ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО

Семінар 1

СТИЛЮ. ПІДСТИЛІ ТА
ЖАНРИ
 ЗМІСТ
• Особливості наукового стилю мовлення
• Підстилі та жанри наукового стилю мовлення
• Первинні (основні) та вторинні (похідні) жанри наукового
стилю
• Мовленнєвий жанр
• Основні жанри наукового стилю: монографія, стаття, реферат,
анотація, дисертація, тези, підручники, посібники
• Етапи складання плану наукової роботи
• Мовні засоби в українському та англійському науковому
стилі
• Схема стилістичного аналізу тексту
 Науковий стиль мовлення 
• використовується • Мета:
в наукових працях, для повідомлення, пояснен
викладення результатів  ня, тлумачення досягну
наукової тих наукових
та дослідницької діяльн результатів, відкриттів
ості. 
Сфера використання Основне призначення
• 
•  наукова діяльність
викладати наслідки досліджень пр
, науково-
технічний поступ, 
о людину, суспільство, явища прир
освіта. оди, обґрунтовувати гіпотези,
доводити істинність теорій,
класифікувати й
систематизувати знання,
роз'яснювати явища,
активізуючи інтелект читача для їх
усвідомлення.
Основні ознаки наукового стилю:
 ясність (зрозумілість) і предметність тлумачень,
 логічна послідовність і довідність викладу,
 узагальненість понять і явищ,
 об'єктивний аналіз,
 точність і лаконічність висловлювань,
 аргументація й переконливість тверджень,
 однозначне пояснення причинно-наслідкових
відношень,
 докладні висновки.
 Функція: інформативна (повідомлення,
пояснення, з’ясування, обґрунтування, роз’яснення,
класифікація понять, систематизація знань,
аргументований доказ).

Завдання – передавання інформації;

Обставини мовлення – офіційні.

 НАУКОВИЙ ТЕКСТ
спосіб репрезентації наукової інформації, результат
(первинний чи вторинний, основний чи похідний) наукового
дослідження.
СТРУКТУРА :
• вступна (теоретична) частина окреслюює проблему, мету і
завдання, гіпотези і методи дослідження;
• дослідна (практична) частина тексту описує дослідження і
його результати;
• висновкова частина систематизує висновки і рекомендації
для проведення подальших наукових досліджень.
 ОСОБЛИВОСТІ
• орієнтований на досягнення
дослідницької мети та завдань,
орієнтує на нові знання;
• використання понять і основну й висновкову
термінів загальнонаукових і
вузькоспеціальних;
• ґрунтується на раціональності;
• призначення - довести,
обґрунтувати, аргументувати
істину.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
• чітка структура, логічний
поділ на розділи і
підрозділи, мати вступну,
частини;
• уникати понять, які мають
двозначне тлумачення;
• безособові форми викладу;
• Стислість і ясність викладу.
 ПІДСТИЛІ:
• власне науковий,
• науково-інформативний,
• науково-довідниковий,
• науково-популярний,
• науково-навчальний,
• науково-технічний.
власне науковий (орієнтований на науковців):
монографія, дисертація, наукова стаття, автореферат,
рецензія, наукова доповідь;

науково-інформативний (вторинні тексти, скорочений

виклад першоджерела): реферат, анотація, тези,
конспект, патентний опис, огляд, коментар, довідка;

науково-довідниковий (високий ступінь узагальнення):

словник, довідник, енциклопедія, каталог, словник;
науково-популярний (популяризація наукових знань
серед широкої аудиторії): журнальна стаття, нарис,
книга, повідомлення наукового змісту в ЗМІ;

науково-навчальний (дидактичне призначення):

підручник, навчально-методичний посібник, курс
лекцій, конспект, реферат, семінарська доповідь;

