МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

КАФЕДРА ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕС ОСВІТИ

РЕФЕРАТ

З дисципліни "Основи наукових досліджень"

Тема:" Вибір, етапи та економічна ефективність наукового дослідження"

Виконала:Шидловська Ірина

Науковий керівник: Ткачук С.П.

 Умань-2022

ЗМІСТ

Вступ

1.Вибір напряму наукового дослідження.

2. Основні етапи проведення наукових досліджень.

3.Економічна ефективність наукових досліджень

Висновок

Список використаної літератури

1)Вибір напряму та теми наукового дослідження

Напрям наукового дослідження визначається галуззю науки, специфікою

наукових інститутів. Конкретизація напряму наукових досліджень
проводиться на базі вивчення виробничих, суспільних потреб і стану
досліджень. Під науковим напрямом розуміють сферу наукових досліджень
наукового колективу, яка спрямована на вивчення певних фундаментальних,
теоретичних і експериментальних завдань у відповідній галузі науки.

Науковий напрям - сфера дослідження наукового колективу, який упродовж

відповідного часу розв’язує ту чи іншу проблему.

Розрізняють технічні, біологічні, соціальні, економічні напрями з подальшою

деталізацією. Структурними одиницями наукового напряму є комплексні
проблеми, проблеми, теми і питання.

Дослідницька робота розпочинається з вибору проблеми або теми

дослідження. Проблема - форма наукового пізнання, у якій констатується
недостатність досягнутого до даного моменту рівня знання. Проблему
наукових досліджень вибирають, виходячи з фахової готовності та
зацікавленості: планів науково-дослідних робіт установи (науково-дослідної
тематики, що передбачається планами галузевих міністерств, відомств,
академій наук, закладів освіти, тематичних завдань, замовлень на проведення
досліджень); цільових комплексних, галузевих і регіональних науково-
технічних програм.

Наукова проблема - питання, що потребує наукового вирішення; сукупність

нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які
суперечать існуючим знанням або прикладним методикам у конкретній науці
та потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

На основі ретельного вивчення вітчизняних та зарубіжних публікацій у

вибраному та суміжних наукових напрямах формулюють основну проблему і
в загальних рисах визначають очікуваний результат. Важливим під час
формулювання проблеми є вивчення стану наукових розробок у цьому
напрямі, у процесі якого слід розділити:

1) знання, що набули загального визнання наукової спільноти та перевірені на

практиці;

2) питання, які є недостатньо розробленими і вимагають наукового о бґрунту

в ання;

3) невирішені питання, сформульовані у процесі теоретичного осмислення,

запропоновані практикою або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід надає змогу з’ясувати зміст проблеми. Розробка структури

проблеми передбачає виділення тем, розділів, питань. У кожній темі
виявляють орієнтовну сферу дослідження. Потім її конкретизують, провівши
внутрішній причинно-наслідковий аналіз і виявивши всі змістовні сторони.
Тому виділяють похідні проблеми, кожна з яких має стати об’єктом
деталізації доти, доки не будуть визначені конкретні завдання - зміст
поставленої проблеми. Важливим моментом конкретизації проблеми є
обмеження кола питань, які необхідно вивчити.

Необхідно вивчити історичні аспекти та сучасний стан проблеми, оскільки це

є важливим елементом пошуку правильного рішення. Слід також виявити
коло питань, які стануть відправною точкою при визначенні перспектив
подальшого вивчення проблеми. Наукова проблема має бути актуальною,
науково значимою та вирізнятись новизною.

Для обґрунтування актуальності проблеми необхідне висвітлення кількох

позицій, зокрема посилання на документи, у яких визначаються соціальні
замовлення у сфері освіти та її практичних потреб, що характеризуються
недостатністю тих чи інших наукових знань, які потребують вирішення.

Важливою складовою, що забезпечує ефективність проведення будь- якого

наукового-дослідження, є чітке формулювання його теми, яка повинна
відбивати рух від досягнутого наукою, від звичного до нового, містити
момент зіткнення старого з новим.

