МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ВАРІАНТ 4
Тема: «Поточний контроль з дисципліни «Психологія» за темою
«Методи досліджень в психології»

Виконав (-ла)
студент (-ка)
групи СР-19
Степанова Амалія Володимирівна
Перевірив
Кальянов А.В.

Маріуполь,2020
1. Сутність методів інтерв’ю, фокус- інтерв’ю та бесіди з досліджуваною
особистістю.

 Інтерв'ю в психології виступає способом отримання соціально-

психологічної інформації за допомогою усного опитування Види
інтерв'ю:

1. Вільне — не регламентоване темою та формою бесіди, нестандартизоване.

Передбачає попереднє формулювання, яке може бути змінено у процесі
опитування. Дослідник може керуватися загальним планом проведення
інтерв’ю, може проводити його у вільній формі.

Перевага – надає більш природні відповіді, глибші знання про досліджувані

явища.

Недолік – важкість кількісної обробки інформації

2. Стандартизоване — за формою воно близьке до анкети із закритими

запитаннями. Характеризується чітко продуманими запитаннями, які
ставляться усім респондентам в одному формулюванні та послідовності.
Запитання та їх порядок не можна змінювати.

Перевага – результати легко порівнюються та піддаються кількісній обробці.

Недолік – відсутність гнучкості у постановці запитань.

3. Напівстандартизоване – компенсування недоліків обох видів інтерв'ю за

рахунок включення обов’язкових та змінних запитань. Обов’язкові
ставляться всім опитуваним, а змінні – в залежності від глибини їх
відповідей.

Термін «фокус-група» є скороченням від поняття «сфокусоване інтерв'ю»,

запропонованого Р.Мертоном, М.Фіске і П.Кендаллом у 1946 р. В
подальшому представники різних соціологічних шкіл по-різному трактували
особливості цього методу. Однак стійкими залишаються деякі підходи та
принципи. Зокрема, на думку Т.Грінбаума дослідження за допомогою методу
фокус-груп включає чотири загальні елементи:

1. Залучення певної кількості респондентів, зібраних в одному місці.

2. Взаємодія учасників. Якщо в багатьох інших типах досліджень

вважається, що будь-яка дискусія між учасниками спотворює чистоту
відповідей, то на засіданнях фокус-груп суб'єкти заохочуються до взаємодії
один з одним.
 3. Обговорення певних проблем здійснюється модератором, який діє
відповідно до цілей та завдань дослідження.

 4. При проведенні фокус-груп використовується сценарій. Якщо у

кількісному дослідженні при зборі інформації застосовується
закінчений, формалізований, структурований інструментарій, то
путівник зазвичай має форму щодо незавершеного керівництва. Його
основне призначення - фокусування проблеми, настроювання на певну
тему. Одночасно він повинен давати можливість спонтанним
висловлювань учасників, забезпечувати групову динаміку.

 Бесіда – метод пізнання психологічних явищ у процесі мовного

спілкування за спеціально складеною програмою. Для ефективної
бесіди треба заздалегідь сформулювати мету, написати план та чітко
продумати запитання бесіди, які акуратно фіксуються. При цьому
важливим компонентом є створення психологічної атмосфери взаємної
довіри, толерантності та врахування індивідуальних особливостей
досліджуваних. До основних типів бесіди можна віднести такі:
стандартизована бесіда (стійкі програма, стратегія й тактика); частково
стандартизована (стійкі програма і стратегія, тактика вільніша); вільна
(програма і стратегія визначаються у загальних рисах, тактика зовсім
вільна). Провідною ланкою даного методу і його основним
інструментом є запитання. За їх допомогою можна: отримати
інформацію від співрозмовника у тому напрямі, що відповідає програмі
бесіди; взяти ініціативу у бесіді; активізувати співрозмовника, щоб від
монологу перейти до діалогу, дати можливість співбесіднику проявити
себе. Запитання у бесіді будуються алежно від потенційної відповіді.
Характер запитань можна класифікувати за типами: заснована на
широті очікуваної 23 відповіді: закриті запитання (відповідь «так» або
«ні»); відкриті запитання («хто», «що», «як», «скільки»);
променювальні запитання (звернення за уточненням того, що вже було
сказано). Запитання будуються залежно від сенсу відповідей, що
співвідносяться з ними: закриті запитання; альтернативі запитання
(мають у собі можливий вибір); вибіркові запитання (задають коло
предметів, з яких можна зробити вибір); іксові запитання (відповідь
може бути будь-якою). Якщо в основі запитання лежить його
функціональна роль у цілісній програмі бесіди, то розрізняють
приховані запитання (дають змогу підняти проблеми, що явно не
формулюються); прямі запитання (засіб реалізації прихованого
запитання); фільтруючі запитання (виконують функцію контрольних).
Якщо основою запитання є характер зв'язку запитань із предметом, що
досліджується, то розрізняють: прямі (безпосередньо стосуються
досліджуваного предмета); непрямі (більш опосередковані щодо
предмета обговорення); проективні (стосуються тієї сфери, до якої
 належить досліджуваний предмет).У ході бесіди з досліджуваними
уточнюються їх особиста інформація, оцінюються ті сторони
особистості, які неможливо оцінити за допомогою спостереження. При
побудові бесіди необхідно передбачити обговорення таких тем як:
1) умови виховання і розвитку,
2) ставлення до алкоголю і наркотиків,
3) стан здоров‘я,
4) ставлення до оточуючих й осіб протилежної статі.

