1

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
Кафедра туристичного бізнесу та країнознавства

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Основи наукових досліджень»
на тему: “Інформаційні ресурси та технології в науковому дослідженні”

Виконала: студентка 1-го курсу групи УТ-12

Спеціальністі 242«Туризм»

Шульги Дар’я

Перевірила: к.г.н., доц. Юрченко С. О.

Харків – 2021
 2

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття наукового дослідження,особливості і види

Розділ 2. Поняття інформації та її класифікація для різних напрямків

використання

Розділ 3.Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі

Висновок

Список літератури
 3

Вступ

Будь-яка сфера людської діяльності потребує інформаційного забезпечення,

оскільки жодне виважене рішення чи то в політиці, економіці чи комерційній
діяльності, не можна приймати без знання щодо стану об’єкта, відносно якого
приймається це рішення, тобто без належного інформаційного супроводу.
Особливо це стосується науки, адже йдеться про високий ступінь точності та
об’єктивності наукового результату. Наукове дослідження не може відбуватися
без ознайомлення з джерелами інформації, що так чи інакше характеризують
його об’єктну галузь, висвітлюють об’єкт та предмет. Тому досліднику надто
необхідно мати повне уявлення про систему інформаційного забезпечення
дослідницької діяльності в цілому та коло джерел, що розкривають тему його
власного дослідження зокрема. Пошук та добір джерел інформації в процесі
наукового дослідження має бути цілеспрямованим, послідовним та
системним. Лише у цьому випадку дослідник може розраховувати на
можливість об’єктивної оцінки ступеня наукової розробленості проблеми, що
постала в якості об’єкта його дослідження.
Для того, щоб виявити якомога більше джерел, що є носіями знання про
об’єкт дослідження, дослідник повинен мати достатній рівень інформаційної
культури, тобто володіти знаннями щодо сутності інформації, її ролі у
суспільстві та наукових дослідженнях, формах та закономірностях її
існування, водночас уміти здійснювати пошук інформації, її оцінку та добір,
аналітико-синтетичну обробку, накопичення, систематизування, а також мати
навички грамотного її використання тощо. Невід’ємною складовою його
інформаційної культури є також уявлення про систему інформаційного
супроводу наукової діяльності. Щоб забезпечити конкретне наукове
дослідження інформацією, досліднику необхідно, передусім, на змістовно-
 4

теоретичному рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації,

встановити її джерела, знайти доступ до наявних інформаційних ресурсів.
Інформаційні ресурси – це сукупність інформаційних матеріалів –
документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів,
електронних записів, баз даних і т. п., а також різноманітні пошукові системи,
що забезпечують доступ до них. Структурною одиницею інформаційного
ресурсу є науковий документ, тобто матеріальний об’єкт, який містить
науково-технічну інформацію і призначений для її збереження і використання.
Сукупність інформаційних ресурсів, пов’язаних між собою темою становить
систему інформаційного забезпечення наукового дослідження у будь-якій
галузі [5, с. 279].

Така система включає три основні компоненти:

– інформацію як сукупність відомостей, їх види та джерела, форми
представлення;
– органи інформаційного забезпечення, які відповідають за збереження та
поширення інформації;
– інструменти, що забезпечують доступ до інформації
Лише чітко усвідомивши роль кожної з означених складових у
дослідницькому процесі в цілому та розв’язанні конкретної наукової
проблеми, зокрема дослідник може розраховувати на повноту та об’єктивність
висвітлення об’єкта свого дослідження.
Осмислюючи та опрацьовуючи потрібну інформацію, дослідник видає
специфічний продукт: - якісно нову інформацію. При цьому підраховано, що
біля 50% свого часу дослідник витрачає на пошук інформації. Тому досить
відповідальним етапом наукового дослідження є вміння оперативно знаходити
і опрацьовувати потрібну інформацію з теми дослідження.
 5