Тема дослідження - методологічна характеристика дослідження; відображає

проблему в її характерних рисах, окреслює межі дослідження, конкретизуючи
основний задум та створюючи передумови успіху роботи в цілому.

Актуальність. Дослідницька робота повинна бути актуальною, тобто

скерованою на розв´язання конкретних і корисних завдань, які є важливими у
даному напрямі науки. Визначення актуальності теми базується на вивченні
спеціальної періодичної літератури та виробництва, участі у виставках,
конференціях тощо.

Рівень інтересу до проблеми. Одним із критеріїв перспективності обраного

напряму дослідження є застосування найпростіших наукометричних
досліджень. Термін «наукометрія» означає науку, яка займається кількісним
описом власне науки. Оскільки наука - це, перш за все, одержання нової
інформації, наукометричні дослідження присвячені вивченню проблем
накопичення і передачі інформації. Дослідження можуть виконуватись на
основі аналізу науково-технічної літератури, яка стосується певної проблеми.

Попередній теоретичний та інженерний розрахунки. Перед початком

досліджень необхідно вивчити теоретичні засади певної проблеми і провести
попередні теоретичні розрахунки (якщо це можливо). Це дозволяє виявити ті
елементи проблеми, які ще недостатньо розроблені, й намітити план
подальших досліджень.

Матеріальна база. Після того, як тема початково сформульована, уточнюється

матеріальна база, необхідна для виконання роботи. Для проведення багатьох
робіт потрібний спеціальний інструментарій, сучасні електронні прилади та
обладнання, на придбання яких потрібні великі кошти. У той же час
виконання досліджень на застарілому обладнанні недоцільне, оскільки це
знижує достовірність результатів. Але завжди доводиться шукати варіанти
технічного забезпечення досліджень, що вирішуються за допомогою простої
доступної техніки.

Точність вимірювань. Необхідно, хоча б приблизно, оцінити межі

використання результатів, і це дасть відповідь на вимоги щодо точності
вимірювань.

Терміни виконання. Повинні бути встановлені реальні терміни виконання

роботи. Затягування дослідження інколи призводить до того, що результати
отримують швидше інші дослідники або ж вони стають неактуальними.

Зацікавлені особи. Необхідно визначити коло організацій і осіб, які

зацікавлені в результатах роботи і можуть допомогти у її виконанні. Може
бути корисним обговорення змісту майбутнього дослідження із
зацікавленими особами. Це дає змогу конкретизувати завдання або додати ще
інші, запобігти дублюванню робіт, а також домовитись про проведення
спільних досліджень.

Тема повинна відповідати профілю наукового колективу, членом якого є

дослідник. Кожен науковий колектив (ВНЗ, НДІ, відділ, кафедра) має свій
профіль, кваліфікацію, компетентність.

Отже, на стадії обґрунтування теми дослідження вивчають усі критерії її

вибору, після чого приймають рішення про доцільність її розробки.

2. Основні етапи проведення наукових досліджень.

Наукове дослідження – це система логічно послідовних методологічних,
методичних та лорганізаційно-технічних процедур, спрямованих на вивчення,
аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв‘язків і залежностей
між явищами і процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації
рішень, розробки заходів щодо управління досліджуваним об‘єктом, його
розвитком.

Є різні види НД. Це залежить від мети дослідження, специфіки

досліджуваної проблеми, її наукової і практичної доцільності тощо.

Проведення НД складає цілу низку логічно послідовних взаємопов‘язаних

етапів:

 Підготовчий – включає в себе: вивчення проблеми, розробку та

затвердження програми дослідження, складання робочого плану (тут
намічаються етапи дослідження, методи збору інформації, види звітності,
розраховуються очікувані результати, терміни виконання цих робіт),
підготовку інструментарію, розробку макетів, таблиць, бланків, анкет,
інструкцій;

 Польового дослідження – збирання первинної інформації про

досліджуваний об‘єкт (відповіді на питання анкети, інтерв‘ю, спостереження
тощо), які потребують подальшої обробки;

 Підготовки зібраної інформації до обробки та її обробка;

 Аналіз та узагальнення отриманої інформації

 Підведення підсумків дослідження- формулювання висновків і наукового

обґрунтування рекомендацій, розробка прогнозів і проектів змін.

