1.

Методи збору інформації:

Опитування (анкетування): Збір інформації за допомогою запитань, на
які респонденти надають письмові відповіді.
Інтерв'ю: Індивідуальні бесіди з респондентами для отримання детальної
інформації.
Спостереження: Систематичне спостереження за поведінкою чи подіями
з метою збору даних.
Фокус-групи: Групові обговорення, які використовуються для збору
глибинної інформації від учасників групи.
Документальний аналіз: Аналіз різних видів документів, таких як
літературні джерела, статистика, звіти, листування тощо.
2. Метод фокус-група:
Фокус-група - це квалітативний метод збору даних, який
використовується для збору глибинної інформації від учасників групи, які
обговорюють певну тему під керівництвом модератора. Учасники групи
можуть вільно обмінюватися думками, ідеями та переконаннями на задану
тему.
Переваги методу фокус-група:
Глибина інформації: Дозволяє отримати глибокі та докладні відгуки та
думки учасників.
Динаміка групової дискусії: Стимулює виникнення нових ідей через
взаємодію учасників.
Пояснення відповідей: Дозволяє модератору запитувати уточнюючі
питання та отримати пояснення відповідей.
Недоліки методу фокус-група:
Маленький обсяг вибірки: Залежно від кількості груп і учасників, може
бути представлена обмежена кількість думок та поглядів.
Соціальні впливи: Деякі учасники можуть бути схильні підтримувати
певні думки через соціальний тиск групи.
 3. Переваги і недоліки методу спостереження:
Переваги методу спостереження:
Натуральність даних: Інформація отримується в природних умовах, що
може вивести на світ невідомі раніше аспекти поведінки чи явищ.
Детальність: Спостереження може зафіксувати деталі поведінки, які
можуть бути втрачені у відповідях на питання опитування чи інтерв'ю.
Недоліки методу спостереження:
Суб'єктивність інтерпретації: Інтерпретація спостерігача може бути
суб'єктивною, впливати на результати.
Обмежена видимість: Не всі аспекти поведінки можна зафіксувати,
особливо в ситуаціях, де спостерігач не може бути присутнім.
Ці методи можуть бути комбіновані для отримання більш повної та
точної інформації залежно від конкретних дослідницьких цілей.
4. Суть методики проведення опитування:
Опитування — це метод збору соціальної інформації про об'єкт в ході
безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-
психологічного спілкування соціолога (інтерв'юера) і того, кого опитують
(респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента.
Методи опитування поділяються на інтерв'ю і анкетне опитування.
Інтерв'ю—це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає
безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення
воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону).
Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що
заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).
Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає
анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути
поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються
дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і
телефонним (опитування відбувається по телефону).
 Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого
респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).
5. Види інтерв'ювання та їх особливості:
Інтерв'ювання — це один із методів збору інформації, який
використовується в багатьох галузях, таких як дослідження, журналістика,
соціологія, рекрутинг, медицина і багато інших. Існує кілька видів
інтерв'ювання, кожен з яких має свої особливості і застосовується в певних
ситуаціях.
1.Структуроване (формалізоване) інтерв'ю:
•Особливості: Це інтерв'ю, в якому опитувальник має строго визначені
питання, які він ставить кожному опитуваному.
•Використання: Зазвичай використовується для стандартизованого збору
даних, коли важливо, щоб у всіх учасників була однакова інформація.
2.Неформалізоване (вільне) інтерв'ю:
•Особливості: Більш вільний підхід, де інтерв'юер може задавати питання,
що виникають в ході розмови. Може включати відкриті питання.
•Використання: Використовується, коли необхідно отримати глибші
відповіді і розуміння думок та почуттів опитуваного.
3.Півструктуроване інтерв'ю:
•Особливості: Це поєднання обох попередніх типів, де є загальний список
питань, але інтерв'юер може додавати додаткові запитання для розширення
інформації.
•Використання: Забезпечує більшу гнучкість, але також дозволяє
стандартизувати деякі аспекти.
4.Групове інтерв'ю (фокус-група):
•Особливості: Включає в себе одного або більше інтерв'юерів, які
питають групу людей. Мета — отримати групові відповіді та обговорення.
•Використання: Часто використовується в маркетингових дослідженнях,
психології та соціології.
5.Телефонне інтерв'ю:
 •Особливості: Проводиться по телефону. Зазвичай використовується для
зручності та ефективності.
