Міністерство науки, освіти, молоді та спорту України

Севастопольський міський гуманітарний університет

Факультет іноземної філології

Науковий стиль і наукові

тексти
Виконала
Студентка гр. АН-31
Степанцевич Тетяна
Перевірила
викладач
Бродська Ростислава
Володимирівна

Севастополь - 2011
 Науковий стиль -
 є засобом спілкування в галузі науки та
навчально-наукової діяльності.
 Науковий стиль належить до числа
книжкових стилів української літературної
мови, що володіють загальними умовами
функціонування і схожими мовними
особливостями.
Історія виникнення стилю
• Поява і розвиток наукового стилю пов'язано з прогресом
наукових знань у різних сферах життя і діяльності природи і
людини. Спочатку науковий виклад було наближене до стилю
художньої розповіді (емоційне сприйняття явищ у наукових
працях Піфагора, Платона і Лукреція). Створення у грецькій мові
стійкої наукової термінології призвело до відділення наукового
стилю від художнього (олександрійський період). В Україні
науковий стиль мовлення почав складатися з першого
десятиліття 18 століття у зв'язку зі створенням авторами
наукових книг і перекладачами української наукової
термінології. Значна роль у формуванні та вдосконаленні
наукового стилю належала М.В. Ломоносову і його учням (друга
полов. 18 століття), остаточно науковий стиль склався лише до
кінця 19 століття.
Основні стильові ознаки:
абстрагованість; переконливість;
узагальненість; аналіз, синтез,
підкреслена логічність; аргументація;
однозначність і пояснення причинно-
точність; наслідкових відношень;
ясність і об'єктивність висновки
викладу;
доказовність;
логізована оційність;
Основні стильові ознаки наукового стилю і специфічна
системність визначаються позамовними
стилетвірними чинниками:
призначенням (концепції, ідеї, категорії);
змістом стилю (теоретичної свідомості та
практичного знання);
метою стилю (нове знання про дійсність і його
доведеність);
комунікативним завданням (передання адресату
знань у доступній формі)
 Основні мовні засоби спрямовані на
інформування, пізнання, вплив і окреслені:

значною кількістю наукової термінології;

наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем
математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і
позначок;
оперуванням абстрактними, переважно чужомовними
словами;
уживанням суто наукової фразеології, стійких
термінологічних словосполук,
залучуванням цитат і посилань на першоджерела;
здебільшого відсутністю авторської індивідуальної
манери й емоційно-експресивної лексики;
 наявністю виразної композиційної структури тексту
(послідовний поділ на розділи, частини, пункти,
підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням
цифрової або літерної нумерації);
 наявністю дієслівних форм, зазвичай безособових,
узагальнених чи неозначених, як правило,
теперішнього часу, що констатують певні явища й
факти; значну роль відіграють дієприслівникові й
дієприкметникові звороти, які додатково
окреслюють дії, предмети та явища;
 специфічною монологічністю текстів;
 переважанням різнотипних складних речень,
стандартних виразів (кліше).
ПІДСТИЛІ:
 сутонауковий (власне науковий) –
монографії, наукові статті у фахових
журналах, наукова доповідь,
повідомлення, тези тощо;
 науково-популярний – книги, статті у
неспеціалізованих журналах, лекції тощо;
 науково-навчальний – підручники,
посібники, словники;
 науково-публіцистичний;
 науково-виробничий – інструкції.
 Власне науковий підстиль
Призначення: об'єктивувати наукові
відомості і кінцеві результати аналітико-
синтетичного перероблення даних.
Основна функція: пояснення наукових ідей.
Різновиди:
- науково-інформативний – реферат,
анотація, резюме, огляд;
- науково-довідковий – довідники, словники,
каталоги.
 Приклад сутонаукового стилю
 Для стилістики важливо чітко розмежувати поняття загальнонародна
мова та літературна мова. Під загальнонародною мовою розуміємо
сукупність усіх граматичних форм, усіх слів, усіх особливостей
вимови й наголосу людей, що користуються українською мовою як
рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя,
фольклорні елементи, жаргонізми тощо. Одним із складників
загальнонародної мови є літературна мова — відшліфована форма
національної мови, що має певні норми в граматиці, лексиці, вимові,
наголошуванні. Літературна мова виникає на підставі писемної,
художньо закріпленої форми загальнонародної мови і в своєму усному
й писемному різновидах обслуговує культурне життя нації. Отже,
літературна мова є основою духовної та матеріальної культури
людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури,
мистецтва, науки, техніки (О. Пономарів).
Жанри наукового стилю
 Монографія – наукова праця, книга, у
якій досліджується одна проблема.
Передбачає обробку великої
кількості переконливих висновків і
книг. Пропонує власну наукову
гіпотезу чи рішення важливої
проблеми. У монографії має бути
теоретичні розділи, висновки,
наукова література.
 Стаття – невеликого розміру наукова
праця, яка присвячена певній темі та
розрахована на фахівців. Публікується у
фахових часописах або збірках наукових
праць.
Статті
повідомлювальні дискусійні

