ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………… 4

Розділ 1. Теоретико-методологічні та організаційні

основи виконання курсових робіт із теорії і методики
навчання математики в системі загальної середньої
освіти…………………………………………………………….. 5
1.1. Методи наукових досліджень …………………………... 5
1.2. Технологія опрацювання наукової інформації ………… 7
1.3. Організація процесу написання курсової роботи ……... 12

Розділ 2. Оформлення результатів, захист та критерії

оцінювання курсових робіт …………………………………. 18
2.1. Структура курсової роботи ……………………………. 18
2.2. Оформлення курсової роботи …………………………. 21
2.3. Захист курсової роботи ………………………………… 27
2.4. Критерії оцінювання курсової роботи ………………… 28

Список використаних та рекомендованих джерел ………. 30

Додатки ………………………………………………………… 34
Додаток 1. Пам’ятка «Основні правила-орієнтири при
написанні курсової роботи» …………….…………………….. 34
Додаток 2. Загальні правила цитування та посилання на
використані джерела…………………………………………… 35
Додаток 3. Оформлення списку використаних джерел …….. 36
Додаток 4. Типовий план курсової роботи ………………….. 39
Додаток 5. Форма титульного аркуша курсової роботи …..... 40
Додаток 6. Орієнтовний перелік тем курсових робіт з теорії,
методики і технологій навчання математики в системі
загальної середньої освіти …………………………………….. 41
 ПЕРЕДМОВА

В умовах модернізації системи загальної середньої освіти

важливим завданням педагогічної вищої школи виступає
підготовка вчителя математики нової генерації –
висококваліфікованого фахівця, здатного ефективно впливати на
забезпечення якості навчально-виховного процесу, що значно
підносить роль формування та розвитку дослідницьких
компетентностей студентів.
Курсова робота з теорії і методики навчання математики є
одним із видів наукових робіт, самостійною дослідницькою
працею, яка дозволяє студентові виявити рівень теоретичних знань,
продемонструвати практичні вміння з виділення та обґрунтування
актуальності певних педагогічних проблем і творчого їх вирішення
на основі використання як традиційних, так і новітніх підходів і
технологій.
Метою виконання курсової роботи є поглиблення знань з
теорії і методики навчання математики, розвиток умінь
самостійного наукового пошуку.
Організація та проведення курсових робіт у Бердянському
державному педагогічному університеті регламентується
Положенням про самостійну роботу студентів [1].
З орієнтацією на підтримку наукової творчості та обміну
досвідом науково-дослідницької діяльності студенти, які досягли
найкращих показників при виконанні курсових досліджень,
отримують рекомендації щодо оприлюднення їх результатів на
науково-практичних конференціях чи семінарах, що дає змогу
виконавцям не лише презентувати свій доробок, а й продовжити
дослідження на більш високому рівні.
У посібнику розкриваються теоретико-методологічні основи
виконання курсових робіт, наводяться рекомендації щодо
оформлення їх результатів і підготовки до захисту.
 РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ОСНОВИ ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ ІЗ ТЕОРІЇ І
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ В СИСТЕМІ
ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

1.1. Методи наукових досліджень

Важливою умовою наукового дослідження повинна бути його

об’єктивність, що забезпечується застосуванням різних наукових
методів. Науковий метод – це спосіб пізнання явищ дійсності, їх
взаємозв’язку та розвитку, спосіб досягнення мети та задач
дослідження і відповідає на запитання: «Як пізнавати?».
При виконанні курсових досліджень із теорії і методики
навчання математики можуть застосовуватися як теоретичні, так
емпіричні методи наукових досліджень. Розглянемо основні [6,
с. 35-36].
Теоретичні методи наукових досліджень
Абстрагування – процес уявного виокремлення суттєвих,
істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища з
метою більшого його вивчення. Розрізняють узагальнюючу та
ізолюючу види абстракції. Граничним випадком абстракції є
ідеалізація.
Аналіз – виділення в предметі дослідження складових частин
та їх подальше вивчення. Це найпоширеніший метод дослідження.
Аналогія – метод дослідження, заснований на вивченні
схожості або відмінностей по ряду ознак предмета дослідження та
його аналога. На підставі характеристик предмета-аналога і
схожості з предметом дослідження робляться висновки про
наявність тих же характеристик у досліджуваного предмета.
Дедукція – метод пізнання, заснований на висновках від
загального до часткового, особливого.
Індукція – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї
чи кількох характеристик із відомого явища на невідоме. Це метод,
зворотний до дедукції, тобто висновок робиться від загального до
часткового.
Класифікація – метод, заснований на розгрупуванні предметів
за властивим їм ознаками.
Моделювання – це створення моделі досліджуваного
предмета, що імітує оригінал. При подальшому дослідженні моделі
робиться висновок про досліджуваний об’єкт.
Синтез – з’єднання досліджуваних властивостей та ознак
предмета дослідження в єдине ціле.
Узагальнення – аналог методу індукції: на підставі окремих
властивостей предмета робляться про нього відповідні висновки.
Емпіричні методи наукових досліджень
Вимірювання – це процедура визначення числового значення
певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цього
методу полягає в отриманні точних кількісно визначених
відомостей про властивості об’єкту.
Експеримент – апробація знання досліджуваних явищ у
контрольованих або штучно створених умовах.
Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ
дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними,
а також знаходження загального, притаманного, що може бути
властивим двом або кільком об’єктам дослідження.
Спостереження – метод, який ґрунтується на безпосередньому
сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття,
без втручання в їх буття дослідника.
До емпіричних методів дослідження педагогічного
спрямування також відносять аналіз документації та різних за
формою занять, бесіди, опитування, анкетування тощо.
Спеціальні методи наукових досліджень
Ці методи мають певну специфіку, яка зумовлюється їхнім
призначенням. Найбільш використовуваними в науково-
педагогічних дослідженнях, зокрема – в курсових і випускних
кваліфікаційних роботах, є методи прогнозування та математичної
обробки експериментальних даних.
Прогнозування – метод, заснований на аналізі емпіричних
даних. При його використанні висновки ґрунтуються на
умовиводах щодо тенденцій розвитку предмета дослідження.
Математична обробка даних експерименту передбачає
використання:
 різних способів їх подання: за допомогою таблиць, графіків,
діаграм;
 методів непараметричної або параметричної статистики для
виявлення відмінностей в рівнях або розподілах досліджуваних
ознак, оцінки достовірності зсувів їхніх значень;
 методів кореляційного, регресійного, дисперсійного аналізу
тощо.