Етапи проведення дослідження, відображаються в робочому плані і програмі.

У межах кожного етапу можуть бут виділені свої послідовні фази – проміжні
етапи.

Всяка наука заснована на фактах. Вона збирає факти, зіставляє їх і робить

виводи - встановлює закони тієї області діяльності, яку вивчає. Способи
отримання цих фактів називаються методами науковогодослідження.

Задум дослідження – це основна ідея, яка зв'язує воєдино всі структурні

елементи методики,визначає порядок проведення дослідження, його етапи.

У задумі дослідження вистраюються в логічний порядок. Логіка кожного

дослідження специфічна.Дослідник виходить з характеру проблеми, цілей і
завдань роботи, конкретного матеріалу, який він має в своєму розпорядженні,
рівня оснащеності дослідження і своїх можливостей.З'ясування конкретних
завдань здійснюється в творчому пошуку приватних проблем і
питаньдослідження, без вирішення яких неможливо реалізувати задум,
вирішити головну проблему. У цих цілях:вивчається спеціальна література,
аналізуються наявні точки зору позиції; виділяються ті питання, які можна
вирішити за допомогою вже наявних наукових даних, і ті, вирішення яких
представляють прорив вневідомість, новий крок в розвитку науки і, отже,
вимагають принципово нових підходів і знань, щопередбачають основні
результати дослідження.

Формулюючи гіпотезу, важливо віддавати собі звіт в тому, чи правильно ми

це робимо, спираючисьна формальні ознаки хорошої гіпотези.Уміле
визначення змісту кожного структурного елементу методики, їх
співвідношення і є мистецтводослідження.

Добре продумана методика організовує дослідження, забезпечує отримання

необхідного фактичного матеріалу, на основі аналізу якого і робляться наукові
виводи.

Реалізація методики дослідження дозволяє отримати попередні теоретичні і

практичні виводи, що містять відповіді на вирішувані в дослідженні
завдання.

Ці висновки повинні відповідати наступним методичним вимогам:

– бути всесторонньо аргументованими;

– витікати з накопиченого матеріалу, будучи логічним наслідком його аналізу

і узагальнення.

При формулюванні важливо уникнути двох помилок, що нерідко

зустрічаються:

– своєрідного топтання на місці, коли з великого і ємкого емпіричного

матеріалу робляться вельми

поверхневі, часткового порядку обмежені висновки;

– непомірно широкого узагальнення, коли з незначного фактичного матеріалу

роблятьсянеправомірно широкі висновки.

Вичленувати і сформулювати основні ідеї, положення, висновки і

рекомендації доступно, достатньоповно і точно – головне, до чого слід
прагнути дослідникові в процесі літературного оформлення матеріалів.Не
відразу і не у всіх це виходить, оскільки оформлення роботи завжди тісно
пов'язане з доопрацюванням тих або інших положень, уточненням логіки,
аргументації і усуненням пропусків в

обгрунтуванні зроблених висновків і так далі. Багато тут залежить від рівня
загального розвитку особидослідника, його літературних здібностей і уміння
оформляти свої думки.Новий етап руху наукового пошуку наступає після
формулювання дослідницьких завдань. Повинен бути представлений повний
перелік істотних умов, які як піддаються регулюванню, так і допускають
стабілізацію. Організація і проведення експерименту починається з
випробувальної перевірки експериментальної документації: дослідницьких
методик, запитувальників, анкет, програм бесід, таблиць або матриць для
реєстрації і накопичення даних. Призначення такої перевірки – внести
можливі уточнення,зміни до документації, відсікти надмірності по збору
фактичних даних, які згодом виявляться обтяжливими,такими, що віднімають
час і відволікаючими увагу від центральних питань проблеми.

На попередніх етапах аналітична стадія дослідження закінчилася. На етапі

узагальнення і синтезу експериментальних даних починається відтворення
цілісного уявлення про досліджуваний об'єкт, але вже з погляду сутнісних
відносин і на цій основі експериментально перетвореного.