Розділ 1. Поняття наукового дослідження,особливості і види

Наукове дослідження — це цілеспрямоване пізнання, результати якого

виступають у вигляді системи понять, законів і теорій. Характеризуючи
наукове дослідження, зазвичай вказують на наступні його відмітні ознаки:
- це обов’язково цілеспрямований процес, досягнення усвідомлено
поставленої мети, чітко сформульованих завдань;
- це процес, спрямований на пошук нового, на творчість, на відкриття
невідомого, на висунення оригінальних ідей, на нове освітлення розглянутих
питань;
- воно характеризується систематичністю: тут упорядковані, приведені у
систему і сам процес дослідження, і його результати;
- йому властива строга доказовість, послідовне обґрунтування зроблених
узагальнень і висновків.
Об’єктом науково-теоретичного дослідження виступає не просто окреме
явище, конкретна ситуація, а цілий клас подібних явищ і ситуацій, їх
сукупність. Мета, безпосередньо науково-теоретичного дослідження полягає
у тому, щоб знайти загальне у ряду одиничних явищ, розкрити закони, за
якими виникають, функціонують, розвиваються такого роду явища, тобто
проникнути в їхню глибинну сутність. Основні засоби науково-теоретичного
дослідження:
- сукупність наукових методів, всебічно обґрунтованих та зведених в єдину
систему;
- сукупність понять, строго визначених термінів, пов’язаних між собою і
утворюють характерну мову науки.
Результати наукових досліджень втілюються в наукових працях (статтях,
монографіях, підручниках, дисертаціях і т. д.) і лише потім після їх всебічної
оцінки використовуються в практиці, враховуються в процесі практичного
пізнання і в знятому, узагальненому вигляді включаються в керівні документи.
 6

Діяльність людей в будь-якій її формі (наукова, практична і т.д.) визначається

цілим рядом факторів. Кінцевий її результат залежить не тільки від того, хто
діє (суб’єкт) або на що вона спрямована (об’єкт), але і від того, як
відбувається даний процес, які способи, прийоми, засоби при цьому
застосовуються.
Від ідеї до її втілення науковий пошук проходить кілька етапів
цілеспрямованого процесу пізнання, результати якого подають у вигляді
наукового дослідження у розмаїтті його проявів: монографії, ессе, наукові
статті, звіти і доповіді, дисертації, магістерські і дипломні роботи та ін. За
цільовим призначенням виокремлюють такі види наукових досліджень:
– фундаментальні, що мають найвищий ступінь невизначеності.
Результатом цих досліджень є відкриття нових явищ і законів, які
відбуваються в навколишньому середовищі, розширення наукових знань про
суспільство та їх застосування в практичній діяльності;
– прикладні, що передбачають пошук нових або удосконалення вже відомих
явищ та законів природи, мета яких полягає у використанні одержаних
результатів у практичній діяльності людини і суспільства.
Наукове дослідження умовно поділяють на такі етапи:
– емпіричний;
– теоретичний.
Емпіричний етап наукового дослідження пов’язаний із отриманням та
первісним опрацюванням матеріалу, процесом накопичення фактів, описом
мовою науки, класифікацію за різними критеріями та виявленням основної
залежності між ними. Саме під час такої роботи дослідник повинен:
• описати кожний факт термінами науки у межах якої ведеться дослідження;
• відібрати з усіх фактів найбільш типові;
• класифікувати факти за їх сутністю;
• з’ясувати наявні зв’язки між відібраними фактами.
 7

Теоретичний етап дослідження пов’язаний із глибоким аналізом наукового

фактажу, перевіреного, усвідомленого та зафіксованого мовою науки,
проникненням у суть явищ, формулюванням його в якісній і кількісній
формах, обранням принципу дії та рекомендацій щодо практичного впливу на
ці явища. Між двома етапами дослідження є постановка проблеми, що
означає:

• визначення того, що є невідомим і потребує доведення;

• формулювання питання, що відображає основний зміст проблеми й
обґрунтування його правильності та важливості для науки;
• виокремлення конкретних завдань, послідовність їх вирішення та методи,
які застосовують.
Наукове дослідження в кожному зі своїх циклів рухається від емпірики до
теорії, а від теорії – до практики, де проходить перевірку. Цей процес має
певні стадії, які відбуваються у заданій послідовності, та характерні форми, в
яких існує та розвивається наукове знання, зокрема, отримання фактів, їх
опис, формулювання проблем і постановка задач, висунення гіпотези, ідеї,
положення, формулювання теорії та органічне внесення в неї доказових
положень.

Розділ 2.Поняття інформації та її класифікація для різних напрямків

використання

Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в процесі

пізнання, адекватно відображає закономірності об'єктивного світу і
використовується в суспільно-історичній практиці.
Основні ознаки наукової інформації:
 8

- вона отримується в процесі пізнання закономірностей об'єктивної дійсності,

підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;
— це документовані або публічно оголошені відомості про вітчизняні та
зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в процесі
науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської
діяльності.
Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому
вигляді:
1. Монографія - це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в
конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або
декількох авторів. Вона має достатньо великий обсяг: не менше 50 сторінок
машинописного тексту. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне
дослідження якоїсь проблеми чи теми.
2. Збірник - це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів,
присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику
публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.
3. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних
галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і
їх результати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, доступній формі.
4. Спеціальні випуски технічних видань - це документи інформаційного,
рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми.
5. Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні).
6. Стандарти - це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до
продукції, її розробки, виробництву та застосуванню.
7. Навчальна література — це підручники, навчальні посібники, навчально-
методична література.
8. Надруковані документи — це дисертації, звіти про науково-дослідну
роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються
 9

науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичні та

опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.

