1. Соціологічне дослідження: мета, завдання та функції.

Соціологічне дослідження - це систематичний аналіз соціальних явищ, який

проводиться з метою отримання нових знань та розуміння різних аспектів
суспільства. Основними метою, завданнями та функціями соціологічних
досліджень є:
Мета:
1. Розуміння суспільства: Головною метою соціологічних досліджень є
розуміння соціальних явищ, процесів та відносин у суспільстві.
Соціологи досліджують, як функціонує суспільство, які фактори
впливають на його розвиток і які тенденції спостерігаються.
2. Виявлення закономірностей: Соціологічні дослідження допомагають
виявляти закономірності в соціальних процесах. Це дозволяє
прогнозувати можливі наслідки різних рішень та дій в суспільстві.
3. Пояснення причин і наслідків: Соціологи аналізують причини та
наслідки різних явищ у суспільстві. Вони досліджують, як суспільні
процеси впливають на життя людей та нації в цілому.
Завдання:
1. Збір даних: Соціологи збирають інформацію про соціальні явища та
процеси за допомогою різних методів, таких як опитування,
спостереження, аналіз статистичних даних тощо.
2. Аналіз даних: Після збору даних соціологи проводять їх аналіз для
виявлення патернів, тенденцій та відхилень. Це допомагає розуміти, які
фактори впливають на різні соціальні явища.
3. Формулювання теорій: На основі результатів досліджень соціологи
розробляють теорії та гіпотези, які пояснюють соціальні процеси та
зв'язки.
4. Передача знань: Соціологи діляться своїми результатами з
громадськістю, допомагаючи розповсюдженню знань та розуміння
соціальних явищ.
Функції:
1. Діагностична функція: Соціологічні дослідження діагностично
визначають стан суспільства, виявляючи проблеми, тенденції та
виклики.
2. Прогностична функція: Соціологи можуть прогнозувати розвиток подій
на основі аналізу соціальних даних та закономірностей.
 3. Контролююча функція: Дослідження дозволяють контролювати
ефективність соціальних програм та політик, а також виявляти їхні
негативні наслідки.
4. Експлікативна функція: Соціологічні дослідження пояснюють, чому
відбуваються певні соціальні явища та як вони взаємодіють між собою.
Загалом, соціологічні дослідження грають важливу роль у розвитку наукового
знання про суспільство і допомагають вирішувати соціальні проблеми та
робити більш обґрунтовані рішення в галузі політики, економіки та інших
сферах життя.
2. Програма соціологічного дослідження та її структура.
Програма соціологічного дослідження - це детальний план, що визначає
об'єктив, завдання, методи, ресурси та кроки, які необхідно виконати для
проведення конкретного соціологічного дослідження. Програма дослідження
розробляється на етапі перед початком дослідження і служить як руководство
для всіх учасників процесу дослідження. Основні компоненти програми
соціологічного дослідження включають в себе наступне:
1. Завдання дослідження: Це опис та формулювання основних цілей та
завдань дослідження. Завдання мають бути конкретними і зрозумілими,
щоб дати чітке уявлення про те, що слід досягти.
2. Об'єкт та предмет дослідження: Об'єкт - це те, що ви досліджуєте,
наприклад, певний соціальний процес, групу людей або явище.
Предмет - це аспекти об'єкта, які вас цікавлять і на які спрямовані ваши
дослідницькі питання.
3. Методи дослідження: У програмі дослідження визначаються методи та
інструменти, які будуть використані для збору та аналізу даних. Це
може включати опитування, спостереження, аналіз статистичних даних,
інтерв'ю, фокус-групи та інші методи.
4. Вибір вибірки: Визначається, яку групу або популяцію ви будете
досліджувати. Важливо визначити критерії вибору та методику вибору
вибірки.
5. План дослідження: У програмі вказується хронологія подій та кроки,
необхідні для проведення дослідження. Це включає в себе розподіл
завдань між дослідниками, графік збору даних, обробки та аналізу.
6. Бюджет та ресурси: Вказується приблизний бюджет для проведення
дослідження, а також ресурси, необхідні для його реалізації, такі як
людські ресурси, обладнання, програмне забезпечення тощо.
 7. Етичні питання: В програмі слід враховувати етичні аспекти
дослідження, такі як забезпечення конфіденційності, згода учасників
дослідження та інші питання, пов'язані зі захистом прав та добробутом
досліджуваних осіб.
8. Очікувані результати і аналіз даних: У програмі слід описати, які
результати очікується отримати після завершення дослідження та яким
чином будуть аналізуватися зібрані дані.
9. Звітність та розповсюдження результатів: Вказується, як будуть
опубліковані та розповсюджені результати дослідження, включаючи
наукові статті, звіти, презентації та інші способи комунікації з
аудиторією.
