Метод Спостереження у психологічному дослідженні

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………

Практична робота 1. Щоденникова форма ведення

психологічного спостереження…………………….....

Практична робота 2. Схема психологічного спостереження………………..

Практична робота 3. Приховане, перехресне, включене,

польове спостереження………………………………..

Практична робота 4. Природне спостереження з формою

контролю за змінними…………………………………

Практична робота 5. Метод самоспостереження…..………………………...

Практична робота 6. Використання методу самоспостереження в

практичній психології........................................................................

Практична робота 7. Кількісна оцінка результатів спостереження…………

Практична робота 8. Методика наукового психологічного

спостереження…………………………………………

Практична робота 9. Дослідження особистості психолога-спостерігача…..

Практична робота 10. Тренування спостережливості……………………….

Література………………………………………………………………………

Додатки................................................................................................

Навчальне видання

ГАЛИНА МИХАЛЬЧИШИН
Практична робота № 1. Щоденникова форма ведення
психологічного спостереження

Щоденникову форму фіксації даних психологічного спостереження

застосовують, якщо психологи проводять такі спостереження упродовж
тривалого часу. Щоденник – це документ психологічного дослідження, він
має бути спеціально оформленим.

Титульна сторінка щоденника (перша) не має написів.

На другій сторінці вміщують такі дані: назву щоденника, прізвище та ім’я

спостережуваного, дату спостереження (початок і кінець), прізвище та
ім’я спостерігача, курс групи психологів (див. додаток 1).

Усі наступні сторінки щоденника поділяють на графи, які заповнює

спостерігач. Зміст граф такий:

Фактичні дані Фактичні дані Попередній

Дата і час
спостережень за спостережень за фоном. (частковий) аналіз
спостере-
об’єктом Орієнтувальні фактичних
ження
дослідження зауваження спостерігача спостережень

Записи в щоденнику мають бути повними, найточніше відповідати

спостережувальній реальності. У записах необхідно зберігати принцип
об’єктивності спостереження, не змішуючи їх з суб’єктивними враженнями
та переживаннями.

Попередній частковий аналіз повинен відображати тільки ті явища, що

фактично спостерігалися і фіксувалися у щоденнику. Спостерігачі
відображають і ситуацію, в якій відбувається спостережувана поведінка.
Це дає змогу краще зрозуміти спостережуваного і зробити більш
аргументований попередній аналіз, пояснити дані поведінки, зіставити з
іншими фактами.

Записи в щоденнику можна робити під час спостереження, а також після

акту дослідження. Зауважимо, однак, що записи з пам’яті бажано робити

в тому ж “фоні”, в якому відбувався спостережуваний акт.

На першому занятті студенти (психологи) фіксують дані досліджень у

щоденнику, спостерігаючи за стилями спілкування, які будуть
моделюватись в аудиторії. Це стилі звинувачування, умиротворення,
раціональної і неадекватної поведінки. Визначимо їх.

1. Звинувачувач. Людина, підпорядкована такій моделі поведінки,

постійно шукає винних у всьому, що відбувається. Це – диктатор,
господар, який зневажливо ставиться до людей, доводячи щоразу свою
зверхність.
Звинувачувач максимально різко, жорстко говорить, перериваючи
співбесідника. Він не погоджується з іншими, не дає змоги співбесіднику
відстоювати свої погляди. Насправді звинувачувач самітній і нещасливий,
розуміє, що завищує собі ціну. Водночас, якщо знайдеться піддатлива
особа, яку він зможе собі підпорядкувати, то в нього з’являться почуття
впевненості.

2. Миротворець. Така особа догоджає, завжди вибачається і ніколи нікому

не суперечить. Це “людина-згода”, яка не зважає на тон, яким з нею
розмовляють, вона вдячна й за те, що з нею взагалі розмовляють. Вона
ніколи нічого не попросить для себе, бо вважає, що порівняно з іншими
не має жодної вартості. “Миротворець” іде на жертви, він з усіма
погоджується, “солодкий” для всіх, завжди відповідає “так”, незалежно
від того, що почуває і думає.

3. Комп’ютер або раціональний – це дуже розсудливий, коректний,

зібраний, спокійний, не виявляє жодних почуттів. Голос – монотонний, а
мовлення – суперраціональне, “холодне”, вживає максимально довгі
слова, створює “надмудрі” речення. За його думкою важко простежити – в
результаті після кількох перших фраз його “сентенції” вже не
сприймають, а, киваючи головою, роздумують про своє.

4. Неадекватний. Людина, що почуває себе і поводиться відсторонено.

Що б людина не робила, не говорила, це виявляється було зроблено чи
сказано вже раніше кимсь іншим. Слово, як і думка, перескакують з теми
на тему. Вони або не мають змісту, або стосуються зовсім іншої проблеми.
А все його єство немов промовляє своїми позами: “Я перебуваю ще десь!”
Голос майже весь час м’який, мовлення часто переривається, думка
переходить від однієї теми до іншої, увага слабо концентрована і нестійка
[23].

Мета роботи. Відпрацюваннящоденникової форми запису даних

спостереження.

Завдання роботи. Ведення щоденника спостереження за стилями

спілкування студентів у грі “Директор викликає Вас у школу.” Виявлення

домінуючих моделей спілкування та визначення переваг над іншими
стилями.

Хід роботи.

1. Підготовка щоденника спостереження.

2. Підготовка ситуації гри “Директор викликає Вас у школу”.

Гра потребує розподілу ролей між студентами.

А – директор школи;

Б – секретар директора;
В – школяр;

Г – один з батьків школяра, якого викликає в школу директор.

Спочатку А, Б, В і Г отримують комбінації моделей спілкування:

АБВГ

Звинувачувач Миротворець Комп’ютер Неадекватний

Миротворець Звинувачувач Неадекватний Комп’ютер

Комп’ютер Неадекватний Миротворець Звинувачувач

Неадекватний Комп’ютер Звинувачувач Миротворець

Інші

3. Четверо студентів імпровізують: розігрують сценку із шкільного життя,

коли учень (важка для виховання дитина) з батьком приходять до
директора школи на прийом.

4.Студенти фіксують дані спостереження в своїх щоденниках, зазначаючи

передусім:

Час_____________

Дата спостереження_______________

Директор (виконує роль студ. К.) – “миротворець”.

Секретар (виконує роль студ. С.) – “звинувачувач”.

Школярка (виконує роль студ. С.) – “неадекватна”.

Мати (виконує роль студ. В.) – “комп’ютер”.

5. У цьому дослідженні психологи ведуть спостереження:

- як організовано гру четвіркою “артистів”;

- як вдається студентам та чи інша роль за визначеним стилем

спілкування;

- якими засобами демонструють “директор”, “секретар”, “школяр” і

“батько” свій стиль поведінки;

- за можливими ситуативними зривами та змінами призначених моделей

спілкування та яке враження вони складають;

- за наявністю суперечливості в їхній поведінці;

- за позами, жестами, мімікою, поглядами спостережуваних, дистанцією

між ними та ін.;

- за їхнім мовленням;
- за позицією студента (щодо виконання своєї ролі – активна, пасивна,
споглядальна чи інша).

Опрацювання даних.

а) дані спостереження фіксують у щоденнику, їх попередньо аналізують;

б) студенти зачитують щоденники спостережень; порівнюють дані,

аналізують спостереження, зроблені різними спостерігачами;

в) студенти-спостережувачі аналізують свою участь (самоаналіз) у

дослідженні. Висновки щодо цього вносять у звіт.

Звіт.

Студенти звітують про проведені дослідження за таким планом:

а) описують завдання роботи та особливості збору матеріалів за

спостережуваними і фіксують дані в щоденнику;

б) результати подають у вигляді щоденника і висновків спостережень;

в) проводять аналіз кількох спостережуваних ситуацій і кількох

щоденників-спостережень різних спостерігачів;

г) розглядають розбіжності спостерігачів у попередніх оцінках та їх

можливі причини;

д) оцінюють особливості методики нестандартизованого щоденникового

спостереження, допущені помилки, можливі способи поліпшення роботи;

е) аналізують звіти спостережуваних “акторів” (слід враховувати, що

спостережувані знали мету завдання і хід спостереження).

Інтерпретація та висновки.

У звіті студенти роблять, наприклад, такі висновки:

- яку модель спілкування вживати в конфліктних ситуаціях найлегше і

чому;

- які особливості нестандартизованого спостереження за щоденниковою

формою фіксації даних;

- який має вплив на результат спостережень факт знання

спостережуваними мети досліджень;

- етичні проблеми роботи та можливості зменшення їхнього впливу на

спостереження;

- інші.

Контрольні запитання.

1. Нестандартизоване спостереження і його особливості. Мета і завдання

використання.
2. Вимоги до щоденникової форми спостереження: її переваги та
недоліки. Проблеми узгодження спостерігачів під час зазначеного виду
спостереження.

3. Гармонійна модель спілкування, її особливості, переваги і

взаємозв’язок з іншими моделями.

4. Етичні проблеми спілкування.

Література [3; 5; 6; 8; 9; 11; 12; 23].

 Практична робота № 2. Схема психологічного спостереження
У результаті розвитку методу спостереження в психологічних
дослідженнях вироблені структурні схеми спостереження, чим
удосконалено процедуру цього процесу – поліпшилась обробка і
перевірка даних спостереження.

Складаючи схему (програми) спостереження, спочатку треба

сформулювати мету спостереження на підставі вихідних теоретичних
уявлень про спостережуваний об’єкт та про спостереження як метод
психологічного дослідження. Подальший крок полягає у виборі об’єкта
дослідження і в первинному моделюванні ситуації спостереження. Далі
слід виділити категорії і одиниці спостереження, які створюватимуть ґрунт
для побудови пробної схеми спостереження.

Мета роботи. Складання схеми цілеспрямованого спостереження в

психологічному дослідженні.

Матеріал . Пластилін, два набори олівців, два широких і один вузький

прозорих фужери, два комплекти (по 10 шт. одного кольору)ґудзиків.

Завдання роботи. Відпрацювання деяких етапів складання схеми

спостереження і мови його опису.

Хід роботи.

1. Для складання схеми (програми) цілеспрямованого спостереження

проводять пробне дослідження мислення дитини 4-6 років на наявність
феноменів Піаже. Досліджуваному пропонують розв’язати задачі Піаже
[27]. Для цього потрібні: 1) два ряди однакових предметів; 2) дві
однакові посудини з однаковим рівнем підфарбованої води та дві різні
посудини (широку та вузьку); 3) дві однакові кульки пластиліну; 4) набір
олівців.

