•

ТЕМА 1. Загальна характеристика навчальної дисципліни «Основи

наукових досліджень»

Ч.2

• 1. Види наукових робіт, їх загальна характеристика.

2. Кваліфікаційні роботи як особливий вид наукових робіт.

3. Система рівнів та ступенів вищої освіти.

4. Система наукових ступенів і вчених звань.

1. Види наукових робіт, їх загальна характеристика.

Ст.1 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р.

Наукові (науково-технічні) роботи – це наукові дослідження та науково-технічні

(експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-
технічного (прикладного) результату.

Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є:

науково-дослідні,
дослідно-конструкторські,
проектно-конструкторські,
дослідно-технологічні,
технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи,
виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції,
а також інші роботи, пов’язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань
до стадії практичного використання.
Отож, беручи до уваги визначення дане в Законі, можемо виділити, що:

Наукова робота – це глибоке фундаментальне дослідження важливої проблеми, що

вимагає вивчення першоджерел, періодичної наукової літератури, відбору та аналізу
фактологічного матеріалу та статистичних даних, їх узагальнення та систематизації.

Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми,

яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного
дослідження і власні висновки.

Наукова робота повинна засвідчити теоретичні знання дослідника;

навички самостійно опрацьовувати наукові джерела (статті, монографії, матеріали
творчих дискусій тощо) і
на їх підставі приходити до самостійних висновків та узагальнень наукового характеру.

Наукова робота має показати критичне осмислення автором наявного стану справ та
можливість генерування на цій основі нових ідей та пропозицій.
 Науково-дослідницька діяльність студентів сприяє розумінню можливостей сучасних
наукових методів управління, оволодіння культурою мислення, переоцінки накопиченого
досвіду, уміння набувати нових знань, постійно перебувати в інноваційному пошуку.

Наукова робота відрізняється від всякої іншої своєю метою - отримати нове наукове знання.

Саме в процесі цієї роботи виробляються і теоретично систематизуються об'єктивні знання про
дійсність.

Однак у науці мало встановити якийсь новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з
позицій науки, показати його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення, а також
завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища.

Наукова робота - це перш за все строго планова діяльність.

Хоча в науці відомі випадкові відкриття, але тільки планове, добре оснащене сучасними
засобами наукове дослідження дозволяє розкрити і глибоко пізнати об'єктивні закономірності в
природі і суспільстві.
Надалі йде процес продовження цільової обробки первинного задуму, уточнення,
зміну, доповнення заздалегідь наміченої схеми дослідження.

Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й

позбавленою подвійного тлумачення.

Наукова робота, будучи творчим процесом, припускає як обов'язкову умову її ведення

плюралізм наукового думки.

Хоча така робота може і повинна плануватися, але при цьому кожен вчений має право
на свою точку зору, він може мати свою думку, яка має, безумовно, поважатися.

Основним підсумком наукової роботи є впровадження її результатів, оскільки

кінцевою метою науки служить впровадження результатів проведених досліджень у
практику.

Для ведення наукової роботи необхідно наукове спілкування.

Це обумовлено тією обставиною, що будь-якому досліднику, навіть самому
кваліфікованому, завжди необхідно обговорювати і обговорювати з колегами свої ідеї,
отримані факти, теоретичні побудови.

Результати такого спілкування оформляються найчастіше в письмовому вигляді виходячи з

двох міркувань.

По-перше, тільки в такому вигляді можна викласти ідеї, пропозиції і результати на строго
науковому мовою і в строго логічній формі.

По-друге, основне завдання будь-якої наукової роботи - довести нове наукове знання до
самих широких кіл наукової громадськості.

Якщо це знання залишається тільки в голові вченого і про нього ніхто не може прочитати,
то таке знання виявиться незатребуваним і, по суті справи, марним для науки.

Результати наукової роботи описуються і оформляються як різні види літературної

продукції, а саме наукові роботи.
Одним із видів наукових робіт є реферат

Реферат – від лат. – refero – доношу, висловлюю – коротке викладення основних

положень книги, вчення, наукової проблеми; доповідь на задану тему по визначених
джерелах.

Реферати – це стисле викладення змісту будь-якого питання або теми на підставі

критичного огляду інформації.

