Семенко М.

, МЕ-302
Оригінал:

Протягом усієї історії людства виникала потреба у номінації всього, що оточує

людину, що властиве їй самій. Слова-терміни закріплюють результати пізнавальної
діяльності мовців і є завершальним етапом стосовно досліджуваних реальних об`єктів
дійсності. Термінологія як «сукупність термінів, що обслуговують певну сферу знань»,
репрезентує лексичний рівень мови. Вона охоплює надзвичайно широкий шар лексики, що
інтенсивно розвивається і взаємодіє з іншими шарами лексики і передусім із
загальновживаною. Нагромадження людством наукових знань про мову як суспільно
усвідомлюваного явища закономірно веде до розширення складу понять і відповідних
термінів для їхнього позначення. Терміни – це своєрідні слова-еталони, сформовані на
ґрунті загальнонародної мови. «Кожне слово на позначення тих чи інших предметів і явищ
матеріального світу потенційно або реально є терміном». Упродовж свого існування у мові
терміни, зазвичай, зберігають визнану мовцями формальну і смислову незмінність, є
своєрідними стандартами, які виражають певне наукове поняття, відмінне від інших
понять, завдяки чому й виокремлюються різні галузеві термінологічні системи і
підсистеми.
Терміни виникають у професійному середовищі і вживаються в ньому у чітко
визначеній термінологічній функції. Для будь-якого терміна суттєву роль відіграє
термінологічне поле, в яке він входить. Тому, перебуваючи і поза контекстом, терміни
можуть виконувати свої функції, але тільки за тієї умови, що відомо, одиницями якої
терміносистеми вони є. У випадках полісемії термінолексеми в кожному конкретному
випадку її функціонування в певній термінологічній підсистемі у формально незмінний
звуковий комплекс вкладається інше поняття, інший зміст. Будь-яка наука є
впорядкованою системою знань про неї, і в її описові вчені виділяють два найважливіші
компоненти: склад понять, якими вона оперує, та логічну структуру, особливістю якої є
встановлення чітких взаємозв’язків і характер взаємовідношень між поняттями. Кожна
окрема галузь науки має свій об`єкт дослідження, свою проблематику вивчення,
вироблену, апробовану й закріплену науковою практикою систему понять і термінів для
їхнього позначення, а також надійні і перспективні методи наукового дослідження.

Рерайтинг:
На протязі історії людства існувала необхідність називати все, що оточує людину, що
їй притаманне. Терміни закріплюють результати пізнання людини, є кінцевим етапом
дослідження реальних об'єктів. Термінологія як «сукупність термінів що обслуговують певну
галузь знань» представляє лексичний рівень мови. Цей рівень охоплює надзвичайно
широкий шар лексики, він інтенсивно розвивається та взаємодіє з іншими шарами лексики.
Накопичення людських наукових знань про мову призводить до розширення складу понять
та відповідних термінів для їх позначення. Терміни це різновид стандартних слів, утворених
на основі національної мови. Кожне слово створене для позначення певних предметів і явищ
нашого світу є потенційно або насправді терміном. Протягом усього свого існування в мові
терміни не змінюють форму та значення, вони є своєрідними стандартними, виражають
певне наукове поняття, що відмінне від інших.
 Терміни виникають у професійному середовищі і використовуються в ньому у
визначеному порядку. Для будь-якого терміна важливу роль відіграє сфера в яку він входить.
Саме тому поза контекстом все ще можливо зрозуміти значення терміна. Будь-яка наука є
впорядкованою системою знань про неї, тому в описах науки частіше за все виділяють дві
важливі складові :це склад понять, якими вона оперує та логічна структура що пов’язує ці
терміни між собою. Кожна окрема галузь науки має об'єкт дослідження, проблеми, що вона
вивчає, розроблену, перевірену та закріплену в науковій практиці систему понять і термінів.
Також кожна наука має надійні та перспективні методи наукового дослідження.