1.2. Технологія опрацювання наукової інформації

Загальні підходи
Опрацювання наукової інформації насамперед передбачає
пошук необхідної літератури у бібліотеках (включаючи
електронні), можливо, архівах (якщо це пов’язане з вивченням
історичних документів та передбачено задачами дослідження).
Фрагменти документів та наукової літератури, які студент згодом
планує використати у тексті курсової, зберігаються у вигляді
нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись
дотримуватися принципу «один сюжет (одна ідея) – один аркуш».
Дослідникам дуже допомагає звичка зазначати у верхній частині
картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – «ключове
слово», що допомагає пригадати, якій ідеї, події, сюжетові чи особі
присвячено даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто
затратити на зберігання бібліографічної інформації. До
бібліографічної картки (електронного файлу) вносять відомості про
автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також
локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку, в якій вона
зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо
виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел,
наприклад, щоб уточнити цитату.
Аналіз зібраного матеріалу передбачає його систематизацію та
критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такої
діяльності, намагатися досягти економії часу та зусиль. Передусім
потрібно встановити наукову цінність кожної окремої позиції
зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше цінність
щодо конкретної теми та задач роботи). Ця цінність визначає і
порядок аналізу цієї літератури. Одночасно з тим, слід мати на
увазі, що новіші праці, як правило, містять відомості щодо
наукових пошуків останнього часу, а дослідникові іноді потрібно
глибше вивчити історію того чи іншого питання.
Окремо слід виділити випадки, коли студентське дослідження
присвячене ретроспективному аналізу розвитку певних наукових
поглядів. Якщо це так, то готуючи матеріал, доцільно орієнтуватися
на вивчення джерел, які можна умовно згрупувати так:
1) праці основних авторів/автора поглядів (бібліографія),
їх/його сучасників, біографічні документи та ін.;
2) джерела, що розкривають розвиток запропонованих
ідей/ідеї в часі;
3) допоміжна література (ювілейні видання, періодика,
словники, довідники, енциклопедії тощо).
Як використовувати джерела? Звернення до праць інших
авторів є універсальною практикою. Таким чином можна
продемонструвати прихильність, цілковиту підтримку думок
авторитетних дослідників і яких саме. Можна використати працю
відомого автора як приклад – такий підхід є особливо
продуктивним, коли порівнюються дві і більше позицій. Звернення
до фактів, наукових концепцій, викладених у різних працях,
дозволяє помістити курсову роботу у контекст певної наукової
дискусії, пов’язати її із ширшими темами і проблемами. Нарешті,
таким чином можна аргументувати незгоду з думками окремих
авторів. Використовувати літературні джерела можна шляхом
цитування, перефразовування, або узагальнення.
 При дослівному виписуванні фрагментів авторських праць, які
пізніше в тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо
обережними. Переписувати потрібно точно, зберігаючи авторську
редакцію з обов’язковим посиланням на джерело із зазначенням
автора, повної назви видання і номерів сторінок, на яких розміщено
положення, що наводиться. Дослівно цитувати потрібно тоді, коли
мова джерела є своєрідною, що цікаво передає певні думки, або,
наприклад, провокативною, що спонукає до дискусії, або тоді, коли
дослівна передача тексту є принципово важливою. Цитування варто
звести до мінімуму і використовувати лише тоді, коли воно справді
необхідне. При цьому важливо дотримуватися кількох формальних
правил:
1) цитата повинна бути дослівною, але не надто довгою;
2) цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися
посиланням на джерело;
3) вилучення з цитати певних фрагментів, яке не спотворює
думки, що передається, позначається в ній трьома крапками (...);
4) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших
авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, належить
бути максимально точним у викладенні думок автора, коректним
щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання
на джерело;
5) цитати, які є незавершеними реченнями, мають бути
граматично узгоджені з текстом праці, в якій наводяться.
Перефразовування, переказування, як правило, виступають
матеріалом для більшої частини тексту курсової роботи. Вже на
етапі нотаток студент, за суттю, приступає до підготовки тексту
власної праці, продумуючи передачу цього матеріалу якнайближче
до оригіналів, що використовуються, але своїми словами з
дотриманням науковості стилю викладу та зазначенням авторства
ідей за допомогою примітки. Кроки, які дозволяють адекватно
передавати думки чужого тексту і при цьому уникати плагіату, є
такими:
• виділити основні ідеї;
 • змінити структуру речень;
• використовувати синоніми або словосполучення з подібним
значенням;
• змінювати форми слів;
• контекстно зв’язувати запропоновані іншим автором ідеї,
положення з визначенням власного ставлення до їхньої цінності;
• робити адресні посилання на використане джерело
(джерела).
Узагальнення дозволяє одним реченням передати зміст
розділу або цілої авторської праці. При цьому доцільно висловити
власну думку. Автору курсової роботи слід пам’ятати, що кожна
праця повинна, передусім, мати ознаки інтелектуальної власності,
специфічного авторського стилю. Слід постійно стежити за тим,
щоб думка автора курсової роботи була чітко відокремлена від
цитованого тексту. Дослівне запозичення чужого тексту, яке не
супроводжується посиланням на джерело, розглядається як плагіат
і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої
вдався до плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії
підготовки і без права її повторного захисту.
Як аналізувати літературні джерела? Критичний аналіз
тексту передбачає дві основні процедури – структурний аналіз та
оцінювання аргументів. У процесі структурного аналізу даються
відповіді на такі запитання:
1) які основні висновки (твердження) пропонує автор?
Останні можуть бути висловлені прямо або непрямо, можуть
виступати у формі рекомендацій, визначень, фактичних тверджень
тощо;
2) які основні аргументи використав автор щоб довести
свою тезу, якою є структура цих доказів.
Оцінювання аргументів також передбачає пошук відповідей
на кілька запитань.
1. Чи є докази переконливими (прийнятними)? Цей крок
може включати оцінку фактичних тверджень, визначень, а також
оціночних суджень.
 2. Які аргументи можна навести на користь авторської
позиції?
3. Чи існують інші міркування чи думки, що могли б
підтримати або заперечити твердження автора?
4. Яке загальне враження справляє наведена аргументація?
Опрацювання інформації на підготовчому етапі
(реконструкції, констатації) передбачає встановлення фактів. Щоб
текст не був лише набором суб’єктивних думок, слід потурбуватися
про достовірність фактів. Факти – це каркас будь-якого
дослідження і тому перевірка їхньої істинності (верифікація)
невіддільна від роботи з довідковим апаратом. Перевірка
достовірності інформації, яка зустрічається у джерелах, може
вимагати додаткових кроків. Часом найефективнішими з них може
бути звернення до довідкової літератури чи порівняльний аналіз
відомостей, які містяться у різних документах. Важливо також
вирішити питання щодо надійності джерела. Тому варто звернути
увагу як на вихідні дані джерела, так на компетентність його
автора. Додатково слід зосередитися на тому, первинним чи
вторинним є джерело, на яке посилається автор. Корисно також
проаналізувати, які суб’єктивні мотиви могли впливати на
висновки автора (зокрема, особисті та історичні обставини).
Опрацювання інформації на формувальному етапі. На цьому
етапі створюється власне наукове знання. Він передбачає ряд
логічних операцій, спрямованих на пошук зв’язків і залежностей
між подіями і явищами. На цьому етапі дослідник намагається
осмислити і зіставити наявні в його розпорядженні факти,
порівняти можливі трактування цих фактів, відстежити тенденції і
закономірності. Саме тут дослідник найповніше реалізує своє право
на власне розуміння феномену чи процесу в межах виконуваного
дослідження, висування та обґрунтування власних пропозицій.
Завершальний етап. Написання і оформлення тексту курсової
роботи (детально в другому розділі цього посібника).
 1.3. Організація процесу написання курсової роботи

