Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Одеська морська академія»

Кафедра технічної експлуатації флоту

Практична робота №1
з дисципліни
«МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБРОБКИ ДАНИХ»

Виконав:
Федорук Ю.В.
5 курс ЗФН
Варіант 8

Одеса, 2023р.
 Тема 1: Об'єкт, предмет, мета й завдання наукового дослідження.
У методології наукових досліджень розрізняють поняття “об’єкт” і “предмет” пізнання.
Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність
дослідника, а предметом пізнання — досліджувані з певною метою властивості, ставлення
до об’єкта. Наприклад, усі суспільні науки, в принципі, пізнають один об’єкт —
суспільство, але мають різні предмети.
Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його
відображення у свідомості людей, які, існуючи незалежно від неї, відбираються
відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тільки емпіричний об’єкт (якість
продукції, собівартість виробів), а й теоретичний (дія закону вартості).

Емпіричні об’єкти при дослідженні поділяють на :

 натуральні, або фізичні, які існують у природі об’єктивно, незалежно від нашої
волі і свідомості;
 штучні, включаючи технічні, що створюються за волею людей;

Залежно від ступеня складності є :

 прості об’єкти дослідження;
 складні об’єкти дослідження;

Відмінність між ними визначається числом елементів та видом зв’язку між ними;
Прості об’єкти складаються із кількох елементів.
До складних відносять об’єкти з невизначеною структурою, яку необхідно дослідити, а
потім описати.
Фактор — причиннонаслідковий вплив на якісні та кількісні зміни в об’єкті дослідження.
Для вибору і вивчення головного фактора, який впливає на досліджуваний об’єкт та
сукупність інших однотипних об’єктів, визначають їхню подібність, що відповідає меті
дослідження. За результатами попереднього вивчення цієї сукупності відшукують об’єкт
дослідження, який включає в себе всі основні істотні властивості багатьох реальних
об’єктів. Правильний відбір об’єкта вивчення із навколишнього матеріального світу
відповідно до мети дослідження сприяє обгрунтованості результатів дослідження.
Фактори, що впливають на об’єкт дослідження:
 Істотні;
 Неістотні;
Відбір істотних факторів — мета дослідження, досягнення якої залежить від накопичених
знань у цьому напрямі. Якщо рівень знань про вплив факторів на поведінку об’єкта
досліджень недостатній, то це може бути підставою для віднесення цих факторів до групи
неістотних.
Відбір істотних факторів на об’єкт дослідження має велике практичне значення, оскільки
впливає на ступінь достовірності одержаних результатів. Якщо будьякий істотний фактор
не враховано, то висновки, добуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими,
неповними або зовсім хибними.
Кожний об’єкт дослідження оточується середовищем, з яким він взаємодіє.
Під середовищем у даному випадку розуміють все те, що оточує об’єкт дослідження або
його елементи і впливає на них.

Розрізняють три фактори впливу:

 Нематеріальні;
 Енергетичні;
 Інформаційні.

Кількісна характеристика мети дослідження зумовлена відбиранням таких показників

технологічного процесу :
 економічних
 техніко-економічних
 технологічних

Вибравши об’єкт дослідження, його предмет і фактори, які впливають на причинно-

наслідкові результати стану об’єкта, визначають його параметри, тобто повноту вивчення
об’єкта відповідно до мети дослідження. Від достовірності визначення параметра
дослідження і класифікації об’єктів значною мірою залежать результати виконаного
дослідження.
Класифікація — це поділ різних явищ, предметів на групи за певними ознаками з метою
їхнього вивчення та наукового узагальнення.
Найбільш поширеними є два методи класифікації об’єктів дослідження :
 Класифікація об’єктів за наявністю і відсутністю ознак полягає в тому, що
більшість об’єктів поділяють на два класи. Один із них має певну властивість, а
другий не має її;
 Класифікація об’єктів за видозміною ознак полягає у тому, що частини поділу
являють собою такі сукупності предметів, у кожній із яких загальна для всіх
сукупностей ознака виявляється по-особливому, з тими або іншими варіаціями.

Логічно складена класифікація повинна відповідати таким вимогам:

 бути розмірною, тобто не дуже вузькою і не широкою;
 виконуватися за однією основою, яка має бути не довільним поняттям, а
стосуватися суті поділу цілого;
 виключати несумісність понять

При класифікації об’єктів наукових досліджень виходять із того, що наука, пояснюючи

характер тих або інших процесів дійсності, грунтується на певних методах дослідження їх.
Спираючись на метод, учений отримує відповідь на те, з чого потрібно починати
дослідження, яким чином групувати об’єкти і давати оцінку фактам, що вивчаються у
процесі дослідження.

Отже, об’єкти, згруповані за темою дослідження, дають можливість конкретизувати

параметри їхнього вивчення у динаміці та обгрунтовувати висновки щодо оптимізації
функціонування.
 Тема 2: Методи планування експерименту.
Експеримент — це найбільш важлива складова частина наукового дослідження, один із
основних засобів отримання нових наукових знань. Експеримент — це науковий дослід
або спостереження того чи іншого явища в умовах, які дозволяють стежити за його ходом,
керувати ним, відтворювати його результати кожного разу при повторенні конкретних
умов. Метою експерименту може бути перевірка теоретичних положень (підтвердження
робочої гіпотези), а також більш глибоке вивчення теми наукового дослідження.

Методологія експерименту визначається його загальною структурою, постановкою і

послідовністю виконання певних дій, а саме:
 розробка плану-програми експерименту;
 вибір засобів для проведення експерименту;
 проведення експерименту;
 обробка і аналіз експериментальних даних; висновки.
Наведений перелік етапів відповідає логіці традиційного експерименту.

З метою підвищення точності та зменшення обсягу експериментальних досліджень

останнім часом застосовують математичну теорію експерименту. В цьому випадку
методологія експерименту складається з таких етапів:
 розробка плану-програми експерименту;
 оцінка вимірювання і вибір засобів для проведення експерименту,
 математичне планування експерименту з одночасним проведенням
експериментального дослідження, обробкою і аналізом отриманих даних.

Планування експерименту — процедура вибору числа та умов проведення дослідів,

необхідних та достатніх для вирішення задачі досліджень із заданою точністю.
Розрізняють два підходи планування експерименту:
 класичний, при якому по черзі змінюється кожен фактор до визначення часткового
максимуму при постійних значеннях інших факторів,
 статистичний, де одночасно змінюють багато факторів.

При цьому суттєвим є: мінімізація числа дослідів; одночасне варіювання всіма

параметрами; використання математичного апарата, який формалізує дії
експериментатора; вибір чіткої стратегії, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення
після кожної серії експериментів. Загалом розрізняють такі експериментальні плани:
дисперсного аналізу; відбору суттєвих факторів; багатофакторного аналізу; одержання
поверхні відгуку; динамічних задач планування; вивчення механізмів явищ; побудови
діаграм «склад — властивість», «склад — стан».

Для вивчення промислового процесу застосовують еволюційні планування експерименту,

де дослідник повинен весь час пристосовуватися до умов виробництва, що змінюються.
Специфічним є планування з відсіванням експериментів.

Отже, планування експеременту – дуже складна процедура, яка вимагає чітких

закономірних дій та певної стратегіії. Методологія планування експерименту дозволяє
винайти найбільш підходящий метод задля певного експеременту та скоординувати чітку
послідовність діяльності.