Реферати поділяються за формою по їх тематиці та цільовому призначенню на:

літературні (оглядові);

методичні;

інформаційні;

біографічні та ін.
Літературний реферат – огляд літератури по обраній тематиці дослідження.

У літературному рефераті важливо:

різнобічно та критично оглянути те, що зроблено попередніми дослідниками з обраної
теми дослідження;
привести ці наукові результати у певну систему;
надати головні лінії розвитку явища та особливості.

Методичний реферат – критичний огляд способів та прийомів вивчення об’єкта

дослідження.

Реферат методичного характеру доцільно оформлювати у плані порівняння

використання прийомів та способів вирішення запланованого дослідження.

Основна увага реферату зосереджується на аналізі якості методів дослідження та

отриманих результатів.
Доповідь – повідомлення на наукову тему у вченому зібранні, публічна лекція.

Доповіді роблять на конференціях та симпозіумах.

Доповіді підрозділяються на пленарні, секційні, стендові.

Доповіді друкуються у неперіодичних збірках, що містять підсумки конференції.

Пленарна доповідь охоплює тематику конференції в цілому або присвячена одній з

головних тем конференції.

Пленарні доповіді роблять провідні вчені, які мають великий міжнародний авторитет
серед фахівців, що досліджують дану проблему.

Пленарні доповіді містять аналіз стану проблем та вказують шляхи подальшого розвитку
науки, якій присвячена конференція.

Доповідачі своїми пленарними доповідями задають загальний тон та головну

направленість конференції.
Секційні доповіді присвячені конкретним науковим проблемам, їх стану, шляхам та
методам вирішення, містять отримані дослідниками результати.

Секційні доповіді орієнтовані на вузьких фахівців, що досягли значних успіхів у

конкретних наукових проблемах.

Стендові доповіді мають за мету ознайомити усіх учасників конференції з

окремими конкретними питаннями науки, що мають дискусійний характер і можуть
зацікавити фахівців різного спрямування і викликати безпосереднє обговорення з
автором доповіді.

Доповідь (наукова) або наукове повідомлення містить:

(1) характеристику наукового та практичного значення теми;

(2) нові наукові положення, які висуває автор доповіді;

(3) висновки та пропозиції.

Тези доповіді – друкуються з метою попереднього знайомства з головними
положеннями доповіді.

Тези доповіді друкують у наукових неперіодичних збірниках до початку конференції.

У тезах лаконічно - телеграфним способом дається наукова інформація про зміст

доповіді.

Обсяг тез доповіді невеликий (0,5–1,5 ст. друкованого тексту), тези конференції 2-5 ст.

У тезах позначають головну ідею а також деякі інші сторони питання.

Іноді у тезах доповіді надається центральна теза, біля якої формулюються інші.

Тези доповіді можуть бути сформульовані у вигляді запитань та відповідей на них.

Тези доповідей є одним з показників професіоналізму науковця.

Стаття – твір невеликого розміру у періодичному виданні або неперіодичному збірнику.

Кількість надрукованих статей – головний формальний показник діяльності науковця.

Рекордну кількість наукових робіт залишив після себе Леонард Ейлер – 850.

Наукова стаття має обмеження (8–12 ст. друк.тексту) і бажано містить менше графіків та
інших ілюстрацій.

Назва наукової статті повинна бути по можливості короткою, чіткою, відповідати її змісту.

Науковими, у відповідності до вимог ВАК України, вважаються статті, що мають такі необхідні
елементи:

− постановку проблеми у загальному вигляді та її зв`язок із важливими науковими чи

практичними завданнями;

− аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв`язання даної проблеми і на

які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим
присвячується означена стаття;
− формулювання цілей статті (постановка завдання);

− виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових

результатів;

− висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Збірник наукових праць – періодичне наукове видання, що містить науково-дослідні матеріали
академічних, наукових установ, навчальних закладів або наукових товариств.

Збірники наукових праць поділяються на звичайні та ваківські тобто такі, що включені до

переліку ВАК.
ВАК України зараховує як публікації лише ті наукові праці, що надруковані у збірках, віднесених
ВАК до фахових видань (ваківських збірників).

Наукове фахове видання — це періодичне або продовжуване видання (у тому числі —

електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України (раніше це
була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати
дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.