10.Керівництво та контроль: Програма дослідження також визначає, хто
буде відповідальним за керівництво та контроль над виконанням
дослідження.
Програма дослідження є ключовим інструментом для ефективного
проведення соціологічних досліджень, оскільки вона дозволяє
систематизувати всі необхідні етапи та засоби для досягнення поставлених
цілей.
4. Спостереження в соціології.
Спостереження є одним з основних методів збору даних в соціології і
включає систематичний аналіз та фіксацію соціальних явищ, подій, або
поведінки людей без прямого втручання або впливу. Цей метод може бути
використаний як самостійно, так і в поєднанні з іншими методами, такими як
опитування, інтерв'ю, аналіз статистичних даних і т. д. Ось докладніше про
спостереження в соціології:
1. Типи спостережень:
 Пряме спостереження: Дослідник спостерігає події або
поведінку учасників без втручання і без їхньої свідомої участі.
 Приховане спостереження: Дослідник залишається невідомим
учасникам або приховує свою присутність для того, щоб
отримати більш об'єктивні дані, особливо в ситуаціях, де
спостережуваний об'єкт може змінювати свою поведінку при
наявності спостерігача.
 Учасницьке спостереження: Дослідник активно бере участь в
досліджуваному соціальному контексті, взаємодіючи з
учасниками, і при цьому фіксує події та взаємодію.
2. Цілі спостереження в соціології:
 Опис і фіксація соціальних явищ та процесів.
 Аналіз поведінки, мотивацій та взаємодій людей.
 Виявлення закономірностей та тенденцій у соціальних процесах.
 Перевірка гіпотез та теорій, які стосуються соціальних явищ.
3. Етапи проведення спостереження:
 Планування: Визначення об'єкта та предмета спостереження,
вибір спостережуваної області, розробка методики
спостереження.
 Збір даних: Дослідник систематично реєструє спостережені
явища або події. Це може бути зроблено за допомогою записів,
аудіо- або відеозаписів, фотографій тощо.
 Аналіз і інтерпретація: Дослідник аналізує інформацію,
отриману в результаті спостереження, і намагається зрозуміти
закономірності та відношення між спостережуваними явищами.
 Подання результатів: Оформлення результатів у відповідних
звітах, статтях або інших формах звітності.
4. Переваги спостереження:
 Об'єктивність: Спостереження дозволяє отримувати об'єктивні
дані без впливу інтерв'юера або опитувача.
 Глибоке розуміння: Дослідник може отримати глибше розуміння
соціальних явищ і процесів, спостерігаючи їх в натуральному
середовищі.
 Можливість виявлення неявних чинників: Спостереження може
розкрити фактори, які не завжди можуть бути виражені у словах
або опитуваннях.
5. Недоліки спостереження:
 Обмежений обсяг: Спостереження може бути важким або
неможливим в ситуаціях, де події розгортаються швидко або
важко доступні для спостереження.
 Можливість спотворення: Інтерпретація даних може бути
суб'єктивною і залежати від власних припущень та поглядів
дослідника.
  Етичні питання: Деякі види спостережень можуть порушувати
приватність та конфіденційність учасників.
Спостереження в соціології може бути дуже корисним методом для
отримання глибокого розуміння соціальних явищ та процесів. Важливо
правильно розробляти методику та враховувати етичні аспекти, а також
використовувати спостереження в поєднанні з іншими методами для
отримання комплексних даних.
5.Соціальний експеримент та його різновиди.
Соціальний експеримент - це дослідницький метод, який використовується
для вивчення та аналізу соціальних явищ і процесів. Його головною метою є
вивчення впливу певних змін або варіацій на соціальне поведінку та явища.
Соціальні експерименти можуть відбуватися в контрольованих умовах або в
реальному соціальному середовищі.
Різновиди соціальних експериментів включають:
1. Лабораторні експерименти: Ці експерименти проводяться в
спеціально обладнаних лабораторіях, де дослідники створюють
контрольовані умови для вивчення соціальних явищ. Лабораторні
експерименти дозволяють дослідникам здійснити точний контроль над
змінними та умовами, що сприяє вивченню причинно-наслідкових
зв'язків.
2. Польові експерименти: Ці експерименти відбуваються в реальних
соціальних середовищах, таких як школи, офіси, спільноти тощо. Вони
дозволяють дослідникам вивчати вплив змін або інтервенцій на
соціальне поведінку в природному середовищі.
3. Порівняльні експерименти: В цих експериментах дослідники
порівнюють дві або більше групи або умови, щоб визначити вплив змін
на соціальне явище. Це допомагає встановити, які фактори впливають
на результати.
4. Полеві дослідження: Ці дослідження включають спостереження та
збір даних без втручання або експериментів. Дослідники спостерігають
соціальні явища в природному середовищі і аналізують їх.