•Використання: Зручний спосіб збирати дані від респондентів, які
знаходяться на великій відстані.
6.Експертне інтерв'ю:
•Особливості: Залучає експерта в певній області для отримання фахової
думки або інформації.
•Використання: Використовується для отримання глибинного розуміння
певного предмету від фахівця.
7.Співбесіда для працевлаштування:
•Особливості: Має на меті визначити, чи відповідає кандидат на роботу
вимогам підприємства.
•Використання: Застосовується в кадрових практиках для відбору
індивідів на конкретні посади.
6. Вимоги до складання анкет та характерні помилки:
Короткі та ясні питання: Питання мають бути зрозумілими та
конкретними.
Запобігти подвійних запитань: Питання не повинні бути сформульовані
так, щоб респондент міг відповісти на них одразу двома чи більше відповідями.
Уникати загальних питань: Замість "Чи ви задоволені продуктом?"
краще запитати, "На скільки ви задоволені продуктом від 1 до 10?"
Забезпечити варіативність відповідей: Дати респондентам можливість
вибору з декількох відповідей (множинний вибір) або надати можливість
власного відповіді (відкрите питання).
Уникати впливу: Уникати формулювання питань так, щоб вони вказували
на "правильні" відповіді або впливали на респондентів.
Перевірка перед публікацією: Перед масштабним застосуванням
опитування або анкетування слід провести пілотний тест для виявлення
можливих непорозумінь чи неправильних формулювань питань.
7. Переваги і недоліки методу анкетування:
Переваги:
 Ефективність: Збір великої кількості даних від багатьох респондентів за
короткий час.
Стандартизація: Можливість стандартизувати запитання та відповіді для
об'єктивності даних.
Анонімність: Респонденти можуть вільно висловлювати свої думки через
анонімність анкети.
Легкість аналізу: Дані з анкет легко обробляти та аналізувати за
допомогою комп'ютерних програм.
Недоліки:
Низька відповідь: Часто низький відсоток відповідей через небажання
респондентів витрачати час на заповнення.
Відсутність глибини: Анкети можуть обмежити можливість отримання
деталізованої інформації через обмежений вибір варіантів відповідей.
Вплив зазначення відповідей: Респонденти можуть бути вплинуті
соціальними чи культурними нормами, вказуючи "соціально прийнятні"
відповіді.
8. Основні етапи запровадження тестових методів в систему освіти:
Запровадження тестових методів в систему освіти — це складний процес,
який вимагає уважної підготовки та організації. Основні етапи цього процесу
можна поділити на кілька ключових кроків:
1.Аналіз потреб та цілей:
•Опис: Ретельний аналіз системи освіти, виділення ключових потреб і
цілей, які мають бути досягнуті за допомогою тестових методів.
•Дії:
Визначення основних завдань та цілей освітньої програми чи системи.
Визначення областей, де тестові методи можуть бути особливо
ефективними.
2.Розробка тестових завдань та інструментів:
•Опис: Створення тестових завдань, які відповідають навчальним цілям та
забезпечують адекватне вимірювання знань та навичок учнів.
•Дії:
 Розробка тестових питань та завдань.
Визначення форматів тестування (наприклад, закриті питання, відкриті
питання, практичні завдання).
Створення системи оцінювання.
3.Тестування та пілотне впровадження:
•Опис: Проведення тестового тестування для оцінювання ефективності
тестових методів перед їхнім повним впровадженням.
•Дії:
Запуск тестових тестів на невеликому обсязі.
Збір і аналіз результатів.
Внесення коректив на основі отриманих даних.
4.Розробка і впровадження навчальних програм:
•Опис: Створення та впровадження навчальних програм, що включають
тестові методи як складову системи оцінювання.
•Дії:
Розробка розкладу вивчення, який враховує періоди тестування.
Впровадження тестових методів у навчальні програми.
5.Організація і проведення підготовчих заходів:
•Опис: Підготовка вчителів і учнів до використання тестових методів.
•Дії:
Проведення тренінгів для педагогічного персоналу з використання
тестових методів.
Інформування учнів про нові форми оцінювання.
6. Впровадження та моніторинг:
•Опис: Повне впровадження тестових методів та постійний моніторинг
їхньої ефективності.
•Дії:
Запуск тестових методів на повному обсязі.
Регулярний моніторинг результатів тестування.