2. Під час першого досліду проводять пробне нецілеспрямоване

спостереження студентами групи. Спостерігачі (студенти) аналізують
експериментальну ситуацію, визначають можливі об’єкти та предмети
спостереження.

3. Групу спостерігачів поділяють на підгрупи, кожна підгрупа має свій

об’єкт та предмет спостереження і працює над складанням плану (етапів)
та схеми спостереження, визначившись з питанням категорій та одиниць
спостереження.

4. Створюють аналогічно до першої дослідницьку ситуацію, але з іншою

дитиною. Групи студентів проводять цілеспрямовані спостереження,
фіксують дані в створених ними схемах.

Опрацювання даних.
Підраховують правильні і неправильні відповіді, позитивні та негативні
реакції дітей на завдання; порівнюють поведінку дітей та їхні відповіді.

Інтерпретація та висновки.

Роблять аргументовані висновки про наявність у дітей феноменів Піаже.

Бажано подати пропозиції щодо їхнього подолання.

Звіт.

Підгрупи спостерігачів звітують про проведені спостереження за таким

планом:

а) предмет і об’єкт спостереження;

б) цілі спостереження;

в) аналіз роботи підгрупи під час складання схеми та аналіз критеріїв, за

якими вибирались одиниці та категорії спостережень;

г) інтерпретація даних спостереження;

д) аналіз дієспроможності створеної схеми спостереження;

е) помилки дослідження.

Студенти аналізують схеми спостережень з додатку 2:

§ можливість проведення дослідження визначеного предмета

спостереження саме за запропонованою схемою (дієспроможність схеми);

§ аналіз виділення в схемі категорій спостережень;

§ плюси та мінуси: структура схеми, використання схеми у

спостереженнях…;

§ дослідницький потенціал схеми;

§ інше.

Контрольні запитання.

1. Порівняльний аналіз цілеспрямованого та нецілеспрямованого

спостережень.

2. Зміст планування дослідження на базі даних спостереження.

3. Завдання категоріального і некатегоріального спостереження.

4. Переваги і недоліки спостережень за схемою і без схеми.

5. Особливості психологічного спостереження за дітьми.

6. Суть досліджень Ж.Піаже, Дж.Брунера, Ф.Франкла, Л.Обухової

дитячого мислення.

Література [1; 5; 17; 18; 19; 21; 25].

 Практична робота № 3. Приховане, перехресне, включене,
польове спостереження

З теорії методу спостереження

відомо, що є різні види такого
способу дослідження. Серед них:

- польове спостереження – проводять у природних умовах, у

безпосередньому контакті з досліджуваною особою;

- включене спостереження – коли дослідник бере участь у тих же

подіях, що й досліджуваний;

- приховане спостереження -якщо спостережуваному не

повідомляють про те, що його включено в дослідження, що за ним

ведеться спостереження;

- перехресне спостереження – якщо кілька спостерігачів ведуть

спостереження за одним і тим же об’єктом, а потім, обговорюючи
дослідження, зіставляють свої дані, враження, інтерпретації.

Така практична робота передбачає написання психологічного

поведінкового портрета з використанням під час дослідження комбінації
вищеназваних чотирьох видів спостереження.

Поведінковий психологічний портрет – це психологічна характеристика

людини, в якій виділені загальні та індивідуальні, головні і другорядні,
найхарактерніші й малохарактерні риси поведінки, їхні співвідношення,
відображаючи суть цілісного поведінкового портрету “я” особистості.

Оскільки ця практична робота ставить за мету написання двох

поведінкових портретів (портрет на підставі спостережень у щоденному
спілкуванні, на базі досвіду спілкування та інший портрет – із
спостережень за поведінкою в експериментальній ситуації, ситуації гри),
то треба визначити правила гри.

Гра “Мафія”

Гравцям (студентам) роздають картки, на яких визначена роль кожного

під час гри. Написи на картках такі: “чесний громадянин”, “інспектор
поліції”, “особа мафіозної структури”. Ведучий роздає картки, попереджає
учасників, щоб вони не розголошували свої ролі, просить уважно слухати
і виконувати його команди. Він звертається до гравців: “Шановні друзі!
Уявіть, що ви жителі містечка N. Тут проживають порядні і непорядні
громадяни. Завдання нашої гри – розпізнати, – “хто є хто”. Гру поділяють
на періоди: “в містечку день” – учасники гри спілкуються між собою; “в
містечку ніч” – учасники гри заплющують і розплющують очі за командою
ведучого.

Ведучий повідомляє:

1. “У містечку ніч” – всі учасники гри заплющують очі. Потім очі

розплющують лише ті, хто виконує роль “непорядних громадян”. “Мафія”
знайомиться.

2. “У містечку день” – усі розплющують очі і аргументовано обговорюють

запитання: “Хто є член “мафії”, а хто “порядний громадянин”.

3. “У містечку ніч” – усі гравці заплющують очі, а “мафія” розплющує і

мовчки обирає першу “жертву”.

4. “У містечку день” – учасники гри обговорюють ситуацію, що склалася

після вибуття з неї одного учасника (“жертви мафії”).

5. “У містечку ніч” – лише “інспектор поліції” розплющує очі. Він мовчки

вказує ведучому на особу (осіб), яка, на його думку, є членом “мафії”.

6. “У містечку день” – гру залишає особа, визначена “інспектором” як

“член мафії”.

Щоразу “зникають” люди – і “порядні громадяни” і “мафія”. Гра

закінчується перемогою однієї або іншої сторони. Під час гри обговорення
проводиться із здогадок, які ґрунтуються на спостереженнях за
поведінкою людей в особливих, визначених грою умовах.

Мета роботи. Демонстрування особливостей прихованого, польового,

перехресного, включеного спостережень.

Завдання роботи. Складання поведінкових портретів за даними

прихованого,

польового, перехресного, включеного спостережень.

Хід роботи.

Заняття відбувається в два етапи.

Перший етап.

1. Студенти дістають завдання – написати “поведінковий портрет”

товариша із своєї групи. З цією метою використовують відомості
нестандартизованого польового спостереження, дані з досвіду
особистісного контакту з об’єктом дослідження. Тобто, наскільки
можливо, дають повний, точний, детальний опис поведінки товариша,
щоб можна було однозначно впізнати цю особу.

Портрет описують у довільній формі, можливі порівняння, літературні

звороти (ставлення до навчання цієї особи можна охарактеризувати
словами: “гризе граніт науки”, “у цієї особи ніби панує дух військових”,
“ласкава, як маленьке кошеня”...). Можна описувати характерні жести і
міміку (“постійна усмішка, виражена жестикуляція, переважно руками”),
давати узагальнюючі характеристики поведінки (“саме в поведінці
виявляє своє ставлення до оточуючих”), розкривати якомога більше рис і
сторін поведінки.

Опис не повинен містити вказівки на специфічні риси зовнішності

спостережуваного, за якими б він легко впізнавався (“завжди носить
чорний одяг”). Не можна вживати в описі портрета слова “він”, “вона”,
“досліджуваний (на)”, які вказують на стать особи, треба вживати вирази
– “спостережувана особа”, “об’єкт спостереження, дослідження, опису”.
Слід уникати слова “піддослідний”.

Варто відмовитись від суджень і оцінок відносно особистості

спостережуваної людини, які можуть образити її, погіршити психологічний
клімат у колективі (наприклад, “ця людина ігнорує прохання інших про
допомогу – очевидно, має велике задоволення, коли її просять, а вона з
погордою відмовляє…”).

Поведінковий портрет – це опис поведінки спостережуваної особи, а не

розповідь дослідника про власні переживання, як, наприклад: “Був
осінній, звичайний день, але не для мене. Здавалося, що земля йде з-під
моїх ніг. І тут я відчула - ніби сонце засяяло довкола. Це я побачила
спостережувану особу. Вона тільки мовила: “Привіт!” І я зрозуміла, що це
за людина!”.

2. Для проведення спостереження кожен студент дістає картку з

прізвищем особи, поведінку якої слід описати. Тримають у таємниці те, за
ким ведуть спостереження. Спостережувані самі виступають у ролі
спостерігачів стосовно інших членів групи (за умови, що група
погоджується на таке дослідження).

3. Написані характеристики зачитують, а слухачі намагаються визначити,

чий це портрет. Спочатку ці характеристики аналізують студенти, а потім
викладачі. Спостереження узгоджуються.

Другий етап.

Заняття розпочинається з гри “Мафія”.

1. Завдання – провести спостереження за поведінкою своїх товаришів під

час гри “Мафія”.
2. Спостереження оформляють як опис поведінки людей в ситуації
нав’язаної діяльності, тобто “поведінковий портрет” студентської групи під
час гри.

Для опису портрета можна використати найзагальніший план

спостереження, користуючись таким переліком параметрів:

- Які емоції охоплювали гравців під час нав’язаної ситуації (які були
причини?);

- Які позиції (нападу, захисту та ін.) були наявні в грі? (Що переважало і
чому?);

- Що спонукало до активної позиції в грі? Хто був пасивним і з яких, на

вашу думку, причин?

- Як поводилися особи, що вибували з гри?

- Які аргументи переважно використовували гравці, захищаючи себе і

звинувачуючи інших?

- Хто був найспостережливішим і чому?

- Якими якостями повинен володіти уважний спостерігач-психолог?

(перелічити і аргументувати з досвіду попереднього спостереження).

Інтерпретація та висновки.

Проводять аналіз – порівняння двох “поведінкових портретів”:

§ об’єктивність даних у портретах;

§ повнота розкриття особливостей особистості;

§ психологічна спроможність двох портретів в оцінці людини;

§ інше.

Звіт.

Студенти здають письмовий звіт, в якому містяться: “поведінковий

портрет групи”; розроблена схема для спостережень за особою з метою
написання поведінкового портрету; зауваження, пропозиції щодо
написання “поведінкових портретів” двох типів; порівняльний аналіз двох
портретів; інтерпретація даних досліджень; висновки.

Контрольні запитання.

1. Відмінності і переваги систематизованого і несистематизованого

спостережень.

2. Види спостережень та їхні переваги.

3. Особливості включеного спостереження, спостереження за собою і за

групою.
 4. Проблеми психології малих і великих груп.

Література [15; 19; 22; 29; 30].

Контролю за змінними

Природне спостереження є багатим

джерелом інформації про те, як
поводяться люди в їхньому звичному оточенні. Воно є простим і дуже
привабливим для дослідника. Але природне спостереження часом ставить
перед спостерігачем певні обмеження, певні перешкоди, які негативно
впливають на результати дослідження.