Накопичений достатній фактичний матеріал, частково вже систематизований

в процесі експерименту, переходить у внутрішню лабораторію ученого, в якій
логічні і формалізовані методи дослідження експериментального матеріалу
набувають першорядного значення.Фактичний матеріал піддається
кваліфікації по різних підставах, формуються статистичні послідовності,
полігони розподілу, виявляються тенденції розвитку стабільності, стрибків у
формуванні якостей об'єкту експериментальної дії і дослідження. Індуктивні і
дедуктивні узагальнення фактичного матеріалу будуються відповідно до
вимог репрезентативності, валидности і релевантности.Дотримуючись даних
рекомендацій, науковець отримує свого роду нормативні методологічні
орієнтири організації дослідницької діяльності. Послідовного виконання
переліку робіт, коли кожна з передуючих логічно забезпечує виконання
подальшої, формує остаточний результат, який в цьому випадку матиме
більше шансів, відрізнятиметься повнотою, довідністю і прикладними
якостями

3.Економічна ефективність наукових досліджень

Ефективність будь-яких досліджень полягає не тільки у їхніх завершення й

впровадження, а й тоді, коли вони починають давати результат для народного
господарства. Час їх виконяння має велике значення.Тому час розроблення
прикладних тем по можливості повинна бути коротшою. Кращим є такий
варіант, коли тривалість їхньої розробки не перевищує трьох років. Для
більшості прикладних досліджень імовірність отримання ефекту в народному
господарстві у цей час перевищує 80% .

Якщо основною характеристикою фундаментальних досліджень є їх

теоретична актуальність, новизна, концептуальність, доказовість,
перспективність і можливість запровадження результатів у практику, то під
час розгляду прикладних досліджень слід оцінювати в першу чергу їх
практичну актуальність і значимість, можливість запровадження в практику,
ефективність результатів. Для наукових розробок цінними є наступні
елементи: наукова новизна, актуальність і ефективність

Ефект наукових досліджень може мати різну природу: економічний ефект

(ріст національного доходу, скорочення грошових витрат на виробництво
продукції, зниження витрат на наукові дослідження й т.п.); соціально-
економічний ефект підвищення продуктивності праці, ліквідація ваги праці,
поліпшення санітарно-гігієнічних, психологічних, організаційних умов праці,
захист природи. Якісну сторону наукового дослідження характеризує
результат, змістовність якого перевіряється новизною, що є основним
критерієм ефективності наукового дослідження. Економічна ефективність
характеризується вираженими у вартісних вимірах показниками економії
живої та уречевлюваної праці в суспільному виробництві, сфері послуг, які
отримано від використання результатів науково-дослідницької діяльності та
порівняння їх з витратами на проведення дослідження.

Наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень. У світовій практиці

прийнято вважати, що прибуток від капіталовкладень у неї становить 100-
200% і набагато вищий прибутків будь-яких галузей. За даними закордонних
економістів, на один долар витрат на науку прибуток за рік становить 4-7
доларів і більше.

З кожним роком наука обходиться суспільству усе дорожче. На неї

витрачають величезні суми. Тому в економіці науки виникає й інша проблема
– систематичне зниження народногосподарських витрат на дослідження при
зростаючому ефекті від їхнього впровадження. У зв'язку з цим під
ефективністю наукових досліджень розуміють також по можливості більш
ощадливе проведення науково-дослідницької роботи.

Науково-технічна ефективність характеризує приріст нових наукових знань,

призначених для подальшого розвитку науки і техніки.

Соціальна ефективність виявляється в підвищенні життєвого рівня людей,

розвитку охорони здоров´я, культури, науки і освіти, поліпшенні екологічних
умов тощо.

Названі види ефективності науково-дослідних робіт взаємопов´язані і

впливають один на одного.