Науковий звіт – оформлена згідно з держстандартом наукова або науково-технічна інформація.

Науковий журнал – періодичне тематичне наукове видання, що містить
статті і матеріали про теоретичні дослідження, а також матеріали
прикладного характеру, призначені для науковців.

Рецензія – стаття, у якій критично розглядається одно або більше наукових

досліджень, виконано аналіз досліджень та оцінка викладеного матеріалу,
відгук про дослідження і мотивований висновок.

Анотація – скорочена характеристика книги, статті, рукопису, у якій

викладається головний зміст, а також відомості про те, кому призначений
твір, яку ціль має інформація.

Препринт – наукове видання, що містить стислі головні наукові матеріали,

отримані автором, опубліковані до виходу видання, де наукові результати
дослідження будуть надруковані повністю.
Препринт дає можливість негайно повідомити світову науку про отримані результати і
підтвердити пріоритет автора.

Реферативний збірник – періодичне видання у вигляді збірника рефератів наукових

робіт. Кожен реферативний збірник поділяється на розділи за науковими напрямками.

Експрес-інформація – реферативне видання, що вміщує розширені і зведені реферати

найбільш актуальних закордонних наукових матеріалів, що потребують оперативного
оповіщення.

Депонований рукопис – рукопис, який має інтерес для вузького кола спеціалістів і не
друкується у періодичному виданні, а може бути висланий дослідникові на його
замовлення.

Монографія – наукове видання, яке містить всебічне теоретичне дослідження однієї

проблеми або теми та належить одному або декільком авторам, що підтримують єдину
точку зору.
Есе як вид письмової навчальної роботи представляє собою вид письмової
самостійної роботи студента, а саме: як твір-міркування невеликого обсягу з
вільною композицією, що виражає індивідуальні міркування студента з конкретного
питання, проблеми й свідомо не претендує на повноту й вичерпне трактування
теми.

Есе – самостійна творча робота із запропонованої викладачем теми або переліку

тем для самостійного вибору студентами та виконується як позааудиторна робота.

Есе передбачає вираження студентом своєї точки зору, особистої суб'єктивної

оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого),
оригінального висвітлення матеріалу. Це також вільний стиль з можливими
елементами імпровізації.

Характерною особливістю есе є його «адресність»: есе спрямоване на

підготовленого читача. Тим самим така «адресність» дозволяє студенту зосередити
увагу на розкритті нового змісту.
Курсова робота – це наукова робота на певну тему, яка передбачає опрацювання
наукових, законодавчих, навчальних джерел, забезпечує їх об’єктивне викладення на
основі відповідного аналізу та засвідчує суб’єктивний ступінь самостійності, уміння
застосовувати здобуті знання та набуті навички, розвиває дослідницькі вміння та
здібності студента.

Курсова робота – це вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами

дослідження, що виконується студентами закладів вищої протягом семестру з метою
закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних за час навчання та їх
застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Виконується на 3-му курсі і 1-му курсі магістратури.

Курсова робота є самостійною навчальною та науково-дослідною роботою студента,

що підтверджує отримання теоретичних знань і практичних навичок з міжнародно-
правових дисциплін, які вивчаються згідно з навчальним планом.

Бакалаврська робота, Магістерська робота, Кандидатська, Докторська є особливими

науковими роботами, а саме кваліфікаційними.
2. Кваліфікаційні роботи як особливий вид наукових робіт.

Кваліфікаційна (випускна) робота – це самостійна наукова робота студента, яка готується з

метою публічного захисту й одержання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» чи
«магістр».

До кваліфікаційних робіт (студента) належать бакалаврські та магістерські роботи.

Бакалаврські і магістерські роботи (колись вживався термін дипломні роботи).

Кандидатські роботи є кваліфікаційними роботами науковців на присвоєння вчених ступенів

(кандидата наук (доктора філософії ), доктора наук.

Організація навчального процесу базується на багатоступеневій системі вищої

освіти.
Здобуття відповідної кваліфікації фахівця підтверджується державною атестацією, яка
здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією на підставі
результатів державних іспитів та захисту кваліфікаційної роботи після виконання відповідної
освітньо-професійної програми підготовки бакалавра та магістра.
 Метою виконання КР є: глибоке осмислення теми, оволодіння методами самостійного
дослідження, практичне застосування теоретичних знань для вирішення конкретних задач щодо
правотворчої та правозастосовної діяльності.