Проблема в тому, що спостерігачі часто стають свідками

непередбачуваних, неконтрольованих подій. Тоді дуже важко спостерігати,
фіксувати, аналізувати факти. Іноді спостережувані ситуації не виникають;
те, що дослідник має зафіксувати, не відбувається в момент
спостереження, і спостерігач змушений чекати, коли настануть відповідні
для цього умови.
Деякі дослідники у таких випадках проводять контрольовані польові
спостереження, тобто здійснюється природне спостереження, коли
необхідну для спостереження ситуацію спровоковують. Отже,
здійснюється контроль за змінними.

Мета роботи. Виявлення особливостей проведення спостереження не в

лабораторних умовах.

Матеріали. Бланки для спостережень, квіти (бажано у всіх однакові).

Завдання роботи. Використання стратегії поєднання природного

спостереження і експериментального контролю над

змінними психологічного дослідження.

Хід роботи.

Для проведення дослідження формують групи по 3-4 студенти.

Спостереження відбувається одночасно кожною підгрупою на вулицях
міста в тих районах, де просять милостиню інваліди, старі, безпомічні
люди.

1. 1-2 студенти роздають перехожим квіти (саме тим людям, що йдуть у

потоці біля жебрака).

2. 1-2 студенти спостерігають за тим, чи подадуть милостиню інваліду ті

люди, що отримали квіти від першої групи.

Перед дослідженням:

1) обговорюють завдання дослідження, а саме:

а) простежити, як впливає факт дарування квітів незнайомим людям на

вулиці на їхню поведінку та емоції;

б) виявити, чи прояв уваги до людини (дарування їй квітів) спонукає її до

пожертви, милостині. (Завдання можна доповнити іншими варіантами,

запропонованими студентами);

2) висуваються гіпотези:

а) у перехожих, яким подаровано квіти, значно поліпшується настрій;

б) особи, що мали квіти, подавали милостиню частіше, ніж інші;

в) люди не сподіваються одержати від когось щось просто так і шукають

у цьому прихований зміст.

3. Вибірка осіб, яким дарують квіти, – люди середнього віку з зовнішніми
ознаками середнього рівня достатку. Студенти вручають квіти і на
запитання “З якого приводу цей дарунок?” і “Хто Ви?”, можуть відповісти
на зразок: “Ця акція приурочена до всесвітнього дня “гарного настрою”,
“Ми з студентського братства”.

Відстань між студентами, що дарують квіти, і студентами, що

спостерігають за жебраком, приблизно 12-15 м.

Студенти-спостерігачі користуються такою таблицею для фіксації даних

спостереження:

Перехожі з квітами Перехожі без квітів

Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки

“ + ” – факт пожертвування

“ – ” – милостиня не подана

Студенти підраховують:

n – загальну кількість перехожих, що пройшли повз жебрака без квітів;

N – загальну кількість перехожих, що пройшли повз жебрака і подали

милостиню;

m – кількість перехожих, що пройшли повз жебрака з подарованими

квітами;

M – кількість перехожих, що пройшли повз жебрака з подарованими

квітами і подали милостиню.

Обчислити окремо для чоловіків та жінок. Визначити відносну частоту

факту подачі милостині у всіх випадках за формулами:

α=N/n ; β=M/m

Порівняти ці величини.

Група, що роздає квіти, користується такою формою запису результатів

спостереження:

Стать Позитивні К-ть Негативні К-ть Нейтральна К-ть

форми пере- форми пере- реакція на пере-
 поведінки хожих поведінки хожих подарунок хожих

Не звертали
Подяка Накричали
Чолов. уваги
Посмішка Насміхалися
Поспішали

Жінки

Тривалість дослідження 1 год.

Опрацювання даних.

Обговорення та аналіз інших можливих форм запису результатів

спостереження та способів їхньої обробки.

Інтерпретація та висновки.

Роблять висновки з проведених спостережень у двох напрямах:

- щодо підтвердження робочих гіпотез;

- щодо методики проведення дослідження (плюси та мінуси дослідження,

аргументовані пропозиції стосовно його вдосконалення).

Звіти проводять при спільному обговоренні.

Після аналізу кожна підгрупа їх відповідно оформляє і здає. Звіт № 1 – це

про дарування студентами (першою групою) квітів; № 2 – це
спостереження за подачею милостині жебраку.

Контрольні запитання.

1. Які змінні в даному спостереженні були не контрольовані і як це могло

вплинути на дослідження? Як змінити процедуру дослідження, щоб вони
були контрольовані?

2. Чи можна дарунок квітів замінити дарунком грошей, чи просто вдатися

до лестощів перехожим? До чого привела б така заміна?

3. Чи отримання квітів від незнайомих людей завжди має спонукальний

характер до позитивного вчинку? Чи це може відволікати людину від
подання милостині? Як це можна визначити в цьому дослідженні?

Література [1; 6; 11; 12; 18; 19].

 Практична робота № 5.
Метод самоспостереження
Спрямованість функції
спостереження на внутрішній світ людини називають самоспостереженням.
Систематичне самоспостереження з науковою метою можна
назвати суб’єктивним методом.

Як відомо, в психології в кінці ХІХ ст. був проведений грандіозний

експеримент з приводу перевірки можливостей методу інтроспекції.
Психологи видавали інтроспективні звіти. В них докладно описували
відчуття, стани, переживання, які виникали у досліджуваних при певних
подразниках (слова, зображення предметів, ушкодження й ін.). Зазначимо,
що ще Декарт говорив про метод поглибленого самопізнання
– інтроспекцію.

Відомі строгі інтроспекційні дослідження Тітченера, Вундта, інших учених.

Проте, на жаль, ці дослідницькі старання не піднесли на п’єдестал
бездоганного наукового методу - метод самоспостереження. Зауважимо,
що в літературі часто трапляються два поняття – самоспостереження і
інтроспекція. Важливо розрізняти зміст цих двох понять. Інтроспекція як
метод потребує величезної підготовки дослідника і набуття ним
майстерності в процесі занурення у свій власний світ, осягнення його до
найглибших шарів і такий процес дослідження на сьогодні важко
здійснити. Хіба що можна грубо його порівняти з процесом медитації.
Тому сьогодні про метод, який не ставить проблеми найглибшого
занурення у світ людини, а лише аналізує відчуття, міркування та почуття
особистості, ми говоримо, як про метод наукового самоспостереження, а
не інтроспекції.

Практика використання методу самоспостереження виявила низку його

значних недоліків, що поставили під сумнів використання методу в
цілому, хоча саме він тривалий час вважався головним у психології.

На сьогодні у психології метод інтроспекції розглядають як такий, що

допомагає досліджуваному виявити факти своєї свідомості поступово і
настільки, наскільки вони відкриваються людині. Дані самоспостереження
фіксуються у звіті дослідника, мовленнєвим повідомленням
досліджуваного. Вони розглядаються не як свідчення про закономірні
зв’язки, причини відношення, а як “сирий матеріал”, що потребує
переперевірки повторними дослідженнями, застосуванням об’єктивних
методів. Самоспостереження в психології використовують сьогодні як
допоміжний метод.

Для майбутнього психолога-дослідника є корисним практикування з

методом самоспостереження, аналіз цього методу у практичному
використанні.
Мета роботи. Розкрити особливості методу наукового самоспостереження.

Завдання роботи. Осягнути механізм самоспостережуваного методу в

психологічних дослідженнях, проводячи самоспостереження і

аналізуючи його.

Хід роботи.

Робота здійснюється кількома етапами.

Перший етап.

Аналіз питання використання суб’єктивного методу самоспостереження в

психології.

Ідея використання методу інтроспекції Р.Декартом та Дж.Локом.

Можливість роздвоєння психіки та необхідність тренування
самоспостерігачів.

Вимоги Е.Тітченера до інтроспекційних спостережень та їхній аналіз.

Взаємовідношення інтроспекції і експерименту у практиці В.Вундта.
Особливості використання методу інтроспекцій асоціоністами.

Другий етап.

Тренування деяких навиків самоспостереження.

Відповідати на подразнення термінами, що не описують зовнішні об’єкти,

зовнішню ситуацію. Говорити лише про свої відчуття, викликані цими
об’єктами. Вправлятися у “виділенні” найпростіших елементів свідомості,
тобто відчуттів і емоцій.

З цією метою викладач дає однакові стимули-подразники для усіх

студентів. Студенти пишуть самозвіти. Їх аналізують, зважаючи на те, чи
виконуються вищезазначені вимоги самоспостереження, чи ні.

Третій етап.

Проведення самоспостереження за схемою Р.Ассаджолі [4].

Перше поле спостереження – поле відчуттів, зумовлене станом організму.

Це можуть бути всі можливі відчуття, як, наприклад, відчуття слухові, так
і кінестетичні відчуття організму. Відбувається спокійне, неупереджене,
об’єктивне самоспостереження за плином відчуттів, їхніми змінами,
переходами одних в одні.
Друге поле внутрішнього спостереження – поле емоцій і почуттів.
Самоспостереження здійснюється за процесом їхнього виникнення, зміни
переходу з виду у вид або амбівалентне існування.

Третє поле – поле розуму, розумової діяльності. Можна стежити за

логічними чи нелогічними зв’язками, за мислительними операціями
(узагальнення, порівняння тощо), за мінливістю думок , їхнім перебігом.

Навчившись фокусувати свою увагу, своє внутрішнє спостережне “око” на

відчуттях, емоціях, розумовій діяльності, можна їх розрізняти, а потім
зробити спробу простежити взаємозв’язок між ними.

Четвертий етап.

Обговорення результатів самоспостереження.

Опрацювання даних.

За написаними самозвітами роблять якісний аналіз даних.

Інтерпретація та висновки.

Аналізують методику використання методу самоспостереження і роблять

висновки.

Звіт.

Здають звіти самоспостереження з 2-го і 3-го етапів роботи та один

загальний. В ньому вказують виявлені позитивні та негативні аспекти
використання методу самоспостереження в дослідженнях.

Контрольні запитання.

1. Особливості пасивного і активного самоспостереження.

2. Принагідне і систематичне самоспостереження.

3. Актуальне самоспостереження та самоспостереження з пам’яті.

4. Урахування можливості свідомого та несвідомого спотворення істини у

відповідях спостерігача за собою.

Література [4; 5; 8; 11; 16; 20].

 В практичній психології

Відома теорія саногенного і патогенного мислення.

Саногенне (оздоровлююче) мислення має такі характерні особливості.