оглядові аналітичні
 Реферат – короткий виклад
великого дослідження або кількох
праць з якоїсь наукової проблеми.
У процесі його підготовки
використовуються одно чи кілька
джерел, вибираються яскравіші
приклади та факти.
 Анотація – стисла характеристика
змісту книги, статті, рукопису тощо, у
якій викладається зміст роботи та її
мета. У конці визначаються користувачі,
яким рекомендовано роботу.
 Тези – мають суворо нормативну
змістово-композиційну структуру, в якій
виділяють преамбулу, основні
теоретичні положення і висновок.
За змістом тези поділяють на:

1. тези визначення проблеми.

Структура:
 короткий вступ про актуальність

теми
 огляд існуючих поглядів
 окремі власні думки
 напрями дослідження
 висновок;
 2. тези, що висвітлюють результати.
Структура:
 короткий вступ як постановка

проблеми
 гіпотеза
 перелік застосованих методів
 власне результати
 інтерпретація
 висновки;
 3. тези, що репрезентують нову
методику роботи.
Структура:
 вступ
 опис існуючих методик
 опис результатів застосування
 методика оцінювання ефективності
 висновки
 Студентські наукові жанри

реферат – короткий виклад наукової

проблеми за одним чи кількома джерелами;
курсова – невелика за обсягом
дослідницька робота із значною
реферативною частиною;
дипломна – кваліфікаційна науково-
дослідницька робота, яка готується з метою
публічного захисту й отримання степені
“Спеціаліст”.
 Реферат

Реферати бувають:
Інформативні - містить аргументи й наводить
основні дані та висновки оригінальних документів,
які вносять цінний вклад у загальну систему знань
або корисні для певного кола читачів;
Індикативні - це стислий реферат, створений з
метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи
слід йому звертатися до оригінального документа.
Факт такого поділу був визнаний міжнародною
конференцією з наукового реферування (Париж,
1949 р.).
 Інформативний реферат

найповніше розкриває зміст документа, передає

важливі фактичні та теоретичні відомості. У
інформативному рефераті має бути вказано
предмет дослідження та мету роботи, вміщено дані
про метод і умови дослідження, висвітлено
результати та пропозиції автора щодо їх
застосування, наведено основні характеристики
нових технологічних процесів, технічних виробів,
нову інформацію про відомі явища, предмети та ін.
Послідовність викладу матеріалу виступає як
головна вимога, що висувається до такого реферату.
 Індикативний реферат

містить відомості тільки про найважливіші

аспекти змісту первинного документа та його
інформаційний зміст. При цьому вирішальним є
не послідовність викладення матеріалу, а логіка
бібліографічного задуму. Вона полягає у
виділенні найголовнішого та найактуальнішого в
документі. У такому рефераті немає детальної
фактографічної інформації, його основне цільове
призначення — привернути увагу користувача до
наукового документа.
 Також реферати поділяють на:

Монографічні - складений на основі аналітико-

синтетичної переробки інформації, що міститься в
одному первинному документі.
Звідні - містять відомості з низки первинних документів
на одну тему, викладені у вигляді зв’язаного тексту.
Аспектні - реферати, укладені на основі аналітико-
синтетичної переробки інформації одного чи кількох
аспектів первинного документа.
Фрагментні - укладаються за одним чи кількома
структурними елементами документа, якщо він має
великий обсяг різнопрофільної інформації.
 Список використаної літератури

Зубков М. О. Сучасне ділове мовлення. — Харків:

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007.
Іванова І. Б. Українська мова. Навчальний посібник
для школярів, абітурієнтів та студентів.
Шанс /Н. П. Дейнека, І. Б. Іванова,
Г.П.Кондрашенко — Харків: Парус, 2005.
Тельпуховська Ю. М. Українська мова.
Практичний довідник / Т.Г. Каширіна, О. Г. Попко,
Ю. М. Тельпуховська. — Харків: ФОП Співак Т. К.,
2008.