КР містить у собі дві приблизно однакові за обсягом складові – освітню і науково-дослідницьку.

Зміст науково-дослідної роботи бакалавра та магістра визначається індивідуальним планом.

Керівниками бакалаврської чи магістерської роботи призначаються професори та доценти

(викладачі) університету.

Основними завданнями і складовою частиною кваліфікаційної роботи є:

- аналіз, систематизація, закріплення теоретичних знань і практичних умінь випускника,

забезпечуючи підготовку до юридичної діяльності у відповідності до обраної спеціалізації;

- перевірка вмінь студента самостійно досліджувати та використовувати нормативно-правові

документи, наукову літературу та знання отримані під час проходження переддипломної
практики чи на постійному місці роботи за спеціальністю;
- виявлення готовності до самостійної професійної діяльності.

Виконання КР у межах навчального плану є найвищим рівнем студентських наукових

досліджень, які спонукають майбутнього фахівця до творчої пошукової діяльності, є
вагомим чинником для рекомендації кращих випускників до аспірантури.

КР наукового змісту повинна мати внутрішню єдність і відображати хід і результати

розробки обраної теми.

КР повинна бути самостійно виконана, цілісно завершена і належним чином оформлена,

відповідно до затвердженого переліку вимог і правил, в яких розкрито теоретичне вирішення
юридичних питань та базуються на набутих знаннях, уміннях і навичках, отриманих за
період навчання у ВНЗ.

При написанні бакалаврської чи магістерської роботи на факультеті міжнародних відносин

враховуються галузеві стандарти ВО України щодо підготовки юристів із присвоєнням
освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» або «магістр».
Бакалаврська і магістерська - є кваліфікаційною роботою випускника відповідного рівня.

За рівнем її виконання та результатами захисту Державна екзаменаційна комісія визначає

можливість присвоєння випускнику відповідної кваліфікації та видачі диплома.

Будучи заключним етапом навчання студентів у ВНЗ, виконувана КР має наступні цілі:

- систематизацію, закріплення і поглиблення теоретичних і практичних знань з обраної

спеціальності, застосування їх для вирішення конкретних завдань;

- розвиток навичок ведення аналізу або дослідницької роботи і оволодіння методикою

наукового дослідження і експерименту;

- розвиток навичок узагальнення та аналізу результатів, отриманих іншими дослідниками або

розробниками;

- оцінка ступеня підготовленості випускника до самостійної роботи в сучасних умовах за

профілем спеціальності.
За змістом КР і в процесі її захисту встановлюються:
- рівень професійної і загальноосвітньої підготовки випускника за відповідною спеціальністю;
- вміння вивчати й узагальнювати літературні джерела у відповідній галузі знань;
- здатність самостійно проводити наукові дослідження, систематизувати й узагальнювати фактичний
матеріал;
- вміння самостійно обґрунтовувати висновки та практичні рекомендації за результатами дослідження.

КР повинна відповідати наступним вимогам:

- розглядати проблему, яка не отримала достатнього висвітлення в літературі (нову постановку відомої
проблеми);
- містити елементи наукового дослідження і виконуватися на актуальну тему;
- відповідати чіткій побудові та логічній послідовності викладу матеріалу;
- містити переконливу аргументацію;
- завершуватися обґрунтованими рекомендаціями та доказовими висновками.
Бакалаврська робота – це навчальне наукове дослідження студента, яке виконується на 4 р.
навчання для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Метою виконання БР є виявлення глибини знань випускника по обраній темі, з

урахуванням спеціалізації, вміння самостійно працювати з літературою, проводити аналіз
наукових концепцій та узагальнювати дані практики, виявляти прогалини і недоліки
нормативного регулювання, формулювати свої висновки і пропозиції.

Бакалаврська робота – це вид науково-дослідної роботи студентів, форма самостійного

пошуку, поглибленого вивчення відповідної теми навчальної дисципліни.