5. Спостереження з прихованим інтерв'ю: У цьому типі дослідження
дослідники спостерігають та інтерв'юють людей без їхньої свідомої
участі. Це може бути корисно для вивчення поведінки в натуральних
умовах.
6. Симуляційні експерименти: У цих експериментах створюють моделі
або симуляції для вивчення соціальних явищ. Це дозволяє дослідникам
 провести дослідження в умовах, які можуть бути важко або небезпечно
відтворити в реальному житті.
7. Фільд-експерименти: Це реальні експерименти, які відбуваються в
реальному соціальному середовищі, але з обмеженими умовами або
впливами, щоб дослідити конкретні аспекти соціальних явищ.
8. Контрольовані експерименти: В цих експериментах дослідники
створюють умови для вивчення впливу конкретних факторів на
соціальні явища. Вони можуть встановлювати групи з різними умовами
та порівнювати результати.
Соціальні експерименти використовуються для вивчення різних аспектів
соціальної реальності, від впливу соціокультурних чинників на поведінку
людей до ефективності програм і інтервенцій в громадах. Важливо правильно
планувати і виконувати соціальні експерименти, щоб забезпечити наукову
точність та етичність дослідження.
6. Види опитувань.
Опитування - це один з основних методів збору даних у соціології та інших
науках. Існують різні види опитувань, які можуть бути використані в
залежності від цілей дослідження та характеру інформації, яку дослідник
бажає отримати. Ось деякі типи опитувань:
1. Структуровані опитування: Це найпоширеніший тип опитувань. У
цьому випадку питання мають заздалегідь визначені відповіді (зазвичай
у формі вибору варіантів або шкали) і учасники вибирають одну або
декілька відповідей зі списку. Цей тип опитувань дозволяє легко
аналізувати та порівнювати відповіді.
2. Неструктуровані опитування: У цьому випадку питання мають
менше обмежень у формі відповідей, і учасники можуть вільно
висловлювати свої думки та ідеї. Такі опитування дозволяють отримати
більше глибокого розуміння, але їх аналіз може бути більш витратним.
3. Квалітативні опитування : Ці опитування спрямовані на збір якісних
даних, таких як описи, інтерпретації та глибокі розмови. Зазвичай вони
використовуються для дослідження складних соціальних явищ, де
важливий контекст та розуміння.
4. Кількісні опитування: У таких опитуваннях наголос робиться на
числових даних. Вони дозволяють проводити статистичний аналіз та
вимірювання, і вони часто використовуються для виявлення тенденцій
та кореляцій у великих групах людей.
 5. Особисті опитування: Дослідник проводить опитування особисто,
зустрічаючись із учасниками. Цей тип опитувань може бути дорогим і
часовим витратним, але дозволяє отримати високий рівень контролю
над процесом.
6. Телефонні опитування: У цьому випадку опитування проводиться за
допомогою телефонних дзвінків. Вони можуть бути ефективними для
отримання даних від великої аудиторії, але є обмеження щодо
тривалості розмови та об'єму питань.
7. Онлайн-опитування: Цей тип опитувань проводиться через Інтернет.
Вони дозволяють отримувати дані від великої аудиторії, зазвичай за
допомогою веб-сервісів або соціальних мереж.
8. Поштові опитування: Учасники отримують опитувальники поштою і
повинні заповнити їх та повернути назад. Цей метод може бути довгим
та вимагає великої уваги до дизайну опитувальника та виявлення
факторів, які впливають на відповідь.
Кожен тип опитування має свої переваги та недоліки, і вибір залежить від
конкретних цілей дослідження, об'єму даних, доступних ресурсів та
властивостей досліджуваних об'єктів.
7. Структура анкети. Характеристика запитань.
Структура анкети - це важлива складова процесу опитування, оскільки вона
визначає, як будуть сформульовані запитання та як буде організований збір
даних. Добре розроблена структура анкети допомагає збирати точні та зручні
дані. Ось загальна характеристика елементів структури анкети та важливі
аспекти щодо формулювання запитань:
1. Заголовок анкети:
 Зазвичай містить загальну інформацію про дослідження, таку як
назву, мету та організацію, яка проводить опитування.
 Може містити інструкції для респондентів, які допоможуть їм
зрозуміти, як правильно заповнювати анкету.
2. Основні частини анкети:
 Підсекції та тематичні блоки: Анкету зазвичай розділяють на
підсекції або тематичні блоки, щоб організувати питання за
темами. Наприклад, можуть бути окремі блоки для особистих
даних, демографічних питань, відповідей на специфічні
запитання і т. д.
3. Загальні вказівки:
  На початку анкети можуть бути загальні вказівки та інструкції,
щоб пояснити респондентам, як правильно заповнювати анкету
та дотримуватися стандартних правил.