По-перше, це наявність у мислительній діяльності процесу відокремлення

суб’єктом самого себе від власних переживань і спостереження за ними.
Таке відокремлення “я” від почуттів сприяє ослабленню переживань,
звільняє образи від їхньої “емоційної негативної енергії”.

По-друге, у разі саногенного мислення самоспостереження відбувається

на фоні глибокого внутрішнього спокою. Тоді самоспостереження
відтворює все так, немовби “програє” негативні стресові ситуації на фоні
релаксації.

По-третє, саногенне мислення ґрунтується на знаннях структури,

“будови” тих психічних станів, які контролюються процесом
самоспостереження.

По-четверте, саногенне мислення передбачає оволодіння навиками

занурення в стан спокою.

По-п’яте, саногенне мислення неможливе без достатнього рівня

зосередженості і концентрації уваги.

Патогенне мислення помножує страждання людини, породжує хвороби та

невроз. Оскільки таке мислення являє собою образне уявлення ситуацій,
в яких відбувалися певні події в житті людини, воно дає змогу
відтворювати їх у голові. Таке негативне підкріплення власних думок
збільшує “негативний заряд”, захований в спогадах про неприємне.

Зрозумілим є те, що процес саногенного мислення найтісніше пов’язаний

з самоспостереженням.

Цей метод сприяє погашенню негативних емоцій.

Розглянемо будову емоції “образа”.

У житті людини образа відіграє велику роль: вона викликає гнів,

злопам’ятство, мстивість, конфлікти в спілкуванні, призводить до
самотності та ін.

Як же “збудована” образа?
Виявлено, що найперше – це формування в мисленні людини певних
очікувань щодо поведінки іншої людини.

Другий елемент образи – інформація або знання про реальну поведінку

іншої людини.

Третій елемент – мислительний акт, коли порівнюється перший і другий

елементи на відповідність одне одному. Коли такої відповідності немає, то
цей стан “дисбалансу” і створює таку емоцію, що дістала назву образи.

Ще один чинник, який впливає на виникнення образи, – це жорстке

запрограмування людини саме на таку, а не на іншу її поведінку. Людина
ображена заперечує реальність іншої людини. Заперечує її самостійність,
перетворюючи її у власний придаток.

Мета роботи. Ознайомитись з особливостями використання методу

самоспостереження у психологічній практиці.

Завдання роботи. Дослідити методом самоспостереження процес згасання

негативної емоції (образа).

Хід роботи.

Перший етап – процес вироблення релаксації, позитивної установки і

зосередженість на власному стані;

Другий етап – вправи по відокремленню “я” від “образ”;

Третій етап – відтворення ситуацій, пов’язаних з емоцією “образа” і

роздумування над уявленнями.

Веде заняття і керує сеансом самоспостереження викладач.

Інтерпретація та висновки.

Опис процесу інтроспективного спостереження, своїх розміркувань, своїх

переживань та ін., виведення висновків.

Звіт .

Студенти оформляють звіт, аналізуючи самоспостереження як елемент

психотерапії, описують процес самоаналізу, результати роботи, роблять
висновки.

Контрольні запитання.

1. Мислительні операції і процес інтроспекції.

 2. Структура емоції “образа”.

3. Самоспостереження як метод дослідження, як елемент психотерапії.

Література [1; 7; 13; 14; 28].

Практична робота № 7. Кількісна оцінка результатів

Спостереження

Якими б точними не були дані із спостережень, їх треба кількісно оцінити,

інтерпретувати, бо самі по собі вони є тільки просто сирий матеріал.
Показати їхню наукову цінність можна, лише планомірно їх опрацювавши.

Найперше треба оцінити структуру поведінки досліджуваного і встановити

кількість окремих її актів. Далі для кожного такого акту можна скласти
діаграму, яка демонструватиме зміну цього акту поведінки з часом під
впливом стимулів [19].

Стимул

Основний Хвилювання

Додатковий

Ускладнюючий

Відволікаючий

Руйнуючий

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 час (хв)
Легшим варіантом є реєстрація і обробка кількісно оцінних величин.
Наприклад, часу перебігу реакції на стимул, обсягу виконаної роботи,
кількості запам’ятованих знаків та ін.

Найважчим під час аналізу психологічного спостереження є визначення

ступеня тієї чи іншої якості, наприклад ступеня емоційного збудження.
Проблема в тому, що брак зовнішніх ознак спостережуваної реакції не дає
гарантії, що її справді немає, бо може бути й майстерно прихованою
спостережуваним. Ця проблема залишається ще не вирішеною. Для
кращого опрацювання даних можна фіксувати полярні прояви: є реакція
– немає реакції; негативні емоції – позитивні емоції і т.д. Потім визначати
частоту прояву і будувати полігон частот.

Для аналізу даних, їх наведення, можна використовувати таку величину,

як швидкість зміни. Наприклад, швидкість зміни актів поведінки за час
спостереження. Це може бути швидкість позитивних, негативних реакцій,
наприклад швидкість подачі інформації під час конфлікту.

Можна використовувати в обробці даних спостереження і математичну

статистику. Зокрема, визначати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена
для виявлення міри узгодженості спостерігачів.

r=1- n =1- n

6 Σ d i2 6 Σ | Xi -Yi|2
і=1 і=1 ,

n (n2 –1) n (n2 –1)

де n – число спостережуваних категорій, довжина одного статистичного

ряду;

X; У – кількість проявів окремих актів поведінки одного або кількох

досліджуваних, що фіксують спостерігачі.

Нехай, наприклад, два психологи спостерігають за одним досліджуваним і

реєструють такі прояви його поведінки, як:

а – агресивність вербальна;

б – безпечність;

в – ворожість;

г – грайливість та ін.

Дослідники складають таку таблицю:

 Прояви поведінки Кількість проявів /Х- Ранг /Хі- /Хі-
спостережуваних поведінки У/ категорії Уі/ Уі/ 2

зафіксована першим зафіксована другим

Хі Уі
спостерігачем Х спостерігачем У

n=4 å=11 å=6

Обчислюють емпіричний коефіцієнт рангової кореляції:

ρ емп =1 - 6·6 / (64-4)=0,4

6·6

ρемп =1 - — = 0,4

64 – 4

Порівнюють емпірично визначений коефіцієнт рангової кореляції з

табличними значеннями ρкр. Якщо ρемп ≥ ρ*кр (при 0,05), то кореляція
статистично значима (суттєва). Якщо ρемп > ρ*кр (при 0,01), то кореляція є
достовірною.

Психологи обчислюють відсоток розбіжності оцінки спостережуваних актів

поведінки у досліджуваних.

k =Σ|Х-Y| / (maxX+maxY) · 100%

Для наведеного прикладу k = 65%

Для прищеплення навиків в опрацюванні даних студентам пропонують

проводити спостереження за психічним перенасиченням, використавши
методику, розроблену психологом А.Карстен [24]. У цьому дослідженні
значна увага приділена процесу спостереження, тому студентам слід
зосередити на ньому свою увагу.

Мета роботи А.Карстен полягає в дослідженні “психічного

перенасичення”, спонукання до відновлення монотонної і нецікавої
роботи (досліджуваний не знає мети). Доведено, що будь-яка діяльність,
навіть тривала і монотонна, можлива, якщо вона включена в систему
потреб людини, тобто реалізує певні мотиви і цілі.
 Для дослідження використовують велику стопу паперу для писання,
ручку, секундомір. Спостережуваному пропонують виконувати монотонне
завдання – малювати на аркушах паперу кружечки (нулики).

Інструкція для спостережуваних

№ 1. “Пишіть, будь ласка, “нулики”
ось так – зліва направо, і рядками
вниз” (експериментатор малює зразок: декілька однакових нуликів). Якщо
досліджуваний запитує, скільки нуликів йому треба писати, дослідник

незворушно відповідає: “Скільки Вам хочеться, ось перед Вами папір”.

Спочатку досліджувані, як правило, виконують завдання точно за

інструкцією, проте через деякий час починають вносити варіації. Варіації
полягають у зміні зовнішньої структури дій: змінюються розміри і
конфігурація нуликів, темп роботи, напрямок, вноситься ритм та ін.
Варіації можуть виявлятися в зовнішній поведінці досліджуваного:
наспівування, насвистування, постукування ногою тощо.

На думку А.Карстен, наявність варіацій свідчить про настання психічного

перенасичення. Перші варіації починаються на 5-й хвилині, через 10-15
хвилин варіації стають більш виразними, різкими, вони частішають і
підсилюються.

№ 2. “Це монотонне завдання запропоноване Вам, щоб дослідити Вашу

витривалість. Тепер, якщо хочете, продовжуйте цю роботу”.

_______________

ρ*кр шукати в додатку 4

Досліджуваний продовжує роботу або, незадоволений, припиняє її.

Загальна тривалість роботи досліджуваного може бути від кількох хвилин
до години і більше.

Мета роботи. Виявлення особливостей обробки та інтерпретації даних у

методі спостереження.

Матеріали. Велика стопа писального паперу, секундомір, бланки для

спостережень.

Завдання роботи. Опрацювання даних, добутих методом спостереження.

Хід роботи. Два спостерігачі обирають для дослідження одну особу.

Працюють з нею за методикою, розробленою А.Карстен:
1) визначають мету і завдання спостереження;

2) розробляють схему спостереження;

3) визначають акти поведінки, за якими ведуть спостереження;

4) фіксують дані спостереження.

Опрацювання даних.

Студенти обробляють результати досліджень (подають їх у вигляді

таблиць, графіків, обчислюють коефіцієнт рангової кореляції, відсоток
розбіжності).

Інтерпретація та висновки.

Студенти аналізують: вплив оточення на хід дослідження; вплив

спостерігачів на досліджуваного; плюси та мінуси методики; вплив на
результати спостереження, знання спостерігачами висновків А.Карстен і
інші зауваження.

Звіт.

Студенти інтерпретують добуті результати досліджень, роблять висновки.

Оцінюють роботу в цілому, її доцільність, показовість (до звіту додаються
малюнки досліджуваних).

Контрольні запитання.

1. Сфера застосування і обмеження статистичної обробки даних

спостереження.

2. Засоби контролю розбіжності спостерігачів у процедурах обробки

результатів.

3. Чи можна виявити певні психологічні закономірності за одержаними

даними спостереження.

4. Можливі помилки спостерігачів під час обробки даних спостереження.

Література [11; 19; 24; 25; 30].

Практична робота № 8. Методика наукового психологічного

Спостереження

Психолог у своїх наукових пошуках не завжди має змогу використати

перевірену стандартизовану методику спостереження. Йому часто
доводиться модифікувати відомі способи дослідження, створювати нову
методику. Відтак він повинен оволодіти процесом побудови методики
спостереження.