БР юристів-міжнародників потребує глибокого вивчення міжнародно-правових актів,

нормативно-правових актів, навчальної та спеціальної літератури, матеріалів судової
практики та ін.

Необхідним елементом самостійності та науковості БР є аналіз чинного законодавства

України та зарубіжних країн, МП із застосуванням порівняльно-правового, історичного,
логіко-юридичного та інших методів дослідження із формулюванням студентом власних
висновків, оцінок стосовно тих явищ, які стали предметом дослідження.
Метою написання і захисту БР є перевірка рівня професійної підготовленості студента за
освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», здобуття навичок підготовки МР.

БР виконується у восьмому семестрі, як правило, на кафедрах факультету міжнародних

відносин з навчальних дисциплін, які є базовими для спеціальності «Міжнародне право», з
урахуванням спеціалізації, за якою навчається студент.

БР захищається у визначені навчальним відділом та кафедрою у визначені терміни.

Тематика БР визначається кафедрами факультету відповідно до змісту і завдань навчальної

дисципліни. Вона повинна бути актуальною і тісно пов'язаною з вирішенням практичних
фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою

переліку. Студенти також можуть обґрунтовано пропонувати свої теми і обирати наукового
керівника заздалегідь.
Магістерська робота – це навчальне наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному
етапі навчання для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».

Особливістю МР є те, що вона передбачає проведення наукових досліджень, творчих розробок.

Необхідно продемонструвати певний рівень наукової кваліфікації студента, його вміння здійсняти
науковий пошук і вирішувати чіткі правові питання.

З наукового погляду, вимоги до МР більш, ніж до БР, однак менші, ніж до кандидатської та докторських
дисертацій.

В Україні ж ступінь бакалавра досить часто вважається недостатнім для отримання високої посади.

Насправді, різниця між ступенями є і при цьому вона велика.

ВІДМІННОСТІ МІЖ БР і МР:

1) Терміни. Два роки додаткової освіти магістратури дозволяють отримати більше теоретичних знань і
досвіду.

2) Особливості в написанні робіт. Якщо для БР передбачає обробку інформації, то магістру необхідно
3) Розмір роботи і к-сть джерел. БР не вимагають ретельної обробки теоретичних аспектів
об'єкта дослідження, не менше 55 аркушів формату А4 при використанні 14 шрифту і 55 джерел.
Магістри ж повинні готувати роботу не менш як на 75 аркушів, і не менше як 75 використаних
джерел.

4) Структура робіт. Як правило, всі роботи мають стандартну структуру: теорія, аналітика,
рекомендаційна частина. В цілому, структура БР стандартна, єдина різниця - кількість
практичного матеріалу. Якщо в БР дозволено зробити в 2-му і 3-му розділі теоретичний опис
практичної ситуації, то в МР таке неприпустимо.

5) Об'єкт досліджень. Якщо для написання БР дозволяється поверхове вивчення, то для МР це

буде повний аналіз об'єкта.

Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною

особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Вона
містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або
експериментальні результати, наукові положення, а також характерна єдністю змісту і свідчить
про особистий внесок здобувача в науку.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук є кваліфікаційною науковою працею
обсягом основного тексту 4,5-7 авт. арк. (для сусп. і гум. наук 6,5 – 9 авт. арк.), оформлених
відповідно до державного стандарту. ( 200 ст.)

Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень та отримані

автором нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретне наукове
завдання, що має істотне значення для певної галузі науки.

Кандидатська дисертація може бути подана до захисту лише за однією спеціальністю.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею
обсягом основного тексту 11–13 авт. арк. (для сусп. і гум. наук – 15–17 авт. арк.), оформлених
відповідно до державного стандарту. Один авт. арк. – 40 т. друк. знаків. (400 ст.)

Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором
нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв’язують важливу
наукову або науково-прикладну проблему.

Докторська дисертація може бути подана до захисту за однією або за двома спеціальностями однієї
галузі науки.
3. Система рівнів та ступенів вищої освіти

Рівні та ступені вищої освіти (ст. 5 Закон України «Про вищу освіту від 01.07. 2014 р.»)
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими
програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) ВО передбачає набуття здобувачами ВО здатності до

розв’язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень ВО передбачає набуття здобувачами ВО здатності до

розв’язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень передбачає набуття здобувачами ВО здатності до
розв’язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі
професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами

ВО здатності розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або
дослідницько-інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь,

навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання
комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності,
оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення
власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та
практичне значення.