При оцінці ефективності науково-дослідних робіт, слід брати до уваги весь

комплекс робіт, пов´язаних з науковою діяльністю вищої школи: проведення
самих досліджень, підготовку докторів і кандидатів наук, винахідницьку і
патентно-ліцензійну роботу, видавничу діяльність, науково-дослідну роботу
студентів.
Слід зупинитися на так званому понятті наукового потенціалу вузу, оскільки
він відіграє суттєву роль в організації наукових досліджень і в досягненні
кінцевих результатів. Рівень наукового потенціалу вищого навчального
закладу багато в чому залежить не лише від наявної структури науково-
педагогічних кадрів, науково-інформаційної і матеріально-технічної
забезпеченості вузу, а й від оптимальної організації наукової системи, від
цілеспрямованої взаємодії всіх перелічених ознак.

Усе це і розкриває нам науковий потенціал вищого навчального закладу, який

створюється в результаті його багатогранної діяльності. Зрозуміло, що
кількісно оцінити вплив науки на вдосконалення навчального процесу і якість
підготовки спеціалістів практично неможливо, але не враховувати цього
позитивного явища також не можна.

Досвід і практика засвідчують, що розширення масштабів наукової роботи у

вищих навчальних закладах (ВНЗ) сприяє тому, що молоді спеціалісти, які
приходять на підприємства і мають нові знання в галузі управління і
технологій, швидше розв´язують економічні та соціальні проблеми
практичної діяльності. Той студент, який у процесі навчання пройде хорошу
школу науково-дослідної роботи, з великою користю для підприємств зможе
розвивати наукові дослідження і впроваджувати їх у практичну професійну
діяльність.

Специфіка проведення наукових досліджень у вищих навчальних закладах

проявляється не лише у тому, що для цього потрібні спеціально підготовлені
кадри,спеціальне для тієї чи іншої галузі науки обладнання, особлива стаття
витрат, а й у тому,яким чином будуть використані кінцеві результати цих
досліджень і який вони дадуть ефект. Тому ефективність наукової діяльності
вищого навчального закладу необхідно розглядати саме з цих позицій,
виходячи з головного завдання вищої школи – вдосконалення підготовки
висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства.

У цьому і полягає основна особливість оцінки ефективності наукової

діяльності вищого навчального закладу, що за своїм змістом і головним
призначенням багато в чому відрізняється від такого роду поняття щодо
науково-дослідницької діяльності, яка ведеться в науково-дослідних
інститутах та інших наукових закладах.

Формами впровадження є:

-включення результатів наукових досліджень у підручники, навчальні й

навчальнометодичні посібники, збірники задач, практикуми;

-формування на основі результатів наукових досліджень нових і модернізація

існуючих курсів лекцій;

- розробка і виготовлення технічних засобів навчання, зразків

машин,приладів, стендів, устаткування для навчальних лабораторій і
майстерень,демонстраційного матеріалу для проведення лекцій і практичних
занять;

- розробка дипломних і курсових проектів з тематики науково-дослідних,

дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

Проте практично в будь-якій науково-дослідній роботі поряд з вибором і

обґрунтуванням теми дослідження, виконанням дослідження важливими є
етапи впровадження його в практику роботи тієї чи іншої системи та оцінка
ефективності.

Ефективність наукових досліджень залежно від галузі та проблеми, яка

розглядається, насамперед визначається на стадії техніко-економічного
обґрунтування теми досліджень, уточнюється за кінцевим результатом
виконаної роботи і зіставляється з отриманим результатом практичного
впровадження.

Наука є найефективнішою сферою капіталовкладень. У світовій практиці

заведено вважати, що прибуток від капіталовкладень у науку є набагато
більшим, ніж прибуток у інших галузях економіки. За даними закордонних
спеціалістів, на один долар витрат на науку прибуток на рік становить 4 – 7
доларів і більше. В Україні на 1 грн, що була витрачена на НДР та ДКР,
прибуток також є досить великим і становить в середньому 3 – 8 грн.

Проте про ефективність досліджень можна судити лише після їх успішного

завершення та впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу
для національної економіки. Велику роль відіграє фактор часу. Тому час
розроблення прикладних тем, по можливості, повинен бути найкоротшим.
Найкращий термін – до трьох років. Для більшості досліджень ймовірність
отримання ефекту в народному господарстві перевищує 80 %.