Для досягнення цього студенти повинні скласти проект методики

спостереження відповідно до запропонованої вище теми дослідження.

Пропонуємо орієнтуватись на такий порядок створення методики

спостереження:

1. Визначення об’єкта та предмета спостереження.

2. Визначення мети та завдань спостереження.

3. Побудова гіпотези про досліджувану реальність.

4. Визначення умов спостереження. Дослідник повинен означати міру

впливу на досліджуваного та на умови, в яких відбувається
спостереження.

5. Вибір виду спостереження.

6. Побудова схеми спостереження.

7. Опис етапів дослідницької роботи та вимог до них.

8. Визначення способу фіксації даних та їхню математичну обробку.

Виконуючи цю роботу, треба дотримуватись головних правил проведення

спостереження, а саме:

а) планомірність (організувати дослідницьку роботу за заздалегідь

продуманим планом: визначити, що треба спостерігати, що фіксувати, як
попередити виникнення помилок та ін.);

б) систематичність (проводити спостереження декілька разів протягом

визначеного часу і у визначених умовах);

в) об’єктивність (дослідник повинен фіксувати не свої припущення, не те,

що прагне побачити, а те, що справді бачить і спостерігає, об’єктивний
факт реальності);

г) фіксованість (дані спостереження повинні підпадати під визначену

систему реєстрації і систематично фіксуватися).

Розроблена студентами методика може бути доповнена іншими

методиками, які б допомогли здобути додаткову інформацію про
досліджуване явище або паралельно діяли, як контроль на підтвердження
спостережуваних фактів.

Мета роботи. Набути навичок самостійної розробки методики

спостереження.
Завдання роботи. Самостійно розробити методику спостереження і на її

підставі провести дослідження.

Хід роботи.

1. Студенти ознайомлюються з темою заняття, з завданнями роботи.

2.Вони складають методику спостереження і з її допомогою досліджують

кілька осіб у позааудиторний час.

3. Обробляють дані, інтерпретують їх та роблять висновки.

4. На занятті студенти звітують, подаючи свою методику, своє

дослідження і результати його захищають, обговорюючи в аудиторії.

Звіт.

Студенти звітують за таким планом:

1. Причини обрання теми для дослідження методом спостереження.

2. Критерій вибору спостережуваних.

3. Форма фіксації даних.

4. Завдання дослідження.

5. Вибір виду спостереження. Особливості проведеного дослідження,

труднощі і спосіб їх подолання.

6. Гіпотези, що перевірялись у ході спостереження. Чи підтвердились

вони? Якщо ні, то які нові припущення можна висунути?

7. Спосіб обробки даних.

8. Висновки щодо проведеної роботи.

Контрольні запитання.

1. Як зміниться методика проведеного спостереження у випадку зміни

виду спостереження?

2. Чи можливе проведення контрольного паралельного дослідження

методом спостереження?

3. Сфера застосування і обмеження створеної методики спостереження.

4. Як визначатиметься валідність і надійність розробленої методики

дослідження?

Література [5; 9; 11; 12; 19; 25].

Практична робота № 9. Дослідження особистості психолога -

Спостерігача

Якщо є метод спостереження у психології, то, очевидно, є спостерігач-

дослідник і є проблема здатності до спостереження.

Без сумніву, всякий психолог-професіонал має бути спостережливим. Він

повинен вміти робити висновки, виділяти з великої кількості ознак
найсуттєвіші, охоплювати всі події, всі нюанси спостережуваної ситуації.
Здійснити це досить складно.

Головна вимога до спостерігачів – бути об’єктивними, запобігати помилок.

У літературі виділяють такі можливі помилки спостерігачів.

Гало-ефект (ефект ореолу, престижу), що ґрунтується на загальному

вражені, яке створює спостережуваний на спостерігача. Він веде до
поверхових узагальнень у сприйнятті і класифікації.

Ефект поблажливості – тенденція давати загальному результату

спостереження перебільшено позитивну оцінку, що спотворює результат і
вносить у дослідження помилки.

Ефект усереднення призводить до помилок внаслідок побоювання

дослідником крайніх (найбільших і найменших, найкращих і найгірших та
ін.) результатів, зводячи їх до середньо-нейтральних суджень.

Помилка контрастності – схильність спостерігачів, оцінюючи інших

людей, ігнорувати, заперечувати або надто виділяти у них риси
характеру, властивих (або невластивих) самому спостерігачеві.

Виділяють також низку чинників, що підвищують імовірність виникнення

або збільшення помилок, зокрема:

- настрій спостерігача;

- тенденція очікування вчинку;

- невідповідність соціального стану спостерігача і спостережуваного;

- вплив подій, що відбулися після спостереження;

- попереднє особисте знайомство або попередні зустрічі з

спостережуваним та ін.

Отже, помилок і чинників, які їх спричиняють, є чимало, аби піклуватись

про об’єктивність спостерігача в психологічному спостереженні.

Г.В.Олпорт описав вісім особистісних якостей, які допоможуть

спостерігачеві запобігти помилок у процесі спостереження.

1. Досвід. Для того щоб краще розуміти інших людей, необхідна

досвідченість, потрібно мати великий досвід спілкування взаємодії з
людьми у найрізноманітніших ситуаціях.
2. Подібність.Важливо, щоб спостерігач за своєю природою був подібний
на ту людину, яку він має схарактеризувати.

3. Інтелект. Спостерігачу допомагає інтелект, коли бракує досвіду. Щоб

зрозуміти людину – найперше треба виявити зв’язки між її минулими і
теперішніми вчинками, між причиною і наслідком.

4. Глибоке розуміння себе. Правильна оцінка спостерігача самого себе

допомагає глибше пізнати іншу людину.

5. Складність. Спостерігачі ліпше розуміють тих, хто не складніший від

них, і важче оцінюють витончену, різнобічну особистість.

6. Відстороненість. Виявлено, що здатність розуміти інших людей

найбільш розвинена у менш комунікабельних людей – інтровертів.

7. Естетичні нахили. Ця якість вища від усіх інших, особливо у найбільш

обдарованих знавців людей. Особистість дослідника з естетичним
нахилом розуму завжди прагне проникнути у внутрішню сутність людини,
її неповторний світ життя.

8. Соціальний інтелект. Це соціальне пристосування до досліджуваного,

уміння дуже точно прогнозувати його реакцію, його поведінку, а отже, і
ліпше це все розуміти.

Як бачимо, у сфері дослідження людської спостережливості є проблема

помилковості і суб’єктивізму, впливу особистісних характеристик,
емоційних станів психологів-дослідників на результати наукових
спостережень.

Зробимо спробу дослідити здатність бути спостережливими психологів-

студентів. Адже для них ця риса є найнеобхіднішою у професійній
практиці.

Мета роботи. Проаналізувати індивідуальні особливості психолога як

спостерігача.

Завдання роботи. Дослідити взаємозв’язок темпераменту, пам’яті, уваги із

спостережливістю студентів-психологів.

Хід роботи.

1. Поставити мету дослідження. Визначити, що саме треба діагностувати

(темперамент, пам’ять, увагу чи ін.) для виявлення причинно-наслідкових
зв’язків із спостережливістю людини.

2. Підібрати відповідні методики [2].

3. Організувати для дослідження групу студентів-психологів.

4. Визначити їхню спостережливість з допомогою тесту “Чи спостережливі

ви?” [16] та дослідити вибраними методиками зазначені характеристики .

5. Проаналізувати процес дослідження.

Опрацювання даних.

§ Виділити відповідно до ключа тесту “Чи спостережливі Ви?” 4 групи

досліджуваних (І – 45-70 балів, ІІ – 71-96 балів, ІІІ – 97-122 бали, ІУ –
123-150 балів).

§ Визначити для кожної підгрупи особливі значення темпераменту, пам’яті

чи уваги.

§ Порівняти одержані дані у підгрупах, використовуючи математичну

статистику, будуючи графіки, створюючи таблиці.

Інтерпретація та висновки.

Аналізують здобуті результати, виявляють причинно-наслідкові зв’язки

між індивідуальними властивостями студентів та їхньою
спостережливістю. Виводять висновки.

Звіт.

На підставі одержаних результатів досліджень студенти оформляють звіт,

описують свою дослідницьку роботу.

Методика "Чи спостережливі Ви?"

Інструкція досліджуваному: прочитайте запитання і виберіть один з

варіантів відповіді.

1. Ви заходите в іншу установу:

а) звертаєте увагу на розміщення столів і стільців;

б) звертаєте увагу на точне розміщення предметів;

в) розглядаєте розміщені на стінах предмети.

2. Зустрічаючись з людиною, Ви:

а) дивитесь їй в обличчя;

б) непомітно оглядаєте її з ніг до голови;

в) звертаєте увагу лише на окремі частини обличчя (очі, ніс…).

3. Що Ви запам’ятовуєте і почуваєте, перебуваючи на природі?

а) рослини;

б) небо;

в) почуття радості чи смутку, що охоплювало Вас тоді?

4. Прокинувшись зранку від сну, Ви:

а) відразу згадуєте, що слід сьогодні зробити;

б) згадуєте, що наснилося;

в) обмірковуєте те, що відбулося вчора.

5. Потрапляючи у громадський транспорт, Ви:

а) проходите вперед, не дивлячись ні на кого;

б) розглядаєте тих, хто сидить поряд;

в) обмінюєтесь словами з тим, хто стоїть поряд.

6. На вулиці Ви:

а) спостерігаєте за транспортом;

б) дивитесь на фасади будинків;

в) спостерігаєте за перехожими.

7. Коли Ви розглядаєте вітрини, то:

а) цікавитесь лише тим, що може Вам знадобитися;

б) розглядаєте те, що Вам у даний момент не потрібно;

в) кілька разів розглядаєте кожен предмет.

8. Якщо Вам у будинку необхідно щось знайти, то Ви:

а) зосереджуєтесь на тому місці, де, як Ви передбачаєте, могли

залишити цей предмет;

б) шукаєте всюди;

в) просите інших допомогти Вам.

9. Розглядаючи старі групові фотографії Ваших близьких, Ви:

а) хвилюєтесь;

б) Вам стає смішно;

в) Ви намагаєтесь упізнати тих, хто є на фотографії.

10. Уявіть, що Вам пропонують зіграти у невідому азартну гру, Ви:

а) пробуєте навчитись грати;

б) спочатку погоджуєтесь, а потім відмовляєтесь;

в) взагалі не граєте.