Освітньо-творчий рівень передбачає оволодіння методологією мистецької та

мистецько-педагогічної діяльності.
Ступені вищої освіти (Ст.5 п.2)
Здобуття ВО на кожному рівні ВО передбачає успішне виконання особою відповідної
освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня
ВО:

1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Згідно ст. 1п.9 Закону України «Про вищу освіту від 01.07. 2014 р.

Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) - система

трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі
вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх
компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система
ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти,
необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що
здобувається на початковому рівні (короткому циклі) ВО і присуджується закладом
ВО у результаті успішного виконання здобувачем ВО освітньої програми, обсяг якої
становить 120 кредитів ЄКТС.

Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої

освіти заклад ВО має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний
обсяг яких визначається стандартом ВО.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї
повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні ВО та

присуджується закладом ВО у результаті успішного виконання здобувачем ВО
освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.
Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого
бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад ВО має право визнати та
перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом ВО.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної
середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні ВО та присуджується

закладом ВО у результаті успішного виконання здобувачем ВО відповідної освітньої
програми.

Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою

програмою.

Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів

ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма
магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30
відсотків.
Доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому
рівні ВО на основі ступеня магістра.

Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою (СВР)

закладу ВО або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем ВО
відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій СВР.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі
(ад’юнктурі).

Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну

діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза
аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання
відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій СВР.

Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить 4 роки.

Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить
30-60 кредитів ЄКТС.
Атестація здобувачів вищої освіти (ст.6)
Атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи)
здобувачів ВО вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного
кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється
екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх
об’єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого ВР закладу ВО.

Заклад ВО на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала
освітню програму на певному рівні ВО відповідний ступінь ВО та присвоює відповідну
кваліфікацію.

Документи про вищу освіту (ст.7)

Документ про ВО видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла
атестацію.
Встановлюються такі види документів про ВО за відповідними ступенями:
диплом молодшого бакалавра;
диплом бакалавра;
диплом магістра;
диплом доктора філософії/доктора мистецтва
4. Система наукових ступенів і вчених звань

Усі наукові та науково-педагогічні працівники України ранжуються по кваліфікаційній системі.

Згідно ст. 28. Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р.

Вчені мають право на здобуття відповідно до законодавства наукових ступенів доктора

філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і
професора.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня

кваліфікації вченого.

Присудження наукового ступеня доктора філософії, присвоєння вчених звань здійснюється

відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

Присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється відповідно до Закону України

«Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015р.

Перелік осіб, яким присуджено наукові ступені та присвоєно вчені звання, розміщується у
відкритому доступі в мережі Інтернет відповідно до законодавства.
Отже, є два наукові ступені:
–доктор філософії (до грудня 2020 р. кандидат наук)
–доктор наук,

Три вчених звання:

– професор,
–доцент,
–старший науковий співробітник.

Наукові ступені – доктор філософії і доктор наук присуджуються особам:

з повною вищою освітою;

глибокими спеціальними знаннями;

істотними досягненнями в певних галузях науки.

Підстава присудження – успішний захист дисертації, за результатами якої видається

диплом доктора наук або доктора філософії.
Відповідно до ст. 54. Закону України «Про вищу освіту», Наказу МОН № 13 від
2016 р. Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-
педагогічним працівникам.

В Україні присвоюються такі вчені звання:

1) старший дослідник (старший науковий співробітник);

2) доцент;

3) професор.

До них пред’являються вимоги по декількох категоріях:

кількість публікацій;
міжнародний досвід;
стаж роботи;
професійні навички.
У чому різниця межу науковим ступенем і вченим званням?

Істотна різниця в порядку і алгоритмі присудження, критерії оцінки претендентів.

Власники вченого звання, тобто доценти, старші дослідники і професора, зобов’язані

мати науковий ступінь. Без цієї умови звання не присуджується.

Вчене звання безпосередньо зумовлює оклад і систему премій.

