Виборча інженерія: технології та

специфіка використання в сучасній

Україні

Виконав: студент групи СП-18-м-1 Ніколенко Ю. О.

Актуальність дослідження
- Вибори в демократичних державах є одним з основних
інструментів формування ключових органів влади та
добору посадовців. Тому у впливі на їх результати
зацікавлені багато політичних та неполітичних акторів.
- На результати виборів, окрім розподілу голосів виборців,
впливають характеристики та особливості обраної
виборчої системи та виборчого процесу.
- Одним з основних інструментів легального, проте не
завжди легітимного, впливу на результати виборів є
виборча інженерія, сутністю якої є внесення законодавчих
змін до виборчої системи та організації виборчого процесу.
Тема дипломної роботи – «Виборча інженерія:
технології та специфіка використання в сучасній
Україні».
Об’єкт дослідження - виборча інженерія як
політичне явище.
Предмет дослідження - специфіка використання
технологій виборчої інженерії політичними
суб’єктами для здійснення певних цілей.
Мета дослідження - дослідження сутності і
специфіки феномену виборчої інженерії та
практичного використання технологій виборчої
інженерії.
Завдання дослідження:
- Розглянути сутність та історичний розвиток процедури виборів, а також сутність та типи
виборчих систем.
- Дослідити сутність поняття «виборча інженерія», зв’язок та співвідношення даного поняття з
близькими та спорідненими поняттями, а також підходи до визначення сутності поняття
«виборча інженерія».
- Дослідити історичні витоки та сучасний стан ВІ, як в світі, так і в Україні.
- Дослідити сутність, специфіку та структуру ВІ, виділити основні складові та основних
суб’єктів даного феномену.
- Дослідити загальну структуру технології ВІ, конкретні технологічні засоби ВІ, основні форми
та механізми практичної реалізації ВІ.
- Окремо розглянути законодавче конструювання виборчої системи (в рамках якого основна
увага приділяється способам розподілу представницьких мандатів) та виборчого процесу (в
рамках якого основна увага приділяється територіальній організації виборів) як основні форми
практичної реалізації ВІ.
- Розглянути специфіку, історичні передумови та реальні приклади практичного застосування ВІ
в країнах світу (насамперед в США та Європі).
- Окремо розглянути виборчу сферу в Україні взагалі, вітчизняний досвід використання
різноманітних видів виборчих систем та визначити оптимальний варіант виборчої системи для
президентських, парламентських та місцевих виборів в Україні, специфіку та реальні приклади
застосування ВІ на президентських, парламентських та місцевих виборах в Україні.
- Запропонувати рекомендації з удосконалення вітчизняної виборчої сфери.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше: зроблено комплексний аналіз феномену ВІ з
політологічної точки зору, зроблено комплексний аналіз
застосування ВІ в світі в цілому (перш за все в США, Європі
та Україні), досліджено ВІ на всіх видах виборів України.
Удосконалено: дослідження впливу типу та особливостей ВС
та ТОВ на соціально-політичну реальність, виділено
складові інституту виборів, систему визначень ВІ,
дослідження зв’язку та співвідношення поняття «ВІ» зі
спорідненими поняттями, класифікацію критеріїв
законодавчого конструювання ВС.
Набули подальшого розвитку: пропозиції щодо
удосконалення вітчизняного загального та виборчого
законодавства, пропозиції щодо запобігання частої зміни типу
та параметрів ВС та параметрів організації ВП в
маніпулятивних цілях, пропозиції щодо запобігання
суб’єктивістсько зумовлених маніпуляцій з ТОВ.
Практичне значення одержаних результатів.
- Дослідження зв'язку та співвідношення поняття «виборча
інженерія» зі спорідненими поняттями може допомогти в
законодавчій регламентації ВІ та виокремленні в рамках ВІ таких
негативних явищ як зловживання владою та правом.
- Результати аналізу певних аспектів виборчої сфери держав
світу та світового досвіду позитивної ВІ (тобто коли діяльність з
ВІ здійснюється в корисних для держави та суспільства цілях)
можуть використовуватися для удосконалення певних аспектів
виборчої сфери України.
- Вироблено ряд рекомендацій з удосконалення виборчої сфери
України.
- Також результати проведеного в даній дипломній роботі
дослідження можуть використовуватися в подальших наукових
та аналітичних дослідженнях виборчої сфери.
Апробація результатів дослідження.