11. Ви на когось чекаєте в парку і:

а) спостерігаєте за тим, хто поряд з Вами;

б) читаєте газету;

в) про щось думаєте.

12. У зоряну ніч Ви:

а) розглядаєте сузір’я;

б) бездумно дивитесь на небо;

в) взагалі на небо не дивитесь.

13. Читаючи книгу, Ви:

а) позначаєте олівцем те місце, до якого Ви дочитали;

б) залишаєте закладку;

в) довіряєте своїй пам’яті.

14. Про своїх сусідів Ви пам’ятаєте:

а) їхнє ім’я та по батькові;

б) їхню зовнішність;

в) ні те, ні інше.

15. Побачивши сервірований стіл, Ви:

а) захоплюєтесь його вишуканістю;

б) перевіряєте, чи все є на своєму місці;

в) дивитесь, чи всі крісла розставлені так, як потрібно.

Ключ:

Підрахуйте бали відповідно до таблиці і визначте їхню суму.

Варіанти відповіді

№ запитання А Б В
 Практична робота № 10. Тренування спостережливості
Передусім треба визначити, як ми розуміємо поняття “спостережливість
психолога”. Адже мета роботи – вдосконалити спостережливість
психолога тренуванням спеціальними вправами.

Спостережливість психолога – це здатність спостерігати (бачити і чути)

іншу людину і водночас запам’ятовувати, як вона виглядає і що вона
говорить. Бачити і чути виділяємо тут курсивом, вкладаючи в ці слова не
тільки бачення зовнішніх змін поведінки людини, але і через розумову
діяльність на ґрунті науково-психологічного знання, досвіду розуміння
глибини, неповторності людської сутності в її розвитку, у її зв’язках з
суспільством.

Отже, тренувати спостережливість психологів означає розвиток і

вдосконалення в комплексі: пам’яті, уваги, мислення, уяви,
спостережувальної синзетивності як сприйняття, професійної
компетентності, такту, інтуїції. А такий великий комплекс вочевидь
передбачає глобальний підхід у вирішенні завдання тренінгу професійної
спостережливості психологів і на кількох заняттях цього практичного
курсу не може бути виконаний. Розвиток науково-психологічної
синзетивності – це завдання всього періоду навчання психологів в
університеті, становлення його як професіонала.

Тому спинимося лише на вправах, що розвивають сенсорно-перцептивну

систему, пам’ять, увагу, уяву, мислення, обминаючи вправи на розвиток
здатності розуміння станів, властивостей і відносин людей та груп.
Вправа 1. Знайомство учасників тренінгу. Ведучий розповідає про умови

роботи в групі, про мету занять.

Вправа 2. Ведучий має в руках кілька різнокольорових м’ячів. Група

учасників сідає, утворюючи коло.

Інструкція. “Ця вправа складається з двох завдань. Виконуючи їх, ми

зможемо продовжити знайомство.”

Завдання 1. “Передавайте, кидайте один одному м’яч, називаючи ім’я

адресата. Робіть це так, щоб кожен з групи був залучений у гру”.

Завдання 2. Гра розпочинається знову, але поступово вводяться нові

м’ячі.

Коли перший м’яч перейшов від першого, до другого, до

третього, до четвертого учасників, тоді знову кидають новий

м’яч, який має повторювати шлях попереднього, немовби

наздоганяючи його. Тобто черговість передачі м’ячів

зберігається. У розпал вправи в повітрі літає багато

різнокольорових м’ячів.

Коли вправа завершиться, ведучий може попросити учасників гри

пригадати черговість передачі м’ячів. Кому кинув м’яч Ігор, наприклад, і
від кого його отримала Оля.

Вправа 3. “Знайомство на дотик”. Учасники вправи заплющують очі або

накладають на очі темні пов’язки. Ведучий розміщує учасників у

пари – один навпроти одного.

Завдання 1. “Торкніться ніжно до обличчя товариша, що стоїть навпроти,

не розплющуючи очей. Подякуйте один одному, потискуючи руки”.

Ведучий розбиває пари, розміщуючи учасників у будь-якому порядку.

Завдання 2. “Зніміть пов’язки. Привітайтесь ще раз з учасниками заняття.

Знайдіть за дотиком руки свого партнера. Торкніться обличчя і

переконайтесь, що це насправді він”.

Вправу можна повторювати кілька разів або модифікувати, збільшуючи

кількість партнерів у першому завданні.

Вправа 4. Моделювання роботи годинника з боєм.

12 учасників гри утворюють коло – уявний годинник, а решта групуються
разом, аби імітувати його “бій”.

Кожен з учасників, що стоїть у колі, означає відповідну “годину і кількість

хвилин”, на які він має реагувати. Наприклад, той, що означає 3 годину,
буде відповідати і за 15 год. і за 15 хв. Ведучий називає час, а учасники
гри так реагують на нього:

а) “година” (коротка стрілка) – плескають у долоні;

б) “хвилина” (довга стрілка) – промовляють “бам”;

в) коли звучить повна година (наприклад,2 год.00 хв.), то в гру

включається група “бій”, яка промовляє відповідну кількість

раз (“ку-ку”).

Вправа 5. Учасники заняття сідають, утворюючи коло. Ведучий стоїть у

центрі кола. Він вибирає з учасників гри спостерігача, називає його ім’я і
просить стежити за ходом гри. Потім пропонує пересісти тих, хто,
наприклад, має котів. І всі, у кого є ці домашні тварини, міняються
місцями. При цьому ведучий намагається сісти на вільне крісло, зайняти
місце в колі. Той, хто залишиться без крісла, іде в центр кола і продовжує
гру як ведучий. Він називає ім’я нового спостерігача і нову ознаку, за
якою слід помінятися місцями тим, хто нею володіє.

Під час вправи чи після її закінчення призначені спостерігачі перелічують

усіх тих, хто мав ту чи іншу “ознаку” в грі (володільці домашніх тварин,
майстрині вишивок, аматори баскетболу тощо).

Вправа 6.

Одному з учасників заняття (за бажанням) пропонують вийти з

приміщення. Тих, що залишилися, ділять на дві групи за обраною

ознакою. Наприклад, група 1 - з годинниками, група 2 - без годинників.
(Може бути поділ на більшу кількість підгруп і, відповідно, більше
варіантів ознак – брюнети, шатени, блондини). Відсутній товариш,
повернувшись у приміщення, за своїми спостереженнями має визначити
ознаку поділу групи. За бажанням учасників тренінгу вправу можна
повторювати, зробити складнішою.

Вправа 7. Учасники гри стають парами один навпроти одного.

Завдання1. “Протягом 3 хв. мовчки дивіться один на одного. Потім

поверніться один до одного спиною і письмово дайте відповідь

на запитання:

- Якого кольору очі у вашого партнера?

- Яка у нього зачіска?

- Чи є родимки і де саме? Та інші.

Поверніться тепер обличчям один до одного і перевірте, чи

правильно ви відповідали на запитання”.

Завдання 2. Змінюємо пари. “Протягом 1 хв. мовчки дивіться один на

одного.

Поверніться потім один до одного спиною і дайте письмову

відповідь на запитання:

- Скільки ґудзиків на одязі у вашого партнера?

- Чи є шнурівки на взутті?

- Які прикраси є на руках? Та інші.

Перевірте правильність ваших відповідей”.

Завдання 3. Змінюємо пари.

“Почергово розповідайте у парах про все те, що ви дізналися

один про одного на попередніх заняттях. Наприклад: ”у тебе

немає котів”, “ти любиш баскетбол”, “Іра тобі кидала м’яч, а ти

передавав його Сергію” та ін.

Міняються пари, вправа може тривати.

Вправа 8. Поділяємо учасників гри на підгрупи по 4-5 чоловік. Для

кожної

підгрупи підготовлено набір вирізаних заголовків газетних статей.

Завдання. “Згрупуйте вирізки так, щоб вийшло потішне повідомлення

про дивні чи смішні події. При цьому можна міняти форму

слів у заголовках з метою забезпечення їхнього смислового

зв’язку. Простежте за зміною думки, в якій послідовності

виникають ідеї щодо формування тексту”.

Вправа 9. Група поділяється на підгрупи по 4 учасники в кожній (двоє

виконують завдання, а інші двоє спостерігають за ними).

Завдання1.Учасники вправи, що сидять один навпроти одного, у
словесній

формі взаємно дарують незвичайні подарунки. Після, наприклад,

n-ного дарунку, між парою відбувається такий діалог:

- Ігор, дякую! Ти мені подарував “вічне свято”, а я тобі – “жабу-царівну”,

ти мені – “літак”, а я тобі – “веселку”!

- Олю, дякую! Я тобі подарував “вічне свято”, ти мені – “жабу-царівну”, я

тобі – “літак”, ти мені – “веселку”. Тож тепер я тобі дарую – “земного
водяного”…

- Ігор, дякую! Ти мені подарував…

Завдання 2. Спостерігачів запитують:

- Хто кому подарував “жабу-царівну”?

- Що отримав Ігор у подарунок після “літака”?

- Хто перший припустився помилки і якої?

З часом пари міняються місцями, а завдання виконують за вище

зазначеним планом.

Вправа 10. Група сідає, утворюючи коло.

Завдання. Учасники гри один за одним розповідають казку, але з кінця.

Кожен має право сказати лише одне речення і обов’язково повторити

сказане товаришами речення.

Наприклад, перший учасник “казкового ланцюжка” говорить:

“Жили вони щасливо і померли в один день”. Другий:

“Одружились принц і принцеса, народилися у них діти. Жили

вони щасливо і померли в один день”. Так іде розповідь до

початку казки. Останній учасник дає назву казці і починає розповідати її з

початку до кінця.

Варіанти: казку розповідають учасники послідовно від початку до кінця

по одному слову.

Вправа 11. Заняття відбувається у вигляді змагання. Для роботи треба

вирізати з газет однакові за обсягом статті (дві чи кілька).

Завдання. По реченню (по абзацу) учасники вправи зачитують

інформацію

то з однієї, то з іншої статті… Потім переказують кожну

статтю окремо (повний текст) з початку до кінця.

Вправа 12.

Завдання. “Необхідно відгадати відому Вам пісню. Для цього той, хто буде
відгадувати, повинен на певний час вийти з приміщення.

Вибираємо пісню. Наприклад, дитяча пісенька, яка

розпочинається словами “У лісі темному, де ходить хитрий

лис…”. Кожен з учасників у порядку, визначеному ведучим, бере

по одному слову з цього першого рядка пісні.

Запрошують повернутись учасника, що має відгадати пісню.