Впродовж перших двох тижнів семестру студентам надається

право вільного вибору теми з переліку, запропонованого кафедрою,
який щорічно поновлюється. Орієнтовний перелік тем наведений у
додатку 6. Не допускається виконання однакових тем курсових
робіт в межах академічної групи. Студенти також мають
можливість подавати власні пропозиції щодо тематики курсових
робіт на розгляд кафедри, але після того, як їх погодження
відбулося, вибір теми здійснюється лише зі списку, затвердженого
кафедрою. Подальше змінення або коригування теми можливе
лише з дозволу наукового керівника за умов належного
обґрунтування та проходження процедури перезатвердження.
Результатом первинних консультацій з керівником має бути
складання планів та бібліографії до курсових робіт. У подальшому
консультації з науковим керівником проводяться в межах
поетапного виконання складених планів (за потреби).
Керівництво курсовими роботами із теорії і методики
навчання математики (в системі загальної середньої освіти)
здійснюється найбільш кваліфікованими викладачами кафедри
математики та методики навчання математики факультету фізико-
математичної, комп’ютерної і технологічної освіти БДПУ,
переважно тими, які викладають відповідні навчальні курси. Термін
виконання курсових робіт визначається робочими навчальними
планами. При цьому студенту слід розуміти, що науковий керівник
не є ні співавтором, ні редактором і тому не повинен виправляти всі
наявні в курсовій роботі теоретичні, методичні, стилістичні та інші
помилки. Таким чином відповідальність за все викладене в тексті
роботи цілком покладається на студента як автора.
Тематика курсових робіт має відповідати завданням
навчальних дисциплін та тісно пов’язуватися з потребами
підготовки до практичної діяльності майбутніх учителів
математики.
Спрямованість курсових досліджень на допомогу студентові
системно поглибити та розкрити набуті теоретичні знання,
оволодіти первинними навичками дослідної роботи зі збору та
обробки наукової інформації, аналізу даних, їх творчого
осмислювання, формулювання висновків і висування пропозицій
щодо використання отриманих результатів потребує від виконавця
не тільки загальних наукових психолого-педагогічних і
спеціальних, методологічних знань, а й вмінь пов’язувати питання
теорії з практикою, з майбутніми фаховими завданнями.
Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька
етапів, а саме:
 вибір теми курсової роботи;
 підготовка до написання курсової роботи;
 складання плану роботи;
 формування тексту курсової роботи;
 оформлення роботи;
 захист курсової роботи.
Активна робота з вибору теми починається зі спільної наради
студентів та викладача – наукового керівника. Вибираючи тему
курсової роботи, студент має зорієнтуватися в тому, щоб
передбачувані результати можливо було використати у подальших
наукових пошуках.
Назва курсової роботи повинна містити не більше п’ятнадцяти
слів та має точно відображати сутність дослідження.
У процесі підготовки до написання курсової роботи
підбираються й вивчаються літературні джерела, складається
бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий
керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук
літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних
каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів,
бібліографічних довідників. Вивчення літератури за обраною
темою доцільно розпочинати із загально-методичних наукових
праць з методики навчання математики, педагогіки та психології.
Це дасть змогу систематизувати та узагальнити відомості щодо
основних питань, які стосуються теми дослідження. Доцільно
вивчати як основну літературу (підручники для вищої школи,
педагогічні енциклопедії, предметні довідники тощо), так і
нормативні положення (перш за все Закони про освіту, Державний
стандарт базової і повної середньої освіти, державні програми з
математики для середньої школи, інші документи, що регулюють
діяльність учителя математики). Після цього варто переходити до
вивчення спеціалізованої літератури з конкретної проблематики
(тематичних збірників наукових праць, фахових статей,
монографій, матеріалів науково-практичних конференцій тощо), де
висвітлюються результати досліджень науковців останнього часу, а
також періодичних видань: науково-методичних журналів
«Математика в рідній школі», «Педагогічна майстерня», «Рідна
школа», газет «Освіта України», «Математика в школах України»
та ін., як джерел оприлюднення передового досвіду та інноваційних
педагогічних пошуків. Широкі можливості для пошуку наукової
інформації створюються завдяки використання електронних
бібліотек та інших ресурсів Інтернету, але, передусім, студентові
слід пам’ятати, що довіряти та, відповідно, використовувати можна
тільки офіційні джерела (електронні версії друкованих видань,
документи з порталів, сайтів МОНУ, державних наукових установ
та ін.). Відібрана література підлягає ретельній обробці (п. 1.2).
План має відображати покрокову реалізацію задач
дослідження, охоплювати написання вступу, визначення змісту та
структури розділів (як правило, двох) із поділом на взаємопов’язані
і логічно побудовані підрозділи, що дозволяють розкрити тему.
Самостійно складений студентом робочий план обговорюється з
науковим керівником та, у разі необхідності, коригується й, після
цього, затверджується.
У вступі до курсової роботи обґрунтовується актуальність
обраної теми, яка зумовлюється значенням порушеної проблеми
для окремих предметних галузей та математичної підготовки на
певному рівні загальної середньої освіти, формулюється мета (як
усвідомлений образ очікуваного результату) та задачі дослідження
(як засоби досягнення мети).
 Мету дослідження формулюють одним реченням, яке не варто
розпочинати зі слів: «Дослідити (вивчити, проаналізувати) …
(певний процес, об’єкт, явище)», оскільки ці слова вказують на
спосіб досягнення мети, а не на саму мету. Метою роботи має бути
результат, спрямований на забезпечення ефективності навчально-
виховного процесу, вдосконалення засобів, методів і форм
організації навчання математики в сучасній школі (для конкретної
математичної дисципліни та рівня підготовки учнів), визначення
напрямків упровадження інноваційних підходів в математичну
освіту та діяльність педагога-математика тощо. При формулюванні
мети важливо чітко розуміти, що саме ви хочете установити,
визначити, виявити, з’ясувати, розробити, тому формулювання
мети можливо розпочинати, наприклад, зі слів: «Теоретично
обґрунтувати … та розробити …».
Формулювання задач (як правило, 3-4-х) має забезпечувати
досягнення мети. Кожна задача відповідає одному процесу.
Слугуючи засобами досягнення мети, задачі розкривають те, що
передбачається зробити на різних етапах дослідження. Отже, тема,
мета і задачі є нерозривно пов’язаними. Формулювання задач
доречно розпочинати зі слів: вивчити …, дослідити..., виділити …,
проаналізувати …, узагальнити..., систематизувати...,
уточнити..., визначити..., розробити.., спрогнозувати...,
обґрунтувати пропозиції... тощо. При формулюванні задач також
можна використовувати такі словосполучення: визначити
особливості…, систематизувати вітчизняний і зарубіжний досвід
щодо …, виокремити, дослідити й описати …, експериментально
перевірити й обґрунтувати …, визначити тенденції …, окреслити
шляхи підвищення ефективності …, розробити рекомендації щодо
…, описати структуру …, визначити умови … тощо. Приклад
формулювання задач курсового дослідження з теорії та методики
навчання математики:
1) вивчити наукову психолого-педагогічну, методичну та
навчальну літературу з проблеми (предмету) дослідження;
2) теоретично обґрунтувати загальні психолого-педагогічні
основи та методичні вимоги щодо … (конкретизується у
відповідності до теми);
3) розробити та апробувати в навчальному процесі (якщо
апробація передбачена планом дослідження) методичні
рекомендації щодо …. (конкретизується у відповідності до теми).
У вступі також визначаються об’єкт і предмет дослідження.
Об’єктом дослідження виступає частина реальності, на яку
спрямована пізнавальна активність дослідника; вся сукупність
зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики, які є
джерелом необхідної для дослідника інформації. Іншими словами,
об’єкт дослідження – це процес або явище, які породжують
проблемну ситуацію [7, 11].
З огляду на вищезазначене, об’єкт може досліджуватися в
різних аспектах.
Об’єктом дослідження в курсових роботах методичного
спрямування можуть виступати: процес навчання …, процес
формування …, процес функціонування …, процес розвитку …,
процес організації … тощо. Найчастіше – процес навчання
математики в школі (можливо вужче, з конкретизацією: основній
або старшій) або процес навчання конкретної дисципліни
(математики в 5-6 класах, алгебри – в 7-9 класах, алгебри і
початків аналізу – в 10-11 класах тощо).
Об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового
пізнання, співвідносяться між собою як загальне і часткове (ціле та
його частина). В одному й тому самому об’єкті можна виділити
різні предмети. До предмету конкретного дослідження відносять
лише ті елементи, які підлягають безпосередньому вивченню, що
забезпечує встановлення меж пошуку. У предметі дослідження
також концентруються й напрями пошуків. Предмет має чітко
відображати тему дослідження, назва якої записується на
титульному аркуші курсової роботи [10 – 13].
Основна частина курсової роботи складається із двох розділів,
які поділяються на пункти, підпункти. Заголовки розділів мають
точно відображати зміст викладеного в них наукового тексту, але
не дублювати загальну назву курсової роботи. У змісті роботи має
розкриватися процес вирішення задач дослідження. Наприкінці
кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням
наведених у розділі теоретичних і практичних результатів.
Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом
систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції
плану. До тексту вносяться тільки старанно підібрані й
цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі
оформлюються результати педагогічного експерименту (якщо він
передбачений планом), обґрунтовуються пропозиції,
формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал
(графіки, рисунки, таблиці), а також визначається необхідність
доповнення тексту додатками.
Текст курсової роботи повинен бути належно відредагований,
окрім того він має задовольняти вимоги щодо дотримання
наукового стилю викладу. Стосовно останнього слід зауважити, що
питання науковості стилю є вельми складним для науковця-
початківця, тому попрацювати над ним належить дуже ретельно.
Відповіді на запитання: «Що таке читабельний науковий твір? Як
краще розповісти про своє дослідження? Як можна писати, а як
ні?» дає ознайомлення зі спеціальною літературою, зокрема [22 –
24].
 РОЗДІЛ 2

ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЗАХИСТ ТА КРИТЕРІЇ

ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

2.1. Структура курсової роботи

Курсова робота складається з таких частин:

1. Вступ
2. Основна частина (поділяється на кілька розділів)
3. Висновки
4. Список використаних джерел
5. Додатки
Обсяг курсової роботи – 30-40 сторінок основного тексту (без
списку використаної літератури та додатків).
Опис результатів дослідження завжди є вибірковим. Одним із
перших кроків у написанні тексту наукової роботи є складання
плану, яке передбачає поділ проблеми на проблемні питання, але
логічно між собою пов’язані. Залежно від теми, характеру
фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, дослідники
найчастіше вдаються до історико-хронологічного (такого, що
розглядає явище в його розвитку в часі), предметного
(тематичного) принципів складання такого плану, або поєднують їх
у синтезованій формі предметно-хронологічного підходу. Ці
підходи мають свої переваги і недоліки. Хронологічний підхід
певним чином змішує важливе і другорядне, не відрізняє
одноразових подій від подій системних, «знакових». Суто
хронологічний підхід до формування плану може зробити текст
нецікавим і нечитабельним. Як методологічний підхід, що наслідує
хроніку, він вважається дещо застарілим. На перший погляд,
предметний спосіб виглядає набагато зручнішим, оскільки дозволяє
проаналізувати явище в цілому, а також розглянути окремі його
прояви, проте суто предметний порядок позбавляє текст єдності,
тому, з огляду на те, що будь-які події відбувалися в часі, не можна
цілком виключати хронологію з тексту.
Незалежно від обраного принципу побудови, вдалий план
наукової праці має відповідати кільком універсальним вимогам:
- розділи роботи мають бути однаковими за важливістю та
приблизно однаковими за обсягом, жоден із пунктів плану не може
повторювати її назви;
- теми і зміст окремих розділів не повинні «накладатися»;
- зміст праці має охоплювати весь матеріал, що
відноситься до теми, але нічого зайвого.
Вступ. Завдання вступної частини – зорієнтувати читача у
дослідницькій праці. В ній обґрунтовується актуальність теми
дослідження, наводиться перелік авторитетних імен вітчизняних і
зарубіжних науковців, які працювали за напрямком досліджуваної
проблеми і на праці яких спирався автор. Обов’язковими
елементами вступу є зазначення мети дослідження, виділення його
задач, об’єкту та предмету, описання методів, які
використовувалися у процесі роботи над темою, її теоретичного та
практичного значення, структурної побудови наукової праці із
вказівкою на загальний обсяг курсової роботи (кількість сторінок)
та обсяг основної частини (кількість сторінок). Також треба
вмістити відомості щодо кількості таблиць, рисунків, схем та
діаграм, які уведено до основного тексту роботи, та вказати на
кількість додатків та використаних джерел. У вступі також треба
зазначити базу експерименту, якщо експериментальна робота була
частиною дослідження. За умов відсутності експерименту
зазначається, що курсова робота виконана в реферативній формі.
Рекомендований обсяг вступу – 2 сторінки.
Основна частина роботи. Завдання розділів основної частини
– переконливо довести та проілюструвати думки та пропозиції
автора. Основу тексту складають аргументи – тобто твердження,
які супроводжуються логічними доказами (доведеннями) або
фактичними ілюстраціями. Для того, щоб зробити текст більш
читабельним та структурованим, доцільно дотримуватися таких
правил:
1) кожному основному аргументові присвячується мінімум
один абзац;
2) кожен абзац повинен бути об’єднаний однією думкою і
відзначатися змістовною та стилістичною єдністю;
3) погляди, протилежні до тих, які підтримує автор,
критикуються ним аргументовано.
Перший розділ основної частини – теоретико-аналітичний. У
ньому розглядається понятійно-категоріальний апарат, наводяться
характеристики різних підходів до досліджуваної наукової
проблеми та теоретично обґрунтовуються основні напрямки її
вирішення. У цьому розділі студент має виявити здатності до
аналізу, синтезу та узагальнення теоретичних відомостей.
Другий розділ має практично-рекомендаційний характер. В
ньому наводяться авторські методичні рекомендації, описуються
моделі організації навчального процесу, реалізації певних
методичних підходів (прийомів, методів, засобів, організаційних
форм), надаються пропозиції щодо вивчення певної теми (тем),
розділу чи змістової лінії шкільного курсу математики. Зокрема,
можуть бути наведені розробки уроків, системи завдань і вправ,
добірки дидактичних матеріалів, рекомендації щодо використання
певних інноваційних технологій чи засобів тощо. Пропозиції
студента щодо науково-практичного розв’язування досліджуваної
проблеми мають задовольняти критерії цільової ефективності,
практичної втіленості, новизни.
Висновки до розділів. Кожен розділ роботи закінчується
короткими висновками. Висновки не повинні бути реферативного
характеру, цитатами з документів або вивченої літератури – їх слід
формулювати самостійно, відповідно до визначених у вступі та
розв’язаних у розділі завдань. Обсяг висновків до розділів – одна
сторінка.
Висновки. Загальні підсумки курсової роботи відображають
важливі результати проведеного дослідження, яких дійшов автор, і
(можливі) рекомендації з реалізації на практиці отриманих
результатів. На цій стадії неможна вводити нові факти, ідеї та
аргументи. Висновки – це можливість виділити те головне, що вже
було розкрито детально в тексті, а не сформулювати думку, яка
відвідала автора надто пізно. У висновках не слід переказувати
зміст роботи, вони повинні бути короткими та відповідати меті і
завданням курсової роботи, сформульованим у вступі. Кожен
висновок рекомендується оформити окремим абзацом. На початку
висновків доцільно дати оцінку стану вивчення проблеми
дослідження, далі – викласти результати дослідження, основані на
висновках до кожного розділу курсової роботи. Бажано
підкреслити, який внесок зміг зробити автор у розробку обраної
теми. Також доречно визначити перспективи подальших розробок
із досліджуваної теми, за можливістю – окреслити цілі і завдання
наступних етапів дослідження. Обсяг висновків – до двох сторінок.
Список використаних джерел повинен містити 20 і більше
найменувань (переважно за останні 5 років), розташованих за
абетковим принципом. Не менше 50% повинні становити статті,
тези, монографії. На всі наведені джерела мають бути посилання в
тексті курсової роботи.
Додатки мають містити матеріали, що доповнюють основні
положення, наприклад, історичні відомості; тематичні добірки
вправ, окремі з яких із розв’язаннями наведені в основній частині
роботи; тексти контрольних робіт, що проводилися під час
експериментального навчання; додаткові ілюстративні матеріали
тощо. Обсяг додатків окремо не регламентується, проте він не може
перевищувати обсягу окремих розділів.

2.2. Оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи друкують за допомогою комп’ютера на

аркушах білого паперу формату А4. Орієнтація – книжкова. При
друкуванні тексту роботи необхідно залишати береги полів таких
розмірів: зліва – 25-30 мм, справа – 15-20 мм, зверху – 20 мм та
знизу – 20 мм. Від верхнього колонтитула до основного поля тексту
відстань 10 мм. Текст набирається шрифтом Times New Roman,
розмір кегля – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ –
1,25, масштаб 100%, звичайний. Кількість знаків на сторінку до
1800.
Титульна сторінка: перша сторінка оформляється як
титульна, на ній немає колонтитула, немає також і номера сторінки.
Форма титульної сторінки наведена в додатку 5.
Кожна структурна частина дипломної роботи починається з
нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються
великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК
УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ»,
«СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» без крапок
в кінці.
Заголовки підрозділів друкуються напівжирним шрифтом
маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.
Крапку в кінці заголовка також не ставлять. Якщо заголовок
складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою, без
крапки в кінці останнього речення.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків,
таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Використання для нумерації римських цифр не допускається.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку (на якій
номер не проставляється) і додатки, підлягають суцільній
нумерації. Номер сторінки проставляється у правому верхньому
куті сторінки без крапки в кінці.
Нумерації підлягають тільки розділи основної частини.
ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ не нумеруються.
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера
крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за
правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера
підрозділу має стояти крапка, наприклад: «1.2.». Заголовок
підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким
чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту),
наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку.
У кінці назв розділів, підрозділів крапка не ставиться.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки) і таблиці
необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту,
де вони згадані вперше, або на наступній сторінці з посиланнями на
них.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно
в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового
номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.
1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і
пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Рисунки, на яких треба продемонструвати певні об’єкти в
динаміці (наприклад, перетворення графіків функцій) або зобразити
різновиди певних об’єктів, можна подавати у вигляді кількох
об’єднаних під одним номером рисунків, але з відповідними
позначеннями окремих складових літерами або цифрами (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Зображення семигранників:

а) опуклого; б) не опуклого
Правила використання редактору формул. Формули в тексті
роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони
відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і
знизу та розташовуються посередині сторінки.
 При оформленні роботи в редакторі Word формули
вставляють у вигляді об’єкта MS Equation або MathType Equation.
Індекси повинні бути набрані лише латинськими літерами,
основним розміром у підбір до тексту, звичайний розмір – 14 пт.
(рис. 2.2).

Рис. 2.2 Розміри елементів формул

Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на
окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька
однотипних невеликих формул можна подавати в одному рядку
через кому, а невеликі нескладні формули – розташовувати
безпосередньо в тексті.
Складові формули описуються безпосередньо під нею в тій
послідовності, в якій згадуються. Значення кожного символу або
числового коефіцієнта подається з нового рядка. При цьому після
формули ставиться кома. Перший рядок починається словом «де»
без двокрапки, наприклад для рівняння кола із заданим центром це
має такий вигляд:
 x  a   y  b   R2 ,
2 2

де а, b – координати центра кола,

R – радіус кола.
Формули в роботі нумерують арабськими цифрами
порядковою нумерацією в межах всієї роботи або розділу в круглих
дужках по правому краю. Номер формули розміщується на правому
боці сторінки на рівні нижнього рядка.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у
наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Формула входить до речення як його рівноправний елемент.
Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять
відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою
ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за
одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з
комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки
між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після
таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці,
можна розділові знаки не ставити.
Переноси у формулах, числових виразах, виразах зі змінними
допускаються лише на знаках логічного слідування, рівності, плюс,
мінус, множення і ділення з повторенням знаку в наступному
рядку. Наприклад:

Або:

Формули, що розміщені в додатку, мають нумеруватися

окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед
кожною цифрою позначення додатка (наприклад, запис формула В1
означає, що ця формула наведена в додатку В під номером 1).
 Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих
у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над
відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із
зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера
розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка,
наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Після
цього, по центру напівжирним шрифтом, назва таблиці. Якщо в
розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними
правилами. Якщо частина таблиці переноситься на іншу сторінку,
слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою
частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовж.
табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
Оформлення бібліографічного списку. У тексті роботи після
висновків подають «Список використаних джерел», який повинен
містити вичерпний перелік використаних друкованих і електронних
видань (з відповідними посиланнями в тексті). У цьому списку
подаються повні бібліографічні назви публікацій із зазначенням
загальної кількості сторінок (якщо в тексті йдеться про
використану працю в цілому) або номерів конкретних сторінок, на
які посилається автор. При внесенні до списку статей, тез доповідей
вказується їхній обсяг – с першої до останньої сторінки. Назви
розміщуються за алфавітом – спочатку кириличні видання, потім
видання латинкою. Чинні вимоги до оформлення бібліографічного
списку див. у [3].
Оформлення додатків. Розділ «Додатки» структурно
міститься після висновків.
У додатках оформлюють таблиці, ілюстрації допоміжного
характеру, інструкції, окремі методичні розробки, які були
використані студентом в процесі роботи.
Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням
угорі з правого боку сторінки слова «Додаток» і його позначення.
Позначають додатки послідовно великими літерами
української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.
Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо в роботі тільки один
додаток, він позначається як додаток А. Додаток повинен мати
заголовок, який друкують нижче з великої літери посередині
строки.
Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на
розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У
цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка
(літеру) і крапку, наприклад, А. 2 – другий розділ додатка А.

2.3. Захист курсової роботи

Виконана курсова робота у встановлений термін підлягає

реєстрації на кафедрі, після чого передається науковому керівнику
для рецензування. У своїй рецензії викладач зазначає її позитивні
сторони й недоліки, характеризує ступінь самостійності виконавця,
наявність елементів творчого пошуку й новизни, величину масиву
опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту й
оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до
захисту з попередньою оцінкою за чотирибальною шкалою. У разі
незадовільної оцінки робота повинна бути перероблена з
урахуванням зауважень рецензента. Вдруге робота здається з
попередньою рецензією.
Дата прилюдного захисту визначається розкладом заліково-
екзаменаційної сесії. Склад комісії затверджується на засіданні
кафедри.
Тези доповіді на захист студент готує заздалегідь. У доповіді
(5-7 хвилин) студент має розкрити актуальність обраної теми, дати
характеристику об’єкта і предмета дослідження та доповісти про
отримані результати за кожним розділом, основні висновки і
пропозиції, які він сформував під час дослідження обраної теми. За
бажанням студент може підготувати презентацію (5-10 слайдів,
рекомендації щодо підготовки презентацій див. [5]).
Підсумкова оцінка виставляється за рішенням комісії й
завіряється підписами її членів на титульному аркуші роботи.
Потрібно мати на увазі, що остаточна оцінка суттєво залежить від
захисту й може бути як вищою, так і нижчою за попередню. Оцінки
оголошуються і виставляються викладачем у відомість і залікову
книжку студента.

2.4. Критерії оцінювання курсової роботи

Якість курсової роботи залежить від дотримання логіки

наукового дослідження. Під логікою дослідження розуміється
послідовність і взаємозв’язок його структурних складових.
Основними елементами курсового дослідження є: мета, завдання,
об’єкт, предмет, методи дослідження обраної теми. Визначені на
початку роботи (у вступі) всі структурні елементи повинні мати
своє втілення в основному змісті роботи. Крім того, оцінюється
рівень самостійності дослідника, його творчий внесок, рівень
наукової, мовної і стилістичної культури й оформлення тексту [2].
Для оцінювання курсової роботи використовуються такі критерії:
Оцінка «відмінно» (100-90 балів) ставиться за курсову роботу,
котра має теоретичне і практичне значення, композиційну чіткість,
у якій критично і творчо використано наукову літературу з теми,
зроблено якісний аналіз зібраного матеріалу, аргументовані
висновки й узагальнення. Робота характеризується високим рівнем
наукової, мовної і стилістичної культури, охайно і грамотно
оформлена. При захисті курсової роботи її автор виявив знання з
проблеми дослідження, вільне володіння нормами літературної
мови.
Оцінка «добре» (89-65 балів) ставиться тоді, коли робота має
позитивні якості, властиві курсовій роботі з оцінкою «відмінно»,
але в ній наявні окремі наукові, стилістичні, мовні некоректності,
не достатньо повно охоплені чи проаналізовані інформаційні
джерела.
Оцінка «задовільно» (64-50 балів) ставиться тоді, коли тему в
цілому розкрито, проаналізовано фактичний матеріал, але в роботі
зустрічаються порушення системи викладу, наявні наукові,
стилістичні, мовні некоректності або помилки, є зауваження до
композиційної чіткості при недостатньо високому рівні
самостійності автора.
Оцінка «незадовільно» (до 49 балів) ставиться тоді, коли тему
не розкрито, поверхово проаналізовано фактичний матеріал,
низький рівень володіння автором аналітико-синтетичними
навичками, у роботі зустрічаються серйозні порушення системи
викладу, немає композиційної чіткості.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТА РЕКОМЕНДОВАНИХ
ДЖЕРЕЛ

1. Положення про організацію самостійної роботи студентів

БДПУ [Електронний ресурс] : Наказ БДПУ від 13.12.2012 №212. –
Режим доступу: http://www.bdpu.org/nv-metod_mr.html (дата
звернення 28.08.2015). – Назва з екрана.
2. Положення про критерії та порядок оцінювання навчальних
досягнень студентів Бердянського державного педагогічного
університету згідно з Європейською кредитною трансферно-
накопичувальною системою (ЄКТС) [Електронний ресурс] : Наказ
БДПУ від 07.03.2013 р. №41. – Режим
доступу: http://www.bdpu.org/nv-metod_mr.html (дата звернення
28.08.2015). – Назва з екрана.
3. Вимоги до оформлення біографічного списку /Вимоги до
оформлення дисертацій та авторефератів дисертацій (розроблено на
підставі ДСТУ 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки і техніки.
Структура і правила оформлення») // Бюлетень ВАК України. –
2011. – № 9 –10. – С. 2–10.
4. Інформація та документація. Скорочення слів в українській
мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила : ДСТУ
3582-97. – [Чин. від 4 лип. 1997 р.]. – К. : Держстандарт України,
1998. – 26 с. – (Державний стандарт України).
5. Вимоги до презентацій [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.businesslaw.org.ua/ .
6. Випускна кваліфікаційна робота: від підготовки до захисту :
навчально-методичний посібник для студентів педагогічного
університету спеціальностей 7.04020101 і 8.04020101 Математика
(за напрямами)* / Н.С. Вагіна, Г.В. Лиходєєва, О.Г. Онуфрієнко. –
Бердянськ : Видавець Ткачук О.В., 2015. – 154 с.
7. Возний І. Основи наукових досліджень : навч. посіб. /
І. Возний ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці :
Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 144 с.
 8. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник /
С.У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 375 с.
9. Дописувачі Вікіпедії. Науковий стиль мовлення [Інтернет].
Українська Вікіпедія; 10 березня 2015, 20:58 UTC [цитовано 10
березня 2015]. Доступно із: https://uk.wikipedia.org/wiki.
10. Загвязинский В.И. Исследовательская деятельность
педагога: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /
В.И. Загвязинский. 2-е изд., испр. – М. : Издательский центр
«Академия», 2008. – 176 с.
11. Ковальчук В. Основи наукових досліджень: навч. посібник
/ В. Ковальчук, Л. Моїсєєв; Під наук. ред. В.О. Дроздова; 3-є вид.
перероб. і доп. – Київ: ВД «Професіонал», 2005. – 238 с.
12. Колесников О. В. Основи наукових досліджень : навч.
посібник. Вид. 2-ге, випр. і доп. / О.В. Колесников. – К. : Центр
учбової літератури, 2011. – 144 с. – [Електронний ресурс]. – [Текст].
– Режим
доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Kolesnykov_Oleksandr/Osnovy_na
ukovykh_doslidzhen.pdf
13. Конверський А.Є. Основи методології та організації
наукових досліджень : навчальний посібник / [за ред.
А.Є. Конверського]. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
14. Методика виконання курсових робіт з педагогічних
дисциплін : [методичний посібник] / авт.-укл. Л.В. Кондрашова,
В.В. Іванова. – Кривий Ріг : КДПУ, 2009. – 180 с.
15. Методичні рекомендації до виконання курсових робіт із
педагогічних дисциплін : [методичні рекомендації] / авт.-укл.
Л.В. Григоренко, В.В. Іванова. – Кривий Ріг : КДПУ, 2011. – 50 с.
16. Методичні рекомендації до оформлення навчально-
дослідних робіт (рефератів, дипломних робіт, курсових та
консультаційних проектів) для студентів спеціальності 8.050201
усіх форм навчання [Текст] / Харк. нац. екон. ун-т ; уклад.:
В.М. Гриньова [та ін.]. – Х. : Вид-во ХНЕУ, 2010. – 28 с.
17. Мокін Б.І. Методологія та організація наукових
досліджень : навчальний посібник / Б.І. Мокін, О.Б. Мокін. –
Вінниця: Вид-во ВНТУ, 2014. – 180 с. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:
http://www.mokin.com.ua/files/articles/62/61/mond.pdf
18. Написання та оформлення курсових, дипломних і
магістерських робіт : метод. рек. / Чернів. нац. ун-т ім. Юрія
Федьковича ; [уклад. С.С. Яремчук]. - Чернівці : Рута, 2011. – 38 с.
19. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / [Укл.
Н.П. Кравець]. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. –
77 с.
20. Основи наукових досліджень : навч.-метод. посіб. для
студ., бакалаврів, магістрів всіх напрямків підготов. / С.М. Злепко
[та ін.] ; Луц. біотехн. ін-т ЗАТ «Міжнар. наук.-техн. ун-т ім.
Ю. Бугая» [та ін.]. - Луцьк : ЛБІ МНТУ ; Вінниця : ВНТУ, 2011. -
185 с.
21. Пілюшенко В. Наукове дослідження: організація,
методологія, інформаційне забезпечення: навч. посібник /
В. Пілюшенко, І. Шкрабак, Е. Славенко. – К.: Лібра, 2004. – 342 с.
22. Пилипчук М.І. Основи наукових досліджень : підручник /
М.І. Пилипчук, А.С. Григор’єв – К. : Знання, 2007. – 270 с.
23. Селігей П. Типи багатослів’я в наукових текстах /
П. Селігей // Українська мова. – №4, 2013. – С. 22-44.
24. Селігей П.О. Що нам робити із запозиченнями? / Пилип
Селігей //Українська мова. – 2007. – №3. – С. 3–16; №4. – С. 16–32.
25. Селігей П.О. Світло і тіні наукового стилю [Текст] :
монографія / Пилип Селігей ; [відп. ред. Г. П. Півторак] ; Нац. акад.
наук України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. – Київ : Києво-
Могилянська академія, 2016. – 627 с.
26. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у
вищій школі : навч. посіб. / З.І. Слєпкань. – К. : Вища школа, 2005.
– 240 с.
27. Трунова В.А. Основи наукових досліджень: методичні
рекомендації щодо виконання й оформлення курсових робіт і
курсових проектів / В.А. Трунова. – Одеса: Астропринт, 2009. – 52
с.
 28. Філіпенко А. Основи наукових досліджень : конспект
лекцій / Антон Філіпенко. – К. : Академвидав, 2005. – 207 с.
29. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень : навч.
посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Г.С. Цехмістрова. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. – 240 с.
30. Як правильно оформити список літератури до наукової
роботи [Електронний ресурс] : Наукова бібліотека Національно
університету «Києво-Могилянська академія». – Режим доступу:
http://www.library.ukma.edu.ua/?id=214. – Назва з екрана
 Додаток 1
Пам’ятка «Основні правила-орієнтири при написанні курсової
роботи»
Правило 1. Оформлення та зміст кожної курсової роботи мають
відповідати затвердженим кафедрою математики
методичним рекомендаціям.
Правило 2. Зміст роботи повинен відповідати темі.
Правило 3. Виклад тексту роботи повинен відповідати плану і не
повинен зводитися до набору непов’язаних між собою
окремих положень, фактів.
Правило 4. При написанні тексту слід звернути увагу на стиль
викладу:
1. не потрібно використовувати довгих, заплутаних
речень;
2. не слід користуватись надто часто вживаними,
мало інформативними штампами;
3. треба намагатися викладати думки просто і
образно, дотримуючись науковості викладу;
4. абзаци не повинні складатися з одного речення.
Правило 5. Робота повинна бути оформлена відповідно до ГОСТ
7.32-91, дані таблиць і графіків повинні бути
опрацьовані за допомогою пакету програм Microsoft
Office, а символьні математичні тексти оформлятися
за правилами використання редактору формул
(Microsoft Equation 3,0; Microsoft Equation 5,0;
MathType)
Правило 6. Кожне запропоноване положення необхідно
теоретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та
систематизованим фактичним, а в разі тематичної
доцільності і статистичним матеріалом.
Правило 7. Усі використовувані в тексті таблиці, схеми, графіки,
діаграми та ін. ілюстративні матеріали повинні бути
проаналізовані та обов’язково супроводжені
відповідними коментарями. Якщо такого аналізу
немає, то наведені наочні засоби можуть бути не
зарахованими рецензентом, що призведе до зниження
оцінки за невміння подавати досліджуваний матеріал.
 Додаток 2
Загальні правила цитування та посилання на використані
джерела

Цитата або посилання Наприклад

Цитата в тексті подається в лапках, а
потім у квадратних дужках міститься
порядковий номер джерела у списку
використаних джерел та номери
сторінок, з яких береться інформація
Посилання в тексті курсової роботи на
джерела слід зазначати порядковим
номером за переліком посилань,
виділеним двома квадратними дужками
Посилання на рисунки (ілюстрації,
схеми, графіки) вказуються
порядковим номером рисунка
Посилання на формули вказуються
порядковим номером формули в
дужках
На всі таблиці необхідно посилатися в
тексті, слово «таблиця» в тексті
пишуть скорочено
«... коли постає питання
про джерела і механізми
творчості, то під час їх
аналізу і пояснення теорія
діяльності виявляє свою
принципову обмеженість»
[25, с. 32]
У праці [13], у працях [22-
24]
на рис. 2.1
за формулою (1.1)
у табл. 1.1
 Додаток 3
Оформлення списку використаних джерел
Таблиця 3.1
Xарактеристика Пpиклaд оформлення у курсовій роботі
джepeлa
Moнoгpaфiї, Швець В.О. Теорія та практика прикладної
навчальні спрямованості шкільного курсу стереометрії :
посібники (1, 2 aбo навчальний посібник / В.О. Швець, А.В. Прус. –
3 aвтopи) Житомир : Видавництво ЖДУ імені І.Франка,
2007. – 156 с.
Чoтиpи aвтоpи Інноваційні інформаційно-комунікаційні
технології навчання математики: навчальний
посібник / [В.В. Корольський, Т.Г. Крамаренко,
С.О. Семеріков, С.В. Шокалюк]; науковий
редактор академік АПН України, д.пед.н., проф.
М.І. Жалдак. – Кривий Ріг : книжкове
видавництво Кирєєвського, 2009. – 316 с.
Бaгaтoтoмнi Грохольська А.В. Методика навчання
видaння математики в старшій та вищій школах [Текст] :
навч. посіб. для студ. фіз.-мат. спец. пед. ун-тів /
А.В. Грохольська, С.Є. Яценко. – Вид. 2-ге,
переробл. і допов. – К. : НПУ
ім. М.П. Драгоманова.
Ч. 1. – 2011. – 298 с.
Ч. 2. – 2012. – 230 с.
Збipки нayкoвиx Наукові записки Бердянського державного
пpaць педагогічного університету. Педагогічні науки :
зб. наук. пр. – Вип. 1. – Бердянськ : Видавець
Ткачук О. В., 2016. – 352 с.
Cлoвники Дроботя А.І. Іспансько-український
математичний словник / А.І. Дроботя. –
Мелітополь : Видавничий будинок
Мелітопольської міської друкарні, 2013. – 483 с.
 Продовження таблиці 3.1
Cклaдoвi чacтини Ачкан В.В. Врахування закономірностей
книги, монографії перебігу інноваційних процесів у підготовці
майбутніх вчителів математики до інноваційної
педагогічної діяльності / В.В. Ачкан //
Соціально-економічні проблеми просторового
розвитку: монографія / За заг. ред. В.Дучмала,
Т.П. Несторенко. – Бердянськ : Видавець Ткачук
О.В., 2015. – C. 215 – 222.
збірника, Вагіна Н.С. Формування дослідницьких
компетентностей студентів педагогічного
університету засобами прикладних
математичних дисциплін / Н.С. Вагіна,
В.М. Коваленко // Теорія та практика навчання
фізико-математичних та технологічних
дисциплін: збірник наукових праць. –
Бердянськ: БДПУ, 2012. – № 1-2. – С. 25-32.
жypнaлy Ачкан В.В. Інноваційний педагогічний досвід
шкільної математичної освіти у країнах
Європейського союзу / В.В. Ачкан //
Український педагогічний журнал. – 2016. –
№ 2, С. 112 – 119.
Teзи дoпoвiдeй Вагіна Н.С. Принцип наступності в інноваційній
діяльності вчителя математики / Н.С. Вагіна,
В.В. Ачкан // Збірник наукових праць за
матеріалами Всеукраїнської науково-практичної
конференції «Реалізація наступності в
математичній освіті: реалії та перспективи». –
Х. : Вид-во «Ранок», 2016. – С. 64-66.
 Продовження таблиці 3.1
Aвтopeфepaти Матяш О.І. Формування методичної
диcepтaцiй компетентності з навчання геометрії майбутніх
учителів математики : автореф. дис. ... д-ра пед.
наук : 13.00.02 «Теорія та методика навчання
(математика)» / О.І. Матяш; Нац. пед. ун-т
ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2014. – 43 с.
Дисертації Годованюк Т.Л. Методика індивідуального
навчання історії математики студентів
педагогічних університетів [Текст] : дис. ...
канд. пед. наук : 13.00.02 / Тетяна Леонідівна
Годованюк; Нац. пед. ун-т ім.
М.П. Драгоманова. – К., 2009. – 254 с.
Законодавчі та Про освіту [Електронний ресурс] : Закон
нормативні України вiд 23.05.1991 № 1060-XII / Верховна
документи Рада України. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1060-12. –
Назва з екрана
Електронні Національна доктрина розвитку освіти //
ресурси Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. – К.,
2002. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
htpp:www.kmu.gov.ua/control/uk/publish
 Додаток 4
Типовий план курсової роботи з теорії та методики навчання
математики

Вступ 3
…………………………………………………………………………
Розділ 1. (назва) ……………………………………………………… 6
1.1. (назва) …………………………………………………… 6
1.2. (назва) …………………………………………………… 10
Розділ 2. (назва) ……………………………………………………… 17
2.1. (назва) ……………………………………………………… 17
2.2. (назва) ……………………………………………………… 25
Висновки ……………………………………………………………… 33
Список використаних джерел ……………………………………… 35
Додатки ……………………………………………………………… 38
 Додаток 5
Форма титульного аркуша курсової роботи

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра математики та методики навчання математики

КУРСОВА РОБОТА
З ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ
на тему:_________________________________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки / чи спеціальності
___________________________________
___________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник ___________________________
____________________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали

м. Бердянськ - 20 __рік
 Додаток 6
Орієнтовний перелік тем курсових робіт з теорії, методики і
технологій навчання математики в системі загальної середньої
освіти

Орієнтовний перелік тем курсових робіт

із навчальної дисципліни «Теорія та методика навчання
математики» для студентів бакалаврату
/напрям підготовки 6.040201 Математика*/

1. Методика навчання алгебри з урахуванням когнітивних стилів

учнів.
2. Методика навчання геометрії в основній школі з урахуванням
когнітивних стилів учнів.
3. Інноваційні технології навчання математики в національних
освітніх системах країнах Балтії.
4. Використання Інтернет-ресурсів у процесі навчання
математики в основній школі.
5. Використання ІКТ у процесі навчання математики в 7 класі.
6. Реалізація технологічного підходу у навчанні математики в 6
класі.
7. Методика підготовки учнів 5 (або 6) класів до міжнародного
математичного конкурсу «Кенгуру».
8. Методика підготовки учнів 7 (або 8) класів до міжнародного
математичного конкурсу «Кенгуру».
9. Використання інтерактивних технологій на уроках
математики в класах гуманітарного напряму в умовах реалізації
компетентнісного підходу.
10. Підготовки до міжнародного математичного конкурсу
«Кенгуру» як засіб розвитку творчих здібностей учнів старшої
школи.
11. Елективні курси в системі до профільної математичної
підготовки учнів.
12. Інтерактивні методів навчання як складова методики вивчення
рівнянь та нерівностей у курсі алгебри 8 класу.
13. Розвиток креативного мислення учнів у процесі навчання
математики в 5 класі.
14. Інтегровані як форма реалізації міжпредметних зв’язків
математики та фізики в компетентнісно орієнтованій системі
допрофільної підготовки учнів.
15. Інтегровані уроки як форма реалізації міжпредметних зв’язків
математики та економіки в компетентнісно орієнтованій системі
допрофільної підготовки учнів.
16. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання математики в 5 класі.
17. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання математики в 6 класі.
18. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання алгебри в 7 класі.
19. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання алгебри в 8 класі.
20. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання алгебри в 9 класу.
21. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання геометрії в 7 класу.
22. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання геометрії в 8 класу.
23. Теоретичні і методичні аспекти використання знаково-
символьних засобів у процесі навчання геометрії в 9 класу.
24. Підготовки до математичних олімпіад як засіб розвитку
творчих здібностей учнів (на прикладі конкретного класу).
25. Теоретичні і методичні аспекти використання педагогічного
програмного засобу GRAN 1 у процесі розвивального навчання
алгебри в 8 класі.
26. Теоретичні і методичні аспекти використання педагогічного
програмного засобу GRAN 1 у процесі розвивального навчання
алгебри у 9 класі.
27. Теоретичні і методичні аспекти використання педагогічного
програмного засобу GRAN 2 у процесі розвивального навчання
геометрії у 8 класі.
28. Теоретичні і методичні аспекти використання педагогічного
програмного засобу GRAN 2 у процесі розвивального навчання
геометрії у 9 класі.
29. Теоретичні і методичні аспекти використання мультимедійних
технологій у процесі навчання математики у 5 (або 6) класі.
30. Інноваційні інформаційні технології як складова системи
предметної підготовки навчання математики у 9 класах з
поглибленим вивченням математики.
31. Методика організації позакласної роботи в системі
розвивального навчання математики в 5-6 класах загальноосвітніх
шкіл.
32. Естетичне виховання учнів (основної або старшої школи)
засобами математики в процесі позакласної роботи з предмету.
33. Патріотичне виховання учнів засобами математики в процесі
позакласної роботи з предмету.
34. Засоби забезпечення профільної спрямованості навчання
математики в класах гуманітарного (чи іншого – за вибором
студента) напряму загальноосвітньої підготовки.
35. Технологія формування графічної культури учнів у процесі
навчання алгебри (алгебри та початків аналізу, геометрії).
36. Технологія формування обчислювальних навичок учнів 5 (або
6) класу в умовах інформатизації освітнього середовища.
37. Методичне забеспечення навчання доведень нерівностей в
основній школі.
38. Процесуально-методичні аспекти використання засобів
унаочнення в процесі навчання планіметрії (стереометрії).
39. Елементи компетентнісно орієнтованої системи навчання
розв’язування рівнянь в 5 (або іншому – за вибором студента) класі.
40. Історія та сучасна практика застосування методу доцільних
задач у процесі навчання математики.
41. Продуктивні методи навчання як ключові елементи
методичної системи математичної підготовки в сучасній школі.
42. Теоретичні і методичні аспекти підготовки і проведення
письмових контрольних робіт на уроках математики в школі.
43. Табличне моделювання як засіб навчання школярів
розв’язування текстових задач на складання рівнянь та їх систем.
44. Навчання елементів статистики як складова змісту
математичної підготовки в сучасній школі.
45. Факультатив як форма організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів у процесі навчання математики.
46. Засоби реалізації розвивальної спрямованості роботи
математичних гуртків для учнів (основної або старшої школи).
47. Засоби розвитку інтересу школярів до математики у процесі
гурткової роботи.
48. Методичні особливості реалізації розвивального потенціалу
комбінованих уроків математики в основній школі.
49. Методичні особливості реалізації розвивального потенціалу
уроків-практикумів у процесі навчання математики в старшій
школі.
50. Теоретичні і методичні аспекти організації і проведення
навчальних лекцій з математики в старшій школі.
51. Використання систем локального комп’ютерного тестування
(конкретна система за вибором студента) як засіб діагностики і
корекції навчальних досягнень учнів із математики.
52. Складові діяльності вчителя математики при плануванні
уроків різних типів.
53. Структурно-змістові характеристики уроків математики
різних типів.
54. Психолого-педагогічні особливості розвитку логічного
мислення учнів (конкретного класу – за вибором студента) на
уроках математики.
55. Організація розв’язування задач за готовими рисунками як
засіб комплексного формування процедурних і логічних
компетентностей учнів.
56. Методика конструювання системи вправ на введення та
закріплення основних понять з теми «Коло і круг» (тема – за
вибором студента).
57. Навчання доведення геометричних нерівностей як засіб
розвитку логічних компетентностей учнів.
 Орієнтовний перелік тем курсових робіт
із навчальної дисципліни «Методика і технології навчання
математики» для студентів магістратури
/спеціальність 014.08 Середня освіта (фізика), спеціалізація
«Математика»/

1. Історія та сучасна практика застосування методу доцільних

задач у процесі навчання математики в школі.
2. Продуктивні методи навчання як ключові елементи
методичної системи математичної підготовки в сучасній школі.
3. Комбінування репродуктивних і продуктивних методів
навчання в системі особистісно орієнтованої математичної
підготовки учнів.
4. Структурно-змістові характеристики уроків математики
різних типів.
5. Складові діяльності вчителя математики при плануванні
уроків різних типів.
6. Теоретичні і методичні аспекти організації і проведення
навчальних лекцій з математики в старшій школі.
7. Методичні особливості реалізації розвивального потенціалу
комбінованих уроків математики в основній школі.
8. Методичні особливості реалізації розвивального потенціалу
уроків-практикумів у процесі навчання математики в старшій
школі.
9. Використання системи локального комп’ютерного тестування
… як засіб діагностики і корекції навчальних досягнень учнів із
математики (конкретна система – за вибором студента).
10. Психолого-педагогічні особливості розвитку логічного
мислення учнів … класу (клас – за вибором студента) на уроках
математики.
11. Організація розв’язування задач за готовими рисунками як
засіб комплексного формування процедурних і логічних
компетентностей учнів.
12. Методика конструювання системи вправ на введення та
закріплення основних понять з теми «Коло і круг» (тема – за
вибором студента).
13. Навчання доведення геометричних нерівностей як засіб
розвитку логічних компетентностей учнів.
14. Технологія формування графічної культури учнів у процесі
навчання алгебри (алгебри та початків аналізу, планіметрії,
стереометрії).
15. Технологія формування обчислювальних навичок учнів 5 (або
6) класу в умовах інформатизації освітнього середовища.
16. Методичне забезпечення навчання доведень нерівностей в
основній школі.
17. Процесуально-методичні аспекти використання засобів
унаочнення у процесі навчання планіметрії (стереометрії).
18. Елементи компетентнісно орієнтованої системи навчання
розв’язування рівнянь в 5 (або іншому – за вибором студента)
класі.
19. Елементи методичної системи вивчення змістової лінії
«Вирази та їх перетворення» в курсі алгебри основної школи (в
курсі алгебри і початків аналізу).
20. Теоретико-методичні аспекти організації вивчення змістової
лінії «Функції» в основній (старшій) школі.
21. Теоретичні і методичні аспекти підготовки і проведення
письмових контрольних робіт на уроках математики в школі.
22. Табличне моделювання як засіб навчання школярів
розв’язування текстових задач на складання рівнянь та їх систем.
23. Реалізація міжпредметних зв’язків математики і фізики у
процесі формування понять про величини та їх вимірювання.
24. Навчання використання поняття «стандартний вигляд числа»
у задачах математики і фізики.
25. Реалізація міжпредметних зв’язків математики і фізики в
процесі вивчення теми «Декартові координати і вектори на
площині» («Декартові координати і вектори в просторі»).
26. Навчання елементів статистики як складова змісту
математичної підготовки в сучасній школі.
27. Психолого-педагогічні основи і методичні особливості
формування математичних понять в учнів основної школи.
28. Методи і засоби формування математичних понять в учнів
старшого шкільного віку.
29. Навчання різних способів доведення теорем як засіб розвитку
логічних компетентностей учнів.
30. Організація пропедевтичного навчання геометрії в 5-6 класах
із комп’ютерною підтримкою.
31. Технологія конструювання системи уроків з теми
«Многогранники» («Тіла обертання») з комп’ютерною
підтримкою.
32. Розвивальна спрямованість використання педагогічного
програмного засобу DG в основній школі.
33. Розвивальна спрямованість використання педагогічного
програмного засобу GRAN в основній школі.
34. Розвивальна спрямованість використання педагогічного
програмного засобу GRAN у старшій школі.
35. Методичні аспекти використання педагогічного програмного
засобу GeoGebra для підтримки навчання алгебри.
36. Методичні аспекти використання педагогічного програмного
засобу GeoGebra для підтримки навчання геометрії.
37. Методичні аспекти використання педагогічного програмного
засобу «Бібліотека наочностей» для підтримки навчання геометрії.
38. Факультатив як форма організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів у процесі навчання математики.
39. Засоби реалізації розвивальної спрямованості роботи
математичних гуртків для учнів (основної або старшої школи).
40. Засоби розвитку інтересу школярів до математики у процесі
гурткової роботи.
41. Методика організації позакласної роботи в системі
розвивального навчання математики в 5-6 класах загальноосвітніх
шкіл.
42. Естетичне виховання учнів (основної або старшої школи)
засобами математики в процесі позакласної роботи з предмету.
43. Патріотичне виховання учнів засобами математики в процесі
позакласної роботи з предмету.
44. Ігрові форми організації навчальної діяльності учнів при
вивченні теми «Десяткові дроби і відсотки».
45. Математичний квест як ігрова форма організації навчально-
пізнавальної діяльності учнів.
 Орієнтовний перелік тем курсових робіт
із навчальної дисципліни «Технології профільного навчання
математики» для студентів магістратури
/спеціальність 014.04 Середня освіта (Математика)/

1. Реалізація технологічного підходу у процесі навчання алгебри

та початків аналізу в 10 класі з поглибленим вивченням математики
(на матеріалі алгебри та початків аналізу або геометрії – за вибором
студента).
2. Теоретичні та методичні аспекти реалізації технології
диференційованого навчання у процесі вивчення змістової лінії
функція в класах фізико-математичного профілю.
3. Теоретичні та методичні аспекти реалізації технології
диференційованого навчання у процесі вивчення змістової лінії
функція в класах гуманітарного напряму профілізації.
4. Теоретичні та методичні особливості використання ІКТ як
засобу індивідуалізації навчання алгебри та початків аналізу в 10
класі (рівень програми – за вибором студента).
5. Теоретичні та методичні особливості використання ІКТ як
засобу індивідуалізації навчання алгебри та початків аналізу в 11
класі (рівень програми – за вибором студента).
6. Теоретичні та методичні особливості використання ІКТ як
засобу індивідуалізації навчання геометрії у 10 класі (рівень
програми – за вибором студента).
7. Теоретичні та методичні особливості використання ІКТ як
засобу індивідуалізації навчання геометрії у 11 класі (рівень
програми – за вибором студента).
8. Інноваційні технології навчання математики у старшій школі
країн СНД.
9. Інноваційні технології навчання математики у старшій школі у
Польщі.
10. Інноваційні технології навчання математики у старшій школі в
Угорщині.
11. Теоретичні і методичні аспекти реалізації технології
розвивального навчання у процесі вивчення рівнянь та нерівностей
у старших класах з поглибленим вивченням математики.
12. Теоретичні і методичні аспекти реалізації технології
розвивального навчання математики у класах економічного
профілю (на прикладі змістової лінії – за вибором студента).
13. Теоретичні і методичні аспекти реалізації технології
розвивального навчання стереометрії у профільній школі (на
прикладі змістової лінії – за вибором студента).
14. Використання педагогічних програмних засобів у процесі
реалізації технології проблемного навчання в курсі алгебри та
початків аналізу (клас та рівень програми – за вибором студента).
15. Використання Інтернет-ресурсів у процесі навчання
математики в профільній школі.
16. Хмарні сервіси як засіб формування математичних
компетентностей учнів в класах з поглибленим вивченням
математики в старшій школі.
17. Використання ігрових технологій навчання у процесі
вивчення рівнянь та нерівностей у курсі алгебри та початків
аналізу.
18. Використання ігрових технологій навчання у процесі
вивчення елементів інтегрального та диференціального числення у
курсі алгебри та початків аналізу (рівень програми – за вибором
студента).
19. Теоретичні і методичні аспекти використання проектної
технології у процесі вивчення алгебри та початків аналізу (клас та
рівень програми – за вибором студента).
20. Теоретичні і методичні аспекти використання проектної
технології у процесі навчання у курсі геометрії профільної школи
(клас та рівень програми – за вибором студента).
21. Теоретичні і методичні аспекти використання математичної
програми Geogebra у системі розвивального навчання геометрії у 10
класі.
22. Теоретичні і методичні аспекти використання математичної
програми Geogebra у системі розвивального навчання геометрії у 11
класі.
23. Використання інноваційних інформаційних технологій у
процесі формування математичних та загальноосвітніх
компетентностей учнів 10 класів.
24. Використання інноваційних інформаційних технологій у
процесі формування математичних та загальноосвітніх
компетентностей учнів 11 класів.
25. Реалізація технології проблемно-модульного навчання
математики у професійно-технічних навчальних закладах.
26. Теоретичні і методичні особливості реалізації технології
укрупнення дидактичних одиниць у процесі вивчення функцій у
курсі алгебри та початків аналізу.
27. Теоретичні і методичні особливості реалізації технології
укрупнення дидактичних одиниць у процесі вивчення рівнянь та
нерівностей у курсі алгебри та початків аналізу.
28. Теоретичні і методичні особливості реалізації технології
укрупнення дидактичних одиниць у процесі вивчення
інтегрованого курсу математики в класах гуманітарного напряму
профілізації.
29. Теоретичні і методичні особливості використання
евристичних методів у процесі навчання математики в медичних
коледжах.
30. Використання кейс-методу у курсі алгебри та початків аналізу
у класах економічного профілю.