науково-технічний (адресат – спеціалісти технічно-

виробничого профілю): технічна документація,
інструкція, науково-технічна реклама, патент.
ОСНОВНІ (ПЕРВИННІ) ПОХІДНІ (ВТОРИННІ)
ЖАНРИ ЖАНРИ
• монографія; • тези;
• дисертація; • повідомлення;
• автореферат; • конспекти;
• наукові статті;
• реферати;
• підручник;
• анотації;
• студентські наукові
роботи; • рецензії;
• наукові доповіді (усна • огляди
форма)
Дисертація – наукова праця, підготовлена для
прилюдного захисту на здобуття вченого ступеня.
Це оригінальне самостійне науково завершене
дослідження, яке може сприяти відкриттю нових
напрямів у науці; започаткуванню досі невідомих
підходів до розв’язання складної проблеми.
Мовні формули – актуальність теми дослідження
зумовлюється…; наукова новизна роботи полягає…;
аналіз дає підстави зробити висновок, що…
Автор дисертацiї бiльше зосереджений на описовi нових
фактiв, їх точному представленнi науковiй громадськостi.
Монографія – наукова одноосібна праця (книга), в якій
досліджується одна проблема, обмежене коло питань.,
що належить одному чи кільком авторам. Монографія
фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною
науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню
основного змісту і результатів дисертаційного
дослідження.
Види монографій: Наукові та Практичні
Автор iнтерпретує факти, аргументує погляди, вналідок
стиль iнколи включає елементи публiцистичного
викладу, що не допустимо в дисертацiях.
Стаття – невеликого розміру наукова праця, результати
дослідження, присвячені певній темі і розраховані на
фахівців, розміщені в науковому журналі, фахових
часописах або в збірниках наукових праць.
Види:
повідомлювальні
оглядові
аналітичні
дискусійні
Автореферат дисертації: наукове видання у вигляді
брошури авторського реферату проведеного дослідження,
яке подається на здобуття наукового ступеня.
Тези (найстійкіший жанр), мають суворо нормативну
змістово-композиційну структуру.
Підручник і посібник: науковість, об'єктивність
викладеного матеріалу, відповідність навчальній програмі,
доступність подавання матеріалу, поступове і послідовне
введення термінологічної лексики; суворе дотримання
норм літературної мови.
Курсова робота – невелика за обсягом дослідницька
робота із значною реферативною частиною. Робота
передбачає закріплення, поглиблення й узагальнення
знань з певної фахової чи професійно орієнтованої
дисципліни.
Бакалаврська робота – це кваліфікаційна науково-
дослідницька робота випускника, яка готується з метою
прилюдного захисту і отримання освітньо-
кваліфікаційного ступеня “бакалавр”. Пишеться
найчастіше після 4 курсу.
Дипломна робота – кваліфікаційна науково-дослідницька
робота, готується з метою прилюдного захисту й отримання
ступеня “спеціаліст”. Може мати комплексний характер,
бути поглибленою розробкою теми курсової чи
бакалаврської роботи, а також виконувати функції
підготовчого етапу до магістерського дослідження.
Магістерська робота – це кваліфікаційна науково-
дослідницька робота випускника, готується з метою
отримання ступеня “магістр”. Передбачає ґрунтовне
теоретичне дослідження, уміння самостійно вести науковий
пошук і вирішувати наукові завдання. Станове підґрунтя для
подальшої роботи над кандидатською дисертацією.
ПОВІДОМЛЕННЯ – невеликий публічний виступ,
невелика доповідь на тему за одним джерелом.
АНОТАЦІЯ – коротка, стисла характеристика змісту книги,
статті з погляду змісту і призначення.
РЕФЕРАТ – короткий письмовий (або усний) виклад змісту
наукової праці, результатів наукової діяльностію.
РЕЦЕНЗІЯ – невелика стаття науково-теоретичного,
науково-популярного чи художньо-публіцистичного
характеру, яка містить крити­чне осмислення первинної
продукції.
КОНСПЕКТ – короткий письмовий виклад змісту книги,
План – короткий, логічно побудований перелік запитань,
які розкривають зміст прочитаного матеріалу. Це
своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки
до думки.

План – це схематично записана сукупність коротко

сформульованих думок-заголовків, це «кістяк» твору.
Основні правила складання плану
• План складається в довільній формі питальними чи
розповідними реченнями або у змішаному вигляді.
• Уважно прочитайте текст, визначте головну думку.
• Поділіть текст на смислові частини, визначте
мікротеми; структурно-змістові частини (фрагменти).
• Вилучити головну інформацію з кожного фрагмента
тексту.
• Сформулюйте пункти плану.
• Спробуйте переказати текст, керуючись складеним
планом.
За формою :  прості і складні.
1) розробляють докладний простий план, а далі перетворюють
його в складний, групуючи частини пунктів під загальними для
них заголовками (основними пунктами складного плану);
2) складають короткий простий план і потім, знову читаючи
текст, перетворюють його в складний, підшукуючи пункти, що
деталізують.

1.Структурний план. 
2. Предметний чи логічний план. 
3. Тематичний план. 
4. План-конспект  
Кожен пункт плану в невеликому тексті відповідає
абзацу чи кільком абзацам або параграфам.