Він задає своїм товаришам будь-які запитання. Відповідаючи

на них, учасники гри повинні використати у відповідях ключові

слова з пісні.

Наприклад, запитання до першого учасника:

“Що ти будеш робити ввечері?”

Відповідь: “Хочу піти у ліс на природу”.

Питання до другого учасника:

“Що ти читаєш?”

Відповідь: “Немає світла, темно, я не читаю”.

Відгадуючи, слід бути уважним, спостерігати за відповідями, за

побудовою цих речень, щоб визначити слова пісні, зашифрованої

товаришами.

Вправа 13. Усі стають у широке коло.

Завдання 1. “Пройдіть через центр незвичною ходою (як вартовий, як

супермен, як супермодель...)”. Група спостерігає і відгадує, хто є хто.

Завдання 2. Візьміть картки, де написано назву професії. Пригадайте з

своїх

спостережень відмінності у ході людей цієї професії. Пройдіть колом –

покажіть своєю ходою професійну належність. Нехай група відгадає,
людина якої професії пройшла перед ними.

Вправа 14. Учасники вправи переплітають руки, беруться за кисті рук

сусідів (долоні в долонях), утворюючи коло.

Завдання. “Хтось із Вас у колі буде ініціатором руху, “відправник
імпульсу”.

Він повинен обрати і голосно назвати ім’я “адресата імпульсу”.

Потім швидко, несильно, але відчутно стиснути руку сусіда

справа чи зліва. Потискання переходить від одного до іншого

учасника гри, аж поки не дійде до адресата. Про “прихід”

імпульсу слід голосно повідомити: “Є”.

Спостерігач пильно стежить за грою і намагається “спіймати

імпульс” на шляху до адресата (тобто назвати того, хто в даний

момент стискає руку сусіда). Якщо вгадується передавач руху,

то він стає на місце спостерігача.

Вправа 15. Усі учасники сидять, утворюючи коло.

Завдання. Треба по черзі кидати (передавати) один одному м’яч,

називати ім’я адресата і повторювати висловлену ним фразу під час

виконання вправ. Той, хто отримав м’яч, кидає його іншому учаснику.

Вправа 16. Учасники занять сидять, утворюючи коло.

Завдання 1. “Заплющіть очі. Зосередьтесь на тому, що Ви чуєте.

Постарайтесь почути якнайбільше звуків”.

Завдання 2. “Розплющіть очі. Розкажіть, які Ви чули звуки і де, на Вашу

думку, їхнє джерело”.

Завдання 3. “Заплющіть очі. Прослухайте звучання телефонного диску під

час набору номеру. Зафіксуйте свій варіант цифр з цього

номеру”.

Вправа 17. Всі стоять, утворюючи коло.

Завдання 1. Запам’ятайте місце всіх учасників гри. Заплющіть очі.

Потім міняємо місцями деяких учасників гри (наприклад, Оля

стає на місце Іри, Наталя – на місце Оксани). Про ці переміщення

повідомляємо вголос”.

Завдання 2. “Не розплющуючи очей, скажіть, хто тепер стоїть поряд

Софії, Олі чи іншого учасника”.

Завдання 3. “Я, ведучий, стою біля учасниці тренінгу Іри. Тепер я іду
від неї, наприклад, за годинниковою стрілкою. Ось її перший

сусід, ось другий сусід, а як звати третього сусіда?” Ведучий

переміщується уздовж “новоствореного” кола, а учасники вправи

відгадують місце його перебування.

Вправа 18. Учасники тренінгу розбиваються на пари і сідають один

навпроти одного.

Завдання. “Кожен з учасників по черзі, спостерігаючи один за одним,

говорить, нібито описуючи зовнішній вигляд і дії партнера.

Приклад:

Перший учасник: “Я бачу - ти схилив на бік голову”.

Другий учасник: “Я бачу - ти усміхнувся”.

Перший учасник: “Я бачу, як кутики твоїх губ опустилися вниз”.

Необхідно утриматись від використання оцінюючих зауважень,

інтерпретації спостережуваного”.

Вправа 19. Вправа відбувається в парах.

Завдання. Один з партнерів пригадує історію, яка викликає у нього певні

емоції (страх, відчай, радість…). Інший у цей час тримає його за

руки, спостерігає за станом, проявом почуттів, переживань

партнера. Він пробує словами описати його стан, відгадати

причину переживань.

Дотримуватись умови, що спостережуваний партнер вголос не

повідомляє, що з ним сталося. Можна демонструвати кілька

переживань, лише повідомляти спостерігачу про час їхніх змін.

Вправа 20. Усі сідають, утворюючи коло.

Завдання. Пропонується укласти валізу і поїхати у відпустку. Кожен

з групи покладе у валізу якусь річ (учасники вправ по черзі уявно

кладуть речі, предмети та інше у валізу).

Слід пригадати:

- Що поклав Ігор?

- Що поклала Оля? і т.д.

Вправа 21. Кожен з учасників по черзі заплющує очі. Ведучий записує
на

дошці назву емоційного, вольового чи іншого стану, в

якому може перебувати людина (наприклад, страх). Коли

всі “про себе” прочитають написане, ведучий витирає дошку.

Завдання. Учасники гри повинні назвати зовнішні ознаки прояву цього

стану, аби той, хто не знав записаного на дошці слова, міг

його відгадати.

Ці вправи та їхні модифікації можуть формувати, розвивати

спостережливість, яка необхідна в професійній діяльності психолога, а
отже, удосконалювати здатність розуміння інших людей, щоб у випадку
потреби допомогти їм.

Література [15; 19; 26; 29].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М., 1995.

2. Альманах психологических тестов. М.: Изд-во “КСП”, 1995.

3. Андреева Г.М. Лекции по методике конкретных социальных

исследований. М., 1972.

4. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.:REFL book, 1994.

5. Балин В.Д. Теория и методология психологического исследования. Л.,

1989.

6. Басов М.Я. Избранные психологические произведения. М., 1975.

7. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М., 1984.

8. Гинто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. М., 1972.

9. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.,

1994.
10. Дарел Шарп. Типы личности: Юнговская типологическая модель.
Воронеж, 1994.

11. Экспериментальная психология. / Под ред.П.Фресс и Дж.Пиаже. М.,

1966. Вып. I и II.

12. Еремов А.А., Бойко В.В. Метод наблюдения в социальной

психологии // Методы социальной психологии. Л., 1997.

13. Зейгарник Б.В. Основы патопсихологии. М., 1978.

14. Изард К. Эмоции человека.М., 1980.

15. Изен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения.

М.:Физкультура и спорт, 1988.

16. Лукашевич Н.П., Лукашевич О.Н. Самоменеджмент: как достигнуть

успеха в деловой карьере. Кн.ІІ. Практикум деловой карьеры. Харьков:
ОКО, 1998.

17. Майерс Д. Социальная психология. С.-Пб.:Интер, 1997.

18. Никифоров А.Т., Семенов В.Е. Метод наблюдения в социально-

психологических исследованиях. Л., 1987.

19. Общий практикум по психологии: Метод наблюдения /Под ред.

М.Б.Михалевской. М., 1985. Ч.2.

20. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. М., 1980.

21. Пиаже Ж. Избранные психологические труды / Пер.с франц. М., 1969.

22. Петровская Л.А. Наблюдение как метод конкретного социального

исследования: Лекции по методике конкретного социального
исследования. М., 1972.

23. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика-Пресс, 1992.

24. Сосновский Б.А. Лабораторный практикум по общей психологии. М.:

Просвещение, 1979.

25. Теплов Б.М. О методах психологического исследования //

Избран.труды. М., 1985. Т.2.

26. Фаст Дж. Знак чувства бессловесный. Минск: Попурри, 1996.

27. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя.

М., 1991.

28. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. М., 1994.

29. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. Казань, 1991.

30. Ядов В.А. Социологическое исследование (Методология, программа,

методы). М., 1972.
Додаток 1

Зразок оформлення другої сторінки щоденника спостережень

(зворот першої)

ЩОДЕННИК

ПСИХОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ІРИНОЮ К.

З 5 СІЧНЯ 2000 р. ПО 5 БЕРЕЗНЯ 2000 р.

Спостерігач
Бук Ігор Степанович,

студент філософського

факультету ЛНУ імені Івана Франка,

гр. ФПП-21.

Додаток 2

Приклади схем спостереження для аналізу студентами.

Приклад 1.

Схема спостереження за ситуацією впливу неадекватної поведінки

студентської групи на настрій та поведінку викладача.

1. Реакція викладача на неадекватну поведінку групи:

а) різко негативна;

б) негативна;

в) нейтральна;

г) позитивна.

2. Методи припинення неадекватної поведінки студентів:

а) за допомогою крику і образ на адресу групи;

б) за допомогою цікавої розповіді із своєї практики;

в) прохання викладача до студентів відповісти на запитання заданої теми;

г) погроза поставити у журнал негативну оцінку;

д) проведення цікавого експерименту або спостереження.

3. Вплив (за часом) напруженої ситуації у групі на викладача:

а) викладач відразу ж відчуває, що в аудиторії напружена атмосфера;

б) піддається впливу аудиторії поступово, лише з часом зауважуючи

неадекватну поведінку групи;

в) помічає неадекватну поведінку відразу, але намагається не виявляти

цього;

г) піддається впливу тоді, коли пара вже закінчується;

д) не піддається впливу аудиторії взагалі.

4. Вплив неадекватної поведінки групи на тривалість заняття. Викладач

а) закінчує лекцію вчасно,

б) на 5-10 хв. швидше,

в) на 5-10 хв. пізніше.

5. Зміна настрою викладача упродовж лекції:

а) поганий настрій -

настрій стає ще гіршим,

настрій поліпшується, у викладача з’являється бажання захопити

аудиторію темою лекції,

настрій залишається незмінним протягом лекції;

б) хороший настрій -

настрій стає поганим,

настрій частково погіршується,

настрій залишається хорошим до кінця лекції.

Приклад 2.

Схема спостереження за соціальною адаптацією дітей дошкільного віку.

1. Як дитина поводиться, опинившись без опіки батьків (наприклад, коли

її залишають у дитячому садочку):

а) дитина налякана і починає плакати,

б) не переймається цим.

2. Як дитина ставиться до незнайомих їй дорослих людей:

а) з недовірою, з незнайомими не розмовляє,

б) не почуває недовіри, ставиться до них як до знайомих.

3. Як дитина приймається групою однолітків:

а) повністю приймається;

б) не приймається;

в) не потребує їхнього прийняття і відсторонена від групи.

4. Яким іграм дитина надає перевагу:

а) ігри з ляльками;

б) ігри у війну;

в) інтелектуальні ігри.

