А. Даниель Дефо. – М., 1957.–131 с.

Брандис Є. Нащадки Робінзона Крузо / Про Робінзонаду світу // Всесвіт. –

1970.– № 7.– С. 157-160.

Довбня Л. Словник до твору Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» // Всесвітня

література. – 1999. – № 3. – С. 8-9.

Катеринчук О. М. «Робінзон Крузо» як сюжетна модель світової робінзонади

// Всесвітня література. – 2004. – № 10. – С. 15-16.

Тураев С. Введение в западноевропейскую литературу ХVІІІ в.– М., 1962. – 68

с.

Урнов Д. М. Дефо. – М., 1990.

………………………………………………………………………………………..

Дейч А. Джонатан Свифт и его «Путешествия Гулливера» // Дейч А. Дыхание

времени. Статьи, портреты, очерки. – М., 1974.– С. 31-104.

Дубашинский И. А. Жанр «Путешествий Гулливера» // Научные доклады

высшей школы. Филол. науки. – 1970.– № 2.– С. 44-56.

Муравьев В.С. Путешествие с Гулливером. – М., 1972.– 208 с.

Пригодій С. Модель ідеального суспільства. Яка вона? / Компаративне

дослідження цієї моделі в романах Д. Дефо «Робінзон Крузо», Свіфта «Мандри
Гуллівера» та інших просвітн. текстах // Всесвітня література в середніх
навчальних закладах – 2000. – № 12. – С. 49-50.

Урнов Д. М. Робинзон и Гулливер. Судьба двух литературных героев. – М.,

1973.– 89 с.

СЕМІНАР 15. ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРУ ПРОСВІТНИЦЬКОГО РОМАНУ В

АНГЛІЙСЬКІЙЛІТЕРАТУРІ В ПЕРІОД ЗРІЛОГО ПРОСВІТНИЦТВА

1. Епістолярний, любовно-психологічний роман Семюеля Річардсона

(«Памела, або винагороджена доброчинність», «Клариса, або історія молодої
леді»).

2. Мистецьке новаторство творчості Г. Філдінга, роман «Історія Тома Джонса,

Знайди»:

- жанр твору (за визначенням автора і об’єктивно);

- композиційне поєднання різноманітних форм художнього вираження

дійсності;

- новаторство оповіді від ІІІ особи;

- спосіб змалювання характерів, авторська оцінка.

3. Авантюрно-крутійські, сатиричні романи Тобайаса Смолета «Пригоди

Родріка Рендома» та «Пригоди Перігріна Пікля». Ідейне навантаження гротеску
та карикатури у творах.

4. Художня своєрідність сентиментальних романів Лоренса Стерна «Життя і

думки Трістрама Шенді» та «Сентиментальні подорожі» (відсутність широких
епічних картин, деталізації, композиційної цілісності, увага до емоцій та почуттів
людини).
 Література:

Білик Н. Д. Замість світу рицарів, принцес і чудовиськ – реальне життя //

Всесвітня література. – 1997. – № 7. – С. 39-42.

Гражданская З. П. В отдаленных странах и у себя дома // Гражданская З. П. От

Шекспира до Шоу. – М., 1982. – С. 33-59.

Елистратова А. Английский роман эпохи Просвещения.– М., 1966. – 469 с.

Жанровые разновидности в западноевропейском романе ХVІІІ века //

Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе ХVІІІ–ХХ веков. –
Киев–Одесса, 1985.– С. 9-41.

Западноевропейский роман эпохи Просвещения. Проблемы типологии. –

Киев–Одесса, 1983. – 140 с.

Иткина Н. Л. Филдинг и Стерн // Вопросы зарубежной литературы.– М., 1967.

– С. 140-154.

Мирский Д. Смоллет и его место в истории европейского романа // Мирский

Д. Статьи о литературе. – М., 1987. – С. 98-136.

Моэм У. С. Генри Филдинг и «Том Джонс» (о писателе Генри Филдинге) //

Моэм У.С. Подводя итоги. – М., 1991.– С. 286-307.

Роджерс Пэт. Генри Филдинг: Биография. – М., 1984.– 208 с.

Соколянский М. Г. Историзм Филдинга. На материале «комических эпопей» //

Научные доклады высшей школы. Филол. науки. – 1974. – № 1.– С. 34-42.

Соколянский М. Г. Творчество Генри Филдинга. Книга очерков.– К., 1975. –

174 с.

СЕМІНАР 16. РУХ «БУРЯ ТА НАТИСК». ТВОРЧІСТЬ ФРІДРІХА

 ШИЛЛЕРА (1759-1805).

1. Революційно-новаторський характер руху «Буря та натиск». Вклад Гердера.

Ідейно-естетичні засади штюрмерської літератури.

2. Творчий шлях Шиллера. Шиллер як учасник руху «Буря і натиск».