Розділ 3.Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній

роботі

У процесі підготовки та проведення будь-якого дослідження можна виділити

п'ять головних етапів:
- етап накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової
інформації, вивчення документів, основних джерел теми, складання огляду
літератури, вибір аспектів дослідження;
- формулювання теми, мети і завдання дослідження, визначення проблеми,
обгрунтування об'єкту і предмету, мети, головних завдань, гіпотези
дослідження;
- теоретичне дослідження - обгрунтування напрямів, вибір загальної
методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків
дослідження;
- проведення експерименту - розробка програми, методики, одержання і
аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження
- оформлення результатів наукового дослідження, висновків, рекомендацій,
уточнення наукової новизни та практичної значущості.
Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з
обраної теми.
Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом
безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення
практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і
перевірка).
 10

Вторинна інформація - це результат аналітичної обробки та публікації

інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з
теми).

Це:
- інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали,
експрес-інформація, огляди);
- довідкова література (енциклопедії, словники);
- каталоги і картотеки;
- бібліографічні видання

Особливої актуальності набули такі види електронних ресурсів: цифрові

текстові аналоги друкованих видань; електронні образи друкованих видань;
бази даних, які відповідають вимогам до мережевої інформації; нові форми
публікацій, що не мають друкованих аналогів: електронні оголошення,
матеріали веб-конференцій тощо, доступні користувачам через
телекомунікаційні мережі; аудіо- та відеоінформація; мультимедійні продукти,
що характеризуються постійним оновленням; програмні продукти;
комбіновані програмно-інформаційні продукти, наприклад, геоінформаційні
системи тощо.
Звичайно, що специфіка таких перетворень впливає і на методи та способи
систематизаційної каталогізації, оптимізації та уніфікації інформації через
видозміну механізмів здійснення означених процесів — класифікаційні
системи.
Вони трансформуються за формою та змістом [14; 19] відповідно до зміни
характеру інформаційних ресурсів. Таким чином, особливістю
ЕІР(електронних інформаційних ресурсів) сьогодні насамперед є їх динамізм,
тобто варіативність інформаційного вмісту за певних умов використання
(наприклад, відповіді на запити до баз даних) чи при офіційному редагуванні
 11

(законодавчі акти або стандарти), а також операції з даними, що надходять у

реальному часі (наприклад, від віддалених суб'єктів). Водночас такі ресурси
вимагають і відповідного бібліотечного опрацювання, адже відрізняються від
інших об'єктів каталогізації, насамперед документів на паперових носіях, що
традиційно опрацьовують у технологічних підрозділах бібліотек. Тому
сьогодні на сторінках фахових видань вже представлено низку досліджень і
концепцій з оптимізації та змістовної організації інформаційних ресурсів [15
—21].
Типи носіїв, режими доступу, системні вимоги, динаміка інформаційного
вмісту та специфіка взаємодії з користувачем — нові характеристики, які
зумовлюють особливості каталогізації електронних ресурсів та формування їх
бібліографічного опису. У науковій діяльності сьогодні використовують такі
види ЕІР:
— електронні бібліотеки;
— бази даних науково-технічної інформації (звіти про науково-дослідні і
дослідно-конструкторські роботи, дослідницькі та науково-технічні програми,
проекти та ін.);
— інформація про заходи (виставки, конференції, семінари);
— відомості про суб'єктів інноваційної діяльності (інноваційні підприємства,
консалтингові, маркетингові, інжинірингові організації, центри трансферу
технологій, інвестиційні, фінансово-кредитні організації);
— інша нормативно-довідкова інформація, а також електронні наукові
інформаційні системи (наукові портали) [1].
Одним із основних видів ЕІР є саме електронні бібліотеки — інформаційні
системи, що забезпечують формування, зберігання та ефективне використання
різноманітних колекцій цифрових ресурсів і надають доступ до них у
зручному для споживача вигляді через мережу Інтернет. Застосовуються
також дані ЕІР, які становлять систематизовану сукупність інформаційних
ресурсів, об'єднаних спільними змістом, джерелами, призначенням,
 12

авторством, колом користувачів, власників, способами доступу тощо. Поряд із

поняттям "електронна бібліотека" на позначення такої інформаційної системи
часто вживають терміни "віртуальна бібліотека" (virtual library) чи "цифрова
бібліотека" (digital library).
Однак слід зазначити, що під віртуальною бібліотекою (ВБ) здебільшого
розуміють комплекс інформаційних джерел, доступних через глобальні
комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Інтернет.

Висновок
 13

Список літератури