Статус кандидата або доктора наук передбачає доплату за науковий ступінь.

Науковий ступінь завжди присуджується за захист дисертації, а вчений ступінь – за

ефективні результати роботи на кафедрі, кількість підготовлених аспірантів і кандидатів
наук, опубліковані наукові праці, методичні посібники.

Вчене звання дає посаду, науковий ступінь – авторитет, статус, можливості отримати
звання.
Детальніше про наукові ступені

Доктор філософії

Присудження наукового ступеня доктора філософії здійснюється відповідно до:

Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р.,

Наказу МОН «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів

доктора і кандидата наук» від 23.09.2019 №1220.

Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022. № 44 «Про затвердження Порядку

присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої
ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» та
ін.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про вищу освіту»:
Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на
третьому рівні ВО на основі ступеня магістра.

Ступінь ДФ присуджується СВР вищого навчального закладу або наукової установи в

результаті успішного виконання здобувачем ВО відповідної освітньо-наукової програми та
публічного захисту дисертації у СВР.

Особа має право здобувати ступінь ДФ під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі).

Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну

діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь ДФ поза аспірантурою,
зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної
освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Нормативний строк підготовки ДФ в аспірантурі (ад’юнктурі) становить 4 р.

Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки ДФ становить 30-60

кредитів ЄКТС.
Наукові установи можуть здійснювати підготовку ДФ за власною освітньо-науковою програмою
згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність.

Наукові установи можуть також здійснювати підготовку ДФ за освітньо-науковою програмою,

узгодженою з вищим навчальним закладом. У такому разі наукова складова такої програми
здійснюється у науковій установі, а освітня складова - у вищому навчальному закладі.

Атестація осіб, які здобувають ступінь ДФ, здійснюється на підставі публічного захисту наукових
досягнень у формі дисертації разовою СВР, утвореною закладом ВО чи науковою установою, які
мають акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності
(спеціальностей для міждисциплінарних робіт).

Дисертації осіб, які здобувають ступінь ДФ, відгуки та рецензії на них оприлюднюються на
офіційному веб-сайті відповідного закладу ВО чи наукової установи згідно із законодавством.

Інформація про утворену разову СВР, дату, час і місце проведення атестації оприлюднюється
закладами ВО, науковими установами на своїх офіційних веб-сайтах відповідно до законодавства
та подається в електронному вигляді до Національного агентства із забезпечення якості вищої
освіти, яке оприлюднює таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Заклади ВО, наукові установи забезпечують трансляцію атестації здобувачів ступеня ДФ в
режимі реального часу на своїх офіційних веб-сайтах.

До захисту допускається дисертація, виконана здобувачем ступеня ДФ самостійно.

Виявлення в поданій до захисту дисертації фактів академічного плагіату, фабрикації чи

фальсифікації є підставою для відмови у присудженні ступеня ДФ.

Виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем

дисертації є підставою для скасування рішення разової СВР про присудження йому ступеня ДФ
та видачу відповідного диплома.

У разі встановлення відповідно до законодавства у кваліфікаційній роботі здобувача ступеня ДФ

фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та/або порушення встановленої
законодавством процедури захисту дисертації рішення разової СВР про присудження ступеня
доктора філософії скасовується закладом ВО чи науковою установою, в якому (якій) вона була
утворена, або Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо у захищеній здобувачем ступеня ДФ дисертації встановлено відповідно
до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації,

його науковий керівник позбавляється права участі у підготовці та атестації

здобувачів ступеня ДФ строком на два роки,

голова та члени разової СВР, в якій відбувся захист цієї дисертації, та офіційні
опоненти, які надали позитивні висновки на дисертацію, позбавляються права
участі в атестації здобувачів ступеня ДФ строком на два роки,

а заклад ВО чи наукова установа позбавляється права утворювати разову СВР

за відповідною спеціальністю строком на один рік, крім випадку скасування
рішення разової спеціалізованої вченої ради закладом вищої освіти чи
науковою установою.
Вимоги, які ставляться до здобувача наукового ступеня кандидата наук (Наказ МОН
«Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і
кандидата наук» від 23.09.2019 № 1220.

Основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук має
бути висвітлено не менше ніж у 3 наукових публікаціях, які розкривають основний зміст
дисертації. До таких наукових публікацій належать:

– щонайменше одна стаття у періодичних наукових виданнях інших держав, які входять до
Організації економічного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу, з
наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача;

–статті у наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України

(замість однієї статті може бути зараховано монографію або розділ монографії, опублікованої
у співавторстві).

––Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого - третього квартилів (Q1 - Q3)

відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports,
прирівнюється до двох публікацій.
Доктор наук.
Присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється відповідно до:

Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015р.

Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11. 2021 р. № 1197 Про порядок присудження та
позбавлення наукового ступеня доктора наук.

Наказу МОН «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів

доктора і кандидата наук» від 23.09.2019 №1220.

Ст 28-1. Доктор наук - це науковий ступінь, що здобувається особою на основі ступеня ДФ

(кандидата наук) за науковою спеціальністю та передбачає набуття найвищих компетентностей у
галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних
досліджень, отримання наукових результатів, що забезпечують розв’язання важливої теоретичної
або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані у
наукових виданнях.

Документами про науковий ступінь є диплом доктора наук.

Присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється утвореною відповідно до
законодавства СВР на підставі публічного захисту дисертації (або наукової доповіді - у разі
захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей у
вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях), вимоги до якої
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Науковий ступінь доктора наук присуджується докторською радою на підставі публічного

захисту докторської дисертації.

МОН затверджує/скасовує рішення докторських рад про присудження наукового ступеня

доктора наук і видає дипломи/відмовляє у видачі дипломів доктора наук.

Здобуття наукового ступеня доктора наук передбачає набуття особою найвищих

компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи,
проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, що забезпечують
розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або
світове значення та опубліковані у наукових вітчизняних і міжнародних рецензованих виданнях.
Кваліфікаційні вимоги. Здобувач повинен:

мати ступінь доктора філософії (кандидата наук);

представити наукові досягнення з узагальненням проведених самостійно оригінальних

досліджень з отриманими науковими результатами, які забезпечують розв’язання важливої
теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення;

мати опубліковані праці за темою докторської дисертації у фахових вітчизняних і міжнародних

рецензованих виданнях.

На здобуття наукового ступеня доктора наук поширюється дія законодавства з питань

академічної доброчесності.

Присудження здобувачеві наукового ступеня доктора наук є державним визнанням рівня його
наукової кваліфікації. Участь в атестації здобувачів наукового ступеня доктора наук є
складовою наукової діяльності вченого.

Апробація матеріалів докторської дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах тощо

обов’язкова.
Вимоги по публкаціях (Наказ МОН «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття
наукових ступенів доктора і кандидата наук» від 23.09.2019 № 1220).

Основні наукові результати дисертації (виконаної у формі рукопису, монографії, наукової

доповіді) на здобуття наукового ступеня доктора наук має бути висвітлено не менше ніж у 20
наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації. До таких наукових
публікацій належать:

статті у наукових виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України;

статті у наукових періодичних виданнях інших держав із напряму, з якого підготовлено

дисертацію;

не менше ніж 3 статті, а з 01 вересня 2024 р. не менше ніж 5 статей з наукового напряму, за яким
підготовлено дисертацію здобувача, опублікованих щонайменше у двох різних періодичних
виданнях, включених до категорії «А» Переліку наукових фахових видань України, або у
закордонних виданнях, проіндексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або
Scopus;
не більше ніж два патенти на винахід, що пройшли кваліфікаційну експертизу;

не більше ніж дві (два) монографії (розділи у колективних монографіях);

не більше ніж один посібник (для дисертацій з галузі педагогічних наук).

Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до
класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до
трьох публікацій, у виданні, віднесеному до третього квартиля (Q3),- до двох публікацій.
Мінімальна кількість публікацій, які розкривають основні наукові результати дисертації, має
становити не менше ніж десять.

Захист докторської дисертації у вигляді наукової доповіді може відбуватися за наявності не менше
ніж десять публікацій, які розкривають основні наукові результати дисертації, у виданнях,
віднесених до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal
and Country Rank або Journal Citation Reports.

За темою докторської дисертації не зараховуються наукові публікації, опубліковані у виданнях

держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором;