1.Поняття, сутність та види соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження- це система логічно послідовних, методологічних,

методичних, та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про
соціальне явище та процес.
Соціологічні дослідження поділяють за:
1)Метою проведення
 Теоретичні(які мають високий рівень нагромадження теоретичного матеріалу)
 Емпіричні( в центрі яких збір самого матеріалу)
2) За методами
 Соціальний експеримент
 Опитування
3)За цілями і завданнями розрізняють:
 Фундаментальні- спрямовані на вивчення, аналіз тенденцій закономірностей.
 Прикладні- націлені на вивчення конкре них об,єктів. 4) За масштабами
розрізняють :
4) За масштабами
 Міжнародні
 Загальнонаціональні
 Регіональні
5)За глибиною аналізу вивчення проблеми:
 Пошукові
 Описові
 Аналітичні
6) За системою вибору одиниць об‘єкта
 Монографічні (вивчення соціального явища чи процесу на основі одного
монооб’єкта, який виступає представником класу подібних об’єктів)
 Суцільні(усі без винятку одиниці об‘єкта)
 Вибіркові (не всі одиниці, а лише їх частинка)

Основні етапи соціологічного дослідження:

1)Виявлення проблемної ситуації
2)Формулювання проблеми дослідження
3)Розробка програми конкретного соціологічого дослідження(проектування роботи -
об’єкт, предмет)
4)Проведення самого соц. дослідження(збір інформації)
5)Розробка та аналіз отриманої соціологічної інформації
6)Оцінка результатів та підготовка науково обгрунтованих рекомендацій за
наслідками досліджень
7)Прогноз ситуації на майбутнє.
Об’єктом конкретного соц. дослідження є люди, а предметом - відповідна соціальна
проблема, яка стосується певних груп людей, їх інтересів і потребує вирішення.
Програма соц. дослідження - це обов’язковий документ, вироблення якого дає змогу
чітко визначити стратегію і тактику соц аналізу виявленої проблеми, забезпечити
всестороннє вивчення проблемної ситуації і досовірність отриманої інформації.
Програма складається з медодологічної і методичної частин. Методологічний
розділ містить елементи:
• Формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань(н/п:коли
визначаємось з темою курсової, формулюємо ціль дослідження)
• Визначення предмета і об’єкта дослідження
• Формулювання гіпотези дослідження (гіпотеза - наукове припущення висунуте для
пояснення для пояснення певних соц фактів, явищ та процесів, які потрібно
підтвердити або спростувати в практичному сенсі)
Методична частина включав в себе:
• розрахунок і обгрунтування виборки
• підбір і обгрунтування методів
• розробку стратегічного і робочого планів.
Робочий план соціологічного дослідження впорядковує основні етапи дослідження
згідно з його програмою, календарними строками проведення, матеріальними та
людськими затратами, а також основні процедурні заходи, підбір і підготовку
виконавців, характер і порядок роз'яснювальної роботи, передбачає розробку форм
контролю за проведенням дослідження. Основними ланками робочого плану є: проба
методик збору первинних даних (пілотажне, розвідувальне дослідження); польове
обслідування (масовий збір даних на об'єкті); підготовка перших даних для обробки;
обробка соціологічних даних (їх аналіз і інтерпретація), викладання результатів
дослідження.
2.Метод спостереження в соціології
● Спостереження в соціології – це метод збирання наукової інформації, сутність
якого полягає в безпосередній, систематичній, планомірній, цілеспрямованій
реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.
Знання, отримане через спостереження, має такі особливості:
– пов’язаність із дослідницькою метою та визначеними завданнями;
– передбачуваність чіткого планування;
– фіксування отриманої інформації в щоденниках або протоколах;
– необхідність контролю за обґрунтованістю та сталістю отриманих даних.
Найпоширенішою є класифікація спостережень залежно від становища
спостерігача, згідно з якою спостереження поділяють на:
 Включене спостереження передбачає входження дослідника в соціальне
середовище, адаптацію до нього. Перевагами такого спостереження є
отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти
вчинки людей та дії соціальних спільнот. До недоліків можна віднести те, що
дослідник може втратити здатність об’єктивно оцінювати ситуацію та перейти
на позиції тих, кого він вивчав.
 Просте спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником. Залежно
від програми дослідження, його гіпотез спостереження може здійснюватися за
орієнтовним планом, що надасть можливість структурувати об’єкт, виділити
його елементи, ознаки, функції. Просте спостереження використовують для
дослідження буденного життя, де об’єктами є люди, які реагують на поведінку
спостерігача. Для того, щоб звести до мінімуму вплив дослідника на об’єкт,
потрібно: – досягти того, щоб люди не знали, що за ними спостерігають, або
забули про це; – створити в людей хибне уявлення про мету спостереження.
Просте спостереження передбачає поступове входження в об’єкт таким чином,
щоб люди звикли до спостерігача, перестали його помічати та не відчували
недовіри до нього. Яким би не було спостереження, необхідно щоденно
занотовувати, систематизувати й упорядковувати (згідно з програмою
дослідження) отримані дані, записувати в картки, фіксувати у протоколі та
комп’ютерних файлах.
Окрім того, за регулярністю проведення розрізняють
 Несистематичне, або епізодичне спостереження – це спостереження час від часу,
коли для дослідника є важливим а побудова деякої узагальненої картини
поведінки індивіда або групи в певних умовах.

 Систематичне спостереження реалізується за певним планом, програмою,

передбачає постійне залучення дослідника, який розробляє систему показників
для об’єктивної фіксації змін у психіці або поведінці, класифікує умови
зовнішнього середовища, результати спостереження.
Спостереження може бути також суцільним і вибірковим. Під час суцільного
фіксують усі особливості поведінки або вияви психічної діяльності протягом
певного часу. У вибірковому дослідник звертає увагу лише на окремі параметри
поведінки чи зміни у психічній діяльності, що зазвичай безпосередньо стосуються
питання, яке вивчається.
До позитивів цього методу можна віднести
 його здійснення одночасно із розгортанням та розвитком вищ, які дослідуються;
 можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей в конкретних умовах і
в реальному часі;
 можливість широкого охоплення події і опису взаємодії усіх її учасників;
 незалежність дій об’єктів спостереження від соціолога-спостегігача.
До негативів цього методу відносять:
 обмеженість і частковий характер ситуації яку спостерігають;
 складність і неможливість повторення спостереження;
 вплив на якість первинної інформації суб’єктивного погляду спостерігача.
3. Метод опитування
Найпоширенішим і частовживаним у соціології є метод опитування.
Він охоплює використання таких дослідницьких процедур, як
 анкетування,
 опитування,
 інтерв’ю.
Опитування — це метод безпосереднього або опосередкованого збирання первинної
вербальної (тобто переданої у словесній формі) інформації. Вирізняють заочні й прямі,
стандартизовані (за наперед розробленим планом) і нестандартизовані (вільні),
одноразові й багаторазові опитування, а також опитування експертів.
Метод опитування використовують у таких випадках:
• коли проблема, що її досліджують, недостатньо забезпечена документальними
джерелами інформації (наприклад, ситуації конфлікту на підприємстві досить рідко
фіксують у систематизованій формі в офіційній документації);
• коли предмет дослідження або його окремі характеристики неможливо спостерігати
в повному обсязі та протягом всього існування цього явища (наприклад, за
конфліктною ситуацією можливо спостерігати переважно в момент її загострення, а не
на початку її виникнення);
• коли предметом дослідження є елементи колективної та індивідуальної свідомості
— думки, стереотипи мислення тощо, а не безпосередні вчинки і поведінка
(наприклад, у разі конфлікту можна здійснювати спостереження над його
поведінковими проявами, але воно не дасть уявлення про мотиви участі людей у
конфлікті, їх міркування з приводу правомірності дій обох сторін конфлікту);
• коли опитування доповнює можливості опису й аналізу досліджуваних явищ і
перевіряє дані, отримані за допомогою інших методів.
Серед видів опитування чільне місце посідає анкетування, основним інструментом
якого є питальник, або анкета.
Насамперед це вимоги до структури анкети, її складовими повинні бути:
1. Вступ (звернення до респондентів із коротким викладом теми, мети, завдань
опитування, назвою організації або служби, яка його здійснює, з інструкціями щодо
процедури заповнення анкети, із посиланням на анонімність опитування й
використання його результатів лише з науковою метою).
2. Блоки простих запитань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети, вони
забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують
їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з
дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем).
3. Блоки складніших запитань, які потребують аналізу й роздумів, активізації пам’яті,
підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається
основна первинна соціологічна інформація.
4. Прикінцеві запитання, які мають бути достатньо простими, знімати психологічну
напруженість у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у
важливій і потрібній роботі.
5. «Паспортичка», або блок із питаннями, що розкривають соціальнодемографічні,
професійно-освітні, етнічні, культурні тощо характеристики респондентів (стать, вік,
сімейний стан, місце проживання, національність, рідна мова, ставлення до релігії,
освіта, професійна підготовка, місце праці, стаж роботи тощо).
4.Соціологічний експеремент
Експеримент в соціології – це загальнонауковий метод отримання нових знань про
кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки соціального об’єкта в
результаті впливу на нього декількох скерованих та контрольованих чинників
(змінних) . Знання, отримані в результаті експерименту, мають причиново-
наслідковий характер.
Експеримент виконує дві основні функції:
– досягнення результату у практичній діяльності;
– перевірка наукової гіпотези.
Експеримент може бути натурний і уявний (розумовий).
 Натурний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у
природний хід подій.
 Уявний експеримент – це маніпулювання не з реальними об’єктами, а з
інформацією про них без втручання в хід подій.
За характером експериментальної ситуації експерименти поділяють на два
основні різновиди: польовий і лабораторний.
 Польовий експеримент досліджує впливи з боку експериментатора на об’єкт чи
групу досліджуваних, які перебувають у природних, звичних умовах свого
 функціонування. Тут створюються спеціальні умови експерименту, що не
порушують звичного перебігу подій.
 Лабораторний експеримент передбачає процес дослідження у спеціально
створених відповідно до цілей дослідження умовах. Недоліком тут є те, що
досить часто створені штучно умови не відображають усієї повноти відносин чи
взаємозв’язків, які є в природних умовах. До переваг лабораторного
експерименту належить можливість широкого використання вимірювальної
апаратури, аудіо- та відеотехніки, тренажерів тощо, а також широкий діапазон у
комбінуванні зовнішніх факторів впливу на сам процес експерименту.
Соціальний експеримент як метод дослідження має свої переваги, так і недоліки.
Переваги соціального експерименту:
 дозволяє отримати інформацію, недоступну для інших методів;
 2) має практичне значення, оскільки спроможний безпосередньо з’ясувати
зміни відповідних соціальних і психічних процесів, а також можливості
управління ними;
 3) ефективний при перевірці соціальних технологій практичних процесів,
випробуванні нововведень, у тому числі й управлінських інновацій.
Недоліки соціального експерименту:
1) загалом незадовільним вважається стан теоретичного і методологічного
обґрунтування соціально-наукового експерименту;
2) достовірність і надійність отриманих даних багато в чому залежить від особи
експериментатора, його вміння працювати з об’єктом дослідження, дотримання ним
положень і правил щодо постановки та реалізації експерименту;
3) має місце нерозвиненість ціннісного і морального контексту експериментальної
діяльності;
4) реальною небезпекою є деформації або втрати об’єкта дослідження;
5) метод складний в організації й трудомісткий.
5.Метод аналізу документів
Аналіз документів – один із найпоширеніших методів збору кількісної соціальної
інформації.
Метод аналізу документів – це сукупність методико-технічних процедур і прийомів
для отримання емпіричної інформації, отриманої з документальних джерел. Під
документом розуміють спеціально створений людиною предмет для зберігання та
передання інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр,
стенографічних знаків, малюнків, фотографій, звукозапису тощо.
За способом технічних засобів фіксування розрізняють документи:
 письмові (рукописи й усі види друкованої продукції),
  іконографічні (відео-кіно-фотодокументи, картини, гравюри),
 фонетичні (розраховані на слухове сприйняття),
 електронні (пов’язані з використанням Інтернету).
Залежно від статусу документа виокремлюють:
– офіційні документи – створені юридичними чи посадовими особами: урядові
постанови, заяви, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова
звітність, плани
– документи особистого походження – матеріали, які містять біографічні відомості,
офіційні матеріали, що засвідчують особу їхнього власника, його права, обов’язки .
Залежно від авторства документа вирізняють:
– особисті документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники,
автобіографії);
– безособові документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).
Залежно від мотивації створення документів розрізняють:
– спровоковані документи (відгуки на книгу; відгуки на конкурс, оголошення в газеті
або в електронних ЗМІ; шкільний твір);
– неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів:
листування, щоденники, звертання до органів управління)
Методи аналізу документів поділяють на неформалізовані (традиційні) та
формалізовані (контент-аналіз).
 Неформалізовані (традиційні) методи аналізу містять звичайне (через
розуміння) сприйняття тексту та основані на загальних логічних операціях:
аналізі, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінюванні, осмисленні.
Недоліки цього методу: можливість суб’єктивізму, залежність від суб’єктивного
світосприйняття дослідника, інтуїтивність отримання інформації, зміщення інформації
внаслідок особливостей уваги, пам’яті тощо.
 Формалізований (контент-аналіз) – це переведення в кількісні показники
масової текстової інформації з наступним її статистичним опрацюванням через
пошук у текстах певних ознак, рис, властивостей. Його застосовують тоді, коли
виникає потреба в опрацюванні великих масивів документальних джерел,
недосяжних для інтуїтивного аналізу.

Творчі завдання
1. Проаналізуйте основні функції конкретного соціологічного дослідження.
Вкажіть, які з них є найважливішими на Ваш погляд.

На мою думку, соціологічні дослідження відіграють важливу роль та майже

кожна з виконаних ними функція є важливою. Я б виділа зокрема методологічну
 функцію, так як саме вона забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку
соціології з іншими науками про людину й суспільство, визначає нові підходи у
вивченні соціальної дійсності й важливі відкриття на границі різних наукових
напрямків. А також практична функція соціологічного дослідження, яка
складається у виробленні практичних заходів для вдосконалення соціальної
реальності й ефективного соціального контролю за соціальними процесами;

2. З’ясуйте особливості вибіркового опитування. Поясніть, як контролюється

репрезентативність вибіркового опитування. Наведіть приклади.

Вибірковий метод - науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять

висновки про об 'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної
частини. Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як
"генеральна сукупність", вибіркова сукупність", "одиниця відбору", "одиниця
спостереження", "репрезентативність", "помилка репрезентативності" тощо.

Генеральна сукупність - обмежений територіально та у часі об' єкт дослідження.

Вибіркова сукупність - певна кількість відібраних за суворими правилами елементів

генеральної сукупності.

Отже, термін вибірка застосовується у двох основних значеннях:

o метод відбору об'єктів дослідження (вибірковий метод);

o сукупність об'єктів дослідження, з яких ми зчитуємо інформацію (вибіркова

сукупність).

Одиниці відбору - елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом обирає

дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження - елементи вибіркової сукупності, які підлягають

дослідженню.

Репрезентативність - здатність вибіркової сукупності відтворювати основні

характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона

завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності - відхилення вибіркової сукупності за певними

характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більше значення відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим

нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного
дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та
узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового
методу.
3. Збір достовірної інформації забезпечується кваліфікованою підготовкою питань
анкети. Проаналізуйте вимоги до формулювання запитань для анкетного
опитування.

 Питання має відповідати темі та завданням дослідження;

 Формулювання запитання повинне бути однозначним;
 Запитання повинні бути зрозумілими людям, для яких призначена анкета. Повинні
враховуватись усі обливості досліджуваного об’єкта, тобто сукупності
респондентів за їх демографічними, соціально-статусними, культурними,
психологічними ознаками, а також соціального середовища і ситуацій, в яких вони
перебувають. Врахування цих особливостей позначається на обсязі анкети, на
ступені її складнощі, мові та самій тональності;
 Питання повинні задаватися нейтрально. Не допускається, щоб у формулюванні
питання проглядалося ставлення дослідників до предмета опитування;
 Питання не повинні бути множинними, тобто не повинні містити в собі кілька
питань;

 Наявність розгорнутої програми дослідження або як мінімум чітких уявлень про

ціль, завдання та предмет дослідження. Саме програма окреслює коло питань,
отримавши відповіді на які можна вирішити завдання дослідження;
 Безпристрасність і неупередженість питань. Вони мають бути сформульовані
так, аби явно чи приховано не підштовхувати респондента до певної відповіді;
 Максимальна простота, лаконічність і зрозумілість питань. Бажано не
використовувати складних речень, заплутаних, двозначних і загальних
формулювань;[1]
 необхідність складання анкети в два етапи: попередній (апріорний) і кінцевий
(апостеріорний).

4. Зробіть порівняльний аналіз анкетування та інтерв’ю як видів збору емпіричної

інформації.
Інформація отримана в ході інтерв’ю більш повна, глибока, ніж в анкетуванні.
Проте анкетування в свою чергу є простішим методом збору інформації, так як
потребує менше витрат часу. Під час інтерв’ю значний вплив на хід дослідження
можуть мати особисті властивості опитуваних, які можуть змінити як і
резутьтат, так і мету самого дослідження. Також опитування може охопити
більшу аудиторію, так як декілька людей можуть проходити анкету одночасно,
що не може предбачити інтерв’ю.
5. Визначіть особливості документів як джерела соціологічної інформації. Поясніть,
як розв’язати проблему достовірності документів та інформації, що в них
міститься.

З соціологічної точки зору документи звичайно класифікують за п’ятьма критеріями:

1. За засобом фіксації:

а) письмові (друкована та рукописна продукція);

б) іконографічні (фото-, відео-, кінодокументи, картини);

в) фонетичні (магнітофонні записи);

г) комп’ютерні (диски для ЕОМ, лазерні диски).

2. За авторством:

а) офіційні (закони, укази, декрети);

б) неофіційні (листи, щоденники).

3. За ступенем персоніфікації:

а) особові (автобіографії, анкети, характеристики);

б) безособові (справи, архіви, звіти).

4. За функціональними особливостями:

а) інформативні (протоколи, документообіг, статистичні звіти);

б) регулятивні (накази, постанови, телефонограми).

5. За змістом:

а) історичні (описи подій);

б) правові (оцінка подій);

в) економічні (фіксація фактів)

Розрізняють надійність, істинність самого документа і достовірність відомостей,

що наводяться в ньому.
Достовірність інформації в першу чергу залежить від джерела доступного
документа. Різні джерела володіють свого роду певним ступенем достовірності
відомостей, що наводяться. В усіх випадках первинні дані є надійнішими за вторинні.
Тому офіційний особистий документ, отриманий із перших рук, є більш надійним і
достовірним, ніж неофіційний, безособовий і до того ж складений на основі інших
документів.
При використанні вторинних документів важливо встановити їхнє першоджерело.
Це можна робити вибірково, із тим, щоб оцінити загальну похибку вторинних
матеріалів. Звичайні операції контролю, розглянуті вище, необхідно застосовувати і
для цільових документів, запланованих дослідником.
Документалісти-історики і психологи виробили чимало прийомів, за допомогою яких
визначають ступінь достовірності відомостей, судячи із самого змісту
документальної інформації.
Одне з найважливіших  правил у роботі з документами - чітко розрізняти описи подій
і їх оцінку. Думки й оцінки потенційно мають меншу достовірність і надійність у
порівнянні з фактичною інформацією. Нерідко в документі є відсутньою детальна
характеристика ситуації, про яку висловлено думку або оцінку. Але саме конкретна
ситуація дає ключ до розшифровування змісту висловлених оцінок і думок.
Далі варто проаналізувати, якими намірами керувався упорядник документа, що
допоможе виявити навмисні або мимовільні перекручування. Приміром, автор звіту
про виконану роботу, як правило, схильний намалювати ситуацію в сприятливому для
себе світлі. Але якщо ми для збору інформації скористаємося, скажімо, звітами
перевірочних комісій, картина буде іншою. Цільова настанова подібних документів
спрямована на виявлення саме недоглядів і хиб, негативних сторін діяльності.
Дуже важливо знати, який метод одержання первинних даних використано
упорядником документа. Всім відомо, що відомості "із перших рук" є надійнішими,
ніж інформація з невизначеного джерела ("деякі стверджують, що... "), а записи по
свіжих враженнях відрізняються від опису тих же подій через деякий час.
Якщо документ містить статистичне групування даних, важливо виявити підставу
класифікації. Відповідно до  цілі дослідження можливі перегрупування даних на інших
підставах.
Нарешті, надзвичайно важливо виявити загальний контекст, у якому складався
документ:  сприяла вона об'єктивності (незалежно від цільових намірів автора) чи
диктувала зсув інформації в якийсь бік?
Особливу обережність дослідник повинен виявити  при роботі з особистими
документами, такими, як автобіографії, щоденники, мемуари, листи і т.п.
Перевірка істинності документа, аналіз мотивів, спонукань, умов його складання,
цільової настанови автора, ситуації, у якій він діяв, характеру його оточення - от ті
чинники, від яких залежить достовірність інформації з особистих документів

********
Досить часто в прикладній соціології застосовують такий метод експертного
опитування, як «метод Дельфі». Проаналізуйте особливості цього методу збору
емпіричної інформації .
Метод "Дельфі" — систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування
шляхом опитування експертів та узагальнення даних.
Він має досить багато варіацій, але в цілому його можна описати наступним
чином:
1. Формується група (як правило з експертів, але в окремих випадках можуть бути
залучені люди, які не є експертами), причому важливо те, що ці люди не спілкуються
безпосередньо один з одним.
2. Кожному члену групи пропонується анонімно висловити пропозицію відносно
проблеми, з якої потрібно прийняти рішення.
 3. Після чого кожен член групи отримує загальний звіт про висловлені припущення.
В деяких випадках перераховуються всі пропозиції.
4. На підставі отриманого звіту учасникам знову пропонується висловити свої
думки. Подібні цикли повторюються або протягом встановленого часу, або до того
часу, поки узагальнений звіт перестане змінюватися, що означатиме, що кожен член
групи залишився при своїй думці.
Перевагою цього метода є:

1. анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

2. використання результатів попереднього туру опитування (із анкет вибирається
необхідна інформація);
3. статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).

Основний недолік методу: вплив думки більшості на експертів, які дали крайні

оцінки, у наступних за першим туром ітераціях.

********
За останній час великого значення набуло опитування з використанням
поліграфа. Проаналізуйте правові аспекти такого опитування. Визначіть його
перспективи в сучасній Україні.
 Нормативно-правове регулювання застосування поліграфа в Україні перебуває на
етапі становлення. В правоохоронних органах України були складені та
затверджені інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів в МВС
України та в Міністерстві доходів і зборів України, Служби безпеки України,
органах прокуратури України. Конституція України дозволяє людині не
розголошувати інформацію особистого характеру, включаючи інформацію про
вчинений нею злочин. Крім того, в Україні перевірка на детекторі брехні
використовується  в слідчо-судовій практиці для проведення психофізіологічної
експертизи. Вона може проводитися в рамках не лише кримінального, а й
цивільного, адміністративного процесів. Проведення психофізіологічної експертизи
з використанням поліграфу доцільно, якщо існують нерозв'язні протиріччя в
показаннях учасників процесу. Висновки такої експертизи в Україні не можуть
бути визнані доказом у справі і використовуватися судом при винесенні рішення
або постановленні вироку, але такий доказ може бути лише додатковим або
непрямим. Разом з тим, спеціалізованими державними установами така
експертиза не здійснюється. Держава не атестує на сьогоднішній день експертів-
поліграфологів. Тобто, цю експертизу можуть проводити організації та приватні
особи, які не мають жодного державного дозволу, ліцензії, допуску на проведення
цього виду судової експертизи, що унеможливлює її доказовий потенціал у
кримінальних провадженнях.