За тематикою даної дипломної роботи автором було зроблено
наступні публікації в наукових виданнях:
1. Ніколенко Ю. О. Специфіка використання виборчої
інженерії в Україні. Теорія та практика сучасної науки та
освіти. // Матеріали Міжнародної наукової конференції. 29-30
листопада 2019 р., м. Дніпро. Частина І. / Наук. ред. О. Ю.
Висоцький. – Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. – 422 с. с. 27-28.
2. Ніколенко Ю. О. Виборча інженерія як застосування
соціоінженерного підходу до виборчої сфери. // Збірник
матеріалів ІІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих
вчених «Соціологічні дискурси». Дніпро, 11 грудня 2019 року.
- Дніпро, 2019.
Структура дипломної роботи.
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів (які в свою
чергу діляться на підрозділи), висновків та списку використаних
джерел (який містить 175 найменувань). В даній дипломній роботі
досліджено таке політико-правове явище як виборча інженерія.
В першому розділі досліджено поняття, сутність, структуру,
витоки, зародження та історичний розвиток ВІ.
В другому розділі досліджено загальну структуру технології ВІ та
основні різновиди технологічних засобів ВІ.
В третьому розділі досліджено специфіку та конкретні приклади
практичного використання ВІ в країнах світу та в Україні.
Загальний обсяг дипломної роботи - 250 с., з них вступ – 17 с.,
розділ 1 – 44 с., розділ 2 - 61 с., розділ 3 – 87 с., висновки – 9 с.,
список використаних джерел – 20 с.
Темою дипломної роботи є виборча інженерія
Внаслідок того, що інженерний підхід з технічної сфери
почав запозичуватися гуманітарними дисциплінами, виникли
такі напрями як соціальна інженерія, юридична інженерія,
політична інженерія, тощо. Одним з таких новостворених
напрямів є і виборча інженерія, що являє собою застосування
інженерного підходу (а конкретніше – його соціоінженерного
різновиду) до виборчої сфери. Виборчу інженерію в
найбільш загальному розумінні можна визначити як
цілеспрямовану, раціональну, науково та прагматично
обґрунтовану діяльність з законодавчого конструювання (або
модифікації) виборчої системи та технологій виборчого
процесу з метою отримання заданого політико-правового
результату.
Зв'язок та співвідношення поняття «Виборча інженерія» зі
спорідненими поняттями
Виборча інженерія направлена на легальну (проте не завжди
легітимну) зміну початкових виборчих правил, які
здійснюють вплив на проведення та встановлення результатів
виборів (виборче законодавство, тип та параметри виборчої
системи, параметри та правила виборчого процесу, тощо),
тому будь-які аспекти виборчої сфери на напрями діяльності
в виборчій сфері, що виходять із вже встановлених виборчих
правил та параметрів виборчої сфери (виборчі технології,
стратегія та тактика виборчої кампанії, управління виборчою
кампанією), не передбачають зміни існуючих виборчих
правил (наукові дослідження) або містять правопорушення,
до виборчої інженерії не належать, хоча й можуть бути
дотичними до неї.
Структура виборчої інженерії
Перша складова - суб’єкти виборчої інженерії, тобто юридичні та фізичні
особи, що вносять чи мають можливість вносити зміни в виборчі
правила.
Друга складова - об’єкт виборчої інженерії – виборча система (її тип та
характеристики) та змістовні характеристики та технології виборчого
процесу (регламентація активного та пасивного виборчого права,
організація підрахунку голосів та встановлення результатів виборів,
суб’єктна, часова та територіальна складові виборчого процесу).
Третя складова - вплив суб’єкта виборчої інженерії на об’єкт виборчої
інженерії, що формує технологічну сторону виборчої інженерії яка, у
свою чергу, включає в себе телеологічну (визначення цілей ВІ),
конструктивну (конструювання або модифікацію виборчої системи та
елементів виборчого процесу), прогностичну (прогнозування наслідків
дій з ВІ) та результативну (визначення результатів дій з ВІ та порівняння
їх з початковими цілями ВІ) складові.
Суб’єкт виборчої інженерії - юридичні та фізичні особи, що вносять чи
мають можливість вносити зміни до виборчої системи та виборчого
процесу, та взагалі до виборчих правил (парламент, президент, судова
гілка влади, ЦВК та виборчі комісії нижчого рівня, тощо). Основним
суб’єктом ВІ в нашій державі є парламент – Верховна Рада України; в
якості інших: суб’єкти законодавчої ініціативи у ВРУ, ЦВК та виборчі
комісії нижчого рівня (ТВК, ОВК, ДВК), комітети ВРУ, робочі групи,
експерти, наукові установи, міжнародні та громадянські організації, а
також неофіційні учасники, групи інтересів.