5. Спілкуванню з якою статтю дитина надає перевагу:

а) протилежною;

б) однойменною;

в) немає помітної диференціації.

6. Чи виконує дитина настанови старших:

а) виконує усі без жодної критики незалежно від того, чи ведеться за нею
нагляд, чи ні;

б) виконує лише тоді, коли за нею спостерігають;

в) виконує лише ті настанови, які їй до вподоби;

г) не виконує.

7. Як дитина ставиться до групи однолітків:

а) ігнорує їх;

б) виявляє конформізм і повністю приймає порядки, встановлені в групі,

тяжіє до емоційного контакту з іншими;

в) намагається керувати групою.

Приклад 3.

План спостереження за емоційним станом людини, яка переживає стрес.

І. Зовнішній вплив.

1.Одяг.

а) охайність ( чистий, охайний, неохайний, стан взуття);

б) стиль одягу (в що одягнений, відповідність обставинам, колір одягу, чи

є прикраси, чим вони виділяються і що підкреслюють).
2. Зачіска.

(Чи акуратна, чи відповідає обставинам, чи часто змінює зачіску).

3. Обличчя і міміка:

а) запальний вираз обличчя;

б) посмішка, чи морщиться людина і в яких випадках, інтенсивність

міміки;

в) чи є на обличчі косметика, колір обличчя (червоне чи бліде, в яких

випадках змінюється);

г) погляд (сталий, незворушний, різкий, очі бігають…).

4. Статура й жести:

а) як людина тримає себе (чи рівно стоїть, чи горбиться, переважаючі

пози, яка хода);

б) жести (в яких випадках найактивніша та найменша жестикуляція).

ІІ. Голос і мова:

а) голос (у яких випадках і як саме змінюється тембр голоса);

б) мова (жвава, повільна, чітко вимовляє, затинається, основні теми

розмови, до чого виявляє цікавість, виявляє замкнутість чи
комунікабельність, чи ділиться своїми переживаннями, і чи відбиваються
вони на його міміці та жестах, чи відповідає його міміка словам, чи він
уважний до співрозмовника).

ІІІ. Випадки виведення з рівноваги:

а) за яких обставин, у якій формі (піт, тремтіння, істерика, плач, сміх…);

чи заспокоївся сам, чи з чиєюсь допомогою;

б) чи були спроби самогубства (у який спосіб, чи щось перешкодило - що

саме).

ІУ. Інші джерела інформації:

а) почерк (чи рівномірний, чи впливає зміст написаного на почерк, уваги

в процесі записування);

б) тести (результати, чи завжди охоче тестувався; які тести бажав

пройти; чи самостійно зголосився, чи хтось посприяв цьому, реакція на
результат).
Приклад 4.

Схема спостереження за особливостями поведінки людей, що стоять у

черзі.

1. Дата, час, день тижня, частина дня.

2. Місце, де проводиться спостереження.

3. Кількість осіб у черзі.

4. Короткий опис кожного учасника черги в послідовності від першого до

останнього (вказати вік, стать, деякі антропологічні властивості, загальні
риси поведінки: спокійні-імпульсивні, байдужі-дратівливі).

5. При появі нових учасників дати їм подібну характеристику.

6. Вказати, хто, з якої причини і через який проміжок часу вибуває з

черги.

7. Позитивні риси:

а) вияв позитивних емоцій (вказати, хто, на якому проміжку часу, на що

(кого) спрямовані, сила прояву);

б) різноманітні послуги один одному (вказати, хто, кому, за проханням чи

з власної ініціативи, на якому проміжку часу);

в) доброзичливі прояви, різноманітні доброзичливі побажання (вказати,

хто, кому, на якому проміжку часу).

8. Негативні риси:

а) вияв негативних емоцій (вказати, хто, на якому проміжку часу), на що

(на кого) спрямовані, сила прояву;

б) відмови в послугах, ігнорування прохань (хто, на чиї прохання, на

якому проміжку часу);

в) ворожі прояви, грубість (хто, на кого спрямовані, на якому проміжку

часу).

9. Нейтральні риси:

а) не виявляли контакту (хто, на якому проміжку часу);

б) не виявляли емоцій (хто, на якому проміжку часу);

10. Висновок. Характеристика загального стану людей, що стоять у черзі.

Приклад 5.

Схема спостереження за впливом на емоційну сферу (настрій) дорослих

мультиплікаційного фільму.
 Невербальна
реакція:
міміка
Вербальна
(похмурість,
реакція:
посмішка…),
випадкові
рухи
Особа слова,
(почісування
коментарі,
вуха,
викрикування
перебирання
…
пальцями,
закус.
губи…)

до під час після до під час після

перегляду перегляду перегляду перегляду перегляду перегляду

Пропонується звернути увагу на час перегляду. Припускаємо, що якщо

тривалість перегляду мультфільму до 12 хв. – настрій глядачів
змінюється, відповідно дія стимулу нейтральна, ніяка. Перегляд у межах
до 1,5 год. – настрій у глядачів поліпшується, а вже понад 2 год. –
настрій погіршується, з’являється роздратованість.

Приклад 6.

Схема спостереження за поведінкою дітей віком 16 років під час уроків у

школі.

Біологія

Тип заняття Реакція класу

Шум Тиша Прояв уваги Ініціативність Зацікавленість

Лекція

Практичне

Семінар
Література

Тип заняття Реакція класу

Шум Тиша Прояв уваги Ініціативність Зацікавленість

Лекція

Практичне

Семінар

Інші предмети

Приклад 7.

Спостереження за поведінкою покупців у магазинах.

1. Дата дослідження.

2. Місце дослідження (назва магазину, його адреса, розміри приміщення і

інші характеристики).

3. Заповненість магазину (чи багато покупців, чи багато продавців).

Схема.

1. Позитивні форми поведінки:

1.1. Ввічливість покупців:

1.1.1. Хто був ввічливий і до кого ?

1.1.2. У чому це виявилося?

1.1.3. У якій ситуації це відбувалося?

1.1.4. Це відбулося з власного бажання чи після звернення з проханням?

1.2. Ввічливість продавців:

1.2.1. Хто був ввічливий і до кого?

1.2.2. У чому це виявилося?

1.2.3. У якій ситуації це відбувалося?

1.2.4. Це відбувалося з власного бажання чи після звернення з

проханням?

1.3. Інші прояви позитивної поведінки.

1.4. Форми спілкування покупців та продавців.

1.5. Використання традиційних вербальних форм спілкування.

2. Негативні форми поведінки:

2.1. Ухилення від традиційних, пристойних форм вербального
спілкування.

2.2. Конфліктні ситуації:

2.2.1. Ініціатор конфлікту.

2.2.2. Продовжувач конфлікту.

2.2.3. Чим завершився конфлікт.

2.3. Вираження незадоволення покупців продавцями (і, навпаки,

продавців покупцями).

2.3.1. Хто ким незадоволений?

2.3.2. Чим саме незадоволений?

2.3.3. Куди звертаються для вирішення цієї проблеми?

2.3.4. Як вирішують це питання?

2.4. Інші форми негативної поведінки.

Приклад 8.

Схема спостереження наявності невротичних проявів у дітей

молодшогошкільного віку.

Одиниці
Наявність прояву
спостереження

+* —

Сфера Емоцій Агресивність

Тривожність

Помисливість

Негативізм

Тривале переживання почуття

провини

Обмежена кількість або зовсім немає

друзів (для хлопчиків – менше, для
дівчаток – жодної подружки)

Гостра потреба у схваленні з боку

дорослих (учителя)

Конформність

Сфера Конфліктність
 Спілкування

Властивості Неадекватна
особистості самооцінка

Контрастність

Психосома-тичні Швидка
фактори втомлюваність

Уповільнений темп роботи

Скарги на біль

* кожен “+” – 1 бал.

Рівні прояву: 0-4 бали – низький,

5-9 балів – середній,

10-14 балів – високий.

Додаток 3

Теми для самостійної

розробки методик
спостереження

1. Спостереження за студентами під час складання іспитів.

2. Спостереження за поведінкою людей у переповненому ліфті.

3. Спостереження за поведінкою глядачів театру після перегляду вистави

в приміщенні гардеробу.

4. Спостереження за процесом адаптації студента, який входить в уже

сформований колектив.

5. Спостереження за батьками дітей 6-7 років, які вперше привели своїх

дітей у школу.

6. Спостереження за поведінкою продавців на ринку.

7. Спостереження за емоціями дитини під час медичних процедур у

лікувальних закладах.
8. Визначення типу темпераменту методом спостереження.

9. Дослідження поведінки студентів у ситуації конфлікту методом

спостереження.

10. Спостереження за роботою людини в умовах монотонності.

11. Дослідження способів впливу на аудиторію слухачів ведучих шоу-

програм телебачення.

12. Спостереження за поведінкою людей в лабіринті.

13. Спостереження за поведінкою людей, які цікавляться роботою

“вуличного” художника.

14. Дослідження ввічливої поведінки пасажирів у транспорті методом

спостереження.

15. Дослідження процесу виникнення, розвитку та зникнення емоції

страху методом самоспостереження.

16. Спостереження за мовою людей, які телефонують на теле- та

радіопередачі.

17. Дослідження методом спостереження поведінки людей, які

“випадково” знайшли гроші.

18. Дослідження методом спостереження впливу типу темпераменту на

сприймання змісту анекдотів.

19. Дослідження методом спостереження процесу “виходу” із спілкування

(завершення розмови).

20. Дослідження спостережливості спостерігачів за сімейним конфліктом.

Примітка. Теми можна уточнювати, змінювати (за метою, за об’єктом

спостереження, за видом спостереження та ін.).

Додаток 4

Критичні значення оцінки коефіцієнта кореляції рангів (ρ)

n Рівень значимості n Рівень значимості

5% 1% 5% 1%

0,94 – 0,42 0,53

0,85 – 0,41 0,52

0,78 0,94 0,40 0,51

0,72 0,88 0,39 0,50

0,68 0,83 0,38 0,49

0,64 0,79 0,38 0,48

0,61 0,76 0,37 0,48

0,58 0,73 0,36 0,47

0,56 0,70 0,36 0,46

0,54 0,68 0,36 0,45

0,52 0,66 0,34 0,45

0,50 0,64 0,34 0,44

0,48 0,62 0,33 0,43

0,47 0,60 0,33 0,43

0,46 0,58 0,33 0,42

0,45 0,57 0,32 0,41

0,44 0,56 0,32 0,41

0,43 0,54 0,31 0,40