Види планів:
питальний,
тезовий,
номінативний,
розгорнутий план.
АЛЕ: План лише допомагає довідатися, про що
розповідає джерело, але не дає інформації про те, як
викладений матеріал, тобто не передає фактичного змісту,
а лише скупо, схематично фіксує його.
Мовні засоби відрізняються :
  наукова термінологя, цитати і посилання на першоджерела;
 схеми, таблиці, графіки, діаграми, мапи;
  абстрактні, іншомовні слова;
 наукова фразеологія, стійкі термінологічні словосполуки,
кліше;
 відсутність авторської індивідуальної манери й емоційно-
експресивної лексики;
 композиційна структура тексту;
• дієслівні (безособові, узагальнені чи неозначені)
форми, дієприслівникові й дієприкметникові звороти,
складні речення, монологічність текстів.
Фонетичний рівень. Підпорядкованість інтонації
синтаксичному строю наукової мови; стандартність
інтонації; сповільненість темпу; стабільність ритмічного та
хвилеобразного інтонаційного малюнка.

Лексичний рівень. іменний характер висловлювання,

абстрактна лексика (загальновживані слова,
загальнонаукова лексика й терміни, книжкові слова.
Фразеологічний рівень. стійкі словосполучення
(навести результати, як показав аналіз, на підставі
отриманих даних, підсумовуючи сказане, звідси випливає,
що тощо; див. наведену нижче таблицю); усталені
словосполучення, (Таким чином; Однак; Крім цього; З
іншого боку; В свою чергу; В даному разі; По/перше
по/друге, по/третє тощо); Описаний вище; Наведені
результати; На підставі отриманих даних; Як показали
дослідження.); слова, які свідчать про ступінь вірогідності
(дійсно, зрозуміло, вірогідно), об'єктивність наведеної
інформації (думають, вважають, стверджують,
здається, можливо).
Числівник. Однозначні числа, які не мають посилань на
одиницю вимірювання, у науковому тексті записують
словами. Складні і складені кількісні та дробові 
числівники позначаються цифрами.
Морфологія. функції іменників (абстрактні, узагальнені
значення) і прикметників (відносні прикметники,
аналітичні (складені) форми ступенів порівняння
(най)більш, (най)менш.
Займенник. Вказівні (цей, той, такий, який, котрий) з
прийменниками (у тому випадку, з цією метою);
займенник “ми” (на нашу думку, по-нашому); конструкції з
невизначено-особовими реченнями (“Спочатку проводять
відбір зразків…” тощо); форма викладу від третьої особи
(“Автор вважає…”), безособові форми на –но, /то
(“Здійснено аналіз…” , “визначено напрями…”, “вжито
метод індукції”); займенник  “ви”  вживається для
вираження поваги, пошани (прошу Вас, зважаючи на
Вашу думку тощо).
Прислівник.  зі значенням ознаки дії (принагідно), стану
особи (радісно, приємно), іншої ознаки (вдячно, мудро),
ступеневі форми якісно-означальних прислівників
(найсердечніше подякувати).
Дієслова й дієслівні форми:
інфінітив, що має форму на -ти (починати, виконувати), а не на -ть.
форма теперішнього часу (розглядається, існують тощо);
форма 1-ої особи множини у відгуках і виступах (цінність наукової
роботи вбачаємо);
дійсний спосіб (мотивувати, інтерпретувати);
недоконаний вид у складних формах у текстах фахового
спрямування (будуть проводитись);
інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно
Синтаксис: сполучниковий зв'язок; складні конструкції;
двоскладні речення з простим дієслівним присудком: Студент урахував
зауваження наукового керівника…;
простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у
формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього,
минулого чи майбутнього часу: Рада директорів розгляне це питання на
засіданні…;
безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но,
-то та об'єктом — прямим додатком у формі іменника у знахідному
відмінку без прийменника (застосовано метод, прочитано
дисертацію);складні речення з чітко вираженим складносурядним або
складнопідрядним зв'язком (що, оскільки, в наслідок того, у зв'язку з
тим, бо, тоді як тощо)
Поширені речення:
• безособові,
• неозначено-особові речення (описування явищ, фактів,
процесів); номінативні (називні) речення (у назвах
спецкурсів, книг, розділів, у підписах до малюнків,
ілюстрацій );
• розповідні речення (часто вживають);
• неповні речення (майже не використовують);
• питальні (досить рідко).
Англомовний науковий стиль:
персональність та емоційність, окресленістю особистісного начала.
санкціонованість розмовного тону
точний і чіткий виклад матеріалу.
спеціальна термінологія
інфінітивні  та  герундіальні звороти
емоційно-експресивні  засоби:  емфатичні займенники, 