У найзагальнішому випадку під ефектом розуміють результат зіставлення

нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб’єкта
цілей з якістю його початкового стану. Результатом НДР є досягнення
наукового, науково-технічного, економічного, фінансово-економічного,
соціального та екологічного ефектів.

Науковий ефект характеризується приростом кількості і якості інформації або

суми знань у певній галузі науки.

Науково-технічний ефект пов’язаний з аналогічним приростом науково-

технічної інформації і характеризує можливість використання результатів
виконаних досліджень в інших НДР і ДКР, спрямованих на створення нової
продукції або технології.

Економічний ефект відображає результат перевищення доходів від

впровадження результатів НДР над витратами на їх здійснення.

Фінансово-економічний ефект разом з економічним ефектом передбачає

поліпшення кінцевого стану організації щодо її фінансової стійкості,
ліквідності, платоспроможності (поліпшення структури активів і пасивів,
підвищення здатності розраховуватися за зобов’язаннями, приріст власного
капіталу).

Соціальний ефект відображає поліпшення якості життя людей, що адекватно

зростанню доходів працівників, забезпеченню їх зайнятості, підвищенню
кваліфікації, поліпшенню умов праці, скороченню травматизму і кількості
випадків професійних захворювань, поліпшенню соціальної захищеності.

Екологічний ефект означає зниження антропогенного впливу на навколишнє

природне середовище у результаті впровадження НДР.

Ефективність досліджень - це характеристика сукупності отриманих

наукових, економічних і соціальних результатів. Зіставлення отриманих
результатів з витратами на їх досягнення характеризує ефективність
дослідження в цілому.

Критеріями ефективності наукових досліджень є такі:

-наукова значущість виконаної роботи;

-обсяг наукової продукції, який вимірюється загальною або середньою

кількістю публікацій, що припадають на одного наукового співробітника,
виконаних і захищених дисертаційних робіт, завершених тем або зданих
звітів тощо;

-економія суспільних витрат.

Під економічною ефективністю наукових досліджень у цілому розуміють

зниження витрат суспільної та живої праці на виробництво продукції в галузі,
де впроваджені закінчені науково-дослідні роботи та дослідно-
конструкторські розробки (НДР та ДКР).

Критеріями ефективності праці окремих науковців є такі: публікаційний

(сумарна кількість друкованих публікацій, загальний їх обсяг у друкованих
аркушах, кількість монографій, підручників, навчальних посібників);
економічний (показник продуктивності праці – вироблення в тис. грн
кошторисної вартості НДР); новизни розробок (кількість авторських свідоцтв
та патентів на винаходи); цитованості робіт (кількість посилань на друковані
праці вченого) тощо. За такими критеріями оцінки роботи науковців можна
нормувати їх працю, окремо планувати завдання кожного працівника.

Ефективність роботи науково-дослідної групи або організації оцінюють за

кількома критеріями: середньорічним виробітком НДР (ДКР); кількістю
впроваджених тем; економічною ефективністю від впровадження НДР (ДКР);
загальним економічним ефектом; кількістю одержаних авторських свідоцтв
та патентів на винаходи; кількістю проданих ліцензій або валютною
виручкою.

Середньорічний виробіток НДР (ДКР) визначають за формулою,де Вкошт –

загальна кошторисна вартість НДР та ДКР, тис. грн;
Р – середньоспискова чисельність робітників основного та підсобного
персоналу відділу, кафедри, лабораторії, НДІ, осіб.

Критерій впровадження Кв закінчених тем дорівнює,де

mвпр - кількість закінчених НДР, одиниць;

m – загальна кількість НДР, одиниць.

Економічну ефективність Кеф визначають за формулою,де

Е – ефект від впровадження теми, тис. грн;

В – витрати на виконання та впровадження теми, тис. грн.

Економічний ефект від впровадження – основний показник ефективності

наукових досліджень. Ефект від впровадження розраховують за весь період,
починаючи від часу розроблення теми до одержання віддачі. Звичайно час
такого періоду становить кілька років.

