Першоджерела -це документи, що містять оригінальну інформацію, яка не була

відредагована, перекладена чи реструктуризована. Вони також відомі як

джерела з перших рук і широко використовуються в академічних дослідженнях.
Першоджерела - це не обов’язково письмові документи, це також можуть бути
усні свідчення, записи, картина або мультимедійний файл; це залежатиме від
того, що потрібно досліднику для його роботи. Іншими словами, ці типи джерел
можуть бути розташовані в різних форматах.
Характеристика першоджерел
- Вони оригінальні
Першоджерела вважаються оригінальними, оскільки їх не оцінював і не
інтерпретував ніхто інший, крім їх автора. Так само вони можуть бути
продуктом творчої діяльності (наприклад, вірша чи п'єси) або розслідування
(наприклад, наукової статті).
Їх можна знайти в різних форматах
Первинні джерела можна знайти в будь-якій бібліотеці, що означає, що вони
були опубліковані в традиційному друкованому форматі (журнали чи книги),
але вони також є у спеціальних форматах, таких як компакт-диски, магнітофони
чи усні свідчення; навіть настінні картини (наприклад, фрески з Помпеї) можна
вважати першоджерелами.
- Вони є прямими доказами для розслідування
Будучи оригінальними, ці джерела служать безпосередньою документацією для
дослідників. Це відбувається тому, що вони мають офіційну точку зору автора і
не підлягають сторонньому тлумаченню. З цієї причини вони, як правило, більш
затребувані, ніж вторинні джерела; однак обидва необхідні для розвитку будь-
якої роботи.
Іншими словами, першоджерела пропонують пряму інформацію, тоді як
вторинні джерела складаються з непрямої інформації.
- Вони дуже цінні для всіх дисциплін
Першоджерела необхідні для проведення будь-якого типу досліджень; Вони
використовуються в таких дисциплінах, як антропологія, історія, біологія,
філософія, лінгвістика, в літературознавстві, мистецтві та майже у всіх інших
формах навчання.
Єдиним недоліком першоджерел є те, що багато разів до них неможливо
отримати доступ, коли йдеться про дуже старі історичні рукописи, оскільки
вони охороняються в дуже спеціальних місцях, таких як бібліотеки чи музеї.
Технологія наукової роботи
Накопичення наукових фактів у процесі дослідження
Наукове вивчення передбачає здатність критично осмислювати наукову інформацію, оцінювати її
переваги і недоліки, знаходити власні рішення, висовувати нові ідеї, проводити самостійно
експеримент, накопичувати й аналізувати необхідні факти, узагальнювати їх, систематизувати,
теоретично пояснювати та оформляти у вигляді наукової роботи. У науці важливо не тільки
встановити новий факт, а й дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з’ясувавши його
теоретичне, загальнопізнавальне або практичне значення.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження – завжди творчий процес, в основі якого
лежать задум автора і його ідея. Науковій ідеї притаманні усвідомлення мети, перспективи
пізнання і практичного перетворення дійсності. Розвиток ідеї до стадії її завершення здійснюється
як процес наукового дослідження.

Вибір теми дослідження

Вивчення матеріалів
Вивчення опублікованих за темою дослідження наукових праць починається відразу після
визначення задуму наукової розвідки, що знаходить своє відображення і в темі, і в робочому
плані. Такий підхід дає можливість шукати наукові джерела за обраною темою цілеспрямовано і
краще опрацювати матеріали, опубліковані у працях інших учених, оскільки витоки основних
положень проблеми фактично завжди закладені в більш ранніх дослідженнях.

Під час читання відібраної літератури потрібно робити помітки, бажано на одному боці аркуша
стандартного формату. Це дасть надалі змогу компонувати матеріал у будь-якому порядку.
Важливе значення має обробка записів у міру їх накопичення. При цьому треба виявити
максимальну організованість. За систему зберігання записів можна взяти початковий план
дослідження.

Потім увесь матеріал необхідно систематизувати, виключити зайве. Подальша обробка матеріалу
дасть відповідь на питання щодо зібраної інформації. Дослідник у пошуку літератури спочатку
з’ясовує перелік періодичних видань, з яких сподівається отримати необхідну інформацію. Добре
складений перелік навіть при побіжному огляді заголовків джерел допомагає усвідомити обсяг
потрібної інформації.

Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою наукового дослідження.
Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку.
Коли з даного питання існує бібліографічний довідник, його треба використати, водночас
перевіривши його повноту.

Вивчати літературу необхідно в оригіналі й одразу робити повний бібліографічний опис. Знайдену
інформацію треба ретельно відбирати, осмислювати й оцінювати. Це і стане основою для
отримання нового знання. Зазвичай використовується не вся інформація, що міститься у певному
джерелі, а тільки та, яка має безпосереднє відношення до теми і є найбільш цінною й корисною.
Критерієм оцінювання вивченого є можливість використання його в науковій роботі.

Огляд літератури за темою демонструє вміння дослідника систематизувати джерела, критично їх

розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками, визначити
головне у сучасному стані вивчення теми.
Відбір наукових фактів – творчий процес, який потребує цілеспрямованої праці. Віддзеркалення
об’єктивних властивостей речей і процесів – це складові елементи основ наукового знання, тобто
наукові факти, які характеризуються такими властивостями, як точність, об’єктивність,
достовірність, новизна.
Новизна наукового факту засвідчує появу принципово нового, невідомого до цього часу процесу,
явища чи предмета. Це не обов’язково наукове відкриття, це нові знання про те, чого ми досі не
знали. Точність наукового факту визначається сукупністю найсуттєвіших ознак, явищ, предметів,
подій, їхніх кількісних чи якісних показників. При доборі фактів необхідно бути науково
об’єктивним. Не можна відкидати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм
практичне застосування.