Внесення коректив для оптимізації процесу.
7.Оцінювання та аналіз результатів:
 •Опис: Аналіз та оцінювання результатів тестування з метою
вдосконалення навчального процесу.
•Дії:
Збір і аналіз даних про успішність учнів.
Порівняння результатів зі стандартами та цілями.
Впровадження корекцій в систему освіти на основі аналізу.
9. Основні поняття, сутність методу тестування та особливості його
застосування:
Тестування - це метод збору інформації, при якому респондентам
пропонуються стандартизовані завдання або питання для визначення їх знань,
навичок чи відношення до певної теми.
Сутність методу: Тестування дозволяє виміряти рівень знань, спільно
оцінити навчальний прогрес, порівняти знання учнів та визначити ефективність
навчання.
Особливості застосування: Тестування використовується для проведення
оцінювання знань на різних етапах навчання, а також для прийняття рішень у
системі освіти, наприклад, при вступі до навчальних закладів або для
визначення рівня засвоєння матеріалу на уроці. Тестування може бути
письмовим, усним або комп'ютерним.
10. Вимоги до тестів як вимірювальних інструментів:
Надійність: Тест повинен бути надійним, тобто вимірювати те, що він
має вимірювати, і давати стабільні результати при повторних вимірюваннях у
одних і тих самих умовах.
Валідність: Тест повинен мати валідність, що означає, що він вимірює те,
що має вимірювати, і вимірювані характеристики відображають реальні
навички чи знання респондента.
Об'єктивність: Тест має бути об'єктивним, тобто результати мають бути
однозначні та не залежати від інтерпретації асесора.
Спроможність забезпечувати диференціацію: Тест повинен відрізняти
між учасниками за рівнем їхніх знань чи навичок.
 Адміністративна зручність: Тест повинен бути легким у використанні та
перевірці, а також мати зручний формат для учасників.
11. Основні етапи технології конструювання валідного тесту для
діагностики навчальних досягнень:
Створення валідного тесту для діагностики навчальних досягнень є
складним і багатоетапним процесом. Основні етапи включають:
1.Визначення цілей тестування:
Чітке формулювання мети тестування.
Визначення того, що саме має вимірюватися тестом (навички, знання,
розуміння тощо).
2.Розробка концепції тесту:
Визначення формату тесту (тести з відкритими/закритими питаннями, або
комбінація обох).
Розгляд питань тесту щодо їхнього рівня складності та покриття
матеріалу.
3.Розробка тестових завдань:
Створення питань, які відповідають цілям тестування.
Перевірка якості тестових завдань на предмет чіткості, зрозумілості та
об'єктивності.
4.Пілотне тестування:
Проведення тестування на невеликій групі, щоб оцінити ефективність
тесту.
Збір зворотнього зв'язку від учасників для вдосконалення тесту.
5.Визначення норм та рівнів відповідей:
Визначення того, яким чином оцінюються відповіді учасників (бали,
прогресивні шкали тощо).
Визначення нормативів для різних рівнів відповідей.
6.Стандартизація тесту:
Забезпечення стандартизації в проведенні тестування для забезпечення
об'єктивності результатів.
7.Адміністрування тесту:
 Проведення тестування відповідно до визначених процедур і правил.
8.Аналіз результатів:
Обробка результатів тестування.
Аналіз результатів на предмет їхньої вірогідності та корисності для
визначених цілей.
9.Звітність:
Підготовка звіту про результати тестування.
Пояснення інтерпретації результатів та їхнього використання.
12. Основні принципи побудови тестових завдань:
Ясність і однозначність: Завдання повинні бути зрозумілими для
учасників і мати однозначний відповіді.
Складність: Тест повинен включати завдання різного рівня складності,
щоб виміряти різні рівні знань чи навичок.
Покриття матеріалу: Тест повинен включати питання, які охоплюють
весь навчальний матеріал, що повинен бути перевірений.
Відповідність цілям та завданням: Кожне завдання повинно відображати
цілі тестування та вимірювати конкретні навички чи знання.
Справедливість: Тест повинен бути справедливим для всіх учасників, без
будь-яких форм дискримінації.
14. Найбільш відомі класифікаційні розподіли тестів:
Тести можна класифікувати за різними критеріями, такими як формат
питань, призначення, методи вимірювання та інші. Ось декілька загальних
класифікаційних розподілів тестів:
1.За форматом питань:
•Тести з відкритими питаннями: Де учасники надають відповіді у вільній
формі (наприклад, есе, відповіді в словесній формі).
•Тести з закритими питаннями: Де учасники обирають відповіді з
обмеженого списку (наприклад, вибір з числових відповідей, вибір із
запропонованих варіантів тощо).
2.За методами вимірювання:
 •Об'єктивні тести: Такі, де відповіді мають єдиний правильний варіант і
можуть бути автоматично перевірені (наприклад, тестування з вибором).
•Суб'єктивні тести: Такі, де відповіді вимагають оцінки вчителя чи
оцінюючого (наприклад, есе, відкриті питання).
3.За призначенням:
•Систематичні тести: Використовуються для вимірювання навчальних
досягнень та знань учнів.
•Профільні тести: Оцінюють конкретні навички чи знання в певній
області.
4.За часовим фактором:
•Контрольні тести: Перевіряють знання вчня в конкретний момент часу.
•Діагностичні тести: Використовуються для виявлення слабких місць у
навчанні та потреби в покращенні.
5.За рівнем складності:
•Тести для оцінки повноти знань: Оцінюють глибокі знання та розуміння.
•Тести для перевірки базових знань: Оцінюють основні факти та поняття.
6.За використанням:
•Стандартизовані тести: Однакові для всіх учасників і часто
використовуються для порівняння результатів національно чи глобально.
•Місцеві тести: Розроблені на місцевому рівні для конкретних навчальних
програм чи потреб.
15. Суть форми і форматів тестових завдань:
Тестові завдання - це засіб оцінки знань, навичок або властивостей
людини. Вони можуть приймати різні форми і формати залежно від цілей
тестування, предмета тестування та вимог до оцінки.
Основні форми тестових завдань включають:
1.Однозначний вибір (Multiple Choice Questions - MCQ): Учасник вибирає
правильний варіант відповіді серед декількох запропонованих.
2.Відкрите запитання (Open-ended Questions): Учасник повинен дати
розгорнуту відповідь на питання. Цей формат може оцінювати здатність
аналізу, критичного мислення і володіння матеріалом.
 3.Правда/неправда (True/False): Учасник визначає, чи дане твердження є
правдивим чи хибним.
4.З'єднання (Matching): Учасник повинен з'єднати елементи з одного
списку з елементами з іншого списку.
5.Заповнення пропусків (Fill in the Blanks): Учасник повинен вставити
відсутні слова або числа в текст.
6.Коротка відповідь (Short Answer): Учасник надає коротку відповідь на
питання без необхідності використання повного есе.
7.Порівняння (Comparisons): Учасник порівнює два або більше об'єкти,
концепції, ідеї тощо.
8.Зразок або демонстрація: Учасник демонструє свої навички або знання
через виконання практичного завдання або показ вмінь.
Формати тестів можуть варіюватися від паперових аркушів до онлайн-
систем. Зазвичай тестові завдання містять інструкції для учасників, які
роз’яснюють правила і очікувані відповіді.
16. Основні характеристики якості тестового завдання:
Створення якісних тестових завдань є важливим етапом у процесі
оцінювання знань, розуміння та навичок учнів чи учасників дослідження.
Основні характеристики якості тестового завдання включають:
1.Чіткість та розуміння:
Завдання повинно бути формульованим чітко і зрозуміло, без можливості
різночит interpretation.
2.Відповідність меті тесту:
Тестове завдання повинно вимірювати те, що насправді має значення в
контексті оцінювання.
3.Об'єктивність:
Завдання повинно бути сформульоване так, щоб не допускати різних
тлумачень і не ставити учасників у невигідне положення.
4.Відсутність запитань з підказкою:
Завдання не повинно вказувати на правильну відповідь чи намір шукати
певний тип інформації.
 5.Репрезентативність:
Тестові завдання повинні адекватно відображати широкий спектр
матеріалу чи навичок, які тестується.
6.Відповідність рівню складності:
Завдання мають відповідати рівню складності тесту в цілому, щоб
уникнути перевантаження чи недооцінки учасників.
7.Стимулювання критичного мислення:
Завдання може включати в себе елементи, які спонукають учасників до
аналізу, висловлювання думок і критичного мислення.
8.Незалежність завдань:
Різні завдання тесту повинні бути незалежними одне від одного, щоб
відповідь на одне завдання не надавала підказку для інших.