Рівень новизни прикладних досліджень та розробок характеризується

критерієм новизни Кнов, тобто числом завершених робіт, за якими одержані
авторські свідоцтва та патенти на винаходи. Критерій новизни вимірюється
абсолютним числом авторських свідоцтв і патентів. Разом з тим більш
об’єктивними є відносні показники, наприклад, кількість авторських свідоцтв
і патентів, що віднесена до визначеної кількості робітників даного колективу
(до 100 або до 1000) або до числа тем, що розробляються колективом і за
якими потрібно оформлювати авторські свідоцтва та патенти.

Якщо колектив НДІ виконав розробки та здійснено їх продаж за кордон, то

ефективність таких розробок можна оцінити за кількістю проданих за кордон
ліцензій або показником, що характеризує валютну виручку Квал продажу,де

Д - величина валютного доходу, тис. грн;

∑В - сумарні витрати на проведення НДР та ДКР, на оформлення та продаж

ліцензій, на виконання міждержавних ліцензійних відносин тощо.
Чим вищі показники Квироб, Кв, Кеф, Кнов, Квал, тим ефективніша НДР
колективу.

Економічний ефект від впровадження НДР розраховується за типовими

методиками розрахунку ефекту від впровадження нововведень. Вирізняють
три види економічного ефекту: попередній, очікуваний та фактичний.

Попередній економічний ефект встановлюють при обґрунтуванні теми

наукового дослідження та включення її до плану робіт. Розраховують його за
орієнтовними, укрупненими показниками з урахуванням обсягу
впровадження результатів досліджень.

Очікуваний економічний ефект розраховують у процесі виконання НДР. Його

умовно відносять (прогнозують) до визначеного періоду (року) впровадження
НДР у виробництво. Очікуваний ефект розраховують не тільки на один рік,
але і на більш тривалі періоди (інтегральний результат). Орієнтовно такий
період становить до 10 років від початку впровадження для нових матеріалів
та до 5 років для конструкцій, приладів, технологічних процесів. Очікуваний
економічний ефект розраховують організації, які виконують наукові
розробки.

Фактичний економічний ефект визначається після впровадження наукових

розробок у виробництво, але не раніше ніж через 1 рік. Розрахунок його
виконують за фактичними витратами на наукові дослідження та
впровадження з урахуванням конкретних вартісних показників даної галузі
(підприємства), де були впроваджені наукові розробки. Фактичний
економічний ефект розраховують підприємства, на яких здійснюється
впровадження результатів НДР.

Фактичний економічний ефект є найбільш достовірним критерієм

економічної ефективності виконання НДР.
 ЛІТЕРАТУРА

1.http://lib-net.com/content/
110_Vibir_napryamy_ta_temi_naykovogo_doslidjennya.html

2. Артюх С.Ф., Лізан І.Я., Голопьоров І.В., Несторук Н.А.Основи наукових

досліджень. Підручник.

– Харків: УІПА, 2006 - 278с.

3. Виноградов В. Г. Научное предвидение/Виноградов В.Г. – М., 1989.

4. Кузнецов И. Н. Научные работы: методика подготовки и

оформления/Кузнецов И.Н. – Минск, 2000.

5.Логика научного исследования. – М., 1988.

6. Білуха М.Т./Основи наукових досліджень: підручник для студ. вузів

екон.спец. / М.Т. Білуха – К.;Вища школа, 1997, – 271 с.

7.Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. /Основи наукових досліджень/

В.К.Сидоренко, П.В. Дмитренко – К.: 2000. – РНКЦ «ДІНІТ», 2000. – 259 с.

8.Шейко В.М., Кушнаренко Н.М./Організація та методика науково-

дослідницької діяльності: підручник для вищих навчальних закладів/В.М.
Шейко, Н.М. Кушнаренко – X: ХДАК, 1998. – 288 с.

9.Цехмістрова Г.С. /Основи наукових досліджень навчальний посібник / Г.А.

Цехмістрова – К: Слово, 2003. - 240 c