Об’єкти виборчої інженерії
Основними об’єктами виборчої інженерії є наступні:
- виборча система: її тип (виборча формула та тип виборчих
списків) та окремі характеристики (прохідний бар'єр, поріг
явки виборців, представницькі квоти, тощо);
- змістовні характеристики та технології виборчого процесу:
законодавче конструювання організації виборчого процесу –
регламентація та обмеження активного та пасивного
виборчого права, балотування кандидатів на виборну посаду,
голосування виборців, підрахунку голосів та встановлення
результатів виборів уповноваженими органами, а також
суб’єктна, часова та територіальна складові виборчого
процесу.
 Складові технології виборчої інженерії
Основними складовими технології виборчої інженерії є телеологічна,
конструктивна, прогностична та результативна.
- Телеологічна складова ВІ передбачає, що діяльність з ВІ завжди
здійснюється задля досягнення конкретних цілей, які можуть бути як
суспільно корисними, так і суб’єктивістськими.
- Конструктивна складова ВІ включає в себе набір інструментів і
безпосередньо самі механізми конструювання або модифікації виборчої
системи та виборчого процесу, дана складова відображує саму діяльність з
ВІ.
- Прогностична складова ВІ передбачає здійснення науково обґрунтованих
ймовірнісних суджень щодо можливих станів та шляхів розвитку виборчої
сфери, а також дій з ВІ.
- Результативна складова ВІ передбачає аналіз результатів діяльності з ВІ
та співставлення даних результатів з цілями ВІ.
 Обмежувальні рамки виборчої інженерії
Основними обмежувачами діяльності з виборчої інженерії є
правовий, політичний та соціокультурний.
Правовий бар'єр передбачає, що дії з виборчої інженерії не
повинні суперечити діючому законодавству та здійснювались
передбаченими законом способами.
Політичний бар'єр – діяльність з виборчої інженерії повинна
враховувати існуючу політичну кон’юнктуру та інтереси
основних політичних акторів.
Соціокультурний бар'єр – при здійсненні виборчої інженерії
потрібно враховувати соціально-культурні характеристики та
особливості суспільства та держави.
Виборча інженерія в сучасному світі
Сьогодні ВІ, як один з інструментів впливу на виборчу сферу
використовується у всіх демократичних державах та частково в
авторитарних. Про повну відсутність ВІ можна говорити лише по
відношенню до тоталітарних держав. Тобто в сучасному світі ВІ
використовується в усіх державах, де вибори мають реальний вплив
на формування владних інститутів. Специфіка ВІ в тій чи іншій
державі залежить від ряду характеристик даної держави.
Основні причини широкої розповсюдженості
виборчої інженерії в сучасному світі
- Відсутність в законодавстві більшості держав особливих
обмежень для зміни в виборче законодавство.
- В більшості сучасних держав тип та параметри виборчої системи
не закріплені в конституції, а віддані під юрисдикцію поточного
законодавства.
- На сьогоднішній день міжнародна спільнота не висуває жорстких
вимог до виборчої сфери суверенних держав (на сьогоднішній
день не існує міжнародних актів, які б регламентували
застосування ВІ та містили перелік допустимих та недопустимих її
засобів), повністю віддаючи регламентацію виборчої сфери під
національну юрисдикцію та обмежуючись висуванням загальних
вимог до виборчої сфери та виборчого процесу.
 Виборча інженерія в США
Перші відомі в історії приклади
застосування ВІ відносяться до США
початку ХІХ ст. Першим відомим
прикладом ВІ в США є застосування
джеррімендерінгу в штаті Массачусетс (в
1812 р.). Тогочасне американське
законодавство не містило вимог до
нарізки ВО. Дана маніпуляція дозволила
Республіканській партії США отримала
29/40 місць в Сенаті, хоча більшість
голосів отримала конкуруюча
Федералістська партія США (яка
отримала лише 11/40 місць в Сенаті).
Виборча інженерія в Європі
Основними характеристиками європейської
виборчої інженерії є наступні:
- прагнення до персоніфікованості виборчих систем;
- запобігання участі в виборах незалежних та
безпартійних кандидатів;
- можливість зміни визначеної партією черговості
кандидатів у списку умови отримання відповідним
кандидатом певного відсотку голосів;
- розподіл мандатів в рамках пропорційної виборчої
системи передбачає 2 етапи, на другому з яких
розподіляються компенсаційні мандати.