9.Відкриті та закриті формати:
Використання різних форматів (відкриті питання, закриті питання,
співвідношення тощо) може збагатити тест і дозволити збирати різноманітні
дані.
10.Належна структура:
Завдання повинно мати логічну структуру, з дотриманням послідовності
виникнення питань і можливих відповідей.
11.Справедливість:
Завдання повинно бути справедливим для всіх учасників, незалежно від
їхнього досвіду, рівня підготовки чи інших факторів.
17. Призначення тестів вимірювання особистісних якостей та
дидактичних завдань у тестовій формі:
Тести, призначені для вимірювання особистісних якостей та дидактичних
навичок, можуть бути корисним інструментом для оцінки різних аспектів
особистості та навчального процесу.
1.Оцінка особистісних якостей:
•Характеристика особистості: Тести можуть включати запитання або
завдання, спрямовані на визначення різних аспектів особистості, таких як
емоційна стійкість, екстраверсія, амбіційність тощо.
 •Лідерські якості: Оцінка навичок управління, комунікативних
здібностей, вміння приймати рішення та інших аспектів лідерства.
2.Дидактичні завдання:
•Оцінка знань і навичок: Тести можуть перевіряти рівень засвоєння
конкретного матеріалу або навичок у певній області.
•Проблемне вирішення: Завдання можуть стосуватися ситуаційного або
проблемного вирішення, оцінюючи аналітичні здібності та креативність.
3.Зв'язок між особистістю та дидактикою:
•Оцінка навчального стилю: Визначення того, як людина вчиться і як
вона взаємодіє з інформацією.
•Мотивація: Визначення рівня мотивації до навчання та досягнення
академічних цілей.
4.Індивідуалізація тестів:
•Адаптація до конкретних потреб: Тести можуть бути адаптовані для
оцінки конкретних особливостей або завдань, враховуючи унікальні аспекти
особистості чи дидактичних цілей.
5.Задачі з розвитку:
•Ідентифікація сильних і слабких сторін: Тести можуть допомогти
ідентифікувати області, де особистість або учень може розвивати свої навички
та здібності.
18. Застосування тестів веде до уніфікації особистості та позбавлення
її індивідуальних рис і можливостей для розвитку.
Обґрунтування:
Стандартизація: Тести часто розробляються з використанням загальних
стандартів, що може призвести до уніфікації процесу оцінки. Це може
обмежити можливість врахування індивідуальних особливостей та розвитку
унікальних здібностей особистості.
Стрес: Тести можуть створювати стрес для осіб, які погано відповідають
на тиск або мають особисті особливості. Цей стрес може призвести до
тимчасового позбавлення індивідуальних рис та можливостей для розвитку.
 19. Тести є унікальним і абсолютно універсальним інструментом
вимірювання різноманітних властивостей особистості.
Обґрунтування:
Систематичний підхід: Тести надають можливість стандартизованого
підходу до вимірювання певних аспектів особистості, що може спростити
аналіз та порівняння результатів.
Об'єктивність: Тести можуть бути менш схильними до суб'єктивних
спостережень, оскільки вони базуються на конкретних критеріях та метриках.
Масовий вимір: Тести дозволяють одночасно аналізувати велику
кількість осіб, що може бути корисним для досліджень або оцінки груп.
20. До якого виду тестів - критеріально-орієнтованих чи норм-
орієнтованих - можна віднести тести, що масово розробляються вчителями
з різних предметів?
Обґрунтування:
Тести, що масово розробляються вчителями з різних предметів, більше
відповідають критеріально-орієнтованим тестам.
Визначення конкретних критеріїв: Вчителі, які розробляють такі тести,
часто мають конкретні цілі і навчальні стандарти, які повинні бути виконані
учнями. Вони створюють завдання, щоб виміряти, наскільки учні відповідають
цим критеріям.
Оцінка навчальних досягнень: Мета таких тестів зазвичай полягає в
оцінці того, наскільки успішно учні володіють конкретними знаннями і
вміннями, які повинні бути набуті внаслідок навчання. Це більше властиво
критеріально-орієнтованим тестам.
Важливість об'єктивності: Критеріально-орієнтовані тести зазвичай
спрямовані на об'єктивне вимірювання конкретних знань і вмінь, і вони
дозволяють проводити більш об'єктивну оцінку без суб'єктивних впливів.