4. Запитання:
 Закриті питання (Closed-Ended Questions): Ці питання мають
обмежений набір варіантів відповідей (наприклад, "так" або "ні",
вибір зі списку або шкала відповідей). Це дозволяє отримувати
конкретні та легко аналізовані дані.
 Відкриті питання (Open-Ended Questions): Ці питання не
мають заздалегідь визначених варіантів відповідей, і респонденти
вільно висловлюють свої думки. Вони допомагають отримати
більше глибокого розуміння та дозволяють респондентам
висловити власні переконання та думки.
5. Типи питань:
 Демографічні питання: Спрямовані на збір інформації про
особисті дані респондентів, такі як вік, стать, освіта, сімейний
стан, дохід тощо.
 Питання зі шкалою: Використовуються для вимірювання
ступеня згоди або важливості. Наприклад, Лікертова шкала від 1
до 5, де 1 - "повністю не згоден", 5 - "повністю згоден".
 Матричні питання: Дозволяють запитувати респондентів про
декілька аспектів одного питання, зазвичай за допомогою
таблиці.
6. Порядок запитань:
 Зазвичай анкета починається з загальних та менш особистих
запитань, перш ніж переходити до більш специфічних та
особистих питань. Питання повинні логічно переходити одне в
інше.
7. Розташування відповідей:
 Відповіді на закриті питання розташовуються у легкозрозумілому
порядку, зазвичай в хронологічному або логічному контексті.
8. Підсумкова частина:
 Може містити питання про задоволеність або коментарі
респондентів щодо опитування.
При розробці анкети важливо враховувати мету дослідження, якість запитань,
об'єктивність та ефективність опитування, а також етичні аспекти, зокрема,
конфіденційність та дозвіл на збір даних. Наявність добре структурованої
анкети допомагає забезпечити збір даних, які відповідають науковим
стандартам та дозволяють отримати корисну інформацію для дослідження.
8. Вимоги для проведення опитування. Підготовка інтерв’юєрів до
проведення опитування.
Проведення опитування - це складний процес, і для забезпечення якісного та
надійного збору даних важливо дотримуватися певних вимог та підготовки
інтерв'юерів. Ось деякі вимоги та кроки підготовки для успішного
проведення опитування:
Вимоги для проведення опитування:
1. Зрозуміння мети дослідження: Як інтерв'юер, вам слід чітко розуміти
мету та цілі дослідження. Це допоможе вам вірно ставити питання та
спрямовувати респондентів.
2. Освіта та підготовка: Інтерв'юери повинні бути добре підготовлені,
розуміти методологію дослідження та знати, як правильно ставити
питання. Тренування та навчання можуть бути важливими для
забезпечення якості опитування.
3. Комунікаційні навички: Інтерв'юери повинні мати сильні
комунікаційні навички, включаючи вміння слухати уважно, ставити
запитання чітко та непристрасно і вести розмову з респондентами.
4. Об'єктивність та неупередженість: Інтерв'юери мають залишатися
об'єктивними та неупередженими. Вони не повинні впливати на
відповіді респондентів або виражати свої особисті думки під час
опитування.
5. Конфіденційність і етика: Інтерв'юери повинні гарантувати
конфіденційність даних та дотримуватися етичних стандартів у зборі та
обробці інформації.
6. Спеціалізоване обладнання: Якщо опитування проводиться за
допомогою електронних анкет або аудіозапису, інтерв'юерам може
знадобитися спеціалізоване обладнання та навички використання його.
Підготовка інтерв'юерів до проведення опитування:
1. Тренування: Забезпечте інтерв'юерам докладне навчання щодо
методології дослідження та виконання опитування. Проведіть
тренувальні сесії та практичні вправи.
 2. Знайомство з анкетою: Інтерв'юери повинні ретельно ознайомитися з
анкетою, включаючи всі запитання та можливі відповіді. Вони повинні
бути готові відповідати на запитання респондентів.
3. Рольові ігри: Влаштовуйте рольові ігри, де інтерв'юери можуть
відтворити ситуації опитування та отримувати зворотний зв'язок щодо
їхньої роботи.
4. Моніторинг та зворотній зв'язок: Важливо проводити моніторинг під
час опитування, якщо це можливо, а також отримувати зворотній
зв'язок від інтерв'юерів та респондентів для подальшого покращення
процесу.
5. Вирішення конфліктів та проблем: Інтерв'юери повинні бути
підготовлені до вирішення можливих конфліктів або проблем, які
можуть виникнути під час опитування.
6. Документація і звітність: Інтерв'юери повинні бути добре
ознайомлені з процедурами документації та звітності, включаючи
правила збереження опитувальників та інших даних.
Важливо забезпечити, щоб інтерв'юери були добре підготовлені та відчували
підтримку від дослідницького колективу. Це сприятиме успішному
проведенню опитування та збору якісних даних.