 Виборча інженерія в Україні
У сучасних українських реаліях, внаслідок перехідного
характеру політичного режиму України, загальної
нестабільності політичної, соціальної та правової сфер,
незакріпленості типів ВС в Конституції, значного
впливу груп інтересів ВІ в основному використовується
для досягнення суб’єктивістських неправових
політичних цілей в інтересах провладних політичних
сил. Серед вітчизняних виборів за частотою
використання та набором наявних інструментів ВІ, а
також за ступенем нестабільності відповідного ВЗ на
першому місці стоять парламентські вибори, на другому
– місцеві вибори, на третьому – президентські вибори.
Основними прикладами проявів маніпулятивної виборчої інженерії в
українських реаліях є наступні:
- прийняття нових виборчих законів та внесення змін до існуючого
виборчого законодавства, а також зміна виборчої системи або внесення
змін до окремих параметрів виборчої системи та виборчого процесу
напередодні дати виборів;
- використання недосконалостей в законодавстві в маніпулятивних цілях;
- зловживання владними повноваженнями в рамках виборчого процесу,
протиправне втручання органів влади в виборчий процес;
- маніпуляції та невизначеність з призначенням дати виборів;
- маніпулювання складом виборців шляхом обмеження реалізації
активного виборчого права;
- обмеження суб’єктного складу виборчого процесу в маніпулятивних
цілях; порушення принципу рівності учасників виборів та інших
конституційних засад виборчого процесу;
- формування складу виборчих комісій в інтересах правлячих політичних
сил.
Висновок
Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що сьогодні ВІ як один з
засобів легального (проте не завжди легітимного) впливу на ВС,
організацію та проведення ВП та результати виборів займає важливе місце
в виборчий сфері практично всіх демократичних держав (в яких ключові
владні органи та посадовці є виборними). Але якщо в державах зі
стабільною демократією діяльність з ВІ переслідує позитивні та суспільно
схвалювані цілі, то в державах з нестабільною соціально-політичною
сферою та з перехідними політичними режимами, до яких відноситься і
Україна, зазначена діяльність здебільшого направлена на задоволення
суб’єктивістських цілей та інтересів, керується ситуативною доцільністю,
має нелегітимний характер та іноді включає в себе зловживання владними
повноваженнями або навіть межує з явними правопорушеннями. Тому
одним із пріоритетних напрямів є підвищення правової регламентації
виборчих відносин.
 Використані автори
Базові – М. Афанасьєва, І. Гербут, Б. Мохончук.
Соціоінженерний підхід - Є. Волков, С. Кошкіна, К. Поппер, Ю. Резнік, І.
Санжаревський.
Загальні аспекти ВІ – О. Бабкіна, В. Бебік, В. Горбатенко, А. Макаренко,
О. Морозова, А. Лепхарт, П. Норріс, Дж. Сарторі, Д. Фарелл.
ВІ в світі - Г. Асланян, В. Замінус, Д. Ковриженко, Ж. Безп’ятчук, А.
Євгеньєва, О. Чебаненко, К. Шаповалова, М. Баккен, А. Сореску, Е.
Рейдольс, С. Васильченка, Н. Пашкова, С. Савелій, Ю. Шипілова.
ВІ в Україні - М. Байрамутов, Ю. Барабаш, О. Батанов, І. Верба, В.
Віхляєв, І. Губська, Д. Дейдей, І. Коліушко, І. Кушнір, Є. Куценко, Л.
Гончар, О. Губська, Д. Ковриженко, Н. Писаренко, П. Романюк, І.
Сліденко, М. Цуркан, С. Васильченко, Н. Пашкова, С. Савелій, Ю.
Шипілова, О. Фісун, Г. Щедрова.
Методологія наукових досліджень - М. Баранов, Ф. Голдберг, А. Єлсуков,
В. Степін, Дж. Б. Мангейм, Р. К. Річ, К. В. Сімонов.
Афанасьєва Мар'яна
Володимирівна.
Доктор юридичних наук,
професор кафедри
конституційного права
національного університету
«Одеська юридична
академія». Автор монографії
«Виборча інженерія в
Україні».
Мохончук Богдан Сергійович.
Кандидат юридичних наук,
асистент кафедри
конституційного права України
Національного юридичного
університету імені Ярослава
Мудрого.
Гербут Ігор Анатолійович
Кандидат політичних наук,
політичний консультант, член-
кореспондент Академії
політичних наук.