синтаксичні  звороти  та  конструкції,  інвертований  порядок
слів, метафора,  аналогія,  персоніфікація; інтенсифікатори  та 
інші  засоби емфази 
Функція організації тексту: firstly, first of all, we are going to talk
about.
Функція виділення основної та другорядної інформації: note (that),
Для цих стилів характерні спільні метатекстові
одиниці:
наголосити на чомусь важливому, привернути увагу
читачів до важливих фактів: слід (варто) зауважити,
особливо важливо виокремити, розглянемо (наведемо)
тепер приклад, особливу увагу треба зосереджувати,
перейдемо до питання, зауважимо насамперед, тільки,
аж ніяк не..;
пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, для
прикладу, як-от, приміром, зокрема, а саме, тобто, як
ось, це значить, передусім (передовсім), так, тільки,
лише, навіть;
поєднати частини інформації: (й), також, тобто, іншими
словами, інше кажучи, або інакше, крім того, разом з тим, між:
іншим, мало того, заразом, згідно з цим, відповідно до цього, як
зазначалося раніше, як про це йшлося;
вказати на порядок думок і їх зв’язок, послідовність викладу: по-
перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, ще раз, почнемо з
того, що..., перейдемо до...;
зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину
(умову) і наслідки: а, але, проте, однак не тільки (не лише), а й...;
всупереч положенню (твердженню); як з’ясувалося, попри те,
внаслідок цього, а отже, незважаючи на те, як з’ясувалося;
висловити впевненість або невпевненість (оцінку
повідомлюваного): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву,
беззаперечно, поза всяким сумнівом, напевно (напевне), звичайно,
природно, обов’язково, необмінно, безпомилково, розуміється, не
потребує доведення..., можливо, ймовірно, самозрозуміло;
узагальнити, зробити висновок: у результаті можна дійти
висновку, що...; узагальнюючи, є підстави стверджувати; із
сказаного випливає; з огляду на важливість (авторитетність);
отже, таким чином, зрештою, врешті, після всього, сутність
викладеного дає підстави потвердити про...; на основі цього ми
переконалися в тому...;
зробити критичний аналіз відомого або бажаного: автор аналізує
(розглядає, характеризує, порівнює, доводить, обґрунтовує,
підкреслює, виокремлює, зупиняється на..., формує, наголошує на
важливості, пояснює це тим, що...; звичайно, особливо слід
(варто) відзначити, загальноприйнято, одним з найвизначніших
досягнень є; у дослідженні викладений погляд на..., викладені
дискусійні (суперечливі, невідомі, загальновідомі, істинні)
відомості, зроблено спробу довести, наведені переконливі докази,
враховані попередні висновки, взяті то уваги, схвальним є те,
що, варто спробувати, необгрунтоване твердити, можна
погодитися.
ПЛАН АНАЛІЗУ НАУКОВОГО ТЕКСТУ
Зовнішня характеристика тексту із зазначенням автора і мети його
текстової діяльності, заголовку, загальної характеристики змісту,
стиль, підстиль і жанр тексту, тема праці.; Точна вказівка на текст,
який аналізується (бібліографічні дані праці) або ж ксерокопія
тексту (якщо це стаття чи уривок).
Зміст та структурні характеристики тексту: тема,
комунікативна мета, форма (письмова, усна), тип мовлення
(опис, розповідь, міркування та їхнє можливе поєднання), вид
мовлення (монолог, діалог, полілог); тип мислення, відображений
у тексті (конкретний, узагальнено-абстрагований, образний та ін);
Основні функції тексту (спілкування, повідомлення, вплив).
Стильові риси, характерні для тексту з урахуванням його стилістичної
маркованості комунікативний аналіз тексту (основні слова, засоби
зв’язку між ними, комунікативні блоки, особливості композиції);
Загальний лінгвістичний коментар (ознаки стилю, типові мовні
засоби, словникове тлумачення незрозумілих та іншомовних слів,
спеціальних висловів тощо). Стилістичні функції та прийоми введення
у текст термінів.
Мовні засоби (описати: терміни, схеми, таблиці, графіки (їх різновиди
і роль у праці); наукова фразеологія, цитати, посилання, синтаксичні
конструкції (різновиди речень, навести приклади, їх роль), частини
мови, які слова і словосполучення використано для поєднання частин
у тексті. Характеристика лексики з погляду сфери вживання,
активності / пасивності, визначення ролі лексичних засобів у тексті.
Загальні зауваження про граматичні особливості тексту
(аналіз специфічних граматичних форм і синтаксичних
конструкцій, їх стилістична функція.
Композиція тексту (допоможуть слова і словосполучення
табл.1).