2. Різниця між методів поперекових зрізів та лонгітюдним методом.

Сьогодні в області психології розвитку одним з найбільш доказових
вважається лонгітюдний метод. У лонгитюдном дослідженні одна і та ж
вибірка обстежується щонайменше двічі протягом певного періоду часу.
Використання терміну "лонгітюдний" передбачає відповідність проведеного
дослідження двома основними критеріями.

По-перше, мова повинна йти про вивчення природних, що не викликаних

експериментальним шляхом змінах

По-друге, термін "лонгітюдний", як правило, вживається лише стосовно

регулярного обстеження на досить тривалому часовому інтервалі. Тому,
скажімо, обстеження одних і тих же випробовуваних протягом одного тижня
не може претендувати на те, щоб називатися лонгітюдним. Коли ми
говоримо "досить тривалий інтервал", треба мати на увазі ту обставину, що
для різного віку розмір цього інтервалу може бути неоднаковим. Наприклад,
тижневу серію обстежень можна розглядати як лонгитюдном, якщо на
момент початку цього обстеження випробовуваним було кілька днів від
народження, але не можна, якщо мова йде про молодших школярів або
підлітках

Інша проблема лонгитюдного дослідження пов'язана з вибіркою

піддослідних. Участь у будь-якому довгостроковому дослідженні вимагає від
випробовуваних (а у випадку з дитячою вибіркою - ще й від їхніх батьків)
витрат часу і зусиль. Це вимагає також особливої ретельності при відборі
піддослідних. Однак навіть при самому ретельному відборі дослідник не
може бути застрахований від того, що той чи інший випробуваний не
припинить участь у дослідженні. Це, у свою чергу, може привести до так
званого виборчому відсіванню, що на практиці зазвичай і відбувається.

Ще одна ознака, по якому учасники лонгитюдного дослідження

відрізняються від популяції, на яку передбачається поширити висновки
дослідження, - сам факт їх участі в дослідженні, факт регулярного
тестування. У зв'язку з цим відзначають дві причини спотворення валідності.
 Перша полягає у впливі на результати тестування виконання того ж або
подібного тесту раніше. Так, спеціально проведені дослідження дійсно
підтверджують вплив багаторазового участі в дослідженні IQ на одержувані
результати.

Друга причина носить більш загальний характер і пов'язана з тим, що

усвідомлення людиною того, що його вивчають, може мати погано
прогнозований вплив на його поведінку. Це особливо буває виражено в
учасників довгострокових лонгітюдних досліджень з частими вимірами:
відповіді таких випробовуваних не завжди відображають типовий процес
розвитку.

Відзначимо і ще один момент: лонгитюдном вибірку, як правило,

складають люди одного покоління або навіть однієї когорти, а адже всяке
нове покоління розвивається інакше і значно відрізняється від того, члени
якого стали учасниками лонгитюдного дослідження.

По-перше, лонгітюдний метод, даючи можливість зосередитися на

внутриличностном розвитку, є єдино правильним для оцінки індивідуальної
стабільності чи нестабільності в процесі зміни тієї чи іншої особистісної риси
чи форми поведінки.

По-друге, даний метод дозволяє вивчити будь закономірності вікових змін

в тому випадку, якщо вдається виміряти необхідні параметри.

По-третє, лонгитюдне дослідження виявляється особливо ефективним для

відстеження безперервних, поступових трансформацій в процесі розвитку.
Наприклад, ретельне лонгитюдне дослідження розвитку інтелектуальних
операцій в дитинстві, яке провів Ж. Піаже, вивчаючи трьох своїх дітей,
дозволило йому створити свою концепцію інтелектуального розвитку.

Головною альтернативою лонгітюдному методу є метод поперечних зрізів.

Він передбачає тестування різних людей різного віку.

Основні обмеження цього методу пов'язані з тим, що з його допомогою

можна безпосередньо виміряти вікові зміни, а також відповісти на питання
про індивідуальну стабільності в часі.

Важливим етапом при використанні методу поперечних зрізів є первинний

відбір випробовуваних, групи яких можна було б порівнювати між собою.
Використання розглянутого методу неминуче пов'язане зі змішанням віку і
покоління, когорти. Оскільки випробовувані входять в різні вікові групи,
вони з'явилися на світ в різний час і росли в різних умовах. Ефект покоління
стає особливо серйозною проблемою в дослідженні груп з великою різницею
у віці.