КУРС «КУЛЬТУРА НАУКОВОГО ТЕХНІЧНОГО

МОВЛЕННЯ ФАХІЦЯ» (КНТМФ)

Практичне заняття 1. Наукова мовна культура – основа професійної
діяльності дослідника
1. Наука як феномен культури.
2. Наука як вища форма інтелектуальної самореалізації особи.
3. Наукова етика вченого.

СРС
1. Виховання мовної культури науковця в Україні і за кордоном.
2. Мовно-фахові компетенції молодого дослідника.
3. Авторське право.
4. Наукова доброчесність.

Література:
1. Мацько JI. І., Кравець JI. В. Культура української фахової мови: Навч.
посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с. Реж. доступу:
http://194.44.152.155/elib/local/sk710976.pdf

2. Семеног О.М. Культура наукової української мови./ О.М. Семеног. – К.:

Академія, 2010. – 216 с. Реж. доступу: http://biblioteka-
knig.net/yazykoznanie/19215-kultura_naukovo_ukransko_movi_-
_semenog_o.html

Культура мови – мовознавча наука, яка на основі даних лексики,

фонетики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення
до мови й оцінювання мовних одиниць і явищ, виробляє механізми
нормування і кодифікації (введення в словники та у мовну практику).
Культура наукової мови – нормативне застосування наукової мови в
усній і писемній, діалогічній і монологічній формах, високий рівень мовно-
комунікативної культури.
Паралельно вживають термін культура мовлення – нормативність і
доцільність викладу інформації, тобто філологічне і психолого-педагогічне
обґрунтування використання граматичних структур відповідно до умов і
вимог конкретної ситуації. Одним із різновидів культури мовлення є
наукове мовлення.
Наукове мовлення – функціонування національної мови у сфері
наукової комунікації.
 Термін «культура наукового мовлення» слід використовувати, коли
йдеться про певні ситуативні мовні норми, тобто конкретний акт мовлення;
«культура наукової мови» – стосовно предмета навчального курсу. Основою
наукової мови є літературна мова, на її специфіці позначаються результати
досліджень різних галузей науки.
Мова науки – засоби мови, що характеризують усі функціонально-
стильові різновиди наукової сфери спілкування; специфічна система
граматичних і семантичних засобів вираження знакових одиниць, які
становлять ядро і периферію наукового стилю.
Мова науки, або мова наукового стилю викладу, наукова (спеціальна)
мова, виконує епістемічну, когнітивну, комунікативну функції і слугує для
задоволення соціальних, гносеологічних, комунікативно-прагматичних
потреб особистості і соціуму. Лексику мови різних наук представляють
загальнонаукові слова, стійкі словосполучення, терміни, невербальні знаки
(символи, піктограми тощо), словотвірна підсистема, відповідні синтаксичні
конструкції. Складником мови науки є науковий стиль.
Культура наукової мови охоплює нормативний, комунікативний, етичний
аспекти. Нормативний аспект передбачає знання літературних норм і вміння
застосовувати їх у науковому мовленні. Комунікативний – пропонує відбір
мовних засобів, які якнайкраще виконують завдання наукового спілкування.
Дотримання норм поведінки, повага до учасників спілкування,
доброзичливість, тактовність становлять етичний аспект наукової мови.
Наукова етика – це не тільки адміністративні правила, але так само й
сукупність моральних принципів, яких дотримуються вчені в науковій
діяльності і які забезпечують функціонування науки.
Наукова етика будується на моральних принципах:
Колективізм – результати дослідження повинні бути відкриті для наукового
співтовариства.
Універсалізм – оцінка будь-якої наукової ідеї або гіпотези повинна залежати
тільки від її змісту й відповідності технічним стандартам наукової діяльності,
а не від соціальних характеристик її автора.
Безкорисливість – при опублікуванні наукових результатів дослідник не
повинен прагнути до одержання якоїсь особистої користі, крім задоволення
від розв'язки проблеми.
Організований скептицизм – дослідники повинні критично ставитися як до
власних ідей, так і до ідей, що висуваються їхніми колегами.
 Вправи виконуються письмово!!!
Створюєте документ у форматі Word (.docx) та називаєте Прізвищем та
ініціалами автора (УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ!!). Наприклад: Тільняк Н.В.
Завдання виконуєте в єдиному файлі, зберігаєте та надсилаєте старості
групи! Староста формує спільний ZIP архів та надсилає його на пошту
nilatilnyak@gmail.com з загальної пошти групи.
Шрифт: Times New Roman, размер (кегль) – 14

1. Поставте наголоси у словах. Складіть із ними речення у науковому

стилі (виділіть літеру жовтим кольором).
Вимога, випадок, бюлетень, вказівка, дійовий, документ,
магістерський, навчання, найяскравіший, насамкінець, переобрання,
передовсім, передусім, питання, позачерговий, показник, показники,
помилка, помилки, рукописний.
2. За допомогою словників з'ясуйте значення термінів і складіть з ними
речення.
Гіпотеза, метод, компетенція, магістр, бакалавр, концепт, електорат,
конотація, лакуна, тавтологія, глотогенез.
3. До запозичень доберіть українські відповідники. Виберіть п'ять з
них і складіть науковий текст.
Запозичення: гетерогенний, демілітаризація, дескриптивний,
детермінувати, компаративний, еквівалент, конденсувати, рафінований,
секундарний, ліміт, симптом, пролонгація, прерогатива, превалювати,
акумулювати, адекватний, індиферентний, радикальний, превентивний.
Українські відповідники: спричиняти, порівняльний, відповідник,
згущувати, ущільнювати, різнорідний, роззброєння, обмеження, ознака,
продовження, перевага (виключне правило), переважати, збирати,
нагромаджувати, накопичувати, рівний, відповідний, тотожний, байдужий,
неактивний, докорінний, запобіжний, різнорідний, очищений, описовий,
визначати, зумовлювати, очищений, вторинний.
4. Висловте власну думку стосовно запозичень, опираючись на
твердження науковців.
Hociї мов із міцними соціолінгвістичними позиціями загалом
толерантно ставляться навіть до значних запозичень. Зовсім інакше до них
ставиться той народ, чию мову загрожує поглинути інша, сильніша мова.
Слабша мова не має права на лексичне змішування, бо це може стати
початком 1ї кінця. Без пуризму вона приречена на поступове витискання й у
кінцевому підсумку на повне вимирання (О. Ткаченко).
На жаль, ми є свідками бездумного й масованого впровадження
іншомовних (переважно англійських) термінів навіть у тих випадках, коли
для них було б зовcім неважко знайти прості й точні вітчизняні відповідники.
3 погляду іноземців це може розглядатися як фактичне визнання
меншовартостi, нерозвиненості української мови. Прикро, що філологічна
наукова спільнота (i не тільки вона, звичайно), на мій погляд, дуже слабко
протидіє цьому ганебному явищу (А. Нayмовець).
5. За словами О. М. Семеног, кожний дослідник – це своєрідна мовна
індивідуальність, складовими якої є, як правило, мовні здібності, мовне
чуття, мовний смак. Записати Ваше розуміння цих понять, відзначити, що
впливає на формування й розвиток мовних здібностей, мовного чуття,
мовного смаку.

Питання для самоперевірки:

1. Як Ви розумієте термін культура мови?
2. Що вивчає культура наукової мови?
3. Що є об’єктом та предметом досліджень наукової мови?
4. Назвіть функціонально-стильові різновиди наукової сфери
спілкування.
5. Навіщо та коли застосовують термін «мова науки»?