3. Штюрмерський характер п’єси «Розбійники». Втілення ідеї морального

ідеалізму в образі Карла Моора.

2. Проблема суспільної нерівності у драмі «Підступність і кохання»:

- жанрові особливості п’єси, суспільно-політична та історична дійсність у

творі;

- соціальна та психологічна природа конфлікту.

3. Характеристика персонажів, їх моральна та соціальна сутність:

- образ Фердинанда як рупора авторських ідей, суперечливий характер і трагізм

образу;

- втілення в образі Луїзи кращих людських рис; роль батьків, кохання та релігії
у житті Луїзи;

- складність та суперечливість образу леді Мілфорд;

- образи негативних персонажів (президент, князь, Вурм, Кальб).

4. Мовно-стильові особливості п’єси.

Література:

Каган М. С. Эстетика Гердера, Шиллера, Гете. Кн. 2 // Лекции по истории

эстетики: В 4-х кн. / Под ред. проф. М. С. Кагана. – Л., 1974.– 200 с.

Кодоб’янська Н. Могуть інтелекту і криця моралі / Життя і творчість Шиллера

// Тижневик «ЗЛ». – 1998. – № 7. – С. 1-5.
 Ланштейн П. Жизнь Шиллера: Пер. с нем.– М., 1984.– 404 с.

Либинзон З.Е. «Коварство и любовь» Ф. Шиллера. – М., 1969. – 133 с.

Шашкевич Б. О. Щоб не плазувати перед слимаком. Матеріали до вивчення

драми Ф. Шіллера «Розбійники» // Всесвітня література та культура. – 2004. – №
7. – С. 39-40.

Шалагінов Б. Ф. Й. Г. Гердер і «штюрмерство» // Вікно в світ. Німецька

література ХVІІІ ст. – 1999. – № 1 (4). – С. 45-52.

СЕМІНАР 17. ТВОРЧІСТЬ ЙОГАННА-ВОЛЬФГАНГА ГЕТЕ (1749-1832).

ТРАГЕДІЯ Й.-В. ГЕТЕ «ФАУСТ».

1. Періодизація творчості Гете. Гете як учасник руху «Буря і натиск» та

представник напряму «веймарський класицизм». Поетичне
новаторство письменника.
2. Задум, джерельна основа та історія написання драми «Фауст».
3. Жанрові та структурно-композиційні особливості твору, їх зв’язок з
ідейним задумом автора.
4. Проблематика та ідейний зміст драми:

- роль мистецтва і призначення митця в суспільстві («Пролог в театрі»);

- сенс людського життя і велич людського розуму («Пролог на небі»);

- місце та роль вченого в житті (Фауст і Вагнер);

- любов та істина (Фауст і Маргарита);

- засудження релігійних догм;

- спокуса владою та багатством (у цісарському палаці);

- істина і краса (Фауст і Єлена) .

 5.Філософський зміст образу Фауста, його еволюція. Розкрийте образ у зістав-
леннях Фауст-Фауст (боротьба двох начал), Фауст-Мефістофель (єдність і
боротьба протилежностей).

6. Оцінка фінальної сцени. Морально-етичний та філософський висновки

трагедії.

7. Всесвітньо-історичне значення «Фауста» Гете.

Література:

Аникст А.М. Творческий путь Гете. – М., 1986. – 543 с.

Аветисян В. Образ Мефистофеля во второй части «Фауста» (в свете гетевской

концепции мировой литературы) // Известия РАН: Серия литературы и языка. –
1997. – № 1.– С. 3-10.

Аникст А.А. Гете и «Фауст». От замысла к свершению. – М., 1983. – 271 с.

Аникст А. «Фауст» Гете: Литературный комментарий. – М., 1979. – 350 с.

Басюк Ж. Боротьба добра і зла – рушійна сила розвитку світу. (За трагедією
Гете «Фауст») // Тижневик «ЗЛ». – 2004. – № 46. – С. 9-11.

Білецький О. І. Походження легенди про Фауста // Тижневик «ЗЛ». – 1999. –

№ 22-23. – С. 11.

Борецький М. І. Сентименталізм. Романтизм (матеріали до вивчення

теоретичних тем) // Всесвітня література. – 1999. – № 10. – С. 55-59.

Бутнікова О. Випробування кохання: Фауст і Маргарита (за Й.В. Гете

«Фауст») // Тижневик «ЗЛ». – 2004. – № 15. – С. 11-13.

Волков И.Ф. «Фауст» Гете и проблема творческого метода.– М., 1970. – 263 с.

Затонський Д. Пізнати світ. Метод. нотатки до І частини «Фауста» Гете //

Вікно в світ. – 1999.– № 3.– С. 47-50.
 Логвин Г. Протистояння Фауста і Мефістофеля / Матеріали до уроку з вивч.
трагедії Гете «Фауст», 9 кл. // Заруб. література в навч. закладах. – 1999. – № 4. –
С. 45-49.

Федоров Н. Ф. «Фауст» Гете и народная легенда о Фаусте // Контекст – 1975:

Литературно-критические исследования. – М., 1977.– С. 315-343.

Шалагінов Б.Б. «Фауст» Й. В. Гете. Містерія. Міф. Утопія: До проблеми

духовної сутності людини в німецькій літературі на рубежі ХVІІІ-ХІХ ст. – К.,
2002. – 280 с.

Шалагінов Б. Б. Естетика Й. В. Гете.– К., 2002.– 152 с.

Шалагінов Б. Б. В. Гете // Вікно в світ.– 1999.– № 1.– С. 52-74.

Франсуа де Ларошфуко (Francois de La Rochefoucauld, 1613–1680) как писатель-моралист, философ и

афорист. Жизненная и творческая судьба герцога де Ларошфуко. Участие в событиях Фронды и
разочарование в ее результатах. Трагичность и пессимистичность взглядов Ларошфуко на общество и
человека. Влияние взглядов янсенистов. Синтез рационализма Р. Декарта и сенсуализма П. Гассенди в
философских воззрениях Ларош- 45 фуко. «Мемуары» (Mémoires, 1662) Ларошфуко как обобщение
собственного опыта и наблюдений над эпохой. «Размышления, или Моральные изречения и
максимы» (Réflexions, ou Sentences et maxims morales, 1665): «перевод личного опыта в обобщающие
суждения о человеке» (Н. Т. Пахсарьян), анализ поведения «человека вообще». Пессимистическая
оценка нравственно-психологических побуждений человека. Эгоизм и тщеславие как главные
движущие силы поведения человека. Проблема лицемерия как механизма существования
человеческого сообщества. Парадоксальность мышления Ларошфуко. Проза Ларошфуко как школа
воспитания чувств и трезвого представления человека о самом себе

. Творчество Ж. де Лафонтена: традиции и художественное новаторство Жан де Лафонтен (Jean de La

Fontaine, 1621–1695) как крупнейший поэт французского классицизма и создатель авторской
(личностной) интерпретации эстетики классицизма. Творческий путь писателя. Раннее творчество и
влияние эстетики барокко: комедия в стихах «Евнух» (L’Eunuque, 1654; переработка пьесы Теренция);
уроки маринизма в поэме «Адонис» (Adonis, 1658); драматическая эклога «Климена» (1658),
аллегорическая повесть «Сон в Во» (1658–1661). Покровительство Н. Фуке 39 и верность Лафонтена
покровителю после его падения. Новый этап творчества Лафонтена. Жанр «сказки» (стихотворной
новеллы) в творчестве Лафонтена: «Сказки» (Contes, 1664), «Сказки и новеллы в стихах» (1665– 1671),
«Новые сказки» (1674). Прозаическая повесть со стихотворными вставками «Любовь Психеи и
Купидона» (Les Amours de Psyché et Cupidon, 1669) как переработка вставной новеллы из романа
Апулея «Золотой осел». Прециозно-классицистический характер повести, психологизм,
чувствительность, игривость. Влияние повести на поэму И. Ф. Богдановича «Душенька» (1778–1783) и
поэму А. С. Пушкина «Руслан и Людмила». Свобода воображения и множественность литературных
аллюзий в «Сказках» Лафонтена. Гривуазность и фривольность «Сказок» как продолжение традиций
Боккаччо и Рабле. Осуждение «Сказок» церковью. Парадоксальность и многообразие творчества
Лафонтена: гривуазность и христианский пласт творчества, «низовой» и «возвышенный» аспекты.
Религиозная поэзия: «Баллада», «Стансы об Эскобаре», «Поэма о пленении святого Малха» (1673),
издание «Сборника христианских стихотворений» (1671), одобренного Пор-Роялем. Лафонтен как
величайший баснописец Франции и Европы в целом. «Басни» Лафонтена («Басни Эзопа,
переложенные в стихи г-ном де Лафонтеном» (Fables d’Ésope, mises en vers par M. de La Fontaine), 1-й
вып. – 1668, 2-й – 1678, 3-й – 1694) как одно из крупнейших явлений культуры XVII в. Источники басен
Лафонтена: опора на Эзопа и Федра, обращение к индийским источникам, животному эпосу, фаблио,
ренессансным новеллистам. Преобразование и обогащение жанра басни, развитие образного
(художественного) начала. Яркие сатирические зарисовки нравов, черты памфлета, фельетона,
социальной комедии, идиллии, философского трактата в баснях Лафонтена. Непринужденность
повествования, простота и лаконичность стиля басен. Тонкий юмор, возвышенный язык комических
персонажей. Влияние басен Лафонтена на развитие европейской басни (Ф. фон Хагедорн в Германии,
И. А. Крылов в России и др.)