Достовірність наукового факту ґрунтується на його реальному існуванні, яке підтверджується при
побудові аналогічних ситуацій. За відсутності такого підтвердження достовірність наукового факту
піддається сумніву. Достовірність наукових фактів залежить і від достовірності першоджерел, від
їх цільового призначення і характеру їхньої інформації. Саме тому слід з’ясувати характер
першоджерела, науково-професійний авторитет його автора.

Основною формою фактичного матеріалу є цитати. Органічно вплетені у текст, вони складають
невід’ємну його частину. Цитати відіграють важливу роль у процесі аналізу і синтезу наукової
інформації, а також слугують підтвердженням окремих результатів. Відштовхуючись від їх змісту,
дослідник створює систему переконливих доказів, необхідних для об’єктивної характеристики
предмета, явища чи процесу, які вивчаються. Кількість цитат визначається потребами
розроблення теми.

Робота над першоджерелом є важливим складником у викладанні та

вивченні всього комплексу гуманітарних наук у вищій школі, оскільки текст,
зокрема – словесний текст, за влучним визначенням М. Бахтіна, є первинною
даністю для всіх гуманітарних дисциплін («Естетика словесної творчості»,
Москва, 1979).

Опрацювання першоджерела ілюструє, підтверджує та доповнює вже

набуті знання з певної теми, а також становить засіб конкретизації навчального
матеріалу, який має на меті поглибити розуміння студентами основних ідей,
концепцій і теорії філософського, культурологічного та релігієзнавчого знання.
Усвідомлюючи різноманіття дидактичних можливостей, які пропонує робота
над першоджерелами, ми зосередимо свою увагу лише на двох важливих
аспектах.

Організоване й систематичне опрацювання першоджерел у процесі

викладання і навчання у вищій школі, по-перше, формує стійкі знання з
дисципліни, по-друге, розвиває критичне мислення студентів вищого
навчального закладу.

У процесі організації самостійної або аудиторної, групової чи колективної

роботи студентів над першоджерелами відбувається об’єднання таких
компонентів змісту навчання, як:

1) інформаційного (студенти отримують знання з тексту джерела);

2) операційного (процес роботи студентів над першоджерелом є низка

операційних процедур, які, розвивають відповідні розумові вміння – аналіз,
синтез, осмислення, тлумачення);

3) творчо-пошукового (формування досвіду у виконанні творчих

пошукових завдань, пошуково-дослідницької практичної діяльності);

4) ціннісносмислового (досвід емоційно-ціннісного ставлення до

матеріалу першоджерела) [13, с. 27]. Це створює сприятливі умови для
формування у студентів стійких знань з предмета.

Важливим аспектом у роботі над першоджерелами є добір і розроблення

комплекту першоджерел. Останні обов’язково повинні відповідати таким
методичним вимогам:

а) відповідати цілям і завданням навчання;

 б) бути органічно пов’язаними із програмним матеріалом дисципліни;

в) відображати основні, найбільш типові ідеї, факти і події;

г) бути цікавим і доступним студентам за змістом і обсягом;

д) здійснювати на студентів позитивний емоційний вплив;

є) мати наукові і літературні переваги [3, с. 3–4].

Особливо слід звернути увагу на умови ефективної роботи над

першоджерелами. Насамперед, це системність, адаптованість першоджерела до
сприйняття його змісту студентами, супровід тексту першоджерела поясненням
відповідних термінів і понять, формулювання питань до тексту першоджерела,
спрямованих на більш глибоке його осмислення студентами. Велике значення
має також інструктаж викладача, у процесі якого пояснюється мета і
особливості самостійної роботи, даються завдання для неї і залежно від того,
наскільки студент володіє необхідними вміннями і навичками, вказується або не
вказується спосіб виконання завдання.

Робота над першоджерелами є також засобом розвитку критичного

мислення. Затребуваність критичного типу мислення зумовлюється двома
визначальними чинниками сучасного суспільного життя. По-перше,
особливостями інформаційного суспільства, яке характеризується змінами, що
постійно прискорюються. Інформація набуває якісно нових функцій, які можна
порівняти з базисними функціями землеволодіння в епоху Середньовіччя або
капіталу в Новий час. Інформаційна революція містить вагомий
антропологічний складник, що передбачає вдосконалення не лише техніки і
технологій, але й людини, передусім її мислення. По-друге, критичне мислення
– це вагомий чинник існування і формування демократичного суспільства,
оскільки в демократичному суспільстві на перше місце виходить здатність та
готовність оцінювати ситуацію критично. Оскільки цивілізований спір –
природний спосіб відносин двох або більшого числа вільних особистостей щодо
питань із сфери перетину їхніх інтересів, остільки критичне мислення
виявляється необхідною умовою досягнення успіху у вільному демократичному
суспільстві [12, с. 28].

У реаліях сучасного інформаційного світу з його надзвичайно швидкими

темпами розвитку і змін ознайомлення з першоджерелами світової
філософської, історичної, релігієзнавчої, етичної та культурологічної думки
залишається вагомим складником загальної освіти всебічно розвинутої
особистості, тому залучення різних за характером методів і прийомів роботи
над першоджерелами також є доволі актуальним і перспективним напрямом
дослідження в методиці викладання і навчання гуманітарних дисциплін.